Нафтогазовий комплекс України

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Author:	Карп, І.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Subjects:	Наукові доповіді
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2128
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Нафтогазовий комплекс України / І.М. Карп // Вісн. НАН України. — 2006. — N 2. — С. 32-41. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859457845152448512
author	Карп, І.М.
author_facet	Карп, І.М.
citation_txt	Нафтогазовий комплекс України / І.М. Карп // Вісн. НАН України. — 2006. — N 2. — С. 32-41. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-11-24T03:12:40Z
format	Article
fulltext	32 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 через технопарк. При ІТТФ НАН України створено технопарк, який підготував енерго� зберігальні інноваційні проекти на суму по� над 400 тис. гривень. За підтримки президента НАН України при інституті створено Консорціум з комп� лексної модернізації комунальної енергети� ки. 34 організації з різними формами влас� ності, що входять до Консорціуму, виконують усі основні етапи модернізації — від аудиту до налагоджування та пуску нового техноло� гічного обладнання і приладів. Широке впровадження в комунальну (і частково — промислову) енергетику пере� лічених і вже освоєних технологій, облад� нання та приладів дає змогу заощадити близько 46 млн т у. п. Участь академічних інститутів енергетичного профілю у про� грамі комплексної модернізації сприятиме істотним приростам енергозбереження у ко� мунальній енергетиці. Більш як тридцятирічний досвід цілеспря� мованої діяльності Інституту технічної теп� лофізики НАН України (та інших установ енергетичної проблематики) з розробки, ап� робації та освоєння енергозберігальних тех� нологій у сферу генерування енергії та її спо� живання дає підстави стверджувати: науко� во�технічні засади і технології ефективного використання енергоресурсів (здебільшого імпортованого природного газу) в Україні вже створені. Для широкомасштабного впровадження енергоефективних технологій у різні сектори вітчизняної економіки слід переглянути існу� ючі та розробити нові законодавчо�правові акти, які б дали можливість задіяти інвестицій� ні, цінові, податкові та інші механізми стиму� лювання освоєння енергоефективних техно� логій і обладнання, зокрема для реалізації за� гальнонаціональної та регіональної політики ефективного використання енергоресурсів. Енергетична безпека є одним із визначаль� них факторів національної безпеки. Тому стан та перспективи розвитку енергетики мають бути предметом постійної уваги і тур� боти уряду, всього суспільства загалом. Істот� ним складником паливно�енергетичного комплексу країни є нафтогазовий комплекс (НГК). Достатньо сказати, що споживання вуглеводневих палив — природного газу та нафтопродуктів — становить дві третини від усіх органічних палив, причому в цій кіль� кості частка природного газу — більше поло� вини. Природний газ та нафтопродукти — це тепло і комфорт в оселях, електроенергія, мінеральні добрива та метал, машинобудів� на продукція, сільськогосподарське вироб� ництво, транспорт. Окрім того, багаторазове зменшення викидів у навколишнє природне середовище порівняно з використанням твердих палив, зрештою — це конкуренто� спроможність держави, підґрунтя створення енергетично ефективних інноваційних тех� нологій. Основною метою функціонування НГК є забезпечення потреб національної економі� ки у вуглеводнях — поточних і перспектив� них, у надзвичайних ситуаціях, а також ефек� тивне використання власних запасів нафти і газу. Ця мета досягається комплексом заходів економічного, науково�технічного та право� вого характеру, активною «енергетичною дипломатією». НАФТОГАЗОВИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ І.М. КАРП, академік НАН України ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 33 Важливим завданням функціонування НГК є розробка запасів нафти і газу, збере� ження за Україною функцій транзитної дер� жави між країнами�постачальниками та краї� нами�споживачами енергоносіїв, створення розвинених систем магістральних газо� і наф� тогонів. Саме в ефективному використанні потужностей існуючих систем та їхньому розвитку мають бути зацікавлені споживачі природного газу як в Україні, так і в Західній Європі, оскільки це дає змогу стримувати зростання цін, зокрема на голубе паливо, по� рівняно з будівництвом нових магістралей. Вітчизняна економіка є частиною світово� го ринку, що глобалізується, і це найбільш помітно на його енергетичній складовій. Тен� денції світової енергетики тією чи іншою мі� рою позначаються на енергетиці України, зо� крема на її