До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1993 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1993
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212323 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) // Український історичний журнал. — 1993. — № 2-3. — С. 58–69. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860293281644019712 |
|---|---|
| citation_txt | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) // Український історичний журнал. — 1993. — № 2-3. — С. 58–69. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T03:56:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ
До історії міжнаціональних процесів в Україні
(30-ті роки)*
Док. № 42
Стенографічний звіт засідання колегії Наркомосвіти УСРР
про культурне обслуговування українського населення
Північного Кавказу
7 грудня 1930 р.
Північний Кавказ складається з чотирьох країв. Населення Північного Кав
казу становить 4,5 мільйони. Нацменшості становлять 54 % від загальної
кількості населення Північного Кавказу. Українське населення становить
37,5 %, а коли взяти населення не лише по сільських місцевостях, то
відсоток підвищується до 44,5 %. По містах українське населення становить
22 %. В Краснодарі кількість українського населення перевищує кількість
українського населення по всіх містах.
Північний Кавказ являє собою різнобарвну країну. Він має 102 нац
меншості. Північний Кавказ так само має свої економічні та соціальні
особливості. Там зберігається і патріархальний, і капіталістичний розвиток.
Зважаючи на національну різнобарвність і соціально-економічні умови,
розв'язувати національне питання на Північному Кавказі надзвичайно важ
ко. Це питання надзвичайно складне.
Українці почали українізувати Північний Кавказ з 1590 р. До 1850 р. ук
раїнці, що переселились до Північного Кавказу, використовувались на ко
лонізаторські мети та для завоювання Кавказу й становили собою кубанське
військо, а потім були об'єднані з чорноморським військом.
Ті, хто не мали права на звання козака, становили собою так званих «го
родовиків».
До Жовтневої революції українське національне питання мало майже
такий самий характер, як і на Україні: панувало просвітянство на
відповідному соціально-куркульському грунті.
Тому, незважаючи на те, що українці становлять на Кубані переважну
більшість, вони в найбільшій мірі зберегли українську мову з тої причини,
що українська Кубань не зазнала тої російської солдатчини, яку зазнала
безпосередньо Україна. Українське населення пізніше заселило Північну
частину, Ставропольщину, Перщину.
Ця схема і дає можливість зрозуміти, що українське населення
Північного Кавказу ніколи не поривало свого культурного зв’язку з Ук
раїною, але, незважаючи на те, що українське населення зберегло в чистоті
українську мову, побут і інші ознаки української національності, все ж під
час революції Північний Кавказ не визнано за Україну. Козацьку Україну
визнано за Кавказ, а не за Україну, що зробило велику трудність у визнанні
самовизначення нації. Українське населення Кубані вважало свою
територію за козацьку і на цій козацькій території кубанські патріоти ба
58 /55УУ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1993, № 2
Документи та матеріали
жали побудувати окрему Кубанську самостійну державу формально
прифарблену вУкраїнську.
Українські рухи на Північному Кавказі були і до Жовтневої революції,
також як і по всій Україні, і лише після Жовтневої революції почали охоп
лювати Кубань громадянською війною до певної міри стихійно. По всій Ку
бані були організовані просвітянські і українські школи, але коли почалась
реакція, денікінщина українські установи на Північному Кавказі геть було
знищено, що спричинилось до жорстокої класової боротьби.
Українське питання на Північному Кавказі не могло бути на початку
Жовтневої революції актуально розв’язано. Тільки після вирішень XII
партз’їзду почала у нас розвиватись, але довгий час тривала дискусія про
Україну і українську мову, що перешкоджало запровадженню українізації
на території Північного Кавказу.
Дискусія точилася протягом декількох років. Одні доводили, що ніякої
української мови не існує, що з історичних причин на Кубані утворилась
своєрідна мова, а не українська, другі доводили, що на Кубані збереглась
українська мова у своїй чистоті. Ця дискусія значно затримала запровад
ження українізації. Вона живилась велико-державницькими тенденціями,
шкідливо відбиваючись на українізації Північного Кавказу. Проти ук
раїнізації надзвичайно активно виступав класовий ворог України — глитай,
той самий, що брав участь у Кубанській раді та прагнув до утворення
окремої Кубанської держави. Реакційна частина кубансько-української
інтелігенції так само виступала проти українізації і, виступаючи, проявля
ла український національний шовінізм, що так само в великій мірі пере
шкоджало запровадженню українізації на Кубані. Характерно те, що цей
шовінізм зберіг в собі колонізаторські тенденції на Північному Кавказі.
Коли приступили до запровадження суцільної колективізації на
Північному Кавказі, коли почали ліквідовувати глитайню, тоді стало легше
запроваджувати українізацію.
Треба відзначити, що фашистські часописи зчинили великий галас, що
суцільна колективізація мусить знищити національність, в той час, коли
ми, виходячи з досвіду, говоримо, що суцільна колективізація є шлях до
розвинення національності. Отже, ці, запроваджені радянською владою за
ходи, створили найкращий грунт для запровадження українізації.
Чіткі настановлення, що ми їх одержали в 1929 р., внесли певну ясність в
це питання. Настановленнями наших директивних органів було покладено
край всяким дискусіям з приводу того, чи існує українська мова на
Північному Кавказі, та балачкам про існування так званої окремої кубанської
мови.
