Від каркаса до середовища: дискусії щодо розвитку Львова у 1980-ті

• Veröffentlicht in: Місто: історія, культура, суспільство
• Datum: 2022
• 1. Verfasser: Отріщенко, Н.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainisch
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2022
• Schlagworte: Міське планування та архітектура у 1980-ті. Контексти
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211892
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Від каркаса до середовища: дискусії щодо розвитку Львова у 1980-ті / Н. Отріщенко // Місто: історія, культура, суспільство. — 2022. — № 13(1). — С. 198-213. — Бібліогр.: 17 назв. — укр., англ.

Авторка висвітлює різні перспективи щодо розвитку Львова у 1980-ті роки і показує концептуальний перехід від планування міського простору до планування «міського часу» і досвідів людей у місті. Вона розглядає два приклади. Перший пов’язаний із Львівською філією Державного інституту проєктування міст «ДІПРОМІСТО», який відповідав за підготовку містопланувальної документації міста і регіону. Філія працювала з функціональним зонуванням та застосовувала макроперспективу до планування міського простору. Другий приклад — проєкт управління міським середовищем, розроблений у Львівському політехнічному інституті. Ця ідея розвитку міста передбачала застосування людиноцентричного підходу та врахування не тільки просторової, а й часової перспективи. Як альтернативна до панівного дискурсу та практики містопланування, ця концепція після розпаду СРСР залишалася на маргінесах. Десятиліття потому міське планування Львова все ще ґрунтується на концепціях та інструментах, розроблених радянськими містопланувальними установами, що часто залишає реальний людський досвід життя у місті за межами дискусії. The paper discusses different perspectives related to the urban development of Lviv during the 1980s and shows the gradual shift from planning urban space to planning urban time and experiences. It focuses on two cases. The first one is connected to the Lviv branch of the Dipromist State Design Institute for Cities, which was responsible for preparing planning documentation for the city and region. It worked with functional zoning and applied the macro-perspective to the space of the city. The second one evolved at the Lviv Polytechnic institute and dealt with the concept of the urban environment. It proposed a human- centered approach to city development and took into account not only the spatial but also the temporal perspective. As an alternative to the dominant discourse and practice of city-planning, it remained marginal after the collapse of the USSR. For decades Lviv urban planning continues to rely on the concepts and tools coined in the Soviet planning institutions and leaves human experiences of the city largely outside of the discussion.