Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.)
Робиться спроба визначити деякі моменти в позиції Християна Георгійовича Раковського під час розв'язання питання про конституційне оформлення СРСР. Делается попытка определить некоторые моменты в позиции Христиана Георгиевича Раковского во время решения вопроса о конституционном оформлении СССР...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1992 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212976 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) / Л.П. Салига // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 115–124. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860297665965719552 |
|---|---|
| author | Салига, Л.П. |
| author_facet | Салига, Л.П. |
| citation_txt | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) / Л.П. Салига // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 115–124. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Робиться спроба визначити деякі моменти в позиції Християна Георгійовича Раковського під час розв'язання питання про конституційне оформлення СРСР.
Делается попытка определить некоторые моменты в позиции Христиана Георгиевича Раковского во время решения вопроса о конституционном оформлении СССР.
|
| first_indexed | 2026-03-21T18:35:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
ТРИБУНА МОЛОДОГО АВТОРА
Л. П. Салига (Сімферополь)
Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав
України під час конституційного оформлення СРСР
(травень — липень 1923 р.)
Робиться спроба визначити деякі моменти в позиції Християна Георгійовича Раков
ського під час розв'язання питання про конституційне оформлення СРСР.
Останнім часом з'явився ряд цікавих публікацій про голову Раднаркому
України (1919— 1923 рр.) X. Г. Раковського. В 1989 р. В. Ю. Мельничен-
ко в кількох статтях поставив питання: «Чи був Християн Георгійович
Раковський конфедералістом?» Спираючись на нові архівні матеріали,
автор зробив спробу розкрити політичне підгрунтя звинувачення його
в цьому «гріху» Проте питання, чи міг Раковський бути конфедера
лістом у пошуках діалектичного зв'язку між партійним унітаризмом,
декларативним федералізмом і фактичною автономізацією в тодішній
конкретно-історичній ситуації, залишилося відкритим. Факти свідчать
про те, що Раковський не був прихильником конфедерації радянських
республік, але й не був прихильником перемігшої більшості на чолі
із Сталіним. За що ж він боровся?
Автор даної розвідки робить спробу визначити деякі моменти в
позиції Християна Георгійовича під час розв'язання питання про кон
ституційне оформлення СРСР. Саме тоді, у період травня — липня
1923 р. він проявив мужність та наполегливість у боротьбі за союз
рівноправних і суверенних республік.
Після XII з'їзду РКП(б) X. Г. Раковський ніби звітує перед громад
ськістю України про участь республіканської партійної делегації в дис
кусіях з національного питання. Він пише замітки «Національне питання
на XII з'їзді партії», оскільки його виступи на пленарних засіданнях
форуму випадково не потрапили в «Коммунист» — орган ЦК КП (б)У1 2.
В них Християн Георгійович показав правильне розуміння конкретної
історичної обстановки. Він, зокрема, зазначав: «Ніде прихований пов
сякденний вплив відомчої психології на партійну не проявляється так
сильно, як у національному питанні». У зв'язку з цим Раковський попе
реджав: «Якщо при утворенні Радянського Союзу пройде лінія бюро
кратичної централізації — вся робота з'їзду партії для зміни психології
партії щодо національного питання піде нанівець»3.
Перед головою Раднаркому України стояло складне завдання на
ділі в проекті союзної Конституції забезпечити гарантії проголошеної
правової, чисто формальної рівноправності незалежних республік.
На засіданні політбюро ЦК КП(б)У від 4 травня 1923 р. було вирі
шено створити комісію у складі X. Г. Раковського, М. В. Фрунзе, В. П.
Затонського й Е. Й. Квірінга для практичного втілення в життя рішень
1 М е л ь н н ч с н к о В. 10. X. Г. Раковський і державні відносини Радянської
України з Радянською Росією (1919—1920 рр.) // Укр. іст. журн.— 1989.— № 3;
М е л ь н и ч е н к о В. Ю. Чи був Раковський конфедералістом? // Літ. Україна.—
1989.— 23 берез.; М е л ь н н ч с н к о В. Е. Бьіл ли X. Г. Раковский конфедерали*
стом? // Вопр. истории КПСС— 1989.— № 7.
2 Вони так і не були опубліковані. Автору даної замітки вдалося розшукати
з архіві їх машинописний рукопис. Див.: ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 462,
арк. 94— 105.
3 Там же, арк. 101.
/55А’ 0130 -5247. Укр. іст. жури., 1992, № 1 8 115
Трибуна молодого автора
XII з'їзду РКП(б) з національного питання 4. А днем раніше Раковський
головував на об'єднаному засіданні комісії Раднаркому по вироблен
ню проекту Конституції СРСР. Він же виступив на ньому з доповіддю
«Про Конституцію СРСР, взаємовідносини між наркоматами УСРР та
СРСР і формування бюджету». На цьому засіданні було визначено но
вий етап у розробці проблем національно-державного будівництва.
