Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст.
До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а так...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211595 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. / А. Руднічук // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 93-102. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859579298260713472 |
|---|---|
| author | Руднічук, А. |
| author_facet | Руднічук, А. |
| citation_txt | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. / А. Руднічук // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 93-102. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а також осіб, що не проживали в містах. У нормативно-правових актах центральної влади та міст вони позначені як «пфальбюргери» та «аусбюргери». Першу категорію населення представляли в основному знать і вищий клір, а другу – селяни та нижчі верстви населення пізньосередньовічної Німеччини.
У статті проаналізовано основні тенденції розвитку цих двох соціальних категорій німецьких міст XIV–XV ст., їх термінологічне визначення в історіографії, відображення у джерелах, суперечливі моменти стосовно подвійного позначення обох термінів, статус та правове врегулювання, як зі сторони міста, так і з боку центральної влади, відмінності у їхніх відносинах із містами та центральною владою, а також винятки щодо позначення цих понять у бюргерському середовищі різних міст. Значну увагу приділено аналізу ідентифікації аусбюрегрів і пфальбюргерів у межах міського простору, на загальнодержавному рівні, причини їх прийняття до середовища бюргерського населення, основні переваги і недоліки, що приносили для міста ці громадяни. Розглянуто процеси врегулювання сплати податків аусбюргерами та пфальбюргерами, фінансові виплати, які могли надавати міста для цих соціальних прошарків. Проаналізовано причини ліквідації цих категорій населення пізньосередньовічного німецького міста, конфронтації, що виникали між радами міст і знаттю стосовно наявності таких соціальних прошарків, можливості подальшого розв’язання конфліктів, а також постанови про ліквідацію цих категорій населення, умови їх переходу до статусу повноправних бюргерів.
The social composition of the German cities of the late Middle Ages included not only citizens living directly on the territory of the burg. A number of economic, political and military factors caused the requirement for the city authorities to attract as new burghers, people from the territories adjacent to the city, and people who do not live in cities. In the regulatory legal acts of the central government and cities, they are designated as “paleburghers” and “outburghers”. The first category of such citizens was mainly represented by the noble people and upper clergy, and the second by the peasants and the lower strata of the society in the Late Medieval Germany.
This article researches the main development tendencies of these two social categories of German cities of the XIVXV centuries, their terminological definition in historiography, representation in the sources, controversial points regarding the double designation of terms, social status and legal regulation, both from the side of the city, and from central authorities, differences in their relations with cities and central admnistration, as well as exceptions to the designation of these terms in the burgher environment of different cities. It also discusses the main processes for regulating the payment of taxes by outburghers and paleburghers, financial payments that could be provided by cities for these social groups. The author analyzes the reasons for the liquidation of these categories of the population in the late medieval German city, the confrontation that arose between city councils and the nobility about the existence of such groups of society, the possibility of further resolving these issues, as well as the conditions for their transition to the status of full-fledged burghers.
|
| first_indexed | 2026-03-13T20:16:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство
93
DOI 10.15407/mics2020.10.093
УДК 94:330.34 (430) «XIV/XV»
Анна Руднічук,
аспірантка кафедри історії стародавнього світу та середніх віків
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
anna-rud@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-6835-6201
АУСБЮРГЕРИ ТА ПФАЛЬБЮРГЕРИ
У НІМЕЦЬКИХ МІСТАХ XIV–XV СТ.
До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що
проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила
потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а також
осіб, що не проживали в містах. У нормативно-правових актах центральної влади та міст вони позначені
як «пфальбюргери» та «аусбюргери». Першу категорію населення представляли в основному знать і вищий
клір, а другу – селяни та нижчі верстви населення пізньосередньовічної Німеччини.
У статті проаналізовано основні тенденції розвитку цих двох соціальних категорій німецьких міст XIV–XV
ст., їх термінологічне визначення в історіографії, відображення у джерелах, суперечливі моменти стосовно
подвійного позначення обох термінів, статус та правове врегулювання, як зі сторони міста, так і з боку
центральної влади, відмінності у їхніх відносинах із містами та центральною владою, а також винятки щодо
позначення цих понять у бюргерському середовищі різних міст. Значну увагу приділено аналізу ідентифікації
аусбюрегрів і пфальбюргерів у межах міського простору, на загальнодержавному рівні, причини їх прийняття
до середовища бюргерського населення, основні переваги і недоліки, що приносили для міста ці громадяни.
Розглянуто процеси врегулювання сплати податків аусбюргерами та пфальбюргерами, фінансові виплати,
які могли надавати міста для цих соціальних прошарків. Проаналізовано причини ліквідації цих категорій
© Руднічук Анна, 2020
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
94
населення пізньосередньовічного німецького міста, конфронтації, що виникали між радами міст і знаттю
стосовно наявності таких соціальних прошарків, можливості подальшого розв’язання конфліктів, а також
постанови про ліквідацію цих категорій населення, умови їх переходу до статусу повноправних бюргерів.
Ключові слова: пізньосередньовічне німецьке місто, аусбюргери, пфальбюргери, соціальний розвиток.
Проблематика вивчення соціального становища аусбюргерів і пфальбюргерів у пізньосеред-
ньовічному німецькому місті є актуальною в сучасній медієвістичній науці. Як аусбюргери,
так і пфальбюргери проживали поза межами міста, формально залишаючись у тому статусі,
в якому перебували до прийняття громадянства. Таке становище призводило до нестабільних від-
носин міста та центральної влади, що часто спричиняло ліквідацію в місті цих категорій населення.
