Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст.
До нашого часу поряд з офіційними (затвердженими в юридично установлений спосіб) продовжують творитися і функціонувати традиційні назви місць, які також можна визначити як назви неадміністративних утворень. На терені будь-якого міста переважну частину таких топонімів становлять хороніми, тобто назви...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211109 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX-початку XXI ст. / М. Долинська // Місто: історія, культура, суспільство. — 2016 — № 1. — С. 191-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859492964612440064 |
|---|---|
| author | Долинська, М. |
| author_facet | Долинська, М. |
| citation_txt | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX-початку XXI ст. / М. Долинська // Місто: історія, культура, суспільство. — 2016 — № 1. — С. 191-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | До нашого часу поряд з офіційними (затвердженими в юридично установлений спосіб) продовжують творитися і функціонувати традиційні назви місць, які також можна визначити як назви неадміністративних утворень. На терені будь-якого міста переважну частину таких топонімів становлять хороніми, тобто назви обмеженої в якийсь спосіб ділянки на загальній території міста, інакше кажучи, − це назви, що описують будь-які утворення на території міста, за виключенням вулиць, проспектів, площ, майданів і т. п.
Відповідь на питання наскільки достовірним джерелом є урбаноніми, зокрема, хороніми, розпочинається з ретроспективного аналізу їхнього функціонування (життя).
Ретроспективне порівняння 65 хоронімів, що вживаються в живому мовленні в наш час, з джерелами (путівниками початку ХХ ст., картами міста середини ХІХ ст., супровідними до кадастрових карт журналами), дозволяють більш-менш визначити закономірності тривалості їхнього життя.
Оскільки для дослідження використано адміністративний поділ Львова його австрійського періоду (середмістя та чотири передмістя), зі студії необхідно виключити назви, які іменували об’єкти розташовані поза межами визначеної вище території. Це: 1. Назви всіх колишніх міських сіл. 2. Село Сигнівка, яке як адміністративна одиниця появилося десь в XIX ст. на теренах Галицького передмістя маґдебурзького періоду. 3. Назви межуючих з територією Львова сіл, які не перебували під юрисдикцією міста. 4. Мікротопоніми зафіксовані на теренах всіх названих вище давніх сіл. Отже, залишається 48 назв, які стосуються середмістя і передмість Львова. З них одна виникла наприкінці XX ст. і вісім впродовж його першої половини. Ще 15 хоронімів (як і об’єктів, які вони іменують) походять з XIX ст. Отже, тільки 24 назви, що зараз функціонують в розмовній мові на території міста, виникла раніше від середини XIX ст. Необхідно продовжити дослідження з ретроспективним порівнянням їх з назвами зафіксованими в ранньомодерних серійних джерелах.
До настоящего времени наряду с официальными (утвержденными юридически установленным способом) продолжают создававаться и функционировать традиционные названия мест, которые можно определить как названия неадминистративных образований. На территории любого города большую часть таких топонимов составляют хоронимы, то есть названия ограниченных каким-либо образом участков на общей территории города, иначе говоря, это названия, описывающие любые образования на территории города, за исключением улиц, проспектов, площадей и т. п.
Ответ на вопрос насколько достоверным источником является урбаноним, в частности, хороним начинается с ретроспективного анализа их функционирования.
Ретроспективное сравнение 65 хоронимов, предпринимаемых в живой речи в наше время, с источниками (путеводителями начала ХХ в., Картами города середины XIX в., сопроводительными к кадастровым картам журналами), позволяют более или менее достоверно определить продолжительность их жизни.
Поскольку для исследования использовано административное деление Львова его австрийского периода (центр города и четыре пригорода), из статьи необходимо исключить названия, которые именовали объекты расположенные за пределами определенной выше территории. Это: 1. Названия всех бывших городских сел; 2. Село Сигнивка, которое как административная единица появилось где-то в XIX в. на территории Галицкого пригорода Магдебургского периода; 3. Названия граничащих с территорией Львова сел, которые не находились под юрисдикцией города; 4. Микротопонимы, зафиксированные на территории всех названных выше древних сел. Итак, остается 48 названий, которые касаются центра города и пригородов Львова. Из них одно возникло в конце XX в. и восемь в его первой половине. Еще 15 хоронимов (как и объектов, которые они именуют) происходят из XIX в. Итак, только 24 названия, которые сейчас функционируют в разговорной речи на территории города, возникли раньше середины XIX в. Необходимо продолжить исследования по ретроспективным сравнениям их с названиями, зафиксированными в раннемодерных серийных источниках.
There are official and traditional names of places upon the territory of the town or the city. They have existed from the ancient times till contemporary days. The official ones have been given by the executive body, and the traditional names are describing the place by nearby locations, buildings or nature objects. Toponyms are divided in different classes and subclasses. Horonyms describe nonlinear structures (territories) and were used to call any places on town’s area, except for streets or squares. Horonyms do not provide the information about the official administrative division of the contemporary time, but were putting traditional names in use.
In order to answer the question - how long this class of the city’s names lasted, one have to base on retrospective comparison of the pre-statistical source. The contemporary vocabulary of Lviv’s dialect (“Leksykon lvivskyy povazhno i na zhart”) have fixed 65 horonyms of Lviv’s area, which currently are being used by city dwellers. That was the basement of analysis by the retrospective method. This data was compared with such sources: late 19 c.-early 20 c. guidebooks and middle 19 c. maps with their accompaniment notes.
The administrative units’ division of Lviv’s territory was applied in this article, because during long 19 century Lviv was a part of Austro-Hungary Empire. That’s why 4 groups of horonyms were excluded: 1. the names of the former city’s villages that are currently preserved as the city’s horonyms, because those villages were absorbed into the city only during 20-th century. (Today names of those former villages do not reflect the administrative units’ division); 2. village Sygnivka, which was founded only in the 20th years of 19th century on the area of the former suburb Halytskie of Lviv’s early modern period; 3. the names of villages, which surrounded town’s area, but were not under the rule of the town hall; 4. all names of objects, which were upon the area of these villages.
So after exclusion we have 48 names (horonyms). Analysis showed that one name came into being in late 20th century and eight other ones during its first half. Fifteen horonyms, as well, as their names were founded during 19th century. So, that leaves us with twenty-four names, which were established during earlier period and are being used now in the city. We need to continue research on a retrospective comparison of the named recorded in the early modern serial sources.
|
| first_indexed | 2026-03-12T21:24:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
191
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
Мар’яна Долинська,
д. і. н., професор,
Український католицький університет
e-mail: mardol@ucu.edu
ФУНКЦІОНУВАННЯ ХОРОНІМІВ
НА ТЕРИТОРІЇ ЛЬВОВА ВПРОДОВЖ
СЕРЕДИНИ XIX – ПОЧАТКУ XXІ ст.
До нашого часу поряд з офіційними (затвердженими в юридично уста-
новлений спосіб) продовжують творитися і функціонувати традиційні
назви місць, які також можна визначити як назви неадміністративних
утворень. На терені будь-якого міста переважну частину таких то-
понімів становлять хороніми, тобто назви обмеженої в якийсь спосіб
ділянки на загальній території міста, інакше кажучи, − це назви, що
описують будь-які утворення на території міста, за виключенням ву-
лиць, проспектів, площ, майданів і т. п.
Відповідь на питання наскільки достовірним джерелом є урбано-
німи, зокрема, хороніми, розпочинається з ретроспективного аналізу
їхнього функціонування (життя).
Ретроспективне порівняння 65 хоронімів, що вживаються в жи-
вому мовленні в наш час, з джерелами (путівниками початку ХХ ст.,
картами міста середини ХІХ ст., супровідними до кадастрових карт
журналами), дозволяють більш-менш визначити закономірності три-
валості їхнього життя.
