Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір
Метою запропонованої студії є дослідження контексту надання гетьманові Івану Мазепі князівського титулу, джерел, літератури, що стосуються цієї процедури. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про вирішення згаданої проблеми росій...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210969 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір / С.О. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 118-123. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859626175484133376 |
|---|---|
| author | Павленко, С.О. |
| author_facet | Павленко, С.О. |
| citation_txt | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір / С.О. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 118-123. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Метою запропонованої студії є дослідження контексту надання гетьманові Івану Мазепі князівського титулу, джерел, літератури, що стосуються цієї процедури.
Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про вирішення згаданої проблеми російськими можновладцями та самим володарем булави.
Новизною матеріалу є те, що вперше завдяки детальному огляду джерел автору вдалося з’ясувати, що процедура надання підтверджувальних документів князівського статусу тривала ще в 1709 році, а відтак І. Мазепа не зміг через військові дії їх отримати.
Стаття спростовує версію про те, що лідер Гетьманщини користувався князівською печаткою, оскільки він не міг її отримати з Відня раніше, ніж офіційні документи, оформлення яких затяглося. Автор припускає, що знайдений на Черкащині артефакт – майстерно виготовлений сувенір після появи статті О. Дабижі в кінці ХІХ століття.
The purpose of the proposed study is to investigate the context in which Hetman Ivan Mazepa was granted the princely title, as well as the sources and literature related to this procedure.
Using the problem-analytical method, the author carefully examined and interpreted documents and publications addressing this issue, including its resolution by Russian officials and Mazepa himself.
The novelty of the material lies in the author’s discovery that, for the first time through a detailed review of sources, it was established that the procedure for issuing confirmation documents for the princely status continued into 1709. Consequently, I. Mazepa could not receive these documents due to ongoing military actions.
The article refutes the claim that the leader of the Hetmanate used a princely seal, as he could not have obtained it from Vienna before receiving the official documents, the processing of which was delayed. The author suggests that the artifact found in Cherkasy may have been a masterfully crafted souvenir created after the publication of O. Dabyzha’s article at the end of the 19th century.
|
| first_indexed | 2026-03-14T08:42:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
118
УДК 94(477)
С. О. Павленко
КНЯЗІВСЬКА ПЕЧАТКА ГЕТЬМАНА
І. МАЗЕПИ ЧИ СУВЕНІР
Метою запропонованої студії є дослідження контексту надан-
ня гетьманові Івану Мазепі князівського титулу, джерел, літера-
тури, що стосуються цієї процедури.
Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно до-
слідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про вирішен-
ня згаданої проблеми російськими можновладцями та самим во-
лодарем булави.
Новизною матеріалу є те, що вперше завдяки детальному ог-
ляду джерел автору вдалося з’ясувати, що процедура надання під-
тверджувальних документів князівського статусу тривала ще в
1709 році, а відтак І. Мазепа не зміг через військові дії їх отримати.
Стаття спростовує версію про те, що лідер Гетьманщини ко-
ристувався князівською печаткою, оскільки він не міг її отримати
з Відня раніше, ніж офіційні документи, оформлення яких затягло-
ся. Автор припускає, що знайдений на Черкащині артефакт – май-
стерно виготовлений сувенір після появи статті О. Дабижі в кін-
ці ХІХ століття.
Ключові слова: князь, гетьман, Мазепа, печатка, Відень.
У Національному заповіднику «Гетьманська столиця»
8 жовтня 2021 р. на виставці «Мазепа. Шлях до Батурина»
була представлена «срібна печатка Івана Мазепи із колек-
ції Музею Шереметьєвих, атрибутована відомою дослідни-
цею історії Гетьманщини Тетяною Таїровою як особиста
князівська печатка гетьмана» [20, с. 1]. Автор наступно-
го інформаційного повідомлення Н. Саєнко про цю по-
дію уточнила: «Відомий меценат і колекціонер сфрагісти-
ки Олексій Шереметьєв придбав цю печатку у 2013 році у
мешканця Черкащини. Це була випадкова знахідка, вияв-
лена у річці. Як відомо, Черкащиною пролягав шлях від-
ступу україно-шведських військ від Полтави влітку 1709
року» [36]. Розголос про цю печатку та її атрибуцію три-
валий час посідав одну з головних новинних сенсацій-
но-інтригуючих позицій в ЗМІ, інтернеті.
Але оскільки артефакт виявлено не під час археоло-
гічних розкопок в Батурині чи десь інше, його легенда,
чесно кажучи, дуже важко сприймається на віру. Некон-
кретизована річка, тим паче не вказане місце знахідки.
Зрозуміло, з чорного археолога, який боїться відповідаль-
ності за злочинну діяльність, годі добитися щось певне в
проясненні, як він роздобув цінну річ. Тому справді мож-
на було б порадіти, що втрачена у 1709 р. срібна печатка
нарешті знайшла своє гідне місце в музейній експозиції.
Проте версії про справжність цього срібного артефак-
ту бракує належної доказової бази.
Насамперед зауважимо про деякі принципові деталі,
на які не звернули увагу учасники піарної акції. З дже-
рел відомо про лист І. Мазепи до цісаря Йосипа з прохан-
ням надати йому та його племіннику А. Войнаровському
«Високе достоїнство Князя Священної Римської імперії і
по сьому дозволити виготовити відповідний Імператор-
ський диплом» [18, с. 14–15]. 1 вересня 1707 р. на цьому
зверненні з’явилася примітка: «князівський статус тіль-
ки для його особи» [18, с. 15]. Отже, це вказує на те, що ці-
сар задовольнив прохання гетьмана, хоча і не повністю.
Таким чином, як вважають історики С. Томашівський [40,
с. 244], Т. Мацьків [21, с. 38], О. Дабіжа [10, с. 715–718.], во-
лодар булави з того часу набув князівського статусу. Але
чи був виготовлений диплом-документ, який би підтвер-
див рішення імператора та дозволив гетьману вільно ко-
ристуватися новим титулом?
