Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України
У статті розглядається питання дослідження науковими установами, громадськими організаціями та вивчення у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю нової наукової дисципліни – пам’яткознавства. Зазначається, що в окрему науку з визначеним об’єктом, предметом, специфічними завданнями пам’яткозн...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2025 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210981 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України / О.М. Титова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 9-12. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860079434367762432 |
|---|---|
| author | Титова, О.М. |
| author_facet | Титова, О.М. |
| citation_txt | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України / О.М. Титова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 9-12. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті розглядається питання дослідження науковими установами, громадськими організаціями та вивчення у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю нової наукової дисципліни – пам’яткознавства. Зазначається, що в окрему науку з визначеним об’єктом, предметом, специфічними завданнями пам’яткознавство було виділено наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у зв’язку з необхідністю опрацювання теоретичних засад дослідження та методики вивчення, охорони і використання культурної спадщини. Названо академічні установи, профільні громадські організації, які мають найвагоміші результати у пам’яткознавчих студіях. Зазначено, що нині в Україні затверджено стандарт вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство, пам’яткознавство», яка осібно чи разом із дисципліною «Охорона культурної спадщини» викладається у майже 20 вищих навчальних закладах.
This article examines the integration of Monument Studies as an emerging academic discipline in the research practices of Ukrainian scientific institutions, public organizations and humanities-focused universities. The formalization of this field at the turn of the 20th and 21st centuries was prompted by the need to develop theoretical and methodological foundations for studying, preserving and utilizing cultural heritage. The article identifies key institutions and organizations contributing to the development of this discipline. It also notes the approval of a national higher education standard for the specialty «Museum Studies and Monument Studies», which is taught—independently or alongside «Protection of Cultural Heritage» — at nearly 20 higher education institutions in Ukraine. The growing presence of Monument Studies in university curricula reflects a rising societal interest in cultural heritage. This interest has been further intensified by the destruction of heritage sites caused by military actions and the urgent need for restoration and preservation. An analysis of educational programs and teaching materials shows that the discipline continues to define its conceptual framework, research agenda, and place within the broader humanities. Nevertheless, recent decades of academic work confirm the importance of this field for both theoretical research and practical action aimed at protecting and reintegrating Ukraine’s historical and cultural legacy as a part of European and global heritage.
|
| first_indexed | 2026-03-19T08:46:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
9
УДК 704:725.94–027.284(093)
О. М. Титова
ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО В НАВЧАЛЬНИХ
ПРОГРАМАХ ВИШІВ УКРАЇНИ
У статті розглядається питання дослідження науковими уста-
новами, громадськими організаціями та вивчення у вищих навчаль-
них закладах гуманітарного профілю нової наукової дисципліни –
пам’яткознавства. Зазначається, що в окрему науку з визначеним
об’єктом, предметом, специфічними завданнями пам’яткознавство
було виділено наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у зв’язку з необ-
хідністю опрацювання теоретичних засад дослідження та методи-
ки вивчення, охорони і використання культурної спадщини. Назва-
но академічні установи, профільні громадські організації, які мають
найвагоміші результати у пам’яткознавчих студіях. Зазначено, що
нині в Україні затверджено стандарт вищої освіти за спеціальніс-
тю «Музеєзнавство, пам’яткознавство», яка осібно чи разом із дис-
ципліною «Охорона культурної спадщини» викладається у майже 20
вищих навчальних закладах.
Ключові слова: пам’яткознавство, музеєзнавство, культурна
спадщина, пам’ятки, навчальні програми, виші, охорона та збере-
ження пам’яток історії та культури.
Наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ ст. в українсько-
му суспільстві активізувався інтерес до вивчення та збе-
реження культурної спадщини, окреслилося розуміння,
що через об’єктивне дослідження та популяризацію іс-
торико-культурних надбань можлива адекватна рекон-
струкція реальної картини історичного буття народу, по-
дій та процесів, які відбувалися на українських теренах,
усвідомлення національної ідентичності та місця Укра-
їни в європейському просторі, а цілеспрямована діяль-
ність громадських організацій, державних органів, окре-
мих громадян щодо збереження та охорони пам’яток для
передачі культурних цінностей майбутнім поколінням та
їхнього ефективного використання у суспільному житті
сприяє самоідентифікації і має соціально-значиму функ-
цію підтримки стабільності і сталого розвитку держави.
