"Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація
У статті розглянуто питання процесу міфологізації історичного минулого шляхом використання народної пам’яті. Одним із об’єктів міфологізації стали некрополі. На сьогодні некрополів старої Черкащини майже не залишилося. Про деякі з них серед населення і науковців склалися стійкі уявлення як про реаль...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Місто: історія, культура, суспільство |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211752 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація / В. Ластовський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 11(4). — С. 303-313. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859605986856140800 |
|---|---|
| author | Ластовський, В. |
| author_facet | Ластовський, В. |
| citation_txt | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація / В. Ластовський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 11(4). — С. 303-313. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Місто: історія, культура, суспільство |
| description | У статті розглянуто питання процесу міфологізації історичного минулого шляхом використання народної пам’яті. Одним із об’єктів міфологізації стали некрополі. На сьогодні некрополів старої Черкащини майже не залишилося. Про деякі з них серед населення і науковців склалися стійкі уявлення як про реальні. Насамперед їх пов’язують із історією українського козацтва. Але найвідоміші «козацькі некрополі» насправді не існували. Це стосується поховань у Трахтемирові та Каневі. У першому розташовані переважно поховання ХІХ століття, які не є козацькими. «Козацького некрополя» у Каневі також ніколи не було. Традиційно вважають, що тут були поховані Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка та інші козаки. Однак це міф, створений істориками і народними уявленнями. Своєрідним прикладом некрополя старої Черкащини можна вважати поховання святого Макарія Токаревського, убитого у 1678 р. під час захоплення Канева турецькими військами. Також особливим є поховання Богдана Хмельницького у Суботові, адже до сьогодні відоме лише його місце знаходження, а от самої могили наразі не знайдено. Потрібно зауважити, що народні уявлення є достатньо приблизними і не дають історичній науці точної і достовірної інформації.
The article considers the process of mythologizing the historical past through the use of folk memory. Necropolises became one of the objects of mythologizing. Today there are almost no necropolises of the old Cherkasy region left. Among the most significant of them is the tomb of Bohdan Khmelnytsky and his son. Some of the necropolises among the population and among scientists have developed stable ideas as real. First of all, they are connected with the history of the Ukrainian Cossacks. But the most famous Cossack necropolises did not really exist. This applies to burials in Trakhtemir and Kaniv. In the first are mostly burials of the XIX century, which are not Cossack. There was never a Cossack necropolis in Kaniv. It is traditionally believed that Ivan Pidkova, Yakiv Shah, Samiylo Kishka and other Cossacks were buried here. But in fact it is a myth created by historians and popular beliefs. A peculiar example of the necropolis of the old Cherkasy region is the burial of St. Macarius Tokarevsky, who was killed in 1678 during the capture of Kaniv by Turkish troops. The burial of Bohdan Khmelnytsky in Subotov should also be considered special. After all, only his whereabouts are known to this day, but the grave itself has not been found yet. It should be noted that folk ideas are quite approximate and do not give historical science accurate and reliable information.
|
| first_indexed | 2026-03-14T03:21:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
МІKC
2020 4(11)
303
DOI 10.15407/mics2020.11.303
УДК 94(477.46)
Валерій Ластовський,
доктор історичних наук, професор
Київський національний університет культури і мистецтв
lastov@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-8900-5569
«КОЗАЦЬКІ НЕКРОПОЛІ»
СТАРОЇ ЧЕРКАЩИНИ ТА ЇХ МІФОЛОГІЗАЦІЯ
У статті розглянуто питання процесу міфологізації історичного минулого шляхом використан-
ня народної пам’яті. Одним із об’єктів міфологізації стали некрополі. На сьогодні некрополів
старої Черкащини майже не залишилося. Про деякі з них серед населення і науковців склалися
стійкі уявлення як про реальні. Насамперед їх пов’язують із історією українського козацтва.
Але найвідоміші «козацькі некрополі» насправді не існували. Це стосується поховань у Трах-
темирові та Каневі. У першому розташовані переважно поховання ХІХ століття, які не є ко-
зацькими. «Козацького некрополя» у Каневі також ніколи не було. Традиційно вважають, що
тут були поховані Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка та інші козаки. Однак це міф, ство-
рений істориками і народними уявленнями. Своєрідним прикладом некрополя старої Черка
щини можна вважати поховання святого Макарія Токаревського, убитого у 1678 р. під час захо-
плення Канева турецькими військами. Також особливим є поховання Богдана Хмельницького
у Суботові, адже до сьогодні відоме лише його місце знаходження, а от самої могили наразі
не знайдено. Потрібно зауважити, що народні уявлення є достатньо приблизними і не дають
історичній науці точної і достовірної інформації.
Ключові слова: некрополь, Черкащина, Черкаси, Канів, козацтво, козацьке літописання,
монас тир, історична пам’ять, міфологізація.