Думаємо, що це питання вирішувалося цісарською під-
леглою бюрократією не в один момент. Саме виготовлен-
ня коштовного диплома потребувало фінансової учас-
ті титулованого в оздобленні документа, виготовленні
його майстрами відповідної справи. Відомо, що голов-
ний урядовець Московії Федір Головін у 1702 р. попро-
хав свого посла у Відні Петра Голіцина потурбуватися
про титул графа Олександру Меншикову [26, с. 78]: «А
от него (Меншикова. – Авт.) тебе заплата будет добрая,
что и сам возможешь разсудить. И другим бы было во
угождение» [26, с. 78]. Тобто на цю справу слід було нести
значні витрати й для заохочення відповідних австрій-
ських урядовців. У 1703 р. у Відень був відряджений ге-
нерал-поручик Розен, який мав за 10000 гульденів для
міністрів вирішити питання надання Меншикову кня-
зівського звання [3, с. 76]. Однак ця справа розтягнула-
ся на роки. Тільки 21 січня 1706 р. [12] імператор поста-
вив свій підпис на дипломі, що оголошував Меншикова
князем Священної Римської імперії. Проте імперський
двір направив цей підтверджувальний документ росій-
ському можновладцю не відзразу, а коли у Відень на-
дійшла звістка про перемогу 18 жовтня 1706 р. очолюва-
них ним військ в битві при Каліші [14, с. 5]. Ще у 1707 р.
вирішувалося питання виготовлення для царського фа-
ворита князівської печатки. Так, російський резидент у
Відні Генріх фон Гюйссен писав 19 березня О. Менши-
кову, що «за болезнью резного мастера большая и малая
печать впредь прислана будет» [31, с. 572].
У 1707 р. клопотався про отримання статусу графа й
канцлер Гаврило Головкін. Посередником у цій справі
був О. Меншиков. Як повідомляв його Гюйссен, він от-
римав від нього потрібні гроші, «которые на диплом го-
сподина Головкина в цесарской канцелярии в деле верно
употреблю». Разом з тим резидент зауважив, що австрій-
ський віце-канцлер хотів отримати більше від головно-
го московського урядовця: «Однако ж господин Шонбор
(Шенборн Фрідріх-Карл. – Авт.) думает, что такой ми-
нистр полную цену, которая к нему послана, без вычету
заплатить бы мог» [31, с. 567].
Як бачимо, високопосадовці Відня задовольняли про-
хання союзників у наданні почесних титулів не без кори-
сті для себе. Крім того, явно справи з цього питання затя-
гувалися, аби змусити урядовців Петра І понести більше
витрат на реалізацію їхніх забаганок.
Пожвавішало «пробиття» титулів для московської елі-
ти під час дипломатичної каденції (8 червня 1705 р. – бе-
резень 1708 р. [5, с. 53]) при цісарському дворі міністра,
генерал-аудитора барона Генріха фон Гюйссена (Гізена),
німця, що добре знав кілька мов, захистив докторську
ISSN 2218-4805
119
Правобережну Україну [6, с. 31–32]. У резолюції на пункт
про повернення Речі Посполитій українських фортець
цар зазначив: «Возвратить и срок назначить» [31, с. 82].
Гетьман, правдоподібно, дізнався про це, а також про
підпорядкування українських міст Голіцину у Жовкві
на квітневій [8, с. 79] нараді1, яка обговорила план дій
під час війни зі шведами [9, с. 35]. Крім того, О. Менши-
ков настирливо просував тоді ж призначення стародуб-
ським полковником Івана Черниша, з яким зблизився у
кінці 1706 р. [17, с. 80]. І. Мазепа, як зазначав Г. Головкін,
«в Жолкве доносил (царю. – Авт.) … на него, что он (Чер-
ниш. – Авт.) всевал многие плевелы к возмущению наро-
да малороссийскаго, и подал и письменные на него сви-
детельства» [30, с. 780]. Пилип Орлик у листі до Стефана
Яворського пригадував, що гетьман не випадково «по том
совету ни на обед до царского величества не пошол, а ни
у себе ничего через целый день не ел, и когда мы, стар-
шина енеральная по обыкновению в свое время тогож
дня до его пришли, застали его вельми сердитого, и ни-
чего болш нам не сказал, кроме тых слов: «Если бы Богу
так верне и радительне служил, получил бых наиболшое
мздовоздаяние, а здесь, хота б в ангела пременился, не
могл бых службою и верностыю моею жадного получить
благодарствия» [19, с. 106]. Московська верхівка, напевне,
відчула, що її нововведення, план дій добряче засмути-
ли правителя України. А тому й вирішено було залагоди-
ти напруження в стосунках з ним поданням про надання
йому княжого титулу. Оскільки О. Меншиков добре знав
на власному досвіді, як це зробити, то й взявся за реалі-
зацію цієї місії.
І. Мазепа, який мріяв із своїми однодумцями про
створення незалежного Руського князівства, ясна річ,
розумів, що останнє мав очолювати князь. Проте у колі
довірників він дав досить негативну оцінку ідеї москов-
1. Петро І надіслав листа гетьману: «Мы желаем, чтоб вы
для советов с нами о воинском расположении сюды в Жолкву
прибыли. Вы недолго здесь мешкать будете, но паки вскоре
отсюду отъедете, что зело нужно» (Голиков И. Дополнение
к деяниям Петра Великого. Москва: Университетская типо-
графия, 1795. Т. 15. С. 144). І. Голіков датує цей лист 5 трав-
нем, та насправді він, правдоподібно, написаний 5 квітня
1707 року. Адже 5 травня цар був у Дубні, а 11 травня він на-
казував гетьманові швидше збирати козаків для ремонту Пе-
черської фортеці.
Так звана печатка І. Мазепи, ніби знайдена на Черкащині
дисертацію з юриспруденції [1, с. 213–214]. Він, завербо-
ваний у 1702 р. на службу [29, с. 92] в Московію, активно
займався пропагандою в Європі позитивного образу Пе-
тра І та його оточення (організовував пропетрівські стат-
ті в журналах [29, с. 94–96], був натхненником видання
двох брошур [29, с. 96], сам з цією метою оперативно на-
писав книгу-спростування на поширювані негативні пи-
сання про царя [43]). Підприємливо-енергійному дип-
ломату також доручалося наймати на службу в Моско-
вію відомих генералів. Саме барон реалізував прагнен-
ня О. Меншикова стати князем. Зайнявся він за клопо-
танням останнього й питанням надання княжої гідності
І. Мазепі. Хто подав цю ідею, невідомо. Напевне, гетьман,
будучи у квітні 1707 р. в Жовкві [37, с. 666], під час урочи-
стого вручення О. Меншикову диплома про надання ти-
тулу князя [16, с. 60], на одному з бенкетів отримав, так
би мовити, заохочувального пряника у вигляді подібної
пропозиції. Перед цим на володаря булави, як сніг на го-
лову, сипалися неприємності.