Практична діяльність у сфері охорони культурної спад-
шини, а саме: виявлення, документування, консервація,
реставрація, збереження, введення до контексту сучас-
ного культурного процесу, – спонукала до більш деталь-
ної розробки теоретичних засад, на яких ґрунтувалася
би така діяльність, тобто відповідних пам’яткознавчих
досліджень, які мають свою специфіку, котра вирізняє їх
від тих проблем, що вирішуються іншими галузями нау-
ки, але входять до кола завдань відносно нової міждис-
циплінарної науки – пам’яткознавства.
Пам’яткознавство – спеціальна історична дисципліна,
яка досліджує культурну спадщину в теоретичному плані
як особливе соціальне явище й певну сукупність матері-
альних об’єктів – пам’яток історії та культури, – що пов’я-
зують сучасність із минулим, їхню природу та характерні
особливості, а в практичному плані опрацьовує проблеми
їхнього виявлення, обліку, охорони та використання у сус-
пільному просторі [1, с. 163]. Визначення предмета, об’єк-
та, завдань, специфіки цієї наукової дисципліни, а також
методичних проблем її вивчення та викладання оприлюд-
нено у публікаціях українських істориків, культурологів,
архітекторів, археологів, істориків науки, пам’яткознав-
ців та музеєзнавців: С. З. Заремби, С. І. Кота, Л. В. Прибєги,
В. В. Вечерського, С. П. Руденка, О. С. Худолей, Л. Д. Федо-
рової, С. В. Гаврилюк, Л. О. Гріффена, Д. В. Кепіна та ін-
ших [2; 3]. У процесі фахових досліджень було окреслено
основні завдання пам’яткознавства: розробка власних
теоретико-методологічних принципів, що дозволяють
вивчити ступінь адекватності пам’яток історичній дійс-
ності; вироблення методів виявлення, відбору, вивчен-
ня, оцінки значимості й взаємозв’язків інформації, що
міститься в них; методів цілеспрямованого використан-
ня інформації з навчальною і виховною метою; розроб-
ка теоретичних засад комплексного збереження істори-
ко-культурного та природного середовища [4, с. 6–50].
Із вказаних визначення та завдань зрозуміло, що про-
блеми пам’яткознавства постають у першу чергу безпо-
середньо в практичній площині, але дієвість їх реалізації
не в останню чергу залежить від вирішення теоретичних
питань даної науки, якими в Україні займаються як не-
численні академічні чи відомчі установи, так і деякі вищі
навчальні заклади гуманітарного профілю. Метою цієї
розвідки є короткий огляд із загальною характеристи-
кою ситуації із викладанням пам’яткознавства у вишах.
Однак спочатку назвемо наукові установи та громадські
організації, співробітники яких зробили вагомий вне-
сок у розробку теорії та методики пам’яткознавчих сту-
дій. Найпослідовніше ці питання розробляють науковці
Центру досліджень історико-культурної спадщини Укра-
їни Інституту історії України НАН України, які здійсню-
ють науково-методичну підтримку обласних робочих груп
(наприклад, [5]) у зв’язку з підготовкою енциклопедично-
го видання «Звід пам’яток історії та культури України».
Важливі напрацювання у сфері практичного пам’ят-
кознавства мають підвідомчі центральному органу охо-
рони культурної спадщини – Міністерству культури
України (сучасна назва – Міністерство культури та стра-
тегічних комунікацій України) – інституції: Український
державний інститут культурної спадщини (перша наз-
ва – Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних до-
сліджень) та Український центр культурних досліджень.
Якщо до кола уваги першого входить здебільшого неру-
хома культурна спадщина, то другий займається питан-
нями вивчення і використання рухомої та нематеріаль-
ної культурної спадщини.
