Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації)
Методичні рекомендації й текст на допомогу викладачам і вчителям історії по створенню кабінету історії України підготували старший викладач кафедри історії України Б. М. Гаврилів і завідуючий кафедрою історії України Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. С. Стефаника, доктор...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1992 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213214 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) / Б.М. Гаврилів, В.В. Грабовецький // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 45–63. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860294798223605760 |
|---|---|
| author | Гаврилів, Б.М. Грабовецький, В.В. |
| author_facet | Гаврилів, Б.М. Грабовецький, В.В. |
| citation_txt | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) / Б.М. Гаврилів, В.В. Грабовецький // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 45–63. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Методичні рекомендації й текст на допомогу викладачам і вчителям історії по створенню кабінету історії України підготували старший викладач кафедри історії України Б. М. Гаврилів і завідуючий кафедрою історії України Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. С. Стефаника, доктор історичних наук, професор В. В. Грабовецький. Автори зробили спробу в ілюстративно-тематичному і хронологічному плані, з використанням краєзнавчого матеріалу наочно показати багатовіковий процес історичного розвитку України.
Методические рекомендации и содержание в помощь преподавателям и учителям истории по созданию кабинета истории Украины подготовили старший преподаватель кафедры истории Украины Б. М. Гаврилов и заведующий кафедрой истории Украины Ивано-Франковского государственного педагогического университета им. В. С. Стефаника, доктор исторических наук, профессор В. В. Грабовецкий. Авторы попытались в иллюстративно-тематическом и хронологическом плане, с использованием краеведческого материала наглядно показать многовековой процесс исторического развития Украины.
|
| first_indexed | 2026-03-21T07:24:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
НА ДОПОМОГУ ВИКЛАДАЧУ ІСТОРІЇ
Б. М. Гаврилів (Івано-Франківськ),
В. В. Грабовецький (Івано-Франківськ)
Кабінет історії України в навчальному закладі
(методичні рекомендації)
Методичні рекомендації й текст на допомогу викладачам і вчителям історії по
створенню кабінету історії України підготували старший викладач кафедри історії
України Б. М. Гаврилів і завідуючий кафедрою історії України Івано-Франківського
державного педагогічного інституту ім. В. С. Стефаника, доктор історичних наук,
професор В. В. Грабовецький.
Автори зробили спробу в ілюстративно-тематичному і хронологічному плані, з
використанням краєзнавчого матеріалу наочно показати багатовіковий процес істо
ричного розвитку України.
Навчально-методичний кабінет історії України розрахований для про
ведення семінарських занять, уроків, засідання наукових та історико-
краєзнавчих гуртків, читання лекцій невеликій аудиторії.
Експозиція кабінету при допомозі ілюстрацій і лаконічних текстів
дає уявлення про історичний розвиток українського народу, становлен
ня його національної самосвідомості, про деякі особливості етногра
фії, культури, історії рідного краю. Структура кабінету дає можливість
на основі експозиції організовувати тематичні екскурсії.
Художнє оформлення кабінету й обладнання передбачає таке їх
розташування. Вздовж стін можна розмістити меблі типового чи інди
відуального виготовлення стенди з інформацією, які можуть доповню
ватися горизонтальними вітринами. На передній торцевій стіні можна
розмістити меблі з технічними засобами навмання. Задню торцеву
стіну можна використати для виготовлення панно чи планшету «Істори-
ко-етнографічна карта України» з нанесенням географічних назв об
ласних центрів з гербами і датами заснування, найважливіших пам'яток
історії та культури, зокрема архітектури. Крім карти, тут можна роз
містити кольоровий ілюстрований стенд «Українська національна сим
воліка» і фотовиставку з 12 портретів «Дослідники історії України». В
разі зберігання технічних засобів у підсобному приміщенні передню
торцеву стіну (5— 6 м) можна використати для художньо-декоративно
го панно з портретами гетьманів України, а центральну частину стіни—
для стендів до теми «Київська Русь».
Далі, в хронологічному порядку на центральній стіні можна роз
ташувати планшети ілюстрованої історії України з найдавніших часів і
до наших днів.
Вікна можна прикрасити порт'єрами і шторами з українською на
ціональною вишивкою та гаптуванням. В Івано-Франківському педаго
гічному інституті ім. В. Стефаника в кабінеті історії України більшість
художніх робіт по його оздобленню виконали студенти-дипломники
художньо-графічного факультету цього ж вузу.
При кабінеті комплектуються навчальні посібники: карти, в тому
числі саморобні, схеми, таблиці, бібліотеки методичної і монографічної
літератури, хрестоматії, книги для читання з історії України, колекції
відеокасет, магнітофонних плівок, платівок, діафільмів, слайд. При ву
зівському кабінеті історії України, особливо там, де є історичні факуль-
/55АГ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 45
На допомогу викладачу історії
тети необхідно створювати в окремому приміщенні, що примикає до
кабінету, українську історичну наукову бібліотеку з грунтовним бібліо
графічним каталогом історичної літератури.
Кабінет історії України навчального закладу покликаний стати
центром краєзнавчої, пошукової роботи молоді, , яка бажає вивчати
історію рідного краю. Це дасть можливість виготовити ілюстрований
матеріал і провести конкурс, приурочений історичним датам «Люби і
знай свій рідний край», а також тематичні вечори й наукові конферен
ції, присвячені призабутим іменам української історії.
Методичні рекомендації підготовлені авторами виключно на дос
віді створеного ними кабінету історії України на історичному факуль
теті Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Вони
висловлюють вдячність за допомогу в розробці змісту експозиції
проф. О. Ю. Карпенку, старшому викладачу І. Т. Кочкіну і викладачу
В. М. Курдуланюку.
Разом з тим зміст і структура кабінету цілком відповідають новим
шкільним програмам з історії України. І ще кілька методичних реко
мендацій до тематики кабінету. Якщо в навчальному закладі є крає
знавчий музей, а в ньому відповідно висвітлено історію первісного су
спільства, то організатор кабінету може не розробляти першу тему
«Україна в давнину».
Період історії України в 11-й світовій війні доцільно доповнити міс
цевими матеріалами, зокрема про участь жителів краю не тільки в ра
дянських збройних формуваннях, але й у національних. Вимагає уточ
нення й доповнення післявоєнний період історії України.
В цілому пропонований тематико-експозиційний план кабінету та
його зміст є примірним варіантом ілюстрованої історії України, тому
організатор має можливість вносити необхідні зміни і доповнення.
Структура і тематика кабінету історії України
Викладачі вузів і вчителі історії України в школах працюють в умовах,
коли історична наука ще не розробила наукову періодизацію історії
України та концепцію її вивчення, дослідники не торкалися ряду сторі
нок національної історії, а окремі з них висвітлені поверхово або
суб'єктивно. Але навіть у таких надзвичайно складних умовах є можли
вою діяльність вчителя по створенню предметного кабінету, оф ор
млення і поповнення якого має сприяти ілюстрованому та емоційному
усвідомленню молодими громадянами республіки істини, що україн
ський народ сформувався історично, щ о він створив самобутню мате
ріальну і духовну культуру, суспільно-політичну думку, виробляє свою
державність, що його складний і героїчний історичний шлях гідний ве
ликого європейського народу.
Тематична експозиція кабінету, яка може бути частково змінною,
має в хронологічному порядку розкривати історію України, рідного
краю за такою схемою:
I. Київська Русь — утворення феодальної держави
1. Періодизація української держави (таблиця).
2. Князі Київської Русі (список).
II. Галицько-Волинське князівство
1. Пам'ятки стародавнього Галича.
III. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи (1490 —
1492 рр.).
IV. Виникнення українського козацтва
1. Гетьмани України (список їх 16 портретів).
185И 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1992, № 446
На допомогу викладачу історії
V. Національно-визвольний рух на Україні
1. Видатні національні герої в боротьбі за волю України (список).
2. Визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмель
ницького.
VI. Антифеодальна боротьба карпатських опришків. Національний ге
рой України — Олекса Довбуш
1. Літопис життя і діяльності О. Довбуша (таблиця).