Ще на початку 1707 року відбулася подія, яка згодом
вивела з рівноваги І. Мазепу та його оточення. Цар-«ре-
форматор» 10 лютого підписав іменний указ «Про приєд-
нання Києва та інших черкаських міст до відомства Білго-
родського розряду». «Великий Государь указал, – читаємо
в ньому. – Киев, також и прочие замки в черкасских горо-
дах, в которых русские воеводы, приписать к Белугороду;
и из Белогорода комнатному стольнику и воеводе князю
Дмитрию княж Михайловичу сыну Голицыну, осмотря их,
быть к весне в Киеве, где много исправления требует; и
для того ему Белгородским разрядом то исправлять. А за
честь киевского места, писать его князя Дмитрия, воєво-
дою киевским, а не белгородским, и ведать и Белгород со
всем розрядом ему ж князю Дмитрию; а Киев с прочи-
ми замки черкасскими взяты в розряд. И о том ему кня-
зю Дмитрию сей Великого Государя указ сказать; а об
отпуске в розряд тех городов и всех дел и ведомостей и
подъячих, у которых те города в повытьях, с их денежны-
ми оклады, послать из разряду, в Малороссийский приказ
память» [35, с. 31–32]. У листі від 1 березня 1707 року до
Т. Стрешнєва цар нагадує йому: «князь Дмитрия прика-
жи на честь Киевского места писать воеводою киевским, а
не белгородским» [31, с. 107]. Царським указом від 19 бе-
резня належало щодо згаданого «к гетману и кавалеру к
Ивану Степановичю Мазепе для ведома послать свои ве-
ликого государя грамоты ис приказу Малые Росии» [38,
с. 323]. Крім цього послаблення Гетьманщини шляхом від-
лучення від неї великої кількості міст, посли від Речі Пос-
политої краківський воєвода Януш Вишневецький, мазо-
вецький воєвода Станіслав Хоментовський, литовський
маршалок Марціян Волович [31 с. 93] у другій половині
лютого 1707 року в Жовкві вимагали від царя повернен-
ня українських земель, захоплених Семеном Палієм [23,
с. 22–23]. На початку 1707 року на вимогу коронних геть-
манів Адама Сенявського та Станіслава Ржевуського, ін-
ших польських урядовців Петро І погодився віддати їм
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
120
ців як підступному задуму: «Знаю я сам барзо добре,
что они и о вас думают и о мне: хотятъ меня уконте-
товать княженіем римскаго государства, а гетманство
взять, старшину всю выбрать, городы под свою область
отобрать и воевод или губернаторов в них постановить;
а когда бы спротивилися, за Волгу перегнать и своими
людми Украйну осадить» [19, с. 103].
Усе ж, попри ці реалії, володар булави вирішив ско-
ристатися наданою можливістю здобути вищий статус.
Хоча Мазепа у близькому колі обурювався, що цар нака-
зав йому в 1706 р. йти на Волинь «под комендою Менши-
кова», не знатного походження чоловіка [19, с. 104], а ос-
танній почав роздавати команди гетьманським полкам,
усе ж очільник українців не загострював стосунки з цар-
ським фаворитом. Його листи до нього сповнені улес-
ливості, приязні. У 1706 р. згорів дім О. Меншикова [34,
с. 31]. Петро І подарував своєму улюбленцю Лефортів-
ський палац, розкішне наповнення якого після смерті
12 березня 1699 р. Франца Лефорта [11, с. 20] було роз-
дане [34, с. 23], а саме приміщення використовувалося
для різноманітних царських заходів, церемоній, дипло-
матичних прийомів [28, с. 221]. Для відновлення палацу
для проживання фаворита цар надав йому 2000 рублів,
І. Мазепа – 3000 дукатів [7, с. 131].
З джерел відомо, що гетьман того ж року передав
О. Меншикову ще 3000 дукатів [7, с. 127, 131] для вирі-
шення проблеми з наданням йому титулу князя у Відні.
Уже 8 червня 1707 р. Гюйссен звертався до міністра
закордонних справ Австрії князя Шенборна у справі во-
лодаря Гетьманщини: «Також, якщо з’явиться нагода
написати листа Святійшому князю Меншикову, прошу
повідомити йому, що Його Величність готова надати гід-
ність князя Імперії Генералу Мазепі. Святійший князь
Меншиков написав мені кілька тижнів тому, що він на-
дішле гроші для цього, як тільки побачить, що Його Ім-
ператорська Величність не відмовить у цій ласці князю
Мазепі» [42, с. 101].
1 вересня 1707 р. на зверненні І. Мазепи з’явилася ре-
золюція [42, с. 75–76] про надання князівського титулу
лише для прохача.
Важко сказати, чи О. Меншиков отримав оперативно
звістку про це та відповідно прореагував. Відомо, що Гюйс-
сен ще у серпні 1707 р. привіз для Петра І у Смоленськ
на його запит відповідь від головнокомандуючого імпе-
раторськими військами в Італії Євенія Савойського [5,
с. 53]. Тобто на той момент він не володів ситуацією, як
просувається справа І. Мазепи. Новий російський рези-
дент у Відні барон Йоганн Кристоф Урбіх акредитувався
при цісарському дворі у липні 1707 р. [5, с. 53]. Навряд чи
він отримав від О. Меншикова якесь завдання-прохання,
пов’язане з гетьманом, оскільки він навряд чи знався з
ним перед цим. Адже до цього був міністром від Вольфен-
бюттельського двору при Віденському дворі, його найняв
на службу Гюйссен з окладом в 2000 єфимків [31, с. 752; 2,
с. 254]. З листа Петра Шафірова дізнаємося про трудно-
щі з фінансуванням закордонних дипломатичних місій
влітку 1707 р., зокрема «о надлежащих к тайному совет-
нику Урбиху пяти тысячах ефимков», які слід було «чрез
торговых иноземцов» віддати частинами «хотя в два или
три месяца» [32, с. 286]. Російський дипломат Борис Кура-
кін повідомляв свого шефа П. Шафірова, що, прибувши у
Відень, боявся «воистинну с голоду и стыда умереть» [2,
с. 371]. Також він жалівся 24 січня 1708 р. О. Меншикову,
що прибув в австрійську столицю майже без грошей, але
Гюйссен, взявши у нього вексель, пообіцявши дати з фі-
нансів князя 150 червоних, обдурив його, залишивши ні
з чим [2, с. 372]. Урбіх, який поза австрійською столицею
активно займався взимку просуванням питання від царя
«о Великом союзе» [30, с. 717], найманням генералів на
службу в Московію («принял многих и уже иным и деньги
дал» [30, с. 758]), у квітні 1708 р. образився, дізнавшись «о
Вилсдорфе , что ему объявлено, будто оной на его место в
Вену послан» [30, с. 721]. Тобто бачимо, що, окрім фінан-
сових проблем дипломатичної місії, остання ще занури-
лася й в певні інтриги. А тому це не сприяло пришвид-
шенню позитивного вирішення клопотання І. Мазепи.
