"Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності
1–2 грудня 2016 р. у м. Харкові відбувся один з найбільш нестандартних і очікуваних історичних заходів в Україні – Міжнародна наукова конференція «Усна історія в епоху змін: соціальні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні стандарти». Цьогорічна конференція стала підсумковою і ювілейною,...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211190 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності / Т. Полек // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — № 1. — С. 241-244. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859784623940173824 |
|---|---|
| author | Полек, Т. |
| author_facet | Полек, Т. |
| citation_txt | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності / Т. Полек // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — № 1. — С. 241-244. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | 1–2 грудня 2016 р. у м. Харкові відбувся один з найбільш нестандартних і очікуваних історичних заходів в Україні – Міжнародна наукова конференція «Усна історія в епоху змін: соціальні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні стандарти». Цьогорічна конференція стала підсумковою і ювілейною, адже вже десятий рік поспіль Українська асоціація усної історії влаштовує, за влучним висловом Н. Отріщенко, «справжнє інтелектуальне свято»1, об’єднане навколо, на перший погляд, вузької, а насправді надзвичайно широкої ділянки усної історії.
|
| first_indexed | 2026-03-16T02:40:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
241
Рецензії. Огляди. ХРОніка
Тіна Полек,
к.і.н., науковий співробітник відділу культурологічних досліджень
Науково-дослідного інституту українознавства
«УСНА ІСТОРІЯ В ЕПОХУ ЗМІН» –
ВИКЛИКИ АКАДЕМІЧНОСТІ ТА ПУБЛІЧНОСТІ
1–2 грудня 2016 р. у м. Харкові відбувся один з най-
більш нестандартних і очікуваних історичних за-
ходів в Україні – Міжнародна наукова конференція
«Усна історія в епоху змін: соціальні контексти, суспільно-полі-
тичні виклики, академічні стандарти». Цьогорічна конференція
стала підсумковою і ювілейною, адже вже десятий рік поспіль
Українська асоціація усної історії влаштовує, за влучним висло-
вом Н. Отріщенко, «справжнє інтелектуальне свято»1, об’єднане
навколо, на перший погляд, вузької, а насправді надзвичайно ши-
рокої ділянки усної історії.
Цього року конференція отримала потужну підтримку у ви-
гляді численних партнерів, які додали події інтелектуального різ-
номаніття, – це Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в
Україні, кафедра українознавства Харківського національного
університету ім. В .Н. Каразіна, Центр міської історії Централь-
но-Східної Європи (м. Львів, Україна), Департамент релігії та
культури Саскачеванського Університету (м. Саскатун, Канада),
Чорнобильська історична майстерня (м. Харків, Україна).
Програма видалася надзвичайно насиченою: методика і мето-
дологія проведення усноісторичних досліджень, проблеми трав-
ми, пам’яті, іншості, «незакінченого» минулого – всі ці питання
викликали емоційні рефлексії та жваві дискусії. Втім, як на мене,
головною родзинкою конференції став акцент на питаннях публіч-
ної історії, освітнього потенціалу усних свідчень та досвід гро-
мадських організацій у роботі з усноісторичним матеріалом.
1 грудня всі заходи проходили в гостинному «Хабі соціаль-
ної активності «Студія 42»». Пленарне засідання розпочала Окса-
на Кісь, яка детально розповіла про появу та діяльність Україн-
ської асоціації усної історії. Після неї слово взяла Наталія Ха-
ненко-Фрізен, яка розмірковувала над тим, як усна історія може
ставати методом політики примирення. Свою доповідь вона побу-
дувала навколо студентського проекту Саскачеванського універси-
тету «Історія однієї вулиці», який став не просто способом викори-
стати усноісторичний метод у навчанні, а й перетворився на засіб
взаєморозуміння і примирення між різними групами населення.
Роберт ван Ворен звернувся до проблеми незавершеного ми-
нулого, зокрема реконструкції політичної примусової психіатрії в
© Тіна Полек, № 1 (2), 2017
1 Отріщенко, Н. (n.d.)
