Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр.
У статті розглядаються два привілеї польського короля Стефана Баторія для поліського містечка Лоєв (нині смт, районний центр Гомельської обл., Республіки Білорусь), яке у ХVІ ст. входило до складу Любецького староства Київського воєводства. Ці документи можна вважати цікавими і рідкісними архівними...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211330 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. / Н. Білоус // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 159-173. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859799667317932032 |
|---|---|
| author | Білоус, Н. |
| author_facet | Білоус, Н. |
| citation_txt | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. / Н. Білоус // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 159-173. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | У статті розглядаються два привілеї польського короля Стефана Баторія для поліського містечка Лоєв (нині смт, районний центр Гомельської обл., Республіки Білорусь), яке у ХVІ ст. входило до складу Любецького староства Київського воєводства. Ці документи можна вважати цікавими і рідкісними архівними знахідками, досі вони не були опублікованими і запровадженими до наукового обігу. Перший з них – на магдебурзьке право був наданий 3 серпня 1576 р., другий – на лоєвське війтівство для Федора Волка з’явився як доповнення до першого через шість років – 25 листопада 1582 р. Документи походять з архіву князів Сангушків, який тепер зберігається у Державному архіві Польщі в м. Краків (відділення на Вавелі).
Ініціатором та отримувачем магдебурзького привілею для Лоєва був Павло Іванович Сапєга, любецький і лоєвський староста з 1560 р. та київський каштелян з 1566 р., який власним коштом розбудовував місто і замок. Привілей на лоєвське війтівство був виданий у 1582 р. Федору Волку в нагороду за його військову службу і участь у бойових діях. Ці документи є винятковими, оскільки за часів правління Стефана Баторія (1576–1586) лише декілька міст у цьому регіоні отримали подібні привілеї. Значення королівських привілеїв для Лоєва було величезне – це була необхідна правова основа і значний поштовх для подальшого його розвитку. Жителі Лоєва отримали самоврядування на засадах магдебурзького права і чимало пільг і вольностей економічного характеру, що вигідно вирізняло їх серед інших міст регіону.
The article deals with two privileges of the Polish king Stefan Batory for the Polissya town of Loyew (now the district centre of the Gomel region, the Republic of Belarus). In the 16th century, it was a part of the Liubech starostvo of the Kiev voivodship. The town is known first of all due to military battles that took place in the neighbourhood: July 31, 1649, and during the Second World War, while the pages of its history during the Lithuanian-Polish era, such as the granting of self-government under the Magdeburg law, are still little known.
Stefan Batory privileges for Loyew can be considered interesting and rare archival finds, they have not yet been published and introduced into scientific circulation. The first - the Magdeburg Law was granted on August 3, 1576, the second - on the Loyew Vogtship for Fedora Volka appeared as an addition to the first one in six years (November 25, 1582). Unlike the most of the privileges of the time, inscribed in the books of the royal the chancellery, these two were not written in Latin or in Polish, but in Cyrillic. The documents originate from the Archives of the Sangushki princes, which are now stored in the State Archives of Poland in Krakow (Wawel department).
The initiator and recipient of the Magdeburg privileges for Loyew was Pavlo Ivanovych Sapiega, Lubeckij and Loyewsky Starosta from 1560, and the Kiev Castellan from 1566. He, at his own expense, built the city and the castle Loyew Mountain, that was lying on the Tartar road and defending the Lithuanian border from the Chernihiv side (which at that time belonged to the Moscow state), and was also protecting the state from the Tatar attacks. The privilege of the Loyew Vogts was granted in 1582 to Fedor Volk as the reward for his military service and participation in hostilities.
These documents are exceptional since during the reign of Stefan Batory (1576-1586) only a few cities in this region received similar privileges. The significance of royal privileges for Loyew was enormous – it was a necessary legal basis and a significant impetus for its further development. Residents of Loyew received self-government on the principles of Magdeburg Law and many economic privileges and liberties, which favourably distinguished them among other cities in the region.
|
| first_indexed | 2026-03-16T06:39:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
159
Джерела До історії міст
УДК 930.2(476+477-2)”15”
Наталія Білоус
кандидат історичний наук, старший науковий співробітник
Інституту історії України НАНУ
ПРИВІЛЕЇ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ
СТЕФАНА БАТОРІЯ ДЛЯ ЛОЄВА
1576 ТА 1582 рр.
У статті розглядаються два привілеї польського короля Стефана Бато-
рія для поліського містечка Лоєв (нині смт, районний центр Гомельської
обл., Республіки Білорусь), яке у ХVІ ст. входило до складу Любецького
староства Київського воєводства. Ці документи можна вважати ціка-
вими і рідкісними архівними знахідками, досі вони не були опубліковани-
ми і запровадженими до наукового обігу. Перший з них – на магдебурзьке
право був наданий 3 серпня 1576 р., другий – на лоєвське війтівство для
Федора Волка з’явився як доповнення до першого через шість років – 25
листопада 1582 р. Документи походять з архіву князів Сангушків, який
тепер зберігається у Державному архіві Польщі в м. Краків (відділення
на Вавелі).
Ініціатором та отримувачем магдебурзького привілею для Лоєва був
Павло Іванович Сапєга, любецький і лоєвський староста з 1560 р. та
київський каштелян з 1566 р., який власним коштом розбудовував місто
і замок. Привілей на лоєвське війтівство був виданий у 1582 р. Федору
Волку в нагороду за його військову службу і участь у бойових діях.
Ці документи є винятковими, оскільки за часів правління Стефана Ба-
торія (1576–1586) лише декілька міст у цьому регіоні отримали подібні
привілеї. Значення королівських привілеїв для Лоєва було величезне – це
була необхідна правова основа і значний поштовх для подальшого його
розвитку. Жителі Лоєва отримали самоврядування на засадах магде-
бурзького права і чимало пільг і вольностей економічного характеру, що
вигідно вирізняло їх серед інших міст регіону.
Ключові слова: привілеї, пограниччя, магдебурзьке право, війт, король
Стефан Баторій, Павло Сапєга, Лоєв, Київське воєводство, Любецьке
староство, Річ Посполита, XVI ст.
