Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна?
У статті на основі значної кількості архівного матеріалу зроблено спробу з’ясувати достовірність твердження про проживання нащадків Івана Богуна в Новгороді-Сіверському в кінці XVIII – на початку XIX століть. The article, based on a substantial amount of archival material, attempts to determine the...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210967 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 132-135. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859496564493385728 |
|---|---|
| author | Лагута, А.М. |
| author_facet | Лагута, А.М. |
| citation_txt | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 132-135. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті на основі значної кількості архівного матеріалу зроблено спробу з’ясувати достовірність твердження про проживання нащадків Івана Богуна в Новгороді-Сіверському в кінці XVIII – на початку XIX століть.
The article, based on a substantial amount of archival material, attempts to determine the accuracy of the claim that descendants of Ivan Bohun lived in Novhorod-Siverskyi at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries.
|
| first_indexed | 2026-03-12T22:17:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
132
УДК 929:821.161.2
А. М. Лагута
ЧИ БУЛИ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКІ БОГУНИ
НАЩАДКАМИ ІВАНА БОГУНА?
У статті на основі значної кількості архівного матеріалу зроб-
лено спробу з’ясувати достовірність твердження про проживан-
ня нащадків Івана Богуна в Новгороді-Сіверському в кінці XVIII –
на початку XIX століть.
Ключові слова: Іван Богун, Сава Богун, Дмитро Богун, нащадки,
Новгород-Сіверський, Бахмацька сотня.
Іван Богун був одним із найвідоміших козацьких пол-
ководців в Україні середини XVII ст., проте біографія його
досі рясніє припущеннями та версіями, жодна з яких не
є безсумнівною. Зокрема, відсутні більш-менш вірогідні
дані про рід, час та місце народження, немає також до-
стовірних відомостей про родину і про його нащадків.
Дослідженням життя та діяльності Івана Богуна займа-
лися В. Антонович, О. Апанович, М. Петровський О. Гуржій,
Б. Флоря, Ю. Мицик, Т. Чухліб та інші історики. Найбіль-
ший доробок зробила Т. Г. Таїрова-Яковлева, яка підго-
тувала фундаментальну працю «Богун Іван Теодорович»,
що незабаром побачить світ, але чи буде в ній щось про
нащадків Івана Богуна поки невідомо. Знаний україн-
ський історик В. В. Кривошея, який займався генеалогією
українського козацтва, вважав, що нащадки Івана Богуна
проживали у Новгороді-Сіверському, про що він писав у
багатьох своїх працях. Є необхідність представити послі-
довно деякі фрагменти з них докладніше.
«Сава Богун був міщанином у Стародубі (1783) (?). Його
син Дмитро Савич Богун був губернським реєстратором у
Новгороді-Сіверському і, на доказ свого шляхетного по-
ходження, подав до дворянського зібрання Новгород-Сі-
верського намісництва такий родовід. Основоположни-
ком роду був зазначений полковник Іван Богун. Він мав
сина Григорія, який став значним військовим товари-
шем. Це, в свою чергу, свідчить, що Григорій Іванович
попередньо займав якісь старшинські уряди. У Григорія
був син Леонтій і онук – уже відомий нам Сава. Таким
чином, родовід засвідчує, що у козацькому війську під
проводом Богдана Хмельницького воювали батько Іван і
один із його синів Григорій Іванович». Так повідомляло-
ся 2002 року [25, c. 45], а вже 2004-го було уточнення про
Григорія, що «раніше він був на полковничому чи сот-
ницькому уряді» [24, c. 117]. Пізніше, 2009 року, В. Кри-
вошея зазначав, що «Григорій – покозачений шляхтич
герба «Ястржебець», в значному товаристві Чигирин-
ського полку (1649), значний військовий товариш; Леон-
тій Григорович – шляхтич, онук полковника, військовий
товариш» [26, c. 42]. І насамкінець 2010 року з’являється
наступна інформація: «Богун Григорій Іванович – поко-
зачений шляхтич герба «Ястржебець», син полковника, в
значному товаристві Чигиринського полку (1649), знач-
ний військовий товариш. Богун Іван – шляхтич герба
«Ястржебець». Військовий товариш (1649), мешканець
чигиринський. Полковник кальницький (1650.19.08.–
1651). Богун Іван Іванович – син полковника. Військо-
вий товариш (1649), мешканець чигиринський. Полков-
ник (1674). Богун Леонтій Григорович – шляхтич, онук
полковника, військовий товариш» [23, c. 220–221].