2. Карта походів О. Довбуша.
3. Історичні праці про карпатських опришків.
VII. Розвиток культури на Україні
1. Діячі української культури (списки та фотоілюстрації): а) літо
писці і книгодрукарі; б) письменники; в) композитори, драматурги
і діячі театру; г) художники, скульптори, архітектори; д) вчені; е) до
слідники історії України.
VIII. Україна доби капіталізму
1. Західноукраїнські землі в період зародження капіталізму.
IX. Боротьба за українську державність (УНР та ЗУНР)
1. Українська діаспора.
2. Бої за визволення Прикарпаття (1944 р.) (Карта).
X. Україна між двома світовими війнами.
XI. Україна на шляху національного відродження і державного сувере
нітету
Д о д а т к и :
1. Історико-етнографічна карта України.
2. Дослідники історії України (12 портретів).
3. Пам'ятники історії та культури Прикарпаття (карта).
4. Національна символіка України (див. ілюстрації в журналі «Ук
раїнська культура», № 1, 1991 р.).
І. КИ ЇВСЬКА РУСЬ — УТВОРЕННЯ Ф Е О Д А Л Ь Н О Ї ДЕРЖ АВИ
Т а б л и ц і :
1. Періодизація української держави:
княжа доба (IX— XIII ст.); козаччина:
Запорізька Січ середини XV I ст. — 1775 рр., Гетьманщина (1648 —
1764 рр.); УСРР (з 25.XII. 1917 р. до ЗО. XII. 1922 р.); проголошення
УНР (22 січня 1918 р.); УНР з'єдналася із ЗУНР (22 січня 1919 р.); вход
ження УСРР до складу СРСР (з 1922 р.); возз'єднання західноукраїн
ських земель з УРСР* (1939, 1940, 1945 рр.); прийняття Декларації про
державний суверенітет України (16 липня 1990 р.); Акт проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 р.).
2. Князі Київської Русі (роки правління).
Олег (882— 912)
Ігор (912— 945)
Княгиня Ольга (946— 969)
Святослав (969— 972)
Володимир (978— 1015)
Ярослав Мудрий (1019— 1054)
Володимир Мономах (1113— 1125)
Ярополк Мономахович (1132— 1139)
Володимирко-Володарович (1140— 1152)
183М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 47
На допомогу викладачу історії
Ю рій Долгорукий (1149— 1157)
Ярослав Осмомисл (1153— 1187)
Роман Мстиславович (1199— 1205)
Святослав Всеволодович (1180— 1190)
Мстислав Романович (1204— 1223)
Данило Галицький (1238— 1264)
Лев Данилович (1264— 1301)
Т е к с т и :
1. «Київ (заснований у V ст.) три століття був столицею княжої
доби (з 882 р.)».
2. «Київська Русь — це княжа доба, це історія України. Утворення
української народності, мови, культури і державності здійснювалися за
княжої доби. Це була найбільша за територією держава в середньо
вічній Європі».
II. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Пояснюючі тексти до стендів:
«Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм
Золотокованім престолі,
підперши гори угорські
своїми залізними військами...»
«Слово о полку Ігоревім»
2. «В середині XII ст. при князі Володимирку з династії Ростислави-
чів утворилося Галицьке князівство, найбільшої могутності яке досягло
за князювання Ярослава Осмомисла (1153— 1187 рр.).
У 1199 р. Галицька і Волинська землі об'єдналися в одне князів
ство. Галицько-Волинське князівство значно зміцніло за часів Данила
Романовича Галицького (1238— 1264 рр.), який заснував місто Львів
(1256 р.)».
3. Пам'ятки стародавнього Галича
Т е к с т : «На території с. Крилос Галицького району (нині — Івано-
Франківська обл.) у XII— XIII ст. знаходився центр Галицько-Волинсько
го князівства — один з визначних економічних і культурних центрів
південно-західної Русі».
Істотну роль при оформленні стендів чи планшетів кабінету віді
грає ілюстрований матеріал. До першої і другої теми необхідно подати
малюнки чи фоторепродукції портретів князів, які можна запозичити
з праць про історію України М. Аркаса і А. Лотоцького, з обкладинки
журналу «Дзвін» за 1990 р. Карту-схему Київської держави X— XI ст.
можна запозичити з історії України Івана Крип'якевича або інших ви
дань. До першої теми можна використати фотознімки пам'яток ста
родавнього Києва, які збереглися до наших днів. Це фото реставрова
них Золотих Воріт (ж. «Людина і світ», № 8, 1982 р., будівля всесвітньо-
відомого Соф іївського собору (ж. «Україна», № 33, 1990 р.); пам'ятник
на честь засновників Києва — Кия, Щека, Хорива та їх сестри Либідь;
пам'ятника князю Володимиру Великому на Дніпрових схилах (ж. «Ук
раїна», № 28, 1969 р.).
До другої теми можна використати репродукції картин художника
М. Ф іголя «Галич, 1921 р. Данило Галицький і Новгородський князь
Мстислав Удалий» та «Галицька трійця» (Авдій, Митуса, Тимофій).
Необхідно розробити схему пам'яток стародавнього Галича, які зберег
лися, й подати фотоілюстрації або малюнки, могили Ярослава Осм о
мисла, церкви Пантелеймона (збуд. 1200 р.), каплиці X IV ст., Успенської
/55М 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, № 448
На допомогу викладачу історії
церкви XV II ст., а також фото сучасного (1986 р.) пам'ятника на честь
стародавнього Галича, який встановлено при в'їзді в с. Крилос.
Ми подаємо примірний перелік ілюстрацій. Організатор кабінету
може його змінити чи доповнити.
III. СЕЛЯНСЬКЕ ПОВСТАННЯ Н А ПРИКАРПАТТІ П ІД П Р О З О Д О М М У ХИ
<1490— 1492 рр.)
1. Т е к с т (цитата): «Найбільш голосний рух стався в 1490 р. під
проводом Мухи. Видно, що рух справді був великий, тільки, на жаль,
дуже мало звісний нам в подробицях. Сучасники оповідають, що
«якийсь Муха з Волощини» збунтував Покутє, підняв тутешніх селян,
так, що мав з собою дев'ять тисяч збройного війська з тутешнього
селянства і з ними громив маєтності польської шляхти». — М. Гру-
шевський.
2. Фоторепродукція плакату й афіші художника І. Деркача «500
років селянського повстання під проводом Мухи».
3. Репродукція картини художника І. їжакевича «Повстання селян
під проводом Мухи 1490 р.»
4. Таблиця: «Літопис селянського повстання на Прикарпатті під про
водом Мухи 1490— 1492 рр.» (див. додаток).
5. Репродукція графіки художника І. Деркача «Соратник Мухи —
Андрій Борула».
6. Репродукція картини художника І. Токарука «Селянський полко
водець Муха».
7. Ф ото руїн Галицькрго замку (сучасне).
8. Текст документа «Розповідь літописця...» (див. додаток).
9. Обкладинка монограф ії професора В. В. Грабовецького про се
лянське повстання під проводом Мухи 1490— 1492 рр.
10. Ф отокопії гравюр «Селяни Покуття» невідомого художника з
книги Б. Таке.
Т а б л и ц я :
ЛІТОПИС *
селянського повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490 —
1492 рр.
1490 р.
Березень — початок селянського повстання під проводом Мухи.
Квітень — здобуття повсталими селянами Снятина.
Травень — Муха здобув Коломию і визволив з-під гніту шляхти все
Покуття.
Червень — антифеодальний похід повсталого загону Мухи на
Галич — столицю Галицької землі.
Липень — загони Мухи переходять Дністер і направляються на
Рогатин.
Кінець вересня — битва повсталих Мухи з шляхетськими загонами
Миколи Ходецького, їх поразка і відступ до Дністра.
1492 р.
Повстання продовжує наступник Мухи Андрій Борула.
Грудень — загибель Андрія Борули на Буковині.
Весна — Муха підготовляє на Коломийщині нове селянське пов
стання.
Загибель народного полководця Мухи в казематах Краківської
фортеці.
