Cover Image

Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці

Стаття підсумовує архітектурно-археологічне дослідження решток головної резиденції гетьмана Івана Мазепи на околиці Гончарівка м. Батурина Чернігівської обл. в 1995, 2003–2013 рр. та порівнює її архітектуру і зовнішній декор з подібними палацами, монастирськими й житловими кам’яницями Польщі та Захі...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Сіверщина в історії України
Date:2025
Main Author: Мезенцев, В.І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2025
Subjects:
Доба Гетьманщини
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210970
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 96-117. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860216358554304512
author Мезенцев, В.І.
author_facet Мезенцев, В.І.
citation_txt Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 96-117. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сіверщина в історії України
description Стаття підсумовує архітектурно-археологічне дослідження решток головної резиденції гетьмана Івана Мазепи на околиці Гончарівка м. Батурина Чернігівської обл. в 1995, 2003–2013 рр. та порівнює її архітектуру і зовнішній декор з подібними палацами, монастирськими й житловими кам’яницями Польщі та Західної Європи XVI–XVIII ст. Компаративний аналіз проведено на основі західних публікацій, інтернет-ресурсів та натурних обстежень і фото автора польських споруд. Обґрунтовується приналежність цієї Мазепиної резиденції до зодчества центральноєвропейського бароко та її унікальність серед відомих палат козацької старшини народної традиції. Показано запровадження гетьманом передового барокового палацового мистецтва Заходу до Батурина. Стаття ілюстрована гіпотетичною комп’ютерно-графічною реконструкцією його головного осідку, креслениками та знімками аналогічних ранньомодерних будівель Польщі. This article summarizes the architectural and archaeological research of the remnants of Hetman Ivan Mazepa’s principal residence in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine. This town was the capital of the early modern Cossack state, or Hetmanate. The site of Mazepa’s palace was excavated in 1995 and 2003–2013. This Canada-Ukraine Baturyn Archaeological Project has been sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at the CIUS Toronto Office (https://www.ualberta.ca/canadianinstitute- of-ukrainian-studies/centres-and-programs/jacyk-centre/ baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York also supports the Baturyn project with annual subsidies. The most generous individual benefactors of the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn are Ms. Olenka Negrych, Dr. George J. Iwanchyshyn (Toronto), Mr. Michael S. Humnicky (Murfreesboro, TN), and Dr. Maria R. Hrycelak (Park Ridge, IL, USA). This article compares the architecture and exterior decor of Mazepa’s main residence in Honcharivka, the suburb of Baturyn, with similar palaces, monastic and residential buildings in Poland and Western Europe from the 16th to 18th centuries. A comparative analysis was carried out on the basis of Western publications, Internet resources, as well as firsthand on-site explorations and photos of Polish structures by the author. He attributes Mazepa’s palace to the Central European baroque architecture and shows its distinction from the known mansions of the Cossack elite of the folk tradition. This article highlights the introduction of the advanced Western baroque palatial art to Baturyn by this hetman. It is illustrated with the hypothetical computer graphic reconstruction of his principal residence, drawings and photographs of comparable early modern edifices in Poland.
first_indexed 2026-03-20T21:02:44Z
format Article
fulltext Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 96 УДК 94(477.51):72.04]:001.8 В. І. Мезенцев ЗАХІДНІ АНАЛОГІЇ АРХІТЕКТУРИ І ДЕКОРУ ПАЛАЦУ І. МАЗЕПИ НА ГОНЧАРІВЦІ Стаття підсумовує архітектурно-археологічне дослідження решток головної резиденції гетьмана Івана Мазепи на околиці Гон- чарівка м. Батурина Чернігівської обл. в 1995, 2003–2013 рр. та по- рівнює її архітектуру і зовнішній декор з подібними палацами, мо- настирськими й житловими кам’яницями Польщі та Західної Європи XVI–XVIII ст. Компаративний аналіз проведено на основі західних публікацій, інтернет-ресурсів та натурних обстежень і фото ав- тора польських споруд. Обґрунтовується приналежність цієї Мазе- пиної резиденції до зодчества центральноєвропейського бароко та її унікальність серед відомих палат козацької старшини народної традиції. Показано запровадження гетьманом передового бароко- вого палацового мистецтва Заходу до Батурина. Стаття ілюстро- вана гіпотетичною комп’ютерно-графічною реконструкцією його головного осідку, креслениками та знімками аналогічних ранньомо- дерних будівель Польщі. Ключові слова: Батурин, палац Гончарівки, І. Мазепа, архітек- тура та декор Відродження і бароко, Центральна Україна, Поль- ща, Західна Європа. У 1995–2021 рр. археологи та історики з Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевчен- ка та Канадського інституту українських студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтоні та його від- ділу м. Торонто в Канаді проводили щоліта розкопки у м. Батурині Чернігівської обл. Великомасштабне втор- гнення Росії в Україну змусило призупинити стаціонар- ні археологічні дослідження там у 2022–2023 рр. Однак улітку 2024 і 2025 рр. співробітники Національного іс- торико-культурного заповідника «Гетьманська столи- ця» коштом КІУС провели охоронні археологічні робо- ти в Батурині та околицях [1]. Від 2001 р. поспіль проєкт історико-археологічного вивчення Батурина козацької доби спонсорують КІУС та Дослідний інститут «Україніка» у Канаді [2]. Цей про- єкт є у складі Центру українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Торонтському відділі КІУС (https:// www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/ centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). Колишній директор КІУС, видатний історик Гетьманщини проф. Зенон Когут заснував Батуринський проєкт 2001 р. і керував ним до 2015 рр. Він лишається його авторитет- ним академічним дорадником. Головою Батуринської археологічної експедиції є науковий співробітник Наці- онального історико-культурного заповідника «Гетьман- ська столиця» археолог Юрій Ситий. У 2001–2013 рр. на- уковий працівник Торонтського відділу КІУС Володимир Мезенцев брав участь у розкопках Батурина та залиш- ків Мазепиної садиби як співкерівник експедиції. Він є виконавчим директором Батуринського українсько-ка- надського археологічного проєкту КІУС. Стаття підсумує архітектурно-археологічне вивчен- ня решток головної резиденції гетьмана Івана Мазепи у Батурині в минулі роки та порівняє її архітектуру і де- кор з подібними палацами й іншими спорудами Заходу XVI–XVIII ст. (рис. 8–23). Праця покаже гетьманський маєток у широкому контексті європейського зодчества того часу та його впливи на столицю козацької держа- ви. Порівняльний аналіз проведено на базі західних пу- блікацій, інтернетних ресурсів та натурних обстежень і світлин архітектурних пам’яток під час дослідницьких подорожей автора до Варшави, м. Кракова й м. Любліна у Польщі в 2014 р. і 2015 р. (рис. 12, 16–19, 21–23). У 2024–2025 рр. З. Когут, В. Мезенцев і Ю. Ситий ви- дали в Канаді та США науково-популярні буклет і стат- ті на цю тему, які також оприлюднено в Інтернеті [3]. Ав- тор запропонованої академічної статті врахував цінні консультації та відгуки на той буклет 2024 р. директора Науково-дослідного інституту історії архітектури й мі- стобудування у Києві архітектора-реставратора Сергія Юрченка, істориків зодчества Речі Посполитої в інсти- тутах мистецтва Польської академії наук, університетах та бюрах реставраторів/консерваторів будинків Варша- ви, Кракова і Любліна [4], а також відомих істориків Геть- манщини, доцента Київського національного університе- ту ім. Т. Г. Шевченка д. і. н. Олексія Сокирка, співробітниці Українського наукового інституту Гарвардського універ- ситету проф. Тетяни Таїрової-Яковлевої та мазепознав- ця Сергія Павленка (Чернігів). Щиро дякуємо цим коле- гам за співпрацю і важливі поради. За датуванням автора, між 1696 р. і 1700 р. І. Мазепа побудував свою укріплену садибу з головною мурованою Рис. 1. План Батурина з околицями до розорення 1708 р. Реконструкція Ю. Ситого, В. Мезенцева та О. Бондаря, комп’ютерна графіка О. Бондаря 2017 р. ISSN 2218-4805 97 резиденцією на околиці Батурина Гончарівка (рис. 1–8). Його палац пограбувало й спалило російське військо під час розорення гетьманської столиці у 1708 р. Відтоді та цегляна споруда стояла у пустці й поступово руйнува- лась. У 1995 р., 2003–2013 рр. наша експедиція розкопа- ла майже повністю її залишки: фундаменти, їхні рови і розвали стін у глибокому котловані [5]. Останній орі- єнтований довгою віссю приблизно північ – південь. Натепер ця гетьманська резиденція є найбільш дослі- дженою археологічно в Україні. За реконструкцією плану розкопаного палацу Гонча- рівки Ю. Ситого, його підвал мав підквадратну основну частину (15 х 14,5 м), поділену в центрі навхресними сті- нами на чотири камери, близькі за площею й перекриті склепіннями (рис. 2). Глибина підлоги підвалу від сучас- ної поверхні біля 4 м. З півночі до основного підквадрат- ного об’єму палацу від початку прибудували цегляне пря- мокутне приміщення (12 х 5 м), де виявили рештки сходів до льоху. У наземній частині тої прибудови могли знахо- дитись також дерев’яні маршові сходи на верхні повер- хи палацу. Разом із прибудовою довжина палацу стано- вила близько 20 м і ширина – 14,5–15 м. Для Центральної України часів І. Мазепи це була велика житлова споруда. 2004 р. автор ознайомився з малюнком руїн його пала- цу в Батурині 1744 р., який зберігається у Національному музеї Стокгольму (рис. 3) [6]. На основі того схематизо- ваного малюнку та матеріалів розкопок залишків гонча- Рис. 2. План Мазепиного палацу на околиці Батурина Гончарівка за археологічними дослідженнями його фундаментів. Реконструкція Ю. Ситого, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка 2013 р. Рис. 3. Руїни палацу І. Мазепи на Гончарівці. Малюнок 1744 р. з колекції Фрідріха-Вільгельма фон Берггольца. Національний музей Стокгольму. Посилання 6 Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 98 рівського палацу він підготував гіпотетичну реконструк- цію екстер’єру споруди до зруйнування 1708 р. Її виконав художник Батуринського археологічного проєкту Сер- гій Дмитрієнко (Чернігів) технікою комп’ютерної графі- ки (рис. 8). Там відтворено чільний, торцевий, південний і поздовжній, східний, фасади палацу з їхнім декором. За малюнком 1744 р. і реконструкцією автора, буди- нок мав три наземні поверхи з пласкими балочними пе- рекриттями, мансарду та вертикальну об’ємно-просторову композицію. Враховуючи вищевказані параметри спору- ди, балки перекрить там могли спиратись на внутрішні стіни чи стовпи, вірогідно, дерев’яні. Разом зі склепінчас- тим підвалом і мансардою палац мав п’ять ярусів. Висота наземних поверхів зменшувалась догори. Правдоподібно, дах був вальмовим з заломом. Перший дослідник малюн- ку руїн Мазепиної резиденції 1744 р., знавець архітекту- ри козацької України д-р Володимир Ленченко (Київ) на його основі підрахував, що палац з мансардою і покрів- лею мав висоту понад 25 м [7]. Згідно з цим малюнком та знахідками в процесі роз- копок орнаментальних деталей, Мазепина резиденція мала типовий дизайн і зовнішній пластичний декор зод- чества західного бароко. Чоловий фасад там увінчував ви- сокий трикутний бароковий фронтон з похилими увігну- тими крилами та великим арочним вікном мансардного поверху. Фронтон фланкували наріжні стовпчики з три- кутними завершеннями й волютами обабіч. Наріжжя головної елевації на кожному ярусі прикра- шали тонкі цегляні колони чи напівколони з кераміч- ними