Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові
Згідно з «просторовим поворотом», простір у містах потрібно розглядати не лише в контексті соціальних процесів, але також як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною уявлення людей про простір в місті. У середньовічні та ранньомодерні часи назви нерозривно пов’язували...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211599 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові / О. Віра // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 41-51. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859584670787698688 |
|---|---|
| author | Віра, О. |
| author_facet | Віра, О. |
| citation_txt | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові / О. Віра // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 41-51. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | Згідно з «просторовим поворотом», простір у містах потрібно розглядати не лише в контексті соціальних процесів, але також як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною уявлення людей про простір в місті. У середньовічні та ранньомодерні часи назви нерозривно пов’язувались із об’єктами, ремісниками чи громадами, що проживали на території. Тож і досліджувати назви варто в їх хронологічному розвитку та в поєднанні з простором. Найчастіше назви львівських вулиць згадуються в довідниках з перейменування та вивчалися, переважно, на краєзнавчому рівні. Це означає, що назви вулиць у Львові іноді ставали предметом домислів та обростали багатовіковими міфами. Це дослідження спрямоване на з’ясування процесів перейменування, вивчення генезису таких назв та відображення їх на карті за допомогою геоінформаційної системи. Це пояснить і дасть нам краще розуміння їх формування.
Як перший крок у цьому дослідженні було створено базу даних назв вулиць Львова у 1382–1768 роках. Податкові записи були первинним джерелом, а книги міської ради – допоміжним. У цій базі даних кожна назва вулиці має унікальний ідентифікатор. Потім було створено геоінформаційну систему (додаток QGIS 2.18). Вона має три шари: перший містить карту Львова Фрідріха фон Міга (XVIII століття), другий – сучасну, а третій – об’єкти (вулиці), до яких приєднані імена з бази даних. Завдяки ідентифікатору програма вибирає лише потрібну назву вулиці та хронологічно відображає її розвиток. Це дає змогу проаналізувати зміни назв вулиць, їх приблизне розташування та зрозуміти витоки деяких міфів щодо назв вулиць Львова. Наприклад, ташування єзуїтської церкви вплинули на сприйняття навколишнього простору, тому назва вулиці стала подвійною: «Єзуїтська або Вулиця Шевська». Другий приклад показує, що назва вулиці «Зарванська / Сербанська» походить від старопольського слова, що означає «галасливий ринок», а не від сербів, які осіли в місті набагато пізніше, ніж виникла назва вулиці.
|
| first_indexed | 2026-03-13T21:42:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
Місто: історія, культура, суспільство
41
DOI 10.15407/mics2020.10.041
УДК 94(477.83)
Орися Віра,
магістерка історії, аспірантка кафедри класичних,
візантійських і середньовічних студій Українського католицького університету
vira@ucu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0003-0750-2954
ГЕНЕЗА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЗВ ВУЛИЦЬ
У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛЬВОВІ
Згідно з «просторовим поворотом», простір у містах потрібно розглядати не лише в контексті соціаль-
них процесів, але також як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною
уявлення людей про простір в місті. У середньовічні та ранньомодерні часи назви нерозривно пов’язувались
із об’єктами, ремісниками чи громадами, що проживали на території. Тож і досліджувати назви варто в
їх хронологічному розвитку та в поєднанні з простором. Найчастіше назви львівських вулиць згадуються в
довідниках з перейменування та вивчалися, переважно, на краєзнавчому рівні. Це означає, що назви вулиць у
Львові іноді ставали предметом домислів та обростали багатовіковими міфами. Це дослідження спрямо-
ване на з’ясування процесів перейменування, вивчення генезису таких назв та відображення їх на карті за
допомогою геоінформаційної системи. Це пояснить і дасть нам краще розуміння їх формування.
Як перший крок у цьому дослідженні було створено базу даних назв вулиць Львова у 1382–1768 роках. По-
даткові записи були первинним джерелом, а книги міської ради – допоміжним. У цій базі даних кожна назва
вулиці має унікальний ідентифікатор. Потім було створено геоінформаційну систему (додаток QGIS 2.18).
Вона має три шари: перший містить карту Львова Фрідріха фон Міга (XVIII століття), другий – сучасну, а
третій – об’єкти (вулиці), до яких приєднані імена з бази даних. Завдяки ідентифікатору програма вибирає
лише потрібну назву вулиці та хронологічно відображає її розвиток. Це дає змогу проаналізувати зміни назв
вулиць, їх приблизне розташування та зрозуміти витоки деяких міфів щодо назв вулиць Львова. Наприклад,
© Віра Орися, 2020
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
42
аналізуючи формування назви вулиці «Sutorum / Szewska» (вулиця Шевська), з’ясовано, що будівля та роз-
ташування єзуїтської церкви вплинули на сприйняття навколишнього простору, тому назва вулиці стала
подвійною: «Єзуїтська або Вулиця Шевська». Другий приклад показує, що назва вулиці «Зарванська / Сербан-
ська» походить від старопольського слова, що означає «галасливий ринок», а не від сербів, які осіли в місті
набагато пізніше, ніж виникла назва вулиці.
Ключові слова: Львів, назви вулиць, геоінформаційні технології, вулиця Зарванська, вулиця Шевська.
Називництво формувалось разом із містом. Поставали будинки та квартали, зводилися мури
та освоювалися передмістя. Із часом простір отримував назву. Генезу і формування урбано-
німів варто досліджувати нероздільно від самого міського простору та в історичному кон-
тексті.