© Валерій Ластовський, 2020
МІKC
2020 4(11)
МІKC
2020 4(11)
304
Історія як наука, пов’язана із вивченням
минулого, завжди орієнтується на вивчен-
ня діяльності людей, які померли. Правду
кажучи, померлі завжди є певним мірилом
сучасності. Це стосується не лише науков-
ців і їхнього бачення історичних процесів,
а й свідомості та уявлень звичайних людей.
Діяльність померлих може бути виправдан-
ням або ж застереженням для живих. Тому їх
цитують, вони є прикладом (моральноетич-
ним, естетичним тощо) або ж їх засуджують,
і в такому разі створюється бар’єр для пове-
дінки сучасників і наступних поколінь. Ра-
зом з тим, пам’ять про померлих є одним із
засобів управлінського та політичного впли-
ву на суспільство. Будьяка влада (державна,
релігійна, партійна) намагається використо-
вувати це у своїх інтересах. Найбільш яскра-
вим і повчальним прикладом такого підходу
були часи існування СРСР.
Важливу роль у формуванні та підтриму-
ванні у певному напрямі історичної пам’яті
відіграє академічний рівень знань, якому,
однак, доволі часто протистояла народна
пам’ять. Інформація, яка передається через
народну пам’ять, не завжди відповідає істо-
ричній реальності, а найчастіше відбиває її
досить розмито, підкреслюючи якусь героїч-
ну чи драматичну сторону життя. Унаслідок
формується система уявлень, яка сприйма-
ється не лише населенням певного краю чи
всієї країни, а й фахівцямиісториками. На-
томість критичний підхід може вказувати і
на зовсім інші сторони суспільних відносин,
пов’язані із маніпуляціями суспільною сві-
домістю. Зокрема це стосується некрополів
та уявлень про них.
Некрополі старої Черкащини майже не
опинялися в центрі уваги науковців, на від-
міну від старих некрополів в інших регіонах
України, яким присвячували монографічні
дослідження і наукові конференції. Однак
деякі спроби здійснювалися і в цьому на
прямі 1.
Черкащина як регіон почала розвивати-
ся фактично із другої половини ХIV ст., коли
тут з’явилися Черкаси спочатку у формі
прикордонного посту, а потім вже й у вигля-
ді міста на рубежі ХV–ХVI ст. Особливості
цього регіону сформувалися і закріпилися
наприкінці ХV – впродовж ХVI ст. завдяки
колонізаційним процесам, що йшли з інших
регіонів України (передовсім із Київщини)
та появі тут у цей самий період такого соці-
ального явища, як українське козацтво. Хоча
сам термін «Черкащина» зародився у ХІХ ст.
(зокрема фіксуємо його у 1864 р.), потім він
почав поширюватися із початком ХХ ст. у пе-
ріодичній пресі (наприклад, у газеті «Рада»),
а в науковому дискурсі з’явився фактично у
1920х (разом із публікаціями О. Олексан-
дріва та Ф. Савченка про Тараса Шевченка).
1 Ластовський, В., & Ластовська, О.
(2002). Некрополь старої Черкащини:
проблеми наукового пошуку. Науко-
ві записки. Зб. праць молодих вчених
та аспірантів, 9, 261–267; Куштан, Д.
(2011). Некрополь з кам’яними надгроб-
ками ХІХ – поч. ХХ ст. у с. Луківка на
Черкащині. В Нові дослідження пам’яток
козацької доби в Україні (Випуск 20,
с. 124–130). Київ; Куштан, Д. (2012).
Кам’яні хрести Черкащини. В Нові
дослідження пам’яток козацької доби
в Україні (Випуск 21, частина 1,
с. 191–197). Київ.
МІKC
2020 4(11)
305
Багата історія цього краю передбачає на-
чебто і наявність значних некрополів, пере-
довсім пов’язаних з історією українського
козацтва. Проте насправді маємо зворотну
картину. До певної міри, можна стверджува-
ти, що фактичний матеріал суперечить істо-
ричному. Адже від усього раннього періоду
формування Черкащини до нас не дійшло
жодного реального поховання. Ми не знаємо
історичних поховань від ХІV і до майже кін-
ця ХVIII ст. Натомість відомо про багатьох
історичних осіб, які померли і були поховані
в межах старої Черкащини, однак їхні моги-
ли не збереглися. Хоча у випадку із Богданом
та Тимошем Хмельницькими маємо зворот-
не: місце поховання, але не їхні могили.
Попри всю легендарність «козацького
краю» маємо зазначити, що реальних пам’я-
ток відповідного часу збереглося небага-
то. І насамперед це стосується козацьких
поховань. Першими осередками козацтва
називають Черкаси і Канів. Це підтверджу-
ють документальні джерела, які фіксують
проживання у цих містах великої кількості
представників козацтва у ХVI–ХVII ст. Є до-
кументальна інформація і про померлих та
загиблих, однак їхніх могил немає. Можемо
спиратися хіба що на народні перекази, які,
звісно, не гарантують історичну точність.