Якщо виходити з того, що Григорію 1649 року мало б
виповнитися років 20, а Дмитро Богун народився бл. 1767
року, то навіть неозброєним оком можна помітити, що в
цьому ланцюжку не дістає як мінімум однієї, а то і пари
ланок. Ще В. Лукомський мав сумніви з цього приво-
ду [29, c. 13]. Тим не менше, герб Дмитра Богуна «Ястр-
жембец» [29, c. 13] став вважатися і гербом Івана Богу-
на. Але, як повідомлялось, історику Олегу Однороженку
вдалося знайти зображення печатки та встановити, як
насправді виглядав герб вінницького полковника Івана
Богуна. Герб на печатці вигладав так: у ренесансному
щиті напнутий лук зі стрілою вістрям додолу, згори дві
шестипроменеві зірки. Навколо літери – ИБПВ (Иванъ
Богунъ полковникъ вѣнницькии) [22]. З приводу «знай-
ти» необхідно уточнення: «розгледіти або ж дослідити»,
адже цей універсал з печаткою і підписом І. Богуна був
відомий і раніше [35, c. 165].
Усі спроби знайти інші джерела, на які спирався В. Кри-
вошея у своїх висновках, не дали результату. Єдиним дже-
релом для дослідника було спочатку тільки свідчення
Дмитра Богуна, яке підтвержене «по свидетельству две-
надцати благородных дворян» (і нічим більше), а пізніше
і «Реєстр Війська Запорозького 1649 року», в якому пріз-
вища йдуть одним списком, де ні чини, ані родинні від-
носини зазначених Богунів ніяк не позначені. Адже ще
М. Петровський бачив в «Реєстрі» Івана Богуна тільки ко-
заком Чигиринської сотні [33, с. 48], що вже й говорити
про іншого Івана та Григорія (Грицька). Якщо, можливо,
сином Івана Богуна міг бути Іван, бо ж «Богунов» та і у
списку майже за Іваном Богуном, то чому ж тоді Грицько
Богун, а не Богунов також, і знаходився Грицько від них
досить далеко [34, с. 27–29]. До речі, в самому «Реєстрі»
Богунів більше двох десятків, а найбільше їх було в Чи-
гиринському (6) і Черкаському (5) полках, а, як відомо,
«Реєстр» мав обмежену кількість козаків. Т. Таїрова-Яков-
лева на презентаціях своєї нової праці про Івана Богуна
доводить, що батько його походив з роду Богушів, які не-
щодавно вийшли з Литви, тому не може бути «уже 1649 р.
Богуни – досить розгалужений козацький рід», до того ж
у всіх полках [24, с. 117]. Адже мова може йти тільки про
поширене прізвище (або прізвисько), а не про родичів.
До того ж залишається відкритим і питання: Іван Богун і
Іван Федоренко (Федорович) – одна особа чи дві різні [42;
43, с. 43–45], бо Іван Федоренко в «Реєстрі» – полковник
кальницький [34, с. 267 ]. В. Кривошея обходить дату народ-
ження Богуна, але зазначає, що 1637 року він вже був ота-
маном у Гадячі [23, с. 220]. Між тим широко відзначалася
умовна дата народження Івана Богуна (1618 р.). Т. Таїро-
ва-Яковлева ж стверджує, що народився Іван Богун 1620
року, і в такому разі версія про синів значкових товари-
ISSN 2218-4805
133
шів 1649 року зовсім втрачає сенс. Дослідниця допускає,
що Богун таки «мав принаймні двох синів», не називаю-
чи їх імен. Ще раніше вона писала про одного сина – Ти-
мофія [35, с. 179]. Про нього писав і М. Грушевський [1,
с. 729], який спочатку також ототожнював Івана Богуна і
Івана Федоренка. Тож залишається в данному випадку до-
чекатись виходу монографії Т. Таїрової-Яковлєвої, в якій,
можливо, будуть відповіді на всі питання.
