Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи
У статті на основі матеріалів архівно-кримінальної справи висвітлено життєвий шлях Григорія Івановича Андрієнка. Детально проаналізовано обставини його арешту, протоколи допитів обвинуваченого та свідків у справі, зміст висунутого обвинувачення та формулювання вироку. У межах дослідження проаналізов...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210955 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи / Е.В. Семешин // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859585773447151616 |
|---|---|
| author | Семешин, Е.В. |
| author_facet | Семешин, Е.В. |
| citation_txt | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи / Е.В. Семешин // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті на основі матеріалів архівно-кримінальної справи висвітлено життєвий шлях Григорія Івановича Андрієнка. Детально проаналізовано обставини його арешту, протоколи допитів обвинуваченого та свідків у справі, зміст висунутого обвинувачення та формулювання вироку. У межах дослідження проаналізовано осіб, згаданих в архівно-кримінальній справі, та здійснено спробу виявити додаткові біографічні й контекстуальні матеріали про них на основі доступних джерел. Це дало змогу сформувати основу для подальшої науково-пошукової роботи, зокрема в напрямку реконструкції соціального кола Григорія Івановича Андрієнка та глибшого розуміння історичного контексту, у якому розгорталися події.
This article, based on materials from an archival criminal case, examines the life of Hryhorii Ivanovych Andrienko. It provides a detailed analysis of the circumstances surrounding his arrest, the interrogation protocols of the accused and witnesses, the content of the charges, and the wording of the verdict. Special attention is given to the political context of the time, which influenced both the investigation and trial. The study also explores the individuals mentioned in the archival criminal case and attempts to identify additional biographical and contextual information about them from available sources. This approach helps establish a foundation for further research, particularly in reconstructing Andrienko’s social circle and gaining a deeper understanding of the historical context in which these events took place. The archival criminal case of Hryhorii Andrienko serves as a tragic testament to the ruthless repressive mechanisms of the Soviet era, which relentlessly persecuted individuals who had been involved in the anti-Bolshevik struggle during the revolutionary events of the early twentieth century. The documents, including interrogation protocols, provide a means to reconstruct Andrienko’s life based on his own testimony, given under duress during the investigation. These materials not only illuminate the fate of Andrienko but also offer a broader picture of the experiences of participants in the White Movement–first in Polish internment camps, and later, after their return from exile to Soviet Ukraine, where they faced arrest, interrogation, and ongoing persecution.
|
| first_indexed | 2026-03-13T21:59:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
184
12. Kryzhanivskyi, V. (2017). Vykladachi Hlukhivskoho instytutu
(1874–1924 rr.) [Teachers of the Hlukhiv Institute (1874–1924)].
Bibliohrafi chnyi slovnyk [Bibliographic dictionary]. Hlukhiv. [in Ukrainian].
13. Kryzhanivskyi, V. (2019). Vypusknyky Hlukhivskoho
uchytelsoho instytutu (1874–1906). [Graduates of the Hlukhiv
Institute (1874–1924).] Biohrafichnyi slovnyk [Bibliographic dictionary].
Hlukhiv, Ukraine. [in Ukrainian].
14. Kryzhanivskyi, V. (2021) Povsiakdenne zhyttia vykhovantsiv
Hlukhivskoho uchytelskoho instytutu v 1874–1914 rr. [The everyday
life of Hlukhiv teacher’s institute students in 1874-1914]. Siverianskyi
litopys –Siverian chronicle, 2, pp. 107–114. [in Ukrainian].
15. Ohiienko, D. (2011). Trudove vykhovannia uchniv u navchalnykh
zakladakh Chernihivshchyny druhoi polovyny ХІХ – pochatku ХХ stolittia.
[Labor education of students in educational institutions of Chernihiv Oblast in
the second half ХІХ–ХХ century]. Chernihiv. [in Ukrainian].
16. Parkhomenko, L. Benevskyi Vasyl Dmytrovych. Entsyklopediia
Suchasnoi Ukrainy [Encyclopedia of modern Ukraine]. Retrieved from:
https://esu.com.ua/article-22909
Стаття надійшла до редакції 23.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
використання репресій як засобу політичного контролю
над суспільством у міжвоєнний період.
Коротка біографія Г. Андрієнка оприлюднена в книзі
«Реабілітовані історією» та в спільній праці дослідників
Романа Коваля та Віктора Моренця [8], однак ця постать
залишалася поза увагою інших науковців. Окремо
в контексті цього дослідження слід згадати наукову
працю В. Назарової, присвячену єврейським погромам у
Глухові [6]. Її робота є важливою, оскільки одним із пунктів
обвинувачення Г. Андрієнка була його участь у погромі.
Мета статті – реконструювати біографію Григорія
Андрієнка на основі матеріалів його архівно-кримінальної
справи та проаналізувати обставини його арешту, хід
слідства, обвинувачення.
Григорій Іванович Андрієнко народився 24 січня 1887 р.
в м. Канів Київської губернії (нині Черкаський район Чер-
каської області). Його батько, дрібний службовець Іван
Феодосійович Андрієнко, почав свою кар’єру листоводі-
єм мирового суду у м. Канів, але потім був переведений у
м. Таращу (нині Білоцерківський район Київської області)
на посаду секретаря з’їзду мирових судів. Звідти був пе-
реведений на таку ж посаду до м. Радомишль Київської
губернії (нині – Житомирська область). У 1891 р. він вий-
шов у відставку та переїхав у село Негребівку Радомишль-
ського уїзду (нині Житомирський район Житомирської
області), де почав займатися сільським господарством
на ділянці землі, що належала його дружині. За слова-
ми Г. Андрієнко, проживаючи в селі, влітку він пас скот,
а взимку вчився у школі. З 1899 по 1902 рік він навчався
в міському училищі міста Радомишль. У 1904 р. влашту-
вався учнем в міську Поштово-Телеграфну контору, але
незабаром залишив її, оскільки змушений був працюва-
ти вдома у с. Негребівка, де в його матері була невелика
ділянка землі у 20–25 десятин. Потім вступив до вчитель-
ської семінарії у м. Коростишев, але не зміг закінчити її
через відсутність коштів на навчання. У 1907 р. він здав
екстерном іспит при Чернігівській класичній гімназії та
отримав право викладати в повітових школах. З 1 верес-
ня 1908 р. був призначений вчителем школи у с. Ущерп’є
Суразького повіту Чернігівської губернії (нині Клинцов-
ський район Брянської області РФ), де прослужив до 1 ве-
ресня 1911 р. У 1911–1914 рр. навчався у Глухівському вчи-
тельському інституті (нині – Глухівський національний
педагогічний університет імені Олександра Довженка).
У своїй автобіографії Г. Андрієнко зазначив осіб, які мог-
ли підтвердити його педагогічну діяльність у с. Ущерп’є
в 1908–1911 роках:
1) Михайло Миколайович Бруєвич, колишній заві-
дувач училища, а на час свідчень – касир ЦРК у м. Чернігів;
2) Михайло Якович Пирогов, колишній вчитель учи-
лища, на момент свідчень – викладач Чернігівського сіль-
ськогосподарського технікуму;
3) Людмила Олександрівна Артемонова, вчителька
училища, на час свідчень – вихователька Чернігівського
дитячого будинку та ін.