Про те, як місцеві жителі ставилися у XIX
ст. до історичного минулого, красномовно
свідчить діалог із записів етнографа та пись-
менника Митрофана Александровича (1837–
1881), почутий у Чигирині у 1857 р.:
«Утром я вышел погулять, с намерением
узнать местные предания. Это казалось тем
удобнее, что я мог, не поражая своим во-
просом, спросить, зачем поставлен крест на
горе. Мне отвечали: “Се Хмильницкого гора;
на ий и замок його був.
Що ж то за Хмильницкий?
А хто його знае; князь чи пан якийс…”» 2.
На формування історичної пам’яті впли-
вають суспільні структури, зокрема церков-
ні інститути, які відрізняються найбільшою
сталістю серед останніх. У нашому випадку
це ми бачимо на прикладі того ж таки канів-
ського пантеону.
У цьому контексті особливим похован-
ням слід вважати некрополь святого Макарія
Токаревського, вбитого у 1678 р.: це рака з
мощами канівського архімандрита, переве-
зена із Переяслава в Черкаси у 1942 р., нині
зберігається у кафедральному СвятоМихай-
лівському соборі. Від кінця ХVII ст. останки
цього святого великомученика постійно збе-
рігалися у Переяславі. І про це поховання та
про збереження пам’яті про Макарія піклу-
валася саме Церква.
Стара Черкащина в уяві великої частини
науковців, краєзнавців і пересічних громадян
– це своєрідний пантеон героїв епохи козач-
2 Александрович, М. (1860). Из Канева
в Чигирин и обратно: путевые записки.
Чернигов.
МІKC
2020 4(11)
МІKC
2020 4(11)
306
чини. На жаль, без реальних їхніх могил. Не
збереглися, наприклад, поховання Криштофа
Косинського, загиблого в Черкасах у 1593 р.;
могили козаків, що полягли у битві під Кор-
сунем; і навіть могили тих козаків, які меш-
кали у Черкасах у ХVI–ХVII ст. і померли від
старості або хвороб. Немає інформації навіть
про можливе місцезнаходження цих могил.
Разом з тим, є більшменш точні матері-
али про «козацькі некрополі». Наприклад,
Л. Горенко зазначає, що Троїцький Чигирин-
ський монастир «був фамільним роду геть-
мана Дорошенка», в ньому були поховані
члени родини (Андрій Дорошенко, Василь
Дорошенко та ін.). Однак, на жаль, уже у
1920х рр. поховань тут не було 3.
Зауважимо, що серед багатьох науковців
і краєзнавців досить поширеним є викори-
стання терміна «козацькі монастирі». Фак-
тично, так називають чи не всі чоловічі чер-
нечі осередки, як діяли у ХVI–ХVIII ст. Як
правило, досить безапеляційно, але водночас
і бездоказово, стверджують, що в цих монас-
тирях проживали або переховувалися коза-
ки. Ідеться, зокрема, про Трахтемирівський,
Канівський, Мотронинський, Корсунський,
Мошногірський, Медведівський монастирі.
Безперечно, козацтво мало відносини із
монастирями. Частина з цих обителей пере-
бувала під опікою окремих представників
старшини, наприклад, уже згадуваному Чи-
гиринському монастирю допомагала роди-
на Дорошенків, про Корсунський монастир
дбав Григорій Гуляницький тощо. Безпереч-
но, козацтво робило свій внесок в утриман-
ня і будівництво монастирів. Однак, на нашу
думку, це не дає підстав уживати термін «ко-
зацькі монастирі», позаяк внесок представ-
ників шляхти і селянства у підтримування
чернецтва був також значним. Використан-
ня поняття «козацький монастир» саме у на-
уковому просторі є недопустимим, оскільки
це спотворює загальний історичний кон-
текст і реальні історичні процеси. Будьякий
монастир можна розглядати лише з погляду
його належності до певної конфесії та соці-
альнополітичної ситуації навколо неї. Утім,
це питання має бути предметом окремого до-
слідження.
Що ж до «козацьких некрополів», то їх
усе ж таки прив’язують саме до церковних
осередків (наголосимо: небезпідставно!).
І часто навколо них створюється свій певний
«козацький міф». Найяскравішим міфічним
пантеоном стали Канів і Трахтемирів – два
населені пункти, у якими, за легендами, були
розташовані найперші легендарні козацькі
поховання. У Каневі, за деякими тверджен-
нями, у ХVI – на початку ХVII ст. були похо-
вані особи, що уособлювали героїчне мину-
ле, – Остафій Дашкович, Іван Підкова, Яків
Шах, Самійло Кішка. А Трахтемирів сьогод-
3 Горенко, Л. (1992). Чигиринський Тро-
їцький жіночий монастир. Родовід, 4,
59–66.
МІKC
2020 4(11)
307
ні вважають чи не найголовнішим місцем
поклоніння козацькому минулому (завдяки
міфу про козацький Трахтемирівський мо-
настир).
Міф почав творитися на початку ХVIII
ст., а потім набув поширення у пізнішій істо-
ріографії. У відомому «Літописі» гадяцького
полковника Григорія Грабянки (до 1666 – бл.