Проте можна спробувати дослідіти цю «гілку» з кінця.
Першу згадку про Богунів саме у Новгороді-Сіверському
знаходимо в Рум ’янцевському описі. 1768 року міщанин
Сава Леонтьєв Богун 30 або 31 року (1737 або 1738 року на-
родження) мав 21-річну дружину Пелагею. Дітей у них ще
не було, тобто вони нещодавно одружилися. З ними про-
живали швагор його Хома 18 років і сестра его двоюрід-
на «Ефросиния 12 років дочь Федорова» [38, арк. 454 зв ].
Але ж міщанин новгородський Сава Богун був «ро-
димец полку Нежинского сотни Бахмацкой сын коза-
чой» і власний будинок дістався йому «по наследию» від
тестя його Леонтія Мешетича, міщанина новгородско-
го. Багато чого дісталося й від діда жінки Єфрема Ме-
шетича: на півтори сторінки перелік городів і нив [38,
арк. 455]. 1777 року у сповідній книзі Новгород-Сівер-
ської сотні в розділі «Цеховые и их домашние» є запис
про те, що 41-річний Сава Леонтьєв и 31-річна Пела-
гея Леонтіївна Богуни мали Димітрія 9 років і Агафію
7 років [13, арк. 18 зв]; відповідно 1782 року Сава Ле-
онтьєв – 47(?), Пелагея – 40(?), Дмитро – 15 Агафія – 11.
Вони були прихожанами Воскресенської церкви, тоб-
то будинок Богунів знаходився в цитаделі [15, арк. 23].
19 квітня 1786 року 49-річний засідатель губернсько-
го магістрату Сава Леонтьєв Богун помер [18, арк. 29].
Збереглася справа 1791–1794 рр. про арешт, опис та
подання на торги майна померлого Сави Богуна, в якій
він значиться новгород-сіверським купцем. Як випливає
з опису, «недвижимого» було «хата з комнатой, светли-
ца з сеньми, амбарчик, погребня – всі ветхие. Були та-
кож «свитлица с круглого дерева, в ней груба кахель…
против оной пекарня такого ж дерева з сеньми в ней
варистая печь», «важница на четырех столбах брусо-
ваных» 2 амбари, сарай для повозок. Була ще й «каморка
торговая на базаре». Все було оцінено в 429 крб., з яких
найбільшу ціну – 300 карбованців – мало саме «дворо-
вое место з садом разного родючего дерева». За свід-
ченням сина Сави Дмитра Богуна, це давало прибутку
200 крб. на рік [41, арк. 2, 2 зв.]. На торгах йому вдало-
ся викупити «недвижимое» за 451 крб. [41, арк. 12 зв.].
«Движимое имение…, а именно иконы, столы, посуда
медная, черепяная и прочие мелочные вещи» оцінили в
38 крб. 82 коп. [41, арк. 7], а було одержано 70 крб. 78 ½
коп. Всього виручили 521 крб. 78 коп. [41, арк. 19]. Та
відшкодувати повністю заборгованість кредиторам так
і не вдалось, адже «одолжена» на той час була величез-
на сума – 1980 крб. [41, арк. 34]. В документах справи
Дмитро Богун – архіваріус губернського магістрату.
1788 року Дмитро Богун, будучи неодруженим губерн-
ським регистратором, «признан в дворянстве по свиде-
тельству двенадцати благородных дворян уверяющими о
благородном предков его происхождении с коих пра пра-
дед Иван был полковником, а прадед Григорий и дед Ле-
онтий Богуны знатными войсковыми товарищами слу-
жившие в войсковой службе вели жизнь дворянскую» [21,
арк. 240 зв]. В липні 1810 р., перебуваючи на службі в Нов-
город-Сіверському повітовому земському суді, він здобув
чин колезького асесора [30, арк. 285]. Як 1804 року за Дми-
тром Богуном в місті значилася одна душа [4, арк. 10], так
вона значилася за ним і 1811 року; в повіті ж не було жод-
ної, але винокурінням він займався [7, арк. 1 зв.].