УДК 929:[377.8+378.4]
Е. В. Семешин
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
ГРИГОРІЯ АНДРІЄНКА ЗА МАТЕРІАЛАМИ
АРХІВНО-КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
У статті на основі матеріалів архівно-кримінальної справи ви-
світлено життєвий шлях Григорія Івановича Андрієнка. Детально
проаналізовано обставини його арешту, протоколи допитів обви-
нуваченого та свідків у справі, зміст висунутого обвинувачення та
формулювання вироку. У межах дослідження проаналізовано осіб, зга-
даних в архівно-кримінальній справі, та здійснено спробу виявити
додаткові біографічні й контекстуальні матеріали про них на осно-
ві доступних джерел. Це дало змогу сформувати основу для подаль-
шої науково-пошукової роботи, зокрема в напрямку реконструкції
соціального кола Григорія Івановича Андрієнка та глибшого розумін-
ня історичного контексту, у якому розгорталися події.
Ключові слова: Григорій Іванович Андрієнко, архівно-криміналь-
на справа, сталінські репресії, Глухівщина.
Постать Григорія Івановича Андрієнка, репресованого
радянською владою, є показовою для розуміння долі бага-
тьох колишніх учасників білогвардійського руху, армії УНР
та інших антирадянських формувань, які після тривалого
перебування в еміграції повернулися на батьківщину. До-
слідження його біографії на основі архівно-кримінальної
справи дозволяє не лише реконструювати ключові події
його життя, а й поглибити розуміння репресивної полі-
тики радянського режиму щодо політично неблагона-
дійних осіб. Вивчення таких історій розкриває механіз-
ми фальсифікації справ, фабрикування обвинувачень та
j
ISSN 2218-4805
185
Що стосується його навчання в Глухівському вчитель-
ському інституті, це могли підтвердити:
1) Василь Андрійович Мохов, колишній професор ін-
ституту, який на час свідчень жив у Глухові;
2) Степан Якович Зайковський, однокурсник по ін-
ституту, на час свідчень проживав у Глухові;
3) Олександр Петрович Довженко, однокурсник по
інституту, проживав у Києві, кінорежисер та ін.
З початком Першої світової війни 1 серпня 1914 р.
був мобілізований Глухівським повітовим воїнським на-
чальником до російської армії та направлений до м. Кре-
менчук. До листопада 1914 р. служив солдатом рядового
звання у 2 роті 27 запасного піхотного батальйону. Зго-
дом був відряджений до Чугуївського військового учили-
ща для проходження курсу підготовки. Про його навчан-
ня могли свідчити:
1) Степан Якович Зайковський, який був мобілізова-
ний одночасно з ним і служив у 27 запасному піхотному
батальйоні, а потім також навчався в Чугуївському вій-
ськовому училищі;
2) Олександр Піскун, одночасно мобілізований і слу-
жив у 27 піхотному батальйоні – на час свідчень вчитель;
3) Дмитро Ковшуля, одночасно служив у Чугуївсько-
му полку, на час свідчень – вчитель села Волокитине Глу-
хівського (нині Конотопського) району;
4) Надія Олексіївна Іонівна, яка жила в той час у
м. Кременчук у зв’язку з мобілізацією чоловіка у 27 за-
пасний піхотний батальйон.
Після закінчення Чугуївського військового училища
1 травня 1915 р. він отримав звання прапорщика та був
закріплений в училищі на посаді помічника курсових
офіцерів, де прослужив до 17 вересня 1916 р. Потім
був відправлений в розпорядження штабу Одеського
військового округу, звідки його перевели до 15 запасної
стрілецької дивізії. У кінці жовтня 1916 р. Г. Андрієнка було
відправлено в розпорядження штабу Сибірської стрілецької
дивізії, а згодом – у 38-й Сибірський стрілецький полк, де
він прийняв командування 11-ю ротою. За його словами,
під час боїв у Добруджі за переправу через Дунай, які
розпочалися на початку грудня 1916 р., він був поранений.
Із строю вибув 18 грудня того ж року. Після поранення
був евакуйований у глибокий тил: спочатку перебував у
Ніжинському госпіталі, а згодом – у Києві. У лютому 1917 р.
його направили до Київського військового санаторію, звідки
він був виписаний у травні. Після одужання Г. Андрієнка
направили до складу 79-ї артилерійської бригади. На
початку червня 1917 р. він прибув до підрозділу та був
призначений молодшим офіцером 1-ї батареї, де очолив
взвод. Згодом став завідувачем господарства батареї. У
складі цієї бригади він служив до своєї демобілізації у
лютому 1918 р. Розформування батареї, де він служив,
відбулося в с. Бабчинці колишнього Могилівського повіту
на Поділлі (нині – Могилів-Подільський район Вінницької
області) [3, арк. 7, 7 зв., 8, 25, 25 зв., 27, 27 зв., 28].
У книзі Р. Коваля та В. Моренець зазначається, що після
демобілізації Г. Андрієнко працював інспектором 11 Ки-
ївської вищої початкової школи до мобілізації в білу ар-
мію [8, с. 36]. Однак, за свідченнями Г. Андрієнка, він із
села Бабчинці виїхав до Глухова. Разом із ним був пра-
порщик батареї на прізвище Сабатовський – син нотарі-
уса з міста Ніжин. 3–4 березня 1918 р. вони разом при-
були до Києва, окупованого німецькими військами. Від
коменданта станції дізналися, що пасажирські поїзди не
курсують через Дніпро. У пошуках ночівлі Сабатовський
пішов до своїх знайомих, а Г. Андрієнко – до свого това-
риша по Чугуївському військовому училищу та 38 стрі-
лецькому полку Георгія Демидовича Сачека, який на той
час проживав у Києві на Львівській вулиці, буд. 75, кв. 2.
Андрієнко прожив у нього 3–4 дні. За цей час почали кур-
сувати поїзди з Києва до Бахмача. Це дало йому та Саба-
товському змогу приїхати до Ніжина, але через пошкодже-
ну залізницю виїхати до Глухова не вдалося. У Ніжині він
зупинився у свого брата, Костянтина Івановича Андрієн-
ка, який на той час був завідувачем Першого Ніжинсько-
го вищого початкового училища. У місті також перебува-
ли німецькі війська. Прибувши до брата 8 або 9 березня,
він пробув у нього близько місяця й лише в 20-х числах
квітня 1918 р. дістався Глухова. У Глухові він прожив усю
весну й літо у родичів своєї дружини, допомагаючи їм по
сільському господарству. Крім того, з липня того ж року
він був залучений як учитель для підготовки до нового
навчального року на курсах української мови та украї-
нознавства, які до цього сам прослухав при Глухівській
земській управі. З осені 1918 р. й до січня 1919 р. працю-
вав учителем у Глухівському вищому початковому учи-
лищі. Лише після цього виїхав до Києва, де вчителював
до 1 жовтня 1919 р. Цього дня його мобілізували до білої
армії Денікіна [3, арк. 5, 7 зв., 26].
За свідченнями колгоспника Петра Гавриловича Мо-
роза, у 1918 р., коли м. Глухів зайняли гайдамаки, обви-
нувачений Г. Андрієнко добровільно вступив до них на
службу та служив у варті на посаді офіцера. Після того,
як у 1919 р. місто захопили денікінські війська, разом із
ними прибув і Г. Андрієнко. Свідок стверджував, що під
час перебування в місті гайдамаків, німців, а згодом білої
армії відбувалися масові розстріли, однак йому невідомо
було, чи брав у них участь обвинувачений. Також П. Мо-
роз зазначив, що нічого не знає про будь-яку антирадян-
ську діяльність Г. Андрієнка [3, арк. 18, 19].
