Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників
У статті міститься 17 історій про церкви на обидвох берегах Десни – лівому Сумському та правому Чернігівському. Історії поєднують між собою Сіверську землю, як то було в середньовіччя за панування на ній Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Наведені нові, раніше невідомі, архівні д...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210978 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 30-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859647438411792384 |
|---|---|
| author | Кириєвський, В.Д. |
| author_facet | Кириєвський, В.Д. |
| citation_txt | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 30-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті міститься 17 історій про церкви на обидвох берегах Десни – лівому Сумському та правому Чернігівському. Історії поєднують між собою Сіверську землю, як то було в середньовіччя за панування на ній Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Наведені нові, раніше невідомі, архівні документи, що були виявлені останнім часом. Також враховані новітні краєзнавчі публікації стосовно церков. Стаття стане в нагоді для складання оновлених подеснянських путівників.
The article contains 17 stories of churches on both banks of the Desna River – the left bank of the Sumy River and the right bank of the Chernihiv River. The stories connect the Siversk land with each other, as it was in the Middle Ages during the rule of the Novhorod-Siversk Savior-Transfi guration Monastery. New, previously unknown archival documents that have been discovered recently are presented. The latest local history publications regarding churches are also taken into account. The article will be useful for compiling updated Podesnya guidebooks.
The first churches on the Desna appeared in the 16th century in the settlements of the monks of the Novhorod Spassky Monastery. According to the charter of 1551, almost all the monastery lands on the Desna River, starting from the monastery’s oxen down the Desna River to the village of Lushnyky, were marked with an oblique cross (orom, oryk, soho) - a sign that was carved on the monks’ trees along the old, eternal boundaries of the land of the farmers. The spiritual sign of the monks’ villages became the crosses on the white churches that could be seen across the floodplain of the Desna River above the monastery meadows, the pine forests zigzagging one after the other. Enchanted by the church bells, the Desna River slowed down its flow in the white chalk banks, stopping near the churches.
The oldest church was the left-bank Lushnyky church, which arose in the village of Luchnyky before 1560 and was named after the Nativity of Christ. During the reign of Hetman Mazepa, the stone Pokrovsk Church on the right-bank Dihtiarivska Hill dominated the Desna River. The church was built in 1702 by the Hetman for the sake of the ancient miraculous icon of the Mother of God with the Everlasting Infant preserved by the Dihtiarivska people. A copy of this icon, preserved by the Bogdanovka people, also received a stone church (1784) on the left bank of the Desna River. And the third stone church on the Desna River was Lushnyky church (1857), because it had a miraculous icon of St. Nicholas. The fourth stone church (1839) was the Archangel Michael Church in the village of Obrazhiivka.
All the wooden churches renovated in the second half of the 18th century in the villages on the Desna River in Hnativka (1767), Chulatov (1771), Pyrohivka (1777), Horbov (1778), and Koman (1781) imitated the beauty of the Svirzh Church. Today, only the Pokrovska Church in the village of Pyrohivka has survived, which has been an architectural monument of Ukraine since 1979. All other 12 wooden churches in the Desna region were converted by the Bolsheviks in the 1930s into collective farm clubs, of which only two have survived - in Loska (Obyednanoye) on the right bank of the Desna River and in Chapliivka on the left bank. Of the four stone churches, only one has survived, the Archangel Michael Church in the village of Obrazhiyivka, two more churches stand in ruins – the Pokrovsk Church in Dihtiarivka and the Nativity of the Virgin Mary in Bohdanivka, and on the site of the oldest church in Lushniki there is a mass grave.
|
| first_indexed | 2026-03-14T14:19:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
30
been identifi ed and characterized. Throughout the entire scientifi c activity
of the National Architectural and Historical Reserve «Ancient Chernihiv»,
there was a gradual accumulation of photo documents on the history of
the reserve’s monuments, in particular, the Borysohlib Cathedral of the
12th century. Today, the main task, for example, architectural monuments
of the 12th century. Borysohlib Cathedral, the introduction into scientifi c
circulation of as much available photographic material as possible for a
comprehensive study of the historical and unique architectural monuments
of the ancient city of Chernihiv.
Key words: «Photonegative Fund», photo documents, negatives,
iconostasis, photographs, NAIS «Ancient Chernihiv».
REFERENCES
1. Borysohlibskyi sobor [Borysoglib Cathedral]. Retrieved from:
https://chernihiv.travel/ua/place/borisoglibskij-sobor. [in Ukrainian].
2. Ryha, D. (2016). Chernihivskyi Borysohlibskyi sobor u 20-30-ti
roky XX stolittia. [Chernihiv Borysoglib Cathedral in the 20s and 30s
of the 20th century.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, pp. 60-61.
[in Ukrainian].
3. Borysohlibskyi sobor [Borysoglib Cathedral]. Retrieved from:
http://resource.history.org.ua/ Borysohlibskyj_sobor. [in Ukrainian].
4. Borysohlibskyi sobor [Borysoglib Cathedral]. Retrieved from:
https://chernihiv.travel/ua/place/borisoglibskij-sobor. [in Ukrainian].
5. Svitlyna chorno-bila z merezhi internet. Interier Borysohlibskoho
soboru. Poch.XX st. [Black and white photo from the Internet. Interior
of St. Borys Hlibskyi Cathedral in the early 20th century.].
6. Svitlyny chorno-bili. Natsionalnyi arkhitekturno-istorychnyi
zapovidnyk «Chernihiv starodavnii». Inv. № KN.152.: skhema
Borysohlibskoho soboru. V.Kholostenko; plan Borysohlibskoho soboru.
1855 r. za Kholostenko; Borysohlibskyi sobor. Interier. Borysohlibskyi
sobor. Interier. 1940-kh rokiv; Borysohlibskyi sobor. Interier 1940-kh
rokiv. [The photos are in black and white. National Architectural and
Historical Reserve “Ancient Chernihiv”. Inv. no. KN. 152: Scheme of
Borysoglebsky Cathedral. V. Holostenko; plan of St. Borysoglebsky
Cathedral. 1855 by Kholostenko; Borysoglebsky Cathedral. Interior.
Borysoglebsky Cathedral. Interior 1940s; St. Borysoglebsky Cathedral.
Interior of the 1940s.].
7. Otsyfrovani chorno-bili nehatyvy. Natsionalnyi arkhitekturno-
istorychnyi zapovidnyk «Chernihiv starodavnii». Inv.№. KN.341.:
Borysohlibskyi sobor v Chernihovi. Tsarska brama. 1970-ti r.;
Borysohlibskyi sobor v Chernihovi. Tsarska brama. 1970-ti r.;
Borysohlibskyi sobor. Interier. Tsentralnyi nef. 1970-ti r.; Borysohlibskyi
sobor. Interier. Tsentralnyi nef. 1970-ti r.; Borysohlibskyi sobor. Interier.
Pivdennyi nef. 1970-ti r. [The photos are in black and white. National
Architectural and Historical Reserve “Ancient Chernihiv”. Inv. no.
KN. 152: Scheme of Borysoglebsky Cathedral. V. Holostenko; plan
of St. Borysoglebsky Cathedral. 1855 by Kholostenko; Borysoglebsky
Cathedral. Interior. Borysoglebsky Cathedral. Interior. 1940s; St.
Borysoglebsky Cathedral. Interior of the 1940s.
Стаття надійшла до редакції 24.01.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 94(477):726:2–523,4
В. Д. Кириєвський
ЦЕРКВИ НАД СІВЕРСЬКОЮ ДЕСНОЮ
ВІД КОМАНІ ДО ЛУШНИКІВ
У статті міститься 17 історій про церкви на обидвох берегах
Десни – лівому Сумському та правому Чернігівському. Історії поєд-
нують між собою Сіверську землю, як то було в середньовіччя за па-
нування на ній Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського мо-
настиря. Наведені нові, раніше невідомі, архівні документи, що були
виявлені останнім часом. Також враховані новітні краєзнавчі публі-
кації стосовно церков. Стаття стане в нагоді для складання онов-
лених подеснянських путівників.
Ключові слова: церква, дзвіниця, іконостас, вівтар, церковно-прич-
товий будинок, сторожка, страхова вартість.
Перші церкви по Десні з’явилася у ХVI ст. в поселен-
нях бортників Новгородського Спаського монастиря. За
жалуваною грамотою 1551 р. майже всі бортні монастир-
ські угіддя, починаючи від монастиря униз по Десні до
села Лушники, позначалися косим хрестом (ором, ори-
ком, сохою) – знаменом, що викарбовувалося на борт-
них деревах по старих, одвічних рубежах землі хліборо-
бів. Духовним знаменом сіл бортників стали хрести на
білих церквах, що проглядалися через заплаву Десни над
монастирськими лугами, борами одна за одною зигзи-
цею. Заворожена церковними дзвонами Десна уповіль-
нювала свою течію в білих крейдяних берегах, завмира-
ючи біля церков (рис. 1).
Найдавнішою церквою була лівобережна лушників-
ська, яка виникла в селі Лушники ще до 1560 р. на честь
Різдва Христового. За гетьмана Мазепи запанувала над
Десною кам’яна Покровська церква на правобережній
Дігтярівській горі. Церква була збудована 1702 р. гетьма-
ном заради збереженої дігтярівцями старовинної чудо-
творної ікони Богоматері з Предвічним Немовлям. Копія
цієї ікони зберігалася на лівому березі Десни в богданів-
ській церкві, що в 1784 р. була перебудована на кам’яну.
Третьою кам’яною церквою постала у 1839 р. Архістра-
тиго-Михайлівська церква в селі Ображіївка, четвертою
– лушниківська церква 1857 р., де зберігалася чудотвор-
на ікона святого Миколая.
Перлиною українського народного будівництва, за
висновком дослідника української архітектури С. Тарану-
шенка (1889–1976), була дерев’яна Миколаївська церква
у селі Свірж 1745 р. побудови. Адже там була резиденція
чернігівських єпископів, волосний центр Чернігівсько-
го Борисоглібського монастиря. Другий волосний центр
на Десні був від Новгород-Сіверського Спаського монас-
тиря в селі Лосці. Там була «Лосковская обитель» – вели-
кий монастирський двір, значно більший ніж у Новгоро-
ді-Сіверському.
Всі оновлені у другій половині ХVІІІ ст. дерев’яні церкви
в селах над Десною у Гнатівці (1767 р.), Чулатові (1771 р.),
Пирогівці (1777 р.), Горбові (1778 р.), Комані (1781 р.) на-
слідували красу свіржської церкви. На сьогодні зберегла-
ся лише Покровська церква в селі Пирогівка, яка з 1979 р.
є пам’яткою архітектури України. Усі інші 12 подеснян-
j
ISSN 2218-4805
31
ських дерев’яних церков були перетворе-
ні більшовиками у 1930-х рр. у колгосп-
ні клуби; з них збереглися тільки два – в
Лосці (Об’єднане) на правому березі Дес-
ни та в Чапліївці на лівому березі. З чо-
тирьох кам’яних церков збереглася лише
одна Архістратиго-Михайлівська церква
в селі Ображіївці, ще дві церкви стоять в
руїнах – Покровська церква в Дігтярів-
ці та Різдво-Богородицька в Богданівці,
а на місці найдавнішої лушниківської
церкви – братська могила.
1. Миколаївська церква села Комань
Комань є першим від Новгорода-Сі-
верського церковним селом на правому
березі Десни. Село розташоване на спо-
конвічних землях Новгород-Сіверсько-
го Спаського монастиря. Монастирські
володіння вперше зазначені в грамоті
1551 р., також зазначені й межі бортних
угідь. Зокрема, перше від монастиря
бортне угіддя тягнулося «по речку Ко-
моню» [36, с. 144]. Як відомо, команем
звався у давнину, за князівських часів,
бойовий, стрімкий кінь, тож, мабуть, і
вузька річка Комоня, як рукав Десни в 3
версти довжиною, була стрімкою за те-
чією, поки не стала тихоплинною Дес-
ною після її розширення земснарядами
у 1960-х рр. Мабуть, й засноване на по-
чатку ХVІІ ст. поселення на березі Ко-
моні стало зватися Комоню, Команю. У
документах 1619 р. Комань значиться
«деревней». Невдовзі у 1640 р. Комань
отримала статут села; тоді її власником
був новгород-сіверський староста Олександр Пісочин-
ський [19, с. 445]. А за нового власника пана Вронського
Комань стала зватися містечком [46, с. 137].
Село Комань мало свою церкву Миколая Чудотворця
ще до гетьмана Богдана Хмельницького. Команські ко-
заки входили до складу Арапівського куреня Новгород-
ської сотні Стародубського полку.
Збереглися сповідальні відомості прихожан команської
Миколаївської церкви за 1740 р., складені 37-річним свя-
щенником Григорієм Федоровичем Романовським [55]. У
1768 р. він склав відомість до Комісії Стародубського пол-
ку з Генерального опису Лівобережної України – Гетьман-
щини щодо свого двору та приналежностей до нього. Двір
стояв на землі, що дісталася священнику у спадок від його
батька Федора Романовського, теж команського священ-
ника. У дворі були 3 покої, 1 людська хата для служителів,
4 амбари, 1 конюшня та 3 сараї. Біля двору було гумно, ам-
бар та конюшня. Ще у священника був конопляний город
та 21 нива орної землі в урочищах Борок, В’язовий Око-
лок, Великий Рог, Зимничнеське, Кладов’я, Кобелев Косо-
гор, Комасинське, Криве, Киреєвське, Кругленьке, Лащи-
новате, Садки, Черетове, Шалаєве, Ясакор. Чотири сінокоси
священника знаходились за річками Десною і Команкою в
урочищах Мітах, Нежижи, Янковське [43, арк. 297].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., «село Комень» Новгородської сотні Старо-
дубського полку належало прем’єр-майору Василю Ханен-
ку як спадкове від батька – генерального хорунжого Ми-
коли Ханенка (1693–1760). Село знаходилося за 4 версти
від Новгородка, за пів версти від села Чулатове. У Комані
була одна дерев’яна церква та один церковник [23, с. 5].
Також в описі сусіднього села Чулатова вказано, що воно
знаходилося за пів версти від села «Коменца (Коменя)».
Можливо, така назва села Комані походить від кам’яної
гряди, яка перетинає Десну нижче села Погребки. Шост-
кинські підводники – дайвери кажуть, що кам’яні піщані
глиби схожі під водою на могилки, надгробки, погребки.
У 1781 р. в Комані була збудована нова дерев’яна Ми-
колаївська церква [15, с. 24]. А через століття, 1870 р., біля
церкви збудували дерев’яну дзвіницю на цегляному цо-
Рис. 1. Двокілометрова карта 1986 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
32
колі (2 х 2 сажні), в два яруси, загальною висотою до вер-
ху карниза 4 сажні (8,5 м). Дзвіниця була обшита тесом та
пофарбована олійною фарбою, покрита зверху залізом,
пофарбованим зеленою олійною фарбою [31, арк. 697/8].
Команська церква позначена на 10-верстовій кар-
ті 1832 р., також позначена хрестом в центрі села Ко-
мань на Плані Генеральних Межувань 1880 р. Позначена
й річка Команка, яка ще не була розширена земснаря-
дом в нинішню Десну.
За страховим описом від 17 серпня 1910 р., дерев’яна
Миколаївська церква в селі Комань 2-го благочинного
округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської гу-
бернії стояла на цегляному цоколі, була зовні обшита
тесом і пофарбована олійною фарбою, усередині – по-
білена крейдою, зверху покрита залізом, пофарбованим
зеленою олійною фарбою. Довжина церкви становила
5 сажнів 2 аршини (12,1 м), ширина – 5 сажнів 2 арши-
ни (12,1 м), висота до верху карниза – 5 сажнів (10,7 м).
Споруда з однією великою главою мала: великих вікон –
26 шт.; малих в главі – 4 шт.; дверей зовнішніх, обшитих
залізом – 3 шт.; внутрішні двері. Розміри іконостаса ста-
новили 8 аршинів (5,7 м) у довжину, 12 аршинів (8,5 м)
у висоту. Церква холодна. Найближча житлова будівля
знаходилася за 30 сажнів від церкви з південного боку
і належала почесному громадянину Івану Пилиповичу
Дякову [31, арк. 697/8].
Страхова вартість Миколаївської церкви разом з іко-
ностасом становила у 1910 р. 3600 руб., вартість дзвіни-
ці – 600 руб., разом – 4200 руб. Вартість цього нерухомого
майна Миколаївської церкви визначили: замісник бла-
гочинного 2-го округу Новгород-Сіверського повіту Чер-
нігівської губернії священник Покровської церкви села
Пирогівки Василь Ковригін, священник села Чулатова Ми-
кола Ільєнко, священник Олексій Кедров, псаломщик Іван
Липський, церковний староста селянин-власник Степан
Вареник, представники прихожан козаки Григорій Ми-
кула та Максим Гапонов, селянин-власник Андрій Варе-
ник [31, арк. 697/8].
У 1932 р. Миколаївську церкву обстежив та сфотогра-
фував відомий дослідник української архітектури С. Та-
ранушенко (1889–1976) [42, с. 267–271] (рис. 2). Такої честі
обстеження удостоїлася ще одна придеснянська церква
в селі Свірж. Таранушенко зазначив особливість плану
команської церкви – рівноплечий хрест, такий як у По-
кровської церкви села Пирогівки. Характерною рисою зо-
внішнього вигляду Миколаївської церкви була її сувора
симетрія, повна рівновага бокових зрубів (рукавів), під-
порядкованих центру. Церкву прикрашали карнизи, оздо-
блені різьбленням. Внутрішня 20-метрова висота цент-
ральної дільниці була динамічна, стрімка. Вище вікон
церковної глави було закладено сволок, за який закріпле-
но ланцюг з панікадилом. Особливо вразив Таранушенка
стрункий верх церкви, спорудженої за основними тради-
ційними приписами української народної архітектури.
За переказом, церкву переробили у 1930-х рр. в кол-
госпний клуб, який згорів. У 1980-х рр. проклали ас-
фальтну дорогу через церковний пагорб, де знайшли
срібні монети та хрест.
2. Миколаївська церква села Свірж
«Озерцо Сверж по речке Сверже» вперше значиться у
найстарішому 1551 р. «грамотному» переліку вотчин (во-
лодінь) Новгород-Сіверського Спаського монастиря [36,
с. 145]. Озерце було багате на рибу, на птахів. У 1630-х рр.
поляки відшукали на лівому березі Свіржа ще й поклади
залізної руди [18, с. 39]. Від болотної руди, мабуть, й по-
ходить назва рудої іржавої річки – Свіржа.
У 1667 р. «деревня на Сверзе реке» була передана ка-
федральному Чернігівському Борисоглібському монасти-
рю, який збудував там церкву праведного Лазаря та ар-
хієрейський будинок («дворец»), де час від часу проживав
архіпастир [11, с. 34; 20, с. 226]. Таким чином «деревня»
Свирж стала резиденцією чернігівських єпископів, отри-
мала статус слободи та волосного центру.
У Державному архіві Чернігівської області зберегли-
ся сповідальні відомості прихожан Лазарівської церкви
Свіржського дворця за 1740, 1743 та 1744 роки – «Реє-
стр дворца архиерейського свиржского Новгородского
уезда волости свиржской церкви святителя Христа Ла-
заря епископа Кипрского» [63].
Рис. 2. Миколаївська церква с. Комань. Фото 1932 р.
ISSN 2218-4805
33
У 1745 р. в слободі Свіржа була збудована нова де-
рев’яна Миколаївська церква [15, с. 26]. А стара церква
на честь праведного Лазаря була перевезена в село Ан-
тонівку (Романо-Давидівку), також приналежну Черні-
гівській кафедрі [11, с. 34]. Збереглися сповідальні відо-
мості прихожан Миколаївської церкви за 1749–1787 рр.
та метричні книги за 1793–1921 рр. [63].
У двох відомостях від 19 серпня 1768 р., поданих свя-
щенниками Іоаном Якимовичем та Іоаном Чернявським
до комісії з Генерального опису Гетьманщини, зазначе-
но, що їхня церква на честь святителя Христового Мико-
лая була новою, дерев’яною та однопрестольною і стояла
посеред Свіржського палацу. Три церковні дзвони висі-
ли на сохах. При церкві був дячок Михей Дубровський,
26 р., козацького звання [44, арк. 1364]. Він наймав двір у
селі Ображіївці, що належав Чернігівському кафедраль-
ному Глібоборисовському монастирю, і сплачував за це
4 рублі за рік. Паламарем при церкві був Трохим Йоси-
пів, 50 р., родом з села Смоляжи Веркіївської сотні Ні-
жинського полку. Псаломщиком значився Федір Іванов,
19 р., з села Антонівка Новгородської сотні Стародуб-
ського полку [44, арк. 1409].
Священники проживали у двох світлицях у дворі при
Свіржському палаці. Перша, нова світлиця, була з кім-
натою і дощатими сінцями, навпроти – мала стара хата.
Друга, стара світлиця, була з кімнатою, сінцями і чулан-
цем. У дворі стояли 2 амбари для поклажі (один – новий,
другий – старий), стара плетена стайня. Неподалік двору
знаходилась нова лазня. Усі будівлі були криті соломою.
При дворі знаходився город для посіву конопель на пів-
четверичка та сінокіс на 6 возів сіна. Другий сінокіс зна-
ходився між Десною і Віттю на 10 возів сіна. Усі землі були
надані священникам Чернігівським кафедральним мо-
настирем в ругу, тобто на їх утримання; ніяких купчих –
кріпостей на землі священники не мали [44, арк. 1410].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., «слобода Свиржа» знаходилася за 3 вер-
сти від села Погребки і належала Чернігівському кафе-
дральному монастирю. Слобода стояла в низовині на річці
Свірж при трактовій (наїждженій) дорозі з Глухова (че-
рез Івот, Остроушки) на Новгород та Стародуб. У слободі
був «партикулярний» (приватний) приїжджій монастир-
ський будинок «о 8 покоях», а при ньому – придворна де-
рев’яна церква, 1 священник, 1 диякон, 1 церковний при-
четник [23, с. 373].
Свіржська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р., також позначена хрестом як дерев’яна церква на
триверстовій карті 1863 р. в самому центрі села Свірж.
У 1892 р. неподалік церкви збудували двоярусну дзві-
ницю [31, арк. 697/13].
За страховим описом від 18 серпня 1910 р., дерев’яна
Миколаївська церква в селі Свирж 2-го благочинного ок-
ругу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії
стояла на цегляному цоколі, була обшита зовні тесом й
пофарбована олійною фарбою, усередині теж пофарбо-
вана олійною фарбою; зверху покрита залізом, пофарбо-
ваним зеленою олійною фарбою. Довжина церкви стано-
вила 6 сажнів (12,8 м), ширина – 6 сажнів (12,8 м), висота
до верху карниза – 4 сажні (8,5 м). На церкві була одна
велика глава. Споруда мала: великих вікон – 18 шт., ма-
лих – 4 шт., у главі – 4 шт.; дверей зовнішніх, обшитих за-
лізом, – 3 шт., внутрішніх – 1 шт. Розміри іконостаса ста-
новили 15 аршинів (10,7 м) у довжину і 12 аршинів (8,5 м)
у висоту. Церква холодна. Двоярусна дзвіниця, загальною
висотою до верху карниза у 6 сажнів (12,8 м), довжиною
у 2 сажні (4,3 м) і шириною у 2 сажні (4,3 м), стояла на
цегляному цоколі, була обшита зовні тесом і пофарбова-
на олійною фарбою, зверху покрита залізом, пофарбова-
ним зеленою олійною фарбою [31, арк. 697/13].
