Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області

У статті розглядаються матеріали, здобуті під час розкопок на території м. Кролевця у 2016 році. Піднімаються питання про час заснування м. Кролевця і існування на його теренах літописного міста Зартий києво-руського часу. Деякі дослідники історії Кролевця вважали, що містечко вже існувало в XІV–XV...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Сіверщина в історії України
Дата:	2025
Автор:	Виногродська, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2025
Теми:	Доба Гетьманщини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210971
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області / Л.І. Виногродська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 87-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859490813825777664
author	Виногродська, Л.І.
author_facet	Виногродська, Л.І.
citation_txt	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області / Л.І. Виногродська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 87-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сіверщина в історії України
description	У статті розглядаються матеріали, здобуті під час розкопок на території м. Кролевця у 2016 році. Піднімаються питання про час заснування м. Кролевця і існування на його теренах літописного міста Зартий києво-руського часу. Деякі дослідники історії Кролевця вважали, що містечко вже існувало в XІV–XV ст., у литовський період. Інші відносили виникнення містечка на початок ХVІІ ст., що пов’язується зі створенням Путивльської оборонної лінії під час протистояння Речі Посполитої з Московією. Під час археологічних досліджень на території Кролевецької фортеці кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. відкрито залишки підземної споруди або ходу, що вів з міста до Замковища. Подаються конструктивні особливості споруди і матеріальна культура з її заповнення. Проводяться паралелі зі спорудами (підземними ходами) у містах Полтаві і Полонному цього ж періоду і подібною матеріальною культурою. The article examines materials obtained during excavations on the territory of Krolevets in 2016. The questions are raised about the time of the foundation of Krolevets and the existence on its territory of the chronicled city of Zarty of the Kievan Rus’ period. This assumption is possible, since the 1784 plan records a settlement, which is also briefly confirmed by the ancient name of this territory Zamkovyshche. In the Lithuanian period, fortifications that were rebuilt and modernized from settlements of the Kievan Rus’ period were called Zamkovyshche. This is also briefly confirmed by the planning structure of the city of the 17th century, which preserved the fan-shaped configuration of streets and was connected to Zamkovyshche by a bridge. Some researchers of the history of Krolevets believed that the town already existed in the 14th–15th centuries, during the Lithuanian period. Others attributed the emergence of the town to the beginning of the 17th century, which is associated with the creation of the Pupyvl defensive line by the Polish-Lithuanian Commonwealth during the confrontation between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Muscovy. According to historical data, by order of King Casimir III in 1648, construction of a wooden castle began on Zamkovyshche, as mentioned in the Sworn Books of the Nizhyn Regiment of 1654. But during the war with Muscovy, the city passed from one subordination to another and, apparently, the castle was not completed. The city fortress (fortress) was built at the end of the 17th century. During archaeological research on the territory of the Krolevets fortress at the end of the 17th–18th centuries, the remains of an underground structure or passage were discovered, which possibly led from the city to Zamkovyshche. The structural features of the structure and the material culture from its filling are presented. Parallels are drawn with structures (underground passages) in the city of Poltava and Polonne of the same period and similar material culture.
first_indexed	2026-03-12T20:50:30Z
format	Article
fulltext	ISSN 2218-4805 87 УДК 94(477.52)904«16/17» Л. І. Виногродська ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕРЕНАХ ФОРТЕЦІ ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. КРОЛЕВЦІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У статті розглядаються матеріали, здобуті під час розкопок на території м. Кролевця у 2016 році. Піднімаються питання про час заснування м. Кролевця і існування на його теренах літописного міста Зартий києво-руського часу. Деякі дослідники історії Кролевця вважали, що містечко вже існувало в XІV–XV ст., у литовський період. Інші відносили виникнення містечка на початок ХVІІ ст., що пов’язується зі створенням Путивльської оборонної лінії під час протистояння Речі Посполитої з Московією. Під час археологічних досліджень на території Кролевецької фортеці кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. відкрито залишки підземної споруди або ходу, що вів з міста до Замковища. Подаються конструктивні особливості споруди і матеріальна культура з її заповнення. Проводяться паралелі зі спорудами (підземними ходами) у містах Полтаві і Полонному цього ж періоду і подібною матеріальною культурою. Ключові слова: фортеця, підземна споруда, ХVІІ–ХVІІІ ст., матеріальна культура. Кролевець – історичне місто, засноване на початку XVII ст. польським урядом із створенням