* Літопис життя й діяльності Мухи розроблений і складений доктором історич
них наук, професором В. В. Грабовецьким.
4. 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 49
На допомогу викладачу історії
Ілюстрації до теми можна використати з фотопутівника «Виставка»
історико-літературно-мистецьких творів, присвячених 500-річчю початку
селянського повстання на Прикарпатті під проводом національного ге
роя України Мухи». Івано-Франківськ, 1990 р.
Д о к у м е н т :
Розповідь літописця про антифеодальне повстання селян на Буко
вині і Покутті під проводом Мухи в 1491 р.
<<Року 1491 якийсь Муха волошин, свавільник, зібрав собі таких ж е
свавільних понад десять тисяч і прийшов з ними на Покуття, полонячи.
Перемежений був нашими, так що ледве сам утік, а інших вибили; че
рез деякий час і сам він був узятий і в Кракові у в'язниці помер».
Густинская яетопису.
П. С. русских летолисей
т. II., ст. 36й
Крім вищенаведених матеріалів, можна виготовити окремий план
шет, який хронологічно доповнюватиме дану тему:
1. Карта-схема «Замки і фортеці на Прикарпатті в X IV — XV II ст.»
У м о в н і п о з н а ч е н н я : кордони з Угорщ иною і Молдавією;
королівський замок; замок магнатський; замок шляхетський; фортеця;
міста укріплені; укріплені монастирі.
2. Пояснюючий текст: «Роксолана (Настя Лісовська) 1505— 1561 рр.)
— дружина турецького султана Сулеймана І Пишного» (див. текст на
стор. 165 у кн. «З української старовини». К., Мистецтво, 1991).
І л ю с т р а ц і ї :
1. Невідомий художник. Портрет Роксолани. XV I ст. Дерево, олія.
Львівський історичний музей.
2. Невідомий художник. Роксолана. 1596 (див. репродукцію в аль
бомі «З української старовини». К., 1991).
3. М. Фіголь. Роксолана. 1970. Полотно, олія.
IV. ВИНИКНЕННЯ УК РА ЇН СЬК О ГО К О ЗАЦ Т ВА
1. П о я с н ю ю ч и й т е к с т : «Запорізька Січ — як демократична
республіка із своїм державним, суспільно-політичним ладом, як мо
гутня твердиня українського козацтва над Дніпром у середині XV II ст.
Козацтво мужньо стояло на шляху ворожих навал, а з 1648 р. під про
водом Б. Хмельницького поклало початок національно-визвольній війні
й утворенню української державності. В 1775 р. царські війська за на
казом Катерини II зруйнували Січ».
2. Т а б л и ц я : «Гетьмани України» *
Дмитро Вишневецький — Байда (1550— 1563 рр.)
Криштоф Кдсинський (1591— 1593 рр.)
Петро Конашевич Сагайдачний (1606— 1622 рр.)
Михайло Дорошенко (1622— 1628 рр.)
Богдан Хмельницький (1648— 1657 рр.)
Іван Виговський (1657— 1659 рр.)
Ю рій Хмельницький (1659— 1663 рр.)
Петро Дорошенко (1665— 1676 рр.)
Іван Самойлович (1672— 1687 рр.)
Іван Мазепа (1687— 1709 рр.)
Пилип Орлик (1710— 1742 рр.)
Іван Скоропадський (1709— 1722 рр.)
* Портрети гетьманів див.: ж. «Українська культура», № 1, 1991 р.
І35И 0130—5247. Укр. Іст. жури., 1992, № 450
Павло Полуботок (1722— 1724 рр.)
Данило Апостол (1727— 1734 рр.)
Кирило Розумовський (1750— 1764 рр.)
І л ю с т р а ц і ї :
1. А. Монастирський. Запорожець.
2. Ф оторепродукції з гравюр «Запорізька Січ»; «Запорізька Ра
да»; «Запорожці споряджаються до морського походу»; «Козацькі
клейноди», «Козачий табір», «Запорозька варта» (див. М. Аркас «Істо
рія України — Руси». — К., 1990).
3. С. Васильківський. Чумацький Ромаданівський шлях. Олія, 1990,
4. Ф оторепродукція графіки «Дмитро Вишневецький (Байда)» (див,
обкладинки журналу «Дзвін» за 1990 р.).
5. Т е к с т : «Чумацтво виникло на Україні в XV I ст. Чумаки возили
сіль з Криму та Галичини. Так, хто їздив по сіль до Коломиї, звалися
«коломийцями». Чумаки також торгували рибою, лісом, дьогтем, кус
тарними виробами. Для перевезення товарів використовували важкіг
як у козацьких обозах, куті залізом вози. Здебільшого чумакували ко
заки і селяни. Чумацтво занепало у другій половині X IX ст. у зв 'язку
з розвитком промисловості і залізниць».
6. Невідомий художник. Сагайдачний. Гравюра. 1622 р.
7. Л. Крощопович. Схема Хотинської битви. Гравюра на металі.
1763 р. (див. альбом «З української старовини», К., 1991 р.).
8. Ф ортеця в м. Хотині Чернівецької області — пам'ятка архітекту
ри XIII— XV I ст., свідок багатьох історичних подій (сучасне фото).
9. К. Устиянович. Козацька битва. 1890 р.
10. Невідомий художник. Здобуття Кафи.
11. О. Сластьон. Запорозькі судна.
12. Т е к с т : «Кафа (нині — Феодосія) — перша з колоній, заснова
них генуезькими купцямй на Чорному морі у XIII ст. У X V I— XV II ст. —
головний невільницький ринок у Криму.
Запорізькі козаки тричі (у 1616, 1628 та 1675 рр.) здійснювали
морські походи на Кафу. Відомо, що запорожці вперше здобули Кафу
1616 р. під керівництвом гетьмана П. Сагайдачного, знищивши весь ту
рецький гарнізон, потопивши багато турецьких суден-каторг і визво
ливши багато невільників».
13. С. Васильківський. Тип запорожця.
14. Т. Калинський. Український козак. 1778— 1782 рр.
15. Ф. Красицький. Гість із Запоріжжя. Олія. 1901 р.
16. І. Репін. Запорожці пишуть листа до турецького султана. Олія,
1880— 1891 рр.
Додаткові ілюстрації організатор кабінету може використати з на
явних в нього матеріалів.
V. Н АЦ ІО Н АЛ ЬН О -ВИ ЗВО Л ЬН И Й РУХ Н А УКРА ЇН І
»
П і д з а г о л о в о к : Боротьба українського народу за незалежність,
Т е к с т : «Починаючи з X IV ст., майже всі українські землі пере
бували під владою іноземних загарбницьких держав — Литви, Польщі,
Угорщини, царської Росії, М олдавії і Кримського ханства. 146 років,
починаючи з 1772 р., Галичина гнула спину під гнітом австро-угорських
гнобителів. Український народ вів героїчну боротьбу за національне
і соціальне визволення. Цей рух відомий з історії України — опришки
(XVI ст.), гайдамаччина (ЗО— 40 рр. XV III ст.), Коліївщина (1768 р.) та ін.»
Т а б л и ц я : Видатні національні герої в боротьбі за волю України
1. Муха і А. Борула. 5. Іван Сірко.
2. Криштоф Косинський. 6. Яків Остряниця.
3. Северин Наливайко. 7. Богдан Хмельницький.
4. Петро Сагайдачний. 8. Семен Височан.
/55М 9130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 4* 5В
9. Семен Палій.
10. Олекса Довбуш.
11. Іван Бойчук.
12. Василь Баюрак.
15. Устим Кармелюк.
16. Лук'ян Кобилиця.
13. Максим Залізняк.
14. Іван Гонта.
К о ш о в і о т а м а н и :
Іван Сірко, Кость Гордієнко, Петро Калнишевський.
Портрети: Богдан Хмельницький, Прижиттєвий портрет. Художник не
відомий; Яків Остряниця. XV III ст. Художник невідомий; Северин На
ливайко; Іван Сірко; Семен Палій.
С т е н д № 1
1. Таблиця «Організаційна структура- повстанського війська
Б. Хмельницького за «Реєстром» 1649 р.» (див. газ. «Старожитності»,
№ 1, 1991 р.).
