Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи
Діяльність людини призвела до суттєвих негативних змін у біосфері, утворення техносфери з деформацією верхніх шарів літосфери, ґрунтів, забруднення ландшафтів, вод, повітря тощо. Автор статті доводить, що запропоновані на сьогодні глобальні й національні заходи щодо стабілізації та покращення еколо...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2111 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи / В. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2008. — N 5. — С. 3-9. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859588532221247488 |
|---|---|
| author | Шестопалов, В. |
| author_facet | Шестопалов, В. |
| citation_txt | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи / В. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2008. — N 5. — С. 3-9. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Діяльність людини призвела до суттєвих негативних змін у біосфері, утворення техносфери з деформацією верхніх шарів літосфери, ґрунтів, забруднення ландшафтів, вод, повітря тощо.
Автор статті доводить, що запропоновані на сьогодні глобальні й національні заходи щодо стабілізації та покращення екологічних умов є недостатніми. Тому необхідно створювати нову ідеологію і стратегію існування цивілізації, які б базувалися на принципах керованого спільного розвитку
людства і біосфери, активного впровадження в основні сфери життя екологічних засад і вимог, досягнень біологічних й інших природничих наук, зокрема ДНК-біотехнологій і біобезпеки, поступової екологізації виробництва та
інших видів діяльності людства.
|
| first_indexed | 2025-11-27T11:55:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5 3
АКТУАЛЬНО
© ШЕСТОПАЛОВ Вячеслав Михайлович. Академік НАН України, академік-секретар Відділення наук про
Землю НАН України. Директор Науково-інженерного центру радіогідрогеоекологічних полігонних дослі-
джень при Президії НАН України (Київ). 2008.
Діяльність людини призвела до суттєвих негативних змін у біосфері, утво-
рення техносфери з деформацією верхніх шарів літосфери, ґрунтів, забруд-
нення ландшафтів, вод, повітря тощо.
Автор статті доводить, що запропоновані на сьогодні глобальні й на-
ціональні заходи щодо стабілізації та покращення екологічних умов є недо-
статніми. Тому необхідно створювати нову ідеологію і стратегію існуван-
ня цивілізації, які б базувалися на принципах керованого спільного розвитку
людства і біосфери, активного впровадження в основні сфери життя еколо-
гічних засад і вимог, досягнень біологічних й інших природничих наук, зокре-
ма ДНК-біотехнологій і біобезпеки, поступової екологізації виробництва та
інших видів діяльності людства.
В. ШЕСТОПАЛОВ
КЕРОВАНА КОЕВОЛЮЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ПОДОЛАННЯ
ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ
Україна перебуває сьогодні на вістрі
екологічної кризи і тому потребує
опе ративних антикризових заходів. Їхня
мета — вийти на рівень розвинених країн
світу не тільки за економічним добробутом
населення, але й за екологічними параме-
трами. На першому етапі важлива частина
основних заходів зі зменшення техногенно-
го тиску на довкілля збігається з потреба-
ми економічного відродження країни. Це
насамперед суттєве (в декілька разів) змен-
шення енергоємності, матеріалоємності,
шкід ливості, водоємності виробництва, ак-
тивне використання вторинних ресурсів,
так званих «техногенних родовищ». Це та-
кож реальне впровадження комплексу при-
родоохоронних заходів, притаманних роз-
виненим країнам. Але ці заходи все-таки не
стратегічні, а оперативні, спрямовані на
ліквідацію або принаймні мінімізацію від-
ставання України від передових країн світу.
Оскільки наша країна є лише невеликою
часткою людської спільноти, стратегічні за-
сади її становлення доцільно розглядати в
контексті розвитку людства в цілому.
Діяльність людської цивілізації деда-
лі більше охоплює біотичні й абіотичні
ланки довкілля, поступово переробляючи
і деформуючи його відповідно до своїх
потреб. Видатний радянський геохімік
О. Ферсман назвав вплив людини на дов-
кілля техногенезом.