Важливим залишається вивчення причин появи таких верств населення, створення їх альтернатив-
них варіантів у випадку заборон із боку центральної влади приймати аусбюргерів чи пфальбюргерів
як громадян міста, а також аналіз системи їх оподаткування.
Джерельна база цієї теми є доволі обширною. Варто згадати документи, вміщені у збірці 1936 р.
«Німецьке місто XIV–XV ст.» (переклад і коментарі – радянської дослідниці В. Стокліцької-Тере-
шкович), зокрема «Угоду між містом Страсбургом та страсбурзьким єпископом 1368 р.», що регла-
ментувала основні взаємовідносини між аусбюргерами та містом і єпископом, основні повинності
та сплату податків1. Золота Булла Карла IV від 1356 р., вміщена у однойменній збірці документів
Німецького Імперського Архіву за редакцією Й. К. Люніга, передбачала заборону приймати пфаль-
бюргерів як громадян міст Німеччини2. Іншим важливим документом є «Постанова про найвищий
загальний Рейнський мир» від 19 серпня 1310 р., вміщена у збірці документів «Офіційні постано-
ви та акти імператорів та князів», опублікованій 1906 р. за редакцією Й. Швальма3. Вона містить
інформацію про умови отримання пфальбюргерами громадянства у містах під час ліквідації цього
інституту.
Дослідженням розглядуваної проблематики займалися як вітчизняні, так і зарубіжні автори. Ні-
мецька історіографія представлена такими дослідниками, як Г. фон Шмоллер, Б. Асмус, П. Бліклє,
П. Гессе, та Е. Ізенманн. У праці Г. фон Шмоллера «Страсбург під час боротьби гільдій та реформи
його конституції та управління у XV ст.», що вийшла 1875 р., автор аналізує відмінності у соціаль-
ному становищі аусбюргерів і пфальбюргерів, а також дає їх категоріальне визначення4. Б. Асмус,
досліджуючи наприкінці ХХ ст. соціальний розвиток середньовічного Геттінгена, наголошувала на
особливому складі населення, що входило до прошарку аусбюргерів і дещо відрізнялося від за-
гальноприйнятого в усіх інших містах5. Тематики розвитку інститутів «аусбюргерства» у м. Кельн
торкається П. Гессе у своїй дисертації «Відомості із Кельна. Дослідження листів міської ради в часи
Нойсської війни», яка вийшла у 2012 р.6 Автор розглядає конфлікти міста із місцевим єпископом, а
1 Стоклицкая-Терешкович, В. (Cост.) (1936).
Договор между городом Страсбургом и стра-
сбургским епископом, 1368 г. В Немецкий город
XIV–XV вв. (с. 152–153). Москва: Государствен-
ное социально-экономическое издательство.
2 Lünig, von J. (1713). Die Hoch-Teutsche
Ubersetzung der Güldenen Bull Kaysers Carl des
Vierten, 1356, In Das Teutsche Reichs-Archiv
(Bd. 1, S. 34–53). Leipzig: Friedrich Lanckische
Erben Verlag.
3 Schwalm, J. (Ed.). (1906). Constitutio pacis
generalis ad Rhenum superiorem. 19 Aug. 1310,
In Constitutiones Et Acta Publica Imperatorum
Et Regum (pp. 355–358). Hannoverae, Impensis
Bibliopolii Hahniani, Tomus 4.
4 Schmoller, von G. (1875). Strassburg zur Zeit der
Zunftkämpfe und die Reform seiner Verfassung und
Verwaltung im XV. Jahrhundert: Rede gehalten zur
Feier des Stiftungsfestes der Universität Strassburg
am 1. Mai 1875. Strassburg, Trübner.
5 Asmus, B. (1987). Die Bevölkerung: Entwicklung
und Sozialstruktur. In D. von Denecke, & H.-M.
Kühn (Eds.). Göttingen: Von den Anfängen bis zum
Ende des Dreissigjährigen Krieges (Bd. 1, S. 161–
199). Göttingen: Vandenhoeck und Ruprech.
6 Hesse, P. (2012). Nachrichten aus Köln. Studien
zu den Briefen des städtischen Rats zur Zeit des
Neusser Krieges, Inaugural-Dissertation zur
Erlangung des Doktorgrades an der Philosophischen
Fakultät der Universität zu Köln. Universität zu
Köln, Köln.
Місто: історія, культура, суспільство
95
також заходи, яких воно вживало з метою залучення німецьких князів із прилеглих територій для
підтримки у конфронтації із кліром. Сучасний німецький дослідник Е. Ізенман у праці «Німецьке
місто в середньовіччі (1150–1550 рр.): устрій міста, закон, конституція, міське ополчення, церква,
суспільство, економіка», друга редакція якої побачила світ у 2014 р., підкреслює відмінність між
аусбюргерами та пфальбюргерами, досліджує їхній соціальний статус, а також переваги і недоліки,
які ці категорії населення могли принести для пізньосередньовічного німецького міста7. Серед анг-
лійської історіографії варто виділити роботи Т. Скотта «Місто-держава в німецькомовних країнах»8
і «Місто та держава в Німеччині у 1350–1600 рр.»9, де автор аналізує причини та альтернативні
шляхи розв’язання проблеми заборон пфальбюргерів у пізньосередньовічних німецьких містах. По-
між праць українських авторів згадаємо статтю відомого медієвіста В. Дятлова «“Хаусгеноссен”
у німецьких містах XV–XVI ст.»10, де історик дає пояснення терміна «пфальбюргери» у контексті
переходу маргінальних верств населення без власного житла до цієї категорії міських жителів.