Ця тенденція виявляє ’себе і зараз, але не з такою силою як це було
раніше. Суцільна колективізація в великій мірі сприяє розв’язанню ук
раїнського національного питання на Північному Кавказі. Зараз є певні до
сягнення в цій справі, звичайно, досягнення великі в порівнянні з тим, що
ми мали 2—3 роки тому.
Зараз ми маємо 1 педінститут і 8 технікумів. До цього часу мали 1 пол
тавський технікум. Утворено український відділ при Кубанському робфаці і
український відділ при Кубанському педінституті.
Коли ми розглядали постанову про допомогу нам з боку НКО УСРР, ми
ухвалили, що треба відкрити Український педінститут, кубанський
медінститут і цілу низку технікумів; щодо сільськогосподарського інститу
ту — це питання ще не вирішено практично.
У 1928 р. ми мали учнів, що вчились на українській мові. Крім того, за-
0130—5247. Укр. іспи жури., 1993, № 2 59
Документи та матеріали
раз у нас надзвичайної ваги набирає питання про кадри. Кадрів немає. З
нашими кадрами ми не можемо сподіватися здійснити нашу п’ятирічку, а,
особливо, якщо взяти до уваги, що ми цими днями взялись за перегляд
нашої п’ятирічки. Власними силами ми не справимось з виконанням цього
завдання. Доведеться використати ту допомогу, що нам дає НКО УСРР і,
крім того, треба поставити питання про посилення цієї допомоги. Ми будемо
мати потребу в цьому протягом 3-х років, доки наші технікуми будуть
цілком українськими і буде працювати український відділ при
ком [уністичному ] університеті на Північному Кавказі. В своїй роботі ми
використовуємо досвід України, звичайно, не цілком, а з урахуванням
наших специфічних особливостей, і тому нам доведеться обминути той
шлях, що ви проходите, враховуючи всі хиби, що виявлені вами. Ми про
ходимо той же самий шлях боротьби з шовінізмом, що проходите й ви.
Національна боротьба зараз надзвичайно загострена, хоч в широких колах
українізація приймається позитивно. Частина української шовіністичної
інтелігенції (ми маємо досить порядну групу української радянської
інтелігенції), але в зв’язку з тим, що є загострення національної боротьби,
українська шовіністична інтелігенція використовує негативне ставлення де
яких частин в своїх класових інтересах.
Український глитай рішуче виступав проти українізації. Коли зараз
створено умови, що ми поборюємо глитая, то глитай почасти виступає за
українізацію, там, де українізація запроваджується більш-менш приско
реним темпом, бо глитай український на Північному Кавказі добре розуміє,
що запровадження суцільної колективізації і вирішення української проб
леми на Північному Кавказі остаточно вириває у нього грунт, вириває з
його рук масу середняків і бідняків.
На цьому грунті точиться боротьба між нами і глитаєм. Ми його подо
лали через радикальні заходи — ліквідація глитая як класу.
Тепер, в зв’язку з новими завданнями за реконструктивної доби — за
вданнями культурної революції, у нас перебудовано і апарат НО. В свій час
він був досить реакційно настроєний до українізації, а новий, перебудо
ваний апарат виконує роботу по запровадженню українізації відповідно до
вимог радянської влади і партії.
У нас великі зміни в апараті НО як в центрі, так і на місцях.
Перекручення національної політики у нас були. Вони в свій час
висвітлювалися в пресі, але ці перекручення з боку органів НО майже подо
лані, так що зараз по цій лінії створились більш-менш сприятливі умови.
Ми маємо великі перспективи щодо запровадження українізації не лише
в обсязі роботи нашого апарату, але й в тому розумінні, що ціла низка
організацій активізують це питання.
Шкідливе ставлення деяких організацій, не лише тих, що на них
впливали великодержавницькі тенденції, але й тих, що не зуміли з’ясувати
національної політики щодо українізації, нам перешкоджає запроваджувати
українізацію і, доки ми не перебудували нашого апарату, розв’язання цього
питання було надзвичайно складне.
Ми виконуємо нашу п’ятирічку прискореними темпами, але одночасно
ставимо питання, що виконати цю п’ятирічку ми зможемо лише за друж
ньою допомогою вашої республіки.
Щодо видання літератури — видається український підручник для шкіл
1-го ступеня.
Нам потрібні підручники. Щодо шкіл 2-го ступеня, ми користуємось
вашими. Ми ще не зможемо самі зробити це власними засобами, але в
/55ЛГ 0130—5247. Укр. іст. журн., І 993, № 260
Документи та матеріали
зв'язку з посиленням українізації, ми видали через видавництво Північного
Кавказу цього року 12 назв і через філію Центрвидаву протягом цього року
повинно бути видано 659 аркушів тиражем 2416 тис.
Зараз у нас друкується 8 назв на 18 арк.— 115 000. Друкується 7 назв з
художньої літератури. Зараз підготовляється до видання в найближчий час 7
назв на 24 арк.— 33 тис. По національній політиці видається 25 назв —
87 арк. і по громадських, і політичних питаннях — 16 назв — 93 арк.
Так що в цій галузі ми провадимо досить значну роботу і створено
досить сприятливі умови для розгорнення цієї справи. В цій справі бере
участь і Головний комітет і Центрвидав СРСР.