2. М. Самокиш. Бій Максима Кривоноса з І. Вишневецьким. Олія.
1934 р.
3. Т е к с т и : «Максим Кривоніс» (?— 1648) — черкаський полков
ник, один з найближчих сподвижників Б. Хмельницького. Прославився
в битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Львовом».
«У козацькому війську, особливо у XV III ст., переважала кіннота.
Кожен козак, звичайно, повинен був з'явитися до місця збору в похід
з двома кіньми. Коня, підготовленого до походу козаком, старшина
забороняла використовувати на важких роботах».
4. Ф отограф ії зразків холодної і вогнепальної козацької зброї.
С т е н д № 2
1. М. Івасюк. Богун під Берестечком.
2. Берестечко, місце битви військ Б. Хмельницького з польською
шляхтою. Сучасне фото.
3. Т е к с т и : «Битва під Берестечком на р. Стир відбулася 18 —
ЗО червня 1651 р. між військами Б. Хмельницького та короля Я. Кази-
мира. Через зраду союзника, кримського хана, який захопивши в полон
Б. Хмельницького, відступив на Крим, козацькі полки були оточені й
змушені ціною великих втрат прориватися з оточення через болото й
річку Пляшівку.
На могилах козаків, які полягли героїчною смертю у Берестецькій
битві, в 1912— 1914 рр. споруджено храм — пам'ятник, а в 1991 р.—
меморіальний знак, скульптуру козака, селянина й юнака».
— «Іван Богун (? — 1664) — вінницький полковник, соратник
Б. Хмельницького. Відзначився у багатьох битвах із шляхтою, зокрема
під Берестечком. Навесні 1653 р. зумів з невеликим загоном (400 ко
заків) відстояти Монастирище, яке намагався захопити С. Чарнецький
з польським військом, що у чотири рази переважало козацьке».
4. Пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві. Скульптор М. Микешин
(фото).
5. М. Дерегус. Переяславська Рада.
6. Т. Шевченко. Смерть Богдана Хмельницького. Туш. 1836 —
1837 рр.
П о я с н ю ю ч и й т е к с т : «На малюнку зображено момент пе
редачі Богданом Хмельницьким гетьманської булави молодшому си
но в і— Ю ркові Хмельницькому. Подія відбулася в квітні 1657, р. у
Чигирині, у резиденцій гетьмана, під час його тяжкої хвороби».
7. Церква Богдана Хмельницького у Суботові.
С т е н д № З
1. Карта: «Участь населення Прикарпаття у боротьбі українського
народу проти шляхетської Польщі 1648 р.».
У м о в н і з н а к и ; центри формування повстанських загонів; на
/5 5 іУ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, 452
На допомогу викладачу історії
прямки селянських наступів; села-учасники війни; шляхетські замки;
групи селянських військ.
2. Проект реконструкції Пнівського замку XV I ст. або руїни цього
замку (сучасне фото).
3. М. Фіголь. Полковник Семен Височан. Олія. 1978 р.
4. І. Деркач. Богдан Хмельницький бручає грамоту ченцям із Скита
Манявського. Графіка.
С т е н д № 4
1. Ф отокопія тексту указу російської цариці Катерини II про скасу
вання на Україні гетьманства з 1764 р.
2. Гетьман Іван Мазепа (див. ілюстрацію портрету та інших у кн.
М. Аркаса «Історія України— Руси», К., 1990).
3. Будинок Мазепи у Чернігові.
4. Український козак часів Мазепи.
5. Руйнування Січі.
6. Могила кошового Петра Калнишевського.
7. Ковальов. Остання рада на Січі.
С т е н д № 5
1. С. Васильківський. Уманський сотник Іван Гонта.
2. Невідомий художник. Титул літопису Самійла Величка. 1720 р.
3. Запорожець Максим Залізняк. Портрет.
4. Т е к с т : «Максим Залізняк — один з керівників Коліївщини, на
родного повстання на Правобережній Україні проти шляхетського гніту,
що вибухнуло в 1768 р. Замолоду був на Запорізькій Січі. Після Бар-
ської конфедерації та кривавих розправ поляків над українськими се
лянами Залізняк зібрав у Холодному Яру поблизу Мотронського монас
тиря загін повстанців. Після приєднання до загону Залізняка надвірних
козаків Потоцького під керівництвом І. Гонти у червні 1768 р. гайда
маки здобули Умань, потім оголосили Залізняка гетьманом».
5. Гайдамаки біля монастиря перед походом (ілюстрація з книги
М. Аркаса «Історія України— Руси». К., 1990).
6. В. Чеканюк. Кармелюк.
7. Лук'ян Кобилиця. Портрет роботи худ. М. Дерегуса. /
С т е н д № 6
1. Козак Мамай. Невідомий художник X IX ст.
2. Т е к с т : «У XV II ст. перед кожним народним повстанням виру
шали із Січі ватаги кобзарів і розходилися по всій Україні, щоб своїм
співом, грою на кобзі, словами пісні роздмухувати іскри національної!
свідомості народу».
3. Амвросій Ждаха. Козак.
4. В. Розвадовський. Лірник.
5. Д. Безперчий. Бандурист. Олія. Кінець X IX ст.
VI. АН ТИ Ф ЕО Д АЛ ЬН А БОРОТЬБА КАРПАТСЬКИХ ОПРИШ КІВ. Н А Ц ІО
НАЛЬНИЙ ГЕРОЙ УКРА ЇН И — О Л ЕК СА Д О ВБУШ
1. Ц и т а т а : «Хто був недавно князем і владикою гір, орлом по
вітря, оленем тих борів, паном тих ланів, аж ген по Дністрові води?
Довбуш! Перед ким тремтіли сміливі і сильні, корились горді?
Перед Довбушем! На кого надіялись слабі, бідні і гноблені?
На Довбуша! Хто був красою наших гір, начальником наших легенівГ
Довбуш!»
Іван Франко
2. Художник Д. Іванцев. Володар синіх гір (Олекса Довбуш). Олія.
1956 р.
3. Карта походів Олекси Довбуша.
/ЗЗН 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 53
Иа допомогу викладачу історії
4. Ц и т а т а : «Не по гроші сюди прийшов, але по твою душу, щоб
ти більше людей не мучив». — О. Довбуш. У
5. Невідомий художник. Олекса Довбуш. Олія. XV III ст.
6. Таблиця: «Літопис життя і антифеодальної діяльності Олекси
Довбуша» (див. додаток).
7. Пам'ятник О. Довбушу в його рідному с. Печеніжині Коломий
ського району. 1971 р. (сучасне фото).
8% Цитата: «То наш Довбуш — наша слава...» — Ю . Федькович.
9. Обкладинка путівника професора В. В. Грабовецького «Стежка
ми Олекси Довбуша». Івано-Франківськ. 1988 р.
10. Камінь Довбуша біля Яремчі (сучасне фото).
11. Пам'ятний знак на місці загибелі О. Довбуша в с. Космач Ко-
сівського району.
12. Скали Довбуша у с. Бубнище Долинського району.
Т а б л и ц я : ссісторичні монограф ії про карпатських опришків»
Ю . Целевич. Опришки. Руська історична бібліотека. Т. XV. Львів,
1897 р.
В. В. Г р а б о в е ц ь к и й :
— Народний герой О. Довбуш. Історичний нарис. Львів: Книжково-
журн. вид-во, 1957. — 152 с.
— Олекса Довбуш — легендарньїй герой украинского народа. М.,
Союзгиз, 1959. — 89 с.
— Як Довбуш карав панів. Оповідання та легенди. — К., Дитвидав,
1960. — 50 с. Співавт.: М. Білий.
— Селянський рух на Прикарпатті в другій половині XV II — першій По
ловині XV III ст. К., Вид-во АН УРСР. — 1962. — 212 с.
— Карпатське опришківство X V I— X IX ст. — Львів, Вид-во Львів, ун-ту,
1966, 252 с.
