Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва
У статті революційні події 1968 р. у Західній Європі, пов'язані з переходом від епохи модерну до постмодернізму, розглядаються крізь призму карнавалізації суспільної свідомості.
 Відмічається активізація особливого настрою - духу карнавалу, викликаного переходом
 у нові соціокул...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Схід |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21199 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва / О.Мальцева // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 101-105. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860268667292352512 |
|---|---|
| author | Мальцева, О. |
| author_facet | Мальцева, О. |
| citation_txt | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва / О.Мальцева // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 101-105. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті революційні події 1968 р. у Західній Європі, пов'язані з переходом від епохи модерну до постмодернізму, розглядаються крізь призму карнавалізації суспільної свідомості.
Відмічається активізація особливого настрою - духу карнавалу, викликаного переходом
у нові соціокультурні реалії. Виявляються соціальні функції карнавальної стихії та причини
незавершеності перехідних процесів, що почалися в другій половині ХХ ст.
In the article the revolutionary events of 1 968, as sociated with the transition from modern to postmodern era ,
viewed through the prism of carnivalization the public's consciousness. There is an activation of a special mood - the
spirit of carnival, caused by the transition to new socio-cultural realities. Social functions are identified carnival elements
and causes incomplete transition process that began in the 2nd half of the twentieth century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:03:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 101
УДК 316.323:130.2
ÊÀÐÍÀÂÀËÜͲÑÒÜ ÁÅÇ ÊÀÐÍÀÂÀËÓ:
ÒÐÀÂÍÅÂÀ ÐÅÂÎËÞÖ²ß 1968 ð. ÒÀ
ÄÓÕ Ø²ÑÒÄÅÑßÒÍÈÖÒÂÀ
ОЛЬГА МАЛЬЦЕВА,
кандидат філософських наук, старший викладач кафедри філософських наук
Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь
У статті революційні події 1968 р. у Західній Європі, пов'язані з переходом від епохи модер-
ну до постмодернізму, розглядаються крізь призму карнавалізації суспільної свідомості.
Відмічається активізація особливого настрою - духу карнавалу, викликаного переходом
у нові соціокультурні реалії. Виявляються соціальні функції карнавальної стихії та причини
незавершеності перехідних процесів, що почалися в другій половині ХХ ст.
Ключові слова: перехід, карнавальна свідомість, карнавалізація соціокультурного простору,
карнавальність, дух карнавалу, соціальні функції карнавалу.
Постановка проблеми. Останнім часом у со-
ціальних дослідженнях поширилася тематика, по-
в'язана з вивченням специфічних рис сучасного со-
ціокультурного простору. Як правило, характеристи-
ки сьогодення, що дають автори цих робіт, витри-
мані в термінах "перехідності", "біфуркаційності",
"карнавальності". Масштабність і безпрецедентність
змін, які зараз відбуваються, примушують замис-
литися над спрямованістю самого процесу. Перехід,
про який тут ідеться, визначається ними як найтри-
валіший в історії людства і як такий, що відкриває
нові цивілізаційні реалії. Саме тому увага науковців
усе більше привертається до витоків названого фе-
номена. Деякі з них схиляються до думки, що перші
ознаки переходу проглядалися вже на початку ХХ ст.,
однак більшість пов'язує кардинальний розрив із по-
переднім плином історії з подіями другої половини
минулого сторіччя, перш за все, з революційним
студентським рухом у Західній Європі. Оскільки
виникнення й увердження будь-якого соціального
явища починається з настрою, а ще точніше, з кар-
тини світу, характерної для певної спільноти або суб-
культури, то слід шукати саме її, щоб зрозуміти при-
роду подальших суспільних трансформацій. Тобто
треба дослідити умови зростання соціальної групи,
яка в означений період стала носієм перехідної,
карнавальної свідомості. Якщо аналізувати зміну
поколінь за останні півстоліття (приблизно 50-60 років)
з огляду на ті цінності та життєві орієнтири, що вони
в них складалися і які згодом були привнесені в
соціальне буття, то, дійсно, неважко помітити, що
особливо виділяється те з них, котре західні спеціа-
лісти називають "поколінням травневої революції",
а вітчизняні - "шістдесятниками". Отже, актуальність
і наукова доцільність вивчення феномена зароджен-
ня й упливу карнавальної свідомості молоді 60-х
років ХХ ст. на суспільний простір пояснюється не-
обхідністю визначення умов виникнення тієї соціо-
культурної тенденції, що продовжує стрімко розгор-
татися й на початку XXI ст.
