Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша
Дослідження доповнює сторінки родоводу визначного українського культурного діяча – письменника Пантелеймона Олександровича Куліша. У статті наведена інформація з документів, які раніше залишалися поза увагою дослідників, що висвітлюють походження воронізького роду Кулішів. До обігу уводиться родовід...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2025 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210964 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша / Н.В. Міллер // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 143-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860261885708861440 |
|---|---|
| author | Міллер, Н.В. |
| author_facet | Міллер, Н.В. |
| citation_txt | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша / Н.В. Міллер // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 143-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Дослідження доповнює сторінки родоводу визначного українського культурного діяча – письменника Пантелеймона Олександровича Куліша. У статті наведена інформація з документів, які раніше залишалися поза увагою дослідників, що висвітлюють походження воронізького роду Кулішів. До обігу уводиться родовідне дерево Кулішів, складене батьком письменника – Олександром Андрійовичем Кулішем. За результатами опрацювання присяг та ревізій Воронізької сотні подаються нові відомості про Пантелеймонового прадіда, сотенного воронізького отамана Івана Куліша, уводяться нові імена, які належали до членів родини, простежується їхній життєвий шлях. Уперше оприлюднено витяги зі сповідних розписів церков містечка Вороніж за 1739 р., 1756 р. та метричної книги воронізької Трьохсвятительської церкви за 1802–1811-і роки, що суттєво доповнить знання про воронізьку родину Кулішів.
The research complements the genealogy pages of the prominent Ukrainian cultural figure and writer Panteleimon Oleksandrovych Kulish, born in the northern town of Voronezh. The article provides information from previously unknown archival documents that shed light on the origins of the Kulish family of Voronezh. The genealogy tree of the Kulish family, compiled by the writer’s father, Oleksandr Andriiovych Kulish, is introduced. Based on the results of the processing of oaths and revisions of the Voronezh hundred, new information about Panteleimon’s great-grandfather, the centurion Voronezh ataman Ivan Kulish, is presented, new names belonging to family members are introduced, and their life paths are traced. Extracts from the confessional records of the town of Voronezh for 1739, 1756, and the metric book of the Voronezh Trinity Church for 1802-1811 are published, significantly supplementing knowledge about the Voronezh Kulish family. For the first time in this study, the writer’s genealogy is derived from previously unlit archival documents, new family members are identified, a graphical genealogy tree is presented, and specific birth dates of individual family members, including Panteleimon’s father – Oleksandr Andriiovych, are named.
|
| first_indexed | 2026-03-21T09:06:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
143
УДК 94(477):303.422П.Куліш
Н. В. Міллер
ДОПОВЮЄМО СТОРІНКИ
РОДОВОДУ П. О. КУЛІША
Дослідження доповнює сторінки родоводу визначного українського
культурного діяча – письменника Пантелеймона Олександровича
Куліша. У статті наведена інформація з документів, які раніше
залишалися поза увагою дослідників, що висвітлюють походження
воронізького роду Кулішів. До обігу уводиться родовідне дерево Кулішів,
складене батьком письменника – Олександром Андрійовичем Кулішем.
За результатами опрацювання присяг та ревізій Воронізької сотні
подаються нові відомості про Пантелеймонового прадіда, сотенного
воронізького отамана Івана Куліша, уводяться нові імена, які належали
до членів родини, простежується їхній життєвий шлях. Уперше
оприлюднено витяги зі сповідних розписів церков містечка Вороніж за
1739 р., 1756 р. та метричної книги воронізької Трьохсвятительської
церкви за 1802–1811-і роки, що суттєво доповнить знання про
воронізьку родину Кулішів.
Ключові слова: Пантелеймон Куліш, Куліші, містечко Вороніж,
родовід, присяги, ревізії, Воронізька сотня, сповідні розписи,
метричні книги.
У 2024 році вся прогресивна українська спільнота
гідно вшанувала 205-річчя від дня народження
визначного українського письменника, культурника-
націєтворця, одного з основоположників української
мови та перекладача Біблії українською – Пантелеймона
Олександровича Куліша.
Більше 35-ти років тому до 170-ї річниці від дня на-
родження письменника було закладено основи сучасно-
го кулішезнавства. З того часу «кулішезнавство» стало
окремою площиною гуманітарних наук, одним із важ-
ливих напрямків діяльності якої стало створення нау-
кової біографії та написання літопису життя П. О. Кулі-
ша. Відтоді активізувалася й краєзнавчо-дослідницька
робота земляків митця.
Найбільше зусиль і відповідно плідних результатів у
галузі дослідження сіверсько-воронізького оточення та
життєпису видатного земляка досягнув відомий шост-
кинський письменник, публіцист, краєзнавець Віктор Во-
лодимирович Терлецький (1936–2023). З-під його пера
виходять книги: «Розіллюсь по ріднім краю…» [20], «Пан-
телеймон Куліш – біограф Гоголя» [18], «Пантелеймон Ку-
ліш як художник: [малюнки гетьманів] [19], «Доповнюємо
сторінки життєпису Пантелеймона Куліша» [17] та ще де-
сятки статей. Саме Віктор Володимирович акцентував на
хибних твердженнях попередніх дослідників щодо міс-
ця народження митця і доказово довів, що дідівщиною
П. О. Куліша є саме містечко Вороніж.
Новим витком активізації в дослідженні воронізько-
го оточення та життєпису П. Куліша стала підготовка до
його 200-літнього ювілею. Місцеві краєзнавці провадили
пошукову роботу в українських архівних установах, біблі-
отеках, музеях, досліджували літературні, мемуарні дже-
рела, листування з рідними, спілкувались із воронізьки-
ми нащадками. На основі зібраних матеріалів написали
низку статей, сповнених краєзнавчої конкретики, які були
опубліковані в науково-краєзнавчих та періодичних ви-
даннях, видали книгу «Вороніж і вороніжці в життєтвор-
чості Пантелеймона Куліша» [3].