НГК. Реалізація перспективних на� прямів розвитку нафтогазового комплексу залежить від багатьох чинників, тому потрібно глибоко і всебічно опрацьовувати рішення, які приймаються у цій сфері, адже хибні можуть призвести до серйозних негативних наслідків. Тенденції у світовому споживанні енерго� ресурсів залежать від змін у чисельності на� селення і темпів економічного зростання, особливо тих країн, що розвиваються. Насе� лення планети у 1830 р. становило 1 млрд осіб, у 2001 р. — 6 млрд, у 2030 р. очікується, що кількість землян сягне 8 млрд. Експерти оцінюють збільшення споживання енергоре� сурсів у середньому на 2,1% на рік. Згідно з прогнозами Департаменту енергетики США (DOE), Комісії Євросоюзу та Міжнародно� го енергетичного агентства (International Energy Agency — IEA) споживання енерго� ресурсів у світі до 2030 р. зросте більш як на 60% порівняно з 2000 р. У результаті пла� нується підвищити використання енерго� ресурсів з 9 млрд т нафтового еквівалента (н. е.) у 2000 р. до 15–18 млрд т н. е. у 2030 р., особливо в азійських країнах, зокрема в Ки� таї, який передбачає збільшити енергоспожи� вання на 60%. Споживання вуглеводнів зростатиме ще вищими темпами: нафти — на 2,4%, а при� родного газу — на 2,3% щорічно. Прогно� зується збільшення використання нафти на 60% — від нинішнього рівня 3,7 млрд т/рік до 5,9 млрд т/рік у 2030 р. Згідно з виконаними у США дослідження� ми «USGS�2000» (United States Geological Survey) загальний обсяг усіх нафтових ресурсів дорівнює приблизно 390 млрд т. Твердження, що вони вичерпаються через 40 років, є хибним. Легко обчислити, що на сьогоднішньому рівні споживання нафти ви� стачить на 110, а за рівнем 2030 року — май� же на 70 років. За деякими іншими оцінка� ми, пік її видобутку припаде на десяті роки наступного століття, навіть у 2150 році нафту викачуватимуть з надр у кількості 20—25% від нинішнього рівня. Дві третини покладів сконцентровані на території нафтодобувних країн Азії, які постійно нарощують експорт і ця тенденція збережеться і в майбутньому. Споживання природного газу в світі до 2030 р. зросте майже вдвічі і становитиме 5 трлн м3/рік. За оцінками, виконаними компанією «ВР», і дослідженнями «USGS�2000», нині обсяг видобутку голубого палива дорівнює 2,53 трлн м3 за існуючих запасів 156 трлн м3. До 2025 р. будуть розвідані нові запаси газу обсягом 440 трлн м3, тобто його виста� чить приблизно на 90 років на рівні спожи� вання 2030 р. Слід зауважити, що тут не вра� ховуються величезні запаси газу у вигляді газових гідратів, які вдвічі перевищують усі наявні світові поклади вугілля, нафти і газу, разом узяті. Сьогодні науковці інтенсивно розробляють технології видобутку газу з газо� вих гідратів. За відомостями Міжнародного газового союзу, на шельфі Японії, наприклад, ресурси газу у вигляді газових гідратів станов� лять 7,4 трлн м3, і вона планує у 2016 р. розпо� чати його комерційний видобуток. Поклади голубого палива у гідратах на шельфі Чорного моря оцінюються у 8 трлн м3. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 234 Певну частку у видобуток газу внесе шахт� ний метан. Його запаси, за прогнозами, ко� ливаються від 1,3 до 27 трлн м3, найбільш ві� рогідними вважаємо значення 3–4 трлн м3, а видобуток — 4–6 млрд м3/рік. Більше половини світових ресурсів при� родного газу припадає на Росію, Іран і Катар. Частка нафти і газу в енергетичному ба� лансі країн Європи у 2005 р. перевищила 60%: газу — 23,5%, нафти — 37,5%. Тенденції збільшення споживання енерго� ресурсів, в основному вуглеводнів, характерні і для європейського континенту. Особливо це стосується природного газу. За останні 30 років загальне споживання енергоресурсів у Західній Європі зросло на третину — тільки за рахунок природного газу, використання якого в абсолютному вимірі збільшилось у 3,2 раза при зменшенні споживання нафти на 8%, а вугілля — в 1,3 раза. Міжнародне енерге� тичне агентство прогнозує збільшення спожи� вання газу у країнах Європи, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD Europe), від 491 млрд м3 у 2002 р. до 807 млрд м3 у 2030 р. Використання газу наростатиме у про� мисловості і побуті, але найбільше — у ви� робництві електроенергії: вдвічі до 2020 р. і в 2,4 раза — до 2030 р., попри очікуване по� дорожчання газу після 2010 р. Це пояс� нюється високою ефективністю виробниц� тва електричної енергії у так званому ком� бінованому циклі, порівняно низькими капіталовкладеннями у будівництво елект� ростанцій, що працюють на газі, його еколо� гічними перевагами. Однак цей прогноз не є достатньо точним через невизначеність відносних цін на палива, великі витрати на спорудження нових електростанцій, неод� нозначне ставлення урядів