В резолюції на доповідь Християна Георгійовича зазначалося: «Визна
ти за необхідність переглянути всі раніше вироблені рішення, виходячи
з тез, прийнятих Всеукраїнською партійною конференцією та XII Все
російським партійним з'їздом» 5. Комісія під головуванням X. Г. Раков-
ського протягом чотирьох днів, тобто не пізніше 7 травня, мала
виробити на основі названих вище тез практичні директиви про права
незалежних республік. Більше того, вона повинна була виробити ди
рективи не лише щодо загальних конституційних положень, а й по
кожній групі комісаріатів 6. Це свідчило про те, що Християн Георгійо
вич був у курсі всієї підготовчої роботи з питань вироблення проекту
конституційного оформлення СРСР. 11 травня 1923 р. на засіданні
політбюро ЦК КП(б)У був затверджений протокол комісій Раднаркому
по союзному законодавству з рядом змін, спрямованих на розширен
ня і зміцнення прав України як незалежної республіки7. Тут же Раков-
ському було доручено розробити й винести на засідання політбюро
загальну директиву з питання про права окремих республік щодо різ
них трестів і об'єднань як державного, так і приватного порядку.
Отже, національно-державне будівництво повинно було рахуватися з
реаліями нової економічної політики. Того ж дня Християн Георгійович
виніс це питання на закриту частину засідання Раднаркому, де дійшли
висновку про необхідність врахування інтересів національних респуб
лік при виробленні положень про взаємовідносини союзних органів з
республіканськими 8.
Незважаючи на завантаженість, Раковський написав передмову до
книги «Національне питання й Радянська влс?да», яку видавав Народ
ний комісаріат закордонних справ України9. В ній, зокрема, він пові
домляв, що частина членів комісії працює над переглядом усіх основ
них положень союзного договору, прийнятих І з'їздом Рад СРСР. Хрис
тиян Георгійович не втрачав надії на конструктивність палати національ
ностей (Ради Національностей), підкреслюючи, що «вона повинна бути
контролюючим моментом щодо першої Палати (Ради Союзу)» 10 11.
Протягом травня Раковський на чотирьох засіданнях політбюро
ЦК КП(б)У порушував питання, що прямо чи посередньо були пов'я
зані з проблемами національно-державного будівництва11. 19 травня
на об'єднаному засіданні комісій Раднаркому України по виробленню
Конституції СРСР був прийнятий український варіант договору про ут
ворення Союзу РСР 12. Його ж під назвою «Проект Конституції СРСР»
розглянули на об'єднаному засіданні члени Президії ВУЦВК і РНК
УСРР 23 травня. Основні пункти проекту були розглянуті, а ті, що за
лишилися нерозґлянутими, доручалося членам союзної Конституційної
комісії захищати в Москві на їх розсуд.
Раковський не приховував своїх поглядів з питань національно-
державного будівництва. Він вважав, що воно має йти по шляху утво
рення пролетарської держави, сутність якої — взаємодопомога, взає
4 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 0. спр. 40, арк. 47.
5 ЦДАЖР України, ф. 2, он. 2, спр. 553, арк. 10.
6 Там же.
7 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 6, спр. 4, арк. 50—51;
ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 970, арк. 2—3.
8 ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 942, арк. 29.
9 Там же, спр. 462, арк. 238, 287.
10 Там же, арк. 263.
11 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 6, спр. 40, арк. 47, 48, 51, 58.
12 ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 970, арк. 5.
9. /55Л 7 0130—5247. Укр. іст. жирн., 1992, № 1116
і риоуна молооого автора
моповага, взаємопідтримка суб'єктів федерації при взаємопроникнен
ні державних органів однієї республіки в іншу, при паралельному роз
витку державних органів кожної радянської республіки з врахуванням
її каціональної специфіки. Ці думки Християн Георгійович виклав у те
зах з національного питання, що були прийняті за основу пленумом
ЦК КП(б)У ще у лютому 1922 р.13 Через рік, у березні 1923 р., прагну
чи систематизувати, узагальнити і теоретично обгрунтувати свої пог
ляди на проблеми національно-державного будівництва, він написав
брошуру «Союз Соціалістичних Радянських Республік. Новий етап у ра
дянському союзному будівництві», машинописний рукопис якої зберіга
ється в архіві 14 * * * * *. У ній підкреслюється, що утвореная «федерації не
може бути результатом одного розчерку пера, а є наслідком більш
чи менш тривалого процесу зживання партикуляризму різних демо
кратичних і національних забобонів, результатом взаємного ознайом
лення та пристосування» 15 г/.
Практично Раковський вважав, що необхідно насамперед вирішити
три питання: 1) які галузі політичного, господарського й адміністра
тивного життя радянських республік об'єднати в союзі? Питання про
п'ять злитих наркоматів * і уповноважених у них від союзних респуб
лік було чітко зафіксоване у Договорі про утворення СРСР; 2) як роз
межувати компетенції союзного уряду і окремих урядів у керівництві
союзними органами? Й тут, здавалося, ясно: директивні наркомати * *
існують і в Союзі й у республіках. Союз дає загальні плани й директи
ви, а оперативні розпорядження надходять від республіканських нар
коматів. А самостійні комісаріати * * * знаходяться при республіканських
Раднаркомах; 3) найважливіше питання: яким чином забезпечити ре
альну участь окремих республік у союзному уряді?
Гарантією реального захисту інтересів окремих республік X. Г. Ра
ковський вважав: а) утворення двох палат: Союзу і Національностей*
Він зазначав: «Органи керівництва центральної влади Союзу повинні
бути побудовані на засадах, які б гарантували правильність відобра
ження й обслуговування як загальних, так і особливих професійних
нужд та потреб народів федерації» 18-19; б) виключення сумісництва.
