Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.)
У статті вперше систематизовано і проаналізова-
 но перекладну й вітчизняну науково-методичну лі-
 тературу, підручники із всесвітньої історії та міфоло-
 гії, які використовували в системі класичної освіти на
 українських теренах у ХІХ столітті. In the article transl...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2110 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поновлюючи зв'язок часів Наукова і навчально-методична література / Л. Куликова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 54-62. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859993023054610432 |
|---|---|
| author | Куликова, Л. |
| author_facet | Куликова, Л. |
| citation_txt | Поновлюючи зв'язок часів Наукова і навчально-методична література / Л. Куликова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 54-62. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті вперше систематизовано і проаналізова-
но перекладну й вітчизняну науково-методичну лі-
тературу, підручники із всесвітньої історії та міфоло-
гії, які використовували в системі класичної освіти на
українських теренах у ХІХ столітті.
In the article translated national scientific methodological
literature, textbooks on world history and mythology
that were used in educational system in Ukraine in the 19
th century is systematized and analyzed for the first time
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:32:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
РЕТРОСПЕКТИВА
Л. КУЛИКОВА
ПОНОВЛЮЮЧИ ЗВ’ЯЗОК ЧАСІВ
Наукова і навчально-методична література з античної історії, міфології та
культури, класичних старожитностей у XIX ст.
© КУЛИКОВА Лілія Борисівна. Доктор педагогічних наук. Професор Херсонського державного
університету. 2008.
У бібліотечних фондах, архівах, колек-
ціях, відділах рідкісної книги вдало-
ся розшукати й проаналізувати понад 250
посібників з історії Стародавньої Греції
і Риму, античної культури і мистецтва, з
греко-римської міфології, які написали або
спеціально розробили вітчизняні вчені —
академіки, професори, викладачі гімназій —
історики-антикознавці і філологи-фахівці з
античних мов і літератур. Ці підручники —
скарбниця абсолютно невідомої інформа-
ції, не використаної і не систематизованої
для наукового аналізу в радянський пе-
ріод. Тепер очевидно, що в той час подіб-
них праць було набагато більше. Звичай-
но, збереглося й дивом уціліло за 250 ро-
ків не все, багато що перебуває за ме жами
України.
«Найстарішому» підручникові 172 роки.
Це «Учебная книга Всеобщей истории для
юношества» (1834 р.). Його автор — слав-
нозвісний професор історії І. Кайданов.
Якісні зміни, яких нині зазнає система шкільної історичної освіти в Україні,
вимагають глибокого й усебічного вивчення історичного досвіду її розвитку в
минулому вітчизняної школи та переосмислення його з позицій сьогодення,
тому вивчення навчально-методичної літератури попередніх поколінь – важ-
ливе джерело для визначення стратегії сучасної історичної освіти.
Як відомо, він був провідним викладачем
історії в Царськосільському ліцеї, навчав
О.С. Пушкіна. Саме за його підручниками
і за посібниками інших викладачів ліцею
потім навчалася вся країна. У спеціаль-
ній передмові автор повідомляє, що свою
«Учебную книгу» присвятив усьому ро-
сійському юнацтву.
У першій третині XIX століття було вида-
но ще два підручники, дещо більше — у 50—
60-х роках, а переважну частину навчальної
літератури — у другій половині XIX століт-
тя і до 1917 р. За цими підручниками навча-
лося не одне покоління, багато праць пере-
видано десятки разів. Тепер ми можемо і по-
винні з пошаною згадати імена їхніх авто-
рів. Це передовсім академіки, доктори наук,
професори П. Аландський, П. Виноградов,
Р. Віппер, Т. Грановський, М. Грушевський,
М. Драгоманов, Д. Іловайський, Ф. Зелін-
ський, І. Кайданов, М. Кареєв, Ю. Кулаков-
ський, М. Куторга, П. Леонтьєв, П. Мілю-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 55
ков, М. Петров, М. Погодін, М. Ростовцев,
Є. Смарагдов, Ф. Соколов, О. Трачевський,
Ф. Успенський, В. Шульгін і багато інших.
У другу, найчисленнішу, групу входили
вчителі, викладачі гімназій і ліцеїв, а також
інспектори й чиновники Міністерства На-
родної Освіти, які створили свої посібники
на основі багаторічного практичного досвіду
викладання історії класичних старожитнос-
тей, аналізу давньої літератури й історич-
них джерел античності. Це І. Беллярмінов,
М. Виноградов, Є. Ветнек, Р. Відеман, М. Ге-
оргієвський Я. Гуревич, К. Добринін, С. Зен-
ченко, М. Зуєв, К. Іванов, О. Іордан, П. Кум-
ськой, Є. Крилов, І. Карлов, І. Сидонський,
О. Цвєтков. До третьої, окремої, групи нале-
жали автори, які вперше написали й опублі-
кували свої підручники в Україні. Імовірно,
їхні імена називаємо вперше у віт чизняній
історії педагогіки та історії античності.