Поліське містечко Лоєв (нині смт, районний центр Гомель-
ської обл., Республіки Білорусь), розташоване на Дніпро-
вому березі у впадіння р. Сож, відоме в історії передусім
завдяки двом військовим баталіям, що точилися поблизу нього:
31 липня 1649 р.1 та під час Другої світової війни. Маловідоми-
ми залишаються сторінки історії міста часів литовсько-польської
доби, коли воно входило до складу Київського воєводства, зокрема
факт надання самоврядування за магдебурзьким правом.
1 Останні публікації на цю
тему та літературу див.:
Nagielski, M. (2012). Batalia
łojowska (31 lipca 1649 r.) w
świetle diariusza kancelaryjnego
hetmana polnego litewskiego
Janusza Radziwiłła. Theatrum
humanae vitae. Студії на поша-
ну Наталі Яковенко. Київ,
C. 371-388; Гурбик, А. Укра-
їнський Гетьманат та Велике
князівство Литовське у вій-
ськово-політичному протисто-
янні 1651 р.: Друга Лоєвська
битва. Ukraina Lithuanica:
студії з історії Великого кня-
зівства Литовського. Т. ІІІ. –
К.: Інститут історії України,
2015, с. 135-158; Чаропка, С.
Лоеўская битва 1649 года. Дне-
провский паром. Материалы
историко-краеведческих чте-
ний 8-9.08.2017. Минск, 2017,
с. 88-91.
© Наталія Білоус, 2018
160
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва можна
вважати цікавими і рідкісними архівними знахідками, досі вони
не були опублікованими і запровадженими до наукового обігу.
Перший з них – привілей на магдебурзьке право був наданий у
1576 р., другий – на лоєвське війтівство для Федора Волка з’явив-
ся як доповнення до першого через шість років – у 1582 р. Ці до-
кументи є винятковими, оскільки за часів правління Стефана Ба-
торія (1576–1586) лише декілька міст у цьому регіоні отримали
подібні привілеї2*.
У XVI ст. Лоєв являв собою маленьке містечко, що належа-
ло до прикордонного Любецького староства і входило до складу
Київського воєводства3. Поселення складалося з двох частин –
Лоєвої гори, де колись існувало старе городище, на його місці у
литовські часи був побудований замок і фортечні мури, та власне
Лоєва, що виконувало функцію передмістя. Такий поділ на дві ча-
стини (Верхній та Нижній Лоєв) зберігався аж до кінця ХVІІІ ст.4
(Іл. 1, 2)
На відміну від більшості тогочасних привілеїв, вписаних до
книг королівської канцелярії, привілеї для Лоєва написані не лати-
ною чи польською мовою, а кирилицею. На початку магдебурзько-
го привілею зазначена мотивація надання (про що йтиметься ниж-
че), а наприкінці – місце і дата видачі: «дан в Ливе, дня 3, месяца
августа, року 1576». Палеографічний аналіз документу показує,
що це може бути оригінальна незасвідчена копія кінця ХVІ ст. з
пергаментного привілею, який не зберігся до нашого часу, або ж
це є протокольний (чорновий) впис, який на відміну від індуктно-
го (чистового) не підшивався до книги Руської метрики5. Приві-
лей походить з Архіву князів Сангушків, який тепер зберігається у
Державному архіві Польщі в м. Краків (відділення на Вавелі), має
задовільний стан збереження, але потребує реставрації.
Коронований у Кракові 1 травня 1576 р. Стефан Баторій зі сво-
їм двором у липні того ж року пересувався по Мазовії і Підляшші,
2 серпня він прибув у м-ко Лів, 3 серпня виїхав звідти до Станісла-
Іл. 1. Вигляд на Лоєву гору.
Фото І. Кондратьєва
2* Термін «привілеї» похо-
дить від лат. Privilegium; нім.
еin Privileg, Ausnahmegesetz,
Vorrecht – це виключне пра-
во, перевага будь-якого міста,
головні і найважливіші доку-
менти в його історії. В них ві-
дображені проблеми, що визна-
чали політичний, економічний,
соціальний розвиток міста;
вони надавалися володарями
держави і підтверджувалися в
разі потреби на прохання місь-
кої громади або власника міста.
3 Докладніше див.: Кондратьєв,
І. (2014). Любецьке староство
(XVI – середина XVII ст.).
Чернігів.
4 Анісавец, М. (2002). Лоеӯскія
кірмашы. Беларускі гістарыч-
ны часопис. Мінск, № 5. С. 78-
80; Кондратьєв, І. Любецьке
староство… С. 117.
5 Протокольні зошити залиша-
лися незшитими й неоправле-
ними у книги, що призводило
до їх інтенсивного знищення.
Докладніше див.: Кулаков-
ський, П. (2003). Канцелярія
Руської (Волинської) метрики
1569-1673 рр. Студія з історії
українського регіоналізму в
Речі Посполитій. Острог-Львів,
С. 123.
161
Джерела До історії міст
вова, а 4 серпня повернувся до Варшави6. У той час він видав низку
привілеїв різним містам як Корони Польської, так і Великого кня-
зівства Литовського. Так, зокрема, 1 липня 1576 р. він надав під-
тверджуючий привілей на магдебурзьке право м-ку Лосичі7 (нині
деревня Пінського р-ну Брестської обл., Білорусь), а 3 серпня – пер-
ший привілей Лоєву. Місце видачі цього привілею – містечко Лів
(теперішнє село Венгрувського повіту Мазовецького воєводства
у Республіці Польща), у ХVІ ст. це був судово-адміністративний
центр Лівської землі Мазовецького воєводства. У лівському замку
відбувалися ґродські і земські суди. Лівські городяни користали-
ся з вигідного географічного розташування міста, оскільки воно
знаходилося на стику двох держав – Корони Польської і Великого
князівства Литовського, на торговому шляху, вважалося важливим
осередком транзитної торгівлі і ремесла. У 1572 р. Лів належав до
категорії міст, де могла відбуватися елекція короля, тому не було
нічого дивного у тому, що король зі своєю канцелярією зупинився
саме у цьому населеному
пункті. (Іл. 3)
Ініціатором та отри-
мувачем магдебурзького
привілею для Лоєва був
Павло Іванович Сапєга –
представник родини Сап-
єг (власники гербу Лис),
син Івана Сапєги і Анни з
Сангушків. У 1562 р. він
одружився з Анною Ход-
кевич, з якою мав двох си-
нів: Яна Петра і Павла та
дві дочки – Софію, Єли-
завету і Анну. У 1560 р.
він став державцею при-
Іл. 2. Вигляд з Замкової гори,
панорама Дніпра.
