Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання)
У статті аналізується трансформація «місць пам’яті» та культурного простору пострадянського Києва на прикладі колишньої вулиці Січневого повстання. У фокусі уваги три ключові для України історичні події ХХ століття: українська революція 1917–1921 років, Голодомор і Друга світова війна. Авторка показ...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211480 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) / Я. Примаченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 54-70. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859526241250443264 |
|---|---|
| author | Примаченко, Я. |
| author_facet | Примаченко, Я. |
| citation_txt | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) / Я. Примаченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 54-70. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | У статті аналізується трансформація «місць пам’яті» та культурного простору пострадянського Києва на прикладі колишньої вулиці Січневого повстання. У фокусі уваги три ключові для України історичні події ХХ століття: українська революція 1917–1921 років, Голодомор і Друга світова війна. Авторка показує, як трансформувалися радянські «місця пам’яті» протягом майже тридцяти років української незалежності, змінювалися їх значення, ідеологічні конотації та культурні репрезентації.
Колишня вулиця Січневого повстання, що нині складається з двох відрізків – вулиці Івана Мазепи і Лаврської, – тривалий час позначала знакові для радянської історії події: Жовтневу революцію і громадянську та Другу світову війни. Вбудовані у давньоруський історичний простір Києва Парк Вічної Слави та Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» (нині – «Національний музей історії України у Другій світовій війні») мали транслювати головну для СРСР історичну подію. Після здобуття Україною незалежності простір вздовж колишньої вулиці Січневого повстання зазнав значних трансформацій. Відбулися актуалізація вже існуючих і відкриття забутих та викреслених подій.
The article deals with the transformation of “places of memory” in post-Soviet Kyiv’s cultural space based on the case of January Uprising Street. The main attention focuses on three events crucial for Ukrainian history in the twentieth century: the 1917–1921 Ukrainian Revolution, Holodomor and the Second World War. The author highlights the change in the ideological connotation and cultural representations of Soviet “places of memory” during almost thirty years of Ukrainian independence.
The former January Uprising Street, which today consists of two streets – Ivan Mazepa and Lavrska – would for a long period of time signify the key events of Soviet history: October Revolution Civil war and World War II. The Park of Eternal Glory and Memorial complex “Ukrainian State Museum of the History of the Great Patriotic War of 1941–1945” (now known as the National museum of the history of Ukraine in the Second World War) built into the historical space pf the ancient Kyiv had to propagate the main Soviet historical event. After Ukraine gained independence the space along the former January Upraising Street has transformed greatly. The public space has been affected by the rediscovery of forgotten and erased events.
|
| first_indexed | 2026-03-13T06:13:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
54
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
DOI 10.15407/mics2020.08.054
УДК 94:304(477.25)
Яна Примаченко,
Старший науковий співробітник
Інституту історії України НАН України
yana.prima@gmail.com
https://orcid.org/0000-0003-2506-787X
ТРАНСФОРМАЦІЯ «МІСЦЬ ПАМ’ЯТІ»
В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ПОСТРАДЯНСЬКОГО КИЄВА
(на прикладі вулиці Січневого Повстання)
У статті аналізується трансформація «місць пам’яті» та культурного простору пострадянського Києва
на прикладі колишньої вулиці Січневого повстання. У фокусі уваги три ключові для України історичні події
ХХ століття: українська революція 1917–1921 років, Голодомор і Друга світова війна. Авторка показує, як
трансформувалися радянські «місця пам’яті» протягом майже тридцяти років української незалежності,
змінювалися їх значення, ідеологічні конотації та культурні репрезентації.
Колишня вулиця Січневого повстання, що нині складається з двох відрізків – вулиці Івана Мазепи і Лаврської, –
тривалий час позначала знакові для радянської історії події: Жовтневу революцію і громадянську та Другу
світову війни. Вбудовані у давньоруський історичний простір Києва Парк Вічної Слави та Меморіальний
комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» (нині – «Націо-
нальний музей історії України у Другій світовій війні») мали транслювати головну для СРСР історичну по-
дію. Після здобуття Україною незалежності простір вздовж колишньої вулиці Січневого повстання зазнав
значних трансформацій. Відбулися актуалізація вже існуючих і відкриття забутих та викреслених подій.
Ключові слова: місця пам’яті, культурний простір, Січневе повстання, УНР, Українська революція, Голодо-
мор, Друга світова війна.
© Яна Примаченко, 2020
Місто: історія, культура, суспільство
55
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Якщо поглянути на українську політику пам’яті часів незалежності, то її досить просто унаоч-
нити на прикладі історії однієї з центральних вулиць Києва. Мова йде про колишню вулицю Січ-
невого повстання, яка тягнеться від станції метро Арсенальна вздовж печерських пагорбів на пів-
день. Свій початок вона бере від заводу «Арсенал», чиї історичні будівлі й досі зберігають сліди
від куль Армії Української Народної Республіки (УНР), яка придушила пробільшовицький заколот
у 1918 році. За радянських часів ці події отримали назву «Січневого повстання» і були оспівані у
фільмі Олександра Довженка «Арсенал». Фільм був знятий на замовлення Сталіна в 1929 році і став
класикою світового кінематографа. Цікаво, що сам Довженко в період української революції служив
у курені чорних гайдамаків Армії УНР і був безпосереднім учасником тих історичних подій1. Пов-
стання на «Арсеналі» увійшло в радянський героїчний міф громадянської війни й було увічнене у
топоніміці та символічному просторі Києва.
Далі по вулиці, на території Парку Слави, розташований Національний музей «Меморіал жертв
Голодомору», який був відкритий у 2010 році. Наступною знаковою спорудою є національний Ки-
єво-Печерський історико-культурний заповідник, на території якого міститься резиденція митро-
полита Української Православної Церкви Московського Патріархату УПЦ (МП) та культові будівлі
Києво-Печерської лаври. Прямо навпроти розташована ще одна знакова будівля – Національний
культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал». Створений указом Президен-
та Віктора Ющенка у 2005 році на території Старого арсеналу, комплекс став центром культурного
життя не тільки столиці, а й усієї України2. Чого тільки вартує щорічний Міжнародний фестиваль
«Книжковий Арсенал», який раз на рік перетворює Київ на епіцентр культурного та інтелектуаль-
ного життя Східної Європи.
Наприкінці вулиці – Меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій
світовій війні», побудований на початку 1980-х років і органічно поєднаний із залишками Києво-Пе-
черської фортеці ХVIII століття.
Отже, на одній вулиці стоять щонайменше три знакові меморіальні споруди, пов’язані з трав-
матичними подіями української історії ХХ століття, а також два історико-культурні комплекси, що
мають значний вплив на формування сучасної візії Києва, поєднуючи в собі тисячолітню християн-
ську традицію з образом столиці молодої незалежної України.