Путивльської оборонної лінії під час протистояння Речі Посполитої з Московією. Час заснування Кролевця різними дослідни- ками розглядається по-різному. Піднімаються питання про час заснування м. Кролевця і існування на його те- ренах літописного міста Зартий києво-руського часу. Це припущення можливе, оскільки на плані 1784 р. зафіксо- ване городище, що побіжно підтверджується і давньою назвою цієї території – Замковище. Замковищами нази- вали у литовський період укріплення, що перебудовува- лися і модернізувалися з городищ києво-руського часу. Це побіжно підтверджується й планувальною структу- рою міста ХVІІ ст., що зберегла віялоподібну конфігура- цію вулиць і мала зв’язок з Замковищем через міст. Згідно з С. Кучинським, у XIV–XV ст. Кролевець входив до скла- ду Великого князівства Литовського – містечко Кролевець (Krolewiec) позначено на карті «Землі Чернігівсько-Сі- верські, волості та комплекси в XІV та XV сторіччі», вмі- щеній у його праці «Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rzadami Litwy» [7, с. 11]. На думку відомого фахівця істо- рії Чернігівщини О. Шафонського, Кролевець було засно- вано в 1601 або в 1608 р. переселенцями з Правобереж- ної України [11, с. 392–393]. Усі ці розбіжності пов’язані з недостатністю документальних джерел та широких ар- хеологічних досліджень, тому остаточно дослідниками не було з’ясовано дату заснування міста та час зведен- ня укріплень. Відомо, що після Деулінського перемир’я 1618 р. місто відійшло до Польщі у складі Чернігівського воєводства Речі Посполитої [12, с. 953–968]. За часів ко- роля Владислава IV місто отримало у 1644 р. магдебурзь- ке право та дозвіл на проведення великих ярмарків [15, с. 686]. Це означає, що на той час Кролевець вже був міс- том і мав укріплений замок, оскільки без його наявності поселення не мало можливості отримати статус міста і магдебурзьке право. У 1648 р. король Ян Казимир нака- зав побудувати у місті фортецю. Сьогодні залишки фор- теці не збереглися, але в «Описах Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.» вміщено два плани м. Кро- левця з позначеними укріпленнями. За планом, знятим у 1806 р., А. Гур’єв описує місто, що було оточене ровом і валом, які облямовували його чотирикутником з 4-х бо- ків [4, с. 7]. Вал і рів проходили приблизно біля в’язниці, садиби земської управи і поруч Загребельського мосту. У 1654 р. разом з Лівобережною Україною по догово- ру з Б. Хмельницьким місто відійшло до складу Московії. Але приєднання до неї Малоросії викликало нову війну, за часів якої Кролевець переходив з одного підпорядку- вання до іншого, поки остаточно не відійшов до Моско- вії у 1686 р. У зв’язку з його неодноразовим спаленням, містечко отримало на 10 років пільги, завдяки яким на- прикінці ХVІІ–XVIII ст. стало значним економічним цент- ром на Лівобережжі України [5, с. 238]. Данський посол Юст Юль так описував Кролевець у 1711 р.: «Королевець... це гарне велике місто, але зі старими занепалими вала- ми. Лежить воно серед лісу; по обидва боки від в’їзду в місто розкинулися два великі озера, які кишіли осетром. В місті всюди чепурні, добре збудовані, охайні будинки і добре прокладені вулиці – нічого такого я в Росії жодно- го разу не бачив. Люди (тут) живуть у хатах з виходом на вулицю, як у Данії – на противагу росіянам, які завжди будують хати у глибині подвір’я» [14, с. 383–384]. Як ми розуміємо з його висловів, Кролевець відповідав структу- рі європейських міст ХVІІ–ХVІІІ ст. Інший дослідник Лі- вобережжя України Олександр Лазаревский у своїй ро- боті «Описание старой Малороссии» пише, посилаючись на опис 1654 р., про існування міста на острові між річ- ками Реть і Свидня [8, с. 377–379]. На жаль, він не дає по- силання на цей опис. Пізніше в архівах був знайдений і опублікований відомим істориком Ю. Мициком документ «Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки». В ньому є текст про Кролевець, на якій посила- ється О. Лазаревський. Цитуємо: «А местечка Кролевец стоит меж речек Рети и Свидньї на острову, в том местечке ц(е)рков древеная во имя Никольї чюдотворца, у тое ц(е) ркви служаще поп Костентин; в том же местечке на горе меж тех же речек учели ставит стоячей острог, поставлено бревен з двесте...» [11, с. 291–292]. Можливо, це був замок, який почали будувати за наказом польського короля Яна Казимира. Називати фортецю острогом на Лівобережжі України того часу було характерно для Московії [9, с. 20, РОЗДІЛ ІІ. ДОБА ГЕТЬМАНЩИНИ Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 88 29, 33, 56]. Польські укріплення на Лівобережжі, Волині і Поділлі називали звичайно за європейською традицією фортецями або замками [9, с. 22, 44, 58, 72]. За генеральним планом 1805 р. і реконструкцією Є. Осадчого, міська фортеця мала неправильну трапеці- єподібну форму, приблизно 350 × 350 х 300 × 400 м [10], була огороджена земляним валом та ровом. На терито- рію фортеці вели троє воріт – на сході, півдні та заході. У центрі фортеці, біля їх перетину, знаходились ярмарко- ва площа з крамницями та соборний храм Різдва Пре- святої Богородиці, в північно-східної частині – церк- ва св. Миколая, що згадується у Присяжних книгах... На місці храму Різдва Пресвятої Бо- городиці зараз стоїть пам’ятна арка. До сьогодні на місцях крам- ниць, що стояли на території яр- марку, фіксуються залишки під- валів ХVІІІ–ХІХ ст., складених із цегли. На більш ранішому плані міста 1784 р. відзначена міська фортифікація разом із залишка- ми планувальної структури міс- та ХVІІ ст. (рис. 1). На цьому пла- ні чітко виділене заштриховане Замковище (реконструкція В. Ве- черського), що має конфігурацію городища києво-руського часу з крутими схилами і, можливо, ва- лами [2, c. 250]. Відмітимо також, що вулиці на плані міста у ХVІІ ст. розходилися за києво-руською традицією віялоподібно від Зам- ковища. Також фіксується доро- га через річку або міст від Замко- вища до міста, яка, мабуть, після побудови московським урядом міської фортеці, була перекрита оборонними валами. Що стосується кролевецького замку, то, за легендою, він був збу- дований на Замковищі, яке зна- ходилося на підвищеному боці річки. За історичними даними і відомими планами, замок не входив до укріпленої частини міста. За О. Гур’євим, Замкови- ще мало «свои укрепления» [4, с. 11]. На його території неодно- разово фіксувалися провалля, що побічно вказує на існування під- земних споруд і фортифікації [4, с. 11–12]. Згідно з Лазаревським, замок був дерев’яним, що прита- манне укріпленням Лівобережної України ХVІІ–ХVІІІ ст. Зараз тери- торія Замковища щільно забудована приватними будин- ками, що не дозволяє проводити повномасштабні архео- логічні дослідження. Археологічні дослідження на території міста майже не проводилися. У 2000 р. в м. Кролевці працювала археоло- гічна експедиція під керівництвом Лариси Белінської в пошуках нашарувань києво-руського часу, що, можливо, відносилися до історично відомого давньоруського міста, яке носило назву Зартий і існувало ще у XII ст. [1, с. 9–11]. Можливо, воно знаходилося на території Замковища, од- нак ніяких знахідок києво-руського часу не було знайде- но. Під час розкопок експедиції було відкрито на тери- Рис.1. План м. Кролевця, 1784 р. ISSN 2218-4805 89 Рис. 2. Шурф № 2. План і стратиграфія Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 90 торії колишніх сіл Подолове та Козино (зараз входять до території міста) два поселення кінця ХІІ – першої поло- вини ХІІІ ст. Культурні нашарування містили в собі мате- ріали різних культур, починаючи з епохи неоліту, у тому числі і знахідки києво-руського часу: скляні кручені бра- слети та фрагменти гончарних клейм. Подібні знахідки відносяться дослідниками до міської культури. Крім цьо- го, під час робіт було зафіксовано і матеріали ХІV–ХV ст. Також було проведено шурфування на території Зам- ковища, але оборонних споруд замку не зафіксовано [6, с. 11–18]. Звертаючи увагу на назву місцевості, що збері- гає історичну пам’ять населення, та план міста 1784 р., де відмічене Замковище у вигляді городища, можемо при- пустити існування на цьому місці замку, збудованого на городищі києво-руського часу. Але для уточнення тако- го припущення необхідні широкі археологічні розкопки. Основним завданням археологічних досліджень 2016 р. було вивчення археологічних об’єктів на території серед- містя (Базарна площа ХІХ ст.), де за історичними дани- ми і планами початку ХІХ ст. зна- ходилася фортеця ХVІІ–ХVІІІ ст. На історичних мапах міста план фортеці займає центральну тери- торію, яка включає в себе части- ну парку ім. Пушкіна з церквами, що існували у ХVІІІ–ХІХ ст. Для перевірки хронології культур- них нашарувань на цій території було закладено траншею № 1 та три шурфи. Траншея №1 розміром 42,0 х 2,0 м була закладена у ниж- ній частині паркового пагорба, навпроти корту. Її напрям (пів- день-північ) починався ближче до річки (початок) і продовжувався до центру. Культурний шар 0,5– 1,3 м завтовшки складався з на- шарувань ХVІІІ–ХІХ ст., в яких траплялася кераміка цього ж пе- ріоду. Цей шар лежав безпосеред- ньо на передматерику і потовщу- вався до центру пагорба. Якщо у перших квадратах фіксувалися в стратиграфії тільки два нашару- вання (верхний темно-сірий рих- лий шар та передматерик), то вже ближче до середини пагорба з’яв- ляється ще один прошарок – бу- рувато-попелястий, що включав в себе сліди пожежі (вуглики, фраг- менти печини та інші елементи). Він поступово потовщувався до кінця траншеї. У цьому шарі про- явилося заповнення об’єкта (спо- руди?), що продовжувалося до закінчення траншеї (4,0– 6,0 м завдовжки). Воно складалося з рихлого попелястого шару, що перемежався з більш щільними попелястим і бурувато-сірим шарами. Скоріш за все, це були залишки побутової споруди, що згоріла під час пожежі базарної площі наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. У верхньому шарі протягом всієї траншеї та попеляс- тому шарі, особливо у заповненні об’єкта, зібрано бага- то дрібних фрагментів кераміки і скляних виробів ХVІІІ– ХІХ ст. – часу існування на цій території базару. Серед кераміки у великій кількості трапляються фрагменти світ- ло глиняних і димлених горщиків, що мають прямостоя- чі вінця, трохи відхилені назовні, з заокругленим краєм і виділеним ребром в місці переходу вінець у плічка з се- редини. Тісто шарувате з домішкою піску. Світло глиняні горщики розписані по вінцях і плічках червоно-брунат- ною фарбою у вигляді горизонтальних ліній, хвиль, ком і зигзагів, а димлені – горизонтально прокресленими лі- ніями по плічках, іноді – по шийці. Деякі горщики мають Рис. 3. Шурф № 3. План і стратиграфія ISSN 2218-4805 91 пласку ручку, що верхньою части- ною прикріплювалася до вінчи- ка, а нижньою – до місця стику плічок і тулуба. Багато горщиків мало в місті переходу тулубу у дно утор (зріз) – хронологічну ознаку кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. Макітри репрезентовані фра- гментами вінець з частиною тулу- бу. Вони також, як і горщики, тра- пляються світло глиняні