до будівництва АЕС та залучення відновлюваних джерел енергії. Європейська комісія прогнозує ви� користання у 2020 р. 47 млрд м3 газу як замін� ника рідких моторних палив з метою змен� шення залежності країн Західної Європи від імпорту нафти і викидів в атмосферу пар� никових газів. Згідно зі світовими та європейськими тен� денціями на збільшення споживання газу спеціалістами НАК «Нафтогаз України» як базовий для України розглядається сценарій поступового зростання споживання газу — на 15–20% до 2030 р. Таке слабке зростання, по� рівняно з країнами Західної Європи, пов’яза� не з орієнтацією вітчизняної енергетики на переважне використання урану та вугілля, запровадження енергоощадливих технологій, структурні зміни суспільного виробництва. Вже сьогодні в Україні на душу населення спо� живається майже у півтора рази більше газу, ніж у середньому у країнах Західної Європи, і приблизно стільки, як у США. Забезпечити потреби країни у природному газі передбачається за рахунок збільшення майже у півтора рази власного видобутку — завдяки прискореному освоєнню ресурсів нафти і газу, особливо у південному регіоні, ефективнішій розробці запасів цих енерго� носіїв, видобутку частки природного газу за межами країни та його імпорту. Планується поступове нарощення видобутку вуглеводнів за межами України — у Лівії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Єгипті, Калмикії, де НАК «Нафтогаз України» вже розпочав під� готовчі роботи. Як оптимістичний розглядається сценарій, спрямований на зменшення споживання газу. Він розроблений Інститутом загальної енер� гетики НАН України. За цим сценарієм в Україні у 2030 р. про� гнозується використання 49,5 млрд м3 газу на рік. Реалізація такого сценарію пов’язана з докорінними змінами у виробництві, транс� портуванні та споживанні електричної енер� гії, залученням нетрадиційних джерел енергії та широким впровадженням енергоощадли� вих техніки і технологій. Власний видобуток газу здатний задоволь� нити потреби у ньому лише на 30%, але він дуже важливий, оскільки дає змогу державі ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 35 забезпечувати населення та бюджетну сферу газом і теплом за платоспроможними цінами. Збільшення власного видобутку вугле� воднів пов’язане, в основному, із ще не розві� даними запасами, які становлять: газу — 3845,5 млрд м3, нафти — 900,6 млн т і газового конденсату — 236 млн т. Найперспективні� шими регіонами для пошуків є Дніпровсько� Донецька западина та Азово�Чорноморський шельф, де потенційні ресурси вуглеводнів освоєні лише на 3%. Необхідна передумова нарощення запасів — це проведення геофі� зичних досліджень і пошуково�розвідуваль� ного буріння у таких масштабах, які б могли забезпечити прирости промислових запасів вуглеводнів, що в 2–3 рази перевищують об� сяги їх видобутку. Існує пряма залежність між обсягами буріння та приростом запасів. Необхідно ширше застосовувати тривимір� ну сейсміку, горизонтальне буріння та інші сучасні технології розвідки й експлуатацій� ного буріння. Як твердять фахівці фірми Shell, за останні чотири роки завдяки викори� станню тривимірної сейсміки у Нідерландах вдалося втричі збільшити запаси газу, відно� вивши їх до рівня 1988 року. Потреби України у нафтопродуктах до 2030 р. оцінюються у 27,1 млн т: вони визна� чатимуться темпами приросту продукції в окремих галузях економіки, зокрема в агро� промисловому секторі, збільшенням парку легкових автомобілів, а також зростанням вантажоперевезень. Актуальним питанням є заміщення 4,5 млн т нафтопродуктів стиснутим природним га� зом (СПГ). У розв’язання цієї проблеми значний внесок зробили Інститут газу та Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, а також Дніпропетровський трубний інститут, ДК «Укртрансгаз», під� приємства галузі. Розроблено конструкції і вже на фастівському заводі «Факел» та бер� дичівському машинобудівному заводі «Про� грес» розпочато виробництво металокомпо� зитних і суцільнометалевих полегшених ба� лонів, розрахованих на тиск 200 бар. В Інсти� туті газу НАН України створені і в невеликій кількості виготовляються малі гаражні авто� мобільні газонаповнювальні компресорні станції (АГНКС). Розроблені різні типи за� стосування стиснутого природного газу на транспортних засобах, у сільськогосподар� ських машинах та стаціонарних двигунах внутрішнього згоряння. У світі заміщення рідких моторних палив СПГ набирає високих темпів. Тільки впро� довж 2000–2004 років кількість автотранс� портних засобів, що працюють на СПГ, зрос� ла з 2,2 до 3,6 млн одиниць і досягла: в Ар� гентині — майже 1,3 млн, у Бразилії — понад 772 тис., у Пакистані — близько 480 тис., в Італії — більше 380 тис., у Єгипті — 55 