Основний акцент цього дослідження назв вулиць Львова зроблено на середньовічному періо-
ді магдебурзького міста (1382–1527 рр.1) з необхідними екскурсами у ранньомодерний час (XVI–
XVIII ст.), які підкреслюють тривалість формування назв у часі.
Історією львівських вулиць (та історією їхніх назв) займався лише Борис Мельник2. Під його
авторством було видано довідник перейменування вулиць і площ Львова (XIII–XX ст.). Там подано
назви вулиць різних періодів в алфавітному порядку, перші (зафіксовані автором) письмові згадки
та їхні сучасні відповідники. Звісно, такі обширні хронологічні рамки не дали автору змоги до-
слідити все ретельно, особливо це стосується назв середньовіччя та ранньомодерності3. Значний
внесок у вивчення етимології львівських міських назв зробив історик Іван Крип’якевич. У його
розвідці4 назви вулиць поділено на декілька груп за ознаками (їх розташування щодо географічних
об’єктів, національна і професійна належність); перелічено також назви вулиць на передмістях, які
утворювалися від прізвищ власників і від сакральних споруд. Також у своїй відомій праці5 він тор-
кається питань розташування вулиць та походження деяких назв. Найбільше до питань львівського
називництва зверталась професорка Мар’яна Долинська. В дослідженнях6 вона використовувала
годоніміку як складову соціотопографічного методу для ретроспективної локалізації нерухомості в
містах. Її праці присвячені теоретичним проблемам соціотопографії та безпосередньо історичній
топографії Львова7. Незважаючи на цінність цих досліджень, у поєднанні з сучасними технологіями
можна досягнути кращої візуалізації та чіткішої локалізації певних об’єктів.
1 1382 р. – це рік перших зафіксованих назв зі
збережених міських книг. 1527 р. – умовна дата
«кінця» середньовіччя у Львові, адже цього року
відбулась значна пожежа в середмісті, після якої,
за хроніками, звели кам’яне місто.
2 Мельник, Б. (2001). Довідник перейменувань
вулиць і площ Львова. XIII–XX століття. Львів:
Світ.
3 Зокрема датування перших згадок вулиць,
а подекуди і їх розташування.
Наприклад, згідно з довідником, перша згадка
про вулицю Пальчиковську – 1542 р., хоча
запис у міській книзі 1507–1530 рр. фіксує platea
palczykowska у 1517 р. Або ж вулиця Шпитальна,
за довідником, вперше з’являється 1501 р., однак
у лавчиній книзі 1441–1448 рр. першу згадку про
der gassen kegen den spital (вулиця біля шпиталю)
датовано 1442 р. А вже як platea hospitalis
(вулиця Шпитальна) – 1461 р.
4 Крип’якевич, І. (1965). Топоніміка старого
Львова. Науково-інформаційний бюлетень
архівного управління УРСР, 5 (67), 85–87.
5 Крип’якевич, І. (1991). Історичні проходи по
Львові. Львів: Каменяр.
6 Долинська, М. (1996). Ретроспективна метода
дослідження забудови середмістя Львова.
В Урбаністично-архітектурні проблеми міст
Галичини. Львів, 56–62; Її ж. (1999). Українські
квартали в часі австрійського періоду Львова.
Книга міст Галичини. Міждисциплінарні
дослідження у містознавстві. Вісник Державного
університету «Львівська політехніка», 379, 199–
204; Її ж. (2001). «Вступ до соціотопографіії»,
як узагальнений метод історико-архівних попе-
редніх досліджень в реставрації архітектурних
об’єктів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура, 429, 166–173.
7 Долинська, М. (2006). Історична топографія Львова XIV–XIX ст. Львів: Видавництво Національного
університету «Львівська політехніка».
Місто: історія, культура, суспільство
43
Назви вулиць у місті виникали для орієнтації у просторі. Одні з найдавніших назв – це напрям-
кові, адже вони вказували напрямок до відомого населеного пункту. До напрямкових, наприклад,
можна віднести такі назви, як вулиця Галицька8, вулиця Сокільницька9. Також досить часто назва
була пов’язана з великим упізнаваним об’єктом або групою осіб, які сукупно проживали на цій те-
риторії. Об’єкт міг бути як природним, так і рукотворним: вулиця Каліча гора10 і вулиця Замкова11.
До груп осіб відносять національні громади та ремісників: вулиця Руська12, вулиця Татарська13 і
вулиця Пекарська14, вулиця Слюсарська15. Згодом додався ще один чинник найменувань об’єктів
і вулиці – ім’я власника землі: вулиця Темричівська16, вулиця Абрковська17. Іншою причиною ви-
никнення назв вулиць було збирання податків. Щоб ретельно записати всіх власників нерухомості
на певній території, було зручно її об’єднати під певною назвою. У 1519 р. розпочалась фінансова
реформа, створення лонгерії та запровадження окремих фінансових книг для обрахунку видатків
та прибутків міської казни18. Також XVI ст. для Львова – це час освоєння та активного заселення
передмість. Саме з цього часу і виникають нові назви вулиць.
8 Лат. platea Haliciensis – розташований у се-
редмісті. Від цієї вулиці й одноіменних воріт
починалася дорога до міста Галича, колишньої
столиці Галицько-Волинського князівства. (Усі
назви вулиць в оригінальному написанні (латин-
ські, німецькі та польські) і роки їх існування в
примітках подано за базою даних геоінформацій-
ної системи.)
9 Лат. platea Sokolnicensis – вперше згадано у
1520 р. Вулиця вела в напрямку до села Сокіль-
ники, починалась мостом через річку Полтву,
який теж мав назву Сокільницький. Приблизно
збігається з початком сучасної вулиці М. Копер-
ника.
