Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина

У статті розкрито основні форми реалізації конституційного права людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні, зокрема діяльність академічних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та громадських наукових організацій. Досліджено пробле...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Шемшученко, Ю., Мілова, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2116
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина / Ю. Шемшученко, Т. Мілова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 3. — С. 36-43. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2116
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21162025-02-23T18:09:18Z Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина Freedom of scientific creative work as constitutional right of a person and a citizen Шемшученко, Ю. Мілова, Т. Статті та огляди У статті розкрито основні форми реалізації конституційного права людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні, зокрема діяльність академічних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та громадських наукових організацій. Досліджено проблеми та перспективи функціонування зазначених форм в умовах реформування освітньо-наукового простору. Проаналізовано окремі проблеми законодавчого регулювання статусу та діяльності Національної академії наук України та її структурних підрозділів, громадських наукових організацій і шляхи їх розв’язання. The main forms of realization of constitutional right of a person and a citizen on scientific creative work in Ukraine are described, in particular, activity of academic educational institutions of the ІІІ-ІV accreditation level and civil scientific organizations. The problems and pro spects of the aforementioned forms functioning in conditions of scientific and educational space reformation are in vestigated. Some questions of legislative regulation of the National academy of science of Ukraine and its structural units, civil scientific organizations status and activity are analyzed as well as the ways of these questions solving. 2008 Article Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина / Ю. Шемшученко, Т. Мілова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 3. — С. 36-43. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2116 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Шемшученко, Ю. Мілова, Т. Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
description	У статті розкрито основні форми реалізації конституційного права людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні, зокрема діяльність академічних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та громадських наукових організацій. Досліджено проблеми та перспективи функціонування зазначених форм в умовах реформування освітньо-наукового простору. Проаналізовано окремі проблеми законодавчого регулювання статусу та діяльності Національної академії наук України та її структурних підрозділів, громадських наукових організацій і шляхи їх розв’язання.
format	Article
author	Шемшученко, Ю. Мілова, Т.
author_facet	Шемшученко, Ю. Мілова, Т.
author_sort	Шемшученко, Ю.
title	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
title_short	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
title_full	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
title_fullStr	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
title_full_unstemmed	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
title_sort	свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2116
citation_txt	Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина / Ю. Шемшученко, Т. Мілова // Вісн. НАН України. — 2008. — N 3. — С. 36-43. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT šemšučenkoû svobodanaukovoítvorčostíâkkonstitucíjnepravolûdiniígromadânina AT mílovat svobodanaukovoítvorčostíâkkonstitucíjnepravolûdiniígromadânina AT šemšučenkoû freedomofscientificcreativeworkasconstitutionalrightofapersonandacitizen AT mílovat freedomofscientificcreativeworkasconstitutionalrightofapersonandacitizen
first_indexed	2025-11-24T07:14:10Z
last_indexed	2025-11-24T07:14:10Z
_version_	1849654981903253504
