Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.)
Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо...
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859515077765365760 |
|---|---|
| author | Боженко, А. |
| author_facet | Боженко, А. |
| citation_txt | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення.
The discourse of «First capital» is one of the main in identity of contemporary Kharkivites and its appearance in memory politics is systematic. The short period in city history, when it had an official status of capital, left an unproportionally big mark in collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in the Kharkiv architecture. Kharkiv, which during imperial period was a huge regional center for so called «Russian South» or «Slobids’ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of Soviet era. Its territory was increased in 5,7 times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes, but by its planning structure. The «old» city was criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as proletarian utopia with planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in crossing of several urban concepts: city garden, desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked the urban space and created industrial cityscape. Among main architectural markers of new capital were Derzhprom, Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action attracted more, than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avant-garde, utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant garde buildings and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all.
|
| first_indexed | 2026-03-13T03:16:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
36
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
DOI 10.15407/mics2020.08.036
УДК 94(477.56)
Боженко Анастасія,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків
abozhenko1212@gmail.com
orcid.org/0000-0002-8701-6130
СТОЛИЧНИЙ ХАРКІВ:
УТОПІЯ, КОНСТРУКТИВІЗМ, ПАМ’ЯТЬ (1919–1934 рр.)
Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично
простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіцій-
ний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити,
як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному,
соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як проле-
тарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які
позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєн-
на відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ам-
пір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту
«Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває російськомовний імперський Харків,
аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дис-
курсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі,
архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади,
які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення.
Ключові слова: Харків, столиця, конструктивізм, Харківський тракторний завод.
1. Містобудівна утопія
Харків уже наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стає центром так званого Півдня Росії у фінан-
совому та індустріальному плані. Проголошення ж його столицею сприяло швидкій розбу-
дові та збільшенню кількості населення. Так, на 1910 р. його населення становило 245 966
осіб1, на 1926 р. — 417 342 тис. осіб2, а територія з 30,5 км2 у 1910 р.3 збільшилася до 140,8 км2 у
1930 р.4, тобто у 5,7 раза. Місто активно поглинало передмістя – Рубанівку, частину Журавлівки, і
зрештою, забудовувалася Шатилівка, що безпосередньо сусідила з центральними районами міста5.
© Боженко Анастасія, 2020
1 Города России в 1910 году (1914).
Санкт-Петербург: Типо-лит. Н.Л. Ныркина.
2 Центральное статистическое управление СССР.
(1928). Всесоюзная перепись населения 1926
года. Украинская Социалистическая Советская
Республика. Правобережный подрайон. Лево-
бережный подрайон: народность, родной язык,
возраст, грамотность. (Т. ХІІ). Москва: ЦСУ
Союза ССР. 281.
3 Города России в 1910 году (1914). Санкт-Петер-
бург: Типо-лит. Н.Л. Ныркина.
4 Господарство та культурне будівництво Харко-
ва та приміської смуги: cтатистичний довідник
1927/28–1929/30 рр. (1932). Харків: Редакцій-
но-видавничий сектор Харківської міської ради.
5 Перетяткович, Б. (1928). Обзор строительства
г. Харькова за последние годы. Зодчество(3-4),
45.
Місто: історія, культура, суспільство
37
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Прихід кожної нової доби починає вписувати свої рядки у палімпсесті міста, а вже статус сто-
лиці просто зобов’язував до інтенсифікації будівництва. Порівнюючи життя в тоді нестоличному
Києві та Харкові, Лев Копелєв звертав увагу на різні рівні змін у міському просторі: «Когда у нас
в Золотоворотском сквере впервые после революции забил старый фонтан, когда отремонтирова-
ли большой дом на Нестеровской улице, сгоревший еще при поляках, а на Владимирской горке
поставили новую ограду и покрасили скамейки, я на сборе звена говорил о значительных успехах
социалистического строительства. А тут были совсем новые многоэтажные здания. И новенькие
автобусы с лоснящимися оранжево-красными боками»6.
Звичайно, відбувалися не лише кількісні, а й якісні зміни. Містобудівники постійно порівню-
вали соціалістичний Харків із губернським, причому ця відмінність підкреслювалася через проти-
ставлення стихійному розвитку старого міста новому поквартальному плануванню7; хаотичність ар-
хітектурних стилів — усталеності8. Проголошувалася необхідність «перереконструкції», знищення
буржуазного характеру міста9. Одним з основних документів, який закарбовував перебудову міста,
був генплан 1932 р., за яким передбачалося «1) забезпечити для житлових районів міста макси-
мально сприятливі санітарно-гігієнічні умови, 2) функціональний поділ території, що забезпечує
відділення селітебних територій, промисловості, транспорту і складів, 3) децентралізацію культур-
но-побутового обслуговування, 4) поквартальну забудову селітебних районів замість капіталістич-
ної присадибної забудови, 5) спеціалізацію та типізацію вуличної мережі за функціональним при-
значенням, 6) повне комунальне забезпечення міської території, 7) зменшення суперечностей між
центром та околицями у відношенні комунального та культурно-побутового обслуговування»10.