— Антифеодальная борьба карпатского опришковства X V I— X IX вв. //
Автореф. дис. доктора ист. наук. — К.: Киев; ун-т им. Т. Г. Шевчен
ко, 1968.— 44 с.
— Каменная сказка (скальї Олексьі Довбуша в Бубнище). — М., Ту
рист, 1979. — 8 с.
— Гуцульщина XIII— XIX ст. Іст. нарис.— Львів: Вища школа. Вид-во
при Львів, ун-ті, 1962. — 151 с.
— Стежками Олекси Довбуша. Путівник. — Івано-Франківськ. — Обл-
поліграфвид. 1988. — 25 с.
Додаток
ЛІТОПИС
життя й антифеодальної діяльності Олекси Довбуша
Однією 'з домінуючих форм збройної класової боротьби селян
західноукраїнських земель було опришківство, яке народилося в спе
цифічних умовах Прикарпаття і відповідало тогочасним соціально-
економічним умовам.
1529 р.
X V I— XV II ст.
XV III ст.
1700 р.
— Вперше зафіксована назва «Опришок»
— Рух карпатських опришків, щ о був викликаний по
силенням феодально-кріпосницького гніту, розгор
тався у гірських районах Прикарпаття, Закарпаття
і Буковини.
— Період найвищого піднесення антифеодальної бо
ротьби опришків. Серед ватажків опришківського
руху першої половини XV III ст. найбільше просла
вився Олекса Довбуш.
— Народився Олекса Довбуш у с. Печеніжині (нині —
селище Коломийського району).
155 Аі 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 454
На допомогу викладачу історії
1738 р. — Вперше згадується про виступи братів Олекси та
Івана Довбущуків.
1739 р .— — Олекса Довбуш нападає на двори шляхтичів у селах
1740 р. Вербіж, Воскресінці.
1741 р. — Нападає на маєток шляхтича Карпінського в с. Го
лосків Коломийського повіту.
1742— 1743 рр. — Основним місцем перебування Довбуша і його за
гону була гора Стіг у Чорногорі на пограниччі Га
личини, Закарпаття і Буковини.
1744— 1745 рр. — Період найактивнішої діяльності О. Довбуша. На
родний герой робить походи на Поділля і Прикар
паття.
1744 р. травень— Олекса Довбуш здобуває в Борщові маєток-форте-
цю і карає лютого гнобителя й переслідувача пов
сталих опришків К. Золотницького.
1744 р. літо — Народний герой здобуває Богородчанську фортецю
пана Романовського, захоплює скарби і знищує еко
номічні книги феодалів Прикарпаття.
1744 р. — Народний герой пише письмові звернення до при
карпатської шляхти — т. зв. «Маніфести проти кня
зів», в яких погрожує карати всіх, хто гнобить і му
чить селян. Д ії Довбуша активізують антифеодальні
виступи селян Прикарпаття.
1745 р. 13.У. — Довбуш із загоном перейшов Дністер і з'являється в
околицях Рогатина.
1745 р. — О. Довбуш перебуває в с. Зелене і готується на
кінець травня Надвірну і Солотвину. Перелякана шляхта й оренда
рі готують свої фортеці до оборони.
1745 р. 23.VIII. — О. Довбуш, важко поранений кулею сільського гли
тая С. Дзвінчука, помирає 24 серпня в Космачі, пе
редавши свою зброю побратимам Василю Баюраку
і Павлу Орфеняку.
1745 р. VIII. — За наказом гетьмана Йосипа Потоцького тіло мерт
вого Довбуша виставляють спочатку в Коломийській
ратуші, а потім розрубують на 12 кусків і виставля
ють у селах і містах з метою залякати народні маси.
пР и м і т к и: Літопис життя й діяльності О. Довбуша розроблений
і складений доктором історичних наук, професором В. В. Грабовецьким.
Ілюстрації до теми можна виготовити по фотопутівнику «Виставка тво
рів історико-літературно-мистецької спадщини про Олексу Довбуша
з колекції доктора історичних наук, професора В. В. Грабовецького».
VII. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ Н А УКРА ЇН І
Т е к с т : «Долаючи важкий соціальний і національний гніт, україн
ський народ впродовж Століть творив культурні цінності, спираючись на
віковий досвід поколінь.
Культура Київської Русі зайняла визначне місце в розвитку світової
культури.
З давніх віків і до сьогодення на Україні розвивалися писемність і
•освіта, літописання й книгодрукування, усна народна творчість і літера
тура, музика й театр, образотворче мистецтво й архітектура, наука та
техніка».
1. ДІЯЧІ У К РА ЇН С Ь К О Ї КУЛЬТУРИ
а) Л і т о п и с ц і і к н и г о д р у к а р і :
Нестор, книжник Тимофій, Самовидець, М. Гунашевський, Л. Бобо-
линський, Г. Граб'янка, С. Величко, І. Федоров, П. Беринда.
188Н 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992, № 4 55
На допомогу викладачу історії
б) П и с ь м е н н и к и :
Іларіон, Ф. Печерський, В. Мономах, автор «Слово про Ігорів по
хід», С. Зизаній, Христофор Філарет, М. Смотрицький, 3. Копистен-
ський, І. Борецький, І. Вишенський, Г. Сковорода, І. Котляревський,.
П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко, Е. Гребінка, М. Ш ашке-
вич, І. Вагилевич, Я. Головацький, А. Могильницький, Т. Шевченко,
П. Куліш, М арко Вовчок, П. Мирний, П. Грабовський, Леся Українка,
М. Коцюбинський, І. Франко, М. Павлик, Л. Глібов, С. Руданський,
І. Воробкевич, Ю . Федькович, О. Духнович, В. Стефаник, Л. Мартович,,
М арко Черемшина, Н. Кобринська, О. Кобилянська, Є. Ярошинська,
В. Винниченко, Г. Хоткевич, В. Самійленко, М. Вороний, О. Олесь,
Б. Лепкий, X. Алчевська, С. Яричевський, Б. Грінченко, П. Тичина,
М. Рильський, В. Сосюра, М. Хвильовий, А. Малишко, М. Бажан, Ю . См о-
лич, О. Гончар, І. Драч, В. Симоненко, Л. Костенко, Д. Павличко,
B. Стус, Р. Федорів, Р. Іваничук, Р. Лубківський, Р. Братунь, П. Осадчук.
в) к о м п о з и т о р и , д р а м а т у р г и , д і я ч і т е а т р у .
Митуса, М. Ділецький, М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель,
C. Гулак-Артемовський, П. Ніщинський, П. Сокальський, М. Лисенко,
М. Вербицький, А. Вахнянин, К. Стеценко, М. Леонтович, Д. Січинський,
Г. Топольницький, Я. Лопатинський, С. Людкевич, Ф. Колесса, П. М айбо-
рода, А. Кос-Анатольський, М. Кропивницький, М. Старицький, І. Кар-
пенко-Карий, М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський,
О. Бачинський, Й. Стадник, К. Рубчакова, О. Мишуга, М. Менцинський,
С. Крушельницька, А. Бучма, Л. Курбас, Г. Ю ра, Н. Ужвій, Ф. Стригун,
H. Наум.
г) Х у д о ж н и к и , с к у л ь п т о р и , а р х і т е к т о р и .
Аліпій, Іван Кондзелевич, І. Рудкович, Д. Левицький, В. Боро-
виковський, І. Сошенко, Т. Шевченко, К. Устиянович, С. Васильківський,
М. Пимоненко, С. Світославський, О. Мурашко, П. Мартинович, О. Сла-
стіон, І. Тжакевич, І. Труш, Ю . Панькевич, М. Сосенко, Я. Пстрак, М. Іва-
сюк, Ф. Красицький, О. Кульчицька, О. Новаківський, М. Бринський,
М. Паращук, Г. Нарбут, В. Касіян, Авдій, С. Ковнір, І. Григорович-Бар-
ський, І. Левинський.
д) В ч е н і .
