Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова)
У статті розглядаються базові характеристики комплексного історичного дослідження адресної урбанонімії на прикладі Харкова. Модель, яка булла реалізована у дисертації М. Тахтаулової, базується на двох лініях дослідження: перша – механізми номінації, перейменування та фіксації топонімів, друга – анал...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211385 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) / Л. Савченко, М. Тахтаулова // Місто: історія, культура, суспільство. — 2019. — № 6(1). — С. 121-133. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860070423360700416 |
|---|---|
| author | Савченко, Л. Тахтаулова, М. |
| author_facet | Савченко, Л. Тахтаулова, М. |
| citation_txt | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) / Л. Савченко, М. Тахтаулова // Місто: історія, культура, суспільство. — 2019. — № 6(1). — С. 121-133. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | У статті розглядаються базові характеристики комплексного історичного дослідження адресної урбанонімії на прикладі Харкова. Модель, яка булла реалізована у дисертації М. Тахтаулової, базується на двох лініях дослідження: перша – механізми номінації, перейменування та фіксації топонімів, друга – аналіз змістовної приналежності урбанонімів по кожному з історичних періодів міста. Дослідники виділяють три етапи розвитку харківської урбанонімії: імперський, радянський та сучасний. З урахуванням попередніх надбань у дослідницькому полі міської топоніміки, автори пропонують свою класифікацію урбанонімів за їх змістовною приналежністю. Автори доводять, що запропоновані базові характеристики можуть бути застосовані для будь-якого аналогічного дослідження.
The article is divided to basic characteristics of the complex address urbanonymy historical research. This model has been realized in the M. Takhatulova dissertation research. The research is based on two lines: the first mechanisms naming, renaming and fixing toponyms’ have been characterized and the second urbanonym concept symbol for different historical periods have been analyzed. In the course of the work the stages of formation and transformation of Kharkiv urbanonymic network have been defined: Empire period, Soviet period, Modern period. Based on previous achievements in the research field of urban toponymy, the authors propose their classification of urbanonim according to their source of nomination.
Authors demonstrate the model’s universality and it can be used for another similar studies.
|
| first_indexed | 2026-03-19T06:23:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство
121
УДК 930.2:81’373.21(477.54-25)
Леонід Савченко,
кандидат історичних наук, професор, НТУ «ХПІ»
Марія Тахтаулова,
кандидат історичних наук, викладач, НТУ «ХПІ»
БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОМПЛЕКСНОГО
ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТОПОНІМІКИ УКРАЇНСЬКОГО МІСТА
(НА ПРИКЛАДІ ХАРКОВА)*
У статті розглядаються базові характеристики комплексного історичного дослідження адресної урбаноні-
мії на прикладі Харкова. Модель, яка булла реалізована у дисертації М. Тахтаулової, базується на двох лініях
дослідження: перша – механізми номінації, перейменування та фіксації топонімів, друга – аналіз змістовної
приналежності урбанонімів по кожному з історичних періодів міста. Дослідники виділяють три етапи роз-
витку харківської урбанонімії: імперський, радянський та сучасний. З урахуванням попередніх надбань у до-
слідницькому полі міської топоніміки, автори пропонують свою класифікацію урбанонімів за їх змістовною
приналежністю. Автори доводять, що запропоновані базові характеристики можуть бути застосовані для
будь-якого аналогічного дослідження.
Ключові слова: топонім, урбанонім, джерела номінації, місто, Харків.
В історичній урбаністиці проблемі формування та розвитку міської топоніміки традиційно
приділяється значна увага. Додаткової актуалізації проблема топонімічного оформлення на-
селених пунктів України зазнала завдяки нещодавно розгорнутій кампанії очищення сим-
волічного простору від елементів комуністичної символіки. Вихід урбанонімічної теми на одну з
ключових позицій у сучасному суспільному дискурсі суттєво посилив цінність експертного знання
історії питання.
© Савченко Леонід, Тахтаулова Марія, 2019
*Автори висловлюють щиру вдячність всім
рецензентам та редакційній колегії за увагу до
статті, цінні зауваження, побажання та коментарі
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
122
До середини ХХ ст. дослідження міської топоніміки не виділялись в окрему галузь наукових
знань, хоча загалом ця тема і задовго до того привертала увагу дослідників. Так, перше історичне
дослідження, у якому містились згадки про внутрішньоміську топоніміку Харкова, з’являється в
середині ХІХ ст.1
Уже більш розгорнуто характеризує міську топоніміку книга К. П. Щелкова, видана в 1880 р.
Автор описує центральну частину Харкова ХVIII – другої половини ХІХ ст., вказує назви вулиць,
відзначає архітектурні будівлі, які можуть бути цікавими для гостей міста. Також наводить відомо-
сті про давній та сучасний йому поділ міста на частини, що важливо для розуміння формування
адміністративних районів Харкова2.
На початку ХХ ст. маємо вже спроби власне історичного опису харківської урбанонімії, одним з
прикладів якої є історично-довідковий путівник по Харкову О. М. Гусєва. Ця робота фіксувала пер-
ші підходи до системного розгляду адресної урбанонімії Харкова. Автор висвітлив процес форму-
вання та благоустрою міського середовища, зосередившись на топонімічному оформленні основних
магістралей. У розділі «Частное описание частей города Харькова» О. М. Гусєв уперше здійснив
спробу наукового аналізу топонімічної мапи Харкова за джерелами номінації. Дослідник виділив
п’ять основних напрямів походження урбанонімів3. Надалі окремим сюжетам з історії харківської
міської топоніміки епізодично приділяли увагу такі відомі вчені, як Д. Багалій4, М. Сумцов5.
Можна помітити, що в ХІХ – на початку ХХ ст. назви міських вулиць в історіографії розглядали-
ся переважно під кутом зору формування міського середовища, благоустрою, та не стали предметом
спеціального дослідження.
З приходом радянської влади топоніміку стали використовувати як засіб впливу та інструмент
ідеологічної пропаганди. Сплески зацікавленості дослідників назвами внутрішньоміських об’єктів
спостерігалися, як правило, у зв’язку зі святкуванням ювілейних дат: річниць Жовтневої революції,
заснування міста, роковин перемоги в Другій світовій війні та визволення Харкова. Топонімічний
простір Харкова згадувався лише побіжно, а вулиці були як декорація для подій, що відбулися, а
також як місця комеморацій.
