Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі
У січні 1918 р. в Одесі відбулося більшовицьке збройне повстання, активну участь в підготовці якого відіграла команда крейсера «Алмаз». У період існування Одеської радянської республіки нова влада використовувала практику «червоного» терору, символом якого став «Алмаз». Внаслідок затримання і фізичн...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211332 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі / Т. Вінцковський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 113-128. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860024952393039872 |
|---|---|
| author | Вінцковський, Т. |
| author_facet | Вінцковський, Т. |
| citation_txt | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі / Т. Вінцковський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 113-128. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | У січні 1918 р. в Одесі відбулося більшовицьке збройне повстання, активну участь в підготовці якого відіграла команда крейсера «Алмаз». У період існування Одеської радянської республіки нова влада використовувала практику «червоного» терору, символом якого став «Алмаз». Внаслідок затримання і фізичної ліквідації на крейсері та в місцях стоянок інших військових кораблів представників різних категорій населення, відтак поширення найрізноманітніших чуток, органи міського самоврядування намагалися взяти під контроль ситуацію, щоб унеможливити факти самосуду. Але повною мірою з’ясовувати обставини утримання в’язнів та їхню подальшу долю судово-слідчі інституції змогли лише після відновлення влади УНР в Одесі. Їхні висновки розвінчують створений радянською історіографією героїчний образ крейсера.
In Soviet historical science during 1960s-1980s a traditional stereotype of perception of the cruiser “Almaz” as “Southern Aurora” was formed, which had to symbolize similar tendencies of the revolutionary progress in 1917- 1918 in Baltic and Black Sea Fleets. The role of the steamship crew in events of the Russian and the Ukrainian revolutions in a limited period of time is analyzed in the article.
In January 1918, the Bolshevist armed insurrection took place in Odesa, active participation in the preparation of which was played by part of sailors and officers of the cruiser “Almaz”. During existence of the Odesa Soviet republic new authorities used the practice of the “red” terror, the symbol of which was “Almaz”. As the result of the detention and physical liquidation of people of various categories on the cruiser and at moorings of other warships, thus spreading a variety of rumors, authorities of local self-government attempted to take control of the situation in order to make facts of self-trial impossible. But judicial and investigational institutions were able to investigate the circumstances of the detention of prisoners and their subsequent fate fully only after the restoration of the Ukrainian National Republic governance in Odesa. Their conclusions dispel the heroic image of the cruiser created by Soviet historiography.
|
| first_indexed | 2026-03-18T18:20:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
113
Революція 1917–1921 Років у місті
УДК 94(477.74-25)«1918»
Тарас Вінцковський
доктор історичних наук, професор кафедри історії України
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
КРИВАВИЙ «АЛМАЗ»: ДЕ/КОНСТРУКЦІЯ ОДНОГО
МІФУ РЕВОЛЮЦІЇ В ОДЕСІ
У січні 1918 р. в Одесі відбулося більшовицьке збройне повстання, активну
участь в підготовці якого відіграла команда крейсера «Алмаз». У період
існування Одеської радянської республіки нова влада використовувала
практику «червоного» терору, символом якого став «Алмаз». Внаслідок
затримання і фізичної ліквідації на крейсері та в місцях стоянок інших
військових кораблів представників різних категорій населення, відтак
поширення найрізноманітніших чуток, органи міського самоврядування
намагалися взяти під контроль ситуацію, щоб унеможливити факти
самосуду. Але повною мірою з’ясовувати обставини утримання в’язнів
та їхню подальшу долю судово-слідчі інституції змогли лише після
відновлення влади УНР в Одесі. Їхні висновки розвінчують створений
радянською історіографією героїчний образ крейсера.
Ключові слова: революція, УНР, Одеса, більшовики, «червоний» терор,
крейсер «Алмаз», міська дума, Одеська українська міська рада.
До 45-річчя встановлення більшовицької влади у Петрограді
в одеській газеті «Чорноморська комуна» була опублікова-
на стаття директора Одеської державної наукової бібліоте-
ки імені О. М. Горького В. Загоруйка, в якій автор анонсував вихід
у світ книги одеського історика В. Коновалова, присвяченій участі
крейсера «Алмаз» у революції на півдні України, котра найімовір-
ніше мала отримати назву «Південна «Аврора»»1, що підтверджу-
ється й стенограмою обговорення праці наступного року після її
появи в продажі2. Дійсно у 1963 р. в книгарнях СРСР з’явилася
документальна повість під назвою «Подвиг «Алмаза»», метою ко-
трої стало продемонструвати «видатну роль, яку зіграли екіпаж
крейсера «Алмаз» і чорноморські моряки в боротьбі за встанов-
лення і зміцнення Радянської влади в Одесі»3.
В. Коновалов через 26 років перевидав свою працю, в якій
знову підкреслював винятковість матросів бойового корабля у
встановленні більшовицької влади в Одесі, в протистоянні зі
збройними силами УНР та загалом «внутрішніх і зовнішніх кон-
трреволюційних сил»4. В очах дослідника статус «Алмаза» до-
датково підвищувався тим фактом, що на ньому у січні – березні
1918 р. розташовувався штаб морських сил (з 25 лютого коман-
дувач А. Желєзняков), які діяли проти румунських військ5. Вони
1 Загоруйко, В. (11.11.1962).
«Південна «Аврора». У Чорно-
морська комуна..
2 Держархів Одеської області,
Ф. П-13, Оп. 2, спр. 118, арк. 1.
3 Коновалов, В. (1963). Подвиг
«Алмаза». Одеса: Одесское
книжное издательство, С. 6.
4 Коновалов, В. (1989). Подвиг
«Алмаза»: документальная по-
весть. 2-е изд., перераб. и дОп.
Одеса: Маяк.
5 Там же, С. 167.
© Тарас Вінцковський, 2018
114
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
якраз у цей час взяли під контроль Бессарабію й просувалися в бік
Одеси, що трактувалося у міському середовищі як реальна загроза
збройного зіткнення.
У новітніх спеціальних і краєзнавчих дослідженнях окресле-
на проблематика не викликала особливого зацікавлення. Варто
скоріше констатувати наявність лаконічних запозичень з праць
попередників, доповнених інформацією, котра наразі не підтвер-
джується джерелами. Зокрема, можна навести тези одеського істо-
рика І. Шкляєва про участь австрійського й німецького команду-
вання в проведенні розслідування можливих злочинів на крейсері
«Алмаз»6.
Не ставили перед собою за мету заглибитися у специфічний
аспект й інші автори, для яких окреслена тема не стала предметом
окремого дослідження7. Вони здебільшого побіжно розглядали
сюжетні лінії пов’язані з репресіями на військових пароплавах,
відновлювали частину імен загиблих й загалом підтверджували
значення даної категорії військовослужбовців у поширенні біль-
шовицької влади в регіоні. Найбільш випукло реконструював
формування специфічного іміджу крейсера ще один одеський до-
слідник О. Шишко, який детально проаналізував місцеву пресу. А
його запорізький колега І. Гриценко навів оригінальні пояснення
капітана першого рангу князя Я. Туманова щодо пальми першо-
сті у встановленні «червоного» терору в Одесі, яка на його думку
належала саме «Алмазу». Адже він для міста був «кораблем-при-
шельцем», а лінкор «Синоп», який теж активно фігурував у чутках
про звірства більшовиків, більше часу стояв на одеському рейді,
встиг стати своїм і начебто нелегально став на службу крупній єв-
рейській буржуазії, рятуючи її від загибелі за солідну винагороду8.
Значення крейсера у підготовці та здійсненні більшовицького
збройного повстання 27–30 (14–17) січня 1918 р. не викликає сум-
нівів. У даній розвідці ми ставимо перед собою іншу мету – ви-
6 Шкляев, И. Н. (2002). Исто-
рия Одесской ГУБЧК. 1917-
1922 гг. Одесса: Студія «Него-
ціант», С. 33; Його ж. (2004).