профільованими базами (рис. 5, 6). Колони стоя- ли на високих цегляних цоколях/п’єдесталах і вінчались капітелями коринфського ордера. Знайшли уламки та- ких капітелей з рельєфами волют, вирізьблених у вапня- ку (рис. 4) [8]. Капітелі колон символічно підтримували антаблементи з профільованими карнизами, які відділя- ли й завершували кожний поверх. Над верхнім карнизом лінію колон продовжували вищезгадані наріжні стовпчи- Рис. 5. Цегли у формі половини й чверті кола від мурування фустів півколон гончарівського палацу Рис. 6. Уламки керамічних профільованих баз півколон Рис. 4. Уламки вапнякових коринфських капітелей півколон з рельєфами волют від декору головного фасаду палацу Гончарівки. Фото знахідок його орнаментальних деталей В. Мезенцева. Усі знахідки з розкопок Батурина зберігаються в Музеї археології та фондах заповідника «Гетьманська столиця» ISSN 2218-4805 99 ки по краях фронтону. У центрі чільного фасаду був прямокутний вхід, обра- мований порталом з бароковим фігурним тимпаном. За ранньомодерними європейськими аналогіями, середи- ну тимпана над дверима, ймовірно, прикрашав ліпний чи керамічний вінок з гербом І. Мазепи. На другому й третьому поверхах головної елевації зна- ходилось по три великих прямокутних вікна. Здогадно, на кожному ярусі й мансарді поздовжнього фасаду роз- міщувалось по чотири таких вікна. Кожне профільоване підвіконня декоративно спиралось по боках на невисокі керамічні кронштейни (рис. 7). Лиштви вікон мали три- кутні та лучкові/арочні сандрики, форми яких чергувались у горизонтальному й вертикальному напрямах (рис. 3, 8). За малюнком руїн цього палацу, співвідношення ви- соти й ширини чолового фасаду (без врахування фронто- ну) було приблизно 8:6.5 (рис. 3). Воно близьке до класич- ної пропорції т. зв. «золотого перетину» (8:5), яка широко використовувалась в архітектурі Відродження і бароко. Бічні стіни палацу були оздоблені простіше, тільки ли- штвами й сандриками вікон та профільованими карни- зами поверхів, без колон і фронтонів. Таке зосередження орнаментальних деталей на головному фасаді характер- не для барокових палаців, вілл і костелів Заходу. Відмін- но, ранньомодерним православним церквам і кам’яни- цям Центральної України був притаманний зовнішній декор, однаковий з усіх боків споруд [9]. Загалом баро- кові архітектурні форми й пластичні прикраси резиден- ції І. Мазепи на Гончарівці були ясними, виразними, чіт- ко артикульованими, лаконічними і новаторськими для світського зодчества Гетьманщини. На підставі аналізу малюнка 1744 р. та знайдених археологами орнаментальних деталей, архітектура й пластична обробка елевацій з класичними ордерними елементами головної Мазепиної ставки у Батурині від- носяться до стилістики центральноєвропейського ба- роко [10]. С. Юрченко вбачає в ній риси маньєристич- ного зодчества Заходу першої половини XVII ст. Однак, за археологічними матеріалами, її зовнішній західний убор доповнили низками керамічних полив’яних полі- хромних дисків з рельєфами розеток на фризах анта- блементів за зразком такого оформлення фасадів і бань мурованих церков, дзвіниць і трапезних монастирів Ки- єва XVII–XVIII ст. (рис. 8). Крім вілли Гончарівки, цей прийом невідомий в опорядженні інших житлових бу- динків України та барокової архітектури Європи [11]. Питання про архітектурний тип, стиль, багатоповер- ховість, реконструкцію суперструктури, аналогії, зодчих і декораторів цього палацу Батурина детально висвітлені автором у кількох академічних статтях та буклеті 2024 р. Там проведені широкі порівняння його плану, габаритів, дизайну та фасадних прикрас зі старшинськими кам’я- ницями і купольними базиліками Гетьманщини, а та- кож з бароковими палацами, віллами й костелами Іта- лії, Литви і Білорусі [12]. Серед залишків палацу І. Мазепи також виявили ба- гато уламків майолікових різнобарвних, монохромних і теракотових кахлів високого художнього й технічно- го рівня, які облицьовували огрівальні печі покоїв, та керамічних плиток різних форм від мощення підлог з глазур’ю і без покриття. У спеціальних статтях автор показав західне походження конструкцій і орнамента- ції підлог Мазепиного осідку та їхні аналогії в Україні, Польщі та Італії Нового часу [13]. Він також розглянув Рис. 7. Ймовірні фрагменти керамічних профільованих підвіконь (зліва) та кронштейни, що їх підтримували по боках Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 100 образи янголів-путті на пічних кахлях головної геть- манської резиденції й поширення цього сюжету в Укра- їну з мистецтва італійського Відродження через Річ По- сполиту в XVI–XVII ст. [14]. Ю. Ситий, дослідниця кахлів Батурина XVII–XVIII ст. Людми- ла Мироненко (Інститут архео- логії НАНУ) та автор гадають, що усі імпозантні й дорогі ке- рамічні зовнішні та внутрішні оздоби гончарівської вілли ви- готовили найкращі кахлярі Киє- ва на замовлення І. Мазепи [15]. Підквадратний центричний план основного об’єму з пере- хрещеними у центрі внутрішніми стінами підвалу, європейська ба- рокова архітектура з класичним ордером, вертикальний трияру- сний дизайн, різьблені кам’яні коринфські капітелі та виключ- но пишне оформлення інтер’єру й екстер’єру майоліковими дета- лями, виготовленими доверше- ними київськими майстрами, вирізняли головну Мазепину ре- зиденцію у Батурині серед відо- мих, здебільше одноповерхових, кам’яниць козацької верхівки на- родної/вернакулярної традиції другої половини XVII – почат- ку XVIII ст. (рис. 2–8). За писем- ними повідомленнями, у палаці Гончарівки знаходились особи- сті покої гетьмана, його дружи- ни Ганни (†1702 р.), державна/ військова й приватна гетьман- ська скарбниці, генеральна кан- целярія, архів, бібліотека і зал для прийнять та бенкетів [16]. Авторитетні українські істо- рики XIX ст. Дмитро Бантиш-Ка- менський і Микола Маркевич та мистецтвознавець Федір Ернст на початку XX ст. писали, що спа- лений 1708 р. прегарний палац («замок») І. Мазепи у Батурині був побудований і прикрашений «за польським звичаєм», «сти- лем» [17]. На жаль, вони не вка- зали джерело для такої атрибуції його архітектури та декору. Оче- видно, ці вчені мали на увазі Ма- зепин бароковий цегляний три- поверховий палац в укріпленому маєтку на Гончарівці. За Ю. Си- тим, двоповерхова гетьманська резиденція у цитаделі фортеці Батурина була дерев’яною (рис. 1) [18]. Її спо- рудив гетьман Дем’ян Ігнатович (Многогрішний, 1669– 1672 рр.), вірогідно, за місцевою будівельною традиці- Рис. 8. Цегляний палац І. Мазепи на Гончарівці до зруйнування 1708 р. Гіпотетична реконструкція В. Мезенцева, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка 2016 р. Рис. 9. Резиденція князів Острозьких «Вежа мурована» XVI ст. у їхньому замку в м. Острозі Рівненської обл. Тепер – Острозький краєзнавчий музей. Знімок автора ISSN 2218-4805 101 єю. Врахуємо, що українські автори Нового часу могли назвати «польськими» споруди Заходу загалом. Дослідники біографії І. Мазепи вважають, що після нав- чання у Києво-Могилянській колегії він продовжив осві- ту в Краківській академії у 1650-х рр. [19]. За датуванням Т. Таїрової-Яковлевої, в 1659–1665 рр. юний шляхтич слу- жив покоєвим дворянином при дворі польського короля Яна Казимира ІІ Вази у Варшаві й виконував його дипло- матичні доручення. Історикиня вважає, що І. Мазепа тоді також відвідував Краків, Люблін і Львів та мав нагоду на Рис. 10. Резиденція-музей польського короля у м. Пйотркуві-Трибунальському Лодзинського воєводства 1519 р. Фото Witia. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Castle_in_Piotrkow_Trybunalski_02.jpg Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 102 власні очі сприйняти рафіновані столичні королівські та аристократичні палаци [20]. За свого гетьманування, під час Великої Північної війни (1700–1721 рр.), І. Мазепа підтримував особисті дружні, культурні та політичні стосунки з магнатами, князями й гетьманами Польщі та Великого князівства Литовського і таємні контакти з польським королем Станіславом Лещинським, союзником шведського ко- роля Карла ХІІ [21]. 1707 р. І. Мазепа таємно приймав посланця С. Лещинського, ксьондза Заленського у па- лаці на Гончарівці. Львівська княгиня Анна Дольська прислала гетьману капелу музик, яка грала для нього і гостей у палаці. Він наймав слуг «породи лядської», яких використовував для посилок до Речі Посполи- тої [22]. Французький дипломат Жан де Балюз (1648– 1718 рр.), який 1704 р. відвідав «замок… принца Мазе- пи», «господаря України» (очевидно, його укріплену головну резиденцію на Гончарівці), від- значив, що розкішні прийняття там ко- зацької старшини були «багато дечого на польський зразок» [23]. За О. Сокирком, політична опози- ція І. Мазепі, ворожа до Речі Поспо- литої і католицького Заходу, вважала гетьмана «ляхом». Так само раніше про- московська партія серед козацтва на- зивала «ляхом» гетьмана Івана Вигов- ського (1657–1659 рр.), який намагався звільнити Наддніпрянську Україну з-під влади Москви й повернути її до польсько- го королівства [24]. В Державному історико-культурному заповіднику у м. Путивлі Сумської обл. зберігається масивна антикварна дубова шафа для одягу XVII–XVIII ст. За правдо- подібною версією керівництва заповідни- ка, ця мебля походить з палацу І. Мазепи у Батурині. Вона прикрашена майстерни- ми різьбленими рельєфами колон, капіте- лей з волютами, профільованого розкрі- пованого карнизу у вигляді барокового будинку, горельєфами античних жінок та рослинних орнаментів. 2013 р. автор ог- лянув і сфотографував цей експонат пу- тивльського заповідника і кілька схожих шаф у Вавельському королівському зам- ку-музеї, Національному музеї Кракова та замку-музеї Любліна. Такий фасон шаф був поширеним у Речі Посполитій, і вони виготовлялись у м. Гданську в Польщі [25]. Серед майна гетьмана була сила цінних польських виробів. Після пограбування його садиби в Батурині 1708 р. царські сановни- ки описали загарбані «пожитки, залишені від Мазепи,... усі на польську руку» [26]. Отже, гетьман явно виявляв прихильність до польської культури, творів мистецтва й ремесла, придворних і побу- тових звичаїв та підтримував різні зв’язки з можновлад- цями Речі Посполитої. Це допускає замовлення ним по- будувати й оформити свою головну столичну резиденцію на кшталт аристократичних палаців чи вілл Польщі [27]. Реконструйовані план, розміри, вертикальний три- поверховий з мансардою дизайн і пластичний декор фасадів головної ставки І. Мазепи в Батурині подібні до порівняно невеликих мурованих палаців, вілл, мо- настирських будівель і житлових кам’яниць шляхти чи міщан польського королівства XVI–XVIII ст. (порівняй рис. 8–12, 15–21). Там і в Західній Європі XIV–XVI ст. були поширені муровані та дерев’яні тереми, вежопо- дібні палаци або замки лицарів-феодалів, магнатів і ко- ролів. Їхні польські назви є «wieża-pałac», «zamek albo wieża», «dwόr murowany wieżowy», «wieża mieszkalna» Рис. 11. Графічна реконструкція первинного вигляду замку польського короля в Пйотркуві-Трибунальському (Lasek P. Turris fortissima nomen Domini. Murowane wieże mieszkalne w Królestwie Polskim od 1300 r. do połowy XVI w. Warszawa, 2013. Il. 133.) ISSN 2218-4805 103 і «rezydencja wieżowa», а в англомовній літературі – «tower hall», «tower palace», «elevated castle» чи «residential tower». Де- які польські муровані баштовидні пала- ци мали квадратні плани, подібні до ос- новного об’єму гончарівського палацу, перетин внутрішніх стін у центрі, поділ на три-чотири камери, склепінчасті під- земелля та два-чотири наземні поверхи з балочними перекриттями [28]. Наприклад, у замку польських королів на Вавелі в Кракові збереглись мурова- ні мешкальні вежі т. зв. «Кур’яча лапка» і Данська XVI ст. До цього ж типу належить готична прямокутна триярусна «Вежа му- рована» XVI ст., резиденція волинських князів Острозьких на подвір’ї їхнього зам- ку в м. Острозі Рівненської обл. (рис. 9) [29]. Схожою до Мазепиного палацу на Го- нчарівці за параметрами, планом, верти- кальним дизайном, кількістю