Ситуація змінилась у 1960-х рр., коли розпочався якісно новий етап у вивченні топоніміки в Ра-
дянському Союзі, а відповідно і в Україні. Цю нову якість визначив вплив на історичні дослідження
теоретичної топоніміки, яка саме в цей час розвивалась надзвичайно динамічно. Завдяки активній
діяльності багатьох учених відбулась концептуалізація предмета дослідження урбаноніміки, були
сформульовані теоретико-методологічні підходи до наступної роботи над темою6.
В Україні активізація відповідних досліджень насамперед була пов’язана з діяльністю Україн-
ської ономастичної комісії Інституту мовознавства АН УРСР. Своїм результатам ономастична ко-
місія значною мірою мала завдячувати Кирилу Цілуйку – ініціатору проведення І Республіканської
1 Филарет (Д. И. Гумилевский) (2006).
Историко-статистическое описание Харь-
ковской епархии: в 3 т. Харьков: Харьковский
частный музей гор.усадьбы: САГА, Т. 1. с.
119–133.
2 Щелков К. П.(1880). Харьков. Истори-
ко-статистический опыт. Харьков. Тип. Гу-
бернского правления, 1880. С. 7–9, 23–24,
69–72.
3 Гусев А. Н. (1902). Харьков: его
прошлое и настоящее в рисунках и описани-
ях (с приложением снимков, воспроизведен-
ных с редких акварелей, гравюр, фотографий
с натуры, чертежей, планов города 1768 года
и новейшего): Историко-справочный путево-
дитель. Харьков.: Типография Адольфа Дар-
ре, С. 48
4 Багалей Д. И., Миллер Д. П. (1993).
История города Харькова за 250 лет его су-
ществования. 1655–1905 Репринт. Изд. Т. 1.
Харьков, 1993.
5 Сумцов М. Ф. (2002). Слобожане: істо-
рико-етнографічна розвідка. Харьков. Акта.
6 Суперанская А. В. (1964). Применение
метода лингвистической статистики к изу-
чению топонимической системы г. Москвы
Лингвистическая терминология и приклад-
ная топономастика. М.: Наука. С. 119–134.
Поспелов Е. М. (1975). Урбанизация и топо-
нимика. Теория и практика топонимических
исследований. 1975. С. 20–27.
Місто: історія, культура, суспільство
123
наради з питань топоніміки та ономастики в 1959 р., яка, власне, й започаткувала топонімічні студії
в повоєнній Україні7. К. К. Цілуйко, Ю. О. Карпенко плідно працювали над теоретичними пробле-
мами української топоніміки, досліджуючи як суто лінгвістичні аспекти, так і топонімічні ареали
окремих регіонів України, гідроніми тощо8. Водночас основна роль у цій роботі належала не істори-
кам, а лінгвістам та географам.
За часів незалежності суспільний інтерес до топоніміки підтримувався переважно на регіо-
нальному рівні. Зацікавленість сучасних істориків проблемами регіоналізму та регіональних іден-
тичностей сприяла появі хвилі публікацій, у яких поряд з питаннями особливостей ментальності,
культури, економіки розглядався символічний простір міст. Серед представників наукової спільноти
urban history, яка достатньо чітко виділилась в останні роки, варто зазначити таких дослідників, що
торкались у своїх працях питань історії урбанонімії, як Є. Сарапіна, О. Мусієздов9.
Отже, попри наявність значного масиву праць, що висвітлюють питання історії міської топоні-
міки, помітними є їхня певна фрагментарність, а також брак комплексних досліджень історії урба-
нонімії конкретних міст. Спробою здійснення такого дослідження для Харкова стала дисертаційна
робота однієї з авторів цієї статті10. Інший автор, який був її науковим керівником, сприяв розробці
концепції, реалізованої М. Тахтауловою. Її базові характеристики, спрямовані на вивчення та опис
історії топоніміки великого міста, придатні не лише для Харкова. Тому метою нашої статті є харак-
теристика базових методологічних підходів до висвітлення та опису історичної еволюції адресної
урбанонімії українського міста.
У чому саме має полягати особливість комплексного дослідження топоніміки конкретного мі-
ста? Таке комплексне дослідження мало б систематизовано охоплювати всі періоди розвитку міста,
усі види урбанонімів, розкривати механізм здійснення найменувань і перейменувань, вплив на них
суспільно-політичних процесів, змістову характеристику назв, їх сприйняття населенням тощо.
Які саме види топонімів вичерпують перелік об’єктів урбанонімічної мережі? Основний ма-
сив урбанонімів складають адресні топоніми, до яких ми відносимо назви адміністративних ра-
йонів, вулиць, майданів, ліній, алей, бульварів, доріг, набережних, провулків, проспектів, проїздів.
Провідне місце в цьому масиві займає група топонімів вулично-дорожньої мережі, яку складають
найменовані містобудівні об’єкти, що забезпечують транспортні та пішохідні зв’язки між житлови-
ми районами, а також між житловими районами і промисловими зонами, громадськими центрами,
кварталами.
Природно, що першим видом адресних урбанонімів, який підлягає історичній характеристиці, є
найменування самого міста. Для багатьох історичних міст достеменно точно встановити походжен-
ня їхніх назв важко, тому доводиться обмежуватися формулюванням найбільш вірогідної версії.
Варто також враховувати, що одним із загальноприйнятних критеріїв ЮНЕСКО для визначення
7 Питання топоніміки та ономастики: І
українська республіканська нарада з питань
топоніміки та ономастики (Київ, 1959): мате-
ріали. К. К. Цілуйко (1962). К.: Видавництво
АН УРСР.
8 Цілуйко К. К. (1962). Програма збиран-
ня матеріалів для вивчення топоніміки Укра-
їни. К.: АН УРСР. Карпенко Ю. О . (1967).
Топонімічна система і системність топонімії.
Повідомлення Української ономастичної ко-
місії. Вип. 2. С. 3–12.
9 Місто й оновлення. Урбаністичні студії
Представництво Фонду ім. Гейнріха Бьолля
в Україні; Редкол.: С. Шліпченко, В. Тимін-
ський, А. Макаренко, Л. Малес, І. Тищенко.
(2013). К. : ФОП Москаленко О. М., 2013.
10 Тахтаулова М. Ю. (2016). Історичний
розвиток адресної урбанонімії міста Харко-
ва (середина XVII – початок ХХІ століття):
автореферат дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01
3апоріжжя.
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
124
дати заснування міста є початок неперервного існування населеного пункту. Як стверджують ав-
торитетні історики-регіоналісти, в Україні проблему безперервності міської традиції часто підмі-
няють проблемою тривалості освоєння міського простору, що призводить до безпідставного задав-
нення віку міста11. Відповідно, як початкова назва міста помилково може фігурувати не історично
коректне найменування, а ім’я поселення, яке існувало на його території в інші часи.
Місто як динамічна система може продовжувати своє зростання, що нерідко приводить серед
іншого до формування нових, уже внутрішньоміських, адміністративно-територіальних одиниць.
Становлення адміністративного районування міста Харків відбувалося протягом тривалого часу,
та не було позбавлене труднощів та плутанини. Так, в імперському Харкові взагалі був відсутній
універсальний поділ міста. Кожна установа, яка задля свого функціонування мала на те потребу, на
власний розсуд встановлювала внутрішньоміські кордони певних територій і використовувала їх у
своїй роботі12.
Водночас сформувалися природно-історичні райони міста, які не були офіційно зафіксованими,
проте використовувались у повсякденному житті та закріпились у свідомості городян. Такі осе-
редки інколи визначають як хороніми, тобто назви, що описують будь-які природні або рукотвор-
ні утворення, ділянки на території міста, за винятком офіційно поіменованих вулиць, проспектів,
площ, майданів тощо13.
Переважно такі райони у своїй назві відображали рельєф місцевості, свої певні історичні осо-
бливості або зберігали імена колишніх власників земель. Їхня кількість не була сталою, оскільки
місто розширювалось, поглинаючи прилеглі селища, які й були джерелами до номінації вже нових
міських районів. Уперше статистичний відділ Харківської міської управи офіційно районував місто
на матеріалах перепису 1912 р., виділивши 21 історичний район14.
З установленням радянської влади ситуація почала змінюватися, однак до того часу, коли ад-
міністративний поділ став чітким і зрозумілим, пройшло близько 20 років. Формування місцевих
органів виконавчої та компартійної влади Харкова відбувалося синхронно з формуванням адміні-
стративних одиниць. Нині в Харкові склалася система адміністративного поділу в складі 9 міських
районів.
Одним з перших видів внутрішньоміських об’єктів, які отримували власну назву, були майдани.
У Харкові вони стали місцями проведення відомих ярмарків і відіграли важливу роль у формуванні
міської свідомості, комунікативного та топонімічного просторів15.
Також важливим елементом топонімічної мережі є годоніми, тобто сукупність міських лінійних
об’єктів: вулиці, бульвари, проспекти, набережні, провулки, проїзди, в’їзди, узвози. Тут варто врахо-
вувати, що деякі урбаноніми з числа тих, які ми відносимо до адресних, на практиці можуть такими
не бути в тому разі, коли на території певного годоніму відсутня забудова.
11 Верменич Я. В., Дмитрук В. I., Архи-
пова С. І. (2010) Міська історія України: про-
блеми початкового датування. Київ: Інститут
історії України НАН України. С. 124.
12 Тахтаулова М. Ю. (2015). До питання
про формування адміністративних районів
Харкова Духовно-моральнісні основи та від-
повідальність особистості у долі людської
цивілізації: зб. наук. пр.: за матер. Міжнар.
наук.-практ. конф., 5-6 листопада 2014 р., м.
Харків: у 2 ч. Ч. 1 ред. О. Г. Романовський,
Ю.І. Панфілов. – Харків: НТУ» ХПІ», 2015.
С. 312–316.
13 Долинська М. (2016). Формування хо-
ронімів на території Львова впродовж сере-
дини ХІХ – початку ХХІ ст. Місто: історія,
культура, суспільство. Е-журнал урбаністич-
них студій. №1. с. 191.
14 Харків: Збірник архівних документів
і матеріалів [упоряд. О. С. Гнезділо та ін.;
ред. А. І. Епштейн]. (2004). Харків. С. 123–
124.
15 Кравченко О. (2010). Культурний ланд-
шафт м. Харкова як відображення динаміки
міської культури. Традиції і новації у вищій
архітектурно-художній освіті. № 3. С. 193.
Місто: історія, культура, суспільство
125
Урбаноніми, які не є адресними, складають для Харкова значно меншу групу. Такими є, напри-
клад, назви зупинок громадського транспорту, назви торговельних мереж та магазинів тощо.
Першим кроком будь-якого наукового аналізу є теоретичне розчленування предмета досліджен-
ня на складові частини. Має здійснюватися розподіл як хронологічний, так і тематичний.
Хронологічно формування топонімічної мережі Харкова нами умовно було поділено на три
етапи:
Імперський – від становлення до 1919 р. Нижня хронологічна межа періоду зумовлена загаль-
ноприйнятою датою заснування Харкова, а отже, появою перших урбанонімічних об’єктів. Верхня
межа пояснюється початком масових перейменувань, які здійснювалися за радянської влади.
Радянський – 1919–1989 рр. Саме в 1989 р. розпочався процес топонімічних трансформацій,
пов’язаних із вивільненням топонімічного простору Харкова від радянських ідеологічних назв.
Сучасний – 1989–2015 рр. Зумовлений прийняттям Закону України «Про засудження комуніс-
тичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону
пропаганди їхньої символіки», який призвів до чергової ґрунтовної трансформації урбанонімії Хар-
кова. Оскільки наша стаття є представленням результатів дисертаційного дослідження, а на момент
захисту процес декомунізації топонімічного простору Харкова ще тривав, тому залишився поза ува-
гою.
Тематично, на наш погляд, для кожного етапу розвитку міста має сенс виділити два основних
напрями дослідження топонімічної мережі. Перший – це механізми та процеси топонімічного
оформлення міста. Другий – характеристика власне топонімів.
З’ясування механізмів найменування та перейменування міських об’єктів передбачає виявлення
основних суб’єктів процесу номінації, що його визначали, або принаймні впливали на нього. Таки-
ми в різні часи і стосовно різних об’єктів могли бути органи міського самоврядування, централь-
ні органи влади, місцева громада, експертне середовище та інші історичні актори. Найменування
могло відбуватися як стихійно, з наступною фіксацією в офіційних документах або без неї, так і
адміністративним шляхом. Уся сукупність подій та впливів, які визначали процес номінації та пе-
рейменувань на конкретному історичному етапі, має бути врахована істориком цієї теми.
Першим значним кроком у впорядкуванні міської топонімічної мережі стало масштабне пе-
рейменування, здійснене у вересні 1894 р.16 Оскільки міський простір Харкова та відповідно його
топонімічне оформлення формувалися стихійно, виникла велика кількість дублетних назв, безімен-
них та нових вулиць. Перейменування 1894 р. засвідчили формування засадничих принципів топо-
німічної політики міського самоврядування. Поступово Харків набував рис модерного міста, що
виявилося в кроках міського самоврядування щодо благоустрою вулиць, упорядкуванню нумерації
будинків, створенню адміністративних одиниць для зручного управління містом.
