Мапування просторової пам'яті про Революцію Гідності в Україні

• Veröffentlicht in: Місто: історія, культура, суспільство
• Datum: 2022
• 1. Verfasser: Семерин, Х.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainisch
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2022
• Schlagworte: Сучасні трансформації міського простору
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211932
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Мапування просторової пам'яті про Революцію Гідності в Україні / Х. Семерин // Місто: історія, культура, суспільство. — 2022. — № 14(2). — С. 136-154. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

У статті, що є частиною дослідження культурної пам’яті Революції Гідності в Україні (яке відбувалося до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р.), розглянуто просторовий вимір цієї пам’яті. Просторова меморіалізація має критичне значення для колективного, спільного увічнення подій. Спочатку місце або територія підлягає стихійній меморіалізації, а потім процес може відбуватися інституціоналізовано. Інституціоналізація пам’яті про Революцію Гідності полягає у розробленні державних політик пам’яті, створенні відповідних інституцій та організацій, передусім музею, ухваленні законодавчих постанов і проведенні різнорівневих заходів. Відповідно існують різні місця і простори: пам’ятні, що генерують нові сенси й по-різному працюють із претекстом і контекстом, авдиторією й суспільством загалом, і травматичні, які «блокують позитивне смислоутворення». Однак треба нагадати, що меморіалізація місця з плином часу віддаляє людей від реального минулого. Це один із численних парадоксів пам’яті простору. На прикладі символічної мапи Києва й масштабуючи карту протестів на всю територію України, авторка з’ясовує спільні й відмінні риси в меморіалізації Революції Гідності у просторі. Протести вписані в символічне поле столиці, а їхнім духовним осердям став київський Майдан Незалежності. Їхня історична мапа у столиці охоплює багато місць і просторів: Майдан Незалежності, вулиці Грушевську, Інститутську, Банкову, Хрещатик та ін. У статті зауважено, що регіональні й локальні політики пам’яті спираються на поіменне вшанування і загальну меморіалізацію подій. Головним інструментом на всіх рівнях залишається перейменування просторів і локацій. Загалом зазначено, що простір має зафіксувати травматичну пам’ять і героїзм учасниць та учасників революції. Маркування простору й організація місць і просторів меморіалізації та комеморації – важливі кроки для збереження пам’яті й долання культурної травми. Основні здобутки Майдану мають закріпитися в етосі свободи і гідності, цінностях і поведінці нового українського суспільства. Цей процес триває, а зараз Україна обстоює власну свободу і гідність у кривавій повномасштабній війні з Росією. In this article, which is a component of a larger study of the cultural memory of the Revolution of Dignity in Ukraine prior to russia’s full-scale invasion on February 24, 2022, the spatial dimension of this memory is examined. Space-based commemoration is essential for the collective, shared perpetuation of events. Initially, the location or territory is subject to spontaneous memorialization, followed by institutionalization. The institutionalization of the Revolution of Dignity’s memory may involve state memory policies, the establishment of relevant institutions and organizations, particularly the Museum, legislation, and multilevel measures. Consequently, there are distinct places and spaces: those that generate new meanings and interact differently with the pretext and context, the audience, and society as a whole, and those that “block positive meaning-making”. In any case, it is important to note that the gradual memorialization of a location distances people from the actual past. This is one of space memory’s many paradoxes. Using the example of a symbolic map of Kiev and a scaled map of protests throughout Ukraine, the author then clarifies the common and unique characteristics of the memorialization of the Revolution of Dignity in space. Maidan Nezalezhnosti [Kyiv’s Independence Square] has become the spiritual center of the protests. A historical map of the Revolution in Kiev depicts the entire area, including Maidan Nezalezhnosti, Hrushevska, Instytutska, Bankova, and Khreschatyk, among others. Some of these locations were renamed in accordance with the new memory semantics following the revolution; for example, on November 20, 2014, the Alley of the Heroes of the Heavenly Hundred was renamed Instytutska. In the interim, protests occurred simultaneously in Kiev and all other regions of Ukraine, which were influenced by the events occurring in the capital but also developing their own resistance strategies. Monuments as markers on the city’s symbolic map, particularly the monument to Taras Shevchenko in Luhansk, Kharkiv, Mykolaiv, Kherson, and Donetsk, played an essential role in the spatial consolidation of regional Euromaidans. Regional and local memory policies are based on nominal recognition and general commemoration of 2013–2014 events, according to the article. The renaming of spaces and locations is an additional dominant tool at all levels. In 2014, for instance, more than thirty streets, alleys, and squares were renamed in honor of the Heavenly Hundred. In conclusion, a central idea is that the traumatic memory and valor of the Revolution’s participants must be preserved in space. Labeling and organizing memorialization and commemoration spaces and locations are crucial steps in memory preservation and overcoming cultural trauma. In the interim, the key achievements of Euromaidan should be enshrined in the new Ukrainian society’s ethos of freedom and dignity, values, and conduct. This process continues despite the fact that Ukraine is currently defending its freedom and dignity in a full-scale, bloody war waged by russia.