Харків для прибульців починався і закінчувався індустріальним ландшафтом: «Все місто ски-
дається на сильного велетня... велетень дихає, і з фабрик здіймаються догори густі хмари диму»11.
Власне, на 1932 р. у місті нараховувалося 771 велике і маленьке підприємство, серед яких новоз-
будовані – ХТЗ, «Тиняківська фабрика», «Серп і молот», Паротягобудівний тощо12. Молода столи-
ця проголошувалася пролетарською столицею як символом нового соціального устрою, саме вона
мала стати втіленням боротьби за майбутнє: «Пролетаріат будує своє соціалістичне нове місто, мі-
сто майбутнього, що його риси ми спостерігаємо тепер, і будує так, щоб місто стало справжньою
зброєю комуністичного виховання трудящих мас»13. Це мало бути місто-утопія, в якому все було
створено робітниками для робітників.
Одним з аспектів було наголошення на необхідності створення житлового фонду, на житловій
кризі у Харкові та необхідності відтворення соціальної інфраструктури14. Так зване «Загоспром’я»
було втіленою ідеологією запланованого міста, і власне самі житлові будівлі (Червоний хімік, Біль-
шовик, Червоний професор, Харчовик) будувалися з розрахунку на запровадження нового побуту15.
«Досі житло було шкаралупою, шпаківнею індивідуального міщанського буття. А в соціялістичнім
6 Копелев, Л. (2010). И сотворил себе кумира.
Харьков: Права людини, 99.
7 Мусьєв, С. Трактороград. (1931). Харків: ДВОУ
Державне видавництво «Пролетар», 19.
8 Эйнгорн, А. (1933). Схема перепланировки
Харькова. Архитектура СССР(6), 12
9 Харків: короткий провідник по столиці
України. (1932). Харків, 10.
10 Эйнгорн, А. (1933). Схема перепланировки
Харькова. Архитектура СССР(6), 12.
11 Надольський , С. (1928). Наша столиця Харків.
Харків: Державне видавництво України, 5.
12 Список промислових закладів м. Харкова та
приміської зони. (1933). Харків: Редакційно-
видавничий сектор Харківської міськради.
13 Харків: короткий провідник по столиці
України. (1932). Харків, 5.
14 Архитектурная жизнь Харькова. (1926).
Строительство и архитектура(1), 21.
15 Чабанюк, О. (2018). Житлова забудова і спад-
щина конструктивізму в Харкові: відновити або
«забути»? В Баугауз – Запоріжжя. Запорізький
модернізм і школа Баугауз: Універсальність
явищ. Проблеми збереження модерністської
спадщини. Харків: ТОВ «Діса Плюс», 341.
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
38
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
місті житло насамперед повинно бути соціялістичним вогнищем, місцем культурного відпочинку і
громадської роботи»16. Тож індивідуалізм протиставлявся колективізму, а через створення нового
фізичного простору належало створити нову радянську людину, необтяжену індивідуальним побу-
том.
І нарешті, апогеєм робітничої утопії стало створення Соцміста, Нового Харкова, який зараз
відомий як район ХТЗ. Звичайно, побудова робітничих селищ почалася дещо раніше: вже у 1923 р.
активно розбудовувалися Петинська та Старо-Московська вулиці, де були великі підприємства –
ХПЗ та Завод Гельферих-Саде, згодом – Серп і Молот. Однак забудова там являла собою двопо-
верхові будинки і не мала в собі нічого революційного17. У плануванні ж ХТЗ було втілено засади
міста-лінії, потоково-функціонального зонування, міста-саду та «житлокомбінатів», що втілювало
ідеологію тогочасного Радянського Союзу18.
