Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1992 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213323 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. / В.О. Романцов // Український історичний журнал. — 1992. — № 10-11. — С. 34–46. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860298286239318016 |
|---|---|
| author | Романцов, В.О. |
| author_facet | Романцов, В.О. |
| citation_txt | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. / В.О. Романцов // Український історичний журнал. — 1992. — № 10-11. — С. 34–46. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T18:44:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. О. Романцов
38 Еврейский рабочий.— 1918.— 28 июна.
39 Р в ф с с М. Накануне падения гетманщиньї: Из пережитого 1918 года.— К., 1919.—
С. 78.
40 Еврейская мьісль.— 1918.— 1(14) апр.
41 Там же.
42 Р а ф е с М. Г. Два года революции на Украине.— С. 84.
43 Киевская мьісль.— 1918.— 22 марта.
44 РЦЗВДН1, ф. 271, оп. 2. спр. 32, арк. 695.
45 Там же, арк. 696.
46 Там же, арк. 687.
47 Там же, арк. 695.
48 Там же, арк. 693, 694.
49 Там же, арк. 694.
50 Там же, арк. 699, 699 зв.
51 Киевская мьісль.— 1918.— 29 апр.
32 Р а ф е с М. Г. Два роки революції на Україні.— С. 102.
В. О. Романцов (Київ)
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в
Україні у 1945— 1990 рр.
Прийняття Верховною Радою України Декларації про суверенітет 16 липня
1990 р. та проголошення незалежності 24 серпня 1991 р., всенародна під
тримка цих актів на референдумі 1 грудня 1991 р. гостро поставили на
порядок денний питання про втілення їх у життя. Україні необхідно при
цьому виходити з реальної ситуації, що склалася в світі, особливо на про
сторі колишнього СРСР, з регіонами якого республіка пов’язана тісними
економічними, політичними, культурними, етнічними та іншими зв’язками.
Слід враховувати також наявність природних багатств, стан розвитку еко
номіки, культури, інтелектуальний потенціал, чисельність населення, тру
дових ресурсів та інші фактори, які безпосередньо впливають на можливість
формування і розвитку незалежної держави.
Одним з таких факторів є стан демографічної ситуації. Він уже дістав
висвітлення у працях окремих учених1. Однак дослідники розглядали його
переважно на матеріалах України, не зіставляючи з іншими республіками
СРСР. Та й хронологічний період обмежується 70-ми роками. Автор даної
статті має на меті ширше розкрити деякі аспекти демографічної ситуації в
Україні. Оскільки на неї значною мірою впливали тенденції, що відбувалися
у довоєнний період, залучаються окремі дані за 20—30-ті роки.
Істотний вплив на демографічну ситуацію в Україні справили тяжкі на
слідки німецько-фашистської навали. За роки другої світової і Великої Віт
чизняної війни втрати населення Радянського Союзу становили 27 млн. чол.,
або 13, 9 % його довоєнної чисельності. Найбільше втратили республіки і
області, територія яких була тимчасово окупована. Так, від рук загарбників
загинуло не менш як 7 млн. синів і дочок України, тобто майже 17 % її на
селення. За роки війни з території республіки до фашистської Німеччини
було примусово вивезено майже 2,4 млн. чол., з яких на Батьківщину
повернулося 800 тис. На 1 липня 1946 р. в Україні проживали лише
32,1 млн. чол. (перед війною налічувалося 41,3 млн. чол.)2.
/55АГ 0130—5247. Укр. іст журн.. 7992, № 10—1134
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
Втрати населення зумовили великі труднощі у забезпеченні трудовими
ресурсами зруйнованого за роки війни народного господарства. Особливо
значними вони були в перші повоєнні роки. У 1945 р. загальна кількість
робітників і службовців в Україні становила лише 1256 тис. чол., або
48.3 % від рівня 1940 р. Навіть у 1950 р. вони становили лише 96,2 % їх
довоєнної чисельності3.
У наступні роки відбулося поступове зростання загальної чисельності на
селення республіки. Однак темпи приросту були значно повільнішими, ніж
відновлення її економіки. Якщо народне господарство України за період
першої післявоєнної п’ятирічки в основному досягло довоєнного рівня, а в
деяких галузях навіть його перевищило, то населення на початок 1951 р.
становило 37,2 млн. чол., або 90 % його довоєнної кількості. В загальну
цифру включено при цьому майже 900 тис. жителів Закарпатської області,
яка не входила до складу республіки в 1940 р. Таким чином, на початок
1951 р. на території України, яку вона мала перед війною, проживало лише
36.3 млн. чол., або 87,9 %. Довоєнної чисельності населення УРСР досягло
в 1960 р. (у СРСР - в 1955 р .)\
На день першого післявоєнного Всесоюзного перепису населення — 15
січня 1959 р.— загальна його чисельність перевищила рівень 1940 р. на
7,6 %. Майже досягла його Україна. Білорусія і Литва — не досягли, а інші
республіки — перевищили5 (див. таблицю 1). Протягом усього післявоєнно
го періоду спостерігалося зростання загальної чисельності населення СРСР,
у тому числі в усіх республіках і регіонах.
Табя.4. Чисельність та питома (щодо. СРСР) Вага населення*
•Аісельність
населення т о р 4959р. 1970,. 4979р. 199<р.
(на 4 січня)
СРСР 194,1 200.8 7*1, Т 202,4 ' 290,1
УРСР н з (гі,з% ) Н9(го°/.) * 1,1 (19,! У.) 49.0 (19.0 У.) 51,9(11.9 7.)
РРФСР *Ю,і(58,іУ.) 111,5(36,0%) 130,1(53,1 У.) 131,0(32,1%) 140.5(51А%)
6РСР 9,0 (*,$•/•) 0,1(3,97.) 9.0(4.2%) 9,6(4,2%) Ю, 3(3.6 У.)
Вфш., Аг РСР і Груя РСР л.и*>г У.) 9.4(*.4 У.) 12,3(5,1 %> 14,1 (5.4 У.) 16,1(5,6 7.)
Аатв. РСР, Аит. РСР,
Сет. РСР 3,9(3,0 У.) 0,о(г,9 %) 6,9(2.9У4 1,4(2,ОУ^ 0,0(2,17.)
Раз. РСР, Каре РСР,
Турим. РСР, Тадт.
РСР , Узд. РСР
15,9(0,2 %) 73.0(11.0 У.) 32,0(13,3 у.) 40,2(15,3%) 31,0(11,6%)
* Народнеє яозяйстбо СССР за У0 лет. -С.ЗН.-Пдраяунки абтсра; Население СССР■
По даними Зсесоюзной переписи населеная 4989 г - Н., 4991. -С. 40-49 і Природний
приріст населення України 9 4986 -4990р^Н., 4991. - С.6.