Християн Георгійович підкреслював: «Слід усунути сумісництво між
станом народного комісара Союзу й народного комісара республіки,
на території якої знаходяться центральні союзні органи» 20; в) право
введення зацікавлених республік через своїх представників у колегії
злитих наркоматів і в їх представництва за кордоном; г) господарська
автономія, повноправність у культурних та адміністративних питаннях.
З цього приводу X. Г. Раковський зазначав: «Треба надати республі
кам — членам Союзу досить широкі фінансові, й зокрема, бюджетні
права, які б забезпечували можливість прояву їх власної державно-
адміністративної, культурної, господарської ініціативи»21.
Таким чином, голова Раднаркому України дотримувався певно»
продуманої концепції формування федеративних зв'язків між союзни
ми республіками. Розглянемо, як же він її відстоював.
13 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 1, спр. 87, арк. 8.
14 Р а к о в с к и й X. Г. Союз Социалистических Советских Республик: Новий
зтап в советском союзном строительстве.— X., 1923; ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2,
спр. 462, арк. 16—42.
15-17 Р а к о в с к и й X. Г. Указ. соч.— С. 17.
* Народні комісаріати: закордонних справ, зовнішньої торгівлі, військових і
морських справ, шляхів сполучення, пошти й телеграфу. Злиті наркомати пізніше
почали називатися загальносоюзними.
** Маються на увазі народні комісаріати: фінансів, продовольства, народного
господарства, праці, робітничо-селянської інспекції.
*** Йдеться про народні комісаріати земельних справ, внутрішніх справ, юстиції,
освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення.
18-19 Коммунист.— 1923.— 28 марта.
20 Там же.
21 Там же.
755/У 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, М / 117
Трибуна молодого автора
9— 12 червня 1923 р. у Москві відбулася четверта нарада ЦК
РКП(б) з відповідальними працівниками національних республік і об
ластей, на якій обговорювалися практичні заходи по реалізації рішень
XII з'їзду партії з національного питання. В українському проекті Кон
ституції СРСР Сталіна та його прихильників особливо хвилювали три
моменти.
1. У проекті українців говориться, підкреслював Сталін, що такі-то
республіки «утворюють союз соціалістичних республік», а в проекті
Договору про утворення СРСР (грудень 1922 р.) мова йде про те, що
такі-то республіки «об'єднуються в одну союзну державу». Сталіну це
дуже не подобалося. Розглянемо його звинувачення по суті. Якби у
момент об'єднання суб'єкти федерації мали міцний досвід функціону
вання самостійної законодавчої й виконавчої влади, сильний держ
апарат з мінімумом бюрократичних перекручень, то, можливо, це
була б федерація американського типу, з конституції якої слова «одна
союзна держава», на думку Раковського, були запозичені членами
радянської комісії по розробці проекту Конституції СРСР22. Однак у
даній конкретно-історичній ситуації справа стояла зовсім інакше.
«Якби я розповів вам історію боротьби, яку доводиться республікам
вести з нашим центральним апаратом, це була б історія боротьби за їх
існування, що ми переживаємо на окраїнах»,— так характеризував її
Раковський. Мова йшла про федерацію договірну по формі, а по суті
про унітарне державно-апаратне всевладдя, для якого централізація
керівництва, розпорядження — зручності відомчої бюрократич
ної психології. Про неї Раковський попереджав на XII з'їзді РКП(б):
«Звичайно незручно керувати двадцятьма республіками, а от якби це
все було одне, якби, натиснувши на одну кнопку, можна було керува
ти всією країною — це було зручно» 23. Враховуючи це, як і те, що в
партійній директиві від 6 жовтня 1922 р. «Про взаємовідносини
РСФРР з незалежними радянськими соціалістичними республіками»24,
яка лягла в основу Договору про утворення СРСР, слів «одна союзна
держава» — немає, можна стверджувати, що український проект Кон
ституції Союзу РСР уже у вступній своїй частині проголошував суверен
ні права окремих республік, які входили до складу Сою зу25.
2. X. Г. Раковський звинувачувався у тому, що у відповідному
пункті проекту Конституції СРСР українці вилучили слова про Президію
як «носія верховної влади в період між сесіями» і розділили владу
між президіями двох палат, тобто, на думку Сталіна, звели союзну
владу до фікції.
Чим же керувалися представники УСРР у даному випадку? По-
перше, директивою об'єднаного засідання Президії ВУЦВК та РНК
України від 23 травня 1923 р. В ній зазначалося, що кожна з двох
палат має самостійну Президію й уряд формується обома палатами 26.
По-друге, це була остання спроба Раковського врятувати реальну вагу
і значення Ради Національностей (друга палата). Дана поправка гаран
тувала конкретну в/їаду останньої для захисту інтересів окремих рес
публік. Вона давала можливість хоча частково, але відійти від одно
стайності, що йшла від центру, до різноманітності форм керівництва у
республіках з врахуванням національних особливостей кожного суб'єк
та федерації. Ця пропозиція була продумана і з точки зору досвіду
юридичної практики, тобто сфери виконавчої влади. X. Г. Раковський
підкреслював: «Дві президії повинні діяти спільно, збираючись разом,
22 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 1, спр. 112, арк. 113.
23 Двенадцатьій сьезд РКП(б). 17—25 апреля 1923 года. Стенографический от-
чет.-М ., 1968.— С. 580.
24 Образование Союза Советских Социалистических Республик: Сб. докумен
т о в і М., 1972.— С. 302.