Одесса в смутное время. Одес-
са: Студия «Негоціант», С. 85.
7 (2002). Гражданская война в
России: Черноморский флот.
М.: ООО «Издательство АСТ»;
Мисечко, А. І. (2006). До іс-
торії українського козацтва в
Одесі в період діяльності Цен-
тральної Ради (березень 1917 –
квітень 1918 рр.). У Записки
історичного факультету.
Одеський національний універ-
ситет імені І. І. Мечникова.
Вип. 17. Одеса: Астропринт,
С. 191-196; Файтельберг-
Бланк, В., Савченко, В. (2008).
Одесса в эпоху войн и рево-
люцій. 1914-1920. – Одесса:
Изд-во «Optimum»; Шишко, О.
Г. (2011). «Одеська радянська
республіка»: політика терору.
У Інтелігенція і влада. Гро-
мадсько-політичний науковий
збірник. Серія: Історія. Вип.
22. Одеса: Астропринт, С. 168-
178; Його ж. (2012). Диктатура
Муравйова в Одесі. У Інтелі-
генція і влада. Громадсько-по-
літичний науковий збірник.
Серія: Історія. Вип. 24. Одеса:
Астропринт, С. 218-229; Поп-
лавський, О. О. (2012). Репресії
і терор як основа більшовиць-
кої влади в новостворених
радянських республіках Півдня
України на початку 1918 р.
У Наукові праці історичного
факультету Запорізького наці-
онального університету. Вип.
ХХХІІІ. Запоріжжя: ЗНУ, С.
80-86; Гриценко, І. В. (2015).
Український державний флот в
1917-1919 рр.: історія його ста-
новлення, військово-політичної
боротьби та занепаду. К.: Вида-
вець Олег Філюк.
8 Гриценко, І. В. Вказ.праця. –
С. 71.
Подвиг Алмаза, 1963 р.
115
Революція 1917–1921 Років у місті
світлити роль корабля у розгортанні «червоного» терору, оскіль-
ки саме на його борту було організовано одну з в’язниць, куди
відправляли як ідейних противників РСДРП(б), так і випадкових
осіб, яких або підозрювали у контрреволюційних намірах, або у
буржуазному походженні. Прикметно, що ще протягом тривалого
проміжку часу з уст в уста одеситів передавалася сумна приказ-
ка «Ой, яблочко, куда катишься, на «Алмаз» попадешь – не воро-
тишься!»9. За однією з версій її переробили з української пісенної
традиції «Ой, яблучко, куди ж котишся? Пусти мати на вулицю,
гулять хочеться!». Для реалізації поставленої мети слід виконати
наступні завдання – проаналізувати увесь комплекс наявних дже-
рел, з’ясувати обставини реалізації репресивних заходів щодо за-
триманих більшовицькою владою осіб, проаналізувати ставлення
населення та місцевої влади до проблеми, встановити кількість
жертв та місця їхнього поховання.
Розповідь про репресії на «Алмазі» була б неповною, якщо
хоча б побіжно не згадати про загальне тло подій в Одесі. Про-
тягом грудня 1917 р. – січня 1918 р. більшовицькі активісти та
їх симпатики активно готувалися до реалізації силового сценарію
встановлення своєї влади. До безпосереднього втілення в життя
окресленого плану Військово-революційний комітет на чолі з В.
Юдовським приступив у ніч проти 27 (14) січня 1918 р. Збройне
протистояння з підрозділами армії УНР тривало до 30 (17) січня й
закінчилося проголошенням Одеської радянської республіки.
Перші заарештовані почали надходити на «Алмаз» ще до по-
чатку вуличних боїв в місті про що свідчать джерела особового
походження. Наприклад, заступник голови корабельного коміте-
ту, член «трійки по боротьбі з контрреволюцією» (до неї також
увійшли голова корабельного комітету й «трійки» П. Кондренко і
П. Скворченко) крейсера та РСДРП(б) М. Аркушенко розповідав
про відправку на «Алмаз» частини офіцерів Охтирського кавале-
рійського полку, де їх згодом знищили, а також про рішення ко-
рабельного комітету ув’язнювати «контрреволюційні елементи»10.
9 Коновалов, В. (1963). Подвиг
«Алмаза». Одеса: Одесское
книжное издательство, С. 6;
Пилишенко, В. (1977). Чорно-
морці в Українській револю-
ції. У Альманах Українського
народного союзу на 1977 рік.
Річник 67. Джерсі Сіті – Нью-
Йорк: Видавництво «Свобода»,
С. 27.
10 Держархів Одеської області,
Ф. П-13, Оп. 3, Спр. 8, Арк. 1,
3, 4.
Крейсер «Алмаз»
116
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Полковник армії УНР, службовець штабу Одеської військової
округи у січні 1918 р. М. Омелянович-Павленко згадував, що вже
у дні більшовицького повстання поширювалася інформація «про
страхіття, що робили матроси над Українцями. Корабельна «топ-
ка» (піч) вже не могла виконувати своїх обов’язків «автодафе» й
«контр-революціонерам» просто прив’язували каменюки до ніг і
кидали у море». У середовищі солдат ходили плітки, що його теж
упіймали й кинули у «топку», а крейсер став осередком ЧК11.
Ще більш яскравими стали спомини іншого учасника подій
прапорщика 1-го Гайдамацького запасного куреня Г. Гришка, ко-
трий згадував про своє затримання і відвідини корабля зі зрозу-
мілою емоційністю: «Ось так я опинився на тому знаменитому
(виділення наше – Т. В.) «Алмазі». До того я ще про нього нічого
не чув. Знав лише, що це була невеличка яхта з двома невеликого
калібру гарматами далекого бою. Коли підійшли ми ближче, я по-
бачив тут таке, чого на все життя не забуду. На чердаку, опершися
спинами на залізний борт, який механічно відкривався, лицем до
середини стояло чоловік 8–10, цілковито голі. Були пов’язані по
два до себе, а далі поміж двома до ніг було прив’язане кожній парі
велике куляте залізо. Ці люди стояли як тіні й слухали як якийсь
матрос <…> читав їм рішення найвищого воєнного революційно-
го суду – смертний вирок за участь в організації «братовбивчої вій-
ни». При словах: «ви всі заслужили смертну кару й вас належить
розстріляти, але на таких злочинців шкода витрачати патронів, а
тому будете потоплені» – відчинилися борти й тільки було чути
«слава» та плеск хвиль Чорного моря. Тоді один <…> обернувся
до мене: «а правда красиво бореться совєтская власть з буржуазі-
єю?»»12. До загиблих на «Алмазі» він записав унтер-офіцера 1-го
Одеського авіаполку, голову Одеської української військової ради
(далі ОУВР), службовця ОВО М. Іванівського, котрого за словами
Г. Гришка спалили живцем у корабельній пічці13.
Далі останній розповідав, що в камері «Алмаза» разом з ним
залишалося ще 16 затриманих. Їх охопив стан відчаю і лише спі-
вом вони намагалися заглушити відчуття трагічної перспективи.
Самого Г. Гришка за декілька годин врятував один з невідомих
червоногвардійців або матросів, який ініціював конвоювання за-
арештованого на суд, але під час транспортування розв’язав йому
руки й наказав втікати. Той побіг до оперативного штабу україн-
ських військ і розповів там про побачене. За його словами реш-
та бранців начебто таким самим шляхом зуміли уникнути смерті,
хоча у цій частині споминів Г. Гришко назвав цифру 18 осіб14.
Альтернативну кількість в’язнів «Алмаза» станом на кінець
січня подавали «Одесские новости». За їхніми даними на крей-
сері перебувало 34 особи, з них 26 звільнили, а ще 8 «забрали
червоногвардійці». У цьому ж дописі йшлося про звільнення під
розписку утримуваних на «Синопі» офіцерів, з-поміж них коман-
дира української бригади полковника М. Мазуренка. Вони взяли
на себе зобов’язання не виступати проти «радянської влади» і за
першої вимоги з’являться до революційного трибуналу15.
