Сіверянське городище «Монастирище»
Стаття присвячена дослідженню роменської археологічної культурі, що існувала протягом VIII–Х ст. на території Дніпровського Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі. Роменська культура є одним із компонентів формування давньоруської культури. Носіями роменської культури було східнослов’янськ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210975 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сіверянське городище «Монастирище» / О.М. Юсова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 70-73. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859470879686131712 |
|---|---|
| author | Юсова, О.М. |
| author_facet | Юсова, О.М. |
| citation_txt | Сіверянське городище «Монастирище» / О.М. Юсова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 70-73. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена дослідженню роменської археологічної культурі, що існувала протягом VIII–Х ст. на території Дніпровського Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі. Роменська культура є одним із компонентів формування давньоруської культури. Носіями роменської культури було східнослов’янське племінне об’єднання сіверян.
The article is devoted to the Romanian archaeological culture that existed during the 8th-10th centuries. on the territory of the Dnieper Left Bank and adjacent regions of Russia and Belarus. Romanian culture is one of the components of the formation of ancient Russian culture. The bearers of Roma culture were the East Slavic tribal association of northerners.
|
| first_indexed | 2026-03-12T15:33:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
70
УДК 94(477)
О. М. Юсова
СІВЕРЯНСЬКЕ ГОРОДИЩЕ «МОНАСТИРИЩЕ»
Стаття присвячена дослідженню роменської археологічної куль-
турі, що існувала протягом VIII–Х ст. на території Дніпровського
Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі. Роменська куль-
тура є одним із компонентів формування давньоруської культури.
Носіями роменської культури було східнослов’янське племінне об’єд-
нання сіверян.
Ключові слова: роменська археологічна культура, сіверяни, жит-
ловий простір, садиба, планування поселення.
Сіверська земля (Сіверщина) – історико-географіч-
ний регіон, що є одним із центрів зародження Київ-
ської Русі. Дуже важливим для нашого часу є вивчен-
ня стародавньої історії України.
Ромни – одне з найдавніших міст України, багатові-
ковій історії якого може позаздрити чимало обласних і
районних центрів – розкинулося на високому мальов-
ничому плато, підперезаному рікою Сула та її прито-
кою Великим Роменом. Перші сліди діяльності люди-
ни на території Ромен належать до періоду пізнього
палеоліту (30–10 тис. років до н.е.). Давня історія міс-
та підтверджується численними знахідками і пам’ят-
ками кам’яного та бронзового віків.
Актуальність цієї теми визначається на декількох рів-
нях. По-перше, це глибоке усвідомлення важливості збе-
реження та дбайливої охорони культурної та історичної
спадщини, що є важливою складовою процесу ідентифіка-
ції громадянина як невід’ємної частини великого україн-
ського Роду і закладає передумови формування спільного
коду єдиної Української Нації. По-друге, це популяризація
культурної спадщини, адже саме зараз гостро постає пи-
тання її захисту та збереження в умовах російської агресії.
Чітко розуміючи, що агресор свідомо вдається до культур-
ного геноциду, завдаючи ударів по історичним пам’яткам,
культурним, релігійним, освітнім об’єктам, ми як фахів-
ці, навіть в цих складних умовах прифронтової Сумської
області, повинні зробити все, щоб зберегти для майбут-
нього покоління багату, глибоку, безцінну, багатогранну
українську історію нашого регіону.
Початок археологічного вивчення слов’янських пам’я-
ток Лівобережжя відноситься до середини XIX ст., коли
були проведені розкопки Донецького городища побли-
зу Харкова. Наприкінці XIX – на початку XX ст. їх дослі-
дженнями займались Д. Я. Самоквасов, В. О. Городцов,
О. А. Спіцин, В. В. Хвойка та ін. Пам’ятки цього типу були
виділені в окрему культуру після розкопок М. О. Мака-
ренком городища поблизу м. Ромни в 1901, 1906, 1924 рр.