Скорочення питомої ваги населення України, Білорусії та Прибалтики
можна вважати до певної міри закономірним. Адже 1940—1959 рр.— це
період найбільших людських втрат саме в цих республіках, які були тимча
сово окуповані. Тому й зростання чисельності населення тут мало бути
повільнішим, ніж в інших регіонах. Не слід забувати і про негативний вплив
на демографічну ситуацію України голоду 1946—1947 рр., який охопив
декілька її областей і був прямим наслідком адміністративно-командної
системи, культу особи Сталіна.
/55М 0130—5247. Укр. Іст. хурн., 1992, N0 10—11
З*
35
В. О. Романцов
Навряд чи можна вважати доцільним і те, шо в умовах гострої не
стачі трудових ресурсів з України за держнабором направлялися робітники
в інші республіки СРСР, де демографічна ситуація була значно сприятли
вішою. Так, протягом 1953—1958 рр. за межі УРСР було направлено понад
327 тис. робітників. У перший період освоєння цілинних і перелогових зе
мель виїхали ше 80 тис. юнаків і дівчат. Протягом 1956—1969 рр. до Казах
стану відправилося майже 250 тис. працівників, які допомагали освоювати
підприємства металургійної промисловості, будувати міста і села6. Пред
ставники республіки брали активну участь в освоєнні нафтових родовищ
Тюмені тощо.
Оскільки тенденція скорочення питомої ваги населення України та
інших республік у загальній його кількості по СРСР не привернула до себе
належної уваги ні уряду, ні партійного керівництва, вона набула дальшого
розвитку протягом наступних 1959—1990 рр. При цьому в Україні
відбувалося поступове скорочення темпів зростання чисельності населення.
Якшо протягом 1959—1970 рр. воно збільшилося на 12,4 %, то протягом
1970—1979 рр.— на 5,7, а у 1979—1990 рр.— лише на 4,2 %. Це явище аж
ніяк не можна віднести до позитивних. Воно свідчить про те, що в рес
публіці створилася досить складна демографічна ситуація, яка не сприяє на
рощуванню темпів її соціально-економічного, політичного і культурного
розвитку.
Слід особливо підкреслити, що за 11 років (1959—1970) частка населен
ня України у його складі по СРСР скоротилася на 0,5 %, за наступні 9 —
ще на 0,5 % і за наступні 11 років — ще на 1,1 %, тобто удвічі більше, ніж
у 1959—1970 рр. Таким чином, протягом 1959—1990 рр. спостерігалася
прогресуюча тенденція до скорочення частки населення '/країни в складі
СРСР. Продовжувала також скорочуватися й частка населення Білорусії,
Прибалтики та РРФСР. Водночас зросла питома вага населення республік
Середньої Азії і Казахстану, а також Закавказзя.
За період 1959—1990 рр. загальна кількість населення України збіль
шилася на 10 млн. чол., тобто на 23,9 %. Однак порівняно з республіками
Середньої Азії, Казахстану та Закавказзя темпи його зростання були
повільними. Якщо в 1959 р. в Україні порівняно із загальною чисельністю
населення республік Середньої Азії і Казахстану було більше майже на
19 млн. чол., то в 1990 р.— всього на 900 тис., тобто майже зрівнялася з Ук
раїною. Такі зміни у співвідношенні між населенням окремих республік і
регіонів СРСР вимагають ретельного вивчення і аналізу.
Майже аналогічні тенденції спостерігаються і щодо українців у складі
СРСР. Згідно з останніми даними, за межами України і колишнього Радян
ського Союзу проживає 2 млн. українців. Якщо до цієї цифри додати
44,2 млн. українців, що жили в 1989 р. на території СРСР, їх кількість ста
новить понад 46,1 млн. чол. Однак і на території Союзу за межами ук
раїнських земель оселилося приблизно 7 млн. чол. Тобто на сьогодні поза
межами України знаходиться майже 9 млн. українців, або майже 19,5 % їх
загальної чисельності7.
Не можна визначити точно, коли почалася еміграція з рідних земель (на
жаль, вона триває і нині). До певної міри умовно початком організованої
еміграції можна вважати перехід на землі Бессарабії в 1709 р. кількох тисяч
козаків — прихильників одного з видатних гетьманів в Україні Івана Ма
зепи. Після остаточного зруйнування Запорозької Січі в 1775 р. частина ко
зацького війська емігрувала і утворила Задунайську Січ.
Наступний потік емігрантів припадає на 70—90-ті роки XIX ст. і т. д.
І55ІЇ 0130—5247. Укр. іст жури. , 1992, № 10—1136
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
Перший Всесоюзний перепис населення було проведено 17 грудня
1926 р. За його даними, кількість населення СРСР становила майже
147 млн. чол., у тому числі великоросів — 77,7 млн. чол. (52,9 %), ук
раїнців — майже 31,2 млн. чол. (21,2 %) і білорусів — 4,7 млн. чол.
(3,3 %)8. У 1937 р., тобто через 11 років, кількість українців в СРСР
зменшилася до 26,4 млн. чол. (на 4,8 млн.), в Україні — до 22,2 млн. чол.
(на 1 млн.). Однак до змін у національному складі населення СРСР і Ук
раїни за вказаний період треба підходити обережно. Може скластися вра
ження, що всі наслідки сталінського свавілля тих років позначилися
виключно на українцях. З цим не можна повністю погодитися. А те, шо
українська нація була однією з найбільш потерпілих, можна довести.
Як відомо, переважна більшість українців Радянського Союзу проживала
на території України (в 1926 р. їх було 74,4 %, а в 1937 р.— 84,1 %). Тому
можна стверджувати, шо трагічні події, які відбувалися в республіці, безпо
середньо позначалися і на українцях. Найбільшою трагедією для України і
українців, зокрема, був голодомор 1932—1933 рр. За два роки загинуло
понад 3,6 млн. чол. А повні демографічні втрати під впливом голоду у
1932—1934 рр. становили 5 млн. чол.9 Негативний вплив голодомору на на
роджуваність, тобто на чисельність населення, тривав також і в наступні
роки.
Найбільше постраждало тоді сільське населення, оскільки в містах було
запроваждено карткову систему на продукти харчування.