Хронологічні межі статті охоплюють XIV–XV ст. У цей період відбулися зміни у соціальному
становищі пфальбюргерів та аусбюргерів, а саме спроби ліквідації цих станів, пошуки альтернатив-
них інституцій.
Метою цієї статті є розкриття на основі джерел та спеціальної історичної літератури основних
аспектів соціального розвитку пфальбюргерів та аусбюргерів у пізньосередньовічному німецькому
місті.
Соціальний статус аусбюргерів і пфальбюргерів у німецьких містах пізнього Середньовіч-
чя пов’язаний із їх позначенням у джерелах та історіографії. У нормативно-правових актах, що
стосуються німецьких міст XIV–XV ст., аусбюргери в основному згадані як «uzburgere»11 або «uz
burgere»12. Пфальбюргери позначені в офіційних документаціях міст Німеччини як «pfalburgerе»13
або «phalburgerе»14. Нормативно-правові акти XIV–XV ст. свідчать про них як «про громадян, що
їх зазвичай називають пфальбюргерами» («civibus, qui pfalburger dicuntur vulgariter»)15. Таке форму-
7 Isenmann, E. (2014). Die deutsche Stadt im
Mittelalter 1150–1550: Stadtgestalt, Recht,
Verfassung, Stadtregiment, Kirche, Gesellschaft,
Wirtschaft. 2te Auflage. Köln: Böhlau Verlag.
8 Scott, T. (2007). The City-State in the German-
speaking Lands. In Ch. Ocker, M. Printy,
P. Starenko, & P. Wallace (Eds.), Politics and
Reformations: Communities, Polities, Nations, and
Empires (pp. 3–66). Leiden, Boston: BRILL.
9 Scott, T. (2001). Town and country in Germany,
1350–1600. In S. R. Epstein (Ed.), Town and
Country in Europe, 1300–1800 (pp. 202–229).
Cambridge: Cambridge University Press.
10 Дятлов, В. (2007). «Хаусгеноссен» в немецких
городах XV–XVI вв. Вестник Удмуртского
университета. Серия «История и филология»,
7, 108–122.
11 Witte, von H., & Wolfram, G. (1896). Bischof
Friedrieh sehließt mit der Stadt der Äusbürger
weigen einen fünfjährigen Vergleich. 1377 Februar
6. In Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische
Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd. 5, 2-te Hälfte, S.
930). Straßburg: Verlag von K. Trübner.
12 Historische Comission Bei der Könige Akademie der Wissenschaften. (1865). Zweiter Zunftbrief. 1368, Dec. 16. Die Augsburger
Chronik von 1368 bis 1406 mit Fortsetzung bis 1447. In Die Chroniken der Schwäbischen Städte. Augsburg, Hrsg. durch die Historische
Comission Bei der Könige Akademie der Wissenschaften (Bd. 1, S. 145). Leipzig: Verlag von G. Hirzel.
13 Schwalm, von J. (1906). Epistola de coronatione medolanensi et pace generali. 1311 Januar 7. In Constitutiones Et Acta Publica
Imperatorum Et Regum (p. 480). Hannoverae: Impensis Bibliopolii Hahniani, Tomus 4.
14 Witte, von H., & Wolfram, G. (1896). Kaiser Karl IV gebietet der Stadt Straßburg, ihre Pfahlbürger abzuthun. 1372 October 7. In
Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd. 5, 2-te Hälfte, S. 802). Straßburg: Verlag von K. Trübner.
15 Schwalm, von J. Epistola de coronatione medolanensi, 480.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
96
лювання корелюється із більш раннім позначенням у латиномовних джерелах ХІІІ ст., де німецьких
бюргерів із заміських територій називали «неосілими громадянами», тобто «cives non residentes,
quod vulgo appellatur paleburger»16, що свідчить про наявність як офіційного, так і часто вживаного
позначення для цієї категорії населення. Обидва терміни у документах іноді вживають одночас-
но щодо однієї й тієї самої категорії населення. Приміром, у наказі Карла IV до м. Страсбург від
7 жовтня 1372 р., де йдеться про вимогу припинити приймати пфальбюргерів як своїх громадян, ці
поняття є тотожними: «...аусбюргери, яких називають пфальбюргерами» («...soliche auzburger, die
man nennet phalburger»)17. При цьому правитель окреслює осіб, яких має на увазі: «Ми дізналися...
що князі, рицарі та кнехти не хочуть дотримуватися миру... в Ельзасі через... людей, яких ви відняли
та прийняли і маєте в якості своїх бюргерів»18.
Постанови та нормативні акти рідко надають конкретні визначення стосовно цих двох катего-
рій. Зокрема, у виданій 1356 р. Золотій Буллі пфальбюргери характеризуються як «громадяни та
піддані», які «прагнуть скинути з себе пута... підданства... знайти житло в інших містах та стати
громадянами там, проте, насправді продовжують проживати на землях їх колишніх господарів...
претендуючи (водночас) на користування вольностями і захистом тих міських громад, до яких вони
так переходять...»19.
