Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів)
У статті аналізується соціальний склад, показники населеності домогосподарств та сімейні структури жителів Глухова на основі сповідних книг 1770 р. Міська спільнота вирізнялася строкатою соціальною структурою – духовенство, козацька старшина, службовці цивільних відомств («приказні» та «різночинці»)...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210968 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 123-131. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859592739746742272 |
|---|---|
| author | Казіміров, Д.В. |
| author_facet | Казіміров, Д.В. |
| citation_txt | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 123-131. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті аналізується соціальний склад, показники населеності домогосподарств та сімейні структури жителів Глухова на основі сповідних книг 1770 р. Міська спільнота вирізнялася строкатою соціальною структурою – духовенство, козацька старшина, службовці цивільних відомств («приказні» та «різночинці»), ремісники, міщани та посадські, посполиті, слуги та підсусідки. Найменш залюдненою була територія центральної частини Глухова в межах міських укріплень, тоді як абсолютна більшість жителів мешкала на передмістях. Специфіка соціальної структури та населеності домогосподарств зумовлена й тим, що в столичному місті були сконцентровані органи цивільного та військового управління Гетьманщиною. Найбільше людей проживало у дворах священників та козацької старшини. Найменший показник середньої населеності виявився в домогосподарствах міщан, посполитих та підсусідків. Аналіз сімейної структури засвідчив перевагу родин нуклеарного типу, що в цілому відповідало уявленням про тогочасне ранньомодерне місто, яке пропонувало більше можливостей для заробітку, навчання та службової кар’єри. Але питання щодо житла та забезпеченості сім’ї не спонукали більшість глухівчан до розширення своїх родин.
The article analyzes the social composition, indicators of the number of households and family structures of the inhabitants of Hlukhiv based on the confessional books of 1770. The city’s population had a motley social structure - clergy, Cossack officers, civil servants (“orderlies” and “miscellaneous workers”), artisans, burghers and townspeople, commoners, servants and neighbors. It was characterized by unevenness: the least populated area was the territory of the center of Hlukhiv within the city fortifications, while the absolute majority of residents lived in the suburbs. The specificity of the social structure and population of households is also due to the fact that the civil and military administration bodies of the Hetmanate were concentrated in the capital city. Most people lived in the courtyards of priests and Cossack officers. The lowest average population was found in the households of burghers, commoners and neighbors. Analysis of family structure showed a preference for nuclear families, which generally corresponded to the ideas of the early modern city of that time, which offered more opportunities for earning a living, studying, and working careers. However, issues of housing and family well-being did not encourage the residents of Hlukhiv to expand their families.
|
| first_indexed | 2026-03-13T23:50:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
123
to A. Menshikov. With congratulations on the victory and about the collection
of provisions.]. Baturynskyi arkhyv y druhye dokumenty po ystoryy
Ukraynskoho hetmanstva 1690–1709 hh. [ruk. proekta y sost. d-r yst.
nauk T. H. Tayrova-Yakovleva; otv. red. kand. yst. nauk T. A Bazarova].
Sankt-Peterburh. [in Russian].
2. Akyshyn, M. O. (2021). Henrykh fon Hiuisen: nemetskyi yuryst na sluzhbe
Petra Velykoho [Heinrich von Hüysen: A German lawyer in the service of Peter the
Great.]. Problemy ystoryy obshchestva, hosudarstva y prava. Sbornyk
nauchnykh trudov Vserossyiskoi zaochnoi nauchnoi konferentsyy.
Vypusk 12. Hlav. redaktor A. S. Smykalyn. Ekaterynburh. [in Russian].
3. Delvynh, V. S. (2015). Ot tsarskoi votchyny k paradno-predstavytelskoi
rezydentsyy rossyiskykh monarkhov (Lefortovskyi dvorets v Moskve, 1696–1699
hody) [From the Tsar’s estate to the ceremonial representative residence of Russian
monarchs (Lefortovo Palace in Moscow, 1696–1699)]. Obshchestvo. Sreda.
Razvytye. Nauchno-teoretycheskyi zhurnal – Society. Environment.
Development. Scientific-Theoretical Journal. 1. P. 20. Sankt-Peterburh.
[in Russian].
4. Kaliazyn, E. A., Efymov S. V. (2002). Dvorianskye dyplomy y herbe
Aleksandra Menshykova [Noble diplomas and coats of arms of Alexander
Menshikov]. Krov. Porokh. Lavry. Voiny Rossyy v epokhu barokko (1700–
1762). Sbornyk materyalov nauchnoi konferentsyy. Vypusk 1. Sankt-
Peterburh. [in Russian].
5. Kocheharov, K. A. (2015). Mazepa y Menshykov: chelovecheskye
otnoshenyia y polytycheskoe sotrudnychestv. [Mazepa and Menshikov: Human
relations and political cooperation]. Menshykovskye chtenyia – 2015:
Materyaly Rossyiskoi nauchnoi konferentsyy: Berёzovo (Khanty-
Mansyiskyi avtonomnыi okruh – Yuhra), 27–28 noiabria 2015 h. / otv.
red. P. A. Krotov. Vyp. 10. Sankt-Peterburh. [in Russian].
6. Diatlov, V. (2006). Lyst hetmana I. Mazepy do tsisaria Yosyfa I [Letter
from Hetman I. Mazepa to Emperor Joseph I]. Siverianskyi litopys – Siverian
chronicle. 3. P. 14–15. Chernihiv. [in Ukrainian].
7. Kovalevska, O. (2011). Lyst Pylypa Orlyka do mytropolyta Stefana
Yavorskoho (1721) [Letter from Pylyp Orlyk to Metropolitan Stefan Yavorsky
(1721).]. Zbirnyk «Mazepa»: rekonstruktsiia vydavnychoho proektu
1939–1949 rokiv. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Lomko, O. (2021). Mazepa. Shliakh do Baturyna [Mazepa. The Road to
Baturyn]. Slovo «Hetmanskoi stolytsi». Veresen -zhovten.– The Word of
the Hetman Capital.5. P. 1. Baturin. [in Ukrainian].
9. Orlyk, P. (2006). Konstytutsiia, manifesty ta literaturna spadshchyna
[Constitution, Manifestos, and Literary Heritage]. Vybrani tvory. Kyiv. [in
Ukrainian].
10. Pavlenko, N. Y. (2017). Menshykov: poluderzhavnыi vlastelyn [Menshikov:
Semi-sovereign ruler]. Moskva. [in Russian].
11. Pavlenko, S. (2017). Viisko Karla XII na pivnochi Ukrainy [The Army
of Charles XII in Northern Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].
12. Pavlova, V. E. (2008). Lefortovskyi dvorets – moskovskaia rezydentsyia
Petra I. [Lefortovo Palace – Moscow residence of Peter I]. Vestnyk arkhyvysta-
Herald of the Archivist. P. 221. Sankt-Peterbuh. [in Russian].
13. Saienko, N. (2021). Osobovu pechatku Mazepy predstavyly u Baturyni.
[Mazepa’s Personal Seal Presented in Baturyn]. Retrieved from: https://
antikvar.ua/osobova-pechatka-knyazya-mazepy. Baturin. [in Ukrainian].
14. Butych, I., Rynsevych ,V. (2006). Spysok mistsevostei, v yakykh
perebuvav Ivan Mazepa u 1687–1709 rr. Universaly Ivana Mazepy (1687–1709
[List of Localities Where Ivan Mazepa Stayed in 1687–1709. Universals of Ivan
Mazepa (1687–1709). NTSh, Kn. II. Kyiv–Lviv. Ukraine. [in Ukrainian].
15. Tayrova-Yakovleva, T. H. (2011). Yvan Mazepa y rossyiskaia ymperyia.
Ystoryia «predatelstva» [Ivan Mazepa and the Russian Empire. The history of
«betrayal»]. Moskva. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 29.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 94(977.52)
Д. В. Казіміров
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА
ДОМОГОСПОДАРСТВА ЖИТЕЛІВ
ГЛУХОВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
(За матеріалами сповідних розписів)
У статті аналізується соціальний склад, показники населеності
домогосподарств та сімейні структури жителів Глухова на основі
сповідних книг 1770 р. Міська спільнота вирізнялася строкатою со-
ціальною структурою – духовенство, козацька старшина, службовці
цивільних відомств («приказні» та «різночинці»), ремісники, міщани
та посадські, посполиті, слуги та підсусідки. Найменш залюдненою
була територія центральної частини Глухова в межах міських укрі-
плень, тоді як абсолютна більшість жителів мешкала на передмістях.
Специфіка соціальної структури та населеності домогосподарств
зумовлена й тим, що в столичному місті були сконцентровані ор-
гани цивільного та військового управління Гетьманщиною. Найбіль-
ше людей проживало у дворах священників та козацької старшини.