поверхів і вікон та функціями є цегляна резиденція польського короля Сигізмунда І Старого Ягеллона у м. Пйотркуві-Трибунальсько- му Лодзинського воєводства (рис. 10, 11). Її побудували у готично-ренесансному стилі 1519 р. та реконструювали у пер- вісному вигляді в 1969 рр. Це є порівня- но невеликий палац (біля 18 х 20 м) без оборонних функцій, близький до квадра- ту за планом, й трохи ширший за гонча- рівську віллу. Він має напівзаглиблений у землю склепінчастий цокольний поверх і три яруси з дерев’яними перекриттями. Внутрішні стіни перетинаються близько до середини кожного поверху і ділять їх на три-чотири кімнати й зали. Маршові сходи на верхні яруси розміщені у кутку споруди та в товщі стін. Головний торцевий, східний, фасад цієї королівської резиденції має по три прямо- кутних вікна на кожному поверсі та вхід у центрі. Його первинно завершував висо- кий трикутний готичний фронтон, який не відбудували. Довша, південна, елева- ція має по чотири великі прямокутні вікна на кожному ярусі, подібно до реконструкції Мазепино- го палацу (порівняй рис. 8, 11) [30]. Але готично-рене- сансна стилістика і стриманий зовнішній декор палати польського короля у Пйотркуві відрізнялись від ошат- ніших ордерних пластичних прикрас і барвистих майо- лікових фасадних аплікацій барокового палацу україн- ського гетьмана, котрий побудували на 180 років пізніше. Подібно до останнього, в описаній мешкальній вежі мі- стились приватні покої Сигізмунда І, приміщення для його почту, секретарів, сенаторів та інших державних службовців, королівські скарбниця і архів [31]. У ході перебудови середньовічного замку поль- ських королів на Вавелі у Кракові італійськими зодчи- ми і декораторами на світський палац у дусі пізньо- го Відродження в XVI ст. поруч кафедрального собору свв. Станіслава й Вацлава спорудили відносно невели- кий баштовидний триповерховий корпус з т. зв. «Верх- ньою брамою» до внутрішнього подвір’я того комплек- Рис. 12. Надбрамна вежоподібна резиденція польського короля, т. зв. «Верхня брама», XVI ст. Вавельського замку-музею в Кракові. Світлина В. Мезенцева Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 104 су (рис. 12). Другий і третій яруси надбрамної будівлі були частиною королівських апартаментів. На її передньому, торцевому, фасаді ці поверхи освіт- люють по три вікна. Він увінчаний підтрикутним фрон- тоном з рельєфним гербом Речі Посполитої у центрі, похилими увігнутими крилами та стовпчиками по кра- ях. Профільовані карнизи відділяють яруси, але відсут- ні пілястри на фронтальній елевації. Прямокутні вікна облямовані профільованими лиштвами з прямими сан- дриками. Арочні брама й менші, бічні, входи тої спо- руди опоряджені ренесансними порталами. Чепурний портал брами фланкують коринфські півколони, що підтримують антаблемент [32]. Цей надбрамний терем можна розглядати як рене- сансний прототип архітектурного рішення на століт- тя пізнішої барокової резиденції І. Мазепи на Гонча- рівці (порівняй рис. 8, 12). Під час студій у Краківській академії чи служби польському королю майбутній геть- ман, ймовірно, бачив будівлю з «Верхньою брамою» до подвір’я знаменитого Вавельського замку. За деякими істориками, 1659 р. разом з послами польського короля молодий І. Мазепа був у Парижі на прийнятті французького королівського двору в Луврі, коли святкували заключення Піренейського миру між Францією та Іспанією [33]. У той час опочивальні й ка- бінети французького короля Людовика XIV Бурбона та його видатного прем’єр-міністра кардинала Джуліо Ма- заріні, салони для придворних церемоній, нарад та ау- дієнцій з послами знаходились у порівняно невелико- му мешкальному і репрезентативному Королівському павільйоні («Pavillon du Roi» французькою мовою) па- лацового ансамблю Лувру. Його частково розібрали у XIX ст., але він відомий за креслениками й документа- ми XVI–XVII ст. (рис. 13). Цей вежоподібний павільйон на чотири поверхи, близький до квадрату за планом, звели 1556 р. на кшталт ренесансних палаццо Риму [34]. Його південний фасад з боку р. Сени мав дещо схожі композицію та декор до чільної елевації палацу Гончарівки (порівняй рис. 8, 13). Той фасад Королівського павільйону подібно мав шири- ну на три вікна й завершувався класичним трикутним фронтоном. Кожний поверх відділяли антаблементи, але без пілястр чи колон, а наріжжя прикрашало ру- стування. На другому ярусі прямокутні вікна облямо- вували фігурні лиштви та трикутні сандрики, а на пер- шому – підвіконня спирались по боках на кронштейни. У Луврі середини XVII ст. І. Мазепа міг бачити описа- ний Королівський павільйон і Гранд галерею, яку пізні- ше набагато збільшили. Її побудували 1607 р. за взірцем палацових галерей пізнього Відродження м. Флоренції в Італії XVI ст. (рис. 14) [35]. Композиція торця Гранд гале- реї початку XVII ст. з входом у центрі, трикутним фрон- тоном, оформлення колонами кожного з трьох її повер- хів та обрамування прямокутних вікон трикутними й лучковими сандриками близькі до розв’язання голов- ного фасаду гончарівського палацу (порівняй рис. 8, 14). Рис. 13. Мешкальний баштовидний Королівський павільйон 1556 р. (зліва) палацу Лувру в Парижі. Графічна реконструкція південного фасаду палацу середини XVII ст. Посилання 34 ISSN 2218-4805 105 Сучасник І. Мазепи, найвидатніший зодчий поль- ського бароко Тильман ван Гамерен, був автором про- єктів двох відносно невеликих триповерхових цегляних палаців вертикального об’єму в Варшаві на замовлен- ня магнатів Адама Котовського (1684 р.) і Яна Гнін- ського (1685 р.) [36]. Вони передували створенню ре- зиденції гетьмана на Гончарівці та до міри подібні до її відтворених плану, габаритів, архітектурного ди- зайну і композиції чолової елевації (порівняй рис. 2, 3, 8, 15, 16). Їх зруйнували німецькі окупанти 1944 р., але палац Гнінських відбудували у первісному вигляді до 1954 р. (рис. 16). Останній називають також замком князів Острозьких у Варшаві. Палац Котовських лишився невідбудованим і ві- домий за креслениками його фасадів, планів та пере- тинів Т. Гамерена (рис. 15). Він мав квадратний план, підземелля зі склепінчастими камерами, три наземні поверхи з пласкими балочними перекриттями у цен- тральному компартименті, зал на верхньому ярусі та маршові сходи у бічному приміщенні [37]. В цегля- них палацах Варшави XVII–XVIII ст. такі сходи нерід- ко були дерев’яними [38]. На першому поверсі палацу Гнінських-Острозьких первинно знаходився скарбець. Нагадаємо, що у Мазепиній головній ставці також збе- рігалась скарбниця. Чільні фасади цих варшавських палаців опоряджу- вали схожі виступаючі ризаліти з входами у центрі та трикутними класичними фронтонами. Ризаліти мали по три вікна на другому й третьому поверхах та чле- нувались ордерними елементами з антаблементами, близько до рішення головної, торцевої, елевації гонча- рівської вілли (порівняй рис. 8, 15, 16). Тільки, замість колон, ризаліти тих палаців прикрасили пілястрами з капітелями і п’єдесталами. Їхні нижні поверхи опоря- дили рустом, верхні – балюстрадами, гребені покрівель та фронтонів увінчали класичними статуями і вазами, як часто оформляли аристократичні палаци й вілли Єв- ропи XVII–XVIII ст. Модні та порівняно невеликі баро- кові палаци Котовських і Гнінських-Острозьких 1680- х рр. у Варшаві, твори високого європейського рівня найпопулярнішого тогочасного архітектора Польщі, Т. Гамерена, могли бути відомі І. Мазепі чи його зодчо- му, зокрема за ілюстраціями видань, та слугувати пер- шоджерелами для творчого задуму головної резиден- Рис. 14. Фрагмент малюнку початку XVII ст. Гранд галереї Лувру 1607 р. Посилання 35. Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 106 ції гетьмана в наступному десятилітті. Це виключало використання статуй, прийнятих у де- корі ранньомодерних палаців і костелів Заходу. Вони суперечили канонам православного мистецтва, які по- божний І. Мазепа не порушував. Скульптурне оздоблен- ня барокових мурованих споруд Центральної України обмежувалось тиньковими, керамічними полив’яни- ми й зрідка різьбленими кам’яними рельєфами з рос- линними мотивами, гербами та образами янголів, пе- реважно у 1730–60-х рр. [39]. Автор знайшов аналогії палацу Гончарівки також се- ред ранньомодерних стримано прикрашених монастир- ських і житлових міських кам’яниць Польщі. Наприкінці XVII ст. до північного торця трансепту костелу кармелітів босих 1681 р. у Варшаві прибудува- ли муровану прямокутну споруду (рис. 17). Вона пер- вісно належала кляштору цього ордену, що існував при базиліці до 1864 р. [40]. Тепер цей будинок займає Вища митрополича семі- нарія ім. св. Івана Хрестителя та книгарня ім. кардинала Стефана Вишинського. Пам’ятка зберегла барокові архі- тектурні форми і декор. Має три поверхи, пивницю, ман- сарду, найбільш оздоблений чільний, торцевий, фасад з входом у центрі, по три прямокутні вікна на другому й третьому та по чотири вікна на верхніх ярусах поздовж- ньої елевації, подібно до реконструкції Мазепиного па- лацу (порівняй рис. 8, 17). Висота поверхів семінарії та- кож зменшується, особливо на верхньому. Але, замість ордерних елементів, там перший ярус опоряджено ліп- ним рустом. Рустування вертикально членує і головний фасад між вікнами другого й третього поверхів. Вікна облямовані профільованими лиштвами з пря- мими сандриками. Усі підвіконня цього монастирського будинку спираються по краях на кронштейни, як зобра- жено на малюнку Мазепиної резиденції 1744 р. (рис. 3, 7, 17). Чолову елевацію першого завершено трикутним бароковим фронтоном з вікном до мансардного повер- ху та бічними волютами, а середнє вікно другого ярусу, що над дверима, увінчано трикутним сандриком. Тож, за розмірами, кількістю поверхів і вікон, бароковим ар- хітектурним дизайном, деякими деталями пластичної орнаментації та часом спорудження описана будівля кляштору кармелітів кінця XVII ст. у Варшаві близька до реконструкції палацу Гончарівки (порівняй рис. 8, 17). Українські та польські історики архітектури вважають, що у XVII – на початку XVIII ст. люблінська школа зодче- ства впливала на Україну й Білорусь [41]. Автор вбачає подібність відтвореної архітектури та зовнішнього убо- ру головного осідку І. Мазепи у столиці Гетьманщини до менших і простіше оформлених двоповерхових бароко- вих кам’яниць Любліна в Малопольщі (рис. 18–21). Там на вул. Габріеля Нарутовича, 4, біля Майдану Вільності, збереглася прямокутна видовжена кам’яниця Празмов- ських, де тепер містяться книгарня й Відділ бібліографії Любельщини Воєводської публічної бібліотеки ім. Ієроні- ма Лопацінського (рис. 18). Її та сусідню, меншу, кам’я- Рис. 15. Кресленики Т. Гамерена чільного фасаду з ризалітом та плану палацу Котовських у Варшаві 1684 р. Посилання 36. ISSN 2218-4805 107 ницю Сарбієвських XVI ст. отримали ченці ордену піарів і ґрунтовно перебудували у XVII–XVIII ст. [42]. З перебу- довами й пізнішими поновленнями кам’яниця Празмов- ських у бароковому дусі дійшла до нашого часу. Рис. 16. Чолова елевація з ризалітом відбудованого палацу Гнінських-Острозьких 1685 р. у Варшаві. Цей і наступні знімки споруд Польщі В. Мезенцева Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 108 Вона має два поверхи, мансарду і пивницю. На пів- нічному, торцевому фасаді, звернутому до вул. Г. На- рутовича, є по три прямокутні вікна на кожному ярусі. Цей фасад фланкують наріжні пілястри, а профільова- ні антаблементи завершують поверхи. Тинькове ру- стування вкриває перший ярус. Торцеву елевацію він- чає бароковий трикутний фронтон з малим вікном до мансарди, тонкими пілястрами, злегка увігнутими кри- лами й стовпчиками по краях. Вікна другого повер- ху обрамовані лиштвами та прямими профільовани- ми сандриками. Верхній ярус довгої, східної, елевації членують пілястри. Шість вікон там оформлено таки- ми ж лиштвами й сандриками. Над ними розміщено шість вікон мансарди. Вхід до кам’яниці Празмовських є у західному фаса- ді, з подвір’я. Нещодавно її поновили в описаних архі- тектурних формах та опорядженні