Значні роботи на роменських пам’ятках були проведені
у повоєнний період П. М. Третьяковим, Ф. Б. Копиловим,
І. І. Ляпушкіним. Особливе значення мають дослідження
останнього, під час яких було повністю розкопане горо-
дище роменської культури Новотроїцьке на р. Псел, а у
ході розвідок виявлено десятки селищ цього типу. Про-
довжувалось вивчення роменських поселень, городищ і
могильників Ніцаха, Кам’яне, Латиінівка, Опішня, Лтава
(роботи І. І. Ляпушкіна, О. В. Сухобокова, В. В. Приймака,
О. Б. Супруненка). Волинцевські й роменські старожит-
ності вивчались також на Сеймі та Пслі в Курській об-
Рис. 1. М. О. Макаренко, 1910 р.
Рис. 2. М. О. Макаренко та М. М. Семенчик
ISSN 2218-4805
71
ласті Росії [1, c. 258].
Слід зазначити, що протягом 1950–
1970-х рр. був розповсюджений тер-
мін «роменсько-боршевська культура».
Тобто в одну культуру об’єднували син-
хронні слов’янські пам’ятки двох ре-
гіонів – Дніпровського Лівобережжя й
Подоння. Проте подальші дослідження
дозволили фахівцям зробити висно-
вок про суттєві відмінності в матері-
альній культурі і поховальному обряді
цих груп пам’яток, що не дає достатніх
підстав для їх об’єднання. Тому ромен-
ська і боршевська культури зараз роз-
глядаються окремо [1, с. 258].
У межах сучасних Ромен протягом
VІІІ–Х ст. н. е. існувало слов’янське по-
селення сіверян, знане під назвою «Мо-
настирище». Це городище, дослідже-
не відомим археологом, краєзнавцем
Миколою Омеляновичем Макаренком,
дало назву широко відомій тепер ро-
менській археологічній культурі, решт-
ки поселень якої знайомі по всьому
Дніпровському Лівобережжю. Ромни
відносяться до групи найважливіших
історичних міст України, закладених
у давньоруський період.
Роменська група городищ особисто
зацікавила Миколу Омеляновича Мака-
ренка в 1901 р. Саме тоді разом з Ф. Ни-
колайчиком, В. Безпальчевим коштом
І. Ф. Чигринцева були зроблені перші
пробні розкопки на городищі «Монасти-
рище». Городище «Монастирище» (наз-
ва походить від монастиря, що нібито
колись на ньому стояв, але зараз не за-
лишилось жодних слідів існування та-
кого монастиря на самому городищі)
розташувалось на самому кінці довгої
низької коси, яка утворилась при вході
річки Ромен в р. Сулу, біля самого м. Ромен. У 1906, 1907,
1920 і 1924 роках Микола Омелянович продовжив дослі-
дження ранньослов’янського поселення –городища «Мо-
настирище». У 1924 р. роботи на городищі проводились
завдяки різним пожертвам. Роменський Окрвиконком
асигнував на ці роботи, що виключно йшли на користь міс-
цевому музею, невеличку суму. Потім були кошти, одер-
жані музеєм від 2-х публічних лекцій, прочитаних Мико-
лою Макаренком в м. Ромни, а також невеликі суми від
приватних осіб. Особлива допомога йшла від молоді, яка
безкоштовно працювала з лопатою в руках. «Важко було
організувати археологічні розкопки при наших невели-
ких засобах роботи. Важко було працювати на городищі
й читати публічні лекції для здобуття грошей на дослі-
ди, але робота налагодилась і провадилась майже протя-
гом цілого місяця» [2, с. 6].
Городища роменської культури розташовані на ви-
соких крутосхилих берегових мисах, займають підви-
щення, які панують над місцевістю, отже, максимально
пристосовані для оборони. З цією ж метою для поселень
іноді використовували високі дюни і пагорби у запла-
вах річок та серед боліт. Нерідко поселення роменської
культури розташовані на городищах раннього залізно-
го віку, оточених системою валів і ровів. Власне, ромен-
ські городища були не стільки штучними, скільки при-
родними укріпленнями [1, с. 258–259].
