Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського)
У статті досліджується відома дворянська родина козацько-старшинського походження – родина Туманських, представники якої залишили вагомий слід у громадсько-політичному і соціокультурному житті України. Старовинний рід Туманських має польсько-шляхетське коріння. В Україні він трансформувався спочатку...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210963 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859767848499412992 |
|---|---|
| author | Шишкіна, Ю.А. |
| author_facet | Шишкіна, Ю.А. |
| citation_txt | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті досліджується відома дворянська родина козацько-старшинського походження – родина Туманських, представники якої залишили вагомий слід у громадсько-політичному і соціокультурному житті України. Старовинний рід Туманських має польсько-шляхетське коріння. В Україні він трансформувався спочатку в козацько-старшинський, а в кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський. Чоловіки родини Туманських зазвичай перебували на військовій службі, обіймали адміністративні та судові посади. Туманські були внесені до книжок родоводів дворян Чернігівської та Полтавської губерній. Герб цього прізвища в особі Тимофія Ігнатовича Туманського був внесений до затвердженого царем «Гербовника» Російської імперії.
Висвітлюються відомі особистості цієї родини, що пов’язали свою життєдіяльність із Глуховом та Глухівщиною і зробили вагомий внесок у їх розвиток. Зокрема, цього року відзначається 225 років від дня народження Василя Івановича Туманського – талановитого поета, державного діяча, дипломата, дійсного статського радника, людини дуже широких, як для свого часу, демократичних поглядів. Основні мотиви його поезії – філософські роздуми про час та сенс життя, любов до батьківщини, її народу, готовність на самопожертву заради їх честі і свободи.
The article examines the well-known noble family of Cossack and yeomanry origin, the Tumansky family, whose representatives left a significant mark on the socio-political and sociocultural life of Ukraine. The ancient Tumanski family has Polish noble roots. In Ukraine, it was transformed first into a Cossack-officer family, and in the late eighteenth and early nineteenth centuries into a noble family. Men of the Tumanski family usually served in the military, held administrative and judicial positions. The Tumanskis were included in the genealogy books of the nobility of Chernihiv and Poltava provinces. The coat of arms of this surname, represented by Timofii Ihnatovych Tumansky, was included in the “Armorial Book” of the Russian Empire approved by the tsar.
The article highlights the famous personalities of this family, who connected their lives with Hlukhiv and Hlukhiv region and made a significant contribution to their development. In particular, this year marks the 225th anniversary of the birth of Vasyl Ivanovych Tumanskii, a talented poet, statesman, diplomat, state councilor, and a man of very broad democratic views for his time. The main motifs of his poetry are philosophical reflections on time and the meaning of life, love for the homeland, its people, and readiness for self-sacrifice for the sake of their honor and freedom.
|
| first_indexed | 2026-03-15T22:13:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
150
6. IR NBUV, f. II, spr. 2131, 3 ark. [in Ukrainian].
7. IR NBUV, f. II, spr. 2132, ark. 1 zv. [in Ukrainian].
8. IR NBUV, f. II, spr. 2132, ark. 2 zv. [in Ukrainian].
9. IR NBUV, f. II, spr. 2132, 3 ark. [in Ukrainian].
10. Lukomskyi, V. K., Modzalevskyi, V. L. (1914). Malorossijskij
gerbovnik [Little Russian Armorial]. Sankt-Peterburg, tabl. ХХХVI.
[in Russian].
11. Mizhnarodnyi henealohichnyi forum. Retrieved from: http://
forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=173857#p173857
12. Miller, N. (2024). Voronizke otochennia P.O. Kulisha v
doslidzhenniakh I. S. Abramova cherez pryzmu suchasnykh
kraieznavchykh rozvidok (do 150-richchia I. S. Abramova i 205- littia
P. O. Kulisha) [Voronezh environment of P. O. Kulish in the research
of I. S. Abramov through the prism of modern local history studies (on
the occasion of the 150 th anniversary of I. S. Abramov and the 205 th
anniversary of P. O. Kulish)]. Sumski istoryko-kraieznavchi studii. Zbirnyk
materialiv VІ Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii
(Sumy, 31 zhovtnia 2024 r.), pp. 34–41. [in Ukrainian].
13. Rosiiskii derzhavnyi arkhiv literatury i mystetstva (dali –
RDALM), f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 22. [in Russian].
14. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 25. [in Russian].
15. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 37. [in Russian].
16. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 53 zv. [in Russian].
17. Terletskyi Viktor (2019). Dopovniuiemo storinky zhyttiepysu
Panteleimona Kulisha [Completing the pages of Panteleimon Kulish’s bi-
ography]. Shostka. Vydrukovano TOV «Shostkynska miska drukarnia».
[in Ukrainian].
18. Terletskyi Viktor (2008). Panteleimon Kulish – biohraf Hoholia
[Panteleimon Kulish – Gogol’s biographer]. Hlukhiv: RVV HDPU. [in
Ukrainian].
19. Terletskyi Viktor (2016). Panteleimon Kulish yak khudozhnyk:
[maliunky hetmaniv] [Panteleimon Kulish as an artist: drawings of het-
mans]. Sumy: Bilyiptakh. [in Ukrainian].
20. Terletskyi Viktor (2006). Rozillius po ridnim kraiu: P. Kulish u
vzaiemynakh iz zemliakamy [I will spread across my native land: P. Kul-
ish in relations with fellow countrymen]. Sumy: Mriia. [in Ukrainian].
21. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv
(dali – TsDIAK Ukraine), f. 51, op. 3, spr. 4275, ark. 77. [in Ukrainian].
22. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 4502, ark. 169, 175. [in Ukrainian].
23. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 7663, ark. 252. [in Ukrainian].
24. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 8232, ark. 16, 17. [in Ukrainian].
25. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 14524, ark. 124. [in Ukrainian].
26. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 17186, ark. 289, 289 zv., 307 zv.,
309. [in Ukrainian].
27. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19319, ark. 433 zv. [in Ukrainian].
28. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19344, ark. 723 zv., 724, 729.
[in Ukrainian].
29. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19371, ark. 686 zv., 687.
[in Ukrainian].
30. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19390, ark. 18. [in Ukrainian].
31. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19395, ark. 187. [in Ukrainian].
32. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19689, ark. 135 zv., 136.
[in Ukrainian].
33. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 20064, ark. 35. [in Ukrainian].
34.TsDIAK Ukraine, f. 54, op. 2, spr. 125, ark. 58 zv., 59. [in Ukrainian].
35. TsDIAK Ukraine, f. 54, op. 3, spr. 3474,10 ark. [in Ukrainian].
36. TsDIAK Ukraine, f. 75, op. 2, spr. 149, ark. 183. [in Ukrainian].
37. TsDIAK Ukraine, f. 127, op. 1012, spr. 703, ark. 82 zv. [in Ukrainian].
38. TsDIAK Ukraine, f. 127, op. 1015, spr. 26, ark. 19 zv. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 05.05.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК (477.52)929.52ТУМ
Ю. А. Шишкіна
СЛАВЕТНИЙ РІД ТУМАНСЬКИХ
У ЖИТТІ ГЛУХОВА І ГЛУХІВЩИНИ
(До 225-річчя від дня народження
Василя Івановича Туманського)
У статті досліджується відома дворянська родина козацько-стар-
шинського походження – родина Туманських, представники якої за-
лишили вагомий слід у громадсько-політичному і соціокультурному
житті України. Старовинний рід Туманських має польсько-шляхетське
коріння. В Україні він трансформувався спочатку в козацько-стар-
шинський, а в кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський.
Чоловіки родини Туманських зазвичай перебували на військовій служ-
бі, обіймали адміністративні та судові посади. Туманські були вне-
сені до книжок родоводів дворян Чернігівської та Полтавської губер-
ній. Герб цього прізвища в особі Тимофія Ігнатовича Туманського був
внесений до затвердженого царем «Гербовника» Російської імперії.
Висвітлюються відомі особистості цієї родини, що пов’язали свою
життєдіяльність із Глуховом та Глухівщиною і зробили вагомий вне-
сок у їх розвиток. Зокрема, цього року відзначається 225 років від дня
народження Василя Івановича Туманського – талановитого поета,
державного діяча, дипломата, дійсного статського радника, люди-
ни дуже широких, як для свого часу, демократичних поглядів. Основ-
ні мотиви його поезії – філософські роздуми про час та сенс жит-
тя, любов до батьківщини, її народу, готовність на самопожертву
заради їх честі і свободи.
Ключові слова: рід Туманських, козацька старшина, «Дворянське
зібрання», поет, творчість, державний діяч.
Розвитку української історичної науки сприяє інте-
рес до генези національної еліти, представники якої на
різних етапах суспільного прогресу значною мірою при-
служилися розбудові державних інституцій, освіти, на-
уки і культури.
Історія та генеалогія відомих дворянських родин,
життєдіяльність яких пов’язана з Україною, знайшла ві-
дображення у дослідженнях Г. Д. Голубчик (рід Марко-
вичів-Маркевичів), Т. Д. Чубіної (рід Потоцьких), Н. А. Гав-
рилишиної (рід Кочубеїв), А. С. Руденка (рід Дорошенків)
та ін. Помітне місце серед дворянських родин козаць-
ко-старшинського походження посідав рід Туманських,
представники якого залишили вагомий слід у громад-
сько-політичному і соціокультурному житті України.
Цій родині присвятили свої роботи О. П. Оглоблин [1],
О. О. Тригуб [2], О. І. Журба [3], Ю. С. Шемшученко [4] та
інші дослідники. Ім’я родини завжди згадувалось у за-
гальних історіографічних працях, енциклопедичних і
довідкових виданнях, монографіях. На рахунку роду Ту-
манських чимало добрих справ як у сфері літератури, так
і у багатьох галузях громадських інтересів.
У статті акцентується увага на відомих особистостях
родини, що пов’язали свою діяльність із Глуховом та Глу-
хівщиною і зробили вагомий внесок у соціокультурний
розвиток регіону. Крім того, цього року відзначається 225
років від дня народження Василя Івановича Тумансько-
го – відомого поета, державного діяча, дипломата.
Старовинний рід Туманських має польсько-
шляхетське походження. Його герб знаходимо у відомому
польському «Гербовнику Папроцького». В Україні цей рід
трансформувався спочатку в козацько-старшинський, а в
кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський. Один
j
ISSN 2218-4805
151
донькою бунчукового товариша й колишнього Глухівського
війта [1, с. 106]. Федір отримав освіту у Кенігсберзькому
університеті. Повернувшись з навчання до Малоросії,
сповнений сміливих задумів, патріотичних почуттів, про-
світницьких ідей, молодий Федір Йосипович заходився
щодо їх втілення на теренах Гетьманщини, докладаючи
значних зусиль у справі дослідження рідного краю,
розвитку місцевої науки, освіти та культури. Перекладацька
діяльність в царині української історії відкрила для
нього широкі можливості наукової активності у сфері
загальноімперської культури: у двадцять два роки він був
обраний членом-кореспондентом Петербурзької акаде-
мії наук [3, с. 126]. У 1801 р. Ф. Й. Туманський вийшов у
відставку в ранзі статського радника та оселився у своєму
хуторі Родіонівці на Глухівщині, приєднався до кола
українських дворянських патріотів, які саме в цей час
розгорнули жваву літературно-публіцистичну діяльність на
оборону дворянських прав лівобережно-українського шля-
хетства. Крім того, він переконував академічне керівництво
в необхідності відкриття у Глухові Академічної книгарні,
книжної лавки та бібліотеки, «которыя бы снабдевали всю
Малоросію потребными книгами безостановочно», оскільки
академічної книгарні «здешніє жители жаждут, требуют и
нетерпеливо ожидают» [1, с. 110]. Також Ф. Й. Туманський
пропонував серйозний проєкт, суть якого полягала в
утворенні у Глухові Академічного зібрання – свого роду
Малоросійської філії столичної Академії наук. Матері-
альну сторону справи Туманський брав на себе, головне –
отримання офіційного дозволу Петербурзької академії
наук. І хоча план утворення був прихильно зустрінутий
дирекцією Академії, він так і залишився лише на папері [3,
с. 131]. Скасування автономного устрою Гетьманщини,
з предків роду Туманських, Тимофій Ігнатович, в середині
XVІІ ст. переїхав з бунтівної Польщі в українські землі,
оселившись під Києвом. У козацькому війську дослужився
до чину київського полковника. Його первісток – Григорій
Туманський – за гетьмана І. Скоропадського був «знатным
товарищем» Переяславського полку. Пізніше прийняв
духовний сан і став протопопом басанським (зараз
с. Нова Басань Ніжинського району Чернігівської обл.).