Щодо аусбюргерів ідентифікація у нормативних актах відбувається не зовсім чітко. Укладена
1368 р. угода між містом Страсбург та єпископом Іоанном ІІІ щодо аусбюргерів виділяє серед них
знатних осіб окремим положенням: «...ті аусбюргери Страсбурга, які належать до знаті, і які пересе-
лилися в наші володіння та осіли там, повинні бути звільнені від “Bede”»20. Загалом же аусбюргери
у цьому джерелі згадуються як люди, «які живуть серед нас у всіх наших містах, селах і володін-
нях»21. Хоча є й одне твердження, що натякає на їх належність до знаті, коли в угоді йдеться про слуг
осілих міських жителів, які мешкають «у володіннях та дворах» аусбюргерів22.
Наприкінці ХІХ ст. німецький економіст та історик Г. фон Шмоллер щодо міста Страсбурга
пфальбюргерами називав міських жителів і селян, які проживають за межами міста. Аусбюргерів,
на думку дослідника, представляла знать, що не мешкала в містах, але перебувала у ленних або
службових зв’язках із прилеглими до міста територіями23.
Сучасний німецький історик Е. Ізенман дещо розширює ці поняття. Обидва терміни не мають
чіткого розрізнення в постановах та нормативних актах, тому часто здаються взаємозамінними. До
того ж термін «аусбюргер» має ширше значення і може охоплювати пфальбюргерів, тому іноді його
використовували в міських джерелах для того, щоб уникнути негативного позначення пфальбюрге-
рів щодо селян. Пфальбюргерами Е. Ізенман називає осіб, що мешкають на прилеглих територіях,
набувають права, аналогічні громадянським, проте продовжують проживати за межами міста, на
довколишніх землях. Вони сплачують податки у міську скарбницю, дають клятву місту, захищають
16 Böhmer, von J. F. (1836). Städtetag zu
Worms. 1254 Oct. 6. In Codex diplomaticus
Moenofrancofurtanus. Urkundenbuch der
Reichsstadt Frankfurt (1 T., S. 105). Frankfurt am
Main, Franz Varrentrapp,
17 Witte, von H., & Wolfram, G. Kaiser Karl IV, 803.
18 Ibid., 803.
19 Lünig, von J. Die Hoch-Teutsche Ubersetzung,
45.
20 Стоклицкая-Терешкович, В. Договор между
городом Страсбургом, 152.
21 Там же.
22 Там же, 153.
23 Schmoller, von G. Strassburg zur Zeit der
Zunftkämpfe, 34.
Місто: історія, культура, суспільство
97
бюргерські права упродовж певного періоду, а також підпорядковуються міській юрисдикції. Щоб
закріпитися у місті, вони можуть купувати там оподатковане майно та проживати певний час24.
Походження терміна пов’язане з тим, що потенційні громадяни проживали в межах прилеглої
місцевості, буквально на окраїнних територіях міста («an den Pfählen der Stadt»)25. Український уче-
ний В. О. Дятлов позначає пфальбюргерів як своєрідних «посадських жителів» або «міщан»26. До
аусбюргерів належать наділена землею знать, графи, лицарі, що мають будь-яку власність, знатні
зброєносці та вільні особи, які отримали бюргерські права без обов’язкового осідання у місті, а та-
кож клірики, служителі духовних орденів та об’єднань27.
Деякі міста щодо термінологічного визначення «аусбюргерів» та «пфальбюргерів» могли стано-
вити винятки. Б. Асмус, вивчаючи ці категорії населення у м. Геттінгені, зауважила, що вони дещо
відрізнялися від згаданих вище верств, які проживали в імперських містах. Дослідниця об’єднує
два поняття та відносить до них учених, пасторів із прилеглих місцевостей, юристів, чиновників,
що служили правителям довколишніх земель, а також синів місцевих бюргерів, які здобували освіту
на інших територіях. Останні часто проживали на інших територіях, проте зберігали громадянство
Геттінгена для того, щоб мати змогу отримати під час повернення батьківський будинок та вступити
до місцевих гільдій. Причиною такої тенденції було те, що під час спадкування майна у Геттінгені
немісцевим жителем останній повинен був стати громадянином міста упродовж року. Інакше він
втрачав спадок або ж спадок обкладали високим податком28.
Концентрація, кількість, потреба міста в аусбюргерах і пфальбюргерах залежала в основному
від територіальних та політичних особливостей. Зокрема, періодичні домовленості Кельна із рейн-
ським дворянством протягом XIV–XV ст. можна розглядати як специфічну заміну неспроможності
сформувати на прилеглих землях масштабні сільські поселення29.
На початку XV ст. деякі міста почали відмовлятися від пфальбюргерства на користь аусбюрге-
рів: Аугсбург позбавився від селян, що проживали неподалік від міста, натомість надавав бюргер-
ські права знаті. Останні залишалися бажаними громадянами для німецьких міст XIV–XV ст., тому
що знать забезпечувала військовий і дипломатичний захист, зокрема доступ до замків. Інститут
«пфальбюргерства» надавав тільки юридичну основу економічному проникненню міста до сіль-
ської місцевості. Проте цей аспект приносив міській адміністрації як додаткові прибутки, так і зо-
бов’язання, які воно не завжди прагнуло виконувати30.