Особливе місце серед інституцій, що опікуються прак-
тичним пам’яткознавством, належить профільним гро-
мадським організаціям, зокрема Національній спілці
краєзнавців України, яка, наприклад, видає загальноу-
країнський журнал «Краєзнавство», де є розділ «Пам’ят-
кознавство». Найстарішою і донедавна найвпливовішою
профільною організацією було Українське товариство
охорони пам’яток історії та культури (далі – УТОПІК), за-
сноване у 1966 р. До його доробку, поряд з іншими знач-
ними досягненнями, належить публікація наукових, ме-
тодичних, популярних видань про культурну спадщину,
зокрема журналів «Пам’ятки України», «Київська старови-
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
10
на», «Відлуння віків», у кожному з яких був окремий роз-
діл, присвячений пам’яткознавству. Саме у керівництва
УТОПІК 1991 р. виникла ідея створення спільно з Академі-
єю наук України фахової наукової установи із досліджен-
ня теоретичних і практичних проблем пам’яткознавства –
Центру пам’яткознавства АН (пізніше – НАН) України і
УТОПІК (далі – Центр), який був покликаний поєднати
напрацювання фундаментальної науки з можливостя-
ми всеукраїнської громадської організації з розгалуже-
ною системою осередків в усіх областях країни. Протягом
28 років діяльності співробітники Центру здобули чима-
лі результати у дослідженні теоретичних і практичних
проблем пам’яткознавства та пам’яткоохоронної спра-
ви. Серед них найвагомішим досягненням вважаємо під-
готовлені вперше в українській історіографії монографії
з обгрунтуванням виділення пам’яткознавства в окрему
науку [6] та на їхній основі першого навчального посіб-
ника [7], 5 видань, які мали статус фахових: «Праці Цен-
тру пам’яткознавства» (36 випусків), «Сіверщина в історії
України» (спільно з Національним заповідником «Глу-
хів»), «Ніжинська старовина. Збірник регіональної істо-
рії та пам’яткознавства», «Нові дослідження пам’яток ко-
зацької доби в Україні», журнал «Питання історії науки і
техніки» (4 рази на рік). З 2007 р. при Центрі працювала
аспірантура та спеціалізована рада із захисту дисертацій
на здобуття ступеня кандидата історичних наук із спеці-
альності 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство (за-
хищено 51 кандидатську та 3 докторських (поки єдині в
Україні) дисертації) [8, с. 185–197].
Для успішного впровадження теоретичних і практич-
них напрацювань науково-дослідних установ із пам’ят-
кознавства та пам’яткоохоронної справи, розширення
і поглиблення збереження, популяризації та розробки
сучасних методик використання рухомої та нерухомої
культурної спадщини, необхідні відповідні фахові кад-
ри, підготовка яких здійснюється у різних навчальних
закладах гуманітарного профілю. Як засвідчує аналіз
ситуації із переліком спеціальностей, які пропонують-
ся до вивчення у вишах, спеціальність «музеєзнавство,
пам’яткознавство» набуває все більшої популярнос-
ті серед інших пропонованих гуманітарних дисциплін,
правда часто «пам’яткознавство» не викладається окре-
мо від «музеєзнавства» чи «охорони культурної спадщи-
ни/пам’яток історії та культури». Міністерством освіти
і науки офіційно затверджений стандарт вищої освіти
за цією спеціальністю (027) для першого і другого рівня
вищої освіти (бакалавра, магістра – відповідно, наказа-
ми № 566 від 24.04.2019 р. та № 369 від 04.03.2020 р.).
У свою чергу виші розробляють відповідні освітні про-
грами, готують і публікують навчальні посібники. Спе-
ціальність чи як пам’яткознавство окремо, чи разом із
музеєзнавством або охороною культурної спадщини чи
експертизою культурних цінностей викладається нині у
майже 20 вищих навчальних закладів України.
Близько 20 років цю дисципліну читали у Київському
національному університеті культури і мистецтва (далі –
КНУКіМ). Викладачі кафедри музеєзнавства і пам’ят-
кознавства (нині – факультет готельно-ресторанного і
туристичного бізнесу, освітня програма: «Музейна та
культурно-туристична діяльність») на основі розробле-
них навчальних курсів підготували грунтовний навчаль-
ний посібник, який охоплює широке коло проблем куль-
турної спадщини. Доктор культурології С. Б. Руденко у
розділі цього посібника «4.4. Пам’яткознавство як нав-
чальна дисципліна» навів існуючі погляди на основні ви-
значення, прийняті складові та доречність виділення в
окрему науку пам’яткознавства [9, с. 275–286]. Окремою
серією «Музеєзнавство і пам’яткознавство» вийшло 7 ви-
пусків «Вісника КНУКіМ». КНУКіМ має ще філії у Льво-
ві, Миколаєві, де також викладають вказану дисципліну.
