Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри»
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1992 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212971 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» / В.Є. Снапковський // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 155–157. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860297637634244608 |
|---|---|
| author | Снапковський, В.Є. |
| author_facet | Снапковський, В.Є. |
| citation_txt | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» / В.Є. Снапковський // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 155–157. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T18:34:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
П О В Е РТ А Ю Ч И С Ь Д О М/ід ґу іч л л ііл г т ^ і ^
В. Є. Сналкогський (Мінськ)
Про статтю В. А. Гриневича
«Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.:
з історії однієї політичної гри»
З великим інтересом ознайомився з надрукованою в «Українському
історичному журналі» (№ 5, 1991) статтею В. А. Гриневича «Створен
ня Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри».
В ній автор висвітлює одну з «білих плям» у радянській історичній літе
ратурі — питання про надання зовнішньополітичних прав союзним рес
публікам у галузі оборони і зовнішніх зносин в 1944 р.
Дотепер радянські правознавці й історики у своїй масі оцінюють
значення конституційних змін в СРСР у лютому 1944 р. на підставі аао-
лотовських тлумачень, приймаючи на віру голослівні обіцянки й запев
нення сталінського керівництва на адресу союзних республік, що, як
показав час, залишилися нездійсненими. Стаття В. А. Гриневича дає
зовсіаа інше пояснення мотивів і причин конституційних перетворень
1944 р., характеризуючи їх як фікцію, політичний маневр сталінського
керівництва і викриваючи підгрунтя цієї політичної гри. Як історик, який
займається проблемою змін Конституції СРСР і конституцій союзних
республік у 1944 р., я поділяю оцінки й висновки цієї статті, хоча на
деяких з них подлітний певний наліт публіцистичності, що виправдано з
огляду на відсутність документів.
Хотів би поділитися історичними матеріалами і фактами, зібрани
ми й проаналізованими в процесі роботи над докторською дисерта
цією про зовнішньополітичну діяльність Білоруської РСР у середині
40-х — середині 5С-х років, а також висловити свої міркування щодо
питання розширення зовнішньополітичних повноважень союзних рес
публік в 1944.
Радянське керівництво з другої половини 1943 р. розпочало
практичну роботу, пов'язану з можливим виходом союзних республік
на міжнародну арену. НКЗС СРСР розгорнув підготовку до створення
республіканських наркоматів з закордонних справ. Це пояснювалося
тим, що перед СРСР у повоєнний період досить реальною ставала не
безпека опинитися на самоті або, у кращому випадку, мати кілька
союзників в особі сусідніх держав Європи і Азії як у Міжнародній
організації безпеки (ООН), так і на міжнародних форумах з проблем
післявоєнного мирного врегулювання. Така ситуація змусила Сталіна,
який був наркомом у справах національностей у першому радянсько
му уряді, та його найближче оточення «згадати» про федеративний
характер радянської держави і, зокрема, про те, що до створення
СРСР Україна, Білорусія і закавказькі республіки самостійно розвивали
свої відносини з іноземними державами.
Було вирішено, як відзначає автор оригінального дослідження
про зовнішньополітичну діяльність союзних республік професор Пен
сільванського університету (США) В. Аспатуріан, розширити зовнішньо
політичні повноваження союзних республік і добиватися легалізації їх
«множинного», або «сепаратного» представництва в міжнародних орга
нізаціях та асамблеях 1.
1 А з р а і її г і а п V. ТИе ІІпіоп гериЬІісз іп іііе З оуієі Оіріошасу.— Рагіз—Оепе-
\уз, 1960.— Р. 101.
Радянський уряд вперше зробив спробу добитися «множинного
представництва» союзних республік на міжнародній арені наприкінці
1943 р., зокрема в Комісії Об'єднаних Націй з воєнних злочинів, утво
реній в Лондоні 20 жовтня 1943 р.г для Української, Білоруської, Мол
давської, Литовської, Латвійської, Естонської та Карелс-Фінської рес
публік. При цьому Радянський уряд вказував на те, що ці республіки
«не менше суверенні, ніж британські домініони, і що їх воєнні жертви
дають їлл моральне право на представництво» 2.