25 ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 970, арк. 5, 7.
26 Там же, ф. 1, оп. 2, спр. 927, арк. 31.
/ 5 5 ^ 0130-5247. Укр. іст. ж у р н 1992, Л« 1118
оскільки адміністративні акти можуть виходити лише від одного орга
ну» 27. З політичної точки зору, на нашу думку, ця пропозиція заслуго
вувала уваги, якщо мова йшла про утворення такої соціалістичної фе
дерації, як її розумів В. І. Ленін. Він зазначав: «...Ні до чого так не
чутливі «скривджені» націонали, як до почуття рівності і до порушен
ня цієї рівності» 28. Таким чином, у даному пункті українського проек
ту Конституції СРСР мова йшла про створення працюючого, а не фік
суючого органу вищої державної влади в країні.
3. В українському проекті народні комісаріати закордонних справ
(НКЗС) та зовнішньої торгівлі (НКЗТ) не зливаються з такими ж у
РСФРР, а з розряду злитих переводяться в розряд директивних.
Що ж спонукало представників України до такої поправки? Ще на за
сіданні політбюро 23 березня 1923 р. Раковський поставив питання про
перенесення союзного НКЗС з категорії злитих наркоматів у катего
рію директивних і передав проект листа з цього питання членам по
літбюро для ознайомлення. Даний документ політбюро ЦК КП(б)У
затвердило 26 березня 1923 р.29 А 12 квітня комуністи України знову
повернулися до цього питання. Вони розглянули відповідь Сталіна на
їх постанову від 26 березня і на листа Раковського. Аргументи Сталі
на, очевидно, були непереконливими, оскільки члени політбюро поста
новили: «Доручити тт. Раковському, Петровському, Фрунзе, Чубарю
внести... питання про НКЗС Союзу в політбюро ЦК РКП(б)» 30~31.
Справа в тому, що український радянський уряд в 1921— 1922 рр.
провів успішні переговори і заключне ряд договорів з прибалтійськи
ми країнами, торговельні угоди з Австрією, Італією, Чехословаччиною.
Раковський одержав повноваження від ВУЦВК для участі у конферен
ції в Генуї як представник УСРР у загальнофедеративній делегації32.
Договір уряду України з Німеччиною від 23 квітня 1921 р. свідчив
про визнання УСРР великою європейською державою. Заступник голо
ви Раднаркому України М. В. Фрунзе після місії в Туреччину та укла
дення договору про дружбу і братерство з цією країною у 1922 р. з
почуттям гордості говорив: «До нашого відвідування в Туреччині про
Україну знали надто мало, але зараз я заявляю, що українське ім'я
користується там надзвичайною популярністю»33.
Завдяки виступам делегатів від ЦК Допголу (Допомоги голоду
ючим) України, делегати конгресу Міжнародної робітничої допомоги
голодуючим (Берлін, липень 1922 р.) одержали дані про масштаби го
лоду в УСРР. До цього вони знали лише про голод на Поволжі 34.
Вся ця зовнішньополітична діяльність проводилася згідно з дого
вором між РСФРР і УСРР від 28 грудня 1920 р., за яким серед злитих
комісаріатів не було НКЗС. Але зовнішньополітичне відомство Украї
ни завжди підпорядковувалося директивам НКЗС РСФРР, відстоюючи
разом з тим міжнародний авторитет УСРР. Що стосується зовнішньо
торговельного відомства республіки, то ще в січні 1922 р. на засідан
ні РНК України мова йшла про принципи зовнішньої торгівлі та конце
сійну політику, про надання окремим республікам можливості широ
ко використовувати місцеві господарські ресурси для найкращого за
доволення власних потреб 35. Скільки разів доводилося X. Раковському
використовувати особисті зв'язки, щоб пробити бюрократичну стіну
і допомогти торговим представникам України! Й тут дворічний досвід
27 Четвертое совещание ЦК РКП(б) с ответственньїми работниками националь-
ньіх республик и областей в Москво 9— 12 июня 1923 г . : Стенографический отчет.—
М., 1923.— С. 89.
28 Л с н 1 н В. І. Повне зібр. творів.— Т. 45.— С. 360.
29 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 6, спр. 40, арк. 37.
зо-зі т ам же> арК 4 5
32 ЦДАЖР України, ф. 1 оп. 2, спр. 553, арк. 6.
33 Там же, ф. 2, оп. 2, спр. 373, арк. 190.
34 Там же, спр. 464, арк. 80.
35 Там же, спр. 373, арк. 137.
0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, № / 119
Трибуна молодого автора
показав, що краще мати самостійне представництво, кероване дирек
тивами союзного НКЗТ, бо ніякий уповноважений не виявить насущних
потреб УСРР у закордонних товарах і торгових справах у загальному
імпортно-експортному плані.