16 Журнал экстренного собрания Харь-
ковской городской думы 15 сентября 1894
года. (1894). Х. Типография Губернского
правления. С. 328–334.
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
126
У перші два десятиліття радянської влади не було чіткої концепції найменувань та переймену-
вань урбанонімів. Не було й певного державного органу, який би відповідав за топонімічну політику
в Харкові. Цим питанням могли займатися як міський виконавчий комітет, так і губвиконком (пі-
зніше обласна рада), партійні осередки, а певні рекомендації надавала і ВУЦВК. Лише в листопаді
1926 р. при міськраді створили постійну комісію з перейменування вулиць17. Однак її діяльність
мала епізодичний характер. Повторно рішення про утворення такої комісії для розгляду питань
щодо найменування та перейменування вулиць закріплено протоколом наради виконкому Харків-
ської міської ради від 11 грудня 1946 р.18
Законодавчо порядок присвоєння імен державних та суспільних діячів об’єктам права власності
та елементам вулично-дорожньої мережі в СРСР було врегульовано лише в 1957 р., а в УРСР – у
1968 р.19 Важливо, що цим указом уперше в радянській юридичній практиці заборонялося називати
об’єкти іменами живих людей. Конституцією 1978 р. закріплювалось право міських рад на перейме-
нування об’єктів топоніміки20. Згодом Закон УРСР від 25 грудня 1979 р. «Про міську, районну в
місті Раду народних депутатів Української РСР» більш розлого роз’яснив компетенцію ради щодо
найменування та перейменування урбанонімічних об’єктів21. З 1981 р. найменування й переймену-
вання урбанонімів, присвоєння їм імен державних, громадських діячів було передано в компетенцію
виконавчих комітетів рад22.
17 Держархів Харківської області.
Ф. Р-203 Харьковский губернский исполни-
тельный комитет Советов рабочих, крестьян-
ских и красноармейских депутатов (губи-
сполком). 1917–1925 рр. Оп. 4, Спр. 66. Про-
токол № 27 заседания президиума городского
совета от 17 ноября 1926 года и материалы к
нему, арк. 2 зв.
18 Держархів Харківської області.
Ф. Р-203 Харьковский губернский исполни-
тельный комитет Советов рабочих, крестьян-
ских и красноармейских депутатов (губи-
сполком). 1917–1925 рр. Оп. 11, Спр. 88.
Протоколы совещания исполкома горсовета
депутатов трудящихся № 26–35, 1946 р., арк.
461.
19 «Об упорядочивании дела присвоения
имен государственных и общественных дея-
телей краям, областям, районам, а также городам и другим населенным пунктам, предприятиям, колхозам, учреждениям и организациям» Указ Пре-
зидиума Верховного Совета СССР от 11.08.1957 Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик. №19. С. 579–581.
«Про порядок присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям, площам та іншим частинам населених пунктів Української РСР» Указ Пре-
зидії Верховної Ради Української РСР від 07.09.1968. Відомості Верховної Ради УРСР. № 10. С. 91.
20 Конституція (Основний Закон) Українcької Радянської Соціалістичної Республіки: [Електронний ресурс]. – 1978. – Режим доступу до ресурсу:
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html. (дата звернення 16.01.2019.)
21 «Про міську, районну в місті Раду народних депутатів Української РСР»: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Відомості
Верховної ради УРСР. Додаток. 1979. № 52. С. 37–73.
22 «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР»: Указ Президії Верховної Ради Української РСР
12.03.1981: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: від http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1654-10 (дата звернення 16.01.2019).
23 «Про географічні назви»: Закон України від 26.04.2015: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/2604-15. (дата звернення 16.01.2019); «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, юві-
лейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»: Закон України від 25.04.2012: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.
rada.gov.ua/laws/show/4865-17. (дата звернення 16.01.2019); «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітар-
них режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»: Закон України від 09.04.2015: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/317-19 (дата звернення 16.01.2019).
Місто: історія, культура, суспільство
127
На сучасному етапі формування топонімічного ландшафту, зокрема урбанонімічного середови-
ща міст, регулюються нормами низки Законів України: «Про географічні назви», «Про присвоєння
юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та
святкових дат, назв і дат історичних подій», «Про засудження комуністичного та націонал-соціаліс-
тичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»
тощо23. Усі вищезгадані Закони встановлюють правила номінації, перейменування та фіксації назв
топонімічних об’єктів. Однак, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування», винятковим
правом формування топонімічної мапи міст мають відповідні ради24. З жовтня 1991 р. у Харкові
діє Міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища25. У межах її
компетенції ведення реєстру урбанонімів та підготовка проектів рішень щодо номінації та перейме-
нування об’єктів топоніміки26.
Для характеристики топонімів як цілісної сукупності конкретних назв внутрішньоміських
об’єктів ключовим інструментом пропонованої нами моделі дослідження є розподіл урбанонімів за
джерелами номінації. Такий розподіл дає можливість як коректного порівняння топонімічної мере-
жі міста на різних етапах його розвитку, так і предметного відслідковування її еволюції.
При проведенні класифікації груп урбанонімів за їх змістовою належністю було використано
терміни, які позначають класи топонімів. Основні напрями пошуків змістових особливостей урба-
нонімів свого часу започаткувала О. Суперанська27. Окрім використання її досвіду, під час здійснен-
ня класифікації урбанонімів за джерелами номінації були враховані надбання Л. Трубе, Б. Перлина,
В. Кодина28.
Для кожного етапу розвитку міста було розроблено класифікацію урбанонімів за їх змістовою
належністю:
Імперський період Радянський період Сучасний період
Антропоніми
Гідроніми
Годоніми
Ергоніми
Інші (встановити змістову
належність не вдалося)
Ойконімічно-топонімічні
Ороніми
Професійно-виробничі
Станові
Агломераційні
Антропоніми
Імперські
Інші (встановити змістову
належність не вдалося)
Ойконімічно-топонімічні
Ороніми
Позитивні та нейтральні
Префесійно-виробничі
Радянські ідеологічні маркери
Агломераційні
Антропоніми
Імперські
Інші (встановити змістову
належність не вдалося)
Ойконімічно-топонімічні
Ороніми
Позитивні і нейтральні
Радянські
Символічні маркери незалежної
України
24 «Про місцеве самоврядування»: Закон
України від 04.04.2016: [Електронний ресурс] –
Режим доступу до ресурсуhttp://zakon3.rada.
gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
(дата звернення 16.01.2019).
