Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання
У статті аналізується один із засадничих компонентів соціальної цілісності - принцип
 солідарності, її сутнісні ознаки. Зосереджена увага на розкритті особливостей регіональної
 солідарності мешканців Донбасу, яка щодалі стає на заваді демократизації та збереження
 гомогеннос...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21191 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання / О.Туренко, О.Новгородський // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 120-123. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860202000505896960 |
|---|---|
| author | Туренко, О. Новгородський, О. |
| author_facet | Туренко, О. Новгородський, О. |
| citation_txt | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання / О.Туренко, О.Новгородський // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 120-123. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті аналізується один із засадничих компонентів соціальної цілісності - принцип
солідарності, її сутнісні ознаки. Зосереджена увага на розкритті особливостей регіональної
солідарності мешканців Донбасу, яка щодалі стає на заваді демократизації та збереження
гомогенності українського суспільства.
In the article one of fundamental components of social integrity is analysed is principle of solidarity, his essence
signs. Attention is spared on opening of features of regional solidarity of habitants of Donbas, which to become the
obstacle of democratization that maintainances of homogenity of Ukrainian society.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:10:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
120
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 301 (477.62)
ÎÁв¯ ÏÐÈÍÖÈÏÓ ÑÎ˲ÄÀÐÍÎÑÒ² ÄÎÍÁÀÑÓ:
ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÀ ÐÎDzÄÊÀ
ÏÈÒÀÍÍß
ОЛЕГ ТУРЕНКО,
кандидат філософських наук, старший викладач кафедри теорії та історії держави та
права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету
внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
ОЛЕГ НОВГОРОДСЬКИЙ,
кандидат історичних наук, старший викладач кафедри теорії та історії держави та
права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету
внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
У статті аналізується один із засадничих компонентів соціальної цілісності - принцип
солідарності, її сутнісні ознаки. Зосереджена увага на розкритті особливостей регіональної
солідарності мешканців Донбасу, яка щодалі стає на заваді демократизації та збереження
гомогенності українського суспільства.
Ключові слова: "уявлена спільнота", гомогенність, солідарність, культурна пам'ять, Донбас,
публічний простір.
Постановка проблеми. Суспільство як цілісне
та складне явище, незалежно від історичного часу
й рівня свого розвитку, потребує постійного колек-
тивно-раціонального координування. Передусім сус-
пільство опікується своїм колективним виживанням,
непохитністю своєї гомогенності. Такий процес являє
собою постійний пошук гармонії традиційного та но-
вітнього, балансу між різноманітними соціальними
групами та їх інтересами, між приватною та публіч-
ною сферами життя людини, між політичною вла-
дою та свободами різноманітних спільнот, між ба-
жанням держави бути панівною структурою та пра-
вом регіонів відстоювати свою культурно-історичну
самобутність. Напівсвідомий принцип відчуття со-
лідарності поєднує суспільний каркас, трансформу-
ючи його в "уявлену спільноту" (Б. Андерсон).
Цілісність українського суспільства (нації) є оче-
видною. Утім, із часу здобуття незалежності та відда-
лення від загальноєвропейських цінностей вона го-
стро потребує верифікації. Під тиском необхідного
руху до "цивілізаційного" рівня життя, демократич-
них цінностей суспільні компоненти починають роз-
балансовуватися. Українське суспільство виявилось
неспроможним швидко "стрибнути" в постіндустрі-
альний світ, бо політична верхівка - члени фінансо-
во-промислових груп, що приватизували механізми
держави, - лише симулюють своє долучення до
цивілізаційних процесів та цінностей. Водночас най-
вагоміша частка українського суспільства опинилась
у стані відчуження від європейських цінностей та
світових процесів. Країна щодалі поділяється на дві
протиборчі частини. Перша, "цивілізаційний центр",
уособлюється в олігархічно-державних інституціях,
що контролюють публічну сферу та ЗМІ. Друга час-
тина - "периферія" - характеризується протестуючо-
патерналістським світоглядом та регіоналізмом.