Цікаві напрацювання у дослідженні та викладанні
питань пам’яткознавства має відповідна кафедра Схід-
ноєвропейського (раніше – Волинського) національно-
го університету імені Лесі Українки (факультет історії,
політології та національної безпеки, освітня програма:
«Музейний менеджмент, культурний туризм»). Крім під-
готовки бакалаврів і магістрів, там відбуваються захисти
дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата іс-
торичних наук зі спеціальності «Музеєзнавство, пам’ят-
кознавство», проводяться наукові конференції, видають-
ся збірки наукових статей та публікацій із музеєзнавчої і
пам’яткознавчої тематики.
Кілька років тому затверджено як окрему спеціальність
«Музеєзнавство, пам’яткознавство» на кафедрі археології
та музеєзнавства Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. В окремих публікаціях викладачі
кафедри грунтовно проаналізували і довели необхідність
підготовки фахівців із вказаної спеціальності, підготува-
ли і оприлюднили навчальні програми [10].
Серед інших вишів, які мають у своїх навчальних про-
грамах викладання дисципліни «Пам’яткознавство», зга-
даємо Харківську державну академію культури (факуль-
тет культурології та соціальних комунікацій, освітня
програма: «Цифрові музейні індустрії»), Національний
університет «Львівська політехніка» (факультет «Інсти-
тут гуманітарних та соціальних наук», освітня програ-
ма: «Музейна, пам’яткоохоронна діяльність і культур-
ний туризм»), Львівський національний університет
імені Івана Франка (історичний факультет, освітня про-
грама: «Організація музейного простору. Екскурсознав-
ство»), Національну академію керівних кадрів культури
і мистецтв (факультет навчально-науковий Інститут су-
часного мистецтва, освітня програма: «Музеєзнавство,
реставраційна діяльність та охорона культурної спадщи-
ни»), Рівненський державний гуманітарний університет
(художньо-педагогічний факультет), Чернівецький наці-
ональний університет імені Федьковича, Кам’янець-По-
дільський національний університет імені Івана Огієнка,
Дрогобицький державний педагогічний університет імені
Івана Франка, Мукачівський державний університет (фа-
ISSN 2218-4805
11
ко-культурної спадщини України як чільної частини єв-
ропейської та світової спадщини.
ДЖЕРЕЛА
1. Гріффен Л. О. Пам’яткознавство як наука. Охорона культур-
ної спадщини в Україні: аспекти соціокультурної взаємодії. Київ:
Вид-во НАКККіМ, 2014. С. 160–165.
2. Заремба С. З. Українське пам’яткознавство: історія, теорія,
сучасність Київ: Логос, 1995. 446 с.
3. Кот С. Теоретичні проблеми пам’яткознавства. Пам’яткозна-
вчі студії в Україні: теорія і практика. Київ: Інститут історії Укра-
їни НАН України, 2007. С. 7–64.
4. Гріффен Л. О. Предмет і метод пам’яткознавства. Основи
пам’яткознавства / наукові редактори: Леонід Гріффен, Олена Ти-
това. Mauritius: LAP LAMBERT Academic Publishing. 2017. S. 6–64.
5. Горбик В., Денисенко Г. «Звід пам’яток історії та культу-
ри України» у дослідженні і охороні культурної спадщини: дос-
від, проблеми, перспективи. Київ: Інститут історії України НАН
України, 2012. 192 с.
6. Основи пам’яткознавства / під заг. ред.: Гріффена Л. О., Тито-
вої О. М.; кол. авт.: Гаврилюк О. Н., Гаврилюк С. В., Горбик В. О. [та
ін.]. Київ: Центр пам’якознавства НАН України і УТОПІК, 2012. 635 с.
7. Пам’яткознавство: посібник для початківців / уклад.: Л. О. Грі-
ффен, О. М. Титова. Київ: Центр пам’якознавства НАН України і
УТОПІК, 2014. 212 с.
8. Культурна спадщина як складова державної освітньо-вихов-
ної політики в Україні: колективна монографія / Гоменюк В. М.,
Горькова А. О., Константинов В. О. [та ін.]; під заг. ред. Сенчен-
ко Н. М., Титова О. М. Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2019. 294 с.
9. Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства: навч. посіб. /
за наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. Київ: Видавни-
цтво Ліра-К, 2019. 490 с.
10. Іванисько С. І., Шидловський П. С., Синиця Є. В. Запрова-
дження спеціальності «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» в Київ-
ському національному університеті імені Тараса Шевченка. Vita
Antigua. № 11. 2019. С. 39–52.