і димлені. Вінця відігнуті овалом назовні, з виступом зсередини. Світло гли- няні прикрашені по вінцях роз- писом червоно-брунатною фар- бою, а димлені – горизонтально прокресленими лініями по ту- лубу (рис. 6.4). Крім цього, зібра- но фрагменти покришок-мисок, що мали ручки, вінця глеків та дрібних посудин столового при- значення, вкритих поливою ко- ричневого і зеленого кольорів. У траншеї зібрано також невели- кі фрагменти мисок і тарілок (як димлених, так і розписаних чер- воно-брунатною фарбою). На од- ному фрагменті тарілки в середині контурного рисунка, зробленого червоно-брунатною фарбою, на- несені плями зеленої поливи. Ці- каві фрагменти мисок, що мають вінця, подібні до вінець макітр. Відзначимо знахідки шашок, зроблених із стінок керамічних виробів, іноді з одного боку вкри- тих поливою відповідно фрагмен- там керамічних виробів, знайде- них у культурному шарі. Шашки, зроблені з фрагментів керамі- ки, знаходяться під час розкопок пам’яток переважно кінця ХVІІ– ХVІІІ ст., що дозволяє говорити про розповсюдження цієї гри серед населення у вище згаданий період. Небагато траплялося дрібних фрагментів кахлів з рель- єфним орнаментом рослинного і геометричного мотивів, що відносяться в більшості до ХVІІІ ст. Всі вони зробле- ні у глиняній формі, орнамент часто змазаний, недбалий, орнаментальні композиції переходять на інші кахлі, так званий килимовий орнамент, кахлі не мають окантова- ної рамки. Румпа стає коротшою. Краї її зазвичай загор- нути назовні і мають трохи сплющену форму. Це пояс- нюється тим, що наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст., коли зростає попит на кахляні груби, кахлі викладалися для сушіння одна на другу. Тому ще волога глина трохи сплющувалася на краю румпи під важкістю лицевої пластини, але зав- дяки більш короткій висоті не деформувалася. Зі скляних виробів у траншеї знайдено невелику кіль- кість фрагментів пляшок так званого рейнського типу (ви- значення к. і. н. О. Харитонової), що являли собою тов- стостінні темно-зеленого скла посудини з циліндричним тулубом, яке трохи розширювалося і заокруглювалося до денця. Дно зсередини було високо увігнуте (рис. 4.3). Кіль- ка фрагментів відносяться до пляшок з вузьким високим горлом і високими плічками (рис. 4.2). Трапляються та- кож ручки від кухлів, фрагменти денець від пляшок і скля- Рис. 4. Знахідки Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 92 нок, що по денцям були опоясані скляною стрічкою з за- щипами (рис.4.5). Відзначимо також фрагменти круглої віконниці з гутного скла світло-зеленого кольору діаме- тром 16,0–18,0 см (рис. 4.11), яка використовувалася на теренах Лівобережжя України до кінця ХVІІІ ст. Із залізних виробів трапилися насамперед ковані цвя- хи різних розмірів, половина кінської підкови та дрібні фрагменти невизначених залізних предметів. Шурф № 1. Розміри 4,5 х 2,0 м. Закладений ближче до пам’ятної арки (де знаходилася церква). Культурний шар, що складався з темно-сірого рихлого гумусу, лежав без- посередньо на материку на гли- бині 1,8 м. В цьому шарі майже не було знахідок, окрім дрібних фрагментів кераміки ХVІІІ–ХІХ ст. Шурф № 2 (рис. 2). Розміри 2,0 х 3,2 м. Орієнтований довгим боком південь-північ. Закладе- ний у 10,0 м на схід від шурфу № 1. Під дерновим шаром до глиби- ни 0,6 м йшов рихлий темно-сірий гумусний шар, в якому трапля- лася кераміка ХVІІІ ст. З глибини 0,6–0,7 м фіксувався бурувато-сі- рий, достатньо щільний шар, що на глибині 1,15–1,22 м переходив у материк. На цій глибині вздовж траншеї посередині проявилася аморфна смуга темного кольору, що розділяла шурф на дві поло- вини (рис. 2,1). Під час зачистки поверхні на цьому рівні проявив- ся чіткий кордон заповнення спо- руди № 1 бурувато-сірого кольо- ру, що фіксувався вздовж всього шурфу в напрямку південь-пів- ніч. На материковій поверхні за- хідної частини шурфу зафіксова- но у кв. 2 пляму від дерев’яного стовпа діаметром 0,25 м і глиби- ною 0,2 м. Стратиграфія західної стінки шурфу складалася з верх- нього рихлого шару темно-сіро- го кольору та передматерикового шару буруватого кольору з пля- мистими включеннями материка. У квадраті № 2 зафіксоване запо- внення сучасної ями, що опуска- лася до передматерикового шару. В інших квадратах, де верхній шар переходив у передматериковий, фіксувалися поглиблення, що на- гадували ямки від стовпиків, які були розташовані на одному рівні. Можливо, це була огорожа якогось об’єкта. Після вибірки заповнення споруди № 1 до мате- рикової підлоги на глибині 2,3 м від поверхні виявилися вздовж західної стінки споруди вирізані в материку два стовпи діаметром 0,21 м, сліди від яких збереглися на ма- териковій стінці (рис. 2.2). Вони поглиблювалися у підлогу на 0,12 та 0,16 м. Залишки третього стовпа зафіксовані на дні на відстані 0,4 м від стінки споруди. У північній стінці шурфу простежувалася стратиграфія завалу споруди і її поступова засипка (рис. 2.3–4). Східна стінка шурфу зна- ходилася на відстані 2,2 м від західної стінки. Стратигра- фія завалу зафіксована і на східній стінці шурфу, оскільки Рис. 5. Знахідки ISSN 2218-4805 93 споруда продовжувалася у схід- ний бік (рис. 2.3). У стратиграфії південної стінки шурфу просте- жується поглиблення споруди і її продовження у південному на- прямку (рис. 2.4). На фото вид- но, як верхній темно-сірий рих- лий шар спустився в темно-сіре, рихлої консистенції, провалля, що утворилося під час руйнуван- ня склепіння. Це провалля ухо- дило в південну стінку шурфу і продовжувалося далі