Робота над дослідженням літопису життя письменни-
ка, зокрема його воронізького періоду, не припиняєть-
ся. Нещодавня стаття, що вийшла в збірнику матеріалів
ІV Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конфе-
ренції «Сумські історико-краєзнавчі студії» 2024 р. є цьо-
му підтвердженням [12, с. 34–41].
Метою цієї розвідки є доповнення родовідних фактів
видатного українського діяча П. О. Куліша новими архів-
ними здобутками. А вони вагомі.
У ході досліджень виявлено неопрацьовані раніше
метричні книги, сповідні розписи церков містечка Во-
роніж та ревізійні й присяжні книги Воронізької сотні
Ніжинського полку різних років, що принесло суттєві
доповнення до скарбниці знань про пращурів письмен-
ника й відкрило нові невідомі факти, що спростовують
деякі попередні дослідження генеалогів, кулішезнавців
та краєзнавців. Зокрема, це стосується Пантелеймоно-
вого прадіда – Івана Куліша, воронізького сотенного
отамана. За «Малоросійським гербовником» В. К. Лу-
комського, В. Л. Модзалевського, Іван Куліш – Кобизь-
кий наказний сотник (1731), син військового товариша
Михайла Кулішенка (1710) й онук військового товари-
ша Леонтія Куліша (1702) [10, с. 88]. Та сповідний роз-
пис Михайлівської церкви м. Воронежа за 1739 р. по-
дає двох синів Михайла Кулішенка – Гната та Дем’яна.
Дем’ян Михайлович Куліш на 1739 р. мав 61 рік, тобто
він орієнтовно 1678 р. н. Був одружений із Ганною Опа-
насівною (51 р., прізвище невідоме), певно, 1688 р. н. У
подружжя ріс син Іван (12 р.), прибл. 1727 р. н.
Гнат Михайлович Куліш у 1739 р. мав 51 рік, отже він,
мабуть, 1688 р. н., його дружиною була на той час Євдокія
Климівна (51 р., прізвище невідоме), певно, теж 1788 р. н.
Подружжя мало синів: Лук’яна (26 р., прибл. 1713 р. н.),
Лавріна (11 р., прибл. 1728 р. н.), Григорія (10 р., прибл.
1729 р. н.) та дочку Анастасію (7 р., прибл 1732 р. н.). Один
із синів Гната, Лук’ян, уже був одружений з Оленою Федо-
рівною (21 р., вірогідно, 1718 р. н., прізвище невідоме) [4,
арк. 13 зв., 14]. З цього архівного документа дізнаємось,
що Іван – це син Дем’яна. У наступних нещодавно виявле-
них джерелах знайдемо підтвердження, що прадід пись-
менника, воронізький сотенний отаман Іван Куліш, був
по батькові Дем’янович, а не Михайлович, як зазначало-
ся раніше. Іван Куліш, що був у 1731 р. наказним Кобизь-
ким сотником міг, звичайно, бути сином військового то-
РОЗДІЛ ІІІ. НОВА ІСТОРІЯ
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
144
вариша Михайла і братом Гната та Дем’яна, але прадідом
Пантелеймона Куліша він не був.
Про братів Кулішів, Гната й Дем’яна Михайловичів, та
Пантелеймонового прадіда, Івана Дем’яновича, ще біль-
ше ясності додали ревізійні за 1736, 1737, 1738, 1748 роки
та присяжні книги Воронізької сотні Ніжинського полку
за 1732, 1741, 1762 рр.
У 1732 р. бачимо відомості про Гната й Демка Кулішів
як міщан міста Вороніж [11]. Приблизно у 1733–1735 рр.
(точна дата не визначена) Гнат і Демко знаходяться у
списку посполитих, середньоґрунтових [32, 135 зв., 136].
У 1737 р. вони значаться як посполиті, малоґрунтові [29,
арк. 686 зв., 687], у 1738 р. Демко Куліш, Гнат Куліш та його
син Лук’ян – малоґрунтові, посполиті [27, арк. 433 зв.].
У 1741 році серед вороніжців, що присягнули імпера-
триці Єлизаветі Петрівні, були: Гнат Куліш, Лаврін Куліш,
Лук’ян Куліш, Грицько Куліш, Марко Куліш, Демко Куліш.
У цьому списку бачимо Гната із синами (Марко, мабуть,
теж його син, хоча у сповідних розписах 1739 р. його не-
має, певно, не був на сповіді). Усі вони йдуть у списку мі-
щан неграмотних. За цей же рік у списку міщан грамот-
них, які самі підписалися на «клятвенних» обіцянках,
фігурує Іван Куліш [24, арк. 16, 17].
1748 р. Іван Куліш уже ратушний служитель, комісар.
Гнат Куліш – староста над посполитими володіння пол-
ковника Лодижинського, до посполитих цього ж полков-
ника належав і Дмитро Кулешенко [28, арк. 723 зв., 724,
729]. Про Дмитра Кулешенка мова піде далі.
У 1762 р. Іван Куліш – отаман сотенний, Федір Куліш –
козак (його особа не ідентифікована). 17 липня 1762 р.
під присягою були й сини Івана Куліша – Дем’ян і Яків.
27 липня 1762 р. також присягнули імператриці Кате-
рині Олексіївні отамана сотенного воронізького слу-
жителі – Іван Мурашка та Максим Лакей [26, арк. 289,
289 зв., 307 зв., 309].
Окрім вище зазначених присяжних списків, були оп-
рацьовані: реєстр збору канцелярського податку у Ніжин-
ському полку (1732); книга збору податків Ніжинського
полку (1733); реєстри посівів у сотнях Ніжинського пол-
ку (1735–1740); книга оплати волів для російської армії,
зібраних у Ніжинському полку (1737); іменна відомість
набору волів у Ніжинському полку (1739); справа про на-
бір волів у полках Гетьманщини (1743); відомості Глухів-
ського комісарства про збір податків (1769); справа про
набір погонщиків у полках Гетьманщини (1769).