Оскільки для дослідження використано адміністративний поділ
Львова його австрійського періоду (середмістя та чотири передмістя),
зі студії необхідно виключити назви, які іменували об’єкти розташова-
ні поза межами визначеної вище території. Це: 1. Назви всіх колишніх
міських сіл. 2. Село Сигнівка, яке як адміністративна одиниця появи-
лося десь в XIX ст. на теренах Галицького передмістя маґдебурзького
періоду. 3. Назви межуючих з територією Львова сіл, які не перебували
під юрисдикцією міста. 4. Мікротопоніми зафіксовані на теренах всіх
названих вище давніх сіл. Отже, залишається 48 назв, які стосуються
середмістя і передмість Львова. З них одна виникла наприкінці XX ст.
і вісім впродовж його першої половини. Ще 15 хоронімів (як і об’єктів,
які вони іменують) походять з XIX ст. Отже, тільки 24 назви, що зараз
функціонують в розмовній мові на території міста, виникла раніше від
середини XIX ст. Необхідно продовжити дослідження з ретроспектив-
ним порівнянням їх з назвами зафіксованими в ранньомодерних серійних
джерелах.
Ключові слова: урбанонім, хоронім, традиційна назва, денотат,
Львів.
Традиційно в історичній науці стверджується, що топоніми
(з усіма підкласами) є історичним джерелом. Наприклад,
урочище носить назву “Замочок“, то допускається, що саме
© Мар’яна Долинська, 2016
УДК: 528.4(477.83)«18/20»
192
Місто: історія, культура, суспільство
тут можна сподіватися при археологічному дослідженні залишків
якихось фортифікацій.
Великим підкласом топонімів є урбаноніми, які в свою чер-
гу поділяються на одоніми (назви вулиць, проспектів та інших
подібних утворень), ахороніми (назви площ, майданів і т. п.) та
хороніми (до яких можна віднести всю решту рукотворних і при-
родніх утворень на адміністративній території міста)1. Отже, хо-
ронім може фізично співпадати з іншим рівноправним підкласом
топонімів, бо, якщо це, для прикладу, гора чи горб на терені міста,
то її назву можна одночасно визначити як хоронім і як оронім.
Чи дійсно внутрішньоміські назви несуть пряму інформацію щодо
природних умов, стосунків власності, унікальних споруд, розта-
шування конкретних об’єктів, транспортних напрямів минулого?
Усі топоніми можна поділити на офіційні та неофіційні. В
модерний період практично всі назви мають офіційний характер,
оскільки надаються органами влади відповідно до прийнятої про-
цедури. У Львові до моменту впровадження статусу ґмінної авто-
номії найменування були неофіційними, вони ввійшли у вжиток
з усного мовлення, поширилися на деякі документи, на мапи, що
досить широко використовувалися від середини XVIII ст. Тому
такі назви можна називати традиційними. Складається враження,
що традиційний характер назв не створював проблем ні мешкан-
цям, ні владі, більше того, цього, здається, ніхто навіть не усві-
домлював. Принаймні, з протоколів створеної у 1867 р. комісії у
справі нового нумерування будинків і визначення назв передмість
та вулиць2 складається враження, що вулиці вони попросту лише
перейменовували; виданий у 1872 р. (рік після офіційного впрова-
дження нових назв та нумерації нерухомості) довідник навіть має
розділи “Odselacz od dawnych nazw ulic, drόg i placόw do nowych“3
(Відсилач від старих назв вулиць, доріг і площ до нових).
Неофіційні традиційні назви виникали і зникали, окремі з них
закріпилися на тривалі періоди.
Фрагментарне соціологічне опитування мешканців сучасного
Львова показує, що політично бурхливе XX століття перервало
колективну історичну пам’ять народу. Ніхто з опитуваних не зміг
пояснити, що Замарстинів, Голоско Велике, Голоско Мале, Брюхо-
вичі, Білогоща, Скнилів, Кульпарків, Зубря, Сихів і Малехів тро-
хи більше ніж два століття тому вважалися міськими селами. Тим
більше ніяких пояснень не було щодо колишніх неадміністратив-
них утворень (фільварків, приватних ланів, “вулиць“, осель маґде-
бурзького періоду, а, деколи і пізнішого часу)4.
Дещо краща ситуація склалася з гідронімами. Для прикладу,
невеличкий потічок, що протікає на території нинішнього Скни-
лівського парку, відповідно до документів XVII–XVIII ст. називав-
ся Гнилим (Zgniły)5. На питання інтерв’юера як називається стру-
мок вісімдесятип’ятирічна мешканка даної околиці відповіла: “Та
то раніше було як річка, ми туди, пам’ятаю, водили кіз поїти на
Гнилку, а зараз там таке понабудовували…“6. З цієї короткої цита-
ти чітко випливає, що гідронім, який існував століттями, протягом
другої половини XX ст. став анахронізмом навіть для старших ві-
ком місцевих мешканців, адже опитувана особа не відповіла на
1 Казимирова, І. А. (n.d.) Оно-
мастична терміносистема А.
О. Білецького в сучасній термі-
нографії. Avaliable from: http://
www.term-in.org/goods/15-1-1-1/
category/id117/.[Accessed May
25, 2016].
2 Центральний державний
історичний архів України у
Львоі (далі ЦДІАЛ), ф. 52,
оп. 1, спр. 34.
3 (1872) Skorowidz nowych i
dawnych numerόw realności
tudzież nazw ulic i placόw krόl.
Stolicznego miasta Lwowa we-
dług uchwał rady miejskiej z r.
1871. Lwów, 122, 254-266.
4 Опитування здійснено студен-
тами Українського католицько-
го університету в 2008-2009 рр.
5 Долинська, М. (2006) Істо-
рична топографія Львова XIV-
XIX ст. Львів, 11-112.
6 Інтерв’юер Домініка Муко-
мол, 19 листопада 2008 р.
193
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
пряме запитання про назву струмка, а лише вжила її ніби між ін-
шим.
У Львові існували і залишилися до тепер низка урбанонімів,
до яких не існує денотата7. Наприклад, сьогодні неможливо ви-
значити чим є, наприклад, Софіївка, Персенківка, Цетнерівка, Ли-
чаків і т. п. Це пояснюється тим фактом, що об’єкт, який характе-
ризувався денотатом перестав існувати, а його назва перейшла на
більш-менш визначену територію, яка, до речі немає чітко описа-
них меж. Такі території можна охарактеризувати як неадміністра-
тивні утворення8, а внутрішньоміські назви, що їм відповідають –
хоронімами/назвами неадміністративних утворень.
Сучасний Лексикон9 характеризує такі території як місцевості
або дільниці і описує за допомогою назв вулиць або інших широко
впізнаваних в місті територій. Дослідження подає 65 назв (крім
назв гір/горбів та рік/потоків) неадміністративних утворень.
При ретроспективному порівнянні з давнішими джерелами
видно, що до наших днів дійшло зовсім небагато назв неадміні-
стративних утворень, зафіксованих у писемних та картографічних
джерелах середини XIX – початку XX ст., що відповідають хоро-
німам зібраним у Лексиконі (див. табл. 1). Ці назви можна класи-
фікувати відповідно до їхніх денотатів.
По-перше, це назви всіх колишніх міських сіл, а саме: Білогор-
ща, Голоско (Голосько), Замарстинів, Клепарів, Кульпарків, Сихів,
Скнилівок. В маґдебурзьку епоху Львів на феодальних засадах
володів селами, що постали на належних йому ланах (Клепарів,
Голоско Велике, Голоско Мале, Замарстинів) та обшарах (Біло-
горща, Кульпарків, Брюховичі); села Малехів і Скнилівок були у
власності львівських шпиталів, а села Зубря і Сихів – у приватній
власності райців маґістрату міста Львова10. Вже аж у XX ст. те-
риторії названих міських сіл були приєднані до території Львова,
назви збереглися, переважно у назвах вулиць11, тому ці хороніми
сьогодні не мають денотатів компонентів, а колись чітко описа-
ні їхні межі стерлися з колективної пам’яті. Смт Брюховичі та с.