в напрям- ку шурфу № 3. Шурф № 3 (рис. 3). Розміри 2,2 х 4,5 м. Орієнтований довгим боком захід-схід. Закладений май- же перпендикулярно до шурфу 2 на відстані 3,0 м. Стратиграфія у шурфі 3 скла- далася, як і в шурфі № 2, з верх- нього рихлого шару темно-сі- рого кольору, який у квадраті 1 північно-західної стінки опу- скався в провалля підземного ходу, що продовжувався з шурфу № 2 (рис. 3.2). В інших квадратах він йшов достатньо тонким ша- ром, що ми бачимо на стратигра- фії північно-західної, південної і південно-східної стінок (рис. 3.3). Під цим шаром залягав бурий пе- ревідкладений шар, що, мабуть, утворився під час риття котлова- ну для підземного ходу. Під ним знаходився щільний темно-сірий шар, мабуть, денної тогочасної поверхні, оскільки на ній фіксу- валися сліди якихось споруд. Під цим шаром знаходився глини- стий картатий передматерико- вий шар, що лежав на жовтува- тій материковій глині (рис. 3.4). У квадраті 1 на стратиграфії чітко видно, як верхні шари заповнювали провалля котловану підземного ходу. Від- значимо, що у шурфі № 3 дно підземного ходу опускало- ся значно нижче, ніж у шурфі № 2 і доходило до глиби- ни 3,40 м від поверхні (рис. 3.5). Його нижнє заповнення складалося з щільного темно-сірого шару, в якому тра- плялися матеріали кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., ідентичні мате- ріалам з заповнення ходу в шурфі № 2. На глибині 3,4 м від поверхні простежується кам’яна вимостка (кладка?) з каміння середнього розміру, що до кінця не була відкри- та із-за значної глибини. Каміння лежало щільно притис- нуте один до одного. Матеріал, зібраний у шурфах № 2 і № 3 (споруда під- земного ходу), датується кінцем ХVІІ–ХVІІІ ст. – часом функціонування фортеці, хоча іноді трапляються зна- хідки ХІХ ст. Він майже ідентичний матеріалам, знайде- ним у споруді траншеї № 1. Оскільки знахідки, зібрані у шурфах № 2 і № 3 відносяться до однієї споруди, їх опис дається загалом. У верхньому шарі шурфів знайдено дрібні фрагменти кераміки і скляних виробів ХVІІІ – початку ХІХ ст. Найбіль- ша кількість знахідок зібрана з заповнення споруди № 1 у шурфі № 2 (підземний хід). Насамперед це велика ко- лекція виробів з гутного скла (біля 100 фрагментів), що Рис. 6. Знахідки Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025 94 загалом складають фрагменти питного посуду та посуду для зберігання рідини (рис. 4). Питний та столовий посуд для зберігання рідини відрізняється багатим декором у вигляді смуг із защипами по денцях виробів та наліпле- них стрічок з гофруванням по стінках та тулубу (рис. 4.1). Серед посудин для пиття більшість складають бокали ци- ліндричної форми до 12–13,0 см заввишки з ввігнутими денцями, що зазвичай використовувалися на Лівобереж- жі України наприкінці ХVІІ – у середині ХVІІІ ст. (рис. 4.7). Звертає на себе увагу денце кварти овальної форми, що характерне для посудин початку ХVІІІ ст. (рис. 4.6). Крім цього, у споруді знайдено багато фрагментів круглої ві- конниці (рис. 4.8–10). Вона має діаметр від 16,0 см до 18,0 см і практично ідентична віконниці у траншеї № 1. У заповненні підземного ходу серед кераміки, як і в траншеї № 1, у великій кількості трапляються фрагмен- ти світло глиняних і значно менше димлених горщиків, що мають прямостоячі вінця, трохи відхилені назовні, з заокругленим краєм і виділеним ребром в місці переходу вінець у плічка з середини (рис. 5.1). Таке ребро з’являєть- ся на горщиках наприкінці ХVІІ ст. і широко розповсю- джується у ХVІІІ ст. на теренах Середнього Подніпров’я і Лівобережжя України. Тісто шарувате з домішкою піску. Світло глиняні горщикі розписані по вінцях і плічках чер- воно-брунатною фарбою у вигляді горизонтальних ліній, хвиль, ком і зиґзаґів (рис. 5.2–6), а димлені – горизонталь- но прокресленими лініями по плічках, іноді орнаменто- ваними по вінцях штампованим орнаментом. Крім гор- щиків, у заповненні споруди знайдено багато фрагментів покришок-мисок з ручками. Зі столового посуду трапляються фрагменти світло гли- няних тарілок, декорованих по крисах гребінчастим хви- леподібним орнаментом (рис. 6.8, 6.9). Ззовні вони вкриті зеленою поливою. Ці тарілки мають цікаву ознаку – ба- гатокутні краї крисів, що зустрінуто вперше на теренах Чернігівщини. Трапляються також фрагменти черво- но глиняних тарілок, орнаментованих контуром черво- но-брунатною фарбою і поміщених в середини контур- ного орнаменту плям зеленої поливи по білому ангобу та вкритих прозорою поливою (рис. 6.5, 6.6). Подібні та- рілки знайдені також і в культурних нашаруваннях тран- шеї № 1, що підтверджує єдиний хронологічний період в розкопаних об’єктах у парку. Тарілки з таким розписом і конфігурацією профілю трапляються на багатьох піз- ньосередньовічних пам’ятках в Україні і датуються кін- цем ХVІІ–ХVІІІ ст. З питного керамічного посуду знайдено майже цілий димлений кухоль з ручкою (рис. 5.3). Подібні кухлі вико- ристовувалися у ХVІІІ ст. для пиття у шинках та домах бідних міщан. У споруді трапляється багато фрагментів кахлів з рель- єфним рослинним і геометричним орнаментом, що зага- лом датуються кінцем ХVІІ–ХVІІІ ст. Серед них є лицеві з геометричним орнаментом у вигляді кіл (рис. 6.1). Кахлі з таким орнаментом знайдено під час розкопок у Бату- рині. Вони датуються кінцем ХVІІ – початком ХVІІІ ст. – часом існування Батуринської фортеці. Звернемо увагу на кахлі з криноподібним орнаментом з елементами ко- ваного орнаменту і включенням у середину трилисника винограду або малини (рис. 6.3). Трапляються