На сьогодні ми маємо досить згуртовану групу українських письменників
на Північному Кавказі, так що друкуються більш-менш визнані твори. За
раз ставимо питання про те, щоб найближчим часом утворити українську
організацію письменників. Зараз маємо українську секцію при Пкапі** в
Краснодарі та при ВОКПУ***. Досвід цих організацій довів, що нам треба
створити окрему письменницьку організацію пролетарських та селянських
письменників. Виходячи із специфічності наших умов, ми повинні створити
таку єдину організацію, що могла б посилити керівництво і контроль над
своїми силами.
В зв’язку з ліквідацією округ створились кращі умови для запроваджен
ня українізації. В найближчий час маємо організувати 9 районових газет,
крім краєвої «Червона газета», маємо видати педагогічний і літературний
щомісячник, маючи на увазі, що в майбутньому з цього буде утворено З
журнали — літературний, науково-педагогічний, політико-громадський. А
тому ми заходились коло видання цього часопису.
Ми певні в тому, що здійснити національну політику партії і радянської
влади на Північному Кавказі щодо українізації, ми зможемо, але це
цілком залежить в певній мірі і від тої допомоги, яку ми дістанемо від
НКО УСРР.
Ми ухвалили таку резолюцію****:
Звернути вашу увагу на те, що ми потребуємо від вас допомоги в справі
художнього обслуговування української трудящої людності Північного Кав
казу. Ми не маємо ні українських театрів, а ні інших художніх організацій,
і тому, не випадково, що Недовський не має успіху на Північному Кавказі.
Просвітянські гуртки є, але театру справжнього немає і можна це зробити
лише за допомогою НКО УСРР та його керівництва, бо ми не маємо сил,
щоб виконати цю роботу на цій ділянці. В цій галузі нам також потрібна до
помога.
ЦДАБО України, ф. Іфб, оп. 9, спр. 789, арк. 67—65. Копія.
Док. № 43
Доповідна записка про стан запровадження закону про
рівноправність мов серед населення національних
меншостей України
Не раніше 1 січня 1932 р.
Перевірка здійснення закону про рівноправність мов по сільрадах
окремих національних меншостей дає такі наслідки:
/$&№ 0130—5247. Укр. іст. журн.> 3993, № 2 61
Документи та матеріали
Польські сільради
Для перевірки запровадження закону про рівноправність мов серед
поляків обслідувано польські сільради — в Емільчинському районі — 2, в
Новоград-Волинському — З і в Шепетівському — 3.
В цих трьох районах більший відсоток польського населення. В
Емільчинському й Новоград-Волинському районах маємо по 11 % польсько
го населення від загального числа, в Шепетівському — 12 %. Польське на
селення в більшій своїй частині охоплено національними польськими с/р. В
Емільчинському районі — 6 національних польських сільрад, в Новоград-
Волинському — 8 і Шепетівському — 4.
Всі три райони відстають у самих важливих кампаніях, як хлібозаготівля
й мобілізація коштів. На 1/1-32 р. жодної з цих кампаній не закінчено.
Серед польського населення не було проведено достатньої масової роботи,
зокрема серед бідноти, і, якщо райони відстають у виконанні цих планів, то
в цьому відношенні польські с/р, за виключенням Емільчинського району,
відстають ще більше.
Такий же стан і в колективізації. Райони і тут не змогли втягти в
соціалістичну перебудову села польське населення і піднести ко
лективізацію польських сільрад до районового рівня. В Шепетівському
районі в колективізації національних польських сільрад помічається пере
лом. Відсоток колективізації польських сільрад відстає від середнього
відсотка колективізації у всіх 3-х районах від 50 до 65 %.
Райони Хлібозаготівля Мобілізація коштів Колективізація
Пересічно по
району
Пересічно по
польських
с/р
Пересічно по
району
Пересічно по
польських
с/р
Пересічно по
району
Пересічно по
польських
с/р
Емільчинський
на 20/ХІІ-31 р. 79,3 % 90 % 65 % 64 % 37,6 % 17 %
Новоград-Волин-
ський на 20/ХІІ-
31 р. 71,9 % 51 % 90 % 74 % 37,2 % із %
Шепетівський на
1/1-32 р. 76,6 % 48 % 53,8 % 51 % 50 % зо %
Партійний прошарок серед польського населення на селі не великий, що
до комсомолу, то тут стан кращий.
Емільчинський район в справі втягнення польського населення в партію і
комсомол найвідсталіший з цих 3-х районів. Тут всього 4 члени й кандидати
партії і 32 комсомольці. В Н.-Волинському районі маємо 36 членів і
кандидатів партії і 118 комсомольців і в Шепетівському районі — 72 члени
й кандидати партії й 119 комсомольців; з них тільки частина використо
вується на роботі серед польського населення, але вони не завжди проводять
роботу польською мовою. Так, в Шепетівському районі з 72 членів і
кандидатів партії з 4 с/р у 3 с/р всього 2 члени і 5 кандидатів партії —
поляки.
Загальне навчання дітей шкільного віку проведено по всіх 3-х районах.
Всіх дітей польського населення охоплено польською школою. Частина з
них, за бажанням батьків, відвідують українську школу.