Малехів і сьогодні адміністративно не належать до Львова, чим і
пояснюється відсутність цих назв у Лексиконі. Незрозуміло, чому
відсутнє гасло Зубра/Зубря, адже вулиця Зубрівська існує.
По-друге, село Сигнівка, яке як адміністративна одиниця
з’явилося десь в XIX ст. на теренах Галицького передмістя маґде-
бурзького періоду12; сьогодні в межах його колишніх теренів про-
бігає вул. Сигнівка, а хоронім Сигнівка зберігається в мовленні,
позначаючи дещо ширшу від вулиці територію.
По-третє, назви межуючих з територією Львова сіл, які не
перебували під юрисдикцією міста. З літографічної мапи 1841
р. випливає, що крім міських сіл Львів оточували села: Збоїська,
Знесіння, Кривчиці, Лисиничі, Винники, Козельники, Сокільники,
Скнилів. У формі збереженого хороніма Лексикон фіксує лише
Знесіння, крім цього сьогодні існують вулиці Старознесенська і
Новознесенська. Решта назв сіл зафіксована тільки у назвах ву-
лиць: Збоїща, Кривчицька Дорога, Лисенецька, Винниківська, Ко-
зельницька, Сокільницька, Скнилівська. При чому з перелічених
одонімів на початок XX ст. існували тільки вулиці з назвами Кри-
вчицька і Знесіння, які провадили до відповідних сіл.
7 Денотат – загальна наз-
ва найменованого об’єкта,
наприклад слово вулиця для
конкретної назви чи слово
місто для назви Львів. Зубко,
А. (2011) Українська ономас-
тика: здобутки та проблеми.
Avaliable from: www.history.
org.ua/JournALL/sid/15/19.pdf
– 29. 09. 2011) [Accessed May
25, 2016] Для цього поняття
вживають й інші терміни, таке
як атрибутний компонент,
утотожнюючий член назви/
utożsamiający członek nazwy.
Handke, K. (2011) Dzieje War-
szawy nazwami pisane. Warsza-
wa: Argraf, 28)
8 Долинська, М. (2006) Істо-
рична топографія Львова XIV-
XIX ст. Львів, 168-172.
9 Хобзей, Н., Сімович, К.,
Ястремська, Т., Дидик-Меуш,
Г. (2009) Лексикон львівський
поважно і на жарт. Львів:
Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН
України, 58, 60, 69, 82, 85, 86,
87, 88, 115, 139, 156, 163, 215,
227, 231, 251, 266, 270, 277,
281, 289, 303, 305, 306, 307,
308, 309, 317, 321, 326, 331,
355, 363, 390, 415, 417, 433,
438, 439, 449, 476, 505, 508,
517, 518, 520, 522, 531, 534,
589, 600, 607, 610, 620, 642,
644, 650, 651, 652.
10 Долинська, М. (2004) Хоро-
німи на територіях колишніх
міських сіл Львова. Дрогобиць-
кий краєзнавчий збірник (Вип.
8), 229-235.
11 Вулиці Клепарівська і Ма-
лехівська вказують напрямок
до колишніх однойменних сіл,
вулиці Білогорща, Сихівська
розташовані на територіях
колишніх сіл із співзвучними
назвами, вулиці Кульпарків-
ська і Замарстинівська і вказу-
ють напрями, і частково проля-
гають через їхню територію.
12 Долинська, М. (2006) Істо-
рична топографія Львова XIV-
XIX ст. Львів, 108.
194
Місто: історія, культура, суспільство
По-четверте, мікротопоніми зафіксовані на теренах всіх наз-
ваних вище давніх сіл:
Баторівка // Батярівка на теренах колишнього села Рясна
Польська (Рясне). Територія адміністративно приєднана до Льво-
ва аж наприкінці XX ст. В маґдебурзький період село Рясна ме-
жувало з Галицьким передмістям Львова (з XIX ст. – Сигнівкою),
львівськими міськими селами Клепаровим та Білогорщою і села-
ми інших юрисдикцій – Рудном, Зимноводкою, Зимною Водою13.
Богданівка. На початку XX ст. неадміністративне утворення з
такою назвою локалізується між сучасними вулицями Сяйво, Ши-
рокою і залізничною колією14; так само асоціюють цю традиційну
назву мешканці названих околиць. Іван Крип’якевич вважав, що
це поруч із Левандівкою “нові оселі“, що виникли після побудо-
ви головного залізничного вокзалу15. На початок XX ст. хоронім
мав відповідник: Богданівка – оселя за городецькою рогаткою
(Bogdanówka)16. Наприкінці XVIII ст. записи Йосифінської метри-
ки неодноразово інформують, що будинки, городи і т. п. фізич-
них осіб належать до Богдановича (“Bogdanowicza“ чи “JMPan
Bogdanowicza“)17, окремі конскрипційні номери яких на початок
XX ст. відповідають адресі згаданої оселі, що розташовувалася на
рівні тогочасних високих номерів вулиці Городецької18. Ще одна
Богданівка або “Воля Богданова“ згадується в документі 1618 р.19
і локалізується на непарному боці вул. П. Куліша від рогу з вул.
М. Балабана до рівня вул. Газової20. В сприйнятті сучасників за-
лишилася тільки пізніша Богданівка – поблизу вул. Городоцької.
Боднарівка // Бондарівка – у районі автовокзалу та автобусно-
го заводу попри вул. Стрийську. Довідник початку XX ст. харак-
теризує цю територію (Bodnarówka) як фільварок за Стрийською
рогаткою21, яка розташовувалася в той час неподалік стику вулиць
Стрийської і Сахарова. Фільварок, напевно, існував на момент пу-
блікації путівника і розташовувався на теренах колишнього села
Зубря.
Винниці – місцевість на ґрунтах колишнього міського села
Клепарів, що вказує на факт існування тут виноградників22.
Жлоби – урочище під Винниківським лісом неподалік Кри-
вчиць.
Кортумівка місцевість у районі сучасної вулиці Золотої
(ближче до межі з Клепаровом), назва походить від прізвища гу-
берніального радника Ернеста Кортума23, що жив на переломі
XVIII – XIX ст.
Левандівка // Кустарівка. На початку XX ст. на теренах коли-
шнього міського села Білогорща на північ від центральної заліз-
ничної станції виділили, розпланували і розбудували селище для
працівників залізниці.
Сагара розташовувалася в мальовничій місцевосці біля
Брюховичі. Як можна додуматися на підставі спогадів найстар-
ших пластунів, назва з’явилася на зламі XIX – XX ст. на засаді
протиріччя між фактичною красою природи та первинною назвою
(Сахара) пустелі.
Ялівець. Автор путівника початку XX ст. називає це утворен-
ня (Jałowiec) передмістям (!?) за Личаківською рогаткою і наголо-
13 ЦДІАЛ. Ф. 52, оп. 1,
спр. 524, арк. 2а.
14 Долинська, М. (2006)
Історична топографія Львова
XIV-XIX ст. Львів, 180.
15 Крип’якевич, І. (1991)
Історичні проходи по Львові.
Львів: Каменяр, 131.
16 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 37.
17 ЦДІА УК. Ф. 19, оп. 12,
спр. 2, арк. 34зв., 36зв.
18 Долинська, М. (2002)
Йосифінська метрика як
джерело для вивчення
території львівських перед-
мість. Семінарій “Княжі часи“.
Давній Львів, 50.
19 Капраль, М. (2003) На-
ціональні громади Львова
XVI-XVIII ст. (соціально–пра-
вові взаємини) Львів: ЛНУ
ім. І. Франка, Львівське від-
ділення Ін-ту української ар-
хеографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН
України, 340.