Це — П. Аландський (Харків), Ф. Брам-
сон, Н. Вахнянин, Р. фон Гаазе, К. Зембер,
Н. Знойко (Одеса), В. Ільницький (Львів),
П. Коляго, В. Метельський (Одеса), Б. Пав-
лович (Одеса), М. Петров, І. Семенов (Ні-
жин), Леся Українка (Катеринослав), Н. Ту-
масов (Київ), А. Трачевський (Одеса) та ін.
Проведений аналіз і порівняння змісту
підручників, написаних вітчизняними ав-
торами, з аналогічними посібниками їхніх
зарубіжних колег свідчать, що книги віт-
чизняних педагогів були не сліпим копію-
ванням іноземних аналогів, а самостійними,
оригінальними, яскравими, що не втрати-
ли своєї актуальності й до сьогодні, праця-
ми. Перш ніж бути виданими і рекомендо-
ваними для вивчення в гімназіях, підручни-
ки підлягали обов’язковій цензурі і рецензу-
ванню в Міністерстві Народної Освіти.
Серед цензорів було багато вчених, уні-
верситетських викладачів, фахівців, які є ав-
торами власних посібників. Це інспектори
гімназій М. Георгієвський, К. Добринін. Ве-
лику роль в організації цієї роботи відігра-
ло «Всероссийское общество педагогики и
классической филологии» та його київський
філіал. Членами редакційно-видавничої ра-
ди були М. Куторга, М. Ростовцев, Ф. Зе-
лінський та інші автори-ук ладачі вітчизня-
них і перекладачі широковідомих зарубіж-
них посібників. Діяльність цього товариства
дотепер спеціально не вивчали.
Підручники обговорювали в учительсько-
му середовищі та в пресі, зокрема на сторін-
ках «Журнала Министерства Народного Про -
свещения». Авторів найкращих із них від-
значали високими урядовими нагородами.
Так, найвищої премії імені Петра Великого
були удостоєні Я. Гуревич і М. Петров (про-
фесор історії Харківського університету) за
підручники з історії Греції та Риму, за якими
навчалося не одне покоління гімназистів і
студентів, а історіографічний аналіз джерел і
літератури, який запропонував М. Петров,
міг би стати, безсумнівно, вагомим компо-
нентом будь-якого сучасного навчального
посібника із всесвітньої історії [1,1–129].
Як же викладали античну історію, міфо-
логію і культуру в нашій країні в XIX сто-
літті і на які події звертали увагу насампе-
ред? Як структурували матеріал? І нарешті,
як виглядали ці підручники зовні? У чому
їхня особливість, а також відмінність від
зарубіжних і сучасних аналогів? І найваж-
ливіше — яким був їхній зміст? Почнемо з
авторів, які стали відомими нам найперше.
Це — І. Кайданов, М. Зуєв і Є. Смарагдов.
І. Кайданов написав свій підручник на
основі 15-річного практичного досвіду чи-
тання курсу лекцій із загальної та вітчиз-
няної історії вихованцям Царськосільсько-
го ліцею. М. Зуєв і Є. Смарагдов також ви-
кладали в гімназіях. Усі троє ґрунтовно й
детально висвітлювали важливі історичні
поняття, мету і призначення історії. І. Кай-
данов окремо виділив теми «Властивості
історії», «Користь істини». Головна власти-
вість — істина, а користь її в тому, що «іс-
торія відкриває нам дію законів етичного
світу і пояснює, що царства процвітають
і живуть щасливо тільки в разі виконан-
ня Божих і громадянських законів. Знання
минулого пояснює теперішній час і навчає
передбачати майбутнє» [2, 20]. І. Кайданов
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
подає всесвітню історію в хронологічному
порядку, а М. Зуєв і Є. Смарагдов— за краї-
нознавчим принципом [3, 1–10; 5, 10–11].
Істотна відмінність посібника ад’юнкт-
професора Є. Смарагдова від інших у тому,
що він написаний спеціально для жіночих
навчальних закладів. Автор детально пояс-
нює, чому він вирішив написати підручник
спеціально для жінок. На його думку, історія
для жінок має інше призначення, ніж для чо-
ловіків. Її потрібно вивчати не заради самих
історичних знань, а тому, що жінці слід бути
освіченою матір’ю і вихователькою юного
покоління, і вона може задовольнятися ви-
вченням історії як засобу для освіти розуму
й серця. Спираючись на новітні дані педаго-
гіки та методики, автор виводить сім прин-
ципових положень, які повинні опанувати
дівчата. Насамперед слід було звернути ува-
гу на зображення побутових картин, сцен
домашнього і господарського життя, куль-
тури, традицій, мистецтва, релігії і уникну-
ти зображення воєн, битв, лише мимохідь
розглянувши ті історичні періоди, у яких
людство виступає руйнівником, а не твор-
цем. На думку автора, історія повинна дія-
ти заспокійливо і не розлучатися з грацією.