Кожен район має тільки одну семирічку й то тільки з 5 і 6 групами.
/55ЛГ 0130-5247. Укр. іст журн., 1993, № 262
Документи та матеріали
Діти, які закінчили польську 4-річку, кидають навчання — одна
семирічка в районі не охоплює всіх дітей і їм доводиться потім відвідувати
українську школу. Такий стан в Суслах в польській комуні «Серп», де діти,
що закінчили польську 4-річку, відвідують українську 7-річку в Новоград-
Волинському [районі].
Це й є однією з причин недостатності польських кадрів районів. Вчителі
польських шкіл перевантажені роботою школи. їх не вистачає. Так, в одно
му Емільчинському районі не вистачає 7 вчителів.
Серед польського населення по всіх 3-х районах є ще досить великий
відсоток неписьменних і малописьменних. Так, в Емільчинському районі
25 % польського населення, в Н.-Волинському — 22 % і в Шепетівському
районі — 3-х сільрадах майже 450 чол. Більша частина з них ліквідовує
свою неписьменність, за бажанням, українською мовою. Є випадки, коли
с/р, як і районові організації, недосить приділяють увагу роботі лікпунктів.
Так, на 1/1-32 р. лікпункти в Городнянській с/р ще не почали працювати.
Культробота серед польського населення провадиться слабо, за виклю
ченням деяких с/р, в багатьох сільрадах навіть немає хат-читалень і
бібліотек, а якщо і є, то невеликі, література в них переважно українською
мовою, в більшій частині — брошури, а в деяких — книжки вже старі, з
1926/27 р. Такий стан у Н.-Волинському районі в Суддівській сільраді, де в
бібліотеці брошури з 1926/1927 р., в Немулянській с/р того ж району хати-
читальні немає, а в бібліотеці всього 116 книжок, з них тільки 50 %
польських. В Емільчинському районі в Медведівській і Поранинській с/р не
має ще хат-читалень і бібліотек. Такий стан і в Шепетівському районі, в
Городнянській с/р. В Судемонті в сельбуді з 200 книжок 25 % — пбльською
мовою. В польських с/радах, де гарний актив, партійний і комсомольський
осередок, семирічка й сельбуд, там і ліпше поставлена культосвітня робота.
Найкращим доказом є Федорівська с/р Н.-Волинського району, в сельбуді
працюють гуртки, виходить стінгазета польською мовою, є більше 1000
книжок в бібліотеці, з них 75 % польських і т. інш. Хати-читальні не
завжди проводять роботу в польських с/радах польською мовою, як це мало
місце в Суслівській с/р, в Н.-Волинському районі і в Судемонтівському
сельбуді, в Шепетівському районі.
По всіх 3-х районах в польських с/р споживкооперація й колективи пра
цюють виключно українською мовою, все діловодство й загальні збори як в
споживкооперації, так і в колгоспах ведуться українською мовою.
Районові організації, як РПС і РКС, зі свого боку, обслуговують всі свої
низові організації українською мовою.
По всіх 3-х районах РВК обслуговують національні польські с/р ук
раїнською мовою, все листування, директиви й обіжники й інш. надсила
ються українською мовою. Жоден з цих районів не має нац-
менінструкторів, хоч по штату таких і намічено. Апарат РВК не пристосо
вано для обслуговування польських с/р. В апараті РВК немає людей, щоб
знали польську мову, в Н.-Волинському РВК тільки секретар РВК розмов
ляє польською мовою і німецькою, він за національністю поляк, працює на
цій роботі декілька місяців. В апараті Емільчинського РВК тільки
фінінспектор соцвиху знає польську мову. РВК не вжив рішучих заходів
для переведення роботи в національних с/р польською мовою. Н.-Во-
линський РВК надіслав обіжник до всіх національних польських сільрад
про потребу переведення своєї роботи на польську мову. Шепетівський
РВК для зміцнення національних с/р надіслав 2-х товаришів на роботу
голів с/р.
Ш ії 0130—5247. Укр. іст. журн. , 1993, № 2 63
Документи та матеріали
З 3-х обслідуваних національних польських с/р в Н.-Волинському р-ні
тільки в Федорівській, Суслівській с/р протоколи ведуться польською мо
вою, а загальні збори ведуться польською мовою тільки в Федорівській с/р,
в цих с/р секретарі за національністю — поляки і знають польську мову. В
Суслівській с/раді голова — молдаванин, польської мови не знає, всі
засідання і збори проводить укрмовою. В Немилянській с/р вся робота про
вадиться українською мовою, секретар — українець, голова — поляк, але не
знає польської мови.
В Емільчинському районі обслідувано 2 польських с/р — Медведівську і
Поранинську. У Медведівській с/р голова й секретар — поляки, польської
мови не знають, в Поранинській с/р голова — українець, секретар —
білорус. В обох с/р робота ведеться виключно українською мовою.
В Шепетівському районі обслідувано Городнянську, Цмивську й Суде-
монтську с/ради. У всіх 3-х с/радах голови — поляки, в Городнянській і
Цмивській — голів командировано районом для зміцнення польських с/р
національними кадрами, діловодство в цих с/радах ведеться українською
мовою, навіть загальні збори й засідання ведуться, за виключенням
Цмивської сільради, українською мовою, в усіх 3-х сільрадах секретарі не
знають польської мови.
