Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р.
Висвітлюється недемократичний, кулуарний процес створення республіки на території Криму в 1919 р., показано її фіктивний, буферний характер. Освещается недемократический, кулуарный процесс создания республики на территории Крыма в 1919 г., показан ее фиктивный, буферный характер....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1992 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213217 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. / П.І. Гарчев, В.В. Овод // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 22–31. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860284702350376960 |
|---|---|
| author | Гарчев, П.І. Овод, В.В. |
| author_facet | Гарчев, П.І. Овод, В.В. |
| citation_txt | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. / П.І. Гарчев, В.В. Овод // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 22–31. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Висвітлюється недемократичний, кулуарний процес створення республіки на території Криму в 1919 р., показано її фіктивний, буферний характер.
Освещается недемократический, кулуарный процесс создания республики на территории Крыма в 1919 г., показан ее фиктивный, буферный характер.
|
| first_indexed | 2026-03-18T22:49:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПОВІДОМЛЕННЯ
П. І. Гарчев (Сімферополь),
В. В. Овод (Сімферополь)
Про створення Кримської Радянської Республіки
в 1919 р.
Висвітлюється недемократичний, кулуарний процес створення республіки на тери
торії Криму в 1919 р., показано її фіктивний, буферний характер.
Про утворення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. досі немає
спеціальних досліджень. У працях з історії Криму лише згадуються
рішення Кримської обласної партійної конференції про створення рес
публіки, іперелічується частина членів її Раднаркому, наводиться опу
блікована ним Декларація. При цьому причини проголошення респу
бліки не аналізуються. В історико-партійній літературі цієї теми ста
ралися взагалі не торкатися, хоча Кримська республіка створювалася
за вказівкою ЦК РКП(б). В енциклопедичному довіднику вміщено не
велику статтю про Кримську республіку 1919 р.1, однак причини її ут
ворення замовчувалися.
У даній статті на основі опублікованих та архівних джерел, у то
му числі архівного фонду Л. Б. Каменева2, висвітлюється недемокра
тичний, кулуарний процес створення республіки на території Криму
в 1919 р., показано її фіктивний, буферний характер.
Питання про створення Кримської Радянської Республіки виникло
у квітні 1919 р. у зв’язку із вступом Червоної Армії в Крим і загрозою
через це війни з Антантою. Відповідно до конвенції про відторгнення
від Росії південних областей, прийнятої урядами Франції та Англії ще
10 грудня 1917 р. і підтвердженої 13 листопада 1918 р .3, французькі
збройні сили займали південь України і Крим, англійські — східне
узбережжя Чорного моря від Батумі до Новоросійська. До весни
1919 р. тільки французька ескадра на Чорному морі налічувала 70 бо
йових кораблів4. На вимогу Антанти уряди Італії та Греції також
направили бойові кораблі й піхоту в порти півдня України і Криму.
Чисельність антантівських військ у Севастополі досягала 10 тис.
Командуючий антантівськими збройними силами в Криму фран
цузький полковник Труссон вжив усіх заходів для утримання півост
рова. Було посилено укріплення на кримських перешийках, висаджено
у повітря Сивашський і Чонгарський мости, що з’єднували їх з мате
риком. Наприкінці березня там зосереджувалися війська Кримсько-
Азовської армії білих, якими командував генерал А. А. Боровський.
Бойові кораблі Антанти були направлені для охорони її флангів і об
стрілу частин Червоної Армії з боку Каркіницької затоки й Азовського
моря. В статті «Про безпеку Криму» в «Ялтинском голосе» відзначало
ся: «На 'північному кордоні Криму наше становище — абсолютно
усталене. Мається достатньо сил для даного моменту і на Перекопі,
і на Сиваші, і на Арабатській стрілці. Тим більше, що головні сили біль-
1 Великий Жовтень і громадянська війна на У країні: Енциклопед. довідник
ів 1 0 0 7 __с 904__ 90^
2 ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р—<1243, оп. 1, спр. 1—4.
3 Л л о й д Д ж о р д ж . Военньїе мемуарьі.— М., 1938.— Т. 5.— С. 93—95; Исто-
рия дипломатик.— М .; Л., 1945.— Т. 2.— С. 394.
4 К а ш е н М. Замисли французскнх империалистов против СССР.— М., 1936.—
С. 225—226.
22 155М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4
іновиків відтягнені у бік Одеського фронту... Союзники твердо виріши
ли сприяти захисту Криму не лише з боку моря, а і на суші» 5.
Однак в ніч на 4 квітня 1919 р. 2-га бригада Задніпровської ди
візії Української Червоної Армії (начальник дивізії П. Ю. Дибенко),
сформована в основному з українських партизанів Північної Таврії,
перейшла у наступ на Перекопі і після впертого бою до 16 години ово
лоділа ним. Полковник Труссон, генерал А. А. Боровський і глава
Кримського крайового уряду Соломон Крим, які прибули на фронт зран
ку, не змогли зламати хід бою і радянські війська «на плечах против
ника» вступили у м. Армянський Базар6. При підтримці кримських пар
тизанів і підпільників кілька полків 1-ї Задніпровської дивізії Черво
ної Армії протягом тижня зайняли Джанкой, Бахчисарай, Євпаторію,
Сімферополь. На їх бік перейшла бригада німців-колоністів (700 чол.).
12 квітня 3-й Таврійський полк підійшов до Севастополя і, незважаючи
на ураганний вогонь всієї союзної ескадри, зайняв позиції на підступах
до міста, біля Інкермана 7 8.