Зокрема, в цей час Микола Мілютін сформулював теорію Соцміста, головними рисами якого
було чітке планування на відміну від попередньої дещо хаотичної забудови, створення міст-супут-
ників. Що стосується організації соціальної інфраструктури, то основою мали стати житлові комбі-
нати, які поєднували у собі житлові приміщення, а також заклади обслуговування – фабрики-кухні,
ясла, гуртожиток для підлітків, школу, причому в ідеалі можна було потрапити до будь-якого при-
міщення, не виходячи на вулицю19. На планування ХТЗ також істотно вплинула дискусія урбаністів
та дезурбаністів, зокрема ідеї Михайла Охітовича про розвантаження міста та виведення основних
потужностей із нього. Ключовою ідеєю також було розташування житла й інфраструктури поряд з
виробництвом20.
Розрив із традицією, з імперським містом втілювався через фізичне розташування Соцміста:
«Нове місто своєю організацією, всім своїм побутом і життям буде мало схоже на старий Харків. З
ним воно буде зв’язано переважно по діловій, господарсько-економічній лінії, а в професійно-тру-
дових питаннях населення нового міста буде більше зв’язано з установами і підприємствами, розта-
шованими на території нового міста»21. На думку Юлії Скубіцької, столиця скоріше добудовувалася,
аніж перебудовувалася, адже найбільш жваве будівництво спрямовувалося на розширення міста22.
Тож наявність вільних територій давала можливість створювати новий столичний простір, фактич-
но не руйнуючи старе місто.
2. Архітектурні маркери
Говорячи про архітектурні маркери нової столиці, передусім варто згадати ансамбль майдану Дзер-
жинського (зараз – Свободи), який мав бути повністю конструктивістським. Старий центр міста –
Павлівська площа або Рози Люксембург уже не відповідав потребам міста, що зростало з космічною
16 Мусьєв, С. (1931). Трактороград. Харків:
ДВОУ Державне видавництво «Пролетар», 26.
17 Перетяткович, Б. (1928). Обзор строительства
г.Харькова за последние годы. Зодчество(3-4),
47.
18 Губкіна, Є. (2013). Проектування та реалі-
зація «Новий Харків». 11 (Пам’ятки України).
Retrieved from http://www.alyoshin.ru/Files/
publika/gubkina/gubkina_novy_harkov.html
19 Милютин, Н. (1930). Проблемы строитель-
ства социалистических городов. Москва.
20 Охитович, М. (1929). К проблеме города.
Современная архитектура(4), 130-134
21 Мусьєв, С. (1931). Трактороград. Харків:
ДВОУ Державне видавництво «Пролетар», 19.
22 Скубицька, Ю. (2008). Харківський конструк-
тивізм і політика перетворення людини в Радян-
ському Союзі. Наукові записки національного
університету «Києво-Могилянська академія»,
Т.75: Теорія та історія культури, 26-31.
Місто: історія, культура, суспільство
39
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
швидкістю. Центр зсувається на північ міста – разом із побудовою будівель державних інститу-
цій – Держпромом, Будинком кооперації та Будинком уряду. «Майдан масової дії»23, «більший від
Червоного майдану в Москві у 2 рази», він уособлював прагнення до втілення монументальності та
утопічного міста-саду, адже пропонувалося, щоб 21 тис. м2, а це близько 18% площі майдану, були
зеленими. Також наголошувалося на тому, що майдан буде дружнім для пішоходів, адже він звіль-
нявся від руху та планувався як пішохідний. І так само монументальними були будівлі, призначені
для урядових інституцій24.
Держпром, «маяк, який світить привабливим вогнем і вказує шлях до завтрашнього майбут-
нього», «організована гора»25 – ця будівля, на місці якої за імперського часу були одноповерхові бу-
диночки, маркувала серце міста, була оглядовим майданчиком, як ратуші у середньовічних містах,
і, зрештою, першим хмарочосом зі скла і бетону. Якщо казати про сприйняття Держпрому зараз,
то з-поміж інших будівель ансамблю майдану Свободи він єдиний зберіг конструктивістський ви-
гляд26. Щоправда, його реконструкція і втрата автентичних деталей, таких як вітражні вікна й тиньк,
викликає дискусію серед професійних реставраторів27 та ускладнює можливість його включення до
списку міжнародної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Ще одним безпрецедентним проєктом мала стати побудова Театру масової дії, «мистецького
Дніпрельстану»28 на 6000 осіб. На конкурс було подано понад 145 проєктів, причому 100 з них були
з закордоння29. Завданням архітекторів було створити такий архітектурний простір, який би давав
змогу забезпечити «активізацію глядача, участь самодіяльних колективів у сценічному дійстві»30.
Проте саме переїзд столиці до Києва зробив побудову такої монументальної будівлі неактуальною.