Саме такий шлях робить благородним сер-
це і живить розум. Автор зауважує, що запо-
зичив у німця Езера — автора аналогічного
навчального посібника — тільки саму ідею
написання спеціальної праці для жінок, в
усьому ж іншому це було самостійне дослі-
дження. Головну методичну відмінність від
згаданого німецького посібника професор
убачав у структурному оформленні підруч-
ника, розділеного на дві частини: 1) текст і
авторський коментар із доповненнями й по-
ясненням тексту; 2) біографії видатних іс-
торичних особистостей обох статей, карти-
ни домашнього життя. Дуже ґрунтовно було
представлено античну міфологію, культуру,
побут. Описавши детально свою методичну
систему, Є. Смарагдов зазначив, що на прак-
тиці він не вдавався ні до яких інших мето-
дичних прийомів і отримав чудові результа-
ти [5,10–11]. Підручники І. Кайданова та Є.
Смарагдова були дуже популярні в першій
половині XIX століття, їх перевидавали де-
сятки разів. Кількість сторінок не лімітува-
ли, тому посібники були об’ємними — від
200 до 400–600 і більше сторінок. Навчальні
розділи містили параграфи.
М. Зуєв і Є. Смарагдов одні з перших роз-
робили і включили в підручник структурно-
логічну схему з теми міфу «Дев каліон і Пір-
ра». Підручник Є. Смарагдова був насиче-
ний безліччю яскравих імен, фактів, куль-
турних подій, його справді легко й цікаво
читати. Тоді ж було видано фундаменталь-
ну працю, що стала справою всього жит-
тя її автора, вихідця з України, М. Гніди-
ча (1784–1833). Саме за його перекладами
«Іліади» й«Одіссеї» ось уже більше як два
століття вчиться наше юнацтво.
У другій половині XIX століття з’яв-
ляються нові автори: Р. Відеман, С. Зенчен-
ко, О. Іордан, І. Карлов, Б. Павлович, В. Си-
донський, В. Шульгін, О. Цвєтков. Особли-
во популярними були підручники В. Шуль-
гіна, які неодноразово перевидавали. У
пе редмові до свого посібника, що є закінче-
ною і глибокопродуманою методичною стат-
тею, автор ділиться як своїми теоретични-
ми міркуваннями про викладання історії,
так і практичними результатами, методич-
ними прийомами і порадами, що стали
основою для написання підручника.
В. Шульгін підготував і видав кілька ва-
ріантів посібника — окремо для хлопців
і дівчат. Він вважав, що перший дитячий
підручник із всесвітньої історії повинен
мати не стільки науковий характер, скільки
культурологічний і знайомити дітей із біо-
графіями історичних діячів, їхніми харак-
терами, з міфологією, звичаями, видатни-
ми пам’ятками культури мистецтва, одягом,
начинням, зброєю. Такий урок історії мож-
на вводити вже з першого класу початкової
школи, а оповідання може стати й складо-
вою частиною у вивченні мов — грецької і
латини. У третьому класі В. Шульгін реко-
мендував узяти за взірець «Нариси з історії
народних казок» А. Груббе (у російському
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 57
перекладі вийшли в Москві в 1861 році), а
вже в 4–5 класах, на його думку, учень може
братися до вивчення історії за його (Шуль-
гіна) підручником.
Суть історії він визначив так: «Наука, яка
об’єктивно зображає минуле життя люд-
ства і пояснює, яким чином рід людський
досяг нинішнього свого стану, що сприяло
і перешкоджало його розвитку і що назива-
ється історією людства. А мета підручни-
ка полягає в тому, щоб сформувати поняття
про фізичні умови місцевості, її вплив на іс-
торичне життя та своїх мешканців» [6, 168].
В. Шульгін зазначав, що свій підручник він
писав для осіб обох статей, тому намагався
оминати в ньому факти, зображення яких
могло б образити жіночу природу. Велику
увагу автор приділив описові героїв, дер-
жавних і культурних діячів, зображенню їх-
ніх портретів (Перікл, брати Гракхи, відо-
мі римські імператори) з метою виховання
волі й характеру в учнів на ідеалах і прикла-
дах із життя античних богів, героїв і видат-
них діячів старовини. Особливе значення В.
Шульгін надавав зображенню релігійних ві-
рувань і традицій стародавніх греків та рим-
лян, прагнув показати це не просто як пере-
лік «міфологічних казок про богів і героїв, а
як історію боротьби поетичної віри з філо-
софським аналізом» [6, 7, 13, 17]. У підруч-
нику В. Шульгіна, мабуть, уперше подано
найдокладніший бібліографічний покаж-
чик (213 назв) для максимального забезпе-
чення необхідною і найкращою історичною
літературою як викладача, так і учня. Автор
скромно визначив свою роль укладача, вба-
чаючи її передусім у виборі ідеї і структу-
ри викладу. Він зауважив, що посібник на-
писано на основі найґрунтовніших статей
із найцікавіших, на його думку, підручників
того часу: Герена, Т. Грановського, Дж. Грот-
та, Дункера, І. Кудрявцева, Е. Курціуса, М. Ку-
торги і П. Леонтьєва.
В. Шульгін поділився і своїми поглядами
на методику викладання стародавньої істо-
рії. На його думку, зразковим є підручник
Кірхмана «Історія праці і культури», тому
що у викладанні історії найширше повинні
бути представлені культура, побут, традиції
і звичаї народу. Усім викладачам класичних
старожитностей він рекомендував узяти за
зразок передовсім німецькі підручники, яким
істотно поступаються французькі. Особ ливо
цінним є його аналіз вітчизняних посібників.