У вересні 1708 р. усе ж гетьман у поході отримав звіст-
ку про просування його справи у Відні. Він дякував за
це О. Меншикову:
«Что же надлежит о дыпліомѣ моем, и за тое я вашой
княжей свѣтлости попремногу благодарствую и, донели-
же в живых обрѣтаюся, благодарствовать и отслугивать
непрестану, за толикую вашей княжей свѣтлости милость
и благоутробное призрѣніе, что о гоноре моем изволиш
прилѣжное имѣти попеченіе, а описаніе гербов моего, Вой-
наровского и поколѣнной фамиліи удобнѣйшею времени,
по указу и по предложеніи вашой княжей свѣтлости при-
слать потшуся, понеже за настоящими походами вскорѣ
того тепер исполнить невозможно» [4, с. 251]. Схоже, до
переходу на бік Карла ХІІ (25–26 жовтня 1708 р. – Авт.)
гетьману вдалося спішно доправити потрібну інформа-
цію про себе, Войнаровського, аби її направили у Відень
для створення князівського герба. У листі до Г. Головкі-
на від 13 жовтня 1708 року гетьман висловлював вдяч-
ність «за прислание письма Г. Урбиха2, который пишет
до меня о дипломе княжества моего» [33, с. 197]. Завдяки
цим отриманим відомостям гетьман уклав 29–30 жовт-
ня 1708 р. з Карлом ХІІ у Гірках угоду про співпрацю [27,
с. 113–118], в якій він фігурує вже як князь [24 с. 136] («L e
P r i n c e » [25, с. 11]). Тобто правитель Гетьманщини ско-
2. Лист із Відня правдоподібно привіз російський посланець
Борис Куракін. 4 жовтня 1708 року він отримав від гетьмана про-
їжджий лист: «Вшеляким рейменту нашего старшинам, по горо-
дах и селах обрѣтающымся, и кождому, кому колвек о том вѣдати
належиъ, сым нашым подорожным листом ознаймуем, иж си-
ятелнѣйшый кнзь Борис Иванович Куракин поворочает до дво-
ру его царского величества з Рыму, из иншых Еvропских Гсдрств.
Зачым, абы его княжой милости, яко годной и поважной особѣ,
всюды належитую честь выражено, и подвод осмъ давано мѣти
хочем, и пилно приказуем. Дан з обозу от Дѣвици Салтиковой в
4 октобрия 1708 року. Вышеименованный гетман Иван Мазепа»
(Грамоты, наказы, указы, письма Петра І и грамоты владетель-
ных лиц (1697–1724). Архив кн. Ф. А. Куракина. Санкт-Петербург:
Типография В. Балашева, 1890. Кн. 2. С. 17).
ISSN 2218-4805
121
ристався новим титулом як зверхник краю, головною ме-
тою якого була не зміна гіршого сюзерена на кращого, а
виборювання статусу незалежного князівства. Наближе-
ний короля Нордберг, який був свідком зустрічі гетьма-
на з Карлом ХІІ, записав у нотатках, що Мазепа, дізнав-
шись про плани царя порушити «конвенції та привілеї»,
мав надію «зробити Україну вільною, незалежним кня-
зівством» [44, с. 248]. Учасник походу у чині капітана Фі-
ліп Страленберг (Табберт) теж зрозумів задум гетьмана:
«Інтенція ж його була та, щоб область цю учинити князів-
ством окремим» [13, с. 142]. В універсалі, підготовленому
8 грудня 1708 року в російській штаб-квартирі у Лебедині,
гетьманові дорікають, що він зрадив царя, хоча останній
«княжою честю римскаго панства его почтил» [41, с. 255].
Отже, у жовтні І. Мазепа знав про те, що диплом про при-
своєння йому княжого титулу є. Єдиною проблемою у цьо-
му плані було те, що цей важливий документ залишав-
ся у Відні. На це вказує те, що відразу після Полтавської
битви на конференції міністрів 30 серпня 1709 р. у Відні
розглядалася пропозиція російського дипломата барона
Й. Урбіха. Останній сподівався, «що Його Імператорська
Величність, після того як Мазепа зрадив царя і перейшов
на службу до шведів, не видаватиме традиційного дипло-
ма про надання йому раніше обіцяного князівського ти-
тулу, а натомість, якщо Мазепа відступить до Угорщини,
його можуть видати царю» [40, с. 245]. Гюйссен пізніше у
своїх спогадах згадував, що цей важливий для володаря
документ був виготовлений, але через брак грошей він
його не зміг викупити [21, с. 36]. Дослідник М. Грітцнер
ще до 1887 р. бачив цей диплом (на жаль, згодом сліди
останнього загубилися. – Авт.) в Австрійському держав-
ному архіві, щоправда, без герба [45, с. 161].
На жаль, О. Дабіжа некритично сприйняв його нотатки,
непідтверджені нічим, і використав у своїй статті опублі-
ковану вищезгаданим дослідником ілюстрацію «князів-
ського герба» І. Мазепи [10, с. 716–717.]. Як справедливо
зауважив про неї геральдист І. Токаржевський-Караше-
вич, «джерелом, з якого взяв цей малюнок гербовник
Йоганна Зібмахера (упорядником тому та автором був
М. Грітцнер. – Авт.), це безвартісна книжечка Станисла-
ва Кржижанівського [46] …Звідки взяв цей опис [46, с. 58]
Ст. Кржижанівський – невідомо, і тому маємо право га-
дати, що появлення панциря в щиті слід пояснити легко-
важним і фальшивим зрозумінням представленого шо-
лома в барокковім картуші» [39, с. 30].