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5
Основні техногенні впливи на навко-
лишнє середовище пов’язані з такими про-
цесами:
• забруднення елементів довкілля супут-
німи продуктами або відходами вироб-
ництва;
• підняття з надр на поверхню Землі ве-
ликої кількості порід і мінералів, соло-
них вод і розсолів, зокрема й тих, які
нетипові для її поверхні, ворожі до біо-
ти і людини;
• створення в результаті гірничо-ви до-
бувної діяльності і відбору підземних
вод різноманітних порожнин у надрах
і депресійних воронок у підземних во-
дах, які призводять до осідання поверх-
ні землі, суфозійних процесів, карстоут-
ворення, підвищення сейсмічності тери-
торії, пригнічення і зміни біоценозів на
більш прості кризові тощо;
• деформація ґрунтів у результаті їхньої
механічної руйнації, забруднення отру-
тохімікатами і добривами під час сіль-
ськогосподарських робіт;
• засолення або підтоплення ґрунтів під
час виконання науково необґрунтова-
них меліоративних робіт (зрошення або
осушення земель);
• тотальне знищення біоценозів і багатьох
біологічних видів;
• негативний електромагнітний і шумо-
вий вплив промислової діяльності на бі-
оту і людину тощо.
За пропозицією О. Ферсмана, ту части-
ну біосфери, атмосфери, гідросфери і лі-
тосфери, яка перебуває під техногенним
впливом людської цивілізації, названо
«тех но сферою».
Розміри техносфери поступово розши-
рюються. Від початку освоєння навколо-
земного космосу вони досягли декількох
сотень кілометрів над поверхнею Землі.
Поступово збільшується і глибина пошу-
кової діяльності людини в надрах і океан-
ських западинах.
Отже, техногенне освоєння значної час-
тини нашої планети поряд із задоволенням
потреб людської цивілізації (освоєння но-
вих ресурсів, створення нових комунікацій,
джерел енергії, засобів швидкого пересу-
вання і комфортного стилю життя) чимраз
більше деформує, пригнічує, руйнує і вини-
щує біоту Землі. Техногенна діяльність лю-
дини спричинює забруднення атмосфери і
гідросфери, призводить до деградації ґрун-
тів, які є найважливішою поєднувальною
ланкою між біотичною і абіотичною час-
тинами біосфери, порушує природну ціліс-
ність і геохімічну природність земної кори.
Усе це суперечить природним законам роз-
витку біосфери і наближає людство до гло-
бальної екологічної катастрофи. Негатив-
ні техногенні екологічні кризові прояви бу-
дуть посилюватись з огляду на активні змі-
ни клімату, які ми відчуваємо вже зараз.
Узагалі біосфера характеризується висо-
кою пластичністю пристосування до умов,
що змінюються. Але в разі стрімкого ви-
никнення значних негативних змін це при-
стосування може відбуватися відносно по-
вільно і в напрямі, неприйнятному для
людини. Слід мати на увазі, що для при-
стосування і докорінної зміни біоценозів
природа має дуже багато часу. Людському
ж суспільству відведено значно менший
термін для існування. Урахування цієї від-
мінності дуже важливе. Адже те, що для
природи в цілому є просто важкі часи, які
можуть нараховувати десятки, сотні тисяч
і мільйони років і які вона, врешті-решт,
переживе й відтвориться в новому, можли-
во, ще багатшому наповненні (згадаймо
вимирання минулих геологічних епох),
для людства, незважаючи на всю потуж-
ність нашої цивілізації, це може стати
смертельною катастрофою, як і для бага-
тьох звичайних біологічних видів.
