Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.)
Перші земства в Україні з'явилися у 1865 р. в Харківській, Полтавській та Херсонській, а в 1866 р. - у Катеринославській, Одеській, Чернігівській та інших губерніях. Слід відзначити, що хоч вони й були виборними органами, однак їх діяльність контролювалася губернатором та міністром внутрішніх с...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1994 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1994
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212629 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) / Н.П. Калениченко, Ж.Д. Ільченко // Український історичний журнал. — 1994. — № 1. — С. 72–81. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860289673298968576 |
|---|---|
| author | Калениченко, Н.П. Ільченко, Ж.Д |
| author_facet | Калениченко, Н.П. Ільченко, Ж.Д |
| citation_txt | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) / Н.П. Калениченко, Ж.Д. Ільченко // Український історичний журнал. — 1994. — № 1. — С. 72–81. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Перші земства в Україні з'явилися у 1865 р. в Харківській, Полтавській та Херсонській, а в 1866 р. - у Катеринославській, Одеській, Чернігівській та інших губерніях. Слід відзначити, що хоч вони й були виборними органами, однак їх діяльність контролювалася губернатором та міністром внутрішніх справ. Царський уряд ставився до земств з великою підозрою, оскільки до них потрапляли й демократичні елементи та різночинна інтелігенція.
Згідно із затвердженим положенням земствам доручалося виконання суто господарських функцій у галузі народної освіти, при цьому видатки на неї було віднесено до «необов'язкових». Щодо навчально- виховної роботи в початкових школах, то їм було заборонено втручатися у ці питання.
|
| first_indexed | 2026-03-19T14:26:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
<Н: П. Калениченко, Ж. Д. Ільченко
79 Там же, ф. 582, оп. 24, спр. 323, арк. 20.
80 Там же, арк. 7К
81 Колгоспне село, 1957, 6 квіт.
82 История крестьянства СССР.— М., 1988.— Т. 4 — С. 195.
83 ЦДАВО України, ф. 582, оп. 10, спр. 608, арк. 44.
84 Там же, арк. 92.
85 Радянська Україна.— 1952.—21 березня.
86 ЦДАГО України, ф. 1,, оп. 31, спр. 756, арк. 50.
87 Вінницька правда, 1957, 24 липня.
88 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 31, спр. 756, арк. 54.
8* Вінницька правда.— 1957.—8 липня.
- ’ 90 Колгоспне село.— 1955.—19 серпня.
91 Молодь України.— 1953.—23 грудня.
Н. П. Калениченко (Київ), Ж . Д . Ільченко (Кигв)
Роль земств у впровадженні
навчання рідною мовою в народній школі України
(кінець XIX — початок XX ст.)
Перші земства в Україні з’явилися у 1865 р. в Харківській, Полтав
ській та Херсонській, а в 1866 р.— у Катеринославській, Одеській,.
Чернігівській та інших губерніях. Слід відзначити, що хоч вони й були
виборними органами, однак їх діяльність контролювалася губернатором
та міністром внутрішніх справ. Царський уряд ставився до земств
з великою підозрою, оскільки до них потрапляли й демократичні
елементи та різночинна інтелігенція.
Згідно із затвердженим положенням земствам доручалося виконання
суто господарських функцій у галузі народної освіти, при цьому ви
датки на неї було віднесено до «необов’язкових» *. Щодо навчально-
виховної роботи в початкових школах, то їм було заборонено втручати
ся у ці питання.
Шкільну справу земствам довелося розпочинати в дуже складних.
умовах не лише тому, що кошти на народну освіту стали «необов’яз
ковими», а й.тому, що народні школи* перебували у великому зане
паді — не вистачало приміщень, учителів, підручників. Крім того, маючи
бажання взятися за створення початкових шкіл, не всі земства могли
виконувати цю благородну місію. Були й такі випадки, коли асигновані
ними кошти на будівництво шкільних приміщень не використовувалися,,
як це трапилося у 1867 р. в Кременчуцькому повіті Полтавської губер
н ії2. І все ж протягом першого десятиріччя існування земств кількість
земських початкових шкіл в Україні значно зросла 3.
Однак навчання в цих школах проводилося лише російською мо
вою. Проти цього виступали і земства, і передові суспільні діячі в
Україні. Навіть в офіційних державних документах, у підготовці яких
брали участь не лише царські чиновники, а й прогресивна громад
ськість, ці питання діставали своє відображення. Так, у «Зауваженнях
на проект статуту загальноосвітніх учбових закладів і на проект за
гального плану влаштування народних училищ» (1862 р.) йшлося про>
те, що треба «ввести викладання в народній школі для малоросійського
населення на малоросійській мові»4-5.
Однак у 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв, як відомо,
заборонив друкувати книжки українською мовою, оскільки, мовляв,,
такої «не бьіло, нет и бьіть не может», а з 1876 р., після Емського указу,
не дозволялося навіть ввозити в Росію книжки і брошури, що видава
лися за кордоном «на малорусском наречии». Ці укази по суті були
спрямовані на заборону української мови. В українців не залишилося
72 /35ЛГ 0130—5247. Укр. іст. оюурн., 1994. М і
Впровадження навчання рідною мовою в щколі України
ні .свдїх, ціні#,..« і . ;аврїх _ .судів,..а ,до,ова українська виганялася звідусільг
Щю. здбрррняли вчитися, .забороняли молитися, друкувати книжки та
гдаетщ вживалося всіх заходів для того, щоб народ забув, хто він.
, у С< (Оскільки діти в Україні не^мргди навчатися -рідною мовою, то и
рівень грамотності; українського населення був низьким. «З погляду
грамотнрстІ,— писав у 1910 р. дослідник з історії освіти в Україні С. Сі|
рогіолко, — український народ знаходиться далеко позаду велико
руського» 6. ,
, Тому з перших років існування губернських і повітових земств
регато з них не лише брали на себе ініціативу будівництва початковий
щкіл, а й дбали про те, щоб навчання у них проводилося рідною мовою.