Страхова вартість Миколаївської церкви разом з
іконостасом становила 3500 руб., вартість дзвіниці –
500 руб., разом – 4000 руб. [7, арк. 697/13]. Вартість цьо-
го нерухомого майна Миколаївської церкви визначили:
замісник благочинного 2-го округу Новгород-Сіверсько-
го повіту Чернігівської губернії священник Покров-
ської церкви села Пирогівка Василь Ковригін, священ-
ник села Свірж Іоанн Яновський, священник Олексій
Кедров, представники прихожан селянини-власники
Петро Козлов та Назар Чечун [31, арк. 697/13].
Рис. 3. Миколаївська церква с. Свірж. Фото 1932 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
34
У 1932 р. Миколаївську церкву в селі Свірж обміряв та
сфотографував відомий дослідник української архітек-
тури С. Таранушенко (1889–1976) [42, с. 73–76] (рис. 3).
Він визначив церкву Миколи в Свіржі перлиною укра-
їнського народного будівництва. Невдовзі церква ста-
ла клубом колгоспу «Імені 2-ї п’ятирічки» села Свірж
Шосткинського району. Нині на місці храму розташо-
ваний меморіал загиблим від німців односельцям та
визволителям села [14, с. 336].
3. Дмитрівська церква села Чулатове
«Сельцо Чюлатова» вперше значиться у грамоті 1602 р.
щодо споконвічних володінь Новгород-Сіверського Спась-
кого монастиря. Зокрема, одне з монастирських бортних
угідь тягнулося 3 версти від монастиря до селища Анчу-
това (нині Чернацьке), тобто до перевозу через Десну. Пе-
ревізний лог був межею з оброчними угіддями сільця Чу-
латова [36, с. 150].
У 1619 р. за влади поляків в Чулатові нараховувалося
4 двори (дими) Івана та Костянтина Стромоухових. Рані-
ше, за москалів, до 1618 р. вони сплачували Спаському
монастирю податок медом у 6 пудів щороку [18, с. 431].
Мабуть, такий же податок Стромоухови сплачували й
польським католикам домініканцям, новим власникам
монастирських бортних угідь.
За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 21 серп-
ня 1673 р., Чулатове було передано від Новгород-Сівер-
ського Спаського монастиря, тобто від Новгород-Сівер-
ської архімандрії до Чернігівської архієпископії, до її
Борисоглібського кафедрального монастиря у Черніго-
ві [21, с. 22]. Чулатівські козаки входили до складу Арапів-
ського куреня Новгородської сотні Стародубського полку.
У відомості 1768 р., складеній ієромонахом Борисо-
глібського кафедрального Чернігівського монастиря під
час Генерального опису Гетьманщини, зазначено, що «де-
ревня Чулатова» Свіржської волості була розташована за
4 версти від сотенного міста Новгородка та за 74 версти
від полкового міста Стародуба. Монастирю належав у Чу-
латові шинок на Малому провулку по дорозі на Новго-
род-Сіверський. У шинку продавав горілку чарками Тро-
хим Коструба, чулатівець, 39 р., посполитий. Він проживав
разом з родиною, жінкою та 2 дітьми на шинковому дво-
рі, де знаходились хата з світлицею, 2 кліті для поклажі, 2
плетені сараї, 1 овин. Монастир мав сінокіс посередньої
трави за 2 версти від села Чулатове в урочищі Березова
Гряда за річкою Команкою. Там накошувалося 10 скирт
сіна, по 20 возів у кожній. А монастирський вигон для ху-
доби чулатівців (500 х 300 сажнів) знаходився понад річ-
кою Команкою [44, арк. 133–134].
У 1771 р. в Чулатові була збудована перша дерев’яна
Дмитрівська церква [15, с. 26]. Вона була аж трьохпре-
стольною – на честь святого Димитрія Солунського, свя-
того Миколая та блаженного князя Михайла.
За даними опису Новгород-Сіверського намісни-
цтва 1779–1781 рр., село Чулатове Новгородської сот-
ні Стародубського полку належало Чернігівському ка-
федральному монастирю. Село знаходилося за 5 верст
від Новгородка, за пів версти від села «Коменца (Коме-
ня)», за 2 версти від «деревни» Дробишове. У Чулатові
була одна дерев’яна церква, один священник Яків Яко-
венко та один церковник [23, с. 5].
У Державному архіві Чернігівської області збереглися
сповідальні відомості чулатівської Дмитрівської церкви
за 1784–1792 рр. та метричні книги за 1786–1919 рр. [66].
Чулатівська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р., також позначена на триверстовій карті 1863 р. з
південного краю села «Чулатово», розташованого на пра-
вому березі річки Команки, рукава Десни.
У жовтні 1860 р. при Дмитрівській церкві відкрила-
ся церковно-приходська школа. У ній був 1 наставник та
32 учні (19 хлопчиків та 13 дівчаток) [40, с. 174].
За століття свого служіння Дмитрівська церква стала
замалою для прихожан села Чулатове, кількість яких зрос-
ла за цей час удвічі, до трьох сотень душ. У 1871 р. церква
була розширена [31, арк. 697/14].
У 1880 р. збудували поблизу Дмитрівської церкви де-
рев’яний церковно-причтовий будинок (10,5 х 5,7 х 2,5 м)
для проживання псаломщика. У дворі стояв де-
рев’яний амбар (4,3 х 4,3 х 2,5 м) та сарай з навісом
(12,1 х 4,3 х 2,5 м) з колод [31, арк. 697/14].
За матеріалами Генеральних межувань 1884 р., Дми-
Рис. 4. Дмитрівська церква с. Чулатове. Фото 1920-х рр.
ISSN 2218-4805
35
трівській церкві села Чулатове належало 3,2 десятини
землі – дільниця № 98, розташована в деснянському
лузі за річкою Чорторійкою на межі із землями села
Комань [30, арк. 129].
За страховим описом від 17 серпня 1910 р., дерев’я-
на трьохпрестольна Дмитрівська церква в селі Чулато-
ве 2-го благочинного округу Новгород-Сіверського по-
віту Чернігівської губернії стояла на цегляному цоколі,
була обшита тесом і пофарбована як зовні, так і всере-
дині олійною фарбою; зверху покрита залізом, пофар-
бованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви
становила 9 сажнів 2 аршини (20,6 м), найбільша ши-
рина – 6 саж. (12,3 м), висота до верху карниза – 4 саж-
ні (8,5 м). На церкві була одна велика глава та чотири
малих; улаштовано великих вікон – 18 шт., малих в глав-
ці – 8 шт. та 2 шт. над боковими південними та північ-
ними дверима. Налічувалось дверей зовнішніх, стулко-
вих – 3 шт. (з них обшитих залізом – 2 шт.) та 1 внутрішні
двері, стулчасті, обшиті залізом. Іконостас мав загаль-
ну довжину 18 арш. (12,8 м), висота головного престолу
складала 8 арш. (5,7 м), довжина –теж 8 арш., з боків до
– 5 арш. (3,6 м), висота – 4 арш. (2,8 м). Церква не опа-
лювалась. Дзвіниця в два яруси мала загальну висоту до
верху карниза 5 сажнів (10,7 м) [31, арк. 697/14] (рис. 4).
Страхова вартість Дмитрівської церкви разом з іконо-
стасом та дзвіницею становила у 1910 р. 4000 руб., вар-
тість будинку псаломщика – 300 руб., амбара – 30 руб.,
сараю з навісом – 30 руб., разом – 4360 руб. Вартість не-
рухомого майна Дмитрівської церкви визначили: за-
місник благочинного 2-го округу Новгород-Сіверського
повіту Чернігівської губернії священник Покровської
церкви села Пирогівки Василь Ковригін, священник
села Чулатове Микола Ільєнко, священник Олексій Ке-
дров, псаломщик Іван Антонов, церковний староста ка-
зенний селянин Кузьма Миколайович Ляшенко, пред-
ставники прихожан – козак Ігнат Васильович Богун та
казенні селяни Василь Івлєвич Ляшенко і Прохор Се-
менович Ляшенко [31, арк. 697/14].
У 1930-х рр. в Дмитрівській церкві на вулиці Хрещатик
в Чулатові розмістили дитячий садок, в будинку священ-
ника відкрили клуб. Старий священник сильно бідував,
не мав можливості влаштуватися й заробити собі на хліб,
помер просто неба. У війну садок і клуб згоріли. Нині на
місці церкви знаходиться приватна забудова.
4. Покровська церква села Погребки
У XVI ст. селище Погребки визначало північну межу
другого бортного угіддя Новгород-Сіверського Спасько-
го монастиря на лівому березі Десни [36, с. 145]. Півден-
ною межею угіддя була річка Шостка, а східна межа ся-
гала земель села Івот. Угіддя мало своє знамено – косий
хрест (ор, орик, соха), що вирізався на старезних дубах з
бджолиними дуплами. Угіддя обслуговували погребські
бортники – збирачі меду, мабуть, ще з тих часів, коли їхні
предки проживали в напівземлянках – погребках. Ще до
нашестя татар у селі Погребки була своя церква, одна з
найперших, яку поставив Новгород-Сіверський Спась-
кий монастир на лівому березі Десни.
У 1650-х рр. погребські козаки відновили церкву в
наймальовничішому місці при впадінні Свіржа в Десну
й назвали її в ім’я своєї покровительки – Божої Матері –
Покрови. Погребські козаки мали свого отамана та ку-
рінь, до складу якого входили ще й остроушківські ко-
заки. Курінь підпорядковувався сотнику Новгородської
сотні Стародубського полку.
У серпні 1673 р. село Погребки було передано від Нов-
город-Сіверського монастиря головному в Чернігівській
єпархії кафедральному Чернігівському Борисоглібському
монастирю та його Свіржській волості [21, с. 22].
У 1708 р. в Погребках перебував московський цар Пе-
тро І. Його штаб-квартира знаходилася неподалік Покров-
ської церкви в хаті заможного козака Мальченка, який
мав свою власну винокурню над Десною. Петро кварти-
рував у хаті Мальченка аж 5 діб з 26 по 31 жовтня 1708 р.
Там же З0 жовтня. відбулася царська нарада, на якій було
вирішено знищити козацьку столицю Батурин на Сеймі.
У Державному архіві Чернігівської області збереглися
сповідальні відомості погребської Покровської церкви
за 1743–1764 рр. та метричні книги за 1809–1917 рр. [61].
У відомості від 2 вересня 1768 р., поданій погреб-
ськими священиками Григорієм Васильовичем Са-
винським (1709 р.н.) та Гурієм Калістратовичем Га-
ращенком (1725 р.н.) до комісії з Генерального опису
Гетьманщини, зазначено, що їхня церква Покрови Пре-
святої Богородиці в селі Погребках Свіржської волості Чер-
нігівської катедри була дерев’яною, з одним престолом,
недавно відремонтована, огороджена разом з цвинтарем.
Дзвіниця з трьома дзвонами знаходилась у незадовіль-
ному стані. Школа ще будувалася – «внов делается». Вчи-
телем був дячок Макар Кирилов син, 26 р., погребський
уродженець, посполитого звання. При церкві був псало-
мщик – Андрій Леонтієв син, 26 р., з села Паліївки, по-
сполитого звання [43, арк. 244].
Погребській церкві «издревле» належав сінокіс, нада-
ний їй козаками та посполитими села Погребки. Сінокіс
знаходився за 3 версти від села в урочищі Долматове на
річці Івотці, мірою в довжину 160 сажнів, вшир – 85 саж-
нів, де накошувалося 10 возів сіна [43, арк. 244 зв.]. Свя-
щенник Савинський проживав у старому дворі, що дістав-
ся йому разом з ґрунтами – городом, нивами та сінокосом
у спадок від свого предка, колишнього погребського свя-
щенника. У дворі Савинського стояла світлиця з кімна-
тою, навпроти неї – пекарня з сінцями. Була ще одна хата
для дворових людей, три комори та один сарай для худо-
би (корова, віл, 3 свині) [43, арк. 245].
Другий священник села Погребки Гурій Калістрато-
вич Гаращенко зазначив у відомості від 3 вересня 1768 р.,
що він проживав у новому дворі, де була світлиця з кім-
натою, пекарня та 2 кліті з прикоміркою, 3 сараї для ху-
доби, гумно з овином. Місце для двору надав Гаращенку
священник Григорій Васильович Савинський на своєму
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
36
городі, отриманому від Чернігівської катедри без доку-
ментів – кріпостей. Гаращенко зазначив у відомості, що
свого часу його усиновив священник Григорій Васильо-
вич Савинський, бо не мав дітей [43, арк. 246].
За відомістю 1768 р., складеною ченцями Борисогліб-
ського кафедрального Чернігівського монастиря, їм на-
лежав шинок в Погребках на Малому провулку при до-
розі на Ображіївку. Там продавав монастирську горілку
чарками Макар Кирилов, 27 р., погребський козак, який
проживав разом з родиною у шинковому дворі в хаті з
сінцями. Служебкою в шинку була дівка Єфросинія, 15 р.,
Титохова дочка з Ображіївки. Ще монастир мав в Погреб-
ках рибний стан, де знаходились 1 хата, 1 амбар для по-
клажі та 1 плетений сарай. При стані був монастирський
лісок (460 х 120 саж.) дрібного дубового дерева. Стану на-
лежали 8 рибних озер [43, арк. 210–211 зв.].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Погребки Новгородської сотні Ста-
родубського полку належало Чернігівському кафедраль-
ному монастирю. Село стояло на узгірку над річкою
Свірж, за 2 версти від слобідки Остроушки. У Погребках
була одна дерев’яна церква, 2 священника та 2 церков-
них причетника [23, с. 372].
Погребська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. при дорозі з Остроушок на Івот. На триверстовій
карті 1863 р. церква позначена над річкою Свірж. На Пла-
ні Генеральних Межувань 1880 р. церква знаходиться на
кутку кварталу вулиць Погребків над Свіржем, Десною.
У жовтні 1860 р. при Покровській церкві запрацювала
церковно-приходська школа. У ній був один учитель – на-
ставник та 43 учні (34 хлопчика та 9 дівчаток) [40, с. 174].
У 1889 р. Покровська церква згоріла у великій поже-
жі, як і стара хата Мальченка, де знаходилась у 1708 р.
штаб-квартира Петра І [26, с. 123]. Церкву відбудували
у 1892 р. [31, арк. 697/11]. Вона нагадувала своєю кра-
сою хрещату Миколаївську церкву (1781 р) в селі Комані,
хоча була дещо більшою й значно вищою за неї. Ці цер-
кви стояли навпроти одна одної на різних берегах Десни.
У Календарі Чернігівської губернії на 1906 р. зазначено,
що в Покровській церкві села Погребки зберігалася осо-
бливо шанована, прославлена в межах всієї Чернігівської
єпархії ікона Богоматері з Предвічним Немовлям [13, с. 47].
За страховим описом від 18 серпня 1910 р., дерев’яна
Покровська церква в селі Погребки 2-го благочинного ок-
ругу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії
стояла на цегляному цоколі, була зовні обшита тесом і по-
фарбована олійною фарбою; усередині теж пофарбована
білою олійною фарбою; зверху покрита залізом, пофарбо-
ваним зеленою олійною фарбою. Довжина церкви станови-
ла 7 саж. (14,9 м), ширина – 7 саж. (14,9 м), висота до верху
карниза – 7 саж. (14,9 м). Церква з однією великою главою
мала 25 великих вікон, малих – 4 шт.; дверей зовнішніх,
обшитих залізом – 3 шт. та внутрішніх – 1 шт. Іконостас
мав довжину 6 ½ арш. (4,6 м), висоту – 15 арш. (10,7 м).
Церква не опалювалась. Найближча житлова будівля зна-
ходилася за 20 саж. (43 м) від церкви з південного боку і
належала священнику (протоієрею) Василю Рклицькому.
За 25 саж. (53 м) від південного боку церкви стояв буди-
нок псаломщика Калиновського. Дзвіниця на цегляному
цоколі була зовні обшита тесом і пофарбована олійною
фарбою. Вона мала три яруси загальною висотою до вер-
ху карниза 8 саж. (17 м), однакову довжину та ширину у
7 арш. (5 х 5 м), покритий залізом верх, пофарбований зе-
леною олійною фарбою [31, арк. 697/11].
Страхова вартість Покровської церкви разом з іко-
ностасом становила у 1910 р. 7500 руб., вартість дзвіни-
ці – 500 руб., разом – 8000 руб. Вартість цього нерухо-
мого майна Покровської церкви визначили: замісник
благочинного 2-го округу Новгород-Сіверського повіту
Чернігівської губернії священник Покровської церкви
села Пирогівки Василь Ковригін; священники Олексій
Кедров та Іоанн Яновський; псаломщик Іоанн Кали-
новський; щойно обраний на затвердження церковний
староста Іван Шеварницький; представники прихожан:
Лука Петрович Фролов, Федір Коротченко та Митрофан
Моісеєнко [31, арк. 697/11].
У 1930 р. загальні збори селян погребского колгоспу
«Червоний партизан» прийняли рішення про закриття
Покровської церкви [16, арк. 26]. У 1932 р., за головуван-
ня Демида Фатуна, церкву перебудували і «над самою
Десною виріс клуб – вогнище культури на селі» [38]. «Вог-
нище» зігрівало колгоспні душі погребківців, допоки не
побудували ще більше вогнище комуністичної культури
в 1960-х рр. за головування Костянтина Цибенка (1902–
1967). Старий клуб став занедбаним складом колгоспу
«Більшовик». Столітня церква-клуб-склад тихо згоріла у
1987 р., а за нею невдовзі зник і 60-річний погрібський
колгосп [14, с. 335].
5. Георгіївська церква села Горбове
Село Горбове вперше згадується у грамоті 1551 р. щодо
споконвічних угідь Новгород-Сіверського Спаського мо-
настиря, зокрема його правобережного починку Березова
Гряда на озерце Любивлі (біля нинішнього села Дігтярів-
ки). Починок межував з селом Горбовим старим «рубежем»
в пустому (піщаному) лузі по «Путимскому перевозу» че-
рез Десну (нині залізничний міст) [36, с. 144].
У Горбові була Георгіївська церква, яка взяла собі
назву церкви літописного Ігорева сільця, яке належа-
ло Київському князю Ігорю Олеговичу (? – 1147) [11,
с. 30]. Археологи виявили Ігореве сільце на Селецькій
горі між Горбовим та Гірками [47, с. 20].
Село Горбове згадане вдруге 1637 р., коли Новгород-Сі-
верський староста Олександр Пісочинський передав його
єзуїтам, які саме переоблаштували Спаський монастир
на костел [18, с. 190].
За козаків Горбове, як і сусідні Гірки разом «з дворцем и
з станом Селецким», стало знову належати монахам Нов-
город-Сіверського Спаського монастиря.
У відомості від 26 лютого 1769 р., поданій горбівськи-
ми священниками двоюрідними братами Назаром Івано-
ISSN 2218-4805
37
вичем та Василем Павловичем Короткевичами до комісії
з Генерального опису Гетьманщини, зазначено, що їхня
церква на честь святого великомученика Георгія була три-
верхою, дерев’яною, з одним престолом. При церкві була
улаштована дзвіниця з трьома новими дзвонами. Поряд
стояла нова шкільна хата, у якій проживав вчитель – дя-
чок Сидір Йосипович Скрипченок, родом з села Горбове,
37 р., посполитого звання. При церкві був псаломщик –
Данило Леонтьєв, 23 р., посполитого звання, з села Росло-
вичі Києво-Софіївського монастиря Київського полку.
Паламар – Семен Іванов, 30 р, посполитого звання, з мі-
стечка Орлівки Чернігівського полку. Ніяких володінь у
церкві не було [44, арк. 659–662 зв.].
Горбівські священники Назар Іванович та Василь Пав-
лович Короткевичі проживали у двох окремих дворах,
які дісталися їм в спадок від свого прадіда – горбівсько-
го священника Григорія Короткевича. У дворі Назара Іва-
новича знаходились світлиця з кімнатою, з сінцями та
пекарнею, ще два амбари для поклажі, сарай для худоби.
Священник проживав разом з шістьма його молодшими
братами та сестрою. У дворі другого священника Василя
Павловича теж була світлиця з кімнатою, сінцями та пе-
карнею, 2 амбари для поклажі, 2 сараї для худоби. Свя-
щенники Короткевичі мали 13 нивок орної землі, нада-
ної козаками й посполитими в ругу, тобто для отримання
доходів як платні за церковну службу. Також священни-
ки мали три сінокоси в горбівських лугах по правій сто-
роні Десни в урочищах Плавельці, Плоське та Білі Бере-
ги [44, арк. 659–662 зв.].
У 1778 р. в селі Горбове постала нова Георгіївська цер-
ква [15, с. 23; 30, арк. 697/3]. Кошти на її будівництво на-
дав власник села – Новгород-Сіверський Спаський монас-
тир за безпосередньої участі його архімандрита Йосипа
Томашевича [44, с. 424; 45, с. 81].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Горбове Новгородської сотні Старо-
дубського полку належало Новгород-Сіверському Спась-
кому монастирю. Воно знаходилося за 7 верст від Новго-
рода-Сіверського, за версту від села Гірки, за пів версти
від «деревни» Юхнове. Горбове розташувалося під горою
при широкому лузі. В ньому була одна дерев’яна церква,
2 священники, 1 церковник [23, с. 7].
У Державному архіві Чернігівської області зберегли-
ся сповідальні відомості горбівської Георгіївської цер-
кви за 1791 р. [53].
Горбівська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. при дорозі на Дігтярівку. На триверстовій карті
1863 р. церква позначена на схилі гори. На Плані Гене-
ральних Межувань 1880 р. церква знаходиться у самому
центрі села над Десною.
У 1897 р. поблизу церкви збудували дерев’яний цер-
ковно-причтовий будинок (14,2 х 6,4 х 2,8 м) для про-
живання священника. Поряд у дворі стояв дерев’яний
хлів (17,7 х 5,7 х 1,1 м), критий соломою. У 1901 р. тут збудува-
ли ще два амбари зі стайнею в одній будівлі (14 х5,7 х 2,4 м),
а 1904 р. – дерев’яну кухню (5,7 х 5,7 х 2,8 м), криту соло-
мою [31, арк. 697/3].
1901 р. був зведений церковно-причтовий дерев’яний
будинок для проживання псаломщика (12 х 5,7 х 2,8 м),
критий соломою, поряд з будинком улаштували дерев’я-
ний амбар (5,7 х 4,9 х 2,5 м) [31, арк. 697/3].
При Георгіївській існувала церковно-приходська школа.