Залман Лейзарович Самойлович, 1878 р. народжен-
ня, уродженець м. Батурин Конотопського округу (нині
Чернігівська область), свідчив, що знав Г. Андрієнка як
сусіда. За його словами, обвинувачений служив у дені-
кінській армії в чині офіцера та в 1919 р. брав активну
участь у єврейському погромі в м. Житомир. Нібито він
знущався над єврейськими сім’ями, грабував та ґвалту-
вав жінок. Після захоплення м. Глухів гайдамаками, Г. Ан-
дрієнко добровільно вступив до них на службу. Потім ра-
зом з ними відступав, а в Києві добровільно вступив до
білої армії [3, арк. 20].
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
186
Ізраїль Якович Вітухновський, 1899 р. народження,
уродженець м. Глухів, також стверджував, що Г. Андрієн-
ко служив у гайдамацькому загоні в званні поручика або
підпоручика, а згодом – у каральному загоні дроздовсько-
го полку денікінської армії. За словами свідка, перебува-
ючи в лавах білогвардійського війська, обвинувачений
брав участь у грабунках, головним чином – єврейського
населення. Зокрема, за його вказівкою було пограбоване
майно Зоріна, який служив у Червоній армії. Білогвардій-
ці, за словами свідка, зґвалтували його матір, жінку віком
близько 40–45 років та жорстоко побили її, вибивши кіль-
ка зубів. Батька Зоріна вивели на розстріл, але з невідо-
мих причин не вбили – його сильно побили та залишили
непритомним у снігу. Пізніше його доправили до лікарні,
після чого він втратив розум. Також свідок зазначив, що
в будинку Г. Андрієнка регулярно відбувалися нічні пи-
яцтва білогвардійських офіцерів. Свідок також стверджу-
вав, що обвинувачений нібито брав участь у придушенні
протестів селян у с. Студенок [3, арк. 21, 21 зв.].
Як зазначає дослідниця В. Назарова, у Глухові відбу-
лося два єврейських погроми: 22–23 лютого 1918 р. та в
листопаді 1919 р. Під час першого, за більшовицької вла-
ди, загинуло багато людей, тоді як другий тривав близь-
ко шести тижнів [6, с. 178]. Г. Андрієнко у своїх свідчен-
нях зазначив, що ніколи не бував у м. Житомир. Також
він стверджував, що ніколи не був у с. Студенок (нині Шо-
сткинський район Сумської області) й навіть не знав, де
саме воно розташоване. Він стверджував, що після мобі-
лізації до денікінської армії його було направлено в роз-
порядження командира 4-ї стрілецької артилерійської
бригади, звідки його перевели до новоствореної батареї.
Формування цієї батареї відбувалося в передмісті Києва –
на Куренівці. Через два тижні його відрядили в розпоря-
дження командира бази 2-ї батареї тієї ж бригади, де він
був призначений на посаду каптенармуса. На цій поса-
ді Андрієнко перебував упродовж усього часу своєї служ-
би в лавах білої армії. До його обов’язків входила видача
продовольства та фуражу [3, арк. 28, 31 зв.].
У складі денікінської армії він був інтернований до
Польщі та перебував в таборі м. Стшалкова. Звідти перей-
шов до української армії. Інтернований у таборі м. Олек-
сандрова-Куявського. 27 серпня 1922 p., перебуваючи у
таборі Стшалково, подав документи на агрономічно-лі-
совий відділ УГА в Подєбрадах. Не прийнятий «як спізне-
ний». 23 червня 1923 p., перебуваючи в таборі м. Каліша,
знову подав документи на той же відділ [8, с. 36]. У сво-
їх свідченнях Г. Андрієнко повідомив слідству, що його
було направлено до табору в м. Стшалково. Туди він при-
був лише наприкінці березня 1920 р., пізніше за інших,
оскільки близько місяця хворів і перебував у львівсько-
му госпіталі. За його словами, у таборі білі поділилися
на два окремі угруповання – «чисті» білі та мобілізова-
ні, серед яких більшість становили українці. Між цими
групами нерідко траплялися сутички, навіть доходило
до бійок. Через це польська адміністрація табору прове-
ла реєстрацію за національністю і виділила окремо всіх,
хто записався українцем. Так у травні 1920 р. було ство-
рено окрему «українську секцію» під керівництвом пол-
ковника Приходька. Г. Андрієнко теж потрапив до цієї
секції, оскільки вказав себе українцем. Наприкінці липня
1920 р. за розпорядженням польської влади їх перевели
до табору в м. Ланцут, де вони увійшли до складу резерв-
них військ армії УНР. Із офіцерського складу, який при-
був туди, сформували «резервну старшинську сотню». У
Ланцуті Г. Андрієнко перебував до жовтня 1920 р., після
чого надійшло розпорядження про переведення всіх ре-
зервних військ до Проскурова. Туди він прибув напри-
кінці жовтня того ж року, але вже за кілька тижнів усіх
знову перевели на інтернування до Олександрівського
табору. Там він провів усю зиму 1921 р. На початку бе-
резня польська влада знову перевела їх до табору в Лан-
цуті. У вересні того ж року їх направили назад до табору
в Стшалково, а в серпні 1922 р. Г. Андрієнка перевели до
табору в м. Каліш. Під час перебування в ув’язненні він
брав участь у музично-хоровому гуртку. Згідно з довідкою
у кримінальній справі, Г. Андрієнко, колишній хорунжий
Волинської дивізії петлюрівської армії, станом на 1920 р.,
перебував в таборі інтернованих петлюрівців в Ланцуті.
Крім того, «під час громадянської війни знаходився в бі-
лобанді генерала Бредова (денікінська армія)», а станом
на 7 липня 1920 р. – у таборі інтернованих петлюрівців у
Стрелково (Польща). Станом на 1922 р. перебував у Вар-
шаві, був студентом університету [3, арк. 29, 58].
За свідченнями Г. Андрієнко, під час перебування у та-
борі він познайомився з Антоном Васильович Ів’янов-
цем, який у період його ув’язнення, до повернення на
батьківщину у квітні 1920 р., був членом хорового гурт-
ка. За його словами, А. Ів’яновець був уродженцем с. По-
півка (нині – Новгород-Сіверський район Чернігівської
області). Серед інших осіб, з якими Андрієнко мав кон-
такт, були: Ігор Костянтинович Білявський – уродже-
нець Києва; Віктор Павлович Жорновський – родом із
району Сумського цукрового заводу, де його батько пра-
цював бухгалтером; брати Андрій та Григорій Талани, з
якими Андрієнко познайомився вже під час повернення
з еміграції. За його словами, Андрій служив у відділі по-
стачання армії С. Петлюри, а Григорій був молодшим офі-
цером у петлюрівській армії; Іван Кирилович (або Кін-
дратійович) Нечипоренко – працював учителем у селі
Вирки Білопільського повіту Харківської губернії (на те-
риторії сучасної Білопільської міської громади Сумського
району Сумської області, де нині існують села Нові Вир-
ки та Старі Вирки); Володимир Іванович Пожар – пра-
цював на цукровому заводі на станції Бобринська; Ми-
кола Миколайович Олексієнко – знайомий Андрієнку
ще з Каменського табору. Він був помічником команди-
ра петлюрівської Херсонської дивізії. Після звільнення з
цієї посади організував гурток у таборі Каліш; Іван Ми-
колайович Подлиняєв – Андрієнко познайомився з ним
після повернення до Глухова з еміграції. Подлиняєв був
ISSN 2218-4805
187
кадровим офіцером царської армії. За словами Андрієн-
ка, зустрічалися вони рідко, а його місце перебування на
момент арешту було невідоме [3, арк. 6].