1738) згадано про Івана Підкову: «...Після
страти тіло його взяли побратими і похова-
ли в монастирі у Каневі» 4. На початку ХІХ
ст. до творення цього міфу долучився автор
«Історії русів», написавши про Якова Шаха:
«Король польский... предал гетмана суду...
Он был отрешен от гетманства и осужден на
вечное заточение в монастырь Каневский,
где по воле его посвящен в монахи и кончил
жизнь свою спокойно в монашестве» 5. На-
ведемо також характерну цитату із пізнішої
історіографії: «...десь з цих часів Канів став
своєрідною козацькою святинею. Літні запо-
рожці, що вже не могли брати участі в по-
ходах і боях, почали селитися та доживали
віку на Чернечій горі, неподалік канівського
монастиря» 6.
Безумовно, в кожній історіографічній
ситуації підживлювання цього міфу було
пов’язане із певними ідеологічними момен-
тами. Для козацького літописання, зрозумі-
ло, було важливим підтримання ідеї лицар-
ського героїзму. Для науки імперської епохи
вже більш знаковим було висвітлення героїз-
му в контексті боротьби із католицької Річчю
Посполитою. Для історіографії радянського
періоду вагомим аргументом було викори-
стання козацького пантеону для підтриман-
ня теорії класової боротьби. А сьогодні для
українського суспільства важливим стає ві-
дображення національної боротьби в контек-
сті державотворення.
Відповідно до цього «козацького міфу»,
Іван Підкова, Яків Шах і Самійло Кішка були
поховані в Успенському Канівському монас-
тирі наприкінці ХVI – на початку ХVII ст.
Тут треба зазначити, що спершу про Самій-
ла Кішку не йшлося, про нього згадали в лі-
тературі дещо пізніше. Підставою для цього
стали два твори – записи середини ХVII ст.
польського хроніста Мацея (Тимофія/Мат-
вія) Титловського (Титлевського) та народна
пісня «Дума про Самійла Кішку».
Записи Мацея Титловського у 1770 р.
переклав із польської мови канцелярист Ге-
неральної військової канцелярії Степан Лу-
комський (1701–1779). Потім їх було опу-
бліковано у додатках до літопису Самійла
Величка у 1864 р. Там, зокрема, були такі
слова: «...гетман Кошка в городе украинском
Каневе погребен, чего в доказательство там
его гроб свидетельствует» 7. Про цей факт
зазначив також Д. Яворницький у другому
томі своєї праці «Історія запорозьких коза-
4 Літопис гадяцького полковника
Григорія Грабянки. (1992). Київ, 27.
5 История русов. (1846). Москва, 31.
6 Історія міст і сіл Української РСР.
Черкаська область. (1972). Київ, 324–
325.
7 Величко, С. (1864). Летопись событий
югозападной России в ХVII веке (Том 4,
с. 156). Приложения). Киев.
МІKC
2020 4(11)
МІKC
2020 4(11)
308
ків». Однак в історичній науці наведено й
іншу думку: про загибель Самійла Кішки за
18 років до тих подій, які описував Мацей
Титловський.
Щодо «Думи про Самійла Кішку», то там
написано: «Правда, панове, полягла / Кішки
Самійла голова, / В КиєвоКаневі манасти-
рі» 8. Звернемо увагу на два моменти: 1) думу
про Самійла Кішку було складено, найімо-
вірніше, після середини ХVII ст., що ствер-
джував ще В. Науменко у 1883 р.9; 2) слова
«в КиєвоКаневі манастирі» містять доволі
розмиту вказівку щодо місця поховання.
Зауважимо, що відомі історики П. Ку-
ліш, Д. Яворницький, А. Стороженко та інші
стверджували, що Самійла Кішку могли по-
ховати у Києві у церкві Миколи Доброго, яку
він начебто збудував.
Однак якщо проаналізуємо реальні фак-
ти, а саме місце загибелі кожного із згаданих
вище козацьких ватажків, то побачимо таку
картину:
Івана Підкову стратила польська влада
у Львові 16 червня 1578 р. 10;
Яків Шах загинув у бою за місто Ясси в
березні 1578 р. 11;
Самійло Кішка загинув у битві за ес-
тонське місто Вільянді (колишнє Феллін)
16 травня 1602 р.12
Уже навіть перелік пунктів, де загинули
козацькі ватажки, становить широку геогра-
фічну палітру, охоплюючи всю Східну Єв-
ропу. І з огляду на це важко уявити, у який
спосіб загиблих можна було привезти і по-
ховати в одному місці, до якого, до слова,
ніхто з них не мав жодного стосунку. Канів
наприкінці ХVI ст. не був ані козацьким, ані
релігійним центром. До того ж це місто пе-
ребувало під контролем польської влади. Чи
дала б вона можливість формувати тут ко-
зацький пантеон із тих осіб, які не належали
до владної еліти? А Івана Підкову польська
влада взагалі вважала злочинцем.