тис., у США — 130 тис. Причинами, які спонукають країни до ши� рокого використання стиснутого газу як мо� торного палива, є зменшення залежності від імпорту нафти, екологічні переваги природ� ного газу, а також економічні фактори. Термін окупності за умови переведення транспорт� ної одиниці на газ — від 0,5 до 1,2 року. Євро� пейська комісія планує до 2020 року замісти� ти 10% рідких палив природним газом, що відповідає 23 млн одиниць транспорту на газі (з 220 млн). Для цього, як зазначалося, вико� ристовуватиметься 47 млрд м3 газу щороку. В Україні на початок 2005 року на СПГ працює 60 тис. автомобілів; побудовано 146 АГНКС, із яких 89 належать ДК «Укртранс� газ» НАК «Нафтогаз України», а 57 — іншим відомствам та приватним власникам. У 2004 р. обсяг заміщення світлих нафтопродуктів до� сяг 400 тис. т. Як і в ЄС, в Україні прогнозується замі� щення газом у 2020 р. 10% рідких палив, у 2030 р. – 14,4%. Для цього необхідно переве� сти на газ понад 700 тис. транспортних за� собів, побудувати 4687 АГНКС, виготовити більше 2,8 млн газових балонів. Зазначену кількість АГНКС не зможуть виробити українські заводи («Сумигазмаш», ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 236 НВО ім. М.В. Фрунзе), тому частково їх по� трібно буде імпортувати. Для забезпечення потреб України у світлих нафтопродуктах перспективними можуть ви� явитися технології їх виробництва з вугілля (процес Coal to Liquid — CTL) або природ� ного газу (Gas to Liquid — GTL). Виробниц� тво з вугілля дорожче і у Південно�Афри� канській Республиці воно дотується дер� жавою. На трьох заводах фірми SASOL у ПАР із 47 млн т вугілля зольністю 20—30% отримано 7 млн т бензину, тобто на 1 т бензи� ну витрачається 6,7 т вугілля. Такої кількості вугілля в Україні немає, та й сам процес еко� логічно обтяжливий. Перспективнішим вважається виробницт� во вуглеводнів з газу (технологія GTL). Нині у світі працюють три такі заводи: у Новій Зеландії, Південно�Африканській Республіці та Малайзії загальною потужністю 2,5 млн т бензину. Кілька заводів планується спору� дити у Катарі, Малайзії, де є дешевий газ, або в місцях, звідки транспортування його неможливе, зокрема у деяких регіонах Росії. Існує кілька технологій GTL, які викорис� товують фірми Shell, Texaco, Sasol, Mobile Oil, Syntroleum, але всі ці технології включають три основні стадії — парокисневу конверсію метану з отриманням синтез�газу, синтез із нього вуглеводнів за процесом Фішера— Тропша та доведення одержаної суміші до необхідних кондицій. Усі схеми подібні, від� різняються здебільшого каталізаторами. Ця тематика була би цікавою для інсти� тутів хімічного та енергетичного профілів НАН України. На мою думку, доцільно за� провадити в Академії таку науково�технічну програму, розраховану на перспективу. Українська газотранспортна система (ГТС) — друга в Європі за потужністю після російської. Пропускна здатність системи на вході — 278, а на виході — 178 млрд м3, зокре� ма 140 млрд м3 до країн Центральної та Захід� ної Європи і Туреччини. Ми маємо найбільші в Європі підземні газосховища активним об’ємом понад 32 млрд м3, а встановлена по� тужність компресорних станцій (КС) сягає 5,4 млн кВт. Резерв пропускної здатності вітчизняної газотранспортної системи — 20 млрд м3, вона спроможна задовольнити на найближчу перспективу потреби країн Західної Європи у газі без будівництва об� хідних газогонів. Стан української ГТС можна характеризувати як цілком надій� ний. Регулярно виконуються роботи щодо моніторингу лінійної частини газогонів із застосуванням сучасних технологій, віднов� люються, за необхідності, її ділянки, ремон� тується компресорне обладнання та заміню� ється на новіше. Ефективність функціонування ГТС можна підвищити впровадженням когенераційних технологій, виробництвом електроенергії за рахунок використання перепаду тиску в детандерах. Відомча програма енергозбере� ження ДК «Укртрансгаз» передбачає будів� ництво установок когенерації на ряді комп� ресорних станцій у західній частині України. Питомі капіталовкладення оцінюються в се� редньому в 540 дол./кВт встановленої потуж� ності з терміном окупності близько чотирьох років. Загальний потенціал встановлених по� тужностей для виробництва електроенергії на КС України — понад 2 млн кВт. Потенці� ал встановлених потужностей детандерних установок на КС та газорозподільчих станці� ях оцінюється у 300–500 тис. кВт, собі� вартість виробництва 1 кВт·год у 2,5 раза нижча, ніж на ТЕС, термін окупності — 5— 6 років. Електроенергію в обох випадках одержують без витрат палива. Як прорив у підвищенні ефективності транспортування газу можна розглядати створення установки за умовною назвою «Водолій», яка відрізняється вприскуванням водяної пари у камеру згоряння газотурбін� ної установки з подальшою її конденсацією. Установку введено у промислову експлуата� цію на КС «Ставищанська» на газоперекачу� вальному агрегаті 16 МВт. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 37 Цю технологію розроблено фахівцями На� ціонального технічного університету України «КПІ», НВП «Зоря�Машпроект», ДК «Укр� трансгаз» за участю Інституту газу НАН Ук� раїни, і вона не має аналогів у світовій прак� тиці. Завдяки збільшенню кількості робочо� го тіла та його енергетичних характеристик ККД установки становить 43% порівняно з середнім — не більше 30% усіх КС газотран� спортної системи України. Реальна економія паливного газу — 20%, якщо зіставити з кра� щими сучасними газотурбінними газопере� качувальними агрегатами, або 40% — по� рівняно з фактичними середніми витратами. Завдяки вприскуванню пари значно по� ліпшуються екологічні характеристики агре� гата; вміст оксидів азоту у викидних газах зменшується у кілька разів. Позитивним фактором є те, що агрегат не тільки не вико� ристовує воду ззовні, а ще й видає чистий конденсат для зовнішніх потреб. Ця розробка цінна не лише для газотранс� портної системи, вона може застосовувати� ся самостійно як високоефективний електро� і теплогенеруючий агрегат, особливо у мало� водних регіонах. Розвиток газотранспортної системи України стимулюється збільшенням спожи� вання газу Центральною та Західною Євро� пою, необхідністю залучення для цього при� родного газу із країн Прикаспійського ре� гіону. За оцінками Міжнародного енергетично� го агентства імпорт газу у 2030 р. в Європу може сягнути майже 650 млрд м3. Для задо� волення цих потреб Росія не зможе постача� ти свою частку газу (навіть за вже законтрак� тованими обсягами до 2010 р.) без залучен� ня голубого палива країн Прикаспійського регіону. Найкоротший шлях звідти пролягає через територію України, мається на увазі насамперед будівництво газогону Ново� псков–Ужгород та збільшення пропускної спроможності ділянок газогонів Торжок–До� лина та Івацевичі–Долина. Реалізація цих планів є амбітним і водно� час реалістичним сценарієм розвитку ГТС України, що дасть змогу підвищити її тран� зитний потенціал до 160 млрд м3 на рік. Слід зауважити, що розвиток національної ГТС можливий тільки в рамках газотранс� портного консорціуму. Вже кілька років ве� деться дискусія стосовно доцільності ство� рення такого консорціуму та участі в ньому нашої країни. Вважаємо, що він потрібен Україні, але за умови реалізації у багатосторонньому фор� маті. У цьому випадку перевагами участі у кон� сорціумі є унеможливлення прийняття під політичним тиском економічно неефектив� них рішень, а також: • підвищення прозорості управління; • залучення вітчизняних фахівців до міжна� родних газових проектів; • будівництво газогону Новопсков—Ужго� род, ділянки Долина—Ужгород та гарантії їх завантаження, а також завантаження ді� лянок газогонів Торжок—Долина та Іваце� вичі—Долина; • розподіл ризиків експлуатації; • зменшення ризику прокладання обхідних газогонів. Складається враження, що роботи зі ство� рення консорціуму призупинилися, принай� мні, про це немає достатньої інформації. Між� відомча група щодо опрацювання документів з даного питання припинила свою роботу. Однак, на нашу думку, існує низка проб� лем, що стосуються створення такого консор� ціуму. Це організаційно�правові питання — форма власності, податковий режим, роз� поділ прибутків, дослідження ресурсної бази, ринкового потенціалу, оцінка вартості ГТС з урахуванням наявності ресурсу та напрямків потоків; а також технічні питання. Для підвищення ефективності функціону� вання нафтотранспортної системи головні завдання — це збільшення її завантаження від 47 до 75%, реалізація Євроазійського нафто� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 238 транспортного коридору, але це вже більше політичне питання. З погляду енергетичної безпеки України найважливішим завданням є диверсифікація джерел та шляхів надходження нафти і газу. Питання щодо нафти розв’язується прості� ше, оскільки у басейні Чорного моря її у дос� татній кількості можна отримати з різних джерел та існує транспортно незалежний шлях постачання нафтопродуктів на ринок України. У цьому контексті важливо вироби� ти стратегію розвитку нафтопереробної про� мисловості та цінову політику з метою регу� лювання ринку нафтопродуктів. У постачанні природного газу Україна нині, на жаль, цілком залежить від Російської Федерації. З погляду ресурсних і транспорт� них можливостей диверсифікація імпорту голубого палива пов’язана з необхідністю будівництва потужних газогонів з Ірану або Туркменистану в обхід території