«З російських підручників із загальної істо-
рії перше місце посідає «Посібник із загальної
історії у 5 частинах» (СПб., 1842—1849 рр.)
доктора Фр. Лоренца, який не поступається
найкращим німе цьким аналогам». Найкра-
щими, на його думку, були також книги І.
Кайданова, Є. Смарагдова (написані за ні-
мецькими оригіналами Герена, Лео, Езера,
Міллера), підручники М. Зуєва, О. Макси-
мовича, Преображенського. А підручник І.
Ва силькова для жіночих закладів В. Шуль-
гін оцінив як найслабший. Автор згадав і
працю священика М. Сокольського «Всеоб-
щая греческая история для классного и до-
машнего потребления» (М., 1851 р.). Окре-
мо В. Шульгін охарактеризував іноземні
підручники з історії Греції та Риму. Найкра-
щими, на його думку, були курси історії ан-
глійців О. Голдсміта (1774–1776 рр.), Гілле-
са (1774 р.), В. Мітфорда (1784–1786 рр.) і
Дж. Гротта (1845 р.). Античну міфологію він
рекомендував вивчати за спеціальними пра-
цями Мюллера, Грейзера, монографіями П.
Леонтьєва, С. Уварова [6, 17].
Про самого автора слід сказати окремо.
Віталій Якович Шульгін (1822—1878 рр.)
був відомим у свій час істориком і журна-
лістом. Він закінчив Київський універси-
тет, де з 1849 року працював спочатку
ад’юнктом кафедри загальної історії, а потім
екстраординарним професором. В. Шуль -
гін зарекомендував себе як та ла новитий
лектор і педагог. Наприкінці своєї профе-
сорської діяльності він започаткував таку
форму педагогічної і методичної роботи із
сту дентами, як семінарські заняття. З 1864
року В. Шу льгін став редактором відомої
газети «Киевлянин», написав комплект
підручників із загальної історії для гімна-
зії, які витримали не одне перевидання:
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
«Курс истории древнего мира» (6 разів),
«Курс истории средних веков» (8), «Курс
истории новых времен» (7).
Академік М. Кареєв, усесвітньо відомий
вітчизняний історик, високо оцінив їхній
зміст: «Ці підручники мали для свого часу
велике значення, нічого подібного в росій-
ській педагогічній літературі доти не було.
Якомога менше самих чисел і безособових
імен і якомога більше людей — у цьому
В. Шульгін убачав основу викладання істо-
рії. У тексти своїх підручників він вніс урив-
ки з різних історичних творів — як росій-
ських, так й іноземних; підручники мали бі-
бліографічні покажчики, були написані сво-
єрідною, колоритною мовою» [7, 323].
Характерною рисою посібника із загаль-
ної історії, який написали інспектор Мос-
ковської семінарії О. Цвєтков та її викла-
дач І. Карлов, є ґрунтовне викладення ма-
теріалу і пояснення особливостей міфоло-
гічного періоду в історії Греції, а також її
культурного розвитку [8, 242].
І. Карлов свою принципову позицію по-
яснив так: «Я в моєму посібнику відвів кла-
сичній літературі і витонченим мистецтвам
таке місце, якого вони не посідали в жодно-
му стислому підручнику із загальної історії.
У цьому разі я керувався тією непорушною
істиною, що література і художні твори гре-
ків і римлян постійно йшли поряд із подія-
ми їхнього політичного життя» [9, 3].
Героїчний період еллінської історії він
убачав у описі подвигів героїв, які знищува-
ли розбійників, убивали диких звірів і чудо-
виськ, будували міста, створюючи багатю-
щий матеріал для пізнішої поезії греків, як-
от: подвиги Геракла, Тесея, фіванські війни,
похід аргонавтів і Троянська вій на [9, 27].
Про Гомера та його «Іліаду» й «Одіссею»
І. Карлов говорить зі щирою любов’ю: «На-
щадки дивляться на них як на перший пое-
тичний звук, що вилетів із грудей європей-
ця, цінуючи їх якнайбільшу коштовність
могутнього грецького генія і звертаючись
до них щоразу, коли хочуть познайомитися
з грецькою народністю» [9, 39]. Одним із
перших він запровадив такий методичний
прийом, як поняття і призначення коротко-
го навчального конспекту, який сам напи-
сав і помістив у кінці книги.
1851 року в Москві П. Леонтьєв, відомий
педагог, історик, популяризатор культури
античності, публіцист, започаткував видан-
ня періодичного збірника статей із класич-
них старожитностей — культури, мистецтва,
історії, літератури — «Пропілеї», який став
прообразом майбутніх періодичних журна-
лів. Усього було видано п’ять томів, які зго-
дом було неодноразово перевидано. У пе-
редмові до першої книги автор так визначив
призначення збірника: «Мета наших «Про-
пілеїв» — знайомити з історичними подіями
і переконаннями, уже сформованими в нау-
ці, публікувати статті, які висвітлюють щось
нове в науці; але в цілому їхнє призначен-
ня полягає не стільки в тому, щоб знайоми-
ти із сучасною наукою, скільки в тому, щоб
рухати її вперед. Наші «Пропілеї» пови-
нні вводити в храм класичної, тобто грець-
кої і римської, старовини, у той витончений
і стрункий світ, у якому людина вперше по-
чала жити по-людськи і насолоджуватися
життям, у якому вперше почав формуватися
власне людський світогляд...» [10, 6].