екстер’єру з тиньку- ванням і монохромним жовто-вохристим фарбуванням. Рис. 17. Будинок кляштору кармелітів кінця XVII ст. біля костелу цього ордену у Варшаві. Там розміщується Вища митрополича семінарія ISSN 2218-4805 109 Автор також порівняв головну Мазепину резиденцію у Батурині з пізнішою великою житловою кам’яницею, що стоїть на вул. Гродській, 36а Любліна (рис. 19, 20). Її спо- рудили у XVIII ст., перебудовували й поновляли у XIX– XXI ст. Але вона зберегла барокові форми і зовнішій декор. Кам’яниця має три поверхи, мансарду і двоярусну при- будову, яка виходить на сусідню вул. Ковальську (рис. 20). З протилежного боку торцевим фасадом споруда приля- гає до мурованого арочного мосту на вул. Замковій. Міст там закриває перший ярус для огляду. Так понад бруків- кою вул. Замкової, поруч Гродської брами Старого Мі- ста, торцевий фасад кам’яниці підноситься другим, тре- тім і мансардним поверхами (рис. 19) [43]. Цей фасад є шириною на три вікна, а поздовжня елевація має по чотири вікна на другому й третьому ярусах та мансарді, подібно до реконструкції палацу Гончарівки (порівняй рис. 8, 19). Стіни найбільш оздо- блених верхнього поверху і фронтону членують піля- стри та профільовані карнизи, а прямокутні вікна там облямовані лиштвами й прямими сандриками. Кінці профільованих підвіконь третього ярусу спираються на підквадратні кронштейни. Торцевий фасад, що ви- ходить на вул. Замкову, увінчано великим бароковим трикутним фронтоном з увігнутими крилами й двома малими вікнами до мансарди. Стіни третього поверху і фронтону розмальовані по тиньку двома людськими фігурами, геометричними та рослинними орнамента- ми у бароковому стилі. По вул. Ковальській, 19 Любліна знаходиться менша й простіша вежоподібна пізньобарокова міщанська кам’я- ниця, яку також порівнюємо (рис. 21). Її звели 1758 р. та перебудовували й поновлювали у XIX–XXI ст. [44]. Вона схожа на звернуту до тої ж вулиці сусідню двоярусну при- будову розглянутої вище більшої кам’яниці. Мала цегляна хата має два поверхи, мансарду та вхід з вулиці до чолового фасаду, шириною на два вік- на. Верхній ярус і мансарду завершують профільовані карнизи. Відсутні колони чи пілястри, лиштви та сан- Рис. 18. Кам’яниця Празмовських у Любліні, перебудована в бароковому стилі орденом піарів у XVII–XVIII ст. Тепер там є книгарня і Воєводська публічна бібліотека Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 110 дрики вікон. Останні опоряджені лише підвіконнями без кронштейнів. Чільний фасад увінчано бароковим трикутним фронтоном з увігнутими крилами й двома меншими вікнами до мансардного поверху. Фронтон розписано по тиньку ромбічними та рослинними мо- тивами у бароковому дусі. На жаль, 2015 р., коли автор сфотографував обидві описані любельські кам’яниці XVIII ст., вони були у за- непалому стані. Дотепер їх реставрували, покрили дахи та карнизи новою теракотовою черепицею і пофарбу- вали екстер’єри у білий, кремовий та жовто-вохристий кольори (рис. 20). Вертикальну симетричну композицію і пластичний декор головної елевації резиденції І. Мазепи на Гонча- рівці, передані на її малюнку 1744 р. та реконструкції ав- тора, широко використовували у ранньомодерній світ- ській архітектурі Європи від України до Британії. Схожі розв’язання мали торцеві фасади та особливо ризаліти численних мурованих і дерев’яних палаців, вілл, особ- няків, замків, ратуш, паркових павільйонів та інших ци- вільних споруд XVI–XVIII ст. (порівняй рис. 3, 8, 11–23). Наприклад, окрім згаданих вище невеликих палаців Котовських і Гнінських, подібні триповерхові ризаліти, шириною на три вікна, прикрашені ордерними елемен- тами з антаблементами, входом у центрі та трикутним бароковим чи класичним фронтоном, мали також біль- ші барокові палаци, запроєктовані Т. Гамереном для маг- натів Теппера-Дюкерта (1685 р.), Чапських (1686 р.), Брю- ля (1696 р.) і Бідзінського-Млодзійовського (до 1700 р.) у Варшаві (рис. 15, 16, 22, 23) [45], аристократичні ві- лли в с. Дампієрре (1683 р.) під Парижем, замок Філіп- псруе (1700 р.) біля м. Ганау в Німеччині [46], королівські резиденції Гет Лоо (1686 р.) у м. Апельдорні в Нідерлан- дах та Кенсінгтоні (1689 р.) у Лондоні [47], вілла Марбл Гіл (1729 р.) в Англії [48], палаци князів Вишневецьких у с. Вишнівець (1730-х рр.) на Тернопільщині та Сангуш- ків (1754 р.) в м. Ізяславі Хмельницької обл. і палата ми- трополита УГКЦ у Львові (1762 р.) [49]. Аналогічні дизайни і пластичний убор мають тор- ці бічних крил т. зв. «дому римського імператора» кінця XVII ст. і аристократичних палаців Шонборнер Гоф (1670 р.) у м. Майнці в Німеччині, Дампієрре, Фі- ліппсруе та м. Яромержіце-над-Ракитним (1700 р.) у Чехії [50] і літньої резиденції з мансардою цісарів Габ- сбурзької імперії «Фаворіта» на околиці Відня за гра- вюрою 1672 р. [51]. Згідно проєкту кінця XVII ст., торці бічних крил Уяздовського королівського замку в Варша- ві мали три поверхи, ширину на три вікна, трикутний фронтон і наріжні пілястри близько до рішення чоло- вого фасаду гончарівської вілли [52]. У нашому буклеті 2024 р. приведено більше порівнянь її з палацами, особ- няками та віллами Центральної й Західної Європи [53]. Багато істориків твердять, що у молодих літах І. Мазе- па подорожував і підвищував освіту в університетах Ні- меччини, Голландії, Франції та Італії наприкінці 1650-х рр. і у наступні роки [54]. Він мав нагоду оглянути там в натурі славні барокові палаци й вілли можновладців та надихатись їхньою архітектурою і оформленням. Ман- дри і навчання у названих країнах були традиційними для юних шляхтичів та магнатів польсько-литовської держави в XVII ст. Подорожні щоденники цих туристів та студентів 1660-х рр. показують, зокрема, їхній інте- рес до тогочасних і стародавніх костелів, монастирів, палаців, арсеналів, замків, фортець, паркових споруд Рис. 19. Торцевий та поздовжній фасади житлової кам’яниці XVIII ст. на вул. Гродській, 36а Любліна. Фото автора 2015 р. ISSN 2218-4805 111 Західної Європи й повернення до Польщі через Австрію, Чехію та Сілезію [55]. За гетьманування І. Мазепи західні книги, преса і картини доставлялись до Батурина. Так, згаданий вище французький дипломат Ж. Балюз, котрий 1704 р. від- відав резиденцію І. Мазепи у його столиці, писав, що гетьман мав «добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки» [56]. Також в ході розкопок залишків куреня для покоєвих або сердюків-охоронців гетьманської садиби на Гончарівці археологи знайшли три бронзові гравіровані пластини. За версією автора, підтриманою Ю. Ситим, їх відламали від оправи яко- їсь дорогої книги, привезеної з ранньомодерної Італії до бібліотеки І. Мазепи [57]. Ж. Балюз додав, що гетьман отримує французькі та голландські газети й «слідкує і знає, що діється в чужо- земних країнах» [58]. У залі його палацу висіли гарні пор- трети Людовика XIV, польського короля, австрійського ці- саря, турецького султана та інших іноземних володарів. Повідомлення Ж. Балюза про багату книгозбірню І. Мазепи у Батурині та численні там західні видання під- тверджують свідчення генерального писаря у його уряді, наступного гетьмана на еміграції Пилипа Орлика (1710– 1742 рр.). Він захоплено згадував «величну» Мазепину бібліотеку, книжкові скарби, яким не було рівних у то- гочасній Україні. Там зібрали найкращі київські видан- ня, німецькі й латинські стародруки (інкунабули) та ба- Рис. 20. Ця кам’яниця після реставрації. “Lublin, ul. Grodzka 36a; alkierz zachodni ul. Kowalska 19”. Посилання 43 Рис. 21. Передній фасад міщанської кам’яниці 1758 р. по вул. Ковальській, 19 у Любліні Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 112 гатоілюстровані манускрипти у коштовних оправах [59]. Опис майна гетьмана Івана Самойловича (1672– 1687 рр.) та його родини, зроблений царськими властя- ми у Батурині 1690 р., також згадує серед їхніх пожит- ків велику кількість видань Києва, Чернігова, Львова, польських, латинських і грецьких книг, ікон, портретів та інші цінності [60]. В описі названі й «книги польсько- го друку… зразків малярських» [61]. Наступний гетьман І. Мазепа перебрав більшу частину майна і скарбниці свого попередника [62]. Можна гадати, що серед європейських видань добір- ної Мазепиної бібліотеки були ілюстровані трактати про- відних італійських теоретиків архітектури раннього кла- сицизму і бароко Себастьяна Серліо, Андреа Палладіо, Джакомо да Віньоли чи Вінчен- ца Скамоцці, які неодноразово перекладались, перепублікову- вались й широко використову- вались зодчими на Заході у XVI– XVIII ст. [63], а також підручник для будівництва палаців, замків і маєтків, надрукований у Крако- ві 1659 р., або інші польські архі- тектурні трактати XVII ст. [64]. На думку С. Юрченка, ордерні еле- менти палацу Гончарівки на його малюнку 1744 р. трактовані ближ- че до книжкових ілюстрацій ар- хітектурного декору Джакомо да Віньоли (Якопо де Бароцці, 1507– 1573 рр.) (рис. 3–6, 8) [65]. За О. Со- кирком, така література, альбоми креслень, гравюри й малювання з зображеннями споруд були у кни- гозбірнях українських церковних ієрархів, викладачів Києво-Моги- лянської колегії, військової еліти, фортифікаторів та в бібліотеці Ки- єво-Печерської лаври Мазепино- го і пізнішого часу [66]. Гетьман міг вибрати й нада- ти дизайнеру і декораторам сво- єї резиденції на Гончарівці ілю- стровані публікації з взірцями підхожих барокових палаців і вілл Речі Посполитої та Західної Європи з придворних бібліоте- ки й збірки гравюр і малювання у Батурині. В XVII ст. замовники споруд та зодчі Англії, Нідерлан- дів, Німеччини, Швеції й Польщі нерідко створювали архітектур- ні проєкти на основі друкованих гравюр, малюнків і описів визна- чних та модних будівель за сти- лями пізнього Відродження, маньєризму і бароко Іта- лії, Іспанії, Франції та Голландії [67]. Підсумування дослідження архітектури й оздоблення цегляної головної резиденції І. Мазепи на передмісті Ба- турина Гончарівка (до 1700 р.) та їхнє порівняння з ана- логічними світськими й монастирськими спорудами За- ходу дозволяє зробити наступні висновки і припущення. Реконструйовані на підставі малюнку руїн Мазе- пиного палацу 1744 р. та матеріалів розкопок його за- лишків план, розміри, триповерховий з мансардою дизайн і пластичний декор екстер’єру подібні до по- рівняно невеликих мурованих барокових аристокра- тичних палаців (мансіонів) Варшави, монастирських будівель та житлових кам’яниць міщан чи шляхти Лю- Рис. 22. Чільна елевація з ризалітом палацу Теппера-Дюкерта 1685 р. у Варшаві. Ця і наступна світлини В. Мезенцева ISSN 2218-4805 113 бліна кінця XVII–XVIII ст. (порів- няй рис. 3, 8, 15–21). Вертикальна симетрична композиція чоло- вого, торцевого, фасаду гонча- рівської вілли була поширена у ранньомодерному світському зодчестві Заходу. Схожі рішен- ня й оформлення головних еле- вацій, торців крил та найбільше ризалітів часто зустрічаємо в му- рованих і дерев’яних палацах і віллах Речі Посполитої, Чехії, Ні- меччини, Франції, Нідерландів та Англії XVII–XVIII ст. (напри- клад, рис. 15, 16, 22, 23). Під час навчання в Краківській академії, служби при дворі поль- ського короля у Варшаві, дипло- матичних місій, подорожей і уні- верситетських студій в Німеччині, Голландії, Франції та Італії у 1650– 60-х рр. І. Мазепа міг бачити там барокові палаци, вілли, особняки й замки у натурі. За гетьманства він, можливо, мав їхні зображен- ня та описи в європейських ілю- строваних виданнях своєї бага- тої бібліотеки чи на гравюрах і малюванні мистецької збірки у Батурині та надав звідти захід- ні взірці зодчому і декораторам для створення його головної ре- зиденції на Гончарівці. Гадаємо, що на замовлення і задум І. Мазепи наприкінці 1690- х рр. її побудували й прикрасили на кшталт невеликих мурованих триповерхових барокових пала- ців чи вілл магнатів Польщі або інших країн Центральної Євро- пи. За розглянутими у цій праці аналогіями архітектурного дизайну і зовнішнього убо- ру головного Мазепиного осідку в гетьманській столи- ці, він належав до зодчества центральноєвропейського бароко (порівняй рис. 8, 15–23). Лише керамічні полив’яні розетки, які низкою оздо- блювали фризи антаблементів того палацу, були не ха- рактерними для інших світських споруд України та ба- рокової архітектури Заходу (рис. 8). Такий регіональний прийом у Батурині запозичили з орнаментації мурова- них церков, дзвіниць і трапезних монастирів Середньої Наддніпрянщини, переважно Києва XVII–XVIII ст. Ці укра- їнські колоритні барвисті майолікові вставки збагатили західний екстер’єр гетьманського палацу та адаптували його до місцевих смаків замовника і декораторів будівлі. Проведене дослідження також доповнює наші знан- ня про обізнаність і захоплення І. Мазепою європей- ською культурою й мистецтвом та про запровадження ним передової барокової палацової архітектури і де- кору до столиці козацької держави. Отже, розглянута тут у широких порівняннях найбільш досліджена археологічно столична резиденція І. Мазепи була цінним і унікальним зразком ще маловідомого пала- цового мистецтва Гетьманщини, де найповніше прояви- лись стимулюючі впливи зодчества Заходу XVII ст. Нищів- не зруйнування Батурина російським військом у 1708 р. назавжди обірвало розвій палаців цього типу в архітек- турі Центральної України та призупинило муроване мо- нументальне будівництво міста на 80 років. Рис. 23. Ризаліт головного фасаду палацу Чапських 1686 р. у польській столиці Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 114 ПОСИЛАННЯ 1. Солдатова К. Підсумки археологічних досліджень 2024 року в Ба- турині. Слово «Гетьманської столиці». № 5 (104), вересень-жовтень 2024. С. 1. https://baturin-capital.