Та й Канівського монастиря на ті часи
ще не існувало. Його було започатковано у
1620х. Тож поширена думка, що Канівський
монастир у ХVI ст. був одним із осередків
українського козацтва (про це, зокрема, зга-
дано у працях Г. Грабянки, автора «Історії
русів», Л. Похілевича, М. Максимовича та
ін.), не має жодного підтвердження в істо-
ричних джерелах.
Мовчить про це й народна пам’ять, при-
наймні, ми не знаємо легенд або переказів,
де б це хоч якимось чином зачіпалося.
Можемо лише висловити таке припу-
щення. На початку ХVIII ст. розпочалося
формування героїчного образу канівського
архімандрита Макарія Токаревського, який
загинув під час нападу татарського загону у
1678 р. на Канів. У 1688 р. його мощі знайшли
і перенесли до Переяслава. У 1700–1701 рр.
8 Кулиш, П. (1874). История воссоедине-
ния Руси (Том І, с. 355). Санкт-Петер-
бург.
9 Науменко, В. (1883). Происхожде-
ние малорусской думы о Самуиле Кошке.
Киевская старина, 6, 212–232.
10 Щербак, В. (2011). Підкова Іван. В
Енциклопедія історії України (Том 8,
с. 236). Київ.
11 Лепявко, С. (2013). Шах Яків. В Ен-
циклопедія історії України (Том 10,
с. 599). Київ.
12 Голобуцький, П. (2007). Кішка
Самійло. В Енциклопедія історії
України (Том 4, с. 341). Київ.
МІKC
2020 4(11)
309
було сформовано Переяславську єпископію
як вікаріатство Київської митрополії, яка у
1733 р. перетворюється вже на самостійну
єпархію. Особливістю цієї єпархії упродовж
усієї історії було поширення її претензій на
території Правобережної України, що в цей
час перебували під владою Речі Посполитої.
Творення образу преподобномученика
Макарія Токаревського відбувалося під без-
посереднім керівництвом переяславського
єпископа Захарія Корніловича, який похо-
див із козацької родини (його дід був пере-
яславським сотником). Його ж вважають
першим творцем «Житія» св. Макарія. За
розпорядженням Корніловича мощі святого
у 1713 р. були розміщені у кафедральному
Михайлівському Переяславському монас-
тирі. Потрібно також зазначити, що є доку-
ментальне свідчення про те, що він іменував
себе ігуменом трахтемирівським і канів-
ським 13. Фактично Канів і його околиці на
початку ХVIII ст. стали для Переяславської
єпархії плацдармом для подальшого поши-
рення своєї влади на Правобережжі. Тож
цілком можливо, що канівська легенда про
козацький пантеон поширилася із церков-
ного середовища Переяславської єпархії на
початку ХVIII ст. У такий спосіб, поперше,
зміцнювався авторитет Переяславської єпар-
хії і, подруге, закріплювалося право єпархії
на території Канева та його околиць. Далі цю
історію підхопили козацькі літописці й роз-
ширили її за рахунок власних героїв. Хоча
навряд чи такий підхід можна вважати реа-
лізацією якоїсь політичної концепції.
Звісно, може постати запитання: чому
саме Канів став центром «козацького міфу»,
а не Трахтемирів? Напевно, тому, що, попер-
ше, з Каневом уже була пов’язана героїчна
історія Макарія Токаревського, подруге, на
Канів, хоч і дуже приблизно, але все ж таки
вказувала дума про Самійла Кішку, потретє,
через дату смерті Івана Підкови. Щодо остан-
нього факту, то «Postanowienie z Niżowcy»
(документ щодо взяття козаків на службу до
Стефана Баторія, після якого Трахтемирів
було визначено базою для козацтва) король
підписав у Львові 16 вересня 1578 р., а Іван
Підкова загинув 16 червня 1578 р. Супереч-
ність є цілком очевидною навіть для твор-
ців міфології. Водночас, звернемо увагу на
два моменти у «Літописі» Самійла Величка
(1670–1728). Поперше, це достатньо крас-
номовний опис погрому Канева у 1678 р.:
«...багато канівських людей втекло й замкну-
лося тоді у велику кам’яну церкву старого й
красного Канівського монастиря, але турки,
достатньо обклавши ту церкву навколо дро-
вами й соломою, запалили її разом з усім
тим монастирем і всіх людей у церкві заду-
шили». Подруге, це вказівка на переговори
між владою Речі Посполитої та гетьманом
13 Ластовський, В. (2008). Між суспіль-
ством і державою. Православна церква
в Україні наприкінці ХVII –
у ХVIII столітті в історії та
історіографії. Київ, 124.
МІKC
2020 4(11)
МІKC
2020 4(11)
310
Петром Дорошенком у 1670 р., під час яких
обговорювався проект створення у Каневі
резиденції «запорозького гетьмана» 14.
Зауважимо, що всіх осіб у «канівському
пантеоні» об’єднує одне – їхні героїзм і жер-
товність у боротьбі з Кримським ханатом і
Османською імперією. Наприкінці ХVII – на
початку ХVIII ст. це була цілком очевидна
загроза у міжнародних відносинах, проти-
стояння якій об’єднувало весь європейський
континент.