Про його сестру відомо ще менше. Агафія 1795 року
хрестила дівчинку дворянина новгородського Пантимо-
на Григоровича Даморки [19, арк. 18]. За 18 жовтня того
ж року у Хрестовоздвиженській церкві є незрозумілий
запис: «младеница Параскевия мещанина новгородско-
го Саве Багуна дочь представися (добавлено зверху – з
воспы – А. Л.) – 3 года» [19, арк. 58]. Можливо, це була ди-
тина Дмитра. 1798 року влітку Агафія двічі хрестила ді-
тей вже як «мещанка новгородская Агафия Савина Богу-
нова вдова» [17, арк. 5]. Такий запис міг свідчити про те,
що вона стала вдовою незабаром після одруження. Біль-
ше згадок про Агафію знайти не вдалося.
Відомо, що Дмитро хрестив у мешканця ніжинско-
го Костянтина Григоровича Асадовського сина Костян-
тина, що народився 31 березня 1816 року в с. Заньках і
який згодом став батьком Марії Заньковецької [32, c. 3–4].
1817 року Дмитро Богун мав 2 душі і доход з маєтку в
розмірі 100 руб. [5, арк. 534]; 1822 року, крім 2 душ в місті,
мав і ще й 5 душ у с. Калеєвці [8, арк. 28 зв., 44 зв.], адже
ще в грудні 1816 року придбав землю і селянина Молча-
ненка з сім’єю у корнета Артема Івановича Нещерета [9,
арк. 5]. За неуточненими даними остання згадка про Бо-
гуна в Новгороді-Сіверському датується 1829 роком.
1836 року вдова колезького асесора Богунова Пелагея
Гаврилівна проживала одна та мала вже 93-х селян чоло-
вічої статі [3, арк. 102]. І якщо в грудні 1836 року «поме-
щица Пелагея Гаврилова Богунова» разом з інспектором
гимназии Герасимом Івановичем Івановським хрести-
ли дочку титулярного радника Терентія Гаврилова Сви-
риденка [10, арк. 56], то в липні 1838 року у повітово-
го стряпчого, вже колезького асесора, Свириденка сина
Ілію хрестили полковник у відставці Олексій Савин Ба-
кай і генерал-майора Павла Іванова Ченчикова дружина
Пелагея Гаврилова [11, арк. 5 зв.]. Ймовірно, Терентій Гав-
рилович Свириденко був її братом, але він 1836 року не
мав у власності жодної душі [3, арк. 119], тому про рапто-
ве збагачення Пелагеї Гаврилівни доводиться тільки га-
дати, до того ж вражає коло спілкування вдови скромно-
го чиновника невисокого рангу.
Як видно з формулярного списку (1844 року) 58-річ-
ного генерал-майора Павла Івановича Чинчика, похо-
див він з дворян м. Сосниці. Родового маєтку не мав,
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
134
а придбаного – в Новгород-Сіверському повіті 20 душ.
Дружина набутого не мала, а родового – 122 душі (!). На
службі – з 1800 року, 1833 року звільнений «за раною».
Мав нагороди, у тому числі за 1812 рік. З 1841 року був
предводителем дворянства Новгород-Сіверського по-
віту [2, арк. 182, 182 зв., 191–199; 31, c. 381].
1844 року Пелагея Гаврилівна разом з директором
гімназії, статським радником Андрієм Тимофійовичем
Батуровським, хрестили доньку вчителя новгород-сі-
верського повітового училища Арсенія Романова Сі-
корського [12, арк. 82 зв.], але 1851 року Пелагея Чин-
чик була вже вдовою [6, арк. 57].
Пелагея Гаврилівна також була хресною маті р’ю Олек-
сандри Михайлівни Куліш-Білозерської (Ганни Барві-
нок), що народилася 23 квітня 1828 року [27, c. 476].
Пантелеймон Куліш у своїх листах згадував про поїзд-
ки дружини до хрещеної, яку він називав «образцом
добродетелей» [28, c. 217] і 1855 року навіть клопотав-
ся про придбання і доставку рояля Пелагеї Гаврилів-
ни з Петербурга до Новгорода-Сіверського [28, c. 269].