Найменший показник середньої населеності виявився в домогосподар-
ствах міщан, посполитих та підсусідків. Аналіз сімейної структури
засвідчив перевагу родин нуклеарного типу, що в цілому відповіда-
ло уявленням про тогочасне ранньомодерне місто, яке пропонувало
більше можливостей для заробітку, навчання та службової кар’єри.
Але питання щодо житла та забезпеченості сім’ї не спонукали біль-
шість глухівчан до розширення своїх родин.
Ключові слова: домогосподарство, сповідний розпис, духовенство,
козацька старшина, козаки, міщани, підсусідки, сімейні структури.
Дослідження різних сторін життя ранньомодерного
суспільства доби Гетьманщини є одним з перспективних
напрямків сучасної української історіографії. Це важливо
для розуміння суспільних, соціальних, економічних про-
цесів в Українській козацькій державі другої половини
XVII–XVIII ст. Тим більше, що потенціал джерел статис-
тичного характеру тієї доби відкриває великі можливо-
сті для вивчення демографічних характеристик місько-
го, сільського соціуму Гетьманщини та інших локальних
спільнот. Йдеться про статево-вікову структуру населення,
шлюбно-сімейні відносини, показники народжуваності,
смертності, природний приріст населення та ін. В укра-
їнській історичній науці подібні студії представлені на-
самперед працями Ю. Волошина, О. Замури, В. Дмитрен-
ка, О. Сакала, І. Сердюка та ін. [2; 3; 5; 7; 22].
В нашій розвідці звернемо увагу на соціальну структу-
ру, населеність домогосподарств і типологію родин жи-
телів останньої столиці Гетьманщини у другій половині
XVIII ст. Для цього скористаємося матеріалами сповід-
них розписів глухівських церков за 1770 р. Мова йде про
сповідні книги парафій Трьох-Анастасіївської, Троїцької,
Різдвобогородицької (знаходилася на передмісті Вериги-
не), Покровської (стояла на передмісті Усівка), Миколаїв-
ської, Михайлівської, Василівської (розташовувалася на
Білополівці), Преображенської (стояла за межами міських
укріплень) церков [10; 20]. Що цікаво, парафія Михайлів-
ського храму поділялася на дві половини, по кожній з яких
велася окрема книга. Водночас Глухів був центром одно-
йменної протопопії Київської єпархії [1, арк. 3].
Облік православного населення, яке мало щорічно
сповідатися та причащатися, запроваджений на тери-
торії Гетьманщини у 1720-х рр. Згідно з указом Синоду
від 7 березня 1722 р., відвідання священника з цією ме-
j
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
124
тою було обов’язком всіх парафіян, які досягли 7-річного
віку. Впродовж 1737–1742 рр. ці документи набули уста-
леної та уніфікованої форми, визначеної указом 1737 р.
З незначними змінами вона діяла до 1917 р. [21, с. 380].
Парафіяни мали сповідатися під час Великого посту.
Але облік населення священники повинні були вести пов-
ністю за власний рахунок, що позначалося на його якості
та точності. Щоб не ускладнювати собі життя, вони часто
вносили до сповідок за поточний рік відомості за мину-
лий рік. Тому й трапляються такі неточності, як зама-
ла вікова різниця між батьками та їхніми дітьми. Також
це можна пояснити непринциповим ставленням людей
ранньомодерного часу до свого віку [5, с. 101; 23, с. 61].
У сповідних книгах 1770 р. представлені 4815 жителів
Глухова – 2432 чоловіки та 2383 жінки. Найбільш чисель-
ною була парафія церкви Різдва Богородиці у передмісті
Веригине: 159 дворів та 34 бездвірні хати, в яких мешка-
ли 756 чоловіків та 681 жінка. Найменше парафіян відві-
дували Трьох-Анастасієвський храм ‒ 18 дворів, 5 безд-
вірних хат та 151 житель в них (див. таблицю 1). На думку
дослідників, різниця між поняттями «двір» та «бездвірна
хата» полягала в тому, що для двору обов’язковою була на-
явність території навколо будинку господаря та іншої за-
будови, огородженої парканом. Жителі бездвірних хат не
мали польових наділів, а лише городи біля своїх осель [14,
с. 317; 16, с. 5].
Таблиця 1
Загальна чисельність домогосподарств
та населення м. Глухова
№ Назва церкви/парафії
Кількість
дворів та
бездвірних хат
Чисельність
населення
чоло-
віки жінки
1. Трьох-Анастасіївська 18+5 бездв. хат 66 85
2. Троїцька 25+12 бездв. хат 126 124
3. Різдвобогородицька 159+34 бездв. хати 756 681
4. Покровська 46+50 бездв. хат 368 363
5.
Михайлівська
(перша половина) 27+21 бездв. хата 133 162
6.
Михайлівська
(друга половина) 29 95 99
7. Миколаївська 55+7 бездв. хат 168 175
8. Василівська 73+49 бездв. хат 385 343
9. Преображенська 70+38 бездв. хат 335 351
Всього: 2432 2383
Перепис парафіян здійснювався за визначеною указом
формою та статусною приналежністю. Соціальний склад
населення Глухова виявився досить строкатим. Населення
міста було представлене наступними групами: духовен-
ство, військові (козацька старшина та рядове козацтво),
приказні та різночинці1, цехові (ремісники), міщани та
1. Різночинці ‒ позастанова категорія населення в Російській
імперії XVIII–XIX ст., стосовно якої не було чітко визначених за-
конодавчих норм. Це вихідці з духовенства, купців, міщан, се-
лянства та дрібного чиновництва, що здобули освіту та вийшли
зі свого соціального середовища. До них належали дрібні служ-
бовці цивільних відомств, канцеляристи, підканцеляристи, ко-
піїсти та інші (Шандра В. Різночинці. Енциклопедія історії Укра-
їни: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії
України НАН України. К.: Наукова думка, 2012. Т. 9. С. 221).
посадські, посполиті та бобилі, служителі, дворові люди
та підсусідки. У сповідних розписах чітко окреслені лише
2 категорії – духовенство та військові, які мешкали у всіх
парафіях. Далі йшли приказні, які мешкали в парафі-
ях Різдвобогородицького, Покровського, Михайлівсько-
го, Василівського та Спасо-Преображенського храмів [1].
Переважну більшість в цій категорії становили вій-
ськові канцеляристи, хоча до неї потрапили генеральний
писар Василь Туманський, суддя земського суду Сергій
Дергун, возний Яків Ляшенко, а також колезькі секретарі,
адвокати та інші. Лише в Троїцькій парафії зафіксована
категорія «різночинці», але без вказівки на посаду або
рід занять. Чи була якась принципова різниця між цими
обома категоріями? На перший погляд – ні. Але відпо-
відно до форми-зразка сповідного розпису, встановле-
ного указом Сенату від 16 квітня 1737 р., до приказних
відносилися секретарі, канцеляристи, підканцеляристи,
реєстратори, перекладачі, актуаріуси тощо. Різночин-
ці в згаданому документі тлумачаться як «разних слу-
жеб служители», тобто городові, «ямщики» (візники на
поштових конях), розсильні (поштарі), сторожа тощо.
Спільним для цих категорій є те, що їхні представни-
ки відбували канцелярську або іншу службу виключно
в цивільних відомствах [18, с. 122; 4, с. 33].
Облік соціальних груп некозацького населення Глухо-
ва теж мав свої особливості. Наприклад, в обох половинах
парафії Михайлівської церкви, яка знаходилася в межах
фортечних укріплень, до них увійшли міщани, «посад-
ські» та підсусідки. Звідки ж взялися «посадські», тим біль-
ше, що до цієї категорії зазвичай відносили мешканців
торгово-промислових передмість – подолів або посадів,
розташованих за межами міських укріплень? Відповідь
проста: священники цих парафій теж укладали сповід-
ні книги відповідно до згаданого зразка. Терміном «по-
садські» позначали купців, ремісників та інших жителів
міст. Але в цьому документі присутній поділ на цехових
та посадських [18, с. 122; 4, с. 33]. Спільнота парафії Ми-
колаївської церкви поділялася на міщан, цехових, поспо-
литих та підсусідків. У парафії Трьох-Анастасієвської церк-
ви мешкали виключно посполиті.
Не менш цікавою виявилася ситуація в передмістях
Глухова. Священники Преображенської, Веригінської
Різдво-Богородицької та Усівської Покровської церков
наводять у сповідках категорії цехових, посполитих та
підсусідків. При Покровському храмі згадується така
соціальна група, як «бобилі козачі». В розписі Василів-
ської церкви зафіксовані цехові, міщани, посполиті та
«козацькі бездвірні хати». В останньому випадку певно
теж йшлося про підсусідків.