РВК не вжив рішучих заходів по ліквідації неписьменності голів і секре
тарів с/р щодо польської мови. Навіть голови-поляки, що знають польську
мову, члени партії в Городнянській, Цмивській с/р Шепетівського району,
командировані з району на роботу голів, нічого не зробили, щоб перевести
всю роботу в с/р на польську мову. Робота ускладнюється ще й тим, що на
селення, яке має себе за поляків, розмовляє ліпше українською мовою, ніж
польською і, виходячи з цього, РВК не звернули достатньої уваги на
польські с/р і не зміцнили національні польські с/р людьми, які б добре
знали польську мову, а з другого боку, РВК не примушували с/р працювати
польською мовою, не притягали до відповідальності за невиконання закону.
Так, голова Городнянської с/р в Шепетівському районі знає польську мову,
але нічого не зробив, щоб вести всю роботу с/р польською мовою, в
Цмивській с/р того ж району тільки збори проводять польською мовою, а
решта роботи ведеться укрмовою. РВК не обслідували національні польські
с/р в справі переведення роботи польською мовою, тільки зі всіх трьох
районів РСІ Н.-Волинського району останнім часом обслідувала національні
польські с/р в районі, але висновків ще немає. РВК Емільчинського району
звернувся до відділу кадрів ЦК КП(б)У у справі надіслання 10 чол. поляків
на районову і сільську радянську роботу. Для підготовки національних
польських кадрів з місцевого населення не було вжито рішучих заходів з бо
ку райвиконкомів.
Греко-татарські сільради
В Старо-Каранському районі, де зосереджено 66 % нацменшостей (з
36 540 чоловік населення греко-татар 36 %, німців — 14,8 %, росіян —
9,5 %, молдаван — 3,6 % і т. інш.), з боку РВК не було вжито практичних
заходів цілковитого здійснення закону про рівноправність мов. Не можна
вважати за таке те, що РВК приділяв іноді увагу окремим питанням
нацкультбудівництва (постачання нацпідручниками тощо). Навіть районо-
вий з’їзд Рад не дав жодних вказівок щодо нацполітики, не помітивши того
факту, що в районі є 66 % нацменшостей.
Перевірка здійснення закону рівноправності мов в греко-татарських сіль-
I55N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1993, М? 264
Документи та матеріали
радах: Старо-Каранській та Старо-Гнатівській Старо-Каранського району
дала такі наслідки.
З 7 членів президії Старо-Каранської сільради 5 греко-татар, І ук
раїнець, 1 єврей. Голова с/р — єврей (знає греко-татарську мову), секретар
греко-татарин. В Старо-Гнатівській сільраді з 5 членів президії 4 греко-та-
тарина, 1 українець, голова с/р — греко-татарин, секретар — теж. Голови
та секретарі зазначених сільрад, хоча і розмовляють греко-татарською мо
вою, неписьменні на цій мові.
Діловодство нацсільрад ведеться російською мовою. З боку Старо-Каран
ського РВК не було вжито заходів до підготовки відповідних нацменкадрів
для переведення діловодства на греко-татарську мову. Збори, засідання, на
ради по нацсільрадах та колгоспах, а також обслуговування нацрад пред
ставниками РВК (наприклад, їх доповіді тощо), інструктування з боку
інших районових установ (райколгоспспілка та інш.) провадяться переваж
но російською мовою (лише окремі виступи колгоспників — рідною мовою).
З боку райустанов не вжито до цього жодних заходів, незважаючи на
можливість обслуговувати периферію мовами нацменів. Про це свідчить те,
що в апараті РВК 47,8 % греків, в правлінні та апараті райколгоспспілки
60 % та 39 % греко-татар, райспоживспілки — 75,9 % греко-татар.
Про запровадження закону рівноправності мов в шкільній роботі маємо
такі дані: на греко-татарську мову переведено лише перші 3 групи шкіл
соцвиху, а, починаючи з 4-ї групи, та в школах другого концентру виклада
ють російською мовою. Справа з постачанням нацшкіл підручниками в дуже
кепському стані: є підручники для першої групи, а для 2-ї та 3-ї груп
нацпідручників бракує і замість цього використовується лікнепівська книга
або повторюється читання після букваря для 1-ї групи. Постачання учбовою
літературою для греко-татарських шкіл було зірвано тим, що Старо-Каран-
ська райспоживспілка та книгоспілка (Харків) не виконали умови з РВК на
придбання нацпідручників. РВК та РайПО 5 разів відряджували уповнова
жених до Харкова та Криму за нацпідручниками, РайПО неодноразово
писав до НКО про це, але без наслідків.
Характерно, що НКО замовив на 1932 р. на Ст.-Каранський район
шкільної літератури на 68 тис. крб. виключно укр. мовою, незважаючи на
вимоги РайПО про надсилку також і нацменлітератури.
Щодо греко-татарських вчителів, які можуть викладати рідною мовою,
їх занадто мало (8 вчителів на 3 греко-татарські сільради РайПО), до того ж
кваліфікація щодо нацмови дуже низька. Ці педагоги проходили лише
місячні курси в 1928/29 р. по ліквідації греко-татарської неписьменності.
