Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест
Рецензія на збірку: Boto Varela, Gerardo, & Kroesen, Justin E. А. (Eds.). (2016). Romanesque Cathedrals in Mediterranean Europe: Architecture, Ritual and Urban Context. Architectura Medii Aevi 1. Turnhout, Belgium: Brepols.
Saved in:
| Published in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211593 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест / І. Левченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 123-126. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859529513611821056 |
|---|---|
| author | Левченко, І. |
| author_facet | Левченко, І. |
| citation_txt | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест / І. Левченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 123-126. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | Рецензія на збірку: Boto Varela, Gerardo, & Kroesen, Justin E. А. (Eds.). (2016). Romanesque Cathedrals in Mediterranean
Europe: Architecture, Ritual and Urban Context. Architectura Medii Aevi 1. Turnhout, Belgium: Brepols.
|
| first_indexed | 2026-03-13T07:05:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство
123
Ілля Левченко,
магістрант кафедри історії мистецтв історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
levchenko@knu.ua
РОМАНСЬКИЙ СОБОР СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я
ЯК КУЛЬТУРНИЙ ПАЛІМПСЕСТ
Boto Varela, Gerardo, & Kroesen, Justin E. А. (Eds.). (2016). Romanesque Cathedrals in Mediterranean
Europe: Architecture, Ritual and Urban Context. Architectura Medii Aevi 1. Turnhout, Belgium: Brepols
Якщо поглянути на панорами італійських міст, створені впродовж XV–XVII ст., дивуєшся: мож-
на відшукати кожну вуличку й кожен будинок у сучасному міському просторі Флоренції або ж Вене-
ції. Скажімо, Ксав’є Барал і Альтет у статті, присвяченій Сан-Пʼєтро-ді-Кастело у Венеції, аналізує
ксилографію Якопо де Барбарі. Звісно, щодо планування міста або ж вигляду певної будівлі – це
надзвичайно інформативне джерело, яке потребує все ж специфічної критики. Більшість авторів
аналізованої збірки так і підходять до аналізу споруд: застосовують формально-стилістичний ана-
ліз; намагаються реконструювати іконографічну програму собору, наскільки це дає змогу реальна
та актуалізована джерельна база; показують зміни, яких споруда зазнала впродовж історії функціо-
нування. Однак реконструйована топографія мало що дає для дослідження перцептивних процесів
людини тої доби: після багаторазового післясередньовічного перепланування міських утворень со-
бори занадто часто видаються ізольованими одиницями, що унеможливлює розуміння справжнього
призначення будівель 2.
© Левченко Ілля, 2020
1 Далі – АМА.
2 Ibid., 42.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
124
Отже, перше, про що слушно зауважують автори: романські собори, за невеликим винятком
(абсолютно буквально: на пальцях однієї руки), зазнали кардинальних змін, відповідно до конкрет-
но-історичних обставин упродовж усієї історії. «Жоден собор, побудований у IV–XII століттях, не
зберігся в первинному вигляді», – ідеться в передмові 3 (за «приклад» збереженості ставлять ба-
зиліку Сан-Джованні-ін-Латерано в Римі). З одного боку, це і є завдання нашого фаху й наш хліб.
Усі ці зміни зовнішнього вигляду споруди – це історія (але краще все ж – story). Пожежа 2019 р. у
Нотр-Дамі увійде в історію, його відбудова – теж4 ; хтось напише дисертації про стилістичні зміни, а
хтось – робитиме ці зміни (витрачаючи роки на точну реконструкцію, наприклад, знищених капіте-
лів). З іншого боку, це утруднює «розчищення шляху» до нашого предмета – середньовічного міста.
Нам треба дослідити у зворотному порядку увесь шлях, усю story споруди, аби зрозуміти, як вона
виглядала у хронологічні рамки, які ми ставимо перед собою.
Саверіо Ломартир зауважує, що місцеві хроніки не завжди узгоджені 5, тому, щоб дослідити цей
шлях, автори застосовують різнотипні джерела: писемні (передовсім ті, які стосуються діяльності
єпископів), зображальні (твори живопису, як у випадку з де Барбарі) та, звісно ж, речові – залишки
споруд. Речові джерела, своєю чергою, часто невіддільні від писемних джерел. Культура Середньо-
віччя (значною мірою услід за Античністю) – це культура вербальна, у якій живопис та (або) архі-
тектура є допоміжними. Проповідь, що замінювала собою нинішній Фейсбук і телевізор, фактично
диктувала образи, які віряни легко вгадували в (на) соборі. Це підтверджує есей Кітрі Каза (Quitterie
Cazes), присвячений Тулузькому собору Святого Стефана. Аналізуючи іконографічну програму мо-
настиря, автор передовсім бере до уваги ті капітелі, що збереглися. Претендуючи на визначальну
роль у християнському світі, собор творив свою мітологію. Деконструювати цю мітологію важче,
аніж технічну структуру собору. Ця мітологія межувала з реальністю: учорашнє реальне ставало
сьогоднішнім мітом. Арон Гурєвіч стверджував: «При вивченні творінь середньовічної культури
слід мати на увазі, що тривалий час не усвідомлювалася чітка відмінність між вигадкою і істиною» 6.