10 Лат. mons calecarum або platea Caliczagora – з
1472 р. згадується лише як гора. В 1516 р. впер-
ше вживається з денотатом «вулиця», хоча по-
бутують два варіанти. Аналіз платників податків (із другої половини XVI ст.) з цієї вулиці свідчить, що це були звичайні передміщани,
які сплачували шос, відповідно до свого майна і статусу (це спростовує здогад, що в цій місцевості жили найбідніші мешканці міста).
Детальніше про статус жебраків див.: Гошко, Т. (2017). Жебраки у руських містах XV – першої половини XVII ст. Україна в Централь-
но-Східній Європі, 17, 462–490.
Назва «Каліча гора» найпевніше виникла через те, що там розміщувався шпиталь св. Лазаря, який слугував притулком для жебраків
і вбогих. Згодом, за Зиморовичем, у 1618 р. «лазарет перенесли з Калічої гори на Сокільницький гостинець», однак назва за інерцією
залишилась. Була відновлена в 1990-х рр., хоч і без урахування її початкової локації.
11 Лат. platea Castrensis, plathea ante parvum castrum – вела до Низького замку в середмісті.
12 Лат. platea Ruthenorum – приблизно сучасна вул. Руська.
13 Лат. plathea Tartharorum – умовно, сучасна вул. Краківська.
14 Лат. Platea Pistorum – частина сучасної вул. Театральної.
15 Лат. Serrifabrorum platea – була на Галицькому передмісті перед Галицькою брамою. Назву згадано у шосових реєстрах
1571–1598 рр.
16 Лат. Temryczowa platea – вулицю можна приблизно окреслити між парною стороною сучасних вул. Личаківської та вул. М. Лисенка.
За чернеткою «Головного інвентаря...», у 1449 р. Миколай Темрич викупив півтора лану в Петра Кушніра (Долинська, М. Історична
топографія, 286). Від імені власника лану і пішла назва вулиці – «Темричівська».
17 Лат. platea Abrkowska – вперше трапляється у 1522 р. Вулиця позначала територію Абрковського лану. Походить від прізвища двох
братів Андрія і Миколи Абрків. З 1582 р. і надалі назва існує у варіанті «вулиця Габрковська» – Habrkowska platea.
18 Капраль, М. (1997). Власники нерухомости середмістя Львова 30–40-х років XVI століття у світлі шосових реєстрів (соціотопогра-
фічний аспект). Записки Наукового товариства імені Шевченка, 233: Праці Історично-філософської секції, 148.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
44
У пізньосередньовічний та ранньомодерний час назви виникали завдяки самим міщанам. Вони
були реально мотивовані, не закріплені постановами міської влади (наскільки це досліджено станом
на сьогодні), тож могли змінюватися. Але змінювались вони впродовж певного часу, переважно че-
рез зміни на тлі міста. Саме тому назви потрібно розглядати в «часі їх довгої тривалості». Оскільки
міське називництво нероздільно пов’язане з простором, неможливо досліджувати їх окремо один
від одного, адже «простір міста – це не лише місце, де відбуваються соціальні процеси, а й продукт
людської діяльності і уяви»19.
Поставлені завдання можна реалізувати завдяки розвитку цифрових технологій, зокрема геоін-
формаційних, які «поєднують у собі системи управління базами даних з інформацією про місце роз-
ташування; здатні керувати, обробляти, аналізувати та відображати дані, які просторово прив’язані
до поверхні землі»20. Одним із інструментів цієї сфери є програма QGIS [2.18].
Спираючись на праці професорки Мар’яни Долинської, яка є авторкою методики ретроспек-
тивної локалізації нерухомої власності21, розроблено власну методику дослідження назв вулиць, яка
передбачає створення геоінформаційної системи з назвами вулиць Львова, що передбачає кілька
таких етапів.
Перший етап полягав у збиранні назв вулиць, які були зафіксовані у джерелах. Найкращим дже-
релом для дослідження назв є податкові (шосові) книги22 – це серійні однотипні документи, за да-
ними яких можна простежити динаміку назв (із даних книг узято назви 1535–1768 рр.). Та оскільки
такі реєстри вели лише у XVI–XVIII ст., назви вулиць ранішого періоду можна знайти у найдавні-
ших міських книгах – трьох книгах прибутків і видатків (1382–1426 рр.)23 та одній лавничій книзі
(1441–1448 рр.)24, а також книгах ради (1461–1542 рр.)25, в яких містяться витяги з актів купівлі-про-
дажу, запоруки, угоди при розділі майна, тестаменти, карні справи та багато іншого. Таким чином,
за зазначеними джерелами, зафіксовано назви 1382–1768 рр.
Другий етап – це впорядкування знайдених назв за хронологією та укладення їх у таблиці.
Третій – переклад назв українською мовою, адже всі знайдені назви були латинською, німець-
кою та польською мовами.
Четвертий – укладення бази даних для геоінформаційної системи, яка містить такі дані: назву
вулиці в оригіналі, ID, день, місяць (якщо відомо) і рік збирання шосового податку або запису судо-
вої справи, переклад назви вулиці українською мовою, джерело (фонд, опис, справа, аркуш), мова
оригіналу.
Кожній назві вулиці було надано унікальний ідентифікаційний номер. Оскільки всі назви були
укладені хронологічно, завдяки ID, програма витягує з бази даних лише потрібну назву.