Не можна стверджувати, що передові
представники людства не розуміють згуб-
ності такого способу життя. У більшості
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5 5
країн прийнято закони щодо охорони на-
вколишнього середовища, які здебільшого
діють на практиці. Щоправда, ці закони не
враховують достатньою мірою основні гли-
бинні закони біосфери і небезпеку еколо-
гічної кризи, яку створює сучасна техноген-
на діяльність людини. У зв’язку з цим слід
згадати, що ще в 1927 р. французький уче-
ний Едуард Леруа застосував термін «но-
осфера», який підтримав французький біо-
лог П.Тейяр де Шарден, а пізніше і наш ви-
датний співвітчизник академік В. Вернад-
ський. Термін «ноосфера» означає «сфера
розуму». В. Вернадський зауважував, що
людина вже стала активною геологічною
силою, яка здатна створити нову сферу
на планеті Земля. Таку сферу вже справ-
ді створено, але це техносфера, а не сфе-
ра «розуму». Це сфера техногенної сти-
хії, яка, з погляду стратегії і перспектив
подальшого розвитку планети, її біосфе-
ри і самого людства, є не «розумною», а
згубною в перспективі. Тому твердження
в багатьох публікаціях про те, що ми вже
вступили в епоху існування ноосфери, по-
милкове.
Людству необхідно в досить короткий
проміжок часу сконцентрувати гігантські
зусилля, щоб не підійти до прірви еколо-
гічної катастрофи, а спрямувати свій роз-
виток у бік створення ноосфери. Людство
вже пережило найбільшу в його історії
нео літичну кризу. Вимирання в той час
(13—10 тисяч років тому) набуло загрозли-
вого характеру взагалі для його існування.
Але завдяки землеробству і скотарству,
створенню штучного біохімічного обігу ре-
човин у природі людство започаткувало
цивілізацію, щедротами якої ми користує-
мось і тепер. Проте в цій цивілізації ще тоді
були закладені ті суперечності між приро-
дою і людиною, що привели нас до нової
кризи.
Тепер ми зіткнулися з принципово но-
вим характером труднощів, не подолавши
яких, ризикуємо викреслити себе з подаль-
шої історії планети. Ідеться про те, що неолі-
тична криза була зумовлена суттєвою пере-
будовою ландшафтно-кліматичних умов на
планеті, пов’язаних із закінченням зледе-
ніння. Людство в той час мало чим відріз-
нялося від будь-якого біологічного виду й
повністю залежало від стабільності умов,
що існували в екологічній комірці, яку воно
займало. Тоді смертельної загрози вдалось
уникнути, створивши штучні технології
життєзабезпечення. Але стрімке подальше
нарощування штучних технологій і вироб-
ництв, особливо в останні два століття, і
активне збільшення чисельності населення
планети призвело де-факто до відчуження
людини від природи, агресивного ставлен-
ня до неї.
Агресивність людини закладено ще під
час існування її в стадах, подібно до деяких
інших біологічних видів хижаків. Потім у
палеолітичний період вона (агресивність)
продовжувала існувати на рівні відносин із
тваринами, на яких людина полювала або
від яких необхідно було захищатися, кон-
фліктів із представниками сусідніх племен
за звужені простори для полювання, а та-
кож із самою природою. Далі цю агресив-
ність нарощувано в історичний час у без-
лічі воєн племен, князівств, королівств, ім-
періалістичних, за своєю суттю, держав, а
також у хижацьких способах експлуатації
природи не тільки з метою виживання, але
й для збагачення.
Зрозуміло, що розвиток технологій, сут-
тєве підвищення ефективності й екологіч-
ної безпеки виробництва, створення і впро-
вадження в життя природоохоронного за-
конодавства, підсилення заповідної справи,
розвиток екомережі, екологічної реабіліта-
ції і відродження гірничо-видобувних і де-
пресивних регіонів, нарешті повномасш-
табне застосування принципів оцінювання
впливу на навколишнє середовище під час
будівництва й експлуатації споруд, їхніх
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5
масивів і районів, упровадження міжнарод-
них рішень екологічних форумів у Ріо-де-
Жанейро, Йоганнесбурзі тощо, безумовно,
корисні й потрібні. Але вони, пом’якшуючи
гостроту сучасного стану, насправді не за-
чіпають глибинних основ проблеми. Навіть
за умови виконання всіх перелічених вище
й інших заходів деструктивне щодо приро-
ди підґрунтя нашої цивілізації таким і за-
лишається через незнання законів біосфери
або нехтування ними. Наявність загально-
го температурного тренду, багатьох анома-
лій погоди, що збільшуються в останні чо-
тири десятиліття, суттєве зменшення арк-
тичного льодового панцира і багатьох льо-
довиків на суші, а також небезпечна зміна
деяких параметрів течії Гольфстрім — важ-
ливої кухні клімату Європи і Північної
Америки — свідчать про невідворотність
змін кліматичних умов. Отже, техногенно-
природний прес на біосферу і людину по-
силюватиметься.
