Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина»
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1992 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1992
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213340 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1992. — № 9. — С. 26–36. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860298303403458560 |
|---|---|
| author | Матях, В.М. |
| author_facet | Матях, В.М. |
| citation_txt | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1992. — № 9. — С. 26–36. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T18:45:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІОГРАФІЯ
ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
В. М. Матях (Київ)
Історія українського козацтва
в публікаціях журналу «Киевская старина»
Найбільш гучним, ефективним явищем в історії українського наро
ду називав М. С. Грушевський українське козацтво1, початки якого
датуються кінцем XV ст. Вивченням цього феномену ще у XVI—
XVII ст. займалися польські історики. Початком XVIII ст. датується
поява вітчизняного козацького літописання. Чимале місце займала ко-
закознавча тематика в дослідженнях таких корифеїв історичної думки,
як Д. М. Бантиш-Каменський, Г. Ф. Міллер, М. А. Маркевич, А. О.
Скальковський, М. І. Костомаров, С. М. Соловйов, І. М. Каманін,
В. Б. Антонович, П. О. Куліш, М. С. Грушевський, Д. І. Яворницький
та ін. Водночас «навряд чи можна назвати іншу проблему,— зазна
чав В. О. Голобуцький,— пов’язану з вивченням далекого минулого
українського народу, яка була б предметом таких запеклих супере
чок, такої гострої боротьби думок» 2.
Незважаючи на наявність великої кількості історичних студій, ця
проблема з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин залишається
однією з найменш розроблених у вітчизняній історіографії*.
Вагомий вклад у дослідження козацької проблематики вніс пер
ший український історичний журнал «Киевская старина» — єдиний
наприкінці XIX ст. легальний друкований науковий орган, який вида
вався у Києві у 1882—1906 рр. і відіграв помітну роль у розробці та
популяризації знань з минулого України. На його сторінках тема укра
їнського козацтва була однією з провідних протягом усього періоду
існування часопису. Відомий український історіограф Д. Дорошенко
констатував, що саме «Киевская старина» надрукувала «по історії ко
зацького періоду нашої історії» найбільшу кількість матеріалів3.
Проте і досі ця величезна наукова спадщина практично залишається
поза увагою вітчизняної історіографії.
Публікації «Киевской стариньї» охоплювали досить широкий
спектр питань — від витоків українського козацтва до останніх часів
існування Запорозької Січі. Зрозуміло, вони не були рівноцінними ні
за актуальністю та глибиною порушених проблем, ні за характером
та науковою значимістю. Серед них зустрічаються як глибокі дослід
ження, добре аргументовані статті, так і невеликі замітки та локаль
ні, епізодичні повідомлення.
У даній розвідці акцентуватимемо увагу читача на основних
проблемах українського козакознавства, що знайшли відображення
на сторінках «Киевской стариньї». Серед них однією з провідних є
проблема виникнення козацтва та еволюції його в окремий стан фео
дального суспільства. її розробці присвятили свої статті І. Новиць-
1 Г р у ш е в с к и й М. История украинского казачества.— СПб., 1913.— Т. І.—
С. 5.
2 Г о л о б у ц к и й В . А. Запорожское казачество.— К-, 1957.— С. 3.
* Ця думка неодноразово висловлювалася учасниками міжнародної конференції
«Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина» (Київ — Дніпропетровськ, травень
1991 р.).
3 Д о р о ш е н к о Д. Огляд української історіографії.— Прага, 1923.— С. 160.
26 ІЗЗМ 0130— 5247. Укр. іст. жцрн. 1992, № 9
Історія українського козацтва
кий, О. Стороженко, Л. В. Падалка та інші дослідники4. Вони розгля
дали козацтво як явище, притаманне з XV ст. як для земель, що
входили до складу Російської держави, так і тих, на які поширюва
лася влада Великого князівства Литовського5. Зокрема, І. Житецький
вбачав у козацтві «найважливіше етнографічне явище часів литов
ців...» 6. У публікаціях журналу гострій критиці піддавався погляд на
козацтво (який тривалий час побутував серед певних кіл суспільства
і навіть став провідною тезою офіційної польської історіографії) як
дику, свавільну силу, що займалася винятково розбоєм чи, в кращо
му випадку, могла згодитися тільки на роль панського слуги7.