Найстарший з п’яти синів Григорія Тимофійовича, Василь
(дід майбутнього поета), став старшим військовим
канцеляристом Генеральної військової канцелярії та
бунчуковим товаришем за гетьмана К. Розумовського.
Пізніше його оберуть генеральним писарем, а він
отримає землі та майно на Чернігівщині і Полтавщині,
облаштує сімейні маєтки в Черторигах та Апанасівці (нині
Сумська обл.). З утворенням Другої малоросійської колегії
Василь Григорович Туманський увійде до її складу в числі
чотирьох представників від Лівобережної України [4, с. 8].
Протягом майже усього ХVІІІ ст. Глухів мав статус сто-
лиці Гетьманщини і був центром розвитку державності,
культури й мистецтва. Пожежа 1748 р., яка «истребила
весь город и предместья по дорогам в Рыльск и Путивль»,
започаткувала новий етап містобудування. Указом Сена-
ту від 28 червня 1748 р. передбачалося вперше в Україні
відбудувати місто за єдиним регулярним планом. Про-
цес відновлення Глухова тривав близько пів століття.
Цією справою займалась спеціально створена гетьманом
К. Розумовським «Экспедиция Глуховских и Батурин-
ских строений», куратором якої згодом був член Другої
малоросійської колегії Василь Туманський [2, с. 183]. Як
слушно зазначив В. Вечерський, «після відбудови Глухо-
ва утворилася складна, багатопланова, мистецьки довер-
шена композиція міста, в якій були втілені основні заса-
ди національного містобудівного мистецтва» [5, с. 263].
Глухів у середині XVIII ст. став своєрідною містобудів-
ною лабораторією, в якій під керівництвом архітекто-
ра А. Квасова було здійснено широкомасштабну рекон-
струкцію середмістя [6, с. 69]. Однак наступна пожежа
у 1784 р. остаточно знищила колишню велич Глухова,
перетворивши його, за словами Т. Шевченка, в «самый
пошлый уездный городок» [5, с. 268].
Ще один яскравий представник родини – Федір
Йосипович Туманський (двоюрідний дядько поета) –
залишив помітний слід у вітчизняному історіописанні.
Серед земляків-сучасників за обсягом зібраного, оп-
рацьованого й опублікованого історичного матеріа-
лу з ним нікому змагатися. За широтою інтелектуаль-
них зацікавлень, ерудицією, вмінням втілювати в життя
свої проєкти Ф. Й. Туманський також не має собі рівних
серед малоросіян того часу: відомий журналіст, видавець,
історик, археограф, письменник і поет, перекладач,
етнограф, засновник одного з перших в Російській імперії
спеціалізованого історичного журналу [7, с. 154]. Його
батько, Йосип Григорович Туманський, був членом
Генерального суду, а мати, Парасковія Романівна Яненко –
Рис. 1. Герб роду Туманських
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
152
відкриття намісництв і пов’язаний з цим занепад Глухова
як політично-адміністративного й культурного центру
Лівобережної України стало на заваді здійснення задумів
Ф. Й. Туманського [1, с. 113].
Батько майбутнього поета, Іван Васильович Туман-
ський, серед своїх братів і сестер був другим по стар-
шинству, мав чотири сестри, через яких рід Туманських
породнився з відомими на той час в Україні родинами
Тарновських, Кочубеїв, Миклашевських, та п’ять братів,
які за родинною традицією були військовими та перебу-
вали на державній службі [4, с. 11]. Мати поета, Надія Се-
менівна Масюкова, була донькою надвірного радника.
Її рід, як і рід Туманських, мав свої корені в Польщі [4,
с. 13]. В родині Івана і Надії Туманських народилися чо-
тири сини: Семен (1798), Василь (1800), Михайло (1802),
Володимир (1809) і донька Ольга (1805). Найстарший брат
служив офіцером лейб-гвардії гусарського полку. Пішов з
життя у двадцятирічному віці. Михайло також обрав вій-
ськову службу. Дослужився до чина генерал-лейтенанта,
після відставки був шталмейстером (стайничим) цар-
ського двору. Короткотривалим був життєвий шлях єди-
ної сестри Ольги: у тридцять два роки вона вийшла заміж,
народила трьох синів та померла в сорокарічному віці.
Колоритною особистістю був наймолодший брат Воло-
димир. Він виховувався в Імператорському Царськосіль-
ському ліцеї. Дослужившись до штабс-капітана, він пішов
у відставку, повернувся на батьківщину. За кілька років
до реформи 1861 р. став членом Чернігівського дворян-
ського комітету. З 1851 по 1866 рр. Володимир Іванович
Туманський був глухівським предводителем дворянства.
