Муніципальна медицина в містах Катеринославської губернії (1870–1913 рр.)

• Опубліковано в: : Місто: історія, культура, суспільство
• Дата: 2023
• Автори: Коробка, В., Коробка, Ю.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2023
• Теми: Якість життя Наддніпрянської України
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212053
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Муніципальна медицина в містах Катеринославської губернії (1870–1913 рр.) / В. Коробка, Ю. Коробка // Місто: історія, культура, суспільство. — 2023. — № 16(2). — С. 96-113. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

До запровадження міської реформи 1870 р. та деякий час після заходів міських громадських управлінь Катеринославської губернії в медичній галузі через фінансову незабезпеченість було обмаль. Започаткування медичної допомоги в містах губернії тривалий час обмежувалося введенням міських посад медперсоналу. Надзвичайно важливими кроками для подальшого удосконалення галузі охорони здоров’я Катеринослава і Маріуполя стало заснування в них міськими громадськими управліннями лікарень, а також розвиток їхніх ресурсів, будівництво спеціальних приміщень, основним фондом якого були заповітні капітали благодійників. Найвищий рівень міської медицини був, певна річ, у найбільших містах губернії. У нових лікарнях Катеринослава та Маріуполя передбачалося безоплатне надання медпослуг і засобів, однак згодом через хронічний брак грошей громадські управління ввели плату за лікування. При цьому нужденні місцеві жителі мали преференції. Спостерігалася відносна успішність роботи міських самоврядних установ Катеринослава та Маріуполя, що проводилася на тлі загального низького рівня охорони здоров’я в Російській імперії. В інших містах були наявні лише приймальні палати, започатковані муніципальними установами. Отже, міські жителі здебільшого мали обмаль можливостей отримати належну медичну допомогу в своєму місті, тож мусили звертатися до професійно підготовлених медичних працівників земських лікарень. Таке становище свідчило про постійну нестачу коштів на започаткування стаціонарних медичних закладах у багатьох населених пунктах. Специфічна ситуація склалась у Олександрівську. Маючи значний економічний потенціал і досить великі надходження до міської каси, місто через позицію гласних місцевої думи не мало жодної лікувальної установи, навіть звичайної амбулаторії, куди могла б звернутися маса малозабезпеченого міського люду за безкоштовною медичною консультацією та ліками. Члени місцевої думи зрештою ухвалили рішення про будівництво міської лікарні, однак через соціально-політичні бурі його виконання було відкладено. Prior to the introduction of the city reform in 1870 and for some time thereafter, the actions undertaken in the field of medical care by the municipal public administrations of Katerynoslav Governorate remained limited due to financial constraints. For a long while, the establishment of medical assistance in the governorate's cities primarily focused on the appointment of local medical personnel, such as doctors, medical assistants, midwives and smallpox vaccinators as well as on allocation of funds in order to cover their salaries. A certain role in the local budget expenditures was played by monetary allocations made for city-owned medical care institutions so that they could provide healthcare for city residents. Among the most notable steps taken to further develop healthcare in Katerynoslav and Mariupol were the founding of city-owned hospitals by local public administrations and the expansion of their resources. This included the construction of specialized facilities, largely funded by generous benefactors. Rural healthcare reached the highest level in governorate cities exactly in that period. There, the local public administrations operated 10-12 medical care institutions dedicated to the health of Katerynoslav Governorate residents, constituting nearly one-third of the total 36 institutions in operation as of January 1st, 1913. The specificities of fund allocation for medical personnel salaries led the city-owned hospitals under the public administrations of Katerynoslav and Mariupol to transition from the initially established free-of-charge service model to a fee-based one. It is noteworthy that the old-time city residents who lived in poverty enjoyed certain specific privileges. In most other cities there were fewer reception wards accountable to the local governments. Thus, the opportunities for city residents to receive proper medical care in their cities were slim. That state of affairs evidenced a permanent lack of funding assigned for the establishment of a stationary medical care institution. The state of affairs in Oleksandrivsk was different. The peculiarity was that despite its substantial economic potential and significant revenue into the city treasury, the city lacked medical facilities of any type due to the stance of local authorities. The city did not even have its own outpatient clinic that the majority of low-income residents could rely on for free medical advice or medications. The decision to build a city-owned hospital finally approved by the local authorities postponed socio-political tumult for the future.