Доповнював загальне тло подій інший одеський часопис, на
шпальтах якого розповідалося, що у перші дні після встановлення
11 Омелянович-Павленко, М.
(2002). Спогади українського
командарма. К.: Планета лю-
дей, С. 56.
12 Гришко, Г. (1930). 1917 рік
в Одесі (Спомини з часів ви-
звольних змагань) У Розбудова
нації. Ч. 11-12. С. 291-292.
13 Там само, Ч. 7-8, С. 178.
14 Там само, Ч. 11-12. С. 291-
292.
15 Одесские новости. 1918. 21
января.
117
Революція 1917–1921 Років у місті
в Одесі більшовицької влади у різних частинах міста відбулися
арешти офіцерів та юнкерів українських військових частин. Се-
ред інших називалося прізвище ген. Холодовського16. Затримання
проходили здебільшого в готелях і на приватних квартирах, а кіль-
кість підозрюваних виявилася настільки великою, що їх не могли
помістити в одне приміщення, тому розділили на три групи. Одна
опинилася в штабі Червоної гвардії, інша – в Румчероді, а решта
на військових кораблях. Також «Родная страна» повідомляла, що
тоді ж безперервно засідав революційний трибунал (вул. Дериба-
сівська, 2), розглядаючи справи затриманих. Декого відразу відпу-
скали, комусь щастило менше, бо їх затримували до повного з’ясу-
вання провини. При цьому представники трибуналу на запитання
цивільного населення щодо долі ув’язнених давали обіцянки не
застосовувати смертну кару, бо «у вільній Росії вона скасована»,
не допускати самосуду і «диких ексцесів до заарештованих»17.
Втім потенційними жертвами репресій ставали не лише вій-
ськові, але й інші категорії осіб. Так, загроза арешту нависла над
відомим у місті актором В. Вронським18, або над пересічними
мешканцями, як наприклад, О. Щербак, котра post factum дякува-
ла добродіям С. Зінченку, М. Григоровичу (мабуть обоє колишні
редактори газети «Солдатська думка»/«Рідний курінь» – Т. В.) і
Тимошенку за свій порятунок з «Алмаза»19.
Попри інформацію щодо звільнення частини затриманих Оде-
сою вперто поширювалися чутки про розправи на крейсері. За-
непокоєння долею ув’язнених виявилося настільки помітним, що
ситуацію намагалася взяти під свій контроль міська дума. Вона
створила спеціальну делегацію для вияснення стану речей. До її
складу увійшли члени міської управи М. Пташицький і П. Шумі-
лов, гласні В. Коробков й М. Цвіллінг. 10 лютого (28 січня) за при-
сутності представника ревтрибуналу (голова анархіст В. Білий20)
їм дозволили оглянути «Алмаз», де утримувалися комендант за-
лізничної станції Одеса-Головна підполковник Л. Жуковський
(ревтрибунал незабаром віддав його на поруки за проханням
польського комісара міста, який посилався на прохання польської
громади Одеси21) і телеграфний чиновник Бєлов. На запитання
про факти самосуду голова Румчероду і Одеської ради народних
16 Найімовірніше Микола
Холодовський.
17 Родная страна. 1918.
20 января.
18 Там же.
19 Вільне життя. 1918.
13 квітня.
20 Файтельберг-Бланк, В.,
Савченко, В. Указ. соч. С. 74.
21 Одесские новости. 1918.
15 февраля.
Воронцовський палац.
1927 рік
118
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
комісарів В. Юдовський відповів, що йому відомі лише три такі
факти, маючи на увазі позбавлення життя службовців поліційних
структур22. Про них мабуть розповідав і М. Аркушенко, запевняю-
чи, що вбитими були чиновники й офіцери царської «охранки» та
розшукового відділу Бульварної дільниці23.
Якщо зважити на спогади М. Омеляновича-Павленка і Г. Гриш-
ка, то очевидно, що думська делегація не мала жодних шансів ви-
явити сліди страти людей, оскільки використовувався специфіч-
ний метод позбавлення їх життя. А відповідна документація не
стала предметом дослідження з боку комісії. Зрештою міська дума
призначила слухання за результатами роботи делегації, які відбу-
лися 14 (1) лютого 1918 р., позаяк гласні продовжували мислити
категоріями революційної демократії, яка передбачала наявність
принципу презумпції невинуватості для прийняття відповідних
рішень. Роботу делегації першим проаналізував О. Шишко24, ми
розширимо дослідницьке поле за рахунок залучення додаткових
джерел.
Отже, на засіданні думи від імені делегації виступив М. Цвіл-
лінг, який сказав, що їхня комісія відвідала чотири місця, де пере-
бували міські в’язні. Маршрут інспекторів прокладався від в’яз-
ниці до «Алмаза», далі на «Синоп» і завершувався у приміщенні
Червоної гвардії (вул. Торгова, 4). Прикметно, що значну части-
ну виступу він присвятив оцінці нестерпного санітарного стану
тюрми, хоча присутніх також цікавили результати перевірки «Ал-
маза», чутки навколо якого залишалися найжахливішими. Пояс-
нення доповідача супроводжувалися значною долею скептицизму
щодо можливості здійснити повноцінний аналіз ситуації. М. Цвіл-
лінг стверджував, що на крейсері їх зустріли стримано, а за аналі-
зом списків затриманих він дійшов висновку про загибель україн-
ського військового Іваницького, сина військового комісара уряду
УНР В. Поплавка і члена УСДРП, офіцера Гайдамацького куреня
Омеляна Туза. При цьому наполягав, що обставини їхнього вбив-
ства не встановлені, тому вони могли бути позбавлені життя не
на крейсері, а по дорозі до нього. Доповідач побічно підтвердив
тезу про імідж «Алмаза» і «Синопа» як ефективний метод впливу
на незгідних25, що не приховувалося й самими організаторами та
свідками репресій26. Відзначимо, що у праці О. Шишка йдеться
про Г. Іваницького27, але на нашу думку це військовослужбовець
40-го піхотного запасного полку, з 28 (15) листопада 1917 р. член
виконавчого комітету ОУВР Костянтин Іваницький28.
Запропонований шаблон висновків викликав незадоволен-
ня частини гласних, від яких вступив у полеміку С. Шапіро. Він
закинув М. Цвіллінгу, що комісія фактично не виконала одне з
найважливіших завдань інспекції – не виявила факти самосуду на
військових кораблях29, бо точаться розмови про таємничі зникнен-
ня людей та викинуті в море трупи. Відтак поки на ці питання
громадськість не отримає відповіді, то не заспокоїться30. Не во-
лодіючи доказовою базою М. Цвіллінг парирував слова опонента
припущенням про ліквідацію більшості затриманих більшовика-
ми й анархістами, оскільки на «Алмазі» вони побачили лише двох
22 Там же. 30 января.
23 Держархів Одеської області,
Ф. П-13, Оп. 3, Спр. 8,
Арк. 4-5.
24 Шишко, О. Г. (2011). «Одесь-
ка радянська республіка»: по-
літика терору. У Інтелігенція і
влада. Громадсько-політичний
науковий збірник. Серія: Іс-
торія. Вип. 22. Одеса: Астро-
принт, С. 174-176.
25 Держархів Одеської об-
ласті, Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135,
Арк. 59 зв., 60 зв.
26 Там само, Ф. П-13, Оп. 3,
Спр. 8, Арк. 1-2; Там само,
Спр. 7, Арк. 29.
27 Шишко, О. Г. (2011). «Одесь-
ка радянська республіка»: по-
літика терору. У Інтелігенція і
влада. Громадсько-політичний
науковий збірник. Серія: Іс-
торія. Вип. 22. Одеса: Астро-
принт, С. 174-175.