Вона знаходилась у дерев’яному будинку (7,8 х 7,1 х 3,6 м),
критому залізом, пофарбованому зеленою олійною фар-
бою. Споруда мала 5 вікон (1,2 х 0,7 м), двері, голландську
піч [31, арк. 697/3].
За страховим описом від 30 липня 1910 р., дерев’яна
Георгіївська церква у селі Горбове 2-го благочинного ок-
ругу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губер-
нії стояла на цегляному цоколі, була обшита тесом, зовні
і всередині пофарбована білою олійною фарбою, звер-
ху покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною
фарбою. Довжина церкви разом з дзвіницею становила
9 сажнів 2 аршини (20,5 м), найбільша ширина – 7 саж.
½ арш. (15,3 м), висота до верху карниза – 4 саж. (8,5 м).
На церкві була одна велика главка та одна мала (над ві-
втарем); улаштовано 11 великих і 10 малих вікон; дверей
зовнішніх, стулкових, оббитих залізом – 3 шт., внутріш-
ніх – 1 шт. Іконостас мав довжину 22 арш. (15,6 м), висо-
ту – 5 арш. (3,6 м). Церква не опалювалась. Дзвіниця в 2
Рис. 5. Георгіївська церква с. Горбове. Фото 1930 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
38
яруси, загальною висотою до верху карниза 7 саж. (14,9 м).
Найближчі до церкви будівлі стояли з усіх боків на від-
стані 20 саж. (43 м) [31, арк. 697/3].
Страхова вартість Георгіївської церкви разом з іко-
ностасом та дзвіницею становила у 1910 р. 11800 руб.,
вартість будинку священника – 600 руб., будинку псало-
мщика – 300 руб., школи – 400 руб., хліва – 150 руб., кух-
ні – 125 руб., двох амбарів зі стайнею – 150 руб., амбара –
75 руб., хліва – 60 руб., разом – 13660 руб. Вартість цього
нерухомого майна Георгіївської церкви визначили: заміс-
ник благочинного 2-го округу Новгород-Сіверського пові-
ту Чернігівської губернії священник Покровської церкви
села Пирогівки Василь Ковригін; священики Петро Си-
моновський, Роман Никитин; псаломщик Іоанн Фокин;
церковний староста Іван Євдокименко; представники
прихожан Євген Іваненко, Петро Шовкун [31, арк. 697/3].
У 1930 р. в Горбові побував мистецтвознавець Павло
Жолтовський (1904–1986). Він зробив фото Георгіївської
церкви та її схематичний обмір (рис. 5). На підставі цього
обміру відомий дослідник української архітектури С. Та-
ранушенко (1889–1976) зробив опис Георгіївської церкви,
де визначив її як триверху, тризрубну – з двох квадратних
в плані зрубів та одного шестигранного. У меншому ква-
драті зрубу знаходився вхідний бабинець, у більшому –
центральна частина, у шестиграннику – вівтар. Тарану-
шенко відзначив стрункі пропорції вівтаря і центральної
частини. Зруби стін церкви були динамічно розгорнуті
догори. Взагалі «компоновка плану Георгіївської церкви
була незвичною, випадала з типових схем» [41, с. 424].
Безбожники-більшовики у 1930-ті роки зруйнували
прекрасну культову споруду – церкву Святого Георгія. По
війні рештки її кам’яного фундаменту використали для
будівництва сільського клубу [7, с. 103–104].
6. Михайлівська церква села Ображіївка
Збудована в 1670 р. козаками й посполитими Преобра-
женської слобідки Новгород-Сіверського Спаського мо-
настиря. Дерев’яна церква архістратига Михаїла – вер-
ховного командувача Божого війська янголів – стояла на
невисокому пагорбі Головачівки з деснянського, західно-
го, боку села, звідки розпочалася хутірська забудова Об-
ражіївки ще з перших років ХVІІ ст. [11, с. 41].
21 серпні 1673 р. село Ображіївка було передано від
Новгород-Сіверського монастиря головному в Чернігів-
ській єпархії кафедральному Чернігівському Борисогліб-
ському монастирю та його Свіржській волості [21, с. 22].
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості ображіївської Михайло-Ар-
хангельської церкви за 1743–1787 рр. та метричні кни-
ги за 1793–1918 рр. [59].
У 1765 р. ображіївська церква згоріла від удару бли-
скавки. На її місці встановили дерев’яну церкву, переве-
зену з козацького села Самотуги Сосницької сотні Чер-
нігівського полку [11, с. 41].
У відомості, наданій 1768 р. монахами Чернігівсько-
го Борисоглібського кафедрального монастиря ревізо-
рам Генерального опису Гетьманщини, зазначено, що
їхнє село Ображіївка знаходилося за 12 верст від сотен-
ного міста Новгородка, за 70 верст від полкового міста
Стародуба. Ображіївка була розташована при двох озе-
рах Пекалове та Морозове. Чернігівський монастир во-
лодів 16 грунтами з 107 нивами, які з давніх років були
надані ображіївським монастирським підданим, «кото-
рие пашут ежегодно отдая всякого хлеба монастирю пя-
тую копу». Також монастирю належали 12 конопляних
городів та 7 сінокосів [44, арк. 1226–1240].
24 серпня 1768 р. ображіївський священник Іван Тара-
севич склав для ревізорів Генерального опису Гетьман-
щини відомість, у якій зазначав, що церква святого ар-
хістратига Михаїла в селі Ображївка Воронізької сотні
Ніжинського полку дерев’яна, нова, її дзвіниця теж де-
рев’яна, але стара, ветха. При церкві є 2 хати. Перша хата
з сінцями і кліттю – шкільна. У школі мешкав вчитель
дячок Юхим Мазуров, 25 р., козацький син з міста Нов-
городка Сіверського. У другій шпитальній хаті мешкав
Наум Трохимів, 50 р., козацький син, ображіївець. Він не
володів ногами, харчувався з милостині, отриманої від
доброохочих жителів. Іншого майна ображіївська цер-
ква не мала [44, арк. 1273].
У відомості від 24 серпня 1768 р. ображіївський свя-
щенник Іван Тарасевич вказав, що проживає в старому
спадковому дворі, де були світлиця на 2 кімнати, 2 люд-
ські хати, 4 амбари, 2 сараї для худоби, 1 стайня, 1 овин.
Біля двору знаходилась винокурня на 2 котли, в якій
взимку націджувалося з власного хліба (зерна) 200 ві-
дер горілки для дворового вжитку та продажу стороннім
людям відрами і діжками. Священник Тарасевич воло-
дів 21 нивою орної землі, 4 сінокосами, 6 гаями, які ді-
сталися в спадок від його предків-першопоселенців на
вільних ображівських землях, тому ніяких кріпостей -
купчих не мав [44, арк. 1272–1276 зв].
За описом Новгород-Сіверського намісництва 1779–
1781 рр., в селі Ображіївка Воронізької сотні існувала одна
дерев’яна церква. Її причт складали 2 священники, 1 ди-
якон, 1 причетник та 2 різночинці [23, с. 367].
У 1831 р. була закладена нова кам’яна церква аж за
версту від старої церкви на схід, де проживали козаки
Вареники, які зібрали найбільше коштів на будівниц-
тво храму [3, с. 42]. Кам’яну Михайлівську церкву збу-
дували у 1839 р. [15, с. 25] з дотриманням архітектурних
форм пізнього класицизму ХІХ ст. та з використанням
деяких елементів, запозичених з минулих архітектур-
них стилів XV–XVIII cт.
При церкві звели цегляну сторожку (8,5 х 6,4 м), кри-
ту залізом, з трьома вікнами, двома дверима та голланд-
ською піччю [31, арк. 697/9]. З 1860 р. сторожку почали
використовували вдень як церковно-приходську школу,
а потім, з 1890 р., як школу грамоти. У ній навчалися до
півсотні ображіївських дітей [3, с. 50].
На 10-верстовій карті 1832 р. позначена ще стара де-
рев’яна ображіївська церква у центрі села. На триверсто-
ISSN 2218-4805
39
вій карті 1863 р. позначена вже кам’яна церква на схід-
ній частині Ображіївки.
У 1870 р. на захід від церкви була збудована дерев’я-
на триярусна дзвіниця висотою у 7 сажнів (14,9 м) [31,
арк. 697/9]. Квадратна в плані (6,4 х 6,4 м) дзвіниця типу
«четверик на четверику» була перекрита сферичним ку-
полом з глухим (безвіконним) восьмериком та малень-
кою маківкою, такою ж, як і на церкві.
За страховим описом від 7 серпня 1910 р., кам’яна Ар-
хістратиго-Михайлівська церква в селі Ображіївка 2-го
благочинного округу Новгород-Сіверського повіту Чер-
нігівської губернії була покрита залізом, пофарбованим
зеленою олійною фарбою. Довжина церкви становила
13 сажнів (27,7 м), ширина – 10 сажнів (21,3 м), висота до
верху карниза – 5 сажнів (10,7 м). На церкві була одна ве-
лика глава, улаштовано 48 вікон: 19 – у нижньому ряду,
21 – у верхньому, 8 – на главі. Споруда мала 5 дверей:
зовнішніх стулкових, обшитих залізом – 2, внутрішніх –
3. Іконостас мав довжину 26 аршинів (18,4 м), висоту – 7
аршинів (5 м) [31, арк. 697/9].
Поряд з церквою стояв церковно-причтовий
дім (5,7 х 5,7 х 2,3 м) з прибудовою (5,7 х 5,7 м) з колод,
критий соломою. Будинок мав 3 вікна, 4 двері, руську
піч. Також при церкві була дерев’яна торгівельна лав-
ка (5,7 х 5,7 х 2,6 м), крита залізом, пофарбованим зеле-
ною олійною фарбою [31, арк. 697/9].
Страхова вартість Архістратиго-Михайлівської церкви
разом з іконостасом становила у 1910 р. 14000 руб., дзві-
ниці – 1000 руб., школи грамоти в цегляній сторожці –
730 руб., лавки – 120 руб., церковно-причтового дому –
150 руб., разом – 16000 руб. Вартість цього нерухомого
церковного майна визначили: протоієрей Іоанн Базиле-
вич, замісник благочинного 2-го округу Новгород-Сівер-
ського повіту Чернігівської губернії священник Покров-
ської церкви села Пирогівки Василь Ковригін; священники
Петро Симоновський, Роман Никитин; псаломщик Ми-
рон Микуленко; церковний староста Митрофан Азарен-
ко; представники прихожан козаки Федір Дмитрович
Вареник та Іларіон Сергійович Вареник [31, арк. 697/9].
Більшовики закрили Михайлівську церкву в 1930-х рр.,
але не наважувалися її руйнувати. Хіба що одного разу при-
йшла голота з сусідніх Погребків й почала нищити цегля-
ну огорожу навколо церкви. Ображіївські козаки швидко
вгамували погребців, нагадали їм «що з ображунами кра-
ще не зв’язуватися, бо лиха не оберешся» [3, с. 63]. Селяни
кажуть, що їхня церква збереглася завдяки тодішньому
церковному старості Микиті Кожедубу (батькові льотчи-
ка тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба). Мо-
гила старости знаходиться біля Михайлівської церкви.
Влітку 1961 р., вже за влади Микити Хрущова, при-
Рис. 6. Михайлівська церква с. Ображіївка. Фото 2011 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
40
лом на честь Пресвятої Живоначальної Трійці. При цер-
кві була дзвіниця з трьома новими дзвонами. Поряд сто-
яла нова шкільна хата, у якій проживав учитель – дячок
Олексій Іванов син, родом з села Дігтярівки, 27 р. При
церкві знаходилися: псаломщик Трохим Максимів син,
20 р., з села Горбова, козацького звання; паламар Василь
Оникіїв син, 20 р., з Дігтярівки, посполитого звання. Дя-
чок та паламар жили з отриманих від прихожан доходів,
бо гірківська церква не мала своїх орних земель та сіно-
косів [44, арк. 720–720 зв.].
Гірківський священник Симеон Савицький проживав у
дворі, який він збудував на землі, наданій Новгородським
Спаським монастирем. У дворі священника знаходились
світлиця, напроти – через сінці – пекарня, 2 амбари, льо-
довня, стайня та сарай. 5 наймитів обробляли 2 городи, 14
нив та 4 сінокоси, розташовані на землях, наданих свя-
щеннику монастирем, тому ніяких кріпостей-купчих на
землю не було [44, арк. 721–722 зв.].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Гірки Новгородської сотні Стародуб-
ського полку належало Новгород-Сіверському Спаському
монастирю. Воно знаходилося поміж гір, за версту від села
Горбова та за 4 версти від села Дігтярівки. У Гірках були
одна дерев’яна церква, приїжджий монастирський двір «в
2-х связях о 10 покоях», 1 церковник та удова священни-
ка – попадя Савицька (з будинком «о 3-х покоях») [23, с. 8].
Гірківська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. праворуч понаддеснянської дороги з Горбова до
Дігтярівки. На Плані Генеральних Межувань 1880 р. церква
позначена в самому центрі села Гірки над річкою Ведьга
(Ветьга, нині Десна).
У 1887 р. в Гірках була збудована нова дерев’яна Тро-
їцька церква [15, с. 23; 31, арк. 697/4]. 1901 р. поблизу
неї збудували дерев’яний церковно-причтовий буди-
нок (10 х 5,7 х 2,5 м) для проживання псаломщика, 1904 р. –
дерев’яну церковно-приходську школу (10,5 х 6,4 х 2,8 м),
1909 р. – ще один дерев’яний церковно-причтовий буди-
нок (10,5 х 8,5 х 2,8 м) для проживання священника. Ще при
церкві знаходились дерев’яні амбар та хлів [31, арк. 697/4].
За страховим описом від 30 червня 1910 р., дерев’я-
на Троїцька церква села Гірки 2-го благочинного округу
Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії сто-
яла на цегляному цоколі, була обшита тесом і пофарбова-
на зовні і всередині білою олійною фарбою, покрита залі-
зом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина
церкви разом з дзвіницею становила 9 сажнів (19,1 м), її
найбільша ширина – 7 саж. (14,9 м), висота до верху кар-
низа – 4 саж. (8,5 м). Церква з однією великою главою мала
13 великих вікон, 1 маленьке, дверей зовнішніх, стулко-
вих, оббитих залізом – 3, внутрішніх – 1. Іконостас мав
розміри 7 саж. (14,9 м) довжиною і 2 саж. (4,4 м) висотою.
Храм не опалювався. Загальна висота до верху карниза
двоярусної дзвіниці складала 6 саж. (12,8 м). Найближча
нецерковна будівля знаходилась на північному боці за
20 саж. (43 м). Церква збудована у 1887 р. [31, арк. 697/4].
їхали до Ображіївки сапери з Шостки підривати церкву.
Селяни оточили їх щільним кільцем з вилами, косами та
палицями й примусили забрати вибухівку, змотати під-
ривні дроти й їхати на… Шостку, «інакше після підриву
церкви живими вони з Ображіївки не вийдуть, і не буде
прощення ні батькам, ні дітям, ні сестрам, ні родичам ва-
шим. Знищимо всіх до п’ятого коліна» [3, с. 62] (рис. 6).
7. Троїцька церква села Гірки
Сусідні з Горбовим Гірки виникли на початку ХVII ст.
на землях Новгород-Сіверського Спаського монасти-
ря, а саме на приналежному монастирю за грамотою
1551 р. починку Березова Гряда на озерце Любивель
(біля нинішнього села Дігтярівки). Землі починку тяг-
нулися від «Путимского перевозу» (нині залізничний
міст через Десну) до річки Малотечі (до нинішнього
села Кудлаївки) [36, с. 144].
За влади поляків Гірки значаться в документі 1621 р.
«деревней» [18, с. 424], у документі 1641 р. – селом, при-
належним Новгород-Сіверській колегії єзуїтів, засно-
ваній 1635 р. Новгород-Сіверським старостою Олек-
сандром Пісочинським [18, с. 190, 424, 445]. Отже, в селі
Гірках вже була церква.
У сповідальних відомостях гірківської церкви Святої
Живоначальної Трійці за 1739 р. вказано, що її священ-
ником був Іоанн Герасимов (32 р.), дячком – Стефан Ан-
дреєв (37 р.), псаломщиком – Діонісій Павлов (21 р.), па-
ламарем – Григорій Павлов (43 р.) [51, арк. 11].
За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 21
серпня 1673 р., село Гірки так само значаться прина-
лежними Новгородському Спаському монастирю [21,
с. 22]. Гірківські козаки мали свій курінь, до якого вхо-
дили горбівські на юхнівськи козаки Новгородської
сотні Стародубського полку.
29 жовтня (8 листопада за н. ст.) 1708 р. в Гірках відбу-
лася перша зустріч українського гетьмана Івана Мазепи
зі шведським королем Карлом ХІІ. Королівський штаб пе-
ребував у Гірках з 25 по 30 жовтня 1708 р. [17].
За даними подвірного опису Лівобережної України –
Гетьманщини 1768 р., село Гірки належало Новгород-Сі-
верському Спаському монастирю. Село було розташова-
не в яру понад Десною за 8 верст від сотенного містечка
Новгородка та за 80 верст від полкового міста Староду-
ба. Монастирю належали 14 рибних озер по обидва бере-
ги Десни: Боротня, Вступне, Глушиця, Закотне, Любивель,
Мочилище, Орехове, Піщане, Плоске, Речище, Селицьке,
Рознище, Тухин, Уступне. Також йому належав ліс на лі-
вому березі Десни за 4 версти під селом Собичем на від-
стані 6 верст по колу. Тобто увесь нинішній Малий Бір від
Пирогівки до Великого Бору, до річки Довгі Води та озера
Речище, належав Новгород-Сіверському Спасо-Преобра-
женському монастирю [44, арк. 688, 689].
У відомості від листопада 1768 р., поданою гірківським
священником Сімеоном Савицьким до комісії з Генераль-
ного опису Гетьманщини, зазначено, що його церква в
селі Гірках була дерев’яною, триверхою, з одним престо-
ISSN 2218-4805
41
Страхова вартість Троїцької церкви разом з іконоста-
сом та дзвіницею становила у 1910 р. 7000 руб., вартість
будинку священника – 1100 руб., будинку псаломщи-
ка – 300 руб., школи – 800 руб., амбара – 50 руб., хліва –
50 руб., разом – 9300 руб. Вартість цього нерухомого май-
на Троїцької церкви визначили: замісник благочинного
2-го округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської
губернії священник Покровської церкви села Пирогівки
Василь Ковригін; священник Іоанн Никитин; псаломщик
Костянтин Лисенко; церковний староста Георгій Титов;
представники прихожан Леон Петрович Зевако, Олексій
Зевако [31, арк. 697/4].
За більшовиків Троїцька церква була пограбована, іко-
ни спалені. У 1932 р. гірківський колгосп «Гігант» залучив
всіх своїх колгоспників до ударних «червоних» суботни-
ків з перебудови церкви на клуб. Церква-клуб згоріла че-
рез 80 років у вересні 2012 р. на свято Різдва Богороди-
ці [39]. Згоріла й червона трибуна для промов колгоспного
начальства щодо раю комунізму в Гірках. Трибуна стояла
на сцені клубу якраз там, де були царські врата іконоста-
са вівтаря. Кажуть, що на сьогодні збереглися в селі бу-
динки священника та псаломщика, а церковно-приход-
ська школа – ні: її розтягли, бо нікому було в ній вчитися,
діти в селі перевелися.
8. Покровська церква села Пирогівка
Дерев’яна Покровська церква збудована пирогівськи-
ми козаками та посполитими у другій половині ХVII ст.
Козаки поставили церкву в найгарнішому місці села на
підвищеному лівому дюнному березі річки Шостки. Цер-
ква зображена разом з дзвіницею на старому тривіково-
му плані, складеному в день битви москалів зі шведами
за переправу через Десну 26 жовтня 1708 р. біля села Пи-
рогівка [28] (рис. 7).
Покровську церкву згадує у своїх мемуарах генераль-
ний хорунжий Микола Ханенко (1693–1760), коли він як
суддя Стародубського полку прибув до Пирогівки 10 черв-
ня 1733 р., побував у храмі на обідній молитві. Наступного
дня Ханенко повідомив пирогівцям про рішення Генераль-
ного суду Гетьманщини щодо передачі частини Пирогів-
ки з власності Новгород-Сіверського Спаського монасти-
ря у власність графа Гаврила Головкіна [6, с. 115]. Друга
частина Пирогівки так само належала, за царською гра-
мотою 1732 р., воронізькому сотнику Івану Холодовичу,
а потім перейшла у спадок його синам Матвію та Андрію.
У 1777 р. була збудована нова дерев’яна Покровська
церква [15, с. 25; 31, арк. 697/10]. Зрозуміло, що гроші на
будівництво церкви надав власник Пирогівки бунчуко-
вий товариш Матвій Холодович.
За описом Новгород-Сіверського намісництва 1779–
1781 рр., село Пирогівка Воронізької сотні було розта-
шоване при річці Шостці поблизу Десни, за три версти
від села Богданівка по стовбовій дорозі зі Стародуба на
Глухів. У селі була одна дерев’яна церква, 1 священник та
1 причетник. Усі 60 дворів пирогівців належали бунчуко-
вому товаришу Матвію Холодовичу та його брату, підко-
морному Андрію Холодовичу [20, с. 393].
У Чернігівському державному архіві збереглися спо-
відальні відомості пирогівської Покровської церкви за
1786–1787 рр. та метричні книги за 1793–1921 рр. [60].
Пирогівська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. та 3-верстовій карті 1863 р. на лівому березі річ-
ки Шостки, ліворуч головної дороги зі Стародуба на Глу-
хів через Новгород-Сіверський.
За документами Генеральних межувань 1884 р., Свя-
то-Покровська церква села Пирогівка володіла землею –
«отрубным участком» – площею 1 десятина 200 сажнів [30,
с. 100]. Земля знаходилася за 300 метрів від церкви, вище
по течії річки Шостки, на її правому березі біля зруйно-
ваної греблі пирогівського млину.
У ХІХ ст. збудували нову, на цегляному підмурку, де-
рев’яну двоярусну дзвіницю Пирогівської церкви, зроби-
ли криту засклену паперть – тамбур – вхід до церкви та
прибудували два низенькі прямокутні зрубики до вівта-
ря – жертовник з лівого (північного) боку та дияконник –
з правого (південного)[1, с. 39; 24, с. 33].
За страховим описом від 11 серпня 1910 р., дерев’яна
Покровська церква села Пирогівка 2-го благочинного ок-
ругу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губер-
нії стояла на цегляному цоколі, зовні була обшита тесом.
Довжина церкви становила 5 сажнів 1 аршин (11,4 м),
Рис. 7. Пирогівська церква на плані 1708 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
42
найбільша ширина – 4 саж. 2 арш. (9,9 м), висота до верху
карниза – 4 саж. (8,5 м). Церкву вінчала одна главка. Спо-
руда мала 19 вікон (15 великих і 4 малих), 3 зовнішніх,
обшитих залізом, дверей. Розміри іконостаса становили
14 арш. (10 м) у довжину і 9 арш. (6,4 м) у висоту. Храм
не опалювався. Дзвіниця дерев’яна, стовпова, двоярусна,
загальною висотою до верху карниза 6 саж. (12,8 м), ши-
риною 9 арш. (6,4 м). Церква та дзвіниця були пофарбо-
вані білою олійною фарбою, покриті залізом, пофарбо-
ваним зеленою олійною фарбою. Поряд з церквою стояла
дерев’яна сторожка (2,9 х 2,9 х 2,1 м) з чавунною піччю
для обігріву. Найближчий до церкви житловий будинок
козака Якима Кутька знаходився за 50 сажнів (105 м) на
схід [31, арк. 697/10].