Тому, на відміну від стихійного виходу з
неолітичної кризи, коли, перш ніж знайти
протидію, людство було змушене пожерт-
вувати в муках і боротьбі більшістю своїх
представників, до наступних кризових ви-
кликів, які породжені сукупністю техно-
генних і майбутніх природних змін, люд-
ству необхідно дуже добре підготуватись.
Для цього потрібно взаємоузгодити зу-
силля як міжнародних координаційних
організацій і урядів більшості країн, так і
кожного селищного осередку управління,
церковного приходу, шкільного закладу,
вчителя.
Що ж потрібно робити?
Ідеологія. Незважаючи на різноманіт-
ність партій, політичних, економічних та
інших ідеологій, необхідно створити єдину
прийнятну в кожній країні і всім людством
ідеологію щодо необхідності узгоджено-
го розвитку біосфери і людської цивіліза-
ції. Це повинно стати спільним фундамен-
том існування і цілеспрямованого розви-
тку людства на перспективу. Саме в такому
ракурсі і слід розглядати декларацію «ста-
лого розвитку» (sustainable development —
англійською), запропоновану на міжнарод-
ній конференції в Ріо-де-Жанейро. Пере-
клад цього англійського терміна не дуже
вдалий. Адже нічого сталого в світі немає.
Краще перекласти це словосполучення так:
«узгоджений», «урівноважений», «підтри-
маний», «допустимий» розвиток, тобто та-
кий, що узгоджує розвиток людства і його
біологічного оточення, екосистеми планети
Земля.
Зрозуміло, що реалізація цієї мети вима-
гатиме гігантських узгоджених зусиль.
Адже необхідно поступово позбутися або
зробити корисними для всього людства
такі його риси, як користолюбство, агре-
сивність, домінування приватної власності
над громадською, невміння, за винятком
окремих випадків, працювати на перспек-
тиву, а не тільки на сьогодення, культ насо-
лоди, комфорту, що пронизують громад-
ське, державне і часто-густо особисте жит-
тя в розвинених країнах. На заваді реаліза-
ції цієї мети стоять також бідність, хвороби
і смертність більшості людства на Африко-
Азійському і Південноамериканському кон -
тинентах.
Цивілізаційні міждержавні, конфесійні,
міжнаціональні суперечності поступово ні-
велюватиме глобалізація економічного, по-
літичного і культурного життя. У цьому
сенсі, незважаючи на всі втрати, які спри-
чинює цей процес (економічні, національ-
ні, мовні тощо), його слід вважати позитив-
ним і розвивати з позицій можливостей на-
родження, поширення і підтримання нових
ідей щодо подальшої екологізації життя
людства. Однак це процес стихійний, зу-
мовлений передовсім економічними інте-
ресами ринку, надпотужних корпорацій і
держав. Сам по собі процес глобалізації не
є причиною значних екологічних змін. Він
тільки може, за умови відповідних зусиль,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5 7
допомогти розв’язати окремі суперечності
міждержавного і національного життя, які
заважають суттєвій екологізації суспіль-
ства.