Усна історія в епоху змін:
виклики нових форматів. (n.d.).
Retrieved October 1, 2016, from
link: http://oralhistory.com.ua/
novini/akadem-zhittya/usna-
istoria-v-epoxu-zmin-vyklyky-
novyx-formativ.html
242
Місто: історія, культура, суспільство
Радянському Союзі. Він порушив питання потенціалу усних свід-
чень під час дослідження такої проблеми і проаналізував, наскіль-
ки можливо отримати свідчення осіб, відповідальних за злочини
тоталітаризму.
Провокативним стартом для стимуляції подальших обгово-
рень стала панель «Політика пам’яті у дзеркалі усноісторичної
розповіді: герої і жертви мовчання», протягом якої доповідачі
торкнулися гострих та болісних питань, пов’язаних з наратива-
ми «героїв» та «жертв». Зокрема, Ярослав Борщик навів яскраві
приклади політичної фальсифікації усноісторичних матеріалів на
прикладі проблеми «Волинь 1943», Оксана Хом’як відверто ого-
лила стратегії «глорифікації та віктимізації» в усних свідченнях
14-ї дивізії Ваффен СС «Галичина», Марта Гавришко намагала-
ся зрозуміти, чому мовчать і як розповідають жінки про власний
досвід насильства, Аліна Добошевська з високим рівнем рефлек-
сії та небайдужості ділилася власним досвідом, пов’язаним з від-
повідальністю неурядових організацій під час реалізації проектів
усної історії. Опісля виступів учасників розпочалося обговорення,
зокрема, Г. Скорейко дуже влучно наголосила на тому, що, як ві-
домо, усна історія не дає можливості реконструкцій, а лише стає
засобом конструювання минулого (жертовного, героїчного тощо).
Наступні панелі були паралельними. Перша стосувалася ме-
тодичних аспектів роботи з болісним минулим. Доповідачі (Ми-
кола Бривко, Вікторія Науменко, Світлана Телуха) торкнулися
проблеми Чорнобильської трагедії, і, відштовхуючись від спога-
дів очевидців, намагалися вийти у площину значно ширшої ко-
лективної травми. Друга панель (модераторка – Галина Боднар)
мала на меті продемонструвати потенціал усноісторичних свід-
чень для розуміння повсякдення радянської людини. Оксана Го-
дованська зосередилася на питанні дозвілля радянських вчителів
і зауважила, що їхній вільний час насправді був переобтяжений
роботою, пов’язаною з ідеологічними обов’язками. Авторка цих
рядків Тіна Полек намагалася зрозуміти психологічні механізми
пристосування людини до когнітивного дисонансу, спричиненого
тоталітарною пропагандою. Андрій Пикало аналізував радянське
минуле в усних свідченнях очевидців Голокосту.
Вечірня сесія також складалася з двох панелей. Панель «Топо-
си пам’яті: локальні усноісторичні проекти» (модераторка – Оле-
на Лукачук) актуалізувала питання локальних ініціатив, локаль-
них історій та локальної пам’яті. Розмірковували над цими питан-
нями Сергій Білівненко, Євген Луньо, Людмила Крива. Тоді як
на панелі «Навчаючи спогадами»: усна історія як освітній інстру-
мент» (модераторка – Наталія Зіневич) доповідачі (Юрій Воло-
шин, Вікторія Круглова) пропонували розглянути доцільність та
перспективи впровадження усної історії у навчальний процес під
час вивчення новітньої історії, шкільного курсу історії України та
проаналізувати роль відеофіксації усних спогадів випускників для
конструювання історії університету.