25 жовтня 2007 року в рамках історичної політики Президента Віктора Ющенка вулиця Січне-
вого повстання була перейменована на вулицю Івана Мазепи3, а 8 липня 2010 року частина вулиці,
починаючи від площі Слави, отримала назву Лаврська4. Такі зміни були продиктовані позицією ко-
манди Президента Віктора Януковича, чия історична політика йшла у фарватері Москви. Він пішов
назустріч побажанням керівництва УПЦ (МП)5, яке не хотіло, аби вулиця, де стоїть Києво-Печер-
ська лавра, носила ім’я опального гетьмана, на якого за наказом Петра І було накладено анафему6.
1 Шаповал, Ю. (2017). Хоча репресований не був.
Олександр Довженко у світлі його справи-фор-
муляра. У Репресовані кінематографісти.
Актуальна пам’ять. Статті й документи
(сс. 46–49). Київ: Редакція журналу
«Кіно-Театр», «Арт Книга».
2 Мистецький Арсенал. (2020). Історія створен-
ня . Отримано 17 січня 2020 p. з https://artarsenal.
in.ua/uk/istoriya/
3 Улицу Мазепы в Киеве переименовали в Лавр-
скую (08 липня 2010 p.). Отримано з Цензор.
Нет : https://censor.net.ua/news/126174/ulitsu_
mazepy_v_kieve_pereimenovali_v_lavrskuyu
4 Улица Мазепы стала Лаврской (08 липня
2010 p.). Отримано 15 Січень 2020 p. з Сегодня :
https://kiev.segodnya.ua/kpower/ulitsa-mazepy-
ctala-lavrckoj.html
5 Штогрин, І. (2010). Чому в Києві перейменували
вулицю Івана Мазепи? Отримано 14 липня 2014
p. з https://www.radiosvoboda.org/a/2099001.html
6 Улицу Мазепы в Киеве переименовали в Лавр-
скую (08 липня 2010 p.). Отримано з Цензор.
Нет : https://censor.net.ua/news/126174/ulitsu_
mazepy_v_kieve_pereimenovali_v_lavrskuyu
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
56
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
Українська дослідниця Лариса Буряк, розмірковуючи над пам’яттю в культурному просторі мі-
ста, ставить питання: якщо Париж – це символ Франції і французи доклали для цього чимало зусиль,
то чи справедливо те саме щодо Києва та України? Адже, як відзначає Буряк, протягом історії Київ
виступав у різних іпостасях: столиця Давньоруської держави, одна зі столиць Козацько-гетьман-
ської держави, провінційне місто Південно-Західного краю Російської імперії, столиця Української
Народної Республіки, столиця Української РСР, нарешті столиця незалежної України. І саме архітек-
турно-історичні споруди є одним із ключових маркерів, які формують пам’ять Києва7. Вона порів-
нює конструювання образу Києва з калейдоскопом, де попри задану кількість елементів обертання
дає можливість побачити нове зображення: «Сукупність місць пам’яті у просторі міста, що розгля-
дається під різним кутом зору, забезпечує появу різноманітних модифікацій образу – розширеного
та поглибленого або, навпаки, звуженого та обмеженого певними канонами. Водночас варіативність
нових образів не виключає тенденцію до повернення у культурний простір колись існуючих образ-
них конструкцій міста. … Як правило, це зумовлено змінами, що відбуваються у суспільстві. Та на-
віть повертаючись із забуття, ці образи потрапляють вже в інший історичний контекст, циркулюють
за іншими правилами, а отже їх сприйняття/прочитання різниться від попереднього»8.
Дослідниця справедливо відзначає, що конструювання образу Києва як символу України є пер-
манентним процесом, який «відбувається у нерозривній єдності з місцями пам’яті, поглибленням
вже існуючих та відкриттям забутих і викреслених»9.
Колишня вулиця Січневого повстання є якраз гарним прикладом місця, де присутні всі культур-
ні пласти історичного поступу України10. Тут доречно застосувати метафору міста як палімпсесту.
Разом з тим ця вулиця є яскравим унаочненням «націоналізації» історії, яка розпочалася після 1991
року і демонструє симбіоз національного/націоналістичного та радянсько-ностальгійного нарати-
вів. Останнє обумовлено самою логікою здобуття Україною незалежності – демонтаж СРСР від-
бувся згори мирним шляхом. Другим чинником, що сповільнив творення нових символів і «місць
пам’яті», став розтягнутий у часі процес «транзиту», притаманний постколоніальним суспільствам.
Де-юре, відповідно до закону «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року, не-
залежна Україна була офіційно визнана правонаступницею УРСР з усіма відповідними правовими
наслідками11. Це було цілком логічним з точки зору міжнародного права кроком. Ще один не тільки
юридичний, а й символічний крок відбувся напередодні першої річниці української незалежності
22 серпня 1992 року. Саме тоді президент УНР у вигнанні Микола Плав’юк у присутності перших
осіб незалежної України, урочисто склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголо-
сив молоду державу правонаступницею УНР12. Як зазначає Георгій Касьянов, ці символічні кроки
були продиктовані політичною доцільністю, а саме: необхідністю легітимізації нової влади13. Проте
незалежна Україна стала одночасно правонаступницею двох конкурентних модерних проектів, які
належало примирити новій українській владі.
7 Буряк, Л. (2013). Пам’ять в культурному про-
сторі міста (київський контекст). Національна
та історична пам’ять. Збірник наукових праць
(8(8)), 96.
8 Там само, с. 98–99.
9 Там само, с. 101.
10 Січневого Повстання (09 вересень 2019 p.).
Отримано з Звід пам’яток історії та культу-
ри: http://pamyatky.kiev.ua/streets/sichnevogo-
povstannya
11 Закон України «Про правонаступництво Укра-
їни». (1991). Отримано з Верховна Рада Украї-
ни: https://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
cgi?nreg=1543-12
12 1992: Останній Президент УНР передає клей-
ноди Кравчуку. (2012). Отримано 22 січня 2012 p.
з Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/
videos/2012/01/22/69657/
13 Касьянов, Г. (2018). Президент («Past
Continuous: історична політика 1980-х – 2000-х
років») . Отримано з Historians.in.ua: http://www.
historians.in.ua/index.php/en/istoriya-i-pamyat-
vazhki-pitannya/2232-past-continuous-istorichna-
politika-1980-kh-2000-kh-rr-ukrajina-ta-su
Місто: історія, культура, суспільство
57
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Треба зазначити, що першим президентом, який усвідомлено підійшов до проблеми конструю-
вання історії України, а відповідно і образу Києва як української столиці, став Віктор Ющенко. Тому
не дивно, що ключові трансформації на колишній вулиці Січневого повстання пов’язані саме з його
історичною політикою14.