Він дотримувався демократичних поглядів, опікувався
покращенням побуту поміщицьких кріпаків, зі співчут-
тям ставився до тяжкого становища людей, піклувався
про розвиток освіти та охорони здоров’я, користувався
високим авторитетом у земляків [4, 15].
Будинок «Дворянське зібрання» в Глухові, де зараз діє
міський краєзнавчий музей, збудований, на думку В. В. Ве-
черського, у 1811 р. на замовлення дворянства Глухів-
ського повіту за проєктом, ймовірно, А. Карташевського.
Має значну історико-архітектурну цінність як типологіч-
но унікальна будівля, включена до Зводу пам’яток історії
та культури України й поставлена на державний облік як
пам’ятка архітектури місцевого значення [8, с. 301]. Дво-
рянські збори скликалися раз у три роки для обрання сво-
єї адміністрації: предводителя дворянства, судових засі-
дателів, капітана-справника. За три місяці до губернських
дворянських зборів (зазвичай в грудні-січні) збиралися
повітові збори, які тривали 15 днів [9, с. 7]. У «Дворян-
ському зібранні» проводились бали, окремо збиралися
чоловіки та жінки у клубах за інтересами, де відбувались
обговорення політики, мистецтва, моди тощо.
Крім рідних братів та сестри, у Василя Івановича
Туманського було багато родичів. Одні з них перебували
на військовій службі, інші обіймали адміністративні та
судові посади. Туманські були внесені до книжок родоводів
дворян Чернігівської та Полтавської губерній. Герб цього
прізвища в особі Тимофія Ігнатовича Туманського був
внесений до затвердженого царем «Гербовника» Російської
імперії (рис. 1). На червоному полі щита зображено
золотий хрест, а внизу ліворуч – срібний півмісяць,
рогами звернений до хреста. Щит увінчаний дворянським
шоломом і короною з пір’ям павича [4, с. 16]. В експозиції
Глухівського міського краєзнавчого музею розміщені гер-
би дворянських родів Глухівщини. Грамота імператриці
Катерини ІІ 1785 р. надала можливість нащадкам колишньої
малоросійської старшини залишатись у дворянських
родословних книгах. Імператор Павло І своїм маніфестом
від 20 січня 1797 р. наказав Департаменту Герольдії Сенату
скласти «Общий Гербовник». Цим було започатковано
кодифікацію російських, у тому числі малоросійських
гербів. За постановою предводителя Зібрання і депутатів
дворянства Чернігівської губернії від 16 серпня 1912 р.
був виданий «Малоросійський гербовник» за редакцією
В. К. Лукомського та В. Л. Модзалевського. До «Гербовни-
ка» наш земляк Георгій Іванович Нарбут зробив малюнки
обкладинки і фронтисписа, й декілька оригінальних гербів
козацько-старшинських і дворянських родів Чернігівської
губернії, у тому числі і Туманських [10, с. 2].
Туманські мали у Глухові два будинки – один на
розі вулиць Києво-Московської та Квасніковської
Рис. 2. Василь Іванович Туманський
ISSN 2218-4805
153
(зараз Інститутська, будинок не зберігся), другий –
в передмісті Веригине на розі Ярмаркової площі та
Ярмаркового проїзду (зараз вул. Миклашевських). У
частині другого будинку 1987 р. відкрито музей-квартиру
композитора Юрія Олександровича Шапоріна. Будинок
Шапоріних був центром музично-театрального життя
Глухова: тут під час гастролей бували брати Тобілевичі
(Микола Садовський і Панас Саксаганський), Марія
Заньковецька, Микола Лисенко [8, с. 340]. У середині
XIX ст. у глухівських маєтностях порядкував Володимир
Іванович Туманський. Від другого шлюбу він мав доньку
Маріанну. Маріанна Володимирівна навчалася грі на
фортепіано у М. С. Звєрєва (одночасно з О. Скрябіним
та С. Рахманіновим). Її гру слухав Антон Рубінштейн,
оцінивши майстерність наступним чином: «Відмінна
музикантка, але вийде заміж і все змарніє» [11, с. 15]. Проте,
взявши шлюб з талановитим художником Олександром
Павловичем Шапоріним і навіть ставши матір’ю трьох
дітей, Маріанна Володимирівна продовжувала брати
участь в концертах, багато грати, активно співпрацювати
з місцевою творчою інтелігенцією. О. П. Шапорін викладав
креслення та малювання у Глухівському учительському
інституті, дослужився до чину колезького радника. В
їхній родині народився син – Юрій Шапорін, відомий
радянський композитор, диригент, викладач університету,
кінокомпозитор, музичний педагог і критик [12, с. 6].
Серед дослідників української етнографії помітне
місце належить етнографу, письменниці, громадській
діячці, народній вчительці Пелагеї Яківні Литвиновій-
Бартош. Їі мати, Єлизавета Федорівна, походила з відомого
роду Туманських. Пелагея Яківна присвятила своє життя
дослідженню української народної творчості переважно
на теренах Глухівщини. Саме вона виступила на захист
доброго імені свого діда через десятиріччя після його смерті
у справі про цензорську діяльність Ф. Туманського у Ризі, де
позивач стверджував про необґрунтовану прискіпливість
до нього. П. Я. Литвинова-Бартош деякий час проживала у
глухівському будинку Василенків, спілкуючись з майбутнім
академіком Всеукраїнської академії наук Миколою
Прокоповичем Василенком [4, с. 196].