25 «О ходе выполнения решения VII сес-
сии Харьковского городского Совета народ-
ных депутатов «О первоочередных мерах
городского Совета, вытекающих из поли-
тической ситуации»: Решение Харьковско-
го городского Совета народных депутатов
от 20.10.1991: [Електронний ресурс] – Ре-
жим доступу до ресурсу: https://doc.citynet.
kharkov.ua/ru/profile/document/view/id/311930
(дата звернення 16.01.2019).
26 «Про роботу міської комісії з питань
топоніміки та охорони історико-культурно-
го середовища»: Рішення Харківської місь-
кої ради Харківської області від 22.11.2006:
[Електронний ресурс] – Режим доступу до
ресурсу: https://doc.citynet.kharkov.ua/ru/
profile/document/view/id/488863 (дата звер-
нення 16.01.2019).
27 Суперанская А. В. (1964). Применение
метода лингвистической статистики к изу-
чению топонимической системы г. Москвы
Лингвистическая терминология и приклад-
ная топономастика. М.: Наука. С. 121.
28 Трубе Л. Л. (1975). Урбанонимия го-
рода Горького Теория и практика топони-
мических исследований. М. 1975. С. 44–48.
Перлин Б. Н. (1972). Топонимы города Смо-
ленска. Вопросы топонимики СССР. М. 1972.
С.13–15. Кодин В. А. (2002). Топонимическая
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
128
У кожен з періодів ми класифікували саме ті урбаноніми, які з’явилися в цей період, відносячи
урбаноніми попереднього періоду в групи імперських і радянських відповідно.
Об’єкти вулично-дорожньої мережі, що у своїй номінації відобразили певну заселену терито-
рію чи власне географічну назву поза межами міста, віднесено до ойконімічно-топонімічної групи.
Урбанонімія неминуче поглинає назви околиць, які поступово входять до меж міста. Такі назви було
об’єднано в агломераційну групу. Значна частина об’єктів номінується за іменами – антропонімами.
У дореволюційній урбанонімії майже не використовувались імена відомих людей, на відміну від ра-
дянських часів, де антропоніми разом з радянськими символічними назвами стали частиною мемо-
ріального топонімічного міського комплексу. Для етапу становлення урбанонімічного середовища
характерним джерелом номінації вулиць стало використання назв річок – гідронімів. Урбаноніміка
вбирає назви природничих об’єктів та рельєфу міської території. Такі топоніми було виділено в оро-
німічну групу. До ергонімічної групи було внесено урбаноніми, які відображають назву установ чи
організацій, які розташовані на цій вулиці або вказують напрямок до них, наприклад, церкви, освіт-
ні заклади. Запропонована класифікація, як і будь-яка інша, є умовною, проте може претендувати на
певну універсальність.
В усіх трьох періодах фігурують антропонімічна, ойконімічно-топонімічна та оронімічна групи.
На початковому етапи формування міської топонімічної мережі вулиці називались за іменами місце-
вих мешканців. У списку вулиць за 1724 р. фігурує 57 вулиць, 39 із них названі за іменами місцевих
жителів. З другої половини ХІХ ст. урбанонімія Харкова доповнилась іменами діячів регіонально-
го значення. Вони представлені персоналіями місцевої слобідської історії, культури, меценатами.
Як то перший харківський осадчий Іван Каркач, представники слобожанського дворянського роду
Квітки і Донець-Захаржевські. Згодом поширення набули імена діячів імперського масштабу.
У перші роки після встановлення радянської влади в Харкові міський топонімічний ландшафт
поповнився антропонімами на честь діячів міжнародного комуністичного руху, з’явилися імена ра-
дянських партійних та державних діячів. Саме тоді була порушена традиція не називати топоні-
мічні об’єкти іменами живих людей. Зміна ідеологічного курсу та початок боротьби з «безрідним
космополітизмом» у повоєнні роки також відобразилися на топонімічній мапі Харкова. Зменшилась
кількість антропонімів за іменами діячів міжнародного комуністичного руху. Переважно цим ву-
лицям повернули колишні дореволюційні назви. Урбанізація та масове житлове будівництво спри-
яли розгалуженню вулично-дорожньої мережі, а відтак і появі великої кількості нових геонімів. У
топонімічному оформленні урбанонімів стали переважати маркери, пов’язані з героїкою «Великої
Вітчизняної війни», антропонімами-увічненнями діячів культури і науки.
З проголошенням незалежності України в номінації нових топонімів лідерство, як і в попередній
час, продовжують зберігати антропоніми. Проте в сучасній топонімічній політиці місцеве самовря-
дування майже відмовилось від імен суспільно-політичних діячів на користь митців та науковців.
структура города – вопросы формирования,
сохранения и развития Коммунальное хозяй-
ство городов. Вып. 36. Серия Архитектура и
технические науки. К.: Техніка. С. 104–110.
Місто: історія, культура, суспільство
129
Зовсім новим для харківського урбанонімічного середовища є маркер увічнення спортсменів.
На наш погляд, це джерело номінації вигідно урізноманітнює топонімічний простір міста.
Назви ойконімічно-топонімічної групи у своїй змістовій належності відображають назви насе-
лених пунктів, інші географічні назви та етнотопоніми: провулок Вірменський, вулиці Слов’янська,
Німецька. Особливо поширеним цей маркер номінації стає за радянських часів. Назви республік,
міст, народів, географічних об’єктів СРСР на топонімічній мапі Харкова мали сприяти формуванню
єдиного радянського народу, становленню нової радянської ідентичності. Указаний маркер широко
застосовувався в топонімічній політиці влади. В урбанонімічному просторі міста з’явилися вули-
ці Абхазька, Хабаровська, Азербайджанська, Вітебська, Костромська, Тираспольська, Грузинська
тощо.
Топоніми оронімічної групи утворилися від особливостей рельєфу та водних об’єктів. На фор-
мування урбанонімів Харкова мали помітний вплив природні фактори. Серед топонімів, що відо-
бражали певні особливості рельєфу місцевості, можна виділити Поділ та Подільську вулицю, про-
вулок Василівський Острів та інші. Під час порівняння відносної кількості топонімів за вказаним
джерелом номінації виявилось, що в імперський час таких назв було значно більше, ніж у радян-
ський. У формуванні сучасного топонімічного простору Харкова також використовується це джере-
ло номінації. Серед таких назв зафіксовані вулиці Зарічна, Поліський Яр, Лаптенківська (від назви
урочища), провулок Савченків (від назви яру) тощо29.