Попри апеляцію до спадщини Давньоруської держави, звідки сучасна Україна й веде свій ро-
довід, найбільшого суспільного та політичного резонансу набули події, пов’язані з історією ХХ
століття, адже саме тоді бере початок реалізація модерного українського проекту.
На зорі незалежності Україна постала перед головним викликом, який дуже просто сформулю-
вав другий Прем’єр-міністр, а згодом Президент України Леонід Кучма: «Ви мені скажіть, що буду-
вати, і я вам побудую»15. Непроста історія ХХ століття вимагала дати чіткі оцінки радянського спад-
ку та спадку УНР. Тривала епоха маневрування між старими радянськими ритуалами і практиками
закінчилася Помаранчевою революцією. Віктор Ющенко став першим українським президентом із
чіткою історичною політикою, спрямованою на відмежування від радянської колоніальної спадщи-
ни, що мало відбитися в архітектурному просторі Києва як української столиці. У Києві починають
відроджуватися місця, пов’язані з періодом існування УНР, які за радянських часів були затерті в
міському просторі.
Тривалий час історична політика України, увійшовши за часів правління Віктора Ющенка у
фазу активізації, лишала тему української революції поза мейнстримом. Така ситуація була продик-
тована протистоянням національного/націоналістичного та радянсько-ностальгійного наративів,
яке відбувалося в символічному полі міфу Великої Вітчизняної війни, що з 1965 року перетворився
на головну подію радянського святкового календаря. Свого часу саме радянсько-німецька війна була
обрана радянським керівництвом як міф походження16, довкола якого відбудовувалася нова історич-
на спільнота – радянський народ17. Ба більше, на початку 2000-х років у Російській Федерації від-
булося повернення до міфу Великої Вітчизняної війни, символічний капітал якого Росія використо-
вувала для просування неоколоніальної політики щодо країн пострадянського простору. В Україні в
цей період відбувався процес деколонізації. У його рамках активно залучалися напрацювання укра-
їнської діаспори, де центральними темами були Голодомор і діяльність ОУН/УПА. Це призводило
до гострих суперечок як усередині українського суспільства, так і з колишніми «співмешканцями»
із соцтабору18.
Як правильно відмітив український історик Владислав Верстюк, відсутність гострих супере-
чок довкола української революції також була зумовлена тим фактором, що в Україні практично не
лишилося живих свідків тих подій19. При цьому, як стверджує Геннадій Корольов, наратив націо-
нально-визвольних змагань, сформований самими учасниками революції на еміграції, перекочував
в українську історіографію доби незалежності без належного критичного осмислення. У результаті
14 Грицак, Я. (2011). Історія і пам’ять: амнезія,
амбівалентність, активізація. У Україна: процеси
націєтворення. Київ: К.І.С., 380.
15 Бондаренко, К. (14 Жовтень 2002 p.). Деся-
тилетие под знаком Кучмы. Отримано з Укра-
їнська правда: https://www.pravda.com.ua/rus/
news/2002/10/14/4369897/
16 Міф походження – фундаментальний міф про
історичний момент, коли нація сформувалася у
своїй сучасній формі.
17 Малинова, О. (2015). Великая Отечественная
война как символический ресурс: эволюция ото-
бражения в официальной риторике 2000–2010 гг.
Россия и современный мир (2(87)), 17.
18 Гриневич, В. (17 березня 2016 p.). Війна пам’я-
тей як конфлікт постколоніального та імпер-
ського дискурсів. Отримано з Україна модерна:
http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/
memory-wars-imperial-discourses
19 Верстюк, В., & Скальський, В. (2010). Укра-
їнська революція 1917–1921 рр. у політиці фор-
мування національної пам’яті у 2007–2010 рр.
Проблеми вивчення історії Української революції
1917–1921 років (5), 6.
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
58
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
в 1990-х роках наголос у дослідженні української революції перенесено із соціального на націо-
нальний аспект та києвоцентричну візію подій20, проте ця візія слабо репрезентувалась в міському
просторі Києва. Фактично всі символічні місця «зарезервували» за героями радянської доби. І пер-
шим таким символічним місцем був завод «Арсенал».
Пам’ятник робітникам заводу «Арсенал»
Попри фактичний провал, січневе повстання робітників на заводі «Арсенал» увійшло в радянський
героїчний канон громадянської війни. Це відбулося передусім завдяки радянській державній політи-
ці «пригадування» подій «жовтневої революції», яка, по суті, була масштабним державним проектом
конструювання пам’яті про «Велику жовтневу революцію» та громадянську війну21. Кульмінацією
у закріпленні героїчного образу «Арсеналу» став однойменний фільм Довженка. Цей відвертий па-
сквіль на УНР коштував його творцеві стосунків з багатьма друзями й колегами, які в період укра-
їнської революції підтримували ідею незалежної України. Зокрема, після виходу фільму Довженко
назавжди розсварився зі своїм учителем Лесем Курбасом.
Після Другої світової війни поступово героїка революції та громадянської війни в радянському
каноні відійшла на другий план. У міському просторі Києва одним із елементів, що нагадували про
революційні події, був як сам за-
вод «Арсенал», так і пам’ятник
робочим «Арсеналу», більш ві-
домий у народі як «пам’ятник
гарматі».
Гармата була встановлена у
1923 році, до п’ятиріччя «Жов-
тневої революції», на постамен-
ті, що лишився від знесеного
в 1918 році пам’ятнику Іскрі і
Кочубею22. На пам’ятнику був
вигравіюваний такий напис ро-
сійською мовою: «Пролетарі
всіх країн – єднайтеся. В п’яту
річницю Жовтневої революції
Пленум Київської Міськради від-
значає особливі заслуги перед
20 Корольов, Г. (2011). Украинская революция
1917–1921 гг.: мифы современников, образы
и представления в историографии. Ab imperio
(4), 357–375.
21 Клименко, О. (07 Листопад 2016 p.). Жовтне-
ва революція як радянський «проект пам’яті»
1920-х рр. Отримано з Україна модерна: http://
uamoderna.com/md/klymenko-revolution
22 Січневого Повстання (09 вересень 2019 p.).
Отримано зі Звід пам’яток історії та культу-
ри: http://pamyatky.kiev.ua/streets/sichnevogo-
povstannya
Фото 1. Сучасний вигляд заводу «Арсенал»*
*Всі фото взяті з відкритих джерел.
Місто: історія, культура, суспільство
59
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Пролетарською Революцією Київського Арсеналу першого за-
воду, що виступив у Києві зі зброєю в руках у Жовтні 1917 р. за
владу Рад. Міськрада робочих та червоноармійських депута-
тів». Вважалося, що саме з цієї гармати було зроблено перші
постріли по військах Центральної Ради. Дещо дивним у компо-
зиційному плані видавався той факт, що її жерло було розверну-
те в бік заводу «Арсенал».