Так, це питання порушувалося гласним М. Костянтиновичем на пові
тових земських зборах у Чернігові ще в 1870 р. Він запропонував вису
нути перед урядом клопотання про те, що «місцеве наріччя» має право
ра існування в народних школах, оскільки російська мова «майже
зовсім незрозуміла для наших селянських хлопчиків» 7.
У 1881 р. у своїй доповіді на зборах Чернігівського губернського
земства шкільна комісія також звертала увагу властей на те, що нав:
дання не рідною, а російською мовою не лише перешкоджає освіт^
дітей, а й призводить до розладу «між сім’єю та школою». Збори поста
новили порушити перед міністерством освіти клопотання «про допу
щення народної місцевої мови в шкільне викладання» та про дозві^
ридання підручників ,«на народній мрві» 8. !
і ,, Того ж року за ініціативою з’їзду народних учителів, організо
ваного відрмим педагогом М. О. Корфом, Херсонське губернське зем
ство також порушувало те ж саме питання перед урядом9. , ,
. , Починаючи з 1893 р. і по 1900 р., чернігівський губернський глас
ний -І., Л. Шраг кілька разів подавав на губернські земські зборр
Доповідь «Про допущення місцевої народної мови в народну школу»;
«.^їільки тоді наша школа буде поставлена на шлях живої народної
іпколи,— відзначалося, зокрема, в ній,— коли... в ній буде дозволене*
викладання на народній мові, і тільки тоді вона зможе виправданні
Затрати, що робить на неї земртво»10. На губернських зборах було
ртрррено спеціальну шкільну комісію. Вона, зокрема, прийняла рішеннр,
деком у йшлося про те, що, організовуючи земські школи, треба обо--
в’язкрво брати до уваги .як, етнографічні особливості населення і «гіа
ркій мові треба вести викладання», так і особливості місцевого побуту
та природи «при складанні матеріалу для учбових книг» п. Збори заг
твердили ці висновки й звернулися до. міністерства освіти з клопотанням
дозволити викладання в народних земських школах «малоросійською»
МРВо'ю. Однак відповіді на нього вони не дістали. ‘/
,У: 1895 р. гласний П. А. Зелений у своїй доповіді на сесії Єлисавет-
градського првітового земського зібрання також порушив питання прр
що однією з найголовніших причин, які гальмують роботу народних
щкіл, «треба вважати цілковите ігнорування місцевих мов»12. Пізніше!,
будучії міським головою в Одесі, П. А. Зелений подав на розгляд думі?
дрцовідір, ,в якій доводив, що й учителям дуже тяжко навчати україн:
едких дітей за російським букварем, оскільки «малоросійська» дитина
цр;мрже одразу зрозуміти слів, таких зрозумілих для «дитини велико--
ррса»13. Міська дума Одеси також порущила перед,міністерством освіти
вдрпотання про «скасування заборони українського слова», про необ
хідність дозволу «хоча б пояснень вчителів українською мовою, якнід
немає можливості вести в щкодах все викладання на малоросійські^
Мрві»14. І знову-таки з боку міністерства не було ніякої реакції.
.(,;і /Питання про впроваджецля української мови в народних школа^
розглядалося і на зборах Полтавського губернського земства у доповіді
рдасного В. М. Леонтовича «До . питання про створення підручник^
дддг сільських шкіл». Дацовідачі;ріщуче заявив про те, що нехтуватр
р^нрщ моврЮ: можна ./дай^^.'далЗі.бсвїдрмр’ поставлено мету утворення
ЇЗ Ш Ш о —5247. Укр. іст. жури., 19Н М І 73
Н. П. Калениченко, Ж. Д. Ільченко
прірви між знанням і народом» 15. Він вимагав «допущення» в школи
українських підручників, скасування існуючих обмежень на українське
слово. Погодившись з пропозиціями В. М. Леонтовича, губернські зем
ські збори в 1904 р. постановили порушити перед міністерством народ
ної освіти клопотання про надання земствам права вводити до шкіль
ного курсу українську мову, «проводячи це вивчення через усю шко
лу» 16.
Отже, незважаючи на те, що земствам дозволялося виконувати
лише господарські функції, вони зверталися до уряду з проханням
дозволити навчання в початкових школах рідною мовою. Відома діячка
С. Русова з цього приводу, зокрема, писала, що Херсонське, Чернігів
ське, Полтавське й Олександрівське земства, котрі тільки-но розпочи
нали шкільну й просвітню справу, одразу звертали увагу на ту мову,
якою треба вчити дітей 17.
Про це ж ішлося і на засіданні Полтавської міської думи, яка
мала порушити клопотання, щоб у школі ім. І. П. Котляревського ви
кладання грамоти починалося з навчання читання і письма на «ма
лоросійській мові по малоросійських букварях і книгах для читання»18.
В 1905 р. дума ухвалила це клопотання. Однак «всі ці ухвали і кло
потання не мали жодного успіху» 19.
У 1908 р. 37 членів III Державної думи розробили законопроект
про мову навчання в початкових школах з «малоруським» населенням 20.
У чотирьох пунктах його йшлося про те, що «від 1908/09 шк. року в
початковій школі заводиться навчання на рідній мові населення»21,
що там, де проживає українське населення, повинні вчити лише за
українськими підручниками. У відповідь на це комісія Думи в справах
народної освіти також визнала, що в тих місцях, де живуть «інородці»,
які мають «письменство і літературу», в школах можна навчати дітей
місцевою мовою. І справді, полякам, литовцям, латишам та іншим
дозволили вчитися рідною мовою. Та лише не українцям і білорусам,
оскільки, мовляв, української мови немає, «єсть тільки один руський
народ і одна руська мова» 22.
І все ж, незважаючи на такий висновок, питання про навчання
рідною мовою в початкових школах та про створення нею підручників
продовжувало ставитися такими земськими діячами, як В. Дзюбинсь-
кий, І. Лучицький та М. Сендерко, також і на IV Державній думі.