Коли в 1732 р. у Воронежі збирали канцелярський пода-
ток, то Гнат і Демко Куліші як можні (небідні) посполиті (а
саме міщани) заплатили: Демко 2 злотих, Гнат – 1 злотий
10 коп. А якась Іваниха Кулішиха (тобто дружина Івана), яка
була посполитою вкрай злиденною, – 4 коп. [31, арк. 187].
У книзі збору податків Ніжинського полку 1733 р. за-
значено, що Демко і Гнат Куліші заплатили 40 і 20 коп.
відповідно [22, арк. 169, 175]. Вони згадані також у кни-
гах збору податків за 1736 та 1738 рр.
Реєстр посівів Воронізькій сотні приблизно за 1735–
1740 рр. зафіксував серед обивателів містечка Гната Кулі-
ша, який садив 1 чверть і 4 четвертички жита та 1 чверть
гречки [33, арк. 35]. Його також зустрічаємо у книзі оплати
волів для російської армії: у 1737 р. за двох волів полових
він отримав 6 руб. [30, арк. 18], 1739 р. – 4 руб. й 50 коп. за
сивого із залисиною на лобі вола [23, арк. 252], 1743 р. –
3 руб. 50 коп. за полового вола [36, арк. 183].
З відомості Глухівського комісарства про збір податків
за 1769 р. у Воронізькій сотні містечка Вороніж дізнаємо-
ся наступне: посполитих отамана сотенного воронізько-
го Івана Куліша хат 3, оклад 3 руб. 6 коп. [34, арк. 58 зв.,
59]. Цього ж року справа про набір погонщиків у полках
Гетьманщини у Воронізькій сотні з володінь абшитова-
ного підкоморія Івана Лазаревича повідомляла, що по-
гонщиком був Григорій Куліш 35-ти років, «прикмета-
ми: зросту великий, волосся на голові чорне, на бороді та
вусах – світло-русяве, очі сірі, родимець містечка Воро-
ніж» [21, арк. 77]. Певно, це син Гната Куліша.
У сповідних розписах церков Воронізької протопопії
за 1756 р., який теж ще не був досконало опрацьований,
по Троїцькій церкві знаходимо родину Лук’яна Гнатови-
ча Куліша (54 р.): дружина Олена Потапівна (за 1739 р.
дружиною значилася Олена Федорівна) 51 р.; діти – Уля-
на 18 р., Євдокія 9 р. Був на сповіді й Гнатів брат Дмитро,
44 р, його дружина Марія Лаврентіївна 40 р. та їхній син
Дем’ян 11 р. Дмитро не зустрічався у сповідних списках
1739 р., а за 1748 р. він згаданий як посполитий володін-
ня полковника Лодижинського) [38, арк. 19 зв.].
Ще про одного із синів Гната Михайловича Куліша, а
саме Лавріна, є згадка за 1757 р. у списках посполитих
Воронізької сотні для тилових робіт у Семирічній вій-
ні (1756–1763). За описом він мав 30 років, був високого
зросту, сіроокий, з чорним волоссям на голові, плоским
носом і продовгуватим обличчям. Належав до володінь
бунчукового товариша Василя Гудовича [25, арк. 124].
Спробуємо розібратися з особою прадіда Пантелей-
мона Куліша – воронізьким сотенним отаманом Іваном
Кулішем. Усі кулішезнавці й краєзнавці виводили родо-
від Івана Куліша так, як він поданий у «Малоросійському
гербовнику» В. К. Лукомського, В. Л. Модзалевського [10]
та статті Олександра Лазаревського «Предки П. А. Кули-
ша» [2]. За їхніми даними, Іван Куліш був сином військо-
вого товариша Михайла Кулішенка, що згадувався в од-
ному з документів містечка Воронежа за 1710 р. Але в
світлі останніх архівних знахідок ця усталена лінія ро-
доводу порушується.
Із ревізій та присяг Воронізької сотні Ніжинського пол-
ку, сповідних розписів 1739 р. ми бачимо двох синів (з
нащадками) Михайла Кулішенка – Гната й Дем’яна. Іван
же фігурує як син Дем’яна. За сповідною книгою 1739 р.
йому було 12 років, тобто він приблизно 1727 р. н. Пе-
реглянувши ревізії, присяги та інші документи Воронізь-
кої сотні за 1732–1769 рр., вперше зустріли Івана Куліша
1741 р., коли він, як міщанин грамотний, сам підписав-
ся у присязі. На той час, якщо вірити сповідному розпи-
ISSN 2218-4805
145
жении секвестра на имущество старшины и казаков Глу-
ховской, Ямпольской и Воронежской сотен за непоставку
провианта для армии» [35, арк. 4–5, 8], події в якій розгля-
далися з 23 січня до 4 лютого 1769 р. Там згадується Іван
Куліш, на майно якого був накладений арешт уже після
його смерті. Отже, він помер або в кінці 1768-го, або на
початку 1769-го року. Його сотниківство продовжувалось
су за 1739 р., йому було приблиз-
но 14–15 років. 1748 р. Іван Куліш
уже ратушний служитель, комі-
сар (у 21 рік).
Кар’єра Івана Куліша стрім-
ко йшла вгору. 1759 р. за сотни-
ківства Андрія Холодовича його
обирають воронізьким сотенним
отаманом. Городовий (сотенний)
отаман був першим після сотника,
урядував разом з ним у сотенній
канцелярії, доглядав за поліцією, а
в походах був його помічником. У
1762 р. присягу імператриці Кате-
рині Олексіївні склали вже й сини
Івана – Дем’ян (старший, рік на-
родження невідомий) і Яків (при-
близно 1753 р. н.) та два його слу-
жителі. Із відомості Глухівського
комісарства про збір податків у
1769 р. дізнаємося, що Івану Ку-
лішу, сотенному отаманові, нале-
жало 3 хати посполитих.
І. С. Абрамов у статті «Розшуки
про П. О. Куліша й його батьківщи-
ну» [1] навів документ 1792 р. про
борг воронізького сотенного ота-
мана Івана Куліша священникам
села Богданівка (входило до Воро-
нізької сотні). Відтоді кулішезнав-
цям стало відомо, що в Івана був
ще старший син Дем’ян. Саме
про цього Дем’яна нами знайде-
но невідому на сьогодні інформа-
цію, що ще раз підтвердило наяв-
ність у Івана Куліша, окрім Якова
й Андрія, старшого сина Дем’яна.
