Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211675 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — Спеціальний випуск. — С. 10-11. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859841481393569792 |
|---|---|
| citation_txt | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — Спеціальний випуск. — С. 10-11. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| first_indexed | 2026-03-16T17:44:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
міста – літописного Торговища. Призначенням ву-
лиці було забезпечення рівномірного підходу від
річки, як головної осі міського сполучення. На
цьому етапі засновники міста на Почайні клопо-
талися про встановлення торгівельних зв’язків,
про що свідчать роботи із упорядкування прибе-
режної лінії. Території вздовж головної та друго-
рядних вулиць були поділені на квартали, призна-
чені для забудови дворищ-садиб [Сагайдак, 2001].
Вважаємо, що у період розвитку вуличної мережі
(X–XIII ст.), ситуація навколо площі не змінюва-
лася. Більше того, проведений аналіз археологічно
виявлених давньоруських проїжджих частин під-
твердив безпосередній зв’язок між давньоруською
вуличною мережею та «допожежною» плануваль-
ною сіткою Подолу Києва, яка відображена на
мапі 1803 р. Збіг досліджених відрізків давньору-
ських вулиць з вулицями на мапі дорівнює 38%, а
збіг напрямків складає 37%. Цей факт дозволяє нам
припустити, що вулична мережа Подолу Києва з
давньоруського часу до пожежі 1811 р. залишала ся,
в основному, незмінною [Тараненко, 2009, с. 268].
О. Попельницька, розглядаючи вуличну мере -
жу Києво-Подолу станом на 1780 р., виділила сім
великих вулиць – Рождественську, Воскресенську,
Єпископську, Набережно-Микільську, Спаську,
Духівську та Борисоглібську [Попельницька, 2003,
с. 128-129]. Рождественська (Замкова або Хреща-
тицька) перетинала Поділ з півдня на північ, її
траса проходила повз ринкову площу. Воскресен-
ська вулиця з XVIII ст. фактично стала продовжен-
ням Рождественської вулиці, яка бере свій початок
від ринку.
У XVII – на початку XIX ст. площа мала нере-
гулярну в плані форму, окрім торговельних фун-
кцій відігравала роль громадського центру. Пери-
метр площі на по чатку XIX ст. сформували
двоповерхові будинки, які в кінці XIX – на початку
XX ст. доповнено різностильовою три- та п’яти-
поверховою житловою забудовою, до композиції
якої органічно входили архітектурні домінанти –
храми й ансамблі монастирів, що містилися поряд.
Значні зміни в абрисі площі відб улися за радян-
ського періоду. Тоді площа втратила чимало архі-
тектурних пам’яток, багато з них було знищено.
На межі 1960–1970-х рр. відроджується інтерес до
вивчення та охорони історичного середовища По-
долу й, зокрема, Контрактової площі, яку в 1979 р.
оголошено заповідною територією міста. Попри
деякі втрати архітектурних пам’яток, площа зали-
шається видатним містобудівним комплексом, що
містить понад 10 різночасових пам’яток історії та
культури.
1.2. ГОСТИНИЙ ДВІР –
ЦЕНТР КИЇВСЬКОЇ ЯРМАРКОВОЇ ТОРГІВЛІ
Перший Гостиний двір на Подолі було збудо-
вано ще в 1760-х рр. за проектом видатного укра-
їнського зодчого І. Григоровича-Барського. Його
перше місце розт ашування знаходилося у
пров. Хорива (колишній Воскресенський) на місці
сучасних споруд Подільського пожежного депо.
Але вже на початку XIX ст. старий Гостиний двір
не задовольняв зростаючі потреби Києва. У цей
час все більшого значення в економіці міста набу-
вала ярмаркова торгівля. Щорічно у Києві збира-
лось шість ярмарків, з яких найбільшим був Кон-
трактовий.
8 жовтня 1797 р. російський самодержець
Павло І видав ук аз про пров едення щорічних
«контрактовых съездов» дворянства всього Пів-
денно-Західного краю, замість волинського міста
Дубно, в Києві – «як о выгоднейшим по обстоя-
тельствам й величине города месте». Під час цих
щорічних з’їздів поміщики укладали між собою
угоди-контракти, які тут же офіційно реєструва-
лися з випла тою належного грошового збору.