Командуючий антантівськими військами в Севастополі французь
кий полковник Труссон під час таємних переговорів у Севастополі з
представником атамана війська Донського полковником Власовим
12 квітня 1919 р. повідомив: «Севастополь я вважаю за необхідне обо
роняти до останнього..., а тому я зажадав від свого уряду все необхідне
для оборони... На цей час війська прибувають щодня, особливо багато
греків і чорних. Вже маємо: 2 полки греків, 1 бригаду французів (170,
175 полки) і до 7 тис, чорних (сенегальські стрільці)— всього до
22 тис. чол. Флот: грецький — броненосець «Лемнос», крейсер «Аверов»
і 2 міноносці, англійський броненосець «Мальборо», крейсер «Каліпсо»
і 3 міноносці; французький — 4 броненосці і 5 міноносців; італійський
— 1 міноносець; а всього 6 броненосців, 2 крейсери і 11 міноносців,
крім того, французьке госпітальне судно і до 15 транопортів»
Спроби сходу оволодіти Севастополем силами 3-го і 4-го полків
Задніпровської дивізії не вдалися. У відповідь на пропозицію радянсь
кого командування здати місто полковник Труссон заявив, що «місто
він не звільнить без розпорядження свого вищого командування і буде
захищатися всіма засобами, що є в його розпорядженні, оскільки Сева
стополь вважають ключем до Чорного моря». Всі бойові кораблі Ан
танти відкривали ураганний вогонь по частинах Червоної Армії, що
наступала9. Червоноармійцям вдалося захопити Малахов курган, але
19 квітня в штиковому бою французькі солдати відбили цю важливу
укріплену позицію поблизу Севастопольського залізничного вокзалу.
Повідомляючи про це, агентство Рейтер відзначило, що «радянські вій
ська зазнали тяжких втрат» 10.
Одержуючи інформацію про опір Антанти у Севастополі і пере
мир’я, укладене командуванням радянської групи військ з контр-адмі
ралом Аметом і полковником Труссоном, Раднарком РСФРР наполя
гав на негайному визволенні Севастополя від інтервентів і захисті
Чорноморського флоту. Нарком закордонних справ Г. В. Чичерін теле
графував про доцільність «замість відстрочки боротьби в Севастополі
негайно, не даючи французам підготуватися, викинути противника із
Севастополя» 11.
5 Ялтинский голос.— 1919.— 31 марта.
6 Там же.— 6 апреля; Борьба за Советскую власть в К рим у: Сб. док.— Симфе
рополь, 196=1.— Т. 2 — С. 111.
7 Красная звезда. Изд. Ялтинскдго уездного комиссариата.— 1991.— 22 апр.
8 Борьба за Советскую власть в Криму : Сб. док.— Симферополь, 1961.— Т. 2.—
С. 127.
9 Там же.— С. 117— 129; Центр, держ. арх. Криму, ф. пР— 150, оп. 1, спр. 49,
•арк. 254 (Далі — ЦДАК).
і° руССКИй солдат — гражданин во Франции.— Газета отрядного комитета Рус-
-ских войск во Франции.— Париж.— 1919.— 26 апр.
- 11 ЦДАК, ф. пР— 150, оп. 1, спр. 49, арк. 254—256, 266.
/55А 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, М 4 23
Водночас, щоб уникнути війни з Антантою, ЦК РКП(б) і Раднар-
ком РСФРР, В. І. Ленін вжили заходів для створення буферної
Кримської Радянської Республіки та її уряду, від імені яких велися 6
воєнні дії.
__ Після перших боїв Червоної Армії з військами Антанти • в Сева
стополі питання про створення Кримської республіки розглядалося на
пленумі ЦК РКП(б) 13 квітня і на засіданні Оргбюро ЦК 20 квітня 12.
їх рішення не публікувалися, протоколи цих засідань досі недоступні
для дослідників. У ці ж дні йшли жваві переговори між ЦК РКП(б)
і керівними партійними й радянськими працівниками на Україні, які
опікали Кримський обком партії і відновлювані на півострові ревкоми.
Можна припустити, що в принципі було вирішене питання про утворен
ня буферної Кримської республіки. 14 квітня 1919 р. Голова Раднар-
кому України X. Г. Раковський телеграфував Г. В. Чичеріну про не
обхідність утворення Кримської Радянської Республіки у зв’язку *
«міжнародним становищем Криму» І3. 17 квітня командуючий Україн
ським фронтом В. О. Антонов-Овсієнко в телеграмі командуючому
2-ю Українською Радянською армією А. Є. Скачку повідомив: «У
Криму створюється свій уряд» 14.
На засіданні Політбюро ЦК РКП(б) 23 квітня 1919 р. третім у
порядку денному стояло питання «Крим». В обговоренні й прийнятті
рішень з цього питання брали участь присутні на засіданні Ленін, Ста
лін, Крестинський, Калінін, Смілга і Склянський. У прийнятій постано
ві відзначалося: «1. Визнати бажаним утворення Кримської Радянсь
кої Республіки. 2. Запитати тов. Раковського: чи нема в ЦК КПУ під
ходящих кадрів для зайняття посади Голови Кримського Раднаркому,
зокрема, яка думка ЦК КПУ щодо кандидатури тов. Артема» І5. При
чини створення республіки в Криму у постанові Політбюро не вказува
лися — вони були засекречені.