Інший важливий чинник активізації еко-
логічних дій людства та його згуртованос-
ті — це диктат страху щодо можливих ка-
тастрофічних природно-техногенних подій
на зразок знищення озонового шару, виник-
нення парникових ефектів, глобальних змін
клімату, загроз бомбардування Землі асте-
роїдами тощо. У міру реального чи уявно-
го наростання цих загроз страх спонукати-
ме світову громадськість не тільки до ство-
рення міжнародних документів на кшталт
Монреальського протоколу про озоновий
шар чи Кіотського протоколу про парнико-
ві гази, але й до системніших комплексних
висновків і обов’язкового виконання узго-
джених рішень усіма державами. Поряд із
цими процесами продовжить свій приско-
рений поступ молекулярна біологія: дослі-
дження ДНК, розшифрування, з’ясування
причин полігенних, хронічних, генетичних
хвороб і порушень за допомогою нанотех-
нологій у медицині, біології тощо, а отже, і
віднайдення засобів їх знешкодження. Біо-
генетики, розширюючи фронт ДНК-знань,
зможуть змінювати біологічні характерис-
тики наявних видів організмів, створюва-
ти нові їхні типи, нові форми життя. На-
укове прогнозування таких біологічних
форм, планування, створення, коригування
і відбір, незважаючи на безліч нових небез-
пек, уможливить, нарешті, керовану еволю-
цію біосфери і людини, побудовану на вза-
ємній гармонії.
Зрозуміло, що шлях у напрямі опану-
вання важелів управління еволюцією лю-
дини і біосфери всіяний багатьма дуже не-
безпечними загрозами. Необхідно завчас-
но навчитися їх безпомилково виявляти і
нейтралізовувати. Це потребує надпотуж-
ного розвитку науки, яка б постачала не
тільки нові інноваційні знання і техноло-
гії, але й знання, що забороняють рухатися
в тому чи іншому напрямі. Одним із ефек-
тивних шляхів зняття пресу людства на
біо сферу може стати прогнозований В. Вер-
надським перехід людства на автотрофний
спосіб споживання.
Перефразовуючи влучний вислів аме-
риканського фізика Мічіо Кайку, можна
спрогнозувати, що з пасивних споглядачів
і супротивників природи ми можемо пере-
творитися на її активних хореографів і спі-
вучасників у єдиному танцювальному ан-
самблі. У такому розумінні термін коево-
люція (сумісний розвиток) людства і біо-
сфери, використаний академіком РАН М.
Моїсєєвим, набуває зовсім інших відтінків.
Отже, базовою ідеологією подальшо-
го співіснування людства і біосфери слід
вважати принцип керованої коеволюції.
Він також має ґрунтуватися на глибоких
знаннях законів, факторів і процесів еко-
логічної біології та молекулярної біології,
генетики, біоінженерії, наук геологічно-
го і географічного напрямів. Зазначений
принцип передбачає збереження і збіль-
шення активної ролі людства в цьому про-
цесі. Але така активність має поступово
відповідати можливостям і потребам ево-
люції біосфери, а не бути фактором її по-
ступового знищення. Слід зауважити, що
принцип керованої коеволюції передбачає
гармонійне функціонування єдиної систе-
ми «людство-природа». Керованість також
означатиме і прискорення еволюції приро-
ди відповідно до темпів розвитку людства.
Саме сумісний керований розвиток при-
роди і людини — основа поступової пере-
будови стихійно створеної техносфери в
ноосферу.
Стратегія. Такий грандіозний багатофак-
торний, повний суперечностей, значною
мірою стихійний процес у разі глибокого
аналізу і розумного керівництва відбувати-
меться ефективніше, з меншими втратами
й ризиками для людства і природи.
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5
Отже, людству потрібна не тільки еко-
логічна конституція, яку запропонував
представник України А. Яценюк на засі-
данні Генеральної Асамблеї ООН у 2007
році, але й розроблення міжнародної ці-
леспрямованої комплексної стратегії по-
долання глобальної екологічної кризи на
засадах керованого співіснування і розви-
тку людини та природи. Зрозуміло, що це
повинен бути принципово якісно новий до-
кумент, відмінний від декларації, прийня-
тої в Ріо-де-Жанейро, заключних матеріа-
лів міжнародних форумів у Йоганнесбурзі,
Кіото тощо.