Для періоду становлення та радянського періоду розвитку міської топонімічної мережі харак-
терні групи, що відображають назви професій, виробництв. Важливим фактором, що вплинув на
формування топонімічної мапи Харкова стали професійні заняття жителів міста: Римарська, Коцар-
ська, Чоботарська та інші. Нагадувати громадянам Радянського Союзу, що вони живуть в індустрі-
ально розвинутій країні, мала група професійно-виробничих топонімів. У роки перших п’ятирічок
вони набули особливої ваги. У списку масових перейменувань та номінацій 1936 р. знаходимо без-
ліч тому прикладів. Район Харківського Тракторного заводу маркували провулок Електромеханіч-
ний, вулиці Енергетична, Індустріальна, Станкобудівельна, Тепловозна.
Радянську та тривалий час пострадянську топонімічну мапу міста об’єднували групи власне
радянських маркерів, позитивних, нейтральних та імперських назв. Радянська влада маркувала нову
комуністичну епоху, її атрибутику та героїку. Кількість таких топонімів неухильно зростала. Се-
ред них Більшовицька, Вільної Праці, Колективна, Комінтерну, Незаможницька, Профінтернівська,
Профспілкова тощо. Характерно, що у своїй топонімічній політиці влада застосовувала назви-кон-
трасти, наприклад, колишня Дворянська вулиця стала Незаможницькою, а вулиця Міщанська стала
Громадянською30.
29 «Про внесення змін до рішень сесій
Харківської міської ради»: Рішення Хар-
ківської міської ради Харківської області
від 28.04.2004: [Електронний ресурс] – Ре-
жим доступу до ресурсу: https://doc.citynet.
kharkov.ua/ru/profile/document/viewhtml/
id/174540 (дата звернення 16.06.2016).
30 Список улиц, переулков и площадей
гор. Харькова (по новым и старым названи-
ям) в алфавитном порядке [cocт. П. М. Ива-
нов]. (1938). Харьков.: Издание Харьковско-
го главного почтамта, 1938. С. 78, 40.
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
130
З розпадом Радянського Союзу топонімічне середовище Харкова не зазнало глибоких змін. Ста-
ном на лютий 2015 р. топонімічна мапа Харкова містила 72,2% назв, що збереглися з радянських
часів і склали відповідну групу. Також як у радянський час, так і в сучасному топонімічному серед-
овищі зберігались топоніми, сформовані за імперської доби.
Складовою радянської модернізації було конструювання засобами мистецтва та масової інфор-
мації образу ідеальної держави майбутнього. Щасливе життя радянської людини позиціонувалось
як результат успіхів соціалістичного будівництва. Утопічний образ безхмарного майбуття мав під-
тримуватися і позитивними назвами міських топонімів. Уже в 1920-х рр. перші такі назви почали
з’являтися в урбанонімічному середовищі Харкова – вулиці Весела, Мирна, Щаслива. У наступні
десятиліття їхня кількість збільшується, до вже згаданих додаються Благодатна та Достатку, Друж-
би та Здоров’я, Квітуча та Калинова тощо. У новітній урбанонімічній політиці міського самовря-
дування чітко простежується тенденція до використання нейтральних назв. Урбаноніми на зразок
Садова та Дубравна, Червоної Троянди та Жовтої Троянди, Білої Акації та Бузкова, Весняна та Рай-
дужна стали домінантними в спальних районах Харкова.
Суто індивідуальними для періоду становлення міської топонімічної мережі були групи урбано-
німів: годоніми (шляхи, дороги), ергоніми, гідроніми, станові назви. Ергонімічна група урбанонімів
у своїй змістовій належності відображає назви установ, організацій, закладів, що знаходяться на цій
вулиці або ведуть у напрямку до неї. Це дуже важлива група з огляду на основну функцію топоні-
ма – бути орієнтиром у просторі. Близька до неї годоніміча група, які ввібрала назви шляхів-доріг,
які вели з Харкова до інших міст. Наприклад, Сумська, Московська, Зміївська. Гідроніми представ-
лені Нетеченською, Немишлянською тощо.
Топонімічна політика радянської влади призвела до поповнення урбанонімії ідеологічно забарв-
леними комуністичними маркерами, «червоними» назвами. 1920-ті рр. відкрили моду на так звані
«червоні» топоніми та інші маркери радянської доби. Серед них Червоного Пахаря, Червоного Мі-
ліціонера, Червоного Студентства, Червоної Зірки.
На сучасному етапі топонімічна мапа Харкова доповнилась агломераційною групою назв та
маркерами незалежності. У 2012 р. внаслідок розширення меж міста відбулися значні зміни в топо-
німіці новоприєднаних території. У перейменуваннях було широко застосовано агломераційні наз-
ви. Серед інших топонімів, віднесених до агломераційної групи, зазначено Бражниківську, Затиш-
нянську, Горбанівську, Павленківську, Покотилівську, Ріякінську, Румянцівську, Воскобійницьку
тощо31. Усі вони походили від назв селищ, які були включені до меж міста. Такий підхід у номінації
новоприєднаних вулиць дозволив зберегти історичні назви та додатково відобразити самобутність
Харкова і регіону, вирішити одне з головних завдань топоніміки – бути орієнтиром.
31 «Про впорядкування найменувань»:
Рішення Харківської міської ради Хар-
ківської області від 24.10.2012: [Електро-
нний ресурс] – Режим доступу до ресур-
су: https://doc.citynet.kharkov.ua/ru/profile/
document/viewhtml/id/611422 (дата звернення
16.06.2016) – Назва з екрана.
Місто: історія, культура, суспільство
131
Символічні маркери незалежної України на топонімічній мапі сучасного Харкова представлені
лише кількома назвами, серед них майдани Свободи та Конституції, Небесної Сотні. Оскільки топо-
німіка є вкрай важливим фактором для формування національної самосвідомості та самоідентифі-
кації, її варто було б ширше застосовувати у формуванні не тільки урбанонімічного, а й культурного
простору Харкова. Звичайно, мова не йде про використання топоніміки як ідеологічного інструмен-
тарію часів побудови комунізму, що призвело до суцільного вимивання з символічного середовища
історично значущих назв. Натомість варто звернути увагу на урбанонімічний простір як на один з
майданчиків для формування ідеології демократичної держави, котра реалізується через соціальні
та державні механізми налагодження консенсусу та примирення.