Видання збірника спочатку планували у
2-х великих томах. Перший том було при-
свячено життю двох античних народів, їхнім
культурним досягненням, міфології, ре лігії і
мистецтву, літературі, науці, політичній істо-
рії, суспільному устрою і домашньому побу-
ту, характеристиці цієї чудової епохи; тут
було вміщено біографічні нариси знамени-
тих людей давнини, прокоментовано й проа-
налізовано твори та легенди стародавнього
світу, опубліковано нові переклади творів
давньої літератури. У другий том було вклю-
чено біографії великих учених, загальні істо-
ричні огляди і статті з окремих наукових пи-
тань антико знавства, огляд нових книг, ви-
даних за кордоном. За 5 років було підгото-
вано й опубліковано багато різноманітних
матеріалів, присвячених вивченню історії
стародавніх Греції і Риму, зокрема й мето-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 59
дичного характеру, наприклад: «Путеводи-
тель по античному отделению Эрмитажа»
академіка Стефані; «Чтения Нибура Г. о
древней истории» Т. Грановського (його по-
смертна стаття); «Очерки древнейшего пе-
риода греческой философии» М. Каткова;
статтю П. Леонтьєва «Август Бек»; трагедію
Софокла «Царь Эдип»; статті С. Шестакова
«О древних римлянах»; статті «Мифическая
Греция и Италия», «Брак и свадебные
наряды древних римлян», а також рецензію
на твори Джорджа Гротта П. Тихоновича;
«Илиаду» М. Жуковського; «Фасты» Овідія;
«Антоний и Клеопатра» П. Бабста; «Вос-
поминания о Шеллинге» П. Леонтьєва; «Ди-
оген Киник» Гетлінга тощо.
Ці роботи й сьогодні не втратили своєї
значущості й надалі залишатимуться акту-
альними як для учнів, так і для викладачів.
Значним був і особистий внесок П. Леон-
тьєва в науку про античність. Діапазон його
наукових інтересів був дуже широкий: він
писав і про старогрецьку релігію, і про ан-
тичну скульптуру й архітектуру, і про пів-
нічнопричорноморський Танаїс. Йому на-
лежить перша у вітчизняній науковій істо-
ричній літературі робота з аграрної історії
Риму — «О судьбе земледельческих клас-
сов в древнем Риме» [11, 10].
У середині XIX ст. починає з’яв лятися
вітчизняна спеціальна навчальна, мето-
дична, науково-довідкова література із за-
гальної стародавньої історії у вигляді ат-
ласів, хрестоматій, збірників запитань, спе-
ціально розроблених книг для читання,
повторно-узагальнювальних курсів і по-
сібників для гімназій, семінарій і корпу-
сів. Так, І.Сидонський і О. Іордан одними з
перших у Російській імперії в 1872 році ви-
дали «Исторический атлас». У ньому було
представлено 39 кольорових географічних
карт, а також акцентовано увагу на тому,
що величезна кількість учнів середніх на-
вчальних закладів часто позбавлена мож-
ливості користуватися найнеобхіднішими
посібниками через їхню високу ціну або ж
відсутність [12, 39].
«Сборник систематизированных вопро-
сов и пояснений по всеобщей истории» спе-
ціально розробив В. Метельський — викла-
дач гімназії (Одеса). Це був один із перших
вітчизняних «історичних задачників». Імо-
вірно, «Сборник» став результатом багато-
річної практичної і копіткої методичної під-
готовки до уроків. У передмові автор заува-
жив, що спочатку він написав цей посібник
особисто для себе, його метою було розро-
бити і систематизувати навчальні питання й
завдання до уроків. У сучасній українській
навчально-методичній історичній літературі
зі стародавньої загальної історії таких ґрун-
товних видань ще немає.
Запитання, які запропонував В. Метель-
ський, складні й цікаві, вимагають глибо-
ких історичних знань. Відповісти на бага-
то з них буде не під силу і нашому теперіш-
ньому учневі 6 класу, оскільки йому бракує
необхідного історичного знання й фактич-
ного матеріалу в підручниках. Для ілюстра-
ції наведемо кілька таких запитань:
1. Якого напряму набула культурна ді-
яльність євреїв?
2. Укажіть найвідоміші історичні області
материкової Греції.
3. Назвіть загальні відмінні риси всіх ел-
лінських племен.
4. Які грецькі перекази свідчать про вплив
Сходу на зародження еллінської культури?
5. Чим ще можна довести такий вплив?
[13, 120].
Такі й подібні питання було складено до
кожної навчальної теми. Усього ж їх було
запропоновано понад 100. Для порівнян-
ня відзначимо, що в сучасних підручниках
з історії до кожного параграфа додано мало
запитань і завдань, здебільшого вони ма-
ють репродуктивний характер.
Викладач Тифліської чоловічої гімназії П.