Що ж до заборони і конфіскації українських книжок, то укази від
1863 р. та 1876 р. в Україні виконувалися дуже ретельно. Про це
свідчать хоча б такі дані. В 1861 р. українською мовою було надру
ковано 33 книжки, 1865 — 6, 1866 — жодної, у 1867 р. та 1868 р. —
З книжки, а в 1869 р. — лише одна — Спиридона Осташевського
«Півсотні казок для веселих людей»23. Заборонялося друкувати україн
ською мовою все — від «Євангелія» до казок Андерсена, не
кажучи вже про такі видання, як «Опьіт грамматики малорусского
язьїка», яку заборонили друкувати, оскільки вона, мовляв, приречена
на небуття» 24.
Інспектори народних шкіл Київщини, Харківщини та Полтавщини
розіслали спеціальні циркуляри, в яких ішлося про вилучення із зем
ських народних бібліотек «усіх книжок українською мовою, незалежно
від їх змісту»25. До числа заборонених потрапили навіть такі з них,
як «Про грім і блискавку» Б. Грінченка та «Про небо» С. Черкасенка.
Коли ж селяни запитали шкільне начальство, що шкідливого вони
вбачають у цих книжках, їм відповіли, що «все українське — ти* ™
сепаратизм, з котрим треба боротись усіма засобами»26. А на Харків
щині і Полтавщині за наказом шкільних інспекторів із земських бібліо
тек було вилучено не лише твори Т. Шевченка, а й шкільні зошити з
його портретом 27. Проти таких ганебних фактів запротестувала шкільна
комісія Уманського земства. У березні 1913 р. на його зборах допові
дачі з обуренням заявляли про те, що серед заборонених книжок, на
74 /55ЛГ 0130—5247. Укр. іеш. журя„ 1994, № 1
Впровадження навчання рідною мовою в школі України
писаних українською мовою, були навіть «сільськогосподарського та
белетристичного змісту» 28.
І все ж навіть у ті тяжкі для України часи знаходилися прогре
сивні діячі, зокрема такі, як М. Костомаров, котрий зібрав 4000 крб.
на видання книжок для дітей. Коли з’ясувалося, що використати
кошти неможливо, він передав їх на премію за українсько-російсь
кий словник, який був надрукований в 1908 р. за редакцією Б. Грін-
ченка
Стосовно творів Т. Г. Шевченка, то знайшовся порядний чоловік
в особі голови «Товариства ім. Шевченка для допомоги незаможним
студентам вищих шкіл Петербурга, родом із Південної Росії» А. Мар-
кович, який у 1905 р. дістав від начальника Головного управління в
справах друку дозвіл на видання «Кобзаря». Перше його видання
вийшло в 1906 р., друге — 1907 р. Однак 1910 р. видавців притягли
до судової відповідальності. Щоправда, коли справа дійшла до Сенату,
було затверджено вирок Судової палати про «знищення 104 сторінок
друку» і «про припинення процесу проти видавців» 29.
Лише після того як у 1906 р. було легалізовано пресу, почали
-з’являтися українські книжки. Так, у 1912 р. їх було видано 198,
1913 — 201, 1914 — 216, 1915 — 73 і в 1916 р. — 79 назв30.
Однак траплялися такі запопадливі педагоги, як, наприклад, у
с. Ставках на Київщині, коли вчитель видер з рук одного з школярів
книжку І. Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки» й кинув нею
об землю 31. Завідуюча двокласною школою в с. Вергунах на Київщині,
якій українська мова «уши резала», наказала школярам розмовляти
виключно російською. Тих же, хто наважувався вимовити хоч одне
слово рідною, вона примушувала носити до школи по двоє відер води.
Біля школи завжди можна було побачити школярів з відрами. Все це
.завідуюча робила з єдиною метою — «русифікувати хохлов» 32.
Та все ж були й відрадні явища в цьому плані. Наприклад, у
селах Перещепина, Кам’янка, Діївка, Гупалівка, Іванівката інших кате
ринославська «Просвіта» влаштовувала для дітей ялинки, на яких,
крім ласощів, роздавали також українські книжечки. «Щиро дякуємо
за дарунки, — писав у листі до «Просвіти» один із селян, — особливо
за книжки. Кращого подарунку для наших школярів і придумати не
можна було»33.
Такі освітянські діячі, як М. Грушевський, М. Драгоманов,
М. Корф, С. Русова, Б. Грінченко та інші, зробили все для того, щоб
українські діти мали українські підручники й навчалися рідною мовою.
Так, М. О. Корф відкрив близько 40 початкових земських шкіл, був
ініціатором створення трирічної початкової школи, створив ряд під
ручників, підготував багато вчителів. Він, як і його сучасники, вважав,
що дітей треба починати вчити тільки рідною мовою. «Дитина мало
роса, — писав М. О. Корф, — оскільки можу судити на підставі влас
них досвідів у народній школі, не розуміє, наприклад, при вступі до
школи жодного слова в такому простому реченні «Баба (жінка) в
поле (в степу) спрятала (заховала) кувшин (глечик) в рожь (в
жито)»34.
Відомий український суспільно-політичний діяч і вчений М. П. Дра
гоманов, ще будучи студентом Київського університету і викладаючи
історію в Тимчасовій педагогічній школі українською мовою» **, в
1862 р. разом з В. Антоновичем та П. Левицьким створив «Читанку»,
яку, на жаль, не було надруковано, як і «Граматику» П. Куліша.
М. Драгоманов був переконаний в тому, що починати вчити дітей треба
рідною мовою, а для цього необхідно скласти «такі читанки, де були
б українські пісні, казки, приказки, вірші»35. Цю ж думку Драгоманов
розвивав і в статті «Чудацькі думки про українську національну спра
ву». «Оскільки, — підкреслювалося в ній, — в Росії українською
мовою говорить біля 17 млн. людей, то, виступаючи на всесвітніх з’їз-
ЇЗЗМ 0130—5247. Укр. ісг. журн., 1994, № 1 75
П. Калениченко, Ж. Д, Ільченко
дах письменників у Берліні та Відні, «я кричав», проти заборони «мови*
української в школах і книгах»36. . ,
Про навчання дітей рідною мовою дбала відомий український:
педагог С. Русова, яка вважала, що дитина може розвиватися лише
«на українському грунті», а оскільки «на Україні рідна мова е україн
ська, то нею й мусить проводитися вся наука»37. С. Русова навела
перелік предметів, які мали б викладатися в початковій школі лише
українською мовою. Щодо російської мови, вважала вона, то її треба
Починати вчити учням не раніше другого або третього року навчан
ня» 38. У 1906 р. С. Русова видала «Український буквар», а в 1911 р.—
підручник «Початкова географія».