28 ЦДАВО України, Ф. 1705,
Оп. 1, Спр. 6, Арк. 28.
29 Держархів Одеської області,
Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135, Арк. 61.
30 Одесские новости. 1918.
15 февраля.
119
Революція 1917–1921 Років у місті
в’язнів, а на «Синопі» одного. Отже, на його думку, решта відійш-
ли у засвіти31.
У ході жвавого обговорення слово також взяв Д. Іваненко,
який повідомив присутнім про свої випадкові перемовини з на-
півп’яним «головою «Алмаза»», який відверто зізнавався, що під-
писав 4 смертних вироки й запрошував через годину бути при-
сутнім на розстрілі. Також гласний переповів слова інших людей
про спалення живцем в пічці крейсера тих осіб, котрі проявляли
потяг до продовження боротьби проти нової влади. Слова остан-
нього змусили М. Цвіллінга наполягати на перевірці таких фактів,
бо вони могли бути звичайною брехнею32. Здається остання думка
гласного базувалася радше на емоційному неприйняті самої мож-
ливості використання такого методу знищення людей, тому він й
висловився у відповідному річищі.
Апеляція до громадськості з боку С. Шапіро не стала звичай-
ною мовною конструкцією, позаяк подекуди у публічному просто-
рі з’являлися різкі оцінки діям більшовицької влади. Чи не най-
більш критичну позицію зайняла редакція газети «Южный рабо-
чий»33, а у нарисах одеських авторів наводиться пізніший приклад
рефлексії священика О. Введенського на моральні й політичні
аспекти життя Одеси після встановлення нової влади, висловлені
на шпальтах газети «Родная страна»: «Усі мовчазно підпорядкува-
лися більшовикам <…> пристосовуючись до їхньої мови, моралі,
понять… Власне іншого виходу й не було. За найменший спротив
відразу відправляли на «Алмаз», де без будь-якого суду і слідства
розстрілювали, топили або спалювали в пічках. Звідти, кажуть, ні-
хто не повернеться»34.
Преса дійсно дозволяє суттєво розширити наратив про поча-
ток розгортання «червоного» терору. Так, «Родная страна» зверну-
ла увагу на обставини затримання молодшого Поплавка. Вона пи-
сала, що у готелі «Петроградський» (розташовувався на Примор-
ському бульварі, 8 – Т. В.) було затримано елегантного молодого
чоловіка, озброєного гранатою. Заарештований спочатку прихову-
вав своє прізвище, але потім заявив, що він є сином українського
комісара В. Поплавка. Його спочатку відправили до приміщення
військової секції Румчероду, а далі на «Алмаз». Посилаючись на
дані часопису «Голос революции», редколегія розповідала, що є
підстави вважати начебто ув’язнений очолював гайдамацькі під-
розділи35, що й до сьогодні не отримало підтвердження в джерелах
та науковій літературі.
Грізна тінь «Алмаза» супроводжувала життя Одеси і у наступ-
ні тижні, нависаючи майже неминучою загрозою арешту за най-
меншої підозри у «контрреволюційності». Яскравим прикладом
сказаного стала зустріч Головнокомандувача збройними силами
Одеської радянської республіки підполковника М. Муравйова з
представниками міського самоврядування, банкірами, підприєм-
цями, котра пройшла 19 лютого 1918 р. У ході дискусії з заступ-
ником міського голови Б. Фрідманом, який насмілився вступити
в полеміку з новою владою, прибулий з Києва російський коман-
дир завершив бесіду фразою: «Взяти його! На Алмаз!». Щоправда
його відправили не в порт, а на залізничний вокзал і незабаром
31 Держархів Одеської області,
Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135, Арк. 61.
32 Там само, арк. 61, 61 зв.
33 Коновалов, В. Г. (1989).
Подвиг «Алмаза»: докумен-
тальная повесть. Одеса: Маяк,
С. 168.
34 Файтельберг-Бланк, В.,
Савченко, В. Указ. соч. С. 76.
35 Родная страна. 1918.
20 января.
120
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
звільнили36. Саме на крейсері М. Муравйов провів зібрання з під-
леглими на якому віддав наказ почати обшуки й арешти офіцерів,
що негайно втілювався в життя37.
За словами В. Коновалова корабельний комітет «Алмаза» ще
на початку лютого звернувся до Румчероду з пропозицією ізолю-
вати «найбільш реакційно налаштованих буржуазних діячів», але
прийняття такого рішення затрималося. Лише проти ночі 2 берез-
ня 1918 р. за постановою Румчероду були заарештовані 69 осіб,
що викликало відверте обурення громадськості, тому вже 4 берез-
ня їх звільнили38.
Негативний образ бойового корабля настільки міцно закрі-
пився у свідомості мешканців міста, що на початку весни 1918 р.
у місцевій пресі було опубліковано «Заяву команди “Алмаза”».
У ній йшлося, що усі чутки про перетворення корабля в катівню
неправдиві, на борту не пролито жодної краплини крові, не відня-
то бодай одного життя. Існування пліток «алмазівці» трактували
виходячи з їхньої подвійної природи. На їхню думку такі пого-
лоски розповсюджували базіки, а також свідомі провокатори, дії
яких були спрямовані на формування відповідного іміджу пароп-
лава. Автори відозви запрошували усіх бажаючих відвідати судно,
щоб переконатися у неправдивості отримуваної інформації39. Втім
у такий спосіб використовувався прийом, котрий вже спрацював
у випадку з делегацією міської думи, адже неможливо відшукати
сліди злочинів, якщо їх встигли ретельно прибрати.
Необхідність рятувати вкрай зіпсоване реноме судна підкрес-
лювалася ще одним епізодом, про який згадав під час засідання
думи 8 березня 1918 р. міський голова В. Богуцький. Характери-
зуючи настрої службовців торгівельного флоту він стверджував,
що вони рішуче налаштовані самостійно покарати насильників
і грабіжників, «розправитися навіть з «Алмазом» і «Синопом»
та іншими», бо їхні дії становлять серйозну загрозу «інтересам
фабричного населення»40. Щоправда до реалізації озвучених си-
лових намірів справа не дійшла, бо за тиждень більшовики та її
репресивні органи відступили з Одеси під тиском наступаючих ні-
мецьких та австрійських військ. Втім матроси встигли заарешту-
вати й відправити на «Алмаз» гласного М. Циварьова, який був
включений до складу делегації міського самоврядування для пе-
реговорів з союзницьким командуванням щодо умов перебування
армій країн Четверного союзу в місті. Інші гласні-переговірники
уникнули затримання, встигнувши заховатися41.
Натомість інша частина гласних, котрих неформально очолю-
вав М. Цвіллінг, розпочали переговори з Раднаркомом Одеської
радянської республіки, радою матроських депутатів, Румчеродом
і командою «Алмаза» на предмет уникнення бойових дій з вій-
ськами Німецької та Австро-Угорської імперій, насамперед щоб
не використовувався військово-морський флот42, гармати якого
могли зруйнувати Одесу.
Разом зі вступом в місто 14 березня підрозділів союзників й
відновленням влади УНР у регіоні місцеві інституції повернули-
ся до ідеї повноцінного встановлення усіх обставин, пов’язаних з
можливими розправами на крейсері, який за словами В. Конова-
36 Шишко, О. Г. (2011). «Одесь-
ка радянська республіка»: по-
літика терору. У Інтелігенція і
влада. Громадсько-політичний
науковий збірник. Серія: Іс-
торія. Вип. 22. Одеса: Астро-
принт, С. 174-176.
37 Одесские новости. 1918.
21 февраля.
38 Коновалов, В. Г. (1989). По-
двиг «Алмаза»: документаль-
ная повесть. Одеса: Маяк,
С. 167.
39 Одесские новости. 1918.
3 марта.
40 Держархів Одеської області,
Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135, Арк. 104.
41 Там само, Арк 108 зв.