Огляд і аналіз публікацій. Звертаючись до
теми карнавалу та проявів карнавальності в житті
сучасного суспільства, ми залучаємо попередній
досвід вивчення цієї проблематики. Насамперед,
це досвід російських дослідників. Із самого почат-
ку наголосимо на наукових роботах М. М. Бахтіна,
який уперше звернувся до аналізу карнавальної,
сміхової культури. І хоча він зосередив свої зусил-
ля виключно на аналізі середньовічної західноєв-
ропейської карнавальної традиції ("Творчість Фран-
суа Рабле і народна культура Середньовіччя й Ре-
несансу" (1965)) [1], для нас найбільш цінним є не
стільки яскраво описані ним обрядово-видовищні
форми народного свята або класові антагонізми
щодо конкретно-історичних обставин середньовіч-
ного суспільства, скільки дане автором визначен-
ня духу карнавалу, що складає його глибинну за-
гальнокультурну та соціальну сутність. Це особли-
вий ґатунок двомірності, виникнення іншого життя
по той бік офіційного, розповсюдження карнаваль-
них, сміхових настроїв на всі сфери суспільного
буття, поширення карнавальної свободи, це вихід
за межі звичайного життя, скасування всіх ієрар-
хічних відносин, привілеїв, норм, це долання не-
здоланних бар'єрів цивільного, майнового, служ-
бового, сімейного (статевого) і вікового стану, це
породження нового світу, його ускладнення й мно-
жинність, розгул пародіювання, критиканства, бун-
тівних настроїв тощо.
Відправним для нашого дослідження є теза
С. Аверінцева про перехід як історичний контекст фун-
кціонування сміху. У статті "Бахтін, сміх, християнсь-
ка культура", що ввійшла до книги "М. М. Бахтін як
філософ" [2], він піддав бахтінську концепцію кар-
навалу певній критиці. С. Аверінцев стверджує, що
сміх не перебуває в статичному стані, навпаки, яви-
ще динамічне, будь-які соціальні зміни, перехідні
ситуації активізують карнавальну стихію з її менталь-
ним визволенням, відродженням хаосу, бурлінням
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
102
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
пристрастей, нових ідей, зіткненням протиріч та їх
ігровим розв'язанням. Також скористаємося дороб-
ками Д. С. Ліхачова, О. М. Панченко та Н. В. Понир-
ко, які в книзі "Сміх у Стародавній Русі" [3] значно
поглибили розуміння "сміхового світу", розкрили його
етнічну специфіку на прикладі давньоруської куль-
тури, а головне - розширили такі поняття, як "анти-
поведінка", "антисвіт", "антикультура". Вони вказа-
ли на універсальний механізм оновлення культури
завдяки періодичному "втручанню" в неї сміхового
світу антикультури. Цікавою, на наш погляд, є спро-
ба подивитися на історію Росії крізь призму карна-
вальності, що пропонує сучасний російський філо-
соф М. О. Хрєнов. У роботі "Культура в епоху со-
ціального хаосу" [4] він розглядає окремі перехідні
періоди російської історії як час панування карна-
вальних настроїв (наприклад, часи правління Івана
Грозного та Петра І). Цей дослідницький досвід по-
в'язаний із розумінням карнавальності як особли-
вої ментальності, якою "дихає" суспільство у вирі-
шальні, біфуркаційні періоди свого розвитку, коли
відбувається вибір можливих контурів майбутньо-
го. У М. Хрєнова "карнавальність" не завжди суто
карнавал, це радше особлива атмосфера в
суспільстві, певний дух змін, у вирій якого потрап-
ляють думки, ідеї, люди, що є їх носіями, соціальні
інституції, влада. Можна сказати, що це такий со-
ціальний маскарад, під час якого відбувається обмін
масками й костюмами, активізується скептична та
нігілістична свідомість, усе перебуває в русі, що
нарешті призводить до нового синтезу, іншої істо-
ричної ситуації, яка докорінно відрізняється від по-
передньої.
Таким чином, є підстави констатувати, що на
сьогодні існує певна методика аналізу суспільства,
за допомогою якої стає можливим дослідження ди-
наміки сміхових, карнавальних настроїв у перехідних
і стаціонарних епохах, склався спеціальний термі-
нологічний апарат, який дозволяє відбити ті соціальні
перетворення, що супроводжують розвиток цього
явища. Це розкриває перспективи системного вив-
чення еволюції людської культури, світу соціальності
з позиції "цілісного світогляду сміху" (Д. С. Ліхачов).
Однак таке завдання можна розглядати як надмету,
котра потребує попередньої підготовки, одним із
етапів якої може стати дослідження проявів карна-
вальності, що супроводжували початок переходу
модерної культури в стан постмодерну.