Поки не вдалося знайти сліди Сави чи Леонтія Богунів
в Бахмацький сотні Ніжинського полку. В самому Бахма-
чі тільки одного разу 1736 року серед козаків «нищетних»
промайнув Семен Бегун [20, арк. 132 зв.], а ось в с. Курінь
нечисленні Богуни проживали постійно. 1732 року серед
«убогих козаков» був Антун Бегун [36, арк. 70]. Ничипор
Богун 1736 року теж значився в «козаках нищетних» [20,
арк. 135 зв .], а вже 1763 року там проживали троє його си-
нів: два Василя (19-ти і 33-х років) і 21-річний Терентій [40,
арк. 223]. 1765 року в Курені значився тільки 21-річний
козак виборний «Васил Бугун». В описі він – «испредков
казак урожденец куренський и живет на месте издрев-
ле козаком. Урожденец куренской от предков его» [37,
арк. 540 зв., 541]. Залишався він там одним із трьох братів
і 1782 року [39, арк. 11, 13, 16], а 1793 року, окрім нього і
його 35-річного сина Василя, в селі проживав ще і 40-річ-
ний Іван Яковлев Богун [14, арк. 397 зв., 398]. 1801 року в
Курені значився тільки 60-річний Василій Нікіфоров [16,
арк. 1008]. Рід Богунів в селі Курінь продовжувався і далі,
але не розростався, та, як виявилось, вони ніякого відно-
шення не мали до Сави, а тим більше до Івана Богунів.
Підсумовуючи інформацію зі знайдених архівніх ма-
теріалів, версія про проживання нащадків Івана Богуна в
Новгороді-Сіверському поки не знаходить підтверджен-
ня. Слід зазначити, що в селах Дробишеві, Араповичах і
Чулатові, що недалеко від Новгорода-Сіверського, протя-
гом тривалого часу проживали Богуни, перша згадки про
яких з’явилися на самому початку XVIII ст.
ДЖЕРЕЛА
1. Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. Т. 9,
кн. 1. Київ: Наук. думка, 1996. 880 с.
2. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 127,
оп. 1, спр. 823.
3. ДАЧО, ф. 128, оп. 1. спр. 3830.
4. ДАЧО, ф. 133, оп. 1, спр. 126.
5. ДАЧО, ф. 133, оп. 1, спр. 221.
6. ДАЧО, ф. 144, оп 2, спр. 552.
7. ДАЧО, ф. 553, оп. 1, спр. 9.
8. ДАЧО, ф. 553, оп. 1, спр. 16.
9. ДАЧО, ф. 674, оп. 1, спр. 61.
10. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 131.
11. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 132.
12. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 136.
13. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 352.
14. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 443.
15. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 485.
16. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 473.
17. ДАЧО, ф. 679, оп. 4, спр. 542.
18. ДАЧО, ф. 712, оп. 1, спр. 200.
19. ДАЧО, ф. 712, оп. 1, спр. 202.
20. Інститут рукопису НБУ Вернадського, ф. 1, спр. 58241 (далі
– ІР НБУВ).
21. ІР НБУВ, ф. 1, спр. 60497
22. Історик розгадав таємницю герба Івана Богуна. URL: https://
vn.depo.ua/ukr/vn/stalo-vidomo-yak-viglyadav-gerb-vinnitskogo-
polkovnika-ivana-boguna-202001081091326 Дата звернення
10.03.2025.
23. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. Київ: Ви-
давничий дім «Стилос», 2010. 792 с.
24. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: нариси іс-
торії козацьких полків. Вид. 2-е, доп. Київ: Видавничий дім «Сти-
лос», 2004. 391 с.
25. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Білоцер-
ківський полк. Київ: «Стилос», 2002. 184 с.
26. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова
старшина Гетьманщини. Київ: «Стилос», 2009. 432 с.
27. Куліш П. Повне зібрання творів. Листи. Київ: Критика, 2005.
Т. І: 1841–1850. 648 с.
28. Куліш П. Повне зібрання творів. Листи. Київ: Критика, 2009.
Т. II: 1850–1856. 67 с
29. Лукомский В. К. Милорадович Г. А. Малороссийский гер-
бовник. Чернигов. 1913.
30. Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского Дво-
рянства. Т. 1–2. СПб., 1901, 877 с.
31. Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского дво-
рянства. Т. 2. Ч. 3–6. СПб., 1901.
32. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 1:
А–Д. Київ, 1908. 541 с.
33. Петровський М. До біографії Івана Богуна. Зап. Ніжин. ін-ту
нар. Освіти. Ніжин, 1930. Кн. 10. С. 45–58.
34. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Київ: Наукова дум-
ка, 1995. 59 с.
35. Таїрова-Яковлева Т. Г. Гетьмани України. Історія про славу,
трагедії та мужність. Київ: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2015. 424 с.
36. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі
ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, т. 12, спр. 19395.
37. ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, спр. 48.
38. ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, спр. 138.
39. ЦДІАК, ф. 127, оп. 1013. спр. 106 а.
40. ЦДІАК, ф. 127, оп. 1016, спр. 23.
41. ЦГІАК, ф. 207, оп. 3, спр. 756.
42. Яковлева, Т. Г. Іван Богун: проблеми біографії. Український
історичний журнал. 2000. № 2. С. 147–157; № 4. С. 144–152.
43. Яковлєва Т. Г. Іван Богун-Федорович. Київська старовина.
1992. № 5. С. 43–53.
Lahuta A. M. Were the Novhorod-Siverskyi Bohuns descendants of
Ivan Bohun?
The article, based on a substantial amount of archival material, at-
tempts to determine the accuracy of the claim that descendants of Ivan
Bohun lived in Novhorod-Siverskyi at the end of the 18th and the begin-
ning of the 19th centuries.
Keywords: Ivan Bohun, Sava Bohun, Dmytro Bohun, descendants,
Novhorod-Siverskyi, Bakhmach Sotnia.
REFERENCES
1. Hrushevskyi, M. (1996). Istoriшa Ukrainy -Rusi[History of Ukraine-Rus] in
11 volumes, 12 books (Vol 9), book 1. Kyiv. Nauk. Dumka. [in Ukrainian].
2. Derzhavnyy arkhiv Chernihivskoi oblasti (dali – DACHO), f. 127,
op. 1, spr. 823.
3. DACHO, f. 128, op. 1. spr. 3830.
4. DACHO, f. 133, op. 1, spr. 126.
5. DACHO, f. 133, op. 1, spr. 221.
6. DACHO, f. 144, op. 2, spr. 552.
7. DACHO, f. 553, op. 1, spr. 9.
8. DACHO, f. 553, op. 1, spr. 16.
9. DACHO, f. 674, op. 1, spr. 61.
10. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 131.
11. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 132.
ISSN 2218-4805
135
12. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 136.
13. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 352.
14. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 443.
15. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 485.
16. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 473.
17. DACHO, f. 679, op. 4, spr. 542.
18. DACHO, f. 712, op. 1, spr. 200.
19. DACHO, f. 712, op. 1, spr. 202.
20. Instytut rukopysu NBU Vernadskoho (dali –IR NBUV), f. 1,
spr. 58241.
21. IR NBUV, f. 1, spr. 60497.
22. Istoryk rozhadav tayemnytsyu herba Ivana Bohuna [Histori-
an solves the mystery of Ivan Bohun’s coat of arms.] .Retrieved from:
https://vn.depo.ua/ukr/vn/stalo-vidomo-yak-viglyadav-gerb-vin-
nitskogo-polkovnika-ivana-boguna-202001081091326 [in Ukrainian].
23. (2010). Kozatska starshyna Hetmanshchyny. Entsyklopediya [Cossack
foreman of the Hetmanate. Encyclopedia]. Kyiv: Stilos. [in Ukrainian].
24. Kryvosheia, V. (2004). Henealohiia ukrainskoho kozatstva: nary-
sy istoriyi kozatskykh polkiv [Genealogy of the Ukrainian Cossacks: Es-
says on the history of the Cossack regiments]. 2nd edition, supplement-
ed. Kyiv: Vydavnychyi dim «Stilos». [in Ukrainian].
25. Kryvosheia, V. [2002]. Henealohiia ukrainskoho kozatstva: Bilot-
serkivskii polk. [Genealogy of the Ukrainian Cossacks: Bila Tserkva Regiment].