Для останнього етапу потрібно було вибрати історичну мапу, на якій би зображувались вули-
ці. Було вибрано одну мапу з корпусу військово-топографічного картографування часів Йосифа ІІ
19 Czaja, R., & Noga, Z. (2015). “Heterogeniczność
przestrzeni miejskiej w Królestwie Polskim i
Rzeczypospolitej Obojga Narodów w epoce
przedprzemysłowej”. Kwartalnik Historii Kultury
Materialnej, 63 (2), 183.
20 Gregory, I. N. A Place in History: A Guide to
Using GIS in Historical Research. Retrieved from
http://hds.essex.ac.uk/g2gp/gis/index.asp.
21 Долинська, М. Історична топографія, 36–86.
22 Центральний державний історичний архів
України, м. Львів (далі – ЦДІАУЛ), (магістрат
м. Львова). Ф. 52, оп. 2, спр. 769–813.
23 Czołowski, A. (Wyd.). (1892). Pomniki dziejowe
Lwowa z archiwum miasta (Tom І. Najstaesza
księga miejska 1382–1389). Lwow; Czołowski, A.
(Wyd.). (1896). Pomniki dziejowe Lwowa z
archiwum miasta (Tom ІI. Księga przychodow
i rozchodów miasta 1404–1414). Lwow;
Czołowski, A. (Wyd.). (1905). Pomniki dziejowe
Lwowa z archiwum miasta (Tom ІII. Księga
przychodow i rozchodów miasta 1414–1426).
Lwow.
24 Сzołowski, A., & Jaworski, F. (Wyd.). (1921).
Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom
IV. Księga ławnicza miejska 1441–1448). Lwow.
25 ЦДІАУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 8–10.
Місто: історія, культура, суспільство
45
(імператор Священної Римської імперії (1765–1790; до 1780 р. правив разом зі своєю матір’ю Ма-
рією-Терезією, від якої успадкував Габсбурзькі володіння), яка відома за іменем керівника проек-
ту – Фрідріха фон Міга (1731–1783), інженера, обер-лейтенанта квартирмейстерства австрійського
генерального штабу26. Мапа Львова належить до топографічних описів Галичини, які були створені
упродовж 1779–1782 рр., незадовго після переходу цієї території під владу Габсбурзької монархії,
тож на них детально відображено стан міста до «австрійської перебудови».
Першим шаром геоінформаційної системи буде сучасна карта. Другим – мапа фон Міга. На тре-
тьому шарі (рис. 1) є відображені об’єкти-полігони (вулиці).
Потрібно звернути увагу на те, що локалізація вулиць на карті – умовна, адже назви вулиць
належать до понять, які не мають чітких меж. Хоча локалізації пробігання вулиць у середмісті не-
абияк сприяла правильна і незмінна паралельно-перехресна планувальна структура. На передмістях
ретроспективну локалізацію вулиць здійснила М. Долинська27, зокрема на основі «Інвентаря ста
ланів», тож об’єкти, відображені на карті (вулиці XVII–XVIII ст.), умовно ретроспективно локалізо-
вані за її працями. Також потрібно врахувати, що за основу взято карту XVIII ст., яка не відображала
реалії пізньосередньовічного і раньомодерного часу. Могло змінюватися все, зокрема русла потоків
і річок унаслідок викопування ставів, і навіть горби зникали за умови, що з них видобували каміння
26 Петришин, Г. (2006). «Карта Ф. Фон Міґа»
(1779–1782 рр.) як джерело до містознавства
Галичини. Львів: Видавництво Національного
університету «Львівська політехніка», 10.
27 Долинська, М. Історична топографія, 183–205.
Рис. 1. Вигляд третього шару геоінформаційної
системи з умовним розташуванням вулиць
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
46
або пісок для будівельних потреб. Такі зміни спричиняли зміни мережі шляхів і доріг, виникали
нові осади на передмістях, з XVII ст. бурхливо й потужно розбудовувалася система передміських
укріплених монастирів28, а також фільварків. Тож на одній карті важко відобразити зміни, які відбу-
лися з територією за майже чотири століття, але зіставлення назв однієї території за певний час дає
відповіді на деякі запитання. Розглянемо нижче найцікавіші, які вдалося з’ясувати.
За натискання на об’єкт-вулицю, на екрані з’являється вікно з інформацією з бази даних (рис. 2)
у хронологічному порядку. У такий спосіб можна простежити першу згадку про вулицю та зміни в
назві упродовж майже 400 років. Дані можна відфільтрувати за роками, мовою оригіналу (скажімо,
відобразити лише назви німецькою мовою), архівною справою та іншими категоріями.
Від міських брам простягались дві однойменні з брамами вулиці – Краківська і Галицька. Назва
вулиці Галицької вперше згадується 1384 р.29 та незмінно існує до наших днів, тобто це найстарі-
ша назва вулиці, що жодного разу не зазнала перейменувань. До таких, що не зазнали змін, також
можна було б віднести назву вулиці Краківської, але з 1382 до 1417 р. у джерелах трапляється інша
назва цієї вулиці – Татарська. Прикро, що за 1417–1441 рр. немає збережених документів, за якими
28 Капраль, М. (Ред.) (2014). Атлас українських
історичних міст (Т. 1: Львів). Київ: Картографія,
28, 37–40.
29 Перші писемні згадки подано за міською кни-
гою 1382–1389 рр., що є найстарішою збереже-
ною книгою, оскільки, як пише Б. Зиморович,
1381 року дерев’яний Львів згорів і «втратили
архів міста з державними документами». Та
все ж, варто пам’ятати, що багато середміських
вулиць отримали свої назви ще задовго до цієї
дати.