Виходячи із цього, метою роботи є виявлення
рис карнавальності в соціально-історичних обста-
винах переходу від модерну до постмодерну та
визначення ролі духу карнавалу в процесі форму-
вання нової ціннісної стратегії людства. Як проміжні
завдання розглянемо передумови, основні гасла
та наслідки травневої революції 1968 року в
Західній Європі; проаналізуємо зміни в молодіжній
свідомості, виявимо притаманні їй риси карнаваль-
ності; порівняємо особливості протікання "культур-
ного переходу" в умовах Заходу й радянської
дійсності; дослідимо соціальні функції карнавалу,
проаналізуємо вплив карнавальних настроїв на
вибір ціннісних пріоритетів молоді, сформулюємо
причини незакінченості цього переходу і його три-
валого продовження.
Виклад основного матеріалу. Методологія
наукового пошуку, крім спеціальних підходів до
вивчення суспільства в перехідних, карнавальних
станах, про які йшлося вище, також передбачає
використання методу історичного порівняння, си-
стемного та структурно-функціонального аналізу,
прийомів соціально-психологічного й соціологічно-
го дослідження.
Західноєвропейські вчені вважають події трав-
нево-червневої революції 1968 року своєрідною "точ-
кою кипіння", індикатором суспільних настроїв, які
панували в Західній Європі ще з кінця 50-х - почат-
ку 60-х років ХХ століття. "Студентська революція" у
Франції стала справжнім соціальним вибухом і при-
мусила звернути увагу на вимоги молодих. Замис-
литися було над чим, адже гасла, що вони їх прого-
лошували, були занадто незвичними: "Прекрасне -
на вулиці!", "Барикади перешкоджають проїзду, але
відкривають шлях! ", "Бруківки - під пляж!", "Влада
уяві!". Революція носила підкреслено видовищний
характер із елементами театралізації. Спокійна те-
чія буржуазного життя була порушена, у суспільстві
дебатувалося питання: що це, власне, було - чи то
історична драма, чи то фарс? Карнавальна стихія
набирала обертів, відбувалася справжня карнава-
лізація соціального простору.
Звичайно, за спонтанним поривом молоді на-
зустріч чомусь кращому, бажанню встановити "тут і
зараз" царину абсолютної свободи стояли численні
політичні, економічні, соціально-психологічні причи-
ни. Однак серед найважливіших із них була не
стільки свідома необхідність демократизації в усіх
сферах соціального буття, скільки ще не до кінця
усвідомлене прагнення загальнокультурної транс-
формації. Це була перша маніфестація постмодер-
ністського настрою, який виник на ґрунті емансипації
від ідолів-ідеалів Модерну. Це був відвертий вик-
лик добі Модерну в цілому з її раціоналістичною кон-
цепцією, що вилилася в апологію тотального конт-
ролю над цивілізацією, та орієнтацією на універсаль-
но-загальну ідентифікацію, яка помітно притупляла
сприйняття буття.
"Безподібна революція" (так не без іронії нази-
вав її французький соціолог і публіцист Р. Арон) дала
поштовх для переосмислення всього спектру со-
ціокультурних проблем другої половини ХХ століття.
50-60-ті роки минулого століття - це часи стрімкого
розвитку західної цивілізації, зокрема накопичення
матеріальних благ та реформи комунікативних прак-
тик. Тому ціннісні вибори молоді, хоча й відбували-
ся в контексті соціальних, економічних, політичних
проблем, що виникали у зв'язку із цим зростанням,
однак все ж таки передбачали не просто покращен-
ня й удосконалення старого порядку, а кардинальні
зміни. Той світоглядний напрям, що вони його спо-
відували, дуже відрізнявся від простої вимоги ре-
формувати соціально-економічну та політичну сфе-
ри. На загальному тлі західного благополуччя всі ці
проблеми торкалися кожного окремого індивіда лише
побічно. Так, Д. Фокема, аналізуючи умови виник-
нення революційних настроїв у західної молоді в той
час, пише: "Неважко здогадатися, що така світог-
лядна настанова стає можливою в сприятливих умо-
вах Заходу, у рамках достатку та пересиченості,
коли суперечності не переростають рівня приватно-
го життя і не викликають загальної тривоги [5, c. 159].