Останнє явище - самоізольоване піднесення куль-
турно-історичних особливостей регіону - виступає
фактором, що компенсує його мешканцям уявлену
другорядність, периферійність та відчуженість від
національної держави. Вочевидь, слабка культур-
но-комунікативна взаємодія між регіонами країни
руйнує принцип солідарності, вносить розлад між
суспільними компонентами й тим ставить під загро-
зу суспільну цілісність.
Одним із регіонів України, який, нібито, руйнує
суспільну солідарність і не сприяє посиленню на-
ціональної держави, вважається Донбас. Його бан-
дитсько-маргінальний "імідж" не дозволяє мешкан-
цям повною мірою долучитися до інтегративних про-
цесів України та до демократичних цінностей сучас-
ної цивілізації. Автори вважають це судження неко-
ректним, оскільки стан відчуження мешканців Дон-
басу від своєї країни не є чимось новітнім. Із часу
утворення його мешканці-мігранти відчували свою
"віддаленість" від культури своєї Батьківщини, тієї
місцевості, із якої вони прибули. Вони відчули дегу-
маністичну політику різних держав та випробували
на собі тягар прискореної індустріалізації, яка по-
вторювалась (принаймні протягом минулого століття)
тричі. Означені історичні перипетії створили пере-
думови складання своєрідної "уявленої спільноти",
специфічних принципів солідарності його мешканців.
Саме розвідці деяких принципів солідарності Дон-
басу присвячена стаття.
Огляд і аналіз досліджень і публікацій. Кон-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 121
цепт солідарності у філософській думці досліджу-
вали О. Конт і Е. Дюркгейм, К.-О. Апель, Х. Арендт,
Ю. Габермас, Е. Гідденс, О. Гьофе, П. Новгород-
цев, Р. Рорті, О. Тоффлер, Ф. Хайєк та інші. У вітчиз-
няній науці окресленому питанню приділили увагу
В. Ю. Данилів, А. Карась, С. Красько, М. Паращевін,
В. Цвєтков та інші. Ментальність мешканців Донбасу
є об'єктом соціологічних та історичних праць Я. Грица-
ка, І. Кононова, Г. Куромії, А. Саржана, О. Стяжкіної,
Н. Черниш, О. Міхеєвої а також філософських розві-
док Г. Коржова, І. та Я. Пасько та інших.
Метою статті є соціально-філософське визначен-
ня соціокультурного поняття солідарності, його взає-
модії з культурною пам'яттю в системі "уявленої
спільноти" мешканців Донбасу. Об'єктом досліджен-
ня є деякі особливості регіональної солідарності
Донбасу, зафіксовані в культурній пам'яті, а пред-
метом - принцип солідарності.
Виклад основного матеріалу. Солідарність -
це поняття, що визначає соціальну згуртованість,
яка спирається на моральне переконання, що "є
дещо всередині кожного з нас - власне людське -
резонуюче на присутність того ж самого в інших
людях" [1]. Це певний масовий зв'язок, прагнення
та наслідок особливої комунікації з Іншим, що фор-
мує поняття "Ми". Як відправна точка усвідомлення
світу поняття "Ми", на думку У. Селларса, формуєть-
ся тоді, коли "люди конституюють своє співтовари-
ство, своє "ми", думаючи один про одного як про
одного з нас, бажаючи загального добра не в ме-
жах доброзичливості, але з погляду одного з нас,
або з моральної точки зору" [2]. Отже, солідарність
можна вважати соціальною нормою, метафізичним
законом, який велить бути разом, тому що кожен із
нас несе в собі схожі якості, апріорні цінності та пе-
реконання, що й закладають відчуття нерозривності
з Іншим. Така "схожість" до себе подібних, як заз-
начав Е. Дюркгейм, веде до стану абсолютного
(міфологізованого) злиття з Іншими й утрати своєї
особистості - досягнення колективного існування [3].