Рис. 2. Вигляд структури бази даних
з прикладом зміни назви «Зарванська»
Місто: історія, культура, суспільство
47
можна було б дослідити, як змінювалась назва з Татарської на Краківську. Бартоломей Зиморович
під 1403 р. у своїй відомій хроніці пише, що «Татари, руськими князями міським правом обдаровані,
...але, багато [раз] були визнані винними у викраденні шляхетних хлопчиків і дівчаток, усім стадом
за мури міста виселені». Та цю тезу, ще свого часу, в середині XIX ст., розвінчав історик Денис
Зубрицький. Він пише, що Зиморович жив у той час, коли у викраденні християнських дітей звину-
вачували євреїв, тож бурмістр, заодно, засуджує і татар. Також Зубрицький вказує на те, що татари
жили і сплачували податки в місті нарівні з іншими, це були спокійні ремісники і торгівці, тож «для
чого їм були ці викрадення? Приховати дітей серед себе вони не могли. Передати кочівним татарам
теж. Зрештою дітей і не брали в ясир, забирали лише сильних та рослих, щоб використати їх для
роботи або продати»30. Тому, на його думку, татарські мешканці час від часу приймали християнську
віру й асимілювалися серед польського, руського чи вірменського населення. Можна додати, що з
XV ст. підвищується статус Кракова як «історичної столиці»31, дорога до якої зі Львова й починала-
ся з названої вулиці. Тож назву «Краківська» щодо брами і вулиці починають вживати все частіше.
Отже, назва вулиці Краківської побутує з 1441 р. і до сьогодні.
Назва вулиці «Шевська» протягом 150 років (1444–1594 рр.) зафіксована в єдиному варіанті32.
Потім дуже короткий час (1597–1602 рр.) вживали «вулиця до фіртки»33 або «вулиця Шевська до
фіртки»34. За прізвищами платників податків, це та сама Шевська. З 1603 по 1618 рр. трапляється
уставлена назва: vlicza Sewcza. У 1610 р. було закладено наріжний камінь єзуїтського костелу, а саме
місце під забудову було віддано єзуїтам ще у 1603 р.35
У 1622 р. вперше згадано Єзуїтську вулицю36, яка вже у 1623 р. стає Єзуїтською або Шевською37.
Помітно, що упродовж майже двадцяти років сприйняття простору навколо будівництва храму в
міщан змінювалось. Об’єкт (костел єзуїтів), який з’являвся на тлі міста, слугував найкращим орі-
єнтаційним пунктом для міщан і гостей міста. Тож не дивно, що назва у 1636 р. трохи змінюється
на «вулиця Шевська до Єзуїтів»38. У такому напрямковому варіанті вживають до 1674 р., після чого
знову повертається назва «вулиця Шевська», яку застосовують до 1767 р. Тобто з 1622 р. і до кінця
XVIII ст. міщани знали і користувались двома назвами. Можна припустити, що в уяві міщан дуаль-
ність назви не дезорієнтовувала і не викликала відчуття нефункціональності. Спосіб називництва
вулиць, як бачимо, був досить гнучким і розвивався пліч-о-пліч зі змінами на тлі міста і запитами
суспільства.
Податкові реєстри переписували з року в рік протягом XVI–XVIII ст. Часто писарі брали за
взірець реєстри попередніх років і лише позначали ту чи ту суму сплачених коштів. Завдяки такому
переписуванню до нас дійшла сучасна назва вулиці Сербської. Хоча з 1483 р. у джерелах вона зга-
дується під назвою вулиця Зарванська39.
30 Зубрицький, Д. (2006). Хроніка міста Львова
(перекл. з польськ. І. Сварника; комент.
М. Кап раля; ред. О. Шишкa, Ю. Бірюльов).
Видання друге, виправлене і доповнене. Львів:
Центр Європи, 60.
31 Зашкільняк, Л., & Крикун, М. (2002). Історія
Польщі: Від найдавніших часів до наших днів.
Львів: Львівський національний університет
ім. І. Франка, 40.
32 Schugasse / platea Sutorum / vlicza Sewcza.
33 Пол. Vlicza ku fortсze.
34 Пол. Vlicza Sewcza ku fortсze.
35 Зубрицький, Д. Хроніка міста Львова, 212, 218.
36 Пол. Iezuiczka vlicza.
37 Пол. Iezuiczka albo sewska ulica.
38 Пол. vlica Szewska ku Iezuitom.
39 Лат. platea Zarwanska.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
48
Першим до появи різнотлумачень цієї назви спричинився Б. Зиморович, написавши: «Сарацени,
відомі з невіри у Христа та викрадення християнських хлопчиків, були вигнані з цілої Русі. Проте
вулиця, на якій вони колись мешкали, хоча й залишена ними, спочатку називалася Сараценською,
пізніше, від викрадення названа Зарванською і донині носить ганебне ім’я»40. Б. Зиморович, мабуть,
сам себе заплутав, адже схожий пасаж є і про вулицю Татарську. Міська легенда про викрадення
християнських дітей представниками інших національностей перейшла з однієї вулиці на іншу і
міцно вкорінилась у свідомості людей (згодом у цьому звинувачуватимуть і євреїв). У часи Б. Зи-
моровича (XVII ст.) назву вживали у варіанті «Zerwanska vlica». У примітках до перекладу твору
Б. Зиморовича Наталія Царьова звертає увагу, що «Зиморович пояснює походження назви в дусі
народної етимології: “зарванська” від польського слова “zerwać” (викрадати)»41, тобто на цій вулиці
жили сарацини та викрадали дітей.