У 1926 р. в сільській місцевості України проживало 81,5 % населення (з
23,2 млн. українців на селі жили майже 20,7 % млн., або 89,2 %), з майже
2,7 млн. росіян — лише 1,3 млн. чол. (49,6 %), євреїв, відповідно, з майже
1,6 млн. чол.— близько 356 тис. чол. (22, 7 % )10. Тому можна стверджу
вати, шо в роки голодомору українці найбільше постраждали не лише в
абсолютному, а й у відносному обчисленні. Це переконливо довів
С. В. Кульчицький11.
До втрат населення СРСР за національною ознакою, за даними перепису
1937 р., слід підходити обережно ще й тому, шо, починаючи з другої
половини 20-х — у 30-х роках активно проводилася русифікація, яка
охопила і Україну. Національність «українець» стала «непрестижною» на
відміну від «росіянин». Такою була державна політика. Тому, на нашу дум
ку, під час перепису населення в 1937 р. значна частина українців змінила
свою ознаку на «росіянин», що також вплинуло на скорочення чисель
ності українців як в СРСР, так і на Україні.
Слід також звернути увагу на те, що, починаючи з 1929 р. і протягом
30-х років, у ході активної індустріалізації в Україну на новобудови
прибули сотні тисяч представників союзних республік, особливо з Росії. Цс
також впливало на скорочення частки українців у загальній кількості насе
лення в 1937 р. До найчисленніших народів, що проживали на території
республіки, належали, крім українців, росіяни, євреї, поляки, німці та ін.
За ці ж одинадцять років кількість євреїв скоротилася з 1 млн. 574 тис.
до 1 млн. 470 тис. чол., поляків — з 476,4 тис. до 417,6 тис. На 18 тис.
збільшилася чисельність німців, а росіян — зросла з 2 млн. 676 тис. до
З млн. 222 тис. чол. Внаслідок таких змін питома вага українців у складі
населення республіки скоротилася з 80 % до 78,2 %, а росіян — зросла,
відповідно, з 9,3 % до 11,3 % 12.
Такі жахливі результати Всесоюзного перепису населення 1937 р. стали
причиною того, що їх було заборонено публікувати. «Вождь усіх народів»
дав вказівку провести новий перепис, який, за його задумом, мав приховати
155N 0130—5247. Укр. іст журн., 1992, № 10—11 37
В. О. Романцре
становище, що склалося протягом другої половини 20-х — у 30-х роках.
Авторам сталінської статистики це значною мірою вдалося. Чимало
дослідників досі користується статистичними щорічниками, в яких загальна
чисельність населення України за 1937 р. не наводиться, а подається лише
розрахунок її на 17 січня 1939 р. по території до 17 вересня 1939 р. разом з
даними по західних областях. Це — 40,5 млн. чол.13 Тому на перший пог
ляд здається все гаразд. У 1926 р. на Україні було 29,5 млн. чол. (разом з
Кримом), а в 1939 р.— на 11 млн. більше. Лише за результатами Всесоюз
ного перепису 1959 р. наводиться загальна кількість населення України, але
не в 1937 р., а в 1939 р. Це майже 31,8 млн. чол., тобто його все ж таки
більше, ніж у 1926 р.
Наслідки русифікаторської політики в СРСР наочно підтверджує Всесо
юзний перепис населення 1959 р. За період з 1937 р. по 1959 р. кількість
українців зросла до 37,2 млн., тобто на 10,8 млн. чол.14 Це пояснюється
тим, що в 1937 р. у складі України не було західноукраїнських земель
(Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської,
Чернівецької областей), а також Закарпаття та Криму, де в 1959 р. налі
чувалося понад 7 млн. українців15.
Таким чином, якщо порівнювати загальну чисельність українців в СРСР
у порівняльних межах 1926 р., то вона в 1937 р. становила лише 30,2 млн.
і не досягла рівня 1926 р. на 1,7 млн. чол.
Лише приєднання українських земель до СРСР у 1939—1945 рр. істотно
змінило ситуацію і збільшило частку українців в складі населення Союзу до*
17,9 %. Водночас дані за 1959 р. показують, що порівняно з 1926 р. значно
скоротилася кількість українців на землях, які входили до Російської феде
рації, де їх проживало багато сотень тисяч. Так, у Курській області їх стало
15,6 тис., Бєлгородській — 68,2, Воронезькій — 176,8, Ростовській —
137,6, Ставропольському краї — 43,1, Краснодарському краї — 145,6 тис.,
в цілому ж — 586,9 тис. чол., а також на Далекому Сході — 181 тис. чол.
Згідно ж з переписом населення 1926 р. у Воронезькій, Брянській, Курській
губерніях, а також в Кубанському, Ставропольському й Таганрозькому
округах українців було 3,1 млн. чол., а на Далекому Сході — 315,2 тис.
чол.16.
За період з 1959 р. по 1989 р. кількість українців у згаданих чотирьох
областях і двох краях зросла з 586,9 тис. чол. до 664,4 тис., або на 13,2 %,
а загальна кількість населення — майже на 17 %, тому питома вага їх
зменшилася майже з 4 % до 3,8 %.
Ця політика продовжувалася і в 60-ті, 70-ті та 80-ті роки. Отже, процес
русифікації населення тривав в СРСР як у довоєнні, так і в післявоєнні
роки. Він проводився двома основними напрямами: шляхом утисків ук
раїнської мови та культури, а також внаслідок прибуття на територію Ук
раїни представників різних національностей, особливо росіян.
Як уже зазначалося, в 1959 р. питома вага українців у СРСР зросла. Але
протягом наступного тридцятиріччя частка українців в складі населення
СРСР (у 1989 р.— 15,5 %) стала навіть нижчою, ніж у 1937 р., при зро
станні їх загальної кількості до 44,2 млн. чол.17
38 І ЗВИ 0130—5247. Укр. Іст журн., 1992, N9 10—11
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
Гобі. 4. Замолена чисевьшсть та питома ваше маселетт трішім національностей § СРСР*
Населенні срср за
національно# взна
ло#
У млн. чол. У млн. йол. У процентам У фоцзнтал
4916р 4991р. 40§9р. 4909р 4016р. 4931р т вр 4469р.