Метафізичною підставою солідарності є специ-
фіка людського буття, яка характеризується тим, що
ніхто не може існувати сам по собі, окремо від інших
(своїх і чужих) людей. Коли це трапляється, то лю-
дину поглинає жах та відчай, вона втрачає розум, і
уся її діяльність спрямована на деструкцію. Щоб
цього не трапилось, солідарність отримує ознаки
позачасового та понадсуб'єктивного космічного за-
кону, який передує будь-якій моральній установці.
Дотримання цього міфо-метафізичного закону веде
до Вищого блага - узгодження, безпеки, гармонізації
суспільного світу, яким би змінним та суперечли-
вим він не був.
Сама по собі солідарність уміщує присутність
Іншого, категорію Ми, яка включена в цілісне уяв-
лення, нерозривне світовідчуття окремої людини. Це
є синкретичне відчуття цілісності та нерозривності
світу з людиною. Ці чуттєві якості мають коріння в
первісно-міфологічному світовідчутті. Історично со-
лідарність пов'язана з інстинктом самозбереження,
виживання роду будь-яким способом - навіть через
збереження життя небезпечному ворогу, якщо це
необхідно. Звідси солідарність як метафізична згур-
тованість, спів-буття - це відповідь на відчуття не-
впевненості, жаху, які здавна переслідують людство
в його існуванні.
Згадані характеристики солідарності притаманні
примітивним суспільствам, які мають високий рівень
гомогенності і визначені Е. Дюркгеймом як механіч-
на форма солідарності. Інша її форма - органічна
солідарність. Головною розбіжністю між ними, на
думку французького соціолога, є рівень поділу праці,
який є значно вищим і складнішим в органічній
формі. Остання характеризується індивідуалізацією,
базується на несхожих, майже протилежних скла-
дових і формується на принципах раціоналізації -
договору та права, тобто пов'язана з процесом мо-
дернізації.
Слід зазначити, що під терміном "модернізація"
автори розуміють процеси урбанізації, індустріалі-
зації, секуляризації та бюрократизації, які починають
панувати у світі з ХІХ ст. Перехід від доіндустріаль-
ного суспільства до модерного характеризується
"раціоналізацією усіх сфер суспільства" (М. Вебер),
він спричинив зрушення від традиційних, релігійних
до раціонально-правових цінностей. Модернізація
призвела до болючого зламу старих культурних
цінностей, зміни форми солідарності. У західноєв-
ропейській історії ця задача була успішно виконана
завдяки протестантській моралі, утвердженню лібе-
рально-утилітаристської ідеології та національній дер-
жаві, які виправдовували розвиток буржуазної інди-
відуалізації, нові принципи свободи й соціальної ко-
мунікації та нову форму солідарності - органічну.
Утім, механічна солідарність із часу модернізації
нікуди не зникає, а стає підґрунтям іншої своєї фор-
ми. У сучасному світі дві форми солідарності пос-
тійно мігрують - із приватної сфери до публічного
простору й навпаки, створюючи таким чином різно-
функціональні рівні суспільного буття людини. Прин-
ципи солідарності узгоджують інтереси людей у ме-
жах комунікативної спільноти на всіх її рівнях й ут-
верджуються культурною пам'яттю та правом. Отже,
модерна людина раціонально визначає свої індиві-
дуальні та суспільні інтереси, поєднуючи їх у єди-
ний комплекс коопераційних ціннісних переконань
та норм права, що вкладаються в традиційну мо-
раль і спосіб життя. Виходячи із цього, органічну
солідарність необхідно визначати, за словами А. Ка-
рася, як "певний стан усвідомлення і розуміння",
який "надходить не від зовнішньої соціальності, а
від розуміння людської соціальності" [4].
Таке розуміння в Західній Європі формується
поступово - з періоду утвердження італійських міст-
комун, де окремі міські громади виробляли правові
(свідомо раціональні, а не інтуїтивні) норми співісну-
вання як для окремого індивіда, так і в цілому для
громади, відстоювали свої права у взаємовідноси-
нах місто - сеньйор, місто - держава (король). Новітні
моральні та правові норми, що формували модер-
ний спосіб життя, включали в себе головні принци-
пи двох форм солідарності - самозбереження та про-
довження роду в першій формі, а в другій формі -
принцип вільної самореалізації, який, у свою чергу,
спирається на активну свободу та соціальну гаран-
тію надання кожній людині життєвих шансів.