Той постмодерністський дух, носієм якого було
тодішнє студентство (на відміну від постмодерніз-
му як якоїсь єдиної концепції, існування котрої, на-
приклад, Р. Рорті взагалі ставить під сумнів), мав
достатньо впізнавані риси. Антидогматичність, плю-
ралізм, іронічність, нігілістичний пафос - усі ці озна-
ки постмодерністської ментальності цілком уклада-
лися в карнавальні тенденції, що засвідчувало по-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 103
чаток ревізії попередньої традиції, прагнення подо-
лати "неповноту" модерного світосприйняття. Це
була спроба відмовитися від якоїсь однієї загаль-
новизнаної моделі світу та ствердження принципо-
вої неможливості установити будь-який ієрархічний
порядок або якусь систему пріоритетів у житті один
раз і назавжди. Звідси такі притаманні "травневому
поколінню" риси, як презирство до матеріальних благ,
що перетворюється на справжню "відразу до світу",
"відмову від статі" (у сенсі стирання різниці між ста-
тями), проголошення сексуальної свободи, прагнен-
ня "звільнитися від культури" [6, с. 115 ].
Карнавальна антиповедінка в цих історичних
умовах перетворилася на форму символічного не-
гативістського поводження. Вступаючи в силу, ак-
тивізована карнавальною стихією антикультура пе-
редбачала тимчасове скасування соціальної ієрархії,
інверсію всіх і всього, зміну соціальних ролей, по-
вну сплутаність усіх значень. "Контркультуру", яку
несло із собою покоління 1960-х років, вирізняли
культ вітальних, тілесно-природних потреб та ігно-
рування нав'язливої, "зайвої культури". Той факт, що
реальність поступалася місцем гіперреальності й по-
роджувала хаотичність свідомості свідчить про те,
що в другій половині 1960-х дух карнавалу посилю-
вався. Складалася неповторна карнавальна атмос-
фера, у суспільстві все було пронизане карнаваль-
ністю, хоча карнавалу в буквальному розумінні не
було. На цьому фундаменті на Заході виникає така
молодіжна субкультура, як хіпі. В. Тернер, дослід-
жуючи природу феномена хіпі, називав його
"лімінальним", тобто перехідним, граничним яви-
щем. Носіями цієї культури стали особи з невизна-
ченим статусом, ті, хто об'єктивно "випав" із сус-
пільства або за власним бажанням обрав маргі-
нальність. Парадоксальність поведінки, думок, оці-
нок хіпі перекликається з манерою поведінки й спо-
собами світосприйняття блазня, дурня, юродивого,
тобто центральних фігур карнавалу. Проте в цій при-
хованій, а іноді досить відвертій формі "клеїти дур-
ня", була наявна критика існуючого соціального й
культурного простору, нестримне бажання його онов-
лення. Протестні настрої хіпі були типовим проявом
антиповедінки, що виходить за межі прийнятих со-
ціокультурних норм і відбиває суспільну психоло-
гію перехідності. Ігрова, маскарадна, "хіпова" ма-
нера самоствердження, демонстративна поведінка
були націлені на "відмову" одразу від усього: від
культурних норм, суспільства взагалі, від моди
тощо. Однак у цій своїй грі молодь, відмовляючись
від суспільства й будь-яких культурних норм, об'єд-
навшись у спільноти хіпі, несвідомо створювала
власні соціальні моделі й культурні стандарти,
відмовляючись від офіційної моди, вона перекрою-
вала лекала, за якими шився класичний одяг, і за-
початковувала свою власну моду на джинси й
"фєнєчки".
На думку Т. Парсонса, Л. Фойєра, В. Тернера,
кожне нове покоління є перехідним, воно "вступає
в порожнечу", оскільки сама соціальна структура
вислизає у нього з-під ніг. Тому молодіжні спільноти
завжди відмовляються від світу "дорослих" і буду-
ють свій власний. Але контркультура 1960-х відби-
вала не лише протиріччя чергової зміни поколінь, а,
по суті, була викликом, антикультурою для всієї по-
передньої культурної традиції. Видовищність студен-
тської революції, юродство хіпі - це був соціокуль-
турний протест, відчайдушний виклик усій попе-
редній добі. Можна сказати, що західноєвропейсь-
ка молодь кінця 60-х років ХХ ст. в особі революцій-
но налаштованого студентства й субкультури хіпі
виступила в ролі колективного юродивого на карна-
валі, який відбувся на стику культур. Цей карнаваль-
ний образ знадобився молоді для декларації нових
ідеалів і цінностей, що надзвичайно вирізнялися на
тлі загальновизнаного й усталеного порядку. Однак,
за Т. Парсонсом, якими б на перший погляд неспо-
діваними не здавалися цінності контркультури, зго-
дом вони "випливають" і стають підґрунтям органі-
зації "великого" суспільства. За такою схемою відбу-
лося й "дорослішання" героїв травневої революції.