11. Культурна спадщина: інноваційні підходи та сталий роз-
виток: навчальний посібник. [Вербицька П. В., Гнідик І. І., Годо-
ванська О. М., Курдина Ю. М., Салюк А. З.]. Львів: Вид-во Львів-
ський політехнік, 2922. 148 с.
12. Хрящевська Л. М. Охорона та збереження пам’яток історії
та культури: навчальний посібник. Миколаїв: Видавничий дім
«Гельветика», 2019. 206 с.
13. Гребцова І. С. Музеологія: навчальний посібник. Одеса:
Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова, 2020. 142 с.
14. Терський С., Савченко О. Історія музейної справи та охоро-
ни культурної спадщини в Україні: навчальний посібник. Львів:
Вид-во Львівської політехніки, 2020. 260 с.
15. Надольська В. В. Історія музейної справи: теорія, події, пер-
соналії: навчальний посібник. Луцьк: Волинський національний
університет ім. Лесі Українки, 2022. 230 с.
16. Кепін Д. Навчальні видання з музеології в Україні: критич-
ний аналіз. Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та
пам’яткознавства. Київ: Центр пам’якознавства НАН України і
УТОПІК, 2010. Вип. 10 (13). С. 173–179.
Tytova O. M. Monument Sudies in the curricula of higher education
institutions in Ukraine
This article examines the integration of Monument Studies as an emerging
academic discipline in the research practices of Ukrainian scientifi c institu-
tions, public organizations and humanities-focused universities. The formal-
ization of this fi eld at the turn of the 20th and 21st centuries was prompted by
the need to develop theoretical and methodological foundations for studying,
preserving and utilizing cultural heritage. The article identifi es key institutions
and organizations contributing to the development of this discipline. It also
notes the approval of a national higher education standard for the specialty
«Museum Studies and Monument Studies», which is taught—independent-
ly or alongside «Protection of Cultural Heritage» — at nearly 20 higher edu-
cation institutions in Ukraine. The growing presence of Monument Studies
in university curricula refl ects a rising societal interest in cultural heritage.
This interest has been further intensifi ed by the destruction of heritage sites
caused by military actions and the urgent need for restoration and preserva-
tion. An analysis of educational programs and teaching materials shows that
the discipline continues to defi ne its conceptual framework, research agenda,
and place within the broader humanities. Nevertheless, recent decades of ac-
ademic work confi rm the importance of this fi eld for both theoretical research
and practical action aimed at protecting and reintegrating Ukraine’s histori-
cal and cultural legacy as a part of European and global heritage.
Key words: Monument Studies, Museum Studies, cultural heritage,
monuments, university curricula, higher education, preservation and pro-
tection of historical and cultural heritage.
культет менеджменту та індустрії гостинності), Поліський
національний університет тощо. Викладачі цих та інших
навчальних закладів розробляють навчальні програми,
публікують навчальні посібники та методичні рекомен-
дації з курсу (наприклад, [11]). У відкритих інформацій-
них джерелах оприлюднено програму навчального курсу
з пам’яткознавства Національного університету фізично-
го виховання і спорту України.
Таке досить широке розповсюдження викладання в
якості окремого курсу пам’яткознавства засвідчує погли-
блення інтересу в українському суспільстві до культурної
спадщини. Актуалізує цю тематику і сучасна складна си-
туація, пов’язана з численними руйнаціями об’єктів куль-
турної спадщини внаслідок воєнних дій і розуміння не-
обхідності вивчення та подальшої відбудови безцінних
скарбів національного надбання.
Як уже зазначалося, в більшості курсів, що виклада-
ються, відповідно і в навчальних програмах і посібниках
пам’яткознавство не відокремлюється від музеєзнавства
чи охорони культурної спадщини в якості окремої науко-
вої дисципліни, оскільки це молода наука, яка знаходить-
ся у процесі окреслення її визначення, об’єкта, предмета,
завдань, виявлення специфічних, тільки їй притаманних
ознак, які виділяють її серед суміжних дисциплін. Зде-
більшого основну увагу приділяють її прикладному на-
вантаженню, зосереджуючись на складових охорони куль-
турної спадщини, базовому законодавстві. Тому серед
запропонованих до вивчення тем лекцій, семінарських і
практичних занять переважає характеристика вітчизня-
ного законодавства, управління сферою, документуван-
ня та обліку об’єктів і предметів культурної спадщини,
заходів із збереження (консервації, реставрації), охоро-
ни, введення у суспільний простір (наприклад, музеєфі-
кації) пам’яток [12]. Більше уваги викладачі приділяють
музеєзнавству, навіть якщо спеціальність заявлена як
«Музеєзнавство, пам’яткознавство», зокрема викладаєть-
ся історія та теорія музейної справи в Україні і світі, ме-
тодика створення музейних колекцій, експозицій, про-
ведення екскурсій, музейної педагогіки тощо [13]. Часто
музеєзнавство розглядається разом з охороною культур-
ної спадщини без виокремлення пам’яткознавства, осо-
бливо стосовно історії формування цих сфер людської ді-
яльності [14; 15; 16].