СРСР 441 464,9 ю в,в 166,1 400 400 400 400
росіеми 77,1 93,9 444,4 445,1 51.5 56.0 54.6 30,6
українці 34.1 16,4 п * 44.1 14,1 46,9 416 45,3
білоруси 4Д 4,9 7,9 40,0 V Ю 3.6 3.3
узбеки 1,4 4.6 6.0 46.1 4,4 1,в 1.9 14
мазали 1,4 19 їв 6.4 4.4 4,6 4,1 1.6
табтиви - 4,4 4.4 М - 44 0.7 4.3
туркмени - - 4.0 1.7 - - 0,6 0.9
кирзи ви - 0*46 0,966 І.з - 45 45 0.9
азврбайбжанці 0,404 1.4 1.9 6.6 о.з 4.1 4.4 2.4
вірмени 0,196 Ю 1.9 4.6 0,3 4.1 4,3 4,6
зрушить 4,6 1,0 11 4.0 4,1 4.1 4.3 <4
#вгесеюшнал пореоиеь насоленим 4916 моба.-Вьт. & -С. ЧУ'ЧЇ*, 2 'ІЗ і Ртоои Ососеюлнмі переписи
мас— нив 4959 вода » СССР (сМНЬті то*). -Ш., 4061.-С. Ш .Сбортім статисюичоснил мотори а -
лоб. -4900.-С. 49і нациомаленмй состав ласолоиил СССР ( Всесоюзна* вертись населеним 4939 е.).-
Ш. , 4990. - С. В. Окремі п/бралути зроблено автора*.
Аналогічна тенденція спостерігалася і з росіянами та білорусами. Водно
час внаслідок швидких темпів збільшення кількості казахів, киргизів, узбе
ків та таджиків їх частка в складі населення СРСР у 1959—1989 рр. зросла
з 5,7 % до 11,0 %, а азербайджанців, вірменів та грузинів — з 4 % до
5.4 %. Якщо такі тенденції будуть розвиватися і далі, то в майбутньому мо
же постати проблема перерозподілу територій, у тому числі і за рахунок
колишніх радянських республік. В історії такі випадки мали місце.
Таким чином, тенденція до скорочення питомої ваги українців в
складі населення СРСР у 1926—1989 рр. стала закономірністю. Її можна
простежити, аналізуючи зміни у національному складі населення рес
публіки. Так, якщо в 1926 р. українці становили 80 % усього населення, то
в 1937—78,2 %. За одинадцять років кількість росіян збільшилася з
2,7 млн. чол. до 3,2 млн. чол., тобто з 9,3 % майже до 11,3 %. Отже, їх ча
стка зросла на 2 % — майже настільки, наскільки зменшилася питома вага
українців (1,8 %). За ці ж роки зменшилася і чисельність третьої за
кількістю національності в республіці — євреїв — з 1574,4 тис. чол. до
1470.4 тис. чол., а також поляків — на 58 тис. чол.
Ці тенденції набули дальшого поширення і в повоєнні роки. Так, у
1959 р. питома вага українців серед населення республіки зменшилася до
76,8 %, незважаючи на те, що з Україною возз'єдналися такі найбільш ук
раїнізовані області, як Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська
та Тернопільська, де частка українців становила 86,3 %—94,6 %.
Національний склад цих областей дещо загальмував процес «деукраї-
нізації» населення республіки. Він тривав і в наступні тридцять років. У
1989 р. на фоні зростання абсолютної чисельності українців (з 32,2 млн.
чол. у 1959 р. до 37,4 млн. в 1989 р.) їх частка скоротилася серед населення
України до 72,7 %, тобто на 4,1 %.
Слід звернути увагу на те, що з представників найбільших націо
нальностей, які проживали на території України, лише кількість росіян, не
зважаючи на різні ускладнення, що мали місце в той чи інший період,
збільшувалася. За шістдесят три роки кількість росіян у республіці зросла в
4,2 раза, а українців — лише в 1,7 раза. Тому й питома вага українців у
складі населення республіки скоротилася з 80 % у 1926 р. до 72,7 % в
1989 р., а росіян — зросла на 12,9 %. Збільшення частки росіян відбулося
внаслідок скорочення питомої ваги не тільки українців, а й інших народів
(див. таблицю 3).
/55ЛГ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 10-11 39
В. О. Романцов
Табм 3 Розподіл мастим» Улрапш іа тцшнашюм о**вкою *
Ш$Щ. ЧОЛ %
492$р. 4931р. 4939р 4909р. 4920 р. 4931р. 4959 р. \ 4909 р.
Все тасшмние, 29 74,4 44.9 І 4.1
у т ом у числі
українці 23,7 22.2 32.2 31.4 ОО 10.1 16,9 11.1
рОСМни 2,917 3.224 1,090 44.4 9.1 44,3 46.9 72.4
Євреї 4,314 4,410 а д + я 5 0,406 3.3 3,1 г.о 0.9
полеш 0,416 0,449 0.363,3 0,149 4,6 4.3 0,9 0,4
тмці 0,394 0.402 - - 4.3 <4 - -
білоруси 0 & 6 0.406 0.794 0,440 ол 0.4 0.1 0,9
м олдавани о .к в 0,272 0,242 0,323 0.0 0.0 0.6 0.6
б олгари 0,092 а оіз 0,249 0.134 0.3 0.4 О.з 0,5
*Нтот іскомзмоа переписи пасем нив 4959 і. ■ Унраимсха* ССЄ. - С. 4991 Насемтм ч*раіхс**оі РСР
(ла до тиша Всесоюзного перепису насемтм 4949 р.). -М., 4990. ~С. 4*4 -443 і Сборник статисти-
чесхим материалев 4990 і. -М., 4994. ~С. 22.
Слід також звернути увагу на тенденцію до зростання в повоєнні роки
лише загальної кількості українців, що проживали за межами республіки в
різних регіонах колишнього СРСР, а також до збільшення їх питомої ваги
серед усіх українців. Так, у 1959 р. за межами України проживало 5,1 млн.
українців з 37,2 млн., або 13 %, а в 1989 р.— майже 7 млн. чол. з 44,2 млн.
чол., або 15,8 %18.
Тенденції, які простежуються в СРСР щодо українського населення, по
требують глибокого аналізу і вжиття певних заходів до їх припинення.
На стан демографічної ситуації в Україні у післявоєнні роки значно
впливало збільшення диспропорції між кількістю чоловіків та жінок, яка бу
ла прямим наслідком німецько-фашистської навали. Серед усіх загиблих за
роки, війни майжи три чверті становили чоловіки. Якщо в 1939 р. питома
вага жінок серед населення становила 52,2 %, тобто їх було більше, ніж чо
ловіків на 1,9 млн. чол., то в 1959 р. частка жінок підвищилася до 55,6 %.
їх стало на 4,7 млн. чол. більше. Протягом майже 14 років, які пройшли
після завершення війни, на 100 дівчат народжувалося 104—107 хлопчиків,
тобто диспропорція у співвідношенні кількості чоловіків і жінок зменшила
ся. В 1959 р. серед населення вікової групи до 29 років співвідношення між
чоловіками і жінками становило майже 50:50, а серед тих, кому було ЗО—59
років, жінок налічувалося 60,2 %. Серед останньої вікової групи кожна
третя жінка не мала можливості вийти заміж, мати дітей, порушувався
фізіологічний процес її життя.