Дальших курсів по удоскфналенню греко-татарської мови вони не про
ходили, щоб викладати в 2-й та 3-й групах.
Надсилку вчителів на курси греко-татарських вчителів влітку 1931 р. в
м. Маріуполь було зірвано. РайПО відрядив на курси 9 чоловік, що
закінчили семирічку, які повернуто назад. РайПО не врахував те, що слід
командирувати на курси й тих вчителів, кваліфікацію яких почасти греко-
татарської мови треба підвищити, щоб забезпечити переведення на рідну
мову других та третіх груп.
Масова політосвітня робота в нацселах провадиться виключно
російською мовою. Нацменлітература для греко-татар по бібліотеках не
більш 1 %, 85 % — укрмовою, інша — російською. Бракує масово-
політичної літератури для колгоспника на нацмовах.
Гасла, плакати (про хлібозаготівлю, колективізацію тощо), що надсила
т и 0130—5247. Укр. іст. журн., 1993, № 2 65
Документи та матеріали
ються центральними установами, переважно українською, незначна частина
російською мовою, зовсім їх нема греко-татарською мовою.
Неписьменність та малописьменність серед греко-татар ліквідується
здебільшого російською мовою, коли не враховувати двох шкіл на 82 чо
ловіки. Бракує нацпідручників та ліквідаторів лікнепу на нацмовах.
Молдавські нацсільради
Наслідки перевірки запровадження закону про рівноправність мов в Но-
во-Гнатівській молдавській сільраді Старо-Каранського району такі: голова
с/ради — молдаванин, секретар — українець. Діловодство ведеться ук
раїнською мовою. З боку РВК не було вжито заходів до підготовки
відповідних нацкадрів для переведення діловодства на нацмову. Збори,
засідання, наради по нацсільраді та колгоспах, а також обслуговування
нацради представниками, інструктування з боку інших районових установ
(райколгоспспілка та інш.) проводиться переважно російською мовою. Шко
ла соцвиху на рідну молдавську мову не переведена і працює російською
мовою. Бракує молдавських підручників, теж саме молдавських вчителів. Є
2 молдавських вчителя, але неписьменні на молдавській мові і викладають
по російських та українських групах. Масова політосвітня робота про
водиться російською мовою. Бракує молдавської літератури в бібліотеці.
Неписьменність та малописьменність серед молдаван ліквідується російсь
кою мовою. Бракує нацпідручників та ліквідаторів лікнепу на нацмовах.
Німецькі сільради
Для перевірки застосування закону про рівноправність мов серед
німецького населення обслідувано Емільчинський, Н.-Волинський і Шепе-
тівський райони. Обслідувано с/р в Емільчинському районі — 2, в Н.-Во
линському — 2 і в Шепетівському — 1. Німецького населення в Емільчин
ському — 14 % всього населення району, в Н.-Волинському — 13 %, в Ше
петівському — 3 %. Національних сільрад в Емільчинському районі 9, в
Н.-Волинському — 7, в Шепетівському — 2.
Німецькі сільради по всіх 3-х районах в справі хлібозаготівлі і мобілізації
коштів вище середнього по району. По колективізації в цих районах, за
виключенням Емільчинського району, є злам.
Райони Хлібозаготівля Мобілізація коштів Колективізація
* Пересічно по
району
Пересічно по
німецьк. с/р
Пересічно по
району
Пересічно по
німецьк. с/р
Пересічно по
району
Пересічно по
німецьк. с/р
Емільчинський
на 20/ХИ-31 р. 79.3 % 95 % 65 % 67 % 37,6 % 14 %
Н.-Волинський
на 20/ХН-31 р.
71,9 % 70 % 90 % 90 % 37,2 % Зі %
Шепетівський на
1/1-32 р. 76,6 % 97 % 53,8 % 74 % 60 % 37 %
Партійний і комсомольський прошарок серед німецького населення не
великий у всіх 3-х районах. Так, в Емільчинському районі всього членів і
кандидатів — 5, комсомольців — 41, в Н.-Волинському — членів і канди
66 / 5 5 /*/ 0130-5247 . Укр. іспі журн., 1993, № 2
Документи та матеріали
датів партії — 28, комсомольців — 53, в Шепетівському — членів і канди
датів партії — 9, комсомольців — 14.
Дітей шкільного віку німецькими школами охоплено всіх, семирічка
тільки одна на район, за виключенням Н.-Волинського, де 2. Неписьменність
1 малописьменність серед німецького населення в районах ще велика. Так, се
ред німецького населення Емільчинського району 23 % неписьменних і ма
лописьменних. В Н.-Волинському районі — 33 %. Німецьких вчителів не-
досить в районах, вони перевантажені, з них є недосить кваліфіковані.
Культробота серед німецького населення проводиться там, де є хати-
читальні, або сельбуди. По деяких сільрадах є сектанти. Так, в Сергіївській
с/р із запитань у дітей, батьки більшості відвідуючих школи дітей — сек
танти. Тут ніякої культосвітньої і антирелігійної роботи не проводиться.