П. Беринда, І. Гізель, Ю . Дрогобич, Г. Сковорода, Ф. Прокопович,
О. Павловський, М. Максимович, І. Срезневський, І. Франко, А. Крим
ський, В. Вернадський, Щасний (Уельський, І. Пулюй, М. Горбачевський,
I. Мечников, І. Сеченов, М. Гамалія, О. Потебня, М. Сумцов, В. Шухевич,
П. Житецький, В. Гнатюк, Ю . Кондратюк, Є. Патон.
е) Д о с л і д н и к и і с т о р і ї У к р а ї н и .
1. Володимир Антонович (1834— 1908 рр.).
2. Микола Аркас (1853— 1909 рр.).
3. Дмитро Багалій (1857— 1932 рр.).
4. Михайло Грушевський (1866— 1934 рр.).
5. Іван Гуржій (1915— 1971 рр.).
6. Олександра Єфименко (1848— 1918 рр.).
7. Михайло Драгоманов (1841— 1895 рр.).
8. Микола Костомаров (1817— 1885 рр.).
9. Іван Крип'якевич (1886— 1967 рр.).
10. Михайло Максимович (1804— 1873 рр.).
11. Юліан Целевич (1843— 1892 рр.).
12. Дмитро Яворницький (1855— 1940 рр.).
56 І85И 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992, № *
На допомогу викладачу історії'
VIII. У К РА ЇН А Д О БИ КАП ІТ АЛ ІЗМ У
1. Західноукраїнські землі в період зародження капіталізму
Т е к с т : «Промисловість Галичини під владою Австро-Угорсько»
імперії здебільшого перебувала в руках іноземців. Тут головним чином
розвивалися нафто-добувна та лісопильні галузі. Населення західноук
раїнських земель налічувало 6,5 млн. чол. Основну його масу станови
ло селянство, яке наполовину складалося з бідняцьких господарств.
Починаючи з кінця X IX ст., сотні тисяч українців з цих земель у пошу
ках праці подалися в Західну Європу та за океан — на Американський
континент та в Австралію. В промисловості було зайнято 400 тис. чол.
постійно й тимчасово найманих робітників».
1. Ілюстрація. Ручне добування нафти на Прикарпатті.
2. Дрогобич. Нафтопромисли (фото початку XX. ст.).
3. Мирослав Січинський (1887— 1979 рр.), який убив австрійського
намісника в Галичині графа Потоцького і був засуджений до страти.
(Фото 1908 р.).
4. Адам Коцко (1882— 1910 рр.) — активний учасник визвольного
руху Галичини (Ф ото 900-х років).
5. Початкова школа збудована в с. Ценява в 1900 р. (Рожнятівський
район. Фото).
6. Селянські заворушення в Галичині 1906— 1907 рр. Художник
О. Данченко. Олія. 1955 р. (Фото).
7. Гуцульська хата (на Верховині). Початок XX ст. (Фото).
IX. БОРОТЬБА З А УКРА ЇН СЬКУ ДЕРЖ АВНІСТЬ (УНР ТА ЗУНР)
1. Т е к с т : «У жовтні-листопаді 1918 р. у результаті народної ре
волюції Австро-Угорська імперія була ліквідована. Західноукраїнські
трудящі маси взяли активну участь у національно-демократичній рево
люції й 1 листопада 1918 р. у Львові була встановлена влада Україн
ської Національної Ради, яка незабаром поширилася на всі українські
землі імперії. 13 листопада було проголошено суверенну Західноук
раїнську Народну Республіку. Головою Національної Ради став Євген
Петрушевич, головою уряду Державного _ секретаріату — Кость Ле-
вицький, головою Центрального військового комітету був сотник У С С —
Дмитро Вітовський, уродженець Прикарпаття».
2. Т е к с т : «ЗУНР займала територію 70 тис. кв. км., де проживало
70% українців, 14% поляків, 16% інших національностей. ЗУН Р підтри
мувала дипломатичні зв'язки з 10-ма країнами світу. Уряд ЗУНР зна
ходився у різний час у Львові, Тернополі, Станіславі.
З січня 1919 р. Українська Національна Рада в Станіславі винесла
постанову про злуку ЗУН Р і УНР.
22 січня 1919 р. у Києві на площі Святої Соф ії відбулася церемо
нія урочистого прийнЛтя «Акту злуки», який був ратифікований Декла
рацією УНР.
Віковічна мрія українського народу здійснилася».
3. Полковник Дмитро Вітовський (Фото).
4. Д -р Кость Левицький — голова Державного секретаріату ЗУН Р
(Фото).
5. Полковник М ирон Тарнавський, пізніше генерал, командуючий
УГА (Фото).
6. Гурток кресової кварти в полку УСС. Зліва направо: Р. Купчин-
ський, І. Іванець, В. Оробець, В. Дзіковський, Л. Лепкий, Т. Мойсейович,
(Фото).
7. Календар стрілецької звитяги.
8. Однострій старшини українських січових стрільців (малюнок).
9. Однострій стрільця-піхотинця (малюнок).
/55/У 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 5 7
Иш допомогу викладачу історії
10. Павло Платонович Чубинський (27.01.1839— 26.01.1884) — фото
репродукція.
11. Т е к с т : Гімн «Щ е не вмерла Україна». Слова національного
гімну написав у 60-х роках X IX ст. відомий український поет, етнограф,
фольклорист Павло Чубинський. М узику написав галицький композитор
Михайло Вербицький (1815— 1870).
Щ Е НЕ ВМ ЕРЛА УКРА ЇН А
Щ е не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Щ е нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому:
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Щ е у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Щ е ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
П р и с п і в :
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
X. У К Р А ЇН А М ІЖ Д В О М А СВІТОВИМ И ВІЙНАМ И
Т е к с т : «І світова війна привела до значного погіршання станови
щ а трудящих, загострення економічної кризи. В результаті Лютневої
революції була провалена монархічна влада в Росії, а на Україні 4 бе
резня 1917 р. виникла Українська Центральна Рада. Головою цієї Ради
був обраний видатний історик і політичний діяч Михайло Грушевський^
головою уряду — Генерального секретаріату — відомий письменник
Володимир Винниченко. 7 листопада Центральна Рада своїм III Універ
салом проголосила утворення Української Народної Республіки, а IV —
проголосила її незалежною самостійною державою. 25 грудня 1917 р.
І Всеукраїнський з 'їзд Рад проголосив Україну Радянською респуб
лікою.
29 квітня 1918 р. була проголошена гетьманом П. Скоропадським
Українська держава. 15 грудня 1918 р̂ до влади прийшла Директорія,
і відновила попередню назву держави — Українська Народна Рес
публіка.
У грудні 1922 р. УСРР за рішенням 7-го Всеукраїнського з 'їзду
Рад ввійшла до складу СРСР. У жовтні 1939 р. Українські Народні Збо
ри у Львові проголосили возз'єднання Західної України в єдиній Ра
дянській українській державі».
1. Львів. Державний академічний театр опери та балету ім. І. Ф ран
ка. Тут у жовтні 1939 р. відбулися Українські Народні Збори, де було
проголошено возз'єднання Західної України та УРСР, а в лютому
1991 р. проведено І Галицьку асамблею. (Фото).
2. Декларація про входження Західної України до складу Україн
сь к о ї Радянської Соціалістичної республіки (Фотокопія).
3. Карта смертності по областях УРСР, охоплених голодом у 1933 р.
{з книги «Міністерство закордонних справ і голод. Британські докумен
ти про Україну і великий голод 1932— 1933 рр.» С Ш А — Канада. 1938 р.).
Підзаголовок стенду: «В боях за визволення Прикарпаття» (карта).
.58 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1992, 4
На допомогу викладачу Історії
Т е к с т : «Хроніка визволення Івано-Франківської області від фа
шистських загарбників (1944 р.).
4 березня 1944 р. згідно з планом ставки Верховного Головноко
мандування розпочалася Проскурівсько-Чернівецька наступальна опе
рація 1-го Українського фронту.
21 березня введена в наступ 1-а танкова армія. Сміливо вирвав
шись вперед, армія на третій день вийшла до Дністра.
21 березня 1-а гвардійська танкова бригада і 21 механізована
бригада 8-го гвардійського механізованого корпусу, оволодівши селом
Семаківці, до 16.00. визволили від ворога м. Городенку.