І зрештою, ще одним цікавим прикладом роботи з простором столиці може слугувати будівля
ЦК КП(б)У Я. Штейнберга. Раніше це було Губернське земство, тож архітектор лише перебудував
його в конструктивістському стилі, розширивши так, щоб воно відповідало масштабам ансамблю
майдану Дзержинського. Тож, попри те, що конструктивізм ішов шляхом заперечення попередніх
традицій, у цьому разі він у буквальному сенсі спирався на імперську спадщину.
Нова релігія втілювалася через побудову робітничих клубів у конструктивістському стилі – Бу-
динок культури Будівельників, більш пізніший об’єкт, майже наприкінці ери столичності – Будинок
залізничників, який нагадує величезну гармоніку. Витісняючи церкви та інші сакральні споруди,
які руйнувалися або були переобладнані з фізичного простору, клуби намагалися замінити робіт-
никам церковні свята, втілювали в життя «революційний календар»31. Ще одним центром дозвілля
став стадіон «Металіст», який відбивав ідеологію авангарду та здорового способу життя. У сфері
освіти нова ідеологія маркувала себе у вигляді гуртожитку «Гігант» та нових конструктивістських
будівель Харківського політехнічного інституту поряд зі старими червоноцегляними корпусами. А
на Майдані Рози Люксембург (зараз – Павлівський), колишньому центрі міста, радянський стиль
споживання втілювався в новісінькому ЦУМі.
23 Харків: короткий провідник по столиці Украї-
ни. (1932). Харків,16.
24 Там само, 16.
25 Там само, 17.
26 Чабанюк, О. (2018). Житлова забудова і спад-
щина конструктивізму в Харкові: відновити або
«забути»? В Баугауз — Запоріжжя. Запорізький
модернізм і школа Баугауз: Універсальність
явищ. Проблеми збереження модерністської
спадщини. Харків: ТОВ «Діса Плюс», 341.
27 Там само; Новгородов, В. (2018). Особливості
реставрації архітектурних пам’яток 1920–
1930-х років на прикладі будинку Державної
промисловості в Харкові. В Баугауз – Запоріж-
жя. Запорізький модернізм і школа Баугауз:
Універсальність явищ. Проблеми збереження
модерністської спадщини. Харків: ТОВ «Діса
плюс», 330–335.
28 Мамонтов, Я. (1931). Проблема музичного
театру (до будування «театру масового
музичного дійства»). Радянський театр(4), 61.
29 Хан-Магомедов, С. (2001). Архитектура
советского авангарда. Москва: Стройиздат.
Retrieved from http://www.alyoshin.ru/Files/
publika/khan_archi/khan_archi_2_099.html
30 Мордвінов, А. (1931). Остаточний проєкт
Державного українського театру масового
дійства в Харкові. Радянський театр(4), 1515.
31 Любавський, Р. (2016). Повсякденне життя
робітників Харкова в 1920-ті – на початку 1930-
х років. Харків: Раритети України, 146.
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
40
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
Столичний період не був дуже тривалим, адже в січні 1934 р. на ХІІ з’їзді ЦК КП(б)У було вирі-
шено перенести столицю до Києва, що обґрунтовувалося бажанням радянської влади зробити Київ
своїм, заперечуючи право на нього проукраїнських сил. Власне, висвітлюючи це рішення у пресі,
влада підкреслювала вимушеність столичного характеру Харкова через необхідність збройної бо-
ротьби32.
Коментуючи факт переїзду столиці до Києва 24 червня 1934 р., журнал «Всесвіт», який був
присвячений культурному життю в цілому, підкреслює саме активізацію будівництва: «Грандіозне
розмірами і величне формами будівництво вже зараз змінює обличчя Києва. З цього нумера «Всес-
віт» даватиме постійне освітлення будівництву нової столиці УРСР»33 (проте «Всесвіт» припиняє
існування у жовтні 1934 р.). Ще до переїзду столиці у Києві оголосили конкурс на створення Урядо-
вого центру, який показав завершення доби конструктивізму, адже проєкти, які були конструктивіст-
ськими за характером, поступово відсіювалися, поступаючись класиці. І якщо в Харкові побудова
урядових будівель майже не заторкнула історичної спадщини міста, а центр перемістився, то в Києві
для урядового кварталу було обрано Софіївську площу, і власне з цією метою було знесено Михай-
лівський собор та Трьохсвятительську церкву34.