Вже під час додаткового розслідування були подані ма-
теріали на розшук зазначених осіб. Зокрема, було вста-
новлено, що Іван Миколайович Подлиняєв, 1889 р. народ-
ження, уродженець с. Н. Гребля Глухівського району, був
засуджений особливою нарадою при колегії ГПУ 21 липня
1933 р. на термін в 3 роки. Трійкою НКВС по Чернігівській
області 23 квітня 1938 р. був засуджений до розстрілу [3,
арк. 62]. Його архівно-кримінальні справи знаходяться
в Державному архіві Сумської області (ДАСО, ф. Р7641,
оп. 4, спр. 502, 503) [7, с. 468]. Згідно з довідкою у справі,
Іван Миколайович Подлиняєв, Антон Гаврилович Хох-
лов, Іван Архипович Гордейчук, Василь Федорович Вер-
ченко, Павло Гаврилович Шпак та інші були репресовані
у 1932–1933 рр. і засуджені до трьох років позбавлення
волі. Проте Г. Андрієнко в матеріалах їхньої справи не
згадується [3, арк. 65, 66]. Архівно-кримінальні справи
П. Г. Шпака (ДАСО, ф. Р7641, оп. 4, спр. 503), В.Ф. Верченко
(ГДА СБУ, м. Суми, спр. П7843) автором не досліджували-
ся. У ході науково-пошукової роботи вдалося встановити,
що Андрій Сергійович Талан, 1894 року народження, уро-
дженець села Перемога (нині Шосткинський район Сум-
ської області), працюючи рахівником шляхової дільниці
у м. Глухів, 16 жовтня 1930 року був заарештований і засу-
джений до 3 років заслання у Північний край Росії (архів-
но-кримінальна справа – ДАСО, ф. Р-7641, оп. 4, спр. 188).
Його брат – Григорій Сергійович Талан, 1892 року народ-
ження, також уродженець с. Перемога, на момент арешту
15 жовтня 1930 р. працював бухгалтером міського товари-
ства мисливців та рибалок у м. Глухів. Він також був засу-
джений до 3 років заслання (архівно-кримінальна спра-
ва – ДАСО, ф. Р7641, оп. 1, спр. 721) [7, с. 473, 474].
27 жовтня 1923 р., з дозволу радянського уряду, він
повернувся до м. Глухів, де й проживав. Його дружина
була уродженкою цього міста і упродовж Першої світової
війни, а також у революційні роки мешкала тут у батьків. У
Глухові він жив безвиїзно до моменту арешту – 16 жовтня
1930 р. На той час у нього були дружина Уляна Іванівна,
38 років, домогосподарка, та донька Ліда. Серед близьких
родичів згадуються його брати: Костянтин Іванович
Андрієнко, який до революції мешкав у м. Ніжин, та
Віктор Іванович Андрієнко, що до 1930 р. проживав у
Києві. Обидва працювали вчителями. На момент арешту
Г. Андрієнко працював землеміром [3, арк. 5, 6, 26].
Слід зазначити, що постанова про арешт Г. Андрієнка
була видана лише 31 жовтня 1930 р., тобто майже через
два тижні після його фактичного затримання. У доку-
менті зазначено, що вчитель Глухівської профтехшко-
ли Г. Андрієнко під час Першої світової війни (у тексті
вживається термін «імперіалістична») обіймав посаду
поручика в царській армії. Пізніше його мобілізували до
денікінської армії, у складі якої він відступав у 1919 р.,
після чого був інтернований до табору в м. Ланцут. Пе-
ребуваючи в таборі, він вступив до петлюрівської диві-
зії як офіцер. У 1923 р. повернувся в Україну та нама-
гався приховати свою службу в царській армії й участь
у петлюрівських формуваннях, а також подав неправ-
диві відомості щодо перебування в таборі для інтерно-
ваних. Після повернення до Радянського Союзу, згідно
з матеріалами (переклад з російської мови), Г. Андрієн-
ко «проявив себе як шовініст-петлюрівець, поширював
чутки про війну та неминучий прихід англійців і фран-
цузів, неодноразово висловлював відверто ворожі погля-
ди щодо Радянського Союзу під час конфлікту на Китай-
сько-Східній залізниці, радів труднощам, що виникали
під час розповсюдження селянської позики. Під час Же-
невської конференції з роззброєння заявляв, що якби
світ домовився про роззброєння, “голодна, озвіріла ро-
сійська зграя пограбувала б увесь світ”». Усі викладені
обвинувачення ґрунтувалися на свідченнях Марії Про-
ценко та агентурних даних із шести джерел. Постановою
передбачалося порушення клопотання перед Особли-
вою трійкою при колегії ДПУ УРСР про ув’язнення Г. Ан-
дрієнка в концтабір строком на п’ять років [3, арк. 11].
Він назвав слідству своїх знайомих: 1. Микола
Кіндратійович Агієнко – познайомився з ним у 1927 р.,
коли той був призначений завідувачем Глухівської
профтехшколи. Вони були лише колегами, а не близькими
друзями. Г. Андрієнко бував у нього вдома лише двічі,
а М. Агієнко ніколи не відвідував його. Всі розмови
стосувалися виключно шкільних справ: фінансів та
інструментів для учнівських майстерень. М. Агієнко
народився в м. Ніжин, за його словами, працював
директором технічного училища в м. Пенза, згодом –
інспектором профосвіти (нерозбірливо, ймовірно, в
м. Курськ). В армії не служив. Під час Першої світової
війни працював у Спілці міст. Про його подальше місце
проживання обвинувачений нічого не знає.
2. Павло Іванович Козуб – знайомство почалося ще
у 1914 р., коли обидва навчались у зразковому училищі
при Глухівському інституті. Ближче познайомились у 1925
році під час спільної роботи в профтехшколі. Рідко, але
бували один в одного в гостях. П. Козуб народився в Глу-
хові, походив з міщанської родини середнього достатку.
Освіту здобув у Глухівському вчительському інституті. Під
час війни, за його словами, служив писарем.
3. Федір Іванович Ляшенко – знайомство відбулося у
1925 р. під час спільної роботи в профтехшколі. Вони рід-
ко бували один в одного в гостях. Ляшенко родом з Ка-
теринославської губернії, закінчив Гнідинське ремісни-
че училище, в армії не служив. На момент дачі свідчень
проживав у Глухові.
4. Павло Іванович Рева – знав його з 1911 р. як викладача
ручної праці при Глухівському учительському інституті. З
1925 р. працювали разом у профтехшколі. Їхні стосунки
були нейтральними – не ворожими, але й не дружніми, в
гостях один в одного не бували. П. Рева народився в Глухові,
освіту здобув у Новозибківському сільськогосподарському
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
188
училищі. Служив у старій армії в чині поручика, потім
був мобілізований до денікінської армії. Емігрував до
Польщі, а звідти в липні 1920 р. – до Болгарії. Після
повернення працював у Глухівському промтресті. На
момент свідчень, ймовірно, проживав у Глухові, але точне
його місцеперебування обвинуваченому не було відоме.