Цього року виповнилося 225-річчя від дня народ-
ження Василя Івановича Туманського – обдарованого,
творчого, талановитого поета, дипломата, дійсного стат-
ського радника, людини дуже широких, як для свого часу,
демократичних поглядів (рис. 2). Він народився 28 лю-
того 1800 р. в с. Чорториги (наразі с. Шевченкове Шост-
кинського району Сумської обл.) в маєтку свого діда –
останнього генерального писаря Гетьманщини Василя
Григоровича Туманського. Згодом батьки Василя разом
з дітьми переїхали до власного маєтку у с. Панасівці (за-
раз Роменський район Сумської обл.).
Як у долі кожної людини, майбутнє В. І. Туманського
значною мірою визначалося його походженням,
будучи родом з відомої малоросійської старшинської
родини, представники якої в другій половині XVIII ст.
відігравали провідні ролі в гетьманській адміністрації.
Як і багато однолітків з його соціального середовища,
він здобув ґрунтовну освіту: спочатку домашню, потім
навчався в Харківській гімназії, 1818 р. успішно закінчив
Петропавлівське училище в Петербурзі, а у 1819–1921 рр.
в Паризькому коледжі був вільним слухачем [13, с. 448]. В
перервах між навчанням Василь Туманський неодноразово
відвідував свого брата Володимира в с. Чорторигах, а також
близьких родичів по материнській лінії в с. Ярославці.
І як кожний поважаючий себе молодий дворянин, під
час таких візитів він неодмінно мусив відвідувати
святкові зібрання і бали, що регулярно влаштовувалися
в Глухівському дворянському зібранні. В той час тут
панували ідеї та погляди, що декларували декабристи.
Цілком можливо, що саме тоді зародилося у молодого
дворянина гостре відчуття соціальної несправедливості
тодішнього суспільного устрою. Ці відчуття ще більше
зміцніли і переросли в переконання під час навчання у
французькому коледжі в Парижі, звідки Василь Іванович
повернувся разом зі своїм новим другом, майбутнім
декабристом В. К. Кюхельбекером [14].
Спочатку В. І. Туманський хотів присвятити свою ді-
яльність літературі. Писати вірші він почав ще в юнаць-
кі роки. Втрата батьків наклала відбиток на характері
чотирнадцятирічного хлопця та змісті його поетичної
творчості. В сімнадцять років його вірші почали публі-
кувати спочатку у журналі «Сын отечества» (вірш «Поле
Бородинского сражения», потім – у журналі «Благонаме-
ренный». Після закінчення навчання Туманський близь-
ко зійшовся з декабристською молоддю – його друзями
стали К. Рилєєв, О. Бестужев та ін. Молодий поет був чле-
ном «Вольного общества любителей словесности, наук и
художеств». Тут він товаришував із своїм земляком, по-
етом і прозаїком О.С. Сомовим, який був одним з пер-
ших авторів журналу «Украинский вестник», що виходив
у Петербурзі з 1816 р. Йому Туманський присвятив вірш
«Тоска по родине» [4, с. 24]. Далі вірші В. І. Тумансько-
го та рецензії на них були надруковані у популярних на
той час виданнях: «Полярная звезда», «Современник»,
«Сын отечества», «Новости литературы», «Отечествен-
ные записки», «Утренняя заря», «Украинский вестник»
тощо [4, с. 5]. Основні мотиви його поезії – філософські
роздуми про час та сенс життя, любов до батьківщини,
її народу, готовність на самопожертву заради їх честі і
свободи. У віршах знаходимо багато прекрасних рядків
про щире захоплення природою України, рідними міс-
цями [15]. Як зазначав М. В. Гоголь, поезія В. І. Туман-
ського була складовою загальної української поетичної
спадщини першої половини ХІХ ст. [4, с. 179].
У 1823 р. Василь Іванович Туманський вступив на
службу до канцелярії генерал-губернатора М. С. Ворон-
цова і оселився в Одесі. У творчості настала пауза. «У
тебе прекрасний талант, ти сам його не цінуєш», – пи-
сав К. Рилєєв. Напередодні грудневого повстання 1825 р.
декабристи готували черговий номер свого альманаху
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
154
«Полярная звезда». В ньому був й один із кращих вір-
шів Туманського «Греческая ода». Та цей альманах не
вийшов у світ, він був конфіскований [15].
За двадцятип’ятирічний період своєї літературної ді-
яльності В. І. Туманський написав близько двохсот відомих
на сьогодні віршів. Більшість своїх творів він підписував
псевдонімами, які змінював (десь до півтора десятка різ-
новидів), що заважає ідентифікувати його твори [4, с. 164].
Літературна діяльність Василя Івановича у жанрі прози
не набула такої популярності, як у поезії. Це в основно-
му публіцистичні статті в газетах і журналах, дорожні но-
татки, переклади з іноземних мов (він володів французь-
кою, англійською та німецькою) [4, с. 389].
Більшу частину життя В. І. Туманський віддав служ-
бі у державних та дипломатичних установах. З 1828 р.
він був дипломатичним чиновником у Молдавії і Вала-
хії, брав участь у створенні умов та тексту Адріанополь-
ської мирної угоди. З 1836 р. займав пост секретаря ро-
сійського посольства в Константинополі, а згодом став
помічником статс-секретаря Державної ради. У 1846 р.
вийшов у відставку в чині дійсного статського радника,
переїхав до родинної оселі в с. Панасівку, де й помер 21
березня 1860 р., там же і похований [15].
Живучі у своєму маєтку, Василь Іванович Туманський
був почесним попечителем Полтавської гімназії. У себе
вдома мав багату бібліотеку. Виписував книги та столичні
журнали. Багато читав, листувався з родичами та друзя-
ми, розмірковував про пережите, думав про майбутнє [4,
с. 152]. Він сподівався на оновлення батьківщини через
урядові реформи, брав активну участь у роботі комітету
«Про поліпшення побуту поміщицьких селян» [15]. Остан-
нім його твором Василя Івановича була промова, зверне-
на до «нових громадян», якою він збирався вітати селян
своєї Панасівки після оголошення очікуваного в той час
скасування кріпацтва. Цієї промови він так і не виголосив.