Тривалий час цей пам’ятник лишався «невидимкою» як для
мешканців столиці, так і для української влади. Навіть сплеск
цікавості до подій, зумовлений черговою річницею, ніяк його
не заторкував. По-перше, ще за президентства Леоніда Кучми
у святковому календарі незалежної України вже утвердилися
дві дати, пов’язані з коммеморацією української революції:
День Соборності, що своїм корінням сягав Акту Злуки 22 січ-
ня 1919 року, та бій під Крутами, що оспівував події 29 січня
1918 року. Остання подія своїм символічним значенням пере-
кривала повстання на заводі «Арсенал». По-друге, в історії з
січневим повстанням до-
сить неоднозначно вида-
ється постать генія укра-
їнського кінематографа
Олександра Довженка,
який боготворив Сталі-
на і на його замовлення
створив два фільми, що
прославляли перемогу
більшовиків, – «Арсе-
нал» та «Щорс». Це не
відповідало державній
історичній політиці, яка
повертала з забуття по-
дії та діячів українських
національно-визвольних
змагань 1917–1921 років.
Фото 2. Обкладинка журналу
«Кіно», присвяченого виходу
фільму «Арсенал»
Фото 3. Пам’ятник Іскрі
і Кочубею та пам’ятник «гарматі»
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
60
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
Ще однією причиною були банальне недопрацювання української влади. 12 квітня 2007 року
Президент України Віктор Ющенко підписав указ №297/200 «Про заходи з відзначення 90-ї річниці
подій Української революції та вшанування її учасників». Для виконання цього указу було створено
спеціальний оргкомітет, який мав розробити у місячний термін план заходів із відзначення україн-
ської революції. Однак зволікання з боку виконавчої влади призвело до того, що розпорядження про
план заходів побачило світ тільки 21 травня 2008 року. Внаслідок цього частину подій, пов’язаних
із 1917–1918 роком, не було відзначено на належному рівні.
Реальна увага до пам’ятника «гарматі» з боку виконавчої влади з’явилася тільки в ході реа-
лізації закону про декомунізацію. Певним каталізатором стала й чергова річниця. 22 січня 2016
року Президент України Петро Порошенко підписав указ «Про заходи з відзначення подій 100-річчя
Української революції 1917–1921 років», а 2017 рік було оголошено Роком Української революції
1917–1921 років23.
У січні 2017 року про необхідність демонтажу пам’ятника заявив голова Українського інституту
національної пам’яті (УІНП) Володимир В’ятрович24. При цьому саму гармату як історичний експо-
нат пропонувалося передати до одного з музеїв. Після нетривалих баталій між центральною владою
і Київською міською державною адміністрацією «декомунізація» була здійснена руками патріотич-
ної громадськості. 17 червня 2019 року члени Всеукраїнського патріотичного руху «Гідність Нації»
оновили пам’ятник. Від-
реставрований постамент
із гарматою було перейме-
новано на «Пам’ятник за-
хисникам Української дер-
жавності», а новий напис,
увінчаний тризубом, каже:
«22 січня (4 лютого) 1918
року українськими військо-
виками під керівництвом
Симона Петлюри та Євгена
Коновальця був придуше-
ний підступний москов-
сько-більшовицький зако-
лот на заводі «Арсенал»
проти Української держав-
ності. / ГЕРОЯМ СЛАВА!
Фото 4. Напис на пам’ятнику робочим
«Арсеналу» після його перейменування на
«Пам’ятник захисникам Української державності»
23 Президент проголосив 2017 рік Роком
української революції 1917–1921 років (22 січень
2016 p.). Отримано з Адміністрація Президен-
та України: http://www.president.gov.ua/news/
prezident-progolosiv-2017-rik-rokom-ukrayinskoyi-
revolyuciyi-36651
24 В Киеве возле метро Арсенальная демонти-
руют легендарный памятник пушке (2017). От-
римано з Страна.ua: https://strana.ua/news/52934-
v-kieve-pamyatnik-pushke-s-arsenalnoj-zaberut-v-
muzej.html
Місто: історія, культура, суспільство
61
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
/ «Справа здобуття Української державності – це справа нації української, а не якогось класу чи
партії»25.
Фактично відбулася зміна конотації та повернення з небуття забутих спадщини УНР у міський
простір Києва. Проте навряд чи пересічний мешканець столиці, який не переймається питаннями
історичної політики, помітив різницю.
Парк Вічної Слави та Національний музей
«Меморіал жертв Голодомору»
Другим знаковим «місцем пам’яті» на колишній вулиці Січневого повстання є Парк Вічної Слави.
Територію сучасного парку Вічної Слави використовували як паркову з 1894 р., але своїх сучасних
рис він набув у 1957 році. Напередодні 40-річчя Жовтневої революції, 2 березня 1956 року, ЦК
КП(б)У прийняло рішення збудувати на території парку пам’ятник та присвоїти йому звання «Парк
Вічної Слави воїнам Великої Вітчизняної війни». Проектування було доручено інституту «Київпро-
ект». Композиційним центром парку є монумент Вічної Слави у вигляді 27-метрового обеліска, спо-
рудженого над могилою невідомого солдата, тіло якого було перенесено з Лютізького плацдарму.
Вздовж широкої алеї, що веде до
обеліска, облаштовано 34 військові
поховання. Меморіал Вічної Слави
був урочисто відкритий 7 листопа-
да 1957 року26.
Серед похованих у меморіаль-
ному комплексі було 32 представ-
ники командного і 3 сержантського
і старшинського складу Червоної
Армії, з них вихідців з України – 13,
Росії – 19, Білорусі – 1, Грузії – 1,
Казахстану – 1. Один воїн лишаєть-
ся невідомим27. 13 воїнів, чиї тіла
спочивають у меморіалі, отримали
звання Героїв Радянського Союзу.
Рішення президента В. Ющен-
ка увічнити трагедію Голодомору
Фото 5. Вид на обеліск
у Меморіалі Вічної Слави
25 Націоналісти перейменували пам’ятник з гар-
матою на Арсенальній площі. (18 червень 2019
p.). Отримано з Хмарочос: https://hmarochos.kiev.
ua/2019/06/18/natsionalisty-perejmenuvaly-pam-
yatnyk-z-garmatoyu-na-arsenalnij-ploshhi-foto/
26 Олексійченко, Н., & Гатальська, Н.& та ін.
(2017). Меморіальні парки Києва. Біла Церква:
Видавець Пшонківський О. В., 58–60.
27 Парк Вічної Слави в меморіальному просторі
Києва. (2018). Отримано 09 вересня 2019 p. з
Меморіальний комплекс «Національний Му-
зей історії України у Другій світовій війні»:
https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/martirolog/
necropolis/1_park_slavi/
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
62
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
та створити меморіальний комплекс на території Парку Слави було продиктоване як відносною
близькістю цього місця до т. зв. «урядового кварталу» по вулицях Грушевського і Банковій, так і
сусідством із Києво-Печерською лаврою – духовним центром православ’я.