Навчання рідною мовою в земській народній школі дуже хвилю
вало і відомого педагога Я- Ф. Чепігу. Першою життєвою необхідністю*
для розвитку дитини, на його думку, є вивчення рідної мови. її він
називав «народним скарбом», в якому зібрано й сховано все, що під
носить людину до найвищих ступенів культурного рівня, на чому бу
дується її моральне, духовне й культурне життя. «Одберіть у дитини
рідну мову, і ви зробите її духовною калікою, духовно глухою і слі
пою, — писав Я- Чепіга.— Тому наше завдання — дбати про те, щоб
на Вкраїні в школі й поза школою наука викладалася .рідною україн
ською мовою»39. І він дбав про це, підготувавши «Проект української
школи» для 3, 4, 5 і 6 років навчання», в якому, на відміну від інших,
педагогів того періоду, писав про те, що лише на п’ятому році навчання
можна починати вчити дитину «чужої мови» 40.
Я. Ф. Чепіга дбав не лише про необхідність початкового навчання
дітей рідною мовою. Він створив підручник з української мови й з.
арифметики та методичні вказівки до них («Задачник для початкових,
народних шкіл. Рік І, II, III», а також книгу для читання («Веселка»)
українською мовою.
Багато цінних думок про необхідність навчання рідною мовою в*
початкових школах висловив її. оборонець Б. Грінченко. Протягом
багатьох років він' працював учителем у народній школі, написав під
ручники для початкових класів, а саме — «Українську граматику до-
науки читання й писання» (1907) та читанку «Рідне слово» (1912).
«Українська мова,— писав він, — має свою літературу, то вона і є
мовою, а не наріччям» 41. Як і його однодумці в цих питаннях, Б. Грін
ченко, палко відстоюючи ідею навчання рідною мовою в початкових
школах, писав, що «засвоєння механізму читання і письма настільки
само по собі важка для дитини справа, що у: величезної більшості дітеш
одна вона вимагає всіх їхніх розумових зусиль, тому зрозуміло, на
скільки навчання грамоти затримується вивченням нерідної мови»42..
Свідоме ж засвоєння російської мови, вважав він, можливе лише тоді,
коли їй передуватиме колискова пісня матері; її живе слово.
Під псевдонімом «Норець» у 1906 р. видав «Граматику» (україн
ський буквар) і відомий педагог та громадський діяч Т. Г. Лубенець.
Однак міністерство освіти спеціальним розпорядженням заборонило*
користуватися нею в школах 43.
Не стояв осторонь цих питань і видатний український історик
М. С. Грушевський. У 1909 р. та 1910 р. він надрукував у газеті «Се
ло» серію статей, присвячених необхідності навчання дітей у народних
школах українською мовою. Він з гіркотою писав про те, що після
закінчення народних шкіл сільські діти, як правило, не вміють ні
читати, ні писати. Чому це так? Та тому, відповідав він, що коли
дитина приходить до школи і «учитель говорить до неї по-руському,
вона його ледве яке там слово розуміє... І так дітям ?— мука, учите
леві — мука, & науки — як кіт наплакав. Походить дитина кілька
років, поломить собі язика так, що воно ані по-нашому, ані по-русь
кому, ледве пише або читає, а по кількох роках і те забуває» 44. Пізт
йгіше М. Грушевський також видав для шкіл два підручники, з історії.
/55У 0130—5247, Хкр. іст. журн., 1994, М V7в
Впровадження навчання рідною Мовою в школі 'України
Ці актуальні питаййя розглядалися і на з’їздах народної освіт#.
Так, у 1911 р. в Москві відбувся перший такий загальноземський з’їзй'.
Усі південні земства, крім Київського та Волинського, послали на ньбго
своїх представників. Чимало доповідей про стан освіти в Україні
подали Харківське та Херсонське земства. «Важно буде не те,— писав
з цього приводу земський діяч Я. Гетьманчук, — скільки подано буде
докладів в оборону української школи, а важно те, як поставиться
з’їзд, або краще сказати, як поставляться земці, що будуть на з’їзді
у великій більшості, до цієї пекучої справи. Своїм одностайним під
триманням справедливого домагання вони всім доведуть, що народна
освіта справді їм дорога, що в школі з рідною дітям мовою войй
бачать найкращий шлях дб того, щоб просвітити народ і разом з тим
покращити їх добробут» 45.
Найбільш змістовними доповідями про навчання в початкових
школах на загальноземСькому з’їзді виявилися дві: редакційна від
журналу «Світло» та полтавського земця В. 'Фі Русинова. Доповідач
від «Світла», яке почало виходити в Києві 1910 р., відзначив, що
інколярі-українці в російській школі поставлені в такі умови, йкї йб
відповідають найелементарнішим і вимогам педагогіки» 46. : Для' Під
твердження своєї тези він навів ряд прикладів з • практики роботи
народних шкіл. Так, на Катеринославщині М. О. Корф відвідав1 одну
з шкіл, де на уроці діти читали «Лиса имела досаду на журавля»-.