Автори статей прагнули з'ясувати походження слова «козак».
Поряд із застарілим, примітивним тлумаченням його від слова «коза»
(поширеним, до речі, у розвідках Д. І. Яворницького) деякі з них ро
били спроби знайти наукове пояснення цього етноніму.
Так, Л. Падалка вважав, що ця назва перейшла від татар, де
подібний термін означав нижчий клас вільного військового стану.
Проте, на його думку, в різних областях слову «козак» надавалося
два різних тлумачення: по-перше, людини вільної, що виконувала
певні обов’язки військової прикордонної служби, і, по-друге, вільного
дрібного землевласника 8. Характеризуючи українське козацтво, яке з
кінця XV ст. існувало «в південних порубіжних землях литовської
Русі», дослідник писав, що воно створювалося і розвивалося під впли
вом таких факторів, які зумовили його особливий побут та внутріш
ній устрій: необхідності захисту південноукраїнських земель від пос
тійних вторгнень татар, особливостей території його поширення та
внутрішніх розпорядків Великого князівства Литовського і, нарешті,
етнографічних особливостей південно-західних «руських слов’ян».
«Завдяки саме цим певним умовам,— зазначав Л. В. Падалка,— воно
з ступеня незначної верстви, що жила промислами і війною з татара
ми, піднялося на високий ступінь цілого народу, який ознаменував
себе багатьма знаменитими діяннями і мав свою славну історію»9.
Працю Л. Падалки «Походження запорізького козацтва» високо
оцінював М. С. Грушевський. «При деяких помилках і неповноті на
укового апарату,— писав він,— вона помітна своїм прагненням про
стежити історію козацтва зовсім незалежно від традиції на фоні со
ціально-економічних відносин східної України». Анонімністю публіка
ції та не зовсім вдалою структурою пояснював учений той факт, що
вона не привернула тієї уваги, на яку по праву заслуговувала 10.
На сторінках журналу знаходимо також яскраву характеристику
козацтва як особливого стану в українських староствах. Ст. Качала,
зокрема, вважав його організаторами двох гетьманів: Євстафія Даш-
ковича, старости канівського і черкаського, і Предслава Ланцкорон-
4 Н о в и ц к и й И . КнязЬя Ружинские // Киевская старина.— 1382.— № 4.— С. 58—
84; Происхождение запорожского казачества/ / Там же.— 1884.— № 8.— С. 580—608;
№ 9.— С. 27—52 (стаття Л. В. Падалки); С т о р о ж е н к о А. Свод данньїх о Яне
Орьішевском, запорожском гетмане времен Стефана Батория//Там же.— І897.— № 1.—
С. 124— 125; С т о р о ж е н к о А. Князь Д. И. Вишневецкий/ / Там же.— 1897 — № 2.—
С. 519—524; С т о р о ж е н к о А. Киев триста лет назад//Там же.—1894.— №2 . —
С. 204—230; та ін.
6 Происхождение запорожского казачества/ / Киевская старина.— 1884.— № 8.—
С. 580.
6 Ж и т е ц к и й И. Смена народностей в Южной России: (Историко-зтнографиче-
• ские заметки) //Киевская старина.— 1884.— № 9.— С. 6.
7 Очерк истории Юго-Западной Руси/ / Киевская старина.— 1885.— № 2.— С. 287;
А н т о н о в и ч В. Польско-русские соотношения XVII в. в современной польской приз-
ме//Там же.— № 5.— С. 51—52; та ін.
8 Происхождение запорожского казачества // Киевская старина.— 1884.— № 8 .—
С. 580—582.
9 Там же.— С. 583.
10 Г р у ш е в с к и й М . Указ. соч.— С. 10.