В. І. Туманський був гідним сином українського
народу. Він прожив недовге, але насичене суспільними
трансформаціями життя. В Україні творчість поета-зем-
ляка довгий час глибоко не вивчалась. У післяжовтне-
вий період в основному ця тема обмежилась окремими
журнальними статтями. Інтерес до В. І. Туманського
збільшився у 1980-х роках, зокрема у 1988 р. наукиня
М. Ч. Ларионова захистила кандидатську дисертацію
«В. И. Туманский – поэт 20–30-х годов ХІХ века». На жаль,
ця робота не була опублікована та відома лише вузько-
му колу спеціалістів [4, с. 6].
Здобуття Україною незалежності на початку 90-х рр.
XX ст. створило передумови для відновлення історичної
пам’яті українського народу та дослідження генеалогії
національної еліти. Представники роду Туманських
згадуються у працях В. В. Кривошеї в контексті дослідження
козацької старшини. Важливе значення має видана у 2000 р.
з нагоди 200-ліття від дня народження В. І. Туманського
книга Ю. С. Шемшученка «Наш друг Туманский», в якій
всебічно висвітлюється біографія «напівзабутого» поета.
До того ж, книга містить інформацію про інших відомих
членів роду, відображає внесок Туманських у духовну
скарбницю українського народу.
Родина Туманських лишила значний, подекуди уні-
кальний слід в українській історії. Водночас їх творча і
наукова спадщина залишається мало дослідженою. Це
спричиняє подальше вивчення їх ролі і місця в україн-
ському духовно-культурному середовищі.
ДЖЕРЕЛА
1. Оглоблин О. Федір Туманський і його проект Академічної
книгарні в Глухові кінця 1770-х рр. Науковий збірник Української
вільної академії наук у США. Вип. 2. Нью-Йорк, 1953. С. 109–110.
2. Тригуб О. О. Василь Туманський і муроване будівництво
у Глухові у 1776–1779 рр. Сіверщина в історії України. Збірник
наукових праць. Вип. 3. Київ– Глухів, 2010. С. 183– 185.
3. Журба О. І. Ф. Й. Туманський. [Електронний ресурс]. Режим
доступу: /2003/3/16.pdf http://history.org.ua/JournALL/journal/ (Дата
звернення 10.06.2025 р.).
4. Шемшученко Ю. С. Наш друг Туманский. К 200-летию со дня
рождения. Киев: Юридическая книга, 2000. 656 с.
5. Вечерський В. Гетьманські столиці України. Київ, 2008. 320 с.
6. Вечерський В., Бєлашов В. Глухів. Київ, 2003. 168 с.
7. Тригуб О. О. Ф. Й. Туманський і цензура в Російській імперії
наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Сіверщина в історії України.
Збірник наукових праць. Вип. 7. К. – Глухів, 2014. С. 154–157.
8. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування
Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ:
Видавничий дім А.С.С, 2005. 586 с.
9. Карась А. Будинок дворянського зібрання у Глухові. Соборний
майдан. 2011. № 5 (47). С. 7.
10. Маханьков М. В. Герби дворянських родів Глухівщини.
Соборний майдан. 2010. № 6 (42). С. 2.
11. Левит С. Юрий Александрович Шапорин. М.: Наука,
1964. 396 с.
12. Макарова В., Макарова Л. Співець народу (до 125-річчя до дня
народження Ю. О. Шапоріна). Соборний майдан. 2012. № 5 (53). С. 86.
13. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми:
Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний
університет, 2003. 608 с.
14. Його ім’я не вистачає на туристичній мапі Глухова.
[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://kourier.in.ua/4228-
yogo-mya-ne-vistachaye-na-turistichny-map-gluhova-do-220-rchchya-z-
dnya-narodzhennya-v-tumanskogo.html/ (Дата звернення 27.06.2025 р.).
15. Помер Василь Туманський – поет, державний діяч, уродже-
нець Глухівщини. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://
rama.com.ua/kalendar_istor_podiy/pomer-vasil-tumanskij-poet-derzhavnij-
dijach-urodzhenec-gluhivshhini/ (Дата звернення 27.06.2025 р.).
Shyshkina Yu.A. The glorious Tumanski family in life of Hlukh-
iv and Hlukhivshchyna (On the 225th anniversary of Vasyl Ivanovych
Tumanski’s birth)
The article examines the well-known noble family of Cossack and
yeomanry origin, the Tumansky family, whose representatives left a
signifi cant mark on the socio-political and sociocultural life of Ukraine.
The ancient Tumanski family has Polish noble roots. In Ukraine, it was
transformed fi rst into a Cossack-offi cer family, and in the late eighteenth and
early nineteenth centuries into a noble family. Men of the Tumanski family
usually served in the military, held administrative and judicial positions. The
Tumanskis were included in the genealogy books of the nobility of Chernihiv
and Poltava provinces. The coat of arms of this surname, represented by
Timofi i Ihnatovych Tumansky, was included in the “Armorial Book” of the
Russian Empire approved by the tsar.
The article highlights the famous personalities of this family, who
connected their lives with Hlukhiv and Hlukhiv region and made a signifi cant
contribution to their development. In particular, this year marks the 225th
anniversary of the birth of Vasyl Ivanovych Tumanskii, a talented poet,
statesman, diplomat, state councilor, and a man of very broad democratic
views for his time. The main motifs of his poetry are philosophical refl ections
on time and the meaning of life, love for the homeland, its people, and
readiness for self-sacrifi ce for the sake of their honor and freedom.
Key words: Tumanski family, Cossack offi cers, «Noble Assembly», poet,
work, statesman.