Коли йін запитав у школяра^ що1 той їїрочгітав, то хлопчик відповів:
«Пішла ліс Д до саду» 47; : В^йтеіїй1 ДіеТРік- їііікрйи г запитав - шкбляра*
«Такого ц ве їам б л о іго ^ змін дати ‘гіраййльгіоїі -Шп^ОйІді;
бо для :нь6га:«цЬет»’' <і\ел їв її7яблуні,'/вйшнт/^руніі*: гіідбумбвуючи0 ці
факти,- доповідач зробйв вйснбвб'к пр6 ;те, іцо вся краса ̂рідної - мови
з .її символами, метафорами, порівняннями цілком гине для Дйттгйй,
коли її заміняють іншою,1 хоча й^бЛиаькО^ що- врешті-решт
це призводить До «культурного^; і Єкон6мїчнЬТоЧ занепаду народу» 48:
Отж;е, наголошувалося в 1 доповіді,' дітей обов’язково' треба ^спочатку
починати йчити «своєю' -ріДнОіб мб .̂ою»0 і • лише піСЛя того як: вонй:«за
два перійі 'роки' навчатися ‘йею ЯйТ’̂ тй й Цйсатй^ознайомляться^^'^д^
нрф’■ природою,; Діобутом свого; народу/ географіє#) Укрта1нй»,':-т6дї1М0Ж
на' розпочинати навчаййй ^«російської: мЬйиіі: географії- та Ч'сМзрІЇ
Р осі ї » 49; ’ * ! г ; ; • ;; -•••■--■ • • * • Vі " .
. .У федакційній доповіді' журналу «Світло» зверталася уйаг^ також
на те, що «власТЬЇмущі»,1 ари. не'Дозволити1 україйсЬкій ДйтйШ кчитиОя
рідкою мовою,4 виставляли' таку причину, як: бїДсутнісТь українських
підручників' для початкових шкіл; Та 'земства- прйгнуДи допомогТй-у
виданні підручників. Так, у 1917 р. «земські збори1 в ПоЛтавї зррбйлй
постанову — Бидаватй підручники , длк пбчаітЖоййк'шкілівидавати їх
на рідній (українській) мові населення» Б0’ ї ■* справді, всілякими
правдами і неправдами це вдавалося зробити. Ще до указу Валуєва
були видані такі підручники,' як«Граматика» П. Куліш а, «Букварь
южнорусский», Т. Г . ШевЧенка, «Українська' граматика» І. Деркайа*
«Українська абетка» М.Гйтцукй,‘«Граматка задля українського люду*
Л. Яшенка, «Арифметика» Д. Мороза, «Арифметика або щотнйця»
О. Кониського та ін. Пізніше, як уже відзначалося, випустили підруч
ники для початкових шкіл Б. ГрінченКо, С. Русова, Я. Чепіга, М. Гру-
шевський та інші. '
Однак цього було замало. Українських підручників, хоч їх і почали
більше друкувати, особливо після 1906 р., коли було скасовано забо
рону на друковане українське слово, не вистачало. «Якщо підрахувати
всі підручники, — відзначалося з цього приводу на сторінках журналу
«Світло», — то побачимо, що в нас їх вистачить тільки для першої
групи народної школи, а для другої і третьої групи — тільки деякі
підручники» 51.
Справу навчання рідною мовою в народних школах відстоював
І55У 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1994, № 1 77
Я. П. Калениченко, Ж. Д. Ільченко
на першому загальноземському з’їзді і полтавський земець В. Ф. Ру-
синов. Він вступив у суперечку з В. І. Турком, котрий заявив, що
не знає ніяких «інородницьких» губерній, оскільки існують лише
«руські» губернії, в яких «є вкраплина інородців — татар, малоросів,
та інших» 52. В. Ф. Русинов нагадав Турку про те, що в Україні по
селах діти розмовляють виключно українською мовою. Тому в почат
кових сільських школах, наголосив він, дітей обов’язково треба навчати
рідною мовою, оскільки від цього залежить майбутнє українського
народу. Якщо ж не дозволяти «вживати рідної мови,— сказав В. Ф. Ру
синов, — то українському народові доведеться зоставатися позаду в
просвіті» 53. Для підтвердження своєї тези він посилався на Академію
наук та Державну раду, які кваліфікували цю справу як необхідний,
засіб «культурного розвою багатомільйонного народу».
Оборонцями української мови на з’їзді виступили також херсон
ський земський діяч І. Федоров, член Державної думи П. Леонтьєв, а
також відомі педагоги М. Чехов, А. Недаєв та Н. Єзерський.
З ’їзд прийняв постанову з 68 пунктів, зокрема, і про те,,
щоб у «шкільних районах з переважним іномовним населенням було
допущено викладання в перший період навчання дітей рідною мо
вою» 54. Однак і цей пункт також залишився на папері. Справа
викладання рідною мовою в початкових школах не зрушилася ні
на крок.
Ці актуальні питання порушувалися і на інших з’їздах. Так, на
І Всеросійському з’їзді з питань сімейного виховання, який відбувся
в Петербурзі у грудні 1912 р. — січні 1913 р., від України з доповіддю
виступила Н. Д. Лубенець, яка стверджувала, що в сільських почат
кових школах навчання обов’язково треба «проводити рідною
мовою» 55.
Не був винятком і перший всеросійський з’їзд у справі народної
освіти, що відбувся у Петербурзі в грудні 1913 р.— січні 1914 р. У
його роботі взяли участь близько 7 тис. чол., які представляли пере
важно початкову народну школу. Було створено спеціальну комісію
у справі освіти «в місцевостях з іномовним населенням». На її засі
даннях з доповідями виступили С. Русова — «Про українську школу»,
В. Прокопович — «Народна школа й рідна мова на Вкраїні», С. Ме-
денкампф — «Педагогічний погляд на заведення навчання українською
мовою в сільській школі серед українського населення», С. Черкасен-
ко — «Народна школа та оточення», О. Чалий — «У школі на Україні»,
І. Сокіл — «Завдання народної школи», С. Караскевич-Ющенко — «Су
часний стан народної освіти в українських губерніях та бажані засоби,,
щоб підняти рівень освіти».