Фіналом першого робочого дня конференції став круглий стіл
«Вихід за межі аудиторії: усноісторичні проекти у міському про-
сторі». Власне ця подія, напевне, є найбільш цікавою для читачів
243
Рецензії. Огляди. ХРОніка
спеціалізованого журналу «МІКС», тому спробую зупинитися на
ній детальніше, тим паче, що мені випала честь виступити у ролі
дискутантки-коментаторки на цьому заході. Модераторка Наталя
Отріщенко розповіла, як виник задум цієї зустрічі. Вона стала на-
слідком дискусії, що мала місце цього року у Львові під час конфе-
ренції ASEEES-MAG і з-поміж іншого торкалася питання пошуку
способів ефективної комунікації між представниками академічної
спільноти та широкою аудиторією. Відповідно учасникам кругло-
го столу було запропоновано поділитися власним досвідом реалі-
зації публічних міських проектів та поміркувати над стратегіями,
які можуть бути застосовані під час подальшої роботи. Так, Тарас
Грицюк розповів про свій досвід роботи в проекті «Студії живої
історії», програмі неформальної освіти для молоді 18-30 років,
що прагнуть працювати з історією та орієнтуються на сприяння
порозумінню в українському суспільстві. Зокрема, він озвучив
приклади реалізованих усноісторичних проектів: «”Перестройка”
(1956–1959)» – про вимушених переселенців внаслідок будівниц-
тва Кременчуцької ГЕС, «З дому до дому» – документальна виста-
ва, базована на історіях переселенців з Донбасу та Криму та спога-
дах переселенки з Лемківщини, «Замовчувана історія про геноцид
греків у Старому Криму» – про репресії проти українських греків
у 1937 р. Тарас Грицюк наголосив на необхідності пошуку нових
форматів комунікації з аудиторією та жваво ділився враженнями
від настільної гри Timeline, покликаної підвищити інтерес молоді
до історії України радянського періоду.
Світлана Арабаджи розповіла про власний досвід реаліза-
ції проекту «Як ми навчалися у школі». Його метою стала спро-
ба налагодження комунікації між поколіннями за допомогою де-
монстрації шкільних спогадів та предметів, зокрема, щоденників.
Автори проекту намагалися знайти відповідь, як карали і як за-
охочували до навчання колись і тепер, та яка стратегія є найбільш
ефективною. Роза Саркісян здійснила надзвичайно вичерпний
огляд усноісторичних ініціатив у сфері театрального мистецтва.
Зокрема, вона поділилась власними спостереженням про так зва-
ний театр свідка, у якому актори ділилися власними спогадами, а
також про ініціативи, де документальні спогади поєднувалися зі
спогадами авторів, що створювало унікальний контекст діалогу та
взаєморозуміння.
Учасники панелі порушували не лише важливі питання робо-
ти з широкою аудиторією, але й переймалися етикою запису ін-
терв’ю, їхнього подальшого використання, міркували з приводу
роботи з травматичними темами, рефлексували над тим, як всі ці
ініціативи пливають на міста та містян і змінюють (або ні) їх.
Наступний день здебільшого був присвячений питанням мето-
дичного характеру: як інтерпретувати результати, отримані після
запису інтерв’ю, як відтворити пам’ять про «іншого», як працюва-
ти з «незакінченим минулим» в усних наративах. Учасників кон-
ференції гостинно приймала організація «Союз Чорнобиль», адже
її структурний підрозділ «Чорнобильська історична майстерня»
виступив співорганізатором події.
Панель «Інтерв’ю як метод і джерело: творення, аналіз, ви-
користання» (модераторка – Наталя Отріщенко) динамічно роз-
244
Місто: історія, культура, суспільство
почала другий день конференції. З гумором та спостережливістю
Альберт Венгер актуалізував «поворот до матеріального», пору-
шивши у своїй доповіді питання «людей і речей», тобто міркував,
як речі стають маркером пам’яті, чому люди схильні сентимен-
тально зберігати одні предмети і без жалю викидати інші, як пред-
мет здатен актуалізувати пам’ять тощо. Оксана Даниленко по-
вернула в бік суворої академічності і продемонструвала потенціал
усної історії для виявлення лінгвоконфліктологічних маркерів со-
ціокультурних ідентичностей. Тоді як Юлія Голоднікова актуалі-
зувала неакадемічні питання – як інтерв’ю стає художнім засобом
та як усна історія формує новий український театр.