Таким чином, представники України нічого не порушували, вносячи
в проект Конституції СРСР дану поправку. Вони виходили з конкрет
ного досвіду й з ленінської пропозиції про те, щоб питання про дирек
тивні чи злиті комісаріати вирішувалося за погодженням з ВЦВК союз
них республік36. Й тут X. Раковський боровся за федерацію як сукуп
ність відносин суб'єктів рівноправного союзу. Водночас, він ніколи не
забував про партійну домовленість не укладати договорів із закор
донними державами без санкції ЦК РКП(б)37. У цьому розумінні він
не міг бути конфедералістом. X. Раковський міг слідом за грузинським
комуністом Р. Й. Махарадзе повторити: «Адже у нас одна партія, один
центральний орган, який у кінцевому рахунку визначає для всіх рес
публік, навіть для всіх малюсіньких, все рішуче і загальні директиви,
аж до призначення відповідальних керівників у тих чи інших респуб
ліках— це все виходить від одного органу, тому говорити за цих умов
про самостійність, про незалежність — це вищою мірою незрозуміле
саме по собі положення» 38. Раковський про це знав і з гіркотою гово
рив: «Тут дискусія йде не про різне розуміння держави, цього нема
і не може бути, а дискусія йде про різний зміст нашого союзу». Далі
він розкрив свою думку: «...Ми, українці, не менше комуністи, ніж
Сталін. Коли він у це поняття (соціалістична держава — Л. С.) хоче
внести більш централістське розуміння, ми з цього приводу будемо спе
речатися» 39.
Й дискусії ці були небезпредметними. Автору цих рядків удалося
розшукати в архіві цікавий документ, секретну свого часу «Довідку
до п. 7 питань, що підлягали висвітленню на нараді відповідальних
працівників з національних областей і республік 7 червня в Москві
(взаємовідносини з центральними установами в Москві та конфлікти
на цій основі)» 40.
У цій довідці вперше робилася спроба врахувати взаємовідносини
між центральними установами РСФРР і незалежною Україною й вия
вити конкретно за матеріалами самої республіки ті негативні явища,
що на цій основі розвивалися, маючи своїм джерелом «надто центра
лізаторські тенденції центральних органів і установ». У довідці наво
дяться три групи конкретних прикладів, які ілюструють найголовніші з
цих негативних тенденцій: порушення, зокрема, Конституції УСРР і
втручання в компетенцію вищих органів окремих республік з боку
центральних органів РСФРР; постанови й розпорядження централь
них органів РФСРР у галузі економічного будівництва, які ведуть, з
одного боку, до дезорганізації економічної діяльності, а з другого,—
до зриву господарської ініціативи центральних органів УСРР; фінансо
ві взаємовідносини («найбільш відчутним для України є неврегулю-
вання взаємовідносин з РСФРР у питанні про долю її участі в загаль
носоюзному бюджеті»). Довідка складена компетентно, із знанням
існуючого законодавства. Перші дві групи прикладів навів X. Раков
ський. Ось чому на засіданнях розширеної конституційної комісії в
червні 1923 р. він продовжував наполегливо добиватися реальних прав
для окремих республік та гарантій їх здійснення. Так, на засіданні 9
травня, де обговорювався перший розділ проекту Конституції, жодна
з поправок X. Раковського не пройшла. Він виступив разом з
М. Скрипником з пропозицією вилучити з відповідного пункту Консти
36 Л с н і и В. І. Повне зібр. творів.— Т. 45 — С. 202.
37 Л е н і н В. І. Там же.— Т. 53.— С. 214.
38 Двенадцатьій сьезд РКП(б)... — С. 516.
39 Четвертое совещание ЦК РКП...— С. 233.
40 ЦДАЖР України, ф. З, оп. 1, спр. 169, арк. 109—114.
/5 5 М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 1120
і р и и ун и молиииси и а іи у и
туції слова «єдиний» там, де мова йшла про затвердження єдиного
державного бюджету. Раковський вважав, що без певної автономії у
питаннях бюджету ні про яку ініціативу, тим більше про самостійність
не може бути й мови. Крім того, він, М. Скрипник і Б. Мдівані залиши
лися при своїй думці — вилучити слово «землевпорядкування» з вик
лючного відання Союзу РСР. Мова йшла про «встановлення загальних
засад землевпорядкування і землекористування»41. Звичайно, «земле
користування» стосується основ власності на землю, тому має бути в
розпорядженні центру, а «землевпорядкування» — це та сама ініціа
тива знизу, яка одна може своєчасно й зі знанням справи врахувати
національно-територіальні особливості окремих республік. Раковський
категорично також виступив проти віднесення у відання Союзу «вста
новлення загальних засад» в галузях, які стосувалися діяльності само
стійних комісаріатів, а саме: праці, освіти, охорони здоров'я. У про
тивному разі вони автоматично ставали б директивними, а їх самостій
ність — фікцією.
На наступному засіданні комісії, 13 червня, Раковський боровся за
реальну долю України в загальносоюзному бюджеті у відповідності з
її економічним потенціалом і демографічними проблемами. Це було
важливе питання, від розв'язання якого залежало — чи буде федера
ція союзом рівноправних республік в дійсності чи на словах. Мова
йшла про економічну базу суверенності. Тому при голосуванні пункту
про загальносоюзний бюджет Раковський заявив: «Суверенні права
Союзу забезпечені й передбачені пунктом українського проекту, який
говорить, що союзний ЦВК має право відмінити податкові постанови
союзних республік, якщо вони явно суперечать загальносоюзним інте
ресам. Порядок же проходження кошторису окремих республік та їх
входження в загальносоюзний кошторис зовсім нез'ясований, а тому я
відмовляюся голосувати за цей пункт»42. До нього приєднався
Б. Г. Мдівані, утримався від голосування М. М. Скрипник. Й як тут не
згадати слова В. І. Леніна, суть яких Раковський відчував щодня на
практиці: «Немає сумніву, що під приводом єдності залізничної служ
би, під приводом єдності фіскальної і т. п. у нас, при сучасному нашо
му апараті, проникатиме безліч зловживань істинно руського харак
теру» 43.