42 Там само, Арк. 110-111.
121
Революція 1917–1921 Років у місті
лова залишив одеський рейд 15 березня 1918 р. Він також заува-
жив, що «буржуазна і погоджувальна преса» писала про багато
десятків білогвардійських офіцерів й представників буржуазії, які
перебувають на морському дні, але відповідні компетентні органи
не знайшли доказів вбивств на «Алмазі»43. Хоча навіть у спогадах
більшовиків не приховувалося, що там декого з буржуазії і офіце-
рів «списували в расход»44. Комісар казначейства Одеси Г. Фокєєв
також додавав, що він перед вступом до міста союзницьких армій
переправив на «Алмаз» і «Синоп» 3,5 млн. карб. для вивезення в
Севастополь45.
Винесемо за дужки характерний для радянської історіографії
дискурс про епоху в контексті протистояння «революціонерів –
контрреволюціонерів» або «червоних – білих», адже у січні 1918
р. контрагентом більшовиків були не білогвардійські офіцери, а
військо УНР. Зосередимося на реконструкції подій, пов’язаних з
пошуком зниклих осіб навесні 1918 р.
Згідно інформації «Одесских новостей» за розпорядженням
міського самоврядування 14 березня до Севастополя була відправ-
лена радіотелеграма з проханням вжити заходи для звільнення 63
осіб, у тому числі відомих державних діячів Румунського королів-
ства, заарештованих матросами і вивезених з Одеси на «Алмазі»,
«Синопі» та інших плавзасобах46.
Але не менша увага приділялася ідентифікації місця загибелі
ув’язнених та їхніх імен. 15 березня на засіданні Одеської україн-
ської міської ради (далі ОУМР), яка на перших порах виконувала
функції регіонального представника уряду УНР, один з солдат, ко-
трий пробув під вартою на «Синопі» декілька днів, просив споря-
дити водолазів для підняття з морського дна тіл загиблих. Також
він розповів деталі вбивства К. Іваницького, якого утримували на
«Синопі», а життя позбавив матрос пострілом упритул47. «Южная
мысль» навіть наводила прізвище можливого вбивці українського
офіцера. Ним міг бути Гриценко, який чи не найактивніше ініцію-
вав розправи на «Синопі». Ця ж газета детально переповідала об-
ставини самосуду над секретарем Гайдамацького куреня О. Тузом,
якого, за даними її інформаторів, вбили на причалі між «Синопом»
і «Ростиславом»48. Панахида по К. Іваницькому, О. Тузу та іншими
особами мала відбутися вже 17 березня49.
Після передачі повноважень від ОУМР до Головного крайо-
вого комісаріату Херсонської, Таврійської і Катеринославської гу-
берній на чолі з С. Комірним, який прибув до Одеси 18 березня
1918 р., з’явився наказ за підписом нового керівника південного
регіону, котрий доручав усім урядовим закладам і посадовим осо-
бам військового, військово-морського й цивільного відомств, а та-
кож громадським організаціям надавати повне сприяння комісії по
розслідуванню злодіянь здійснених в Одесі з 28 (15) січня по 15
березня 1918 р., яку очолював Трегубов50.
У пресі повідомлялося, що 16 березня на загальному зібранні
усього складу військово-морського суду (вул. Дерибасівська, 2),
до якого входили А. Шаміє (голова), Н. Кірпотін (військово-мор-
ський суддя), А. Александров (прокурор), Г. Ненароков (помічник
прокурора), Н. Павлович (слідчий), було прийнято постанову від-
43 Коновалов, В. Г. (1989).
Подвиг «Алмаза»: докумен-
тальная повесть. Одеса: Маяк,
С. 189-190.
44 Ачканов, Г. (1927). От Фев-
раля к Октябрю. У Октябрь на
Одешине. Сб. статей и воспо-
минаний к 10-летию Октя-
бря. Одеса, С. 34; Держархів
Одеської області, Ф. П-13,
Оп. 2, Спр. 118, Арк. 39.
45 Держархів Одеської області,
Ф. П-13, Оп. 3, Спр. 330,
Арк. 7.
46 Одесские новости. 1918.
15 марта.
47 Там же. 16 марта.
48 Южная мысль. 1918.
23 марта.
49 Одесские новости. 1918. 17
марта.
50 Родная страна. 1918. 27 мар-
та; Ведомости Одесского гра-
доначальства. 1918. 28 марта.
122
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
новити його діяльність51. «Южная мысль» додавала до переліку
членів військово-морського суду слідчих Черняка і Немітця, се-
кретаря Н. Клименка і адвоката Н. Дмітрієва52.
Прокурор суду А. Александров першочергово запропонував
Н. Павловичу відкрити провадження щодо вбивства матросами
низки офіцерів на «Синопі» та «Алмазі». Слідство розпочалося
того ж дня. Резонансна справа не могла обійтися без пильного
контролю громадськості, тому до надзвичайної слідчої комісії
по розслідуванню вбивств, грабунків, насильства і експропріацій
мали увійти також представники міського самоврядування, гро-
мадських організацій і присяжної адвокатури53.
Слідчі дії головним чином зосередилися навколо пошуку
двох типів доказів – свідчень очевидців та обстеження потенцій-
ного місця злочинів – адже документальна база була відсутня че-
рез позасудові рішення більшовицьких органів влади або завдя-
ки спонтанним діям матросів, червоногвардійців чи інших осіб,
які позбавляли життя затриманих на власний розсуд. Оскільки за
розповідями ув’язнених вбивали здебільшого трьома способами –
живцем спалювали в пічці корабля, скидали з прикріпленим до ніг
вантажем на морське дно або у такий спосіб позбавлялися тіл роз-
стріляних – то необхідно було дослідити місця стоянки суден «Ал-
маза», «Синопа» і «Ростислава» й поблизу Воронцовського маяка
зі сподіванням знайти трупи закатованих. Пошуки під наглядом
Н. Павловича тривали 19-21 березня 1918 р., але перші занурення
пірнальників дали негативні результати. Вони знайшли лише ба-
гато ящиків зі спиртним, вкраденими в портових пакгаузах припа-
сами, набоями, кулеметні стрічки і трьохдюймову гармату54.
Такий хід подій змусив прокурора розтлумачити позицію
слідства щодо амбівалентних перспектив розшуку тіл й можливо-
го призупинення робіт після первинного обстеження окреслених
локацій. Він наголосив на тому, що мало місце припущення про
маскування вбивцями своїх дій шляхом вивезення жертв у відкри-
те море, а для таких пошуків не вистачало ні технічних ресурсів,
ні людей55.
Прикметно, що В. Коновалов, загалом точно передавши га-
зетну інформацію, уникнув згадки про знайдене спиртне і погра-
51 Одесские новости. 1918.
17 марта.
52 Южная мысль. 1918.
20 марта.
53 Одесские новости. 1918.
17 марта.
54 Там же. 19 марта, 20 марта,
21 марта.
55 Родная страна. 1918.
21 марта.
123
Революція 1917–1921 Років у місті
бовані харчові запаси. Так само вибірково він доносив читачеві
наступні повідомлення, виділивши ті фрагменти, які допомагали
конструювати героїчний образ «Алмаза», запозичивши тези про
виконання робіт з «особливою інтенсивністю» і те, що на крейсері
«вбивств здійснено не було». При цьому не зауважив, що трупи
вбитих на місці стоянок «Ростислава» і «Синопа» водолази від-
шукали56.
Натомість у пресі подавався ширший контекст результатів
пошукової операції. «Одесские новости» запевняли містян, що за
отриманими даними число жертв не таке велике як передбачалося,
загалом знайдено 12 тіл. Значна частина утоплених знаходилася в
тих точках, де стояли «Ростислав» і «Синоп». Трьох мерців знайш-
ли на місці перебування транспорту «Дунай», на дні лівої сторони
Платонівського молу. Припускали, що саме тут були кинуті у воду
тіла розстріляних К. Іваницького й О. Туза57.