***
Вищезгадані реалії дають підстави стверджувати, що
після 1 вересня 1707 р. гетьман отримав з Відня підтвер-
дження про позитивне вирішення його клопотання. Тому
він міг вважати себе князем, щоправда, не афішуючи це в
кореспонденції, очікуючи офіційного підтвердження у фор-
мі диплома цісаря. До речі, сам володар булави звертався
до О. Меншикова як князя відразу після отримання тим по-
дібного рішення з Відня [17, с. 76], хоча диплом царському
фавориту було виписано пізніше, через місяць, 21 січня
1706 р. Про присудження князівського титулу знали у ди-
пломатичних колах, тому про Мазепу в 1709–1710 рр. пи-
сали німецький журнал «Neu-eröff neter Historischer Bilder-
Saal», англійський часопис «The London Gazette» як про
князя [21, с. 38]. Англійський посол у Відні Філіп Медовз
у своєму листі від 26 грудня 1708 р. теж згадував, що цар
«намагався добути генералу Мазепі гідність князя імперії
як винагороду за його минулі заслуги» [21, с. 247].
Версія у зв’язку з цим В. Мезенцева, що П. Орлик за-
мовив для свого дому пічну кахлю з князівським гербом
Мазепи [22, с. 55–57] цікава і має право на існування. На
уламку теракотової пічної кахлі із покоїв справді є кня-
жа корона, але, крім неї, не видно жодного символу, який
би можна віднести до гербових знаків керманича Украї-
ни. Володар булави мав можливості згадані геральдичні
питання швидко вирішити на місці. Усе ж, думаємо, геть-
ман, обрадуваний звісткою з Відня, не поспішав з виго-
товленням особистої князівської печатки, нового герба.
По-перше, як видно з листа О. Меншикова, Відень за-
просив для виготовлення традиційного диплома додат-
кову інформацію щодо геральдичних питань. По-друге,
не сам гетьман зі своїми граверами мав вирішувати, як
композиційно виглядатимуть елементи та складові но-
вого князівського герба. Це була прерогатива геральдис-
тів цісаря. Так, у дипломі О. Меншикова зазначається, що
«герб твой родовой частию благосклонно подтвердили,
частию умножили и вновь прибавили» [12, с. 13]. Тобто
у Відні створили його новий зразок. Отже, таким же чи-
ном мало відбуватися створення нового герба І. Мазе-
пи. Гетьман не міг обійти цісарські традиції та поспіхом
замовити у Києві чи деінде срібну печатку зі своїм ва-
ріантом зображень-символів на ній. Можна робити різ-
ні припущення появи князівської печатки Мазепи з Му-
зею Шереметєвих. Найбільш правдоподібною, на наш
погляд, буде версія про виготовлення її як сувеніра піс-
ля появи у 1885 р. статті О. Дабижі, який використав у ній
зображення «князівського» герба І. Мазепи з гербовника
Й. Зібмахера. Та, схоже, це була всього-на-всього довіль-
на інтерпретація гетьманської символіки згадуваного
вище С. Кржижанівського. Адже на момент переходу ма-
зепинців на бік Карла ХІІ процес створення князівської
печатки або ще був на стадії вирішення, або закінчений,
та Гюйссен не зміг через брак фінансів викупити цю важ-
ливу для гетьмана регалію.
ДЖЕРЕЛА
1. Акишин М. О. Генрих фон Гюйсен: немецкий юрист на служ-
бе Петра Великого. Проблемы истории общества, государства и
права. Сборник научных трудов Всероссийской заочной научной конферен-
ции. Вып. 12. Глав. редактор А. С. Смыкалин. Екатеринбург, 2021.
С. 213–214.
2. Архив князя Ф. А. Куракина. Санкт-Петербург: Типография
В. Балашева, 1892. Т. 3. С. 254.
3. Бантыш-Каменский Д. Н. Биографии российских генералис-
симусов и генерал-фельдмаршалов с 48 портретами. Санкт-Пе-
тербург: Типография третьего департамента Министерства госу-
дарственных имуществ, 1840. Ч. 1. С. 76.
4. Батуринский архив и другие документы по истории Украин-
ского гетманства 1690–1709 гг. [рук. проекта и сост. д-р ист. наук
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
122
Т. Г. Таирова-Яковлева; отв. ред. канд. ист. наук Т. А. Базарова].
Санкт-Петербург: Дмитрий Буланин, 2014. С. 251.
5. Белокуров С. А. Списки дипломатических лиц русских за гра-
ницей и иностранных при русском дворе. (С начала сношений по
1800 г.). Москва: Типография Э. Лисснера и Ю. Романа, 1892. С. 53.
6. Вейє Ф. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до
історії України другої половини ХVІІ – поч. ХVІІІ вв. Український
археографічний збірник. Київ, 1930. Т. 3. С. 31–32.
7. Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. Мазепа. Зб.
ст. Варшава, 1938. Т. І. С. 131.
8. Гербильский Г. Ю. Русско-польский союз и Жолковский стра-
тегический план. Полтава. К 250-летию Полтавского сражения:
Сб. статей. Москва: Изд-во АН СССР, 1959. С. 79.
9. Гербільський Г. Ю. Петро Перший в Західній Україні (1706–
1707 рр. ). Львів: Вільна Україна, 1948. С. 35.
10. Дабижа А. Мазепа-князь и его шляхетский и княжеский
гербы. Киевская старина. 1885. Т. 13. № 12. С. 715–718.
11. Дельвинг В. С. От царской вотчины к парадно-представи-
тельской резиденции российских монархов (Лефортовский дво-
рец в Москве, 1696–1699 годы). Общество. Среда. Развитие. Науч-
но-теоретический журнал. 2015. № 1. С. 20.
12. Диплом на княжеское Священныя Римския империи до-
стоинство, дан от его императорскаго величества Иосифа I, избран-
наго римскаго императора, Александру Даниловичу Меншикову
и его потомству с титулом светлейшаго в Вене. 1706 года, генваря
21 дня. [Москва]: Печатан при типографии Императорскаго Мос-
ковскаго университета, 1774. 19 с.
13. Записки капитана Филиппа Йоганна Страленберга об исто-
рии и географии Российской империи Петра Великого. Северная
и восточная часть Европы и Азии. Москва; Ленинград: Институт
истории СССР, Ленинградское отделение, 1985. С. 142.
14. Заслуги и подвиги его высококняжеской светлости, князя
Александра Даниловича Меншикова с основанным на подлин-
ных документах описанием всего достропримечательного, что…
было совершено под управлением и начальством его светлости,
при дворе и армии, ровно как и во во всем российском государ-
стве.(Перевод с подлинной немецкой рукописи). Сын отечества.
1848. Кн. 4. С. 5.
15. Звіт англійського посла у Відні П. Медовса з 26 грудня 1708 р.
Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах
1687–1709. Мюнхен: Український вільний університет, 1688. С. 247.