5. Іван Миколайович Подлиняєв – знайомий з 1924 р.
Спілкувались через родинні зв’язки: дружини Подлиняєва
і Андрієнка були двоюрідними сестрами. Розмови мали
виключно побутовий характер. І. Подлиняєв – син селя-
нина з с. Нова Гребля. Освіту здобув у зразковому місь-
кому училищі при Глухівському вчительському інституті.
Служив у старій армії в чині поручика. Працював рахів-
ником у Глухівському банку. На момент свідчень працю-
вав у Конотопі.
6. В. С. Волоцький – познайомилися у 1929 р. під час
спільної роботи в комунальному відділі м. Глухів. Один у
одного в гостях не бували. Волоцький – уродженець Глу-
хова, здобув освіту в Глухівській гімназії. Служив у ста-
рій армії, чин невідомий. Працював бухгалтером у конто-
рі «Укрутільсировина», згодом – у конотопському ДОПР,
звідки згодом вибув.
7. Петро Степанович Закорко – майже незнайомий
обвинуваченому. Останнім часом працював у Конотоп-
ському ДОПР.
8. Микола Антонович Климонтонович – познайо-
мився з ним у 1928 р. у Глухівській профтехшколі. Спілку-
вались лише на ділові теми. Одного разу, за словами об-
винуваченого, Антонович нібито висловився так: «Мені
здається, що політика радянської влади щодо церкви не-
правильна. Якби вона залучала до роботи попів, то могла
б мати хороших пропагандистів». Обвинувачений знав,
що Климонтонович походив з родини вчителя, закінчив
Московський університет, працював у чоловічій гімназії
у Шаблях (ймовірно, мова йде про нинішнє с. Шаблі в Ко-
стюковицькому районі Могилівської області Білорусі), до
війни був директором Віленської гімназії. Після евакуації
переїхав до Глухова. Попів він називав не служителями
ідеалів Христа, а слугами капіталу. У розмові зазначив:
«Хоч я і не прихильник радянської влади, але ніколи б не
погодився, щоб нами правили інтервенти замість неї».
В армії не служив. На момент надання свідчень працю-
вав у Глухівському індустріальному технічному училищі.
9. Володарський. Цю людину він майже не знав [3,
арк. 29 зв., 30, 31].
У ході науково-пошукової роботи вдалося встанови-
ти, що 28 січня 1930 р. був заарештований Ілля Степано-
вич Закорко, 1881 р. народження, уродженець смт Воро-
ніж (нині – Шосткинський район Сумської області), який
проживав у тому ж населеному пункті. Його засуджено
до трьох років ув’язнення в концтаборі (архівно-кримі-
нальна справа – ДАСО; ф. Р-7641, оп. 1, спр. 567). Іван Сте-
фанович Закорко, 1893 р. народження, також родом із
Воронежа, був репресований 28 вересня 1939 р. на тери-
торії Білорусі. За рішенням Особливої наради при НКВС
СРСР від 9 січня 1941 р. його, як «соціально небезпечний
елемент», засудили до восьми років таборів. Покаран-
ня він відбував у Комі АРСР, однак 27 серпня того ж року
був звільнений. Можна припустити, що Ілля та Іван За-
корки були братами згаданого у свідченнях Петра Сте-
пановича Закорка.
Павло Іванович Рева, 1881 р. народження, уродженець
м. Глухів. Станом на 5 листопада 1937 р., під час надання
свідчень у справі репресованого викладача С. Є. Маце-
линського, обіймав посаду помічника директора Глухів-
ського вчительського інституту з господарських питань.
Згідно з анкетою, мав середню спеціальну освіту – закін-
чив технікум. У 1905 р. був відрахований із навчального
закладу як «політично неблагонадійний». До революції
працював учителем російської літератури у Глухівсько-
му вчительському інституті. Був одружений із Валерією
Іванівною (47 р.) та мав двох дочок – Марію (18 р.) і Ната-
лію (16 р.) [2, арк. 19, 19 зв.]. Федір Іванович Ляшенко,
ймовірно, працював у 1938–1939 рр. викладачем річних
педагогічних курсів при Глухівському учительському ін-
ституті [5, с. 129]. Отже, архівно-кримінальна справа Г. Ан-
дрієнка містить важливі матеріали, що відкривають нові
можливості як для дослідження репресивної політики
на Глухівщині, так і для створення біографічних нарисів.
21 грудня 1930 р. у справі давала свідчення Уляна
Іванівна Андрієнко. Згідно з анкетою, їй було 40 років,
народилася в м. Глухів, мала середню освіту, безпартій-
на. За її словами, вона вийшла заміж за Г. Андрієнка у
1914 р., але вже через два тижні його призвали на вій-
ськову службу, де він служив поручиком. Навесні 1918 р.
він демобілізувався та повернувся додому. У серпні або
жовтні того ж року виїхав до Києва, де працював у 2-й
або 11-й школі. Проживав на квартирі в Олександра Ва-
сильовича Зайцева до липня 1919 р., коли знову повер-
нувся до Глухова. Провівши там один або два місяці, зно-
ву поїхав до Києва. Восени 1919 р. його мобілізували до
денікінської армії як колишнього офіцера царської ар-
мії. Разом із білими військами він опинився за кордоном
і, через хворобу, не зміг утекти. У Польщі перебував до
1923 р. За словами Уляни Андрієнко, під час перебуван-
ня гайдамаків у Глухові її чоловіка там не було. Далі вона
перелічує осіб, які добре знали Г. Андрієнка. Ці прізви-
ща він згадував раніше у власних свідченнях. 11 грудня
1930 р. давав свідчення Ілля Макарович Хромущенко.
Він не повідомив нічого нового, однак охарактеризував
обвинуваченого з позитивного боку. Дарія Костянтинів-
на Зайковська повідомила, що до неї доходили чутки,
нібито під час німецької окупації Глухова Г. Андрієнко
знущався над полоненими та мирним населенням, а та-
кож займався грабежами. Водночас вона не змогла наз-
вати конкретних осіб, від яких чула ці чутки. За її сло-
вами, Г. Андрієнко виїхав із м. Глухів разом із німцями
наприкінці 1918 р. Після цього, за її свідченням, він не
з’являвся вдома аж до 1924 р. Також вона зазначила, що,
ймовірно, під час перебування німців у місті Г. Андрієнко
ISSN 2218-4805
189
служив у гайдамацьких формуваннях. 13 грудня 1930 р.
Іван Федорович Зубков стверджував, що під час його
служби в Глухівській міській раді було отримано досто-
вірні свідчення про службу Г. Андрієнка в денікінській
армії у званні офіцера. Після поразки білогвардійців він
емігрував за кордон разом з ними. Також надходили по-
відомлення про його можливу участь у єврейському по-
громі 1919 р., проте ці дані залишаються неперевіреними
й непідтвердженими. Свідок Іван Сидорович Шален-
ко заявив, що Г. Андрієнко служив у білій армії у зван-
ні підпоручика, а також був мобілізований до денікін-
ського війська. За його словами, обвинувачений нібито
також служив у гайдамаків і разом із ними виїхав з Глу-
хова. Про службу Г. Андрієнка в гайдамацькому загоні
повідомив слідству свідок Петро Гаврилович Мороз. Він
також стверджував, що обвинувачений виїхав із Глухо-
ва разом із гайдамаками. За його словами, під час пере-
бування в місті німців, гайдамаків і денікінців у Глухові
відбувалися масові розстріли. Однак йому було невідо-
мо, чи брав участь у них Г. Андрієнко [3, арк. 13–17 зв.].