Фото І. Кондратьєва
Іл. 3. Польський король
Стефан Баторій. Художник –
Войцех Стефановський,
Львівська національна
галерея мистецтв
6 Wrede, M. (2010). Itinerarium
króla Stefana Batorego 1576-
1586. Warszawa: DIG, S. 81.
7 Archiwum Główne Akt
Dawnych w Warszawie (далі –
AGAD), Metryka Koronna, ks.
114, k. 110 v. – 114. Privilegii
oppidi Loszicze confirmatio.
162
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
кордонного Любецького замку з волостю, де був зобов’язаний
утримувати сталу залогу (100 драбів) для оборони замку, нерідко
витрачаючи на ці цілі власні кошти. У березні 1566 р. король Зиг-
мунт Август надав йому уряд київського каштеляна, що накладало
на нього додаткові обов’язки з оборони і адміністрування у київ-
ському замку. У 1569 р. після інкорпорації Київського воєводства
до складу новоствореної держави – Речі Посполитої П. Сапєга став
сенатором, але продовжував діяти в інтересах Великого князівства
Литовського, брав участь у Лівонській війні (1567–1583). Згідно з
його свідчень, він заснував власним коштом місто і замок Лоєва
Гора, що лежало на татарському шляху і мало убезпечувати ли-
товський кордон як з боку Чернігова (який на той час належав до
Московської держави), так і захищати державу від нападів татар.
У лютому 1576 р. він доносив литовським сенаторам, що осадив
залогу у замочку Лоєва Гора і просив компенсувати йому витрати.
Загалом видатки, понесені П. Сапєгою на утримання жовнірів під
час безкоролів’я обраховувались на суму 9081 кіп литовських гро-
шів і забезпечувались йому на маєтностях, переданих у держання.
Решта того боргу – 12325 золотих польських, згідно з постановою
сеймової конституції 1601 р., мали повернути його синові – коро-
лівському ротмістрові Яну-Петру. 6 жовтня 1580 р., під час важкої
хвороби в м. Дойліди Павло Сапєга написав тестамент, був похо-
ваний у церкві в м. Лейпуни8.
Надання привілеїв на магдебурзьке право було складовою ур-
банізаційного процесу, що відбувався у містах Центрально-Схід-
ної Європи упродовж ХІІІ–ХVІ ст. Варто зазначити, що до підпи-
сання Люблінської унії 1569 р. урбанізація на теренах Великого
князівства Литовського відбувалася уповільненими темпами. У
післяунійний період стався справжній колонізаційний бум, який
був викликаний передусім господарською активністю місцевої
еліти – князів і шляхти, які будували нові замки, слободи, створю-
вали умови для залюднення містечок. Понад 200 міст, які повстали
у Київському воєводстві на зламі ХVІ і ХVІІ ст. – досить показова
кількість, яка наочно свідчить про успішний перебіг цього про-
цесу. І хоча переважна частина цих містечок не мала більше 100
дворів (приблизно 600-700 осіб), вони ставали тими осередками,
навколо яких концентрувалося суспільне і господарське життя.
Близько третини з них користувались магдебурзьким правом9. Від
міст центральноєвропейського регіону їх відрізняла відсутність
німецької колонізації, просторова, архітектурна і значною мірою
соціальна неперервність розвитку. Чимало нових містечок повста-
ло на місці старих давньоруських поселень і городищ, що було
притаманне і Лоєву10. (Іл. 4-5-6)
Варто зазначити, що далеко не всі тогочасні міста отримували
привілеї на магдебурзьке право. Усе залежало від ініціативи і заці-
кавленості місцевої адміністрації і міської громади у королівських
містах, або від волі власника у приватних. Наприклад Чорнобиль,
який перевищував за кількістю населення тогочасний Лоєв, не от-
римав такого привілею. За часи правління Стефана Баторія, по-
дібно до інших королівських міст-замків, мешканцям Чорноби-
ля надавалися привілеї на різні «вольності»: у лютому 1581 р.11
8 Lulewicz, H. (1994).
Sapieha Paweł. Polski Słownik
Biograficzny. T. XXXV/I.
Warszawa-Kraków, S. 131-133.
9 Докладніше див.: Білоус, Н.
(2015). Приватні міста Київ-
ського воєводства в першій
половині XVII ст.: кількість,
особливості розвитку та функ-
ціонування. Україна в Цен-
трально-Східній Європі. Київ.
Вип. 15. С. 125-164.
10 Докладніше див.:
Кондратьєв, І. Любецьке
староство… С. 112-116.
11 Российский архив древних
актов (далі – РГАДА),
г. Москва. Ф. 389, оп. 1, д. 216,
л. 284-285.
163
Джерела До історії міст
Іл. 4. Після битви під Лоєвом.
Військо Януша Радзивілла
в Лоєві в 1649 р.
Гобелен XVIII ст.
Іл. 5. Битва під Лоєвом 1649 р.
з німецької ґравюри
«Theatrum Europaeum»
Іл. 6. Памятний знак на місці
військового табору армії
Великого князівства
Литовського під час
Лоєвської битви 1649 р.
Фото І. Кондратьєва
164
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
та грудні 1582 р.12 на 10 років. В обох цих королівських листах
неодноразово підкреслювалося, що Чорнобиль є важливим при-
кордонним містом і тому «мещан сиих, которыє на томъ мєстцу
на пограничю будучы, перестерегаючи свою крепость… от не-
приятеля», звільняли від сплати мита, гребельного, мостового та
деяких інших податків. Незалежного міського самоврядування на
магдебурзькому праві чорнобильські міщани так і не отримали.
Подібна картина спостерігалася стосовно сусідніх до Лоєва Брагі-
на і Речиці, які теж вважалися важливими прикордонними міста-
ми-замками, але на той час не отримали королівських привілеїв на
право самоврядування.
З огляду на прикордонний статус цього регіону, однією з най-
важливіших функцій міст була оборонна. Королівська влада, де-
кларуючи своє зацікавлення і потребу у колонізації нових земель
та будівництві оборонних споруд, не мала на це достатніх коштів.
З тієї причини її участь у цих процесах обмежувалася заохочен-
ням місцевої адміністрації та приватних ініціатив. Король Стефан
Баторій та його наступник Зигмунт ІІІ чинили спроби передати
незаселені землі «заслуженим особам» за військові заслуги. Од-
нак, такі дії викликали спротив сейму, який неохоче погоджувався
на передачу королівщин у приватні руки, тому пріоритет надавав-
ся прохачам від місцевих адміністрацій, чим власне і скористався
київський каштелян і любецький староста Павло Сапєга у 1576 р.