Страхова вартість Покровської церкви разом з іконо-
стасом становила у 1910 р. 3480 руб., вартість дзвіниці –
50 руб., вартість сторожки – 20 руб., разом – 3550 руб. Цю
вартість обрахували: замісник благочинного 2-го округу
Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії свя-
щенник Покровської церкви села Пирогівки Василь Коври-
гін; священник Олексій Кедров; псаломщик Іван Пошит-
ковцев, церковний староста селянин Никифор Гаврилович
Ткаченко; представники прихожан Хома Павлович Ци-
булько, Павло Володимирович Тарасенко [31, арк. 697/10].
У 1930 р. Покровську церкву в селі Пирогівка сфото-
графував мистецтвознавець Павло Жолтовський (1904–
1986) (рис. 8). 1966 р. її обміряв архітектор Віктор Чепе-
лик (1927–1999). На підставі цих фото та обмірів відомий
дослідник української архітектури Стефан Таранушен-
ко (1889–1976) зробив опис Покровської церкви: збудова-
на з соснового брусу 16 см завтовшки, одноверха, хреща-
та (нагадує в плані хрест, бокові рукави якого, південний
і східний, менші площею за західний та східний), зру-
би (об’єми) вхідного бабинця з заходу та вівтаря зі схо-
ду – прямокутники, центральний зруб – нава – квадрат,
з двома боковими зрубами. Отже, пирогівська церква є
тридільною, п’ятизрубною, симетричною відносно цен-
тральної осі, центричною, з єдиним центром – найви-
щим центральним зрубом [41, с. 412].
За висновком відомого архітектора В. Вечерського, «По-
кровська церква та дзвіниця в Пирогівці є рідкісними уці-
лілими на Лівобережжі пам’ятками дерев’яної церковної
архітектури XVIII та ХІХ ст., що вирізняються вишукани-
ми пропорціями та довершеними архітектурними фор-
мами» [1, с. 40]. Церква бездоганна своїм бароковим си-
луетом, починаючи з центрального зрубу, перекритим
чотиригранним дахом до світлового восьмерика (ліхта-
ря) з чотирма вузькими вікнами. Восьмерик перекритий
струнким грушоподібним дахом до другого малого безві-
конного (глухого) ліхтаря-восьмерика з видовженою глав-
кою-маківкою та хрестом над нею. Рамена (поперечки)
хреста покриті щипцевими (зрізаними) дахами з масив-
ними трикутними фронтонами (завершеннями) на чо-
лових (лицевих) гранях. Висота церкви з хрестом стано-
вить 22 м. Стіни обшальовані вертикально поставленим
дошками з нащільниками, які видовжують церкву, ро-
блять її вищою, спрямовують увись.
Дзвіниця пирогівської церкви належить до пошире-
Рис. 8. Покровська церква с. Пирогівка. Фото 1930 р.
ISSN 2218-4805
43
ного типу споруд «четверик на четверику», має каркас-
ну конструкцію на 4 дубових стовпах. Вона обшальована
вертикально поставленим дошками на першому ярусі –
коморі та горизонтально поставленими дошками на дру-
гому – горішньому поверсі. Дзвіниця вінчається невели-
ким, критим залізом, чотиригранним шатровим дахом з
маківкою. Висота дзвіниці з хрестом – 15 м. З південного
боку від церкви стоїть стара, як і церква, сторожка, збу-
дована з соснового брусу в лапу, тобто брус поєднаний у
вінцях прямокутними виступами, шипами.
У 1979 р. Покровську церкву разом з дзвіницею було
включено до списку пам’яток архітектури УРСР під охо-
ронним номером 1554. Церква є унікальним зразком ар-
хаїчного типу культових споруд козацької Гетьманщини.
9. Покровська церква села Дігтярівка
Дігтярівка виникла в середині ХVII ст. на землях Нов-
город-Сіверського Спаського монастиря, а саме на при-
належному монастирю за грамотою 1551 р. правобереж-
ному починку Березова Гряда на озерце Любивель [36,
с. 144]. Землі починку тягнулися від села Горбова до річки
Малотечі (до нинішнього села Кудлаївки). Монастирські
бортники з починку Березова Гряда перебралися вище за
дві версти до дігтярні під горою. А на горі поставили на
галявині посеред густого лісу дерев’яну церкву Благові-
щення Богородиці [11, с. 32].
За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 21
серпня 1673 р. село Дігтярівка значиться приналежним
Новгородському Спаському монастирю [21, с. 22]. Дігтя-
рівські козаки мали свій курінь Новгородської сотні Ста-
родубського полку, до якого входили ще й кудлаївські та
гнатівські козаки.
У дігтярівській церкві зберігалася чудотворна «Деп-
тяровская» ікона Богоматері, яка двома руками обій-
мала свою дитину – Христа, що пригорнулася до неї з
лівого боку. Ікона була написана на дерев’яній дошці
заввишки 7 вершків і завширшки 5½ вершків (вершок –
4, 44 см) [11, с. 33].
За переказом, заради цієї дерев’яної ікони Богомате-
рі гетьман Мазепа збудував у монастирському селі Діг-
тярівці кам’яну Покровську церкву, яка в народі зветься
Мазепиною, відповідно й Дігтярівська гора стала зва-
тися Мазепиною. Цеглу для будівництва церкви виро-
бляли неподалік, у ровах з західного боку, шо звуться
дігтярівцями «Мазепиними цегельнями» [27, с. 137] або
ж урочищем Цегельня [44, арк. 734].
Покровська церква була збудована в стилі україн-
ського бароко, п’ятидільна, п’ятиверха. Великий купол
підносився вгору шістнадцятигранником, малі купо-
ли – восьмигранниками. Це була перша кам’яна церква
в Новгородській сотні; Воскресенська церква у Новгоро-
ді-Сіверському була збудована в 1707 р., а Успенська – в
1721 р. Хіба що в Новгород-Сіверському Спаському мо-
настирі був мурований собор ХІІ ст., освячений на честь
Преображення Спасителя, та кам’яна церква Петра та
Павла з палатним корпусом ХVII ст.
За переказом дігтярівців, гетьман Мазепа, перейшов-
ши до шведів, молився в дігтярівській церкві перед іконою
Богоматері. Дату перебування Мазепи в церкві підказує
його лист стародубському полковнику Скоропадському,
відправлений «з Дегтирувки» 30 жовтня 1708 р., тобто на
другий день після зустрічі гетьмана зі шведським коро-
лем у сусідньому селі Гірках 29 жовтня 1708 р. [27, с. 134].
Дата побудови Мазепиної церкви точно не визначена,
бо ніяких документів в церкві не збереглося, тільки за-
пис, що вона була збудована гетьманом Іваном Мазепою,
тобто під час його перебування на гетьманській поса-
ді (1687–1708 рр.) [15, с. 24; 27, с. 135; 44, арк. 697/5]. Су-
дячи по цінності дарованого у 1702 р. Євангелія «на цер-
кву Пресвятої Богородиці Чудотворной Дехтяровской»,
вона вже була новозбудована, кам’яна, хоча архієпис-
коп чернігівський Філарет (Гумілевський) у своєму істо-
рико-статистичному описі Чернігівської єпархії 1874 р.
видання вказує, що «каменный храм в честь Покрова
Богородицы был построен в 1710 году», тобто вже по
смерті гетьмана в 1709 р. [11, с. 33]. Датування 1710 р.
дозволяло архієпископу Філарету не згадувати добрим
словом ім’я Мазепи як будівничого Покровської церкви.
До речі, комісія, створена ще в 1709 р. шведським ко-
ролем Карлом ХІІ щодо гетьманського спадку, встано-
вила, що Мазепа надав на будівництво «монастирської
Рис. 9. Покровська церква с. Дігтярівка. Фото 2022 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
44
церкви в Дігтярах – 15000 золотих» [2, с. 131].
У Державному архіві Чернігівської області збереглися
сповідальні відомості дігтярівської Покровської церкви
за 1739–1801 рр. та метричні книги за 1786–1795 рр. [54].
За даними подвірного опису Лівобережної України –
Гетьманщини 1768 р., Дігтярівка належала Новгород-Сі-
верському Спаському монастирю. Село було розташоване
на річці Десні, за 10 верст від сотенного міста Новгородка
та за 80 верст від полкового міста Стародуба. У Дігтярівці
знаходилися два монастирські двори. Перший стояв з дав-
ніх літ, був призначений для приїздів колишніх архіман-
дритів. У дворі знаходилися панська кімната з коморою
для поклажі, людська хата, сарай для коней, погріб похід-
ний, невеликий садок. Поряд з двором був ліс дров’яний
у 300 сажнів по колу. Усі дворові побудови були ветхими,
сарай взагалі обвалився. Другий монастирський двір мав
3 хати, 1 рублений амбар, 2 комори для поклажі, льодов-
ник, погріб похідний, сарай для худоби плетений, 2 горо-
ди. Монастир мав шинок на Малому провулку, де продава-
лася чарками та квартами (0,9 л, 7 чарок) монастирська, а
не покупна горілка. Монастирю належав вигон для худо-
би на 600 сажнів. За пів версти від села знаходилася мо-
настирська Дігтярівська діброва у 1250 сажнів по колу, в
меншій частині придатна для будівництва сараїв для ху-
доби, а в більшій частині – на дрова. А за версту від села
знаходилися на річці Малотечі два монастирські млини
Іванцов та Лавриновський, о двох колах та мучних «ка-
менях» в кожному. Дохід від млинів за рік становив до
58 чвертей хліба (464 пуди зерна) [44, арк. 723–724 зв].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Дігтярівка Новгородської сотні Старо-
дубського полку належало Новгород-Сіверському Спась-
кому монастирю. Воно стояло при проїжджій дорозі з
Глухова на Стародуб з діючим монастирським паром-
ним перевозом через Десну, за дві версти від села. У Діг-
тярівці були: одна кам’яна церква, причт якої складався
із священника (з будинком «о 3-х покоях») і 2 церковни-
ків; богадільня для «нищих»; монастирський шинок з по-
вітовим критим двором [23, с. 8].
Дігтярівська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. над селом «Дехтяревка» праворуч (північніше) по-
наддеснянської дороги з Горбова. На триверстовій кар-
ті 1863 р. кам’яна церква села «Дехтеровка» знаходить-
ся праворуч (дещо вище), північніше горбівської дороги.
У другій половині ХІХ ст. чотири малі глави (куполи)
Покровської церкви отримали нові московські цибулясті
бані замість видовжених українських барокових. У ціло-
му церква зберегла свої первісні форми, але приход не
спромігся спорудити біля неї дзвіниці.
У 1903 р. поблизу церкви з’явився дерев’яний бу-
динок (10 х 5 х 2,5 м) для проживання псаломщика, у
1904 р. – ще один дерев’яний будинок (10,4 х 5,7 х 2,5 м)
для проживання диякона. У 1907 р. збудували дерев’я-
ну сторожку (4,3 х 4,3 х 2,1 м), а наступного року – третій
будинок (12,8 х 8,5 х 3 м), призначений для проживання
священника [31, арк. 697/5].
За страховим описом від 30 червня 1910 р., кам’яна По-
кровська церква в селі Дігтярівка 2-го благочинного округу
Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії була
покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою.
Довжина церкви становила 12 сажнів (25,3 м), ширина –
12 саж. (25,3 м), висота до верху карниза – 13 саж. (27,4).
Іконостас мав довжину 25 арш. (17,8 м), висоту – 30 арш.
(21,3 м). На церкві була одна велика та чотири малих глави,
по фасадах йшло 64 великих вікна, троє зовнішніх, стул-
кових, обшитих залізом дверей та одні внутрішні двері.
Храм не опалювався. «Церковь по народному преданию
построена при гетмане Иване Мазепе» [31, арк. 697/5].
Ікона Богоматері в кіоті розміщувалась над царськими
вратами. Вона була прикрашена карбованими срібними,
визолоченими шатами (дорогоцінними оздобленнями),
виготовленими коштом гетьмана Івана Мазепи. Підтвер-
дженням тому був «курч» – герб Мазепи, розташований
на шатах внизу кіота [27, с. 136].
Страхова вартість Покровської церкви становила у
1910 р. 25000 руб., вартість іконостаса – 3000 руб, вар-
тість будинку священника – 2000 руб., будинку дия-
кона – 200 руб., будинку псаломщика – 150 руб., сто-
рожки – 100 руб., двох ветхих амбарів – 50 руб., все
разом – 30500 руб. Вартість цього нерухомого майна По-
кровської церкви визначили: замісник благочинного 2-го
округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губер-
нії священник Покровської церкви села Пирогівки Василь
Ковригін; священник Покровської церкви села Дігтярів-
ки Петро Си…?, священник Олексій Никитин; псаломщик
Ісак Кирейков, церковний староста Фока Єкименко, пред-
ставники прихожан – селяни Ісидор Воробей, Іван Івано-
вич Воробей [31, арк. 697/5].
У Покровській церкві зберігалася чудотворна Дігтя-
рівська ікона Богоматері з Предвічним Немовлям. Ікона
вшановувалася в межах всієї Чернігівської єпархії. Щороку
у 10-у п’ятницю після Пасхи відбувалося «весьма значи-
тельное стечение народа к иконе Богоматери» [11, с. 33].
У 1930 р. Покровську церкву оглянув мистецтвознавець
Павло Жолтовський (1904–1986). Невдовзі вона була за-
крита більшовиками. У війну німці використовували храм
як спостережний пункт. Головний та східний куполи за-
знали пошкоджень внаслідок потрапляння в них снарядів.
У 1954 р. Покровську церкву дослідили київські рес-
тавратори та розробили проєкт її відновлення. У 1963 р.
за ініціативи незмінного (з 1945 р.) голови місцевого кол-
госпу «Жовтень», уродженця Дігтярівки, Героя Соціаліс-
тичної Праці (з 1958 р.) Нестора Олександровича Школь-
ного (1902–1969) відбулася ганебна руйнація церкви. На
гору видерлися трактори і за командою голови колгос-
пу оточили церкву, накинули на куполи сталеві троси й
всією потугою взялися розтягувати стіни церкви. Про-
те вона встояла. Її не наважилися підірвати динамітом з
причини можливого зсунення Дігтярівської гори на кол-
госпу контору.
ISSN 2218-4805
45
У 1999 р. Покровську церкву включили до Переліку ви-
значних пам’яток історії та культури України. У 2009 р.
розпочалася її реставрація. Станом на 2022 р. завершено
реставрацію одного з чотирьох бокових приділів, спору-
джено надійний дах (рис. 9). Фінансування здійснювало-
ся завдяки зусиллям священника церкви В’ячеслава Пав-
ленка (ПЦУ) та пожертвам віруючих.
Покровська церква є пам’яткою національного зна-
чення (охорон. № 3504).
10. Різдво-Богородицька церква села Богданівка
Була збудована наприкінці 1650-х рр. по заселенню
пирогівськими козаками сусідніх вільних земель уверх
по р. Шостці та заснуванні ними Богданівки – нового
села у Воронізькій сотні, названого на честь гетьмана
Богдана Хмельницького (1595–1657). Дерев’яна Різд-
во-Богородицька церква стояла на лівому березі річки.
Храм зображений на плані, складеному в день битви
між шведами та москалями за переправу через Десну
біля с. Пирогівки 26 жовтня 1708 р. [28] (рис. 10). При
церкві ще не було дзвіниці.
У богданівській церкві зберігалася чудотворна ікона
Богоматері, згадана в щоденнику генерального підскар-
бія – міністра фінансів Гетьманщини – Якова Маркови-
ча (1696–1770), з тієї причини, що до ікони на покло-
ніння був привезений з Глухова у п’ятницю 31 серпня
1733 р. паралізований з 28 травня гетьман Данило Апо-
стол (1654–1734) [5, с. 317].
За описом Новгород-Сіверського намісництва 1779–
1781 рр., в селі Богданівка Воронізької сотні Ніжинського
полку була одна дерев’яна церква, причт якої складали
2 священники, 2 причетники та 2 різночинці [23, с. 391].
У 1784 р. в Богданівці була збудована нова кам’яна
Різдво-Богородицька церква [15, с. 23].
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості богданівської Різдво-Бого-
родицької церкви за 1786–1787 рр. та метричні книги
за 1793–1923 рр. [50].
Богданівська церква позначена на 10-верстовій кар-
ті 1832 р. ліворуч губернського поштового тракту зі Ста-
родуба до Глухова, що проходив тоді через Новгород-Сі-
верський та Вороніж. Також на 3-верстовій карті 1863 р.
кам’яна церква знаходиться в центрі села Богданівка, роз-
ташованого понад лівим берегом річки Шостки.
У 1880 р. в Богданівці збудували новий дерев’яний бу-
динок для проживання священника (10,7х8,6х2,8 м), кри-
тий залізом, з 9 вікнами та 2 голландськими печами. До
будинку прибудували кухню (8,6 х 5 х 2,8 м) [31, арк. 697/2].
За матеріалами Генеральних межувань 1888 р., бог-
данівська церква Різдва Пресвятої Богородиці володіла
трьома дільницями землі загальною площею у 22,4 де-
сятини: в урочищі За Поштою (2,1 дес.), в урочищі Буй-
ницьке Болото (2,2 дес.), в урочищі Памірки (18,1 дес.) [30,
арк. 15–16 зв.].
У 1904 р. Різдво-Богородицька церква була розшире-
на [15, с. 23].
У календарі Чернігівської губернії на 1906 р. зазна-
чено, що в Різдво-Богородицькій церкві села Богданівка
зберігалася особливо-шанована, прославлена в межах
всієї Чернігівської єпархії ікона Богоматері з Предвіч-
ним Немовлям. Такі ж самі ікони Богоматері були ще
в двох церквах (у Погребках та Дігтярівці) [13, с. 47].
За страховим описом від 14 серпня 1910 р., кам’яна
Різдво-Богородицька церква в селі Богданівка 2-го бла-
гочинного округу Новгород-Сіверського повіту Черні-
гівської губернії була покрита залізом, пофарбованим
зеленою олійною фарбою. Довжина церкви становила
разом з дзвіницею 12 сажнів 2 аршини (27 м), найбіль-
ша ширина – 7 саж. (14,9 м), висота до верху карниза –
4 саж. 1 арш. (9,2 м). На церкві була одна велика глава, на
фасадах улаштовано 14 великих і 8 малих вікон, 8 дверей
(4 – внутрішніх, 4 – зовнішніх, обшитих залізом). Іконо-
стас мав довжину 6 саж. (12,8 м), висоту – 4 саж. (8,5 м).
Триярусна дзвіниця мала загальну висоту до верху кар-
низа у 14 сажнів (30 м), 8 вікон. Храм та дзвіниця були
покриті залізом, пофарбованим зеленою олійною фар-
бою. Поряд з церквою стояли старий дерев’яний амбар,
критий соломою, та новозбудований у 1909 р. двоповер-
ховий дерев’яний сарай, критий залізом, пофарбованим
червоною олійною фарбою [31, арк. 697/2].
У 1910 р. збудували цегляну церковно-приходську шко-
лу (14,2 х 7,1 х 2,8 м), покриту залізом, пофарбованим зе-
леною олійною фарбою. Будівля мала 10 вікон, 3 печі (2
голландські, 1 руська) [31, арк. 697/2].
Страхова вартість Різдво-Богородицької церкви разом
з іконостасом та дзвіницею становила у 1910 р. 13000 руб.,
вартість будинку для священника – 1500 руб., церков-
но-приходської школи – 1000 руб., сараю – 550 руб., ам-
бару – 50 руб., разом – 16100 руб. Вартість цього нерухо-
мого майна Покровської церкви визначили: замісник
благочинного 2-го округу Новгород-Сіверського повіту
Чернігівської губернії священник Покровської церкви
села Пирогівки Василь Ковригін; священник Микола Ке-
дров; псаломщик Іоанн Матвієнко; церковний староста
Петро Юрченко; представники прихожан Данило Андрі-
йович Баранников, Василь Юхимович Нагорний, Мико-
Рис. 10. Богданівська церква на плані 1708 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
46
ла Терентійович Великоконь [31, арк. 697/2].
У 1924 р. більшовики закрили Різдво-Богородицьку
церкву, зробили з неї зерновий склад, потім задіяли під
клуб колгоспу «Новий світ» (рис. 11). У 1961 р. шосткин-
ські сапери підірвали динамітом церкву-клуб, встояла
лише дзвіниця. У 1998 р. віддали віруючим стару при-
ходську школу для облаштування тамечки Різдво-Бого-
родицької церкви. У 2021 р. відновили златосяючий ку-
пол на дзвіниці коштом Ігоря Івановича Коржевського,
уродженця Шостки.
11. Всіхсвятська церква села Гнатівка
Гнатівка виникла так само, як і сусідні Кудлаївка та
Дігтярівка, в середині ХVII ст. на землях Новгород-Сі-
верського Спаського монастиря, а саме на приналежно-
му монастирю за грамотою 1551 р. правобережному по-
чинку Березова Гряда на озерце Любивель [36, с. 144, 148].
Гнатівку, Кудлаївку та Дігтярівку заселили люди з почин-
ку Березова Гряда та з селища Коровякова на річці Мало-
течі біля озера Мачюлище над Десною.
Гнатівка вперше значиться як «деревня» в монаршій
грамоті щодо володінь Новгородського Спаського монас-
тиря 1669 р. [37, с. 337]. Вдруге монастирська Гнатівка зна-
читься в універсалі гетьмана Івана Самойловича 1673 р. [21,
с. 22]. Вона названа селом в щоденнику шведського вояки
Крмана. Він разом з військом рушив «31 жовтня 1708 р. з
села Гірки через село Гнатівку, де побачив чимало мазе-
пинських вояків, які спостерігали за шведами, що відпо-
чивали» [17, с. 36]. Гнатівськи козаки, як відомо, входили
разом з кудлаївськими до складу дігтярівського куреня
Новгородської сотні Стародубського полку.
У Державному архіві Чернігівської області збереглися
сповідальні відомості гнатівської Всіхсвятської церкви
за 1766–1897 рр. та метричні книги за 1786–1919 рр. [52].
Церква була збудована Новгород-Сіверським архіман-
дритом Феоктистом Софронським (1763–1770) [15, с. 17].
Потім його наступник, архімандрит Йосип Тамашевич,
збудував у 1778 р. таку ж саму за розмірами церкву в мо-
настирському селі Горбові, вище по Десні. А через століття
за зразком горбівської церкви св. Георія була збудована в
1887 р. Троїцька церква в сусідньому з Горбовим селі Гірки.