Що ж до поховання Остафія Дашковича
в Каневі, то це вже витвір фантазії сучасних
черкаських краєзнавців. Старосту черкась-
кого і канівського початку ХVI ст. досить ча-
сто пов’язують із зародженням українського
козацтва, інколи навіть називають його за-
сновником і першим гетьманом. Для істори-
ків давно відомо, що місце його поховання –
Успенський собор КиєвоПечерської лаври.
До 1970х рр. на території цієї пам’ятки була
надмогильна плита із іменем Остафія Даш-
ковича. На жаль, вона зникла, і до сьогодні
місце її перебування невідоме.
Перейдемо до трахтемирівської козаць-
кої міфології. Творення останньої також ба-
гато чим завдячує Григорію Грабянці, котрий
ввів у український науковий обіг, витлума-
чуючи на свій лад польських письменників,
міф про те, що польський король Стефан Ба-
торій подарував реєстровому козацтву Трах-
темирівський монастир. Проте, оминаючи
розгляд самого цього питання, зупинимося
лише на одному із його наслідків.
На сьогодні у науковій літературі, кра-
єзнавчих розвідках та на обивательському
рівні побутує дуже стійкий стереотип, що
у Трахтемирові зберігся справжній давній
козацький цвинтар, на якому розташовані
кам’яні надгробки на козацьких могилах –
хрести та обеліски.
Цвинтар і справді там є, однак, як свід-
чать сучасні дослідження, до козацтва не
має жодного стосунку 15. Єдине, що вказує
на можливість поховань козаків у Трахте-
мирові, – це інформація Лаврентія Похіле-
вича, опублікована у 1864 р., про наявність
тут могили із кам’яним хрестом та написом
на ньому, в якій був похований у 1652 р. ко-
зак Війська Запорозького Іван Муха. Однак
ми можемо згадати про поховання козаків у
багатьох інших населених пунктах України,
де вони проживали і помирали, але не зали-
шали по собі кам’яних хрестів. У будьяко-
му випадку, немає підстав говорити про
«козацький некрополь» у Трахтемирові. До
слова, у цьому місті й досі стоїть кам’яний
хрест, начебто на могила Івана Мухи, однак
на ньому немає жодних написів, які б мог-
ли свідчити про час його створення або про
14 Величко, С. (1991). Літопис (Том 2,
с. 127, 245). Київ.
15 Куштан, Д. Кам’яні хрести Черкащини,
191–197.
МІKC
2020 4(11)
311
його належність. Ба більше, нещодавні архе-
ологічні дослідження показали, що там роз-
міщене жіноче поховання.
Одне з останніх повідомлень, пов’язаних
із некрополями Черкащини та трансформа
цією уявлень про них, стосується усипаль-
ниці Богдана Хмельницького у Суботові та
пам’яті про неї. Донедавна доволі поши-
реною була думка, що у 1664 р. польський
шляхтич Стефан Чарнецький (1599–1665)
спалив Суботів і зруйнував могили Богдана
Хмельницького і його сина Тимоша. Вперше
цей переказ з’явилася у козацькому літопи-
санні ХVIII ст., зокрема у «Літописі» вже
згаданого гадяцького полковника Григорія
Грабянки та у т. зв. Чернігівському літопи-
сі, а потім побутувала у кількох різних ва-
ріантах. І хоч дослідники вже давно вважа-
ли ці дані неправдивими (наприклад, Іван
Крип’якевич), тим не менше, легенда про-
довжувала існувати в науковій літературі,
не кажучи вже про народні уявлення. Гри-
горій Грабянка так описував цю подію: «...
Чернецький спалив Бужин та Суботів, а тіла
Богдана Хмельницького та його сина Тимо-
ша повикидав з домовин» 16.
Однак науковці продовжували досліджу-
вати історію поховання Богдана Хмельниць-
кого. З цією метою неодноразово організо-
вували експедиції на Чигиринщину. В липні
2019 р. було проведено спеціальну конферен-
цію «Усипальниця гетьмана Богдана Хмель-
ницького: історія, міфи, сучасний стан». Того
ж року побачила світ книжка черкаського
історика Валентина Лазуренка, присвячена
пошукам відповідей на питання про загадку
поховання Богдана Хмельницького 17.
3 квітня 2020 р. історик Тарас Чухліб
через соціальні мережі повідомив (посила-
ючись на текст оригінального листа С. Чар-
нецького, виявленого у Варшавському архіві
давніх актів), що «сам польський гетьман
Стефан Чарнецький нічого не згадує про цю
трагічну для нас подію у своїх листахзвітах
до короля за 1664 рік. Ротмістр Ян Флоріан
ДробишТушинський, що був у війську Чар-
нецького, яке плюндрувало Правобережну
Україну написав: “Рік 1664… Король пішов
до Польщі, а ми на ту сторону Дніпра з па-
ном Чарнецьким перейшли. Ціле літо військо
добувало міст в Україні Ставища, Лисянку
та інші”. Очевидець пише про розстріл Іва-
на Виговського у тому ж році, але нічого про
напад на Суботів і викинення праху Богдана
Хмельницького! Якби це насправді відбуло-
ся, хіба б це не занотував сучасник? Нічого
немає про цю подію і в записах інших сучас-
ників – “Клімактерах” Веспасіана Коховсь
кого і щоденникових записах ще одного оче-
видця тих подій Міколая Йеміловського...».