Наступна панель торкалася питані іншості (модераторка –
Марта Гавришко). Наталія Зіневич здійснила екскурс у станов-
лення ромських студій в Україні та демонструвала, який потенціал
має інструментарій усної історії для розуміння народів з розвине-
ною усною традицією. Галина Боднар та Ганна Скорейко вели
мову про втрачене сусідство – євреїв і поляків та їхнє відображен-
ня в пам’яті сучасних українців. Світлана Одинець на прикладі
українських мігранток в Італії аналізувала явище «трансферу лю-
бові», розглядаючи міграційний процес не лише як те, що пов’я-
зане із втратою старого, але й як те, що призводить до набуття
нового.
Остання панель без зайвих слів продемонструвала, наскільки
болісним буває «незакінчене минуле» не лише для респондентів,
але й для дослідників. Учасники цієї розмови ділилися власним
досвідом роботи з свіжими та травматичними спогадами. Тетяна
Цимбал та Тетяна Привалко розмірковували над питаннями ін-
дивідуальної та колективної пам’яті учасників Революції Гідності
та особливостями творчої рефлексії митців, учасників Майдану.
Олена Лукачук рефлексувала над усними спогадами медичних
працівників та пацієнтів 2014–2016 рр. Михайло Павленко ді-
лився досвідом збирання усних історій учасників збройного кон-
флікту а Сході України (2014–2016 рр.).
Заключне слово підвело логічний підсумок під усіма дискусі-
ями, спровокованими яскравими доповідями, виголошеними про-
тягом роботи конференції. Оксана Кісь лишила відкритим прин-
ципово важливе питання, яке найбільше стосується дослідження
травматичного досвіду: де межа між «наданням голосу» упослі-
дженим і об’єктивацією респондента, як розрізнити заглиблення
у матеріал і використання людини для написання ефектної статті
чи дисертації, як не зловживати довірою та коли зупинитися? На-
томість Наталія Ханенко-Фрізен підкреслила необхідність інте-
грації українських усноісторичних досліджень у загальносвітовий
гуманітарний простір та ефективнішої презентації роботи україн-
ських вчених у міжнародних журналах і на конференціях.
Наприкінці мені хотілося б з усією щирістю висловити свою
вдячність і своє захоплення оргкомітету, який зробив можливим
цей надзвичайно насичений, змістовний та теплий науковий за-
хід – Гелінаді Грінченко, Дмитру Чорному, Вікторії Науменко,
Оксані Кісь, Олені Лукачук, Наталі Отріщенко, а також всім учас-
никам конференції за велике задоволення, дискусії, провокації та
натхнення.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211190 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-16T02:40:29Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Полек, Т. 2025-12-25T16:25:32Z 2017 "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності / Т. Полек // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — № 1. — С. 241-244. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211190 1–2 грудня 2016 р. у м. Харкові відбувся один з найбільш нестандартних і очікуваних історичних заходів в Україні – Міжнародна наукова конференція «Усна історія в епоху змін: соціальні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні стандарти». Цьогорічна конференція стала підсумковою і ювілейною, адже вже десятий рік поспіль Українська асоціація усної історії влаштовує, за влучним висловом Н. Отріщенко, «справжнє інтелектуальне свято»1, об’єднане навколо, на перший погляд, вузької, а насправді надзвичайно широкої ділянки усної історії. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Огляди. Рецензії. Хроніка "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності Article published earlier |
| spellingShingle | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності Полек, Т. Огляди. Рецензії. Хроніка |
| title | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| title_full | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| title_fullStr | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| title_full_unstemmed | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| title_short | "Усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| title_sort | "усна історія в епоху змін" – виклики академічності та публічності |
| topic | Огляди. Рецензії. Хроніка |
| topic_facet | Огляди. Рецензії. Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211190 |
| work_keys_str_mv | AT polekt usnaístoríâvepohuzmínviklikiakademíčnostítapublíčností |