20 Долинська, М. (2006) Істо-
рична топографія Львова XIV-
XIX ст. Львів, 241.
21 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 37.
22 Крип’якевич, І. (1991) Іс-
торичні проходи по Львові.
Львів: Каменяр, 149.
23 Там само, 132.
195
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
шує, що це народна локальна назва, яка походить від неродючого
ґрунту24. В маґдебурзький період урочище могло адміністративно
належати до села Кривчиці.
Всі чотири групи хоронімів не можуть бути використаними
для вивчення урбанізованої частини Львова пізньосередньовічно-
го та ранньомодерного часу, адже навіть ті місцевості, які у вказану
епоху адміністративно підпорядковувалися місту мали чітко вира-
жений сільський або зелений характер історичного ландшафту.
Безперечно давніми є хороніми – назви колишніх сіл (міського
та інших підпорядкувань), найдавніші з них дійшли до нас з пев-
ними мовними трансформаціями з XIV ст. Проте навіть вони (як
було показано вище) не сприймаються сучасниками як назви коли-
шніх сіл. Що стосується назв неадміністративних утворень і уро-
чищ на їхніх теренах, то всі вони (за винятком Винниці і, можливо,
Жлобів) походять щонайраніше зі зламу XVIII – XIX ст. (Богданів-
ка, Кортумівка), а об’єкти, що функціонували під цими назвами
існували ще на початку XX ст. Богданівка, Боднарівка і Ялівець
зафіксовані на початку XX ст. як оселя25, фільварок та “передміс-
тя“. Левандівка з’вляється в перших десятиліттях XX ст. Сагара і
Жлоби – це назви природних урочищ.
Хороніми, що залишилися, можна поділити за двома ознака-
ми – хронологічною і територіальною. На початок можна скори-
статися адміністративним поділом Львова в австрійський період:
середмістя та Галицьке, Краківське, Жовківське і Личаківське
передмістя, відкинувши попередньо назви, що явно походять з
XX ст.26 З хоронімів XX ст. назви Власна Стріха, Квітківка (Квят-
ківка, Філіпівка), Новий Львів та Професорська колонія (кольонія)
отримали в 1920-30-і роки дільниці, забудовані за спільними для
кожної з них містобудівно-архітектурними проектами.
Шуманівка. Назва походить від прізвища власника фабрики
сільськогосподарських машин Шумана, що існувала ще на по-
чатку XX ст.27, поруч з ветеринарною академією, яку утворили в
1897 р.28
Кракедани (Кракєдали, Кракидали, Кракідали, Кракідани),
Кракуси, Париж (Гандельси) – назви означали торговиці вживана-
ми речами, що функціонували наприкінці першої половини XX ст.
Клумба (Клюмба) – це традиційна назва, яка виникла під кі-
нець XX ст. в місці, на якому громадськість вимагала побудувати
пам’ятник Тарасові Шевченкові.
Решта хоронімів, представлених в Лексиконі за територіаль-
но-адміністративним поділом XІX ст., класифікуються так:
Галицьке передмістя: Байки (На Байках), Вулька, Залізні Води,
Кастелівка, Коснерівка (Персенківка, Перзенківка) це Кошнарів-
ка, Красучин, Новий світ, Погулянка, Рури. Сикстівка, Снопків,
Софіївка, Францівка, Хоружчина (Хорунщизна, Хорущина), Цита-
дель, Штіллерівка (Штілєрівка), Яблоновщина.
Краківське передмістя: Городок (Грудек)?, Копиткове, Сту-
дентське корзо (Іванове корзо).
Жовківське передмістя: Папарівка, Підзамче.
Личаківське передмістя: Баворівка, Кайзервальд, Кампіанів-
ська Вулька, Личаків (Ликачів), Маєрівка (Майорівка), Мазурівка,
24 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 64.
25 Оселею Іван Крип’якевич, а
за ним Мирон Капраль та інші
називають відокремлене не ур-
банізоване поселення на тери-
торії львівських передмість.
26 Межі передмість збереглися
майже незмінними порівнянно
з маґдебурзьким періодом.
27 Дорош, А. (2008) Проходи
не без задоволення і з морал-
лю. Львів, 83.
28 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 75.
196
Місто: історія, культура, суспільство
Медова печера (Медунка), диявольський млин (чортів млин), Пе-
сій ринок, Цетнерівка.
Середмістя: Зарваниця, Підвалля, Чорні вали.
Серед перелічених назв частина без сумніву походять з
XIX ст., щодо декількох інших можна досить впевнено допускати,
що назви появилися теж в цьому проміжку часу (який краще дату-
вати австрійським періодом Львова – 1772-1914 рр.):
Залізні Води. Сьогодні денотатом до назви є термін “парк“29.
Але і автор путівника початку XX ст., і Іван Крип’якевич в путів-
нику 20-х років того ж віку не використовують жодного денотата
до наймення і визначають його як мальовничу місцевість з ярами,
джерелами і потоками, де від 30-х років XIX ст. львів’яни любили
відпочивати30. Найраніше в доступних джерелах назва фігурує в
німецькій формі “Eisenbrund“ на літографічній мапі 1841р.31, що
хронологічно корелюється з даними путівників. Якщо місцевість
почала масово відвідуватися людьми у вказаний період, то з вели-
кою ймовірністю, можна вважати, що і її назва виникла в першій
третині XIX ст.
Красучин. З картографічного аналізу випливає, що утворення
з такою назвою в 30-х роках XX ст. розташовувалося на гострому
повороті між вулицями В. Стуса і Героїв Крут, а після остаточного
встановлення меж львівських передмість в XIV–XV ст. і до почат-
ку XX ст. саме ця лінія була межею між Галицьким передмістям і
селом Котельниками. В путівнику початку XX ст. Красучин дено-
татовано як фільварок (певніше всього, існуючий), який отримав
назву від попереднього власника Миколая Красуцького32, з чого
теж можна зробити висновок, що фільварок і відповідно його наз-
ва виникли у XIX ст.
Новий світ. Назва зафіксована на літографічній карті 1841 р.,
кадастровій мапі 1849 р. і в супровідному до неї журналі33. Ві-
домо, що назву отримала частина заходу Галицького передмістя
внаслідок порівняно інтенсивної її забудови після адміністратив-
но-територіальної реформи австрійської влади, тобто впродовж
першої половини XX ст.
Францівка. Назва відсутня в доступних джерельних матеріа-
лах, але її локалізація подана в Лексиконі34 при вул. Гіпсовій, доз-
воляє довідатися, що саме тут розташовувалося виробництво гіп-
су, засновником і власником яких була особа на прізвище Франц35,
отже назва походить від цього прізвища і виникла в XIX ст.
Цитадель. Сьогодні назву можна трактувати і як хоронім, і як
назву узгір’я поміж вулицями Коперніка, Стефаника, Мартовича,
М. Грушевського, Д. Вітовського, але однозначно зрозуміло, що
найменування виникло внаслідок будівництва фортифікаційного
комплексу в 1855-1857 рр.
Штіллерівка. Така назва не виступає в жодному з доступних
джерел. З пояснення в Лексиконі: “… в районі сучасних вулиць
Самійленка, Черешневої, Олени Пчілки: Ця дільниця називалася
ще Штіллерівкою. Неподалік, під горою Яцка, була цегельня ро-
дини Штіллерів“36 випливає, що назва (аналогічно до Шуманівки,
Францівки походить від прізвища власника підприємства, а згада-
на гора Яцка наводить на такі розмірковування: в довіднику по-
29 Парк закладено близько
1905 р.
30 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 130;
Крип’якевич, І. (1991) Історич-
ні проходи по Львові. Львів:
Каменяр, 112.
31 Долинська, М. (2004) Ма-
ловідома літографічна карта
Львова першої половини
XIX ст. Історичне картознав-
ство: Збірник наукових праць.