Згодом газета «Вільне життя» опублікувала статтю «Суд над
Іваницьким», розповівши окремі деталі трагедії військового, котрі
передрукували «Одесские новости». За їхніми даними його зааре-
штували і вивезли на «Синоп», де кинули у вугільну яму. За два
дні член ревкому з «Алмаза» зробив запит голові виконкому ради
матроських і офіцерських депутатів Одеського порту Суковському
щодо подальших перспектив К. Іваницького, «який здається є ро-
дичем буржуя контрреволюціонера Поплавка». Відповідь несла у
собі категоричний імператив «Що ви на нього дивитеся, негайно
розстріляйте!». Подальша розповідь стосувалася останніх хвилин
життя затриманого. К. Іваницького витягнули з ями й запитали:
«Хочеш ще пожити?». Думаючи, що його хочуть звільнити він
відповів: «А хто не хоче жити!». Далі він почув: «Так ось тобі –
живи!» й отримав постріл з револьвера58.
Чимало газетної площі виділила редколегія «Одесских ново-
стей» для розповіді про спроби ідентифікації лікаря В. Соколова.
Спочатку повідомлялося, що його тіло вочевидь перебуває на міс-
ці стоянки «Синопа», поряд з трупами генерала Л. Томашевича,
Пономарьова, чиновника санітарного портового управління Бла-
годельського та інших. А далі дописувач переповів, що 21 березня
в морг привезли тіло, у якому упізнали В. Соколова, якого начебто
пограбували і кинули в море роздягнутим. Він був без носа й вух,
які мабуть з’їли риби, туловище набухло та розкладалося, до пра-
вої ноги був прив’язаний важкий камінь, до лівої залізяка59.
За словами журналістів слідство виявило, що усіх трьох вби-
ли пострілами у переносицю біля Платонівського молу на одно-
му з транспортних суден, котрий стояв поблизу «Синопа», а потім
скинули у море поблизу Воронцовського маяка. 23 березня в цей
район на човні виїхав поручник А. Мірасхеджи для точної лока-
лізації місця, куди кинули трупи. Трагічності смерті додавали об-
ставини ув’язнення, адже за оприлюдненими у газеті даними нео-
значені особи насправді шукали портового лікаря Таранова задля
помсти. Припускали що той ховається у помешканні В. Соколова,
але не знайшли його там. Тому господаря квартири і його випад-
кового гостя Благодельського взяли у заручники, а Л. Томашевича
випадково затримали на вулиці60.
56 Коновалов, В. Г. (1989).
Подвиг «Алмаза»: докумен-
тальная повесть. Одеса: Маяк,
С. 190.
57 Одесские новости. 1918.
22 марта.
58 Вільне життя. 1918. 12 квіт-
ня; Одесские новости. 1918.
13 апреля.
59 Одесские новости. 1918.
22 марта.
60 Там же. 23 марта, 24 марта.
124
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Схожий сюжет пропонувала читачам редколегія «Южной
мысли», яка повідомляла, що Л. Томашевича роздягнули до білиз-
ни, в інших забрали цінні речі, після чого до кожного з них під-
ходив «глава шайки» і стріляв у лоба. Далі вбивці прив’язали до
ніг жертв вантаж й скинули в море за декілька десятків кроків від
місця страти61, що відрізнялося від визначеної в «Одесских новос-
тях» точки приховування трупів.
Матеріали з описом закатованих пропонувалися читачам й
надалі задля полегшення процедури упізнання. Зокрема розпові-
далося, що неподалік від місця стоянки «Дунаю» 20 березня ви-
тягнули з води труп людини, одягнутої в шинель сірого сукна, з
мідними ґудзиками, гімнастерку захисного кольору, чорні рейту-
зи, на білизні читалася мітка «Е. С.», а на носовичку літера «С».
Шию жертви прикривав старий шалик, під ним містився золотий
хрестик і медальйон на ланцюжку. Детальний опис допоміг вста-
новити, що йдеться про офіцера 1-го Гайдамацького куреня армії
УНР Євгена (за іншими даними Остапа62) Сиса. Слідчі дії встано-
вили, що його заарештували на квартирі через день-два після біль-
шовицького повстання і відвели на одне з суден. За декілька годин
червоногвардійці і матроси повернулися до помешкання й заяви-
ли квартирній господині, що Є. Сис вбитий. Журналісти «Одес-
ских новостей» подавали різну інформацію щодо результатів су-
дово-медичної експертизи, про що частково писав А. Мисечко63.
За одними даними патологоанатоми виявили у тілі 6 вогнепальних
ран, а за іншими його вбили двома пострілами в район серця і го-
лову. Перед стратою військового катували, бо була цілковито зни-
щена грудна клітка і спотворено тіло, яке потім скинули в море,
прив’язавши до ніг камінь вагою близько 13,5 кг64.
Похорон хорунжого Є. Сиса відбувся 30 березня 1918 р. У
ньому мали взяти участь практично усі українські громадські та
учнівські організації міста, котрі колективно планували вирушити
на поховальну процесію з приміщення «Української хати» (вул.
Князівська, 30)65. До Собору зійшлася велика кількість людей,
а австрійське командування надіслало свій почесний караул. На
Другому Християнському цвинтарі Одеси о. А. Гриневич виголо-
сив промову. Потім виступили побратими покійного Матяшин і
С. Максимчук, закінчилася церемонія виконанням «Ще не вмерла
Україна»66.
Кривавий шлейф за кільватером «Алмаза» тягнувся ще про-
тягом тривалого часу. Так, гласний С. Штерн, обговорюючи на
засіданні міської думи 9 квітня 1918 р. поточні політичні справи,
зокрема критикуючи наказ Одеського повітового коменданта про
обов’язковий виїзд за межі УНР офіцерів, котрі не є її громадяна-
ми, згадав нещодавнє минуле такими словами: «<…> Більшовики
громадян вбивали, катували, саджали на «Алмаз» і під «Алмаз»
<…> Тому Україна має бути вдячна цим офіцерам за те, що вони
не перейшли до більшовиків»67. За тиждень представник товари-
ства офіцерів Одеси ген. Леонтович68, обговорюючи цей наказ,
теж апелював до періоду «червоного» терору, розповідаючи про
«Муравйовські дні», коли за його словами безслідно пропали 4200
61 Южная мысль. 1918.
23 марта.
62 Вільне життя. 1918.
31 березня.
63 Мисечко, А. І. Вказ. праця.
С. 194.
64 Одесские новости. 1918.
22 марта, 24 марта, 30 марта.
65 Южная мысль. 1918.
30 марта.
66 Вільне життя. 1918.
31 березня; Одесские новости.
1918. 30 марта.
67 Держархів Одеської області,
Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135,
Арк. 163 зв.
68 Мабуть йдеться про гене-
рал-лейтенанта Євгена Леонто-
вича, який у першій половині
1918 р. очолював Одеський
вербувальний центр Добро-
вольчої армії.
125
Революція 1917–1921 Років у місті
офіцерів, у тому числі їх топили в морі й спалювали у корабельній
пічці69.
У своїх спогадах М. Омелянович-Павленко, згадуючи опису-
вані події, занотував: «<…> Пізніше, коли Німці увійшли до міста,
я чув, що водолази не могли знести тих картин, які відкривала пе-
ред ними морська глибінь. Люде, як казкові істоти, творили на дні
легіон мертвих»70.