Отримання селянами фіктивного громадянства створювало незручності для князів та централь-
ної влади, а також своєрідну невизначеність у їхньому соціальному становищі. Пфальбюргери зали-
шалися селянами, бо продовжували займатися землеробством і мали феодала, але політично вони
були міщанами, оскільки потрапляли під юрисдикцію міського законодавства, могли користуватися
його захистом31. Це викликало невдоволення у багатьох князів. Приміром, єпископ Страсбурга Йо-
24 Isenmann, E. Die deutsche Stadt im Mittelalter,
149.
25 Gothein, von E. (1892). Wirtschaftsgeschichte
des Schwarzwaldes und der angrenzenden
Landschaften. Strassburg, Verlag von Karl J.
Trübner, Bd. 1. Städte- und Gewerbegeschichte,
175.
26 Дятлов, В. «Хаусгеноссен» в немецких
городах, 116.
27 Isenmann, E. Die Deutsche Stadt im Mittelalter,
150.
28 Asmus, B. (1987). Die Bevölkerung, 184.
29 Scott, T. The City-State, 59.
30 Ibid., 60.
31 Blickle, P. (2000). Kommunalismus. Skizzen
einer gesellschaftlichen Organisationsform:
Oberdeutschland. München: R. Oldenbourg Verlag,
Bd. 1, 126.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
98
ган фон Ліхтенберг скаржився 1356 р. на Рейхстазі у м. Мец, що багато селян переходять до фіктив-
ного бюргерства, через що зменшується обсяг виконаних ними повинностей32.
Місто могло приймати до лав громадян селян, що проживали за його межами, не враховуючи
інтересів центральної влади. Зокрема, шпеєрський єпископ Лампрехт фон Брунн у листі до ради
та бургомістра Страсбурга 1366 р. скаржився стосовно включення нових громадян: «...пфальбюр-
гери, яких ви на деякий час прийняли до себе, попри загальні заборони пана нашого імператора та
кюрфюрстів, та... надалі плануєте у себе залишити, тому що вони не хочуть вас покидати... тих, які
належать державі, ними вона володіє, прийняли без дозволу державного та завдали збитків»33.
Пфальбюргери стали причиною страху перед військовими заворушеннями. Зокрема, у 1431 р.
імператор Сигізмунд висловлював занепокоєння стосовно того, що останні можуть спричинити
конфлікти у Швабії34.
Офіційні закони про заборону перебування пфальбюргерів як громадян міста, прийняті німець-
кими правителями, набирали сили не одразу. Приміром, у Золотій Буллі 1356 р. Карл IV заборонив
приймати пфальбюргерів до міст: «...відтепер і надалі згадані громадяни та піддані (пфальбюрге-
ри. – А. Р.) ...в жодному разі не повинні ні в яких землях, місцевостях і провінціях Священної імперії
отримувати права і вольності тих міських громад... громадянства яких вони... домагаються... Якщо
тільки вони, насправді, без обману, переселяються з усім своїм майном в ці міста... там проживають,
приймаючи... на себе... міське право, податки, повинності... та інші подібні зобов’язання...»35.
Хоча кількість громадян міста, що проживали за його межами, могло дещо зменшитися, однак
вони не зникли зовсім. Зміни відбувалися залежно від ступеня підпорядкування територій централь-
ній владі, а також доцільності самих інституцій. У Нюрнберзі, де були стійкі імперські зв’язки, про-
довжували дотримуватися букви офіційного закону та ліквідували ці верстви населення. В інших
містах інститутам «пфальбюргерства», а пізніше й «аусбюргерства» вдалося трансформуватися.
Приміром, у Франкфурті всі сільські жителі приміських територій офіційно переходили під судову
юрисдикцію міста. Пізніше, у XV ст. зміни торкнулися й аусбюргерів: замість них було запровадже-
но низку повинностей та захисних об’єднань, зокрема можливості доступу до замків (т. зв. право
відкриття, або Öffnungsrecht). Швабським містам вдалося зберегти обидва інститути. Хоча Ульм
провадив подібну політику стосовно знаті доволі «дозовано», а згодом зовсім дистанціювався від
неї. На території Ельзасу кількість бюргерів, що проживала за межами міст, навіть збільшилася36.
Забороняючи пфальбюргерів, центральна влада надавала їм можливість стати повноцінними
громадянами міста. У Земському мирі 19 серпня 1310 р. Генріх VII постановив для міст Страсбурга
та Базеля: «Всі пфальбюргери повинні піти, а якщо вони хочуть стати бюргерами, то повинні без-
перервно перебувати (в місті. – А. Р.) зимою та влітку. Крайнім терміном... має бути день Святого
32 Blickle, P. (2001). “Doppelpass” im Mittelalter.
Ausbürger in oberdeutschen und schweizerischen
Städten und der Verfall der feudalen Herrschaft.
In H. von Bräuer, & E. Schlenkrich, Die Stadt als
Kommunikationsraum. Beiträge zur Stadtgeschichte
vom Mittelalter bis ins 20. Jahrhundert (S. 44).
Leipzig: Leipziger Universitätsverlag.
33 Witte, von H., & Wolfram, G. (1896) Bischof
Lamprecht von Speyer an Straßburg. 6 Januar 1366.
In Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische
Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd. 5, 2-te Hälfte,
S. 547). Straßburg, Verlag von K. Trübner.
34 Blickle, P. (2001). “Doppelpass” im Mittelalter,
44.
35 Lünig, von J. Die Hoch-Teutsche Ubersetzung,
45.