На одному з капітелів монастиря у Тулузі було зображено Святого Петра зі Святим Сатурнінусом
(засновником монастиря). Містився і такий напис: «Петро, благословивши єпископа, послав його
до міста, щоб керувати (to manage. – І. Л.) людьми...» 7. Таким способом, вірянин/монах ставився
до єпископа як уповноваженого керувати містянами (це слід розглядати в контексті григоріанського
руху як приклад інструменталізації мистецтва й собору з політичною метою). Собор став місцем,
яке репрезентувало історію міста; місцем, де виникали сакральні спільні міти й ідеологеми 8.
Іконографічним програмам соборів присвячено окремий розділ (есеї, статті Francesc Fite i
Llevot, Peter K. Klein, Mirta Serrano Coll & Esther Lozano Lopez, Jose Luis Hernando Garrido). Екзеге-
тичний підхід є класичним у цьому разі, хоч у багатьох випадках візуальне втрачало свій початковий
екзегетичний зміст 9. Марта Кол і Естер Лопес пропонують аналізувати образи собору Санта-Марія
3 AMA, 3.
4 Дещо з нових студій: Ferreira, T. M. (2019).
Notre Dame Cathedral: Another case in a growing
list of heritage landmarks destroyed by fire. Fire, 2;
Padilha, Rafael, Fernanda, A. Andaló, & Anderson,
Rocha (2020). Improving the Chronological Sorting
of Images through Occlusion: A Study on the Notre-
Dame Cathedral Fire. In ICASSP 2020–2020 IEEE
International Conference on Acoustics, Speech
and Signal Processing (ICASSP); Vannucci, P.,
et al. (2019). Structural integrity of Notre Dame
Cathedral after the fire of April 15th.; Heyman,
J. (2019). The fire at Notre-Dame cathedral. The
Structural Engineer: journal of the Institution of
Structural Engineer, 97 (7), 35–37; etc.
5 АМА, 134.
6 Гуревич, А. (1972). Категории средневековой
культуры, 5–138. Retrieved from http://www.
philology.ru/literature3/gurevich-72.htm.
7 АМА, 115.
8 Ibid., 4.
9 Ibid., 281.
Місто: історія, культура, суспільство
125
в Сео-де-Уржелі, послуговуючись монастирськими книгами 10. Потрібно, однак, мати на увазі й те,
що образи часто «живуть» позатекстово й поза реальним знанням митця. Так само як і очевидний
висновок кожного подібного дослідження: цілковита реконструкція неможлива, а тому, з огляду на
позаджерельне знання дослідника і фрагментарність джерел, той самий дослідник займається мі-
тотворенням. Міт виникає тоді, коли дослідник задовольняє своє питання, бо будь-яке джерело ли-
шається річчю-у-собі, умови існування якого на доджерельному етапі неможливо реконструювати.
Автори застосовують комплексних підхід, розглядаючи собор (у найширшому, метафоричному
сенсі) не ізольовано, а в контексті допоміжних просторів (subsidiary spaces): кампаніли, монастиря,
підсобних приміщень тощо. Разом із тим, трансформації споруд розглянуто в конкретному історич-
ному контексті. Значну увагу приділено політичному контексту функціонування собору в міському
(знову політичному) просторі. Бракує уваги до суто ментальних і повсякденних умов середньо-
вічної людини. Мішел Бачі згадує про сакральний простір, який не завжди збігається із будівлею:
«Заходячи в собор, людина приєднується до широкої християнської спільноти» 11. Цьому, на моє
переконання, слід було присвятити більше уваги. Марсель Мос, досліджуючи кулу й інтічіум, ствер-
джував, що сакральним є все, що виходить за межі буденного; це сакральне принципово змінює
суб’єкт-об’єктні взаємини 12. Деталізований аналіз цих узаємин дав би змогу краще зрозуміти об’єд-
навчу роль соборів як внутрішню (у межах однієї community в окремій адміністративній одиниці),
так і в європейській християнській community загалом.
Це ще один пункт, на якому хочу закцентувати. В університетському курсі з історії Середньо-
віччя13 мене вчили, що Європа мислилася як єдина (sic!) держава. Доволі абсурдно було це чути.