Кулішезнавці вважають, що Іван
Куліш і помер близько 1792 р. Та
прослідковується неспівпадіння.
Події, описані у статті І. Абрамо-
ва, відбувалися 1792 р. Якову було
на той час 39 років (він близько
1753 р. н.), Андрію 31 рік (при-
близно 1761 р. н.). А в зазначеній
справі говориться: «…что де по
смерти онаго отца их долгов ос-
тавалось на немалую сумму, ко-
торые брат их старший Дамиан (кой уже умре) Кулиш при
их тогда малолетстве за жизни его с имения их общего
всех кредиторов уистил» [1, с. 48]. Тобто, батько і старший
брат Дем’ян померли, коли хлопці, Яків і Андрій, були ма-
лолітніми, а це може бути приблизно в кінці 1760-х – на
початку 1770-х рр. Наша здогадка підтвердилася нещо-
давно знайденою ще однією архівною справою «О нало-
Рис. 1. Родовідне дерево й докази дворянства Кулішів (1827 р.).
ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2131 , арк. 2
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
146
майже 10 років. Невдовзі після батька помер чи загинув і
його старший син, курінний воронізький отаман – Дем’ян
Іванович Куліш (народився приблизно у кінці 1740-х).
В Інституті рукопису Національної бібліотеки Укра-
їни імені Володимира Вернадського віднайдено низку
справ, раніше не опрацьованих і не опублікованих. Одна
з них – це «Формулярный дворянский списокъ дворяни-
на Глуховского повета Алексан-
дра Кулиша сочиненъ 1827 года»
(оригінал) [6, арк. 3]. Олександру
Кулішу – нащадку «доказателей
дворянства уже умершихъ, Яко-
ва сотенного отамана и его бра-
та Андрея …» було 46 років. Він
один залишився на той час живим.
Син Якова – Олександр (приблиз-
но 1781 р. н.) і син Андрія, рідний
брат Олександра – Роман (близь-
ко 1783–1819), уже були покійни-
ми. Олександр Куліш надає дока-
зи на підтвердження роду Кулішів
у дворянстві (рис. 1). Він повідом-
ляє, що 1784 р. його дядько Яків,
сотенний воронізький отаман, і
батько Андрій подали до Новго-
род-Сіверської дворянської ко-
місії такі документи: 1) урядо-
вий запис від 10 жовтня 1710 р.;
2) відкритий ордер Генеральної
військової канцелярії від 10 січня
1759 р.; 3) свідчення 12 осіб дво-
рян. За цими доказами у 1786 р.
рід Кулішів був визнаний у дво-
рянстві й занесений до 2-ї ча-
стини Дворянської родовідної
книги, а 15 грудня 1790 р. рід от-
римав і дворянську грамоту. Додав
Олександр Куліш і копії зазначе-
них документів, що підтверджу-
ють визнання Кулішів у дворян-
стві (рис. 2).
Інший оригінальний доку-
мент – «Формулярный дворянский
списокъ дворянина Александра
Андреева сына Кулеша, сочиненъ
1835 года» [9, арк. 3]. Це справа, в
якій Олександр Андрійович Ку-
ліш (54 р., мешканець містечка
Вороніж) виводить свій родовід
і подає докази на підтвердження
його в дворянстві. Прадіда сво-
го Дем’яна він називає козаком,
хоча з поданих вище докумен-
тів ми його бачимо посполитим,
а саме міщанином. Він, певно,
перейшов у стан козаків або був ним у молоді роки. Дід
Іван – сотенний воронізький отаман, а батько Андрій, як
і зазначалося, через хворобу не служив. Сам Олександр
пише: «Я показатель Александръ хотя в службе не былъ, но
владея предковскимъ недвижимымъ имениемъ отправ-
ляю разные по дворянскому моему званию поручения,
и за пожертвования во время 1812 года получилъ дво-
Рис. 2. Копія з копії документів на визнання роду Кулішів у дворянстві.
ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2130, арк. 1
ISSN 2218-4805
147
Яків Куліш. Та й Іван Куліш був сотенним, а не курінним
отаманом. По-третє, історик робить висновок, що поста-
нова про внесення роду Кулішів до 2-ї частини родовідної
книги й видача їм грамоти на дворянство не була затвер-
джена герольдією. Та в документі за 1835 р. на підтвер-
дження дворянства Олександр Андрійович Куліш у гра-
фі «Ежели Герольдиею сие доказательства о благородстве
будутъ признаны недостаточными то показывать именно
когда сие последовало» зазначає: «Бывшею Новгород-Се-
верскою дворянскою комиссиею доказательства о благо-
родстве признаны достаточными, на Герольдию рассма-
рянскую бронзовую медаль» [8,
арк. 2 зв.] (рис. 3). Старший його
син Микола на той 1835 р. у чині
колезького реєстратора знаходив-
ся у відставці, а другий син Панте-
леймон навчався у Новгород-Сі-
верській гімназії (рис. 4).
Отже, маючи на руках копії до-
кументів, якими оперували Кулі-
ші для визнання їх у дворянстві,
можемо звірити їх із досліджен-
ням О. М. Лазаревського «Пред-
ки П. А. Кулиша» [2], у якому він
опирався на ці ж документи. Ви-
явилося, що у своїй праці Олек-
сандр Лазаревський припустився
деяких неточностей, які в подаль-
шому були підхоплені кулішезнав-
цями та краєзнавцями. По-перше,
він неправильно називає ім’я по-
передника сотенного воронізько-
го отамана Івана Куліша. Ним був
не Семен Торкуша, а Семен Гор-
куша. А це свідчить про те, що ві-
домий розбійник тих часів дійс-
но мав відношення до містечка
Воронежа, а пограбування ним
Матвія Холодовича не було ви-
падковим. Так Горкуша помстив-
ся сотнику Андрію Холодовичу
(рідному брату Матвія) за звіль-
нення. Але це, як кажуть, зовсім
інша історія. По-друге, О. Лаза-
ревський вважає Івана та Дем’я-
на синами Михайла Кулішенка,
тобто – рідними братами, й за-
значає, що вони були курінними
отаманами, зокрема Дем’ян піс-
ля Івана. Далі, зазначаючи, що в
доказах своїх на дворянство Яків
та Андрій Куліші свідчили, що
дід Дем’ян був козаком, він ро-
бить зноску з виправленням сло-
ва «дід» на «дядько». Олександр
Матвійович помилково вважав Дем’яна старшим братом
Івана, відповідно, дядьком для Якова й Андрія. Та вище
наведені аргументи спростовують висновок дослідника.