Таким чином, модерна солідарність складаєть-
ся з розумного сприйняття певного індивіда та
спільної (територіальної, класової, релігійної, націо-
нальної тощо) динаміки суспільних відносин, свого
місця в них. Усвідомлення цього веде до утворення
суспільних норм, які базуються на визначених при-
родних правах кожного індивіда та групи в рамках
принципу досягнення загальних життєвих цілей.
Порушення норм солідарності веде до конфлікту,
руйнування суспільних інституцій. Щоб цього не ста-
лося, будь-яка спільнота має певні механізми со-
ціального контролю, принципи покарання для поруш-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
122
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
ників, форми нагороди. Тобто сама спільнота через
соціалізацію керує рівнем солідарності, визначаю-
чи пріоритетні цінності для соціальних прошарків,
досягаючи певної гомогенності на визначеній тери-
торії, зберігаючи їх у культурній пам'яті.
Повертаючись до об'єкта дослідження, слід зга-
дати, що Донбас є доволі пізнім територіальним ут-
воренням, виникнення якого збігається з періодом
прискореної індустріалізації. Кінець ХІХ ст. для Ук-
раїни (тоді - у рамках Російської імперії) був часом
початку переходу від патріархального до індустрі-
ального суспільства, від колективних до індивідуа-
лістичних цінностей, від механічної форми солідар-
ності до органічної. Цей перехід не був підкріпле-
ний ідеологічно - буржуазні цінності лише почали
пробивати собі шлях до свідомості людей. Соціальні
інституції минулого не узгоджувалися з вимогами
модернізації й утрачали свій вплив. Індустріалізація
Донбасу носила вимушений характер і протікала
значною мірою завдяки закордонному капіталу.
Модернізація Росії починалася в умовах поєднання
ранньобуржуазних та феодально-поміщицьких ме-
тодів управління без будь-якого соціального захис-
ту індивіда як від держави, так і від земських чи
міських громад. У цих процесах Донбас став епі-
центром дегуманістичної політики, яка виправдову-
валася з боку держави необхідністю швидкого про-
мислового становлення регіону, помноженого на
брак часу.
Від самого початку свого масового заселення
Донбас нагадував військовий полігон, де все насе-
лення "тотально мобілізувалося" (Е. Юнгер) держа-
вою. Переважна більшість населення складалася з
різнорідних переселенців, які не могли швидко кон-
солідуватися, спираючись на національні форми
культури, і солідарно протистояти державній політиці
чи олігархічним корпораціям, що експлуатували їх.
Тому пересічний мешканець Донбасу відчував себе
жахливо самотнім, а своє перебування в екстре-
мальних умовах оцінював як тимчасово вимушене
явище. Для прикладу слід згадати бажання О. Ста-
ханова заробити більше грошей та повернутися до
свого рідного села. Таким чином, територія Донба-
су усвідомлювалась "заробітчанами" як "другоряд-
на", яка не підлягає ретельному окультуренню, а
належить до тимчасового, споживацького, викорис-
тання. Імовірно, таке ж ставлення до людини та те-
риторії домінувало у свідомості тогочасних "менед-
жерів", власників заводів і промислів, які керували
промисловістю Донбасу.
Стан "тотальної мобілізації" для мешканців Дон-
басу продовжувався доволі довго - протягом май-
же століття (із середини ХІХ до середини ХХ ст.) і
"повернувся" наприкінці 80-х рр. минулого століття.