Замислюючись над долею шістдесятників, фран-
цузькі філософи Жамбе і Лярдо відмічають, що це
покоління "розірвало живу матерію історії на "cвіт
господаря " (лінійний час), де всі здобутки цивілі-
зації, знання, мова, культура накопичуються, збага-
чують, але обмежують собою людину, та "cвіт бун-
тівника " (позачасовий), у якому немає звичайних
людських вимірів" [7, с. 36-42]. Тобто вони поверта-
ли історію в хаотичний стан: первісну невизна-
ченість, багатозначність і постійне ранжирування
смислів і цінностей, які ніяк не складалися в певну
ієрархію. Так поступово виникло розповсюджене
судження про те, що революційний студентський рух
60-х років ХХ століття був не стільки націлений на
конкретні зміни суспільного порядку, скільки був
бунтом невизнання усталених форм соціальності й
культури. Отже, головний настрій, що характеризує
покоління "травневої революції", - це нігілізм, відмо-
ва від будь-яких ідеалів заради неформалізованої,
вільної течії індивідуального та соціокультурного
буття. На думку представників "нової хвилі", життя
може й повинне бути поліваріантним, непередбачу-
ваним, сповненим імпровізацій. Головним їх бажан-
ням було перетворити його на "свято, що завжди з
тобою", влаштувати безкінечний, вічний карнавал.
Треба відзначити, що дуже швидко відбулося
поширення карнавальної свідомості за межі Захід-
ної Європи. Як загальнокультурна тенденція карна-
вальність проникла й у СРСР, але дала знати про
себе в специфічній формі. Виділяючи такі спільні риси
покоління шістдесятих, як нігілізм, ідеалізм, бун-
тарські настрої, демонстративне дистанціювання від
культурної спадщини минувшини, слід мати на увазі,
що в нашій країні карнавалізація соціального про-
стору проявилася по-своєму, виходячи із радянсь-
ких реалій. Якщо на Заході в 60-ті роки минулого
століття "відбувалися сполохи на обрії нової культу-
ри", які молодь відчула раніше за всіх та стала їхнім
індикатором, то соціокультурний ландшафт радянсь-
кої дійсності був зовсім іншим. Покоління, за яким у
нас закріпилася назва "шістдесятники", зростало в
атмосфері надмірної заполітизованості, ідеологічного
й тоталітарного тиску. Тому притаманні своєму по-
колінню та історичній ситуації протестні настрої воно
спрямовувало проти цих соціальних явищ. Дух кар-
навальності, що проглядався в переході до пост-
модернізму за радянських часів, знайшов вираз у
відмові від будь-яких обмежень свободи: політич-
ної, правової, національно-культурної, релігійної
тощо. Загальний емоційний стан молоді характери-
зувався відразою, оскільки зіткнення з існуючими
соціальними обставинами входило в суперечність
із їхніми морально-етичними, суспільно-політични-
ми, ідеологічними виборами. Інтелектуали-"шістде-
сятники" дійсно руйнували канони, але ця руйнація
відбувалася за спрощеною схемою, обмежуючись
переважно впливом на рівні масової свідомості,
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
104
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
відвертим епатажем останньої та зведенням світу
соціальності до абсурду. Ілюзорність такого бунту
полягала в тому, що, критикуючи світоглядно-ідео-
логічні кліше, молоді люди не могли вислизнути з-
під офіційного контролю тоталітарної системи. Тому
бунт покоління "шістдесятників" відбувався непос-
лідовно.
Але зміни на рівні ментальності сталися, хоча
вони так і залишилися атавістичними спробами, котрі
не змогли розвинутися в межове (що означало б
грань епох) культурне явище. Так, Ю. Андрухович,
аналізуючи спочатку типові характеристики постмо-
дерністської літератури і її радянські зразки, згодом
замислюється (не без сарказму) про "наше" розу-
міння західного постмодернізму: "…він агностичний,
амбівалентний, американський, анемічно-немічний,
антологічний, "безмежно відкритий глухий кут", без-
плідний, бі- (і більше) сексуальний, варіативний, вто-
ринний, вульгаризаторський, гермафродитичний…"
[8, с. 15]. Доречно у цьому зв'язку навести жартів-
ливе визначення критика І. Бондаря-Терещенка, який
пародіює ознаки західного постмодерну, віднаходя-
чи їхні поверхньо-примітивні відповідники в соціо-
культурних обставинах українського минулого: "У
нас постмодернізм з'явивсь 14 жовтня 1964 року,
коли від керівництва країною був відсторонений блис-
кучий модерніст Микита Хрущов. Кукурудза і кос-
мос, хімізація і синтетична зимова шапка - усе це
виразні модерністські ознаки, і Хрущов, між іншим,
цілком даремно називав "підарасами" близьких йому
за духом модерністів від мистецтва. Адже гомосек-
суальність та андрогінізм притаманні якраз постмо-
дерністській парадигмі: не дурно ж наступний із
черги генсек Брежнєв так полюбляв цілуватися з
лідерами соціялістичних країн" [9, с. 156].