REFERENCES
1. Ohloblyn, O. (1953). Fedir Tumanskyi i yoho proekt Akadem-
ichnoi knyharni v Hlukhovi kintsia 1770-kh rr. [Fedir Tumansky and
his project of the Academic Bookstore in Hlukhiv in the late 1770s.].
ISSN 2218-4805
155
Naukovyi zbirnyk Ukrainskoi vilnoi akademii nauk u SShA [The scientifi c collection
of the Ukrainian Free Academy of Sciences in the USA], issue 2, pp. 109 –110.
New York. [in Ukrainian].
2. Trihub, O. O. (2010). Vasyl Tumanskyi i murovane budivnytstvo
u Hlukhovi u 1776 – 1779 rr [Vasyl Tumansky and brick construction
in Hlukhiv in 1776 – 1779]. Sivershchyna v istorii Ukrainy [Sivershchyna in
the history of Ukraine. Collection of scientifi c papers]. Issue 3. Kyiv - Hlukhiv,
pp. 183 –185. [in Ukrainian].
3. Zhurba O.I. F.I. Tumanskyi [F.I. Tumansky]. Retrieved from http://
history.org.ua/JournALL/journal/
4. Shemshuchenko, Yu. S. (2000). Nash druh Tumanskyi. K 200-letyiu
so dnia rozhdenyia [Our friend Tumansky. To the 200th anniversary of his birth].
Kiev: Yuridicheskaya kniga. 2000. [in Russian].
5. Vecherskyi, V. (2008). Hetmanski stolytsi Ukrainy [Hetman capitals of
Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].
6. Vecherskyi, V., Bielashov, V. (2003). Hlukhiv. Kyiv. [in Ukrainian].
7. Tryhub, O. O. (2014). F.I. Tumanskyi i tsenzura v Rosiiskii imperii
naprykintsi XVIII – na pochatku XIX st. [Tumansky and censorship in
the Russian Empire in the late eighteenth and early nineteenth cen-
turies]. Sivershchyna v istorii Ukrainy. Zbirnyk Naukovykh prats. Issue. 7, pp.
154 –157. Kyiv – Hlukhiv. [in Ukrainian].
8. Vecherskyi, V. V. (2005). Pamiatky arkhitektury y mistobuduvannia Livo-
berezhnoi Ukrainy: Vyiavlennia, doslidzhennia, fi ksatsiia [Architectural and ur-
ban monuments of the Left Bank of Ukraine: Identifi cation, research, and record-
ing]. Kyiv: Vydavnychyi dim A.S.S. [in Ukrainian].
9. Karas, A. (2011). Budynok dvorianskoho zibrannia u Hluk-
hovi [House of the Noble Assembly in Hlukhiv]. Sobornyi maidan, 5
(47). p. 7. [in Ukrainian].
10. Makhankov, M. V. (2010). Herby dvorianskykh rodiv Hlukhivsh-
chyny [Coats of arms of the noble families of Hlukhiv region]. Sobornyi
maidan, 6 (42), p. 2. [in Ukrainian].
11. Levit, S. (1964). Yuryi Aleksandrovych Shaporyn. Moskow: Nau-
ka. [in Russian].
Makarova, V., Makarova, L. (2012). Spivets narodu (do 125-richchia
do dnia narodzhennia Yu. O. Shaporina) [Singer of the People (on the
occasion of the 125th anniversary of Yuri Shaporin’s birth)]. Sobornyi
maidan, 5 (53), p. 86. [in Ukrainian]
12. Sumshchyna v imenakh: Entsyklopedychnyi dovidnyk [Sumy region in names:
Encyclopedic reference book]. Sumy: Reklamno-vydavnyche obiednannia
«AS-Media», Sumskyi derzhavnyi universytet. (2003). [in Ukrainian].
13. Yoho imia ne vystachaie na turystychnii mapi Hlukhova [His
name is missing from the tourist map of Hlukhiv]. Retrieved from https://
kourier.in.ua/4228-yogo-mya-ne-vistachaye-na-turistichny-map-gluhova-do-
220-rchchya-z-dnya-narodzhennya-v-tumanskogo.html/
14. Pomer Vasyl Tumanskyi – poet, derzhavnyi diiach, urodzhe-
nets Hlukhivshchyny [Vasyl Tumansky, a poet, statesman, and native
of the Hlukhiv region, dies]. Retrieved from https://rama.com.ua/kal-
endar_istor_podiy/pomer-vasil-tumanskij-poet-derzhavnij-dijach-urodzhe-
nec-gluhivshhini/
Стаття надійшла до редакції 10.07.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 94(477.52–21)(092)
С. В. Рой
РОДОВІД ГРОМАДСЬКОГО ТА
ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА НІЖИНЩИНИ
ЛЕВА ЙОСИПОВИЧА РУССО-ДЕ-ЖИВОННА
Стаття присвячена проблематиці генеалогії, визначенню
походження роду Руссо-де-Живонн, окресленню основних сфер
діяльності представників цього роду. Опрацьовано архівні джерела,
родовідні книги дворян Харківської та Чернігівської губерній,
встановлено походження даної родини, коріння якої пов’язане з
Харківською губернією, зокрема Сумським повітом. Визначено вплив
родини на соціально-економічне життя Харківської та Чернігівської
губерній, зокрема Сумського та Ніжинського повітів, а також
встановлено коло нащадків родини Руссо-де-Живонн.
Ключові слова: родовід, генеалогія, нащадки, поміщики, дворян-
ство, предводитель повітового дворянства, майор, ротмістр, зем-
левласник, Сумський повіт, Ніжинська земська повітова управа.