Однак уряди США і Великобританії відхилили просьбу СРСР, мо
тивуючи це відсутністю у союзних республік статусу суб'єктів
міжнародного права. Відмова союзників стала причиною того, що
Радянський Союз вирішив не вступати до Комісії Об'єднаних Націй з
воєнних злочинів. У наступному, аж до 1947 р. радянський уряд не об
лишав спроб добитися включення 7 радянських республік до складу
цієї комісії, однак вони були марні 3.
Відмова США і Великобританії визнати індивідуальне членство
союзних республік, які не мали конституційних повноважень для ве
дення зовнішньополітичних справ, в Комісії з воєнних злочинів, очевид
но, спонукала радянське керівництво повернути республікам зовніш
ньополітичні права, які вони добровільно делегували Союзу РСР у
1922 р.
Я поділяю думку В. А. Гриневича про те, що у проведенні пленуму
ЦК ВКП(б) і сесії Верховної Ради СРСР у січні — лютому 1944 р. неспо
діваними були і час, обраний для державних перетворень,— розпал
війни, і швидкість їх проведення — без усяких підготовчих кампаній і
офіційних заяв, і садла форма перетворень — децентралізація головних
наркоматів країни. Несподіваним і загадковим було й те, що радян
ські органи масової інформації, обмежившись переказом доповіді
В. М. Молотова на сесії Верховної Ради СРСР, не поверталися до цієї
теми до квітня 1945 р,, коли розгорнулася робота по підготовці кон
ференції Об'єднаних Націй в Сан-Франціско і включенню до числа
перших членів ООН УРСР та БРСР. Не було й офіційних повідомлень і
коментарів у зз'язку з конституційними змінами.
Це не могло не викликати гострого інтересу, різних відгуків і здо
гадок іноземних політичних діячів і спостерігачів. Першим із зарубіж
них видань на рішення січневого пленуму ЦК ВКП(б) відгукнулася газе
та «Нью-Йорк тайме», яка 3 січня 1944 р. надрукувала редакційну
статтю під характерною назвою «Радянська «автономія» бентежить
союзників. План збільшення повноважень республік спрямований на
забезпечення контролю за столом мирних переговорів». Газета писа
ла, що рішення пленуму і намір розглянути питання про розширення
«автономії» союзних республік у радянському парламенті вик
ликали в дипломатичних колах Вашингтона і Лондона «певний пере
ляк», оскільки вони вбачали у цьодлу прагнення посилити голос СРСР
на повоєнних міжнародних форумах4. Своїм глибоким коментарем
«Нью-Йорк тайме» угадала смисл рішень ВР СРСР і багато в чому зу
мовила тон наступних коментарів преси США і Англії з цього питання.
Посол США в СРСР А. Гарріман згадував згодом, що спочатку
деякі дипломати і журналісти у Москві пояснювали конституційні змі
ни в СРСР як свідчення підступного плану розсунути кордони країни
шляхом перетворення Польщі у радянську республіку з її власними
міністерствами закордонних справ і оборони. Однак реакція американ
ського посла була більш виваженою і відповідною дійсності. На своїй
черговій прес-конференції для американських журналістів 4 лютого
2 Рояш аг Рогеідп Роїісу Ргерагаїіоп. 1939—1945. II. 5. Оерагіатепі оі 51аіе.—
\УазЬ., 1949.— Р. 318.
3 Нізіогу оі іЬе Ііпііегі N311005 \Уаг Сгігпез Сошшіззіоп апсі ІЬе Оеуеіортепі
оі ІЬе Ьа\уз оі АУаг.— Ьопсіоп, 1948.— Р. 158—159.
4 ТЬе №\у Логк Тішез.— 1944.— ЗО Лапиагу.
156 І83ІЇ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 1
Повертаючись до надрукованого
1944 р. Гарріман припустив, що росіяни, можливо, прагнуть мати біль
ше голосів в Об'єднаних Націях і на міжнародних конференціях5.
Цю ж думку посол висловив і в телеграмі державному секретарю
США К. Хеллу 6 лютого 1944 р.6
Обговорюючи практичні наслідки надання зовнішньополітичних
повноважень союзним респубілкам, більшість західних спостерігачів,
у тому числі й відомі американські журналісти Д. Рестон і У. Ліппман,
дійшли висновку, що навіть якщо усі 16 республік одержать право са
мостійно брати участь у створюваній міжнародній організації і на між
народній мирній конференції, то це не матиме принципово важливого
значення, оскільки найважливіші рішення будуть прийматися на під
ставі одностайності великих держав 7. Це якоюсь мірою заспокоїло
стурбовану громадськість Заходу.