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/Slovo- Hetmanskoyi-stolytsi-2024-05.pdf 2. Висловлюю глибоку подяку директорці Канадського інституту укра- їнських студій (КІУС) проф. Наталії Ханенко-Фрізен, директору відділу цього інституту в Торонто проф. Франку Сисину та президенту Дослідно- го інституту «Україніка», виконавчому директору Ліґи українців Канади мгр Оресту Стецеву за фінансування Батуринського археологічного про- єкту та всебічну допомогу. Історико-археологічні студії Батурина та пу- блікації проєкту також підтримують щорічними субсидіями Фонд кафедр українознавства у Нью-Йорку, Крайова управа Ліґи українців Канади, її торонтський відділ, Українська кредитова спілка, фундації «Будучність» та «Прометей» в Торонто. Найщедрішими приватними жертводавцями на дослідження гетьманської столиці у 2024–2025 рр. є п. Оленка Негрич, д-р Юрій Іванчишин (Торонто), п. Майкл-Стівен Гумницький (Мерфрісбо- ро, штат Тенессі) та д-р Марія Грицеляк (Парк-Рідж, штат Іллінойс в США). 3. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Архітектура палацу Івана Ма- зепи у Батурині та західні аналогії. Торонто, 2024. С. 3–35. https:// www.academia.edu/128252943; https://tinyurl.com/ypx3tdx2; вказані ав- тори. Архітектура та декор палацу Івана Мазепи в Батурині та західні паралелі. Гомін України. Рік LXXVІІ. № 19. Торонто, 20 травня 2025 р. С. 7–11. https://www.academia.edu/129522697; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Architecture and Decor of Ivan Mazepa’s Palace in Baturyn and Western Analogies. Ukrainian Echo. Vol. 39. No. 13. Toronto, June 17, 2025. P. 1–4. https://www.academia.edu/130017223 4. Див. посилання 28, 36, 40–42. 5. Серію статей В. Мезенцева, Ю. Ситого і Ю. Коваленка про археологіч- ні дослідження залишків маєтку І. Мазепи на Гончарівці в Батурині укра- їнською і англійською мовами надруковано у збірниках наукових праць Сіверщина в історії України. Вип. 3, 10–14. Київ – Глухів – Ніжин, 2010, 2017–2021 (http://nz-hlukhiv.com.ua/nashi-vidannya/sivershhina-v-istoriyi- ukrayini). Mezentsev V. Mazepa’s Palace in Baturyn: Western and Ukrainian Baroque Architecture and Decoration, in Poltava 1709: The Battle and the Myth. Ed. S. Plokhy. Cambridge, Mass., 2012. P. 433–470; цю статтю видано також в Harvard Ukrainian Studies. Vol. 31. Nos. 1–4. Cambridge, Mass., 2009–2010. P. 433–470. Див. також посилання 3, 11–14. 6. Малюнок руїн палацу І. Мазепи 1744 р. зберігається у колекції Фрі- дріха-Вільгельма фон Берггольца. National Museum. Stockholm. Tessin- Harleman Collection. Vol. THC 9076, 25 III. Building, Batturin, faсade. Див. та- кож Hallström B. H. Russian architectural drawings in the Nationalmuseum. Stockholm, 1963. P. 3–6, 12–13, 94. 7. Ленченко В. Палац гетьмана Івана Мазепи в Батурині. Пам’ятки України. № 3. Київ, 2003. С. 32. 8. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Архітектура палацу Івана Ма- зепи у Батурині та західні аналогії. С. 13. Рис. 11–14. 9. Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. Москва, 1967. С. 197; Мезенцев В. Адаптація литовського баро- ко в архітектурі й декорі соборів Троїцького Чернігівського та Мгарсько- го монастирів. Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. Суми, 2008. С. 64. 10. Вечерський В. Гетьманські столиці України. Київ, 2008. С. 185–186. 11. Мезенцев В. Керамічні розетки з декору палацу І. Мазепи в Батурині: комп’ютерні реконструкції та київські аналогії. Сіверщи- на в історії України: Наукове видання. Вип. 10. Глухів – Київ, 2017. С. 148–158; його ж. Керамічні розетки споруд Центральної України XVI– XVIII ст. Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 11. Глу- хів – Київ, 2018. С. 125–135. 12. Мезенцев В. Про стиль архітектури палацу І. Мазепи в Батурині за рисунком 1744 р. та археологічними даними. Батуринська старови- на. Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії. Ред. З. Когут та ін. Київ, 2008. С. 217–230. https://www.academia. edu/127800799; його ж. Західні, українські та російські прийоми в архі- тектурі й декорі палацу І. Мазепи в Батурині. Сіверщина в історії Укра- їни: Збірник наукових праць. Вип. 6. Київ – Глухів, 2013. С. 221. https:// www.academia.edu/127801109; його ж. Дискусійні питання про розміри, архітектурний тип та аналогії палацу І. Мазепи на Гончарівці. Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. Вип. 7. Київ – Глухів, 2014. С. 27–36. https://www.academia.edu/127801181. Див. також посилання 3. 13. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Скороход В. Археологічні дослі- дження у Батурині 2013–2014 рр. Палаци Івана Мазепи та Кирила Розумовського. Торонто, 2015. С. 15–25; Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2015 року. Реконструкції інтер’єрів палацу Іва- на Мазепи. Торонто, 2016. С. 10–22; вказані автори, Розкопки у Батури- ні 2019 року. Кахлі гетьманської столиці XVII – початку XVIII ст. Торонто, 2020. С. 17–21, іл. 20–23; Мезенцев В. Мощення підлог палацу І. Мазепи у Батурині: комп’ютерні реконструкції та порівняльний аналіз. Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. Вип. 8. Київ – Глухів, 2016. С. 133–144; його ж. Західні аналогії конструкцій підлог Ма- зепиного палацу в Батурині. Сіверщина в історії України: Збірник на- укових праць. Вип. 9. Київ – Глухів, 2016. С. 196–210. 14. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Янголи у декорі палацу Івана Ма- зепи в Батурині: за матеріалами розкопок. Світлій пам’яті д-р Юрія Коваленка. Торонто, 2023. С. 11–33. https://www.academia.edu/118018338; Мезенцев В. Західні риси зображень янголів на кахлях Мазепиної столи- ці. Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 17. Ніжин, 2024. С. 81–103. https://www.academia.edu/124016543. 15. Ситий Ю., Мироненко Л. Декоративні кахлі з оздоблення новови- явленої споруди палацового комплексу Івана Мазепи на Гончарівці. Сі- верянський літопис. № 4–5. 2010. С. 13, 15; Мироненко Л. Керамічний комплекс Батурина XVII – початку XVIII ст. Кандидатська дисертація. Київ, 2017. С. 108–109. https://chtyvo.org.ua/authors/Myronenko_Liudmyla/ Keramichnyi_kompleks_Baturyna_XVII__pochatku_XVIII_st. 16. Величко С. Літопис. Перекл. В. Шевчука. Т. 2. Київ, 1991. С. 602– 603; Когут З., Мезенцев В., Коваленко В., Ситий Ю. Розкопки на садибі Івана Мазепи та фортеці Батурина у 2011 р. Торонто, 2012. С. 11–17; Мезенцев В. Дискусійні питання про розміри, архітектурний тип та ана- логії палацу І. Мазепи на Гончарівці. С. 32–34. 17. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России. Київ, 1993. С. 399; Маркевич М. Історія Малоросії. Київ, 2003. С. 524; Ернст Ф. “Мазепин бу- динок” у Чернігові. Чернигів і Північне Лівобережжя. Ред. М. Грушев- ський. Київ, 1928. С. 350–352. Ф. Ернст посилається на свідоцтво про цей «замок» у Батурині шведського історика Андерса Фрікселя (1795–1881 рр.), але не вказує його публікації. 18. Ситий Ю. Гетьманські палаци Івана Мазепи в Батурині та деталі їхнього оздоблення. Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епо- ха. Збірник наукових праць. Київ, 2008. С. 257, 260–261. 19. Ковалевська О. та ін. Гетьман. Шляхи. Київ, 2009. С. 37; Кентр- жинський Б. Мазепа. Київ, 2013. С. 97–98; Павленко С. Іван Мазепа: до- гетьманський період. Київ, 2020. С. 72. 20. Красно дякуємо Т. Таїровій-Яковлевій за цінні консультації про перебування І. Мазепи у Польщі. 21. Див., наприклад, On the Eve of Poltava: The Letters of Ivan Mazepa to Adam Sieniawski 1704–1708. Ed. O. Subtelny, preface by O. Ohloblyn. New York, 1975. 22. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. Упоряд. С. Павлен- ко. Київ, 2007. С. 373, 375, 380, 382–385, 390. 23. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських дже- релах, 1687–1709. Мюнхен, 1988. С. 105. Стосовно достовірності повідо- млень Ж. Балюза про відвідання ним Мазепиної столиці див. Павлен- ко С. Лист французького дипломата Жана Балюза про його перебування в Батурині в 1704 р. та зустріч з Іваном Мазепою – фальсифікат істори- ка Ілька Борщака чи його переклад тексту джерела? Сіверянський літо- пис. № 4. 2024. С. 156–172. 24. Сокирко О. Козацький Марс: Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648–1764. Київ, 2023. С. 95–96. 25. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2015 року. Реконструкції інтер’єрів палацу Івана Мазепи. С. 16–18, 20. 26. Батуринський архів та інші документи з історії українсько- го гетьманства 1690–1709 рр. Упоряд. Т. Таїрова-Яковлева. Київ, 2021. С. 292. 27. Мезенцев В. Дискусійні питання про розміри, архітектурний тип та аналогії палацу І. Мазепи на Гончарівці. С. 36. 28. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce w wieku XVI (wieża – kamienica – kasztel). Warszawa – Poznań, 1979. S. 79–91, 111–115, 118–132. Rys. 23–29, 45–48, 53, 56, 58, 62–64, 67–70, 84; Lasek P. Turris fortissima nomen Domini. Murowane wieże mieszkalne w Królestwie Polskim od 1300 r. do połowy XVI w. Warszawa, 2013. S. 72–262, 284–289. Il. 35, 78– 80, 101, 104, 115, 118, 127, 135, 146, 150, 155, 156. Щиро дякуємо істори- ку мистецтва д-р Пйотру Ласеку (Інститут мистецтва ПАН у Варшаві) за консультації в 2014 р. про архітектуру палаців-веж XIV–XVI ст. у Польщі та сусідніх країнах. 29. https://uk.wikipedia.org/wiki/Острозький_замок 30. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce. S. 79–91. Rys. 23–31; Lasek P. Turris fortissima. S. 186–189. Il. 132, 133. 31. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce. S. 82. https://muzeumpiotrkow. pl/o-muzeum/historia-zamku-2 32. https://en.wikipedia.org/wiki/Wawel_Castle 33. Борщак І. Людина й історичний діяч, в кн.: Іван Мазепа. Київ, 1992. С. 49; Ковалевська О. Іван Мазепа у запитаннях та відповідях. Київ, 2008. С. 28; її ж, Гетьман. Шляхи. С. 43, 53; Кентржинський Б. Ма- зепа. С. 98; Павленко С. Іван Мазепа: догетьманський період. С. 78. Див. також посилання 23, 54. 34. https://en.wikipedia.org/wiki/Pavillon_du_Roi; https://en.wikipedia. org/wiki/Louvre_Palace 35. https://en.wikipedia.org/wiki/Louvre_Palace#/media/File:Tour_du_ bois,_porte_Neuve,_le_Louvre_et_la_Seine.jpg; https://en.wikipedia.org/wiki/ Grande_Galerie 36. Jaroszewski T. S. The Book of Warsaw Palaces. Warsaw, 1985. P. 38– 41; Mossakowski S. Tilman van Gameren. Leben und Werk. München – Berlin, 1994. S. 108–120. Abb. 72–84; Tilman van Gameren 1632–1706 – A Dutch Architect to the Polish Court. Eds. E.