У 2008 році розпочато зведення першої черги «Меморіалу жертв Голодомору» у вигляді Свічі
Пам’яті. Символічність цього образу відсилає до неупокоєних душ мільйонів замордованих голодом
українських селян. Таким чином, Президент сформував новий простір пам’яті в історичному центрі
столиці. Невипадково рішення перейменувати вулицю Січневого повстання на вулицю Івана Мазе-
пи збіглося в часі з початком будівництва.
Голодомор, як і дискурс ОУН/УПА, мали стати альтернативою радянській політиці пам’яті з
центральними темами «Жовтневої революції» та «Великої Вітчизняної війни». Відповідно усталені
«місця пам’яті» та міський простір столиці незалежної України почали зазнавати відповідних змін.
Певний поворот до старого курсу зробила команда Президента Віктора Януковича, який по-
вернув старі радянські
практики в святковий
календар України. Аби
підсилити і дещо укра-
їнізувати радянський
міф «Великої Вітчиз-
няної війни», 1 трав-
ня 2013 року у Парку
Вічної Слави відкрили
пам’ятники двічі Геро-
ям Радянського Союзу
льотчику-космонавту
Георгію Береговому та
льотчику-випробувачу
Амет-Хану Султану. По-
груддя були встановлені
біля пам’ятника тричі Герою Радянського Союзу Івану Кожедубу, яке було відкрите ще 8 травня
2010 року.
Присутній на церемонії відкриття тодішній Прем’єр-міністр України Микола Азаров, заявив,
що ці два пам’ятники є першим кроком на шляху відкриття Алеї героїв Великої Вітчизняної війни,
створення якої планували завершити до 70-ї річниці перемоги над нацизмом. Пантеон героїв мали
Фото 6. Національний музей
«Меморіал жертв Голодомору»
Місто: історія, культура, суспільство
63
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
доповнити погруддя радян-
ським танкістам, піхотин-
цям та партизанам28.
Революція Гідності,
анексія Криму і російська
інтервенція на сході Укра-
їни докорінно змінили по-
літичний дискурс. Оскіль-
ки російська агресія проти
України відбувалася у сим-
волічному полі Другої сві-
тової війни, в рамках якої
українці подавалися росій-
ськими ЗМІ виключно як
колабораціоністи й посіб-
ники нацистів, виникла на-
гальна необхідність відмежува-
тися від радянського міфу Вели-
кої Вітчизняної і запропонувати
суспільству новий український
наратив Другої світової.
Пошук ефективних рішень
впровадження нової культури
пам’яті щодо Другої світової
війни українською владою ішов
шляхом проб і помилок, що від-
бивалося як у культурному, так і
в символічному просторі Києва.
Вище згадана дослідниця Ла-
риса Буряк зазначала, що куль-
турний простір – це не тільки
фізична, а й уявна реальність,
«оскільки образи, якими мис-
лить людина, інколи яскравіші,
Фото 7. Урочисте відкриття погрудь
двічі Героям Радянського Союзу
льотчику-космонавту Георгію Береговому
та льотчику-випробувачу Амет-Хану Султану
в Парку Вічної Слави
Фото 8. Пам’ятник тричі Герою
Радянського Союзу Івану Кожедубу
в Парку Вічної Слави
28 В Киеве появились два новых памятника
героям СССР (травень 2013 p.). Отримано
з ТСН : https://tsn.ua/ru/kyiv/v-kieve-poyavilis-
dva-novyh-pamyatnika-geroyam-sssr-303733.html
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
64
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
барвистіші, емоційно більш загострені, ніж фізично існуючі об’єкти». Саме синтез фізичної й уявної
реальності міста забезпечує тривалість існування певних пам’яттєвих конструктів та їхню тяглість
навіть попри те, що вони зазнають певних суспільно-політичних трансформацій29.
Перша спроба поєднати в культурному просторі Києва найбільший конфлікт ХХ століття із
сучасною війною за незалежність зазнала невдачі. У 2015 році Адміністрація Президента Петра
Порошенка виступила з ідеєю перепоховати в меморіальному комплексі «Парк Вічної Слави» в
Києві останки двох невідомих солдатів – учасника АТО та воїна Другої світової війни. Також було
запропоновано змінити напис на вході до Парку «1941–1945» на «Слава Україні! Героям Слава!».
Ідея перепоховання виникла після того, як 27 червня 2014 року 79-та аеромобільна бригада в
районі населеного пункту Маринівка (Донецька область) знайшла поховання невідомого солдата
Другої світової війни. Самі заходи були заплановані в рамках святкування Дня прапора та Дня неза-
лежності. Однак напередодні свят від цієї ідеї відмовилися через тиск громадськості, яка вимагала
обговорення30.
Отже, культурний простір Парку вічної Слави зазнав докорінних змін, які суттєво поглибляться
після того, як буде завершено будівництво другої черги музею Голодомору. Радикальних змін зазна-
ло й прочитання історії Другої світової війни, яке тепер тяжіє до європейської культури пам’яті з
культом людської трагедії, і відходить від радянського пафосу «героїчної перемоги».
Меморіальний комплекс «Національний музей історії України
у Другій світовій війні» та Музей Становлення Української Нації
Меморіальний комплекс, що зараз носить назву «Національний музей історії України у Другій сві-
товій війні», був офіційно відкритий 9 травня 1981 року. Від перших днів свого існування на новій
території колектив музею тяжів до універсального прочитання. Окрім основної експозиції, присвя-
ченої подіям Другої світової, в рамках музею була також створена окрема експозиція, «На чужих
війнах». Вона мала показати участь радянських солдат у локальних конфліктах другої половини
ХХ століття, найбільш драматичним і кривавим з яких для СРСР стала війна в Афганістані, де заги-
нуло 2378 вихідців з України31.
Виставка була відкрита у травні 1992 року під назвою «Твої, Батьківщино, сини. Обов’язок.
Подвиг. Трагедія». Вона стала першою подібною стаціонарною виставкою на пострадянському про-
сторі. Після багатьох доопрацювань експозиція набула сучасного вигляду. Нині вона становить по-
над 18 тис. одиниць, 5 тис. із них експонуються в трьох залах музею32.
З початком війни на сході України значну роботу колектив музею присвятив саме їй. Уже на
вході до Меморіального комплексу відвідувачів зустрічає виставка трофейної техніки, яка є речовим
29 Буряк, Л. (2013). Вказ. праця, 95.
30 Адміністрація Президента відмовилася від
ідеї перепоховань у Парку Вічної Слави
(18 серпня 2015 p.). Отримано 18 серпня 2015 p.
з Радіо Свобода: https://www.radiosvoboda.org/a/
news/27195800.html
31 Мартинов, А. (2003). Афганська війна. У Енци-
клопедія історії України. Т.1: А-В. Київ: Наукова
думка.