При заснуванні кожної міської осади належало в першу чергу
врахувати усі можливості і потребу захисту від частих нападів та-
тарських загонів, а також потенційну загрозу з боку Московської
держави. Тому закладення нового міста розпочинали з будівниц-
тва замку. У ґродських книгах зафіксована інформація про те, що
майже у кожному більш-менш значному містечку Київського во-
єводства знаходився замок або «замочек», будувалися фортифіка-
ційні споруди13. Вочевидь, такий «замочек» побудували і на Лоє-
вій горі, про що зазначалося в його привілеї:
«Иж мы хотzчи мεстца пустыε пограничныε людми ωса-
дити и тоε староство нашо Любεцкоε способнεишоε и бεзпεч-
нεишоε учинити, позволили и злεцили εсмо урожоному Павлови
Сопεзε, кашталzнови киεвскому, старосте нашому любεцкому и
пεрεвалскому, на кгрунтε нашомъ влостномъ названомъ Лоεвомъ
городищу, котороε лεжитъ ωт замку нашого Любεцкого в пzти
милzх на шлzху татарскомъ, замокъ будовати и мεсто ωсажати».
Отже нове місто закладалося в п’яти милях від центра старо-
ства – Любеча, на старому Лоєвому городищі, або Лоєвій горі, яка
мала форму півкола з радіусом близько 125 метрів. Замок мав не-
високі стіни і башти, побудовані із вкопаних дерев’яних стовпів.
Зі сходу його захищав високий та обривчастий берег р. Дніпро, а з
півдня та заходу – глибокий байрак з р. Лоєвка, що впадала у Дні-
про. З півночі замок захищав рівчак глибиною більше двох та зав-
ширшки восьми метрів. Біля підніжжя замку знаходилася невели-
ка місцевість, що виконувала функції ринкової площі14. (Іл. 7-8-9)
У даному привілеї не конкретизуються умови, за якими мало
організовуватися міське життя. Король покладав усі ці клопоти на
Павла Сапєгу:
12 Там же. Л. 308-308 об.
13 Білоус, Н. Приватні міста
Київського воєводства…
С. 128-129.
14 Тимофеенко, А. К проблеме
локализации и интерпрета-
ции замчища на Лоевой Горе.
Днепровский паром. Мате-
риалы… С. 77-80; Кондратьєв,
І. Любецьке староство…
С. 113. Нині на Лоєвій горі
розташований музей Великої
вітчизняної війни і міський
парк, де поки що відсутні будь-
які пам’ятні знаки чи таблиці
про існування там у литовські
часи замку, незважаючи на
проведені археологічні розко-
пки, які підтверджують даний
історичний факт. Годі казати
про самоврядування на магде-
бурзькому праві, про яке взага-
лі до недавнього часу не було
відомо теперішнім жителям.
В історичній пам’яті лоєвчан
відклалися переважно визначні
військові баталії – Лоєвська
битва 1649 р. і події Другої
світової війни.
165
Джерела До історії міст
Іл. 7. Музей битви за Дніпро
у підніжжя Замкової гори.
Фото І. Кондратьєва
Іл. 8. Алея слави біля музею
битви за Дніпро.
Фото І. Кондратьєва
Іл. 9. Бойова техніка біля музею.
Фото І. Кондратьєва
166
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
«Zкож позволzεмъ тымъ тεпεрεшним листомъ нашимъ
всимъ вобεц подданымъ панствъ наших тамъ на томъ мεстцу
Лоεвомъ городищу ωсεдати и будоватисz водлε порадку иных
мεстъ нашихъ, zко будεт назначоно чεрεзъ того ж кашталzна
киεвского, старосты любεцкого».
Королівська влада створювала сприятливі умови для пожвав-
лення колонізаційного процесу, що проявлялося, зокрема, в на-
данні жителям нових поселень, особливо прикордонних міст, по-
даткових пільг та різних вольностей, так званої «вольнизни» від
сплати чиншу на кілька років. Жителям Лоєва надавались такі
вольності на 12 років, з правом відбування вільної торгівлі і шин-
кування спиртними напоями, щоб максимально зацікавити міс-
цеве населення і заохотити прибульців осідати і будуватися там:
(Іл. 10-11-12)
Іл. 10. Фрагмент міського парку
на Замковій горі.
Фото І. Кондратьєва
Іл. 11. Каплиця у міському парку
на Замковій горі
167
Джерела До історії міст
«Которым всимъ людzмъ и подданымъ нашимъ, которыε бы
тамъ на томъ мεстцу и кгрунтε ωсадити хотεли и ωсεли, даεмъ
вольности на дванадцат год ωт всzких чинжовъ, податку и по-
винностεи, капщизнъ, чопового и всzкого мыта, цла и поборовъ
нашихъ такъ, иж тыε вси подданыε наши, которыε бы на томъ
мεстцу и кгрунтε Лоεвомъ городищу ωсεли, нε будут повинни тых
всих вышεи помεнεнныхъ податковъ и повинностεи чинити, пол-
нити и ωтдавати, алε вольно всzкими рεчами и куплzми zкимъ
колвεкъ имεнεмъ назваными гандлεвати и купчити, торговати,
корчмы мεдовые, пивныε и горεлъчаныε мεти, и в нихъ всzким
напоεмъ шинковати бεз даваньz капъщизнъ, чопового и всzкого
податку аж до выистьz тоε вольности ωт насъ имъ даноε».
При заснуванні нових поселень значна увага приділялася ор-
ганізації торгівлі та ремесла. В усіх без винятку привілеях на маг-
дебурзьке право містився дозвіл на запровадження ярмарків і тор-
гів. Найбільш поширеним варіантом було надання двох ярмарків.
У Лоєві на той час запроваджувався лише один щорічний ярмарок
на свято Петра і Павла (мабуть з огляду на малочисельність міста
на той час), а також щотижневий торг по вівторках. (Іл. 13-14-15)
Як правило, мешканці таких містечок отримували дозвіл на
будівництво споруд різного призначення – крамниць, ваги, по-
стригальні, лазні та ін. Однак далеко не всім дозволялося будувати
ратушу та заводити міські судові книги. Найпоширенішою прак-
тикою у малих містечках було проведення судочинства в замку.