-J. Goossens, K. Ottenheym. Amsterdam, 2002. P. 28–29, 48; Tylman z Gameren – architekt Warszawy. ISSN 2218-4805 115 Holender z pochodzenia, Polak z wyboru. Red. D. Galas. Warszawa, 2003. S. 46, 129–131; Mossakowski S., Tylman z Gameren (1632–1706). Twórczość architektoniczna w Polsce. Warszawa – Monachium – Berlin, 2011. S. 119– 124, 126–129, 367–375. Rys. 75, 76, 79, 80–87. Див. також посилання 37, 38. Вельми дякуємо проф. д-р габілю Роберту М. Кункелю (Факультет архітек- тури Варшавської Політехніки) за цінні консультації по ранньомодерно- му зодчеству Варшави у 2014–2015 рр. https://en.wikipedia.org/wiki/Kotowski_Palace; https://en.wikipedia.org/ wiki/Ostrogski_Palace 37. Tylman z Gameren – architekt Warszawy. S. 131, 168. 38. Mossakowski S., Tylman z Gameren (1632–1706). S. 369. 39. Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. С. 183–187; Мезенцев В. Західні, українські та російські прийоми в архітектурі й декорі палацу І. Мазепи в Батурині. С. 223–224. Рис. 4, 5; Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Янголи у декорі палацу Івана Мазепи в Батурині. С. 22–24. Іл. 31–33. 40. https://en.wikipedia.org/wiki/Carmelite_Church,_Warsaw. Щиро дя- куємо історику і реставратору архітектури д-р Каролю Гутмейєру (Бюро столичного консерватора пам’яток у Варшаві) за датування описаної бу- дівлі кляштора кармелітів кінця XVII ст. у польській столиці (рис. 17). 41. Дякуємо С. Юрченку та директору Інституту історії мистецтва Ягеллонського університету в Кракові проф. д-р габілю Анжею Бетлею за важливі консультації з польської та української архітектури Ново- го часу в 2014 р. 42. https://teatrnn.pl/leksykon/artykuly/ulica-narutowicza-w-lublinie- historia-ulicy; https://teatrnn.pl/miejsca/miejsce/lublin-ul-narutowicza-4. Ав- тор дякує д-р Роману Зверзховському (Національний інститут спадщини у Любліні) за фахові консультації про барокові кам’яниці Любліна у 2015 р. 43. https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Grodzka_36a_tenement_ house_in_Lublin; https://www. wikidata.org/wiki/Q30100882 44. https://teatrnn.pl/lexicon/articles/kowalska-street-in-lublin-history- of-the-street 45. Jaroszewski T. The Book of Warsaw Palaces. P. 5, 33–35, 88–91, 105– 106; Mossakowski S. Tilman van Gameren. Leben und Werk. S. 64–72, 99–107, 215–217. Abb. 11, 57–60, 204, 347; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque: the French connection, in Polish and English Responses to French Art and Architecture: Contrasts and Similarities. Ed. F. Ames-Lewis. London, 1995. P. 53, 54. Pls. 28, 32; Kaczorowski B. The Monuments of Polish Architecture. Warszawa, 1998. P. 16–17, 246–247; Mossakowski S. Tylman z Gameren (1632–1706). Rys. 10, 13, 15, 63, 212, 254. https://en.wikipedia.org/ wiki/Brühl_Palace,_Warsaw; https://en.wikipedia.org/wiki/Palace_of_the_Four_ Winds; https://en.wikipedia.org/wiki/Czapski_Palace; https://en.wikipedia.org/ wiki/Młodziejowski_Palace. Див. також посилання 36. 46. https://en.wikipedia.org/wiki/Château_de_Dampierre; https:// de.wikipedia.org/wiki/Schloss_Philippsruhe 47. Beltramini G. et al., Palladio and Northern Europe: Books, Travellers, Architects. Geneva – Milan, 1999. P. 118, 158; Ottenheym K. Seventeenth- Century Country Seats of the Orange Court and their Infl uence Abroad, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Ed. B. Arciszewska. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 87. Fig. 9. https://en.wikipedia. org/wiki/Het_Loo_Palace; https://en.wikipedia.org/wiki/Kensington_Palace 48. Ackerman J. S. The Villa: Form and Ideology of Country Houses. Princeton, N. J., 1990. P. 153–154. Fig. 6.1. https://en.wikipedia.org/wiki/ Marble_Hill_House 49. https://uk.wikipedia.org/wiki/Вишнівецький_палац; https:// uk.wikipedia.org/wiki/Палац_Санґушків_(Ізяслав); https://lia.lvivcenter. org/uk/objects/sv-yura-palace 50. https://de.wikipedia.org/wiki/Zum_Römischen_Kaiser_(Mainz); https:// de.wikipedia.org/wiki/Schönborner_ Hof_(Mainz); https://en.wikipedia.org/ wiki/Jaroměřice_nad_Rokytnou. Див. також посилання 46. 51. Karner H. The Habsburg Country Residences around Vienna in the Seventeenth Century and their Relationship to the Hofburg Palace, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 191–193. Fig. 6. 52. Mossakowski S. Tylman z Gameren (1632–1706). Rys. 300. 53. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Архітектура палацу Івана Ма- зепи у Батурині та західні аналогії. С. 23–25. 54. Луців В. Гетьман Іван Мазепа. Торонто, 1954. С. 15; Mackiw T. A Biographical Sketch of Prince Mazepa (1639–1709). The Ukrainian Review. Vol. XII. No. 4. London, Winter 1965. P. 63; Борщак І., Мартель Р. Іван Ма- зепа. Київ, 1991. С. 8; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Вид. 2. Ред. Л. Винар. Нью-Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. С. 61; Києво-Могилянська академія в іменах XVII–XVIII ст. Енцикло- педичне видання. Київ, 2001. С. 343; Полонська-Василенко Н. Історія України. Вид. 4. Т. 2. Київ, 2002. С. 53; Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. Київ, 2003. С. 21; Таирова-Яковлева Т. Мазепа. Жизнь за- мечательных людей. Москва, 2007. С. 16; Гетьман. Шляхи. С. 37, 38, 43, 53; Кентржинський Б. Мазепа. С. 98; Павленко С. Іван Мазепа: догеть- манський період. С. 73, 76–78. Вельми дякуємо Т. Таїровій-Яковлевій за повідомлення про відкриття нею 2025 р. нових документальних свідчень про перебування І. Мазепи у Франції та Голландії до його гетьманування. Вона оприлюднить ці документи у наступній публікації. 55. Kucharski A. Turystyka i edukacja. Zagraniczna peregrynacja młodego polskiego magnata w relacji księdza Kazimierza Jana Wojsznarowicza (1667– 1669). Studia Gdańskie. T. XXIX. 2011. S. 206–224. http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/ element/bwmeta1.element.desklight-8e4f5247-b079-4de1-b1f7-136d2b4c6bb8. Автор щиро дякує знаному мазепологу і дослідниці козаччини, провід- ній науковій співробітниці Інституту історії України НАНУ д-р Ользі Ко- валевській за важливі консультації у 2024 р. 56. Див. посилання 23. 57. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Скороход В. Розкопки у Батури- ні 2012 р. Культура козацької еліти Мазепиного двору. Торонто, 2013. С. 18–19; Мезенцев В. Дискусійні питання про розміри, архітектурний тип та аналогії палацу І. Мазепи на Гончарівці. С. 33. Рис. 8, 9; Weiss D. Ukraine’s Lost Capital. In 1708, Peter the Great destroyed Baturyn, a bastion of Cossack independence and culture. Archaeology: A publication of the Archaeological Institute of America. September/October 2023. P. 28. https://www.archaeology. org/issues/522-2309/features/11638-ukraine-baturyn-cossack-capital 58. Див. посилання 23. 59. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа. С. 67; Києво-Могилянська академія в іменах. С. 344. 60. 1690 г. Опись движимого имущества, принадлежавшего малорос- сийскому гетману Ивану Самойловичу и его сыновьям, Григорию и Яко- ву. Русская историческая библиотека, издаваемая Археографическою комиссиею. Т. 8. Санкт-Петербург, 1884. Стб. 1029, 1047, 1049, 1060–1061, 1068, 1076, 1105, 1123, 1157–1159, 1164, 1189, 1197. https://runivers.ru/ bookreader/book428117/#page/626/mode/1up 61. Там само, стб. 1073. 62. Павленко С. Гетьман Іван Мазепа. Перше п’ятиріччя правлін- ня. Київ, 2021. С. 36–46. 63. Див., наприклад, Bold J. John Webb: Architectural Theory and Practice in the Seventeenth Century. Oxford, 1989. P. 120, 140, 147–148; Ackerman J. S. The Villa. P. 18, 22, 26, 89, 95–107, 134–158; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque. P. 51, 54; Sabatier G. The Illusions of Marly, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 35–37; Schmidt F. Dutch Arcadia: Amsterdam and Villa Culture, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600– 1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 57–58; Ottenheym K. Seventeenth- Century Country Seats of the Orange Court. P. 84–85, 90. 64. Krótka nauka budownicza dworów, pałaców, zamków podług nieba i zwyczaju polskiego. Opr. A. Miłobędzki. Wrocław, 1957. https://kroliczajama. pl/32577-opr-adam-milobedzki-o-krotka-nauka-budownicza-dworow- palacow-zamkow-podlug-nieba; Jakóbczyk-Gola A. Gabinety i ogrody. Polskie nowożytne traktaty architektoniczne wobec kultury kolekcjonowania. Warszawa, 2019. S. 15–49. 65. https://en.wikipedia.org/wiki/Giacomo_Barozzi_da_Vignola. Глибоко дякуємо С. Юрченку за детальні фахові консультації цього історико-ар- хітектурного дослідження. 66. Автор красно дякує О. Сокирку за інформацію про західну літера- туру з архітектури у бібліотеках Гетьманщини. 67. Bold J. John Webb: Architetural Theory and Practice in the Seventeenth Century. P. 111, 125, 147, 148; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque. P. 49; Kieven E. “Mostrar l’inventione” – The Role of Roman Architects in the Baroque Period: Plans and Models, in Millon H. A. The Triumph of the Baroque. Architecture in Europe 1600–1750. London, 1999. P. 199; Ottenheym K. Seventeenth-Century Country Seats of the Orange Court. P. 89, 90. Mezentsev V. I. Western analogies of the architecture and decor of I. Mazepa’s palace in Honcharivka This article summarizes the architectural and archaeological research of the remnants of Hetman Ivan Mazepa’s principal residence in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine. This town was the capital of the early modern Cossack state, or Hetmanate. The site of Mazepa’s palace was excavated in 1995 and 2003–2013. This Canada-Ukraine Baturyn Archaeological Project has been sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at the CIUS Toronto Offi ce (https://www.ualberta.ca/canadian- institute-of-ukrainian-studies/centres-and-programs/jacyk-centre/ baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York also supports the Baturyn project with annual subsidies. The most generous individual benefactors of the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn are Ms. Olenka Negrych, Dr. George J. Iwanchyshyn (Toronto), Mr. Michael S. Humnicky (Murfreesboro, TN), and Dr. Maria R. Hrycelak (Park Ridge, IL, USA). This article compares the architecture and exterior decor of Mazepa’s main residence in Honcharivka, the suburb of Baturyn, with similar palaces, monastic and residential buildings in Poland and Western Europe from the 16th to 18th centuries. A comparative analysis was carried out on the basis of Western publications, Internet resources, as well as fi rsthand on-site explorations and photos of Polish structures by the author. He attributes Mazepa’s palace to the Central European baroque architecture and shows its distinction from the known mansions of the Cossack elite of the folk Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 116 tradition. This article highlights the introduction of the advanced Western baroque palatial art to Baturyn by this hetman. It is illustrated with the hypothetical computer graphic reconstruction of his principal residence, drawings and photographs of comparable early modern edifi ces in Poland. Key words: Baturyn, Honcharivka Palace, I. Mazepa, Renaissance and baroque architecture and decor, Central Ukraine, Poland, Western Europe. REFERENCES 1. Soldatova K. Pidsumky arkheolohichnykh doslidzhen’ 2024 roku v Baturyni. Slovo «Het’mans’koi stolytsi». № 5 (104), veresen’-zhovten’ 2024. S. 1. https://baturin-capital.