32 Експозиція «На Чужих війнах» (2019). Отри-
мано з: Меморіальний комплекс «Національний
музей історії України у Другій світовій війні».
https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/expositions/
relic_expo/
Місто: історія, культура, суспільство
65
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
доказом агресії Російської
Федерації проти України.
У липні 2014 року важку
російську техніку, серед
якої реактивна система
«Град» (БМ-21), броне-
транспортер (БТР-80) та
танк (Т-67БВ), передали
до музею Міністерство
оборони України та СБУ33.
Також музей створив
низку виставок, присвяче-
них темі війни на Сході:
«Україна. Реалії сучас-
ної війни», «Український
схід», «На лінії вогню» та «Вертаємо своє». Остання виставка була приурочена до 5-ї річниці звіль-
нення міст на сході України34.
З 11 грудня 2017 по 18 червня 2019 року в Національному музеї історії України у Другій світо-
вій війні експонувалася виставка «Наші», організована спільно з музеєм «Становлення української
нації». Останній офіційно був відкритий 3 серпня 2019 року. Він розміщений в основній будівлі
меморіального комплексу і є приватним. Окрасою колекції є 100 воскових фігур видатних українців,
виконаних у натуральний зріст. Експозиція музею охоплює період від найдавніших часів до сьо-
годення35. Великий блок присвячений подіям війни на сході України, яка представлена восковими
фігурами таких відомих постатей, як Ігор Гордійчук («Сумрак»), Валерій Краснян («Барс»), Павло
Чайка («Сігл»), Андрій Шараскін («Богема»), Дмитро Ярош («Яструб»), Анатолій Свирид (позив-
ний «Спартанець») та янголи-охоронці медики Яна Зінкевич («Яна») і Всеволод Стеблюк («Айбо-
літ»). Самі ці фігури експонувалися в рамках згаданого вище спільного проекту двох музеїв «Наші».
Поява приватного музею в будівлі Національного музею теж змінює культурний простір Києва як
столиці України, розширює значення і символічність цього простору, змінює його конотації.
У рамках даної статті не зупинятимуся окремо на змінах у коммеморативних практиках офіцій-
ного святкування дня перемоги, лише зазначу, що з 2014 року Україна 8-го травня відзначає «День
пам’яті і примирення», коли вшановує жертв Другої світової війни36.
Колишня вулиця Січневого повстання також лишається місцем проведення ходи «Безсмертного
полку», яка з 2015 року стала в Україні регулярною. Цю практику можна порівняти з культурою
Фото 9. Експозиція російської трофейної
техніки на вході до Меморіального комплексу
«Національний музей історії України
у Другій світовій війні»
33 Колекції. (2019, вересень 2019). Отримано з
Меморіальний комплекс «Національний музей
історії України у Другій світовій війні»: https://
www.warmuseum.kiev.ua/_ua/_other_projects/ato/
ato_collections/
34 Експозиційні (2019, вересень 09). Retrieved
from Меморіальний комплекс «Національний
музей історії України у Другій світовій війні»:
https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/_other_
projects/ato/ato_projects/expositions/
35 У Києві відкривають музей «Становлення
української нації» (03 серпень 2019 p.). Отри-
мано з Укрінформ : https://www.ukrinform.ua/
rubric-kyiv/2753578-u-kievi-vidkrivaut-muzej-
stanovlenna-ukrainskoi-nacii.html
36 Сьогодні в Україні відзначають день
Пам’яті та Примирення (2019, травня 08 ).
Retrieved from Главком : https://glavcom.ua/news/
sogodni-v-ukrajini-vidznachayut-den-pamyati-ta-
primirennya-591923.html
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
66
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
радянських військових парадів, яка у видозміненій формі була привнесена з Росії в Україну37. Отже,
одна з центральних вулиць української столиці продовжує функціонувати як місце і простір конку-
рентних моделей пам’яті, пов’язаних з історичними подіями ХХ століття.
Культурний простір Києва неможливо уявити без Національного Києво-Печерського істори-
ко-культурного заповідника, теж
розміщеного на колишній вулиці
Січневого повстання. Наразі на
території заповідника міститься
офіційна резиденція УПЦ МП.
Поряд функціонує «Мистець-
кий арсенал», позиціонуючи
себе як флагманську українську
інституцію культури, яка «у сво-
їй діяльності інтегрує різні види
мистецтва – від сучасного мис-
тецтва, нової музики й театру до
літератури та музейної справи».
Свою місію «Мистецький ар-
сенал» вбачає у сприянні «мо-
Фото 10. Відкриття
Музею «Становлення
української нації».
3 серпня 2019 року.
Фото 11. Фрагмент
експозиції Музею
«Становлення
української нації». Во-
скові фігури
Володимира
Винниченка, Михайла
Грушевського
та Симона Петлюри
Фото 12. Президент Петро Порошенко та перша
леді під час урочистостей з нагоди Дня пам’яті
і примирення на території Меморіального
комплексу «Національний музей історії України
у Другій світовій війні». 8 травня 2015 року
37 Примаченко, Я. (2017). 42 мільйони –
ігрища на крові . Отримано 24 лютого 2017 p. з
Historians.in.ua: http://www.historians.in.ua/index.
php/en/avtorska-kolonka/2120-yana-prymachenko-
42-miliony-ihryshcha-na-krovi
Місто: історія, культура, суспільство
67
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
дернізації українського суспільства та інтеграції України до світового контексту, спираючись на
ціннісний потенціал культури»38. Ці два комплекси по суті є «альфою й омегою» у репрезентації
культурної спадщини України, вони ніби перекидають місток між традицією й сьогоденням.
Доволі символічним видається той семантичний ряд, який утворюють собою «місця пам’яті»
вздовж колишньої вулиці Січневого повстання в культурному просторі української столиці. З од-
ного боку, вони утворюють хронологічну лінію
українська революція 1917–1921 років – Голо-
домор – Друга світова війна, які мають потуж-
ний суспільний і політичний резонанс. З дру-
гого боку, вулиця починається з «Арсеналу» і
ним же і закінчується, поглиблюючи відчуття
тих трансформацій, що їх зазнав культурний
простір Києва за часів незалежності України.
Києво-Печерська лавра постає в цьому просто-
рі певною константою, довкола якої він, влас-
не, і вибудовується.