Звісно, це не була єдина європейська держава per se. Але якщо протиставити її державі «нового
типу», що виникла під час Вестфальської системи міжнародних відносин 14, то про існування такої
держави справді можна говорити про таку СОБОРну християнську державу. Зрозуміло, що собори
відіграли в цьому чи не першу роль. По-перше, романський стиль став першим загальноєвропей-
ським стилем із часів пізньої Античності 15. По-друге, відвідування соборів (наприклад, знаменитим
шляхом Сантьяго-де-Компостела) розглядали як єпитимію; міграції (перебування повсякчас in via)
також визначали образ середньовічного вірянина 16. Планування ранньороманського собору немож-
ливо уявити без раків із мощами святих. Студія Беата Бренка присвячена впливу культу святих на
італійське соборобудування 300–1200 рр. До кінця IV ст., стверджує він 17, ніхто не задумувався над
зберіганням мощей усередині приміщення собору. Однак спорудження церков над будівлями муче-
ників та подальший успіх martyrs’ churches 18 сприяв не лише розбудові таких споруд, а й переосмис-
ленню законів, за якими, нагадаю, у межах міста ховали у вкрай поодиноких випадках19. Саме місто,
за межами померія, не може бути плямоване смертю, має бути демілітаризованим, військо може
ввіходити в нього лише під час тріумфу 20. У такий спосіб виникає нове, відмінне від давньорим-
10 Ibid., 285.
11 Ibid., 187.
12 Мосс, М. (1996). Общества, обмен, личность,
176.
13 Крижановська, О., & Крижановський, О.
(2004). Історія середніх віків: Вступ до історії
західноєвропейського Середньовіччя. Курс лек-
цій. Київ: Либідь.
14 Детальніше про це див.: Медяков, А. С. (2007).
История международных отношений в Новое
время. Москва: Просвещение.
15 АМА, 1.
16 Див.: Арутюнян, Ю. (2010). Homo viator: образ
паломника в контексте средневековой европей-
ской традиции. Вестник СПбГУК, 1. Retrieved
from https://cyberleninka.ru/article/n/homo-viator-
obraz-palomnika-v-kontekste-srednevekovoy-
evropeyskoy-traditsii; Шупляк, С. (2005). Запад-
ноевропейские средневековые религиозные па-
ломничества С.П.Весн. Беларус. дзярж. ун-та.
Сер. 3, Гісторыя. Філасофiя. Псіхалогiя. Палі-
талогiя. Сацыялогiя. Эканомiка. Права, 1, 15–20;
Добиаш-Рождественская, О. (2006). Западные
паломничества в средние века. Санкт-Петербург:
Акционер и К.
17 АМА, 13.
18 Ibid., 7–13.
19 Дозвіл на похорон у місті, не тільки в Римі, а
й у муніципіях, надавали рідко. Це було особли-
вою честю і нагородою за видатні заслуги. Див.
детальніше: Сергеенко, М. (2000). Жизнь древ-
него Рима. Санкт-Петербург: Издательско-тор-
говый дом «Летний Сад»; Журнал «Нева».
20 Санктіс, Джанука де. (2015). Релігійний прос-
тір. В Умберто Еко (Ред.), Історія Європейської
цивілізації. Рим (с. 480). Харків: Фоліо.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
126
ського уявлення про місто. Поява різнотипних елементів собору, що містили мощі святих, сприяла
активному розвитку прочанства 21. Не лише конкуренція соборів за кількість і «рівень святості», а й
створення топографічної мережі таких must watch місць сприяло появі християнського конгрегаці-
йного простору в Європі (Christian congregational space).
Щодо структури, то працю укладено з доповідей двох конференцій, що відбулися в іспансько-
му місті Жироні. Фактично, це збірка статей, яка містить свою архітектоніку (із поділом на п’ять
блоків, присвячених соборобудуванню у прото-романському часі, власне романським спорудам, ур-
банному контексту споруд, їх просторовій організації та іконографічним програмам окремих собо-
рів). Уперше публіковані англійською мовою, тексти авторів дають змогу на конкретних прикладах
прослідкувати романське соборотворення упродовж тривалого періоду. Як бачимо, змінювався не
лише зовнішній вигляд соборів, а й певною мірою їхнє функціональне призначення, місце й роль у
середньовічному (і постсередньовічному) місті. Це були, безумовно, взаємозалежні процеси.
21 Норман Дейвіс стверджує, що Сантья-
го-де-Компостела, «безперечно», був одним із
чинників єдності християнського світу. Див.:
Дейвіс, Н. (2014). Європа: історія. Київ:
Основа, 294.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211593 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T07:05:37Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левченко, І. 2026-01-06T17:07:21Z 2020 Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест / І. Левченко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 123-126. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211593 Рецензія на збірку: Boto Varela, Gerardo, & Kroesen, Justin E. А. (Eds.). (2016). Romanesque Cathedrals in Mediterranean Europe: Architecture, Ritual and Urban Context. Architectura Medii Aevi 1. Turnhout, Belgium: Brepols. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Рецензії. Огляди. Хроніка Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест Article published earlier |
| spellingShingle | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест Левченко, І. Рецензії. Огляди. Хроніка |
| title | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест |
| title_full | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест |
| title_fullStr | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест |
| title_full_unstemmed | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест |
| title_short | Романський собор Середземномор’я як культурний палімпсест |
| title_sort | романський собор середземномор’я як культурний палімпсест |
| topic | Рецензії. Огляди. Хроніка |
| topic_facet | Рецензії. Огляди. Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211593 |
| work_keys_str_mv | AT levčenkoí romansʹkiisoborseredzemnomorââkkulʹturniipalímpsest |