Комплексна стратегія має сформулюва-
ти нові принципи розвитку всіх основних
сфер життя людства, наприклад:
• міждержавні і державні принципи еко-
логізації політичного й управлінського
життя в світі;
• організація, комплектування й розви-
ток природничих і гуманітарних наук на
основі парадигми активного прискорен-
ня пізнання законів взаємодії біосфери
і людини, постійної екологізації гумані-
тарних наук;
• суттєве розширення площ природних
ландшафтів, зокрема лісів, скорочен-
ня орних площ завдяки впровадженню
ефективних агротехнологій, нових сортів
і гібридів високопродуктивних рослин і
тварин, розробленню автотрофного спо-
собу споживання тощо;
• створення потужної системи продуку-
вання знань і технологій управління про-
цесом еволюції людини й біосфери;
• виховання екологічно високоморальної
та високоосвіченої людини засобами по-
літичних і владних дій екологізації осно-
вних ланок і аспектів освіти, культури,
використовуючи всі засобів інформації,
адже тільки така людина (за М. Моїсєє-
вим та В. Межжеріним) здатна творчо й
екологічно правильно осмислити еколо-
гічний, ноосферний спосіб розвитку, змі-
нити теперішню шкалу цінностей сучас-
ної цивілізації на нову, більш адекватну
життєво важливим завданням людства,
потребам його виживання і подальшого
ефективного поступу;
• створення кращих умов для подальшо-
го пріоритетного прискорення розвитку
і максимально широкого впроваджен-
ня технологій, здатних мінімізувати не-
гативний багатосторонній техногенний
вплив на довкілля;
• поступовий перехід від оцінювання
впливів будівництва на навколишнє се-
редовище і деякої мінімізації їхнього не-
гативного впливу до обов’язкового по-
кращення екологічного стану техногенно
зміненої території засобами екологічно
обґрунтованої реабілітації;
• введення економічних важелів для по-
ступового розвитку системи ноосферно-
го менеджменту з метою комплексного
переходу всіх ланок життя на екологічні
ноосферні засади.
Важливим у цьому контексті є також
створення спеціалізованих комплексних
еколого-ноосферних наукових центрів гло-
бального і регіонального характеру для все-
бічного аналізу стану природи, взаємодії
людської цивілізації з біосферою, вивчення
наслідків цієї взаємодії, моделювання по-
дальших тенденцій, ризиків і прогнозів
майбутніх змін. На основі комплексних до-
сліджень у цих центрах розроблятимуть
початкові багатосценарні варіанти ризиків,
з одного боку, і оптимальні варіанти розви-
тку системи «людство-природа» — з друго-
го. Однак будь-які скрупульозні досліджен-
ня не можуть бути «істиною в останній ін-
станції», а можуть запропонувати лише
певну схему, дієву при визначених умовах.
Їхня зміна потребує розроблення нових
сценаріїв. Ці центри, відповідні пошуки,
прогнози й перевірки повинні бути постій-
ними в схемі прогнозування — рекоменда-
ція — перевірка модельною і реальною
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 5 9
практикою — нове прогнозування і уточ-
нення рекомендацій і так далі.
Окремі компоненти таких центрів періо-
дично виникають як утворення комплексно-
го чи відносно вузького цільового призна-
чення. Згадаймо хоча б Римський клуб, Центр
математичного моделювання АН СРСР на
чолі з академіком М. Моїсєєвим, Всесвітню
федерацію вивчення майбутнього, Амери-
канський національний центр з досліджен-
ня геному людини тощо.
В останні роки на базі моделювальних
суперсистем у різних країнах виконують
багатосценарні дослідження зміни кліма-
ту і її наслідків. Важливим компонентом
майбутніх мозкових центрів можуть ста-
ти програми на зразок GEOSS, GMS та ін-
ших, заснованих на використанні новітніх
космічних технологій дистанційного моні-
торингу і багатокомпонентного комплек-
сного моделювання природно-техногенних
процесів і змін із застосуванням надпо-
тужних комп’ютерів і грід-систем. З іншо-
го боку, такими центрами стають лабора-
торії з проблем вивчення ДНК, біоінжене-
рії тощо. У перспективі відбудеться поєд-
нання зусиль цих двох напрямів з метою
розвитку керованої еволюції компонентів
біосфери.