Ще менша кількість містечок отримала право мати міську печатку
та герб міста. У лоєвському привілеї зазначалося лише те, що маг-
дебурзьке право надавалося за прикладом інших прикордонних
міст. Судочинство мали відправляти перед війтом, очевидно таки
в замку, про будівництво ратуші не йшлося:
«Надаεмъ тεжъ им в томъ мεстε право маидεмборскоε по тому,
zко въ иных мεстах наших пограничныхъ εстъ надано. Мают сz
ωни сами такжε и гостεи приεждчихъ пεрεд воитомъ своимъ ω
всzкиε рεчи судити водлугъ права и порадку иных мεстъ наших
вεчными часы».
Іл. 12. Міська бібліотека.
Найстаріша будівля Лоєва кінця
ХІХ ст., побудована єврейським
купцем Наумом Долгіним
168
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Іл. 13. Текст привілею
на магдебурзьке право
Лоєву 1576 р.
Іл. 14. Зворот магдебурзького
привілею, верхня частина
Іл. 15. Зворот магдебурзького
привілею, нижня частина.
169
Джерела До історії міст
Але, як виявилося, попри надання цього привілею війтівський
уряд не був тоді встановлений у Лоєві, можливо, через близькість
театру військових дій. Уже після смерті київського каштеляна Пав-
ла Сапєги, у 1582 р. заслужений військовий, учасник бойових дій
шляхетний Федір Васильович Волк звернувся до короля з прохан-
ням про видачу йому привілею на війтівство в Лоєві. Ймовірно,
він був нащадком полоцьких бояр, які в середині ХVІ ст. переїхали
на північ Київщини, вживали три гербові знаки: «Секєж», «Косьч-
єша», «Побуг»15. Федір Волк ще з молодих років брав участь у вій-
нах, що підтверджують дані «Реєстру попису війська литовського
1565 р.»16. Мабуть, він також був учасником Інфлянтської війни,
облоги Полоцька (1579), де разом із королем знаходився і Гаври-
ло Горностай (з 1566 р. мінський воєвода, з 1576 р. – берестей-
ський), якому Федір Волк служив по закінченні війни. Очевидно,
що за посередництва цього впливового протектора, як згадується
у привілеї, було «донεсεно и прεложоно чεрεзъ пєвныхъ Пановъ
Рад нашихъ» прохання «заслуженого» військового до короля. 25
листопада 1582 р. у Варшаві Стефан Баторій видав йому такий
привілей. На відміну від магдебурзького привілею він потрапив до
книг Руської метрики – того ж дня був вписаний як «Данина Во-
лъку на воитовство в Лоєвє Горє»17. У ньому зокрема зазначається,
що попри попереднє надання привілею на магдебурзьке право і
війтівство, у місті «для пεрεстεрεганья порадку и судовъ мεстъ-
ских воита ажъ досεль нεтъ». Федір Волк отримав війтівство у по-
життєве володіння з таким же обсягом прав і судових прерогатив,
притаманних іншим містам з магдебурзьким статусом: (Іл. 16)
«Маεть Фεдор Волкъ тот врад воитовскии в Лоεвε горε мεти,
дεржати, владзы воитовскоε, пожитков и всzких прεрокгативъ,
дому и кгрунтов уживати, суды и всzкиε рεчи мεжи мεщаны
тамош ними и гостми приεждчими водлуг права и порадку иныхъ
таковых мεстъ и тоε фунъдацыи нашоε ωтправовати, порадку
всzкого в мεсте и мεжи людми доглεдати, доброго Рεчи Посполи-
тоε и пожитковъ скаръбу нашого постεрεгати».
Іл. 16. Привілей на лоєвське
війтівство Федорові Волку
1582 р.
15 Kojałowicz, W. (1897).
Herbarz rycerstwa W. X.
Litewskiego, tak zwany
Compedium czyli o klejnotach
albo herbach, których familie
stanu rycerskiego w prowincyach
Wielkiego Xięstwa Litewskiego
zażywają. Kraków, S. 271; Яко-
венко, Н. (2008). Українська
шляхта з кінця ХVІ до середи-
ни ХVІІ ст. Київ: Критика.
С. 56.
16 У «Пописі війська литов-
ського» 1565 р. окрім Федора
Волка з Новогородського пові-
ту згадується і Федір Васильо-
вич Волк з Троцького повіту,
який ставив трьох коней. Див.:
Литовская метрика. Отд. 1. Ч.
3. (1915) Книги публичных
дел. Переписи войска Ли-
товского 1528, 1565, 1567 гг.
Русская историческая библио-
тека.
Петроград, Т. 33. Ст. 322, 417.
17 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, д. 196,
л. 88-88 об.; Руська (Волин-
ська) метрика. (2002) Регести
документів Коронної канце-
лярії для українських земель
(Волинське, Київське, Брацлав-
ське, Чернігівське воєводства)
1569–1673. Київ. C. 359-360.
170
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
У середині 1580-х років Федір Волк виконував якісь доручен-
ня Гаврила Горностая18, який згодом, вочевидь, посприяв тому,
щоб його підопічний отримав більш престижний уряд київсько-
го війта, що сталося не пізніше 1587 р. На початку 1592 р. Федір
Волк помер19. Відомими були його нащадки: сина Максима у 1616
р. ренобілітовано «за рицарську відвагу», а сейм 1638 р. підтвер-
див шляхетство онуку Ф. Волка – Костянтину, який у 1625–1630
рр. був писарем Війська Запорозького20, від 1634 р. – чернігів-
ським земським писарем21, брав участь у Смоленській війні 1632–
1634 рр., війні зі шведами 1635–1636 рр.22. Збереглася згадка ще
про одного лоєвського війта на ім’я Василь, який 24 липня 1646 р.
отримав королівський привілей для всієї громади міста, очевидно
на звільнення від податків23.
* * *
Привілеї Стефана Баторія, надані Лоєву у 1576 та 1582 рр.,
безумовно сприяли розвиткові міста, про що свідчать статистичні
дані: якщо в 1571 р. Лоєв мав лише 3 дими (тобто три домогоспо-
дарства) і статус села, то через 30 років за даними люстрації 1606
р. це містечко налічувало 186 димів (або приблизно 1200 жителів)
і волость з 8 селами24. Ці цифри красномовно свідчать про стабіль-
ний розвиток міста після надання зазначених привілеїв.