/ 5 5 У 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, ЛЄ 9 27
В. М. Матях
ського, старости Хмельницького 11. Цю точку зору рішуче заперечував
В. Б. Антонович. Аналізуючи праці перших дослідників історії козац
тва, він дійшов висновку, що, «користуючись неясними і неточними
натяками польських письменників, вони приписували звання козаць
кого гетьмана будь-якій особі, про яку знайшли відомості, що вона
керувала яким-небудь козацьким загоном або навіть будь-яким опол
ченням, помилково названим козацьким; таким чином склався для
XVI століття ряд уявних козацьких гетьманів, до числа яких були за
писані і старости українні: Дашкович, Ляпцкоронський, Вишневець-
кі і т. д...» 12. На думку дослідника, причина цього полягала як у від
сутності документальних даних про початки існування українського
козацтва, так і у механічному перенесенні суспільного устрою козац
тва часів Хмельниччини на проміжок часу до половини XVII ст.13
У своїх дослідженнях автори також приділяли значну увагу шля
хам формування козацтва як окремого стану феодального суспіль
ства. «Ходили в козаки не тільки руські міщани і селяни,— зазначав,
наприклад, С. Качала,— пригноблювані шляхтою або примушувані до
панщини, але й дрібна шляхта, що наймитувала у знатних панів.
Часто траплялося, що міста, крім встановлених законом повинностей,
потерпали ще від свавілля старост і воєвод, внаслідок чого міщани,
особливо молоді і менш заможні, приставали до козацтва. Були й та
кі, які просто бажали битися з невірними в славу Божу, або для
своєї власної слави» 14. Далі дослідник підкреслював, що на початку
існування українського козацтва ще не було тієї суспільної та націо
нальної ворожнечі, що згодом розділила козаків та шляхту на два
антагоністичних табори. Проте автори інших публікацій вбачали при
чину масових втеч селян та міщан наприкінці XV — на початку XVI ст.
в південні степи України у посиленні феодального та національного
гніту на українських землях з боку панівних верств Речі Поспо
литої 15.
Деякі дослідники вважали, що з оформленням козацтва як окре
мого стану дедалі чіткіше простежувалися елементи відродження ві
чового та общинного права Давньоруської держави, яким поступово
надавалася перевага над шляхетською юрисдикцією 16. Насамперед
це знаходило вияв у таких суспільних ідеалах українського козацтва,
як повна особиста незалежність, необмежене право земельної влас
ності, самоврядування, основане на засадах виборності, власний суд,
повна рівність усіх членів суспільства, презирливе ставлення до при
вілеїв та походження, спільний захист від зовнішніх ворогів. Ці фор
ми суспільних відносин мали місце в полковому устрої на Україні,
куренях у Запорожжі, військових радах, Коші Війська Запорозького.
Простежуючи процес виникнення запорозького козацтва як особ
ливого різновиду (типу) козацького товариства, Л. В. Падалка дату
вав цю подію кінцем XVI ст.17 Він розглядав «двоякий рух україн
ського козацтва . в бік Запорожжя — військовий і промисловий» 18.
Своєрідним рубежем в еволюції козацтва автор вважав Люблінську
унію 1569 р. «В міру застосування в степовій смузі,— писав він,— у
11 Очерк истории Юго-Западной Руси/ / Киевская старина.— 1885.— № 2.— С. 286.
12 А н т о н о в и ч В. Неизвестньїй доселе гетман и его приказ/ / Киевская стари
н а— 1883.— № 5.— С. 140—141.
13 Там же.— С. 141.
14 Очерк истории Юго-Западной Руси // Киевская старина.— 1885.— № 2.— С. 298.
15 А н т о н о в и ч В. Грановщина: (Зпизод из истории Брацлавской Украйни) / /
Киевская старина.— 1888.— № 1—3.— С. 75—93; Е ф и м е н к о А. Очерки истории Пра-
вобережной Украиньї/ / Там же.— 1894, 1895; та ін.
16 Происхождение запорожского казачества // Киевская старина.— 1884.— № 8.—
С. 587; Очерк истории Юго-Западной Руси//Там же.— 1885.— № 2.— С. 291—301.
17 Происхождение запорожского казачества/ / Киевская старина.— 1884.— № 8.—
С. 590.
18 Там же.— С. Ь91.
28 155N 0130—5247. Укр. іст. журн. 1992, № д
Історія українського козацтва
колишньому Великому князівстві Литовському польського державного
і суспільного ладу і обмеження земельних прав і свободи українного
населення, яке слідувало за цим, воно з подвоєною силою збігається
до лав козацтва; в свою чергу, козацтво під впливом зовнішніх обста
вин і в результаті накопичення власної енергії вступає в нову фазу
свого розвитку і виявляє себе з більшою силою в середині і поза дер
жавою» 19.