Городище мало загальну форму яйця з розширеною за-
хідною стороною, що підходить до коси, й вузькою в про-
Рис. 3. Городище «Монастирище»
Рис. 4. Розкопки городища «Монастирище»
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
72
прийдеться в Роменському музеї...» [3].
Особливо хотілося б наголосити, що
безцінний досвід, набутий під час спіль-
них археологічних досліджень, дав змо-
гу учневі Макаренка, директору музею
М. М Семенчику в подальшому само-
стійно проводити розкопки, склада-
ти необхідну документацію та укласти
археологічну карту Роменської округи.
Печі у житлах роменської культури
звичайно вирізані в материкових ос-
танцях, залишених в одному з кутів
котловану, і мають кубоподібну фор-
му. В останці вирізували топку з ароч-
ним склепінням і отвором для горщи-
ка з їжею. У конструкції склепіння і для
його ремонту використовували глиняні
блоки різноманітної форми («конуси»,
«вальки»). В окремих житлах печі були
влаштовані в підбоях материкових сті-
нок котловану, хоча не виключено, що
вони мали виробниче призначення. На
деяких роменських поселеннях, розта-
шованих на піщаних ґрунтах, печі споруджували зі шмат-
ків залізної руди. Відомо також кілька осель із вогнища-
ми з глиняними черенями [2, с. 11].
Глиняний посуд роменської культури ліпний. Пере-
важають горщики з найбільшим розширенням у верх-
ній частині у вигляді опуклого плеча, які мають широку
горловину і конусоподібний тулуб. Шийка в таких гор-
щиках невелика, відігнута назовні, або велика (до 7 см
заввишки) вертикальна (циліндрична) чи злегка нахи-
лена всередину. Більшість посудин по вінцях і плечиках
прикрашено ямками, защипами або насічкою, а також
врізними лініями, у тому числі хвилястими, у різних
сполученнях, відбитками палички, обмотаної мотуз-
кою, або гребінчастим штампом [2, с. 15].
Побутували також слабопрофільовані (банкоподіб-
ні) посудини, миски, кухлі, сковорідки з високим бор-
тиком. Миски – округлобокі, із широким горлом, діа-
метр якого значно перевищує висоту посудини. Інколи
зустрічаються жаровні, встановлені на склепінні печі.
На поселеннях роменської культури виявлені численні
знаряддя праці, сільськогосподарські і ремісничі, побу-
тові речі. Зброя представлена уламком меча, шаблею,
наконечниками стріл, бойовими ножами. З каменю ви-
готовлені жорна, зернотерки, точильні бруски, з кіст-
ки – різні проколки, кочедики, наконечники стріл для
полювання на хутрових звірів, з глини – пряслиця усі-
чено-біконічної форми, «хлібці», фігурки тварин, свис-
тульки. Звичайними деталями одягу в роменській куль-
турі були бронзові бубонці і ґудзики [2, с. 15].
Землянки роменської культури були зроблені в ґрун-
товій землі на зразок неглибокого чотирикутника різ-
них розмірів, але не більше 5 м. Глибина землянки, що
тилежному напрямкові, що направлена до р. Ромен, яка
охоплює городище з північної та східної сторін.
З боку міста Ромни площа городища значно вища,
потім поволі воно знижується в двох напрямках: з пів-
ночі на південь і з заходу на схід. Виключаючи цей схил,
вся площа городища рівна. Ніяких впадин або горбоч-
ків не видно [2, с. 6].
Рів, що відділяє городище від решти коси, не відносить-
ся до тих старих часів, коли виникло власне городище. Він,
оскільки це можна помітити без дослідів, поновлений по
старому з метою, яку ставили практичні інтереси власни-
ків більш пізніх часів. Старий рів, що відокремлював го-
родище від решти підвищеної площі коси, зіпсований вже
підправкою, але ж та його частина, що проходить біля са-
мого городища, відповідає потребам городища як такого.