Член ЦК РКП(б) X. Г. Раковський у той час знаходився в Києві,
очолював уряд Української Радянської Республіки, відповідав за від
новлення радянських і партійних органів у Криму. Добір кандидатур
до Кримського Раднаркому було доручено йому і члену Політбюро,
Надзвичайному уповноваженому Ради Оборони РСФРР Л. Б. Камене
ву, який спеціальним поїздом прибув на Україну. В його «експеди
ції» були також член ЦК РКП(б), кандидат у члени Оргбюро ЦК
М. К. Муранов, секретар Петроградського комітету партії С. С. Зорін,
відповідальний секретар Московської Ради робітничих, селянських і
червоноармійських депутатів Софія Бричкіна 16 та інші відповідальні
працівники. 24 квітня за підписом Каменева і Муранова була направ
лена телеграма до Харкова, у ЦК КП(б)У з проханням до Артема і Во-
рошилова відвідати їх поїзд, який «прибуває рано-вранці, в суботу» 17
(тобто 26 квітня). Очевидно, проїздом у Києв Каменєв вирішив про
консультуватися з Артемом (тоді кандидатом в члени ЦК РКП(б) і
членом ЦК КП(б)У) про його кандидатуру на посаду глави Кримсько
го уряду. А член ЦК КПУ і нарком внутрішніх справ УСРР Вороши-
лов — особистий Друг Сталіна, був включений до складу «експедиції»’
Каменева.
Найбільш складним виявилося питання про голову Раднаркому
Кримської республіки, оскільки кандидатура Артема відпала. В теле
грамі з Києва до Москви (вірогідно, від 26 квітня) Л. Б. Каменєв пові
домляв: «Бачив .представників Криму. Обов’язково прошу повідомити
12 См.: Известия ЦК КПСС.— 1989.— № 12,— С. 152; А н и к е е в В. В. Д ея-
тельность ЦК РКП(б) в 1918— 1919 годах : Хроника собьітий.— М., 1976.— С. 348.
19 ЦДАРА, ф. 33988, оп. 1, спр. 110, арк. 16.
14А н т о н о в - О в с н е н к о В. А. Записки о гражданской войне.— М., 1933.—
Т. 4.— С. 58.
15 ЦДАРА, ф. 33987, оп. 2, сцр. 56, арк. 4.
'• ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р—'1243, оп. 1, спр. 1, арк. 224.
17 Там же, арк. 10.
24 135АГ 0130-5247. Укр. іст. ясдрн.; 1992, № 4
Ваші міркування про Кримський уряд, оскільки повинен бачитися з-
Дибенком та іншими кримчанами. Раковський з Одеси, виявляється, ре
комендував Дибенка головою. Знаходжу, що це неприпустима помилка.
Попереднє враження, що значно краще пряме приєднання Криму до
Москви і в усякому разі надіслання туди Иоффе прем’єром» 18~
(А. А. Йоффе — уродженець Криму, кандидат у члени ЦК РКП(б) у
1918—1919 р.) 19. Слідом за тим у телеграмі Леніну і Сталіну Л. Б. Ка-
менєв доповідав: «З Раковським зговорився, що Иоффе тут не потріб
ний. Він потрібний в Криму, де абсолютно немає людей і глави. Від
правте Йоффе скоріше в Крим для організації влади. До нього при
єднайте Кристі, взявши його від Луначарського» 20.
Того ж дня Л. Б Каменєв поїхав до Катеринослава, де вів перего
вори з командуючим Українським фрортом В. О. Антоновим-Овсієнком
і Ю. П. Гавеном — одним з керівників Кримського обкому партії.
В телеграмі від 27 квітня 1919 р. до Москви — Леніну і Сталіну — вій
повідомив: «ОсобистИхМ обстеженням, переговорами з Гавеном, Антоно-
вим переконався, що уряд повинен складатися не більш як з 7 чоловік,
з них два татарина, Дибенко, Гавеи і ще троє місцевих. Уводити біль
ше татар нема ніякої необхідності, та й у них нема хоч трохи підхо
дящих людей. Через хаос взаємовідносин громадянських і військових
властей створення влади необхідне у найкоротший строк. Прошу не
гайно відповісти згодою на викладений план. Завтра вступаємо у Сева
стополь. Англійці посилено обстрілюють Керч і тримають суворий кон
троль на всьому узбережжі. Чекаю на відповідь. Муранов, Ворошило»
цілком згодні»21.
В. І. Ленін не погодився призначити А. А. Иоффе головою Раднар-
кому Кримської республіки у зв’язку з тим, що той направляв-ся на до
помогу X. Г. Раковському в Києв з метою зміцнення централістських
сил в українському уряді. В телеграмі від 28 квітня 1919 р. Каменеву,
який із своїм поїздом знаходився у Катеринославі, В. І. Ленін вказував:
«Йоффе потрібен не в Криму, а в уряді України на посту, який вибере
Раковський для роботи проти самостійності, а в Криму підшукаємо ін
шого, але, звичайно, не Дибенка»22. Того ж дня, 28 квітня 1919 р. під
керівництвом В. І. Леніна відбулося засідання Політбюро ЦК РКП(б).
На ньому було вирішено направити А. А. Иоффе на Україну як нарко
ма державного контролю і члена Ради Оборони республіки, а також йо
му доручалося «стежити за Подвойським і стримувати його сепара
тистські тенденції». ЦК КП(б)У було запропоновано обговорити «пи
тання про те, за яких умов, коли і в якій формі може бути проведене
злиття України з Радянською Росією» 23. Політбюро розглянуло також
питання «Склад Кримського уряду», з якого прийняло таке рішення:
«На чолі уряду доставити тов. Кристі, потім увести двох мусульман і
не більш як двох росіян. З огляду на настійну пропозицію Раковського
ввести до складу Кримського уряду Дибенка з призначенням його нар-
. комом воєнних і морських справ, дозволити йому це, але обов’язково
пояснити Дибенку, що̂ ЦК погоджується на це на вимогу Раковського
і на його відповідальність. Взяти у Дибенка підписку про беззаперечне
підпорядкування всім постановам ЦК і вказівкам загального військо
вого командування»24. Цю постанову Л.* Б. Каменєв, очевидно, одер
жав уже по дорозі в Крим.