27 березня передовий загін 1-ої гвардійської танкової бригади був
направлений для визволення Коломиї. На світанку 28 березня, зламав
ши опір противника, танкісти повністю визволили Коломию від ворога
й оволоділи переправами через ріку, Прут.
29 березня 40-а гвардійська танкова бригада звільнила місто Сня-
тин. Противник продовжував відступ і був вибитий із Заболотова.
31 березня загін у складі двох танків і двох взводів автоматників
визволив місто Косів.
13 липня перейшли в наступ війська 1-го Українського фронту.
Розпочалася Львівсько-Сандомирська операція.
21 липня перейшли в наступ на Станіславському напрямі війська
1-ої гвардійської армії.
24 липня 74-й стрілецький корпус форсував річку Дністер. 147-а та
155-а стрілецькі дивізії при допомозі 276-ої стрілецької дивізії штур
мом оволоділи містом Галичем.
26 липня війська 1-ої гвардійської армії, ведучи важкі бої з про
тивником, який відходив на північний захід від Станіслава, просувалися
вперед і зав'язали бій за місто Калуш. Цього ж дня частини 151-ої
стрілецької дивізії звільнили селище Богородчани.
27 липня до 3.00. з'єднання 18-го гвардійського та 30-го стрілець
ких корпусів 1-ої гвардійської армії штурмом оволоділи Станіславом
(тепер — Івано-Франківськ).
29 липня частини 351-ої стрілецької дивізії о 10.30, подолавши
вогневий опір противника, почали активний наступ на місто Долину.
Після тривалих боїв, які точилися до 4 серпня, місто було повністю
звільнене від ворога.
З 26 по ЗО липня продовжувалися жорстокі бої за місто Калуш.
ЗО липня 141-а стрілецька дивізія при допомозі 395 та 161 стрілецьких
дивізій з боєм оволоділи Калушем.
Жорстокі бої точилися на Карпатських перевалах. 2-а гвардійська
повітряно-десантна дивізія при допомозі 138-ої стрілецької дивізії, що
вибила фашистів з Красноїлова та Жаб'є. 22 вересня оволоділа могут
нім опорним пунктом противника — Ворохтою, Татарським перевалом.
За мужність і відвагу тисячі бійців, командирів і політпрацівників
були нагороджені орденами й медалями, а 55 воїнам присвоєно зван
ня Героя Радянського СІоюзу».
Умовні позначення (до карти): «Напрями ударів радянських військ».
— Рейди партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака
(1943 р.) та місця найважливіших боїв ковпаківців.
— Лінія фронту на 1 вересня 1944 р.
— Підпільні антифашистські, групи й організації.
27.УІІ. — Дата визволення населеного пункту від ворога.
XI. У К Р А ЇН А Н А Ш Л ЯХУ Н А Ц ІО Н А Л Ь Н О ГО ВІДРОДЖ ЕННЯ
1 Д ЕРЖ АВН О ГО СУВЕРЕНІТЕТУ
Т е к с т : 1. «Сьогодні стає очевидним, що вирішальну роль у під
несенні національної самосвідомості на Україні відіграв створений во
сени 1989 р. Народний рух України за перебудову. Це масовий гро
ііїЗИ 0130— 5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 59
На допомогу викладачу історії
мадсько-політичний рух, що виник як вияв народної ініціативи за до
корінне оновлення, тобто побудова на Україні демократичної і неза
лежної держави, відродження української нації, забезпечення націо
нально-культурних потреб усіх етнічних груп».
Т е к с т : 2. «16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР два
надцятого скликання прийняла Декларацію про державний суверенітет
України. З 385 зареєстрованих на ранковому засіданні депутатів за
Декларацію проголосувало 355 народних обранців, проти — 4, не го
лосувало — 26».
3. Лідер Народної Ради І. Р. Юхновський (фото).
4. Зліва в центрі лідер Руху України, поет Іван Драч (фото).
5. У Києві відбулася Установча конференція українського добро
вільного історико-просвітнього товариства «Меморіал» (кольор. ілю
страції).
6. Дзвони Чорнобиля (фото, ілюстрації).
ІІ-й с т е н д і л ю с т р а ц і ї :
— Республіканське свято рідної мови.
— Козацький Великдень.
— Капулівка. Мітинг поблизу могили І. Сірка.
— Освячення кургану пам'яті.
— Листівка — плакат співробітника журналу «Сучасність» (СШ А) мит
ця Богдана Певного — найпопулярніша з аналогічних у 1990 р.
— Хрест свободи в Теребовлі (Канада, провінція Альберта).
— Пам'ятний знак на честь української писанки у Вегревїллі (Канада,
провінція Альберта (знімки Івана Івахіва, СШ А).
— Копія прапора Війська Запорізького низового зберігається у фондах
Державного історичного музею УРСР. Оригінал — у Ермітажі Ле
нінграда.
— Український науковий інститут Гарвардського університету (СШ А).
— Львів. Д о пам'ятного знака на місці, де громадськість пропонує
встановити пам'ятник Т. Шевченку, за новою традицією наречені
приходять вклонитися.
— Монумент на честь тисячоліття хрещення України, відкритий
8 жовтня 1988 р. Вест Йоркшир. Англія. Архітектор М. Лащук.
П о я с н ю ю ч и й т е к с т : «Не зафарбовано території, що не вхо
дили до складу УРСР до 1939 р.
Проценти зменшення населення, 1929— 1933 рр. — 25 відсотків і
більше».
1. Державний кордон на 1959 р.
2. Кордони республік на 1959 р.
3. Обласні кордони на 1959 р.
4. Етнолінгвістичні межі розселення українців.
С т е н д № 3.
Підзаголовок: «24 серпня 1991 р. проголошено самостійну держа
ву — Україна».
Акт проголошення незалежної України:
Т е к с т : «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над
Україною в зв 'язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 р..
— Продовжувати тисячолітню традицію державотворення на Україні.
— Виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН*
та іншими міжнародно-правовими документами.
— Здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Вер
ховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки уро
чисто проголошує незалежність України на створення самостійної
української держави — України.
/ЯЗ# 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992, № 460
Територія України є неподільною і недоторканою. Від нині на те
риторії України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада України».
— Загальний вигляд будинку Верховної Ради у Києві (фото).
С т е н д № 4
Підзаголовок: «Українська діаспора».
Т е к с т : «На всіх континентах світу, включаючи колишні республіки
СРСР, проживає близько 10 млн. українців. Це становить 2 0 % всіх ук
раїнців світу (50 млн. чол.). Українці є однією з найбільших національ
них діаспор. Близько 6 млн. їх налічується за межами України, в СРСР,
4 млн. чол. — у зарубіжних країнах».
Ц и т а т а : «Еміграція селян із Галичини — се не нова річ. Вона не
відлучна товаришка зубоження, пролетаризації галицького селянства,
якій знесення панщини в 1848 р. широко відчинила ворота» — І. Фран-
ко. Еміграція галицьких селян 1892 р.»
1. Переселення українців у Канаду (фоторепродукція з картини).
2. Своє життя як спільності українців в Австралії почали з будів
ництва церков. І біля кожної — пам'ятник жертвам голоду 1932 —
1933 рр. на Україні (фото).
3. Камінний хрест, поставлений у Русові С. Дідухом (фото).
4. Прототипом головного персонажа твору «Камінний хрест» послу
жив селянин з Русова Степан Дідух, який емігрував до Канади (фото).
5. Таблиця: «Розселення українців у зарубіжних країнах» (див.
Ф. Д. Заставний. Українська діаспора. Львів, 1991 р., стор. 94— 97).
Д о д а т к и :
1. «Історико-етнографічна карта України».
У м о в н і п о з н а ч е н н я :
1. ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФ ІЧН І РАЙ О Н И УКРА ЇН И
1. Галичина. Підрайони: Гуцульщина, Бойківщина, Покуття, Опілля.
2. Волинь.
3. Буковина.
4. Закарпаття.
5. Полісся.
6. Поділля.
7. Подніпров'я. ]
8. Донбас.
9. Крим.