16. Калязин Е. А., Ефимов С. В. Дворянские дипломы и гер-
бы Александра Меншикова. Кровь. Порох. Лавры. Войны России в эпоху
барокко (1700–1762). Сборник материалов научной конференции.
Выпуск 1. Санкт-Петербург: Военно-исторический музей артил-
лерии, инженерных войск и войск связи, 2002. С. 60.
17. Кочегаров К. А. Мазепа и Меншиков: человеческие отно-
шения и политическое сотрудничество. Меншиковские чтения –
2015: Материалы Российской научной конференции: Берёзово
(Ханты-Мансийский автономный округ – Югра), 27–28 ноября
2015 г. / отв. ред. П. А. Кротов. Санкт-Петербуг: Издательство «XVIII
век», 2015. Вып. 10. С. 80.
18. Лист гетьмана I. Мазепи до цісаря Йосифа І (переклав з
німецької та підготував до друку В. Дятлов). Сіверянський літопис.
2006. № 3. С. 14–15.
19. Лист Пилипа Орлика до митрополита Стефана Яворського
(1721). Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939–1949
років / Упоряд. О. Ковалевська. Київ: Темпора, 2011. С. 106.
20. Ломко О. Мазепа. Шлях до Батурина. Слово «Гетьманської сто-
лиці». 2021. Вересень – жовтень. № 5. С. 1.
21. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа – князь Священної Рим-
ської імперії. Український історик. 1966. № 3–4. С. 38.
22. Мезенцев В. Оригінальні зображення та реконструкції
княжого герба І. Мазепи. Сіверщина в історії України. Ніжин, 2022.
Випуск 15. С. 55–57; Мезенцев В. Батуринські кахлі з гербами
П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз. Сіверщина в істо-
рії України. Глухів-Київ: Центр пам’ятникознавства НАН України
і УТОПІК, 2020. Випуск 13. С. 132–133; Mezentsev V. Summary of
Archaeological and Historical Research of Baturyn in 2021. Canadio-
Byzantina, 2022. № 33. P. 18–22.
23. Мончаловский О. А. Петр Великий в Галицкой Руси. Исто-
рические записки и заметки. Львов: Типография Ставропигийского
института, 1903. С. 22–23.
24. Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщи-
на. Вибрані твори. Київ: МАУП, 2006. С. 136.
25. Орлик П. Вивід прав України: З рукопису родинного архіву
Дентевілів у Франції зі вступом і примітками. Львів: Видав Іль-
ко Борщак, 1925. С. 11.
26. Павленко Н. И. Меншиков: полудержавный властелин. Мо-
сква: Проспект, 2017. С. 78.
27. Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. Київ: Ви-
давничий дім «Києво-Могилянська академія», 2017. С. 113–118.
28. Павлова В. Е. Лефортовский дворец – московская резиден-
ция Петра I. Вестник архивиста. 2008. С. 221.
29. Пекарский П. Наука и литература в России при Петре Ве-
ликом. Санкт-Петербург: издание Товарищества «Обществен-
ная польза», 1862. Т. 1: Введение в историю просвещения в Рос-
сии XVIII столетия. С. 92.
30. Письма и бумаги императора Петра Великого. Москва-Ле-
нинград: Издательство Академии наук СССР, 1946. Т. 7.
31. Письма и бумаги императора Петра Великого. Санкт-Пе-
тербург: Государственная типография, 1907. Т. 5.
32. Письма и бумаги императора Петра Великого. Санкт-Пе-
тербург: Государственная типография, 1912. Т. 6.
33. Письмо И. Мазепы Г. Головкину (13 октября 1708 г.). Голи-
ков И. Дополнение к деяниям Петра Великого. Москва: Универ-
ситетская типография, 1795. Т. 15. С. 197.
34. Подольский Р. Петровский дворец на Яузе. Архитектурное
наследство. 1951. № 1. С. 31.
35. Рубинштейн С. Ф. Указатель указов и правительственных
распоряжений по губерниям Западной России, Белоруссии и Мало-
россии за 240 лет, с 1652 по 1892 год. Вильна: Типография А. Г. Сыр-
кина, 1894. С. 31–32.
36. Саєнко Н. Особову печатку Мазепи представили у Батури-
ні. Режим доступу: https:// antikvar.ua/osobova-pechatka-knyazya-
mazepy.
37. Список місцевостей, в яких перебував Іван Мазепа у 1687–
1709 рр. Універсали Івана Мазепи (1687–1709) / Упорядкуван-
ня І. Бутича, В. Ринсевича. Київ–Львів: НТШ, 2006. Кн. ІІ. С. 666.
38. Таирова-Яковлева Т. Г. Иван Мазепа и российская импе-
рия. История «предательства». Москва: Изд-во Центрполиграф,
2011. С. 323.
39. Токаржевський-Карашевич І. Гетьман Мазепа – князь Свя-
щенної Римської імперії. Визвольний шлях. 1953. Кн. 7. С. 30.
40. Томашівський С. Мазепа й австрійська політика. Записки на-
укового товариства ім. Т. Шевченка (далі – ЗНТШ). 1909. Т. 92. С. 244.
41. Универсал, изданный в Лебедине от гетмана Ивана Скоро-
падского (8 декабря 1708 г.) Маркевич Н. История Малороссии. Мо-
сква: В типографии А. Симина, 1842. Т. 4. С. 255.
42. Der Brief vom 8. Juni 1707 von dem deutschen in russischen
Diensten stehenden Diplomaten, Heinrich von Huyssen, an den
österreidiischen Außenminister Fürst Schönborn. Theodore M. Mazepa
im Lichte der zeitgenössischen deutschen Quellen. München: Verlag
Ukraine, 1963. S. 101.
43. Heinrich von Huyssen. Ausführliche Beantwortung Des
freventlichen und lügenhaff ten Pasquils, welches unter dem Titul:
Vertrautes Schreiben eines vornehmen Deutschen Officiers an
eines gewissen hohen Potentaten Geheimen Rath von den jetzigen
Conjecturen in Moscow, &c. vor einiger Zeit ans Licht gekommen:
Darinnen Von dem Tractament so wohl der Fremden insgemein, als
insonderheit der gefangenen Schweden in moscow, wie auch von dem
Moscowitischen Hof- und Kriegs-Staat warhafte nachricht gegeben,
und alles mit curiösen Anmerckungen aus der Historie, Politique und
re litteraria erläutert wird. Jan 1706.