Детальніше пошуки загиблих описував екс-очільник Одеської
української морської ради В. Пилишенко, цитату якого подаємо з
адаптацією: «У лютому 1918 р. усі одеські в’язниці були перепов-
нені «контрреволюціонерами», які не встигли утекти з міста. Се-
ред арештованих були вчені, музики, артисти, письменники. За що
їх посадили, того ніхто не знав, навіть самі чекісти. В Одесі сло-
ва «взяти його на Алмаз» ще довший час після тієї трагедії були
на устах у мешканців <...> Дружини загиблих звернулися до міс-
цевих пірнальників з проханням підняти трупи їхніх чоловіків із
дна моря, щоб можна було їх поховати. Вони пообіцяли водолазам
гідну платню за роботу, але майже ніхто з них не зголосився ви-
конати таку функцію. І лише у середині квітня 1918 р. згорьовані
родичі знайшли сміливця. Ним став досвідчений фахівець підвод-
ної справи Сергій Коваленко <…> Район занурювання показали
очевидці, після чого пірнальник <…> опустився під воду. Більше
півгодини на катері була тиша в очікуванні сигналу від С. Кова-
ленка. Після різких безперервних сигналів його підняли і, знявши
скафандр, завмерли від жаху. Він посивів, виглядав дуже наляка-
ним і не міг промовити жодного слова. Декілька днів пробув С.
Коваленко у психіатричній лікарні, але й після цього він не зміг
розповісти про побачене на дні моря <…>»71.
Закінчуючи свою трагічну оповідь В. Пилишенко стверджу-
вав: «<…> за півроку у свідомості хворого наступив перелом і він
заговорив <…> Оповідь колишнього циркового атлета змалювала
жахливу картину. Після спокійного на початку морської прогулян-
ки обстеження дна його ліхтарик витягнув з темряви значну кіль-
кість людей, котрі стояли притримувані за ноги тягарем й погойду-
валися. Очі у багатьох були відкриті, в декого обличчя та руки вже
були погризені рибами. Сам С. Коваленко опинився у гущі підвод-
ного кладовища, а мерці наче штовхали його руками»72.
Стислу версію сюжету, який глибоко засів у пам’яті М. Омеля-
новича-Павленка і В. Пилишенка, знаходимо й у праці В. Конова-
лова, який зазначав, що її друкувала місцева преса73. А О. Шишко
влучно підмітив схожість одеської розповіді з аналогічною ялтин-
ською легендою74. Описані в споминах фрагменти значною мі-
рою базувалися на чутках, які вирували в місті. Вони змусили А.
Александрова виступити з заявою, що за результатами занурень
водолазів протягом 19-20 березня не знайдено декілька сотень тіл,
про що говорили одесити, й ніхто з чотирьох залучених до робіт
пірнальників не збожеволів, а площа обстеження настільки вели-
ка, що слідча комісія запросила допомоги підводників з Херсона75.
Втім в одному з пізніших дописів певну долю ймовірності боже-
вілля побічно підтверджували «Одесские новости», переповідаю-
чи слова відповідальних осіб, котрі вказували на небажаність ко-
ристуватися послугами водолазів «зі зрозумілих причин»76.
69 Держархів Одеської області,
Ф. 4, Оп. 4, Спр. 135, Арк. 30.
70 Омелянович-Павленко, М.
Вказ. праця, С. 56.
71 Пилишенко, В. Вказ. праця,
С. 27.
72 Там само.
73 Коновалов, В. Г. Вказ.праця,
С. 215-216, 242.
74 Шишко, О. Г. (2011). «Одесь-
ка радянська республіка»: по-
літика терору. У Інтелігенція і
влада. Громадсько-політичний
науковий збірник. Серія: Іс-
торія. Вип. 22. Одеса: Астро-
принт, С. 175.
75 Южная мысль. 1918.
20 марта.
76 Одесские новости. 1918.
13 апреля.
126
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Нам не вдалося відшукати документів слідчої комісії за до-
помогою яких можна було б дати максимально точну відповідь
на три ключові питання – про дату завершення пошукових робіт,
кількість жертв та їхні імена, тому наразі оперуємо лише фрагмен-
тарними даними, частково поданими вище. Станом на середину
весни 1918 р. за попередньою інформацією на дні моря могло зна-
ходитися близько 40 тіл, більшість з яких не могли підняти через
приблизно встановлену локацію (обабіч Платонівського молу і в
районі Воронцовського маяка) та брак технічних можливостей,
насамперед відсутності потрібних рибальських сіток, якими мали
витягнути трупи закатованих на берег. З цієї причини голова вій-
ськово-морського суду виїжджав до Бугазу, але й там його спітка-
ла невдача, відтак роботи призупинилися. Не ідеально склалася
ситуація й з заявами родичів щодо зниклих осіб, позаяк частина з
них не мешкала в Одесі, а багато одеситів побоювалися повернен-
ня більшовиків, тому воліли не оприлюднювати своїх прізвищ. У
слідчій справі містилися матеріали, які підтверджували чутки про
спалення в пароплавних пічках окремих жертв більшовицького
терору77.
Отже, підсумуємо. У радянській системі створення шаблон-
них схем революційних подій 1917–1918 рр. на півдні України
крейсер «Алмаз» посідав вагоме місце, що мало продемонстру-
вати активну участь матросів Чорноморського флоту в підготовці
та здійсненні більшовицького збройного повстання й встановлен-
ня Одеської радянської республіки. При цьому йому планувала-
ся роль «південної «Аврори»», котра мала символізувати схожі
тенденції в «боротьбі прогресивних сил країни проти буржуазії
і контрреволюції» у великих портових містах колишньої імперії.
Формуванню героїчного іміджу екіпажу крейсера могло завадити
поширення чуток про перетворення його на місце екзекуцій з боку
матросів, тому в радянській історіографії воліли уникати комплек-
сного вивчення даної сторінки історії революції в Одесі, обмежу-
ючись лише констатацією факту відсутності конкретних доказів
на початковому етапі пошуку загиблих.
Натомість джерельна база з проблеми є доволі репрезента-
тивною, вона представлена архівними документами, матеріалами
преси і спогадами, й дозволяє зробити значно ширші узагальнен-
ня. «Алмаз» ще до початку більшовицького збройного повстання
січня 1918 р. став місцем утримання й фізичного знищення офіце-
рів армії УНР. Дана тенденція знайшла своє продовження і після
створення Одеської радянської республіки, а задля ліквідації про-
тивників нової влади використовувався й лінкор «Синоп». Значна
кількість наративних джерел дає підстави вважати, що одним з
видів вбивства затриманих стало спалення в корабельній пічці,
що унеможливлювало віднайдення їхніх залишків та документа-
цію злочинів. Іншими варіантами позбавлення життя противни-
ків більшовицької влади й випадкових жертв «червоного» терору
стали розстріли та затоплення людей як на самому кораблі, так і
поблизу стоянки пароплавів.
Вперте поширення чуток про перетворення крейсера у голов-
ну катівню Одеси не лише робило військовий корабель символом
77 Одесские новости. 1918.
13 апреля; Родная страна. 1918.
2 апреля, 7 апреля.
127
Революція 1917–1921 Років у місті
страху для мешканців міста, але й змушувало місцеву владу при-
діляти чималу увагу вивченню ситуації навколо нього. Станом на
сьогодні можна оперувати цифрою близько 40 закатованих, тіла
яких були знайдені на дні моря. Головними локаціями пошуку
трупів стали Платонівський мол і Воронцовський маяк, визначені
за допомогою свідчень очевидців, які лише частково допомогли
встановити прізвища вбитих. Але й до сьогодні усі обставини по-
шукових робіт залишаються нез’ясованими, що створює сприят-
ливе підґрунтя для підживлення окремих міфів революції.
References
Achkanov, H. (1927). Ot Fevralia k Oktiabru. Oktiabr’ na Odeshchine. Sb.
Statey i vospominaniy k 10-letiu Oktiabria. Odesa. 1–46.
Faytelberg-Blank, V., Savchenko V. (2008). Odessa v epokhu voyn I rev-
oluciy. 1914–1920. Odessa: Izdatielstvo «Optimum». 336.
Grazhdanskaya voyna v Rossii: Chernomorskiy flot (2002). Moskva:
OOO Izdatelstvo AST. 544.