Наступною поправкою X. Раковського була така: «Союзний ЦВК
установлює перелік відрахувань від загальносоюзних фондів, податків
і надходжень, що йдуть на забезпечення потреб окремих республік.
За останніми визнається право встановлювати свої республіканські
податки, прибутки й збори, які не суперечать основам і системі, прий
нятих союзним ЦВКом» 44. Прийняття цієї поправки захистило б окремі
республіки від можливих фінансових зловживань на фоні непередба
ченої загальносоюзної бюджетної політики, спрямованої на підпоряд
кування будь-якої ініціативи республік, зв'язаної з фінансами, центру.
Але й вона була відхилена. Таким чином, виступи Християна Георгійо
вича, його теоретичні розробки показують, що він боровся проти ста
лінського розуміння федерації радянських республік як унітарної цент
ралізованої держави. Як справжній інтелігент, він не звів цю боротьбу
до особистих стосунків. Хоча саме в той період (літо 1923 р.) він зрозу
мів суть методу, що був використаний апаратом України, Грузії, а піз
ніше й в інших республіках. Скажемо про нього словами казахських
комуністів, які поділилися в 1927 р. своїми думками з Л. Троцьким.
Вони зазначали: «Націонали киплять. Серед націоналів — угруповання.
Ці угруповання підтримуються і навіть культивуються направленими з
центру керівниками. Яка мета? По-перше, щоб зміцнити своє пануван
41 Там же, ф. 2, оп. 2, спр. 553, арк. 99.
42 Там же, арк. 69.
43 Л е н і н В. І. Повне зібр. творів.— Т. 45.— С. 361.
44 ЦДАЖР України, ф. 2, оп. 2, спр. 553, арк. 70.
І55ІЇ 0130—5247. Укр. іст. жцрн., 1992, М ; 121
ня, по-друге, щоб внутрішніми незгодами відвернути увагу від питань,
пов'язаних з політикою центру» 45.
Україна відчула на собі дію цього методу набагато раніше.
В червні 1923 р. Раковський з притаманною йому відвертістю заявив:
«В історію партії та нашого конституційного будівництва слід внести
таке подання, що ось тут борються федералісти, конфедералісти і що
тов. Раковський наївних українських членів ЦК увів в оману» 46.
Все це породжувало нездорову психологічну атмосферу, в тому
числі й серед українських комуністів. Якщо в резолюції на звіт ЦК
КП(б)У VII Всеукраїнській партконференції (квітень 1923 р.) зазнача
лося, що ЦК одноголосно підтвердив основну лінію на об'єднання47,
то на червневому пленумі ЦК КП(б)У того ж року картина була іншою.
Порівняємо наведені вище слова Раковського з тією оцінкою, яка
давалася даному пленуму в дослідницькій літературі. «Пленум ЦК
КП(б)У повністю стояв на ленінських позиціях, рішуче відкинув конфе-
дералістські пропозиції Раковського, а також засудив великодержавно-
централістські тенденції, що проявлялися в окремих питаннях»48. Пе
редбачення X. Раковського здійснилися.
То що ж усе-таки відбулося на пленумі ЦК КП(б)У 20— 22 червня
1923 р.? На порядку денноллу національне питання розглядалося тре
тім пунктом. Раковський доповідав про роботу комісії пленуму по на
ціональному питанню; М. Фрунзе — про роботу наради націоналів;
М. Скрипник — про роботу комісії ЦВК Союзу по виробленню союз
ної Конституції49. Судячи по стенограмі виступів, важко сказати, що
Раковського піддали гострій критиці. Скажімо, М. Фрунзе невиразно
заявив, що в практичних питаннях він з Раковським сходиться, але різні
у них підходи, виходять з різних мотивів 50. Скрипник заявив, що в
усіх цих питаннях «є теоретична нез'ясованість» 51. Д. 3. Мануїльський
сутність своєї позиції на цьому пленумі виклав, коли заявив про свою
незгоду в цілому з резолюцією про союзне будівництво, запропонував
у ній не говорити про великодержавний централізм. «Наше завдан
ня,— наголосив він,— полягає в тому, щоб відмежуватися від конфе-
дералізму» 52.
Складена Е. Й. Квірінгом єдина резолюція з усіх трьох пунктів по
рядку денного дійсно цьому завданню не відповідала. Учасники пле
нуму, визнаючи федерацію єдино прийнятною для тодішнього часу
формою об'єднання робітників та селян в одну союзну державу, «ка
тегорично відмежувалися від ухилів великодержавного централізму й
конфедералізму» 53.
Далі резолюція констатувала, що політбюро не приділяло достат
ньої уваги питанням союзного будівництва, обмежившись загальною
директивою щодо прав Союзу та його структурних органів, не про
контролювало результати діяльності Рад усіх ступенів. В одному з
пунктів резолюції, який сильно розхвилював Християна Георгійовича,
говорилося, що схвалений «у радянському порядку (тобто через Рад-
нарком) український проект союзної Конституції «у вступній частині, не
передбаченою політичною директивою ЦК, дав можливість звинуватити
нас у конфедералістському ухилі» 54. З цієї причини, вважав Квірінг, без
45 Архив Троцкого. Коммунистическая оппозиция в СССР. 1923— 1927.— «Терра»,
1990.— С. 198.