Таке ж співвідношення між кількістю чоловіків і жінок було властиве й
іншим республікам, що були тимчасово оку повні загарбниками (Білорусії,
Латвії, Естонії). В республіках Середньої Азії ця диспропорція була мен
шою, зокрема, в Казахстані жінок було 51—52 % а в республіках Закав
каззя — 52—54 %.
Протягом 60—80-х років відбувався процес вирівнювання складу насе
лення України за статями. На початку 1991 р. на Україні частка жінок до
сягла 53,9 %. За останній 31 рік диспропорція зменшилася на 1,8 %. Якщо
так буде тривати і далі, то навіть довоєнного стану ми досягнемо лише в
XXI ст. Україна має найбільшу диспропорцію за статями серед усіх
колишніх союзних республік. Далі йдуть РРФСР, Білорусія і Прибалтика, а
в республіках Середньої Азії та Казахстану частка жінок нині становить
50,3-51,6 % 19.
Диспропорція за статями, що склалася в Україні, безпосередньо вплива
ла на народжуваність, зростання чисельності населення і врешті-решт на її
трудові ресурси. Вона створювала умови чоловікам до неодноразового всту
ІЗЗИ 0 130-5247. Укр. іспь журн., 1992, № 10-1140
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
пу в шлюб, породжувала легковажність у деякої групи чоловіків до цієї
важливої події в житті людини і держави.
Таке становище призвело до того, що поряд з природним зростанням
чисельності шлюбів значно швидшими темпами наростала кількість розлу
чень. Так, у 1960 р. було зареєстровано 458,9 тис. шлюбів і 53 тис. розлу
чень, а в 1990 р., відповідно,— 482,8 тис. і 192,8 тис., тобто чисельність
шлюбів зросла всього на 5,3 %, а розлучень — в 3,7 раза20.
За даними Всесоюзного перепису населення 1989 р., в республіці
налічувалося понад 3,1 млн. одинаків, серед яких 1,9 мли. мешкали в
містах та майже 1,2 млн.— у селах. Якщо протягом 1959—1989 рр. населен
ня України зросло з 41,9 млн. чол. до 51,4 млн., то кількість одинаків —
майже з 1,9 до 3,1 млн., тобто на 66,5 %21. Внаслідок того, що темпи зро
стання одинаків значно випереджали темпи збільшення чисельності насе
лення, питома вага їх за ці роки зросла з 4,5 до 6,1 %.
Зростання кількості розлучень і кількості одинаків негативно впливало
на народжуваність, тобто і в цілому на зростання населення республіки.
Прямим наслідком негативної демографічної ситуації, що склалася в Ук
раїні, є скорочення середнього розміру сім’ї. В 1959 р. він становив 3,5 чол.,
тобто був меншим, ніж у цілому по СРСР. Лише в Латвії та Естонії сім’ї
були ще меншими. За тридцять років сім’я в Україні зменшилася до 3,2 чол.
(в Естонії — до 3,1 чол.). Аналогічна тенденція спостерігається в Російській
Федерації та Білорусії. В решті республік середня сім’я або збільшилася або
не змінилась. Особливо збільшилася кількість членів сім’ї у Таджицькій,
Туркменській, Узбецькій та Киргизькій республіках, де у 1989 р. середній
розмір її становив 4,7—6,1 чол.
Відчутні зміни відбувалися і в групуванні чисельності сімей за їх роз
мірами. *
Табм. 4. Кількість сшей і групування і я за розмірами*
Загальна
М і йд. М аЯ М м Л ЛГ\ Л •
Процентне співвідношеним
(у тиС.) 2 чол. 3 чом 4 чол 5 чол. 6 чом 1 більше
СРСР
4959 56 555, 5 26,4 26,0 24,7 43,4 42,6
4969 73078 34,3 25.9 24,4 9.5 6,9
УРСР
4959 40 627,2 26.4 21* 22,6 42,6 9.4
4969 4*057 35,4 26,9 744 6.7 5.2
Узб. РСР
4959 4662,2 46.4 49,4 Я.І 46,5 23,6
4969 3*45 44.9 42,7 46,7 44,9 43,6
Тадт. РСР
4059 397,3 45,2 46,4 46,9 46,5 34,2
4969 799 44,4 44,4 44,4 47,9 50.2
Турим. РСР
4959 342,7 46,3 49,6 46,7 45 Л 27,6
4989 596 44,9 43,4 46,4 44,0 44,6
*Итоеи Всесоюзної! переписи населеним 4959 г. і СССР (Сводньіи том). - С. 242, 245»
По данньїм ВсесоюзноїІ переписи населеним 4969 г . - (С.32. Підраховано автором.
Наведені дані свідчать про те, що протягом 1959—1989 рр. в республіці,
як і в цілому по СРСР, відбувалося скорочення питомої ваги сімей у складі
5—6 і більше членів, тобто саме тих, які забезпечують розширене
відтворення населення. Вони становили трохи більше однієї п’ятої усіх сімей
в Україні, а у 1989 р. їх частина зменшилася до 13,9 %, або на 8 %. За ці
роки відбулося незначне зростання кількості сімей з 4-х чол.— на 2,5 %.
0130—5247. Укр. іст. жури., 1992, № 10—П 41
В. О. Романцем
Значно зросла питома вага сімей з 2—3-х чол. Це сталося за рахунок сімей
з 2-х чол.-— 7 %.
Протилежні тенденції спостерігаються в республіках Середньої Азії, де
відбувалося скорочення питомої ваги сімей з кількістю 2, 3, 4 і навіть 5 чол.
Саме за їх рахунок зросла питома вага сімей з шести і більше чоловік, тобто
тих, які забезпечують значне розширення відтворення населення. Якщо в
1959 р. їх було 27,6—31,2 %, то в 1989 р.— 43,8—50,2 % всієї кількості.
Таким чином, протягом згаданих тридцяти років в республіці спо
стерігалися скорочення середнього розміру сім’ї, зменшення питомої ваги
багатодітних і зростання нечисленних сімей, що свідчить про дальший
розвиток негативних тенденцій на Україні. Наслідком цих процесів є скоро
чення народжуваності і темпів природного приросту населення.
Оскільки зростання чисельності населення визначається різницею між
кількістю народжених і померлих, слід розглянути, які тенденції при цьому
простежуються в Україні. Протягом усього післявоєнного періоду народжу
ваність у Радянському Союзі, як і в переважній більшості республік, скоро
чувалася. Однак найшвидше це відбувалося в Україні. Тому вона у 1990 р.