Обвинувальний вирок. Матеріали обвинувачення
ґрунтувалися на свідченнях кількох осіб, згідно з якими
Г. Андрієнко добровільно служив у петлюрівській та бі-
лій арміях. Перебуваючи на службі у денікінській армії,
у складі Дроздовського полку, він нібито брав участь у
єврейських погромах у Житомирі та Глухові. Зокрема, в
Глухові, за його наказом, білогвардійці пограбували квар-
тиру сім’ї червоноармійця Зоріна: матір було зґвалтова-
но, побито, їй вибили зуби. Батька вивели на розстріл,
але він випадково врятувався. Згодом обидва батьки Зо-
ріна втратили розум. Крім того, за тими ж свідченнями,
Андрієнко нібито брав участь у складі карального загону
в придушенні селянського повстання в с. Студенок Глу-
хівського округу (нині – Шосткинський район Сумської
області), де вчиняв грабунки, насильство над жінками,
а майно, здобуте під час погромів, солдати привозили
до нього на квартиру в Глухові. Також стверджувало-
ся, що він особисто брав участь у розстрілах полонених
червоноармійців у Глухові за часів Денікіна – виводив
їх із місцевої в’язниці на страту, а одного з них нібито
застрелив особисто, коли той намагався втекти. За аген-
турними даними, після повернення з еміграції до СРСР
Андрієнко, згадуючи події в Китаї, стверджував, що при-
чиною конфлікту стала комуністична пропаганда. Ви-
словлював симпатії до опозиції, зокрема зазначав, що
Л. Троцького і Г. Зінов’єва виключили з партії «за те, що
вони пішли правильним шляхом відновлення порядку
в СРСР». Критикував пропозицію СРСР на міжнародній
конференції з роззброєння, заявляючи, що її успішне
прийняття дало б змогу комунізму зайняти домінуючу
позицію у світі. На підставі зібраних матеріалів спра-
ву Г. Андрієнка було передано на розгляд Судової трій-
ки при Колегії ДПУ УРСР, яка ухвалила застосувати до
нього найвищу міру соціального захисту – розстріл. Три
Георгіївські хрести, які було у нього вилучено, підляга-
ли конфіскації. Однак, за рішенням трійки від 9 люто-
го 1931 р., відповідно до статей 54–10 та 54–13 КК УРСР,
Андрієнка було засуджено до 8 років ув’язнення в кон-
цтаборі [3, арк. 36, 37].
Із довідки у справі відомо, що 12 вересня 1937 р.
було відкрите нове кримінальне провадження щодо
Г. Андрієнка. Його звинувачували в проведенні
антирадянської агітації. Обвинувачення ґрунтувалося на
свідченнях інших ув’язнених. Свідки стверджували, що він
серед в’язнів говорив, що не буде звертатися з проханням
про помилування, а чекатиме, поки його звільнять японці.
Також він, за словами свідків, висловлювався про те, що
в Радянському Союзі дуже суворо карають за державні
злочини, а багато невинних людей опиняються в таборах.
Крім того, Андрієнко висловлював співчуття з приводу
розстрілу М. Тухачевського та інших. При цьому свідки
не вказували, у присутності кого саме обвинувачений
нібито робив ці заяви. Під час слідства Г. Андрієнко
своєї вини не визнав. Очних ставок зі свідками не
проводили. Свідки були допитані в день його арешту, а
вже наступного дня, 13 вересня, слідство було завершене.
Відповідно до постанови «трійки» Управління НКВС
Новосибірської області від 28 жовтня 1937 р. Г. Андрієнка
було розстріляно. Свідок Я. П. Павлов стверджував,
що зі слів Андрієнка йому стало відомо: той служив у
царській армії командиром батареї та мав офіцерське
звання. У побуті Андрієнко був замкнутим і намагався
уникати розмов з оточуючими. У довідці зазначено, що
кримінальна справа Г. Андрієнка 1937 р. зберігалася у
м. Кемерово (Кемеровська область, Росія) [3, арк. 50, 51].
14 лютого 1963 р. О. М. Сухоцька, мешканка м. Ново-
зибків Брянської області (Росія), звернулася з листом до
Микити Хрущова з проханням допомогти дізнатися про
долю її чоловіка. Вона знала лише, що його заслали до
Західно-Сибірського краю, у Кузнецькбуд. Дізнавшись,
де саме він перебуває, жінка поїхала до нього й деякий
час жила разом із ним. Однак згодом їй довелося повер-
нутися на батьківщину, щоб завершити курси медсестри.
Під час її навчання чоловік писав листи, в яких повідом-
ляв, що його направили працювати на будівництво заліз-
ниці до Монголії. Після закінчення курсів О.М. Сухоцьку
призначили завідувачкою медичного пункту при швей-
ній фабриці у м. Клинці (нині – Брянська область РФ).
З часом листи від чоловіка перестали надходити. Вона
зверталася до різних інстанцій, однак так і не отрима-
ла жодної відповіді про його долю. У своєму листі вона
розповідала, що залишилася зовсім одна: її батьків вже
давно немає, брати загинули на фронті, а сестра помер-
ла від раку. Під час війни вона зазнала контузії. Остан-
нім часом працювала в Клинцях, а нині перебуває на
пенсії. Проте отримує лише 29 крб. замість повної пен-
сії у 45 крб., оскільки не змогла допрацювати шість ро-
ків через травми, завдані під час бомбардувань. Тим-
часово вона мешкала в Новозибкові, оскільки не мала
власного житла. У Клинцях у неї була окрема кімната,
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
190
але її знищено під час війни. Жінка десять років стоя-
ла в черзі на житло, але так нічого й не отримала. У за-
вершенні листа О. М. Сухоцька благала Микиту Хрущо-
ва допомогти знайти її чоловіка й звільнити його, щоб
хоча б у старості вони змогли бути разом. Вони не жили
по справжньому, а лише страждали [3, арк. 48–49 зв.].
На підставі її листа 24 квітня 1963 р. помічник проку-
рора Сумської області з нагляду за слідством в органах
державної безпеки, молодший радник юстиції Сницар,
розглянув справу та видав постанову про призначення
додаткового розслідування. Він доручив провести повтор-
ний допит свідків, а також перевірити в державних архі-
вах факти служби Г. Андрієнка в білих арміях Денікіна й
Петлюри (так у документі – авт.). Крім того, було наказано
перевірити в особливому архіві, чи не належав він до аген-
тури іноземної розвідки (зокрема, польської) [3, арк. 46].
У процесі додаткового розслідування справи у 1963 р.