Росії. Мож� ливі маршрути постачання газу в Україну, наприклад з Ірану, — через територію Туреч� чини і далі — через Грузію і Чорне море від Супси до Феодосії, або через Туреччину від мису Синоп до Феодосії. Протяжність цих маршрутів — 3060 та 3150 км відповідно (довжина труб — 4839 та 3788 км); оцінка капіталовкладень — 13,3 та 12,2 млрд дол. США, зокрема через Чорне море від Супси до Феодосії на рівні 4,7 млрд дол. Терміни окупності, залежно від ціни газу в Україні на рівні 110–135 дол./1000 м3, ста� новлять 17–22 роки. Близькі показники ма� ють газогони з Туркменистану. Конкуренцію підводним газогонам може скласти транспортування стиснутого при� родного газу із застосуванням полегшених металокомпозитних балонів розробки Інсти� туту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Реалізація цих дорогих проектів у довго� строковій перспективі можлива із залучен� ням інвестиційного капіталу від транснаціо� нальних компаній та з їх безпосередньою уча� стю при забезпеченні ринкових умов форму� вання ціни на природний газ в Україні. Слід, проте, зазначити, що європейські країни роз� глядають як основний маршрут постачання газу з Ірану не через Україну, а через Туреч� чину, із сходу — на захід і далі через протоку Босфор, Болгарію, Румунію, Угорщину — до Австрії. Це так званий проект Nabucco. Щоб «розвернути» цей проект на територію Украї� ни, слід проводити енергійну дипломатичну роботу для зміни вже визначених Євросою� зом пріоритетів. З огляду на реалістичність диверсифікації постачання газу слід усвідомити, що: при� наймні до 2015–2020 рр. окремий, незалеж� ний від Росії, маршрут, навіть за участю країн�постачальників і країн�споживачів, реалізований не буде; вже майже 15 років на різних рівнях розглядається питання про спорудження газогону з Ірану через Туреччи� ну до Західної Європи (проект Nabucco), але він так і не прокладений; диверсифікацію слід здійснювати поетапно. На першому етапі найперспективнішим уявляється диверсифікація джерел енерго� носіїв. Тобто до існуючих — Росія і Туркме� нистан — слід приєднувати Казахстан і, мож� ливо, певною мірою Узбекистан. Потрібно зміцнювати маршрут Середня Азія — Центр від Туркменистану і через Казахстан, який де� кларує досягнення експортного потенціалу у 100 млрд м3 2015 року, далі — через терито� рію Росії . На другому етапі необхідно опрацювати ва� ріант заміщення джерел енергоносіїв. Замі� щення відбувається вже нині: газ, який ми ку� пуємо в Туркменистані, частково заміщується російським. Так само можна купувати газ для тих країн Європи, куди постачає його Росія, з інших джерел — Алжиру, Єгипту, Нігерії або країн Перської затоки, заміщуючи його росій� ським. Очевидно, ціна такого газу відповіда� тиме європейській. Заміщення у багатьох ви� падках є, власне, єдиним варіантом, оскільки протитоки у будівництві газогонів — нонсенс. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 39 І тільки на третьому етапі можна розгля� дати питання про будівництво окремого газо� гону. Україна є привабливою для нафтогазодо� бувних країн не тільки як транзитер енерго� ресурсів, а й як їх істотний споживач. Зміни, які відбулися в останні роки на внутрішньо� му ринку нафти і нафтопродуктів, стабілізу� вали ситуацію, в основному завдяки зрівнян� ню внутрішніх цін на нафтопродукти зі світо� вими та створенню конкурентного ринку. Упевненість щодо постачання газу у необ� хідних кількостях навіть за існуючих умов транспортування зміцніє після створення рин� ку природного газу в Україні з формуванням цін на нього відповідно до цін на європейсь� ких ринках. Це можливо здійснити поступо� во, з розробкою нормативних документів фун� кціонування ринку природного газу, зберігши адресні дотації бідним верствам населення та державному секторові економіки, жорстку фінансову дисципліну, із забезпеченням пев� них преференцій іншим галузям економіки для широкого використання високоефективних енергозберігальних технологій. Визначальною є вартість газу у точці спо� живання. Як свідчать матеріали Форуму США з природного газу, який відбувся у червні 2004 р., вартість газу у Штатах того року сягла 222 дол./1000 м3, що спричини� ло деструкцію у промисловому секторі і зму� сило американські хімічні компанії перено� сити виробництва ближче до джерел газу — у Катар, Трінідад і Тобаго, Нігерію, Австра� лію. Україні такі дії не під силу. Ціна на газ сьогодні значною мірою є не ринковою, а політичною. За багаторічними спостереженнями Міжнародного енергетич� ного агентства ціни на газ у світі впродовж 1887—2004 років становили від 0,5 до 1,2 за� лежно від ціни нафти. Для України в ринкових умовах підвищен� ня ціни на газ є неминучим. У нашій економіці частка природного газу надто висока з�поміж інших видів енергоно� сіїв. Витрати його на душу населення в 1,5 ра� за, а на 1 долар ВВП — у 5,5 раза більші, ніж у середньому в Європі. Структуру споживання газу в Україні по� казано в таблиці. Найменування Обсяги та структура споживання природного газу в Україні за роками Разом 73,438/100,0 70,450/100,0 69,763/100,0 76,319/100,0 75,777/100,0 Фонди ОДА, у т.