Отже, аналіз оприлюднених навчальних програм та
посібників засвідчує, що, оскільки пам’яткознавство як
спеціальна історична дисципліна з власним предметом
і об’єктом дослідження склалося тільки в останній чверті
ХХ ст., продовжується період формування та узгодження
між відповідними науковцями спеціального понятійно-
го апарату, кола основних проблем вивчення, місця серед
інших наукових і навчальних дисциплін гуманітарного
спрямування. Але студії останніх десятиліть дозволя-
ють вважати цю науку підґрунтям як до широких теоре-
тичних узагальнень, так і до практичних дій із охорони,
збереження та введення до суспільного простору істори-
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
12
REFERENCES
1. Hriff en, L. O. (2014). Pamiatkoznavstvo yak nauka [Monument
Studies as the Science]. Okhorona kulturnoi spadshchyny v Ukraini: aspekty
sotsiokulturnoi vzaiemodii [Cultural Heritage Protection in Ukraine: Aspects
of Sociocultural Interaction], pp. 160–165. Kyiv: Vyd-vo NAKKKiM. [in
Ukrainian].
2. Zaremba, S. Z. (1995). Ukrainske pamiatkoznavstvo: istoriia, teoriia,
suchasnist [Ukrainian Monumental Studies: History, Theory, Presentness]. Kyiv:
Logos. [in Ukrainian].
3. Kot, S. (2007). Teoretychni problemy pamiatkoznavstva
[Theoretical Problems of Monumental Studies]. Pamiatkoznavchi studii
v Ukraini: teoriia i praktyka [Monument Studies in Ukraine: Theory and Practice],
pp. 7–64. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
4. Hriffen, L. O. (2017). Predmet i metod pamiatkoznavstva
[Subject and Method of Monumental Studies]. Osnovy pamiatkoznavstva
[Fundamentals of Monumental Studies], pp. 6–64. Mauritius: LAP LAMBERT
Academic Publishing. [in Ukrainian].
5. Horbyk, V., Denysenko, H. (2012). «Zvid pamiatok istorii ta kultury
Ukrainy» u doslidzhenniach i okhoroni kulturnoi spadshchyny: dosvid, problemy,
perspektyvy [«Register of Historical and Cultural Monuments of Ukraine» in the
Study and Protection of Cultural Heritage: Experience, Problems, Prospects]. Kyiv:
Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
6. Hriff en, L. O., Tytova, O. M. (Comps.). (2012). Osnovy pamiatkoznavstva
[Fundamentals of Monumental Studies]. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN
Ukrainy i UTOPIK. [in Ukrainian].
7. Hriff en, L. O., Tytova, O. M. (Comps.). (2014). Pamiatkoznavstvo:
posibnyk dlia pochatkivtsiv [Monument Studies: a Beginner’s Guide]. Kyiv: Tsentr
pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK. [in Ukrainian].
8. Senchenko, N. M., Tytova, O. M. (Ed.) (2019). Kulturna spadshchyna
yak skladova derzhavnoi osvitno-vykhovnoi polityky v Ukraini: kolektyvna monohrafi ia
[Cultural Heritage as a Component of State Educational Policy in Ukraine: collec-
tive Monograph]. Nizhyn: PP Lysenko M.M. [in Ukrainian].
9. Honcharova, O. M., Pustovalov, S. Zh. (Ed.). (2019). Vstup do
muzeieznavstva i pamiatkoznavstva: navchalnyi posibnyk [Introduction to Museology
and Monument Studies: Textbook]. Kyiv: Vydavnytstvo Lira-K. [in Ukrainian].