fulltext	36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 Це можлива й доступна логіка дослі- джень мікроценозів у їхній природній архі- тектурі. Поки що створено тільки нову тех- нологію повного доступу до природних мі- кроценозів і реалізовано перший етап їх- нього вивчення — візуалізація, визначен ня розташування, взаєморозташування, кон- тактів, форм і розмірів компонентів мікро- ценозів, тобто феноменологічний етап. Але все завжди починається зі створення нових технологій доступу до об’єктів, а потім і феноменології. Саме ці два перші кроки сьогодні й зроблено — двері у світ архітек- тури і складу природних мікроценозів від- чинено. Виноградский С.Н. Микробиология почвы. — М.: Изд- во АН СССР, 1952. — 792 с. Громов Б.В. Строение бактерий. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. — 190 с. Никитин Д.И., Васильева Л.В., Лохмачева Р.А. Новые редкие формы почвенных микроорганизмов. — М.: «Наука», 1966. — Buckley D. H. &. Schmidt T. M. Diversity and dynamics of microbial communities in soils from agro-ecosystems. Environmental // Microbiologyю. — 2003. — № 5(6). — Р. 441—452. Gregory P.J. Roots, rhizosphere and soil: the route to а better understanding of soil science? // European Journal of Soil Science. — 2006. — № 57. — Р. 2—12. Kaplan R.W. On the numbers of external, extinct and possible species of organisms // Biol. Zbl. — 1985. — № 104. — Р. 647—653. Perfil’ev B.V. & Gabe D. R. Translated [from the Russian] by J. M. Shewan. Capillary methods of investigating micro-organisms. — Publisher: Edinburgh, 1969. — В. Кордюм В, О. Мошинець, М. Цапенко, Н. Адамчук-Чала, Д. Іродов, В. Андріенко АРХІТЕКТУРА МІКРОЦЕНОЗІВ — СВІТ НЕВІДОМОГО Р е з ю м е У статті проаналізовано логіку вивчення мікроцено- зів у їхній природній архітектурі. Описано нові мож- ливості дослідження організмів, які відкриваються завдяки сучасним технологіям у мікробіології. V. Kordyum, O. Moshynets, M. Tsapenko, N. Adamchuk-Chala, D. Irodov, V. Andriyenko MICROCENOSIS ARCHITECTURE – THE UNKNOWN WORLD S u m m a r y The logic of microcenosis study in their natural architecture is analyzed in the article. The new opportunities of mic ro or- ganism investigation that are possible due to modern tech no- lo gies in microbiology are described. У стратегії інноваційного розвитку акцентовано увагу на творчій особистості і державних інвестиціях у людський капітал. Новаторська творча діяльність людини забезпечує прогрес світової економіки, створення та впровадження новітніх технологій і розробок, підвищення життєвого рівня. Курс на іннова- ційний розвиток проголошено і в нашій державі, однак, за даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, рівень фінансування наукових роз- роблень у нас поступається показникові, який мали розвинені країни ще на по- чатку 90-х років минулого століття. У цьому контексті тема реалізації кон- ституційного права людини і громадянина на свободу наукової творчості дуже актуальна з огляду як на економічні, так і на правові аспекти проблеми. Ю. ШЕМШУЧЕНКО, Т. МІЛОВА СВОБОДА НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА © ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович. Академік НАН України. Директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. МІЛОВА Тетяна Миколаївна. Аспірантка цього інституту (Київ). 2008. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 37 Реалізація конституційного права лю- дини і громадянина на свободу науко- вої творчості здійснюється в різних органі- заційних формах, що передбачають можли- вість безперешкодних занять інтелектуаль- ною діяльністю, спрямованої на одержання і використання нових знань. Відповідно до чинного законодавства виділимо такі орга- нізаційні форми реалізації цього права, як: академічні наукові установи та організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акре- дитації та громадські організації в науковій сфері діяльності. Проблеми реалізації права на свободу на- укової творчості проаналізовано в юридич- ній літературі ще за радянських часів, зокре- ма в працях В.О. Рассудовського, В.П. Рас- сохіна, Ю.Х. Копелевич, Є.П. Ожи гової [1]. Такі дослідження науковці проводять і в сучасний період. На пострадянському терені привертають увагу праці В.В. Лапа- євої, В.М. Ліхтенштейна, Ю.С. Осипова, А.П. Войновича та ін [2]. З числа провід- них українських учених проблеми право- вого статусу Національної академії наук України, галузевих академій, науково- дослідних установ щодо свободи наукової творчості досліджують Ю.С. Шемшучен- ко, І.Б. Усенко, В.А. Чехович, М.В. Оні- щук, В.П. Нагребельний, В.К. Сидоренко, П.В. Дмитренко, А.О. Селіванов, В.П. Се- миноженко та ін. [3]. У межах цієї проблематики проаналізує- мо сучасний стан справ з урахуванням змін до законодавства та перспектив його по- дальшого вдосконалення саме в контексті забезпечення реалізації цього права на сво- боду наукової творчості. Відповідно до чинного законодавства на- укова установа (науково-дослідна, науково- технічна) є юридичною особою незалежно від форми власності, що створена в уста- новленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяль- ність є основною і становить понад 70 від- сотків загального річного обсягу виконаних робіт [4]. Так, станом на 2006 рік в Україні діяли 173 наукові установи (2001 р. — 166, 2003 р. — 169) [5]. Залежно від форми власності й фінансування (бюджетне чи позабюджетне) установи поділяються на державні та недержавні. Державні наукові ус танови створюють, реорганізовують і лік- відовують у порядку, встановленому Ка- бінетом Міністрів України [6]. Головне місце серед конкретних форм реалізації права людини й громадянина на свободу наукової творчості в Україні посі- дає Національна академія наук. Правовий статус Академії визначають закони Украї- ни «Про наукову і науково-технічну діяль- ність», «Про особливості правового режи- му діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та ста- тусу їхнього майнового комплексу», ука- зи Президента України «Про державну під- тримку наукової діяльності Академії наук України», «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» та інші нормативні акти, а також її Статут. Національна академія наук України — найвища державна наукова організація України, заснована на державній власнос- ті, що користується правами самоврядності й діє відповідно до чинного законодавства та Статуту. Під самоврядністю академії ро- зуміємо самостійне визначення темати- ки досліджень, своєї структури, вирішен- ня науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійснення міжнародних наукових зв’язків [7], а також виборність та колегіальність органів управління, здій- снення Загальними зборами НАН України функцій найвищого органу управління [8]. Особливості правового статусу Націо- нальної академії наук України, а саме від- сутність чіткої належності її до державної чи громадської організації, викликали три- валі дискусії. На наш погляд, у цьому пи- танні слушною видається думка, що Акаде- 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 мія наук створена з ініціативи держави як корпорація вчених, основним завданням якої є розвиток фундаментальної науки на користь суспільства і держави [9]. Відпо- відно доцільно визнавати Національну ака- демію наук України державною установою з громадськими формами наукового само- врядування, що передбачені чинним зако- нодавством. Такий підхід простежує ться і стосовно визначення правового статусу га- лузевих академій наук — Української ака- демії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України. Поєднання в статусі академій наук рис державної та громадської установи, а саме державної власності, бюджетного фінан- сування та самоврядування досить вдале з погляду управління творчою працею нау- ковців. Такий підхід позитивно впливає на реалізацію складових елементів права на свободу наукової творчості в межах статут- ної діяльності академій наук. Головна ж загроза в реалізації права на свободу наукової творчості, на нашу думку, полягає не в діяльності наукових установ, хоча це теж досить важливо, а в державно- му управлінні науковою та науково-тех ніч- ною діяльністю академій. Врахову ючи осо- бливість та важливість такого управління, воно повинно здійснюватися згідно з чин- ним законодавством України і не порушу- вати свободи наукової творчості та само- врядності наукових установ у розв’язанні питань статутної діяльності. Найвагомішим важелем у державному управлінні науковими установами є, без- перечно, бюджетне фінансування, що без- посередньо впливає на ефективність реа- лізації статутних цілей державних науко- вих установ та на можливість повної реа- лізації такого важливого елемента права на свободу наукової творчості, як право на ви- бір наукової тематики. Оскільки недостат- нє фінансування державних наукових уста- нов упливає на стан їхньої матеріально- технічної бази (наявність необхідного об- ладнання, реактивів тощо), що призводить до обмеження спектра нових наукових до- сліджень або навіть до закриття вже наяв- них наукових проектів. Нині державне фінансування наукової сфери перебуває в процесі становлення. Так, з 1996 до 1998 року тенденція фінан- сування науки зменшувалася від 0,45% до 0,34 % ВВП [10]. У 1999 році воно станови- ло 1%, а у 2000 році — 1,35 % ВВП. Відпо- відно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про на- укову і науково-технічну діяльність» сьо- годні обсяг фінансових витрат держави на розвиток науки має становити 1,7 % ВВП. Більшість науковців відзначає, що навіть такий показник не здатний розв’язати осно- вні проблеми в науковій сфері, хоча й може дещо поліпшити ситуацію. Такі показники фінансування науки в розвинених країнах значно вищі, зокрема, у США — 2,05 %, у Японії — 2,75 %, в Ізраїлі — 3,5 % [11]. Без- посередні ж витрати на одного науковця в Україні становлять 2 тис. доларів щоріч- но, тоді як у деяких європейських країнах, США, Японії на одного науковця припадає щорічно 100-200 тис. доларів [12]. У су- часних умовах інноваційно-технологічного процесу такий підхід, безперечно, не ви- правданий. Відомо, що законодавство України пе- редбає можливість фінансування академій на основі інших джерел, не