Hrycenko, I. V. (2015). Ukrains’kyi derzhavnyi flot v 1917–1919 rr.:
istoriya yoho stanovlennya, viys’kovo-politychnoyi borot’by ta zanepadu.
Kyiv: Vydavec’ Oleh Filuk. 232.
Hryshko, H. (1930). 1917 rik v Odesi (Spomyny z chasiv vyzvolnykh
zmahan’. Rozbudova naciyi. Ch. 7–8. 178–187.
Hryshko, H. (1930). 1917 rik v Odesi (Spomyny z chasiv vyzvolnykh
zmahan’. Rozbudova naciyi. Ch. 11–12. 281–292.
Konovalov, V. (1963). Podvig “Almaza”. Odesa: Odesskoye knizhnoie
izdatelstvo. 261.
Konovalov, V. (1989). Podvig “Almaza”: dokumentalnaya povest’. 2-e
izd., pererab. i dop. Odesa: Mayak. 224.
Mysechko, A. I. (2006). Do istoriyi ukrains’kogo kozactva v Odesi v pe-
riod diyalnosti Central’noyi Rady (berezen’ 1917 – kviten’ 1918). Zapysky is-
torychnoho fakul’tetu. Odes’kyi nacionalnyi universytet imeni I. I. Mechnyko-
va. Odesa: Astroprynt. Vyp. 17. 191–196.
Odesskiye novosti (1918).
Omelyanovych-Pavlenko, M. (2002). Spohady ukrains’koho komandar-
ma. Kyiv: Planeta ludey. 460.
Poplavs’kyi, O. O. (2012). Represiyi i terror yak osnova bil’shovyckoyi
vlady v novostvorenykh radians’kykh respublikakh Pivdnya Ukrainy na po-
chatku 1918 r. Naukovi praci istorychnoho fakul’tetu Zaporiz’koho nacional-
noho universytetu. Zaporizhzhya: ZNU. Vyp. XXXIII. 80–86.
Pylyshenko, V. (1977). Chjrnomorci v Ukrayins’kiy revoluciyi. Alma-
nakh Ukrains’koho narodnoho soyuzu na 1977 rik. Dzhersi-Siti – New-York:
Vydavnyctvo “Svoboda”. Richnyk 67. 22-28.
Rodnaya strana (1918).
Shklyaev, I. N. (2002). Istoriya Odesskoy GUBCHK. 1917–1922 gg.
Monografiya. Odessa: Studiya “Negociant”. 103.
Shklyaev, I. N. (2004). Odessa v smutnoie vremya. Odessa: Studiya “Ne-
gociant”. 158.
Shyshko, O. H. (2012). Dyktatura Muravyova v Odesi. Intelihenciya i
vlada. Hromads’ko-politychnyi naukovyi zbirnyk. Seriya: Istoriya. Odesa: As-
troprynt. Vyp. 24. 218–229.
Shyshko, O. H. (2011). “Odes’ka radyans’ka respublika” : polityka ter-
oru. Intelihenciya i vlada. Hromads’ko-politychnyi naukovyi zbirnyk. Seriya:
Istoriya. Odesa: Astroprynt. Vyp. 22. 168–178.
Vedomosti Odesskogo gradonachalstva (1918).
128
Місто: історія, культура, суспільство № 2 (5)
Vilne zhyttia (1918).
Yuzhnaya mysl (1918).
Zahoruyko, V. (1962). “Pivdenna “Avrora”. Chornomors’ka komuna.
11 lystopada.
Taras Vintskovskyi
BLOODY “ALMAZ”: DE/CONSTRUCTION OF ONE REVOLU-
TION MYTH IN ODESA
In Soviet historical science during 1960s-1980s a traditional stereotype of
perception of the cruiser “Almaz” as “Southern Aurora” was formed, which
had to symbolize similar tendencies of the revolutionary progress in 1917-
1918 in Baltic and Black Sea Fleets. The role of the steamship crew in events
of the Russian and the Ukrainian revolutions in a limited period of time is
analyzed in the article.
In January 1918, the Bolshevist armed insurrection took place in Odesa, active
participation in the preparation of which was played by part of sailors and
officers of the cruiser “Almaz”. During existence of the Odesa Soviet republic
new authorities used the practice of the “red” terror, the symbol of which was
“Almaz”. As the result of the detention and physical liquidation of people of
various categories on the cruiser and at moorings of other warships, thus
spreading a variety of rumors, authorities of local self-government attempted
to take control of the situation in order to make facts of self-trial impossible.
But judicial and investigational institutions were able to investigate the
circumstances of the detention of prisoners and their subsequent fate fully
only after the restoration of the Ukrainian National Republic governance in
Odesa. Their conclusions dispel the heroic image of the cruiser created by
Soviet historiography.
Key words: revolution, UPR, Оdesa, the Bolsheviks, «red» terror, cruiser
«Almaz», city counsil, Odesa Ukrainian City Council.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211332 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-18T18:20:24Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вінцковський, Т. 2025-12-29T12:06:26Z 2018 Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі / Т. Вінцковський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2018. — № 5(1). — С. 113-128. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211332 94(477.74-25)«1918» У січні 1918 р. в Одесі відбулося більшовицьке збройне повстання, активну участь в підготовці якого відіграла команда крейсера «Алмаз». У період існування Одеської радянської республіки нова влада використовувала практику «червоного» терору, символом якого став «Алмаз». Внаслідок затримання і фізичної ліквідації на крейсері та в місцях стоянок інших військових кораблів представників різних категорій населення, відтак поширення найрізноманітніших чуток, органи міського самоврядування намагалися взяти під контроль ситуацію, щоб унеможливити факти самосуду. Але повною мірою з’ясовувати обставини утримання в’язнів та їхню подальшу долю судово-слідчі інституції змогли лише після відновлення влади УНР в Одесі. Їхні висновки розвінчують створений радянською історіографією героїчний образ крейсера. In Soviet historical science during 1960s-1980s a traditional stereotype of perception of the cruiser “Almaz” as “Southern Aurora” was formed, which had to symbolize similar tendencies of the revolutionary progress in 1917- 1918 in Baltic and Black Sea Fleets. The role of the steamship crew in events of the Russian and the Ukrainian revolutions in a limited period of time is analyzed in the article. In January 1918, the Bolshevist armed insurrection took place in Odesa, active participation in the preparation of which was played by part of sailors and officers of the cruiser “Almaz”. During existence of the Odesa Soviet republic new authorities used the practice of the “red” terror, the symbol of which was “Almaz”. As the result of the detention and physical liquidation of people of various categories on the cruiser and at moorings of other warships, thus spreading a variety of rumors, authorities of local self-government attempted to take control of the situation in order to make facts of self-trial impossible. But judicial and investigational institutions were able to investigate the circumstances of the detention of prisoners and their subsequent fate fully only after the restoration of the Ukrainian National Republic governance in Odesa. Their conclusions dispel the heroic image of the cruiser created by Soviet historiography. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Революція 1917–1921 років у місті Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі Bloody “Almaz”: de/construction of one revolution myth in Odesa Article published earlier |
| spellingShingle | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі Вінцковський, Т. Революція 1917–1921 років у місті |
| title | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі |
| title_alt | Bloody “Almaz”: de/construction of one revolution myth in Odesa |
| title_full | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі |
| title_fullStr | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі |
| title_full_unstemmed | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі |
| title_short | Кривавий "Алмаз": де/конструкція одного міфу революції в Одесі |
| title_sort | кривавий "алмаз": де/конструкція одного міфу революції в одесі |
| topic | Революція 1917–1921 років у місті |
| topic_facet | Революція 1917–1921 років у місті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211332 |
| work_keys_str_mv | AT vínckovsʹkiit krivaviialmazdekonstrukcíâodnogomífurevolûcíívodesí AT vínckovsʹkiit bloodyalmazdeconstructionofonerevolutionmythinodesa |