Актив тут невеликий, колективізації немає. В Покащівській сільраді того ж
району є хата-читальня, є гуртки, ставляться доповіді й серед населення ве
деться певна робота. В Н.-Волинському районі в Натальївці навпаки, в
Сергіївці Емільчинського району ведеться культробота серед населення, з
якого більшість — сектанти, тут 90 % колективізації села й кожне госпо
дарство, за постановою загальних зборів, виписує по одній газеті. Сельбуд
тут на самоокупності, допомоги в коштах з району не одержує. В Н.-Ро-
манівській сільраді того ж району ніякої культосвітньої роботи не ведеться.
Хати-читальні немає. В Шепетівському районі з двох німецьких сільрад
тільки в Дерманці є хата-читальня, але культробота не ведеться. Тут кожен
колгосп виписує по одній газеті.
Бібліотечній справі мало приділяється уваги. Бібліотеки не у всіх
с/радах. В Сергіївській с/р Емільчинського району і в Н.-Романівці Н.-Во
линського району немає зовсім бібліотек. В Дерманівській сільраді Ше-
петівського району бібліотека має біля 300 книжок, з району надсилаються
тільки українські книжки для бібліотек. В Натальївській с/раді Н.-Во
линського району в бібліотеці — 400 книжок, з них тільки 50 % німецьких,
більше року не одержують ніяких книжок. Колгоспи і споживкооперація
діловодство провадять українською мовою.
Районові організації, як РПС і РКС, в тому числі і РВК, обслуговують
німецькі сільради виключно українською мовою. Весь районовий апарат не
має людей, які б знали німецьку мову, за виключенням одного секретаря
Н.-Волинського району. Тільки один Новоград-Волинський РВК розіслав
обіжника про переведення всієї роботи німецьких сільрад на рідну мову. З
цього питання РСІ обслідувала всі німецькі с/р, роботу ще не закінчено. В
Емільчинському районі РВК обслідував тільки одну Сергіївську с/р. Ше-
петівський РВК надіслав на роботу голову с/р одного з районових робітників.
Німецькі сільради всіх 3-х районів загальні збори проводять німецькою
мовою, за виключенням Сергіївської с/р в Емільчинському районі, де голо
ва, що працює тимчасово,— чех, а секретар — росіянин, і всі справи, як і
загальні збори, ведуться українською мовою. Призначено вже другі
перевибори голови. В Покощівській с/р того ж району голова працює всього
2 тижні, протоколи на 50 % ведуться німецькою мовою. В Н.-Волинському
районі в німецькій Натальївській с/р протоколи ведуться німецькою мовою,
в Н.-Романівській с/р того ж району протоколи засідань с/р ведуться
німецькою мовою, загальні збори — українською мовою. Мотивують тим,
що на загальних зборах бувають представники району, які роблять доповіді
українською або російською мовами, і резолюції пропонують тими ж мо
вами, через що і протоколи пишуться укрмовою. В Шепетівському районі в
національній німецькій Дерманській с/р всі протоколи пишуть укрмовою,
ШАГ 0130-5247. Укр. іспь журн., 1993, № 2 67
Документи та матеріали
секретар до цього часу був українець і тільки тепер — німець, але він теж
веде роботу українською мовою. Рахівництво у всіх нацсільрадах ведеться
українською мовою.
Гринтальська німецька сільрада Старо-Каранського району
Перевірка запровадження закону рівноправності мов в Гринтальській
німецькій сільраді Ст.-Каранського району дає такі наслідки: національний
склад президії с/р: 2 німці і 1 росіянин; голова сільради та секретар —
німці. Діловодство с/р не переведено на рідну мову й провадиться
російською мовою, не дивлячись на те, що голова й секретар письменні на
німецькій мові. Збори, засідання, наради по сільраді та колгоспах, а також
обслуговування ради представниками РВК, інструктування з боку
районових установ (райколгоспспілки з боку районових установ) про
вадиться переважно російською мовою. Школи соцвиху працюють цілком
німецькою мовою (40 нім. груп), масова політосвітня робота проводиться
переважно російською-мовою. Німецька література в бібліотеках цілком не
достатня. Бракує масово-політичної літератури для колгоспника на нацмо-
вах. Гасла, плакати (про хлібозаготівлю, колективізацію тощо), що
надсилаються центральними установами, переважно — українською мовою.
Лікнеп — німецькою мовою.
Російські сільради ^
Обслідувано Нитинську російську с/р Емільчинського району, де всього
96 дворів з населенням в 523 чол., з них росіян 479, українців — 27,
німців — 17.
Хлібозаготівлю с/р виконала на 101,5 %, мобілізацію коштів — на
80 %: колективу в Нитинській с/р немає, є тільки ініціативна група з 11
чоловік. Дітей всіх охоплено російською школою, є чотирирічка.
Неписьменність і малописьменність ліквідується слабо, неписьменних —
27 % і малописьменних — ЗО %. Районові організації, в тому числі і РВК,
обслуговують с/р всі сільські організації українською мовою. Голова с/р —
росіянин, секретар — поляк, але добре знає російську мову. Діловодство і
загальні збори ведуться російською мовою. Російською мовою ведуть свою
роботу й сільські організації, як сільспоживкооперація, КНС і інш. З боку
с/р викривлень національної політики немає.