«Контрактові з’їзди» вирішили поєднати у часі з
традиційними Хрещенськими ярмарками, що при-
падали на 15 січня – 1 лютого [Звід пам’яток, 1999,
с. 484]. Уже в січні 1798 р. у Києві відбувся пер-
ший Контрактовий ярмарок. Важливість цієї події
для Києва важко переоцінити. Щозими місто ста-
вало центром уваги дворянства та заможних
людей величезного краю (рис. 2). На ярмарки при-
їздило багато відвідувачів з-за кордону, зокрема з
Німеччини, Польщі, Франції [Толочко, 2002,
c. 134-147].
У 1808 р. дерев’яні крамниці т оргових рядів
(рис. 4) були вщент знищені черговою локальною
подільською пожежею [Каталог документів…,
1982, с. 144]. 23 листопада 1808 р. «Общество тор-
гующих купцов й мещан Подола» звернулося до
Київського магістрату з проханням дозволити бу-
дівництво нового Гостиного двору. Проект вва-
жався дуже престижним, тому його складання до-
ручили архітектору Луїджі Руска. 5 вересня
1809 р. його проект затвердили у вищих держав-
них інстанціях Петербурга [Толочко, 2010, с. 13].
18 вересня 1809 р. «торжественно, при стече-
нии народа, с в одоосвящением состоялась за-
кладка фундаментов» споруди. Під кожним її кут-
ком заклали по п’ять золотих, щоб у будівлі, яка
була призначена для торгівлі, йшов добрий торг.
На перших порах будівництвом Гостиного двору
керував санкт-петербурзький архітектор 14-го
10
класу К. Ізмайловський. Однак під час будівництва
він припустився цілого ряду помилок, на що не-
одноразово вказувала Будівельна експедиція, яка
вела нагляд за роботами [Толочко, 2010, с. 13].
З березня 1811 р. керівництво спорудженням
Гостиного двору перейшло до повнов ажень мі-
ського архітектора А. Меленського, який вважався
кращим фахівцем, ніж К. Ізмайловський [Ернст,
1923, c. 3]. Будівництво затримали подільська по-
жежа 1811 р. та війна з Наполеоном 1812 р. Піз-
ніше недобудовану споруду (було зведено один по-
верх) перекрили дахом й почали використовувати
за призначенням, розділивши площу під крамниці
(рис. 3; 5). Споруда мала внутрішній двір і шість
в’їздних воріт, у ній розміщувалося понад 50 крам-
ниць, які були згрупованих в «ряди» за характером
товару: залізний, шовковий, суконний, хутровий
та ін. Кожна крамниця мала власний складський
льох, внутрішній та зовнішній входи. У 1833 р.
Гостинний двір перебудували [Толочко, 2010,
c. 21]. Пізніші добудови (рис. 6-9) значно погір-
шили первісний архітектурний вигляд споруди. На
початку 1980-х рр. Гостиний двір повністю втра-
тив свій первісний вигляд і перебував у вкрай не-
задовільному стані, коли було знайдено оригінал
креслень двоповерхового проекту Гостиного
двору, за яким йог о незабаром повністю відно-
вили.
1.3. АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ КОНТРАКТОВОЇ
ПЛОЩІ ТА СУМІЖНИХ ТЕРИТОРІЙ
Не зважаючи на в елику, на перший пог ляд,
кількість стаціонарних досліджень та археологіч-
них наглядів на Подолі – понад 160, йог о центр
можна вважати маловивченим. Представимо всі
відомі на сьогодні археологічні розкопи в районі
Контрактової площі (рис. 10).