Головним міфотворцем щодо походження цієї назви все ж є Д. Зубрицький. Він не погоджується
зі словами Зиморовича, що «Зарванська вулиця отримала свою назву від сарацинів»42, і натомість
висуває власну помилкову гіпотезу, яка, незважаючи на неточність, все ж дуже вкорінилася. Потріб-
но зазначити, що в час, коли жив Зубрицький (перша половина ХІХ ст.), цю назву вже вживали у
варіанті «Vlica Serbanska», тож він цілком для себе логічно пов’язує її з сербами, «бо на ній вони
[серби], прибуваючи з товарами до Львова, жили разом із греками»43. Та все ж він звертає увагу, що
назва була дуже мінливою: «Сербанська, Серванська, Зарванська, Зарваниця»44.
Польський історик Анджей Янечек спростовує віднесення цієї назви до етнічних (тобто сара-
ценів або сербів). Він пише: «Відповідно до словникових значень, “zarwanica” означає місце, повне
галасу, шуму і, особливо, коли його вживали щодо міського простору – галасливий (людний) вулич-
ний ринок»45. Тут варто звернути увагу, що вулиця Зарванська у Львові була дотичною з вулицею
чи то ринком Скотським. Цю тезу підтверджують назви з джерел: «вулиця Скотська і зарваниця»46
(1616 р.), «Скотська вулиця, йдучи до Зарваниці»47 (1634 р.) тощо.
Звідки взялась Сербська? Щоб це зрозуміти, потрібно створити ланцюжок оригінальних ва-
ріантів написання цієї вулиці: platea Zarwanska → platea Zeruanska → Zeruaniensis platea → Vlica
Zarwanska → Vlica Serbanska → Serbanska albo Zerwanska vlica→ Vlica Serbanska.
У досліджуваних шосових реєстрах звук [з] часто передавався на письмі літерою «s»: Sigmunt/
Zigmunt, Lazarowicz/Lasarowicz, Zeidikowicz/Seidikowicz, zdomu/sdomu та ін. До цих прикладів
також належить Zeruanska/Serbanska, де початкові великі літери «z» і «s» були досить схожими в
написанні. Назву «Сербанська» вперше зафіксовано в 1631 р. В наступному 1632 р. знову запис
«Зерванська». Вище зазначена в ланцюжку «Сербанська або Зерванська» з’явилась 1636 р., і в та-
кому дуальному варіанті її записували до 1672 р. щорічно48 (рис. 2). З цього ж року і надалі запи-
сували лише вулицю «Сербанську». Неточність у записі 1631 р. і послідовне вживання подвійної
40 Зіморович, Б. (2002). Потрійний Львів:
Leopolis Triplex. Львів: Центр Європи, 57.
41 Там само, 200.
42 Зубрицький, Д. Хроніка міста Львова, 13.
43 Там само.
44 Там само.
45 Janeczek, A. (1999). Ulice etniczne w miastach
Rusi Czerwonej w XIV–XVI wieku. Kwartalnik
Historii Kultury Materialnej, 47 (1–2), 142.
46 Пол. Vlicza Skocza ÿ Zerwanica.
47 Пол. Skoczka Vlica ku Zerwaniczy idac.
48 Подвійний варіант «Сербанська або Зерван-
ська вулиця» вживали упродовж 45 років. Самі
писарі не були впевнені, яка назва була оригі-
нальною, тож писали дві.
Місто: історія, культура, суспільство
49
назви в подальшому призвело до пошуків етимології назви «Сербанська». Тож Д. Зубрицький свого
часу помилково припустив походження «Сербанської» від сербів. Таким способом Сербанська стає
Сербською, яку знаємо і дотепер.
Неподалік вулиці Зарванської, як уже з’ясувалось, була вулиця Скотська. З 1484 р. до 1529 р.
вживають лише денотат «вулиця», у 1533 р. трапляється у варіанті «вулиця і ринок Скотський»49.
Згодом словосполучення «Скотський ринок» стає власною назвою: вулиця Скотський ринок50. Пев-
ний час вживали назву «вулиця Скотська»51 (1598–1640 рр.). Остаточним і найуживанішим варіан-
том залишилась «вулиця Скотського ринку»52 (1641–1767 рр.). Про цю вулицю Д. Зубрицький писав
таке: «На ній торгували шотландські купці, хоча й не мали своїх будинків, тож вулиця звалася Шот-
ландським торгом і Шотландською вулицею»53. «Хоча шотландці і справді мігрували до польських
земель, – коментує Зубрицького А. Янечек, – щоправда з другої половини XVI ст., і відомо, що вони
займалися справою купецькою, проте не варто втрапляти у пастки польської мови. Це не вулиця
Szkocka, але Skocka, від слова skot, “худоба”»54. Всі сумніви розвінчуються, якщо звернутись до
латинського оригіналу: Forum Pecorum – Ринок Худоби.
Звичайно, джерел, у яких можна натрапити на назви вулиць, є дуже багато. Це можуть бути і су-
дові справи, і тестаменти, і метричні книги, і міські постанови та багато інших. Але з зафіксованих
назв уже можна зробити певні висновки, а відображення назв на карті та їх систематизація по роках
сприятиме глибшому розумінню утворення та зміни назв. Також, завдяки такій геоінформаційній
системі, можна здійснювати пошук у базі даних за кількома критеріями, фільтрувати результати
за роками, мовами чи архівними справами. На відміну від будь-якого графічного редактора, який
може лише зобразити об’єкти як малюнок або карту, ГІС має просторову прив’язку та необмежені
можливості щодо інформації, яка може бути прикріплена до об’єкта. Завдяки сучасним технологіям,
особливо геоінформаційним, на історичних мапах можна відобразити не лише вулиці, а й інші топо-
графічні об’єкти та урбаноніми, а також аналізувати ці дані.