Утім столиця, виїхавши фізично, залишилася у локальній ідентичності харків’ян. Говорячи
про сучасне сприйняття концепції «Першої столиці», за дослідженням Олексія Мусієздова, част-
ково мешканці міста справді мають на увазі столичний період, але здебільшого цей концепт не має
прив’язки до 1919–1934 рр., зокрема, виражаючи постколоніальну ностальгію й бажання створити
позитивний образ міста35, хоча в медіа та літературі зустрічаються і негативні конотації: «столиця
Голодомору», «Столиця для червоного імператора» (Л. Мачульський), «столиця терору» тощо36.
Іноді використання слова «столиця» в медіа не має взагалі на меті звернення до історично-
го періоду, зазначаючи першість Харкова у чомусь: «індустріальна столиця», «столиця рок-н-ролу
України», навіть «столиця стріт-арту» від Uber, хоча якість харківських муралів є досить спірною37.
У туристичних рекомендаціях Харків теж радять відвідати як «Першу столицю» або «столицю
Слобожанщини», або ж – «конструктивізму», роблячи цей статус частиною туристичного бренду
регіону38. Щоправда, вже зараз з’являються туристичні маршрути, які розуміють під «столичною
спадщиною» саме період 1920–1930-х рр., акцентуючи увагу на архітектурі конструктивізму39.
Втім із конструктивістської архітектури в Харкові мало що сприймається, як таке, адже, окрім
Держпрому, інші будівлі ансамблю набули стилю сталінського ампіру, перебудований був також
Центральний універмаг, а Театр масової дії взагалі не був добудований; конструктивістські пам’ят-
ки Соцміста, яке теж більшою мірою було добудоване в післявоєнний період, перебуваючи під за-
грозою, тож замість потужного шару архітектури конструктивістської доби сучасний мешканець ба-
чить лише поодинокі маркери того періоду. Обличчя центру міста визначають архітектурні об’єкти
у класичному стилі, які вже асоціюються у глядача з образом сталінської доби.
32 Київ – столиця УСРР. (1934).
Вісті ВУЦВК(19), стр. 1.
33 Київ – нова столиця УСРР. (1934). Всесвіт(11),
стр. 1.
34 Довгалюк, Л. (1938). Урядовий майдан радян-
ської України . Архітектура Радянської
України(6), 8-13.
35 Мусієздов, О. (2015). Пам’ять та міська іден-
тичність: спроби поєднання у контексті кон-
цепції уявлених спільнот. Вісник Львівського
університету. Серія соціологічна. (9), 57-66.
Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_
sociology_2015_9_7.
36 Поліщук, Т. (2006). «Столиця відчаю»:
Голодомор 1932–1933 рр. на Харківщині вустами
очевидців. Свідчення, коментарі. Харків–Нью-
Йорк–Львів; Аваков: Харків став столицею Го-
лодомору. Retrieved from https://tsn.ua/ukrayina/
avakov-harkiv-stav-stolitseyu-golodomoru.html;
Дві столиці. Retrieved from http://www.1tv.com.
ua/video/6423/load
37 Освітній хакатон «Харків – молодіжна
столиця». Retrieved from:studrespublika.com/
osvitnii-khakaton-kharkiv/; Порошенко: Харків –
індустріальна столиця України. Retrieved from:
video-ua.112.ua/poroshenko-kharkiv-industrialna-
stolytsia-ukrainy-289539.html; Столиця укра-
їнського стріт-арту: гід муралами Харкова.
Retrieved from: https://www.uber.com/uk-UA/blog/
kharkiv-street-art-gid/
38 Перша столиця України. Retrieved from: http://
prostir.museum/ua/post/28665; Перша столиця: як
безкоштовно побачити Харків? Retrieved from:
https://busfor.ua/uk/blog/free-kharkow
39 Харків, Харків, де твоє обличчя? Retrieved
from: ttps://kyivfresky.com.ua/uk/harkiv-harkiv-
de-tvoye-oblychchya/; Спадщина столичних
часів. Retrieved from: https://unexploredcity.com/
tour-view/70; Чим Харків дивує іноземців: сто-
лиця конструктивізму та освітньої експансії.
Місто: історія, культура, суспільство
41
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Ірина Склокіна зазначає, що варіант пам’ятника Сергія Чечельницького у вигляді колони, яку
оточують чотири історичні постаті, на Майдані Свободи замість поваленого пам’ятника Леніну є
алюзією радше на післявоєнну добу, на класичну сталінську архітектуру, аніж на конструктивіст-
ський Майдан Дзержинського40. У колективному листі на захист конструктивістського ансамблю
площі Свободи у 2014 р., складеному харківськими інтелектуалами, його значення характеризува-
лося як згадка «про нетривалий період мистецької свободи та активного залучення радянських ар-
хітекторів у світовий художній процес, адже, як відомо, радянські конструктивісти активно співпра-
цювали з колеґами з усього світу, у тому числі зі США та Німеччини (славетний рух Баугаузу). Після
війни, а також під впливом сталінської репресивної політики в мистецькій сфері низку будівель, які
складали ансамбль площі, було перероблено, щоб вони відповідали смакам нової епохи. Це, однак,
не скасовує ані їхніх художніх якостей, ані значення для світової архітектури. Ба більше, будівля
Держпрому залишилася незмінною унікальною пам’яткою архітектури 1920-х років, яка досі при-
ваблює до Харкова туристів та експертів»41.