18 Там же.
19 Великая Октябрьская социалистическая революция : Знциклопедия.— М.,
1987.— С. 197.
20 ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р—'̂1243, оп. 1, спр. 2, арк. 17; М. П. К р и с т і (18176—
1956 р р .)— активний учасник революційного руху в Криму, в 19*19 р. працював у
Раднаркомі РСФРР, Наркоматі освіти.
21 ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р—4243, оп. 1, спр. 2, арк. 92—94.
“ Л е н і н В. І. Повне зібр. творів.— Т. 50.— С. 294.
23 ЦДАРА, ф. 33987, оп. 2, спр. 56, арк. 4 --5 .
24 Там же, арк. 5.
/55N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 25
28—29 квітня 1919 р. у Сімферополі відбулася Кримська обласна
партійна конференція, на якій обговорювалося питання про створення
Кримської Радянської Республіки. На ній були присутні всього до
ЗО делегатів від Сімферопольської, Севастопольської, Євпаторійської,
Феодосійської та Ялтинської партійних організацій. Донедавна вважа
лося, що ЦК РКП(б) на цій конференції представляли член ЦК
РКП(б) М. К. Муранов і член ЦК КП(б)У, нарком внутрішніх справ
України К. Є. Ворошилов 25. Однак вони були лише членами «експеди
ції» Л. Б. Каменева, спеціальний поїзд якого вранці 29 квітня прибув
до Сімферополя26.
Першим питанням порядку денного Кримської партійної конфе
ренції була доповідь про воєнно-політичне становище Радянської рес
публіки і про національне питання у зв’язку з рішенням ЦК РКП(б) і
Ради Народних Комісарів РСФРР про утворення Кримської Радянсь
кої Соціалістичної Республіки27. Протоколи цієї поспіхом зібраної й
не дуже представницької конференції (всього від 5 міст півострова)
не збереглися. Доповідачем, очевидно, був член Політбюро ЦКРКП(б)
Л. Б. Каменєв. Уперше партійний діяч такого високого рангу відвідав
Крим і виступив перед комуністами. Навряд чи він розкрив дійсну при
чину утворення «самостійної» Кримської республіки. Зміст доповіді
розкриває стаття «Причини самостійності Криму», опублікована в
«Известиях Ялтинского Военно-Революционного комитета» після
від’їзду Каменева з Криму. В ній, зокрема, говорилося: «Причини ство
рення самостійності Кримської республіки тов. Каменєв пояснює таким
чином. Російська Соціалістична Республіка не має ні в якому разі на
меті придушити національні прагнення населення. Єдиною її метою є
добровільний і вільний союз окремих областей. Оскільки в Криму, де
40 відсотків населення становлять татари, безперечно існують своєрід
ні економічні відносини, то ми вирішили надати населенню Криму мож
ливість вільно управлятися, аж до того моменту, коли воно саме знайде
за можливе і необхідне об’єднатися з усією Росією. Створення особли
вого Кримського уряду покаже одноплемінникам татарського населен
н я— туркам, що Радянська влада не має жодних імперіалістичних за
гарбницьких планів і гарантує інтереси і волю широких трудящих мас.
Ми знаємо вже, що найкращі елементи Туреччини вбачають саме у
Радянському ладі єдиний спосіб задовільно розв’язати турецьку
проблему» 28.
Для більшої переконливості тези про «національну своєрідність
Криму» в статті говорилося про» 40% татарського населення на пів
острові, хоча за переписом 1917 р., опублікованим у 1918 р. керівником
Кримського статистичного бюро М. Є. Бененсоном, татари становили
менш як 27%, а росіяни й українці — 49,2%.29 Більше достовірною, на
перший погляд, могла вважатися така причина, як необхідність маяка
радянського ладу для мусульманських народів, насамперед турок. Од
нак створена в той же час, у березні 1919 р., перша радянська респу
бліка мусульман — Башкирська— одержала статус автономної, а не
самостійної (Ж)ча башкирів налічувалося у 4 рази більше, ніж кримсь
ких татар, і вони становили основну масу населення). «Аргументи» Ка
менева лише маскували справжні причини утворення «самостійної»
Кримської Радянської Республіки — як буфера в боротьбі з Антантою.
Обласна партійна конференція в Сімферополі ухвалила рішення
ЦК РКП(б) і обговорила питання про склад уряду нової республіки.
25 Очерки истории Крьімской областной партийной организации.— Симферополь,
1981.— С. 77.
26 ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р— 1243, оп. 1, спр. 2, арк. 17, 40, 93; спр. 4, арк. 122.
27 Н а д и н с к и й П. Н. Очерки по истории Крнма.— Симферополь, 1957.—
Ч. 2.— С. 172.
28 Известия Ялтинского Военно-Революционного Комитета.— 1919.— 24 мая.
29 Б е н е н с о н М. Е. Зкономические очерки Крума — Симферополь, 1919.— С. 6.