44. Nordberg J. A. Histoire de Charles XІІ. Roi de Suede. La Haye:
P. De Hondt, 1748. T. 2. P. 248.
4 5 . S i e b m a c h e r J. Grosses und allgemeines Wappenbuch,
bearbeitet von M. Gritzner, Nürnberg 1887. Vol. M–Z. P. 161.
46. Słownik heraldyczny dla pomocy w poszukiwaniach
archeologicznych. Ułożył Stanisław Krzyżanowski. Кrakow, 1870. 59 s.
Pavlenko S. O. Princely seal of Hetman I. Mazepa or souvenir
The purpose of the proposed study is to investigate the context in which
Hetman Ivan Mazepa was granted the princely title, as well as the sources
and literature related to this procedure.
Using the problem-analytical method, the author carefully examined
and interpreted documents and publications addressing this issue, including
its resolution by Russian offi cials and Mazepa himself.
The novelty of the material lies in the author’s discovery that, for the
fi rst time through a detailed review of sources, it was established that
the procedure for issuing confi rmation documents for the princely status
continued into 1709. Consequently, I. Mazepa could not receive these
documents due to ongoing military actions.
The article refutes the claim that the leader of the Hetmanate used a
princely seal, as he could not have obtained it from Vienna before receiving
the offi cial documents, the processing of which was delayed. The author
suggests that the artifact found in Cherkasy may have been a masterfully
crafted souvenir created after the publication of O. Dabyzha’s article at
the end of the 19th century.
Key words: prince, hetman, Mazepa, seal, Vienna.
REFERENCES
1. (2014). [1708 h., sentiabr]. Pysmo Y. Mazepy k A. Menshykovu. S
pozdravlenyiamy po sluchaiu pobedы y o sbore provyanta [Letter from I. Mazepa
ISSN 2218-4805
123
to A. Menshikov. With congratulations on the victory and about the collection
of provisions.]. Baturynskyi arkhyv y druhye dokumenty po ystoryy
Ukraynskoho hetmanstva 1690–1709 hh. [ruk. proekta y sost. d-r yst.
nauk T. H. Tayrova-Yakovleva; otv. red. kand. yst. nauk T. A Bazarova].
Sankt-Peterburh. [in Russian].
2. Akyshyn, M. O. (2021). Henrykh fon Hiuisen: nemetskyi yuryst na sluzhbe
Petra Velykoho [Heinrich von Hüysen: A German lawyer in the service of Peter the
Great.]. Problemy ystoryy obshchestva, hosudarstva y prava. Sbornyk
nauchnykh trudov Vserossyiskoi zaochnoi nauchnoi konferentsyy.
Vypusk 12. Hlav. redaktor A. S. Smykalyn. Ekaterynburh. [in Russian].
3. Delvynh, V. S. (2015). Ot tsarskoi votchyny k paradno-predstavytelskoi
rezydentsyy rossyiskykh monarkhov (Lefortovskyi dvorets v Moskve, 1696–1699
hody) [From the Tsar’s estate to the ceremonial representative residence of Russian
monarchs (Lefortovo Palace in Moscow, 1696–1699)]. Obshchestvo. Sreda.
Razvytye. Nauchno-teoretycheskyi zhurnal – Society. Environment.
Development. Scientific-Theoretical Journal. 1. P. 20. Sankt-Peterburh.
[in Russian].
4. Kaliazyn, E. A., Efymov S. V. (2002). Dvorianskye dyplomy y herbe
Aleksandra Menshykova [Noble diplomas and coats of arms of Alexander
Menshikov]. Krov. Porokh. Lavry. Voiny Rossyy v epokhu barokko (1700–
1762). Sbornyk materyalov nauchnoi konferentsyy. Vypusk 1. Sankt-
Peterburh. [in Russian].
5. Kocheharov, K. A. (2015). Mazepa y Menshykov: chelovecheskye
otnoshenyia y polytycheskoe sotrudnychestv. [Mazepa and Menshikov: Human
relations and political cooperation]. Menshykovskye chtenyia – 2015:
Materyaly Rossyiskoi nauchnoi konferentsyy: Berёzovo (Khanty-
Mansyiskyi avtonomnыi okruh – Yuhra), 27–28 noiabria 2015 h. / otv.
red. P. A. Krotov. Vyp. 10. Sankt-Peterburh. [in Russian].
6. Diatlov, V. (2006). Lyst hetmana I. Mazepy do tsisaria Yosyfa I [Letter
from Hetman I. Mazepa to Emperor Joseph I]. Siverianskyi litopys – Siverian
chronicle. 3. P. 14–15. Chernihiv. [in Ukrainian].
7. Kovalevska, O. (2011). Lyst Pylypa Orlyka do mytropolyta Stefana
Yavorskoho (1721) [Letter from Pylyp Orlyk to Metropolitan Stefan Yavorsky
(1721).]. Zbirnyk «Mazepa»: rekonstruktsiia vydavnychoho proektu
1939–1949 rokiv. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Lomko, O. (2021). Mazepa. Shliakh do Baturyna [Mazepa. The Road to
Baturyn]. Slovo «Hetmanskoi stolytsi». Veresen -zhovten.– The Word of
the Hetman Capital.5. P. 1. Baturin. [in Ukrainian].
9. Orlyk, P. (2006). Konstytutsiia, manifesty ta literaturna spadshchyna
[Constitution, Manifestos, and Literary Heritage]. Vybrani tvory. Kyiv. [in
Ukrainian].
10. Pavlenko, N. Y. (2017). Menshykov: poluderzhavnыi vlastelyn [Menshikov:
Semi-sovereign ruler]. Moskva. [in Russian].
11. Pavlenko, S. (2017). Viisko Karla XII na pivnochi Ukrainy [The Army
of Charles XII in Northern Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].
12. Pavlova, V. E. (2008). Lefortovskyi dvorets – moskovskaia rezydentsyia
Petra I. [Lefortovo Palace – Moscow residence of Peter I]. Vestnyk arkhyvysta-
Herald of the Archivist. P. 221. Sankt-Peterbuh. [in Russian].
13. Saienko, N. (2021). Osobovu pechatku Mazepy predstavyly u Baturyni.
[Mazepa’s Personal Seal Presented in Baturyn]. Retrieved from: https://
antikvar.ua/osobova-pechatka-knyazya-mazepy. Baturin. [in Ukrainian].