Преса союзників активно обговорювала можливість встановлення
дипломатичних відносин з окремими радянськими республіками, про
що свідчило повідомлення в газеті «Нью-Йорк геральд трибюн» від
9 лютого 1944 р. У ньому з посиланням на авторитетні джерела вка
зувалося, що Україна та Білорусія невдовзі запропонують Великобри
танії, США й Канаді обмінятися з ними дипломатичними представника
ми, що зумовлено насамперед необхідністю подання допомоги цим
республікам 8. Однак, як справедливо зазначається у статті В. А. Грине-
вича, практичне розв'язання питань про встановлення дипвідносин
союзних республік з іноземними державами не входило до планів
сталінського керівництва.
Наведені висловлювання зарубіжної преси свідчать про те, що
конституційні зміни в СРСР викликали у союзників настороженість і
стурбованість. Вони губилися в здогадках, оскільки прийняті в Москві
рішення породжували масу запитань. З точки зору здорового глузду
важко було зрозуміти, для чого у розпал війни, коли країна ще не
була визволена від ворожої окупації, її керівництво несподівано вирі
шило розділити свої збройні сили на 16 національних військових фор
мувань. Або чим могло бути виправдане у воєнний час надання рес
публікам права встановлювати дипломатичні відносини з іншими
державами?
Однак дипломати і преса США й Великобританії змогли
вірно зрозуміти смисл і мету задуманих радянським керів
ництвом новацій, спрямованих на забезпечення інтересів СРСР
у зв'язку із створенням ООН і проведенням післявоєнної мирної
конференції. Це підтвердили й наступні події, насамперед конферен
ція представників СРСР, США, Великобританії в Думбартон-Оксі в
серпні — вересні 1944 р., на якій радянська делегація порушила питан
ня про включення всіх 16 республік до числа перших членів нової між
народної організації. Отже, головною причиною надання зовнішньо
політичних повноважень союзним республікам було прагнення СРСР
створити юридичну базу для їх допуску в ООН і на повоєнну мирну
конференцію, а також використати республіки в урегулюванні прикор
донних проблем з сусідніми країнами.
Одержано 05.09,91
5 Н а г г і ш а п А., АЬеІ Е. Зресіаі Епуоу іо СЬигсЬіІІ апсІ Зіаііп. 1941 —
1946.— N. X, 1975.— Р. 303.
6 Рогеі£п Реіаііопз оГ іЬе ІІпіієсІ Зіаіез.— 1944.— Еигоре.— Уоі. 4.— ШазЬ.,
1966.— Р. 811.
7 ТЬе №\\г Логк Негаїсі ТгіЬипе. 1944.— 3 РеЬг.; ТЬе Иечу Логк Тітез.— 1944.—
6 РеЬг.
8 ТЬе Ке\\* Логк НегаМ ТгіЬипе.— 1944.— 9 РеЬг.
. ІЗЗИ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, Л£ 1 157
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-212971 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T18:34:37Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Снапковський, В.Є. 2026-02-15T08:48:40Z 1992 Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» / В.Є. Снапковський // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 155–157. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212971 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повертаючись до надрукованого Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» О статье В. А. Гриневича «Создание Наркомата обороны УССР в 1944 г.: из истории одной политической игры» Article published earlier |
| spellingShingle | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» Снапковський, В.Є. Повертаючись до надрукованого |
| title | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| title_alt | О статье В. А. Гриневича «Создание Наркомата обороны УССР в 1944 г.: из истории одной политической игры» |
| title_full | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| title_fullStr | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| title_full_unstemmed | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| title_short | Про статтю В. А. Гриневича «Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| title_sort | про статтю в. а. гриневича «утворення наркомату оборони урср у 1944 р.: з історії однієї політичної гри» |
| topic | Повертаючись до надрукованого |
| topic_facet | Повертаючись до надрукованого |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212971 |
| work_keys_str_mv | AT snapkovsʹkiivê prostattûvagrinevičautvorennânarkomatuoboroniursru1944rzístorííodníêípolítičnoígri AT snapkovsʹkiivê ostatʹevagrinevičasozdanienarkomataoboronyussrv1944gizistoriiodnoipolitičeskoiigry |