155М 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, 426
Про створення Кримської Радянської Республіки
Дослідники вважають, що він був уже визначений 28—=29 квітня. Од
нак архівні документи, що стали доступними в умовах гласності, гово
рять про інше. Обговорення цього питання на конференції довелося
перервати.
У зв’язку із зростанням революційних настроїв у союзній ескадрі
та антантівських військах у Севастополі французьке командування
26 квітня евакуювало сухопутні частини на транспорті. 29-го вивело
бойові кораблі на рейд і заявило про припинення воєнних дій. Л. Б. Ка-
менєв та інші відповідальні працівники покинули обласну партконфе-
ренцію і відправилися до Севастополя. На вокзалі їх зустрічав загін
матросів-комуністів, які працювали у підпіллі. На площі біля Графсь
кої пристані відбувся парад частин Червоної Армії, який приймав
П. Ю. Дибенко. Депутація від трудящих міста піднесла йому хліб-
сіль. Після параду на Куликовому полі пройшов мітинг за участю де
сятків тисяч жителів Севастополя і навколишніх сіл. Учасники мітин
гу палко привітали Л. Б. Каменева, П. Ю. Дибенка, С. С. Зоріна і го
лову Севастопольського ревкому Я. Городецького, які виступили з про
мовами. Протягом дня по всьому місту відбулися багатолюдні мітин
ги, присвячені визволенню Севастополя30.
В ніч на ЗО квітня «експедиція» Каменева повернулася в Сімфе
рополь, де було заплановано «ряд нарад». На вокзальній площі міста
ЗО квітня також відбувся мітинг, на якому було прийнято резо
люцію про всемірну допомогу пролетаріатові РСФРР у його тяжкій
боротьбі. На мітингу виступили Л. Б. Каменєв, К. Є. Ворошилов
і М. К- Муранов 31.
І травня 1919 р. Л. Б. Каменєв із своєю «експедицією» знову при
був у визволений Севастополь, брав участь у першотравневому святі,
виступив на величезному (60 тис. чол.) мітингу32 і, очевидно, продов
жував переговори з місцевими працівниками цро склад уряду Кримсь
кої республіки. Він одержав термінову телеграму голови Раднаркому
України X. Г. Раковського від 1 травня, в якій говорилося: «Політич
ні кордони Криму відповідають його географічним кордонам, тобто до
перешийка»33. На грецькому міноносці до Севастополя прибув спеці
альний повноважний представник грецького уряду «для офіційних зно
син з повноважним представником Радянського уряду», якого прийняв
Л. Б. Каменєв. На переговорах розглядалися питання про повний ней
тралітет Греції, евакуацію її сухопутних військ з Румунського фронту і
виведення грецьких воєнних кораблів з Чорного моря. Було вирішено
заключні переговори провести 8 травня 1919 р. в Ялті з повно
важним представником «Кримської Радянської Соціалістичної
Республіки» Народним комісаром у воєнних і морських справах
П. Ю. Дибенком 34.
Після повернення Л. Б .Каменева до Сімферополя 2 травня там за
вершилися «наради» щодо складу Раднаркому Криму. В політичному
«Зведенні» від 2 травня було названо склад Кримського уряду: «Тим
часово головує —■ Нарком здоров’я та соц. забезпечення Ульянов, Нар
ком внутрішніх справ— Гавен, закордонних справ — Меметов; Юсти
ції — Арабський; Воєн, і мор. — Дибенко; Освіти — Назукін (заст.—
Лаура); Раднаргосп, фінансів, шляхів сполучення, поштель— Городе-
цький, Продовольства і торгів — Вульфсон; Землеробства — Ідрисов;
Наркомпраця — Полонський, Управляючий справами — Боданин-
ський»35.
30 ЦДАЖР у Москві, ф. Р—1243, оп. 1, спр. 4, арк. 122.
31 Там же.
32 Красная ззезда. Изд. Ялтинского воєнного комиссариата.— 1919.— 4 мая;
ЦДАЖР у Москві, ф. Р— 1243, оп. 1, спр. 4, арк. 122.
33 ЦДАЖР у Москві, ф. Р— 1243; оп. 1, спр. З, арк. 19.
34 ЦДАРА, ф. 103, оп. 1, спр. 27, арк. 17, 26.
35 ЦДАЖР у Москві, ф. Р— 1243, оп. 1, спр. 4, арк. 32.
І55ІУ 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992, № 4 27
У/. /. Гарчев, В. В. Овод
У телеграмі Сталіну від 3 травня 1919 р. Л. Б. Каменєв повідо
мив, що до Кримського уряду увійшли 4 татарина і перелічив прізвища
наркомів. Включення Дибенка до складу уряду він пояснив обіцянкою,
яку він дав X. Г. Раковському, а також тим, що «інакше відносини
між армією та її агентами і громадянською владою ще більше погірша
ли б» *. Наприкінці телеграми він доповів: «Ворошилов увесь час зі
мною»36. Наступного дня Сталін відповів: «Ми уже писали Вам, що
проти Дибенка не заперечуємо, якщо буде гарантія слухняності. Хто*
голова Кримського уряду» 37.
Дійсно, постійного голову уряду так і не було обрано, незважаючи
на довготривалі переговори за участю Л. Б. Каменева. В телеграмї-від-
повіді Сталіну від 4 травня 1919 р. він повідомляв: «Головою Криму
тимчасово, через хворобу Гавена — Ульянов. Я говорив з Дибенком до
сить серйозно і висунув слухняність як першу умову» 38.