У відомості, складеній монахами Спаського Новго-
род-Сіверського монастиря під час Генерального опису
Гетьманщини 1768 р., зазначено, що приналежне монасти-
рю село Гнатівка знаходилося на річці Бабна, за 15 верст
від сотенного міста Новгородка та за 90 верст від полко-
вого міста Стародуба. Монастир мав у Гнатівці шинок, де
продавав свою монастирську горілку квартами та чарка-
ми. Обителі належали 75 нив орної землі та сінокоси в різ-
них місцях по обидвох берегах річки Бабна [44, арк. 790].
За відомістю, складеною 13 серпня 1768 р. гнатівським
священником Йосипом Малиновським, його церква в селі
Гнатівка була новою, дерев’яною, однопрестольною в ім’я
Усіх Святих. Біля церкви стояла дерев’яна дзвіниця, не-
подалік – шкільна хата з сінцями і коміркою. У хаті про-
живали: вчитель-дячок Захар Іванов, 40 р., уродженець
села Блистови, посполитого звання; його жінка Анаста-
Рис. 11. Різдво-Богородицька церква с. Богданівка. Фото 1930-х рр.
ISSN 2218-4805
47
сія, 35 р.; син Кузьма, 1 р. [44, арк. 819].
У другій відомості, складеній священником Йосипом
Малиновським 12 серпня 1768 р., зазначено, що він про-
живав у дворі, наданому в церковну ругу від Новгород-Сі-
верського Спаського монастиря. У дворі була світлиця з
кімнатою, навпроти – людська хата на 2 кліті, 2 амбари,
1 сарай. У священника працювало 5 найманих робітни-
ків – 2 чоловіки та 3 дівки. Двору священника належали 3
конопляних городи та 15 нив в урочищах Великий шлях,
Липняцький шлях, Кисельова Пасіка, Кринички, Курган-
ки, Осинки, Під Горою, Помірки, Ярки. Ще було 5 сіноко-
сів в наступних урочищах: В Ользі, На Болоті, Стовпище,
У Лузі За Рікою [44, арк. 820–821 зв.].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Гнатівка Новгородської сотні Старо-
дубського полку належало Новгород-Сіверському Спась-
кому монастирю. Воно знаходилося за 2 версти від «де-
ревни» Кудлаївки на півночі, за 4 версти від села Лоски
на півдні. У Гнатівці була одна дерев’яна церква. Її причт
складався з 1 священника та 1 церковника [23, с. 9].
Дерев’яна Всіхсвятська церква позначена на тривер-
стовій карті 1863 р. праворуч (західніше) головної вулиці
села по дорозі з Кудлаївки. Так само позначена гнатівська
церква на Плані Генеральних Межувань 1880 р. праворуч
головної вулиці села, за квартал до відтинку дороги впра-
во під гору до села Карасівки. Гнатівка входила до скла-
ду Покошицької волості Кролевецького повіту, а Кудлаїв-
ка – до Риківської волості Новгород-Сіверського повіту.
У 1896 р . Всіхсвятська церква була оновле-
на [15, с. 17]. При ній з’явилася дерев’яна сторож-
ка (4,3 х 4,3 х 2,1 м) [34, арк. 507/12].
За страховим описом від 22 липня 1910 р., дерев’яна
Всіхсвятська церква в селі Гнатівка 3-го благочинного ок-
ругу Кролевецького повіту Чернігівської губернії стояла
на цегляному цоколі, зовні була обшита тесом і пофарбо-
вана як зовні, так і всередині олійною фарбою; покрита
залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Дов-
жина церкви становила 9 сажнів 6 вершків (19,4 м), най-
більша ширина – 7 саж. 6 верш. (15,2 м), висота до верху
карниза – 11½ аршинів (8,2 м). На споруді знаходилось 18
вікон (14 великих, 4 малі); 2 зовнішніх, стулкових, обши-
тих залізом дверей, не обшитих залізом – 1, внутрішніх
– 2. Довжина іконостаса становила 3 саж. 5 верш. (6,6 м),
висота – 10 арш. 3 верш. (7,3 м). Церква була збудована у
1767 р. Дзвіниця знаходилася за 10 сажнів від церкви, сто-
яла на цегляному цоколі, мала два яруси. Вона була зовні
обшита тесом і пофарбована олійною фарбою; покрита за-
лізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина
дзвіниці складала 7 арш. (3,6 м), ширина – 7 арш. (3,6 м),
висота до верху карниза – 16¾ арш. (12 м). Вхід до спо-
руди оформлювало троє дверей. Найближча до церкви
будівля – селянський амбар – знаходилася на відстані
40 саж. (85 м) на схід [34, арк. 507/12].
Страхова вартість Всіхсвятської церкви разом з іконо-
стасом становила у 1910 р. 3000 руб., вартість дзвіниці –
200 руб., сторожки – 50 руб., разом – 3250 руб. Вартість
цього нерухомого майна Всіхсвятської церкви визначили:
замісник благочинного 3-го округу Кролевецького повіту
Чернігівської губернії священник Як…?, священник Пе-
тро…?,; псаломщик Олексій Громаковський, церковний
староста Васьков; представники прихожан селянин Дми-
тро Шовковенко, міщанин Микола П…? [34 , арк. 507/12].
Гнатівська церква була визнана страховою від поже-
жі комісією з числа священників, церковників та прихо-
жан як будівля задовільної збереженості. Проте її примі-
щення було замалим для прихожан, тому в 1914 р. храм
капітально відремонтовали, розширили, подовжили та
поєднали з дзвіницею. Нова довжина церкви разом з
дзвіницею склала 35 арш. (24,9 м), найбільша ширина –
28¾ арш. (19,9 м), висота до верху карниза – 7 арш. (5 м).
Великих вікон стало 15 (було 14), малих вікон у восьме-
рику – 8 (було), тобто церква виявилась нижчою за раху-
нок восьмерика, який став удвічі ширшим, по-москов-
ськи цибулястим, розмірами 10 х 10 х 4 арш. У церкві була
зроблена цементна підлога, обшили залізом ще треті зов-
нішні одностулкові двері. Двоярусна дзвіниця стала ви-
щою, тобто висота до верху карниза зросла більше ніж
на аршин (з 16¾ арш. (12 м) до 18 арш. (12,9 м), шири-
на та довжина квадратної в плані дзвіниці не змінилась
(7 арш. (3,6 м). Страхова вартість Всіхсвятської церкви
зросла на 2000 руб., з 3250 до 5250 руб. «Новое строение»
гнатівської церкви мало простояти ще не одне століт-
тя [34, арк. 507/12].
За страховим описом від 11 серпня 1915 р., вартість
рухомого майна Всіхсвятської церкви в Гнатівці ста-
новила 1302 руб. 50 коп.: 4 мідні дзвони коштували
540 руб., 65 дерев’яних ікон (без врахування іконоста-
са) –131 руб., дві срібні чаші (потири) – 100 руб., реш-
та – напрестольні хрести, дискос, одяг, книги, шкафи та
інше начиння, разом 31 найменування (85 предметів) –
531 руб. 50 коп. [35, арк. 49].
Гнатівську церкву розібрали у 1930-х рр., а на її фун-
даменті збудували колгоспну комору. Вона стояла на цер-
ковній горі по дорозі на село Об’єднане в дуже незручно-
му для доставки збіжжя автотранспортом місці, і в кінці
1960-х рр. комору перенесли нижче до клубу, а фундамент
церкви залишився. Кажуть, що там діти й досі шукають
скарби, стукаючи залізякою по фундаменту.
12. Михайлівська церква села Собич
«Деревня Сопич» значиться в монаршій грамоті від 6 ве-
ресня 1551 р щодо споконвічних володінь Новгород-Сі-
верського Спасо-Преображенського монастиря [36, с. 145].
«Деревня Сопич» знаходилася в третьому монастирсько-
му бортному (медовому) угідді на лівому березі Десни.
Північною межею угіддя була річка Шостка, південною –
річка Довгі Води та Окольна дорога понад її правим бе-
регом від пруда до річки Версули (Верби, Вербичівки), де
проходила Велика Путимська дорога від Горбівської пере-
прави через Десну понад східним краєм Собицького бору
через засіку (нині Чорні Лози). Угіддя мало аж три зна-
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
48
мена – вили, медведку (драбину) та змійку (кривулю), які
вирізалися на старезних дубах з бджолиними дуплами.
«Деревня Сопич», як і всі середньовічні поселення
на Десні, знаходилася не далі ніж за пів версти від бе-
рега, тобто в урочищі Селище на західному понаддес-
нянському краю Собицького бору. Неподалік «дерев-
ни» був пруд, нині – урочище Прудище між Великим і
Малим Річищами на старому кривому руслі річки Довгі
Води, яка після меліорації 1970-х рр. протікає прямою
канавою від Мостища до Десни.
За розвідкою археологів Петраускасів, люди постійно
жили окрай лісу на сипучих пісках Селища, починаючи
від неоліту 5-тисячної давнини [25, с. 22], а потім у ХVII ст.
перебралися за 5 верст вище по річці Довгі Води. Таким
чином Сопич став Собичем – новим поселенням, осадже-
ним за розпорядженням (осадним листом) від 31 березня
1671 р. архімандрита Новгород-Сіверського Спасо-Пре-
ображенського монастиря Михайла Лежайского [10, с. 409].
З того часу з’явилася в новому Собичі Свято-Михай-
лівська церква. Вона була невелика за розміром, стояла
на піщаному пагорбі – груді неподалік святої криниці,
що виблискувала внизу під вербами в лівобережному
лузі річки Довгі Води. Церква простояла майже століт-
тя й була розібрана, а на її місці звели нову велику де-
рев’яну церкву на цегляному фундаменті. Її було видно
з усіх кутків Собича. Селяни пишалися красою церкви:
усередині її прикрашав настінний живопис, іконостас
нараховував з пів сотні ікон [8].
За мартирологом втрачених святинь Сумщини, скла-
деним істориком Олегом Миколайовичем Корнієнком,
церква архангела Михаїла в селі Собич була збудована у
1734 р. [14, с. 298]. За даними архітектора Віктора Васильо-
вича Вечерського, «Михайлівська дерев’яна церква з дзві-
ницею у с. Собич зведена у другій половині XVIII ст.» [1,
с. 41]. В описі Михайлівської церкви, зробленому її свя-
щенниками під час страхової оцінки церковного нерухо-
мого майна 29 червня 1910 р., зазначено, що вона була
«построена неизвестно когда» [32, арк. 333/15].
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості собицької Михайло-Архан-
гельської церкви за 1739–1787 рр. та метричні книги
за 1736–1920 рр. [64].
Церква села Собич Новгородського монастиря позна-
чена на плані 1746 р., складеному власником сіл Клиш-
ки та Чапліївка ієреєм Федором Дуб’янським (1691–1769),
духівником імператриці Єлизавети Петрівни (1709–1761).
Храм стояв праворуч Новгородської дороги з Чапліївки на
Новгород-Сіверський, що йшла до Собича східним краєм
лісу і понад болотом Чашевина (Чаша), яке «бывает всег-
да с водою» (нині село Бензики) [9].
За даними подвірного опису Лівобережної України –
Гетьманщини 1768 р., село Собич належало Новгород-Сі-
верському Спаському монастирю за жалуваною високо-
монаршею грамотою 1779 р. (1671 р.). Село знаходилося за
20 верст від сотенного містечка Новгородка та за 80 верст
від полкового міста Стародуба. У Собичі були монастир-
ський «дворець» з новою світлицею з сінцями, навпроти
неї – стара, ветха пекарня, амбар, сарай, повітка, влазний
погріб та огороджена кошара. У дворі утримували 31 коня
(17 старих, 14 молодих), 11 кіз (8 старих, 3 молодих). У
«дворці» мешкав разом з родиною Іван Гончаренко, 46
р., собицький посполитий [44, арк. 929 зв.].
Рис. 12. Михайлівська церква с. Собич. Фото 1930-х рр.
ISSN 2218-4805
49
У дворі під № 54, знаходився монастирський шинок,
«состоящий по Большой проезжей Чеплеевской доро-
ге», в якому чарками та квартами продавалася горілка,
власна, монастирська, а не куплена [44, арк. 902]. У шин-
ковому дворі стояла хата з кімнатою, через сінці – льо-
довня, неподалік – погріб похідний та сарай для худоби.
У хаті мешкав разом з родиною Свирид Пименський,
60 р., остроушківський посполитий [44, арк. 928 зв.].
Сусідній з шинком двір № 55 належав вже померло-
му собицькому священнику Степану Карабановському.
Стан дворових будівель (світлиця з сінцями, пекарня
з сінцями, 2 кліті для поклажі, сарай для худоби) був
вкрай ветхим. Ще була нова хата, в якій мешкав разом
з родиною Василь Коваленко, 35 р., посполитий з села
Дігтярівки [44, арк. 929].
У 1846 р. собицька церква була вперше перебудо-
вана [15, с. 19]. Вона позначена на 10-верстовій карті
1832 р. в центрі села при дорозі з Вороніжа на Дігтярів-
ку. На трьохверстовій карті 1863 р. позначена дерев’я-
на церква в центрі села, праворуч дороги на Дігтярівку
з паромною переправою через Десну. На Плані Генераль-
них Межувань 1880 р. храм стоїть навпроти перехрестя з
дорогою на південь, на Чапліївку. Селяни кажуть, що до
церкви вели три вулиці – Гришківка, Шалдівка та Коз-
лівка, названі так за прізвищами першопоселенців цих
трьох кутків Собича, які й досі становлять там більшість.
У 1887 р. собицька церква «была расширенна и обновле-
на» [32, арк. 333/15]. Збереглися обмірні кресленики 1885 р.
[1, с. 42]. У 1898 р. поряд з церквою збудували зі старого
матеріалу церковно-причтовий будинок (6,4 х 5,8 х 2,8 м)
для проживання псаломщика. У дворі звели амбар з колод,
дощатий навіс, 2 дощаті хліви [32, арк. 333/15].
В третій раз церкву перебудували у 1901 р. [7; 19]. Село,
що стрімко зростало, потребувало більшого церковного
приміщення. У 1913 р. для псаломщика звели новий бу-
динок (8,5 х 6,4 х 2,8 м) з соснового брусу та покрили за-
лізом [32, арк. 333/15].
За страховим описом від 29 червня 1910 р., Свято-Ми-
хайлівська церква в селі Собич 4-го благочинного округу
Кролевецького повіту Чернігівської губернії була дерев’я-
ною, стояла на цегляному фундаменті, зовні обшита те-
сом та покрашена білою олійною фарбою, всередині також
покрашена білою олійною фарбою та розписана живопи-
сом. Зверху була покрита залізом, пофарбованим зеле-
ною олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзвіни-
цею становила 15 саж. (32 м), ширина – 8¾ саж. (17,6 м),
висота до верху карниза – 3 саж. (6,4 м). На церкві була
одна глава, на фасадах улаштовано 30 вікон (26 великих,
4 малих). Споруда мала: зовнішні стулчасті, обшиті залі-
зом, двері; одні одинарні та одні внутрішні двері; двоє
зовнішніх стулчастих скляних дверей; троє внутрішніх
стулчастих, обшитих залізом; одні одинарні, не обшиті за-
лізом. Розміри іконостаса становили 9 арш. (6,4 м) у дов-
жину, 9 арш. (6,4 м) у висоту; оціночна вартість складала
1000 руб. Церква не опалювалася. Дзвіниця мала чотири
яруси загальною висотою до верху карниза 3 саж. (6,4 м).
Найближча до церкви громадська будівля (амбар) знахо-
дилася з південного боку на відстані 12 саж. (25,6 м). Дата
будівництва невідома, будівля давня, «прочность посред-
ственная» [32, арк. 333/15].
Страхова вартість Свято-Михайлівської церкви разом
з іконостасом та дзвіницею становила у 1910 р. 8000 руб.,
вартість церковно-причтового будинку – 100 руб., амбара –
25 руб., хліва з навісом – 25 руб., хліва без навісу – 15 руб.,
навісу – 10 руб., разом – 8175 руб. Вартість нерухомого
церковного майна визначили: заступник благочинного
4-го округу Кролевецького повіту священник Григорій Ку-
черовський; священники Михайло Савицький, Михайло
Вербицький, Олександр Проклавицький; псаломщик Ілля
Бондаревський; церковний староста селянин Йосип Ми-
рославович Закотей, за нього неписьменного розписався
Мина Шалда; представники прихожан селянин Іван Ма-
лашенко та козак Павло Філон [32, арк. 333/15].
Страхову оцінку від 7 вересня 1913 р. нового будинку
псаломщика визначили: заступник благочинного 4-го
округу священник Федір Денисенко; приходський свя-
щенник Михайло Савицький; священник села Клишки
Митрофан Коривецький; в. о. псаломщика Арсеній По-
номаренко; церковний староста селянин Йосип Зако-
тей, за нього неграмотного розписався Мина Шалда;
представники від приходу козак Антон Кругляк, Захар
Кузьменко [32, арк. 333/15].
За страховим описом від 1 серпня 1915 р., вартість ру-
хомого майна Свято-Михайлівської церкви в селі Соби-
чі становила 4171 руб. 75 коп. Більше половини цієї вар-
тості коштували 6 мідних церковних дзвонів – 2201 руб.
50 коп., тоді як усі срібні напрестольні хрести, священні
блюда, дискос, чаша (потир), дарохранительниця та ін.
коштували 613 руб., а усі 36 дерев’яних ікон, крім іконо-
стаса, коштували 520 руб. Найдорожча ікона в кіоті під
склом коштувала 70 руб. [35, арк. 95].
У 1929 р. більшовики закрили собицьку церкву. 1932 р.
комсомольці здерли з неї хрести, скинули з дзвіниці усі
шість дзвонів. Найбільший розколовся, вгруз у землю.
Його викопали й здали як металобрухт на переплавку для
потреб індустріалізації. У церкві влаштували зерносклад
колгоспу «Червоний колос» (рис. 12). У 1939 р. склад пе-
ребудували під клуб для усіх трьох собицьких колгоспів:
«Червоний лан», «Червоний колос», «Червона перемога».
У вересні 1943 р. в церкві перебував військовий госпіталь
для поранених червоноармійців під час форсування Десни.
По війні знову в собицькій церкві діяв клуб. У 1968 р.
його відремонтували, живопис на стінах покрили тов-
стим шаром фарби, щоб не проглядалися з-під нього лі-
таючі янголи над апостолами з картини «Таємна вечеря».
Відремонтований клуб перейменували в «Будинок куль-
тури» собицького об’єднаного колгоспу «Червона Укра-
їна». У просторому приміщенні щовечора веселилася
атеїстична молодь, допоки будинок не запалав від корот-
кого замикання електропроводки вночі з 26 на 27 грудня
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
50
1976 р. [8]. Вогняний стовп в кілька десятків метрів було
видно в Шостці. Звідти та з найближчих сіл приїхали аж
11 пожежних машин. До ранку БК згорів до тла. Дивом
встояла у пожежі лише частина північної стіни храму, на
якій проявився з-під чорного шару обгорілої фарби ве-
личний хрест з церковного живопису.
У 1980-х рр. райспоживспілка спорудила на місці цер-
кви магазин сільпо з білої цегли, з великими скляними
вікнами та напівпорожніми полицями. Нині маємо за
кілька метрів на захід від магазину рештки цегляного
фундаменту церкви. Свята криниця під вербами в лузі
зовсім замулена, спроби відновити її джерела поки не
дали результату.
13. Лосківська обитель та Миколаївська церква
села Лоска (Об’єднане)
Слобідка Лоска виникла водночас з появою в середи-
ні ХVІІ ст. на споконвічних землях Новгород-Сіверсько-
го Спаського монастиря таких же нових пільгових по-
селень – слобідок Карасівки, Сухомлинівки та Студінки.
Вони зʼявились на приналежному монастирю за монар-
шою грамотою 1551 р. правобережному початковому мо-
настирському поселенню – починку Стонки на правому
березі річки Лоски (нині урочище Попове за Курилівкою
біля сінокосу в Стонках). Землі монастирського починку
тягнулися від річки Малотечі до річки Лоски [36, с. 145].
За Богдана Хмельницького монахи Спаського мо-
настиря заснували свій новий осередок на лівому бе-
резі річки Лоски, за 4 версти вище по річці від починку
Стонки 1551 р. Монахи влаштували там палац – оби-
тель Новгород-Сіверського монастиря, поставили Ми-
колаївську церкву.
У листопаді 1708 р. повз Лоску проходили шведські
вояки, прямуючи з села Гірки через Гнатівку до Мізина.
Вони бачили «на сусідній гірці дерев’яну церкву й мо-
настир, оздоблений кількома чудовими вежами» [17]. У
ревізії 1723 р. згадується Лосківський монастир – «Лос-
ковская обитель» [20, с. 54].
У Державному архіві Чернігівської області збереглася
сповідна відомість прихожан Миколаївської церкви сло-
боди Лоска за 1739 р. «Роспись ведомства монастиря Нов-
городского Северского слободи Лоски церкви святителя
Христова Николая». У відомості зазначені також 7 душ
«служителей монастырского дворца Лосковского» [56].
У відомості від 13 жовтня 1766 р., складеній ревізора-
ми під час Генерального опису Лівобережної України –
Гетьманщини, слобода Лоска вже значиться селом Лоска,
розташованим на річці Лосці Новгородської сотні Старо-
дубського полку за 85 верст від полкового міста Староду-
ба та за 25 верст від сотенного містечка Новгородка. Ло-
ска була осередком монастирської Лосківської волості усіх
приналежних «к той волости монастырских вотчинах се-
лах, в деревнях и слободах» [44, арк. 828].
У Лосці був двір Спаського Новгород-Сіверського мо-
настиря. У дворі нараховувалося 16 будинків та будівель,
у тому числі й винокурня на 5 казанів, з яких націджува-
ли за рік 1332 відра сивухи. Її вживали чарками і кварта-
ми в монастирському шинку на Малому провулку Лоски.
На скотному дворі утримували 6 старих робочих волів,
10 дійних корів, 10 ялових корів, 6 старих кіз, 15 старих
свиней, 10 підсвинків. Монахам належали: 5 городів; 2
невеликі сади; 1900 кв. сажень орної землі; 6 сінокосів
на 5 скирт по 40 возів сіна в кожній; 3 ліси у 1020 сажнів
по колу – біля Карасівки, за річкою Лоскою та під Кури-
лівкою; 6 рибальських озер: Хустне, Лоське, Близни, Ка-
суля, Стоюн, Дятелець; 4 монастирські млини, 3 з них на
річці Лосці (Лосківський, Сухомлинівський та Курилівс-
кий), 1 – на річці Студінці. Монастир мав 5 вуликів бджіл
в садку; за межами монастиря було 40 вотчинних дерев з
так званими верхолазними бджолами. З кожного дерева
збирався 1 пуд меду за рік вартістю в 1 руб. [44, арк. 822].
У відомості від 13 серпня 1768 р., складеній священ-
ником Миколаївської церкви села Лоски Андрієм Даров-
ським, зазначено, що церква була старою, дерев’яною, з од-
ним престолом ча честь св. Миколая, з дерев’яною ветхою
дзвіницею. При церкві знаходилася шкільна хата з сінь-
ми та прибудовою – кліттю, де проживав учитель-дячок
Йосиф Леонтійович Мурашієвич, уродженець міста Борз-
ни Ніжинського полку, звання посполитого [44, арк. 828].