займала серед них останнє місце за кількістю народжених на 1000 чол. У
республіках Середньої Азії народжуваність становила 29,3—38,8, тобто була
маже в 2,3—2,9 раза більшою, в закавказьких республіках — в 1,6—1,9
раза. У 1940 р. на 1000 жителів в Україні народжувалося 27,3 чол., 1960 —
20,5, а в 1990 р.— 12,722. Різниця кількості народжених і померлих на 1000
населення у післявоєнні роки як в цілому по СРСР, так і в більшості рес
публік мала сталу тенденцію до скорочення. В 1940 р. цей показник в Ук
раїні становив 13, 1960 — 13,6, а у 1990 р.— лише 0,6, тобто був нижчим
порівняно із загальносоюзним і найнижчим серед усіх республік СРСР.
Більше того, в 1991 р. в Україні кількість померлих перевищила кількість
народжених. Таке в нашій республіці спостерігалося в її найсумніші часи —
голодомору 1932—1933 рр. та німецько-фашистської окупації.
Одним з найважливіших показників демографічної ситуації є вікова
структура населення. Вона відбиває стан його працездатності, можливості
вирішувати соціально-економічні і політичні питання, які стоять перед
суспільством сьогодні і в найближчому майбутньому.
З таблиці 5 видно, що на початку 1959 р. в Україні особи у працездатно
му віці становили 59,5 %, тобто вона займала тут перше місце серед усіх
республік, разом з Білорусією — 5—6 місця — за часткою осіб, старших
працездатного віку, і перебувала на тридцятому місці за часткою молодших
працездатного віку.
Через тридцять років в УРСР питома вага осіб у працездатному віці ско
ротилася на 3,7 %, а старших працездатного віку — зросла на 7,7 %. За
цим показником Україна стала найстарішою республікою в СРСР. Зростан
ня кількості людей пенсійного віку відбулося за рахунок скорочення осіб у
працездатному віці, а також молоді. Такі зрушення у віковій структурі на
селення навряд чи можна віднести до прогресивних. Адже скорочення
частки молоді свідчить про те, що і в найближчому майбутньому процес
старіння його триватиме. Процеси, що відбуваються у віковій структурі на
селення України, істотно відрізняються від інших республік, особливо Се
редньої Азії і Казахстану.
У 1959 р. в останніх частка молоді до працездатного віку була більшою,
ніж в Україні, на 9—12 %. Однак питома вага осіб у працездатному віці бу
ла у нас більшою на 6—10 %. Не спостерігалося істотної різниці серед осіб,
старших працездатного віку.
42 /55Н 0130-5247. Укр. іст. журн., 1992, № 70—/ /
Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
Табл. 5. Розподіл населення за Змовини групами (у % ) #
молодше
тноео
працезда-
бту
Працездатного
вту
Старше праце -
Здатноео віку
1959 р. 1989 р. 1959р. 1989р 1939р. 1989р.
СРСР 30,9 27,2 57,4 55.6 12,2 17.1
РРФСР 30,0 24,3 38,3 38.9 Н.7 16,5
УЙСР 21,0 23,0 39.5 55* 13,5 21.2
6РСР 31.2 24,3 55,3 36/3 13,5 19,5
Узб. РСР 3 8* 42,9 49.2 49,1 17.0 8.0
казах. РСР 36,4 33.7 53,3 35,1 Ю.1 Н.1
Гру з РСР за? 26.4 36,2 303 13,6 17*
АЗ. РСР 38,1 34.1 51.4 35.4 Ю.8 9.9
Молд. РСР 34,7 29,3 55.2 33,2 10,1 15.3
Аит. РСР 26.6 24,1 56,8 58.9 14.8 19,0
Латі. РСР 13.3 22.7 58,2 56.6 16.3 70,7
Кирз. РСР 37,9 39,3 49,8 50.3 12* Ю.1
Тадт. РСР 39,9 45,0 50,2 47,4 9,9 7,6
Вірш. РСР 37,8 32,1 52,2 36,2 Ю.0 Н.6
Турим. РСР 39,1 42,7 50.6 49,7 Ю.1 7,8
іст. РСР 23,9 23,7 57,4 36.2 18.7 20.4
*Ито*и Всесоюзної! переписи населеним 1959 года * Іон СССР, 1962. -С . 98,99,
Підраховано автором. Снлад населення Української РСР за статтю та біном
на і2 січня 1989А (За даними Всесоюзною перепису населення 1989р^-С. 6,1.
Через ЗО років різниця серед частки осіб до працездатного віку в
складі населення збільшилася до 10—21,3 % не лише через скорочення цієї
вікової групи на Україні, а і в результаті її зростання в республіках Серед
ньої Азії (за винятком Казахстану, де корінне населення становило лише
39,7 %). Слід підкреслити, що серед населення цих республік немає
принципової різниці за середнім віком проживання.
Таке «помолодіння» населення відбулося внаслідок його високої народ
жуваності в цьому регіоні. Саме цим можна пояснити і певне скорочення
частки пенсіонерів при зростанні їх абсолютної чисельності.
У 1989 р. в Україні порівняно з республіками СРСР частка пенсіонерів
була найвищою — 21,2 %.
Стан і зміни у віковій структурі населення свідчать про те, що за
тридцять років населення України «зістарилося», а тенденція до скорочення
народжуваності і його природного приросту не дає ніяких підстав для перс
пективи на найближче майбутнє і вимагає вжиття рішучих заходів до її
припинення, а згодом і подолання.
Величезні втрати населення в роки Великої Вітчизняної війни,
збільшення диспропорції у його складі за статями, скорочення народжува
ності, приросту і кількості трудових ресурсів, а також повна байдужість
адміністративно-командної системи до демографічної ситуації зумовили
широке використання жіночої праці в усіх галузях народного господарства
України.
Так, у 1940 р. питома вага жінок серед робітників і службовців ста
новила 36,7 %, а в 1950 р. — 43 %. Ця ж тенденція мала місце і у наступ
ний період. В 1989 р. вона досягла вже 52 %23. Жіноча праця використову
валася на всіх ділянках виробництва, навіть там, де це потребувало значних
фізичних зусиль і було вкрай несприятливо для здоров’я, особливо, коли го
стро відчувався дефіцит трудових ресурсів. У роки першої післявоєнної
п’ятирічки, зокрема, жінки працювали на всіх ділянках виробництва. Вони
були керівниками підприємств, цехів, майстрами дільниць. їх можна було
зустріти в шахтарському вибої, у гарячому металургійному цеху і т. д.