були допитані свідки: І. М. Хромущенко, П. І. Козубова,
Ф. І. Кудіна, Г. В. Орленко, І. В. Бурик. Було встановлено,
що Г. Андрієнко у 1918–1920 рр. дійсно служив офіцером
у військах Петлюри та Денікіна, а згодом перебував в емі-
грації у Польщі. Свідків Самойловича, Витуховського та
Янова не вдалося допитати повторно через неможливість
встановити їхнє місцезнаходження [3, арк. 83]. Іван Ва-
сильович Бурик 9 травня 1963 р. повідомив слідству, що
знав Г. Андрієнка по спільній роботі в Глухівській про-
фтехшколі у 1927–1930 рр. У той час Андрієнко працював
викладачем української мови, а сам І. Бурик – завідувачем
навчальної частини. Свідок охарактеризував Андрієнка з
позитивного боку. У 1930 р. І. Бурик перейшов на роботу
до Глухівського інституту соціального виховання. Після
цього він більше не бачив Андрієнка і нічого не знав про
його арешт чи його причини. Інший свідок – Георгій Ва-
сильович Орленко – розповів, що працював викладачем
фізики та математики в Глухівській профтехшколі з 1923
по 1930 рр. з перервою у 1925–1927 рр. За його словами,
Г. Андрієнко викладав у цьому закладі приблизно з 1925
по 1930 рр. Г. Орленко також охарактеризував його пози-
тивно та додав, що приблизно у 1930 або 1931 р. Г. Андрі-
єнко був заарештований. Це викликало подив у колективі,
оскільки, за словами свідка, ніхто не помічав за ним жод-
ної підозрілої або негативної поведінки [3, арк. 55, 56].
Іван Макарович Хромущенко був родичем
Г. Андрієнка – за ним була заміжня донька двоюрідної
сестри свідка. У 1924–1925 рр. вони разом працювали в
районному колгоспі. Тоді Андрієнко розповідав, що під час
Першої світової війни служив у царській армії, а під час
Громадянської війни потрапив у полон до іноземних військ.
Свідок зазначив, що до нього доходили чутки про те, що
Андрієнко був офіцером царської армії, проте достеменно
цього він не знав. У 1925 р. І. Хромущенко перейшов
працювати до поштового відділення і з того часу більше
нічого не чув про подальшу долю Андрієнка. Зустрічей
між ними більше не було. І. Хромущенко підкреслив, що
особисто від Андрієнка ніколи не чув висловлювань в
антирадянському дусі. Також він додав, що наприкінці
1930-х років його вже допитували щодо цієї справи, і тоді
він давав аналогічні свідчення. З того часу він більше не
бачив Андрієнка. Свідок також повідомив, що дружина
Андрієнка повторно вийшла заміж, але жодного листування
з нею він не мав [3, арк. 52, 52 зв.].
Слід зазначити, що згаданий у справі Степан Якович
Зайковський також служив у лавах білої армії. У 1931 р.
його було заарештовано органами ДПУ, однак невдовзі
звільнено з-під арешту. 20 грудня 1932 р. він знову був
репресований і засуджений до трьох років заслання за
контрреволюційну діяльність. Відбувши термін покаран-
ня, у 1937 р. повернувся до м. Глухів. Ніде не працював [1,
арк. 43, 44]. 24 лютого 1938 р. його повторно репресува-
ли й засудили до розстрілу (архівно-кримінальна справа
ДАСО, ф. Р-7641, оп. 3, спр. 982) [7, с. 457]. Його брат, Дми-
тро Якович Зайковський, був заарештований 25 квітня
1929 р., однак 28 травня того ж року Глухівське окружне
відділення ДПУ закрило справу. Працював викладачем
математики Глухівського педагогічного комбінату (ін-
ститут соціального виховання, технікум та робітничий
факультет). 21 грудня 1932 р. він був знову репресова-
ний та висланий на 3 роки на північ СРСР [4, арк. 6–9 зв.].
Архівно-кримінальна справа Григорія Андрієнка є тра-
гічним свідченням дії безжальної репресивної машини
радянської доби, яка протягом десятиліть переслідувала
осіб, що брали участь у боротьбі проти більшовиків під
час революційних подій початку ХХ ст. Документи, зокре-
ма протоколи допитів, дозволяють відтворити життєвий
шлях цієї людини на основі його власних свідчень, які він
дав під тиском слідства. Ці матеріали не лише пролива-
ють світло на долю самого Андрієнка, а й створюють за-
гальну картину становища учасників білого руху – спо-
чатку в польських таборах для інтернованих, а згодом
після їхнього повернення з еміграції до радянської Укра-
їни, де на них чекали арешти, допити та переслідування.
Подальше вивчення архівно-кримінальних справ ін-
ших осіб, згаданих у матеріалах справи Григорія Андрі-
єнка, дає можливість значно розширити наші знання про
масштаб репресій, методи слідства та умови життя коли-
шніх учасників антибільшовицького спротиву. Ці джерела
становлять важливу основу для глибшого розуміння тра-
гедій окремих людей і цілих соціальних груп у контексті
політичного терору сталінського режиму.
ДЖЕРЕЛА
1. Державний архів Сумської області (ДАСО), ф. Р-7641, оп. 1,
спр. 347.
2. ДАСО; ф. Р-7641, оп. 2, спр. 447.
3. ДАСО; ф. Р-7641, оп. 3, спр. 486.
4. ДАСО; ф. Р-7641, оп. 3, спр. 882.
5. Крижанівський В. М. Матеріали до біографічного словника
«Науково-педагогічні працівники Глухівського національного пе-
дагогічного університету ім. О. Довженка, 1924–1941 рр. Історич-
ні студії суспільного прогресу. 2018. Вип. 6, С. 112–147.
6. Назарова В. Єврейські погроми в Глухові у 1918–1919 роках.
Сіверянський літопис. 2019. № 1, С. 178–185.
7. Реабілітовані історією. Сумська область. У трьох книгах.
Книга 1. Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1»
ТОВ, 2005. 756 с.
ISSN 2218-4805
191
8. Коваль Р., Моренець В. «Подєбрадський полк» Армії УНР.
Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; «Український пріори-
тет», 2015. 376 с.
Semeshyn E. V. Hryhorii Andriienko’s life story based on archival
and criminal case fi les
This article, based on materials from an archival criminal case, examines
the life of Hryhorii Ivanovych Andrienko. It provides a detailed analysis of
the circumstances surrounding his arrest, the interrogation protocols of
the accused and witnesses, the content of the charges, and the wording of
the verdict. Special attention is given to the political context of the time,
which infl uenced both the investigation and trial. The study also explores
the individuals mentioned in the archival criminal case and attempts to
identify additional biographical and contextual information about them
from available sources. This approach helps establish a foundation for
further research, particularly in reconstructing Andrienko’s social circle
and gaining a deeper understanding of the historical context in which
these events took place. The archival criminal case of Hryhorii Andrienko
serves as a tragic testament to the ruthless repressive mechanisms of the
Soviet era, which relentlessly persecuted individuals who had been involved
in the anti-Bolshevik struggle during the revolutionary events of the early
twentieth century. The documents, including interrogation protocols, provide
a means to reconstruct Andrienko’s life based on his own testimony, given
under duress during the investigation. These materials not only illuminate
the fate of Andrienko but also off er a broader picture of the experiences
of participants in the White Movement–fi rst in Polish internment camps,
and later, after their return from exile to Soviet Ukraine, where they faced
arrest, interrogation, and ongoing persecution.