У другій відомості від 13 серпня 1768 р. Андрій Да-
ровський вказав, що проживав у дворі, який дістався
йому від попереднього священника. У дворі стояла світ-
лиця з однією кімнатою, навпроти неї – людська хата з
сіньми, з трьома клітями для поклажі, ще було два сараї
для худоби. Двору належали три городи. На першому
городі біля ставка стояла винокурня з хатою, за нею –
гумно з клунею. Священник мав 8 нив орної землі та 2
сінокоси: один на болоті повз річку Лоску, другий – за
Десною [44, арк. 829 зв.].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Лоска Новгородської сотні Стародуб-
ського полку так само належало Новгородському Спась-
кому монастирю. Село знаходилося за 4 версти від села
Гнатівки, за 1 версту від «деревни» Сухомлинівки, за 2
версти від «деревни» Карасівки та за 3 версти від «дерев-
ни» Ушівки. У Лосці була одна дерев’яна церква та приїж-
джий «монашеской» будинок у двох ув’язях «о 5 покоях»
та «о 4 покоях», 1 священник, 2 церковники [23, с. 9–10].
У 1854 р. Миколаївську церкву оновили [15, с. 18], при-
будувавши Успенський приділ. Вона стала двопрестоль-
ною, з двома малими главками над вівтарями. Біля церкви
була збудована цегляна сторожка (5 х 4,3 х 2,5 м), крита
залізом (нині на місці сторожки – монумент загиблим на
війні односельцям) [34, арк. 507/15].
Дерев’яна церква в с. Лоска позначена на триверсто-
вій карті 1863 р. ліворуч дороги на Ушівку перед греблею
з двома млинами на річці Лосці. Також на Плані Гене-
ральних Межувань 1880 р. лосківська церква позначена
на в’їзді в село з боку Карасівки ліворуч дороги.
У склепі під Успенським приділом Миколаївської цер-
кви був похований ушівський поміщик Андрій Лукич Са-
ISSN 2218-4805
51
вицький (1811–1884), який помер 26 грудня 1884 р. [22,
с. 427]. Він написав чимало релігійно-філософських праць,
зокрема цілу серію з 20 книжок під назвою «Опыт есте-
ственного богословия» (1879–1884).
У 1893 р. в склепі під Успенським приділом церкви був
похований молодший брат Андрія Лукича – ушівський
поміщик Петро Лукич Савицький (1818–1893). Його син
Микола Петрович Савицький (1867–1941) повернувся у
1892 р. з Петербурга до Ушівки, згодом став депутатом
(гласним) земського зібрання Кролевецького повіту, до
складу якого входила Ушівка після скасування у 1781 р.
сотенного устрою в Гетьманщині. У 1896 р. Микола Пе-
трович був обраний предводителем дворян Кролевецько-
го повіту. З 1906 р. він очолював Чернігівську губернську
земську управу, 1915 р. був обраний членом Державної
Думи Російської імперії. У 1918 р., за гетьмана Скоропад-
ського, Микола Петрович був призначений губернським
старостою Чернігівщини, товаришем міністра внутріш-
ніх справ [67]. Його син, Петро Миколайович Савицький,
відомий як поет Востоков (1895–1968). В Ушівці зберіг-
ся будинок Савицьких на горі Савищина. За переказом,
з гори було видно білу дзвіницю лосківської церкви вда-
лині за лугом на сході («на востоке») й чутно її дзвони.
У 1912 р. була збудована нова дерев’яна Миколаївська
церква. За страховим описом від 8 листопада 1912 р., Ми-
колаївська церква в селі Лоска 3-го благочинного окру-
гу Кролевецького повіту Чернігівської губернії стояла на
цегляному цоколі, зовні була обшита тесом, пофарбова-
на олійною фарбою, покрита залізом, пофарбованим зе-
леною олійною фарбою. Довжина Миколаївської церкви
разом з дзвіницею становила 14 саж. 1 арш. (29,5 м), най-
більша ширина складала 10 саж. 1 арш. (22 м), висота до
верху карниза – 14 арш. (9,9 м); на церкві була одна вели-
ка главка; улаштовано 36 великих і 7 малих вікон; налі-
чувалося троє зовнішніх (обшитих залізом) двостулкових
дверей, одні не обшиті залізом, одні одностулкові, двоє
внутрішніх одностулкових дверей. Висота чотириярус-
ної дзвіниці мала висоту до верху карниза 15 саж. 32 м).
Найближча до церкви будівля – земська школа – знаходи-
лась на північ на відстані 18 саж. (38 м) [34, арк. 507/15].
Страхова вартість нової Миколаївської церкви ста-
новила разом з дзвіницею і без іконостаса 10000 руб.,
вартість сторожки – 200 руб. Вартість цього нерухомо-
го майна визначили: замісник благочинного 3-го окру-
гу Кролевецького повіту Чернігівської губернії священ-
ник Іоанн Прохоров, священник Василь Сахновський,
священник Сидор Костецкий, псаломщик Іоанн Криста-
ловський, церковний староста Стефан Овсієнко та три
представники від прихожан – селяни Кирило Овсієнко,
Григорій Овсієнко та Іван Свириденко [34, арк. 507/15].
Миколаївську церкву закрили на початку 1930-х рр.,
переробили в двоповерхову будівлю, улаштувавши на
першому поверсі клуб та школу на другому. На сьогод-
ні збереглася ця церква-школа-клуб (рис. 13), як і де-
рев’яна будівля земської школи 1867 р. на протилеж-
ному боці вулиці.
Рис. 13 Миколаївська церква-школа-клуб с. Лоска (Об’єднане). Фото 2019 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
52
14. Успенська церква села Чапліївка
Була збудована чапліївськими козаками й посполити-
ми у другій половині ХVII ст. на правому березі річки Осо-
ти, де за поляків був хутір Чаплачова з села Покошичі, що
на правому березі Десни. Священник чапліївської церкви
Максим Чечель відомий з документа 1678 р. Рихлівсько-
го монастиря [10, с. 407].
Церква позначена на плані 1746 р., складеному влас-
ником села Чапліївки ієреєм Федором Дуб’янським (1691–
1769), духівником імператриці Єлизавети Петрівни (1709–
1761). Церква стояла біля панського двору на правому
березі річки Осоти, тобто за греблею млина Новомлин-
ського монастиря [9].
У Державному архіві Чернігівської області збереглися
сповідальні відомості Успенської церкви за 1786–1787 рр.
та метричні книги за 1782–1926 рр. [65].
За описом Новгород-Сіверського намісництва 1779–
1781 рр., у селі Чапліївка Воронізької сотні Ніжинського
полку була одна дерев’яна церква, 2 священники, 3 цер-
ковники та 2 різночинці [23, с. 393].
У 1787 р. збудували нову дерев’яну Успенську церкву [15,
с. 19]. Вона позначена на 10-верстовій карті 1832 р., як і на
3-верстовій карті 1863 р., за греблею на Осоті, праворуч в
центрі села Чапліївка. Є її позначення хрестом в центрі
села Чапліївки і на Плані Генеральних Межувань 1880 р.
У 1885 р. була збудована на місці старої церкви нова
дерев’яна Успенська церква [15, с. 19]. Зі старої цер-
кви збудували церковно-причтовий дерев’яний буди-
нок (9,2 х 7,1 х 2,8 м) для проживання псаломщика, од-
ночасно при церкві улаштували клуню (15 х 10,7 х 2,8 м).
Також у сусідній слобідці Тимонівка біля ставка з’явила-
ся дерев’яна каплиця (3,5 х 3,5 х 2,8 м), обшита зовні та
всередині тесом. Вона мала 2 вікна, двері, була пофарбо-
вана олійною фарбою, покрита залізом [32, арк. 333/24].
Нині на місці каплиці в центрі села знаходиться моги-
ла першого тиманівського комсомольця Федора Рубана.
У 1886 р. в Чапліївці збудували дерев’яну церковно-при-
ходську школу (10,6 х 9,5 х 3,6 м) на кам’яному фундамен-
ті, з коридором, зовні тиньковану, зверху криту залізом.
У будівлі школи улаштували 8 вікон, 4 дверей, руську піч
та голландську грубку [32, арк. 333/24].
Триярусна дзвіниця висотою до верху карни-
за 3½ саж. (7,5 м) була прибудована до церкви у 1894 р. [32,
арк. 333/24]. Наступного року у церковному дворі з’явив-
ся новий дерев’яний амбар з ґанком (6,4 х 6,4 х 2,1 м). Ще
збудували дерев’яну каплицю (3 х 2,3 х 2,8 м), покриту за-
Рис. 14. Успенська церква с. Чапліївка. Фото 1910-х рр.
ISSN 2218-4805
53
лізом, зовні обшиту тесом, пофарбовану олійною фарбою
зовні та всередині, з дверима та вікном [32, арк. 333/24].
Новий церковно-причтовий дерев’яний буди-
нок (12,8 х 10,7 х 2,8 м) для проживання священника, зве-
дений у 1909 р., стояв на кам’яному цоколі, був обшитий
зовні тесом та пофарбований олійною фарбою, всередині
обклеєний шпалерами, критий залізом [32, арк. 333/24].
За страховим описом від 30 червня 1910 р., Успенська
дерев’яна церква села Чапліївка 4-го благочинного окру-
гу Кролевецького повіту Чернігівської губернії стояла на
кам’яному цоколі, була обшита зовні тесом, пофарбова-
ним олійною фарбою, всередині теж пофарбована олійною
фарбою, зверху покрита залізом, пофарбованим зеленою
олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзвіницею ста-
новила 17 саж. (36,2 м), найбільша ширина – 10 саж. (21,3 м),
висота до верху карниза – 3½ саж. (7,4 м). На церкві була
одна велика глава та чотири малих. Споруда мала 19 ве-
ликих і 10 малих вікон, троє зовнішніх стулкових, обши-
тих залізом, дверей та одні одинарні. Іконостас мав роз-
міри 13 арш. (9,2 м) у довжину, 15 арш. (10,7 м) у висоту.
Храм не опалювався [32, арк. 333/24] (рис. 14).
У церковному дворі стояли дві сторожки: стара де-
рев’яна (5 х 4,3 х 2,1 м), крита тесом, з дощаним навісом;
нова цегляна, 1890 р. побудови (5 х 5 х 2,1 м), крита залі-
зом. Поряд знаходилися старі дощаті навіс та сарай, кри-
ті соломою [32, арк. 333/24].
У 1914 р. на церковному погості (цвинтарі) поставили
літню хату (6,4 х 5 х 2,5 м), в якій одна стіна була цегля-
ною, інші – з шалівки. Хата мала два вікна, стулкові две-
рі, земляну підлогу та дощату стелю, криту залізом. До
цегляної стіни прибудували навіс з шалівки, критий за-
лізом [32, арк. 333/24].
Страхова вартість Успенської церкви разом з іконоста-
сом та дзвіницею становила у 1910–1914 рр. 8010 руб., вар-
тість дерев’яної каплиці – 100 руб., сторожки кам’яної –
50 руб., сторожки дерев’яної – 10 руб,, амбару – 160 руб.,
церковно-приходської школи – 400 руб., церковно-прич-
тового будинку для священника – 2000 руб., амбару –
40 руб., сараю – 60 руб., сараю – 40 руб., навісу – 10 руб.,
церковно-причтового будинку для псаломщика – 150 руб.,
амбару – 40 руб., сараю – 30 руб., навісу – 20 руб., клуні –
200 руб., хати на погості – 120 руб., навісу – 30 руб., де-
рев’яної каплиці в Тиманівці – 50 руб., загалом – 11420 руб.
Вартість цього нерухомого майна Успенської церкви ви-
значили: заступник благочинного 4-го округу Кролевець-
кого повіту священник Григорій Кучеровський; священ-
ники Михайло Вербицький, Олександр Проклавицький;
псаломщик Стефан Оглобленський; церковний староста
Пантелеймон Мирошниченко; представники прихожан
Ілля Сурай та Сергій Дейкало [32, арк. 333/24].
За описом від 2 серпня 1915 р., вартість рухомого майна
Успенської церкви в Чапліївці становила 5000 руб. Більше
її третини (1830 руб.) коштували 87 дерев’яних ікон (без
іконостаса). Найдорожчі чотири ікони в кіоті без скла кош-
тували 400 руб. Усі срібні напрестольні хрести, священні
блюда, дискос, чаша (потир), дарохранительниця та інші
коштували 1745 руб. [35, арк. 89].
У 1930-х рр. Успенська церква стала клубом чаплі-
ївського колгоспу «Шлях комунізму». На початку 1970-
х рр. могилки на цвинтарі біля церкви-клубу розрівняли
та влаштували стадіон. А через 20 років церкву-клуб по-
вернули релігійній громаді. Отже, збереглася тільки по-
нівечена частина Успенської церкви без дзвіниці.
15. Іллінська церква села Мізин
Село Мізин згадується у подіях Смоленської війни
1632–1634 рр. – «під Мізином на байраку» відбувся бій
поляків з москалями вночі 27(17) січня 1633 р. [18, с. 114].
Вже тоді в Мізині була своя Іллінська церква, яка стояла
на підгірку в центрі села, поділеного великим яром на
дві майже рівні половини [10, с. 371]. Церква села Мізина
(«Miesso») намальована на плані, складеному в дні бит-
ви між шведами та москалями за переправу через Десну
1–2(11–12) листопада 1708 р. [29] (рис. 15).
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості Іллінської церкви за 1739–
1897 рр. [58].
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва
1779–1781 рр., село Мізин Понорницької сотні Чернігів-
ського полку перебувало у володінні Новгородського Сі-
верського монастиря. У Мізині була одна дерев’яна церк-
ва та один священник [23, с. 29].
У 1800 р. в Мізині була збудована нова дерев’яна Іллін-
ська церква [15, с. 18]. Священником церкви, як записа-
но у сповідальному розписі 1801 р., був Іоанн Павлович
Адамсевич (49 р.), дячком – Андрій Георгійович Іваниць-
кий (21 р.) [33, арк. 538]. Згодом у дячка народився син
Максим, який вивчився на священника у Чернігівській
духовної семінарії, але став мандрівним актором, дійшов
до Полтави і був прийнятий Іваном Котляревським (1769–
1838) до Полтавського театру. Максим Іваницький писав
ще й вірші, які сподобалися Котляревському, й він над-
рукував його збірку «Мої думи». За занадто сумні думи
про долю українських селян Іваницького вислали з Пол-
тави до рідного Мізина, де він служив дячком в Іллінській
церкві, вчителював, складав вірші, ставив спектаклі, п’є-
си та тримав чималу пасіку.
Мізинська церква позначена на 10-верстовій карті
1832 р. праворуч дороги з Мізина на Курилівку. Більш точ-
но вона позначена на Плані Генеральних межувань 1880 р.
У 1851 р. мізинці перебудували Іллінську церкву [15,
с. 18], поставивши її на цегляний фундамент. Для свя-
щенника був збудований двоповерховий (14,7 х 10 х 5 м),
покритий залізом, церковно-причтовий будинок (нині –
приміщення археологічного музею). Нижній цегля-
ний поверх будинку мав висоту 2,2 м, верхній дерев’я-
ний –2,8 м. У споруді улаштовані: дощаті сіні (3,6 х 2,8 м),
17 вікон (1,2 х 0,9 м) з подвійними рамами, 10 дверей
(3 двостулкових, 7 одностулкових), 1 руська і 3 голланд-
ські печі. У дворі священника збудували з дерева амбар,
хлів та два навіси [33, арк. 354/16].
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
54
Першим мешканцем нового церковно-причтового бу-
динку став священник Федот Федорович Мануйлович, який
переїхав до Мізина з Новгорода-Сіверського. Мануйлович
мешкав у будинку до самої смерті у квітні 1875 р. Дещо
раніше помер дячок Іллінської церкви Максим Андрійо-
вич Іваницький. Він виховував свого онука Миколу Ки-
бальчича (1853–1881), сина священника Успенської цер-
кви в Коропі Івана Йосиповича Кибальчича (1810–1878).
Онук навчився в діда любити поневолену москалями Укра-
їну, став народником, революціонером, зробив бомбу, що
вбила у 1881 р. царя Олександра ІІ.
У 1896 р. в Мізині з’явилася дерев’яна церковно-приход-
ська школа (12,4 х 6,8 х 3,1 м). Крита залізом споруда мала
12 вікон (1,2 х 0,7 м) з подвійними рамами, одні двостул-
кові та троє одностулкових дверей, одну руську та дві гол-
ландські печі. Поряд знаходився сарай [33, арк. 354/16].
Дер е в ’я ний ц е р ко вн о -прич т о вий б уди -
нок (12,1 х 5,5 х 2,6 м) для проживання псаломщика був
збудований у 1905 р. У дворі звели дерев’яні амбар, хлів
та навіс [33, арк. 354/16]. Влітку 1907 р. сильна нічна зли-
ва розмила рівчаком ділянку городу Сисоя Кошеля, що
межував з двоповерховим будинком священника. На дні
рівчака селяни вперше побачили великі кістки якихось
допотопних тварин. Наступного року Сисой знову натра-
пив на подібні ж кістки, копаючи погріб. Мізинський свя-
щенник Іоанн Заводовський відвіз їх Чернігова, де саме з
1 серпня 1908 р. проходив XIV Археологічний з’їзд. «Звід-
ти приїхав до Мізина приват-доцент Федір Вовк і попе-
редніми розкопами викликав світову сенсацію – відкрив
Мізинську палеолітичну стоянку» [19, с. 12]. А через 60 ро-
ків у будинку священника відкрили народний археологіч-
ний музеєй якраз біля цієї стоянки первісних людей епо-
хи пізнього палеоліту 20-тисячної давнини.
У 1908 р. при мізинській церкві улаштували дерев’яну
сторожку (3,9 х 3,8 х 2,4 м) [33, арк. 354/16].
Церква була перебудована у 1914 р. з причини збіль-
шення кількості її прихожан. За страховим описом від
24 лютого 1915 р., дерев’яна Іллінська церква в селі
Мізин 3-го благочинного округу Кролевецького пові-
ту Чернігівської губернії стояла на цегляному цоко-
лі, була обшита зовні тесом, пофарбованим олійною
фарбою, зверху покрита залізом, пофарбованим зеле-
ною олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзвіни-
цею становила 40 арш. (28,4 м), найбільша ширина –
28 арш. (18,9 м), висота до верху карниза – 9 арш. (6,4 м).
На церкві була одна мала главка над вітарем. Споруда
мала 24 великих вікна, 3 зовнішніх стулкових, обши-
тих залізом, і 6 внутрішніх дверей. Висота триярусної
дзвіниці до верху карниза становила 29 арш. (20,5 м).
Найближча до церкви селянська хата стояла зі східно-
го боку за 21 саж. (43,7 м) [33, арк. 354/16].
Страхова вартість церкви з дзвіницею без іконостаса
становила 16000 руб., вартість будинку священника –
1400 руб., амбару – 50 руб, хліва – 30 руб., навісів – 10 та
5 руб., будинку псаломщика – 300 руб., амбару – 60 руб.,
хліва – 30 руб., навісу – 10 руб., школи – 800 руб., са-
раю – 5 руб., сторожки – 100 руб., разом – 18800 руб.
Вартість майна Іллінської церкви визначили: викону-
ючий обов’язки благочинного по страхуванню 3-го ок-
ругу Кролевецького повіту Чернігівської губернії свя-
щенник Юровський, священник Василь Сахновський,
священник В. Гнивушев, псаломщик Павло Леонтієв,
церковний староста Стефан Собичевський, Лаврин
Подоляка, представники прихожан Тимофій Собичев-
ський, Федот Горклий, Антон Горклий [33, арк. 354/16].
За страховим описом від 11 серня 1915 р., вартість рухо-
мого майна Іллінської церкви в Мізині становила 1836 руб.
Чотири мідні дзвони коштували 800 руб., 86 дерев’яних
ікон (крім іконостаса) – 201 руб., дві срібні чаші – 140 руб.,
три Євангелія в срібній оправі – 75 руб., дві срібні даро-
хранительниці – 75 руб., два панікадили – 50 руб., плаща-
ниця – 25 руб. Напрестольні хрести, дискос, одяг, книги,
шкафи та інше начиння, разом 29 найменувань (57 пред-
метів), коштували 470 руб. [35, арк. 58].
Збереглося фото перебудованої Іллінської церкви,
зроблене у 1930 р. мистецтвознавцем Павлом Жолтов-
ським (1904–1986) (рис. 16). На підставі цього фото ві-
домий дослідник української архітектури С. Таранушен-
ко (1889–1976) зробив висновок, що «Іллінська церква
одноверха, до неї добудовано бокові – південний і пів-
нічний – приділи з портиками і фронтонами. Під час
добудови дзвіниці бабинець зовсім перероблено. Церк-
ва має зв’язок з групою «баштових» церков: зруб стін
її центральної дільниці – високий, монументальний за
формами, восьмигранник, яскраво освітлений вікнами,
прорізаними в верхніх частинах граней зрубу. Але корот-
кий перший залом переводить об’єм дільниці у просто-
рий восьмерик, вагомий своєю масою і присадкуватий
за пропорціями. Таких восьмериків у церков «башто-
Рис. 15. Мізинська церква на плані 1708 р.
ISSN 2218-4805
55
вого» типу зустрічати ще не доводилося. Різке звужен-
ня об’єму центральної дільниці припадає не на перший,
а на другий залом» [41, с. 70].
Мізинці пам’ятають, що їхня «церква стояла на най-
кращім місці на схилі балки, звідти її перевезли на про-
тилежний схил в розібранім, знівеченім вигляді й зробили
з неї школу» [19, с. 60]. На фото 1968 р. можна побачити,
що з місця, де була церква, видно школу, колодязь та ма-
газин ліворуч.
16. Різдво-Богородицька церква села Лушники
Лушники значаться в грамоті 1551 р. на володіння Нов-
город-Сіверського Спаського монастиря на Десні, зокре-
ма на лівобережні бортні угіддя від «деревни Жерновков
(нині Жорнівка) до деревни Лучников» [36, с. 145].
Перша церква в Лушниках на честь Різдва Христового
з’явилася ще до 1560 р. Вона володіла лучницькими озе-
рами, які подарували їй московські царі на церковні по-
треби та утримання священника [10, с. 406].
За народним переказом, три століття тому проявив-
ся у лісі на дубі, за версту від Лушників, образ святого
Миколая, що дало назву місцини – Микілка [4; 48]. Об-
раз (ікона) зберігався в церкві як «предмет особенно-
го благоговенія» [10, с. 407].
Лушнинівська церква позначена на плані 1746 р., скла-
деному власником сіл Клишки та Чапліївка ієреєм Федором
Дуб’янським (1691–1769), духівником імператриці Єлиза-
вети Петрівни (1709–1761). Церква стояла на лівому бе-
резі річки Осоти, перед греблею Суховіївського млина [9].