Далі проаналізуємо населеність домогосподарств та
чисельність родин основних соціальних груп населен-
ня міста. Структуру сімей глухівчан розглянемо, спи-
раючись на класифікацію британського вченого Пітера
Ласлетта, розроблену в 1960-х рр. [2, с. 184–185]. Відпо-
відно до неї, вирізняють 5 типів родин:
ISSN 2218-4805
125
- домогосподарство самотніх осіб (solitaries);
- домогосподарство, яке не має сімейного ядра
(nofamily);
- просте або нуклеарне домогосподарство (nuclear family
household), яке складається зі шлюбної пари з дітьми, оди-
нокої матері (чи батька) з дитиною, або подружньої пари;
- розширене домогосподарство (extended family
household), в якому поряд з родиною господаря живе
хтось із родичів, які не утворюють шлюбних пар (овдо-
вілі батьки, брати, сестри тощо).
- мультифокальне домогосподарство (multiple family
household), яке складається з кількох нуклеарних родин.
Розширені й мультифокальні домогосподарства вважа-
ються складними.
Священно- та церковнослужителі – мабуть єдина кате-
горія жителів Глухова, представлена в усіх сповідних кни-
гах під назвою «духовние и их домашние». При кожній
глухівській церкві позначено один великий двір, в якому
жив священник з родиною, весь церковний клір, служи-
телі та інші співмешканці (дворові люди, «богодельние»).
Церковні домогосподарства були найбільш населеними –
від 25 до 56 чоловік (див. таблицю 2). Церковний двір був
відсутній у другій половині парафії Михайлівської цер-
кви, яку очолював священник 63-річний Лук’ян Волко-
вицький. Про його рідних в розписі нічого не повідом-
ляється. Припускаємо, що він міг жити разом з іншими
членами церковного причту в одному дворі.
Таблиця 2
Населеність дворів духовенства та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служите-
лів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Трьох-Анастасіївська 1 28 28 4 16 4 7 (25%)
Троїцька 1 33 33 3 22 7,3 4 (12,1%)
Різдвобогородицька 1 56 56 7 38 5,4 11 (19,6%)
Покровська 1 28 28 3 16 5,3 8 (28,6%)
Михайлівська
(перша половина) 1 25 25 4 12 3 9 (36%)
Михайлівська
(друга половина) - - - - - - -
Миколаївська 1 41 41 3 16 5,3 23 (56,1%)
Василівська 1 42 42 6 27 4,5 11 (26,2%)
Преображенська 1 50 50 4 22 7,3 23 (46%)
Разом 8 303 37,8 34 169 5
Основну масу жителів церковних домогосподарств
становили священо- та церковнослужителі з сім’ями та
без них. Єдиним винятком була садиба при Миколаїв-
ській церкві, де перевагу у співмешканцях забезпечили
«богодельные нищие» ‒ 21 особа. До речі, цей показник –
найвищий серед усіх церковних дворів Глухова. Як відо-
мо, богадільні або шпиталі призначалися для утриман-
ня немічних, хворих та престарілих. Але там знаходили
прихисток і люди працездатного віку з родинами, які по-
трапили у скруту, жебракували, прагнули уникнути вико-
нання повинностей тощо. Тому «шпитальних» подаємо в
числі дворових людей та служителів. Не виключено, що
за наданий притулок вони могли відпрацьовувати на ко-
ристь церкви [6, с. 724–725; 22, с. 230–231].
Найчисельнішими виявилися домогосподарства пара-
фій, розташованих на передмістях. Найперше з них – двір
священника Різдвобогородицької церкви, де мешкали
56 чоловік. Населеність родин в ньому теж була найви-
щою – 38 осіб. Далі йшли церковні двори Преображенської
та Василівської парафій – 50 та 42 особи відповідно. Най-
менший двір належав священнику Михайлівської пара-
фії – 25 чоловік із найнижчим показником середньої на-
селеності родин – 3 особи. Та загалом домогосподарства
священників мали найвищий показник середньої насе-
леності – 37,8, що пояснюється спільним проживанням в
одному дворі церковного причту, слуг та «шпитальних».
Тепер перейдемо до аналізу сімейних структур. Пара-
фію Трьох-Анастасіївської церкви очолював настоятель та
глухівський протопоп Корнилій Юзефович, який у свої 44
роки був бездітним вдівцем. Теж саме стосувалося віка-
рія – 48-річного Федора Андрієва. В одному дворі з ними
мешкали диякон, церковний стряпчий, дячок та пономар
з родинами. За типологією вони були прості та налічува-
ли в середньому по 4 особи [1, арк. 3].
Парафію Троїцької соборної церкви тримав 53-річний
Даміян Галяховський, військовий капелан за сумісницвом.
В його домогосподарстві жили родини священника Григо-
рія Василієва, диякона Олексія Никифорова, дячка Олек-
сія Никифорова з дружиною, дячка Семена Гаврилова,
ктитора Семена Леонтієва, три псаломщики та служите-
лі. Родина Галяховського відносилася до типу розшире-
них, оскільки разом з його дружиною, 5 дітьми мешкала
його сестра Олена (19 років). Мультифокальною була ро-
дина священника 47-річного Григорія Василієва з 9 осіб.
Разом з дружиною він мав 3 дітей. З ними жила його сес-
тра, вдова Катерина (39 років) з 2 дітьми та племінниця
Марія (21 рік). Ця сім’я – одна з найбільших в середови-
щі духовенства Глухова загалом. До складних сімей від-
носилася родина ктитора Семена Леонтієва (78 років) з
5 осіб, з яким мешкав його одружений син [1, арк. 7–7 зв.].
Найбільше людей проживало в домогосподарстві глу-
хівського намісника та священника церкви Різдва Бого-
родиці Василя Вербицького – 56 осіб. Церковний клір цієї
парафії теж був найчисельнішим. Разом з сім’ями штат
служителів культу налічував 43 особи. У церковному дво-
рі згадуються родини 2 ієреїв Іоана Муравського та Іоа-
на Яковлева, диякона Михайла, дячка Степана Давидова,
2 пономарів та три псаломщики. Решта (13 осіб) відно-
силися до категорії служителів та «богодельних». В цьо-
му домогосподарстві налічувалося аж 4 розширені роди-
ни чисельністю від 5 до 7 осіб. Це найвищий показник по
всіх парафіях Глухова. Для прикладу, очільник парафії Ва-
силь Вербицький (38 років) разом з дружиною 28-річною
Катериною мали 4 дітей віком від 1 до 11 років. З ними
мешкала теща Вербицького 76-річна Єфимія [1, арк. 39].
Всі ці родини були розширені по висхідній лінії, оскільки
поряд з господарями мешкали їхні матері та сестри без
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
126
шлюбних пар. Дві прості сім’ї відносилися до багатодіт-
них: у священника Іоана Муравського (44 роки) було 4 ді-
тей віком від 2 до 13 років, а диякона Михайла – 5 віком
від 3 до 14 років. Найменш чисельною виявилася склад-
на родина паламаря Іоана Стефанова (81 рік) – 4 особи. З
ним мешкав його одружений син [1, арк. 15–15 зв.].
До категорії складних належала родина священни-
ка Покровської церкви Григорія Адамовича (65 років) на
8 осіб. Разом з дружиною Агафією (62 роки) вони мали
4 дітей. А ось взагалі одиничний випадок ‒ до сповідної
книги внесені відомості про службу його синів. Найстар-
ший Потапій (32 роки), який був одружений та мав 2-річ-
ного сина, служив актуаріусом2 у Генеральній рахунковій
канцелярії, а 31-річний Герасим – військовим канцеля-
ристом [1, арк. 39]. Ще одна складна сім’я – родина вдо-
ви священника 56-річної Анни Рихлицької. Разом з нею
записані її доньки з дітьми із вказівкою імен їхніх чоло-
віків. Скоріше за все, на момент перепису їх просто не
було в місті. Всього – 6 осіб. Також у сповідній книзі чіт-
ко виділяється категорія «церковнослужители», до якої
відносився дячок з дружиною та паламар [1, арк. 39 зв.].
Найбільш багатодітним виявився священник Спа-
со-Преображенської церкви 54-річний Діонісій Карпов.
Разом з дружиною 47-річною Устиною вони мали 6 ді-
тей віком від 7 до 20 років. Четверо дітей віком від 1 до
10 років було в диякона 33-річного Федора Лукашеви-
ча та його дружини Варвари (24 роки). Не виключено,
що тут мала місце помилка в записах. До складних на-
лежала родина вдови священника Єфимія Полошков-
ського Феодосія (54 роки), з якою мешкали її заміжня
донька та інші діти [1, арк. 9 зв.].