Постать Лева Йосиповича Руссо-де-Живонна довгий
час не знаходила свого відображення у наукових
доробках вітчизняних істориків. Незважаючи на те, що
на сьогодні ця тема є мало дослідженою, став помітним
інтерес до вивчення генеалогії та діяльності окремих
представників Ніжинського повітового дворянства і
членів Ніжинської земської повітової управи, зокрема
Л. Й. Руссо-де-Живонна. Розробкою даної проблематики з
початку 2000-х рр. у своїх наукових розвідках займалися
Н. Барило [5], О. Герасименко [7], О. В. Крупенко [11],
М. М. Москалюк [14], В. М. Власенко [6].
Л. Руссо-де-Живонн був представником поміщиць-
кої родини, яка володіла земельними маєтками в Сум-
ському повіті у ХІХ – на початку ХХ ст. Дане прізвище
має цікаву етимологію та може означати наступне: по-
тік; прив᾽язку до прийменника «який», «чий»; застосо-
вується в якості прізвиська у французькій мові; вико-
ристовується для опису зовнішності (білолиций, світлий,
русий). Префікс «де-Живонн» позначає місцевість, се-
лище в регіоні Шампань.
Лев Йосипович народився у 1862 р. в сім᾽ї військо-
вого – полковника Йосипа Гавриловича Руссо-де-Жи-
вонна (18? –1873), що в м. Суми перебував на держав-
ній службі та мав власний будинок. 1847 року отримав
офіцерське звання. З 1865 по 1871 рр. був директором
Єлисаветградського кавалерійського училища. За служ-
бу нагороджений орденом Святого Станіслава 2 ступе-
ня. Йосип Гаврилович походив з дворянської родини,
мав статус поважного мирового судді Сумського пові-
ту Харківської губернії [17, с. 81].
Дід Льва Йосиповича – Гаврило Руссо-де-Живонн – у
слободі Супрунівка (Сумського повіту) у 1846 р. збуду-
вав цукровий завод із річним виробництвом цукру та
чорної патоки на суму більше 700 тис. рублів. На під-
приємстві працювало 300 людей. Варто відзначити, що
Г. А. Руссо-де-Живонн, французький цукрозаводчик, ра-
хувався підданим Франції [14, с. 33].
Мати Л. Й. Руссо-де-Живонна – Анна Андріївна Рус-
со-де-Живонн (1828–1909) – походила із знатного дво-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210963 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-15T22:13:51Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Шишкіна, Ю.А. 2025-12-21T12:53:31Z 2025 Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210963 (477.52)929.52ТУМ У статті досліджується відома дворянська родина козацько-старшинського походження – родина Туманських, представники якої залишили вагомий слід у громадсько-політичному і соціокультурному житті України. Старовинний рід Туманських має польсько-шляхетське коріння. В Україні він трансформувався спочатку в козацько-старшинський, а в кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський. Чоловіки родини Туманських зазвичай перебували на військовій службі, обіймали адміністративні та судові посади. Туманські були внесені до книжок родоводів дворян Чернігівської та Полтавської губерній. Герб цього прізвища в особі Тимофія Ігнатовича Туманського був внесений до затвердженого царем «Гербовника» Російської імперії. Висвітлюються відомі особистості цієї родини, що пов’язали свою життєдіяльність із Глуховом та Глухівщиною і зробили вагомий внесок у їх розвиток. Зокрема, цього року відзначається 225 років від дня народження Василя Івановича Туманського – талановитого поета, державного діяча, дипломата, дійсного статського радника, людини дуже широких, як для свого часу, демократичних поглядів. Основні мотиви його поезії – філософські роздуми про час та сенс життя, любов до батьківщини, її народу, готовність на самопожертву заради їх честі і свободи. The article examines the well-known noble family of Cossack and yeomanry origin, the Tumansky family, whose representatives left a significant mark on the socio-political and sociocultural life of Ukraine. The ancient Tumanski family has Polish noble roots. In Ukraine, it was transformed first into a Cossack-officer family, and in the late eighteenth and early nineteenth centuries into a noble family. Men of the Tumanski family usually served in the military, held administrative and judicial positions. The Tumanskis were included in the genealogy books of the nobility of Chernihiv and Poltava provinces. The coat of arms of this surname, represented by Timofii Ihnatovych Tumansky, was included in the “Armorial Book” of the Russian Empire approved by the tsar. The article highlights the famous personalities of this family, who connected their lives with Hlukhiv and Hlukhiv region and made a significant contribution to their development. In particular, this year marks the 225th anniversary of the birth of Vasyl Ivanovych Tumanskii, a talented poet, statesman, diplomat, state councilor, and a man of very broad democratic views for his time. The main motifs of his poetry are philosophical reflections on time and the meaning of life, love for the homeland, its people, and readiness for self-sacrifice for the sake of their honor and freedom. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) The glorious Tumanski family in life of Hlukhiv and Hlukhivshchyna (On the 225th anniversary of Vasyl Ivanovych Tumanski’s birth) Article published earlier |
| spellingShingle | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) Шишкіна, Ю.А. Нова історія |
| title | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) |
| title_alt | The glorious Tumanski family in life of Hlukhiv and Hlukhivshchyna (On the 225th anniversary of Vasyl Ivanovych Tumanski’s birth) |
| title_full | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) |
| title_fullStr | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) |
| title_full_unstemmed | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) |
| title_short | Славетний рід Туманських у житті Глухова і Глухівщини (До 225-річчя від дня народження Василя Івановича Туманського) |
| title_sort | славетний рід туманських у житті глухова і глухівщини (до 225-річчя від дня народження василя івановича туманського) |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210963 |
| work_keys_str_mv | AT šiškínaûa slavetniirídtumansʹkihužittígluhovaígluhívŝinido225ríččâvíddnânarodžennâvasilâívanovičatumansʹkogo AT šiškínaûa theglorioustumanskifamilyinlifeofhlukhivandhlukhivshchynaonthe225thanniversaryofvasylivanovychtumanskisbirth |