Реалізація згаданих та інших завдань по-
требує ефективної координації і управлін-
ня процесом екологізації діяльності люд-
ства і ноосферизації зусиль щодо відро-
дження та вдосконалення нашого спільно-
го, для людини і природи, дому. Спочатку
це можуть бути координаційні ради, комісії
на зразок Європейської комісії в ЄС з виді-
ленням і підпорядкуванням окремих ланок
суверенітету для колективного управління.
Але, зрештою, реалізація стратегії потребує
створення єдиного представницького і ке-
рівного органу, який має сформуватися на
основі найбільш науково підготованих, ви-
сокоморальних, широкоосвічених, культур-
них людей. Вибори і призначення на важ-
ливі керівні посади повинні відбуватися з
урахуванням обґрунтованих уявлень пере-
дової, екологічно досвідченої частини гро-
мадськості, тобто еліти в справжньому, а не
в спотвореному, як це спостерігаємо тепер,
сенсі цього слова.
Зрозуміло, що це тільки окремі нотатки
до стратегії дій. Кожне з викладених поло-
жень потребує критичного аналізу, науко-
вого обґрунтування і конкретизації, погли-
блення й суттєвого розширення. Процес
створення такої стратегії і програми дій по-
винен постійно оновлюватись і в чомусь
змінюватись. Але головна ідея — поступове
досягнення дедалі гармонійнішого керова-
ного узгодженого розвитку людини і біо-
сфери, де людині належить активна роль, —
повинна залишатися основою майбутнього
розвитку всього людства. Підготовка такої
стратегії, її поступова реалізація, безумов-
но, складне завдання для людства. У про-
цесі її здійснення в наміченому напрямку
будуть змінюватись і покоління. Можна пе-
редбачити, що складність виконання окре-
мих положень цієї стратегії збільшувати-
меться в міру просування вперед. На цьому
шляху нас чекатимуть не тільки перепони,
пов’язані зі згубною дією техногенезу, але й
надзвичайні природні події, як-от: небажа-
ні зміни клімату, зневоднення земель, по-
годні аномалії, виверження вулканів, зем-
летруси й багато інших невідомих ризиків і
несподіванок. Тільки подолавши їхні на-
слідки і не спинившись у своєму русі впе-
ред, ми зможемо перейти від передісторії
нашої квазіцивілізації до справжньої істо-
рії повноцінної цивілізації людства, яке
стане колективним розумом ноосфери! Вва-
жаю, що саме про такий розвиток людства
мріяв В. Вернадський, розвиваючи ідею но-
осфери.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2111 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T11:55:29Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шестопалов, В. 2008-09-08T15:11:14Z 2008-09-08T15:11:14Z 2008 Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи / В. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2008. — N 5. — С. 3-9. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2111 Діяльність людини призвела до суттєвих негативних змін у біосфері, утворення техносфери з деформацією верхніх шарів літосфери, ґрунтів, забруднення ландшафтів, вод, повітря тощо. Автор статті доводить, що запропоновані на сьогодні глобальні й національні заходи щодо стабілізації та покращення екологічних умов є недостатніми. Тому необхідно створювати нову ідеологію і стратегію існування цивілізації, які б базувалися на принципах керованого спільного розвитку людства і біосфери, активного впровадження в основні сфери життя екологічних засад і вимог, досягнень біологічних й інших природничих наук, зокрема ДНК-біотехнологій і біобезпеки, поступової екологізації виробництва та інших видів діяльності людства. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Актуально Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи Article published earlier |
| spellingShingle | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи Шестопалов, В. Актуально |
| title | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| title_full | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| title_fullStr | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| title_full_unstemmed | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| title_short | Керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| title_sort | керована коеволюція як стратегія подолання глобальної екологічної кризи |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2111 |
| work_keys_str_mv | AT šestopalovv kerovanakoevolûcíââkstrategíâpodolannâglobalʹnoíekologíčnoíkrizi |