заборонених за- коном, але цей напрям у сучасних умовах теж викликає багато суперечностей та про- блем. До складу академій можуть входити на- укові установи, підприємства, організа- ції, об’єкти соціальної сфери, що забезпе- чують їхню діяльність. Основною ланкою науково-дослідної діяльності й організа- ційної структури Національної академії наук України є науково-дослідний інститут ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 39 НАН України та прирівняні до нього нау- кові установи (обсерваторії, ботанічні сади, бібліотеки тощо), статус якого визначають «Основні принципи організації та діяль- ності науково-дослідного інституту Націо- нальної академії наук України» [13]. З метою розв’язання ряду найважливіших завдань розвитку науково-технічного потен- ціалу загальнодержавного значення, еконо- мічної та соціальної сфери, підтримки все- світньо визнаних досліджень певним уста- новам та організаціям надано статус Націо- нального наукового центру. Цього статусу можуть набути науково-дослідні (науково- технічні) установи, вищі навчальні заклади IV рівня акредитації (об’єднання науково- дослідних, науково-технічних уста нов або вищих навчальних закладів IV рівня акре- дитації), що здійснюють комплексні науко- ві дослідження загальнодержавного зна- чення, визнані на світовому рівні [14]. На відміну від традиційних НДІ, наукові центри є автономнішими структурами. Для них характерна більша питома вага при- кладних наукових досліджень порівняно з фундаментальними. Центри тісніше взає- модіють з державними органами та громад- ськими, неурядовими, структурами. Вони працюють переважно на умовах самофінан- сування на контрактній основі [15]. Реалізація конституційного права люди- ни і громадянина на свободу наукової твор- чості в цілому та його складових елемен- тів зокрема в межах наукових установ здій- снюється через їхні безпосередні права. Виділимо такі основні групи прав науко- вих установ: права щодо здійснення безпо- середньої наукової чи науково-технічної ді- яльності; права щодо науково-ор га ні за цій- них питань; права у сфері господарської ді- яльності. Серед прав, які пов’язані із здійсненням науково- чи науково-технічної діяльності, можна назвати такі, як: 1) визначення пер- спективних напрямів наукової і науково- технічної діяльності; 2) наукове і науково- технічне оцінювання тематики та результа- тів науково-дослідних робіт; 3) вивчення, аналіз та узагальнення досягнень сві тової науки за своїм профілем і визначення мож- ливості їхнього використання в матеріаль- ній і духовній сферах життя суспільства; 4) право брати участь у розробленні й реа- лізації міжнародних програм і проектів; 5) право проводити конференції, наради, сим позіуми, виставки, наукові школи, у тому числі міжнародні тощо. До прав наукових установ щодо науково- організаційних питань належать: 1) розгляд і затвердження поточних планів наукових досліджень; 2) затвердження тем дисерта- цій здобувачів та аспірантів, їхніх наукових керівників (консультантів); 3) затверджен- ня результатів атестації наукових праців- ників; 4) обрання за конкурсом на вакантні посади наукових працівників та ін. Права у сфері господарської діяльності пе- редбачають: 1) право набувати майнових прав на об’єкти інтелектуальної власно с- ті (науково-дослідні, дослідно-кон струк- тор сь кі розробки, винаходи тощо); 2) право реалізувати на внутрішньому і зовнішньо- му ринках об’єкти інтелектуальної влас- ності, що належать установі; 3) право нада- вати науково-технічні послуги, здійснюва- ти рекламні заходи; 4) право створювати фонди соціального захисту науковців від- повідно до чинного законодавства тощо. Право на свободу наукової творчо сті може реалізуватися також у формі діяльності ви- щих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акре- дитації (університети, академії, інститути), оскільки наукова і науково-тех нічна діяль- ність є не лише одним із головних завдань цих навчальних закладів, а й невід’ємною складовою частиною їхнього навчального процесу. Станом на 2007 рік в Україні нараховува- лося 358 вищих навчальних закладів ІІІ— ІV рівнів акредитації (державної та при- 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 ватної форм власності) [16]. Причому по- мітна тенденція до зростання їхньої кіль- кості, зокрема: у 2005 р. їх нараховувалося 347, у 2000 р. — 313, у 1991 р. — 156 [17]. Наукову і науково-технічну діяльність у системі вищої освіти здійснюють відповід- но до законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково- технічну діяльність». Таку діяльність реалізовують спеціальні наукові підрозділи, до яких можуть нале- жати науково-дослідні лабораторії, секто- ри наукових досліджень, колективи кафедр з окремими науково-педагогічними, науко- вими та науково-технічними працівника- ми. До проведення наукових