Доповідачі підкреслювали, що питання навчання дітей рідною,,
українською мовою хвилює делегатів не лише світських, а й духовно-
релігійних з’їздів, починаючи з всеросійських й закінчуючи дрібними
провінційними, як, наприклад, місіонерський у Браїлові чи законо-
вчительський у Почаєві, що відбулися в 1910 р., та єпархіальний з’їзд,
подільського духовенства. Останній у 1906 р. постановив порушити перед
св. Синодом клопотання про дозвіл користуватися в народних школах
рідною мовою56. У 1907 р. вчителям Подільської єпархії дозволили
користуватися нею в церковних школах57. Однак у 1912 р. цей дозвіл
самим же Синодом був скасований.
Та найбільше значення в цих питаннях, як підкреслювалося на
з’їзді, мав голос народу. В. Прокопович у своїй доповіді навів дуже
цікавий факт, як він відзначив, останнього часу. 1790 селян Кате
ринославської губернії виступили із заявою, що школа з нерідною
мовою нівечить дітей. «Незважаючи на те, що ми витрачаємо багато
грошей на шкільну просвіту,— писали вони,— ми маємо сумні наслід
ки — 75% повороту безграмотності»58. Тому селяни вимагали, щоб в
Україні «мовою просвіти» була лише рідна, українська.
78 ІЗЗИ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1994, № 1
Впровадження навчання рідною мовою в школі Україна
На цьому з’їзді порушувалося і таке важливе питання, як «Чому
заборона рідної мови знижує розумовий рівень дітей?» Тому, робив
висновок В. Прокопович, що школяр-українець, навчаючись російською
мовою, ніколи не зможе здобути в школі ту суму знань, яка під силу]
школяреві-росіянину.
Ця думка прозвучала і в інших доповідях, зокрема С. Русової та
0. Чалого. Перша навела приклади про те, які непорозуміння вини
кають у народних школах, коли українських дітей змушують вчитися
російською мовою. Дитині читають, сказала вона, «Лицо Каина иска-
зилось», а вона розуміє, що «Каїн сказився». Або учневі говорять сло
во «чиновник», а вона уявляє, що це той, хто «шкуру чинить» 60.
Після обговорення доповідей про школи «інородницька комісія»
запропонувала ряд резолюцій, які були прийняті з’їздом з деякими
поправками. В них ішлося про «заведення навчання рідною мовою
учнів, а також вільне користування рідною мовою і рідною літерату
рою, як для шкільного, так і позашкільного й дошкільного навчання
і виховання; ..обов’язкове студіювання російської мови від третього
року навчання»61. Наголошувалося також на необхідності організації
«педагогічних шкіл і тимчасових курсів з місцевою мовою навчання»,
«заснуванні кафедр мови, історії та літератури окремих національ
ностей при місцевих вищих школах для підготовки вчителів учи
тельських семінарій, інститутів і спеціальних педагогічних кла
сів» 62 тощо.
Отже, резолюція, по суті, була спрямована на допомогу українцям.
Однак найкращі її висновки знову ж таки залишилися на папері. ї ї
не було прийнято до відома властями. Більше того, багатьох з учите-
лів-малоросів, які наважилися порушити питання про «домагання для
свого народу рідної школи»63, тяжко покарали. Так, колишнього ди
ректора народних училищ Київської губернії Т. Лубенця, який брав
участь у складанні резолюції «інородницької комісії», було позбавлено
права викладати в середніх школах Києва64, а вчителя історії двох
київських гімназій В. Прокоповича звільнили з обох посад, як «визна
ного незгідним з педагогічною діяльністю у російській державній
школі»65. Завідуючого позашкільною освітою Лебединського земства
1. Грушенка звільнили з посади згідно з телеграмою губернатора66.
Редакцію журналу «Світло», як і С. Русову, яка в опублікованій у ньому,
статті «Приватна діяльність» наголосила, що єдине, чим можна до
помогти в налагодженні навчання рідною мовою, так це організацією
шкіл «без дозволу влади», було притягнуто до відповідальності67.
Репресій зазнали не лише передові педагоги в Україні. Резонанс
від з’їзду дійшов аж до Риги. Там було звільнено з посади вчителя
міської школи І. Васильченка ** тільки за те, що у своєму виступі він
підтримав думку колег-українців про необхідність навчання дітей у
початкових школах рідною мовою.
Про навчання рідною‘мовою йшлося і на першому з’їзді позашкіль
ної освіти, який був скликаний у червні 1915 р. харківським това
риством грамотності. На ньому також прийняли резолюцію про «конеч
ну потребу запровадження української мови і в цій галузі освіти» 68.
До речі, кошти для проведення цього з ’їзду виділило Харківське гу
бернське земство.
Отже, наприкінці XIX — на початку XX ст. земства в Україні та
ліберальні земські діячі відіграли велику роль не лише в справі орга
нізації початкової освіти, створенні підручників, підготовці учитель
ських кадрів, а також у постійному нагадуванні властям про необхід
ність запровадження навчання рідною мовою, всіляко цьому сприяючи.
І38М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1994, № 1 79
л<удиг\
V < іі ч й: р н о л у с сі ки й В. Земстйо1 и народно^1 ббркзованйе.^СШ І, Ш о .—
Ч. І;— С. 12. :•••■ ' , мі і: -' ї м - -■■і.-- ,
о;. - * Народні школи— те саме, що й початкові,, ,> .. ..- : , ,< м,;; '
2 В е с е л о в с к и й Б. История земства за сорок лет,— СПІб., 1909.— ТП,І0—
458.
О
і і і і;.:
О-
3 Див.: Д а д о н к о в М. Ф. Історія педагогіки.— К., 1947.— СІ. 2Г5.
^ 4~5 Слово.—1881.— .№ 1.— С. 218.
6 С і р О п о л к о С. Школа і книжка / / Світло<-н1910 — № 12.
Т“С. 3. :;
, 7 Ч е р н и ґ о в . е ц . Вопрос о інародном язнке в школе / / Южньїс записки.—;
І904.— № 12.— С. 15. ’ , л/ ' !
м 1 8 г р и н ч е н к о Б. На беспросветном пути.— Киев, 1906.— С. 1|4. і!