У країні, де навіть наприкінці 1980-х років стан
суспільства не можна було кваліфікувати як вільний,
у 1960-ті люди з новим світосприйняттям жили з по-
стійним відчуттям екзистенційної загрози. Проте
вплив десталінізації сягнув далеко поза політико-
культурні течії та протитечії, в яких рухалися
кремлівські політики й київські інтелектуали. Загаль-
не послаблення ідеологічного контролю виявило нові
настрої, що зароджувалися серед освіченої міської
молоді. Якщо палка меншість була сповнена рішу-
чості виправити кривди сталінського терору, то ве-
личезна більшість не виявляла великої зацікавле-
ності в ідеологічних та політичних питаннях. І все ж
у молоді виразно зростали настрої непокори владі
та прагнення керуватися в житті засадами індивіду-
алізму, так довго пригнічуваного сталінською орто-
доксією.
Тобто формування нового покоління 1960-х років
у нашій країні відбувалося через відсторонення
молоді від усього "совєтського" та її самоідентифі-
кацію із західним стилем життя. Карнавальна анти-
поведінка по-радянськи - це відмова наслідувати
соціалістичні зразки суспільного та індивідуального
життя й спроба ідентифікуватися з тим способом
буття, що його офіційна ідеологія визначала як бур-
жуазний (у значенні ворожий, протилежний, непра-
вильний, поганий). Як відзначає із цього приводу
відомий канадський історик українського походжен-
ня Орест Субтельний, "…для молоді стали нестерп-
ними одноманітність радянського життя, віджила мо-
раль, старомодна манера вдягатися і вкрай ідеоло-
гізована система навчання. В її середовищі поши-
рювалася мода на західну джазову та поп-музику,
що викликало переляк у старшого покоління. А деякі
молоді люди, зокрема так звані "стиляги", навіть
хизувалися своїм нечуваним (за радянськими мірка-
ми) одягом і "антигромадянською поведінкою". В
Україні, як і в усьому Радянському Союзі, почало
з'являтися матеріалістичне й егоцентричне "Я"-по-
коління (вже достатньо сформоване на Заході), що
дуже відрізнялося від попереднього і породило та-
ких завзятих комуністів і націоналістів" [10, с. 616].
Як бачимо, незважаючи на численні відмінності, кар-
навальна атмосфера періоду і "там", і "тут" перед-
бачала все те, що М. М. Бахтін називав карнаваль-
ним світовідчуттям: соціальну інверсію, бродіння
ідей, бунтівні настрої, зміну ролей, схильність до
переодягань, посилення еротизму, демонстра-
тивність поведінки.
Як західне "покоління травня", так і наші "шістде-
сятники", були націлені на перетворення світу "пря-
мо зараз". Однак це їхнє натхнене поривання, хоча
й виявилося помітним соціальним явищем, усе ж
таки не призвело до радикальних суспільних змін.
Очікування, що світ зміниться лише від декларацій
про бажання його змінити, не виправдалися. Із ви-
никлої хаотичності ніяк не народжувалось щось по-
зитивно нове. Це не дивно, адже карнавальна сти-
хія не може тривати безкінечно. Карнавальність сама
по собі має абсолютно визначені соціальні функції:
вона повертає в соціальне буття дух свободи, вис-
тупає засобом долання звичної поведінки, старих
правил і стандартів, себто компенсує жорсткість
суспільних норм, створює умови для пошуку й обіг-
равання нових моделей соціального світу, що змог-
ли б інтегрувати суспільство. Карнавал - це "глибо-
кий видих", що несе із собою катарсис, але видих,
навіть якщо він приносить тимчасове полегшення,
повинен змінитися наступним вдихом. І цей закон
суспільного життя не можна відмінити. Постійне свя-
то пригнічує і втомлює, карнавальна парадок-
сальність і невизначеність без кінця лякають й де-
формують свідомість. Із цього приводу висловлюєть-
ся українська дослідниця Стефанія Андрусів у своїй
роботі "Модернізм / постмодернізм: ланки безконеч-
ного ланцюга історико-культурних епох". Аналізую-
чи принцип деконструктивізму, запропонований
французьким філософом Жаком Деррідою, авторка
наголошує, що ствердження способу розумування,
заснованого на парадоксі, є небезпечним явищем.