поодинокі фрагменти карнизних кахлів та коронок. Декор в основ- ному рослинний, характерний для кахлів початку-сере- дини ХVІІІ ст. Знайдено також глиняний виріб від кон- струкції груби, подібний до таких фрагментів з Батурина. Із залізних виробів траплялися фрагменти ножів, цвя- хів, предметів господарського призначення та невизна- ченого походження. Отже, розкопки, проведені у м. Кролевці на території здогадної фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. (парк ім. Пушкіна), доз- волили зробити наступні висновки. Парк, розташований на пагорбі, займав, мабуть, частину колишньої фортеці, що була у ХІХ ст. знищена базаром, а пізніше – великою пожежею. Більша частина фортеці знаходиться під місь- кою забудовою, що розташована на захід від розкопаних об’єктів. Це підтверджується й знахідками під час буді- вельних робіт на цій території матеріалів ХVІІ–ХVІІІ ст. У шурфах, закладених на території парку, було зафіксо- вано підземну споруду, що у шурфі № 2 прорізала його вздовж, а в шурфі №3 – поперек. Глибина споруди від су- часної поверхні фіксувалася від 2,6 м у шурфі № 2 та до 3,4 м у шурфі № 3, причому у бік річки Свидень вона по- глиблювалася. Стінки її були обкладені дошками, вздовж яких були вриті стовпи, що підтримували дерев’яні стіни і слугували опорою для перекриття стелі. Матеріали, зі- брані у споруді, датуються досить широко – кінцем ХVІІ– ХVІІІ ст. – часом функціонування замку і міської фортеці. Подібна конструкція підземного ходу кінця ХVІІ – по- чатку ХVІІІ ст. була зафіксована під час розкопок у 2004 р. в Полтаві. Хід вів до Спаської церкви, яка частково згорі- ла під час осади міста Петром І [3, с. 32–34]. Він мав дубові стовпи, які підтримували дошки, викладені горизонталь- но вздовж вирізаних в материку стін. Перекриття також було зроблено з дубових колод, залишки яких було за- фіксовано під час зняття материкової глини, що лежала над ходом. До ходу вели сходинки, вирізані в материку і пізніше викладені дошками. Ще один подібний підзем- ний хід кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. було розкопано на території замку в місті Полонне на Волині. Частково відкрита підземна споруда і існуючі до те- перішнього часу розвалини підвалів кінця ХVІІІ–ХІХ ст., що залишилися від базарних крамниць, розташованих поруч з відкритим підземним ходом із заходу, дозволя- ють говорити про перспективність подальших археоло- гічних досліджень у центральній частині міста з метою відкриття нових об’єктів часу існування фортеці і можли- вістю їх подальшої консервації, реставрації і музеєфікації для показу туристам при розробці туристичних маршру- тів у місті. Крім цього, необхідно продовжити археологіч- ні дослідження на Замковищі, де за історичними даними був збудований замок і, можливо, існувало городище ки- ISSN 2218-4805 95 єво-руського часу Зартий. Перспективним є й розкопки на території Подолове, де у 2000 р. археологічною експедицією були зафіксова- ні залишки поселення давньоруського часу. ДЖЕРЕЛА 1. Бєлінська Л., Звагельський В. До питання ранньої історії мі- ста Кролевець. Кролевеччина, білі плями історії. Збірник наукових праць. (Матеріали другої наукової конференції по краєзнавству). Кролевець, 2002. С. 9–12. 2. Вечерський В. В. Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ: НДІТІАМ: Головкиївархітектура, 2003. 560 с. 3. Виногродська Л. І. Археологічні дослідження у м. Полтава в 2004 р. Археологічний літопис Лівобережної України. Полтава, 2009. № 1. «Техсервіс». С. 32–34. 4. Гурьев А .Д. История города Кролевца. Факсимильное издание. Сумы: ВВП «Мрия»-ЛТД, 1994. 44 с. 5. Історія міст і сіл УРСР у 26 томах: Т. 19 Сумська область / гол. ред. кол. П. Тронько; гол. ред. тому І. Макухін. С. 238. 6. Калашник Є. Козацькі старожитності Кролевця в матеріалах археологічної експедиції 2000 р. Кролевеччина від давнини до сьогодення. Матеріали четвертої науково-практичної конференції: доповіді та повідомлення (20 вересня 2013 р.). Кролевець, 2013. С. 11–18. 7. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rzadami Litwy. Warszawa,1936. 8. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Киев: Типография К. Н. Милевского, 1893. Т. 2: Нежинский полк. 560 с. 9. Осадчий Є. М. Пам’ятки військової історії Північно-Захід- ної Слобожанщини XVII ст. Суми, 2011. 346 с. 10. Осадчий Є. М., Коротя О. В. Замки та фортеці Сумщини ХVІІ– ХVІІІ ст.: ілюстрований довідник. Київ: Вид. Олег Філюк, 2015. 155 с. 11. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки. Упоряд. Ю. Мицик, М. Кравець ; голова ред. кол. П. Сохань; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, Національний ун-т «Києво-Могилянська академія», Ніжинська міська рада. К., 2003. 350 с. 12. Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. № 21. 1 ноября. Чернигов, 1868. С. 953–968. 13. Шафонський А. Краткое топографическое описание Новгородского Северского наместничества 1787 года. Черниговские губернские ведомости. 1851. № 46. С. 392–393. 14. Юст Юль. Записки датского посланника в России при Петре Первом (текст воспроизведен по изданию: Лавры Полтавы. Москва. Фонд Сергея Дубова (перевод Щербачева Ю. Н. 1899). 