14. Butych, I., Rynsevych ,V. (2006). Spysok mistsevostei, v yakykh
perebuvav Ivan Mazepa u 1687–1709 rr. Universaly Ivana Mazepy (1687–1709
[List of Localities Where Ivan Mazepa Stayed in 1687–1709. Universals of Ivan
Mazepa (1687–1709). NTSh, Kn. II. Kyiv–Lviv. Ukraine. [in Ukrainian].
15. Tayrova-Yakovleva, T. H. (2011). Yvan Mazepa y rossyiskaia ymperyia.
Ystoryia «predatelstva» [Ivan Mazepa and the Russian Empire. The history of
«betrayal»]. Moskva. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 29.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 94(977.52)
Д. В. Казіміров
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА
ДОМОГОСПОДАРСТВА ЖИТЕЛІВ
ГЛУХОВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
(За матеріалами сповідних розписів)
У статті аналізується соціальний склад, показники населеності
домогосподарств та сімейні структури жителів Глухова на основі
сповідних книг 1770 р. Міська спільнота вирізнялася строкатою со-
ціальною структурою – духовенство, козацька старшина, службовці
цивільних відомств («приказні» та «різночинці»), ремісники, міщани
та посадські, посполиті, слуги та підсусідки. Найменш залюдненою
була територія центральної частини Глухова в межах міських укрі-
плень, тоді як абсолютна більшість жителів мешкала на передмістях.
Специфіка соціальної структури та населеності домогосподарств
зумовлена й тим, що в столичному місті були сконцентровані ор-
гани цивільного та військового управління Гетьманщиною. Найбіль-
ше людей проживало у дворах священників та козацької старшини.
Найменший показник середньої населеності виявився в домогосподар-
ствах міщан, посполитих та підсусідків. Аналіз сімейної структури
засвідчив перевагу родин нуклеарного типу, що в цілому відповіда-
ло уявленням про тогочасне ранньомодерне місто, яке пропонувало
більше можливостей для заробітку, навчання та службової кар’єри.
Але питання щодо житла та забезпеченості сім’ї не спонукали біль-
шість глухівчан до розширення своїх родин.
Ключові слова: домогосподарство, сповідний розпис, духовенство,
козацька старшина, козаки, міщани, підсусідки, сімейні структури.
Дослідження різних сторін життя ранньомодерного
суспільства доби Гетьманщини є одним з перспективних
напрямків сучасної української історіографії. Це важливо
для розуміння суспільних, соціальних, економічних про-
цесів в Українській козацькій державі другої половини
XVII–XVIII ст. Тим більше, що потенціал джерел статис-
тичного характеру тієї доби відкриває великі можливо-
сті для вивчення демографічних характеристик місько-
го, сільського соціуму Гетьманщини та інших локальних
спільнот. Йдеться про статево-вікову структуру населення,
шлюбно-сімейні відносини, показники народжуваності,
смертності, природний приріст населення та ін. В укра-
їнській історичній науці подібні студії представлені на-
самперед працями Ю. Волошина, О. Замури, В. Дмитрен-
ка, О. Сакала, І. Сердюка та ін. [2; 3; 5; 7; 22].
В нашій розвідці звернемо увагу на соціальну структу-
ру, населеність домогосподарств і типологію родин жи-
телів останньої столиці Гетьманщини у другій половині
XVIII ст. Для цього скористаємося матеріалами сповід-
них розписів глухівських церков за 1770 р. Мова йде про
сповідні книги парафій Трьох-Анастасіївської, Троїцької,
Різдвобогородицької (знаходилася на передмісті Вериги-
не), Покровської (стояла на передмісті Усівка), Миколаїв-
ської, Михайлівської, Василівської (розташовувалася на
Білополівці), Преображенської (стояла за межами міських
укріплень) церков [10; 20]. Що цікаво, парафія Михайлів-
ського храму поділялася на дві половини, по кожній з яких
велася окрема книга. Водночас Глухів був центром одно-
йменної протопопії Київської єпархії [1, арк. 3].
Облік православного населення, яке мало щорічно
сповідатися та причащатися, запроваджений на тери-
торії Гетьманщини у 1720-х рр. Згідно з указом Синоду
від 7 березня 1722 р., відвідання священника з цією ме-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210969 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T08:42:01Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Павленко, С.О. 2025-12-21T12:54:11Z 2025 Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір / С.О. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 118-123. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210969 94(477) Метою запропонованої студії є дослідження контексту надання гетьманові Івану Мазепі князівського титулу, джерел, літератури, що стосуються цієї процедури. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про вирішення згаданої проблеми російськими можновладцями та самим володарем булави. Новизною матеріалу є те, що вперше завдяки детальному огляду джерел автору вдалося з’ясувати, що процедура надання підтверджувальних документів князівського статусу тривала ще в 1709 році, а відтак І. Мазепа не зміг через військові дії їх отримати. Стаття спростовує версію про те, що лідер Гетьманщини користувався князівською печаткою, оскільки він не міг її отримати з Відня раніше, ніж офіційні документи, оформлення яких затяглося. Автор припускає, що знайдений на Черкащині артефакт – майстерно виготовлений сувенір після появи статті О. Дабижі в кінці ХІХ століття. The purpose of the proposed study is to investigate the context in which Hetman Ivan Mazepa was granted the princely title, as well as the sources and literature related to this procedure. Using the problem-analytical method, the author carefully examined and interpreted documents and publications addressing this issue, including its resolution by Russian officials and Mazepa himself. The novelty of the material lies in the author’s discovery that, for the first time through a detailed review of sources, it was established that the procedure for issuing confirmation documents for the princely status continued into 1709. Consequently, I. Mazepa could not receive these documents due to ongoing military actions. The article refutes the claim that the leader of the Hetmanate used a princely seal, as he could not have obtained it from Vienna before receiving the official documents, the processing of which was delayed. The author suggests that the artifact found in Cherkasy may have been a masterfully crafted souvenir created after the publication of O. Dabyzha’s article at the end of the 19th century. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір Princely seal of Hetman I. Mazepa or souvenir Article published earlier |
| spellingShingle | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір Павленко, С.О. Доба Гетьманщини |
| title | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір |
| title_alt | Princely seal of Hetman I. Mazepa or souvenir |
| title_full | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір |
| title_fullStr | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір |
| title_full_unstemmed | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір |
| title_short | Князівська печатка гетьмана І. Мазепи чи сувенір |
| title_sort | князівська печатка гетьмана і. мазепи чи сувенір |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210969 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkoso knâzívsʹkapečatkagetʹmanaímazepičisuvenír AT pavlenkoso princelysealofhetmanimazepaorsouvenir |