ч.: 27,462/37,4 29,698/42,2 31,452/45,1 34,302/44,9 33,108/43,7 населення 17,180/23,4 17,310/24,6 17,047/24,4 18,2/23,8 17,1/22,6 бюджетні установи 1,050/1,4 0,965/1,4 0,957/1,4 1,07/1,4 1,02/1,3 й організації теплокомуненерго 8,597/11,7 10,762/15,3 12,758/18,3 14,4/18,9 13,89/18,3 виробничо�технологічні 0,635/0,9 0,661/0,9 0,690/1,0 0,66/0,9 0,65/0,9 витрати/втрати Промисловість, у т.ч.: 38,307/52,2 33,798/48,0 30,900/44,3 34,476/45,2 35,023/46,2 електроенергетика 11,835/16,1 8,426/12,0 5,838/8,4 7,1/9,3 6,7/8,8 металургія 9,405/12,8 9,062/12,9 8,824/12,6 9,8/12,8 9,9/13,1 хімічна промисловість 8,327/11,3 8,239/11,7 8,133/11,7 8,5/11,1 8,3/11,0 інші промислові споживачі 8,740/11,9 8,071/11,5 8,105/11,6 9,0/11,8 10,0/13,2 Виробничо�технологічні 7,669/10,4 6,954/9,9 7,411/10,6 7,541/9,9 7,646/10,1 потреби газотранспортних і газодобувних підприємств 2000 2001 2002 2003 2004 Примітка. У чисельнику показники подано у млрд м3, у знаменнику — у %. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 240 Як свідчить аналіз, існує значний потенці� ал скорочення споживання голубого палива в усіх галузях виробництва та у комунально�по� бутовому секторі. Так, витрати газу на власні потреби галузі перевищують 7,5 млрд м3 і мо� жуть бути зменшені на 1–1,5 млрд м3 за раху� нок модернізації компресорних станцій та вдос� коналення процесів керування потоками газу. Наведу деякі приклади енергозберігальних технологій, розроблених у НАН України, зо� крема в Інституті газу. В електроенергетиці майже 4,5 млрд м3 газу використовується для «підсвітки» під час спалювання низькокалорійного вугіл� ля; значну частку (половину) з цієї кіль� кості можна зекономити завдяки вдоскона� ленню процесу факельного спалювання ву� гілля та використанню котлів з киплячим шаром. В Інституті газу НАН України розробле� но систему сумісного спалювання газу та ву� гілля, яка впроваджена на паровому котлі ТП�15 Дарницької ТЕЦ потужністю 220 т пари на годину з прямоточними пальниками та рідким шлаковидаленням, що працює на вугіллі АШ. За рахунок створення потужної рецирку� ляційної зони у прикореневій частині факе� ла та «всмоктування» у цю зону пиловугіль� них частинок подовжився час їх перебуван� ня у топці та ступінь вигоряння органічної маси. Вміст горючих речовин у виносі змен� шився з 35 до 11,6%, втрати теплоти з меха� нічним недопалом — з 16 до 4,6%, ККД котла підвищився з 80–82 до 87,8%, а витрати газу скоротилися з 4 до 2 тис. м3 на годину. З ура� хуванням цього досвіду персонал Трипіль� ської ТЕС здійснив аналогічну реконструк� цію пальникового пристрою. У чорній металургії споживається близь� ко 10 млрд м3 газу (9,9 млрд у 2004 р.), з них майже 3 млрд м3 — для вдування у доменні печі. Цей газ можна замінити на вугільний пил, тим більше, що таку технологію вперше розроблено в Україні. Значно скоротяться витрати газу після заміни на конверторне мартенівського виробництва сталі, яке у нас становить близько 50%. Майже 4 млрд м3 газу витрачається у про� катному та допоміжних виробництвах. Впро� вадження розроблених Інститутом газу НАН України нових систем опалення нагрівальних печей прокатного виробництва та інших аг� регатів металургійних підприємств і викори� стання у них коксового газу замість природ� ного, а також вторинних енергоресурсів може зменшити витрати голубого палива у галузі на 1,5 млрд м3, тобто на 4,4% від споживання всією промисловістю. Як приклад — розроб� лений у нашому інституті спосіб непрямого радіаційного нагрівання металу, який широ� ко практикувався в колишньому СРСР та за кордоном (Алжир, Угорщина, Болгарія). Тільки за рахунок заміни пальників на су� часні цей спосіб забезпечує 15% економії газу у методичних печах. На Дніпровському металургійному заводі впроваджено створену Інститутом газу сис� тему факельного спалювання газу у вісепро� катній печі, що сприяє його економії під час циклу термообробки. Більше 43% усього газу, а це понад 33 млрд м3, споживається у комунально�побутовому секторі, в основному для опалення. На це тільки підприємства теплокомуненерго вит� рачають 14 млрд м3 щороку. Підвищення ККД котлів, заміна їх на сучасніші за умов централізованого опалення, зниження втрат під час транспортування теплоносія, а також широке впровадження когенераційних тех� нологій і