/55Н 0130-5247. Укр. іст. журн.. /992, № 10-11 43
В. О. Романцов
У 1947 р. жінки становили 35,9 % всіх робітників промисловості рес
публіки. Навіть у такій галузі, як вугільна, де умови праці особливо тяжкі,
питома вага їх становила 35,5 %, у чорній металургії — 29,4 %. Однак у
застосуванні жіночої праці на різних ділянках виробництва спостерігалася
суттєва різниця. У названому році частка жінок серед залізничників ста
новила 25,4 %, на будівництві — 25,4, у машинобудуванні — 35,6, легкій
промисловості — 63,5, в харчовій — 53 %. У галузях промисловості, де
умови для роботи жінок були сприятливіші, їх частка була ще більшою. У
роки першої післявоєнної п’ятирічки, коли процес залучення жінок до
виробництва тривав, почалося їх скорочення у вугільній промисловості. Вже
в 1950 р. питома вага жінок серед шахтарів зменшилася до 31,7 %, а у
1957 р.— до 29,8 %, на будівництві — до 32,1 %, при зростанні їх кількості
в цілому по промисловості до 37,2 %, а в галузях легкої — до 74,1 %.
Важливу роль у вивільненні жінок від тяжкої фізичної праці відіграла
постанова Ради Міністрів СРСР від 13 липня 1957 р. Нею, зокрема, заборо
нялося використовувати жіночу працю на підземних роботах, пов’язаних із
значними фізичними зусиллями. В 1965 р. питома вага жінок серед
робітників на видобутку вугілля скоротилася до 14,3 %, а на підземних
роботах — становила тільки 2,2 %, та й то на легших ділянках24.
У цілому ж протягом 1940—1989 рр. в Україні мала місце стала тен
денція до зростання частки жінок серед робітників і службовців, зайнятих у
народному господарстві. Спостерігався процес наближення складу населення
за статями до розподілу його за категоріями робітників і службовців. Якщо
в 1959 р. жінки серед населення УРСР становли 55,6 %, то серед робітників
і службовців їх було 43 %, тобто різниця становила майже 13 %, в 1990 р.,
відповідно,— 53,8 % і 52 %. Різниця дорівнювала вже менш як 2 %.
Аналогічна тенденція мала місце й у цілому по країні та в більшості рес
публік. Однак у Середній Азії питома вага жінок серед робітників і служ
бовців у названі роки була значно нижчою. Так, у 1989 р. в Узбекистані їх
було 43 %, Таджицькій РСР — 39 %, у Туркменській РСР — 42 %25.
Питома вага жінок у складі робітників і службовців республік Середньої
Азії свідчить про інтенсивне залучення їх до роботи у народному госпо
дарстві. Адже в 1940 р. їх частка становила 29—36 %26. Проте, як свідчать
наведені вище дані, в 1989 р. вже спостерігалася різниця у питомій вазі
жінок серед робітників і службовців України, інших європейських республік
і республік Середньої Азії. Це можна пояснити тим, що в Середній Азії на
роджуваність була вищою, тому і частка жінок, безпосередньо зайнятих
вихованням дітей, а не у народному господарстві, також була значно
вищою.
Отже, використання жіночої праці у суспільному виробництві в Україні
відбувається у значно більших розмірах, ніж в республіках Середньої Азії і
у Вірменії, де їх більше перебуває на утриманні.
Аналіз демографічної ситуації в Україні, яка склалася протягом
післявоєнного сорокап’ятиріччя, свідчить про негативні тенденції, що на
були тут поширення. Вони виявилися у повільному збільшенні кількості на
селення, його старінні. Це позначилося на темпах зростання чисельності
представників основних виробничих категорій — робітників, службовців та
колгоспників. Так, якщо за період з 1950 р. по 1960 р. їх загальна кіпькість
збільшилася з 13497 тис. до 17055 тис. чол., тобто на 3558 тис., то протягом
60-х років — на 4572 тис., а за 70-ті роки — лише на 2694 тис. Нова
тенденція виявилася у другій половині 80-х років. Якщо протягом 1980—
1985 рр. кількість їх зросла на 294 тис., то за наступні п’ять років вона ско-
/55У 0130—5247. Укр. іст. жури., 1992, № 10—1144
Деякі актуальні аспекти демографічно! ситуації в Україні у 1945—1990 рр.
ротилася на 1664 тис. і становила 22951 тис. Зменшення їх чисельності не
компенсується й тим, що на 1 січня 1991 р. на Україні було 596,6 тис.
постійних кооператорів27.
Негативні тенденції чітко простежувалися вже за результатами Всесоюз
ного перепису населення 1970 р. На жаль, адміністративно-командна систе
ма, яка панувала в СРСР, нехтування інтересів населення республіки не за
безпечили не тільки їх подолання, а навіть сповільнення. Тому протягом на
ступного двадцятиріччя вони набули дальшого розвитку.
Короткий огляд демографічних процесів в Україні засвідчує, що у
повоєнні роки спостерігалися ті ж тенденції, що і у довоєнні. Повільно зро
стала в цілому кількість населення України і українців в колишніх УРСР та
СРСР. Збільшувалася частка осіб пенсійного віку, водночас скоротилася
питома вага людей працездатного віку та молоді до 16 років. Україна стала
найстарішою серед країн СНД з досить сумними перспективами поповнення
верств працездатного населення. Останнє може призвести до того, що не бу
де кому і для кого будувати незалежну державу.
Майже катастрофічна демографічна ситуація в Україні є наслідком
нехтування об’єктивних законів розвитку суспільства, інтересів людини. У
світі вже є певний досвід виходу з неї. Зокрема, в подібному становищі
опинилися свого часу Франція, Чехословаччина та ін. Для її подолання не
обхідно розробити цілісну довгострокову програму з урахуванням
внутрішніх та зовнішніх умов, в яких перебуває Україна. Її реалізація має
забезпечити сприятливі умови соціально-економічного, політичного і духов
ного життя людини.
До термінових заходів, що сприяли б зростанню населення України, на
нашу думку, слід віднести докорінне поліпшення охорони здоров’я,
особливо вагітних жінок та молодих матерів, забезпечення житлом молодих
сімей на пільгових умовах, поліпшення роботи дошкільних закладів.
Принципове значення має щомісячне підвищення заробітної плати батьків
на кожну дитину залежно від розміру заробітку. Якщо найближчим часом
не впровадити в життя хоча б частину запропонованого, зниження
інтелектуального потенціалу нації унеможливить розбудову України як не
залежної суверенної держави.