Отже, значення королівських привілеїв для Лоєва було вели-
чезне – це була необхідна правова основа і значний поштовх для
подальшого його розвитку. Жителі Лоєва отримали самоврядуван-
ня на засадах магдебурзького права і чимало пільг і вольностей
економічного характеру, що вигідно вирізняло їх серед інших міст
регіону.
Додатки
№ 1
3 серпня 1576 р. – Лів. Привілей на магдебурзьке право Лоєву
Стεфанъ etc.
Jзнаимуεмы тым листомъ нашим всимъ вобεц и кождому зособна,
кому того вεдати налεжит.
Иж мы хотzчи мεстца пустыε пограничныε людми ωсадити и
тоε староство нашо Любεцкоε способнεишоε и бεзпεчнεишоε учини-
ти, позволили и злεцили εсмо урожоному Павлови Сопεзε, кашталzно-
ви киεвскому, старосте нашому любεцкому и пεрεвалскому на кгрунтε
нашомъ влостномъ названомъ Лоεвомъ городищу, котороε лεжитъ ωт
замку нашого Любεцкого в пzти милzх на шлzху татарскомъ, замокъ
будовати и мεсто ωсажати. Zкож позволzεмъ тымъ тεпεрεшним ли-
стомъ нашимъ всимъ вобεц подданымъ панствъ наших тамъ на томъ
мεстцу Лоεвомъ городищу ωсεдати и будоватисz водлε порадку иных
мεстъ нашихъ, zко будεт назначоно чεрεзъ того ж кашталzна киεвско-
го, старосты любεцкого.
Которым всимъ людzмъ и подданымъ нашимъ, которыε бы тамъ
на томъ мεстцу и кгрунтε ωсадити хотεли и ωсεли, даεмъ вольности на
дванадцат год ωт всzких чинжовъ, податку и повинностεи, капщизнъ,
чопового и всzкого мыта, цла и поборовъ нашихъ такъ, иж тыε вси под-
18 Центральний державний
історичний архів України у м.
Києві, ф. 11, оп. 1, спр. 1, арк.
100; Rulikowski, E. (1913). Opis
powiatu kijowskiego. Kijów-
Warszawa. S. 127.
19 Білоус, Н. (2008) Київ напри-
кінці ХV – в першій половині
ХVІІ ст. Міська влада і само-
врядування. К.: Видавничий
дім «Києво-Могилянська ака-
демія». С. 104-105.
20 AGAD. Archiwum
Zamoyskich, sygn. 446, k. 38;
Яковенко, Н. Українська
шляхта… С. 56.
21 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, д. 214,
л. 51 об. – 52.
22 Кулаковський, П. (1998)
Земські урядники Черніго-
во-Сіверщини у 1621–1648 рр.
Центральна і Східна Європа
в ХV–ХVІІІ ст. Львів. С. 127;
його ж. (2006) Чернігово-
Сіверщина у складі Речі
Посполитої 1618–1648. Київ:
Темпора. С. 153.
23 «Danie listu krolewskiego
Wasylu i gromadzie miasta
Łojowa o podatki». У: Націо-
нальна бібліотека України ім.
В. І. Вернадського НАНУ. Ін-
ститут рукопису. Ф. 1, № 4104,
частина ІІ, № 1391.
24 Źródła Dziejowe. (1897) Tom
XXII. Ziemie Ruskie. Ukraina,
dział III. Opisane przez A.
Jabłonowskiego. Warszawa,
S. 521.
171
Джерела До історії міст
даныε наши, которыε бы на томъ мεстцу и кгрунтε Лоεвомъ городищу
ωсεли, нε будут повинни тых всих вышεи помεнεнныхъ податковъ и по-
винностεи чинити, полнити и ωтдавати, алε вольно всzкими рεчами и
куплzми zкимъ-колвεкъ имεнεмъ назваными гандлεвати и купчити, тор-
говати, корчмы мεдовые, пивныε и горεлъчаныε мεти, и в нихъ всzким
напоεмъ шинковати бεз даваньz капъщизнъ, чопового и всzкого податку
аж до выистьz тоε вольности ωт насъ имъ даноε. А в томъ листε нашом
вышεи ωписаноε, тεжъ даεмъ и позволzεмъ тамъ в томъ мεстε мεти zр-
марок в кождыи годъ на свzто и дεн свεтых апостолъ Пεтра и Павла, а
торгъ в кождыи тыидень во второкъ, такжε волныε ωт всzких мыт, цεл
и торгового, то толко варуючи абы сz тым ничого нε уближало мεстамъ
нашим и шлzхεтским тамъ тому мεсту прилεглым. Надаεмъ тεжъ им в
томъ мεстε право маидεмборскоε по тому, zко въ иных мεстах наших
пограничныхъ εстъ надано. Мают сz ωни сами такжε и гостεи приεжд-
чихъ пεрεд воитомъ своимъ // [70] ω всzкиε рεчи судити водлугъ права
и порадку иных мεстъ наших вεчными часы.
А на твεрдость того всεго вышεи писаного тот листъ рукою нашою
подписали εсмо и пεчат нашу коронную до нεго притиснути εсмо вεлεли.
Данъ в Ливε, днz трεтεго м~сца августа, року тисεча пzтсот
сεмъдεсzт шостого, а панованьz нашого року пεрвого.
На звороті: Fundatia miasteczka Łoiewa na groncie Łoiewo zwanym w
pięciu milach na slaku tatarskim w starostwie Lubeckim fundowanego przez
p. Sapiegu, na ten czas starosty lubeckiego.
1576, die 3 Augusti
Datt w Liwie
Оригінал: Archiwum Narodowe w Krakowie, dział na Wawelu, Archiwum
Sanguszków, Archiwum Rodzinne Sanguszków, sygn. 144, k. 69-70.
№ 2
25 листопада 1582 р. – Варшава. Привілей на війтівство
Федорові Волку
Стεфанъ Божю милостью корол полскии, вεликии к~нзь литовъскии,
рускии, прускии, мазовεцкии, жомоитскии, ифлzнтъскии,
кнzжа сεмикгродскоε и иных
Jзнаимуεмъ тымъ нашимъ листомъ всим вобεцъ и кождому зособ-
на, кому кольвεкъ то вεдати налεжит.