(Ред. кол.: Я. Дашкевич, П. Со-
хань та ін.) Львів, Київ, Нью-
Йорк, 266–270.
32 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 80.
33 Долинська, М. (2004) Ма-
ловідома літографічна карта
Львова першої половини
XIX ст. Історичне картознав-
ство: Збірник наукових праць.
(Ред. кол.: Я. Дашкевич,
П. Сохань та ін.) Львів, Київ,
Нью-Йорк, 266–270; ЦДІАЛ,
ф. 186, оп. 8, спр. 630; оп. 1,
спр. 3476.
34 Хобзей, Н., Сімович, К.,
Ястремська, Т., Дидик-Меуш,
Г. (2009) Лексикон львівський
поважно і на жарт. Львів:
Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН
України, 589.
35 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 53.
36 Хобзей Н., Сімович К.,
Ястремська Т., Дидик-Меуш
Г. (2009) Лексикон львівський
поважно і на жарт. Львів:
Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН
України, 642 (цитовано за
І. Мельником)
197
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
чатку XX ст. не названо жодної з названих І. Мельником вулиць.
Вони були розплановані і названі в 20-і роки XX ст., оскільки їх
під тогочасними назвами можна побачити на будь-якій туристич-
ній схемі міста кінця 20-х – 30-х років (Самійленка – Офіцерська,
Черешнева – під тією ж назвою). Зате згаданий довідник фіксує
сьогоднішню вул. О. Архипенка під тогочасною назвою “вул. св.
Яцка (sw. Jacka)“, як нововідкриту і названу в 1898 р.37 З контексту
цитати випливає, що автор використовував матеріали початку XX
ст. і саме тоді функціонувала назва Штіллерівка. Виникає питання,
коли родина Штіллерів могла стати власниками цегельні? З мап
XIX ст. видно, що на теренах між сучасними вулицями Зеленою
і Снопківською розкидалися розлогі домогосподарства, а поміж
ними приватні володіння і юридика Яблоновських38, яка станом
на 1788 р. іменувалася володіннями княгині воєводини Брацлав-
ської. Серед власності була і “cegielnia teyze XW Bracławsk[iey]“39,
яка локалізується приблизно в тому ж місці, що і цегельня Штіл-
лерів. Отже, наступні власники цегельні, напевно володіли нею
в австрійській період Львова, а назву можна вважати такою, що
походить з XIX ст.
Студентське корзо (Іванове корзо). Саме розташування цього
місця прогулянок на сучасній вулиці С. Бандери поблизу Львів-
ської політехніки вказує на момент появи назви після будівництва
головного корпусу комплексу цього вищого навчального закладу в
1872-1877 рр.
Папарівка. Хоча довідник початку XX ст. декларує, що цвин-
тар, названий Папарівкою був закладений в XVII ст., а його назва
походить від прізвища власника ґрунтів40, в Йосифінській метриці
для третьої частини Жовківського передмістя від 1788 р. йдеться
тільки про новий цвинтар (cmentarz nowy)41 по сусідству з васи-
ліанською церквою св. Івана Богослова, яка локалізується за су-
часною адресою: вул. Замкова, 16, тобто відповідає місцю розта-
шування кладовища для Жовківського передмістя, відкритого на
початку австрійського періоду Львова. Земельної власності роди-
ни Папарів поблизу вказаного місця Йосифінська метрика теж не
фіксує. І. Крип’якевич згадує про фільварок Папарів з XVII ст.,
що перейшов у власність монастиря св. Івана Богослова42. Мабуть,
вже після закладення цвинтаря появився хоронім “Папарівка“, як
відновлення давньої традиційної назви, яка, можливо, не існувала
потягом XVIII ст.
Кайзервальд. Загальновідомо, що заліснені терени пагорбів
на схід від Високого Замку були так названі в честь австрійського
цісаря.
Майорівка. Як вказує автор путівника початку XX ст. в його
час це був фільварок (Majerówka) за Личаківською рогаткою –
власність громадянина Львова Маєра, який жив у XIX ст.43
Мазурівка. В тому ж довіднику неоднозначно пояснюється,
що назва походить від мазурської оселі (osady), закладеної в сере-
дині XIX ст.44
Баворівка. Доступні джерела XIX – початку XX ст. не містять
цієї назви. Винятком є заголовок проекту на розбудову корпусів
лікарні на теперішній вул. Некрасова, опрацьованого в 20-і роки
37 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 63. У
сучасному краєзнавстві до-
сить широко пропагується як
історична назва “гора Яцка“
розташована саме при вул.
О.Архипенка. З наведеної
вище інформації випливає, що
назва цього горба є пізньою і
похідною від вулиці, оскільки
канонізований у 1594 р. св.
Яцек (1183-1257) насправді не
міг мати відношення до засну-
вання львівського домінікан-
ського монастиря.
38 Долинська, М. (2006) Істо-
рична топографія Львова XIV-
XIX ст. Львів, 230.
39 ЦДІАЛ, ф. 19, оп. 12, спр. 2,
поз 1446.
40 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 42.
41 ЦДІАЛ, ф. 19, оп. 12, спр. 4,
оп. поз. 685, арк. 51зв.
42 Крип’якевич, І. (1991)
Історичні проходи по Львові.
Львів: Каменяр, 20.
43 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, 88, 142.
44 Там само, 92.
198
Місто: історія, культура, суспільство
XX ст., де сказано, що будова ведеться на Баворівці45. І. Крип’яке-
вич тільки згадує цю назву, локалізуючи її територію вздовж су-
часної вулиці Мечникова і не вказує ні на походження назви, ні на
час її появи. Згадка подана в одному реченні з інформацією про
Мазурівку, тому наближено можна допустити, що назва Баворівка
бере свій початок теж у XIX ст.
Підвалля, Чорні вали. Як випливає з Лексикону, обидві назви
пояснюють колишнє розташування третьої східної лінії міських
фортифікацій (сучасні вулиці Підвальна і В. Винничека). Форма
“Підвалля“ швидше всього перенесена з польської мови, бо саме
таку офіційну назву отримала ця вулиця46 при першому офіцій-
ному запровадженні назв вулиць після 1870 р. Пояснити похо-
дження і час впровадження назви “Чорні вали“ важко, але навряд
вона могла існувати до моменту ліквідації міських фортифікацій
австрійською владою.
Отже з 48 назв, які стосуються середмістя та передмість Льво-
ва одна виникла наприкінці XX ст., а вісім – впродовж його першої
половини. Ще 15 хоронімів (як і об’єктів, які вони іменують) похо-
дять з XIX ст. Щодо решти назв необхідне спеціальне досліджен-
ня з ретроспективним порівнянням їх з назвами, зафіксованими в
ранньомодерних серійних джерелах.
Варто зазначити, що, як сказано в Лексиконі, джерелом до
нього (це стосується і аналізованих тут хоронімів) були, як живе
мовлення, так і літературні та популярно-наукові видання. Тому
деякі хороніми зазначені у виданні мають, так би мовити, істори-
ко-літературне походження, тобто вони використовувалися в до-
кументах декілька століть тому, були забуті, але згодом віднайдені
дослідниками (наприклад, Іваном Крип’якевичем), впроваджені в
популярні публікації і частково цим повернені в обіг.
Не залежно від наступного ретроспективного аналізу, з викла-
деного випливає, що до внутрішньоміських назв в якості істори-
ко-урбаністичних джерел треба ставитися обережно, враховуючи
момент їхнього виникнення і тривалість функціонування хороні-
мів на теренах міста.
REFERENCES
Kazymyrova, I. A. (n.d.). Onomastychna terminosystema A. O. Bilets¬-
koho v suchasnii terminohrafii. Avaliable from: http:// www.term-in.org/
goods/15-1-1-1/ category/id117/.[Accessed May 25, 2016].