Дем’янів у роду було два: Дем’ян Михайлович – це бать-
ко Івана Куліша, а Дем’ян Іванович – це син Івана Куліша.
Отже, для Якова й Андрія один був дідом, а другий – рід-
ним старшим братом. Підтвердженням цьому є витяг із
копії «Указа из Полковой Нежинской канцелярии госпо-
дину сотнику Воронежскому Хильчевскому…»: «…чрезъ
брата его просителя умершого куренного атамана Демья-
на Кулиша…» [5, арк. 1 зв.]. «Просителем», як відомо, був
Рис. 3. Копія з копії документа про отримання Олександром Андрійовичем Кулішем
бронзової дворянської медалі за пожертви під час війни 1812 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
148
менника Пантелеймона Куліша
потребує окремого дослідження.
Нововиявлена метрична книга
Трьохсвятительської церкви мі-
стечка Вороніж за 1802–1811 рр.
також суттєво доповнила раніше
невідомі факти з родинного ото-
чення Пантелеймона Куліша. Ста-
ло відомо, що в шлюбі з Марією
(уродженою Криско) в Олексан-
дра Андрійовича Куліша, окрім
відомого на сьогодні сина Мико-
ли, ще був син Іван: « 1806 г. Ген-
варя 4 числа въ дворянина Алек-
сандра Кулеша и его жены Марии
родился сынъ Иоаннъ. Окрещенъ
приходскимъ священникомъ Пав-
ломъ Гусаковскимъ. Восприемни-
комъ былъ отъ святого крещения
Максимъ Кулишъ» [14, арк. 25]. Як
відомо з попередніх досліджень,
Олександр Куліш у 1808 р. одру-
жився вдруге на Катерині Гладкій
(перша дружина померла, ймо-
вірно, 1806-го чи 1807-го року,
запису про її смерть не знайде-
но). До цього часу було відомо
про народження в їхньому шлю-
бі 4-х дітей. Метрика подає відо-
мості про народження ще однієї
дитини: «1810 г. Апреля 6 числа
в дворянина Александра Кулеша
и жены его Екатерины родилась
дочь Ирина. Окрещена приход-
скимъ священникомъ Павломъ Гу-
саковскимъ. Восприемница была
отъ святого крещения Андрея Ку-
леша дочь Дария» [16, арк. 53 зв.].
Доповнився новими фактами
й життєпис рідного дядька Панте-
леймона Куліша – Романа Андрійо-
вича. Стало відомо прізвище його
дружини та про народження у них
дочки Уляни. Обраницею Романа
Куліша в 1805 р. стала воронізька
міщанка Пелагея Федорівна Гльок (Гліок) [13, арк. 22]. 12 бе-
резня 1808 р. у подружжя народилася донька Уляна. Хре-
щеною матір’ю для неї стала дворянка Марія Дмитрівна
Шкура [15, арк. 37]. У пізніших метричних книгах містеч-
ка Вороніж дружина Романа Куліша зазначена по батькові
як Денисівна. Вірогідніше, що вона була по батькові Дени-
сівна. У Дениса Гльока (Гліока) був рідний брат Федір. Пев-
но, священник, реєструючи шлюб, помилився.
У метричних книгах Трьохсвятительської церкви за
1802–1811 рр. декілька разів зустрічається ім’я Максима
триваемы не были» [7, арк. 1 зв.]. Також О. Лазаревський
чомусь не подав ім’я дружини Якова Куліша – Марії Гри-
горівни Павловської, хоча там вона вказана.
Олександр Куліш два рази, у 1827-у й 1835-у роках, під-
тверджував свою належність до дворянського стану. Як ба-
чимо з наведених документів, рід Кулішів був визнаний
у дворянстві й занесений до 2-ї частини родовідної кни-
ги. Слід зазначити, що в документах і церковних книгах,
відомих на сьогодні, усі члени родини Кулішів подають-
ся як дворяни. Гадаємо, питання дворянства роду пись-
Рис. 4. Родовідна схема на доказ дворянства Кулішів (1835 р.).
ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2132, арк. 2
ISSN 2218-4805
149
Куліша. Два рази він був хрещеним батьком у дітей Олек-
сандра Андрійовича Куліша й два рази в селян генерала
Гудовича – Павла й Василя Осьмачок. За соціальним ста-
ном подається як дворянин. Особа ця ще не ідентифікова-
на, у церковних книгах за подальші роки його ім’я відсут-
нє. За соціальним станом він повинен належати до роду
письменника Пантелеймона Куліша, але ні в яких інших
документах, що стосуються воронізьких Кулішів, запис
чи згадка про нього не зустрічається.
Зовсім нещодавно вдалося віднайти й точну дату на-
родження Олександра Андрійовича Куліша, батька пись-
менника. До цього часу рік народження у всіх джерелах
подавався приблизно. Нами встановлено, що народився
він 13 березня 1782 р. Хрещеними батьками йому були
Федір Закорка та Марія, дружина його дядька Якова Ку-
ліша [37, арк. 82 зв.].