«Хвороба» Ю. П. Гавена була, на наш погляд, офіційною версією,
що приховувала провал переговорів про обрання голови Кримського
уряду. Ця «хвороба» не завадила Ю. П. Гавену стати головою президії
Кримського обкому партії з і травня 1919 р .39 Проти поєднання ним
вищих партійної і радянської посад у Кримській республіці різко ви
ступив П. Ю. Дибенко. В першому томі книги «Гражданская война.
1918—1921 г.» розповідалося про повернення в першій декаді травня
1919 р. урядової комісії РСФРР у складі Каменева, Муранова, Зоріна,
Свидерського, Ворошилова та інших з Криму, де вона «примирила Ди
бенка з Гавеном, створивши щось на зразок тріумвірату на чолі
з Д. І. Ульяновим» 40.
Д. І. Ульянов був у більшовицькому підпіллі в Євпаторії, після її
визволення став членом міського ревкому41, заступником секретаря
Євпаторійського партійного комітету42. За рекомендацією Ю. П. Гаве
на він увійшов до складу Кримського Раднаркому43. В. І. Леніну не
була відома доля брата, і після одержання телеграми Каменева він на
діслав до Києва телеграму з проханням повідомити, який саме Ульянов
увійшов до складу Кримського уряду44. Через кілька днів X. Г. Ра-
ковський повідомив Леніну, що до складу уряду війшов Дмитро Ілліч.
9 травня до Москви було надіслано телеграму, в якій, зокрема,
викладалися найближчі плани уряду: «Опублікували урядову Декла
рацію в цілому схожу на Вашу. На днях, зібравши фактичні дані про
звірства добровольців, скоєних під охороною союзників над мирним
населенням, опублікуємо на радіо протест проти минулих дій Антанти г
блокади узбережжя, що продовжується. Копію ноти протесту повідо
мимо негайно. Настійно просимо вжити заходів до встановлення без
посереднього телеграфного зв’язку з Києвом і Москвою. Є крайня не
обхідність» 45.
Ця телеграма засвідчила повну відсутність «сепаратистських» тен-
* Позиції X. Г. Раковського і В. І. Леніна щодо призначення Дибенка не збіга
лися. Заст. Голови Реввоєнради РСФРР Е. М. Склянськнй писав з цього питання
Л. Д. Троцькфму: «Раковський пропонує Наркомвоєнмором Крима призначити Ди
бенка. Володимир Ілліч дещо вагається. ЦК вирішив запитати Вас». Див.: ЦДАРА,
ф. 33988, оп. 1, спр. 110, арк. 61.
36 Там же, спр. 2, арк. 40.
37 Там же, арк. 33.
38 Там же, арк. 77.
39 Очерки историн Крьімской областной партийной организации.— С. 77.
40 Гражданская война 1918—.1921. / Под общ. ред. Бубнова, Каменева, Бйдма-
на.— М., 1928.— Т. 1.— С. 56.
41 Борьба за Советскую власть в Крьіму: Сб. док.— Симферополь, 1961.— Т. 2.—
С. 125.
42 Ульяновьі на Украине : Революционная и общественно-политическая деятель-
ность на Украине и в Крьіму (1902—1921 годи).— Киев, 1989.— С. 154.
43 У л ь я н о в Д. И. Очерки разньїх лет : Воспоминания, переписка, статьи.— М.,.І здзд_ ^ 268
44 Владимир Ильич Ленин : Биохроника.— М., 1976.— Т. 7.— С. 165.
43 ЦДАЖ Р у Москві, ф. Р— 130, оп. З, спр. 598, арк. 6.
І88И 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992, № 428
Про створення Кримської Радянської Республіки
денцій у Кримського Раднаркому, його підзвітність Раднаркому
РСФРР і Української РСР. З короткого звіту про роботу, поданого
у телеграмі, чітко видно її зовнішньополітичну, антиантантівську
спрямованість.
Декларація, що згадується в телеграмі, була опублікована в газе
ті «Таврический коммунист» 6 травня 1919 р. Від імені «Тимчасового
робітничо-селянського уряду Кримської Радянської Соціалістичної
Республіки» її підписали виконуючий обов’язки голови уряду Д. І. Улья-
нов і члени уряду П. Дибенко, Ю. Гавен, Я. Городецький, С. Вульф-
сон (Давидов), С. Полонський та І. Назукін46. Залишається незрозу
мілим, чому Декларація не була підписана народними комісарами
кримсько-татарської національності.
Декларація, очевидно, була написана за участю Л. Б. Каменева,
який до 6 травня знаходився у Сімферополі. Не пояснюючи причин,
Декларація проголосила Крим соціалістичною радянською республі
кою без згадки про його автономну залежність від РСФРР або УСРР
(у противному разі втрачався б смисл утворення республіки як буфера
проти Антанти). Робітничо-селянський уряд Криму заявив про братер
ський нерозривний зв’язок з радянськими республіками Росії, України
і країн Європи. їхні вороги оголошувалися ворогами радянського Кри
му до повної перемоги всесвітньої комуністичної революції. У ви
кладеній в Декларації програмі діяльності Кримський уряд насампе
ред вказував, що в умовах воєнних дій з білогвардійцями, підтримува
ними збройними силами Антанти, він «особливу увагу приділить питан
ням формування Робітничо-Селянської Червоної Армії». Головними
завданнями уряду проголошувалися зняття блокади Криму Антантою,
створення апарату пролетарської влади, передача засобів виробництва
«соціалістичній» державі-^націоналізація промисловості та інших га
лузей господарства, одержавлення заготовок продовольства і торгівлі,
конфіскація поміщицьких земель, сприяння колективним і громадсь
ким формам обрдбки землі з метою організації комуністичного вироб
ництва і розподілу, переходу від капіталістичного ладу до комуністич
ного47. Ця економічна платформа Кримського уряду повністю відпо
відала Програмі РК П (б)— програмі воєнного комунізму, що була
прийнята VIII з’їздом партії в березні 1919 р.