Skorowidz nowych i dawnych numerόw realności tudzież nazw ulic i
placόw krόl. Stolicznego miasta Lwowa według uchwał rady miejskiej z r.
1871. (1872)/ Lwów.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 52, op.
1., spr. 34.
Zubko A. (2011). Ukrainska onomastyka: zdobutky ta problemy. Avali-
able from: www.history. org.ua/JournALL/sid/15/19.pdf. [Accessed May 25,
2016].
Handke, K. (2011). Dzieje Warszawy nazwami pisane. Warszawa: Ar-
graf.
Dolynska, M. (2006). Istorychna topografia Lvova XIV-XIX st. Lviv.
Khobzei, N., Simovych, K., Yastremska, T., Dydyk-Meush, H. (2009).
Leksykon lvivskyy povazhno i na zhart. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I.
Krypiakievycha NAN Ukrainy.
45 Державний архів Львівської
області. Ф. 2, оп. 2, спр. 1611,
арк. 3.
46 Barański, Fr. (1902) Przewod-
nik po Lwowie. Z planem i wido-
kami Lwowa. Lwów: Nakładem
księgarni H. Altenberga, S.111.
199
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
Dolynska, M. (2004). Khoronimy na terytorii kolyshnich miskykh sil
Lvova. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk (Vyp. 8), 229-236.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 52, op. 1,
spr. 524, іark. 2a.
Krypiakievych, I. (1991). Istorychni prokhody po Lvovi. Lviv: Kame-
niar.
Barański, Fr. (1902). Przewodnik po Lwowie. Z planem i widokami
Lwowa. Lwów: Nakładem księgarni H. Altenberga.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 19, op. 12,
spr. 2,ark. 34zv., 36zv.
Dolynska, M. (2002). Yosyfinska metryka yak dzherelo dlia vyvchennia
terytorii lvivskykh peredmist. Sminarii “Kniazhi chasy”. Davnii Lviv. Lviv,
42–58.
Kapral, M. (2003). Natsinalni hromady Lvova XVI-XVIII st. (sotsial-
no-pravovi vzaiemyny). Lviv: LNU im. I. Franka, Lvivske viddilennia In-
tu ukrainskoi arkheohrafii ta dzereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho NAN
Ukrainy.
Dorosh, A. (2008). Prokhody ne bez zadovolennia i z moralliu. Lviv.
Dolynska, M. (2004). Malovidoma litohrafichna karta Lvova pershoi
polovyny XIX st. Istorychne kartoznavstvo: Zbirnyk naukovykh prats (Red.
kol.: Ya Dashkevych, P. Sokhan na in.). Lviv, Kyiv, New York, 266–270.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 186, op.
8, spr. 630.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 186, op.
1, spr. 3476.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F. 19, op.12,
spr. 2,poz. 1446.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u Lvovi, F 19, op.12,
spr. 4, poz. 685, ark. 51zv.
Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti, F. 2, op. 2, spr. 1611, ark. 3.
Марьяна Долинская
ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ ХОРОНИМОВ НА ТЕРРИТОРИИ
ЛЬВОВА В СЕРЕДИНЕ XIX – НАЧАЛЕ XXI ВЕКА
До настоящего времени наряду с официальными (утвержденными юри-
дически установленным способом) продолжают создававаться и функ-
ционировать традиционные названия мест, которые можно опреде-
лить как названия неадминистративных образований. На территории
любого города большую часть таких топонимов составляют хорони-
мы, то есть названия ограниченных каким-либо образом участков на
общей территории города, иначе говоря, это названия, описывающие
любые образования на территории города, за исключением улиц, про-
спектов, площадей и т. п.
Ответ на вопрос насколько достоверным источником является ур-
баноним, в частности, хороним начинается с ретроспективного анали-
за их функционирования.
Ретроспективное сравнение 65 хоронимов, предпринимаемых в жи-
вой речи в наше время, с источниками (путеводителями начала ХХ в.,
Картами города середины XIX в., сопроводительными к кадастровым
картам журналами), позволяют более или менее достоверно опреде-
лить продолжительность их жизни.
Поскольку для исследования использовано административное деле-
ние Львова его австрийского периода (центр города и четыре приго-
рода), из статьи необходимо исключить названия, которые именовали
объекты расположенные за пределами определенной выше территории.
Это: 1. Названия всех бывших городских сел; 2. Село Сигнивка, которое
200
Місто: історія, культура, суспільство
как административная единица появилось где-то в XIX в. на террито-
рии Галицкого пригорода Магдебургского периода; 3. Названия гранича-
щих с территорией Львова сел, которые не находились под юрисдикци-
ей города; 4. Микротопонимы, зафиксированные на территории всех
названных выше древних сел. Итак, остается 48 названий, которые
касаются центра города и пригородов Львова. Из них одно возникло в
конце XX в. и восемь в его первой половине. Еще 15 хоронимов (как и
объектов, которые они именуют) происходят из XIX в. Итак, только 24
названия, которые сейчас функционируют в разговорной речи на тер-
ритории города, возникли раньше середины XIX в. Необходимо продол-
жить исследования по ретроспективным сравнениям их с названиями,
зафиксированными в раннемодерных серийных источниках.
Ключевые слова: урбанононим, хороним, денотат, Львов.
Maryana Dolynska
THE MIDDLE 19TH CENTURY – EARLY 21ST CENTURY
FUNCTIONING OF LVIV’S HORONYMS
There are official and traditional names of places upon the territory of the
town or the city. They have existed from the ancient times till contemporary
days. The official ones have been given by the executive body, and the tradi-
tional names are describing the place by nearby locations, buildings or nature
objects. Toponyms are divided in different classes and subclasses. Horonyms
describe nonlinear structures (territories) and were used to call any places
on town’s area, except for streets or squares. Horonyms do not provide the in-
formation about the official administrative division of the contemporary time,
but were putting traditional names in use.
In order to answer the question - how long this class of the city’s names
lasted, one have to base on retrospective comparison of the pre-statistical
source. The contemporary vocabulary of Lviv’s dialect (“Leksykon lvivskyy
povazhno i na zhart”) have fixed 65 horonyms of Lviv’s area, which currently
are being used by city dwellers. That was the basement of analysis by the ret-
rospective method. This data was compared with such sources: late 19 c.-ear-
ly 20 c. guidebooks and middle 19 c. maps with their accompaniment notes.
The administrative units’ division of Lviv’s territory was applied in this
article, because during long 19 century Lviv was a part of Austro-Hungary
Empire. That’s why 4 groups of horonyms were excluded: 1. the names of
the former city’s villages that are currently preserved as the city’s horonyms,
because those villages were absorbed into the city only during 20-th century.
(Today names of those former villages do not reflect the administrative units’
division); 2. village Sygnivka, which was founded only in the 20th years of 19th
century on the area of the former suburb Halytskie of Lviv’s early modern
period; 3. the names of villages, which surrounded town’s area, but were not
under the rule of the town hall; 4. all names of objects, which were upon the
area of these villages.
So after exclusion we have 48 names (horonyms). Analysis showed that
one name came into being in late 20th century and eight other ones during its
first half. Fifteen horonyms, as well, as their names were founded during 19th
century. So, that leaves us with twenty-four names, which were established
during earlier period and are being used now in the city. We need to continue
research on a retrospective comparison of the named recorded in the early
modern serial sources.
Keywords: urbanonym, horonym, traditional name, Lviv.
201
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
ДОДАТКИ
РЕТРОСПЕКЦІЯ ВЖИВАННЯ
І ЗВУЧАННЯ ЛЬВІВСЬКИХ ХОРОНІМІВ
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
1 Баворівка дільниця Личакова в
районі сучасної вул.