10. Ivanysko, S.I ., Shydlovskyi, P. S., Synytsia, Ye. V. (2019).
Zaprovadzhennia spetsialnosti “Muzeieznavstvo. Pamiatkoznavstvo”
v Kyivskomu natsional’nomu universyteti imeni Tarasa Shevchenka
[Implementation of the Specialty “Museology. Monumental Studies”
at Taras Shevchenko National University of Kyiv]. Vita Antigua, 11,
pp. 39–52. [in Ukrainian].
11. Verbytska, P. V., Hnidyka, I. I., Hodovanska, O. M., Kurdyna,
Yu. M., Saliuk, A. Z. (2022). Kulturna spadshchyna: innovatsiini pidkhody ta
stalyi rozvytok: navchalnyi posibnyk [Cultural Heritage: Innovative Approaches
and Sustainable Development: Textbook]. Lviv: Vyd-vo Lvivskyi Politekhnic.
[in Ukrainian].
12. Khriashchevska, L. M. (2019). Okhorona ta zberezhennia pamiatok
istorii ta kultury: navchalnyi posibnyk [Protection and Preservation of Historical and
Cultural Monuments: Textbook]. Mykolaiv: Vydavnychyi dim “Helvetyka”.
[in Ukrainian].
13. Hrebtsova, I. S. (2020). Muzeolohiia: navchalnyi posibnyk [Museology:
Textbook]. Odesa: Odeskyi natsionalnyi universytet imeni I.I. Mechnykova.
[in Ukrainian].
14. Terskyi, S., Savchenko, O. (2020). Istoriia muzeinoi spravy ta okhorony
kulturnoi spadshchyny v Ukraini: navchalnyi posibnyk [History of Museum Work
and Cultural Heritage Protection in Ukraine: Textbook]. Lviv: Vyd-vo Lvivskoi
Politekhniky. [in Ukrainian].
15. Nadolska, V. V. (2022). Istoriia muzeinoi spravy: teoriia, podii,
personalii: navchalnyi posibnyk [History of Museum Work: Theory, Events, Figures:
Textbook]. Lutsk: Volynskyi natsionalnyi universytet im. Lesi Ukrainky.
[in Ukrainian].
16. Kepin, D. (2010). Navchalni vydannia z muzeolohii v Ukraini:
krytychnyi analiz [Educational Publications on Museology in Ukraine:
Critical Analysis]. Nizhynska Starovyna: Zbirnyk rehionalnoi istorii ta
pamiatkoznavstva [Nizhyn Antiquity: Collection of Regional History and Monument
Studies], 10 (13), pp. 173–179. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN
Ukrainy i UTOPIK. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 14.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 271.2–788(477.411-751.6):658.871
Н. А. Загрива
ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ТА СУЧАСНІ
ПРОБЛЕМИ В КОНТЕКСТІ ОХОРОНИ ТА
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ
«АПТЕКА» – ОБ’ЄКТА КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЗАПОВІДНИКА «КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА»
У запропонованій статті автором зроблено спробу описати,
систематизувати, проаналізувати маловідому широкому загалу ін-
формацію, починаючи із заснування пам’ятки і до сьогодення: ета-
пи будівництва, використання пам’ятки в різні періоди її існування
та вплив цих процесів на технічний стан будівлі, результати сис-
тематичного моніторингу об’єкту культурної спадщини пам’ят-
коохоронною структурою Заповідника, зауваження, систематиза-
ція наявної інформації, обстеження пам’ятки архітектури різними
фаховими установами та його результати, висновки та рекомен-
дації, вжиття відповідних заходів щодо усунення впливу негативних
факторів на технічний стан конструктивних елементів пам’ятки,
виконання комплексних ремонтно-реставраційних робіт та аналіз
їх якості, запровадження виконання робіт з благоустрою прилеглої
території з метою максимального збереження та охорони пам’ят-
ки архітектури, її раціонального використання в процесі пристосу-
вання до певних умов використання, характеристика основних фак-
торів впливу на стан збереження об’єкта культурної спадщини та
запровадження заходів щодо їх ефективного усунення з метою збе-
реження пам’ятки архітектури, її утримання, раціонального та від-
повідального використання.
Ключові слова: архітектурна спадщина, пам’ятка архітектури,
Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», збереження куль-
турної спадщини, історико-культурні заповідники, ансамбль пам’я-
ток архітектури Національного заповідника «Києво-Печерська лав-
ра», ремонтно-реставраційні роботи, перезволоження, деструкція,
підтоплення, дослідження, автентичність, моніторинг.