Фото 13. Вид на Національний
Києво-Печерський історико-куль-
турний заповідник
Фото 14. Національний культур-
но-мистецький та музейний комп-
лекс «Мистецький арсенал»
38 Місія Інституції. (2003). Retrieved вересня 04 ,
2003, from «Мистецький арсенал»:
https://artarsenal.in.ua/uk/pro-nas/misiya/
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
68
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
References
1992: Ostanniy Prezydent UNR peredaye kleynody Kravchuku. (2012). Otrymano 22 sichnya 2012 p. z Isto-
rychna pravda: http://www.istpravda.com.ua/videos/2012/01/22/69657/
Administratsiya Prezydenta vidmovylasya vid ideyi perepokhovanʹ u Parku Vichnoyi Slavy . (18 serpnya 2015
p.). Otrymano 18 serpnya 2015 p. z Radio Svoboda: https://www.radiosvoboda.org/a/news/27195800.html
Bondarenko, K. (14 Zhovtenʹ 2002 p.). Desyateletye pod znakom Kuchmy. Otrymano z Ukrayinsʹka pravda:
https://www.pravda.com.ua/rus/news/2002/10/14/4369897/
Buryak, L. (2013). Pamʺyatʹ v kulʹturnomu prostori mista (kyyivsʹkyy kontekst). Natsionalʹna ta istorychna
pamʺyatʹ. Zbirnyk naukovykh pratsʹ(8(8)), 94-102.
V Kyeve vozle metro Arsenalʹnaya demontyruyut lehendarnyy pamyatnyk pushke. . (2017). Otrymano z Strana.
ua: https://strana.ua/news/52934-v-kieve-pamyatnik-pushke-s-arsenalnoj-zaberut-v-muzej.html
V Kyeve poyavylysʹ dva novykh pamyatnyka heroyam SSSR . (travenʹ 2013 p.). Otrymano z TSN : https://tsn.
ua/ru/kyiv/v-kieve-poyavilis-dva-novyh-pamyatnika-geroyam-sssr-303733.html
Verstyuk, V., & Skalʹsʹkyy, V. (2010). Ukrayinsʹka revolyutsiya 1917–1921 rr. u politytsi formuvannya natsion-
alʹnoyi pamʺyati u 2007–2010 rr. . Problemy vyvchennya istoriyi Ukrayinsʹkoyi revolyutsiyi 1917–1921 rokiv(5),
5-22.
Hrynevych, V. (17 bereznya 2016 p.). Viyna pamʺyatey yak konflikt postkolonialʹnoho ta impersʹkoho dyskursiv.
Otrymano z Ukrayina moderna: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/memory-wars-imperial-discourses
Hrytsak, YA. (2011). Istoriya i pamʺyatʹ: amneziya, ambivalentnistʹ, aktyvizatsiya. u Ukrayina: protsesy natsi-
yetvorennya. Kyyiv: K.I.S.
Ekspozytsiyni. (2019, veresenʹ 09). Retrieved from Memorialʹnyy kompleks «Natsionalʹnyy muzey istoriyi
Ukrayiny u Druhiy svitoviy viyni»: https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/_other_projects/ato/ato_projects/exposi-
tions/
Zakon Ukrayiny «Pro pravonastupnytstvo Ukrayiny». (1991). Otrymano z Verkhovna Rada Ukrayiny: https://
zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1543-12
Kasʹyanov, H. (2018). Prezydent («Past Continuous: istorychna polityka 1980-kh – 2000-kh rokiv») . Otrymano
z Historians.in.ua: http://www.historians.in.ua/index.php/en/istoriya-i-pamyat-vazhki-pitannya/2232-past-continu-
ous-istorichna-politika-1980-kh-2000-kh-rr-ukrajina-ta-su
Klymenko, O. (07 Lystopad 2016 p.). Zhovtneva revolyutsiya yak radyansʹkyy «proekt pamʺyati» 1920-kh rr. .
Otrymano z Ukrayina moderna: http://uamoderna.com/md/klymenko-revolution
Kolektsiyi. (2019, veresenʹ 2019). Retrieved from Memorialʹnyy kompleks «Natsionalʹnyy muzey istoriyi
Ukrayiny u Druhiy svitoviy viyni»: https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/_other_projects/ato/ato_collections/
Korolʹov, H. (2011). Ukraynskaya revolyutsyya 1917–1921 hh.: myfy sovremennykov, obrazy y predstavlenyya
v ystoryohrafyy. . Ab imperio(4), 357-375.
Malynova, O. (2015). Velykaya Otechestvennaya voyna kak symvolycheskyy resurs: évolyutsyya otobrazhenyya
v ofytsyalʹnoy rytoryke 2000–2010 hh. Rossyya y sovremennyy myr(2(87)), 6-29.
Місто: історія, культура, суспільство
69
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Martynov, A. (2003). Afhansʹka viyna. u Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny. T.1: A-V. Kyyiv: Naukova dumka.
Ekspozytsiya «Na Chuzhykh viynakh» (2019). Otrymano z: Memorialʹnyy kompleks «Natsionalʹnyy muzey
istoriyi Ukrayiny u Druhiy svitoviy viyni». https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/expositions/relic_expo/
Mystetsʹkyy Arsenal. (2020). Istoriya stvorennya . Otrymano 17 sichnya 2020 p. z https://artarsenal.in.ua/uk/
istoriya/
Misiya Instytutsiyi. (2003). Retrieved veresnya 04 , 2003, from «Mystetsʹkyy arsenal»: https://artarsenal.in.ua/
uk/pro-nas/misiya/
Natsionalisty pereymenuvaly pamʺyatnyk z harmatoyu na Arsenalʹniy ploshchi. (18 chervenʹ 2019 p.). Otrymano
z Khmarochos: https://hmarochos.kiev.ua/2019/06/18/natsionalisty-perejmenuvaly-pam-yatnyk-z-garmatoyu-na-ar-
senalnij-ploshhi-foto/
Oleksiychenko, N., & Hatalʹsʹka, N.& ta in. (2017). Memorialʹni parky Kyyeva. Bila Tserkva: Vydavetsʹ
Pshonkivsʹkyy O. V.
Park Vichnoyi Slavy v memorialʹnomu prostori Kyyeva. (2018). Otrymano 09 veresnya 2019 p. z Memorialʹnyy
kompleks «Natsionalʹnyy Muzey istoriyi Ukrayiny u Druhiy svitoviy viyni»: https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/
martirolog/necropolis/1_park_slavi/
Prezydent proholosyv 2017 rik Rokom ukrayinsʹkoyi revolyutsiyi 1917–1921 rokiv. . (22 sichenʹ 2016 p.). Otry-
mano z Administratsiya Prezydenta Ukrayiny: http://www.president.gov.ua/news/prezident-progolosiv-2017-rik-ro-
kom-ukrayinskoyi-revolyuciyi-36651
Prymachenko, YA. (2017). 42 milʹyony – ihryshcha na krovi . Otrymano 24 lyutoho 2017 p. z Historians.in.ua:
http://www.historians.in.ua/index.php/en/avtorska-kolonka/2120-yana-prymachenko-42-miliony-ihryshcha-na-krovi
Sichnevoho Povstannya . (09 veresenʹ 2019 p.). Otrymano z Zvid pamʺyatok istoriyi ta kulʹtury: http://pamyatky.