Нову дерев’яну Різдво-Богородицьку церкву збудували
в 1780 р. [15, с. 18]. За описом Новгород-Сіверського на-
місництва 1779–1781 рр., у селі Лушники Воронізької сот-
ні Ніжинського полку була одна дерев’яна церква, причт
якої складався з 1 священника та 1 церковника [23, с. 394].
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості Різдво-Богородицької цер-
кви села Лушники за 1786–1787 рр. та метричні книги за
1786–1930 рр. [57].
У 1826 р. на місці старої дерев’яної церкви було закла-
дено нову кам’яну Різдво-Богородицьку церкву. Будів-
ництво велося 31 рік коштом відомого лікаря Прокопія
Глядиковського, сина лушниківського священника Іва-
на Глядиковського. Церкву освятили 1857 р. [15, с. 18].
Вона відповідала архітектурному стилю класицизму з
характерними колонами.
Церква в селі Лушники позначена на 10-верстовій кар-
ті 1832 р.; на 3-верстовій карті 1863 р. позначена кам’яна
каплиця на краю лісу над озером Ретіж, праворуч дороги
до паромної переправи через Десну на село Розлети. Ка-
плицю збудував власник Лушників. Щороку напередодні
Миколиного дня 9(22) травня відбувалося всенічне бдін-
Рис. 16. Іллінська церква с. Мізин. Фото 1930 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
56
ня, на яке збиралися люди з навколишніх сіл. А на дру-
гий день після літургії був хресний хід до каплиці. Потім
ще два дні тривали молебні [10, с. 407].
У 1865 р. біля церкви збудували цегляну сторож-
ку (6,4 х 5,7 х 2,1 м), криту залізом, 1872 р. – дерев’я-
ний церковно-причтовий будинок (12,1 х 6,4 х 2,1 м) для
проживання псаломщика, також критий залізом. У дво-
рі склали амбар з колод, хлів-сарай з осини та дощатий
навіс [32, арк. 333/11].
Священник лушниківської церкви проживав по-
близу у дерев’яному церковно-причтовому будин-
ку (21,3 х 8,5 х 2,8 м). У дворі стояли два старі амбари з ко-
лод та плетений сарай, нова клуня (1860 р.), сарай (1890 р.),
ще один сарай, саж – малий хлів (3 х 2,1 х 2 х 1 м), амбар
з хлівом (все 1907 р.) [32, арк. 333/11].
У календарі Чернігівської губернії на 1897 р. зазна-
чено, що в Різдво-Богородицькій церкві села Лушники
зберігалася ікона святого Миколая, включена до списку
чудотворних та особливо вшанованих ікон в межах всієї
Чернігівської єпархії [12, с. 38].
За страховим описом від 1 липня 1910 р., кам’яна Різд-
во-Богородицька церква в селі Лушники 4-го благочинного
округу Кролевецького повіту Чернігівської губернії була
тинькована зовні та всередині, зверху покрита залізом,
пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви
разом з дзвіницею становила 16 та 1/3 сажні (34 м), най-
більша ширина – 6 та 2/3 сажні (14,2 м), висота до верху
карниза – 4 сажні (8,5 м). На церкві була одна велика гла-
ва і одна маленька над вівтарем. Будівля мала 30 великих
і 16 малих малих вікон, 7 дверей (зовнішніх – 4 шт. (стул-
кових, обшитих залізом – 3, одинарних, обшитих залізом –
1), внутрішніх – 3 шт. (обшитих залізом – 1, одинарних –
2). Довжина головного іконостаса складала 9 арш. (6,4 м),
висота – 10 арш. (7,1 м). Іконостас на хо-
рах мав довжину 8 арш. (5,5 м), висоту –
3 арш. (2,1 м). Церква не опалювалася.
Висота двоярусної дзвіниці до верху
карниза складала 4 сажні (8,5 м) [32,
арк. 333/11].
Страхова вартість Різдво-Богоро-
дицької церкви разом з іконостасами та
дзвіницею становила у 1910 р. 20525 руб.,
вартість сторожки кам’яної – 50 руб.,
церковно-причтового будинку для свя-
щенника – 700 руб., амбару – 50 руб.,
амбару – 30 руб., льодовні – 75 руб., са-
раю – 150 руб., сараю – 150 руб., клуні –
100 руб., сараю – 30 руб., сажу – 10 руб.,
церковно-причтового будинку для пса-
ломщика – 150 руб., амбару – 40 руб.,
сараю – 25 руб., навісу – 15 руб., клу-
ні – 50 руб., загалом – 22100 руб. Вар-
тість цього нерухомого майна визначи-
ли: заступник благочинного 4-го округу
Кролевецького повіту священник Гри-
горій Кучеровський; священники Михайло Вербицький,
Олександр Проклавицький, Всеволод Дол…?; псаломщик
Олександр Ігнатицький; церковний староста Семен Мис-
юра; представник прихожан Роман Ж. [32, арк. 333/11].
Взимку 1934 р. більшовики «опечатали» церкву й на-
казали священнику Степану Ніпоту, який мешкав з ро-
диною в цегляній сторожці, негайно протягом доби за-
лишити Лушники [48].
Церква в селі Лушники позначена на кілометровій кар-
ті 1940 р., а позначка цегляної каплиці відсутня. За пе-
реказом, занедбану каплицю розібрали ще до війни [4].
За німецької окупації у 1942 р. відновилися богослужін-
ня в лушниківській церкві (рис. 17). У 1962 р. її обстежила
комісія, усі члени якої підписали висновок, що «церковь
подлежит ремонту», проте вище начальство у Шостці до-
дало зверху своє «не» – «церковь не подлежит ремонту».
Невдовзі приїхали шосткинські сапери, зробили сверд-
ловини в стінах церкви, заклали вибухівку й підірвали.
Рвонуло так, що в сусідній школі повилітали віконні шиб-
ки, хоча усі вікна, за наказом саперів, були оббиті дошка-
ми. Цеглу вивезли неподалік на укріплення греблі через
Осоту, де ще діяв старий млин.
У 1966 р. на місці церкви встановили пам’ятник на брат-
ській могилі 5-х загиблих червоноармійців у вересні 1943 р.
22 травня 1992 р. відновилися церковні служби на міс-
ці каплиці в урочищі Микілка [4]. Там встановлено дубо-
вий хрест з іконою св. Миколая [9].
У 2006 р. у відреставрованій будівлі колишнього сільпо
відкрили нову церкву Різдва Пресвятої Богородиці [49].
17. Петропавлівська церква села Псарівка (Деснянське)
Тисячоліття тому новгород-сіверські князі будували
по Десні у Комані, Горбові великі стайні, де тримали ко-
ней для контрпоходів у степи на половців. У Псарівці ула-
Рис. 17. Різдво-Богородицька церква с. Лушники. Фото 1950-х рр.
ISSN 2218-4805
57
штували велику псарню, де тримали псів для полювання.
Псарі жили в городку – укріплені «от диких половцев», як
зазначає церковний історик єпископ Філарет [10, с. 373].
Археолог В. Куриленко віднайшов у Псарівці згаданий
Філаретом городок – мале поселення псарів, захищене
оборонною лінією (нині територія дитсадка) [19, с. 42].
У архівних документах інвентарізації поляками Новго-
род-Сіверського уїзду в 1619 р., вказані малозаселені Мі-
зинські, Псарівські, Радичівські ґрунти, на яких невдов-
зі з’являться нові села. Зокрема, Псарівка була заснована
у другій половині 1630-х рр. домініканським ксьондзом
Миколою Петриковським [18, с. 299]. Як село вона впер-
ше згадується в актах Рихлівського монастиря 1679 р. [10,
с. 373]. Триглава церква села Псарова («Pzarova») нама-
льована на плані, складеному в дні битви між шведами
та москалями за переправу через Десну 1–2(11–12) ли-
стопада 1708 р. [29] (рис. 18).
У Державному архіві Чернігівської області зберег-
лися сповідальні відомості Петропавлівської церкви
села Псарівки за 1742–1897 рр. та метричні книги за
1786–1919 рр. [62].
За даними опису Новгород-Сіверського намісни-
цтва 1779–1781 рр., село Псарівка Понорницької сотні
Чернігівського полку знаходилося за десять верст від
сотенного містечка Понорниці. Село ховалося в доли-
ні між високими косогорами та гаями на правому бе-
резі Десни. Тут була одна дерев’яна церква, 2 священ-
ники, 1 церковник [23, с. 28].
Нова дерев’яна Петропавлівська церква у Псарівці була
збудована в 1800 р. [15, с. 18]. Невдовзі біля неї спорудили
критий соломою дерев’яний церковно-причтовий буди-
нок (18,1 х 6,8 х 2,8 м) на лежнях з сіньми (5,7 х 2,8 х 2,1 м).
У дворі стояли амбар, складений з колод, та хлів з одно-
вершкових соснових дошок [33, арк. 567/23].
Псарівська церква позначена на Плані Генеральних
межувань 1880 р. у самому центрі села на лівому березі
річки Головесни, правої притоки Десни.
У 1908 р. псарівці збудували нову Петропавлівську церкву,
у 1909 р. – дерев’яну сторожку (4,2х4,2х2,4 м) [33, арк. 567/23].
За страховим описом від 21 липня 1910 р., Петропавлів-
ська церква в селі Псарівці 3-го благочинного округу Кро-
левецького повіту Чернігівської губернії була дерев’яною,
стояла на цегляному цоколі, зовні обшита тесом та пофар-
бована олійною фарбою, покрита залізом, пофарбованим
зеленою олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзві-
ницею становила 13 саж. 1 арш. 10 верш. (28,8 м), найбіль-
ша ширина – 9 саж. 2 арш. 9 верш. (21 м), висота церкви до
верху карниза – 4 саж. 9 арш. (8,5 м). Споруда мала 25 вели-
ких вікон, двоє зовнішніх двостулкових, обшитих залізом,
дверей, одні необшиті, одні одностулкові та одні внутріш-
ні двері. Довжина іконостаса складала 3 саж. 5 арш. (10 м),
висота – 7 ¼ арш. (4,2 м). Висота триярусної дзвіниці до
верху карниза становила 26 ½ арш. (18,9 м). Найближ-
ча до церкви селянська хата стояла за 50¾ арш. (36 м) на
північний захід [33, арк. 567/23].
Страхова вартість Петропавлівської церкви разом з
іконостасом та дзвіницею становила у 1910 р. 5100 руб.,
вартість церковно-причтового будинку – 350 руб., амба-
ру – 50 руб, хліва – 150 руб., сторожки – 100 руб., разом –
5750 руб. Вартість майна Петропавлівської церкви визна-
чили: страховий агент священник Юровський, священник
Василь Сахновський, священник Федір Колшицький, пса-
ломщик Стефан Барнацький, церковний староста Мики-
та Корда, представник церковно-приходського опікунства
Пилип Качура, представники прихожан Матвій Семено-
вич Воробей та Омелян Баломут [33, арк. 567/23].
За описом від 11 серпня 1915 р., вартість рухомого май-
на Петропавлівської церкви в Псарівці становила 1419 руб.
Три мідні дзвони коштували 380 руб., 79 ікон (дерев’яних –
61, паперових – 18), без врахування іконостаса, – 168 руб.,
три срібні чаші – 200 руб., чотири Євангелія – 110 руб., дві
срібні дарохранительниці – 90 руб., напрестольні хрести,
дискос, одяг, книги, шкафи та інше начиння (разом 29 най-
менувань, 79 предметів), – 473 руб. [35, арк. 67].
Петропавлівська церква в селі Псарівці була погра-
бована більшовиками в 1920-х рр. й остаточно розки-
дана в 1930-х рр. Нині на церковній землі стоїть цегля-
ний будинок культури.
Отже, з усіх 17 церков від Комані до Лушників збе-
реглися лише дві – дерев’яна церква в селі Пирогівці та
кам’яна в селі Ображіївці. Є ще дві церкви, перероблені
у 1930-х рр. в сільські клуби в Лосці та Чапліївці. Клуб в
Рис. 18. Псарівська церква на плані 1708 р.
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
58
Чалівївці недавно передано під церкву. Повільно віднов-
люється головна для Сіверської Десни кам’яна Мазепина
церква в селі Дігтярівці.
Путівникові дослідження церков над Сіверською Дес-
ною тривають й далі за Лушниками та Псарівкою (Дес-
нянським), де правобережні гори стають вищими, й кож-
на гора є святою з тих часів, коли біля села Радичева був
ще до появи Новгорода-Сіверського перший племінний
центр сіверців, Сіверської землі. Десна під Радичівськи-
ми горами стає стрімкою за течією, рівною за руслом й
покидає їх тихоплинною, зачарованою в широких лугах
Сосниці на Чернігівщині. Ще століття тому Божу красу Сі-
верщини від Радичева до Сосниці освячували 17 церков.
ДЖЕРЕЛА
1. Вечерський В. Архітектурна спадщина Шосткинщини. Сучасні
проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної
спадщини. 2007. Вип. 4. 400 с.
2. Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. Мазепа.
Збірник. Варшава. 1938. Т. 1. 164 с.
3. Воїнов С. Село Ображіївка. Шостка, 2005. 215 с.
4. Грибань Г. Свято над Десною. Советское Полесье, Шостка. 1994.
21 травня.
5. Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1730–
1734). Ч. 3. Киев, 1897. 418 с.
6. Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 1727–
1753. Киев, 1884. 524 с.
7. Домоцький Б. Подорож Новгород-Сіверським Подесенням.
Шостка, 2009. 171 с.
8. Жирный Н. Храм Архангела Михаила. Советское Полесье,
Шостка. 1995. 27, 29 марта.
9. Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського, ф. 28. ХХVIII.
10. Историко-статистическое описание Черниговской епархии.
Кн. 5. Губ. город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий,
Суражский, Кролевецкий и Остерский. Чернигов: Земская
типография, 1874. 443 с.
11. Историко-статистическое описание Черниговской епархии.
Кн. 6. Уезды: Новгород-Северский, Сосницкий, Городницкий,
Конотопский и Борзненский. Чернигов, Земская типография,
1874. 541 с.
12. Календарь Черниговской губернии на 1897 год. Чернигов,
1896. 499 с.
13. Календарь Черниговской губернии на 1906 год. Чернигов,
1905. 438 с.
14. Книга пам’яті Сумської області: в 3-х т. Т. 2: Зруйновані
храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь. Авт.-упорядн.
О. М. Корнієнко. Суми: Ярославна, 2007. 324 с.
15. Корноухов Е. А. Алфавитный список церквей Черниговской
епархии. Труды Черниговской губернской архивной комиссии
1906–1908 гг. Вып. 7. Чернигов, 1908. 402 с.
16. Краткая история села Погребок. Рукопись.1947. 12 с.
17. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708–1709).
Київ,1999. 160 с.
18. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина в складі Речі
Посполитої 1618–1648 рр. Київ, 2006. 496 с.
19. Куриленко В. Є. В Чернігово-Сумському Подесенні. Шостка,
2005. 140 с.
20. Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии: материалы
для истории заселения, землевладения и управления. Т. 1. Полк
Стародубский. Київ, 1888. 522 с.
21. Мицик Ю. З документів українських гетьманів. Сіверянський
літопис, № 3, 1999. С. 3–34.
22. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Киев:
Типо-Литогр. С. В. Кульженко. 1914. Т. 4: П-С. 832 с.
23. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781). Київ,
1931. ХХІ. 593 с.
24. Памятники градостроительства и архитектуры УССР. Київ:
Будівельник, 1986 г., Т. 4. 294 с.
25. Петраускас А. В., Петраускас О. В. Нові археологічні пам’ятки
поріччя Десни (матеріали для зводу пам’яток історії та культури).
Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. Матеріали третьої
науково-практичної конференції (16 квітня 2004 р.). Глухів: РВВ
ГДПУ, 2004. С. 18–35.
26. Рклицкий С. Договоры прихожан с священниками в Старой
Малороссии. Киевская старина. 1901. № 1. С. 115–124.
27. Рклицкий С. Мазепина церковь в селе Дегтяровке. Киевская
старина. 1900. № 6. С. 134–139.
28. Российский государственный военно-исторический архив
(РГВИА), ф. 845, оп. 16, д. 1480., л. 1.
29. РГВИА, ф. 845, оп. 16, д. 1481.
30. Российский государственный архив древних актов (РГАДА),
ф. 1354, оп. 591, Планы дач Генерального и Специального меже-
ваний. Черниговская губерния, Новгород-Северский уезд. 1852–
1890 гг.
31. Российский государственный исторический архив в Санкт-
Петербурге (РГИА), ф. 799, оп. 33, д. 2339.
32. РГИА, ф. 799, оп. 33, д. 2345.
33. РГИА, ф. 799, оп. 33, д. 2359.
34. РГИА, ф. 799, оп. 33, д. 2360.
35. РГИА, ф. 799, оп. 33, д. 2387.
36. Русіна О. Б. Грамоти Новгород-Сіверському Спасо-
Преображенському монастирю. Український археографічний збірник.
Нова серія. Т. 5. Вип. 2. Київ: Наукова думка, 1992. (Грамота 1551 р.
московського царя Івана ІV (Грозного) Новгород-Сіверському
Спаському монастирю). С. 138–152.
37. Сбитнев И. Новгород-Северский. Отечественные записки.
Санкт-Петербург, 1828. Т. 34. № 4. (Грамота царя Алексея Михай-
ловича Новгород-Северскому Спаскому монастирю от 11.04.1669
г.). С. 337–346.
38. Село над Десною. Зоря, Шостка, 25 січня 1948 р.
39. Село уславлене гетьманом Мазепою та Карлом ХІІ. URL:
https://bereg.online/selo-uslavlene-ivanom-mazepoyu-ta-karlom-hii Дата
звернення 21.01.2025 р.
40. Список о школах, заведённых до 1861 года при церквах
Черниговской епархии, в которых состояло до 25 и более учеников
и учениц. Черниговские епархиальные известия. Часть неофициальная.
№ 14. Чернигов, 1861. С. 174–175.
41. Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура
Лівобережної України. Харків: Харківський приватний музей
міської садиби, 2012. 652 с.
42. Таранушенко С. А. Монументальна дерев’яна архітектура
Лівобережної України. Київ: Будівельник, 1976 р. 336 с.
43. Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК),
ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.
кн. 140. URL: https://archium.cdiak.archives.gov.ua/fi les/60266/ Дата звер-
нення 27.12.2024 р.
44. ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України
1765–1769 рр., справа 147.
45. Чернігівщина: енциклопедичний довідник. Київ, УРЕ
ім. М. П. Бажана, 1990. 1006 с.
46. Яблоновський О. Чернігівщина. Сіверянський літопис. № 1–2,
1997. С. 130–140.
47. Ясновська Л. Давньоруські старожитності Новгород-
Сіверського Подесення. Сіверянський літопис. 2005. № 6. С. 9–26.
48. Бугай Н. Українська письменниця Віра Смерека. URL: https://
history.sumy.ua/research/prominent-names/9116-buhai-nadiia-ukrainska-
pysmennytsia-vira-smereka-patriotka-hromadska-diiachka-1923-2010-rr.
html Дата звернення 24.01.2025 р.
49. Лушники. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лушники_(Шосткин-
ський_район). Дата звернення 12.02.2025 р.
50. Богдановка. Исповедные ведомости, Рождество-Богородицкая
церковь 1786–1787. URL: https://www.familysearch.org/en/search/catalog/
results?count=20&q.subjectId=1205705135. Дата звернення 25.01.2025 р.
51. Горки. Исповедные ведомости, Троицкая церковь 1739–1801.
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/1335224. Дата звер-
нення 10.02.2025 р.
52. Гнатовка. Исповедные ведомости, Всехсвятская церковь 1766–1897
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Hnativka%2C%20Novhorod-Siverskyi%2C%20Chernihiv%2C%20Ukraine.
Дата звернення 21.01.2025 р.
53.Горбовое. Исповедные ведомости. URL: https://www.
familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.place=gorbove%2C%20
Chernihiv%2C%20Chernihiv%2C%20Ukraine. Дата звернення 14.01.2025 р.
54. Дегтярёвка. Исповедные ведомости, Покровская церковь 1739–1801.
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Degtyarëvka%2C%20Novhorod-Siverskyi%2C%20Chernihiv%2C%20
Ukraine. Дата звернення: 17.01.2025 р.
55. Комань. Исповедные ведомости: Николаевская церковь,
1740–1792. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/
results?q.place=Комань. Дата звернення 19.01.2025 р.
56. Лоска. Исповедные ведомости, Николаевская церковь 1739–1897.
URL: https://www.familysearch.org/en/search/catalog/results?count=20&q.
authorId=1362019422. Дата звернення 27.01.2025 р.
57. Лушники. Исповедные ведомости, Рождество-Богородицкая
церковь 1786–1787. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/
results?count=20&q.place= Luchniki%2C%20Krolevets%2C%20Chernigov-
%2C%20Russian%20Empire. Дата звернення 07.02.2025 р.
ISSN 2218-4805
59
58. Мезин. Исповедные ведомости, Ильинская церковь 1739–1897.
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Mezyn%2C%20Novhorod-Siverskyi%2C%20Chernihiv%2C%20Ukraine.
Дата звернення 11.02.2025 р.
59. Ображеевка. Исповедные ведомости, Михайло-Архангельская
церковь 1743–1787. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/
results?count=20&q.place=Obrazheevka %2C%20Novgorod-Seversk%2C%20
Chernigov%2C%20Russian%20Empire. Дата звернення 08.02.2025 р.
60. Пироговка. Исповедные ведомости, Покровская церковь 1786–1787.
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Pyrohivka%2C%20Shostka%2C%20Sumy%2C%20Ukraine. Дата звер-
нення 15.02.2025 р.
61. Погребки. Исповедные ведомости, Покровская церковь 1743–1784.
URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Pohrebky%2C%20Shostka%2C%20Sumy%2C%20Ukraine. Дата звер-
нення 14.02.2025 р.
62. Псаровка. Исповедные ведомости, Петропавловская церковь
1742–1897. URL: https://www.familysearch.org/en/search/catalog/
results?q.place=Psarovka%2C%20Krolevets%2C%20Chernigov%2C%20
Russian%20Empire. Дата звернення 18.02.2025 р.
63. Свирж. Исповедные ведомости, Лазаревская церковь, 1740,
1743, 1744 гг. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/1384020.
Дата звернення 20.02.2025 р .
64. Собич. Исповедные ведомости, Михайло-Архангельская цер-
ковь 1739–1787. URL: ww.familysearch.org/ru/search/catalog/re-
sults?count=20&q.place=Sobichi%2C%20Krolevets%2C%20Chernigov-
%2C%20Russian%20Empire. Дата звернення 21.02.2025 р.
65. Чеплеевка. Исповедные ведомости, Успенская церковь
1786–1787. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/
results?count=20&q.place=Chepleevka%2C%20Krolevets%2C%20
Chernigov%2C%20Russian%20Empire. Дата звернення 25.02.2025 р.
66. Чулатово. Исповедные ведомости, Димитриевская церковь 1784–
1792. URL: https://www.familysearch.org/en/search/catalog/1576292. Дата
звернення 27.02.2025 р.