Отже, можемо стверджувати, що істо-
рична пам’ять щодо некрополів старої Чер-
16 Літопис гадяцького полковника
Григорія Грабянки, 132.
17 Лазуренко, В. (2019). У пошуках
крипти великого державотворця України
Богдана Хмельницького. Поховання
гетьмана України Богдана Хмельницького
в Іллінській церкві у с. Суботів: від
столітніх досліджень, легенд та міфів
до сучасних наукових гіпотез. Черкаси.
МІKC
2020 4(11)
МІKC
2020 4(11)
312
кащини багато в чому формується під впли-
вом міфологізації минулого, що відбувалася
переважно у ХVIII ст., а закріплювалася у
ХІХ–ХХ ст. Цей процес охоплює майже всі
верстви населення – від науковців і управ-
лінців до пересічних громадян. Звісно, про-
цес міфологізації спирається передовсім на
певні ідеологічні основи, властиві кожному
історіографічному напряму. Завдяки цьо-
му формувався і вплив на уявлення насе-
лення. Потрібно визнати, що створені істо-
ріографічні міфи є надзвичайно стійкими.
З’ясування ж реальної історичної ситуації
потребує серйозних наукових досліджень і
водночас подолання стереотипів.
References
Aleksandrovich, M. (1860). Iz Kaneva v Chigirin i
obratno: putevyie zapiski. Chernigov [in Russian].
Holobutskyi, P. (2007). Kishka Samiilo. In Ent-
syklopediia istorii Ukrainy (Vol. 4, p. 341). Kyiv [in
Ukrainian].
Horenko, L. (1992). Chyhyrynskyi Troitskyi zhi-
nochyi monastyr. Rodovid, 4, 59–66 [in Ukrainian].
Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR. Cherkaska oblast.
(1972). Kyiv [in Ukrainian].
Istoriya rusov. (1846). Moskva [in Russian].
Kulish, P. (1874). Istoriya vossoedineniya Rusi
(Vol. I). SanktPeterburg [in Russian].
Kushtan, D. (2011). Nekropol z kamianymy na-
dhrobkamy ХIХ – poch. ХХ st. u s. Lukivka na Cherkash-
chyni. In Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v
Ukraini (Vol. 20, pp. 124–130). Kyiv [in Ukrainian].
Kushtan, D. (2012). Kamiani khresty Cherkash-
chyny. In Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v
Ukraini (Vol. 21 (1), pp. 191–197). Kyiv [in Ukrainian].
Lastovskyi, V. (2008). Mizh suspilstvom i der-
zhavoiu. Pravoslavna tserkva v Ukraini naprykintsi
ХVII – u ХVIII stolitti v istorii ta istoriohrafii. Kyiv [in
Ukrainian].
Lastovskyi, V., & Lastovska, O. (2002). Nekropol
staroi Cherkashchyny: problemy naukovoho poshuku.
Naukovi zapysky. Zb. prats molodykh vchenykh ta aspi-
rantiv, 9, 261–267 [in Ukrainian].
Lazurenko, V. (2019). U poshukakh krypty velyko-
ho derzhavotvortsia Ukrainy Bohdana Khmelnytskoho.
Pokhovannia hetmana Ukrainy Bohdana Khmelnytskoho
v Illinskii tserkvi u s. Subotiv: vid stolitnikh doslidzhen,
lehend ta mifiv do suchasnykh naukovykh hipotez. Cher-
kasy [in Ukrainian].
Lepiavko, S. (2013). Shakh Yakiv. In Entsyklopediia
istorii Ukrainy (Vol. 10, p. 599). Kyiv [in Ukrainian].
Litopys hadiatskoho polkovnyka Hryhoriia Hrabi-
anky. (1992). Kyiv [in Ukrainian].
Naumenko, V. (1883). Proishozhdenie malorusskoy
dumyi o Samuile Koshke. Kievskaya starina, 6, 212–232
[in Russian].
Shcherbak, V. (2011). Pidkova Ivan. In Entsyklope-
diia istorii Ukrainy (Vol. 8, p. 236). Kyiv [in Ukrainian].
Velichko, S. (1864). Letopis sobyitiy yugozapadnoy
Rossii v XVII veke (Vol. 4). Kiev [in Russian].
Velychko, S. (1991). Litopys (Vol. 2). Kyiv [in
Ukrainian].