9 Земская хроника / / Сборник губернского; земства.— 1901.— Май.— С. 2Г2. оп
<\ і 10 О мерах содействия начальному народному образованцю.— Чернигов, 1895.—
9 . 118. 1 ' ;
. 11 Там же — С. 114- . , : . . . .
12 Справа народної освіти на Україні / / Світло.—1911.— Вересень.— С. '52. 1/1'
‘ 1 -513 Документьі, ! известия и з а м е т і / / Киевская станина — 1905.— № >3.— С. 23—
27.; І і.-‘: І І о: ■ н|
о'іо / 4 Документи, известия и заметки //К иевская старина.— 1905.— № З . - С . $60*
) і ,, 15 К вриро,с,у о сос^авлении учефнркоц, д л я , сельсісих ткрл : Доклад, губернскрср,
гласного В. М. Леонтовича!— Полтава, 1901.— С.'7’. " , " ■
» 16 Дбкумегітьі, известия и заметки//Кйевская^старййа.—1905-— № 1.— С .’ 32-ЛІ "
•п л 17 Ру.сюва; Сі Українські земства в оправі^заведення народної освіти//Світ*
лр.— 191.1 і—Дн. ПІ — Листопад.— С. 36, 38, 39- 11; / - ; і і : ; ,• і 7 л . і о о • і
., , 18 Гр.^нчр.нк р!(Б. На беспросветном п у т — І(иев: 1906,— С, 16, ; .
^ і9 С і р о гі о л ко С. Історія освіти'на 'Україні.— Львів, 1937 — С. Т& 5.7',7 '7 ° 7 >!
20 Цей законопроект О. Лотоцький підготував для української фракШЇ’ійе
л№ВнЬЇіДумйу / і о - ' л л ґ. лі - і!' ; л> ;л. л» л " л *л л п л :. • л . л л О
ї І .і 2Ї Л о т о.ць кіИ;й. і0.г-;Старінкиі минууюгр.гр-;Варшава* >1934— Ч.:, Ск 96^ г. д 0
. г.р У.ш,рвс:ь ^ и(р ,іМи х а й л(р. Д-ро.. українську.--мову ,і (україйськ1у ш кр^у.^
1̂ 99̂ 1 0* . ґ-\
41 • 2ІЗ ‘Дйв!^1 Д сі р оЗД^н к о Д ‘. їіойазчйй' Мте^аЧ'^іт'*■ українською' • -мовою'г6 ) 'ІРоЙТ^ік
1798—1897!]рЬкй/ / Науковий' ювТлСйййй збіргіИк, гірясвйчений ІГ.- Т.;іМасар"инові.—
гй;(^925.-н-Ч і.]4.— С.:4424:238Г - ;п '), : ,■; і > ч '•] г ;-..] і , - ; ;т»оп
ш(е ВС-, ки й. М. .Осдо^ождени,..рр|сси|і ,, и .украинс^ий врпроір.—
/Т' с ‘ 25 Прот^СЇ зембтва проти конфіскації'* українських0 Йгіи’жок / / ; Свіїігоії-19149-^
іа — С.‘ 109-і - О '- ’’ ' і' !:: • ’ ’ ' : ; 1 і і 1 і м о і і ;і : ї . ■: IV. * /: і :м: мі ї і л
кі По?? Проти української': книжки / / іСвітло — 1 9ДЗ.гггі№ (4»тп Грудень.—т С .:67*.;
кп :; ?7 ? бджучргО)жцття/ / Світло:-^ 1^14, - ^ Р г 47ч :С.?. • — .
ї 28,Протест земства’ дроти конфіскації українських книжок / / Світло.—1914'.-^
г 7-^8.—'„Сі Ї69. ; ; ' 1 ' ' :;.м ' і .мм-'Н! ' ’•іі;' '* : '■ ,-і ' і:;■/м і
/>л о;і.;.:/іг>Д9Ч
1 9 2 3 ,-4 ,
‘31;і жікгтя/ / С І Е І і т л р . ^ Щ 4 ^ Я з 47,’' ' ' \ ’ 1 1 ( / І}1>
32 ГІротй укращЙкЬі,иййжечкй7/'Сїїііл(і.—Ї 9 Й .^ № '4 .'^ С: 67. і плш
:жі:>і'а» з ‘*біиіуйбго'жит^я //Світло.-»—191.4;^ЇГЙ15 :-^Сп47:•:і '' • і н п !
К’і ,н ?>4 К о р\ф:.Н.і А. Иарижская гвсемирнай' вмрта^ка / / Народи# і школа.—1878.ітг
Я -І іІ 2.-77-,С>;-)2Р4 .. О;'! 1) '/ •'.! Пі / ; •' Л - -: ' . |Т І /• : > .1 ■ П -П ' ’) ] ї ї > '.оП-ПП
у іі ♦7. Шкіл^цд ^дмінЦтрдція КиївськорРі уч^рво^рі-іркругу^ спочатку . дозволид^,
ладати в цій школі малоросійською мовою: ' , . / '
. 35 Д р а г о м д н о в М и х а й л о . Народіії ! шк о л и н а ; Україні.^— Женева, Ї 87
с/'зв ., : 1 V - : 1 і і..........
мюп
ПІ
Кс
у у с .5*1 Д й вї !Л-о4 6 Д;ь Йсй й О.1 Назв; :прадя.-
. о.г, 30' Книжкова'і продукція на Україні в >
^С. 129^143:
1917--19Щ рргт- Харків,
ПН.ІП
ін;;1 ’зб Диб.: д р а т о м а;н о в М. П. ЛітературнО-публіййстйчнї' праці:: У1 ідвох ї«нм-
мах.>-К., 19.70.ГГ-,ТпИ.ч-<•- 332. ;-; >, :;і п: ;:';П" п:м;.м: иН .7 мм і птпп(]
‘ 5 37 Р у с о в, а С. Думки Драгоманора . про, о с в іт у // Світдо.— 1910 — Грудень —
с. 32. ... '-V 7. : ■ " л 7 ‘\ ( ' ' '7.7' 7. ; 7 -
* 38 Р у с о в а С. Нова школа / / Світло.— і9і4 .—‘Березіль — квітень.1— С. 14.' і 1 )-і ^
39 Ч е п і г а Я. Ф. Проблеми виховання і навчання в світі науки й пр̂ акш кр/'/
Збірник псйхолого-иедагогічних статей,—гДм, 1913.— Кн: II-—С. 124.- : )
- ;; 10 Ч е п і г а Я.;: Проект української школи / / Світло — 1914 — № 4 .- -С. 15., , у ;,
,, і 1 Г р и н ч е н к о Б. На беспросветном. яіути — К иев,: 1906.— С. 63. П 1 7 / .