Kyiv: Stilos. [in Ukrainian].
26. Kryvosheia, V., Kryvosheia, I., Kryvosheia, O. [2009]. Neuriadova
starshyna Hetmanshchyny [Non-governmental foreman of the Hetmanate]. Kyiv.
Stilos. [in Ukrainian].
27. Kulish, P. (2000). Povne zibrannia tvoriv. Lysty [Complete collection of
works. Letters]. (Vol 1) 1841–1850. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
28. Kulish, P. (2009). Povne zibrannia tvoriv. Lysty [Complete collection of
works. Letters]. (Vol 2) 1850–1856. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
29. Lukomsʹkiy, V. Myloradovych, G. (1913). Malorosiysʹkiy Herbovnik
[Little Russian Heraldry]. Chernigov. [in Russian].
30. Miloradovich, G. (1901). Rodovid kniga Chernigovsʹkogo Dvoryan-
stva [Genealogical book of the Chernigov nobility]. (Vol 1–2). Sankt Peter-
burg. [in Russian].
31. Miloradovych, G. (1901). Rodovid kniga Chernigovsʹkogo dvoryan-
stva [Genealogical book of the Chernigov nobility]. (Vol 3–6). Sankt Peter-
burg. [in Russian].
32. Modzalevsʹkiy, V. (1908). Malorosiysʹkiy Rodovid [Little Russian Ge-
nealogy]. (Vol 3–6). Kiev. [in Russian].
33. Petrovskyi, M. (1930). Do biohrafi i Ivana Bohuna [To the biography
of Ivan Bohun]. Zap. Nezhyn. in-tu nar. Osvity, 10, pp. 45 –58. Nizhyn. [in
Ukrainian].
34. (1995). Reiestr Viiska Zaporizkoho 1649 roku [Register of the Zapor-
ozhian Army of 1649]. Kyiv. Naukova dumka. [in Ukrainian].
35. Tairova –Yakovlieva, T. (2015). Hetmany Ukrainy. Istoriia pro slavu,
trahedii ta muzhnist [Hetmans of Ukraine. A story of glory, tragedy and courage].
Kyiv. TOV Vydavnytstvo Klio. [in Ukrainian].
36. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv (dali – TSDIAK),
f. 51, op. 3, t. 12, spr. 19395.
37. TSDIAK, f. 57, op. 1, spr. 48.
38. TSDIAK, f. 57, op. 1, spr. 138.
39. TSDIAK, f. 127, op. 1013. Spr. 106a.
40. TSDIAK, f. 127, op. 1016, spr. 23.
41. TSDIAK, f. 207, op. 3, spr. 756.
42. Yakovlieva, T. (2000). Ivan Bohun: problemy biohrafi yi [Ivan
Bohun: problems of biography]. Ukr. ist. Zhurn, 2, pp. 147 –157; 4,
pp. 144 –152. [in Ukrainian].
43. Yakovlieva, T. (1992). Ivan Bohun –Fedorovych Ivan Bohun-Fe-
dorovych]. Kyivska starovyna, 5. pp. 43–53. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 02.06.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК: 94(477):82–6.09]:316.3
M. М. Будзар
З ІСТОРІЇ РОДУ ҐАЛАҐАНІВ:
ДВА ЛИСТИ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО
Завданням статті є публікація листів останнього гетьмана
України Кирила Розумовського до осіб з сімейства Ґалаґанів – його
родичів за лінією сестри Віри Дараган. Запровадження до науково-
го обігу нових епістолярних матеріалів сприяє вивченню елітарного
прошарку українського соціуму в реаліях другої половини XVIII ст.,
актуалізує історико-антропологічний ракурс таких розвідок. Пу-
блікація документів потребувала залучення інших джерел з архі-
ву Ґалаґанів – листів, заповітів, щоденників, юридичних паперів. Це
забезпечило відтворення соціокультурного контексту комуніка-
ції Кирила Розумовського з родичами. Листи доповнюють відомо-
сті про конфлікти у родині Ґалаґанів, що сталися з кінця 1770-х до
середини 1790-х років. Це фактичне розлучення Івана Григоровича
Ґалаґана та його дружини Катерини Юхимівни, уродженої Дараган
(племінниці Кирила Розумовського), й судова справа між Катери-
ною Ґалаґан та її сином Григорієм, який успадкував родинні статки
після смерті батька. Зміст листів не лише розширює уявлення про
епістолярну спадщину К. Розумовського й унаочнює дію механізмів
патерналістської опіки у комунікаційному просторі української елі-
ти. Ці документи поглиблюють розуміння осібних взаємин в елітар-
них родинах козацько-старшинського походження у складному поєд-
нанні майнових, психологічних, емоційних складників. К. Розумовський
у заочному спілкуванні з племінницею та її чоловіком використовує
аргументи, що мають і соціальний, і моральний сенс. Він апелює до
розрізнення публічного й приватного у родинному спілкуванні, до не-
обхідності дотримуватися обов’язків, що накладає на людей шлюб,
до перемоги материнської любові над меркантильними почуттями.