1. Контрактова площа (1972–1973). Стаціо-
нарні археологічні розкопки, проведені у 1972 р.,
стали справжньою науковою сенсацією. На різних
горизонтах вдалося виявити і до слідити 11 зруб-
них будівель, із яких п’ять (розкопаних) становили
житловий господарський комплекс – двір Подолу
Х ст. Повністю садибу розкопати не вдалося, ос-
кільки площа до сліджень обмежувалася розмі-
рами котловану (ширина 18 м). З півдня, а час-
тково зі с ходу та південного заходу проходив
дерев’яний паркан садиби, що складався з вбитих
в землю дубових дощок завширшки 16-20 см. Він
був простежений на відстані 25 м. Північні, за-
хідні та південно-західні межі визначаються лі-
нією зовнішніх стін зрубів, що розташовувалися
по периметру садиби. Її загальна площа становила
близько 650-700 м2. Довгою віссю садиба сплано-
вана вздовж Дніпра, а в’їзд до неї, вочевидь, міс-
тився у західній чи північно-західній частині. Чо-
тири будівлі двору мають єдину орієнт ацію,
зведені в однаковій техніці і функціонували прак-
тично одночасно. П’ята, також зрубна, дещо випа-
дає із загального плану. Вона пов’язується із най-
більш раннім будівельним горизонтом, і, можливо,
належить до початкового етапу формування са-
диби [Гупало, Толочко, 1975, c. 49-50].
У 1973 р. археологічні роботи розгорнулися у
напрямку північно-східної стіни котловану, де на-
прикінці 1972 р. виявлено зрубну споруду, точніше
її південний кут. Вдалося розкопати лише пів -
денно-східну частину споруди, північно-західна
заходила у стіну котловану. Крім цього було до-
сліджено ще три господарських споруди. Межі са-
диби простежити не вдалося. Можна припустити,
що її пів денно-західну межу фік сує паркан са-
диби, розкопаної тут 1972 р., а також залишки пар-
кану, виявленого на рівні одного з верхніх буді-
вельних горизонтів. Садиба витягнута з північного
заходу на південний схід щонайменше на 15 м. За
керамічним матеріалом та стратиграфічними
спостереженнями об’єкти датуються ХІ–ХІІ ст.
[Толочко, Гупало, Харламов, 1976, c. 19-22].
Розкопки Червоної (Контрактової) площі
1973 р. виявили цінні матеріали, які переконливо
довели, що в цьому районі стародавнього Подолу
і в ХІ–ХІІ ст. зберігався зрубний тип будівель,
який склався ще у Х ст., а також підтвердили са-
дибний характер забудови. Розміри садиб залиша-
лися незмінними протягом кількох століть [То-
лочко, Гупало, Харламов, 1976, c. 19-46].
2. Дослідження церкви Успіння Богородиці
Пирогощі (1976–1980, 1996). Від давньоруських
часів Успенська церква була головною соборною
церквою Києво-Подолу, а також центром його гро-
мадського життя. Тут зберігався магістратський
архів, торгові ваги та міри. На церковному цвин-
тарі століттями ховали міський патриціат [Івакін,
1996, c. 139-140]. Дослідження цієї споруди були
особливо важливими через територіально-топог-
рафічну близькість з найдавнішою торгівельною
площею Київського Подолу. Під час розкопок були
вивчені архітектурні особливості храму, відкриті
поховання церковного некрополя XII–XVIII cт.,
зібраний цінний археологічний матеріал [Гупало
та інші, 1977/9б, c. 21-26; Івакін та інші, 1996/1].
Комплексні дослідження дозволили зробити
висновки, що Пирогоща належить до типу ше с-
тистовпних, триапсидних хрестовобанних храмів.
11
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211675 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-16T17:44:13Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2026-01-08T12:56:54Z 2017 Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі // Місто: історія, культура, суспільство. — 2017. — Спеціальний випуск. — С. 10-11. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211675 uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Історико-археологічний контекст пам’ятки Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі Article published earlier |
| spellingShingle | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі Історико-археологічний контекст пам’ятки |
| title | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| title_full | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| title_fullStr | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| title_full_unstemmed | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| title_short | Гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| title_sort | гостиний двір – центр київської ярмаркової торгівлі |
| topic | Історико-археологічний контекст пам’ятки |
| topic_facet | Історико-археологічний контекст пам’ятки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211675 |