Опрацювання вищезазначених архівних матеріалів,
раніше не висвітлених, суттєво доповнило життєпис
П. Куліша й допомогло дізнатися про роль представни-
ків родини Кулішів у соціально-історичному розвитку
краю періоду Української козацької держави. Були се-
ред них як представники рядового козацтва, так і ко-
зацької старшини, інші належали до соціального про-
шарку посполитих, зокрема міщан. Окремі потрапили в
залежність до козацької старшини, інші самі мали підсу-
сідків чи дворових людей. Уперше в цій статті виведено
родовід письменника за щойно виявленими архівними
документами, наводяться докази належності Кулішів до
стану дворян, ідентифікуються нові члени родини, по-
дається графічне родовідне дерево, накреслене з подачі
батька письменника, називаються конкретні дати народ-
ження окремих членів родини, зокрема Пантелеймоно-
вого батька – Олександра Андрійовича.
Незаперечною є величезна роль Пантелеймона Кулі-
ша в історії українського національного самопізнання,
розвитку письменства, культури й науки. Незважаючи
на численні біографічні здобутки, дослідження родового
коріння та родинного оточення, яке мало безпосередній
вплив на формування світогляду письменника, ще потре-
бує всебічного вивчення. Опрацювання та аналіз невідо-
мих раніше генеалогічних джерел, які виявляються в ар-
хівах України та за кордоном, поповнюють скарбницю
життєпису великого українця – П. О. Куліша.
ДЖЕРЕЛА
1. Абрамов І. С. Розшуки про П. О. Куліша й його батьківщину.
Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників укра-
їнської історії, письменства та мови. Київ, 1931. Т. ІІІ. С. 45–51.
2. А. Л[азаревский]. Предки П. А. Кулиша. Киевская старина.
1898. Сентябрь. Отд. ІІ. С. 62–65.
3. Вороніж і вороніжці в життєтворчості П. О. Куліша / Упо-
рядкув., передмова, примітки Н. В. Міллер. Київ, Видавництво
Ліра-К, 2019. 152 с.
4. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679,
оп. 1, спр. 1534, арк. 13 зв.–14.
5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ), ф. ІІ, спр. 2130,
арк. 1 зв.
6. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2131, 3 арк.
7. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2132, арк. 1 зв.
8. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2132, арк. 2 зв.
9. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 2132, 3 арк.
10. Лукомський В. К., Модзалевський В. Л. Малороссийский
гербовник. Санкт-Петербург, 1914. С. 88, табл. ХХХVІ.
11. Міжнародний генеалогічний форум. URL: http://forum.genoua.
name/viewtopic.php?pid=173857#p173857. Дата звернення 12.03.2025 р.
12. Міллер Н. Воронізьке оточення П. О. Куліша в досліджен-
нях І. С. Абрамова через призму сучасних краєзнавчих розвідок
(до 150-річчя І. С. Абрамова й 205-ліття П. О. Куліша). Сумські істо-
рико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів ІV Всеукраїнської науко-
во-практичної інтернет-конференції (Суми, 31 жовтня 2024 р.) /
Редкол.: Д. В. Кудінов (голова), О. В. Жуков, В. О. Оліцький. Суми:
ФОП Цьома С., 2024, С. 34–41.
13. Російський державний архів літератури й мистецтва (далі –
РДАЛМ), ф. 4339, оп. 1, спр. 1170, арк. 22.
14. РДАЛМ, ф. 4339, оп. 1, спр. 1170, арк. 25.
15. РДАЛМ, ф. 4339, оп. 1, спр. 1170, арк. 37.
16. РДАЛМ, ф. 4339, оп. 1, спр. 1170, арк. 53 зв.
17. Терлецький В. Доповнюємо сторінки життєпису Пантелеймо-
на Куліша. Шостка: ТОВ «Шосткинська міська друкарня», 2019. 54 с.
18. Терлецький В. Пантелеймон Куліш – біограф Гоголя. Глу-
хів: РВВ ГДПУ, 2008. 114 с.
19. Терлецький В. Пантелеймон Куліш як художник: [малюн-
ки гетьманів]. Суми: Білий птах, 2016. 75 с.
20. Терлецький В. Розіллюсь по ріднім краю: П. Куліш у взає-
минах із земляками. Суми: Мрія, 2006. 234 с.
21. Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі – ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 4275, арк. 77.
22. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 4502, арк. 169, 175.
23. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 7663, арк. 252 .
24. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 8232, арк. 16, 17.
25. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 14524, арк. 124.
26. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 17186, арк. 289, 289 зв., 307 зв., 309.
27. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19319, арк. 433 зв.
28. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19344, арк. 723 зв., 724, 729.
29. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19371, арк. 686 зв., 687.
30. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19390, арк. 18.
31. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19395, арк. 187.
32. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19689, арк. 135 зв., 136.
33. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 20064, арк. 35.
34. ЦДІАК, ф. 54, оп. 2, спр. 125, арк. 58 зв., 59.
35. ЦДІАК, ф. 54, оп. 3, спр. 3474, арк. 4–5, 8.
36. ЦДІАК, ф. 75, оп. 2, спр. 149, арк. 183.
37. ЦДІАК, ф. 127, оп. 1012, спр. 703, арк. 82 зв.
38. ЦДІАК, ф. 127, оп. 1015, спр. 26, арк. 19 зв.
Miller N. V. Completing the pages of P.O. Kulish’s genealogy
The research complements the genealogy pages of the prominent
Ukrainian cultural fi gure and writer Panteleimon Oleksandrovych Kulish,
born in the northern town of Voronezh. The article provides information
from previously unknown archival documents that shed light on the origins
of the Kulish family of Voronezh. The genealogy tree of the Kulish fami-
ly, compiled by the writer’s father, Oleksandr Andriiovych Kulish, is intro-
duced. Based on the results of the processing of oaths and revisions of the
Voronezh hundred, new information about Panteleimon’s great-grandfa-
ther, the centurion Voronezh ataman Ivan Kulish, is presented, new names
belonging to family members are introduced, and their life paths are traced.
Extracts from the confessional records of the town of Voronezh for 1739,
1756, and the metric book of the Voronezh Trinity Church for 1802-1811
are published, signifi cantly supplementing knowledge about the Vorone-
zh Kulish family. For the fi rst time in this study, the writer’s genealogy is
derived from previously unlit archival documents, new family members are
identifi ed, a graphical genealogy tree is presented, and specifi c birth dates
of individual family members, including Panteleimon’s father – Oleksan-
dr Andriiovych, are named.