Загалом в середовищі духовенства Глухова за типо-
логією переважали прості сім’ї – 24 (38,1 %), але вони
виявилися найбільш багатодітними. Далі йшли муль-
тифокальні родини, яких налічувалося 6 (9,5 %), і нареш-
ті ‒ розширені сім’ї, яких було 5 (8 %), але тільки в Троїць-
кій та Різдвобогородицькій парафіях. Одинаків виявилося
найбільше ‒ 28 (44,4 %). До уваги взяті священно- і цер-
ковнослужителі – священники, дяки, паламарі та псалом-
щики. В основному це були хлопці та молоді люди віком
9–25 років за виключенням 2 дорослих чоловіків у Ми-
колаївській церкві віком від 36 та 40 років. З інших оди-
наків – 4 дяки віком 25–41 рік, 2 паламарі – 20 та 31 року.
Але всі вони ще могли створити сім’ї.
Наступними в книгах йшли домогосподарства «воен-
ных и их домашних» – козацької генеральної, сотенної,
неурядової старшини та рядового козацтва. Як відомо, у
Глухові були зосереджені центральні органи управління
Гетьманщиною: в межах фортеці – будинок генерал-гу-
бернатора, а в ньому – генеральний суд, канцелярія мало-
російського скарбу, сотенне глухівське правління та інші
владні інституції. На Веригині знаходилася резиденція
2. Актуаріус – канцелярський службовець, на якого покладав-
ся обов’язок реєстрації, зберігання або складання актів в держав-
них установах, тобто справ, протоколів, журналів.
гетьмана Розумовського, а після ліквідації гетьманства в
1764 р. – резиденція президента Другої Малоросійської
колегії П. О. Румянцева-Задунайського. Столична Глухів-
ська сотня не перебувала під юрисдикцією полкового Ні-
жина. Її козаки разом з козаками п’яти сотень, відомих
як засеймські, охороняли гетьмана й виконували сторо-
жову службу [12, с. 434; 17, c. 435].
За сповідними розписами чітко простежується майже
повний склад останнього Генерального уряду: генераль-
ний обозний Семен Кочубей, генеральний писар Василь
Туманський, генеральні судді Ілля Журман та Олександр
Дублянський, генеральні осавули Іван Скоропадський та
Іван Жоравка.
Більшість старшин та козаків проживали на Веригині
та сповідувалися у Різдвобогородицькій церкві. Це могло
бути пов’язано з інтенсивною розбудовою цієї частини Глу-
хова після великої пожежі 1748 р. Тут були побудовані ре-
зиденції гетьмана К. Розумовського, президента ІІ Мало-
російської колегії П. Рум’янцева та ін. [9, с. 89]. В 66 дворах
мешкали 570 чоловік, де середній показник населеності в до-
могосподарствах склав 8,6 а в родинах – 6,34. Але найбільш
густозаселеними виявилися садиби на Усівці, де відповідні
показники склали 10,03 та 8,06. Хоча дворів тут було вдві-
чі менше – 32, в яких мешкав 321 житель. Лише одне домо-
господарство військових зафіксоване в парафії Трьохсвяти-
тельської церкви. Загалом передмістя виявилися найбільш
заселеними, що може пояснюватися обмеженістю внутріш-
нього простору глухівських укріплень, в той час як перед-
містя дозволяли будуватися з розмахом (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Середня населеність дворів військових та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служите-
лів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Трьох-
Анастасіївська 1 11 11 1 7 7 4 (36,4 %)
Троїцька 7 62 8,8 7 38 5,42 24 (38,7 %)
Різдвобогородицька 66 570 8,6 61 387 6,34 183 (32,3 %)
Покровська 32 321 10,03 32 258 8,06 63 (19,6 %)
Михайлівська
(перша половина) 11 68 6,2 9 41 4,5 27 (39,7 %)
Михайлівська
(друга половина) 3 15 5 3 10 3,3 5 (33,3 %)
Миколаївська 5 28 5,6 5 19 3,8 9 (32,1 %)
Василівська 34 214 6,3 36 200 5,6 14 (6,5 %)
Преображенська 33 204 6,2 32 147 4,6 57 (28 %)
Разом 192 1493 7,8 186 1107 5,9
За спостереженнями сучасних дослідників, родина
гетьмана Розумовського встановила з багатьма старшин-
ськими сім’ями тісні зв’язки, зокрема й сімейні. Родичами
Розумовських стали Журмани, Жоравки, Кочубеї та інші,
що певною мірою простежується і в сповідних книгах [19,
с. 58]. На території парафії Преображенської церкви жив
генеральний обозний Семен Кочубей (47 років) разом з
дружиною Ксенією (39 років) та сином. У сповідному роз-
писі він позначений як генерал-майор. В їх господарстві
ISSN 2218-4805
127
налічувалося 5 служителів. Далі в списку йшов двір осаву-
ла Генеральної артилерії Федора Кологривого (57 років),
який проживав разом з дружиною та донькою.
На Веригині жили 56-річний Ілля Журман та Олександр
Дублянський (54 роки), призначені генеральними суддями
в 1770 р. Ілля Журман був одружений на 36-річній Агафії
Стрешенець – доньці бунчукового товариша, яка мала ро-
динні зв’язки з Розумовськими [15, с. 62; 11, с. 353]. Дітей
вони після себе не залишили. Олександр Дублянський ра-
зом з дружиною – донькою бунчукового товариша Дар’єю
Гудович (43 роки) мали двох доньок, які мешкали окремо
від батьків, а тому до розпису не потрапили [15, с. 474].
В господарствах Журмана та Дублянського налічувалося
24 та 23 служителі відповідно. Тут же проживав генераль-
ний осавул Іван Жоравка, який до того часу вже овдовів,
але мав двох дітей. В його господарстві мешкали 23 слу-
жителі. Серед парафіян Веригинського храму згадується
член Генерального суду і титулярний радник 35-річний
Семен Федорович Уманець. Напередодні він обіймав по-
сади глухівського сотенного писаря та глухівського сот-
ника та був одружений на доньці іркліївського сотника
Марфі Федорівні (26 років). В них було 7 дітей віком від 1
до 12 років. Сім’я належала до типу розширених, оскільки
з Уманцем мешкали 2 його рідні брати, які ще не створи-
ли свої сім’ї [11, с. 720].
При парафії церкви Василія Великого жив генераль-
ний осавул 49-річний Іван Михайлович Скоропадський.
Його дружиною була Уляна Василівна Кочубей, донька
полтавського полковника. Вони мали трьох доньок віком
від 3 до 9 років. В їхньому господарстві мешкали 11 слу-
жителів та 3 родини дворових людей чисельністю 8 чо-
ловік [1, арк. 78–78 зв.].
Далі звернемо увагу на сотенну старшину. На території
парафії Преображенської церкви мешкав останній глухів-
ський сотник Олександр Славський [11, с. 662]. Його роди-
на складалася з 7 чоловік, а всього у дворі налічувалося 10
чоловік. На Веригині жив сотенний хорунжий 64-річний
Ничипір Сніжка. Його родина була найбільшою в Глухо-
ві – 18 чоловік. Разом з його дружиною, 47-річною Анною,
мешкали троє їхніх одружених синів віком 23–34 роки,
7 онуків, а також син та донька хорунжого [1, арк. 17 зв.
– 18]. В цьому ж дворі проживали зі своїми сім’ями пле-
мінники Ничипора, 30 та 34 років, кожного з яких звали
Максим. Всього домогосподарство Сніжки налічувало 31
особу, що робить його найбільшим серед дворів старши-
ни та козацтва Глухова.
У сповідках козаків ієреї церков глухівських передмість
позначили курінних отаманів. При парафії Покровської
церкви згадується отаман Усівського куреня Глухівської
сотні Мина Лобас. Йому та дружині було по 27 років. Вони
мали трьох доньок, одній з яких на момент перепису ви-
повнилося 3 місяці. Фіксація немовлят в таких джерелах
є нечастим явищем. Разом з Миною жила його «мать вто-
рая» (себто мачуха) вдова Анна Якимова (40 років) та її
5 дітей віком від 7 до 24 років. Отже, маємо за структурою
складну родину з 11 чоловік [1, арк. 39 зв.].
Священник Василівського храму у сповідному розпи-
сі виділив окремо категорії «военные и их домашние» та
«Глуховской сотни козаки». На чолі останніх знаходився
отаман Білополівського куреня Сильвестр Охрімов (85 ро-
ків). Разом з дружиною Агафією, молодшою на 20 років,
вони потрапляли в категорію «пізніх батьків», оскіль-
ки мали 3 доньки віком від 11 до 21 р. Щоправда, старша
донька була заміжня. Разом із отаманом жили його два
рідних брати – Григорій (57 років) та Василь (50 років) теж
зі своїми сім’ями. За типологією це була складна братська
родина з 14 осіб [1, арк. 79]. Також у сповідках присутні
родини неурядової старшини – 2 бунчукових, 3 військо-
вих та 5 значкових товаришів.