36 Scott, T. Town and country in Germany, 208.
Місто: історія, культура, суспільство
99
Мартіна (11 листопада. – А. Р.), щоб нам повідомити... чи вони бюргерами бажають стати, чи ні.
І того, хто відмовиться, як було написано вище, жодне місто не повинно вважати бюргером»37.
Щодо оподаткування аусбюргерів, то воно складалося із грошових виплат та несення відпо-
відних повинностей. Зокрема, у Страсбурзі основним податком для них вважався Bannbede, тобто
податок для тих, хто проживає на лінії міста: «...аусбюргери зазначеного міста Страсбурга, живуть
серед нас і в наших володіннях і мають там своє постійне місцеперебування, не повинні давати... в
більшому розмірі, ніж раніше, податок, іменований “Bannbede”...»38. До додаткових зобов’язань на-
лежали такі: «...брати участь у несенні вартової служби і прокладанні ровів разом з іншими нашими
людьми...»39.
Своєрідну вигоду від аусбюргерів для міста Страсбург надавала участь перших у можливих
союзах: «Вони повинні брати участь у всіх союзах, які утворюються в наших містах, селах і воло-
діннях... також пропорційно своїй чисельності брати участь при укладенні цих союзів»40.
Податки іноді могли бути фіксованими, залежно від стану, до якого належав аусбюргер. Примі-
ром, в Аугсбурзі, «якщо він є аусбюргер із лицарського стану (helmsgenos), то повинен він пів року
перебувати в місті та заплатити десять фунтів пфенінгів на будівництво...»41.
Знатні громадяни міста, що проживали за його межами, входили у загальну судову юрисдикцію:
«...Аусбюргерів Страсбурга судять ті самі суди, що й інших людей, які живуть у наших містах, селах
і володіннях...»42.
Якщо аусбюргери були для міста важливими громадянами, то й воно зі свого боку могло здійс-
нювати певні виплати. Зокрема, у 1418 р. м. Кельн мало розбіжності із місцевим архієпископом
Дітріхом фон Моерсом. Бюргери уклали союз із герцогом Адольфом фон Бергом, який допомагав
їм у боротьбі проти клірика. Сигізмунд І Люксембург, який на прохання єпископа наказав герцогу
припинити відносини з містом, примусив шукати інших можливостей альянсу. Тому місто Кельн
приймало до своїх лав як громадян представників знаті, роблячи їх аусбюргерами. Щоб краще за-
кріпити подібних бюргерів на нових місцях, місто виплачувало щорічну ренту, яку не можна було
позичати, закладати або продавати, а її розмір залежав від кількості наданих у розпорядження мі-
ста контингенту. До ренти також належала й додаткова оплата, що зазвичай сягала декілька сотень
гульденів. Якщо одна зі сторін хотіла розірвати угоду, то мала повернути назад ці виплати. У цьому
випадку сума була доволі обтяжливою для аусбюргерів, тому слугувала неабияким фактором про-
довження відносин із Кельном. Ще одним способом закріпити знатного громадянина було оренду-
вання житла за рахунок міста на момент перебування там аусбюргера43. Ці заходи сприяли кращому
зв’язку міста та знаті.
Отже, соціальний розвиток аусбюрегрів і пфальбюргерів у пізньосередньовічному німецькому
місті відбувався нерівномірно, а їх поява у бюргерському середовищі залежала в основному від
37 Schwalm, von J. Constitutio pacis generalis, 355.
38 Стоклицкая-Терешкович, В. Договор между
городом Страсбургом, 152.
39 Там же.
40 Там же.
41 Historische Comission Bei der Könige Akademie,
145.
42 Стоклицкая-Терешкович, В. Договор между
городом Страсбургом, 153.
43 Hesse, P. Nachrichten aus Köln, 60.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
100
потреби міста сформувати зону економічного впливу або військового захисту на прилеглих тери-
торіях. Аналіз джерел та історіографії показав, що ці два поняття є доволі варіативними. Умовно
можна віднести аусбюргерів до середовища знаті та вищого кліру, а пфальбюргерів – до селян і ниж-
чих верств населення Німеччини. Виняток могли становити такі міста, як Геттінген, позаміськими
бюргерами у яких були викладачі університетів, діти бюргерів, що проходили навчання на інших
територіях, і священники. Реалізація постанов стосовно ліквідації аусбюргерів і пфальбюргерів за-
лежала від ступеня зв’язку міста із центральною владою та відбувалася нерівномірно, іноді з пошу-
ками альтернативних інституцій. У таких імперських містах, як Нюрнберг, ліквідація відбувалася
інтенсивніше. Натомість інші міста, подібно до Швабії, продовжували приймати до громадянського
середовища аусбюргерів і пфальбюргерів або шукати альтернативні замінники. Оподаткування цих
категорій населення передбачало фінансові виплати, а у випадку аусбюргерів також несення вій-
ськової повинності, вступ до міських союзів і надання власного замку у разі військових конфліктів.
Перспективи подальших досліджень із проблематики розвитку інституцій «пфальбюргерства»
та «аусбюргерства» в німецьких містах XIV–XV ст. залишаються відкритими. Зокрема, варто при-
ділити увагу системі оподаткування громадян міст із сільських територій, кількісному складу обох
категорій позаміського бюргерства. Також ця тематика потребує докладнішого аналізу подібних
верств населення у контексті порівняння регіональних особливостей у межах Німеччини.