На основі геоінформаційної системи з вулицями Львова і, зокрема, створення бази варіантності
назв упродовж майже чотирьох століть вдалось з’ясувати генезу назв вулиці Зарванської, яка тран-
сформувалась у сучасну назву вулиці Сербської. А також вказати оригінальне походження назви ву-
лиці Скотської та спростувати певні історіографічні тези. Окрім того, в результаті відстеження змін
назви вулиці Шевської, доведено, що уявлення простору міщанами впливало на називництво в місті.
References
Czaja, R., & Noga, Z. (2015). “Heterogeniczność przestrzeni miejskiej w Królestwie Polskim i Rzeczypospolitej
Obojga Narodów w epoce przedprzemysłowej”. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 63 (2), 183.
49 Лат. platea et foro peccorum.
50 Лат. platea fori pecorum.
51 Пол. Vlicza Skoczka.
52 Пол. Vlica Skockiego targu.
53 Зубрицький, Д. Хроніка міста Львова, 13.
54 Janeczek, A. Ulice etniczne, 142.
Місто: історія, культура, суспільство № 3 (10)
50
Czołowski, A. (Wyd.). (1892). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom I. Najstaesza księga miejska
1382–1389). Lwow.
Czołowski, A. (Wyd.). (1896). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom II. Księga przychodow i
rozchodów miasta 1404–1414). Lwow.
Czołowski, A. (Wyd.). (1905). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom III. Księga przychodow i
rozchodów miasta 1414–1426). Lwow.
Сzołowski, A., & Jaworski, F. (Wyd.). (1921). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom IV. Księga
ławnicza miejska 1441–1448). Lwow.
Dolynska, M. (1996). Retrospektyvna metoda doslidzhennia zabudovy seredmistia Lvova. Urbanistychno-arkh-
itekturni problemy mist Halychyny. Lviv, 56–62.
Dolynska, M. (1999). Ukrainski kvartaly v chasi avstriiskoho periodu Lvova. Knyha mist Halychyny. Mizhdyst-
syplinarni doslidzhennia u mistoznavstvi. Visnyk Derzhavnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 379, 199–204.
Dolynska, M. (2001). “Vstup do sotsiotopohrafiii”, yak uzahalnenyi metod istoryko-arkhivnykh poperednikh
doslidzhen v restavratsii arkhitekturnykh obiektiv. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Arkh-
itektura, 429, 166–173.
Dolynska, M. (2006). Istorychna topohrafiia Lvova XIV–XIX st. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu
“Lvivska politekhnika”.
Gregory, I. N. A Place in History: A Guide to Using GIS in Historical Research. Retrieved from http://hds.essex.
ac.uk/g2gp/gis/index.asp.
Janeczek, A. (1999). Ulice etniczne w miastach Rusi Czerwonej w XIV–XVI wieku. Kwartalnik Historii Kultu-
ry Materialnej, 47 (1–2), 142.
Kapral, M. (1997). Vlasnyky nerukhomosty seredmistia Lvova 30–40-kh rokiv XVI stolittia u svitli shosovykh
reiestriv (sotsiotopohrafichnyi aspekt). Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, 233: Pratsi Istorychno-fi-
losofskoi sektsii, 148.
Kapral, M. (Ed.) (2014). Atlas ukrainskykh istorychnykh mist (T. 1: Lviv). Kyiv: Katohrafiia.
Krypiakevych, I. (1965). Toponimika staroho Lvova. Naukovo-informatsiinyi biuleten arkhivnoho upravlinnia
URSR, 5 (67), 85–87.
Krypiakevych, I. (1991). Istorychni prokhody po Lvovi. Lviv: Kameniar.
Melnyk, B. (2001). Dovidnyk pereimenuvan vulyts i ploshch Lvova. XIII–XX stolittia. Lviv: Svit.
Petryshyn, H. (2006). “Karta F. Fon Miga” (1779–1782 rr.) yak dzherelo do mistoznavstva Halychyny. Lviv:
Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”.
Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv (mahistrat m. Lvova). F. 52, op. 2, spr. 8, 9, 10,
769–813.
Zashkilniak, L., & Krykun, M. (2002). Istoriia Polshchi: Vid naidavnishykh chasiv do nashykh dniv. Lviv:
Lvivskyi natsionalnyi universytet im. I. Franka.
Zimorovych, B. (2002). Potriinyi Lviv: Leopolis Triplex. Lviv: Tsentr Yevropy.
Zubrytskyi, D. (2006). Khronika mista Lvova. Lviv: Tsentr Yevropy.
Місто: історія, культура, суспільство
51
Vira Orysia
THE GENESIS AND FUNCTIONING
OF STREET NAMES IN MEDIEVAL LVIV
According to the “spatial turn,” space in cities are considered not only in the context of social processes but also as
a product of human activity and imagination. Street naming is an integral part of the human vision of space in cities.
In the medieval and early modern times, the names were inextricably linked to the objects, artisans, or communities
residing in the territory. Due to this, I can classify street names and trace their origins.
Often, the street naming is mentioned in the renaming directories and studied, mainly, at the local lore level, espe-
cially in Lviv. It means that street names in Lviv sometimes became the subject of speculation and have overgrown
with centuries-old myths. My research aims to clarify the renaming processes, study the genesis of such names, and
display them on a map using a geo-information system. That will explain and makes us better understand their for-
mation. So, I present an advanced methodology of researching street names in Lviv.