За її висловом, це вже "симптом сомнамбулічної
мутації". Коли розвінчування й розмаскування ідео-
логій та ієрархій цінностей призводить до дестабілі-
зації ідеології взагалі, коли мовлення стає формою
письма, присутність - типом відсутності, маргіналь-
не насправді виявляється центральним, а чоловік -
різновидом жінки, парадоксальність перетворюєть-
ся на абсурд, у розрядженій атмосфері якого не
можна вижити. Справді, така дійсність стає в'язкою,
втрачає твердий фундамент. На думку російського
письменника-постмодерніста Віктора Пелевіна, той
тип філософування, що запропонували французькі
філософи "травневої хвилі", це "океан лайна", у кот-
рому гострий розум тоне, як дамаський клинок, а
тупий - як сокира. Прагнення розмити всі межі й за-
фіксувати цю розмитість стає безплідною затією.
"Вічний карнавал - уже не карнавал, а вічна смерть".
Тому за глибоким видихом революційно налашто-
ване покоління все ж таки зробило рятівний вдих,
який допоміг відчути міцний ґрунт під ногами й дещо
згасити запалену карнавальну свідомість. "Вчорашні
бунтівники та нігілісти в їхній значній частині вже в
середині 1970-х - на початку 1980-х років "… зайня-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 105
ли свої ніші, знайшли "теплі" місця в лоні тієї "систе-
ми", котру нещодавно так енергійно критикували й
висміювали, хоча й пройнялися духом апатії та "все-
ленського скептицизму"" [11, с. 72-68].
Французький філософ Паскаль Орі мав певні
підстави для того, щоб написати у своїй книзі, при-
свяченій "культурній історії Франції": "Якщо люди
68-го року і програли, то вони зовсім не програли у
глобальному сенсі" [12, с. 13]. Це насправді так,
якщо мати на увазі той факт, що вони передбачили
загальносвітові тенденції, вони задали вектор сучас-
ному соціокультурному розвитку.
Отже, постмодерн із його піднесено-святковим
настроєм виявився заманливим, але нежиттєздат-
ним проектом. Перехід культури у нову якість не
відбувся й продовжується досі.
Висновки
Соціокультурна криза стала невід'ємною історич-
ною ознакою ХХ ст. Накопичуючись роками, вона
вибухнула студентським рухом 1968 р., створивши
таку культурну ситуацію, "від якої нікуди не подіти-
ся" (Ю. Андрухович). Засвідчуючи перехід від доби
модерну до постмодернізму, події травневої рево-
люції розгорталися в дусі карнавалу. Карнавальність
без карнавалу відбилася перш за все в зміні мен-
тальності, у специфічній молодіжній свідомості, роз-
витку самобутніх субкультур, що сприяли розпов-
сюдженню нової ідеології й міжгенераційному відчу-
женню по лінії "офіційна культура - світ іншої соціо-
культурної реальності". Набуваючи в кожних конк-
ретно-історичних обставинах особливих характерних
рис, карнавальність у духовній сфері всюди прояв-
лялася однаково: як відмова від раціоналістської
самовпевненості, як скептичність щодо будь-яких
систем та ідеологій, як критика й пародіювання по-
переднього досвіду, як змішування смислів і цінно-
стей тощо. Звісно, такі риси карнавальної свідомості
актуалізуються в будь-яку перехідну добу. Однак
своєрідність переходу від проекту модерності до
постмодерну полягала в тому, що першопрохідці
нового культурного світу, по суті, сприйняли карна-
вальність із її парадоксами, іронією, протестними
настроями, грою смислів і значень не як засіб для
зміни старих соціокультурних обрисів на оновлені,
а як мету. Націленість на ствердження плюралізму,
толерантності, демократичності задля мінімізуван-
ня тотального соціального контролю, тоталітарної
агресивності та прагнення домінувати над особис-
тістю згодом переросли в бажання жити в карнавалі,
тобто відмовитися не лише від старого порядку, а
від усталених форм соціальності й культури взагалі.
Намагання приручити святково-карнавальну стихію
задля "повсякденного використання" практично при-
звело до поразки шістдесятництва. Наступне поко-
ління почало з тих настроїв, якими скінчило попе-
реднє. Його життєва спрямованість стала справж-
ньою інверсією устремлінь своїх попередників. Кар-
навальні страсті стихли, але ненадовго. Початок
ХХІ ст. знов демонструє всі ознаки карнавалізації со-
ціального, політичного, культурного життя. Тому є
сенс подальші наукові пошуки спрямувати на дос-
лідження його проявів в умовах сьогодення.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная
культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. - М. :
Художественная литература, 1990.