67. Савицький Микола Петрович. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Савицький_Микола_Петрович#:~:text=Микола%20Петрович%20
Савицький%20(1%20червнястароста%2C%20товариш%20
міністра%20внутрішніх%20справ. Дата звернення 27.02.2025 р.
Kyryievskyi V. D. Churches over the Siversk Desna river from Koman
to Lushnyki
The article contains 17 stories of churches on both banks of the Desna
River – the left bank of the Sumy River and the right bank of the Cherni-
hiv River. The stories connect the Siversk land with each other, as it was
in the Middle Ages during the rule of the Novhorod-Siversk Savior-Trans-
fi guration Monastery. New, previously unknown archival documents that
have been discovered recently are presented. The latest local history pub-
lications regarding churches are also taken into account. The article will
be useful for compiling updated Podesnya guidebooks.
The fi rst churches on the Desna appeared in the 16th century in the
settlements of the monks of the Novhorod Spassky Monastery. According
to the charter of 1551, almost all the monastery lands on the Desna Riv-
er, starting from the monastery’s oxen down the Desna River to the village
of Lushnyky, were marked with an oblique cross (orom, oryk, soho) - a sign
that was carved on the monks’ trees along the old, eternal boundaries of
the land of the farmers. The spiritual sign of the monks’ villages became
the crosses on the white churches that could be seen across the fl oodplain
of the Desna River above the monastery meadows, the pine forests zigzag-
ging one after the other. Enchanted by the church bells, the Desna River
slowed down its fl ow in the white chalk banks, stopping near the churches.
The oldest church was the left-bank Lushnyky church, which arose in
the village of Luchnyky before 1560 and was named after the Nativity of
Christ. During the reign of Hetman Mazepa, the stone Pokrovsk Church on
the right-bank Dihtiarivska Hill dominated the Desna River. The church
was built in 1702 by the Hetman for the sake of the ancient miraculous
icon of the Mother of God with the Everlasting Infant preserved by the Di-
htiarivska people. A copy of this icon, preserved by the Bogdanovka people,
also received a stone church (1784) on the left bank of the Desna River. And
the third stone church on the Desna River was Lushnyky church (1857),
because it had a miraculous icon of St. Nicholas. The fourth stone church
(1839) was the Archangel Michael Church in the village of Obrazhiivka.
All the wooden churches renovated in the second half of the 18th centu-
ry in the villages on the Desna River in Hnativka (1767), Chulatov (1771),
Pyrohivka (1777), Horbov (1778), and Koman (1781) imitated the beau-
ty of the Svirzh Church. Today, only the Pokrovska Church in the village
of Pyrohivka has survived, which has been an architectural monument of
Ukraine since 1979. All other 12 wooden churches in the Desna region were
converted by the Bolsheviks in the 1930s into collective farm clubs, of which
only two have survived - in Loska (Obyednanoye) on the right bank of the
Desna River and in Chapliivka on the left bank. Of the four stone church-
es, only one has survived, the Archangel Michael Church in the village of
Obrazhiyivka, two more churches stand in ruins – the Pokrovsk Church in
Dihtiarivka and the Nativity of the Virgin Mary in Bohdanivka, and on the
site of the oldest church in Lushniki there is a mass grave.
Key words: church, bell tower, iconostasis, altar, church and rectory
building, gatehouse, insurance value.
REFERENCES
1. Vecherskyi, V. V. (2007). Arkhitekturna spadshchyna Shostkyn-
shchyny. Suchasni problemy doslidzhennia, restavratsii ta zberezhennia
kulturnoi spadshchyny [Architectural Heritage of Shostka Region. Mod-
ern problems of research, restoration and preservation of cultural heri-
tage.]. [in Ukrainian].
2. Vozniak, M. (1938). Benderska komisiia po smerti Mazepy
[Bender Commission on the Death of Mazepa]. Mazepa. Zbirnyk. (Vol.
1). Varshava. [in Poland].
3. Voinov S. (2005). Selo Obrazhiivka [Village Obrazhiivka]. Shostka.
[in Ukrainian].
4. Hryban, H. (1994). Sviato nad Desnoiu [Holiday on the Desna
River]. Sovetskoe Polese. Shostka. [in Ukrainian].
5. Dnevnik general’nogo podskarbiya Yakova Markovicha (1730-1734) [Di-
ary of the general sub-guardian Yakov Markovich (1730-1734)]. Part 3. Kiev.
(1897). [in Russian].
6. Dnevnik general’nogo khorunzhego Nikolaya Khanenko 1727-1753 [Diary of
General Chorunzhego Nikolai Khanenko 1727-1753]. Kiev. (1884). [in Russian].
7. Domotskyi, B. (2009). Podorozh Novhorod-Siverskym Podesenniam [A
trip to Novgorod-Severskyi Podesnyi]. Shostka. [in Ukrainian].
8. Zhirnyj, N. (1995). Hram Arkhangela Mikhaila [Church of the Arch-
angel Michael]. Sovetskoe Poles’e, 27, 29 marta. Shostka. [in Ukrainian].
9. Instytut rukopysu NBU fond 28. XXVIII.
10. Istoryko-statystycheskoe opysanye Chernyhovskoi eparkhyy. Knyha 5. Hub.
horod Chernyhov. Uezdy: Chernyhovskyi, Kozeletskyi, Surazhskyi, Krolevetskyi y
Osterskyi – Chernyhov [Historical and statistical description of the Chernigov dio-
cese. Book 5. The city of Chernigov. Districts: Chernigov, Kozletsky, Surazhsky, Kro-
levetsky and Oster - Chernigov.]. Zemskaia typohrafyia. (1874). [in Russian].
11. Istoriko-statisticheskoe opisanie Chernigovskoj eparkhii. Kn. 6. Uezdy:
Novgorod-Severskij, Sosnickij, Gorodnickij, Konotopskij i Borznenskij. Chernigov.
Zemskaya tipografi ya. [Historical and statistical description of Chernigov dio-
cese. Book 6: Uyezds: Novgorod-Seversky, Sosnitsky, Gorodnitsky, Konotopsky and
Borznensky]. (1874). [in Russian].
12. Kalendar Chernigovskoi gubernii na 1897 god. [Calendar of Chernigov
Province for the year 1897]. Chernigov. (1896). [in Russian].
13. Kalendar Chernigovskoi gubernii na 1906 god. [Calendar of Chernigov
Province for the year 1906]. Chernigov. (1905). [in Russian].
14. Korniienko, O.M. (2007). Knyha Pamiati Sumskoi oblasti: v 3-kh t. t. 2:
Zruinovani khramy Sumshchyny. Martyroloh vtrachenykh sviatyn [Book of Memory
of Sumy region: in 3 vols. vol. 2: Destroyed churches of Sumy region. Martyrology
of lost shrines]. Sumy: Yaroslavna. [in Ukrainian].
15. Kornoukhov, E.A. (1908). Alfavitnyj spysok tserkvei Chernigovskoj
yeparkhii. Alphabetical list of churches in Chernigov diocese]. Trudy
Chernigovskoj gubernskoj arkhivnoj komissii 1906–1908 g. [Proceedings of the
Chernigov Province Archival Commission 1906–1908]. Issue. 7. Chernigov.
[in Russian].
16. Kratkaya istoriya sela Pogrebok. Handwritting. (1947). [in
Ukrainian].
17. Krman, D. (1999). Podorozhnii shchodennyk (Itinerarium 1708–
1709). Kyiv. [in Ukrainian].
18. Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo-Sivershchyna v skladi Rechi
Pospolytoi 1618–1648 rr.[Chernihiv-Sivershchyna as part of the Polish-Lithuanian
Commonwealth in 1618–1648]. Kyiv. [in Ukrainian].
19. Kurylenko, V. Ye. (2005). V Chernihovo-Sumskomu Podesenni [In the
Chernihiv-Sumy Podesenie]. Shostka. [in Ukrainian].
20. Lazarevskij, A.M. (1888). Opisanie staroj Malorossii T.1. Polk
Starodubskij [Description of old Malorossiya: Materials for the history of settle-
ment, land ownership and administration. Vol. 1. Starodubsky regiment]. Kiev.
[in Russian].
21. Mytsyk, Yu. (1999). Z dokumentiv ukrainskykh hetmaniv [From
the documents of Ukrainian hetmans]. Siverianskyi litopys, 3, pp. 3–34.
[in Ukrainian].
22. Modzalevskіj, V.L. (1914). Malorossіjskіj rodoslovnik [Little
Russian genealogy]. Kiev: Tipo-Litogr. S. V. Kul’zhenko, vol. 4: P-S.
[in Russian].
23. Opys Novhorod-Siverskoho namisnytstva (1779–1781) [Description of the
Novgorod-Seversk Viceroyalty (1779-1781).]. Kyiv: Arkheohrafi chna komisiia
VUAN. (1931). XXI. [in Ukrainian].
24. Pamyatniki gradostroitel’stva i arkhitektury USSR [Monu-
ments of town-planning and architecture of the Ukrainian SSR.]. Kiev:
Budіvel’nik. (1986). Vol. 4. [in Russian].
25. Petrauskas, A.V., Petrauskas, O.V. (2004). Novi arkheolohichni
pamiatky porichchia Desny (materialy dlia zvodu pamiatok istorii ta
kultury). Zberezhennia istoryko-kulturnykh nadban Sivershchyny. Materialy
tretoi naukovo-praktychnoi konferentsii, pp. 18–35. Hlukhiv: RVV
HDPU. [in Ukrainian].
26. Rklickij, S. (1901). Dogovory prikhozhan s svyashchennikami
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
60
sheets. Pokrovska church. Retrieved from: https://www.familysearch.org/ru/
search/catalog/results?q.place=Koman [in Russian].
56. Іspovednye vedomosty. Mykolaevskaia tserkov 1739–1897 [Confession
sheets. Mykolaivska church.]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/
en/search/catalog/results?count=20&q.authorId=1362019422 [in Russian].
57. Ispovednye vedomosty. Rozhdestvo-Bohorodytskaia tserkov 1786–1787 [Con-
fession sheets. Rozhdestvo-Bohorodytskaia church]. Retrieved from https://www.
familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.place=Luchniki%2C%20
Krolevets%2C%20Chernigov%2C%20Russian%20Empire [in Russian].
58. Ispovednye vedomosti. Ilinskaia tserkov 1739-1897 [Confession sheets.
Illinska Church]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/ru/search/
catalog/results?count=20&q.place=Mezyn%2C%20Novhorod-Siverskyi%2C%20
Chernihiv%2C%20Ukraine [in Russian].
59. Ispovednye vedomosty. Mykhailo-Arkhanhelskaia tserkov 1743–
1787 [Confession sheets. Mykhailo-Arkhanhelskaia church]. Retrieved from:
https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Obrazheevka%2C%20Novgorod-Seversk%2C%20Chernigov%2C%20
Russian%20Empire [in Russian].
60. Ispovednye vedomosty. Pokrovskaia tserkov 1786–1787 [Confession sheets.
Pokrovska church 1786–1787]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/ru/
search/catalog/results?count=20&q.place=Pyrohivka%2C%20Shostka%2C%20
Sumy%2C%20Ukraine [in Russian].
61. Ispovednye vedomosty. Pokrovskaia tserkov 1743–1784 [Confession sheets.
Pokrovska church 1743–1784]. Retrieved from https://www.familysearch.org/ru/
search/catalog/results?count=20&q.place=Pohrebky%2C%20Shostka%2C%20
Sumy%2C%20Ukraine [in Russian].
62. Ispovednye vedomosty. Petropavlovskaia tserkov 1742–1897 [Confes-
sion sheets. Petropavlovskaia church 1742–1897]. Retrieved from https://
www.familysearch.org/en/search/catalog/results?q.place=Psarovka%2C%20
Krolevets%2C%20Chernigov%2C%20Russian%20Empire [in Russian].
63. Ispovednye vedomosty. Lazarevskaia tserkov. 1740, 1743, 1744 gg. [Confes-
sion sheets. Lazarevska church. 1740, 1743, 1744]. Retrieved from https://www.
familysearch.org/ru/search/catalog/1384020 [in Russian].
64. Ispovednye vedomosti. Mykhaylo-Arkhanhelskaia tserkov 1739-1787 [Con-
fession sheets. Mykhailo-Arkhanhelska church 1739-1787]. Retrieved from: www.
familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.place=Sobichi%2C%20
Krolevets%2C%20Chernigov%2C%20Russian%20Empire [in Russian].
65. Ispovednye vedomosti. Uspenskaia tserkov 1786-1787 [Confession sheets.
Uspenska church 1786-1787]. Retrieved from https://www.familysearch.org/ru/
search/catalog/results?count=20&q.place=Chepleevka%2C%20Krolevets%2C%20
Chernigov%2C%20Russian%20Empire[in Russian].
66. Ispovednye vedomosty. Dymytrievskaia tserkov 1784–1792 [Confession
sheets. Dmytrivska church 1784–1792]. Retrieved from: https://www.familysearch.
org/en/search/catalog/1576292 [in Russian].
67. Savytskyi Mykola Petrovych. Retrieved from: https://uk.wikipedia.
org/wiki/Savytskyi_Mykola_Petrovych#:~:text=Mykola%20Petrovych%20
Savytskyi%20(1%20chervnia,starosta%2C%20tovarysh%20ministra%20
vnutrishnikh%20sprav [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 27.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
v Staroj Malorossіi [Contracts of parishioners with priests in Old
Malorossiya]. Kievskaya Starina, 1, pp. 115–124. [in Russian].
27. Rklic’kij, S. (1900). Mazepina cerkov v sele Degtyarovke [Maze-
pina church in the village of Degtyarovka]. Kievskaya starina, 6, pp.134–
139. [in Russian].
28. Rossijskij gosudarstvennyj voenno-istoricheskij arkhiv (RGVIA),
f. 845, op. 16, d. 1480., l. 1.
29. RGVIA, f. 845, op. 16, d. 1481.
30. Rossijskij gosudarstvennyj arkhiv drevnikh aktov (RGADA), f.
1354, op. 591, Plany dach General’nogo i Special’nogo mezhevanij.
Chernigovskaya guberniya, Novgorod-Severskij uezd. 1852-1890 gg.
31. Rossijskij gosudarstvennyj istoricheskij arkhiv v Sankt-Peterburge
(RGIA), f. 799, op. 33, d. 2339.
32. RGIA, f. 799, op. 33, d. 2345.
33. RGIA, f. 799, op. 33, d. 2359.
34. RGIA, f. 799, op. 33, d. 2360.
35. RGIA, f. 799, op. 33, d. 2387.
36. Rusina, O.B. (1992). Hramoty Novhorod-Siverskomu Spaso –
Preobrazhenskomu monastyriu. Ukrainskyi arkheohrafi chnyi zbirnyk, pp. 138–
152. Nova seriia, vol.5, issue 2. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
37. Sbitnev, I. (1828). Novgorod-Severskij [Novgorod-Seversky].
Otechestvennye zapiski [National notes], pp. 337–346. vol. 34, 4. Sankt-
Peterburg. [in Russian].
38. Selo nad Desnoiu [Village above the Desna River]. (1948). Zoria,
25 sichnia. Shostka [in Ukrainian].
39. Selo uslavlene hetmanom Mazepoiu ta Karlom XII [The village
is famous for Hetman Mazepa and Charles XII]. Retrieved from https://
bereg.online/selo-uslavlene-ivanom-mazepoyu-ta-karlom-hii [in Ukrainian].
40. Spisok o shkolakh, zavedionnykh do 1861 goda pri cerkvakh
Chernigovskoj eparkhii, v kotorykh sostoyalo do 25 i bolee uchenikov
i uchenic [List of schools established before 1861 at churches of
Chernigov diocese, which had up to 25 and more pupils and students.].
Chernigovskie eparkhial’nye izvestiya. Chast’ neofi cial’naya, 14, pp. 174–
175. [in Russian].
41. Taranushenko, S. (2012). Dereviana monumentalna arkhitektura
Livoberezhnoi Ukrainy. Kharkiv: Kharkivskyi pryvatnyi muzei miskoi
sadyby. [in Ukrainian].
42. Taranushenko, S. A. (1976). Monumentalna dereviana arkhitektura
Livoberezhnoi Ukrainy [Monumental wooden architecture of the Left Bank of
Ukraine]. Kyiv: Budivelnyk. [in Ukrainian].
43. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy (dali TsDIAK),
f. 57, op. 1, Heneralnyi opys Livoberezhnoi Ukrainy 1765–1769 rr.,
spr. 140. Retrieved from https://archium.cdiak.archives.gov.ua/fi les/60266/
44. TsDIAK, f. 57, op. 1, Heneralnyi opys Livoberezhnoi Ukrainy
1765 — 1769 rr., spr. 147.
45. Chernihivshchyna: Entsyklopedychnyi dovidnyk [Chernihiv region:
Encyclopedic reference book]. (1990). Kyiv: URE im. M. P. Bazhana. [in
Ukrainian].
46. Yablonovskyi, O. (1997). Chernihivshchyna [Chernihiv region].
Siverianskyi litopys, 1–2, pp. 130-140. [in Ukrainian].
47. Yasnovska, L. (2005). Davnoruski starozhytnosti Novhorod-
Siverskoho Podesennia [Ancient Russian antiquities of the
Novgorod-Severskyi Podesenie.]. Siverianskyi litopys, 6, pp. 9–26. [in
Ukrainian].
48. Buhai Nadiia. Ukrainska pysmennytsia Vira Smereka [Ukrainian
writer Vira Smereka.]
Retrieved from: https://history.sumy.ua/research/prominent-
names/9116-buhai-nadiia-ukrainska-pysmennytsia-vira-smereka-
patriotka-hromadska-diiachka-1923-2010-rr.html [in Ukrainian].
49. Wikipedia. Lushnyky. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/
wiki/ [in Ukrainian].
50. Ispovednye vedomosti, Rozhdestvo-Bohorodytskaia tserkov 1786–
1787 [Confession sheets, Nativity of the Virgin Church 1786–1787]. Retrieved
from:https://www.familysearch.org/en/search/catalog/results?count=20&q.
subjectId=1205705135 [in Russian].
51. Ispovednye vedomosty, Troitskaia tserkov 1739–1801[Confession sheets,
Trinity Church 1739–1801]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/ru/
search/catalog/1335224 [in Russian].
52. Ispovednye vedomosty. Vsekhsviatskaia tserkov 1766–1897 [Confession
sheets, Vsekhsviatskaya church 1766–1897]. Retrieved from:
https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.
place=Hnativka%2C%20Novhorod-Siverskyi%2C%20Chernihiv%2C%20
Ukraine. [in Russian].
53. Ispovednye vedomosty. Heorhiivska tserkov 1766–1897 [Confession sheets.
Heorhiivska church 1766–1897]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/
ru/search/catalog/results?count=20&q.place=gorbove%2C%20Chernihiv%2C%20
Chernihiv%2C%20Ukraine [in Russian].
54. Ispovednye vedomosty. Pokrovskaia tserkov 1739–1801 [Confession sheets.
Pokrovska church 1739–1801]. Retrieved from: https://www.familysearch.org/
ru/search/catalog/results?count=20&q.place=Degtyarëvka%2C%20Novhorod-
Siverskyi%2C%20Chernihiv%2C%20Ukraine [in Russian].
55. Ispovednye vedomosty. Nikolaevskaia tserkov 1740–1792 [Confession
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210978 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T14:19:59Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Кириєвський, В.Д. 2025-12-21T12:55:13Z 2025 Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 30-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210978 94(477):726:2–523,4 У статті міститься 17 історій про церкви на обидвох берегах Десни – лівому Сумському та правому Чернігівському. Історії поєднують між собою Сіверську землю, як то було в середньовіччя за панування на ній Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Наведені нові, раніше невідомі, архівні документи, що були виявлені останнім часом. Також враховані новітні краєзнавчі публікації стосовно церков. Стаття стане в нагоді для складання оновлених подеснянських путівників. The article contains 17 stories of churches on both banks of the Desna River – the left bank of the Sumy River and the right bank of the Chernihiv River. The stories connect the Siversk land with each other, as it was in the Middle Ages during the rule of the Novhorod-Siversk Savior-Transfi guration Monastery. New, previously unknown archival documents that have been discovered recently are presented. The latest local history publications regarding churches are also taken into account. The article will be useful for compiling updated Podesnya guidebooks. The first churches on the Desna appeared in the 16th century in the settlements of the monks of the Novhorod Spassky Monastery. According to the charter of 1551, almost all the monastery lands on the Desna River, starting from the monastery’s oxen down the Desna River to the village of Lushnyky, were marked with an oblique cross (orom, oryk, soho) - a sign that was carved on the monks’ trees along the old, eternal boundaries of the land of the farmers. The spiritual sign of the monks’ villages became the crosses on the white churches that could be seen across the floodplain of the Desna River above the monastery meadows, the pine forests zigzagging one after the other. Enchanted by the church bells, the Desna River slowed down its flow in the white chalk banks, stopping near the churches. The oldest church was the left-bank Lushnyky church, which arose in the village of Luchnyky before 1560 and was named after the Nativity of Christ. During the reign of Hetman Mazepa, the stone Pokrovsk Church on the right-bank Dihtiarivska Hill dominated the Desna River. The church was built in 1702 by the Hetman for the sake of the ancient miraculous icon of the Mother of God with the Everlasting Infant preserved by the Dihtiarivska people. A copy of this icon, preserved by the Bogdanovka people, also received a stone church (1784) on the left bank of the Desna River. And the third stone church on the Desna River was Lushnyky church (1857), because it had a miraculous icon of St. Nicholas. The fourth stone church (1839) was the Archangel Michael Church in the village of Obrazhiivka. All the wooden churches renovated in the second half of the 18th century in the villages on the Desna River in Hnativka (1767), Chulatov (1771), Pyrohivka (1777), Horbov (1778), and Koman (1781) imitated the beauty of the Svirzh Church. Today, only the Pokrovska Church in the village of Pyrohivka has survived, which has been an architectural monument of Ukraine since 1979. All other 12 wooden churches in the Desna region were converted by the Bolsheviks in the 1930s into collective farm clubs, of which only two have survived - in Loska (Obyednanoye) on the right bank of the Desna River and in Chapliivka on the left bank. Of the four stone churches, only one has survived, the Archangel Michael Church in the village of Obrazhiyivka, two more churches stand in ruins – the Pokrovsk Church in Dihtiarivka and the Nativity of the Virgin Mary in Bohdanivka, and on the site of the oldest church in Lushniki there is a mass grave. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників Churches over the Siversk Desna river from Koman to Lushnyki Article published earlier |
| spellingShingle | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників Кириєвський, В.Д. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників |
| title_alt | Churches over the Siversk Desna river from Koman to Lushnyki |
| title_full | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників |
| title_fullStr | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників |
| title_full_unstemmed | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників |
| title_short | Церкви над Сіверською Десною від Комані до Лушників |
| title_sort | церкви над сіверською десною від комані до лушників |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210978 |
| work_keys_str_mv | AT kiriêvsʹkiivd cerkvinadsíversʹkoûdesnoûvídkomanídolušnikív AT kiriêvsʹkiivd churchesoverthesiverskdesnariverfromkomantolushnyki |