Через нього прокладений і навіть зберігся до цього часу
перехід, якому в самому валу відповідають колишні гли-
бокі ворота. Тому що ця частина рову залишилась здавна
цілою, а його південна частина, можливо, підправлена.
Розміри городища на верхній його площі, згідно з обміра-
ми, які провадив інженер П. І. Василенко, становлять: по
ширині з півночі на південь – близько 44 м; по довжині з
заходу на схід – близько 75 м в найвищих місцях [2, с. 7].
У 1924 р. археологічна збірка місцевого музею попов-
нилася 500 експонатами з розкопок городища «Монасти-
рище». У місцевій газеті «Радянське життя» від 3.04.1925
року в статті «З минулого Роменщини» М. О. Макаренко
зазначає: «Всі здобуті на городищі знахідки поступили в
Роменський окружний музей, куди, маю надію, підуть і
інші знахідки з городищ подібної культури, що знаходять-
ся на Роменщині. Тоді вивчати культуру роменських горо-
дищ – культуру цікаву й приваблюючу всякому вченому
Рис. 5. Інформаційний стенд біля пам’ятки археології національного значення –
городища «Монастирище» в м. Ромни
ISSN 2218-4805
73
викопувалась в ґрунті, колись була різна. Інколи вона
досягала 1 м, рідше – глибше, зазвичай – 0,75 м. Май-
же ніколи не траплялось знайти землянку правильної
форми: завжди вона була продовгуватою з боками не-
однакової довжини, що нагадувало швидше трапецію
чи ромб неправильної форми. Стінки землянки завжди
були прямовісними, сторчовими, не похиленими, гар-
но та рівно обробленими. Долівку робили рівною, але
часто з деякими нахилами то в один, то в другий бік,
переважно нижче перед піччю [2, с. 9].
Пам’ятка археології національного значення «Городи-
ще багатошарове» розміщується на території міста Ром-
ни, 3-го провулку Пригородської Роменської міської ради
Сумської області і занесена до Державного реєстру неру-
хомих пам’яток України під охоронним № 180022-Н. Має
орієнтовну площу 0,7 га, розташована на північно-східній
околиці м. Ромни в урочищі «Шведська могила».
Межі території городища «Монастирище» визначені
Планом організації території Державного історико-куль-
турного заповідника «Посулля» с. Пустовійтівка Ромен-
ського району Сумської області (з визначенням меж та
режимів використання зон охорони пам’яток), розробле-
ним Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних
досліджень у 2011 р. та затвердженим наказом Мініс-
терства культури України від 07.07.2011 №515/0/16–11.
Планом організації території Державного істори-
ко-культурного заповідника «Посулля» передбачено
відведення земельної ділянки, на якій розміщується
пам’ятка, у постійне користування закладом за цільо-
вим призначенням (код 08–01) для забезпечення охо-
рони об’єктів культурної спадщини.
Городище є важливим об’єктом туристичного пока-
зу і включене до низки туристичних маршрутів місце-
вого та регіонального значення.
У подальшому передбачається проведення археологіч-
них досліджень території городища з наступною музеєфі-
кацією його об’єктів (житлові та господарські комплекси).
У Роменському краєзнавчому музеї, філії ДІКЗ «По-
сулля», розроблена тематична екскурсія по виставці,
присвяченій 140-річчю від дня народження професора,
археолога, мистецтвознавця М. О. Макаренка. У вітри-
нах музею представлені знахідки з розкопок городища
«Монастирище»: фрагменти валу городища, знаряддя
праці, уламки горщика роменської археологічної куль-
тури із зображенням «сварога» або «коловрата», сим-
вола слов’янського Сварога, Ярила-Сонця, найпоши-
ренішого на Русі.