Кумськой уклав спеціальну історичну хрес-
томатію зі стародавньої історії, яка містила
уривки з давніх історичних джерел. У ній
було детально представлено античну міфо-
логію і культуру. Це подвиги Геракла, «Ілі-
ада», «Енеїда», мандри Одіссея. До кожної
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
теми автор запропонував цікаві й ґрунтов-
ні пояснення, визначення термінів, понять,
а також короткий словник. Для нас особли-
во важливим є покликання П. Кумського на
використане ним для довідок найавторитет-
ніше в Європі джерело — «Реальний слов-
ник класичних старожитностей» Фрідріха
Любкера. Це ще раз підтверджує, що в до-
революційний час у нас широко використо-
вували найкращу європейську наукову і на-
вчальну літературу [14, 305]. За словником
Фрідріха Любкера, перекладеного всіма єв-
ропейськими мовами в другій половині XIX
століття, навчалася вся Європа, зокрема й
вітчизняні гімназисти. Нині це видання —
бібліографічна рідкість [14, 73].
Видавали також спеціальні навчальні іс-
торичні посібники, скомпоновані у вигляді
збірників біографій видатних особистостей.
У 1865 році вийшло «Руководство к перво-
начальному обучению истории», спеціаль-
но підготоване як 1-й курс вивчення старо-
давньої історії для молодших класів гімназії
та прогімназії. Як відомо, 2-й курс вивчен-
ня цього предмета був більш поглиблений і
ґрунтовний, його вивчали в 7–8 випускних
класах. Цей підручник написав учитель-
практик Г. Відеман — директор приватної
гімназії в Санкт-Петербурзі [16, 9].
Особливо слід відзначити українських ав-
торів, наших співвітчизників, які також зро-
били свій внесок у цю благородну й дуже
важливу справу. За їхніми книгами навча-
лися в усій Російській імперії. Крім того,
низку підручників було відзначено найви-
щими нагородами і спеціальними премія-
ми. Як про рідкісні й невідомі сучасним до-
слідникам книги сьогодні можна сказати
про два підручники, які написали україн-
ські вчителі з академічної львівської гімна-
зії. Це «Короткий нарис землепису для низ-
ших кляс середніх шкіл» (в-во «Просвіта»,
1873 р.) Н. Вахнянина і «Нариси географії
і історії українського середнього і нового
світу для шкіл низших гімназіальних після
історії Вільгельма Пютца» В. Ільницького,
ди ректора гімназії і члена «Просвіти».
Ці підручники видані українською мо-
вою, що також можна вважати рідкісним
і важливим явищем у вітчизняній гімна-
зійній освіті [16, 88, 199, 189]. Для наймо-
лодших гімназистів (3-го класу і прогімна-
зії) вчитель 2-ї Київської гімназії М. Тума-
сов написав «Историю в эпизодах». Автор
справедливо вважав, що 3-й клас гімна-
зії найважчий, тому що в ньому найбільше
уроків на тиждень. Також у цьому класі по-
чинають вивчати три нові предмети: грець-
ку мову, алгебру та історію. Тому своє го-
ловне педагогічне і методичне завдання ав-
тор убачав у тому, щоб написати підручник,
який відповідав би низці вимог: 1) був до-
ступний для розуміння історії; 2) відпо-
відав (за обсягом матеріалу) вікові учнів;
3) цікаво характеризував історичних осіб
і викладав події; 4) вивчення одного істо-
ричного епізоду було розраховано на один
урок. Особливу увагу було акцентовано на
важливість викладання історії для наймен-
ших учнів з метою розвитку їхнього науко-
вого мислення, а також мови і світогляду.
М. Тумасов величезним недоліком шкіль-
ної історичної освіти вважав відсутність
наочності. З його міркувань зрозуміло, що
в той час до послуг учителя був історичний
атлас для молодших школярів, який укла-
ли Кіперт і Шпрунер. На жаль, цієї книги
нам не вдалося розшукати [18, 188]. У під-
ручнику М. Тумасова вдало використано
різні види шрифтів. Він структурований на
параграфи з 2—3 сторінок.
Підручник О. Трачевського — знаного на
той час професора Новоросійського універ-
ситету — написано для широкого кола чи-
тачів, що прагнули вивчати історію не тіль-
ки в стінах гімназії, на уроках, але й інди-
відуально, з метою самоосвіти. З передмо-
ви дізнаємося, що ця праця, яку автор сам
дуже цінував, стала результатом його бага-
торічної роботи і роздумів, «працею наба-
гато важчою, ніж написання дисертацій»,
на які він витратив багато років, вивчаючи
історичні джерела й архіви. О. Трачевський
прагнув, щоб підручник відповідав рівню
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1 61
тодішніх наукових вимог, а також подавав
матеріал точно, стисло і доступно. Проте за
обсягом він вийшов завеликим — 496 сто-
рінок, об’єднаних у 279 параграфів.
Автор глибоко продумав структуру ви-
кладення матеріалу. Основний текст містив
програмний матеріал і був розбитий на па-
раграфи, кожен із яких позначено цифрою,
а назву виділено жирним шрифтом. Пара-
графи розділено на пункти, виділені напів-
жирним шрифтом або курсивом. Після ба-
гатьох пунктів подано короткі резюме. У
кінці підручника представлено ґрунтовний
покажчик імен і термінів, згаданих у книзі.