досліджень у вищому навчальному закладі залучають як штатних працівників (викладачів, науков- ців, інженерів, робітників), так і докторан- тів, аспірантів, студентів [18]. Наукову та науково-технічну діяльність у вищих навчальних закладах здійснюють на основі договорів, контрактів, замовлень, програм, проектів та з власної ініціативи. Важливо відзначити, що ст. 16 Закону України «Про наукову і науково-технічну ді- яльність» поширює на вищі навчальні закла- ди III—IV рівнів акредитації права, передба- чені цим Законом для наукових установ. У цьому аспекті важлива така теза: для академічних наукових установ проведення наукових досліджень є найголовнішим на- прямом діяльності, тоді як для вищих на- вчальних закладів це лише один із напрямів діяльності, головним із яких є навчання сту- дентів. Такі акценти в сучасному механізмі реалізації права людини і громадянина на свободу наукової творчості слід врахувати в подальших інтеграційних процесах у вітчиз- няному освітньо-науковому просторі. Однією з конкретних форм реалізації конституційного права людини і громадя- нина на свободу наукової творчості є ство- рення та діяльність громадських організа- цій у науковій сфері. Конституція України (стаття 36) закріпила за громадянами пра- во на свободу об’єднання в громадські орга- нізації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів, зокрема в науковій сфері, за винятком обмежень, установлених законом задля національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і сво- бод інших людей. Крім того, чинне законодавство Украї- ни обмежує створення і діяльність орга- нізацій, метою яких є: зміна шляхом на- сильства конституційного ладу і в будь- якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; загроза безпеці держа- ви у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, на- сильства чи жорстокості, фашизму та нео- фашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незакон- них воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини [19]. Порядок створення та діяльність громад- ських наукових організацій регламенту- ють закони України «Про об’єднання гро- мадян» та «Про наукову і науково-технічну діяльність». Громадські наукові організа- ції — це насамперед об’єднання громадян. Тому відповідні структури наслідують усі правові ознаки таких утворень, а саме: ме- тою їх створення і діяльності є задоволен- ня і захист своїх законних спільних інте- ресів, зокрема в науковій сфері; їх створю- ють на добровільній основі; вони діють на основі рівноправності своїх членів (учас- ників) та принципу самоврядування, тоб- то спільного прийняття рішень та їх реалі- зації; організації діють на основі статутного документа (статуту або положення); члени організації мають певні права та обов’язки відповідно до статутного документа та за- конодавства України тощо. Громадські наукові організації виокрем- люються зі спектра інших громадських об’єд нань своїми особливими ознаками, зо- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 41 крема: а) метою їхньої діяльності автома- тично виступає не лише задоволення влас- них наукових потреб, але й потреб усьо- го наукового товариства як національного, так і світового; б) принцип гласності в ді- яльності громадських наукових організа- цій набуває особливого значення та про- являється у взаємній координації науково- дослідної роботи вчених та обміні досві- дом; в) тісна взаємодія держави з такими організаціями та її безпосереднє зацікав- лення в активізації діяльності громадських наукових організацій. Останнє твердження передбачає переду- сім спільну діяльність держави та громад- ських наукових організацій, результати на- укових досліджень і дивіденди, які одер- жує держава від діяльності цих організацій, що впливає на рівень інноваційного розви- тку та імідж країни в цілому. Відповідно до чинного законодавства органи державної влади можуть залучати громадські науко- ві організації за їхньою згодою до участі в підготовці та реалізації рішень щодо науко- вої і науково-технічної діяльності, наукової і науково-технічної експертизи, науково- технічних програм, проектів і розроблень та у взаємодії з ними інформувати населен- ня про безпеку, екологічну чистоту, еконо- мічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реаліза- ції відповідних програм, проектів і розро- блень [20]. Правовий статус громадських науко- вих організацій закріплено в Законі Украї- ни «Про наукову і науково-технічну діяль- ність». Так, згідно зі ст. 17 вказаного закону, громадські наукові організації є об’єднаннями вчених для цілеспрямованого розвитку від- повідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково- дослідної роботи, обміну досвідом. Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові наукові колективи, утворювати для виконання статутних за- вдань науково-дослідні, проектно-кон стру к - торські, експертні, консалтингові, пошукові організації, відповідно до законодавства Ук- раїни співпрацювати з іно земними та між- народними організаціями, бути колективни- ми членами міжнародних науково-фахових об’єднань, спілок, товариств. Виходячи з цього, громадські наукові ор- ганізації є добровільними об’єднаннями громадян у науковій сфері, які створені на основі єдності інтересів з метою цілеспря- мованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи, об- міну досвідом. Чинне законодавство України не визна- чає види громадських наукових організа- цій, але оскільки вони підпадають під ста- тус об’єднань громадян, то за основу їхньої класифікації можна взяти окремі критерії, що характерні для більшості громадських організацій [21]. Виділимо такі наукові громадські органі- зації: за статусом і територією дії (міжнарод- ні, всеукраїнські, місцеві); за організаційною структурою (організації з принципом віль- ного членства та організації з фік сованим членством); за характером членства (орга- нізації з індивідуальним членством, органі- зації з колективним членством, змішані); за порядком легалізації (створені шляхом дер- жавної реєстрації або шляхом повідомлен- ня про своє заснування). За організаційно- правовою формою та найменуванням роз- різняють також громадську організацію, громадський рух, асоціацію, спілку, конгрес, об’єднання, громадський фонд, товариство, громадську установу тощо. Так, наприклад, сьогодні в Україні діють такі потужні громадські наукові організа- ції зі всеукраїнським статусом, як Академія наук вищої школи, Українська федерація вчених, Українська федерація інформати- ки, Науково-просвітницький центр «Еко- логія. Наука. Техніка»; з міжнародним ста- 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 тусом — Міжнародна асоціація академій наук та ін. Цим, безперечно, розширюю- ться можливості особистості для реалізації права на свободу наукової творчості. Підсумовуючи, можна зробити такі ви- сновки: — чинне законодавство України визначає такі організаційні форми реалізації права людини і громадянина на свободу наукової творчості, як: академічні наукові установи та організації, вищі навчальні заклади ІІІ— ІV рівнів акредитації та громадські органі- зації в науковій сфері, провідне місце серед яких посідає Національна академія наук України; — реалізація права людини і громадянина на свободу наукової творчості в системі на- укових установ та організацій здійснюєть- ся через безпосередні права останніх, серед яких: права щодо здійснення безпосередньої наукової чи науково-технічної діяльнос- ті; права наукових установ щодо науково- організаційних питань; права у сфе рі госпо- дарської діяльності; — виходячи з потреб сучасного розвитку українського суспільства щодо забезпечен- ня реалізації права людини і громадянина на свободу наукової творчості, специфіки наукової діяльності, активізації діяльності громадських наукових організацій та їхньої взаємодії з державою, на нашу думку, вар- то було б конкретизувати в Законі Украї- ни «Про наукову та науково-технічну ді- яльність» як сам статус таких організацій, їхні особливості, так і їхні основні види, а в перспективі навіть прийняти новий Закон України «Про громадські наукові органі- зації», де передбачити найсуттєвіші аспек- ти створення і діяльності цих організацій, права та обов’язки їхніх членів тощо. 1. Рассудовский В.А. Государственная организация нау- ки в СССР (правовые вопросы). — М.: Юридическая литература, 1971. — 248 с.; Право и управление научными организациями / Отв. ред. В.А. Рассудов- ский, В.П. Рассохин. — М.: Издательство «Наука», 1980. — 344 с.; Копелевич Ю.Х., Ожигова Е.П. Научные академии стран Западной Европы и Север- ной Америки. — Л.: Наука, 1989. — 416 с. 2. Законодательство о науке: Современное состояние и перспективы развития / Отв. ред. д. ю. н. В.В. Лапае- ва. — М.: Норма, 2004. — 400 с.; Лихтенштейн В.М. Фундаментальная наука и высшая школа России (Препр. докл.) / В.М. Лихтенштейн; Ин-т экономики РАН, Центр соц.-экон. проблем федерализма. — М., 2003. — 71 с.; Осипов Ю.С. Наука и общество = Science and society / Ю. С. Осипов. — М.: Наука, 2006. — 576 с.; Войнович А.П. Наука: Проблемы и некоторые предложения [Електронний ресурс] // Белорусский партизан. — 2007. — 21 июня. Режим доступу до журн.: http://www.belaruspartisan.org/ bp-forte. 3. Правовий статус Академії наук України. Історія та су- часність / АН України. Ін-т д-ви і права ім. В.М. Ко- рецького / Ред. Ю.С. Шемшученко. — К.: Наук. думка, 1993. — 300 с.; Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Ос- нови наукових досліджень: Навч. посібн. для вищих педагогічних закладів освіти. — К.: РННЦ «ДІНІТ», 2000. — С.33—50; Селіванов А.