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/ Slovo-Hetmanskoyi-stolytsi-2024-05.pdf 2. Vyslovliuiu hlyboku podiaku dyrektortsi Kanads’koho instytutu ukrains’kykh studii (KIUS) prof. Natalii Khanenko-Frizen, dyrektoru viddilu ts’oho instytutu v Toronto prof. Franku Sysynu ta prezydentu Doslidnoho instytutu «Ukrainika», vykonavchomu dyrektoru Lihy ukraintsiv Kanady mgr Orestu Stetsevu za fi nansuvannia Baturyns’koho arkheolohichnoho proiektu ta vsebichnu dopomohu. Istoryko- arkheolohichni studii Baturyna ta publikatsii proiektu takozh pidtrymuiut’ shchorichnymy subsydiiamy Fond kafedr ukrainoznavstva u New York, Kraiova uprava Lihy ukraintsiv Kanady, ii toronts’kyi viddil, Ukrains’ka kredytova spilka, fundatsii «Buduchnist’» ta «Prometei» v Toronto. Naishchedrishymy pryvatnymy zhertvodavtsiamy na doslidzhennia het’mans’koi stolytsi u 2024–2025 rr. ie p. Olenka Negrych, d-r Yurii Iwanchyshyn (Toronto), p. Michael S. Humnicky (Murfreesboro, TN) ta d-r Maria R. Hrycelak (Park Ridge, IL, USA). 3. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Arkhitektura palatsu Ivana Mazepy u Baturyni ta zakhidni analohii. Toronto, 2024. S. 3–35. https://www. academia.edu/128252943; https://tinyurl.com/ypx3tdx2; vkazani avtory. Arkhitektura ta dekor palatsu Ivana Mazepy v Baturyni ta zakhidni paraleli. Homin Ukrainy. Rik LXXVII. № 19. Toronto, 20 travnia 2025 r. S. 7–11. https://www.academia.edu/129522697; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Architecture and Decor of Ivan Mazepa’s Palace in Baturyn and Western Analogies. Ukrainian Echo. Vol. 39. No. 13. Toronto, June 17, 2025. P. 1–4. https://www.academia.edu/130017223 4. Dyv. posylannia 28, 36, 40–42. 5. Seriiu statei V. Mezentseva, Yu. Sytoho i Yu. Kovalenka pro arkheolohichni doslidzhennia zalyshkiv maietku I. Mazepy na Honcharivtsi v Baturyni ukrains’koiu i anhliis’koiu movamy nadrukovano u zbirnykakh naukovykh prats’ Sivershchyna v istorii Ukrainy. Vyp. 3, 10– 14. Kyiv – Hlukhiv – Nizhyn, 2010, 2017–2021 (http://nz-hlukhiv. com.ua/nashi-vidannya/sivershhina-v-istoriyi-ukrayini). Mezentsev V. Mazepa’s Palace in Baturyn: Western and Ukrainian Baroque Architecture and Decoration, in Poltava 1709: The Battle and the Myth. Ed. S. Plokhy. Cambridge, Mass., 2012. P. 433–470; tsiu stattiu vydano takozh v Harvard Ukrainian Studies. Vol. 31. Nos. 1–4. Cambridge, Mass., 2009–2010. P. 433–470. Dyv. takozh posylannia 3, 11–14. 6. Maliunok ruin palatsu I. Mazepy 1744 r. zberihaietsia u kolektsii Friedrich Wilhelm von Bergholtz. National Museum. Stockholm. Tessin-Harleman Collection. Vol. THC 9076, 25 III. Building, Batturin, fasade. Dyv. takozh Hallström B. H. Russian architectural drawings in the Nationalmuseum. Stockholm, 1963. P. 3–6, 12–13, 94. 7. Lenchenko V. Palats het’mana Ivana Mazepy v Baturyni. Pam’iatky Ukrainy. № 3. Kyiv, 2003. S. 32. 8. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Arkhitektura palatsu Ivana Mazepy u Baturyni ta zakhidni analohii. S. 13. Rys. 11–14. 9. Tsapenko M. Arkhitektura Levoberezhnoi Ukrainy XVII–XVIII vekov. Moskva, 1967. S. 197; Mezentsev V. Adaptatsiia lytovs’koho baroko v arkhitekturi i dekori soboriv Troits’koho Chernihivs’koho ta Mhars’koho monastyriv. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats’. Sumy, 2008. S. 64. 10. Vechers’kyi V. Het’mans’ki stolytsi Ukrainy. Kyiv, 2008. S. 185–186. 11. Mezentsev V. Keramichni rozetky z dekoru palatsu I. Mazepy v Baturyni: komp’iuterni rekonstruktsii ta kyivs’ki analohii. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Naukove vydannia. Vyp. 10. Hlukhiv – Kyiv, 2017. S. 148– 158; ioho zh. Keramichni rozetky sporud Tsentral’noi Ukrainy XVI– XVIII st. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Naukove vydannia. Vyp. 11. Hlukhiv – Kyiv, 2018. S. 125–135. 12. Mezentsev V. Pro styl’ arkhitektury palatsu I. Mazepy v Baturyni za rysunkom 1744 r. ta arkheolohichnymy danymy. Baturyns’ka starovyna. Zbirnyk naukovykh prats’, prysviachenyi 300-littiu Baturyns’koi trahedii. Red. Z. Kohut ta in. Kyiv, 2008. S. 217–230. https://www.academia. edu/127800799; ioho zh. Zakhidni, ukrains’ki ta rosiis’ki pryiomy v arkhitekturi i dekori palatsu I. Mazepy v Baturyni. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats’. Vyp. 6. Kyiv – Hlukhiv, 2013. S. 221. https://www.academia.edu/127801109; ioho zh. Dyskusiini pytannia pro rozmiry, arkhitekturnyi typ ta analohii palatsu I. Mazepy na Honcharivtsi. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats’. Vyp. 7. Kyiv – Hlukhiv, 2014. S. 27–36. https://www.academia.edu/127801181. Dyv. takozh posylannia 3. 13. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu., Skorokhod V. Arkheolohichni doslidzhennia u Baturyni 2013–2014 rr. Palatsy Ivana Mazepy ta Kyryla Rozumovs’koho. Toronto, 2015. S. 15–25; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Rozkopky u Baturyni 2015 roku. Rekonstruktsii inter’ieriv palatsu Ivana Mazepy. Toronto, 2016. S. 10–22; vkazani avtory, Rozkopky u Baturyni 2019 roku. Kakhli het’mans’koi stolytsi XVII – pochatku XVIII st. Toronto, 2020. S. 17– 21, il. 20–23; Mezentsev V. Moshchennia pidloh palatsu I. Mazepy u Baturyni: komp’iuterni rekonstruktsii ta porivnial’nyi analiz. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats’. Vyp. 8. Kyiv – Hlukhiv, 2016. S. 133–144; ioho zh. Zakhidni analohii konstruktsii pidloh Mazepynoho palatsu v Baturyni. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats’. Vyp. 9. Kyiv – Hlukhiv, 2016. S. 196–210. 14. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu Ivana Mazepy v Baturyni: za materialamy rozkopok. Svitlii pam’iati d-r Yuriia Kovalenka. Toronto, 2023. S. 11–33. https://www.academia.edu/118018338; Mezentsev V. Zakhidni rysy zobrazhen’ yanholiv na kakhliakh Mazepynoi stolytsi. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Naukove vydannia. Vyp. 17. Nizhyn, 2024. S. 81–103. https://www.academia.edu/124016543. 15. Sytyi Yu., Myronenko L. Dekoratyvni kakhli z ozdoblennia novovyiavlenoi sporudy palatsovoho kompleksu Ivana Mazepy na Honcharivtsi. Siverians’kyi litopys. № 4–5. 2010. S. 13, 15; Myronenko L. Keramichnyi kompleks Baturyna XVII – pochatku XVIII st. Kandydats’ka dysertatsiia. Kyiv, 2017. S. 108–109. https://chtyvo.org.ua/authors/ Myronenko_Liudmyla/Keramichnyi_kompleks_Baturyna_XVII__ pochatku_XVIII_st. 16. Velychko S. Litopys. Perekl. V. Shevchuka. T. 2. Kyiv, 1991. S. 602–603; Kohut Z., Mezentsev V., Kovalenko V., Sytyi Yu. Rozkopky na sadybi Ivana Mazepy ta fortetsi Baturyna u 2011 r. Toronto, 2012. S. 11– 17; Mezentsev V. Dyskusiini pytannia pro rozmiry, arkhitekturnyi typ ta analohii palatsu I. Mazepy na Honcharivtsi. S. 32–34. 17. Bantysh-Kamenskii D. N. Istoriia Maloi Rossii. Kyiv, 1993. S. 399; Markevych M. Istoriia Malorosii. Kyiv, 2003. S. 524; Ernst F. “Mazepyn budynok” u Chernihovi. Chernyhiv i Pivnichne Livoberezhzhia. Red. M. Hrushevs’kyi. Kyiv, 1928. S. 350–352. F. Ernst posylaietsia na svidotstvo pro tsei «zamok» u Baturyni shveds’koho istoryka Andersa Frikselia (1795–1881 rr.), ale ne vkazuie ioho publikatsii. 18. Sytyi Yu. Het’mans’ki palatsy Ivana Mazepy v Baturyni ta detali ikhn’oho ozdoblennia. Het’man Ivan Mazepa: postat’, otochennia, epokha. Zbirnyk naukovykh prats’. Kyiv, 2008. S. 257, 260–261. 19. Kovalevs’ka O. ta in. Het’man. Shliakhy. Kyiv, 2009. S. 37; Kentrzhyns’kyi B. Mazepa. Kyiv, 2013. S. 97–98; Pavlenko S. Ivan Mazepa: dohet’mans’kyi period. Kyiv, 2020. S. 72. 20. Krasno diakuiemo T. Tairovii-Yakovlevii za tsinni konsul’tatsii pro perebuvannia I. Mazepy u Pol’shchi. 21. Dyv., napryklad, On the Eve of Poltava: The Letters of Ivan Mazepa to Adam Sieniawski 1704–1708. Ed. O. Subtelny, preface by O. Ohloblyn. New York, 1975. 22. Doba het’mana Ivana Mazepy v dokumentakh. Uporiad. S. Pavlenko. Kyiv, 2007. S. 373, 375, 380, 382–385, 390. 23. Mats’kiv T. Het’man Ivan Mazepa v zakhidnoevropeis’kykh dzherelakh, 1687–1709. Miunkhen, 1988. S. 105. Stosovno dostovirnosti povidomlen’ Zh. Baliuza pro vidvidannia nym Mazepynoi stolytsi dyv. Pavlenko S. Lyst frantsuz’koho dyplomata Zhana Baliuza pro ioho perebuvannia v Baturyni v 1704 r. ta zustrich z Ivanom Mazepoiu – fal’syfi kat istoryka Il’ka Borshchaka chy ioho pereklad tekstu dzherela? Siverians’kyi litopys. № 4. 2024. S. 156–172. 24. Sokyrko O. Kozats’kyi Mars: Derzhava ta viis’ko Kozats’koho Het’manatu v dobu Militarnoi revoliutsii, 1648–1764. Kyiv, 2023. S. 95–96. 25. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Rozkopky u Baturyni 2015 roku. Rekonstruktsii inter’ieriv palatsu Ivana Mazepy. S. 16–18, 20. 26. Baturyns’kyi arkhiv ta inshi dokumenty z istorii ukrains’koho het’manstva 1690–1709 rr. Uporiad. T. Tairova-Yakovleva. Kyiv, 2021. S. 292. 27. Mezentsev V. Dyskusiini pytannia pro rozmiry, arkhitekturnyi typ ta analohii palatsu I. Mazepy na Honcharivtsi. S. 36. 28. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce w wieku XVI (wieża – kamienica – kasztel). Warszawa – Poznań, 1979. S. 79–91, 111–115, 118–132. Rys. 23– 29, 45–48, 53, 56, 58, 62–64, 67–70, 84; Lasek P. Turris fortissima nomen Domini. Murowane wieże mieszkalne w Królestwie Polskim od 1300 r. do połowy XVI w. Warszawa, 2013. S. 72–262, 284–289. Il. 35, 78–80, 101, 104, 115, 118, 127, 135, 146, 150, 155, 156. Shchyro diakuiemo istoryku mystetstva d-r Piotru Laseku (Instytut mystetstva PAN u Varshavi) za konsul’tatsii v 2014 r. pro arkhitekturu palatsiv-vezh XIV–XVI st. u Pol’shchi ta susidnikh krainakh. 29. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ostrozkyi_zamok 30. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce. S. 79–91. Rys. 23–31; Lasek P. Turris fortissima. S. 186–189. Il. 132, 133. 31. Jakimowicz T. Dwόr murowany w Polsce. S. 82. https:// muzeumpiotrkow.pl/o-muzeum/historia-zamku-2 32. https://en.wikipedia.org/wiki/Wawel_Castle 33. Borshchak I. Liudyna i istorychnyi diiach, v kn.: Ivan Mazepa. Kyiv, 1992. S. 49; Kovalevs’ka O. Ivan Mazepa u zapytanniakh ta vidpovidiakh. Kyiv, 2008. S. 28; ii zh, Het’man. Shliakhy. S. 43, 53; Kentrzhyns’kyi B. Mazepa. S. 98; Pavlenko S. Ivan Mazepa: dohet’mans’kyi period. S. 78. Dyv. ISSN 2218-4805 117 takozh posylannia 23, 54. 34. https://en.wikipedia.org/wiki/Pavillon_du_Roi; https:// en.wikipedia.org/wiki/Louvre_Palace 35. https://en.wikipedia.org/wiki/Louvre_Palace#/media/File:Tour_ du_bois,_porte_Neuve,_le_Louvre_et_la_Seine.jpg; https://en.wikipedia. org/wiki/Grande_Galerie 36. Jaroszewski T. S. The Book of Warsaw Palaces. Warsaw, 1985. P. 38– 41; Mossakowski S. Tilman van Gameren. Leben und Werk. München – Berlin, 1994. S. 108–120. Abb. 72–84; Tilman van Gameren 1632–1706 – A Dutch Architect to the Polish Court. Eds. E.-J. Goossens, K. Ottenheym. Amsterdam, 2002. P. 28–29, 48; Tylman z Gameren – architekt Warszawy. Holender z pochodzenia, Polak z wyboru. Red. D. Galas. Warszawa, 2003. S. 46, 129–131; Mossakowski S., Tylman z Gameren (1632–1706). Twórczość architektoniczna w Polsce. Warszawa – Monachium – Berlin, 2011. S. 119– 124, 126–129, 367–375. Rys. 75, 76, 79, 80–87. Dyv. takozh posylannia 37, 38. Vel’my diakuiemo prof. d-r habiliu Robertu M. Kunkeliu (Fakul’tet arkhitektury Varshavs’koi Politekhniky) za tsinni konsul’tatsii po rann’omodernomu zodchestvu Varshavy u 2014–2015 rr. https://en.wikipedia.org/wiki/Kotowski_Palace; https://en.wikipedia. org/wiki/Ostrogski_Palace 37. Tylman z Gameren – architekt Warszawy. S. 131, 168. 38. Mossakowski S., Tylman z Gameren (1632–1706). S. 369. 39. Tsapenko M. Arkhitektura Levoberezhnoi Ukrainy XVII–XVIII vekov. S. 183–187; Mezentsev V. Zakhidni, ukrains’ki ta rosiis’ki pryiomy v arkhitekturi i dekori palatsu I. Mazepy v Baturyni. S. 223–224. Rys. 4, 5; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu Ivana Mazepy v Baturyni. S. 22–24. Il. 31–33. 40. https://en.wikipedia.org/wiki/Carmelite_Church,_Warsaw. Shchyro diakuiemo istoryku i restavratoru arkhitektury d-r Karoliu Guttmejeru (Biuro stolychnoho konservatora pam’iatok u Varshavi) za datuvannia opysanoi budivli kliashtora karmelitiv kintsia XVII st. u pol’s’kii stolytsi (rys. 17). 