До сповідних книг потрапили старшини й козаки ком-
панійського полку – підрозділу особистої гетьманської
гвардії. Після ліквідації гетьманства вони, ймовірно, про-
довжували нести охоронну, кур’єрську та іншу службу в
установах управління Гетьманщиною [25, с. 562–564, 788].
На Веригині проживав з родиною компанійський охочеко-
монний сотник Сава Ярошкевич. З інших старшин згаду-
ються сотенні компанійські осавули Іван Косогов та Степан
Ланець, писар Іван Єлчевський. Також сповідки подають
відомості про 4 двори козаків компанійців. В цілому біль-
шість родин військових належали до типу нуклеарних або
простих – 103 (55 %). Далі йшли мультифокальні родини –
61 (32,5 %), причому їхня абсолютна перевага спостеріга-
лася у парафії Покровської церкви, у середовищі козаків
Усівського куреня. Тут налічувалося 19 мультифокальних,
розширених та 6 простих сімей. Розширених сімей всьо-
го було 22 (12 %), і лише одне домогосподарство одино-
кої вдови – 0,5 %. Найбільша кількість старшинських та
козацьких родин знову ж таки мешкали на передмістях.
До категорії «приказні» у сповідних розписах увійш-
ли військові канцеляристи, члени земського суду Глухів-
ського повіту, службовці Малоросійської колегії та інших
установ. Їх розглядаємо разом з категорією «різночинці»
з вищезгаданих причин.
До парафії Михайлівської церкви відносилася роди-
на генерального писаря Василя Григоровича Тумансько-
го. Його двір знаходився в північному куті фортеці [10,
с. 67–70]. За типологією вона належала до простих, але
була напевно однією з найбільш багатодітних у Глухові.
Василь Туманський (51 рік) разом з дружиною, донькою
генерального судді Федора Лисенка 34-річною Уляною,
мали 9 дітей віком від 1 до 13 років – 5 хлопчиків та 4 ді-
вчаток [1, арк. 63]. А якщо додати 5 служителів, то всього
в його дворі проживали 16 чоловік.
У парафії Михайлівської церкви (друга половина) меш-
кав земський суддя Сергій Дергун (46 років) з родиною.
Розпочавши службу підписком Глухівської ратуші, він бу-
дував здебільшого чиновницьку кар’єру, обіймав посади
канцеляриста Генеральної військової канцелярії, гене-
рального підскарбія, отримав чин бунчукового товариша,
а з 1764 р. став суддею [11, с. 319]. Напевно, він одружився
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
128
вдруге, бо разом з дружиною Параскевією (28 років) мав
8 дітей віком від 1 до 25 років. Кількість дворових людей
та служителів налічувала 9 осіб.
Також до переліку приказних додамо родини 20 вій-
ськових канцеляристів. Вони мешкали в парафіях 6 цер-
ков і налічували всього 91 особу. Найбільше канцелярис-
тів (8 осіб) з сім’ями мешкали в парафії Преображенської
церкви; всі вони відносились до нуклеарних. Навіть в ос-
танні роки формального існування козацької автономії ці
посади давали гарні можливості для здобуття досвіду чи-
новницької служби та корисних зв’язків [13, с. 273]. У під-
сумку показник середньої населеності домогосподарств
теж був високим – 9,3, що пояснюється значною кількіс-
тю слуг та дворових людей в їхніх обійстях (див. табли-
цю 4). За структурою абсолютну більшість посідали прос-
ті родини – 29 (76,3 %). Далі, зі значним відривом, йшли
розширені – 5 сімей (13,2 %) та мультифокальні – 2 (5,2 %)
родини. Одинаками залишалися колезький секретар Се-
мен Магденко та канцелярист Лев Тарнавський, які меш-
кали в одному дворі на Веригині [1, арк. 25 зв.]. Чисель-
ність членів родин становила від 2 до 8 осіб.
Таблиця 4
Середня населеність дворів приказних,
різночинців та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служите-
лів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Троїцька 10 59 5,9 10 42 4,2 17 (28,8 %)
Різдвобогородицька 3 25 8,3 2 8 4 13 (52 %)
Покровська 2 9 4,5 2 8 4 1 (11 %)
Михайлівська
(перша половина) 6 60 10 6 32 5,3 28 (46 %)
Михайлівська
(друга половина) 6 60 10 6 42 7 18 (30 %)
Миколаївська 2 8 4 2 8 4 -
Василівська 8 56 7 8 30 3,7 26 (46,4 %)
Преображенська 10 66 6,6 10 44 4,4 22 (33,3 %)
Разом 37 343 9,3 36 214 5,9
Статистичний зріз домогосподарств, що відносили-
ся до категорії «цеховые», показав наступні результати.
Розподіл ремісників по парафіях виявився дуже нерів-
номірним: від 3 дворів у Покровській до 34 у Веригін-
ській парафіях. Представники ремісників не зафіксовані
в парафіях Трьох-Анастасієвської та Михайлівської цер-
ков. Найбільше ремісничих дворів виявилося на Вериги-
ні. Важко сказати, наскільки цехові корпорації були міц-
ними або ж укладачі книг записували їх до цього стану,
віддаючи данину попередній традиції. До того ж з усього
переліку за прізвищами вдалось ідентифікувати 13 шев-
ців, 7 ткачів, 5 гончарів, 4 шапкарів, 3 кравців, 3 ковалів та
по одному бондарю, котляру, кушніру, римарю. Середня
населеність їхніх домогосподарств виявилася набагато
меншою, що зумовлено як меншим відсотком дворових
людей в їхніх господарствах, так і чисельністю представ-
ників цієї категорії (див. таблицю 5). За типологією сімей-
них структур в середовищі «цехових» домінували прості
родини – 53 (62,3 %), а далі зі значним відривом йшли
мультифокальні – 18 (21,2 %) та розширені – 14 (16,5 %).
Таблиця 5
Середня населеність дворів ремісників та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служите-
лів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Троїцька 7 45 6,4 7 32 4,6 13 (28 %)
Різдвобогородицька 32 202 6,3 32 155 4,8 47 (23,2 %)
Покровська 3 27 9 3 21 7 6 (22,2 %)
Миколаївська 25 127 5,1 25 104 4,2 23 (18 %)
Василівська 4 22 5,5 4 21 5,2 1 (4,5 %)
Преображенська 12 74 6,2 13 57 4,3 17 (23 %)
Разом 83 497 5,9 84 390 4,6
Міщани та посадські були представлені лише в 4 па-
рафіях, передусім центральній частині міста. Серед їхніх
прізвищ також знаходимо вказівку на вид ремесла чи про-
мислу, яким могли займатися їхні господарі (Шаповаленко,
Серебраник, Книжник, Трубач, Каменщик, Столяр, Свічар,
Садовничий, Кухар), або національність – 5 міщан Глухо-
ва мали прізвище Грек. Помітний відсоток служителів та
дворових людей, як в принципі з господарствами реміс-
ників зумовлений тим, що серед них могли бути діти та
юнаки, віддані на навчання. На думку дослідників, місто
пропонувало самотнім особам більше можливостей для
праці та заробітку на життя [4, с. 43]. Найбільш населени-
ми були домогосподарства парафій Василівської та Ми-
хайлівської церков (але взятих разом). Показник їхньої
населеності був одним з найнижчих в Глухові – 5,4. Ймо-
вірно, через обмеженість внутрішнього простору, обмеже-
ного стінами міської фортеці (див. таблицю 6). За сімей-
ною структурою переважали прості родини – 46 (70,8 %),
мультифокальних налічувалося 16 (24,6 %), а розширених
найменше – всього 3 (4,6 %) родини.
Таблиця 6
Середня населеність дворів міщан,
посадських та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служителів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Михайлівська
(перша половина) 9 52 5,7 9 38 4,2 14 (26,9 %)
Михайлівська
(друга половина) 20 107 5,3 20 85 4,2 22 (20,5 %)
Миколаївська 10 51 5,1 10 39 3,9 12 (23,5 %)
Василівська 26 144 5,5 26 126 4,8 18 (12,5 %)
Разом 65 354 5,4 65 288 4,4
В категорії посполитих в Миколаївській, Василівській
та Преображенській парафіях укладачі книг виокремили
категорії людей, які жили в бездвірних хатах. Прізвища
декого з них можуть вказувати на вид ремесла чи занят-
ISSN 2218-4805
129
Таблиця 8
Середня населеність дворів підсусідків та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин
Кількість
служителів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Троїцька 12 52 4,3 12 52 4,3 -
Різдвобогородицька 27 231 8,5 43 180 4,2 51 (22,1%)
Покровська 50 255 5,1 29 233 8 12 (4,7 %)
Михайлівська
(перша половина) 21 93 4,4 23 83 3,6 10 (10,7%)
Михайлівська
(друга половина) 4 10 2,5 2 6 3 4 (40 %)
Миколаївська 10 58 5,8 9 56 6,2 2 (4,8%)
Василівська 9 43 4,8 9 42 4,6 1 (2,3 %)
Преображенська 9 26 2,8 9 25 2,7 1 (3,1%)
Разом 142 768 5,4 136 677 4,9
У сповідних книгах виокремлені дві категорії домогос-
подарств, соціальний стан жителів яких визначити важ-
ко. В переписі Василівської церкви після міщан йшли ко-
зацькі бездвірні хати – 9 господарств, а в сповідній книзі
Покровської церкви – «бобилі козацькі та їх домашні» –
22 господарства. Серед прізвищ жителів цих дворів зга-
дуються 2 фузилери3, 1 компанієць, гончар, гончар, ткач
тощо. Напевно це були люди, які не мали власної землі,
винаймали житло та жили за рахунок ремесла чи служби.