10. Таврія.
11. Слобожанщина.
2. ВИЗНАЧНІ М ІС Ц Я ЗА П О Р ІЗ Ь К О ГО К О ЗАЦ Т ВА
1. Хортиця (біля Запоріжжя).
2. Лубни (ур. Солониця) 1596 р. (Полт. обл.).
3. Жовті Води. 1648 р. (Дніпропетровська обл.).
4. Корсунь. 1648 р. (Черкаська обл.).
5. Пилявці. 1648 р. (Волинська обл.).
6. Збараж-Зборів. 1649 р. (Тернопільська обл.).
7. Берестечко. 1651 (Волинська обл.)
8. с. Пляшева (Ровенська обл.).
^8$N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 61
Ил Зфпомогу викладачу історії
3. Ф ОРТЕЦІ
1. Кодак (Запорізька обл.).
2. Кам'янець-Подільський (Хмельн. обл.).
3. Хотин (Чернівецька обл.).
4. Пнів (Ів.-Франківська обл.).
4. ГЕТЬМАНСЬКІ СТОЛИЦІ
1. Чигирин (Черкаська обл.).
2. Батурин (Чернігівська обл.).
3. Глухів (Сумська обл.).
5. М ОГИЛИ К О Ш О ВИ Х О Т А М А Н ІВ
1. Могила І. Сірка — 1680, с. Капулівка (Нікополь, Дніпропетров
ська. обл.).
2. Могила К. Гордієнка — 1734, с. Олешки (Херсонська обл.).
6. С П И С О К О БЛ А С Н И Х ЦЕНТРІВ
С т е н д з г е р б а м и : II. «УКРА ЇН СЬКА Н А Ц ІО Н А Л Ь Н А С И М В О Л ІК А »
1. Український національний герб-тризуб. 13. Слобожанщина.
Дата заснування
10. Житомир
11. Чернігів
12. Харків
13. Одеса
14. Херсон
15. Миколаїв
16. Кіровоград
17. Суми
18. Запоріжжя
19. Дніпропетровськ
20. Луганськ
21. Сімферополь
22. Полтава
23. Донецьк
24. Івано-Франківськ
25. Черкаси
1. Київ
2. Львів
3. Чернівці
4. Уж город
5. Луцьк
6. Тернопіль
7. Рівне
8. Хмельницький
9. Вінниця
482 р.
1256 р.
XII ст.
IX ст.
1085 р.
1540 р.
XIII ст.
1493 р.
1363 р.
1240 р.
IX ст.
1655 р.
VIII ст.
1778 р.
1784 р.
1754 р.
XV II ст.
1710 р.
1783 р.
1796 р.
1784 р.
1174 р.
1869 р.
1662 р.
X IV ст.
2. Київщина
3. Чернігівщина.
4. Переяславщина.
5. Сіверщина.
6. Волинь.
7. Поділля.
8. Запоріжжя.
9. Таврія.
10. Одещина.
11. Херсонщина.
12. Крим.
14. Холмщина.
15. Полісся.
16. Донеччина.
17. Кубань.
18. Закарпаття.
19. Буковина.
20. Белзщина.
21. Перемишльщина.
22. Галичина.
23. Львівщина.
62 /55ДГ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4
Зображення гербів див. у журн. «Українська культура»,
№ 1, 1991 р.
З а г о л о в о к к а р т и : III. «ПАМ 'ЯТНИКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
ІВАН О -Ф РАН К ІВЩ И Н И »
У м о в н і п о з н а ч е н н я :
Дати заснування населених пунктів або першого згадування в істо
ричних документах.
Пам'ятники і пам'ятні місця, зв'язані з іменами славетних людей.
Могили Січових стрільців.
Пам'ятники і пам'ятні місця історичних подій.
4 Братські могили радянських воїнів та односільчан, які загинули у
роки Великої Вітчизняної війни.
Музеї.
Народні художні промисли.
Археологічні пам'ятники.
IV. СТРУКТУРА У К РА ЇН С Ь К О Ї Н А У К О В О Ї ІСТО РИЧНО Ї БІБЛІОТЕКИ
Організатори кабінету мають подбати, щ об при ньому була обо-
в'язково створена бібліотека як для навчальної, так і для наукової ро
боти молоді. Джерелом формування фонду може бути благодійний
внесок книг вчителями, батьками, студентами, учнями і т. д. з дарчими
написами, печатками домашніх бібліотек. Одночасно кабінет має по
стійно поновлюватися через бібліотеку навчального закладу.
Т е м а т и к а р о з д і л і в :
I. Історія України — монографії, збірники документів, підручники,
хрестоматії і т. д.
II. Краєзнавча історична література — путівники, брошури, буклети,
листівки, тези і програми обласних конференцій.
III. Художня історична література.
IV. Рукописний відділ — дисертації, дипломні роботи, наукові і
курсові студентські роботи.
V. Бібліографічний каталог:
1. Картотека книг з історії України.
2. Іменний і тематичний каталог наявної у навчальному закладі
історичної україніки.
3. Картотека публікацій праць викладачів навчального закладу.
4. Каталог української історичної літератури в домашніх бібліотеч
ках викладачів.
VI. Відділ преси — історико-публіцистичні журнали, брошури, га-
зети.
Одержано 20.12.91. »
Методицеские рекомендации и содержание в помощь прелодавателям и учителям
истории по созданию кабинета истории Украиньї подготовили старший преподаватель
кафедри истории Украиньї Б. М. Гаврьшив и заведующий кафедрой истории Украиньї
Ивано-Франковского государственного педагогического университета им. В. С. Стефа-
ника, доктор исторических наук, профессор В. В. Грдбовецкий.
Авторьі попитались в иллюстративно-тематическом и хронологическом плане,
с использованием краеведческого материала наглядно показать многовековой про
цесе исторического развития Украиньї.
/ 5 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 63
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213214 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T07:24:34Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гаврилів, Б.М. Грабовецький, В.В. 2026-02-16T17:27:32Z 1992 Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) / Б.М. Гаврилів, В.В. Грабовецький // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 45–63. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213214 Методичні рекомендації й текст на допомогу викладачам і вчителям історії по створенню кабінету історії України підготували старший викладач кафедри історії України Б. М. Гаврилів і завідуючий кафедрою історії України Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. С. Стефаника, доктор історичних наук, професор В. В. Грабовецький. Автори зробили спробу в ілюстративно-тематичному і хронологічному плані, з використанням краєзнавчого матеріалу наочно показати багатовіковий процес історичного розвитку України. Методические рекомендации и содержание в помощь преподавателям и учителям истории по созданию кабинета истории Украины подготовили старший преподаватель кафедры истории Украины Б. М. Гаврилов и заведующий кафедрой истории Украины Ивано-Франковского государственного педагогического университета им. В. С. Стефаника, доктор исторических наук, профессор В. В. Грабовецкий. Авторы попытались в иллюстративно-тематическом и хронологическом плане, с использованием краеведческого материала наглядно показать многовековой процесс исторического развития Украины. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал На допомогу викладачу історії Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) Кабинет истории Украины в учебном заведении (методические рекомендации) Article published earlier |
| spellingShingle | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) Гаврилів, Б.М. Грабовецький, В.В. На допомогу викладачу історії |
| title | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| title_alt | Кабинет истории Украины в учебном заведении (методические рекомендации) |
| title_full | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| title_fullStr | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| title_full_unstemmed | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| title_short | Кабінет історії України в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| title_sort | кабінет історії україни в навчальному закладі (методичні рекомендації) |
| topic | На допомогу викладачу історії |
| topic_facet | На допомогу викладачу історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213214 |
| work_keys_str_mv | AT gavrilívbm kabínetístorííukraínivnavčalʹnomuzakladímetodičnírekomendacíí AT grabovecʹkiivv kabínetístorííukraínivnavčalʹnomuzakladímetodičnírekomendacíí AT gavrilívbm kabinetistoriiukrainyvučebnomzavedeniimetodičeskierekomendacii AT grabovecʹkiivv kabinetistoriiukrainyvučebnomzavedeniimetodičeskierekomendacii |