"Рушники Перуджі" пізнього Середньовіччя і ранньомодерного часу: проблеми атрибуції та практика використання

• Опубліковано в: : Місто: історія, культура, суспільство
• Дата: 2020
• Автор: Гоцало, К.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Теми: Соціум та його повсякдення
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211594
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: "Рушники Перуджі" пізнього Середньовіччя і ранньомодерного часу: проблеми атрибуції та практика використання / К. Гоцало // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 103-119. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Через активне використання тканин у повсякденному житті, текстильні вироби пізнього Середньовіччя та ранньомодерного періоду погано збереглися до наших днів. Однак саме тканини, через особливості матеріалу, «увібрали» відомості про своїх користувачів та їхні життя. У статті досліджено тип текстилю, відомий як «рушники Перуджі»: протягом XIV–XVI ст. він був присутній в італійських помешканнях різних верств населення. З’ясовано, що такі тканини виготовляли в різних європейських містах, за межами Італії в тому числі. Однак найбільш поширеними «рушники Перуджі» були в Умбрії та Тоскані. Зроблено висновки, що велика кількість таких предметів, що їх нині з більшою вірогідністю атрибутують до різних європейських виробництв, все ж могли бути створені в італійському регіоні Умбрія. Вперше досліджено текстильний зразок XVI ст., який належить до типу «рушники Перуджі», з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. З’ясовано, що виріб було придбано колекціонерами Богданом та Варварою Ханенками в Римі, наприкінці ХIX або на початку XX ст. Його, найбільш ймовірно, вони купили у антиквара Аттіліо Симонетті, як тканину азійського походження. В 1959 році виріб було зараховано до фонду західноєвропейського декоративного мистецтва. Тканини типу «рушники Перуджі» справді часто відтворювали в італійському живописі XV–XVI ст. як такі, що асоціювалися з близькосхідною традицією в різних смислах, адже їх декорування нагадувало азійський текстиль, головним чином «шовки тіраз». Знайдено аналогії до досліджуваного предмета в інших музейних колекціях, європейських та американських. З’ясовано, що, найбільш вірогідно, тканину було створено в Італії, можливо, в регіоні Умбрія. З іншого боку, лишається ймовірність, що фрагмент орнаментальної кайми з Музею Ханенків було виготовлено в іспанському регіоні Кастилія-Леон, а тому його провенанс потребує подальшого дослідження. Визначено особливості текстильного виробництва Перуджі в XV–XVI ст. З огляду на відомості писемних джерел, місто було розвиненим центром виробництва тканин. Одразу декілька гільдій могли контролювати виробництво «рушників Перуджі». Досліджено аспект поширення перуджійського текстилю в інших регіонах Італії, в контексті чого вперше розглянуто ряд писемних документів з Флорентійського державного архіву. Різноманітні перуджійські тканини були відомими поза межами Умбрії, навіть у таких знаних центрах текстильного виробництва, як Флоренція. Заможні флорентійці використовували перуджійські тканини в повсякденному житті. Крім того, влада Перуджі запрошувала флорентійських майстрів, аби ті сприяли розвитку місцевого текстильного виробництва. Зроблено припущення щодо семантики «рушників Перуджі» в італійських міських практиках та живописі XIV–XVI ст. Досліджуваний тип виробів, окрім того, що асоціювався з близькосхідною традицією, міг ставати також символом тілесної та духовної чистоти. Due to the active use of fabrics in everyday life practices, textiles of the late Middle Ages and the early modern period are poorly preserved until these days. On the other hand, because of the peculiarities of using, fabrics “have absorbed” different information, becoming a valuable historical source. The current research concentrates on the type of textile known as “Perugia towels”. During the 14th-16th century, it was presented in Italian dwellings of different strata of society. We found out that such fabrics were made in various European cities, including outside Italy. However, “Perugia towels” were primarily spread in Umbria and Tuscany. We concluded that a large number of items which is more often attributed to different European productions and belongs to the type “Perugia towels” could be made in Umbria. The piece of the textile border of the 16th century from the collection of the Bohdan and Varvara Khanenko National Museum of Arts, which resembles the type “Perugia towels” was researched for the first time. The textile was purchased by collectors Bohdan and Varvara Khanenko in Rome in the late 19th or early 20th century. The item was most likely bought from the antiquarian Attilio Simonetti as a fabric of Asian origin. Only in 1959, the textile was included in the fund of Western European decorative art. The “Perugia towels” were indeed often reproduced in Italian painting of the 15th-16th century, as fabrics associated with the Middle Eastern tradition in various senses: their decoration often resembles Asian textiles, mainly “silk tiraz”. It was found out that the researched fabric was most likely created in Umbria. On the other hand, there is a possibility that a fragment of the ornamental border from the Khanenko Museum was made in the Spanish community Castile and Leon: its provenance needs further research. The peculiarities of Perugia textile production of the 15th-16th century were examined. According to written sources, the city was a developed centre of fabrics’ manufacturing. Several guilds could control the production of “Perugia towels”. Spreading of Perugia textiles in other regions of Italy was also investigated. In particular, a series of written documents from the State Archive of Florence were studied for the first time. Different types of Perugia fabrics were spread outside the city, even in such famous textile manufacturing centres as Florence. Wealthy Florentines indeed used Perugia fabrics in everyday life. In addition, the authorities of Perugia invited Florentine craftsmen to promote the development of local textile production. Possible semantics of “Perugia towels” in Italian urban practices and paintings of the 14th-16th century have been outlined. The researched type of textile was not only associated with a Middle Eastern tradition but could also become a symbol of physical and spiritual purity.