Видатки міських бюджетів Української СРР на розвиток освітньо-культурних закладів 1923–1928 рр.)

• Published in: Місто: історія, культура, суспільство
• Date: 2016
• Main Author: Антоненко, В.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2016
• Subjects: Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211110
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Видатки міських бюджетів Української СРР на розвиток освітньо-культурних закладів (1923-1928 рр.) / В. Антоненко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2016 — № 1. — С. 173-190. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Пошук нових шляхів фінансування української освіти, науки та культури спонукає до вивчення історичного досвіду попередніх років, уроки якого можуть бути корисними для сучасників. Попри це, окреслена тематика залишається малодослідженою. Пропонована стаття присвячена проблемам матеріального забезпечення освітньо-культурних закладів у містах Української СРР упродовж 1920-х рр. Головна увага акцентується на висвітленні ролі міських бюджетів у цій справі. На основі аналізу нормативно-правових актів українського радянського керівництва простежується процес законодавчого врегулювання фінансування освітньо-культурної сфери, зокрема – розмежування між державним і місцевим бюджетами видатків на утримання установ соціального виховання, професійної освіти та політичної грамотності населення. Опрацювання оперативної і звітної відомчої документації, статистичних відомостей і матеріалів періодичних видань дає можливість розкрити практичні наслідки перенесення на місцеві фінанси значної частини освітніх видатків, що вилилося на початку 20-х рр. ХХ ст. у скорочення мережі закладів, зменшення чисельності вчительства і кількості охоплених освітою дітей. Вивчення витратної частини міських бюджетів дозволяє з’ясувати, скільки коштів виділялося на розвиток освітньо-культурних закладів у 1923-1928 рр., окреслити пріоритетність фінансування тих чи інших сфер, висвітлити конкретне функціональне призначення освітніх видатків. Дослідження показало, що бюджетні видатки на освіту неухильно зростали. За означений період українські міста витратили за цією статтею понад 80 млн. руб. Левову частку цих коштів поглинали заклади соціального виховання. Водночас більше половини освітніх видатків становила заробітна плата педагогічних та технічних працівників. На кінець 1920-х рр. міста УСРР спрямовували на розвиток освіти та культури в середньому 19,5% всього бюджету, що, однак, було недостатньо для повного задоволення потреб міських жителів. Частково ця проблема вирішувалася за рахунок переведення закладів у систему патронату, частково – через уведення плати за навчання, але головним чином – за рахунок самооподаткування населення. Поиск новых путей финансирования украинского образования, науки и культуры побуждает к изучению исторического опыта предыдущих лет, уроки которого могут быть полезными для современников. Несмотря на это, данная тематика остается малоисследованной. Предлагаемая статья посвящена проблемам материального обеспечения образовательно-культурных учреждений в городах Украинской ССР в 1920-е гг. Главное внимание акцентируется на освещении роли городских бюджетов в этом деле. На основе анализа нормативно-правовых актов украинского советского руководства прослеживается процесс законодательного урегулирования финансирования образовательно-культурной сферы, в частности – разграничение между государственным и местными бюджетами расходов на содержание учреждений социального воспитания, профессионального образования и политической грамотности населения. Ознакомление с оперативной и отчетной ведомственной документацией, статистическими сведениями и материалами периодических изданий дает возможность раскрыть практические последствия перенесения на местные финансы значительной части образовательных расходов, а изучение расходной части городских бюджетов – выяснить, сколько средств выделялось на развитие образовательно-культурных учреждений в 1923–1928 гг., определить приоритетность финансирования тех или иных сфер, осветить конкретное функциональное назначение образовательных расходов. Исследование показало, что бюджетные расходы на образование неуклонно увеличивались. За указанный период украинские города потратили по этой статье более 80 млн. руб. Львиную долю этих средств поглощали учреждения социального воспитания. В то же время более половины образовательных расходов составила заработная плата педагогов и технических работников. К концу 1920-х гг. города УССР направляли на развитие образования и культуры в среднем 19,5 % всего бюджета, что, однако, было недостаточно для полного удовлетворения потребностей городских жителей. Частично эта проблема решалась за счет перевода учреждений в систему патроната, частино – путем введения платы за обучение, но главным образом – за счет самообложения населения. The searching for new ways to finance Ukrainian education, science and culture leads to the studying of the historical experience of the previous years. These lessons could be very helpful to the contemporaries. Nevertheless this topic is still less researched in the Ukrainian historiography. The article deals with the problems of the material support of the educational and cultural institutions in the cities of the Ukrainian SSR during the 1920’s. The main attention is paid to the highlighting of the role of the cities budgets to the problem mentioned above. The process of the legislative regulation of the financing of the educational and cultural spheres and in particular – the division of the funding for the institutions of the social education, the vocational education and the political literacy between the state and local budgets is traced on the basis of the analysis of the normative legal acts of the Ukrainian Soviet authorities. The working out the operational and reporting documentation of the different departments, statistical data and the materials of the periodicals makes it possible to reveal the practical consequences of the transferring a large part of educational spending to the local finances. In the early 20’s XX century this decision led to the reducing of the educational institutions, the number of teachers and, of course, the number of children covered with education. The studying the expenditure part of the cities budgets allows us to determine how much money was allocated to the development of the educational and cultural institutions in 1923–1928, to outline the priority of the financing of the certain spheres and to highlight the specific appointment of the educational expenditures. The research showed that the budget spending on education had been steadily increasing. Ukrainian cities spent more than 80 million rubles on the item during that period. Most of these funds was absorbed by the social education institutions. The institutions of the political literacy were on the second place and the institutions of the vocational education were the last. At the same time more than a half of all the educational expenditures were spent on the salary of the pedagogical and technical workers. The Ukrainian cities directed the average 19.5 % of the total cities budgets to the development of the education and culture at the end of the 1920’s. However, it was not enough to satisfy all the needs of the urban citizens. This problem was partly solved by the transferring of the some institutions on the system of patronage, partly – by introduction of tuition fees, but mainly – by self-taxation of the population of the Ukrainian SSR.