Ижъ кгды намъ донεсεно и прεложоно чεрεзъ пєвныхъ Пановъ Рад
нашихъ, жε в мεстεчку нашом в зεмли Киεвскои лεжачом Лоεвε горε
вольности, права маидεборскиε и воитовъство ωт насъ εстъ надано и
фундовано. Jдно жъ в нεм длz пεрεстεрεганьz порадку и судовъ мεстъ-
ских воита ажъ досεль нεтъ. А такъ мы за причиною Панов Рад нашихъ
и за прозбою до насъ за шлzхεтнымъ Фεдором Васильεвичомъ Волъком
учинεного εму урzд воитовскии в том мεстε нашом Лоεвε горε дали εсмо
и сим листомъ нашим даεм з моцъю, владностю суды, пожитки и всzки-
ми тыми прεрокгативами, zко сz инъдεи в таковыхъ мεстεхъ наших по-
граничныхъ за наданьεм правъ маидεборских способъ того заховуεть и
тεжъ з домом и з кгрунты на тоε воитовъство налεжачими до εго живота.
Маεть Фεдор Волкъ тот врад воитовскии в Лоεвε горε мεти, дεр-
жати, владзы воитовскоε, пожитков и всzких25 прεрокгативъ, дому
и кгрунтов уживати, суды и всzкиε рεчи мεжи мεщаны тамошними и
гостми приεждчими водлуг права и порадку иныхъ таковых мεстъ и
тоε26 фунъдацыи нашоε ωтправовати, порадку всzкого в мεстε и мεжи
людми доглεдати, доброго Рεчи Посполитоε и пожитковъ скаръбу нашо-
го постεрεгати и во всεм сz слушнε и пристоинε справуючи налεжности
25 Слово закреслене,
поправлене на: всих
26 Слово закреслене
172
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
и заволанью своεму досыт чинити будεт повинεн бεз ωбтzжливости
мεщанъ тамошнихъ и всих людεи ажъ до живота своεго.
А длz лεпъшоε вεры и свεдεцъства до того листу пεчать наша коро-
ннаz εст притиснεна.
Писанъ въ Варшавε, днz двадцzть пzтого с поправы калεнъдару
мсц~а ноzбра, року тисzча пzтъсотъ ωсмъдεсzтъ второго, а кролεваньz
нашого року сεмого.
Дописано згори: ноябра 25. Данина воитовства в Лоєвє.
Дописано внизу іншим почерком: нε уближаючи тымъ праву ни-
чиєму.
Нижче дописано: Consens od krola JMci na urząd wojtowski miasteczka
Loiowe horę w ziemi Kijowskiej leżące, służący panu Fedorowi Wołkowi
1582, die 25 novembris, w Warszawie
Оригінал: Archiwum Narodowe w Krakowie, dział na Wawelu, Archiwum
Sanguszków, Archiwum Rodzinne Sanguszków, sygn. 144, k. 3.
References
Anisavec, М.І. (2002). Loievskiia kirmashy. Bielaruski gistaryczny chasopys.
Minsk, № 5. S. 78–80.
Bilous, N. (2008) Kyiv naprykinci ХV – v pershij polovyni ХVІІ st.
Mis’ka vlada і samovriaduvannia. Kyiv.
Bilous, N. (2015). Pryvatni mista Kyivs’kogo voievodstva v pershij
polovyni ХVІІ st.: kilkist’, osoblyvosti rozvytku tа funkcjonuvannia. Ukraina
v Centralno-Skhidnij Europi. Kyiv. Vyp. 15. S. 125–164.
Kojałowicz, W. (1897). Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego, tak zwa-
ny Compedium czyli o klejnotach albo herbach, których familie stanu rycer-
skiego w prowincyach Wielkiego Xięstwa Litewskiego zażywają. Kraków.
Kondratiev, І. (2014). Liubec’ke starostvo (XVI – seredyna XVII st.).
Chernigiv.
Kulakovski, P. (1998) Zems’ki uriadnyki Chernigovo-Siverschyny v
1621–1648 r. Centralna і Skhidna Europa v ХV–ХVІІІ st. Lviv.
Kulakovski, P. (2003). Kancelariia Ruskoji (Volynskoji) metryky 1569–
1673 r. Studiia z istorii ukrainskogo regionalizmu v Rechi Pospolytij. Os-
trog-Lviv.
Kulakovski, P. (2006) Chernigovo-Siverschyna u skladi Rechi Pospoly-
toji 1618-1648. Kyiv.
Lulewicz, H. (1994). Sapieha Paweł. Polski Słownik Biograficzny.
T. XXXV/I. Warszawa-Kraków. S. 131–133.
Litovskaia metrika. Otd. 1. Ch. 3. (1915) Knigi publichnykh del. Perepi-
si vojska litovskogo 1528, 1565, 1567 g. Russkaia istoricheskaia biblioteka.
Petrograd, t. 33.
Nagielski, M. (2012). Batalia łojowska (31 lipca 1649 r.) w świetle di-
ariusza kancelaryjnego hetmana polnego litewskiego Janusza Radziwiłła.
Theatrum humanae vitae. Studii na poshanu Natali Yakovenko. Kyiv. S. 371–
388.
Rulikowski, E. (1913). Opis powiatu kijowskiego. Kijów-Warszawa.
Ruska (Volynska) metrika. (2002) Regesty dokumentiv Koronnoji
kancelarii dlia ukrainskikh zemel (Volyns’ke, Kyivs’ke, Braclavs’ke, Cherni-
givs’ke voievodstva) 1569–1673. Kyiv.
Yakovenko, N. (2008). Ukrains’ka shlakhta z kincia ХVІ do seredyny
ХVІІ st. Kyiv.
Wrede, M. (2010). Itinerarium króla Stefana Batorego 1576-1586.
Warszawa: DIG. S. 81.
Źródła Dziejowe. (1897) Tom XXII. Ziemie Ruskie. Ukraina, dział III.
Opisane przez A. Jabłonowskiego. Warszawa.
173
Джерела До історії міст
Natalia Bilous
THE PRIVILEGES OF POLISH KING STEPHEN BATHORY
FOR LOYEW 1576 AND 1582 YEARS
The article deals with two privileges of the Polish king Stefan Batory for the
Polissya town of Loyew (now the district centre of the Gomel region, the Re-
public of Belarus). In the 16th century, it was a part of the Liubech starostvo
of the Kiev voivodship. The town is known first of all due to military battles
that took place in the neighbourhood: July 31, 1649, and during the Second
World War, while the pages of its history during the Lithuanian-Polish era,
such as the granting of self-government under the Magdeburg law, are still
little known.
