"The Other,” Official History, and Memory of the City in Soviet Guidebooks to Chernivtsi

• Veröffentlicht in: Місто: історія, культура, суспільство
• Datum: 2023
• 1. Verfasser: Kostiv, O.
• Format: Artikel
• Sprache: Englisch
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2023
• Schlagworte: Соціалістичні простори та містопланування
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/211996
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: "The Other,” Official History, and Memory of the City in Soviet Guidebooks to Chernivtsi / O. Kostiv // Місто: історія, культура, суспільство. — 2023. — № 15(1). — С. 87-104. — Бібліогр.: 38 назв. — англ.

The paper examines attempts to create new interpretations of the memory and history of Chernivtsi during the Soviet era through the prism of guidebooks and tries to deconstruct it. Guidebooks are considered primarily as textual representations of official policies on reconstructing Chernivtsi’s past and valuable narrative sources for understanding how the totalitarian state ideologically dominated this culturally diverse city. A linguistic approach based on the theoretical model of newspeak is applied to the study of publications in order to identify discourses and analyze them. Soviet newspeak in guidebooks functions as a means of constructing narratives and an instrument for their internalization in society. The author also examines the guidebooks in the context of official historical and national policies in the post-Stalin USSR, which, in the case of the annexed territories of the Ukrainian SSR in the aftermath of the Second World War, involved the assimilation of new regions by Ukrainians along with the cleansing and demonization of local “Others.” The ideological framework for these actions included discourses on “Old Russian ethnicity” (davnoruska narodnist) as “a cradle of three brotherly peoples,” “Russian-Ukrainian friendship,” “Great Patriotic War,” and others. The study also seeks to understand the motivations of the guidebooks’ authors, drawing on their biographies. It concludes that Soviet guidebooks to Chernivtsi, adhering to the official doctrine, create an exclusive and sanitized image of the city’s past, aimed at erasing the history and experiences of the local “Others,” represented primarily by Romanians, Jews, and Germans, who, before the Soviet annexation, were demographically dominant ethnic groups in the city. In specific contexts, markers of “Others” create the illusion of presence and agency; however, the guidebook’s texts mostly ignore the multicultural past of Chernivtsi. Simultaneously, when the “Others” are not excluded from the narrative, their very presence in Chernivtsi’s history was mainly interpreted as a hostile phenomenon, a historical mistake, and a consequence of colonial oppression in the city declared by the Soviet authorities to be primordially Ukrainian. As publications aimed at tourists and guests of the city, guidebooks appropriately represent Soviet memorials and objects of the symbolic space of Chernivtsi, through carefully crafted textual interpretations. Tourist guides are regarded as significant sources for researching local memory and history policies. Стаття розглядає спроби створити нові візії пам’яті та історії Чернівців у радянський час через призму путівників та робить спробу її деконструкції. Путівники тут розглядаються передусім як текстуальні репрезентанти офіційних політик влади у сфері (ре)конструкції минулого Чернівців та як цінні наративні джерела до історії ідеологічного опанування тоталітарною владою цього складного мультикультурального міста. До вивчення дискурсів та задля їхнього виокремлення до розгляду видань застосовано лінгвістичний підхід, заснований на теоретичній моделі новомови (newspeak). Радянська новомова в путівниках виступає засобом констрування наративів та інструментом їхньої інтерналізації в соціумі. Також автор розглядає путівники в контексті офіційних історичних та національних політик в післясталінському СРСР, які у випадку приєднаних в результаті Другої світової війни територій Української РСР полягали в опануванні нових територій українцями, витісненні та демонізації локальних «Інших». Ці процеси проходили в ідеологічній обгортці, складеній дискурсами «давньоруської народності» як «колиски трьох братніх народів», «російсько-української дружби», «Великої Вітчизняної війни» тощо. На основі біографічних даних авторів путівників зроблено спробу віднайти мотивації до написання цих видань. Зрезюмовано, що радянські путівники Чернівцями, відповідно до офіційної владної доктрини, витворюють ексклюзивний та стерильний образ минулого міста, спрямований на витіснення з пам’яті історії та досвідів місцевих «Інших», представлених передусім румунами, євреями та німцями, які напередодні радянської анексії були демографічно домінантними етнічними групами в місті. Маркери «Інших» у специфічних контекстах створюють ілюзію присутності та агентивності, проте тексти путівників переважно ігнорують мультикультурне минуле Чернівців. Тоді ж, коли «Інший» не виключений з нарації, сама лише його присутність в історії Чернівців переважно трактувалась як вороже явище, історична помилка та наслідок колоніального гноблення у місті, яке було проголошено радянською владою споконвічно українським. Також путівники як видання, спрямовані на туристів та гостей міста, відповідним чином репрезентують радянські місця пам’яті та об’єкти символічного простору Чернівців, текстуально концептуалізуючи їх та надаючи їм «потрібні» значення. Путівники розглядаються як вагомі джерела до дослідження локальних політик пам’яті та історії.