Різні ідеологічні гасла й держави (Російська імпе-
рія, СРСР, Україна) вимагали одного - будівництва,
переустаткування, перебудови, відродження, рос-
ту промислового виробництва, і мало звертали ува-
гу на щось інше. Держава й капіталістичні корпо-
рації утворили тут приховану атмосферу промисло-
вого терору, де трудящі ніколи не почували себе в
безпеці й у жахливих умовах займалися нескінчен-
ною працею, що отупляла їх розум. Селяни нових
міграційних хвиль, опиняючись у новітніх для них
формах життя, - місцях-бараках, місцях-копальнях,
швидко маргіналізувалися. Вони розчинялися в тру-
довій тотальності, перетворюючись на деперсоніфі-
кованих "людей праці" - атомізовану масу, що не
має нічого: ані власності, ані свободи, ані свого по-
стійного житла. Єдине, що залишалося, це примар-
не бажання повернутися на Батьківщину та небез-
печна праця на чужому виробництві. Незначна на-
явність у суспільних відносинах буржуазної ініціа-
тиви, яка не могла утвердитися в Донбасі внаслідок
нерозповсюдженості приватної власності, погіршу-
вала ситуацію. Отже, деперсоніфікація, техногенні
небезпеки й велика смертність на виробництві та
відрив від своїх культурних коренів породжували
відчуття самотності та страху, якому мешканці Дон-
басу відповідали пасивним фаталізмом, що був, за
словами Г. Куромії, "розрадою до відчаю" [5].
Освоєння нового "життєвого простору" потребу-
вало від переселенців напрацювання особливої фор-
ми солідарності. Важкість вироблення регіональних
принципів солідарності полягала в тому, що перша
форма - механізована солідарність - перебувала,
завдяки початку Модерну й культурного "відриву"
мешканців Донбасу, у стані анемії. Солідарність
взаємодіє з іншим суспільним компонентом - істо-
ричною пам'яттю нації, яку потрібно було "заповни-
ти". Остання включає в себе усвідомлення та збе-
реження факту історичної кривди, яку зазнав народ
і яка стала відправною точкою руху народу до кон-
солідації. Одночасно із цим історична пам'ять має
функції збереження та визначення спільного відчут-
тя гордості за минуле та сучасні досягнення, а та-
кож спільну скорботу у зв'язку з пережитими траге-
діями. Нарешті, пам'ять вказує істинні взірці повед-
інки й цінностей, структурує особливості національ-
ного мислення, що стає основою життєвого зразка
й відмінністю, яка відрізняє "наш" народ від "іншо-
го". У результаті через культурну пам'ять нація виз-
начає свою спільну долю та мету, затверджуючи її
компоненти сакрально-святковими діями.
Мешканці Донбасу, імовірно, завдяки мульти-
культурності поселенців, браку освіченості, дозвіл-
ля зокрема, а головне - активним втручанням дер-
жави, через небачені до того засоби впливу на
свідомість (політичну пропаганду, друковане слово,
радіо та кіно) і пряме насилля не змогли виробити
спільних принципів солідарності. Компоненти куль-
турної пам'яті були "заповнені" не національними
складовими, а державними російсько-радянськими
ідеологемами. Панівною стала радянська штучно
створена історична пам'ять, яка мала міфо-імперсь-
ку основу. Завдяки цьому, бажаючи того чи ні, ра-
дянська влада утвердила механічну форму солідар-
ності, центральною цінністю та метою якої стало не
збереження нації чи цілісність суспільства, а дер-
жава з її міфо-експансійними планами.
Радянська ідеологема солідарності випливала з
неприхованого прагнення більшовиків до максималь-
ної централізації влади з метою побудови імперсь-
кого простору - простору універсальної єдності люд-
ства під проводом справедливої влади. Це прагнен-
ня спиралося на патріархально-новітню міфологему
- боротьбу із зовнішнім ворожим хаосом, буржуаз-
ним світом Зла. Така боротьба потребувала внутріш-
ньої тотальності та застосування насилля, придушен-
ня різноманітної багатообразності, із якої складала-
ся радянська імперія. Таким чином, межі ідеологіч-
но впорядкованого "свого", "нашого" світу ставали
межами індивідуальної ідентичності, яка потребува-
ла "зливання" з владою, зі своїм міфічно, віртуаль-
но існуючим радянським народом та його утопіч-
ним майбутнім.
