Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.)
Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1862549354394419200 |
|---|---|
| author | Боженко, А. |
| author_facet | Боженко, А. |
| citation_txt | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення.
The discourse of «First capital» is one of the main in identity of contemporary Kharkivites and its appearance in memory politics is systematic. The short period in city history, when it had an official status of capital, left an unproportionally big mark in collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in the Kharkiv architecture. Kharkiv, which during imperial period was a huge regional center for so called «Russian South» or «Slobids’ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of Soviet era. Its territory was increased in 5,7 times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes, but by its planning structure. The «old» city was criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as proletarian utopia with planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in crossing of several urban concepts: city garden, desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked the urban space and created industrial cityscape. Among main architectural markers of new capital were Derzhprom, Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action attracted more, than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avant-garde, utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant garde buildings and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all.
|
| first_indexed | 2026-03-13T03:16:10Z |
| format | Article |
| fulltext | |
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211482 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T03:16:10Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Боженко, А. 2026-01-03T16:39:04Z 2020 Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 94(477.56) 10.15407/mics2020.08.036 Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення. The discourse of «First capital» is one of the main in identity of contemporary Kharkivites and its appearance in memory politics is systematic. The short period in city history, when it had an official status of capital, left an unproportionally big mark in collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in the Kharkiv architecture. Kharkiv, which during imperial period was a huge regional center for so called «Russian South» or «Slobids’ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of Soviet era. Its territory was increased in 5,7 times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes, but by its planning structure. The «old» city was criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as proletarian utopia with planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in crossing of several urban concepts: city garden, desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked the urban space and created industrial cityscape. Among main architectural markers of new capital were Derzhprom, Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action attracted more, than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avant-garde, utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant garde buildings and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Київ – місто для/без держави Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) Kharkiv as capital: utopia, constructivism, memory (1919–1934) Article published earlier |
| spellingShingle | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) Боженко, А. Київ – місто для/без держави |
| title | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_alt | Kharkiv as capital: utopia, constructivism, memory (1919–1934) |
| title_full | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_fullStr | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_full_unstemmed | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_short | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_sort | столичний харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| topic | Київ – місто для/без держави |
| topic_facet | Київ – місто для/без держави |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 |
| work_keys_str_mv | AT boženkoa stoličniiharkívutopíâkonstruktivízmpamâtʹ19191934rr AT boženkoa kharkivascapitalutopiaconstructivismmemory19191934 |