2001. En rejse til Rusland under tsar Peter dagbogsoptegnelser af viceadmiral Just Juel, dansk gesandt in Rusland 1709–1711. København: Gyldendal (F Hegel), 1893. С. 383–384. URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus11/ Jul/frametext10.htm 15. Slownik Geografi czny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowjanskich. T. IV. Warszawa, 1892. С. 686. Vynohrodska L. I. Historical and archaeological research on the fortress grounds of the XVII-XVIII centuries in the town of Krolevets, Sumy region The article examines materials obtained during excavations on the territory of Krolevets in 2016. The questions are raised about the time of the foundation of Krolevets and the existence on its territory of the chronicled city of Zarty of the Kievan Rus’ period. This assumption is possible, since the 1784 plan records a settlement, which is also briefl y confi rmed by the ancient name of this territory Zamkovyshche. In the Lithuanian period, fortifi cations that were rebuilt and modernized from settlements of the Kievan Rus’ period were called Zamkovyshche. This is also briefl y confi rmed by the planning structure of the city of the 17th century, which preserved the fan-shaped confi guration of streets and was connected to Zamkovyshche by a bridge. Some researchers of the history of Krolevets believed that the town already existed in the 14th–15th centuries, during the Lithuanian period. Others attributed the emergence of the town to the beginning of the 17th century, which is associated with the creation of the Pupyvl defensive line by the Polish-Lithuanian Commonwealth during the confrontation between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Muscovy. According to historical data, by order of King Casimir III in 1648, construction of a wooden castle began on Zamkovyshche, as mentioned in the Sworn Books of the Nizhyn Regiment of 1654. But during the war with Muscovy, the city passed from one subordination to another and, apparently, the castle was not completed. The city fortress (fortress) was built at the end of the 17th century. During archaeological research on the territory of the Krolevets fortress at the end of the 17th–18th centuries, the remains of an underground structure or passage were discovered, which possibly led from the city to Zamkovyshche. The structural features of the structure and the material culture from its fi lling are presented. Parallels are drawn with structures (underground passages) in the city of Poltava and Polonne of the same period and similar material culture. Key words: fortress, underground structure, seventeenth and eighteenth centuries, material culture. REFERENCES 1. Belinska, L., Zvahelskyi, V. (2002). Do pytannia rannoi istorii mista Krolevets [To the Question of the Early History of the City of Krolevets]. Krolevechchyna, bili pliamy istorii. Zbirnyk naukovykh prats. (Materialy druhoi naukovoi konferentsii po kraieznavstvu). Krolevetschyna, White Spots of History. Collection of scientifi c papers. (Materials of the Second Scientifi c Conference on Local History), p. 9-12. [in Ukrainian]. 2. Vechersky, V. V. (2003). Spadshchyna mistobuduvannia Ukrainy: teoriia i praktyka istoryko-mistobudivnykh pamiatkookhoronnykh doslidzhen naselenykh mists [The heritage of urban planning in Ukraine: theory and practice of historical and urban planning monument protection research of inhabited places]. Kyiv: NDITIAM: Holovkyivarkhitektura. [in Ukrainian]. 3. Vynohrodska L. I. (2009). Arkheolohichni doslidzhennia u m. Poltava v 2004 r. [Archaeological research in Poltava in 2004]. Archaeological chronicle of Left-bank Ukraine, 1, pp. 32-34. Poltava «Tehservice». [in Ukrainian]. 4. Gurev, A. D. (1994). Istoriya goroda Krolevtsa. Faksimilnoe izdanie [History of the city of Krolevets. Facsimile edition]. Sumy: VVP «Mriya»-LTD. [in Russian]. 5. Tronko, P. (Ed). Istoriia mist i sil URSR u 26 tomakh: T. 19 Sumska oblast [History of cities and villages of the Ukrainian SSR in 26 volumes: v. 19. Sumy region]. [in Ukrainian]. 6. Kalashnik Yevhen. (2013). Kozatski starozhytnosti Krolevtsia v materialakh arkheolohichnoi ekspedytsii 2000 r. [Cossack antiquities of Krolevets in the materials of the archaeological expedition of 2000]. Krolevechchyna vid davnyny do sohodennia. Materialy chetvertoi naukovo- praktychnoi konferentsii: dopovidi ta povidomlennia (20 veresnia 2013 r.). [in Ukrainian]. 7. Kuczyński S. M. . (1936). “Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rzadami Litwy”. – Warszawa. [in Ukrainian]. 8. Lazarevsky, A. (1893). Opisanie staroj Malorossii. T. 2: Nezhynskyi polk [Description of old Little Russia: materials for the history of settlement, land own- ership and administration. Vol. 2: Nezhinsky Regiment]. Kyiv: K. N. Milevsko- go Printing House. [in Ukrainian]. 9. Osadchy, Ye. M. (2011). Pamiatky viiskovoi istorii Pivnichno-Zakhidnoi Slobozhanshchyny XVII st [Monuments of the military history of the North-Western Slobozhanshchyna of the 17 th century]. Sumy. [in Ukrainian]. 10. Osadchy Ye. M., Korotia O. V. (2015). Zamky ta fortetsi Sumshchyny KhVII–KhVIII st.: iliustrovanyi dovidnyk. [Castles and fortresses of the Sumy region of the 17th -18th centuries: an illustrated guide]. Kyiv. [in Ukrainian]. 11. Yu. Mytsyk, M. Kravets. (2003). Prysiazhni knyhy 1654 r. Bilotserkivskyi ta Nizhynskyi polky [Sworn books of 1654. Bila Tserkva and Nizhyn regiments]. Kyiv. [in Ukrainian]. 12. Chernyhovskye eparkhyalnыe yzvestyia. Chast ofytsyalnaia [Chernihiv eparchial news. The part is offi cial]. (1868). 21, November 1. Chernihiv. [in Ukrainian]. 13. Shafonskyi, A. (1851). Kratkoe topograficheskoe opisanie Novgorodskogo Severskogo namestnichestva 1787 goda [Brief topo- graphical description of the Novgorod Seversky Governorate in 1787]. Chernihiv provincial gazettes, 46, pp. 392–393. [in Russian]. 14. Just Yul. 1893. Notes of the Danish ambassador to Russia under Peter the Great. (the text is reproduced from the edition: Poltava Lavry. M. Sergei Dubov Foundation (translation by Shcherbachev Yu. N. 1899). [in Ukrainian]. Retrieved from http://www.vostlit.info/Texts/ rus11/Jul/frametext10.htm 15. Slownik Geografi czny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowjanskich. (1892). T .IV. Warszawa. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 05.06.2025 р. Рекомендована до друку 17.07.2025 р.j