Споруда пам’ятки архітектури «Аптека» (за генпла-
ном корпус № 24) розташована в історичному середмісті
Києва, що в Печерському районі, на території ансамблю
будівель та споруд Києво-Печерської лаври, що відіграє
визначальну роль у формуванні середовища міста. Зна-
ходиться у північно-західній частині території Верхньої
лаври та входить до складу колишнього Свято-Троїцько-
го (Микільського) лікарняного монастиря, обмежуючи з
півночі та сходу його дворовий простір.
Ще за часів Київської Русі Микільський лікарняний мо-
настир з церквами, лікарнею та аптекою входив до скла-
ду Києво-Печерської лаври. Такі спеціалізовані монастирі
були досить поширені на Русі і призначались не тільки для
лікування важко хворих, а й для ченців, які через похилий
вік уже не були спроможні виконувати чернечий послух.
У ХІХ ст. споруди Микільського лікарняного монастиря
зазнали значних змін: у 1845 р. з північної сторони Ми-
кільської церкви прибудовується двоповерховий корпус
лікарні; у 1861 р. споруджуються аптека та кухня; над обо-
ма цими одноповерховими цегляними флігелями у 1872–
73 рр. планувалось надбудувати другий поверх, однак ро-
боти було відкладено на майбутнє.
30 жовтня 1900 р. Духовний собор Лаври доручає лавр-
ському архітектору Є. Ф. Єрмакову скласти проєкт нової
двоповерхової будівлі з підвалом та дзвіницею на друго-
му поверсі на території подвір’я Микільського лікарня-
ного монастиря [34, арк. 2].
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210981 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T08:46:23Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Титова, О.М. 2025-12-21T12:55:28Z 2025 Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України / О.М. Титова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 9-12. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210981 704:725.94–027.284(093) У статті розглядається питання дослідження науковими установами, громадськими організаціями та вивчення у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю нової наукової дисципліни – пам’яткознавства. Зазначається, що в окрему науку з визначеним об’єктом, предметом, специфічними завданнями пам’яткознавство було виділено наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у зв’язку з необхідністю опрацювання теоретичних засад дослідження та методики вивчення, охорони і використання культурної спадщини. Названо академічні установи, профільні громадські організації, які мають найвагоміші результати у пам’яткознавчих студіях. Зазначено, що нині в Україні затверджено стандарт вищої освіти за спеціальністю «Музеєзнавство, пам’яткознавство», яка осібно чи разом із дисципліною «Охорона культурної спадщини» викладається у майже 20 вищих навчальних закладах. This article examines the integration of Monument Studies as an emerging academic discipline in the research practices of Ukrainian scientific institutions, public organizations and humanities-focused universities. The formalization of this field at the turn of the 20th and 21st centuries was prompted by the need to develop theoretical and methodological foundations for studying, preserving and utilizing cultural heritage. The article identifies key institutions and organizations contributing to the development of this discipline. It also notes the approval of a national higher education standard for the specialty «Museum Studies and Monument Studies», which is taught—independently or alongside «Protection of Cultural Heritage» — at nearly 20 higher education institutions in Ukraine. The growing presence of Monument Studies in university curricula reflects a rising societal interest in cultural heritage. This interest has been further intensified by the destruction of heritage sites caused by military actions and the urgent need for restoration and preservation. An analysis of educational programs and teaching materials shows that the discipline continues to define its conceptual framework, research agenda, and place within the broader humanities. Nevertheless, recent decades of academic work confirm the importance of this field for both theoretical research and practical action aimed at protecting and reintegrating Ukraine’s historical and cultural legacy as a part of European and global heritage. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України Monument Sudies in the curricula of higher education institutions in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України Титова, О.М. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України |
| title_alt | Monument Sudies in the curricula of higher education institutions in Ukraine |
| title_full | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України |
| title_fullStr | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України |
| title_full_unstemmed | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України |
| title_short | Пам’яткознавство в навчальних програмах вишів України |
| title_sort | пам’яткознавство в навчальних програмах вишів україни |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210981 |
| work_keys_str_mv | AT titovaom pamâtkoznavstvovnavčalʹnihprogramahvišívukraíni AT titovaom monumentsudiesinthecurriculaofhighereducationinstitutionsinukraine |