Історична пам’ять у міському просторі: парадокси церковно-політичного відтворення національних святинь у Росії та Україні

• Опубліковано в: : Місто: історія, культура, суспільство
• Дата: 2018
• Автор: Мусін, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2018
• Теми: Сучасні трансформації міського простору
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211331
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Історична пам’ять у міському просторі: парадокси церковно-політичного відтворення національних святинь у Росії та Україні / О. Мусін // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 131-155. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

У статті подано аналіз історії будівництва та відтворення знакових храмів України і Росії: Десятинної церкви, храму Христа Спасителя, Успенського собору Києво-Печерської Лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря, які є національними святинями. Пропонується методика розуміння суспільно-політичних запитів та еволюції історичної пам’яті, втілених в архітектурних образах та реставраційних ідеях. Обґрунтовано думку про те, що сам процес відтворення зруйнованих храмів відображає не так релігійний ренесанс у Східній Європі, як зацікавленість держави та політиків у маніпуляціях історичною пам’яттю. Важливим фактором такого відтворення є інтереси бізнесу та амбіції творчої інтелігенції. Відзначаються протиріччя між ідеологією відтворення нового будівництва в історизуючому стилі та принципами наукової реставрації, метою якої є збереження аутентичності пам’ятки як засобу долучення до минулого. Новостворені домінанти грубо втручаються у міський ландшафт, який сформувався упродовж ХХ ст., та викликають розчарування громадськості. Подібні будівлі, які розцінюються як «новоділи» та «симулякри», вступають у конфлікт з розумінням національної історії та релігійними потребами. Підкреслюються відмінності у процесі відтворення храмів в Україні та Росії на рівні концептуальних ідей, інтересів, очікуваних та реальних результатів. Вони пояснюються різницею між російським політичним монополізмом та українським суспільним корпоративізмом. Висувається та обґрунтовується концепція «симетричної реставрації» і релігійно-конфесійного нейтралітету місць національної пам’яті як фактора збереження громадського миру та спокою. The article gives an analysis of the history of the reconstruction and building of iconic churches of Ukraine and Russia: the Church of the Tithes, the Cathedral of Christ the Savior, the Dormition Cathedral of the Kyiv-Pechersk Lavra and the St. Michael’s Golden-Domed Monastery, which are national shrines. The author offers the method of understanding of socio-political queries and evolution of historical memory embodied in architectural images and restoration ideas. It is substantiated that the process of reconstruction of destroyed temples reflects not so much to the religious renaissance in Eastern Europe, as the interests of the state and politicians in manipulating historical memory. An important factor is the interests of business and the ambitions of the creative intelligentsia. There is a contradiction between the ideology of reproduction as a new construction in the historic sense and the principles of scientific restoration, whose purpose is to preserve the authenticity of the monument as a means of attaching to the past. The newly-created dominants roughly invade the urban landscape that emerged during the twentieth century and causes disillusionment among the public. Similar buildings are regarded as «novodel» and «simulacres» and conflict with the understanding of national history and religious needs. The differences in the process of reproduction of temples in Ukraine and Russia are emphasized at the level of conceptual ideas, interests, expected and real results. They are explained by the difference between Russian political monopoly and Ukrainian social corporatism. The concept of «symmetrical restoration» and the religious-confessional neutrality of places of national memory as a factor of maintaining public peace and tranquillity is proposed and substantiated.