Листи, що публікуються, додають деталі до психологічного портре-
та Кирила Розумовського, до характеристики його як першої пер-
сони у патерналістській спільноті панства Лівобережної України в
реаліях другої половини XVIII ст., до розуміння сутності тривалих
конфліктів у родині Ґалаґанів.
Ключові слова: листування, українське панство, родинні взаєми-
ни, Кирило Розумовський, Ґалаґани.
Епістолярний текст дозволяє вивчати життєдіяльність
людських спільнот у взаємодії соціального та індивіду-
ального, колективного й особистого. Інформативна вага
епістолярію зростає у дослідженнях приватного життя в
реаліях раннього нового часу, коли маркер «приватний»
позначав не лише міжособистісні стосунки у межах ро-
динно-господарчого побутування, але й усю повноту
соціальних комунікацій, що регулюються суспільними
нормами, правовими засадами, релігійними вірування-
ми, моральними приписами тощо [3, с. 4]. Це відбилося
навіть у жанрово-стилістичних ознаках ранньомодер-
ного листування, на чому наголосив Віталій Передрієн-
ко: «Іноді приватні листи XVIII ст. настільки нагадують
листи офіційно-ділові, що їх можна розрізнити тільки
за тим, писані вони в офіційному чи в приватному по-
рядку» [14, с. 7]. Тобто листування між родичами в іс-
торико-хронологічних межах XVIII ст., зокрема другої
половини його, не лише надає відомості генеалогічно-бі-
ографічного змісту, але й деталізує обставини суспіль-
но-політичного й соціокультурного життя доби. Тому
існує потреба збільшення числа опублікованих текстів,
яку можуть задовольнити, зокрема, родинні архіви укра-
їнського панства козацько-старшинського походження,
що, попри сформовану ще у XIX – на початку XX тради-
цію оприлюднення фамільних архівалій [13, с. 100–143],
ще не вивчені в повному обсязі.
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210967 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-12T22:17:46Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Лагута, А.М. 2025-12-21T12:54:01Z 2025 Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 132-135. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210967 929:821.161.2 У статті на основі значної кількості архівного матеріалу зроблено спробу з’ясувати достовірність твердження про проживання нащадків Івана Богуна в Новгороді-Сіверському в кінці XVIII – на початку XIX століть. The article, based on a substantial amount of archival material, attempts to determine the accuracy of the claim that descendants of Ivan Bohun lived in Novhorod-Siverskyi at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? Were the Novhorod-Siverskyi Bohuns descendants of Ivan Bohun? Article published earlier |
| spellingShingle | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? Лагута, А.М. Доба Гетьманщини |
| title | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? |
| title_alt | Were the Novhorod-Siverskyi Bohuns descendants of Ivan Bohun? |
| title_full | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? |
| title_fullStr | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? |
| title_full_unstemmed | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? |
| title_short | Чи були новгород-сіверські Богуни нащадками Івана Богуна? |
| title_sort | чи були новгород-сіверські богуни нащадками івана богуна? |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210967 |
| work_keys_str_mv | AT lagutaam čibulinovgorodsíversʹkíboguninaŝadkamiívanaboguna AT lagutaam werethenovhorodsiverskyibohunsdescendantsofivanbohun |