Підсумовуючи огляд щодо соціальної структури та по-
казників населеності домогосподарств жителів Глухова,
зазначимо, що їх специфіка зумовлена столичним стату-
сом, топографічними особливостями та деякими типовими
ознаками ранньомодерного міста (див. малюнок 1). Зокре-
ма, перевага підсусідків пояснюється багатьма причина-
ми – пошук вихідцями з інших місцевостей кращого жит-
тя в столиці, зубожіння місцевих жителів і потрапляння в
залежність від заможних односельців, тимчасове винай-
мання житла на період виконання певних робіт за най-
мом тощо. До цього переліку також додаються різнома-
нітні слуги, наймити та піддані, які обслуговували великі
домогосподарства духовенства та козацької старшини.
Якщо взяти загальну чисельність домогосподарств та
їхніх жителів, то середній показник населеності станови-
тиме 6,7 особи. Для порівняння аналогічний показник у
Ніжині складав 6,6, Полтаві – 7,3, Пирятині – 8,5 осіб. За
цими параметрами міста поступалися сільським регіо-
нам Гетьманщини. Наприклад, у селах Лубенського полку
середня населеність становила 12,1, Стародубського пол-
ку – 8,5 особи. А середня населеність в сотенному містеч-
ку Мена Чернігівського полку станом на 1779 р. складала
13,8 осіб [26; 8, с. 118]. На думку дослідників, різниця по-
лягала в тому, що міста давали більше можливостей для
заробітку й працевлаштування самотнім людям або шлюб-
3. Фузилер – піхотинець в арміях XVII–XVIII ст., який був
озброєний фузією – кременевою рушницею. У Глухові фузилер-
на рота була сформована відповідно до наказу П. Румянцева у
грудні 1765 р. із залишків двох жолдацьких команд, які входили
до гетьманської гвардії. Ця рота мала нести вартову службу при
Малоросійській колегії, архіві, генеральному суді (Сокирко О. На
варті булави. Надвірні війська українських гетьманів середини
XVII–XVIII ст. К.: Темпора, 2018. 184 с.).
тя промислом – Шкляр, Шапочник, Бондар, Банник, Бро-
варщик, Винокур, Бражник. У Різдвобогородицькій цер-
кві після посполитих йшла категорія «крайне нищетние
в бездворних хатах живущие», які ми розглядаємо разом.
Їхні прізвища теж говорять про рід занять їхніх власників
(ремесло, промисли, служба) – Бондар, Кравець, Маляр,
Швець, Гончий, Пастух, Салдат, Теслик, Ящик. Найбільше
посполитих проживало на передмістях, особливо на Ве-
ригині. Процеси зубожіння зумовили потрапляння пев-
ної частини міщан та ремісників до посполитих. Напев-
но цим зумовлюється відсутність в Глухові такої категорії
населення міст, як купці. Хоча про заняття дрібною тор-
гівлею свідчить наявність містян з прізвищем Коробей-
ник, які подекуди трапляються в книгах. Середній показ-
ник заселеності їхніх домогосподарств був 5,7 особи (див.
таблицю 7). В їхній спільноті переважали прості родини –
134 (69 %), далі йшли мультифокальні – 39 (20 %) та роз-
ширені – 21 сім’я (11 %).
Таблиця 7
Середня населеність домогосподарств
посполитих та їхніх родин
Парафія
Населеність
дворів
Населеність
родин Кількість
дворових
людей та
служите-
лів
К
іл
ьк
іс
ть
д
во
рі
в
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
К
іл
ьк
іс
ть
ро
д
ин
К
іл
ьк
іс
ть
ос
іб
Се
ре
д
ні
й
по
ка
зн
ик
Трьох-Анастасіївська 21 111 5,2 24 112 4,6 -
Різдвобогородицька 63 353 5,6 65 345 5,3 8 (2,3%)
Покровська 8 91 11,3 8 79 9,8 12 (13,2%)
Миколаївська 7 30 4,2 7 28 4 2 (6,6%)
Василівська 40 207 5,1 42 207 4,9 -
Преображенська 47 266 5,6 48 261 5,4 5 (1,9%)
Разом 186 1058 5,7 194 1032 5,3
Наостанок завершуємо категорією підсусідків, які
жили в дворах різних власників. Вони по-різному по-
значені і в сповідних розписах: «в бездворних хатах по
найму и привременно жиючіе»; тимчасово проживаючі
у власницьких приїжджих та інших дворах, якими воло-
діли представники духовенства та козацької старшини.
Найбільше з них належало Глухівському Успенському жі-
ночому монастирю – 15 та земському судді Сергію Дер-
гуну – 13 дворів.
У парафії Святотроїцької церкви більшість підсусід-
ків, що жили в 12 хатах, мали прізвища, пов’язані з ре-
меслом чи промислом – Швець (4 особи), Бондар, Ткач,
Пивовар [1, арк. 13]. В інших парафіях – Кушнір, Конви-
сарка, Шаповал, Цилюрик, Тесля, Мірочник. Традицій-
но перевага залишалася за Веригинською парафією, де
кількість підсусідків та служителів в їхніх господарствах
була найвищою. Що цікаво, показник середньої населе-
ності в них виявився нарівні з міщанськими дворами,
але через те, що основна маса підсусідків жила на перед-
містях (див. таблицю 8). В структурі домогосподарств пе-
реважали прості родини – 96 (75,6 %), розширених було
19 (15 %), а мультифокальних – 12 (9,4 %).
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
130
ним парам, які вирізнялися мобільністю і не були обтя-
жені домашнім господарством. Водночас така невлаш-
тованість не сприяла зростанню родини [27, с. 360–361].
З цим напряму пов’язана перевага нуклеарних сімей в
соціумі Глухова. На відміну від сіл, де більша частка склад-
них родин зумовлювалася постійною потребою робочих
рук у сільському господарстві, в місті переважало реміс-
ниче виробництво, дрібна торгівля та інші види діяльно-
сті, що не потребували значного людського ресурсу. Пе-
ренаселеність міського простору, інший господарський
лад, вплив природних стихій на забезпечення міста хар-
чами теж не сприяли зростанню чисельності родин, осо-
бливо підданих категорій населення. Тому в Глухові 485
сімей відносилися до простих, 154 – до мультифокаль-
них, а 89 – до розширених. Одинаків зафіксовано 36 осіб.
Отже, Глухів був містом ранньомодерної доби, однак
на специфіку суспільних процесів в ньому впливав його
столичний статус. Насамперед це строкатий склад насе-
лення – священники та церковний причт, військовослуж-
бовці, чиновники цивільних відомств, міщани, ремісники,
міська біднота. Жителі міста служили при центральних
установах, займалися ремеслами, промислами; мешкан-
ці околиць та вихідці з інших місцевостей шукали в сто-
лиці кращого життя, працювали за наймом або слугами
в домогосподарствах можновладців, духовенства та за-
можних глухівчан. У сімейних структурах переважали ро-
дини нуклеарного типу, оскільки невизначеність матері-
ального становища не спонукала до розширення родин та
народження великої кількості дітей. Також на структуру
розселення вплинуло перепланування районів міста піс-
ля масштабної пожежі 1748 р., у зв’язку з чим інтенсивно
заселялися саме передмістя. Подальші дослідження сімей-
но-шлюбних відносин та статево-вікової структури на-
селення дозволять більш детально з’ясувати особливості
функціонування соціуму Глухова у той час.
ДЖЕРЕЛА
1. Центральний державний історичний архів України в м. Ки-
єві (далі – ЦДІАК України), ф. 127, оп. 1015, спр. 47, арк. 1–110 зв.
2. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави
другої половини XVIII ст. Київ: К.І.С., 2016. 356 с.
3. Волошин Ю. Парафіяльна спільнота. Пирятинська прото-
попія другої половини XVIII ст. (соціально-історичний та істо-
рико-демографічний виміри). Львів: Український католицький
університет, 2023. 420 с.