Підручник написано образною і доступ-
ною мовою. Багато уваги в ньому приділено
питанням культури, яку, на думку автора,
нащадки повинні «особливо ціну вати».
Дуже детально викладено матеріал з анти-
чної міфології. Окремий параграф [§ 90, с.
135] присвячено тлумаченню поняття «мі-
фо логія». З великою любов’ю автор описує і
аналізує «Іліаду» Гомера, образно називаю-
чи її «не тільки поемою і підручником, але й
Біблією еллінів». У підручнику багато міс-
ця відведено таким питанням, як тип елліна
[§ 89], богослужіння [§ 91], іноземні впливи
[§ 97], роль і значення культури та мисте-
цтва в щоденному житті стародавніх греків.
Головну працю життя професор історії
О. Трачевський присвятив своїм дітям: «Мі-
німальний успіх досягається найбільшими
зусиллями. Вчіться історії — і ви зрозумієте,
що наша порада виходила не тільки із серця,
але й із досвіду. Вивчивши її, побачите, що
праця людства не безплідна: на світі все до-
дає розуму, чесності і правди» [19, 3].
Історія донесла до нас праці та ім’я ще
одного нашого талановитого і яскравого
співвітчизника — одесита М. Знойка. Його
праці перевидано по 7–8 разів. Він написав
повний комплект підручників зі стародав-
ньої історії для гімназії: «Краткие очерки
по культурной истории Древнего Востока»
(1914), «Систематический курс истории
средних веков»(1912 р.). Другий посібник
опубліковано також у «Журнале Минис-
терства Народного просвещения», підруч-
никах «Краткое руководство по средней
истории», «Краткое руководство по новой
истории», «Краткий курс Всеобщей исто-
рии», «Последние дни Западной римской
империи», «Аравия и арабы», «Магомед,
его жизнь и учение», «Повторительный
конспект по древней истории» (1908 р.), а
також у повторювальних конспектах із се-
редньої та нової історії (1908, 1909 рр.).
На жаль, у цих книгах нічого не сказано
про особистість самого автора та його біо-
графію. Аналіз «Краткого руководства по
Древней истории» для 3-го класу чолові-
чих і жіночих гімназій дає можливість зро-
бити висновок, що це був підручник висо-
кої якості, який можна беззастережно відне-
сти до підручників сучасного покоління. Він
містить багато добре підібраних ілюстрацій,
географічних карт, а також загальну хро-
нологічну таблицю. Події викладено чітко,
стисло, без зайвих подробиць [20, 129].
Відомими, завдяки своїм перекладам на-
вчальної історичної літератури, стали ви-
кладачі 2-ї Одеської гімназії Р. фон Гаазе, К.
Зеєман, П. Коляго, П. Ніколаєв. Вони (і ба-
гато інших) переклали з мімецької мови по-
сібник зі стародавньої історії Боєзена, зна-
ного й дуже популярного в Європі автора.
Таким чином, поетапно дослідивши про-
цес створення навчально-методичної літе-
ратури з античної культури, міфології та
історії, проаналізувавши структуру і зміст
шкільного історичного посібника, охарак-
теризувавши в цьому контексті персона-
лії педагогів, невідомих нам або незаслуже-
но забутих авторів, які написали популяр-
ні підручники із загальної історії, можемо
зробити такі висновки:
1. З другої половини XVIII століття у
створенні вітчизняної навчальної літерату-
ри з античної історії існувало два методич-
ні підходи. Перший можна назвати класич-
ним, що передбачав структурування мате-
ріалу за розділами, главами, параграфами,
причому назви мали тільки глави й розді-
ли, а параграфи були невеликі за обсягом і
62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 1
без назв; глава могла містити до 10—15 па-
раграфів, залежно від складності і обсягу
матеріалу. Другий підхід передбачав таку
форму викладення навчального матеріалу,
як питання–відповідь.
2. Сучасні історики й педагоги, науковці
та викладачі не мали змоги використовува-
ти конкретне знання, досвід, традиції, ме-
тодику викладання минулого, що призвело
до відчутних втрат у галузі створення віт-
чизняного підручника зі стародавньої істо-
рії. У цьому напрямі ми відстали від Захід-
ної Європи на кілька десятиріч.
3. Аналіз раритетних підручників майже
250-річної давності, за якими колись вивча-
ли історію в школах, ліцеях, гімназіях і ви-
щих навчальних закладах, не втратив своєї
історичної та методичної цінності.
1. Петров. М. Н. Лекции по Всемирной истории.
Т. 1. История Древнего мира. — Изд. 2-е. — Спб.,
1907. — 397 с.
2. Кайданов И. Учебная книга Всеобщей истории
для юношества. — Спб., 1834. — 328 с. — С. 20.
3. Зуев Н. Руководство к познанию Всеобщей исто-
рии. — Спб., 1848. — С.1–10.
4. Зуев Н. Учебная книга по всеобщей истории. Древняя
история. — Изд. 4-е. — Спб., 1856. — Ч.1. — 250 с.