Мечникова
2 Байки // На
Байках
…стара оселя Na Bajkach
3 Баторівка //
Батярівка
Дільниця в північ-
но-західній частині
міста, яка раніше
належала до підльвів-
ського села Рясна
Польська (Рясне)
4 Білогорща Дільниця в західній
частині міста, яка
раніше була підльвів-
ським селом
5 Богданівка дільниця на Краків-
ському передмісті –
район сучасної вул..
Базарної
Bogdanówka
Оселя за
городецькою
рогаткою
Bogda-
nowka,
II
Bogda-
nowka
Bogda-
nowka
6 Боднарівка ⇒
Бондарівка
дільниця в півден-
ній частині міста – у
районі автовокзалу
та Автобусного за-
воду, що на вул..
Стрийській
Bodnarówka
Фільварок за
Стрийською
рогаткою
Bodna-
rówka, I
Bedna-
rowka
7 Винниці дільниця у Клепарові
8 Власна Стріха невелика дільниця
міста в районі ча-
стини вулиці Панаса
Мирного
9 Вулька місцевість у межах
сучасних вулиць
Стрийська, Сахарова
Wulka Wulka,I Wulka Wulka Wulka
10 Голоско
(Голосько)
Дільниця в північній
частині міста, яка
раніше була підльвів-
ським селом
11 Городок //
Грудек
Дільниця міста в
районі вулиці Горо-
доцької – від вулиць
Ярослава Мудрого і
Є. Озаркевича до цер-
кви св. Анни
202
Місто: історія, культура, суспільство
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
12 Жлоби Невелика місцевість
під Винниківським
лісом неподалік Кри-
вчиць
13 Залізні Води Південно-східна діль-
ниця міста;парк…;
мікрорайон, що на-
лежить до Нового
Львова
Zelazna
Woda
_ Eise n-
brund
14 Замарстинів дільниця в північній
частині міста, яка
раніше була підльвів-
ським селом
15 Зарваниця дільниця міста між
вулицею Сербською
та арсеналом
16 Знесіння дільниця в північній
частині міста, яка
раніше була підльвів-
ським селом
17 Кайзервальд дільниця Львова, що
простягається між
Високим Замком,
Знесінням та Личаків-
ською
18 Кампіанівська
Вулька
дільниця міста в кін-
ці сучасної вулиці
Пекарської навпроти
Личаківського кладо-
вища
19 Кастелівка дільниця в півден-
но-західній частині
міста, в районі сучас-
них вулиць Сахарова
та Котляревського
Kast eló-
wka, II
Cast el-
lowka
20 Квітківка /
Квятківка
(Філіпівка)
околиця в районі су-
часної вулиці Грицая
21 Клепарів дільниця в північ-
но-західній частині
міста, яка раніше була
під львівським селом
22 Клумб а ⇒
Клюмба
місце на проспекті
Свободи, де вста-
новлено пам’ятник
Т.Шевченкові
23 Копиткове дільниця в районі
вулиць І.Тобілевича і
І.Боберського
203
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
24 Студентське
корзо⇔ іванове
корзо
променада на вул.
Сапєги (сучасна вул.
Степана Бандери)
25 Кортумівка місцевість у районі
сучасної вулиці Зо-
лотої
26 Коснерівка
(Персенківка,
Перзенківка)
частина міста за
Стрийським парком
Persenkówka
27 Кошнарівка місцевість в околиці
сучасної церкви св.
Софії
28 Кракедани
(Кракєдали,
Кракидали,
Кракідали,
Кракідани)
Краківська площа і
базар на ній (за Опер-
ним театром)
29 Крокуси площа на початку
сучасної вулиці Чор-
новола, де тепер „Мі-
леніум“
30 Красучин дільниця міста в райо-
ні вулиць Угорської та
Карбишева
Krasuczyn Krasu c-
zyn, I
фільва-
рок
31 Куль парків частина Львова – ко-
лишній Гольдберґов,
який у давнину нале-
жав міщанинові Пав-
лу Гольдберґу
32 Кустарівка дільниця в західній
частині міста поблизу
залізничного вокзалу
33 Левандівка //
Кустарівка
дільниця в західній
частині міста поблизу
залізничного вокзалу,
яка раніше належала
до під львівського
скла Білогорща
Lewandówka
34 Личаків
(Ликачів)
район у східній части-
ні місті
Lycza-
kow
Licza-
kon
35 Маєрівка
(Майорівка)
дільниця у східній
частині міста
Maj-
erów ka,
IV філь-
варок
36 Мазурівка Дільниця Личакова у
районі цвинтаря
Mazurówka Mazu-
rówka,
IV оселя
204
Місто: історія, культура, суспільство
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
37 Медова печера
⇔ Медунка
район вулиці Медова
Печера
38 диявольський
млин // чортів
млин
іст. місце на Личакові
39 Новий Львів дільниця міста в ра-
йоні сучасних вулиць
панаса Мирного,
Тернопільської, Запо-
різької, Литовської,
О.Мишуги
40 Новий світ дільниця на півден-
ний захід від центру
міста
Neue
Welt
Neue
Welt
Neue
Welt
41 Папарівка іст. кладовище побли-
зу залізничної станції
Підзамче
42 Париж //
Гандельси
іст. Краківська площа
і базар на ній
43 Песій ринок іст. дільниця міста в
районі вулиць Пекар-
ської та М. туган-Ба-
рановського
Podwale
44 Підвал ля дільниця середмістя в
районі сучасної вули-
ці Підвальної
45 Підзамче дільниця міста під
Високим замком
Zamko-
we
46 Погулянка дільниця в півден-
но-східній частині мі-
ста – кінець сучасної
вулиці К.Левицького
Pohulanka Pohu-
lanka, I
Poh u-
lanka
47 Професорська
кольонія
(колонія)
дільниця міста в ра-
йоні сучасних вулиць
Ніщинського, Ірини
Вільде, Міжгірної,
Чумацької
48 Рури іст. дільниця міста в
районі вулиці Коха-
новського (К.Левиць-
кого)
49 Сагара Район на околиці
Львова біля Брюхович
50 Сигнівка дільниця міста між
вулицями Городоць-
кою і Патона
205
Модернізаційні процеси в Містах: іМперський та радянський дискурси
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
51 Сикстівка іст. дільниця, що
належала до Нового
Світу, на початку ву-
лиці С.Бандери
52 Сихів південно-східна
дільниця міста, яка
раніше була підльвів-
ським селом
53 Скнилівок дільниця міста в ра-
йоні сучасних вулиць
Кульпарківської та
Виговського
54 Снопків дільниця міста в райо-
ні вулиць В.Стуса та
тернопільської
Snopków Snop-
ków, I
філ ьва-
рок
Sno p-
kow
Snop-
kow
55 Собєщина
(Собіщина)
дільниця міста в райо-
ні вулиці Барвінських
56 Софіївка дільниця міста – тери-
торія поблизу церкви
св. Софії
Zofjówka _ Sofi ow-
ka
Sofi ow-
ka
57 Францівка іст. дільниця міста в
районі вулиці Гіпсо-
вої
58 Хоружчина
(Хорунщизна,
Хорущина)
іст. дільниця міста в
районі сучасних ву-
лиць Чайковського та
Стефаника
59 Цетнерівка іст. дільниця міста
між Погулянкою та
вулицею Личаків-
ською
Cetnerówka Cet ne-
rówka I
Cet ne-
rówka
Getne-
rowka
60 Цитадель дільниця міста, яку
формують три пагор-
би (гори Шембека,
Познанська, Каліча)
61 Чорні вали іст. дільниця міста
– продовження гу-
бернаторських валів
від Порохової вежі в
напрямкові Високого
Замку
62 Штілєрівка
(Штіллерівка)
іст. дільниця в районі
сучасних вулиць Са-
мійленка, Черешне-
вої, Олени Пчілки
206
Місто: історія, культура, суспільство
Лексикон Тлумачення Лексикону Карта 30-х
років XX ст.
Довідник
1902 р.