46 Четвсртое совещание ЦК РКП...— С. 232.
47 Бюллетень VII Всеукраинской конференции КП(б)У.— Харьков, 1923.—
С. 340—341.
48 Б а б і й Б. М. Союз РСР і роль України в його утворенні.— К-, 1972.— С. 204.
49 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 1, спр. 112, арк. 1-зв.
50 Там же, арк. 27.
51 Там же, арк. 28.
52 Там же, арк. 53.
53 Там же.
54 Там же.
1 2 2 / 5 5 .V 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 1
точних директив політбюро представники ЦК КП(б)У в Москві не мали
єдиної лінії, а це призвело до того, що деякі необхідні вимоги госпо
дарського порядку були витлумачені в дусі конфедералізму. Це була та
«наївність», про яку попереджав Раковський. Він заперечив проти цьо
го пункту й запропонував викреслити фрази «не випливає з директиви
ЦК РКП(б)», «не розглядалося політбюро ЦК Компартії (б) України».
Більшістю голосів ця пропозиція не пройшла. Тоді Раковський заносить
свою особисту думку, а на вирваному з блокнота листку пише олів
цем заяву про відставку, вбачаючи в даному пункті «несхвалення як
роботи Раднаркому, так і спеціально моєї роботи з національного
питання» 55.
У пояснювальній записці Сталіну про підсумки пленуму Е. Квірінг
повідомляв, що відставка Раковського не була прийнята, оскільки про
ект Союзного договору був схвалений Президією ВУЦВК, та, отже,
не лише Раднарком і його голова несуть відповідальність за проект
цього договору. Більше того, Квірінг зазначив, що автором вступної
частини українського проекту союзної Конституції Раковський не був.
«Особиста думка тов. Раковського по п. 3-му резолюції пленуму
ЦК від 20 червня 1923 р.» — цікавий і важливий документ, в якому
автор ніби робить аналіз своєї діяльності на посту голови Українсько
го радянського уряду по розв'язанню проблем національно-держав
ного будівництва в період конституційного оформлення Радянської
держави. Він чітко формулює звинувачення пленуму, висунуті проти
Раднаркому України, а значить, і його голови. Ось в основному ці зви
нувачення: 1) радянський апарат пішов далі директив, даних йому політ
бюро по радянському будівництву; 2) політбюро не приділяло достат
ньої уваги питанням союзного будівництва й обмежилося недосить
визначеною принципово директивою; 3) лінія відстоювання інтересів
України, що її проводило політбюро ЦК КП(б)У, провалилася.
Почнемо з відповіді на друге звинувачення, бо від цього залежать
відповіді на решту. Отже, після затвердження в основному Договору
про утворення СРСР (грудень 1922 р.) політбюро ЦК КП(б)У на своєму
засіданні 19 січня 1923 р. розглянуло питання про представництво
України у різних комісіях ЦВК Союзу для вироблення загальних поло
жень майбутньої Конституції країни. На цьому ж засіданні було
прийнято рішення про необхідність залучення до цієї роботи
X. Раковського 56.
Президія ЦВК СРСР змушена була заднім числом включити X. Ра
ковського до складу союзної комісії по виробленню положень про
РНК, Раду Праці та Оборони (РПО), наркомати С ою зу57. Протягом
лютого — квітня політбюро ЦК КП(б)У 5 раз розглядало питання,
пов'язані з проектом союзної Конституції. Так, 11 травня після засі
дання секретаріату, де голова малого Раднаркому зробив доповідь
про результати роботи комісій РНК України по союзному будівництву,
політбюро схвалило їх роботу, прийнявши директиву з даного питання,
її основний зміст — уточнення прав Союзу і розширення прав окремих
республік 58. Порядок дня засідання політбюро ЦК КП(б)У від 25 трав
ня, тобто через два дні після прийняття на радянському рівні україн
ського варіанту проекту союзної Конституції, свідчить, що робота по
з'ясуванню окремих питань союзного будівництва, продовжувалася59.
З 10 членів і кандидатів у члени політбюро ЦК КП(б)У того періоду
сім — X. Г. Раковський, Г. І. Петровський, М. В. Фрунзе, В. Я. Чубар,
М. Ф. Владимирський, В. П. Затонський та М. А. Скрипник — були тіс
55 В о л к о в и н с ь к и й В. М., К у л ь ч и ц ь к и й С. В. Християн Раковський :
Політичний портрет.— К-, 1990.— С. 201.
56 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 1, спр. 40, арк. 8-зв.
57 ЦДДЖР України, ф. 1, оп. 2, спр. 990, арк. 4, 7.
53 Архіз Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 6, спр. 40, арк. 51.
59 Там же, арк. 58.
/55У 0130- 5247. Укр. іст. журн., 1992, № 1 123
Трибуна молодого автора
но й безпосередньо зв'язані з радянською роботою, тобто були в
курсі всіх справ. А це — дві третини складу політбюро.
Таким чином, очевидна необгрунтованість другого звинувачення.
Що ж стосується першого, то вказувалося на те, що з проекту Консти
туції ВЦВК СРСР (ще конституційно Союз не оформлений, а його ви
щий орган діє — цікаве з юридичної точки зору становище — Л. С.)