References
Asmus, B. (1987). Die Bevölkerung: Entwicklung und Sozialstruktur, Göttingen: Von den Anfängen bis zum
Ende des Dreissigjährigen Krieges. In D. Denecke, H.-M. Kühn (Eds.). Göttingen: Von den Anfängen bis zum Ende
des Dreissigjährigen Krieges (Bd. 1, S. 161–199). Göttingen: Vandenhoeck & Ruprech.
Blickle, P. (2000). Kommunalismus. Skizzen einer gesellschaftlichen Organisationsform: Oberdeutschland.
München: R. Oldenbourg Verlag.
Blickle, P. (2001). “Doppelpass” im Mittelalter. Ausbürger in oberdeutschen und schweizerischen Städten und
der Verfall der feudalen Herrschaft’. In H. Bräuer, & E. Schlenkrich (Eds.), Die Stadt als Kommunikationsraum. Be-
iträge zur Stadtgeschichte vom Mittelalter bis ins 20. Jahrhundert (S. 37–48). Leipzig: Leipziger Universitätsverlag.
Böhmer, J. F. (1836). Städtetag zu Worms. 1254 Oct. 6. In Codex diplomaticus Moenofrancofurtanus. Urkun-
denbuch der Reichsstadt Frankfurt (1. Teil., S. 104–106). Frankfurt am Main: Franz Varrentrapp.
Dyatlov, V. (2007). “Hausgenossen” v nemetskikh gorodakh XV–XVI vv. Vestnik Udmurtskogo universiteta.
Seriya Istoriya i filologiya, 7, 108–122.
Gothein, E. (1892). Wirtschaftsgeschichte des Schwarzwaldes und der angrenzenden Landschaften. Strassburg:
Verlag von Karl J. Trübner.
Місто: історія, культура, суспільство
101
Hesse, P. (2012). Nachrichten aus Köln. Studien zu den Briefen des städtischen Rats zur Zeit des Neusser Krieg-
es. Inaugural-Dissertation zur Erlangung des Doktorgrades an der Philosophischen Fakultät der Universität zu Köln.
Universität zu Köln, Köln.
Historische Comission Bei der Könige Akademie der Wissenschaften. (1865). Zweiter Zunftbrief. 1368, Dec.
16. Die Augsburger Chronik von 1368 bis 1406 mit Fortsetzung bis 1447. In Die Chroniken der schwäbischen Städte.
Augsburg (Bd. 1, S. 135–149). Leipzig: Verlag von G. Hirzel.
Isenmann, E. (2014). Die deutsche Stadt im Mittelalter 1150–1550: Stadtgestalt, Recht, Verfassung, Stadtregi-
ment, Kirche, Gesellschaft, Wirtschaft. Köln: Böhlau Verlag.
Lünig, von J. (1713). Die Hoch-Teutsche Ubersetzung der güldenen Bull Kaysers Carl des Vierten. In Das Teut-
sche Reichs-Archiv (Bd. 1, S. 34–53). Leipzig: F. Lanckische Erben Verlag.
Schmoller, von G. (1875). Strassburg zur Zeit der Zunftkämpfe und die Reform seiner Verfassung und Verwal-
tung im XV. Jahrhundert: Rede gehalten zur Feier des Stiftungsfestes der Universität Strassburg am 1. Mai 1875
Strassburg Trübner, Strassburg: Trübner.
Schwalm J. (1906). Constitutio pacis generalis ad Rhenum superiorem. 19 Aug. 1310. In Constitutiones Et Acta
Publica Imperatorum Et Regum (pp. 355–358). Hannoverae: Impensis Bibliopolii Hahniani, Tomus 4.
Schwalm J. (1906). Epistola de coronatione medolanensi et pace generali. 1311 Januar 7. Constitutiones Et Acta
Publica Imperatorum Et Regum. In Constitutiones Et Acta Publica Imperatorum Et Regum (pp. 49–480). Hannove-
rae: Impensis Bibliopolii Hahniani.
Scott, T. (2001). Town and country in Germany, 1350–1600. In S. R. Epstein (Ed.), Town and Country in Europe,
1300–1800 (pp. 202–229). Cambridge: Cambridge University Press.
Scott, T. (2007). The City-State in the German-speaking Lands. In Ch. Ocker, M. Printy, P. Wallace, & P. Sta-
renko (Eds.), Politics and Reformations: Communities, Polities, Nations, and Empires (pp. 3–66). Leiden, Boston:
BRILL.
Stoklitskaya-Tereshkovich, V. (1936). Dogovor mezhdu gorodom Strasburgom i strasburgskim yepiskopom,
1368 g. In Nemetskiy gorod XIV–XV vv. (pp. 152–153). Moskva: Gosudarstvennoye sotsial’no-ekonomicheskoye
izdatel’stvo.
Witte H., & Wolfram G. (1896). Bischof Friedrieh sehließt mit der Stadt der Äusbürger weigen einen fünfjähri-
gen Vergleich. 1377 Februar 6. In Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd.
5, 2-te Hälfte, S. 930–931). Straßburg: Verlag von K. Trübner.
Witte H., & Wolfram G. (1896). Bischof Friedrieh sehließt mit der Stadt der Äusbürger weigen einen fünfjähri-
gen Vergleich. 1377 Februar 6. In Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd.
5, 2-te Hälfte, S. 930–931). Straßburg: Verlag von K. Trübner.