Key words: Hryhorii Ivanovych Andrienko, archival and criminal case,
Stalinist repressions, Hlukhiv district
REFERENCES
1. Derzhavnyi arkhiv Sumskoi oblasti (DASO), f. r-7641, op. 1, spr. 347
2. DASO, f. r-7641, op. 2, spr. 447
3. DASO, f. r-7641, op. 3, spr. 486
4. DASO, f. r-7641, op. 3, spr. 882
5. Kryzhanivskyi, V. M. (2018). Materialy do biohrafi chnoho slovnyka
«naukovo-pedahohichni pratsivnyky Hlukhivskoho natsionalnoho
pedahohichnoho universytetu im. O. Dovzhenka, 1952–1991 r. [Materials
for the Biographical Dictionary “Scientifi c and Pedagogical Workers of
Hlukhiv National Pedagogical University named after O. Dovzhenko,
1952–1991”]. Istorychni studii suspilnoho prohresu –Historical Studies
of Social Progress, 6, 112–147 [іn Ukrainian].
6. Nazarova, V. (2019). Yevreiski pohromy v Hlukhovi u 1918–1919
rokakh [Jewish pogroms in Hlukhiv in 1918–1919]. Siversianskyi Litopys,
1, 178–185. [іn Ukrainian].
7. Reabilitovani istoriieiu. Sumska oblast: naukovo-dokumentalna
seriia knyh [Rehabilitated by history. Sumy region]. (2005). Book 1.
Sumy: Mriya-1. [іn Ukrainian].
8. Koval, R., Morenets, V. (2015). «Podiebradskyi polk» Armii UNR
[«Podobradsky Regiment» of the UPR Army]. Kyiv: Historical Club
«Kholodnyi Yar»; «Ukrainian Priority». [іn Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 28.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 007:304:070(477)(09)
М. В. Горох
ЧЕРНІГІВЩИНА РОКІВ ГОЛОДОМОРУ
(1932–1933) НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ
«ВІСТІ ВУЦВК»: ВІД ПОШУКУ
«КЛАСОВО-ВОРОЖОГО» ЕЛЕМЕНТУ
ДО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ,
ТОРГІВЛІ, ОСВІТИ
Одним із основних інструментів пропаганди, які активно
використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса.
Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена
газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом,
опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис
містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів
примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих
хлібозаготівель, боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами
в промисловості, торгівлі, соціальній, освітній та культурних
сферах, що відбувалися в складних, часто несумісних з життям,
умовах голоду. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами локальної
(місцевої) історії, зокрема Чернігівщини.
Ключові слова: газета, «Вісті ВУЦВК», Чернігівська область, Голо-
домор, «класово-ворожий» елемент, промисловість, торгівля, освіта.
Щоденна республіканська газета «Вісті Всеукраїнського
Центрального Виконавчого Комітету» чи «Вісти ВУЦВК» –
важливе джерело з вивчення історії України. Попри
статус рупора компартійної системи та ідеологічної
заангажованості матеріалів, уникати поданої в ній
інформації при вивченні історичних особливостей та
регіональної специфіки певної території неможливо.
Ставитися до неї, звісно, слід критично, слід перевіряти
достовірність, порівнювати наведені факти з наявними
архівними документами тощо.
Пропонована стаття є третьою та фінальною частиною
дослідження «Чернігівщина років Голодомору (1932–1933)
на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»». Перші дві частини
побачили світ протягом 2023–2024 рр. на сторінках збір-
ника наукових праць «Сіверщина в історії України» [1;
2]. Їхня мета – пошук, систематизація та аналіз масиву
відомостей з історії Чернігівщини років Голодомору, оп-
рилюднених виданням. Там же давалася характеристи-
ка часопису та було окреслено коло дослідників, що його
вивчали. У фокусі даної розвідки перебуватимуть питан-
ня боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами в
промисловості, функціонуванням транспорту, розвитком
торгівлі та будівництва, потребами освіти. Територіально
дослідження обмежується Чернігівською областю в адмі-
ністративних кордонах 1931–1936 рр., а хронологічно –
охоплює період з 1932 р. по 1933 р.
Страх, відчуття безпорадності, неадаптивні моделі
поведінки – це далеко неповний перелік травматичних
емоційних реакцій на пережитий голод. Знесилені, емо-
ційно виснажені, психологічно зломлені люди не могли
і не бажали ефективно працювати, повністю віддавати-
ся своїй справі. Цього не розуміли або не бажали розумі-
ти ні редакція часопису «Вісті ВУЦВК», ні її дописувачі.
Дихотомії «свій-чужий» чи «товариш-ворог» викривляли
сприйняття реальності, прищеплюючи читачам віднос-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210955 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T21:59:51Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Семешин, Е.В. 2025-12-21T12:52:27Z 2025 Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи / Е.В. Семешин // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210955 929:[377.8+378.4] У статті на основі матеріалів архівно-кримінальної справи висвітлено життєвий шлях Григорія Івановича Андрієнка. Детально проаналізовано обставини його арешту, протоколи допитів обвинуваченого та свідків у справі, зміст висунутого обвинувачення та формулювання вироку. У межах дослідження проаналізовано осіб, згаданих в архівно-кримінальній справі, та здійснено спробу виявити додаткові біографічні й контекстуальні матеріали про них на основі доступних джерел. Це дало змогу сформувати основу для подальшої науково-пошукової роботи, зокрема в напрямку реконструкції соціального кола Григорія Івановича Андрієнка та глибшого розуміння історичного контексту, у якому розгорталися події. This article, based on materials from an archival criminal case, examines the life of Hryhorii Ivanovych Andrienko. It provides a detailed analysis of the circumstances surrounding his arrest, the interrogation protocols of the accused and witnesses, the content of the charges, and the wording of the verdict. Special attention is given to the political context of the time, which influenced both the investigation and trial. The study also explores the individuals mentioned in the archival criminal case and attempts to identify additional biographical and contextual information about them from available sources. This approach helps establish a foundation for further research, particularly in reconstructing Andrienko’s social circle and gaining a deeper understanding of the historical context in which these events took place. The archival criminal case of Hryhorii Andrienko serves as a tragic testament to the ruthless repressive mechanisms of the Soviet era, which relentlessly persecuted individuals who had been involved in the anti-Bolshevik struggle during the revolutionary events of the early twentieth century. The documents, including interrogation protocols, provide a means to reconstruct Andrienko’s life based on his own testimony, given under duress during the investigation. These materials not only illuminate the fate of Andrienko but also offer a broader picture of the experiences of participants in the White Movement–first in Polish internment camps, and later, after their return from exile to Soviet Ukraine, where they faced arrest, interrogation, and ongoing persecution. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи Hryhorii Andriienko’s life story based on archival and criminal case files Article published earlier |
| spellingShingle | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи Семешин, Е.В. Нова історія |
| title | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| title_alt | Hryhorii Andriienko’s life story based on archival and criminal case files |
| title_full | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| title_fullStr | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| title_full_unstemmed | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| title_short | Життєвий шлях Григорія Андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| title_sort | життєвий шлях григорія андрієнка за матеріалами архівно-кримінальної справи |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210955 |
| work_keys_str_mv | AT semešinev žittêviišlâhgrigoríâandríênkazamateríalamiarhívnokrimínalʹnoíspravi AT semešinev hryhoriiandriienkoslifestorybasedonarchivalandcriminalcasefiles |