Іншим архітектурним об’єктом, який втілює пам’ять про авангард, є будинок «Слово», що ос-
таннім часом привертає увагу дослідників та громадських активістів. Зокрема, був знятий докумен-
тальний фільм, існує мультимедійний проєкт «ПроСлово», біля нього проводяться мистецькі акції
(студія AzaNiziMaza)42. Пам’ять про «Слово» є своєрідною спробою пошуку ідентичності переваж-
но україномовними харківськими інтелектуалами.
Тож, розглядаючи архітектурний образ нової столиці, можемо зазначити, що він втілював у собі
експериментальність і розрив з попередньою традицією, намагання втілити утопію як в архітектурі,
так і в соціумі, монументальність та масовість і, звичайно, позиціювання міста як промислового
та пролетарського. Розташовуючи столичний Харків у площині концепції Володимира Паперного,
бачимо, що він цілком відповідає ознакам культури 1, а саме: спрямованістю у майбутнє, рух, го-
ризонтальність – відсутність національних кордонів43. Так само, як конструктивістська архітектура
декларувала свій розрив із традицією44, столичний статус Харкова теж не мав під собою історичної
традиції. У сучасному ж медійному просторі міф про Першу столицю все ще є помітною складовою
харківської локальної ідентичності і впливає на формування його туристичного бренду.
References:
Avakov: Kharkiv stav stolytseiu Holodomoru. Retrieved from https://tsn.ua/ukrayina/avakov-harkiv-stav-stolit-
seyu-golodomoru.html
Arkhytekturnaia zhyzn Kharkova. (1926). Stroytelstvo y arkhytektura(1), 21.
Retrieved from: https://kh.depo.ua/rus/kh/chim-
harkiv-divue-inozemtsiv-stolitsya-konstruktivizmu-
ta-03082015131100
40 Склокіна, І. (17 03 2017). Про витоки мону-
ментальної манії величі, або Майдан Свободи як
дзеркало радянської підсвідомості. (Коридор).
Retrieved from http://www.korydor.in.ua/ua/stories/
pro-vytoki-monumentalnoji-maniji-velichi.html
41 Свободу площі Свободи! (02 2017). Критика.
Retrieved from https://krytyka.com/ua/articles/
svobodu-ploshchi-svobody
42 PROSLOVO. Retrieved from: http://proslovo.
com/; Харьковчан приглашают на выставку
украинских «супергероев» – писателей нача-
ла XX века. Retrieved from: https://2day.kh.ua/
harkovchan-priglashayut-na-vystavku-ukrainskih-
supergeroev-pisatelej-nachala-xx-veka
43 Паперный, В.З. (1996). Культура 2. М.: Новое
литературное обозрение.
44 “Конструктивизм - явление наших дней. Воз-
ник он в 1920 году в среде левых живописцев
и идеологов массового действа”. Ган А. (1922).
Конструктивизм. Москва.
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
42
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
Horoda Rossyy v 1910 hodu (1914). Sankt-Peterburh: Typo-lyt. N.L. Nyrkyna.
Hospodarstvo ta kulturne budivnytstvo Kharkova ta prymiskoi smuhy: ctatystychnyi dovidnyk 1927/28–1929/30
rr. (1932). Kharkiv: Redaktsiino-vydavnychyi sektor Kharkivskoi miskoi rady.
Hubkina, Ye. (2013). Proektuvannia ta realizatsiia „Novyi Kharkiv” . 11(Pamiatky Ukrainy). Retrieved from
http://www.alyoshin.ru/Files/publika/gubkina/gubkina_novy_harkov.html
Dvi stolytsi. Retrieved from http://www.1tv.com.ua/video/6423
Dovhaliuk, L. (1938). Uriadovyi maidan radianskoi Ukrainy . Arkhitektura Radianskoi Ukrainy(6), 8-13.
Kyiv – nova stolytsia USRR. (1934). Vsesvit(11), str. 1.