Witte H., & Wolfram G. (1896). Kaiser Karl IV gebietet der Stadt Straßburg, ihre Pfahlbürger abzuthun. 1372
October 7. In Urkundenbuch der Stadt Strassburg. Politische Urkunden von 1365 bis 1380 (Bd. 5, 2-te Hälfte, S.
802–803). Straßburg: Verlag von K. Trübner.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
102
Anna Rudnichuk
OUTBURGHERS AND PALEBURGHERS IN GERMAN
CITIES DURING THE XIV-XV CENTURIES
The social composition of the German cities of the late Middle Ages included not only citizens living directly on
the territory of the burg. A number of economic, political and military factors caused the requirement for the city
authorities to attract as new burghers, people from the territories adjacent to the city, and people who do not live in
cities. In the regulatory legal acts of the central government and cities, they are designated as “paleburghers” and
“outburghers”. The first category of such citizens was mainly represented by the noble people and upper clergy, and
the second by the peasants and the lower strata of the society in the Late Medieval Germany.
This article researches the main development tendencies of these two social categories of German cities of the XIV-
XV centuries, their terminological definition in historiography, representation in the sources, controversial points
regarding the double designation of terms, social status and legal regulation, both from the side of the city, and from
central authorities, differences in their relations with cities and central admnistration, as well as exceptions to the
designation of these terms in the burgher environment of different cities. It also discusses the main processes for
regulating the payment of taxes by outburghers and paleburghers, financial payments that could be provided by cities
for these social groups. The author analyzes the reasons for the liquidation of these categories of the population in
the late medieval German city, the confrontation that arose between city councils and the nobility about the existence
of such groups of society, the possibility of further resolving these issues, as well as the conditions for their transition
to the status of full-fledged burghers.
Keywords: Late Medieval city, outburghers, paleburghers, social development.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211595 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T20:16:56Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Руднічук, А. 2026-01-06T17:07:35Z 2020 Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. / А. Руднічук // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 93-102. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211595 94:330.34 (430) «XIV/XV» 10.15407/mics2020.10.093 До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а також осіб, що не проживали в містах. У нормативно-правових актах центральної влади та міст вони позначені як «пфальбюргери» та «аусбюргери». Першу категорію населення представляли в основному знать і вищий клір, а другу – селяни та нижчі верстви населення пізньосередньовічної Німеччини. У статті проаналізовано основні тенденції розвитку цих двох соціальних категорій німецьких міст XIV–XV ст., їх термінологічне визначення в історіографії, відображення у джерелах, суперечливі моменти стосовно подвійного позначення обох термінів, статус та правове врегулювання, як зі сторони міста, так і з боку центральної влади, відмінності у їхніх відносинах із містами та центральною владою, а також винятки щодо позначення цих понять у бюргерському середовищі різних міст. Значну увагу приділено аналізу ідентифікації аусбюрегрів і пфальбюргерів у межах міського простору, на загальнодержавному рівні, причини їх прийняття до середовища бюргерського населення, основні переваги і недоліки, що приносили для міста ці громадяни. Розглянуто процеси врегулювання сплати податків аусбюргерами та пфальбюргерами, фінансові виплати, які могли надавати міста для цих соціальних прошарків. Проаналізовано причини ліквідації цих категорій населення пізньосередньовічного німецького міста, конфронтації, що виникали між радами міст і знаттю стосовно наявності таких соціальних прошарків, можливості подальшого розв’язання конфліктів, а також постанови про ліквідацію цих категорій населення, умови їх переходу до статусу повноправних бюргерів. The social composition of the German cities of the late Middle Ages included not only citizens living directly on the territory of the burg. A number of economic, political and military factors caused the requirement for the city authorities to attract as new burghers, people from the territories adjacent to the city, and people who do not live in cities. In the regulatory legal acts of the central government and cities, they are designated as “paleburghers” and “outburghers”. The first category of such citizens was mainly represented by the noble people and upper clergy, and the second by the peasants and the lower strata of the society in the Late Medieval Germany. This article researches the main development tendencies of these two social categories of German cities of the XIVXV centuries, their terminological definition in historiography, representation in the sources, controversial points regarding the double designation of terms, social status and legal regulation, both from the side of the city, and from central authorities, differences in their relations with cities and central admnistration, as well as exceptions to the designation of these terms in the burgher environment of different cities. It also discusses the main processes for regulating the payment of taxes by outburghers and paleburghers, financial payments that could be provided by cities for these social groups. The author analyzes the reasons for the liquidation of these categories of the population in the late medieval German city, the confrontation that arose between city councils and the nobility about the existence of such groups of society, the possibility of further resolving these issues, as well as the conditions for their transition to the status of full-fledged burghers. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Соціум та його повсякдення Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. Outburghers and paleburghers in german cities during the XIV-XV centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. Руднічук, А. Соціум та його повсякдення |
| title | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. |
| title_alt | Outburghers and paleburghers in german cities during the XIV-XV centuries |
| title_full | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. |
| title_fullStr | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. |
| title_full_unstemmed | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. |
| title_short | Аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах XIV–XV ст. |
| title_sort | аусбюргери та пфальбюргери у німецьких містах xiv–xv ст. |
| topic | Соціум та його повсякдення |
| topic_facet | Соціум та його повсякдення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211595 |
| work_keys_str_mv | AT rudníčuka ausbûrgeritapfalʹbûrgeriunímecʹkihmístahxivxvst AT rudníčuka outburghersandpaleburghersingermancitiesduringthexivxvcenturies |