децентралізованого обігрівання житлових та виробничих приміщень може зменшити споживання газу на 2 млрд м3. В Інституті газу розроблені котли та інші теплові установки для децентралізованого опалення житлових і виробничих приміщень. Це прямоточні котли з ККД 92—94%, газові нагрівачі інфрачервоного випромінювання для обігрівання виробничих приміщень, кот� ли з конденсацією водяної пари з продуктів ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 2 41 згоряння. ККД цих котлів у розрахунку на нижчу теплоту згоряння — понад 100%, на вищу — 95–96%. Використання такого котла дало змогу інституту в 2,5 раза зменшити фі� нансові витрати на опалення основного май� данчика порівняно з отриманням тепла від районної котельні. Істотні резерви економії газу є у вироб� ництві будівельних матеріалів, цементу, а також у будівництві — завдяки використан� ню високоякісних теплоізоляційних мате� ріалів. * При підготовці доповіді використано матеріали де� партаментів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх компаній ДК «Укргаз� видобування», ДК «Укртрансгаз», ДП «Науканафто� газ», ДАТ «Чорноморнафтогаз», Національної ака� демії наук України, проектних організацій, незалеж� них експертів, за що доповідач висловлює їм щиру подяку. Загалом нафтогазовий комплекс України має достатній ресурсний, матеріальний, кад� ровий, науково�технічний потенціали для виконання поставлених перед ним завдань*. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗВАРЮВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ТРАНСПОРТНИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ С.І. КУЧУК:ЯЦЕНКО, академік НАН України, Л.М. ЛОБАНОВ, академік НАН України Перспективи розвитку енергетики Украї� ни багато в чому визначаються станом нафто� і газотранспортної системи. Слід заз� начити, що в країні за історично короткий термін було створено унікальні за протяжні� стю і продуктивністю магістральні трубопро� води для транспортування природного газу, нафти і продуктів їхньої переробки. Газотранспортна система України, зокре� ма магістральні газопроводи і газопроводи відгалуження, має сумарну довжину 35 тис. км, а транспортування нафти здійснюється ма� гістральними трубопроводами завдовжки 4,6 тис. км. Однак майже половина з них екс� плуатується 25 років і більше. Значна части� на магістральних трубопроводів відпрацюва� ла свій розрахунковий ресурс. Тому актуаль� ною проблемою є оцінка технічного стану і залишкового ресурсу вітчизняних нафто� і газотранспортних систем. Інститут електрозварювання ім. Є.О. Па� тона НАН України виконує широке коло до� сліджень і розробок у галузі зварювання та діагностики магістральних нафто� і газопро� водів. Розвиток високопродуктивних систем трубопровідного транспорту, передусім під� вищення тиску продукту, що транспортуєть� ся, до 10 МПа і більше, необхідність забезпе� чення високої надійності їх експлуатації ак� туалізують питання виробництва труб нового покоління, з поліпшеними службовими харак� теристиками. Окрім підвищеної міцності і товщини стінки, до таких труб висуваються істотно жорсткіші вимоги щодо в’язкості ме� талу, його структурно�фазового стану, вмісту шкідливих домішок, забрудненості неметаліч� ними включеннями. Задовольнити ці вимоги можна шляхом підвищення якості використо� вуваного листового прокату. Наукові і техно� логічні розробки, їх упровадження у процес виготовлення трубних сталей на металургій� них заводах України значною мірою допомог� ли розв’язати це завдання. «Харцизький труб� ний завод» за участю ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України й інших організацій випустив дослідні
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2128
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-24T03:12:40Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Карп, І.М. 2008-09-10T16:44:06Z 2008-09-10T16:44:06Z 2006 Нафтогазовий комплекс України / І.М. Карп // Вісн. НАН України. — 2006. — N 2. — С. 32-41. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2128 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наукові доповіді Нафтогазовий комплекс України Article published earlier
spellingShingle	Нафтогазовий комплекс України Карп, І.М. Наукові доповіді
title	Нафтогазовий комплекс України
title_full	Нафтогазовий комплекс України
title_fullStr	Нафтогазовий комплекс України
title_full_unstemmed	Нафтогазовий комплекс України
title_short	Нафтогазовий комплекс України
title_sort	нафтогазовий комплекс україни
topic	Наукові доповіді
topic_facet	Наукові доповіді
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2128
work_keys_str_mv	AT karpím naftogazoviikompleksukraíni

Нафтогазовий комплекс України

Institution

Similar Items