Декларація Кримського уряду проголошувала повне рівноправ’я
всіх національностей Криму. Жодна з них не згадувалася в декларації
і не могла претендувати на керівну роль на півострові. «Кримська рес
публіка» створювалася не як національна, а як територіальна. Про
грама уряду була викладена і в телеграмі від 9 травня 1919 в Москву,
Леніну (копії до Раднаркому в Києв, Будапешт, Мюнхен, Ригу,
Мінськ і всім, всім, всім») 48.
До середини травня 1919 р. були створені і розгорнули роботу
наркомати Кримської республіки. В Кримському обласному держархі
ві зберігається «Наказ № 1» від 9 травня наркома охорони здоров’я
і соціального забезпечення Д. І. Ульянова, в якому говорилося: «Цього
числа я вступив у виконання обов’язків Народного комісара охорони
здоров’я і соціального забезпечення Кримської Радянської Федера-,
тивної Республіки»49. Слово «федеративна» підкреслювало її рівноправ
ність з іншими радянськими республіками, в тому числі з РСФРР.
Найважливіша роль в уряді належала наркомату воєнних і мор-
46 Борьба за Советскую власть в Крьіму : Сб. док.— Т. 2.— С. 144— 148.
47 Там же.— С. 145—146.
43 ЦДАЖР у Москві, ф. Р— 130, оп. 3, спр. 598, арк. 5.
49 Борьба за Советскую власть в Криму : Сб. док.— Т. 2.— С. 152; ЦДАК,
ф. Р— 1733, оп. 1, спр. 171, арк. 220. Назва «федеративна» зустрічається у Поста
нові Кримського Раднаркому про організацію Статистичного бюро, ( у зверненні
останнього до місцевих радянських органів, у наказах № 5 і № 8 наркомздоров’я
Д. І. Ульянова і повній назві Артилерійського управління наркомвоєнмора («Изве-
стия» Временного Рабоче-крестьянского правительства Крьіма и Симферопольского
ШУУ 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, М 4 29
ТІ. І. Гарнеє, В. В. Овод
ських справ, яким керував П. Ю. Дибенко. Частини 1-ї Задніпровської
дивізії, які знаходилися в Криму під його командуванням, були перей
меновані в «Кримську Червону Армію». Створені в повітах, містах і
волостях військомати провели облік і мобілізацію робітників і селян
в Кримську Червону Армію. 15 травня було створено Реввоєнраду
Кримської республіки, перейменовану 5 червня у Реввоєнраду Кримсь
кої Червоної Армії50.
В офіційних документах і декретах Кримська республіка (як і
республіка Тавриди в 1918 р.) не називалася автономною. Адже смисл
полягав у тому, щоб воєнні дії з антантівськими інтервентами вела не
залежна від РСФРР республіка. Однак, щоб запобігти рецидивам міс
цевого сепаратизму, 28 травня 1919 р. Політбюро ЦК РКП(б) (при
сутніми були лише Ленін, Каменєв і Крестинський) прийняло спеціа
льне рішення про статус Кримського уряду і Кримського обкому пар
тії. Рішення було таємним, протокол цього засідання Політбюро впер
ше опублікований у 1989 р. В ньому вказувалося: «Прийнято як дирек
тива, що уряд діє на правах губвиконкому, підпорядковуючись
ВЦВК і відповідним Наркомам за приналежністю, а обласний партій
ний комітет прирівнюється до губкому, зв’язаному безпосередньо з
ЦК РКП». Згідно з цією директивою керівництво всіма комісаріатами
Криму належало відповідним наркомам РСФРР, розпорядження яких
були обов’язковими для наркомів Кримської республіки. Кримська
Червона Армія, як частина Червоної Армії, підпорядковувалася
Південному фронту «на правах дивізії». Ніяких самостійних дій
не допускалося 51.
28 травня Політбюро ЦК РКП (б) розглянуло також «Питання
про кандидата у голови Кримського уряду» і постановило «направити
відкликаного з Казані т. Малютіна» 52. Однак і цей кандидат з невідо
мих причин у Криму не з’явився. Неодноразовий розгляд на Політбю
ро питання про голову Раднаркому Кримської республіки свідчить про
прагнення ЦК партії, В. І. Леніна знайти «надійну» людину, яка не
припускалася б місцевого сепаратизму і керувалася директивами
центру.
Отже, рішення Політбюро ЦК РКП (б) від 28 травня свідчать, що
Кримська Радянська Республіка створювалася «зверху», як фіктивне,
буферне утворення. В присутності лише трьох чоловік Політбюро прий
няло постанову, що понизило статус республіки, виключаючи навіть
урізану автономію для Криму. До цієї постанови партійні й радянські
органи Кримської республіки підпорядковувалися ЦК КП(б)У і Рад
наркому України. 28 травня «трійка» в особі Леніна, Каменева, Крес-
тинського вивела їх з-під цього підпорядкування, включивши до цен
тралізованої структури РСФРР. Спроба Києва зберегти Крим у своє
му розпорядженні не вдалася.
Про маніпуляції ЦК РКП (б), В. І. Леніна з радянськими респу
бліками, навіть національними, свідчить і ухвалене 28 квітня 1919 р.