були викреслені слова «одна союзна держава» і на пропозицію, щоб
обидві палати мали діючі Президії між сесіями. Вище ми грунтовно
спинялися на сутності цих поправок і переконалися, що вони не вихо
дили за межі директив ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У. Правий був Раковський,
коли написав в «окремій думці», що протягом шести місяців (січень —
червень) щонайменше 10 разів обговорювали питання союзного будів
ництва у Центральному Комітеті партії, Раднаркомі й в окремих радян
ських і парткомісіях, у які входили більшість членів політбюро
ЦК КП(б)У 60.
Чому ж лінія відстоювання інтересів України, яку проводило
політбюро ЦК КП(б)У, провалилася? Це питання не давало спокою Ра-
ковському, й він шукав на нього відповіді. Виступаючи перед робітни
ками, молоддю, він відчував їх увагу, підтримку, розуміння 61. Дізнав
шись про своє нове призначення повпредом та торгпредом СРСР в
Англію, Раковський, як досвідчений політик, миттю оцінив ситуацію:
ще не було згоди британського уряду, а формально у радянському і
партійному порядку вже була намічена людина, яка мала замінити його
на посту голови Раднаркому.
18 липня, після урочистих проводів з України, він дає відповідь на
болюче для себе питання: «...Весь галас, який був створений навколо
порушення нібито Раднаркомом і Президією ВУЦВК директив по союз
ному будівництву, а також усе це самобичування, якому політбюро
піддало само себе (на червневому 1923 р. пленумі ЦК КП (б )У— Л. С.)
є... маневром для того, щоб провалити важливі для зміцнення партії й
радянського апарату на Україні практичні пропозиції українського
ЦК» 62. Замітимо, не дискусія, що передбачає обговорення суттєвих пи
тань, а саме «галас». Цим словом звичайно позначають штучно створе
ну ситуацію.
Український проект союзної Конституції, серед авторів якого був
і X. Г. Раковський, не можна спрощувати. Він не виключав тенденції
до тієї ступені централізації, яка порушує федеральні принципи, якщо
цього вимагають інтереси боротьби за виживання. Раковський писав:
«Співвідношення між окремими республіками і Союзом... не вирішу
ються теоретично, а залежать від наявності коштів Союзу й від між
народної обстановки»63. Інша справа — правильне співвідношення
централізму і децентралізму у відповідності з необхідністю. Не можна
також не враховувати суперечностей між федеральними принципами
та тенденціями до унітаризації в організаційній структурі Комуністич
ної партії. Все це варто мати на увазі при вивченні альтернативного
підходу до вирішення проблем національно-державного будівництва у
нашій країні в плані історичного досвіду й сучасних політичних концеп
цій. Актуальність проблеми, її гострота ще раз свідчать про те, що
підходи до ідеї федералізму в перші роки Радянської влади потребу
ють як теоретичного, так і практичного їх переосмислення.
О д е р ж а н о 2 3 .0 3 .9 1 .
Д е л а е т с я п о п ь і т к а о п р е д е л и т ь н е к о т о р ь і е м о м е н т ь і в п о з и ц и и Х р и с т и а н а Г е о р г и е в и ч а
Р а к о в с к о г о в о в р е м я р е ш е н и я в о п р о с а о к о н с т и т у ц и о н н о м о ф о р м л е н и м С С С Р .
60 Там же, оп. 1, спр. 112, арк. 113.
61 Коммунист.— 1923.— 14, 15 июля; 3 авг.
62 Архів Інституту політичних досліджень, ф. 1, оп. 1, спр. 112, арк. 115.
63 Р а к о в с к и й X. Г. Национальньїй вопрос в буржуазних государствах и у
нас.— X., 1925.— С. 28.
124 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, № 1:
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-212976 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T18:35:04Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Салига, Л.П. 2026-02-15T09:11:24Z 1992 Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) / Л.П. Салига // Український історичний журнал. — 1992. — № 1. — С. 115–124. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212976 Робиться спроба визначити деякі моменти в позиції Християна Георгійовича Раковського під час розв'язання питання про конституційне оформлення СРСР. Делается попытка определить некоторые моменты в позиции Христиана Георгиевича Раковского во время решения вопроса о конституционном оформлении СССР. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Трибуна молодого автора Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) Борьба X. Г. Раковского за расширение прав Украины во время конституционного оформления СССР (май—июль 1923 г.) Article published earlier |
| spellingShingle | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) Салига, Л.П. Трибуна молодого автора |
| title | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) |
| title_alt | Борьба X. Г. Раковского за расширение прав Украины во время конституционного оформления СССР (май—июль 1923 г.) |
| title_full | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) |
| title_fullStr | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) |
| title_full_unstemmed | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) |
| title_short | Боротьба X. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень—липень 1923 р.) |
| title_sort | боротьба x. г. раковського за розширення прав україни під час конституційного оформлення срср (травень—липень 1923 р.) |
| topic | Трибуна молодого автора |
| topic_facet | Трибуна молодого автора |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/212976 |
| work_keys_str_mv | AT saligalp borotʹbaxgrakovsʹkogozarozširennâpravukraínipídčaskonstitucíinogooformlennâsrsrtravenʹlipenʹ1923r AT saligalp borʹbaxgrakovskogozarasšireniepravukrainyvovremâkonstitucionnogooformleniâsssrmaiiûlʹ1923g |