Отож, завдяки поєднанню насилля та міфологіч-
но-ідеологічній оманливості радянська ідентичність
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 123
поєднувала в собі протиборчі компоненти: страху
та надії, офіційного культу героїзму та етики "доно-
сительства", фатальну маніловщину та підліткову
агресивність, ідеологічну пихатість та некритичне
ставлення до Іншого. Завдяки двозначності ідентич-
ності регіональна "уявлена спільнота" в тій чи іншій
ситуації лукаво обирала необхідний їй базовий ком-
понент. Залишена без корінного стрижня, будучи
постійно динамічним явищем, якому, з одного боку,
необхідна могутність держави, а з іншого - її то-
тальність, донецька "уявлена спільнота" штовхала
своїх носіїв у закриту сферу традиційного приватно-
го родинно-кланового життя.
Щоправда, залишалася ще одна сфера життя,
де могла історично сформуватися органічна форма
солідарності. Це професійна діяльність та проф-
спілковий рух робітників. Але процес консолідації
трудівників був небезпечним для держави, яка ро-
била все можливе, щоб призупинити процес фор-
мування єдиних принципів солідарності мешканців
Донбасу. Радянська влада почала використовува-
ти не лише прямий терор, але структурно-ідеологіч-
но "переставляти" цінності солідарності в людській
свідомості, створюючи цілком ізольовану людську
істоту. Так, ключовий принцип солідарності - рівність
людей - був зруйнований радянською владою і зав-
дяки стаханівському руху, який, на думку Х. Арендт,
"зруйнував рештки солідарності та класової свідо-
мості серед робітників, по-перше, розпалюванням
нещадної конкуренції, а по-друге, створенням тим-
часової аристократії стахановців, соціальна дистан-
ція якої від звичайного робітника, зрозуміло, сприй-
малася гостріше, ніж відстань між робітниками та
керівництвом" [6], а із часом, створенням номенк-
латурної ієрархії робітників та партійців, окремі час-
тини якої внутрішньо конкурували між собою. Такі
стосунки стали прообразом патрон-клієнтельних
взаємодій, що утвердилися в Донбасі нині [7].
Після руйнації СРСР та перетворення його іде-
алів на "уявлені уламки" регіональна ідентичність
залишила в собі частку минулого світогляду - бачи-
ти все зовнішнє, у тому числі українську державу,
як вороже, що порушує її замкнуту стабільність. Утім,
суспільне життя, зумовлене потребою в безпеці,
вимагає існування національної держави. У свідо-
мості ж мешканців Донбасу з державою пов'язуєть-
ся майже все негативне. Виходячи із цього був ви-
роблений один із солідарних принципів Донбасу -
фатальна відчуженість (аналогічна ранньохристи-
янському есхатологічному відчуженню, яке спира-
лася на вислів Ісуса Христа: "Царство Моє не від
світу цього" (Іоанн 18:36)) його мешканців від дер-
жави, від будь-якої великої гомогенної структури.
Відбулась світоглядна колізія - поєднання непоєд-
нуваних одиниць. Сильна держава (у тому сенсі,
що в будь-який час може застосувати безкомпро-
місний примус для своїх громадян, а також замож-
на, що дозволяє злодіювати) зобов'язана бути, але
"десь за хмарами", тому що, хоч і ворожа, може
убезпечити і, головне, дати місце до праці - мож-
ливість вижити. В уявленні держава офіційно зали-
шається нероздільним власником у Донбасі, і тому її
слід терпіти, але не долучатися до її корінних засад.
Висновок
Отже, одним із ключових принципів солідарності
мешканців Донбасу є фатально-імперський тради-
ціоналізм. Цей принцип внутрішньо розщеплений на
протилежні компоненти, які дивовижним чином по-
єднують механічну та органічну форми солідарності.