Супро-
відний
журнал
1849 р.
Када-
стро ва
карта
1849 р.
Літо гра-
фічна
карта
1841 р.
63 Шуманівка іст. дільниця міста в
районі сучасної Зоо-
ветеринарної академії
64 Яблоновщина іст. дільниця міста в
районі вулиці Шота
Руставелі
65 Ялівець дільниця міста, що
прилягає з одного
боку до Личакова та
Майорівки, з іншого
– до приміського села
Кривчиці
Jałowiec Jałowiec
Пе ред-
містя за
лича ків-
ською
рога т-
кою
Янівські
оболоні
дільниця на Левандів-
ці – у районі вулиць
Повітряної, Пілотів,
Пропелерної
Błonie
Janowskie
Błonie
Janows-
kie, II
Blonia
Mühle
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211109 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-12T21:24:41Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Долинська, М. 2025-12-23T16:55:01Z 2016 Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX-початку XXI ст. / М. Долинська // Місто: історія, культура, суспільство. — 2016 — № 1. — С. 191-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211109 528.4(477.83)«18/20» До нашого часу поряд з офіційними (затвердженими в юридично установлений спосіб) продовжують творитися і функціонувати традиційні назви місць, які також можна визначити як назви неадміністративних утворень. На терені будь-якого міста переважну частину таких топонімів становлять хороніми, тобто назви обмеженої в якийсь спосіб ділянки на загальній території міста, інакше кажучи, − це назви, що описують будь-які утворення на території міста, за виключенням вулиць, проспектів, площ, майданів і т. п. Відповідь на питання наскільки достовірним джерелом є урбаноніми, зокрема, хороніми, розпочинається з ретроспективного аналізу їхнього функціонування (життя). Ретроспективне порівняння 65 хоронімів, що вживаються в живому мовленні в наш час, з джерелами (путівниками початку ХХ ст., картами міста середини ХІХ ст., супровідними до кадастрових карт журналами), дозволяють більш-менш визначити закономірності тривалості їхнього життя. Оскільки для дослідження використано адміністративний поділ Львова його австрійського періоду (середмістя та чотири передмістя), зі студії необхідно виключити назви, які іменували об’єкти розташовані поза межами визначеної вище території. Це: 1. Назви всіх колишніх міських сіл. 2. Село Сигнівка, яке як адміністративна одиниця появилося десь в XIX ст. на теренах Галицького передмістя маґдебурзького періоду. 3. Назви межуючих з територією Львова сіл, які не перебували під юрисдикцією міста. 4. Мікротопоніми зафіксовані на теренах всіх названих вище давніх сіл. Отже, залишається 48 назв, які стосуються середмістя і передмість Львова. З них одна виникла наприкінці XX ст. і вісім впродовж його першої половини. Ще 15 хоронімів (як і об’єктів, які вони іменують) походять з XIX ст. Отже, тільки 24 назви, що зараз функціонують в розмовній мові на території міста, виникла раніше від середини XIX ст. Необхідно продовжити дослідження з ретроспективним порівнянням їх з назвами зафіксованими в ранньомодерних серійних джерелах. До настоящего времени наряду с официальными (утвержденными юридически установленным способом) продолжают создававаться и функционировать традиционные названия мест, которые можно определить как названия неадминистративных образований. На территории любого города большую часть таких топонимов составляют хоронимы, то есть названия ограниченных каким-либо образом участков на общей территории города, иначе говоря, это названия, описывающие любые образования на территории города, за исключением улиц, проспектов, площадей и т. п. Ответ на вопрос насколько достоверным источником является урбаноним, в частности, хороним начинается с ретроспективного анализа их функционирования. Ретроспективное сравнение 65 хоронимов, предпринимаемых в живой речи в наше время, с источниками (путеводителями начала ХХ в., Картами города середины XIX в., сопроводительными к кадастровым картам журналами), позволяют более или менее достоверно определить продолжительность их жизни. Поскольку для исследования использовано административное деление Львова его австрийского периода (центр города и четыре пригорода), из статьи необходимо исключить названия, которые именовали объекты расположенные за пределами определенной выше территории. Это: 1. Названия всех бывших городских сел; 2. Село Сигнивка, которое как административная единица появилось где-то в XIX в. на территории Галицкого пригорода Магдебургского периода; 3. Названия граничащих с территорией Львова сел, которые не находились под юрисдикцией города; 4. Микротопонимы, зафиксированные на территории всех названных выше древних сел. Итак, остается 48 названий, которые касаются центра города и пригородов Львова. Из них одно возникло в конце XX в. и восемь в его первой половине. Еще 15 хоронимов (как и объектов, которые они именуют) происходят из XIX в. Итак, только 24 названия, которые сейчас функционируют в разговорной речи на территории города, возникли раньше середины XIX в. Необходимо продолжить исследования по ретроспективным сравнениям их с названиями, зафиксированными в раннемодерных серийных источниках. There are official and traditional names of places upon the territory of the town or the city. They have existed from the ancient times till contemporary days. The official ones have been given by the executive body, and the traditional names are describing the place by nearby locations, buildings or nature objects. Toponyms are divided in different classes and subclasses. Horonyms describe nonlinear structures (territories) and were used to call any places on town’s area, except for streets or squares. Horonyms do not provide the information about the official administrative division of the contemporary time, but were putting traditional names in use. In order to answer the question - how long this class of the city’s names lasted, one have to base on retrospective comparison of the pre-statistical source. The contemporary vocabulary of Lviv’s dialect (“Leksykon lvivskyy povazhno i na zhart”) have fixed 65 horonyms of Lviv’s area, which currently are being used by city dwellers. That was the basement of analysis by the retrospective method. This data was compared with such sources: late 19 c.-early 20 c. guidebooks and middle 19 c. maps with their accompaniment notes. The administrative units’ division of Lviv’s territory was applied in this article, because during long 19 century Lviv was a part of Austro-Hungary Empire. That’s why 4 groups of horonyms were excluded: 1. the names of the former city’s villages that are currently preserved as the city’s horonyms, because those villages were absorbed into the city only during 20-th century. (Today names of those former villages do not reflect the administrative units’ division); 2. village Sygnivka, which was founded only in the 20th years of 19th century on the area of the former suburb Halytskie of Lviv’s early modern period; 3. the names of villages, which surrounded town’s area, but were not under the rule of the town hall; 4. all names of objects, which were upon the area of these villages. So after exclusion we have 48 names (horonyms). Analysis showed that one name came into being in late 20th century and eight other ones during its first half. Fifteen horonyms, as well, as their names were founded during 19th century. So, that leaves us with twenty-four names, which were established during earlier period and are being used now in the city. We need to continue research on a retrospective comparison of the named recorded in the early modern serial sources. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. Функционирование хоронимов на территории Львова в середине XIX – начале XXI века The middle 19th century – early 21ST century functioning of Lviv’s horonyms Article published earlier |
| spellingShingle | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. Долинська, М. Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси |
| title | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. |
| title_alt | Функционирование хоронимов на территории Львова в середине XIX – начале XXI века The middle 19th century – early 21ST century functioning of Lviv’s horonyms |
| title_full | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. |
| title_fullStr | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. |
| title_full_unstemmed | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. |
| title_short | Функціонування хоронімів на території Львова впродовж середини XIX – початку XXІ ст. |
| title_sort | функціонування хоронімів на території львова впродовж середини xix – початку xxі ст. |
| topic | Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси |
| topic_facet | Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211109 |
| work_keys_str_mv | AT dolinsʹkam funkcíonuvannâhoronímívnateritoríílʹvovavprodovžseredinixixpočatkuxxíst AT dolinsʹkam funkcionirovaniehoronimovnaterritoriilʹvovavseredinexixnačalexxiveka AT dolinsʹkam themiddle19thcenturyearly21stcenturyfunctioningoflvivshoronyms |