Stefan Batory privileges for Loyew can be considered interesting and rare
archival finds, they have not yet been published and introduced into scientific
circulation. The first - the Magdeburg Law was granted on August 3, 1576,
the second - on the Loyew Vogtship for Fedora Volka appeared as an addition
to the first one in six years (November 25, 1582). Unlike the most of the privi-
leges of the time, inscribed in the books of the royal the chancellery, these two
were not written in Latin or in Polish, but in Cyrillic. The documents originate
from the Archives of the Sangushki princes, which are now stored in the State
Archives of Poland in Krakow (Wawel department).
The initiator and recipient of the Magdeburg privileges for Loyew was Pavlo
Ivanovych Sapiega, Lubeckij and Loyewsky Starosta from 1560, and the Kiev
Castellan from 1566. He, at his own expense, built the city and the castle
Loyew Mountain, that was lying on the Tartar road and defending the Lith-
uanian border from the Chernihiv side (which at that time belonged to the
Moscow state), and was also protecting the state from the Tatar attacks. The
privilege of the Loyew Vogts was granted in 1582 to Fedor Volk as the reward
for his military service and participation in hostilities.
These documents are exceptional since during the reign of Stefan Batory
(1576-1586) only a few cities in this region received similar privileges. The
significance of royal privileges for Loyew was enormous – it was a necessary
legal basis and a significant impetus for its further development. Residents
of Loyew received self-government on the principles of Magdeburg Law and
many economic privileges and liberties, which favourably distinguished them
among other cities in the region.
Key words: privileges, borderlands, Magdeburg Law, Vogt, king Stephen Ba-
thory, Pavlo Sapieha, Loyew, Kyiv Voivodeship, the Liubech starostvo, the
Polish-Lithuanian Commonwealth, XVI century.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211330 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-16T06:39:36Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білоус, Н. 2025-12-29T12:06:17Z 2018 Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. / Н. Білоус // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 159-173. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211330 930.2(476+477-2)”15” У статті розглядаються два привілеї польського короля Стефана Баторія для поліського містечка Лоєв (нині смт, районний центр Гомельської обл., Республіки Білорусь), яке у ХVІ ст. входило до складу Любецького староства Київського воєводства. Ці документи можна вважати цікавими і рідкісними архівними знахідками, досі вони не були опублікованими і запровадженими до наукового обігу. Перший з них – на магдебурзьке право був наданий 3 серпня 1576 р., другий – на лоєвське війтівство для Федора Волка з’явився як доповнення до першого через шість років – 25 листопада 1582 р. Документи походять з архіву князів Сангушків, який тепер зберігається у Державному архіві Польщі в м. Краків (відділення на Вавелі). Ініціатором та отримувачем магдебурзького привілею для Лоєва був Павло Іванович Сапєга, любецький і лоєвський староста з 1560 р. та київський каштелян з 1566 р., який власним коштом розбудовував місто і замок. Привілей на лоєвське війтівство був виданий у 1582 р. Федору Волку в нагороду за його військову службу і участь у бойових діях. Ці документи є винятковими, оскільки за часів правління Стефана Баторія (1576–1586) лише декілька міст у цьому регіоні отримали подібні привілеї. Значення королівських привілеїв для Лоєва було величезне – це була необхідна правова основа і значний поштовх для подальшого його розвитку. Жителі Лоєва отримали самоврядування на засадах магдебурзького права і чимало пільг і вольностей економічного характеру, що вигідно вирізняло їх серед інших міст регіону. The article deals with two privileges of the Polish king Stefan Batory for the Polissya town of Loyew (now the district centre of the Gomel region, the Republic of Belarus). In the 16th century, it was a part of the Liubech starostvo of the Kiev voivodship. The town is known first of all due to military battles that took place in the neighbourhood: July 31, 1649, and during the Second World War, while the pages of its history during the Lithuanian-Polish era, such as the granting of self-government under the Magdeburg law, are still little known. Stefan Batory privileges for Loyew can be considered interesting and rare archival finds, they have not yet been published and introduced into scientific circulation. The first - the Magdeburg Law was granted on August 3, 1576, the second - on the Loyew Vogtship for Fedora Volka appeared as an addition to the first one in six years (November 25, 1582). Unlike the most of the privileges of the time, inscribed in the books of the royal the chancellery, these two were not written in Latin or in Polish, but in Cyrillic. The documents originate from the Archives of the Sangushki princes, which are now stored in the State Archives of Poland in Krakow (Wawel department). The initiator and recipient of the Magdeburg privileges for Loyew was Pavlo Ivanovych Sapiega, Lubeckij and Loyewsky Starosta from 1560, and the Kiev Castellan from 1566. He, at his own expense, built the city and the castle Loyew Mountain, that was lying on the Tartar road and defending the Lithuanian border from the Chernihiv side (which at that time belonged to the Moscow state), and was also protecting the state from the Tatar attacks. The privilege of the Loyew Vogts was granted in 1582 to Fedor Volk as the reward for his military service and participation in hostilities. These documents are exceptional since during the reign of Stefan Batory (1576-1586) only a few cities in this region received similar privileges. The significance of royal privileges for Loyew was enormous – it was a necessary legal basis and a significant impetus for its further development. Residents of Loyew received self-government on the principles of Magdeburg Law and many economic privileges and liberties, which favourably distinguished them among other cities in the region. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Джерела до історії міст Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. The privileges of polish king Stephen Bathory for Loyew 1576 and 1582 years Article published earlier |
| spellingShingle | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. Білоус, Н. Джерела до історії міст |
| title | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. |
| title_alt | The privileges of polish king Stephen Bathory for Loyew 1576 and 1582 years |
| title_full | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. |
| title_fullStr | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. |
| title_full_unstemmed | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. |
| title_short | Привілеї польського короля Стефана Баторія для Лоєва 1576 та 1582 рр. |
| title_sort | привілеї польського короля стефана баторія для лоєва 1576 та 1582 рр. |
| topic | Джерела до історії міст |
| topic_facet | Джерела до історії міст |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211330 |
| work_keys_str_mv | AT bílousn privíleípolʹsʹkogokorolâstefanabatoríâdlâloêva1576ta1582rr AT bílousn theprivilegesofpolishkingstephenbathoryforloyew1576and1582years |