As the first step in this research, I created a database of the street names in Lviv in 1382-1768 years. The tax records
were the primary source, and the city council books were the auxiliary source. In this database, every street name
has a unique ID. Then, I created the Geo-informational system [application QGIS 2.18]. It has three layers, where:
layer one contains the Friedrich von Mieg’s map of Lviv (XVIII century), layer two has a modern map, and layer three
contains the objects (streets), to which names from the database are merged. Because of the ID, the application ex-
tracts only the desired street name and chronologically displays its development. It allows us to analyze the changes
in street names, their approximate location, and understand the origins of some myths in Lviv’s street naming.
For example, analyzing the development of street name “Sutorum/Szewska” (Cobbler street) I have proved that the
building and appearance of the Jesuit church have affected to the perception of the adjacent space, so the street
name became dual: “Jesuit or Szewska street”. The second example shows that street name “Zarwanska/Serbanska”
comes from the old-polish word, which means “loud market”, but not from the Serbians that came to Lviv much later,
than street name appeared.
Keywords: Lviv, street names, geoinformation technologies, Zarvanska street, Cobbler street.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211599 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T21:42:19Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Віра, О. 2026-01-06T17:08:18Z 2020 Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові / О. Віра // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 10(3). — С. 41-51. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211599 94(477.83) 10.15407/mics2020.10.041 Згідно з «просторовим поворотом», простір у містах потрібно розглядати не лише в контексті соціальних процесів, але також як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною уявлення людей про простір в місті. У середньовічні та ранньомодерні часи назви нерозривно пов’язувались із об’єктами, ремісниками чи громадами, що проживали на території. Тож і досліджувати назви варто в їх хронологічному розвитку та в поєднанні з простором. Найчастіше назви львівських вулиць згадуються в довідниках з перейменування та вивчалися, переважно, на краєзнавчому рівні. Це означає, що назви вулиць у Львові іноді ставали предметом домислів та обростали багатовіковими міфами. Це дослідження спрямоване на з’ясування процесів перейменування, вивчення генезису таких назв та відображення їх на карті за допомогою геоінформаційної системи. Це пояснить і дасть нам краще розуміння їх формування. Як перший крок у цьому дослідженні було створено базу даних назв вулиць Львова у 1382–1768 роках. Податкові записи були первинним джерелом, а книги міської ради – допоміжним. У цій базі даних кожна назва вулиці має унікальний ідентифікатор. Потім було створено геоінформаційну систему (додаток QGIS 2.18). Вона має три шари: перший містить карту Львова Фрідріха фон Міга (XVIII століття), другий – сучасну, а третій – об’єкти (вулиці), до яких приєднані імена з бази даних. Завдяки ідентифікатору програма вибирає лише потрібну назву вулиці та хронологічно відображає її розвиток. Це дає змогу проаналізувати зміни назв вулиць, їх приблизне розташування та зрозуміти витоки деяких міфів щодо назв вулиць Львова. Наприклад, ташування єзуїтської церкви вплинули на сприйняття навколишнього простору, тому назва вулиці стала подвійною: «Єзуїтська або Вулиця Шевська». Другий приклад показує, що назва вулиці «Зарванська / Сербанська» походить від старопольського слова, що означає «галасливий ринок», а не від сербів, які осіли в місті набагато пізніше, ніж виникла назва вулиці. According to the “spatial turn,” space in cities are considered not only in the context of social processes but also as a product of human activity and imagination. Street naming is an integral part of the human vision of space in cities. In the medieval and early modern times, the names were inextricably linked to the objects, artisans, or communities residing in the territory. Due to this, I can classify street names and trace their origins. Often, the street naming is mentioned in the renaming directories and studied, mainly, at the local lore level, especially in Lviv. It means that street names in Lviv sometimes became the subject of speculation and have overgrown with centuries-old myths. My research aims to clarify the renaming processes, study the genesis of such names, and display them on a map using a geo-information system. That will explain and makes us better understand their formation. So, I present an advanced methodology of researching street names in Lviv. As the first step in this research, I created a database of the street names in Lviv in 1382-1768 years. The tax records were the primary source, and the city council books were the auxiliary source. In this database, every street name has a unique ID. Then, I created the Geo-informational system [application QGIS 2.18]. It has three layers, where: layer one contains the Friedrich von Mieg’s map of Lviv (XVIII century), layer two has a modern map, and layer three contains the objects (streets), to which names from the database are merged. Because of the ID, the application extracts only the desired street name and chronologically displays its development. It allows us to analyze the changes in street names, their approximate location, and understand the origins of some myths in Lviv’s street naming. For example, analyzing the development of street name “Sutorum/Szewska” (Cobbler street) I have proved that the building and appearance of the Jesuit church have affected to the perception of the adjacent space, so the street name became dual: “Jesuit or Szewska street”. The second example shows that street name “Zarwanska/Serbanska” comes from the old-polish word, which means “loud market”, but not from the Serbians that came to Lviv much later, than street name appeared. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Простір та архітектура Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові The genesis and functioning of street names in medieval Lviv Article published earlier |
| spellingShingle | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові Віра, О. Простір та архітектура |
| title | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові |
| title_alt | The genesis and functioning of street names in medieval Lviv |
| title_full | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові |
| title_fullStr | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові |
| title_full_unstemmed | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові |
| title_short | Генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному Львові |
| title_sort | генеза та функціонування назв вулиць у середньовічному львові |
| topic | Простір та архітектура |
| topic_facet | Простір та архітектура |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211599 |
| work_keys_str_mv | AT vírao genezatafunkcíonuvannânazvvulicʹuserednʹovíčnomulʹvoví AT vírao thegenesisandfunctioningofstreetnamesinmedievallviv |