рішення Політбюро «Про злиття України з Радянською Росією», під
кріплене відомою постановою ВЦВК від 1 червня 1919 р. про воєнно-
політичний «союз» усіх радянських республік.
Отже, Кримська Радянська Республіка була створена в 1919 р. за
вказівкою ЦК РКП (б). Рішення про це приймалося у вузькому колі
членів Політбюро на чолі з Леніним. Раднарком Кримської республіки
був сформований членом Політбюро Л. Б. Каменевим разом з облас-
Совета Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов.— 1919.— 3, 7 июня;
Известия Ялтинского военно-революционного комитета.— 1919.— 14 июня; ЦДАРА,
ф. 40705, оп. 1, спр. 39, арк. 2).
50 Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопед. довідник.—
К 1987__С 294
51 Из архивов партии // Известия ЦК КПСС.— 1989.— № 12.— С. 164.
52 Там же.— С. 163. Малютин Д. П.— член РКП(б) з 1912 р. З 1918 р.— голова
Казанського губвиконкому.
ЗО /55А 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, М 4
М. П. Драгоманов і російський лібералізм
ною партійною «конференцією», а не всекримським з’їздом Рад. Чле
нами цього органу були тільки комуністи, які підпорядковувалися
всім директивам ЦК РКП(б). Постанова Політбюро від 28 травня
1919 р. повністю визначила фіктивний характер Кримської республіки,
позбавленої навіть автономних прав.
Не обійшлося без «розігрування» кримсько-татарської «карти»:
до Раднаркому було допущено кілька кримських татар—комуністів.
Кримсько-татарська демократична партія «Міллі-Фірка» повірила у
відродження кримської державності, прийняла платформу радянської
влади, обіцяла підтримку Кримському Раднаркому і була ним легалі
зована 53.
Створення Кримської республіки в 1919 р. збіглося з посиленим
впровадженням примітивної політики воєнного комунізму. На відміну
від голодної Росії, в неї знайшлося набагато менше прибічників на
півдні, в тому числі в Криму. Тому влітку 1919 р. Кримська «респу
бліка» (як і всі інші, крім РСФРР) припинила своє існування.
Одержано 27.11.91.
Освещается недемократический, кулуарний процесе создания республики на террито-
рии Крьіма в 1919 г„ показан ее фиктивншй, буферний характер.
63 Жизнь национальностей — 1919 — 28 дек.
О. І. Киян (Кіровоград)
М. П. Драгоманов і російський лібералізм
Розповідається про співробітництво М. П. Драгоманова з журналом «Вестник Євро
пи», що видавався в Петербурзі. Висвітлюється його боротьба за національні й со
ціальні інтереси українського народу.
Співробітництво М. П. Драгоманова в російських періодичних виданнях
ліберального гатунку становить істотну частку його літературно-публі
цистичної діяльності і дає багатий матеріал для роздумів над еволюці
єю його суспільно-політичного світогляду. Звернення до російської жур
налістики певною мірою було типовим явищем для переважної більшо
сті українських громадських та культурних діячів другої половини XIX
ст., які відстоювали національні та соціальні інтереси свого народу
в умовах українофобської політики царизму.
Після успішного здійснення буржуазних реформ 60-х рр. російський
лібералізм, перетворившись в одну з найбільш впливових політичних
течій в країні, перебував у стані ейфорії з приводу блискучого розвитку
молодого російського капіталізму і водночас вороже ставився до укра
їнського національного руху, навіть до тієї його течії, представники якої
висловлювали лояльність щодо існуючих порядків. Ніякі красномовні
звернення М. І. Костомарова до російської інтелігенції, що лунали із
сторінок петербурзьких журналів, не могли переконати її в об’єктивній
необхідності цього руху для широко мусованої серед російського су
спільства ідеї «великої і неділимої Росії». Для російського ліберала
більш прийнятними були «патріоти» на кшталт великодержавного шові
ніста і запеклого прихильника «обрусіння» України М. Н. Каткова, які
на сторінках «Русского вестника» галасували про «українську небезпе
ку», або ті з українців, хто намагався втиснути український рух в про-
крустове ложе «культурництва».
133Х 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, № 4 31
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213217 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-18T22:49:08Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гарчев, П.І. Овод, В.В. 2026-02-16T17:28:02Z 1992 Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. / П.І. Гарчев, В.В. Овод // Український історичний журнал. — 1992. — № 4. — С. 22–31. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213217 Висвітлюється недемократичний, кулуарний процес створення республіки на території Криму в 1919 р., показано її фіктивний, буферний характер. Освещается недемократический, кулуарный процесс создания республики на территории Крыма в 1919 г., показан ее фиктивный, буферный характер. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. О создании Крымской Советской Республики в 1919 г. Article published earlier |
| spellingShingle | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. Гарчев, П.І. Овод, В.В. Повідомлення |
| title | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. |
| title_alt | О создании Крымской Советской Республики в 1919 г. |
| title_full | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. |
| title_fullStr | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. |
| title_full_unstemmed | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. |
| title_short | Про створення Кримської Радянської Республіки в 1919 р. |
| title_sort | про створення кримської радянської республіки в 1919 р. |
| topic | Повідомлення |
| topic_facet | Повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213217 |
| work_keys_str_mv | AT garčevpí prostvorennâkrimsʹkoíradânsʹkoírespublíkiv1919r AT ovodvv prostvorennâkrimsʹkoíradânsʹkoírespublíkiv1919r AT garčevpí osozdaniikrymskoisovetskoirespublikiv1919g AT ovodvv osozdaniikrymskoisovetskoirespublikiv1919g |