Висновки і пропозиції
Заслухавши доповідь ЦКНацменшостей про наслідки перевірки запро
вадження закону ВУЦВК та РНК УСРР про забезпечення рівноправності
мов від 6 /VII—1927 р. серед нацменшостей районів Новоград-Волинського,
Емільчинського, Шепетівського та Старо-Каранського, Секретаріат ВУЦВК
відмічає низку досягнень в справі здійснення ленінської національної
політики, [а] саме: охоплення нацменнаселення в більшості нацсільрад,
охоплення дітей шкільного віку серед поляків, німців та руських навчанням
рідною мовою, переведення лікнепу серед німців рідною мовою тощо.
Але поруч з цим Секретаріат ВУЦВК констатує невиконання та пору
шення вищезазначеного закону про рівноправність мов низкою нацсільрад
та РВК. Про це свідчать такі факти:
а) діловодство та масова робота більшості нацсільрад (збори, засідання,
наради тощо) не переведено на рідну мову та проводяться переважно
російською або українською мовами;
68 15Ж 0130-5247. Укр. іст. журн., 1993, № 2
Документи та матеріали
б) листування та інструктування з боку РВК, його відділів та інших
районових установ (райколгоспспілка, райспоживспілка та інш.) проводять
ся виключно російською та українською мовами;
в) райвиконкоми не вжили заходів до того, аби підготувати відповідні
умови (підготовка нацкадрів, організація курсів для вивчення нацмови в апа
ратах нацсільрад та райустанов) для переведення діловодства на рідну мову;
г) лінією шкіл соцвиху, за винятком німецьких, польських та російських
шкіл, де навчання проводиться рідною мовою серед інших: молдаван —
російською мовою, серед греко-татар — лише перші три групи переведено
на рідну мову;
д) ліквідація національної неписьменності серед дорослого нацменнасе-
лення, за винятком німців, росіян та частково поляків, проводиться пере
важно російською мовою (серед греко-татар та молдаван);
е) масова політосвітня робота серед греко-татар, молдаван та поляків
проводиться переважно російською або українською мовами; політ-
літератури по бібліотеках на нацмовах бракує у греко-татар та молдаван, а
щодо поляків та німців, здебільшого, українською або російською мовами;
є) з боку НКО та районових відділів наросвіти не було вжито рішучих
заходів щодо підготування відповідних нацкульткадрів (вчителі, ліквідатори
лікнепу, політосвітпрацівники тощо), а також складання та придбання
учбової та іншої літератури для переведення на рідну мову шкільних та
політосвітніх установ, особливо серед греко-татар, молдаван та поляків.
Виходячи з вищезазначеного, Секретаріат ВУЦВК ухвалює:
1. За порушення положення ВУЦВК та РНК УСРР про забезпечення
рівноправності мов від 6/УІІ—1927 р., що виявилось в тому, що не було
вжито жодних заходів щодо переведення роботи сільрад на мову відповідної
національності, притягти до судової відповідальності, організувавши пока
зовий суд, голів нацсільрад: польської Городнявської с/р Шепетівського
району — Зайончківську та греко-татарської Старо-Гнатівської с/р Старо-
Каранського району — Тотая.
2. За невжиття належних заходів щодо втілення закону про рівно
правність мов головам нацсільрад: греко-татарської Старо-Каранської с/р
Старо-Каранського району Шмуклеру та молдавської Ново-Гнатівської того
ж району Худобенко — оголосити сувору догану.
3. За неуважне ставлення до переведення в життя закону про
рівноправність мов головами нацсільрад польської Цмівської с/р Ше
петівського району Лупинському, німецької Дерманської с/р того ж району
Беляу, німецької Грінтальської с/р Старо-Каранського району Шауберту —
оголосити догану.
4. За невживання відповідних заходів щодо всієї роботи нацсільрад на
рідну мову (масова робота, діловодство), до підготовки національних
радянських кадрів для цього — президіям райвиконкомів Емільчинського,
Шепетівського та Старо-Каранського районів оголосити догану.
ЦДАВО України, ф. 413, оп. У, спр. 591, арк. 55— 59. Копія.
• Продовження. Початок див.: УІЖ.— 1990.-— № 6, 8, 11, 12; 1991.— № 1, 2; 1992.—
№ 12; 1993.— № 2.
** Північно-Кавказький педінститут.
*** Залишається нерозшифрованим,
резолюція відсутня.
І5 Ж 0130—5247. Укр. іст. журн., 1993, № 2 69
19fd8355d01ca204267a643280e69c5c42ab9c00bd46dfe46b5bb87e2291c863.pdf
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-212323 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T03:56:16Z |
| publishDate | 1993 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2026-02-04T15:17:10Z 1993 До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) // Український історичний журнал. — 1993. — № 2-3. — С. 58–69. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212323 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Документи та матеріали До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) К истории межнациональных процессов в Украине (30-е годы) (Окончание) On the History of international processes in Ukraine (30-th) (Ending) Article published earlier |
| spellingShingle | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) Документи та матеріали |
| title | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) |
| title_alt | К истории межнациональных процессов в Украине (30-е годы) (Окончание) On the History of international processes in Ukraine (30-th) (Ending) |
| title_full | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) |
| title_fullStr | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) |
| title_full_unstemmed | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) |
| title_short | До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки) (Закінчення) |
| title_sort | до історії міжнаціональних процесів в україні (30-ті роки) (закінчення) |
| topic | Документи та матеріали |
| topic_facet | Документи та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212323 |