2. Аверинцев С. С. Бахтин, смех, христианская культура
/ С. С. Аверинцев // М. М. Бахтин как філософ : сборник статей
: [Российская академия наук; Институт философии]. - М. :
Наука, 1990. - С. 8-11.
3. Лихачев Д. С. Смех в Древней Руси / Д. С. Лихачев,
А. А. Панченко, Н. В. Понырко. - Л. : Наука, 1983. - 293 с.
4. Хренов Н. А. Культура в эпоху хаоса / Н. А. Хренов. - М.
:Едиториал УРСС, 2002. - 448 с.
5. Fokkema Doused W. Historia literatury, modernizm i
postmodernizm / Douwe W. Fokkema. - Krakow : Universitas,
2002.
6. Баталов Э. Я. Философия бунта / Э. Я. Баталов. - М. :
Политиздат, 1973. - 209 с.
7. Каграманов Ю. М. Метаморфозы нигилизма: О "новых
философах" и "новых правых" / Ю. М. Каграманов. - М. :
Политиздат, 1986. - 160 с.
8. Андрухович Ю. Повернення літератури? / Ю. Андрухо-
вич // Плерома 3'98. Мала Українська Енциклопедія Актуаль-
ної Літератури. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1998. - С. 15-16.
9. Бондар-Терещенко І. Літерний дім / І. Бондар-Терещенко
// Кур'єр Кривбасу. - 2002. - Травень (№ 150). - С. 150-158.
10. Субтельний Орест. Україна: історія / Орест Субтель-
ний ; [пер. з англ. Ю. І. Шевчука; вст. ст. С. В. Кульчицького. -
3-те вид., перероб. і доп.]. - К. : Либідь, 1993. - 720 с.
11. Benoist A. de. Les idees a l'endroit / A .de Benoist // Realites.
- 1982. - № 243. - P. 72-86.
12. Ory P. L'Entre-dent-Mai. Histoire culturelle de la France.
Mai 1968 - Mai 1981/ P. Ory. - P. : Republique, 1983. - 286 p.
O. Maltseva
CARNIVAL WITHOUT CARNIVAL: THE MAY REVOLUTION OF 1968 AND
THE SPIRIT OF THE SIXTIES
In the article the revolutionary events of 1968, associated with the transition from modern to postmodern era,
viewed through the prism of carnivalization the public's consciousness. There is an activation of a special mood - the
spirit of carnival, caused by the transition to new socio-cultural realities. Social functions are identified carnival elements
and causes incomplete transition process that began in the 2nd half of the twentieth century.
Key words: transition, carnival consciousness, carnivalization of the socio-cultural space, a carnival, the spirit of carnival, the
social functions of the carnival.
© О. Мальцева
Надійшла до редакції 29.09.2009
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21199 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:03:59Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мальцева, О. 2011-06-15T15:44:40Z 2011-06-15T15:44:40Z 2009 Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва / О.Мальцева // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 101-105. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21199 316.323:130.2 У статті революційні події 1968 р. у Західній Європі, пов'язані з переходом від епохи модерну до постмодернізму, розглядаються крізь призму карнавалізації суспільної свідомості.
 Відмічається активізація особливого настрою - духу карнавалу, викликаного переходом
 у нові соціокультурні реалії. Виявляються соціальні функції карнавальної стихії та причини
 незавершеності перехідних процесів, що почалися в другій половині ХХ ст. In the article the revolutionary events of 1 968, as sociated with the transition from modern to postmodern era ,
 viewed through the prism of carnivalization the public's consciousness. There is an activation of a special mood - the
 spirit of carnival, caused by the transition to new socio-cultural realities. Social functions are identified carnival elements
 and causes incomplete transition process that began in the 2nd half of the twentieth century. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва Carnival without carnival: the may revolution of 1968 and the spirit of the sixties Article published earlier |
| spellingShingle | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва Мальцева, О. Філософія |
| title | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| title_alt | Carnival without carnival: the may revolution of 1968 and the spirit of the sixties |
| title_full | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| title_fullStr | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| title_full_unstemmed | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| title_short | Карнавальність без карнавалу: Травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| title_sort | карнавальність без карнавалу: травнева революція 1968 р. та дух шістдесятництва |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21199 |
| work_keys_str_mv | AT malʹcevao karnavalʹnístʹbezkarnavalutravnevarevolûcíâ1968rtaduhšístdesâtnictva AT malʹcevao carnivalwithoutcarnivalthemayrevolutionof1968andthespiritofthesixties |