О. Наука і закон. Перший досвід системного аналізу законодавства у сфері науки і науково-технічної діяльності. — К.: Логос, 2003. — 264 с.; Семиноженко В.П. «Реформа НАНУ: можно разговаривать, а можно и доразгова- риваться…» // Наука та науко знавство. — 2004. — № 4. — С.5—11. 4. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ. У ред. від 12.01.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165. — С. 1. 5. Національна академія наук України. Короткий річний звіт 2006. — К.: Вид-во «Март», 2006. — С. 26. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт НАН України: http://www.nas.gov.ua/nas/Reports/ default.aspx. 6. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання створення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ» від 14.04.1997 р. — № 321. 7. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ. У ред. від 12.01.2005 р. // Відомості Верховної Ради Ук- раїни. — 1992. — № 12. — Ст.165. — С. 15. 8. Статут Національної академії наук України (Затв. Загальними Зборами Національної академії наук України 5 квітня 2002 р., зареєстровано Міністер- ством юстиції України 11 червня 2002 р., наказ № 47/5. — п. 2 ст. 7 [Електронний ресурс] // Офі- ційний сайт НАН України: http://www.nas.gov.ua/ NAS/ReferenceBook/rules. 9. Правовий статус Академії наук України. Істо- рія та сучасність / АН України. Ін-т д-ви і пра- ва ім. В.М. Корецького / Ред. Ю.С. Шемшученко. — К.: Наук. думка, 1993. — С.122. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 3 43 10. Постанова ВРУ про стан фінансування науково- технічної сфери в державі від 16.06.1999 р. № 746-ХІV: http://zakon.rada.gov.ua. 11. Дробноход М. Наукова сфера України в контексті реформування // Освіта і управління. — 2007. — Т.10. — № 1. — С.10. 12. Там само. — С. 9. (С. 8—17). 13. Основні принципи організації та діяльності нау- ково-дослідного інституту Національної акаде- мії наук України: Затверджено Постановою Пре- зидії НАН України від 25 червня 2002 р. № 159. 14. Положення про національний науковий центр: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 174. 15. Шемшученко Ю.С. Нові організаційні форми здій- снення правознавчих наукових досліджень // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін- ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2002. — Вип. 13. — С. 3. 16. Вища школа України в цифрах // Дзеркало тижня. — 2007. — 24—30 березня. — № 11. — С. 1. 17. Вища освіта і наука — найважливіші сфери від- повідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку: Інформаційно- аналітичні матеріали до засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки 24 берез- ня 2005 року. — К.: Міністерство освіти і науки України, 2005. — С.16. 18. Закон України «Про вищу освіту». Науково- практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Кременя. — К., 2002. — С. 281. 19. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992. №2460-ХІІ. У ред. від 04.03.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №34. — Ст. 504. — С. 4. 20. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ. У ред. від 12.01.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст.165. — С. 18. 21. Ващук О.М. Конституційно-правовий статус гро- мадських організацій в Україні: Дис... к. ю. н. Ру- копис. — К., 2004. — С. 108—110. Ю. Шемшученко, Т. Мілова СВОБОДА НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Р е з ю м е У статті розкрито основні форми реалізації консти- туційного права людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні, зокрема діяльність ака- демічних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та громадських наукових організацій. Досліджено проб- леми та перспективи функціонування зазначених форм в умовах реформування освітньо-наукового простору. Проаналізовано окремі проблеми законо- давчого регулювання статусу та діяльності Націо- нальної академії наук України та її структурних під- розділів, громадських наукових організацій і шляхи їх розв’язання. Yu. Shemshuchenko, T. Milova FREEDOM OF SCIENTIFIC CREATIVE WORK AS CONSTITUTIONAL RIGHT OF A PERSON AND A CITIZEN S u m m a r y The main forms of realization of constitutional right of a person and a citizen on scientific creative work in Ukraine are described, in particular, activity of academic edu- cational institutions of the ІІІ-ІV accreditation level and civil scientific organizations. The problems and pro spects of the aforementioned forms functioning in conditions of scientific and educational space reformation are in ves- tigated. Some questions of legislative regulation of the National academy of science of Ukraine and its structural units, civil scientific organizations status and activity are analyzed as well as the ways of these questions solving.

Свобода наукової творчості як конституційне право людини і громадянина

Institution

Ähnliche Einträge