kiev.ua/streets/sichnevogo-povstannya
Sʹohodni v Ukrayini vidznachayutʹ denʹ Pamʺyati ta Prymyrennya . (2019, travnya 08 ). Retrieved from Hlav-
kom : https://glavcom.ua/news/sogodni-v-ukrajini-vidznachayut-den-pamyati-ta-primirennya-591923.html
U Kyyevi vidkryvayutʹ muzey «Stanovlennya ukrayinsʹkoyi natsiyi» . (03 serpenʹ 2019 p.). Otrymano z Ukrin-
form : https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/2753578-u-kievi-vidkrivaut-muzej-stanovlenna-ukrainskoi-nacii.html
Ulytsa Mazepy stala Lavrskoy. . (08 lypnya 2010 p.). Otrymano 15 Sichenʹ 2020 p. z Sehodnya : https://kiev.
segodnya.ua/kpower/ulitsa-mazepy-ctala-lavrckoj.html
Ulytsu Mazepy v Kyeve pereymenovaly v Lavrskuyu. (08 lypnya 2010 p.). Otrymano z Tsenzor.Net : https://
censor.net.ua/news/126174/ulitsu_mazepy_v_kieve_pereimenovali_v_lavrskuyu
Ulytsu Yanvarskoho Vosstanyya pereymenovaly… eshche 10 let nazad! . (2007). Otrymano 27 Zhovtenʹ 2007
p. z Sehodnya: https://kiev.segodnya.ua/kpower/ulitsu-janvarckoho-vocctanija-pereimenovali%E2%80%A6-esh-
che-10-let-nazad.html
Shapoval, YU. (2017). Khocha represovanyy ne buv. Oleksandr Dovzhenko u svitli yoho spravy-formulyara.
u Represovani kinematohrafisty. Aktualʹna pamʺyatʹ. Statti y dokumenty. (ss. 46-49). Kyyiv: Redaktsiya zhurnalu
«Kino-Teatr», «Art Knyha».
Shtohryn, I. (2010). Chomu v Kyyevi pereymenuvaly vulytsyu Ivana Mazepy? Otrymano 14 lypnya 2014 p. z
https://www.radiosvoboda.org/a/2099001.html
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
70
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
Yana Prymachenko
“PLACES OF MEMORY” TRANSFORMATION
IN POST-SOVIET KYIV’S CULTURAL PLACES
A CASE OF JANUARY UPRISING STREET
The article deals with the transformation of “places of memory” in post-Soviet Kyiv’s cultural space based on the case
of January Uprising Street. The main attention focuses on three events crucial for Ukrainian history in the twentieth
century: the 1917–1921 Ukrainian Revolution, Holodomor and the Second World War. The author highlights the
change in the ideological connotation and cultural representations of Soviet “places of memory” during almost thirty
years of Ukrainian independence.
The former January Uprising Street, which today consists of two streets – Ivan Mazepa and Lavrska – would for
a long period of time signify the key events of Soviet history: October Revolution Civil war and World War II. The
Park of Eternal Glory and Memorial complex “Ukrainian State Museum of the History of the Great Patriotic War
of 1941–1945” (now known as the National museum of the history of Ukraine in the Second World War) built into
the historical space pf the ancient Kyiv had to propagate the main Soviet historical event. After Ukraine gained
independence the space along the former January Upraising Street has transformed greatly. The public space has
been affected by the rediscovery of forgotten and erased events.
Key words: memory places, cultural space, January Uprising, UNR, Ukrainian revolution, Holodomor, World War II.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211480 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T06:13:36Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Примаченко, Я. 2026-01-03T16:38:53Z 2020 Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) / Я. Примаченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 54-70. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211480 94:304(477.25) 10.15407/mics2020.08.054 У статті аналізується трансформація «місць пам’яті» та культурного простору пострадянського Києва на прикладі колишньої вулиці Січневого повстання. У фокусі уваги три ключові для України історичні події ХХ століття: українська революція 1917–1921 років, Голодомор і Друга світова війна. Авторка показує, як трансформувалися радянські «місця пам’яті» протягом майже тридцяти років української незалежності, змінювалися їх значення, ідеологічні конотації та культурні репрезентації. Колишня вулиця Січневого повстання, що нині складається з двох відрізків – вулиці Івана Мазепи і Лаврської, – тривалий час позначала знакові для радянської історії події: Жовтневу революцію і громадянську та Другу світову війни. Вбудовані у давньоруський історичний простір Києва Парк Вічної Слави та Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» (нині – «Національний музей історії України у Другій світовій війні») мали транслювати головну для СРСР історичну подію. Після здобуття Україною незалежності простір вздовж колишньої вулиці Січневого повстання зазнав значних трансформацій. Відбулися актуалізація вже існуючих і відкриття забутих та викреслених подій. The article deals with the transformation of “places of memory” in post-Soviet Kyiv’s cultural space based on the case of January Uprising Street. The main attention focuses on three events crucial for Ukrainian history in the twentieth century: the 1917–1921 Ukrainian Revolution, Holodomor and the Second World War. The author highlights the change in the ideological connotation and cultural representations of Soviet “places of memory” during almost thirty years of Ukrainian independence. The former January Uprising Street, which today consists of two streets – Ivan Mazepa and Lavrska – would for a long period of time signify the key events of Soviet history: October Revolution Civil war and World War II. The Park of Eternal Glory and Memorial complex “Ukrainian State Museum of the History of the Great Patriotic War of 1941–1945” (now known as the National museum of the history of Ukraine in the Second World War) built into the historical space pf the ancient Kyiv had to propagate the main Soviet historical event. After Ukraine gained independence the space along the former January Upraising Street has transformed greatly. The public space has been affected by the rediscovery of forgotten and erased events. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Київ – місто для/без держави Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) “Places of memory” transformation in post-Soviet Kyiv’s cultural places a case of January Uprising Street Article published earlier |
| spellingShingle | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) Примаченко, Я. Київ – місто для/без держави |
| title | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) |
| title_alt | “Places of memory” transformation in post-Soviet Kyiv’s cultural places a case of January Uprising Street |
| title_full | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) |
| title_fullStr | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) |
| title_full_unstemmed | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) |
| title_short | Трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського Києва (на прикладі вулиці Січневого повстання) |
| title_sort | трансформація "місць пам’яті" в культурному просторі пострадянського києва (на прикладі вулиці січневого повстання) |
| topic | Київ – місто для/без держави |
| topic_facet | Київ – місто для/без держави |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211480 |
| work_keys_str_mv | AT primačenkoâ transformacíâmíscʹpamâtívkulʹturnomuprostorípostradânsʹkogokiêvanaprikladívulicísíčnevogopovstannâ AT primačenkoâ placesofmemorytransformationinpostsovietkyivsculturalplacesacaseofjanuaryuprisingstreet |