41. Diakuiemo S. Yurchenku ta dyrektoru Instytutu istorii mystetstva Yahellons’koho universytetu v Krakovi prof. d-r habiliu Anzheiu Betleiu za vazhlyvi konsul’tatsii z pol’s’koi ta ukrains’koi arkhitektury Novoho chasu v 2014 r. 42. https://teatrnn.pl/leksykon/artykuly/ulica-narutowicza-w- lublinie-historia-ulicy; https://teatrnn.pl/miejsca/miejsce/lublin- ul-narutowicza-4. Avtor diakuie d-r Romanu Zwierzchowskomu (Natsionalnyi instytut spadshchyny u Liublini) za fakhovi konsul’tatsii pro barokovi kam’ianytsi Liublina u 2015 r. 43. https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Grodzka_36a_ tenement_house_in_Lublin; https://www. wikidata.org/wiki/Q30100882 44. https://teatrnn.pl/lexicon/articles/kowalska-street-in-lublin- history-of-the-street 45. Jaroszewski T. The Book of Warsaw Palaces. P. 5, 33–35, 88–91, 105– 106; Mossakowski S. Tilman van Gameren. Leben und Werk. S. 64–72, 99– 107, 215–217. Abb. 11, 57–60, 204, 347; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque: the French connection, in Polish and English Responses to French Art and Architecture: Contrasts and Similarities. Ed. F. Ames-Lewis. London, 1995. P. 53, 54. Pls. 28, 32; Kaczorowski B. The Monuments of Polish Architecture. Warszawa, 1998. P. 16–17, 246–247; Mossakowski S. Tylman z Gameren (1632–1706). Rys. 10, 13, 15, 63, 212, 254. https://en.wikipedia.org/wiki/Brühl_Palace,_Warsaw; https:// en.wikipedia.org/wiki/Palace_of_the_Four_Winds; https://en.wikipedia. org/wiki/Czapski_Palace; https://en.wikipedia.org/wiki/Młodziejowski_ Palace. Dyv. takozh posylannia 36. 46. https://en.wikipedia.org/wiki/Château_de_Dampierre; https:// de.wikipedia.org/wiki/Schloss_Philippsruhe 47. Beltramini G. et al., Palladio and Northern Europe: Books, Travellers, Architects. Geneva – Milan, 1999. P. 118, 158; Ottenheym K. Seventeenth- Century Country Seats of the Orange Court and their Infl uence Abroad, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Ed. B. Arciszewska. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 87. Fig. 9. https:// en.wikipedia.org/wiki/Het_Loo_Palace; https://en.wikipedia.org/wiki/ Kensington_Palace 48. Ackerman J. S. The Villa: Form and Ideology of Country Houses. Princeton, N. J., 1990. P. 153–154. Fig. 6.1. https://en.wikipedia.org/ wiki/Marble_Hill_House 49. https://uk.wikipedia.org/wiki/Vyshnivetskyi_palats; https:// uk.wikipedia.org/wiki/Palats_Sanhushkiv_(Iziaslav); https://lia. lvivcenter.org/uk/objects/sv-yura-palace 50. https://de.wikipedia.org/wiki/Zum_Römischen_Kaiser_(Mainz); https://de.wikipedia.org/wiki/Schönborner_ Hof_(Mainz); https:// en.wikipedia.org/wiki/Jaroměřice_nad_Rokytnou. Dyv. takozh posylannia 46. 51. Karner H. The Habsburg Country Residences around Vienna in the Seventeenth Century and their Relationship to the Hofburg Palace, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 191–193. Fig. 6. 52. Mossakowski S. Tylman z Gameren (1632–1706). Rys. 300. 53. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Arkhitektura palatsu Ivana Mazepy u Baturyni ta zakhidni analohii. S. 23–25. 54. Lutsiv V. Het’man Ivan Mazepa. Toronto, 1954. S. 15; Mackiw T. A Biographical Sketch of Prince Mazepa (1639–1709). The Ukrainian Review. Vol. XII. No. 4. London, Winter 1965. P. 63; Borshchak I., Martel R. Ivan Mazepa. Kyiv, 1991. S. 8; Ohloblyn O. Het’man Ivan Mazepa ta ioho doba. Vyd. 2. Red. L. Vynar. New York – Kyiv – L’viv – Paryzh – Toronto, 2001. S. 61; Kyievo-Mohylians’ka akademiia v imenakh XVII–XVIII st. Entsyklopedychne vydannia. Kyiv, 2001. S. 343; Polons’ka-Vasylenko N. Istoriia Ukrainy. Vyd. 4. T. 2. Kyiv, 2002. S. 53; Krupnyts’kyi B. Het’man Mazepa ta ioho doba. Kyiv, 2003. S. 21; Tairova-Yakovleva T. Mazepa. Zhyzn’ zamechatel’nykh liudei. Moskva, 2007. S. 16; Het’man. Shliakhy. S. 37, 38, 43, 53; Kentrzhyns’kyi B. Mazepa. S. 98; Pavlenko S. Ivan Mazepa: dohet’mans’kyi period. S. 73, 76–78. Vel’my diakuiemo T. Tairovii-Yakovlevii za povidomlennia pro vidkryttia neiu 2025 r. novykh dokumental’nykh svidchen’ pro perebuvannia I. Mazepy u Frantsii ta Hollandii do ioho het’manuvannia. Vona opryliudnyt’ tsi dokumenty u nastupnii publikatsii. 55. Kucharski A. Turystyka i edukacja. Zagraniczna peregrynacja młodego polskiego magnata w relacji księdza Kazimierza Jana Wojsznarowicza (1667–1669). Studia Gdańskie. T. XXIX. 2011. S. 206– 224. http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight- 8e4f5247-b079-4de1-b1f7-136d2b4c6bb8. Avtor shchyro diakuie znanomu mazepolohu i doslidnytsi kozachchyny, providnii naukovii spivrobitnytsi Instytutu istorii Ukrainy NANU d-r Ol’zi Kovalevs’kii za vazhlyvi konsul’tatsii u 2024 r. 56. Dyv. posylannia 23. 57. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu., Skorokhod V. Rozkopky u Baturyni 2012 r. Kul’tura kozats’koi elity Mazepynoho dvoru. Toronto, 2013. S. 18–19; Mezentsev V. Dyskusiini pytannia pro rozmiry, arkhitekturnyi typ ta analohii palatsu I. Mazepy na Honcharivtsi. S. 33. Rys. 8, 9; Weiss D. Ukraine’s Lost Capital. In 1708, Peter the Great destroyed Baturyn, a bastion of Cossack independence and culture. Archaeology: A publication of the Archaeological Institute of America. September/October 2023. P. 28. https://www.archaeology.org/issues/522-2309/features/11638- ukraine-baturyn-cossack-capital 58. Dyv. posylannia 23. 59. Ohloblyn O. Het’man Ivan Mazepa. S. 67; Kyievo-Mohylians’ka akademiia v imenakh. S. 344. 60. 1690 g. Opis’ dvizhimogo imushchestva, prinadlezhavshego malorossiiskomu getmanu Ivanu Samoilovichu i ego synov’iam, Grigoriiu i Yakovu. Russkaia istoricheskaia biblioteka, izdavaiemaia Arkheografi cheskoiu komissiieiu. T. 8. Sankt-Peterburg, 1884. Stb. 1029, 1047, 1049, 1060– 1061, 1068, 1076, 1105, 1123, 1157–1159, 1164, 1189, 1197. https:// runivers.ru/bookreader/book428117/#page/626/mode/1up 61. Tam samo, stb. 1073. 62. Pavlenko S. Het’man Ivan Mazepa. Pershe p’iatyrichchia pravlinnia. Kyiv, 2021. S. 36–46. 63. Dyv., napryklad, Bold J. John Webb: Architectural Theory and Practice in the Seventeenth Century. Oxford, 1989. P. 120, 140, 147–148; Ackerman J. S. The Villa. P. 18, 22, 26, 89, 95–107, 134–158; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque. P. 51, 54; Sabatier G. The Illusions of Marly, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 35–37; Schmidt F. Dutch Arcadia: Amsterdam and Villa Culture, in The Baroque Villa. Suburban and Country Residences, c. 1600–1800. Wilanów Palace Museum, 2009. P. 57– 58; Ottenheym K. Seventeenth-Century Country Seats of the Orange Court. P. 84–85, 90. 64. Krótka nauka budownicza dworów, pałaców, zamków podług nieba i zwyczaju polskiego. Opr. A. Miłobędzki. Wrocław, 1957. https://kroliczajama. pl/32577-opr-adam-milobedzki-o-krotka-nauka-budownicza-dworow- palacow-zamkow-podlug-nieba; Jakóbczyk-Gola A. Gabinety i ogrody. Polskie nowożytne traktaty architektoniczne wobec kultury kolekcjonowania. Warszawa, 2019. S. 15–49. 65. https://en.wikipedia.org/wiki/Giacomo_Barozzi_da_Vignola. Hlyboko diakuiemo S. Yurchenku za detal’ni fakhovi konsul’tatsii ts’oho istoryko-arkhitekturnoho doslidzhennia. 66. Avtor krasno diakuie O. Sokyrku za informatsiiu pro zakhidnu literaturu z arkhitektury u bibliotekakh Het’manshchyny. 67. Bold J. John Webb: Architetural Theory and Practice in the Seventeenth Century. P. 111, 125, 147, 148; Miłobędzki A. Polish country houses in the Age of the Baroque. P. 49; Kieven E. “Mostrar l’inventione” – The Role of Roman Architects in the Baroque Period: Plans and Models, in Millon H. A. The Triumph of the Baroque. Architecture in Europe 1600–1750. London, 1999. P. 199; Ottenheym K. Seventeenth-Century Country Seats of the Orange Court. P. 89, 90. Стаття надійшла до редакції 15.07.2025 р. Рекомендована до друку 17.07.2025 р. j
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210970
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2218-4805
language Ukrainian
last_indexed 2026-03-20T21:02:44Z
publishDate 2025
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format dspace
spelling Мезенцев, В.І.
2025-12-21T12:54:17Z
2025
Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 96-117. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.
2218-4805
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210970
94(477.51):72.04]:001.8
Стаття підсумовує архітектурно-археологічне дослідження решток головної резиденції гетьмана Івана Мазепи на околиці Гончарівка м. Батурина Чернігівської обл. в 1995, 2003–2013 рр. та порівнює її архітектуру і зовнішній декор з подібними палацами, монастирськими й житловими кам’яницями Польщі та Західної Європи XVI–XVIII ст. Компаративний аналіз проведено на основі західних публікацій, інтернет-ресурсів та натурних обстежень і фото автора польських споруд. Обґрунтовується приналежність цієї Мазепиної резиденції до зодчества центральноєвропейського бароко та її унікальність серед відомих палат козацької старшини народної традиції. Показано запровадження гетьманом передового барокового палацового мистецтва Заходу до Батурина. Стаття ілюстрована гіпотетичною комп’ютерно-графічною реконструкцією його головного осідку, креслениками та знімками аналогічних ранньомодерних будівель Польщі.
This article summarizes the architectural and archaeological research of the remnants of Hetman Ivan Mazepa’s principal residence in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine. This town was the capital of the early modern Cossack state, or Hetmanate. The site of Mazepa’s palace was excavated in 1995 and 2003–2013. This Canada-Ukraine Baturyn Archaeological Project has been sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at the CIUS Toronto Office (https://www.ualberta.ca/canadianinstitute- of-ukrainian-studies/centres-and-programs/jacyk-centre/ baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York also supports the Baturyn project with annual subsidies. The most generous individual benefactors of the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn are Ms. Olenka Negrych, Dr. George J. Iwanchyshyn (Toronto), Mr. Michael S. Humnicky (Murfreesboro, TN), and Dr. Maria R. Hrycelak (Park Ridge, IL, USA). This article compares the architecture and exterior decor of Mazepa’s main residence in Honcharivka, the suburb of Baturyn, with similar palaces, monastic and residential buildings in Poland and Western Europe from the 16th to 18th centuries. A comparative analysis was carried out on the basis of Western publications, Internet resources, as well as firsthand on-site explorations and photos of Polish structures by the author. He attributes Mazepa’s palace to the Central European baroque architecture and shows its distinction from the known mansions of the Cossack elite of the folk tradition. This article highlights the introduction of the advanced Western baroque palatial art to Baturyn by this hetman. It is illustrated with the hypothetical computer graphic reconstruction of his principal residence, drawings and photographs of comparable early modern edifices in Poland.
uk
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
Сіверщина в історії України
Доба Гетьманщини
Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
Western analogies of the architecture and decor of I. Mazepa’s palace in Honcharivka
Article
published earlier
spellingShingle Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
Мезенцев, В.І.
Доба Гетьманщини
title Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
title_alt Western analogies of the architecture and decor of I. Mazepa’s palace in Honcharivka
title_full Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
title_fullStr Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
title_full_unstemmed Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
title_short Західні аналогії архітектури і декору палацу І. Мазепи на Гончарівці
title_sort західні аналогії архітектури і декору палацу і. мазепи на гончарівці
topic Доба Гетьманщини
topic_facet Доба Гетьманщини
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210970
work_keys_str_mv AT mezencevví zahídníanalogííarhítekturiídekorupalacuímazepinagončarívcí
AT mezencevví westernanalogiesofthearchitectureanddecorofimazepaspalaceinhoncharivka

Similar Items