Санітарне захоронення на Південному городищі Возвягеля. Реконструкція обставин за антропологічними даними

• Published in: Місто: історія, культура, суспільство
• Date: 2020
• Main Author: Козак, О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2020
• Subjects: Контексти
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211758
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Санітарне захоронення на Південному городищі Возвягеля. Реконструкція обставин за антропологічними даними / О. Козак // Місто: історія, культура, суспільство. — 2020. — № 11(4). — С. 156-182. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Моменти смерті та поховання людини є ключовими у танатологічних та антропологічних дослідженнях. Перимортальні й посмертні процеси змінюють макро- і мікроструктуру кістки й часто призводять до її руйнування. Зазвичай вважають, що кістки поганої збереженості є малоінформативними в антропології. Однак у судовій медицині та археології ступінь та особливості «поганої збереженості» є основним і чи не єдиним джерелом інформації про час, умови, причини загибелі та обставини поховання. У 1993 р. під час розкопок Південного городища Возвягеля (Новоград-Волинський) було виявлено скупчення людських і тваринних кісток у підкліті будівлі (будинок ювеліра), датованої давньоруським часом. Людські кістки було передано для антропологічного аналізу. Оскільки скупчення являло собою «костище», у дослідженні використовували такі самі методики, що й у антропології полів битв. Статтю присвячено дослідженню перимортальних і посмертних маркерів на кістках для з’ясування обставин загибелі людей, умов перебування останків після смерті та часу їх захоронення. У статті проаналізовано основні тафономічні макроскопічні маркери на людських кістках. Наявність можливих перимортальних травм і статево-віковий профіль групи захоронених людей свідчить про загибель звичайного населення городища внаслідок військового конфлікту. Кістки більшої частини скелетів у скупченні лежать не в анатомічному порядку. Зважаючи на цей факт, а також на стан кісткової тканини та поверхні кісток, наявність слідів зубів тварин та інші ознаки, можна припустити, що скупчення утворилось через 1–9 місяців після загибелі людей. Скупчення є санітарною ямою і належить до навмисних захоронень. Із певною часткою ймовірності його можна пов’язати з каральною експедицією Данила Галицького у Болоховські землі, яка відбулась улітку–восени 1256 р. У статті також запропоновано класифікацію поховань і захоронень, на основі їх локалізації, морфології, первинності та інших критеріїв. The paper is devoted to the study of perimortal and postmortem markers on bones in order to clarify the circumstances of the death, conditions and locations of the remnants after death and the time of their burial. Additionally the paper proposes the classification of traditional burials and depositions based on their location, morphology, primacy and other criteria. Such terms as the primary/secondary graves, individual (group) and collective burials, re-burials as well as intentional, spontaneous and residual depositions have been differentiated. In the classification of the assemblages or depositions itself such criteria as the location of the burial, the presence of a grave structure, the number of individuals, the integrity and anatomical order of the skeleton etc. have been used.