5. Смарагдов Е. Руководство к всеобщей истории
для женских заведений. — Спб., 1849. — 278 с. —
С. 10–11.
6. Шульгин В.Я. История древнего мира. Курс древ-
него мира для воспитанников и воспитанниц сред-
них учебных заведений. — Спб., 1865. — 340 с.
7. Кареев Н.И. Прожитое и пережитое. — Л.: Изд-во
Ленинградского университета, 1990. — 382 с.
8. Цветков А. Учебный курс всеобщей истории. —
М., 1876. — Ч. 1. — 242 с.
9. Карлов И. Краткое руководство по всеобщей ис-
тории. — Спб., 1854. — 174 с.
10. Леонтьев П. Пропилеи. Сборник статей по класси-
ческой древности, издаваемый П. Леонтьевым. —
М., 1865. — Кн. 1. — 459 с.
11. Леонтьев П. О судьбе земледельческих классов в
Древнем Риме. — М., 1861. — С.10.
12. Сидонский И., Иордан А. Исторический атлас: Учеб-
ное пособие к изучению истории древней, средних
веков и новой в объеме курса средних учебных за-
ведений. — Спб., 1872. — 39 карт. — 21 с.
13. Метельский В. Древний мир. Сборник системати-
чески расположенных вопросов и пояснений по
всеобщей истории. — Павлоград, 1893. — 120 с.
14. Кумской П. Древняя история в отрывках из ис-
точников. Историческая хрестоматия: Пособие
при начальном изучении истории. — Тифлис,
1890. — Ч. 1. — 305 с.
15. Куликова Л.Б. Классическое гуманитарное об-
разование (История, опыт, традиции): Моногра-
фия. — К.: Университетское изд-во «Пульсары»,
2002. — С. 68–69.
16. Видеман Г. Руководство к первоначальному обу-
чению истории, изложенное в форме биографий
для низших классов гимназии. — Спб., 1865. —
97 с.; С. 9.
17. Вахнянин Н. Короткий нарис землепису для низ-
ших кляс середніх шкіл. — Львів: «Просвіта»,
1873. — 88 с.
18. Тумасов Н. История в эпизодах: Учебник для 3
класса гимназий и прогимназий. — К., 1888. —
188 с.
19. Трачевский А. Учебник истории. — Спб., 1883. —
496 с.; С.3.
20. Знойко Н. Краткое руководство по древней исто-
рии. Курс 3 класса для мужских и женских гим-
назий. — Одесса, 1914. — 176 с.
Л. Куликова
ПОНОВЛЮЮЧИ ЗВ’ЯЗОК ЧАСІВ
Наукова і навчально-методична література
з античної історії, міфології та культури, класичних
старожитностей у XIX ст.
Р е з ю м е
У статті вперше систематизовано і проаналізова-
но перекладну й вітчизняну науково-методичну лі-
тературу, підручники із всесвітньої історії та міфоло-
гії, які використовували в системі класичної освіти на
українських теренах у ХІХ столітті.
L. Kulykova
RENEWING TIME CONNECTIONS
Scientific and educational-methodological literature on
ancient history, mythology, and culture, classic antiques in
the 19th century
S u m m a r y
In the article translated national scientific methodologi-
cal literature, textbooks on world history and mythology
that were used in educational system in Ukraine in the 19
th century is systematized and analyzed for the first time
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2110 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:32:55Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куликова, Л. 2008-09-08T15:10:48Z 2008-09-08T15:10:48Z 2008 Поновлюючи зв'язок часів Наукова і навчально-методична література / Л. Куликова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 1. — С. 54-62. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2110 У статті вперше систематизовано і проаналізова-
 но перекладну й вітчизняну науково-методичну лі-
 тературу, підручники із всесвітньої історії та міфоло-
 гії, які використовували в системі класичної освіти на
 українських теренах у ХІХ столітті. In the article translated national scientific methodological
 literature, textbooks on world history and mythology
 that were used in educational system in Ukraine in the 19
 th century is systematized and analyzed for the first time uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ретроспектива Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) Renewwing the connections (Scientific and educational-methodological literature on ancient history, mythology, and culture, classic antiques in the 19th century) Article published earlier |
| spellingShingle | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) Куликова, Л. Ретроспектива |
| title | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) |
| title_alt | Renewwing the connections (Scientific and educational-methodological literature on ancient history, mythology, and culture, classic antiques in the 19th century) |
| title_full | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) |
| title_fullStr | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) |
| title_full_unstemmed | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) |
| title_short | Поновлюючи зв'язок часів (Наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у XIX ст.) |
| title_sort | поновлюючи зв'язок часів (наукова і навчально-методична література з античној історії, міфології та культури, класичних старожитностей у xix ст.) |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2110 |
| work_keys_str_mv | AT kulikoval ponovlûûčizvâzokčasívnaukovaínavčalʹnometodičnalíteraturazantičnoǰístoríímífologíítakulʹturiklasičnihstarožitnosteiuxixst AT kulikoval renewwingtheconnectionsscientificandeducationalmethodologicalliteratureonancienthistorymythologyandcultureclassicantiquesinthe19thcentury |