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210971
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2218-4805
language	Ukrainian
last_indexed	2026-03-12T20:50:30Z
publishDate	2025
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Виногродська, Л.І. 2025-12-21T12:54:23Z 2025 Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області / Л.І. Виногродська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 87-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210971 94(477.52)904«16/17» У статті розглядаються матеріали, здобуті під час розкопок на території м. Кролевця у 2016 році. Піднімаються питання про час заснування м. Кролевця і існування на його теренах літописного міста Зартий києво-руського часу. Деякі дослідники історії Кролевця вважали, що містечко вже існувало в XІV–XV ст., у литовський період. Інші відносили виникнення містечка на початок ХVІІ ст., що пов’язується зі створенням Путивльської оборонної лінії під час протистояння Речі Посполитої з Московією. Під час археологічних досліджень на території Кролевецької фортеці кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. відкрито залишки підземної споруди або ходу, що вів з міста до Замковища. Подаються конструктивні особливості споруди і матеріальна культура з її заповнення. Проводяться паралелі зі спорудами (підземними ходами) у містах Полтаві і Полонному цього ж періоду і подібною матеріальною культурою. The article examines materials obtained during excavations on the territory of Krolevets in 2016. The questions are raised about the time of the foundation of Krolevets and the existence on its territory of the chronicled city of Zarty of the Kievan Rus’ period. This assumption is possible, since the 1784 plan records a settlement, which is also briefly confirmed by the ancient name of this territory Zamkovyshche. In the Lithuanian period, fortifications that were rebuilt and modernized from settlements of the Kievan Rus’ period were called Zamkovyshche. This is also briefly confirmed by the planning structure of the city of the 17th century, which preserved the fan-shaped configuration of streets and was connected to Zamkovyshche by a bridge. Some researchers of the history of Krolevets believed that the town already existed in the 14th–15th centuries, during the Lithuanian period. Others attributed the emergence of the town to the beginning of the 17th century, which is associated with the creation of the Pupyvl defensive line by the Polish-Lithuanian Commonwealth during the confrontation between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Muscovy. According to historical data, by order of King Casimir III in 1648, construction of a wooden castle began on Zamkovyshche, as mentioned in the Sworn Books of the Nizhyn Regiment of 1654. But during the war with Muscovy, the city passed from one subordination to another and, apparently, the castle was not completed. The city fortress (fortress) was built at the end of the 17th century. During archaeological research on the territory of the Krolevets fortress at the end of the 17th–18th centuries, the remains of an underground structure or passage were discovered, which possibly led from the city to Zamkovyshche. The structural features of the structure and the material culture from its filling are presented. Parallels are drawn with structures (underground passages) in the city of Poltava and Polonne of the same period and similar material culture. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області Historical and archaeological research on the fortress grounds of the XVII-XVIII centuries in the town of Krolevets, Sumy region Article published earlier
spellingShingle	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області Виногродська, Л.І. Доба Гетьманщини
title	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області
title_alt	Historical and archaeological research on the fortress grounds of the XVII-XVIII centuries in the town of Krolevets, Sumy region
title_full	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області
title_fullStr	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області
title_full_unstemmed	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області
title_short	Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області
title_sort	історико-археологічні дослідження на теренах фортеці хvіі–хvііі ст. у м. кролевці сумської області
topic	Доба Гетьманщини
topic_facet	Доба Гетьманщини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210971
work_keys_str_mv	AT vinogrodsʹkalí ístorikoarheologíčnídoslídžennânaterenahfortecíhvííhvííístumkrolevcísumsʹkoíoblastí AT vinogrodsʹkalí historicalandarchaeologicalresearchonthefortressgroundsofthexviixviiicenturiesinthetownofkrolevetssumyregion

Історико-археологічні дослідження на теренах фортеці ХVІІ–ХVІІІ ст. у м. Кролевці Сумської області

Репозитарії

Схожі ресурси