Key words: Panteleimon Kulish, Kulish family, town of Voronezh, geneal-
ogy, oaths, revisions, Voronezh hundred, confessional records, metric books.
REFERENCES
1. Abramov, I. (1931). Rozhuky pro P.O. Kulisha i ioho batkivshynu
[Searh for P. O. Kulish and his homeland]. Naukovyi zbirnyk Leninhrads-
koho tovarystva doslidnykiv ukrainskoi istorii, pysmenstva ta movy, vol. 3,
pp. 45–51. Kyiv. [in Ukrainian].
2. A. L[azarevskyi] (1898). Predki P. A. Kulisha [Ancestors of P. A. Kul-
ish]. Kievskaia starina, vol. II.September, pp. 62–65. [in Russian].
3. Miller, N. (Comps.). (2019). Voronizh i voronizhtsi v zhyttietvorchosti
P. O. Kulisha [Voronezh and Voronezh residents in the life and work of P. O. Kul-
ish]. Kyiv. Vydavnytstvo Lira - K. [in Ukrainian].
4. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti (dali – DAChO), f. 679,
op. 1, spr. 1534, ark. 13–13 zv. [in Ukrainian].
5. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni
V. I. Vernadskoho NAN Ukrainy (dali – IR NBUV), f. II, spr. 2130, ark. 1.
[inUkrainian].
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
150
6. IR NBUV, f. II, spr. 2131, 3 ark. [in Ukrainian].
7. IR NBUV, f. II, spr. 2132, ark. 1 zv. [in Ukrainian].
8. IR NBUV, f. II, spr. 2132, ark. 2 zv. [in Ukrainian].
9. IR NBUV, f. II, spr. 2132, 3 ark. [in Ukrainian].
10. Lukomskyi, V. K., Modzalevskyi, V. L. (1914). Malorossijskij
gerbovnik [Little Russian Armorial]. Sankt-Peterburg, tabl. ХХХVI.
[in Russian].
11. Mizhnarodnyi henealohichnyi forum. Retrieved from: http://
forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=173857#p173857
12. Miller, N. (2024). Voronizke otochennia P.O. Kulisha v
doslidzhenniakh I. S. Abramova cherez pryzmu suchasnykh
kraieznavchykh rozvidok (do 150-richchia I. S. Abramova i 205- littia
P. O. Kulisha) [Voronezh environment of P. O. Kulish in the research
of I. S. Abramov through the prism of modern local history studies (on
the occasion of the 150 th anniversary of I. S. Abramov and the 205 th
anniversary of P. O. Kulish)]. Sumski istoryko-kraieznavchi studii. Zbirnyk
materialiv VІ Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii
(Sumy, 31 zhovtnia 2024 r.), pp. 34–41. [in Ukrainian].
13. Rosiiskii derzhavnyi arkhiv literatury i mystetstva (dali –
RDALM), f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 22. [in Russian].
14. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 25. [in Russian].
15. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 37. [in Russian].
16. RDALM, f. 4339, op. 1, spr. 1170, ark. 53 zv. [in Russian].
17. Terletskyi Viktor (2019). Dopovniuiemo storinky zhyttiepysu
Panteleimona Kulisha [Completing the pages of Panteleimon Kulish’s bi-
ography]. Shostka. Vydrukovano TOV «Shostkynska miska drukarnia».
[in Ukrainian].
18. Terletskyi Viktor (2008). Panteleimon Kulish – biohraf Hoholia
[Panteleimon Kulish – Gogol’s biographer]. Hlukhiv: RVV HDPU. [in
Ukrainian].
19. Terletskyi Viktor (2016). Panteleimon Kulish yak khudozhnyk:
[maliunky hetmaniv] [Panteleimon Kulish as an artist: drawings of het-
mans]. Sumy: Bilyiptakh. [in Ukrainian].
20. Terletskyi Viktor (2006). Rozillius po ridnim kraiu: P. Kulish u
vzaiemynakh iz zemliakamy [I will spread across my native land: P. Kul-
ish in relations with fellow countrymen]. Sumy: Mriia. [in Ukrainian].
21. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv
(dali – TsDIAK Ukraine), f. 51, op. 3, spr. 4275, ark. 77. [in Ukrainian].
22. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 4502, ark. 169, 175. [in Ukrainian].
23. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 7663, ark. 252. [in Ukrainian].
24. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 8232, ark. 16, 17. [in Ukrainian].
25. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 14524, ark. 124. [in Ukrainian].
26. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 17186, ark. 289, 289 zv., 307 zv.,
309. [in Ukrainian].
27. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19319, ark. 433 zv. [in Ukrainian].
28. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19344, ark. 723 zv., 724, 729.
[in Ukrainian].
29. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19371, ark. 686 zv., 687.
[in Ukrainian].
30. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19390, ark. 18. [in Ukrainian].
31. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19395, ark. 187. [in Ukrainian].
32. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 19689, ark. 135 zv., 136.
[in Ukrainian].
33. TsDIAK Ukraine, f. 51, op. 3, spr. 20064, ark. 35. [in Ukrainian].
34.TsDIAK Ukraine, f. 54, op. 2, spr. 125, ark. 58 zv., 59. [in Ukrainian].
35. TsDIAK Ukraine, f. 54, op. 3, spr. 3474,10 ark. [in Ukrainian].
36. TsDIAK Ukraine, f. 75, op. 2, spr. 149, ark. 183. [in Ukrainian].
37. TsDIAK Ukraine, f. 127, op. 1012, spr. 703, ark. 82 zv. [in Ukrainian].
38. TsDIAK Ukraine, f. 127, op. 1015, spr. 26, ark. 19 zv. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 05.05.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК (477.52)929.52ТУМ
Ю. А. Шишкіна
СЛАВЕТНИЙ РІД ТУМАНСЬКИХ
У ЖИТТІ ГЛУХОВА І ГЛУХІВЩИНИ
(До 225-річчя від дня народження
Василя Івановича Туманського)
У статті досліджується відома дворянська родина козацько-стар-
шинського походження – родина Туманських, представники якої за-
лишили вагомий слід у громадсько-політичному і соціокультурному
житті України. Старовинний рід Туманських має польсько-шляхетське
коріння. В Україні він трансформувався спочатку в козацько-стар-
шинський, а в кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський.