Ключовою характеристикою такого синтезу є відчуття
ізольованості та тривоги, які "знімаються" агресив-
ним невизнанням панування національної культури,
гомогенності суспільства та держави й узагалі ост-
рахом перед публічним простором.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность / Р. Рорти
; [пер. с англ. И. Хестановой, Р. Хестанова]. - М. : Русское
феноменологическое общество, 1996. - С. 239-240.
2. Там само. - С. 241.
3. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда /
Э. Дюркгейм ; [пер. с фр. А. Б. Гофмана]. - М. : Канон, 1996. -
С. 138.
4. Карась А. Філософія громадянського суспільства в кла-
сичних теоріях і неокласичних інтерпретаціях / А. Карась. -
К., Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. -
С. 424.
5. Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: українсько-рос-
ійське прикордоння 1870-1990-і роки / Г. Куромія ; [пер. з англ.
Г. Кьорян, В. Агеєв ; передм. Г. Немирі]. - К. : Видавництво
Соломії Павличко, 2002. - С. 51.
6. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; [пер. з
англ.]. - К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2005. - С. 370.
7. Пасько Я. І. Регіональна ідентичність в умовах пере-
хідного суспільства: досвід Донбасу / Я. І. Пасько, Г. А. Кор-
жов // Ідентичність у сучасному вимірі : матеріали Міжнарод-
ної науково-теоретичної конференції. - Донецьк : Юго-Вос-
ток, 2006. - С. 302.
8. Білецький В. С. Схід України в інтегративних процесах
сучасного державотворення / В. С. Білецький. - Донецьк :
Східний видавничий дім, 2005. - 28 с.
O. Turenko, O. Novhords'kyj
HORIZONS OF PRINCIPLE OF SOLIDARITY OF DONBAS:
SOCIAL-PHILOSOPHY RESEARCH OF QUESTION
In the article one of fundamental components of social integrity is analysed is principle of solidarity, his essence
signs. Attention is spared on opening of features of regional solidarity of habitants of Donbas, which to become the
obstacle of democratization that maintainances of homogenity of Ukrainian society.
Key words: "presented association", homogenous', solidarity, Donbas, public space, cultural memory.
© О. Туренко, О. Новгородський
Надійшла до редакції 08.10.2009
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21191 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:10:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Туренко, О. Новгородський, О. 2011-06-15T15:10:52Z 2011-06-15T15:10:52Z 2009 Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання / О.Туренко, О.Новгородський // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 120-123. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21191 301 (477.62) У статті аналізується один із засадничих компонентів соціальної цілісності - принцип
 солідарності, її сутнісні ознаки. Зосереджена увага на розкритті особливостей регіональної
 солідарності мешканців Донбасу, яка щодалі стає на заваді демократизації та збереження
 гомогенності українського суспільства. In the article one of fundamental components of social integrity is analysed is principle of solidarity, his essence
 signs. Attention is spared on opening of features of regional solidarity of habitants of Donbas, which to become the
 obstacle of democratization that maintainances of homogenity of Ukrainian society. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання Horizons of principle of solidarity of Donbas: socia l-p hilosophy research of question Article published earlier |
| spellingShingle | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання Туренко, О. Новгородський, О. Філософія |
| title | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| title_alt | Horizons of principle of solidarity of Donbas: socia l-p hilosophy research of question |
| title_full | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| title_fullStr | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| title_full_unstemmed | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| title_short | Обрії принципу солідарності Донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| title_sort | обрії принципу солідарності донбасу: соціально-філософська розвідка питання |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21191 |
| work_keys_str_mv | AT turenkoo obrííprincipusolídarnostídonbasusocíalʹnofílosofsʹkarozvídkapitannâ AT novgorodsʹkiio obrííprincipusolídarnostídonbasusocíalʹnofílosofsʹkarozvídkapitannâ AT turenkoo horizonsofprincipleofsolidarityofdonbassocialphilosophyresearchofquestion AT novgorodsʹkiio horizonsofprincipleofsolidarityofdonbassocialphilosophyresearchofquestion |