Kyiv – stolytsia USRR . (1934). Visti VUTsVK(19), str. 1.
Kopelev, L. (2010). Y sotvoryl sebe kumyra. Kharkov: Prava liudyny.
Liubavskyi, R. (2016). Povsiakdenne zhyttia robitnykiv Kharkova v 1920-ti – na pochatku 1930-kh rokiv.
Kharkiv: Rarytety Ukrainy.
Mamontov, Ya. (1931). Problema muzychnoho teatru (do buduvannia «teatru masovoho muzychnoho diistva»).
Radianskyi teatr(4), 61-69.
Myliutyn, N. (1930). Problemy stroytelstva sotsyalystycheskykh horodov. Moskva.
Mordvinov, A. (1931). Ostatochnyi proiekt Derzhavnoho ukrainskoho teatru masovoho diistva v Kharkovi. Ra-
dianskyi teatr (4), 15-28.
Musiiezdov, O. (2015). Pamiat ta miska identychnist: sproby poiednannia u konteksti kontseptsii uiavlenykh
spilnot. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia sotsiolohichna. (9), 57-66. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/
Vlnu_sociology_2015_9_7.
Musiev, S. Traktorohrad. (1931). Kharkiv: DVOU Derzhavne vydavnytstvo «Proletar», 19.
Nadolskyi, S. (1928). Nasha stolytsia Kharkiv. Kharkiv: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy
Novhorodov, V. (2018). Osoblyvosti restavratsii arkhitekturnykh pamiatok 1920–1930-kh rokiv na prykladi bu-
dynku Derzhavnoi promyslovosti v Kharkovi. . V Bauhauz – Zaporizhzhia. Zaporizkyi modernizm i shkola Bauhauz:
Universalnist yavyshch. Problemy zberezhennia modernistskoi spadshchyny. Kharkiv: TOV «Disa plius», 330-335.
Osvitnii khakaton «Kharkiv – molodizhna stolytsia». Retrieved from:studrespublika.com/osvitnii-khaka-
ton-kharkiv/
Okhytovych, M. (1929). K probleme horoda. Sovremennaia arkhytektura(4), 130-134
Peretiatkovych, B. (1928). Obzor stroytelstva h.Kharkova za poslednye hody. Zodchestvo(3-4), 45-49.
Persha stolytsia Ukrainy. Retrieved from: http://prostir.museum/ua/post/28665
Persha stolytsia: yak bezkoshtovno pobachyty Kharkiv? Retrieved from: https://busfor.ua/uk/blog/free-kharkow
Polishchuk, T. (2006). “Stolytsia vidchaiu”: Holodomor 1932–1933 rr. na Kharkivshchyni vustamy ochevydtsiv.
Svidchennia, komentari. Kharkiv-Niu-York-Lviv
Poroshenko: Kharkiv – industrialna stolytsia Ukrainy. Retrieved from: video-ua.112.ua/poroshenko-kharkiv-in-
dustrialna-stolytsia-ukrainy-289539.html
Svobodu ploshchi Svobody! (02 2017). Krytyka. Retrieved from https://krytyka.com/ua/articles/svobodu-plosh-
chi-svobody
Місто: історія, культура, суспільство
43
Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство
Sklokina, I. (17 03 2017). Pro vytoky monumentalnoi manii velychi, abo Maidan Svobody yak dzerkalo ra-
dianskoi pidsvidomosti. (Korydor). Retrieved from http://www.korydor.in.ua/ua/stories/pro-vytoki-monumentalno-
ji-maniji-velichi.html
Skubytska, Yu. (2008). Kharkivskyi konstruktyvizm i polityka peretvorennia liudyny v Radianskomu Soiuzi.
Naukovi zapysky natsionalnoho universytetu „Kyievo-Mohylianska akademiia”, T.75: Teoriia ta istoriia kultury, 26-
31.
Spadshchyna stolychnykh chasiv. Retrieved from: https://unexploredcity.com/tour-view/70
Spysok promyslovykh zakladiv m. Kharkova ta prymiskoi zony . (1933). Kharkiv: Redaktsiino-vydavnychyi
sektor Kharkivskoi miskrady.
Stolytsia ukrainskoho strit-artu: hid muralamy Kharkova. Retrieved from: https://www.uber.com/uk-UA/blog/
kharkiv-street-art-gid
Khan-Mahomedov, S. (2001). Arkhytektura sovetskoho avanharda. Moskva: Stroiyzdat. Retrieved from http://
www.alyoshin.ru/Files/publika/khan_archi/khan_archi_2_099.html
Kharkiv, Kharkiv, de tvoie oblychchia? Retrieved from: https://kyivfresky.com.ua/uk/harkiv-harkiv-de-tvoye-
oblychchya/
Kharkiv: korotkyi providnyk po stolytsi Ukrainy. (1932). Kharkiv.