4. Волошин Ю. Населеність домогосподарств і структура ро-
дин мешканців Полтави другої половині XVIII ст. (за матеріала-
ми сповідних розписів). Соціум. Альманах соціальної історії. 2013.
Вип. 10. С. 31–50.
5. Дмитренко В.А. Матеріали церковного обліку населення
Київської та Переяславсько-Бориспільської єпархій як джерело
з соціальної історії Гетьманщини XVIII ст.: дис. ... канд. іст. наук:
07.00.06. Київ, 2011. 190 с.
6. Ефименко П. Шпитали в Малороссии. Киевская старина. 1883.
№ 4. С. 709–722.
7. Замура О. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Геть-
манщині XVIII ст. Київ: К.І.С., 2014. 240 с.
8. Казіміров Д. Особливості формування та розвитку сотенних
структур Гетьманщини другої половини XVII—XVIII ст. (за матері-
алами Менської сотні Чернігівського полку): (дис. … канд. іст. наук:
07.00.01 – Історія України). Київ, 2012. 265 с.
9. Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомо-
дерного Глухова. Cіверщина в історії України. Зб. наук. пр. Київ:
Глухів, 2009. Вип. 2. С. 86–90.
10. Коваленко Ю. О. Історична топографія Глухова доби се-
редньовіччя та ранньомодерного часу. Ніжин: Видавець Лисен-
ко М.М., 2024. 224 с.
11. Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Енци-
клопедія / Український інститут національної пам’яті. Київ: «Сти-
лос», 2010. 792 с.
12. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Т. 2: Полк
Нежинский. Київ, 1893. 560 с.
13. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Т. 3. При-
луцкий полк. Київ, 1902. С. 273–274.
14. Максимович Г. А. Деятельность Румянцева-Задунайского
по управлению Малороссией. Нежин: Типо-Литогр. насл. В. К. Ме-
леневского, 1913. Т. 1. 1913. 399 c.
15. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Київ:
Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевич и К0, 1910. Т. 2 (Е – К). 746 с.
16. Перковский А. О людности украинского двора и величине
семьи во второй половине XVIII в. (по материалам Румянцевской
описи и церковной статистики). Проблемы исторической демографии
СРСР. Сборник статей. Таллин, 1977. С. 104–111.
17. Опис Новгород-Сіверського намісництва 1931 р. (1779–
1781) / Всеукраїнська Академія наук (Київ), Археографічна комі-
сія. Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. 594 с.
18. Полное собрание законов Российской империи. Т. 10.
Санкт-Петербург, 1830. С. 122.
19. Путро О. І. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з
історії українського державотворення ХVІІІ ст.): Монографія: в
2-х частинах. Київ: ДАКККіМ, 2008. Ч. I. 240 с.
20. Пуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII–XVIII ст. Cівер-
щина в історії України. Зб. наук. пр. Київ: Глухів, 2009. Вип. 2. С. 90–96.
21 Сакало О. Джерела історичної демографії: сповідний роз-
пис. Наукові записки. Київ, 2009. Т. 19 (у 2-х кн.). Кн. 1. С. 379–386.
22. Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико-демогра-
фічна характеристика міського населення Гетьманщини другої
половини ХVІІІ ст. / Рецензенти: В. Горобець, М. Яременко. Пол-
тава: ТОВ «АСМІ», 2011. 304 с.
23. Сердюк І. О. Особливості відображення вікових категорій
населення Лівобережної України в Румянцевському описі Мало-
росії. Вісник Черкаського університету. Сер. «Історичні науки». Черкаси,
2008. Вип. 133–134. С. 55–62.
24. Сердюк І. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Геть-
манщині ХVІІІ ст. Київ: К.І.С., 2018. 456 с.
Мал.1. Соціальна структура населення Глухова Мал.2. Типологія родин жителів Глухова
ISSN 2218-4805
131
25. Сокирко О. Козацький Марс: Держава та військо Козаць-
кого Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648–1764. Київ:
Темпора, 2023. 912 с.
26. Kovalenko O. (2018). Family Structures and Population of
Craftsman Households in Cossack Ukraine in the Second Half of the
18th Century. Przeszłość Demografi czna Polski, issue 40, pp. 63–82. URL:
https://bibliotekanauki.pl/articles /1367918.pdf
27. Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej przedrozbiorowej.
Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2009. 532 s.
Kazimirov D. V. Social structure and household support of residents
of Hlukhiv in the other half of the XVIII century (beyond the materials
of confi dential listings)
The article analyzes the social composition, indicators of the number
of households and family structures of the inhabitants of Hlukhiv based
on the confessional books of 1770. The city’s population had a motley
social structure - clergy, Cossack offi cers, civil servants (“orderlies” and
“miscellaneous workers”), artisans, burghers and townspeople, common-
ers, servants and neighbors. It was characterized by unevenness: the least
populated area was the territory of the center of Hlukhiv within the city
fortifi cations, while the absolute majority of residents lived in the sub-
urbs. The specifi city of the social structure and population of households
is also due to the fact that the civil and military administration bodies of
the Hetmanate were concentrated in the capital city. Most people lived in
the courtyards of priests and Cossack offi cers. The lowest average popu-
lation was found in the households of burghers, commoners and neigh-
bors. Analysis of family structure showed a preference for nuclear fami-
lies, which generally corresponded to the ideas of the early modern city
of that time, which off ered more opportunities for earning a living, study-
ing, and working careers. However, issues of housing and family well-be-
ing did not encourage the residents of Hlukhiv to expand their families.
Key words: household, confessional census, clergy, Cossack offi cers,
Cossacks, citizens, co-neighbors, family structures.
REFERENCES
1. Tsentralnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyevi (dali – TsDIAK
Ukrainy), f. 127, op. 1015, spr. 47, ark. 1–110 zv.
2. Voloshyn, Yu. (2016). Kozaky i pospolyti: Miska spilnota Poltavy druhoi
polovyny XVIII st. [Cossacks and peasants: the population of Poltava in the oth-
er half of the 18th century]. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Voloshyn, Yu. (2023). Parafi ialna spilnota. Pyriatynska protopopiia druhoi
polovyny XVIII st. (sotsialno-istorychnyi ta istoryko-demohrafi chnyi vymiry) [Par-
ish community. Pyriatyn protopopia of the second half of the 18th century (so-
cio-historical and historical-demographic dimensions)]. Lviv. [in Ukrainian].
4. Voloshyn, Yu. (2013). Naselenist domohospodarstv i struktura
rodyn meshkantsiv Poltavy druhoi polovyni XVIII st. (za materialamy
spovidnykh rozpysiv) [Population of households and family structure
of Poltava inhabitants in the second half of the 18th century (based
on confessional paintings)]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Socium.
Almanac of Social History, issue 10, pp. 31–50. [in Ukrainian].
5. Dmytrenko, V.A. (2011). Materialy tserkovnoho obliku naselen-
nia Kyivskoi ta Pereiaslavsko-Boryspilskoi yeparkhii yak dzherelo z
sotsialnoi istorii Hetmanshchyny XVIII st. [Materials of church pop-
ulation registration of the Kyiv and Pereyaslav-Boryspil dioceses as
a source for the social history of the Hetmanate of the 18th century.]
(Candidate’s thesis), Kyiv. [in Ukrainian].
6. Efymenko, P. (1883). Shpitali v Malorossii [Spitals in Little Rus-
sia]. Kievskaia starina –,Kyiv antiquity, issue 4, pp. 709–722. [in Russian].
7. Zamura, O. (2014). “Velykyi shalenets” smert i smertnist v Hetmansh-
chyni XVIII st. [“The Great Shalenets”: death and mortality in the Hetmanate of
the 18th century] (240 p.). Kyiv: K. I. S. [in Ukrainian].
8. Kazimirov, D. (2012). Osoblyvosti formuvannia ta rozvytku soten-
nykh struktur Hetmanshchyny druhoi polovyny XVII–XVIII st. (za ma-
terialamy Menskoi sotni Chernihivskoho polku) [Features of Forming
and Developing Company Structures in Hetmanate in the Second Half
of the 17–18th Century (Based on Materials of Mena’s Company/Squad-
ron of Chernihiv Regiment)]. (Candidate’s thesis), Kyiv. [in Ukrainian].
9. Kovalenko, Yu. O. (2009). Deshcho pro istorychnu topohrafi iu
rannomodernoho Hlukhova [Something about the historical topog-
raphy of early modern Glukhiv.]. Sivershchyna v istorii Ukrainy. Zb. nauk.
pr. – Sivershchyna in the History of Ukraine, issue 2, pp. 86–90. Kyiv: Hlukh-
iv. [in Ukrainian].
10. Kovalenko, Yu. O. (2024). Istorychna topohrafi ia Hlukhova doby
serednovichchia ta rannomodernoho chasu [Historical topography of Glukhiv in
the Middle Ages and Early Modern Times] Nizhyn: Vydavets Lysenko M. M.