Отже, у ролі базових характеристик комплексного дослідження історичної топоніміки міста
пропонується, по-перше, дослідження механізмів та процесів топонімічного оформлення міста,
по-друге, характеристика топонімів за їхньою змістовою належністю. Перше дає змогу прослідкува-
ти етапи формування та дальшої трансформації урбанонімічного середовища, з’ясувати роль і місце
органів влади, місцевого самоврядування, визначити засадничі принципи топонімічної політики, а
також прослідкувати ставлення до топонімічних трансформацій з боку суспільства та окремих груп
(релігійних, професійних тощо). Важливою ланкою на цьому етапі дослідження є визначення нор-
мативного поля у рамках якого діяли основні актори.
В основу другого підходу покладено класифікацію урбанонімів за їхньою змістовою належні-
стю. Запропонована авторами класифікація не претендує на вичерпність, що зумовлено джерель-
ною базою (списки вулиць Харкова та карти з 1724 р. по 2015 р.). Під час аналізу урбанонімів за
змістовою належністю наочно можна простежити зміни акцентів у топонімічній політиці. Завдяки
проведеному аналізу вдалося з’ясувати, що на етапі становлення топонімічного простору урбаноні-
ми виконували суто утилітарну функцію – орієнтиру в просторі. Згодом (з останньої чверті ХІХ ст.)
топоніміку стали використовувати з просвітницькою, ідеологічною, виховною, меморіальною ме-
тою. За радянських часів топоніміка стала одним із інструментів поширення державної ідеології.
Тобто фактор політичної доцільності в номінації вулиць став ключовим. У добу незалежності, осо-
бливо в 1990-х рр., системного підходу у формуванні топонімічного обличчя міста не спостерігало-
ся. Головною тенденцією, що визначала підходи органів місцевого самоврядування до вибору назв,
стала аполітичність, деідеологізація топонімічного простору.
References
Bagaley D. I., Miller D. P. (1993). Istoriya goroda Harkova za 250 let ego suschestvovaniya. 1655–1905 T. 1.
Harkov, 1993.
Місто: історія, культура, суспільство № 1 (6)
132
Derzharkhiv Kharkivskoi oblasti. F. R-203 Harkovskiy gubernskiy ispolnitelnyiy komitet Sovetov rabochih,
krestyanskih i krasnoarmeyskih deputatov (gubispolkom). 1917–1925 rr. Op. 4, Spr. 66. Protokol # 27 zasedaniya
prezidiuma gorodskogo soveta ot 17 noyabrya 1926 goda i materialyi k nemu, ark. 2 zv.
Derzharkhiv Kharkivskoi oblasti. F. R-203 Harkovskiy gubernskiy ispolnitelnyiy komitet Sovetov rabochih,
krestyanskih i krasnoarmeyskih deputatov (gubispolkom). 1917–1925 rr. Op. 11, Spr. 88. Protokolyi soveschaniya
ispolkoma gorsoveta deputatov trudyaschihsya # 26-35, 1946 r., ark. 461.
Dolynska M. (2016) Formuvannia khor onimiv na terytorii Lvova prodovzh seredyny ХІХ – pochatku ХХІ st.
Misto: istoriia, kultura, suspilstvo. E-zhurnal urbanistychnykh studii. Kyiv. №1.
Filaret (D. I. Gumilevskiy) (2006). Istoriko-statisticheskoe opisanie Harkovskoy eparhii: v 3 t. / Filaret (D. I.
Gumilevskiy). H. : Harkovskiy chastnyiy muzey gor. usadbyi: SAGA. T. 1.
Gusev A. N. (1902). Harkov: ego proshloe i nastoyaschee v risunkah i opisaniyah (s prilozheniem snimkov,
vosproizvedennyih s redkih akvareley, gravyur, fotografiy s naturyi, chertezhey, planov goroda 1768 goda i novey-
shego): Istoriko-spravochnyiy putevoditel H. : Tiporafiya Adolfa Darre.
Karpenko Yu. O. (1967). Toponimichna systema i systemnist toponimii Povidomlennia Ukrainskoi onomastych-
noi komisii. K. : [B. v.], 1967. Vyp. 2.
Kodin V. A. (2002). Toponimicheskaya struktura goroda – voprosyi formirovaniya, sohraneniya i razvitiya Kom-
munalnoe hozyaystvo gorodov. Vyip. 36. Seriya Arhitektura i tehnicheskie nauki. K. : Tehnika.
Konstytutsiia (Osnovnyi Zakon) Ukrainckoi Radianskoi Sotsialistychnoi Respubliky: [Elektronnyi resurs]. 1978.
Rezhym dostupu do resursu: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html. (data zvernennia 16.01.2019.)
Kravchenko O. (2010) Kulturnyi landshaft m. Kharkova yak vidobrazhennia dynamiky miskoi kultury Tradytsiii
i novatsii u vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti. № 3.
Kharkiv: Zbirnyk arkhivnykh dokumentiv i materialiv [uporiad. O. S. Hnezdilo ta in.; red. A. I. Epshtein] (2004).
Kharkiv.
Misto y onovlennia. Urbanistychni studii. Predstavnytstvo Fondu im. Heinrikha Bollia v Ukraini; Redkol.: S.
Shlipchenko, V. Tyminskyi, A. Makarenko, L. Males, I. Tyshchenko. (2013). K.: FOP Moskalenko O. M.
«O hode vyipolneniya resheniya VII sessii Harkovskogo gorodskogo Soveta narodnyih deputatov «O per-
voocherednyih merah gorodskogo Soveta, vyitekayuschih iz politicheskoy situatsii»: Reshenie Harkovskogo
gorodskogo Soveta narodnyih deputatov ot 20.10.1991: [Elektronniy resurs] – Rezhim dostupu do resursu: https://
doc.citynet.kharkov.ua/ru/profile/document/view/id/311930 (data zvernennya 16.01.2019).
«Ob uporyadochivanii dela prisvoeniya imen gosudarstvennyih i obschestvennyih deyateley krayam, oblastyam,
rayonam, a takzhe gorodam i drugim naselennyim punktam, predpriyatiyam, kolhozam, uchrezhdeniyam i organi-
zatsiyam» (1957) Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR ot 11.08.1957. Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza
Sovetskih Sotsialisticheskih Respublik. №19.
Perlin B. N. (1972). Toponimyi goroda Smolenska. Voprosyi toponimiki SSSR.
Pospelov E. M. (1975). Urbanizatsiya i toponimika Teoriya i praktika toponimicheskih issledovaniy.