Характеризуючи реформу С. Баторія, Л. В. Падалка відзначав
ті помилкові твердження, яких припускалися в її оцінці автори де
яких досліджень з історії запорозького козацтва. Насамперед, на його
думку, вони стосуються суті та часу реформи. Розглядаючи її як крок
до радикальної зміни тодішнього суспільного устрою України, дослід
ник вказував на двоякість її цілей. Він дійшов висновку, що саме зав
дяки її втіленню в життя «українні насельники, які не ввійшли до
6-тисячного реєстру, не бажаючи підкорятися поміщицькій владі, всту
пили тепер на шлях відкритого невизнання над собою влади Поль
щі» 20. В свою чергу, це привело до виникнення за дніпровими поро
гами постійної вільної козацької общини, що знаменувало собою нову
епоху в розвитку українського козацтва. Автор підкреслював, що «за
порозьке козацтво виникло під сукупним впливом тих самих факто
рів, які створювали і українне козацтво»21.
Питання про час виникнення та місцезнаходження першої Запо
розької Січі тривалий час було дискусійним в українській історіогра
фії. Неодноразово воно порушувалося в надрукованих на сторінках
«Киевской стариньї» працях Д. І. Яворницького, в яких він припускав
існування восьми запорозьких січей, перша з яких, на його думку,
розміщувалася на Хортиці22. Автор подав яскравий топографічний
опис місцевостей, пов’язаних з існуванням Запорозьких Січей, розгля
нув дані відповідних археологічних розкопок. Проте деяким працям
Д. І. Яворницького, опублікованим у журналі «Киевская старина»,
притаманний ескізний, описовий характер, у них відсутня наукова
аргументація (зокрема, маються на увазі такі публікації, як «Запо
розька печера над Дніпром» (1885, № 5), «Життя запорозьких коза
ків за розповідями сучасника — очевидця» (1883, № 11) та ін.).
Вигідно контрастують з ними дослідження Л. Падалки «З питан
ня про існування Запорозької Січі в перші часи козацтва» (1894,
№ 5, 6) та «Чи була на острові Томаківці Запорозька Січ?» (1893,
№ 5). В першому з них автор простежує стан висвітлення даного пи
тання в найгрунтовніших працях з історії українського козацтва. Він
дійшов висновку, що «...в наукових працях з південноруської історії ми
не зустрічаємо даних ні про час, ні про місце Січі в перший час існу
вання запорозького козацтва» 23.
Ставлячи за мету розглянути в своїх працях дані, що відносять
ся до питання про існування Запорозької Січі на о. Хортиця, Л. Па
далка детально зупинився на топографії острова та прилеглих до ньо
го місцевостей, з’ясував* топографічне положення о. Мала Хортиця,
спростував твердження Д. Яворницького про його ототожнення з Кан-
церовським острівцем 24.
Досліджуючи питання про можливість існування Запорозької
Січі на початку XVI ст. на о. Томаківка, дослідник підкреслював, що
19 Там же.— № 9.— С. 43—44.
20 Там же.— С. 47.
21 Там же.— С. 51.
22 З в а р н и ц к и й Д. И. Число и порядок Запорожских Сечей/ / Киевская ста
рина.—1884.— №4 . — С. 589—608; З в а р н и ц к и й Д. И. Топографический очерк За-
порож ья//Там же.— № 9.— С. 31—54, 177—200, 392—422; З в а р н и ц к и й Д. И.
Остров Хортица на реке Днепре (из поездки по запорожеким урочищам) / / Там же.—
1886.— № 1.— С. 41—90.
23 Киевская старина.— 1894.— № 5.— С. 258—259.
24 Там же.— С. 262.
І38М 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, № 9 29
В. М. Матях
остаточне його вирішення ускладнювалося внаслідок неповноти та
недостатньої точності джерел, зокрема географічних позначень. Він
вважав, що визначення о. Томаківка місцем перебування Запорозької
Січі грунтувалось на «плутаному» повідомленні Митецького в «Исто-
рии о запорожских казаках», яке залишилося поза увагою авторів
наступних історичних досліджень.