Чоловіки родини Туманських зазвичай перебували на військовій служ-
бі, обіймали адміністративні та судові посади. Туманські були вне-
сені до книжок родоводів дворян Чернігівської та Полтавської губер-
ній. Герб цього прізвища в особі Тимофія Ігнатовича Туманського був
внесений до затвердженого царем «Гербовника» Російської імперії.
Висвітлюються відомі особистості цієї родини, що пов’язали свою
життєдіяльність із Глуховом та Глухівщиною і зробили вагомий вне-
сок у їх розвиток. Зокрема, цього року відзначається 225 років від дня
народження Василя Івановича Туманського – талановитого поета,
державного діяча, дипломата, дійсного статського радника, люди-
ни дуже широких, як для свого часу, демократичних поглядів. Основ-
ні мотиви його поезії – філософські роздуми про час та сенс жит-
тя, любов до батьківщини, її народу, готовність на самопожертву
заради їх честі і свободи.
Ключові слова: рід Туманських, козацька старшина, «Дворянське
зібрання», поет, творчість, державний діяч.
Розвитку української історичної науки сприяє інте-
рес до генези національної еліти, представники якої на
різних етапах суспільного прогресу значною мірою при-
служилися розбудові державних інституцій, освіти, на-
уки і культури.
Історія та генеалогія відомих дворянських родин,
життєдіяльність яких пов’язана з Україною, знайшла ві-
дображення у дослідженнях Г. Д. Голубчик (рід Марко-
вичів-Маркевичів), Т. Д. Чубіної (рід Потоцьких), Н. А. Гав-
рилишиної (рід Кочубеїв), А. С. Руденка (рід Дорошенків)
та ін. Помітне місце серед дворянських родин козаць-
ко-старшинського походження посідав рід Туманських,
представники якого залишили вагомий слід у громад-
сько-політичному і соціокультурному житті України.
Цій родині присвятили свої роботи О. П. Оглоблин [1],
О. О. Тригуб [2], О. І. Журба [3], Ю. С. Шемшученко [4] та
інші дослідники. Ім’я родини завжди згадувалось у за-
гальних історіографічних працях, енциклопедичних і
довідкових виданнях, монографіях. На рахунку роду Ту-
манських чимало добрих справ як у сфері літератури, так
і у багатьох галузях громадських інтересів.
У статті акцентується увага на відомих особистостях
родини, що пов’язали свою діяльність із Глуховом та Глу-
хівщиною і зробили вагомий внесок у соціокультурний
розвиток регіону. Крім того, цього року відзначається 225
років від дня народження Василя Івановича Тумансько-
го – відомого поета, державного діяча, дипломата.
Старовинний рід Туманських має польсько-
шляхетське походження. Його герб знаходимо у відомому
польському «Гербовнику Папроцького». В Україні цей рід
трансформувався спочатку в козацько-старшинський, а в
кінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. – у дворянський. Один
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210964 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T09:06:22Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Міллер, Н.В. 2025-12-21T12:53:36Z 2025 Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша / Н.В. Міллер // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 143-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210964 94(477):303.422П.Куліш Дослідження доповнює сторінки родоводу визначного українського культурного діяча – письменника Пантелеймона Олександровича Куліша. У статті наведена інформація з документів, які раніше залишалися поза увагою дослідників, що висвітлюють походження воронізького роду Кулішів. До обігу уводиться родовідне дерево Кулішів, складене батьком письменника – Олександром Андрійовичем Кулішем. За результатами опрацювання присяг та ревізій Воронізької сотні подаються нові відомості про Пантелеймонового прадіда, сотенного воронізького отамана Івана Куліша, уводяться нові імена, які належали до членів родини, простежується їхній життєвий шлях. Уперше оприлюднено витяги зі сповідних розписів церков містечка Вороніж за 1739 р., 1756 р. та метричної книги воронізької Трьохсвятительської церкви за 1802–1811-і роки, що суттєво доповнить знання про воронізьку родину Кулішів. The research complements the genealogy pages of the prominent Ukrainian cultural figure and writer Panteleimon Oleksandrovych Kulish, born in the northern town of Voronezh. The article provides information from previously unknown archival documents that shed light on the origins of the Kulish family of Voronezh. The genealogy tree of the Kulish family, compiled by the writer’s father, Oleksandr Andriiovych Kulish, is introduced. Based on the results of the processing of oaths and revisions of the Voronezh hundred, new information about Panteleimon’s great-grandfather, the centurion Voronezh ataman Ivan Kulish, is presented, new names belonging to family members are introduced, and their life paths are traced. Extracts from the confessional records of the town of Voronezh for 1739, 1756, and the metric book of the Voronezh Trinity Church for 1802-1811 are published, significantly supplementing knowledge about the Voronezh Kulish family. For the first time in this study, the writer’s genealogy is derived from previously unlit archival documents, new family members are identified, a graphical genealogy tree is presented, and specific birth dates of individual family members, including Panteleimon’s father – Oleksandr Andriiovych, are named. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша Completing the pages of P.O. Kulish’s genealogy Article published earlier |
| spellingShingle | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша Міллер, Н.В. Нова історія |
| title | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша |
| title_alt | Completing the pages of P.O. Kulish’s genealogy |
| title_full | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша |
| title_fullStr | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша |
| title_full_unstemmed | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша |
| title_short | Доповнюємо сторінки родоводу П. О. Куліша |
| title_sort | доповнюємо сторінки родоводу п. о. куліша |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210964 |
| work_keys_str_mv | AT míllernv dopovnûêmostorínkirodovodupokulíša AT míllernv completingthepagesofpokulishsgenealogy |