1 Культура і побут населення України: Навчальний посібник для вузів.— К., 1991.—
232 с.; Голод 1932—1933 років на Україні: (Очима істориків, мовою документів).— К., 1990.—
605 с.; Н я у л к о В. І. Етнічний склад населення Української РСР.— К., 1965.— 135 с.;
Н а у л к о В. И. Развитие межзтнических связей на Украине.— Киев, 1975.— 276 с.;
Н а у л к о В. І. Географічне розміщення народів в УРСР.— К., 1966.— 32 с.;
П е р к о в с ь к и й А. Л. , П и р о ж к о в С. 1. Демографічні втрати народонаселення
Української РСР в 40-х роках//* Укр. іст. журн.— 1990.— № 2.— С. 15—25.
2 Народное хозяйство СССР за 70 лет.— М., 1987.— С. 373, 374; Укр. іст. журн.—
1990.— № 2.— С. 15, 17; Історія України: Пробний навчальний посібник для 10—11 класів се
редньої школи.— К., 1991.— С 251, 252. Окремі підрахунки зроблено автором.
3 Труд в СССР.— М., 1968.— С. 44, 45. Підраховано автором.
4 Народное хозяйство СССР за 70 лет.— С. 374; Народне господарство Української РСР в
1965 році.— К., 1966.— С. 27; Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: Украинская
ССР.— М., 1963.— С. 16.
5 Народное хозяйство СССР за 70 лет.— С. 374.
6 Див.: Р о м а н ц о в В. О. Робітничий клас Української РСР.— К., 1972.— С. 4.
7 Культура і побут населення України.— С. 10—12. Стосовно чисельності українців, які
мешкають за межами СРСР, в деяких працях наводяться Й інші дані. Див.: Зарубіжні ук-
раїніїі.— К., 1991.— С. 254; Українці в зарубіжному світі.— К., 1991.— С. 140.
* Всесоюзная перепись населення 17 декабря 1926 г.— М., 1928.— Вмп. IV.— С. XXIV—
XXVI, 2, 3.
9 Історія України: Пробний навчальний посібник для 10—11 класів середньої школи.—
С. 187.
/55іУ 0130-5247. У р. іст. журн. 1992. № / 0 -/ / 45
В. О. Романцоб
10 Всесоюзная перепис* населення 17 декабря 1926 г.— Вьіп. IV.— С. 2, 4, 10.
Підраховано автором.
^ К у л ь ч и ц ь к и й С. В. Трагічна статистика голоду// Голод 1932—1933 років на
Україні: Очима істориків, мовою документів.— К., 1990.— с. 66—85.
12 Всесоюзная перепис* населення 17 декабря 1926 г.— Вьіп. IV.— С. 2—11; Сборник
статистических материалов, 1990.— М., 1991 — С. 21. Підраховано автором.
13 Народне господарство Української РСР.— К., 1957.— С. 7; Народне господарство Ук
раїнської РСР в 1965 р.— К., 1966.— С. 27; Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года
СССР: СССР (Сводньїй том).— М., 1962 — С. 184.
14 Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: СССР (Сводньїй том).— С. 184;
Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: Украинская ССР.— М., 1963.— С. 11.
15 Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: Украинская ССР.— С. 176—178.
16 Там же.— С. 318, 322, 334; Всесоюзная перепис* населення 17 декабря 1926 г.—
Вьш. IV.— С. 48—96. Підраховано автором.
17 Национальньїй состав населення СССР: (По данньїм Всесоюзной переписи населення
1989 г.).— М., 1991.— С. 50—71; Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: СССР
(Сводньїй том).— С. 318, 322. Підраховано автором.
** Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: СССР (Сводньїй том).— С. 184; На
селення Української РСР (За даними Всесоюзного перепису населення 1989 р .).— К., 1990.—
С. 153—161. Підраховано автором.
19 Женщини в СССР.— М.. 1989.— С. 10; Укр. 1ст. журн.— 1966.— № 12.— С. 14; Насе-
лення Української РСР: За даними Всесоюзного перепису населення (1989 р.).— С. 5; Народне
господарство Української РСР в 1990 році.— К., 1991.— С. 20. Підраховано автором.
20 Народне господарство Української РСР.— К., 1987.— С. 23; Народное хозяйство Ук-
раинской ССР в 1990 г.— Киев, 1991.— С. 38.
21 Населення Української РСР: За даними Всесоюзного перепису населення (1989 р.).—
С. 1 .2 , 3, 4; Итоги Всесоюзной переписи населення 1959 года: СССР (Сводньїй том).— С. 241.
22 Народное хозяйство СССР за 70 лет.— С. 406, 407; Народне господарство Української
РСР в 1965 році — К., 1966 — С. 32; Народное хозяйство СССР в 1989 г — М., 1990 — С. 38;
Природний приріст населення на Україні в 1986—1990 рр.— К., 1991.— С. 17—19; Народне
господарство Української РСР в 1990 році.— К., 1991.— С. 40.
22 Народнеє хозяйство СССР а 1989 г.— М., 1990 — С. 56.
24 Див.; Укр. 1ст. журн.—1966.— № 12.— С. 13, 14; 1971.— № 4.— С. 28.
25 Народное хозяйство СССР в 1989 г.— С. 56.
26 Там же; Народное хозяйство СССР за 70 лет.— С. 417, 418.
27 Народное хозяйство СССР за 70 лет.— С. 373, 374; Укр. Іст. журн.— 1990.— № 2.—
С. 16, 17: УРСР в цифрах.— К., 1991.— С. 33; Народне господарство Української РСР в 1990
році.— С. 52.
46 155Н 0130—5247. Укр. іст журн. , 1992, № 10—11
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213323 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T18:44:56Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Романцов, В.О. 2026-02-17T10:58:36Z 1992 Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. / В.О. Романцов // Український історичний журнал. — 1992. — № 10-11. — С. 34–46. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213323 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. Некоторые аспекты демографической ситуации в Украине в 1945—1990 гг. Article published earlier |
| spellingShingle | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. Романцов, В.О. Статті |
| title | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. |
| title_alt | Некоторые аспекты демографической ситуации в Украине в 1945—1990 гг. |
| title_full | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. |
| title_fullStr | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. |
| title_full_unstemmed | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. |
| title_short | Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945—1990 рр. |
| title_sort | деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в україні у 1945—1990 рр. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213323 |
| work_keys_str_mv | AT romancovvo deâkíaktualʹníaspektidemografíčnoísituacíívukraíníu19451990rr AT romancovvo nekotoryeaspektydemografičeskoisituaciivukrainev19451990gg |