Л. Падалка також розглядав питання про можливість існування
січей на ряді інших островів. Він підкреслював, що «питання про міс
це Запорозьких Січей затемнене значною мірою близькими за своїм
змістом поняттями «січ» і «кіш» і його з’ясування має велике зна
чення в історії розвитку запорозького козацтва 25. Л. Падалка вважав,
що з цього питання в історичній літературі існувало дві точки зору:
«кіш» відображає поняття місця, тоді як «січ», на думку Рігельмана,
відноситься до військового управління, а на думку Кареліна, — без
посередньо до війська. Скальковський, який був виразником іншого
погляду, не знаходячи різниці між цими поняттями, схилявся, однак,
надавати переносне значення слову «кіш», яке розумів як «община» 26.
Він вважав, проте, що всі ці думки висловлені без «об’єктивних під
став», і намагався пояснити різницю між поняттями «кіш» та «січ» на
основі їх етимологічного тлумачення.
В результаті проведених спостережень Л. Падалка дійшов вис
новку, що протягом XVI — початку XVII ст. не існувало ні Хортиць-
кої, ні Томаківської Січі. В першому випадку «викладені дані дають
змогу говорити тільки про збірні пункти запорожців на Хортицьких
о-вах з прилеглими місцевостями, а не Хортицьку Запорозьку Січ»27.
Його висновки грунтувалися на критичному аналізі великої кількості
історичних джерел та літератури і вивченні даних археологічних роз
копок. Отже, в даному випадку маємо справу з достатньо аргументо
ваним викладом своєрідної точки зору на питання про існування та
місцезнаходження Січі в початковий період історії запорозького ко
зацтва.
Чимало місця на сторінках «Киевской стариньї» відводилося пер
шим козацьким повстанням. Спробою нового підходу до розгляду цієї
теми привертає увагу розвідка Ф. Ніколайчика, вміщена в березневій
та квітневій книжках журналу за 1884 р. 28 На основі документально
го матеріалу, досліджень писемних пам’яток та повідомлень сучасни
ків автор зробив спробу послідовно відтворити хід перших козацьких
рухів, розкрити причини, що спонукали до їх виникнення, та показа
ти значення цих подій для подальшої історії українського народу.
Першопричину виникнення козацько-селянських війн кінця XVI ст.
дослідник вбачав у становищі українського козацтва в державному
устрої Речі Посполитої. «Козацтво найвищою стороною свого життя,—
писав він,— неспростовно доводить, що воно було виразником дер
жавно-суспільних ідеалів південноросійського народу, а ці ідеали
йшли врозріз з державним ладом Польщі, що історично склався. Що
правда, там і тут в основі найвищих устремлінь лежали найширша
свобода і рівноправність, але за поняттям козацтва вона повинна бу
ла доходити до найнижчих прошарків і членів общини, в державно
му ж ладі Польщі свобода була уділом дуже небагатьох, саме одно
го шляхетського стану» 29.
Він спростував твердження своїх попередників, які пов’язували
перші козацькі повстання винятково з релігійним фактором, підкрес
люючи, що їх витоки слід шукати значно раніше й глибше. Автор
25 Там же.— № 6.— С. 458.
26 Там же.— С. 460.
27 Там же.— № 5.— С. 276.
28 Н и к о л а й ч и к Ф. Первьіе казацкие движения в Речи Посполитой (1591 —
1596 гг.)/ / Киевская старина.— 1884.— № 3.— С. 423—442; № 4.— С. 525—564.
29 Там же.— С. 423.
ЗО 183N 0130—5247. Укр. іст. журн. 1992, № 9і
Історія українського козацтва
намагався простежити характер народних повстань під проводом
К. Косинського, Д. Наливайка та С. Лободи, розкрити соціальний
склад їх учасників. Однак, показуючи недоліки перших козацьких
повстань, він дійшов висновку, що «за масштабом перших козацьких
рухів організовувалися всі наступні, розширюючись поступово у зов
нішньому ході своїх дій, зміцнюючись в основних своїх принципах і
набуваючи нарешті характеру загальнонародних рухів» 29а. У повстан
ні під проводом Лободи і Наливайка дослідник вбачав перші паростки
майбутньої Хмельниччини 30.
В 1889 р. у «Киевской старине» російською мовою було опублі
ковано «Щоденник комісії або експедиції проти Війська Запорозького.
1625» 31.