к . 42 Г р и н ч е н к о Б. ГІа беспросветном ітутй.— С. 5. ’ ' : 1
і 43 Див.:: Антология педагогической ■ мнслй Украииской ССР.'— М., 1988.-^-Сп323.
Л : . 44 г р у ш е в с ь к и й іМ и х а й л о. Назв, праця.— С. 15., ; пп
43 Г е т ь м а н ч у - к Я. Наші сподівання / / Світло.—іЦ91*1.— № 4.— С. 59.
46 Справа народної освіти на Україні/ / Світло.— 19Н.— № 8.— Вересень.—
С. 56.
47 Там же.
48 Там же — С. 53.
49 Там же.— С. 62.
'80 І85М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1994, М'Ч
Впровадження навчання рідною мовою в школі України
50 Р у с о в а С. Позашкільна освіта: Засоби її переведення. Б. мі, б. р.— С. 21.
51 Ш е р с т ю к Г. Нескінчена будівля/ / Світло.—‘1911.— С. 47.
52 Р у с о в а С. Загальноземський з’їзд в справах народної освіти/ / Світло.—
1911.— Яг 9.— Вересень.— С. 43.
53 Там же.— С. 44.
б 4 Ч а р н о л у с с к и й В. Вопросьі {народного образования на первом общезем-
ском сьезде.— СПб., 1912.— С. 152.
65 Трудьі Первого Всероссийского сьезда по семейному воспитанию.— СПб.,
1914.— Т. її .— С. 396.
56 Е ф р е м о в С. Бюрократическая утопия/ / Русское богатство.—1910,—
Кн. III.—С. 102.
57 Див.: П р о к о л о в и ч В. Народна школа й рідна мова на Україні / / Світло.—-
1914.— Я? 7.— С. 37; Г р у ш е в с ь к и й М и х а й л о . Назв, праця.— С. 17.
68 П р о к о п о в и ч В . Назв, стаття.— С. 36.
59 Там же.— С. 47.
60 Р у с о в а С. З з ’їзду учителів/ / Світло.— 19 Щ.— Я° 5.— С. 11.
61 М е д ь т н с к и й Е. Внешкольное образование.— М., 1918.— С. 492.
62 Там же.— С. 493.
63 Відгуки вчительського з’їзду: Шкільна хроніка/ / Світло.— 1,914.— Я° 7—8.—
С. 106.
64 Відгуки вчительського з’їзду: Шкільна хроніка / / Світло.— 1914.1— Яг 7—8.—
С. 106.
65 Там же.— 106— 107.
68 Шкільна хроніка: Одгомін учительського з’їзд у //С в ітло .— 1914.— Я* 9.—-
С. 78.
67 Д о р о ш е н к о В. Украинство в России.— Відень, 1917.— С. 75.
*** І. Васильченко створив у Ризі український клуб «Громада».
68 С і р о п о л к о С . Назв, праця.— С. 149.
/55Я 0130—5247. Укр. іст. жирн., 1994, № 1 6 - 3-840 81
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-212629 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T14:26:28Z |
| publishDate | 1994 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калениченко, Н.П. Ільченко, Ж.Д 2026-02-09T08:49:26Z 1994 Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) / Н.П. Калениченко, Ж.Д. Ільченко // Український історичний журнал. — 1994. — № 1. — С. 72–81. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212629 Перші земства в Україні з'явилися у 1865 р. в Харківській, Полтавській та Херсонській, а в 1866 р. - у Катеринославській, Одеській, Чернігівській та інших губерніях. Слід відзначити, що хоч вони й були виборними органами, однак їх діяльність контролювалася губернатором та міністром внутрішніх справ. Царський уряд ставився до земств з великою підозрою, оскільки до них потрапляли й демократичні елементи та різночинна інтелігенція. Згідно із затвердженим положенням земствам доручалося виконання суто господарських функцій у галузі народної освіти, при цьому видатки на неї було віднесено до «необов'язкових». Щодо навчально- виховної роботи в початкових школах, то їм було заборонено втручатися у ці питання. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) Роль земств во внедрении обучения на родном языке в народной школе Украины (конец XIX – начало XX ст.) Article published earlier |
| spellingShingle | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) Калениченко, Н.П. Ільченко, Ж.Д Повідомлення |
| title | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) |
| title_alt | Роль земств во внедрении обучения на родном языке в народной школе Украины (конец XIX – начало XX ст.) |
| title_full | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) |
| title_fullStr | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) |
| title_full_unstemmed | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) |
| title_short | Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець XIX – початок XX ст.) |
| title_sort | роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі україни (кінець xix – початок xx ст.) |
| topic | Повідомлення |
| topic_facet | Повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212629 |
| work_keys_str_mv | AT kaleničenkonp rolʹzemstvuvprovadžennínavčannârídnoûmovoûvnarodníiškolíukraínikínecʹxixpočatokxxst AT ílʹčenkožd rolʹzemstvuvprovadžennínavčannârídnoûmovoûvnarodníiškolíukraínikínecʹxixpočatokxxst AT kaleničenkonp rolʹzemstvvovnedreniiobučeniânarodnomâzykevnarodnoiškoleukrainykonecxixnačaloxxst AT ílʹčenkožd rolʹzemstvvovnedreniiobučeniânarodnomâzykevnarodnoiškoleukrainykonecxixnačaloxxst |