Kharkovchan pryhlashaiut na vystavku ukraynskykh «superheroev»-pysatelei nachala XX veka. Retrieved from:
https://2day.kh.ua/harkovchan-priglashayut-na-vystavku-ukrainskih-supergeroev-pisatelej-nachala-xx-veka
Tsentralnoe statystycheskoe upravlenye SSSR. (1928). Vsesoiuznaia perepys naselenyia 1926 hoda. Ukraynskaia
Sotsyalystycheskaia Sovetskaia Respublyka. Pravoberezhnyi podraion. Levoberezhnyi podraion: narodnost, rodnoi
yazyk, vozrast, hramotnost. (T. KhII). Moskva: TsSU Soiuza SSR. 281.
Chabaniuk, O. (2018). Zhytlova zabudova i spadshchyna konstruktyvizmu v Kharkovi: vidnovyty abo «zabu-
ty»? V Bauhauz – Zaporizhzhia. Zaporizkyi modernizm i shkola Bauhauz: Universalnist yavyshch. Problemy zbere-
zhennia modernistskoi spadshchyny. Kharkiv: TOV «Disa Plius», 336-349.
Chym Kharkiv dyvuie inozemtsiv: stolytsia konstruktyvizmu ta osvitnoi ekspansii. Retrieved from: https://
kh.depo.ua/rus/kh/chim-harkiv-divue-inozemtsiv-stolitsya-konstruktivizmu-ta-03082015131100
Einhorn, A. (1933). Skhema pereplanyrovky Kharkova. Arkhytektura SSSR(6), 12
PROSLOVO. Retrieved from: http://proslovo.com/
Bozhenko Anastasiia
KHARKIV AS CAPITAL:
UTOPIA, CONSTRUCTIVISM, MEMORY (1919–1934)
The discourse of «First capital» is one of the main in identity of contemporary Kharkivites and its appearance in
memory politics is systematic. The short period in city history, when it had an official status of capital, left an unpro-
portionally big mark in collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in the Kharkiv
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
44
Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)Місто: історія, культура, суспільство № 8 (1)
architecture. Kharkiv, which during imperial period was a huge regional center for so called «Russian South» or
«Slobids’ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of Soviet era. Its territory was increased in 5,7
times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes, but by its planning structure. The «old» city was
criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as proletarian utopia with
planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in crossing of several urban concepts: city garden,
desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked
the urban space and created industrial cityscape. Among main architectural markers of new capital were Derzhprom,
Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action at-
tracted more, than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avant-garde,
utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant garde buildings
and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not
necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all.
Key words: Kharkiv, constructivism, KhTZ, capital.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211482 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T03:16:10Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Боженко, А. 2026-01-03T16:39:04Z 2020 Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) / А. Боженко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 8(1). — С. 36-44. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 94(477.56) 10.15407/mics2020.08.036 Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення. The discourse of «First capital» is one of the main in identity of contemporary Kharkivites and its appearance in memory politics is systematic. The short period in city history, when it had an official status of capital, left an unproportionally big mark in collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in the Kharkiv architecture. Kharkiv, which during imperial period was a huge regional center for so called «Russian South» or «Slobids’ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of Soviet era. Its territory was increased in 5,7 times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes, but by its planning structure. The «old» city was criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as proletarian utopia with planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in crossing of several urban concepts: city garden, desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked the urban space and created industrial cityscape. Among main architectural markers of new capital were Derzhprom, Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action attracted more, than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avant-garde, utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant garde buildings and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Київ – місто для/без держави Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) Kharkiv as capital: utopia, constructivism, memory (1919–1934) Article published earlier |
| spellingShingle | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) Боженко, А. Київ – місто для/без держави |
| title | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_alt | Kharkiv as capital: utopia, constructivism, memory (1919–1934) |
| title_full | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_fullStr | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_full_unstemmed | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_short | Столичний Харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| title_sort | столичний харків: утопія, конструктивізм, пам’ять (1919–1934 рр.) |
| topic | Київ – місто для/без держави |
| topic_facet | Київ – місто для/без держави |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211482 |
| work_keys_str_mv | AT boženkoa stoličniiharkívutopíâkonstruktivízmpamâtʹ19191934rr AT boženkoa kharkivascapitalutopiaconstructivismmemory19191934 |