«Pro heohrafichni nazvy»: Zakon Ukrainy vid 26.04.2015: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resursu:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2604-15. (data zvernennia 16.01.2019) – Nazva z ekrana. «Pro prysvoiennia
yurydychnym osobam ta obiektam prava vlasnosti imen (psevdonimiv) fizychnykh osib, yuvileinykh ta sviatkovykh
Місто: історія, культура, суспільство
133
dat, nazv i dat istorychnykh podii»: Zakon Ukrainy vid 25.04.2012: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resur-
su: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4865-17. (data zvernennia 16.01.2019); «Pro zasudzhennia komunistychno-
ho ta natsional-sotsialistychnoho (natsystskoho) totalitarnykh rezhymiv v Ukraini ta zaboronu propahandy yikhnoi
symvoliky»: Zakon Ukrainy vid 09.04.2015: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resursu: http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/show/317-19 (data zvernennia 16.01.2019).
«Pro misku, raionnu v misti Radu narodnykh deputativ Ukrainskoi RSR»: (1979) Zakon Ukrainskoi Radianskoi
Sotsialistychnoi Respubliky Vidomosti Verkhovnoi rady URSR. Dodatok. № 52.
«Pro mistseve samovriaduvannia»: Zakon Ukrainy vid 04.04.2016: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do
resursuhttp://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 (data zvernennia 16.01.2019).
«Pro poriadok prysvoiennia imen derzhavnykh i hromadskykh diiachiv vulytsiam, ploshcham ta inshym chasty-
nam naselenykh punktiv Ukrainskoi RSR» (1968) Ukaz Prezydii Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR vid 07.09.1968
Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. № 10.
Pro poriadok vyrishennia pytan administratyvno-terytorialnoho ustroiu Ukrainskoi RSR»: Ukaz Prezydii Verk-
hovnoi Rady Ukrainskoi RSR 12.03.1981: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resursu: vidhttp://zakon1.rada.
gov.ua/laws/show/1654-10 (data zvernennia 16.01.2019).
«Pro robotu miskoi komisii z pytan toponimiky ta okhorony istoryko-kulturnoho seredovyshcha»: Rishennia
Kharkivskoi miskoi rady Kharkivskoi oblasti vid 22.11.2006: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resursu:
https://doc.citynet.kharkov.ua/ru/profile/document/view/id/488863 (data zvernennia 16.01.2019).
«Pro vnesennia zmin do rishen sesii Kharkivskoi miskoi rady»: Rishennia Kharkivskoi miskoi rady Kharkivskoi
oblasti vid 28.04.2004: [Elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu do resursu: https://doc.citynet.kharkov.ua/ru/profile/
document/viewhtml/id/174540 (data zvernennia 16.01.2019).
L. Savchenko, M. Takhtaulova
BASE CHARACTERISTICS OF THE UKRAINIAN CITY
TOPONYMY HISTORICAL RESEARCH (THE KHARKIV CASE)
The article is divided to basic characteristics of the complex address urbanonymy historical research. This model has
been realized in the M. Takhatulova dissertation research.
The research is based on two lines: the first mechanisms naming, renaming and fixing toponyms’ have been charac-
terized and the second urbanonym concept symbol for different historical periods have been analyzed. In the course
of the work the stages of formation and transformation of Kharkiv urbanonymic network have been defined: Empire
period, Soviet period, Modern period. Based on previous achievements in the research field of urban toponymy, the
authors propose their classification of urbanonim according to their source of nomination.
Authors demonstrate the model’s universality and it can be used for another similar studies.
Keywords: place name, urbanonim, source of nomination, city, Kharkiv.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211385 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T06:23:09Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Савченко, Л. Тахтаулова, М. 2025-12-31T16:22:54Z 2019 Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) / Л. Савченко, М. Тахтаулова // Місто: історія, культура, суспільство. — 2019. — № 6(1). — С. 121-133. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211385 930.2:81’373.21(477.54-25) У статті розглядаються базові характеристики комплексного історичного дослідження адресної урбанонімії на прикладі Харкова. Модель, яка булла реалізована у дисертації М. Тахтаулової, базується на двох лініях дослідження: перша – механізми номінації, перейменування та фіксації топонімів, друга – аналіз змістовної приналежності урбанонімів по кожному з історичних періодів міста. Дослідники виділяють три етапи розвитку харківської урбанонімії: імперський, радянський та сучасний. З урахуванням попередніх надбань у дослідницькому полі міської топоніміки, автори пропонують свою класифікацію урбанонімів за їх змістовною приналежністю. Автори доводять, що запропоновані базові характеристики можуть бути застосовані для будь-якого аналогічного дослідження. The article is divided to basic characteristics of the complex address urbanonymy historical research. This model has been realized in the M. Takhatulova dissertation research. The research is based on two lines: the first mechanisms naming, renaming and fixing toponyms’ have been characterized and the second urbanonym concept symbol for different historical periods have been analyzed. In the course of the work the stages of formation and transformation of Kharkiv urbanonymic network have been defined: Empire period, Soviet period, Modern period. Based on previous achievements in the research field of urban toponymy, the authors propose their classification of urbanonim according to their source of nomination. Authors demonstrate the model’s universality and it can be used for another similar studies. Автори висловлюють щиру вдячність всім рецензентам та редакційній колегії за увагу до статті, цінні зауваження, побажання та коментарі. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Сучасні трансформації міст Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) Base characteristics of the Ukrainian city toponymy historical research (the Kharkiv case) Article published earlier |
| spellingShingle | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) Савченко, Л. Тахтаулова, М. Сучасні трансформації міст |
| title | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) |
| title_alt | Base characteristics of the Ukrainian city toponymy historical research (the Kharkiv case) |
| title_full | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) |
| title_fullStr | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) |
| title_full_unstemmed | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) |
| title_short | Базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі Харкова) |
| title_sort | базові характеристики комплексного історичного дослідження топоніміки українського міста (на прикладі харкова) |
| topic | Сучасні трансформації міст |
| topic_facet | Сучасні трансформації міст |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211385 |
| work_keys_str_mv | AT savčenkol bazovíharakteristikikompleksnogoístoričnogodoslídžennâtoponímíkiukraínsʹkogomístanaprikladíharkova AT tahtaulovam bazovíharakteristikikompleksnogoístoričnogodoslídžennâtoponímíkiukraínsʹkogomístanaprikladíharkova AT savčenkol basecharacteristicsoftheukrainiancitytoponymyhistoricalresearchthekharkivcase AT tahtaulovam basecharacteristicsoftheukrainiancitytoponymyhistoricalresearchthekharkivcase |