Працівники ДІКЗ «Посулля» опікуються археологіч-
ною пам’яткою VIII–X ст., яка розташована в межах су-
часного м. Ромни. Щороку навесні проводиться сані-
тарне прибирання об’єкта.
Результати розкопок городища «Монастирище» – по-
селення літописного сіверянського союзу – дали підставу
стверджувати, що Ромен має тисячолітню історію і лягли
в основу досліджень роменської археологічної культури.
ДЖЕРЕЛА
1. Абашина Н. С., Козак Д. Н., Синиця Є. В., Терпиловський Р. В.
Давні слов’яни. Археологія та історія: навчальний посібник. Київ:
Стародавній світ, 2012. 366 с.: 417 рис.
2. Макаренко М. Городище «Монастирище». Окремі відбит-
ки з Наукового збірника за 1924 р. Київ: Трест Київ-Друк, 8-ма
друкарня. 23 с.
3. Макаренко М. О. З минулого Роменщини. Радянське життя.
1925.Ч. 32, 38.
Yusova O. M. Siverian settlement «Monastyryshche»
The article is devoted to the Romanian archaeological culture that existed
during the 8th-10th centuries. on the territory of the Dnieper Left Bank and adjacent
regions of Russia and Belarus. Romanian culture is one of the components of the
formation of ancient Russian culture. The bearers of Roma culture were the East
Slavic tribal association of northerners.
Key words: Romenska archaeological culture, the Severians, living space,
homestead, settlement design.
REFERENSES
1. Abashyna, N. S., Kozak, D. N., Synytsa, E. V., Terpiyovskyi, R. V.
(2012). Davni sloviany. Arkheolohiia ta istoriia: navchalnyi posibnyk [Ancient Slavs.
Archaeology and history: a textbook.]. Kyiv: Ancient Worl. [in Ukrainian].
2. Makarenko, M. (1924). Horodyshche «Monastyryshche». Okremi vidbyt-
ky z Naukovoho zbirnyka za 1924 r. [The city of «Monastyryshche». Selected prints
from the Scientifi c Collection for 1924.] Kyiv: Trust Kyiv-Druk, 8th printing
house. [in Ukrainian].
3. Makarenko, M. O. (1925). Z mynuloho Romenshchyny [From the
past of Romenshchyna]. Soviet life, part 32, 38. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 30.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.j
Рис. 6. Охоронна дошка при вході на городище
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210975 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-12T15:33:40Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Юсова, О.М. 2025-12-21T12:54:54Z 2025 Сіверянське городище «Монастирище» / О.М. Юсова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 70-73. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210975 94(477) Стаття присвячена дослідженню роменської археологічної культурі, що існувала протягом VIII–Х ст. на території Дніпровського Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі. Роменська культура є одним із компонентів формування давньоруської культури. Носіями роменської культури було східнослов’янське племінне об’єднання сіверян. The article is devoted to the Romanian archaeological culture that existed during the 8th-10th centuries. on the territory of the Dnieper Left Bank and adjacent regions of Russia and Belarus. Romanian culture is one of the components of the formation of ancient Russian culture. The bearers of Roma culture were the East Slavic tribal association of northerners. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Сіверянське городище «Монастирище» Siverian settlement «Monastyryshche» Article published earlier |
| spellingShingle | Сіверянське городище «Монастирище» Юсова, О.М. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Сіверянське городище «Монастирище» |
| title_alt | Siverian settlement «Monastyryshche» |
| title_full | Сіверянське городище «Монастирище» |
| title_fullStr | Сіверянське городище «Монастирище» |
| title_full_unstemmed | Сіверянське городище «Монастирище» |
| title_short | Сіверянське городище «Монастирище» |
| title_sort | сіверянське городище «монастирище» |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210975 |
| work_keys_str_mv | AT ûsovaom síverânsʹkegorodiŝemonastiriŝe AT ûsovaom siveriansettlementmonastyryshche |