[in Ukrainian].
11. Kryvosheia, V. V. (2010). Kozatska starshyna Hetmanshchyny. Entsyk-
lopediia / Ukrainskyi instytut natsionalnoi pamiati [Cossack offi cers of the Het-
manate. Encyclopedia]. Kyiv: “Stylos”. [in Ukrainian].
12. Lazarevskyi, A. (1893). Opysanye staroi Malorossyy. T. 2: Polk Nezhynskyi
[Description of old Little Russia. Vol. 2: Nizhinsky Regiment]. Kyiv. [in Russian].
13. Lazarevskyi, A. (1902). Opysanye staroi Malorossyy. T. 3. Prylutskyi polk.
[Description of old Little Russia. Vol. 3. Prilutsky regiment]. Kyiv. [in Russian].
14. Maksimovich, H. A. (1913). Deiatelnost Rumiantseva-Zadunaisko-
ho po upravlenyiu Malorossyei [Rumyantsev-Zadunaisky’s activities in govern-
ing Little Russia], vol. 1, Nezhyn: Typo-Lytohr. nasl. V. K. Melenevsko-
ho. [in Russian].
15. Modzalevskyi, V. L. (1910). Malorossyiskyi rodoslovnyk [Little Rus-
sian genealogy]. Vol. 2 (E–K). Kiev: Typohrafi ia T-va H. L. Frontskevych
y К0. [in Russian].
16. Perkovskyi, A. (1977). O liudnosti ukrainskogo dvora y velichine
semi vo vtoroi polovine XVIII v. (po materialam Rumiantsevskoi opisi i
tserkovnoi statistiki) [On the population of the Ukrainian court and the
size of the family in the second half of the 18th century (based on the
materials of the Rumyantsev inventory and church statistics)]. Proble-
my istoricheskoi demografi i SRSR. Sbornik statei – Problems of historical demog-
raphy of the USSR. Collection of articles], pp. 104–111. Tallin. [in Russian].
17. Opys Novhorod-Siverskoho namisnytstva (1779–1781) [Description of the
Novgorod-Siverskyi viceroyalty (1779–1781)]. Kyiv: Arkheohrafi chna komi-
siia VUAN, 1931. XXI. [in Ukrainian].
18. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii [Complete collection of laws
of the Russian Empire]. (Vol. 10). Sankt Peterburg. (1830). [in Russian].
19. Putro, O. I. (2008). Hetman Kyrylo Rozumovskyi ta yoho doba (z istorii
ukrainskoho derzhavotvorennia XVIII st.): Monohrafi ia: v 2-kh chastynakh [Hetman
Kyrylo Rozumovsky and his time (from the history of Ukrainian statehood of the 18th
century): Monograph: in 2 parts]. (part 1). Kyiv: DAKKKiM. [in Ukrainian].
20. Putsko, V. H. (2009). Tserkovna topohrafi ia Hlukhova XVII–
XVIII st. [Church topography of Glukhiv XVII–XVIII centuries] Siver-
shchyna v istorii Ukrainy. Zb. nauk. pr. – Sivershchyna in the history of Ukraine.
Coll. of scientifi c works, issue 2, pp. 90–96. Kyiv: Hlukhiv. [in Ukrainian].
21. Sakalo, O. (2009). Dzherela istorychnoi demohrafi i: spovidnyi
rozpys [Sources of historical demography: confessional painting]. Nau-
kovi zapysky – Scientifi c notes (Vol. 19 (in 2 books), book 1, pp. 379–386).
Kyiv. [in Ukrainian].
22. Serdiuk, I. (2011). Polkovykh horodov obyvateli: istoryko-demohrafi ch-
na kharakterystyka miskoho naselennia Hetmanshchyny druhoi polovyny XVIII st.
[Residents of regimental cities: historical and demographic characteristics of the
urban population of the Hetmanate of the second half of the 18th century]. Pol-
tava: TOV “ASMI”. [in Ukrainian].
23. Serdiuk, I. (2008). Osoblyvosti vidobrazhennia vikovykh kate-
horii naselennia Livoberezhnoi Ukrainy v Rumiantsevskomu opysi
Malorosii [Peculiarities of the representation of age categories of the
population of Left-Bank Ukraine in Rumyantsev’s description of Lit-
tle Russia]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Ser. “Istorychni nauky” – Bulletin
of Cherkasy University. Ser. “Historical Sciences”, issue 133–134, pp. 55–62.
Cherkasy. [in Ukrainian].
24. Serdiuk, I. (2018). Malenkyi doroslyi: Dytyna y dytynstvo v Hetmansh-
chyni XVIII st. [A small adult: Child and childhood in the Hetmanate of the 18th
century]. Kyiv: K.I.S. [in Ukrainian].
25. Sokyrko, O. (2023). Kozatskyi Mars: Derzhava ta viisko Kozatskoho
Hetmanatu v dobu Militarnoi revoliutsii, 1648–1764 [Cossack Mars: The State
and Army of the Cossack Hetmanate during the Military Revolution, 1648–1764].
Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
26. Kovalenko, O. (2018). Family Structures and Population of Crafts-
man Households in Cossack Ukraine in the Second Half of the 18th
Century. Przeszłość Demografi czna Polski, issue 40, pp. 63–82. Retrieved
from: https://bibliotekanauki.pl/articles /1367918.pdf [in English].
27. Kuklo, C. (2009). Demografi a Rzeczypospolitej przedrozbiorowej.
Warszawa. [in Polish].
Стаття надійшла до редакції 11.05.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210968 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T23:50:34Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Казіміров, Д.В. 2025-12-21T12:54:06Z 2025 Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 123-131. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210968 94(977.52) У статті аналізується соціальний склад, показники населеності домогосподарств та сімейні структури жителів Глухова на основі сповідних книг 1770 р. Міська спільнота вирізнялася строкатою соціальною структурою – духовенство, козацька старшина, службовці цивільних відомств («приказні» та «різночинці»), ремісники, міщани та посадські, посполиті, слуги та підсусідки. Найменш залюдненою була територія центральної частини Глухова в межах міських укріплень, тоді як абсолютна більшість жителів мешкала на передмістях. Специфіка соціальної структури та населеності домогосподарств зумовлена й тим, що в столичному місті були сконцентровані органи цивільного та військового управління Гетьманщиною. Найбільше людей проживало у дворах священників та козацької старшини. Найменший показник середньої населеності виявився в домогосподарствах міщан, посполитих та підсусідків. Аналіз сімейної структури засвідчив перевагу родин нуклеарного типу, що в цілому відповідало уявленням про тогочасне ранньомодерне місто, яке пропонувало більше можливостей для заробітку, навчання та службової кар’єри. Але питання щодо житла та забезпеченості сім’ї не спонукали більшість глухівчан до розширення своїх родин. The article analyzes the social composition, indicators of the number of households and family structures of the inhabitants of Hlukhiv based on the confessional books of 1770. The city’s population had a motley social structure - clergy, Cossack officers, civil servants (“orderlies” and “miscellaneous workers”), artisans, burghers and townspeople, commoners, servants and neighbors. It was characterized by unevenness: the least populated area was the territory of the center of Hlukhiv within the city fortifications, while the absolute majority of residents lived in the suburbs. The specificity of the social structure and population of households is also due to the fact that the civil and military administration bodies of the Hetmanate were concentrated in the capital city. Most people lived in the courtyards of priests and Cossack officers. The lowest average population was found in the households of burghers, commoners and neighbors. Analysis of family structure showed a preference for nuclear families, which generally corresponded to the ideas of the early modern city of that time, which offered more opportunities for earning a living, studying, and working careers. However, issues of housing and family well-being did not encourage the residents of Hlukhiv to expand their families. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) Social structure and household support of residents of Hlukhiv in the other half of the XVIII century (beyond the materials of confidential listings) Article published earlier |
| spellingShingle | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) Казіміров, Д.В. Доба Гетьманщини |
| title | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) |
| title_alt | Social structure and household support of residents of Hlukhiv in the other half of the XVIII century (beyond the materials of confidential listings) |
| title_full | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) |
| title_fullStr | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) |
| title_full_unstemmed | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) |
| title_short | Соціальна структура та домогосподарства жителів Глухова у другій половині XVIII ст. (За матеріалами сповідних розписів) |
| title_sort | соціальна структура та домогосподарства жителів глухова у другій половині xviii ст. (за матеріалами сповідних розписів) |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210968 |
| work_keys_str_mv | AT kazímírovdv socíalʹnastrukturatadomogospodarstvažitelívgluhovaudrugíipoloviníxviiistzamateríalamispovídnihrozpisív AT kazímírovdv socialstructureandhouseholdsupportofresidentsofhlukhivintheotherhalfofthexviiicenturybeyondthematerialsofconfidentiallistings |