МІKC
2020 4(11)
313
Valerii Lastovskyi
COSSACK CEMETERIES OF THE OLD CHERKASH REGION
AND THEIR MYTHOLOGIZATION
The article considers the process of mythologizing the historical past through the use of folk memory.
Necropolises became one of the objects of mythologizing. Today there are almost no necropolises of
the old Cherkasy region left. Among the most significant of them is the tomb of Bohdan Khmelnytsky
and his son. Some of the necropolises among the population and among scientists have developed
stable ideas as real. First of all, they are connected with the history of the Ukrainian Cossacks. But
the most famous Cossack necropolises did not really exist. This applies to burials in Trakhtemir and
Kaniv. In the first are mostly burials of the XIX century, which are not Cossack. There was never
a Cossack necropolis in Kaniv. It is traditionally believed that Ivan Pidkova, Yakiv Shah, Samiylo
Kishka and other Cossacks were buried here. But in fact it is a myth created by historians and popular
beliefs. A peculiar example of the necropolis of the old Cherkasy region is the burial of St. Macarius
Tokarevsky, who was killed in 1678 during the capture of Kaniv by Turkish troops. The burial of
Bohdan Khmelnytsky in Subotov should also be considered special. After all, only his whereabouts
are known to this day, but the grave itself has not been found yet. It should be noted that folk ideas are
quite approximate and do not give historical science accurate and reliable information.
Keywords: necropolis, Cherkasy region, Cherkasy, Kaniv, Cossacks, Cossack chronicle, monastery,
historical memory, mythologizing.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-211752 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-4280 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T03:21:08Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ластовський, В. 2026-01-10T17:30:50Z 2020 "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація / В. Ластовський // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 11(4). — С. 303-313. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2616-4280 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211752 94(477.46) 10.15407/mics2020.11.303 У статті розглянуто питання процесу міфологізації історичного минулого шляхом використання народної пам’яті. Одним із об’єктів міфологізації стали некрополі. На сьогодні некрополів старої Черкащини майже не залишилося. Про деякі з них серед населення і науковців склалися стійкі уявлення як про реальні. Насамперед їх пов’язують із історією українського козацтва. Але найвідоміші «козацькі некрополі» насправді не існували. Це стосується поховань у Трахтемирові та Каневі. У першому розташовані переважно поховання ХІХ століття, які не є козацькими. «Козацького некрополя» у Каневі також ніколи не було. Традиційно вважають, що тут були поховані Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка та інші козаки. Однак це міф, створений істориками і народними уявленнями. Своєрідним прикладом некрополя старої Черкащини можна вважати поховання святого Макарія Токаревського, убитого у 1678 р. під час захоплення Канева турецькими військами. Також особливим є поховання Богдана Хмельницького у Суботові, адже до сьогодні відоме лише його місце знаходження, а от самої могили наразі не знайдено. Потрібно зауважити, що народні уявлення є достатньо приблизними і не дають історичній науці точної і достовірної інформації. The article considers the process of mythologizing the historical past through the use of folk memory. Necropolises became one of the objects of mythologizing. Today there are almost no necropolises of the old Cherkasy region left. Among the most significant of them is the tomb of Bohdan Khmelnytsky and his son. Some of the necropolises among the population and among scientists have developed stable ideas as real. First of all, they are connected with the history of the Ukrainian Cossacks. But the most famous Cossack necropolises did not really exist. This applies to burials in Trakhtemir and Kaniv. In the first are mostly burials of the XIX century, which are not Cossack. There was never a Cossack necropolis in Kaniv. It is traditionally believed that Ivan Pidkova, Yakiv Shah, Samiylo Kishka and other Cossacks were buried here. But in fact it is a myth created by historians and popular beliefs. A peculiar example of the necropolis of the old Cherkasy region is the burial of St. Macarius Tokarevsky, who was killed in 1678 during the capture of Kaniv by Turkish troops. The burial of Bohdan Khmelnytsky in Subotov should also be considered special. After all, only his whereabouts are known to this day, but the grave itself has not been found yet. It should be noted that folk ideas are quite approximate and do not give historical science accurate and reliable information. uk Інститут історії України НАН України Місто: історія, культура, суспільство Уявлення та репрезентації "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація Cossack cemeteries of the old Cherkash region and their mythologization Article published earlier |
| spellingShingle | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація Ластовський, В. Уявлення та репрезентації |
| title | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація |
| title_alt | Cossack cemeteries of the old Cherkash region and their mythologization |
| title_full | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація |
| title_fullStr | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація |
| title_full_unstemmed | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація |
| title_short | "Козацькі некрополі" старої Черкащини та їх міфологізація |
| title_sort | "козацькі некрополі" старої черкащини та їх міфологізація |
| topic | Уявлення та репрезентації |
| topic_facet | Уявлення та репрезентації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211752 |
| work_keys_str_mv | AT lastovsʹkiiv kozacʹkínekropolístaroíčerkaŝinitaíhmífologízacíâ AT lastovsʹkiiv cossackcemeteriesoftheoldcherkashregionandtheirmythologization |