Про значення цієї пам’ятки В. Б. Антонович писав: «Факт, про
який розповідається у підготовленому до видання щоденнику: повстан
ня козацького гетьмана Жмайла і приборкання його польським геть
маном Конецпольським, залишений у тіні як козацькими літописця
ми, так і польськими істориками. Звичайно ми зустрічаємо тільки по
силання на Куруковський договір, що довго потім служив польсько
му уряду нібито нормою для регулювання козацьких відносин, але
повстання, що дало привід для укладення цього договору, залиша
лося довго зовсім майже невідомим»32. З матеріалами щоденника пе
регукуються ще дві публікації журналу, присвячені з’ясуванню місця
укладення договору,— замітка священика Никифорова, надрукована
в 1885 р .33, та історіографічна довідка Ф. Ніколайчика, яка передува
ла публікації вищеназваного щоденника34. Автор останньої полемі
зував з Никифоровим щодо згаданого питання.
Як відомо, введення у 1596 р. унії спричинило посилення релігій
ного фактора як одного з мотивів селянсько-козацьких заворушень.
Про участь запорозького козацтва у боротьбі за встановлення право
славної митрополії у Києві в 1620 р. розповів протоієрей П. Орлов
ський 35.
В «Киевской старине» знаходимо й згадки про похід козаків у
1612 р. у Росію. Проте навряд чи правомірний висновок робить автор
статті, стверджуючи, що основним мотивом цієї акції «була проста
погоня за щастям і наживою...» 36.
На сторінках журналу наводяться цікаві подробиці внутрішньо
го розпорядку та адміністративного поділу Запорозької Січі37, систе
ми судочинства на Запорожжі38, побутових подробиць життя та за
29а Там же.— С. 421.
30 Там же.— С. 564. •
31 Киевская старина.— 1880.— № 10.— С. 53—62.
32 А н т о н о в и ч В. Б. Предисловие/ / Сборник летописей, относящихся к истории
Южной и Западной Руси.— К., 1888.— С. XXIX—XXX.
33 Н и к и ф о р о в В. Куруковский договор казаков с поляками 1625 года//Киев
ская старина.— 1885.— № 4.— С. 767—773.
34 Н и к о л а й ч и к Ф. Новий источник о казацком восстании 1625 г. и место зак-
лючения Куруковского договора/ / Киевская старина.—1889.— № 10.— С. 52—69.
35О р л о в с к и й Пе т р . Участие запорожских казаков в восстановлении (иеру-
салимским патриархом Феофаном) православной южиорусской иерархии в 1620 году//
Киевская старина.— 1905 — № 10.— С. 133—141.
30 В. Д. Поход казаков в Северную Россию в начале XVII в.//К иевская стари
на.—1900.— № 5.— С. 259—269.
37 С к а л ь к о в с к и й А. К истории Запорожья/ / Киевская старина.— 1882.—
№ 7.— С. 178—180; С к а л ь к о в с к и й А. К истории Запорожья: Порубежньїе любез-
ности//Там же.— № 10.— С. 159—166; С к а л ь к о в с к и й А. К истории Запорожья:
Внутренние распорядки/ / Там же.— № 12.— С. 527—537; А н д р и е в с к и й А. Запорож-
ские вибори и порядки половини XVIII в.: (По современним описанням)/ / Там же.—
1883.— № 5.— С. 127—139.
38 С к а л ь к о в с к и й А. Как судили и рядили в Сени Запорожской/ / Киевская
старина.— 1886.— № 3.— С. 604—621; Д -ски й А. Система карательних мер в Запо-
рожье: Историко-юридический очерк//Там же.— 1893.— № 2.— С. 209—239; № 3.—
С. 442—459.
/8 3 N 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, № 9 31
В. М. Матях
нять козацької общини, вірувань запорожців39, освітнього рівня ко
заків 40 тощо.
Певний інтерес становлять матеріали про розорення старої Запо
розької Січі в травні 1709 р.41 та використання українських козаків
урядом Петра І на будівельних роботах 42.
У 1904 р. в «Киевской старине» (№ 7—9) було надруковано ру
копис «Ведение о действительньїх полковой, сотенной и городовой
старшине в полках малороссийских обретающихся; о наличньїх и от-
лучньїх, и в которьіх имянно каких чинов неопределено», виявлений
Ф. Д. Ніколайчиком у відділі рукописів Рум’янцевського музею, в яко
му наводиться особовий склад козацької старшини всіх українських
полків та сотень за 1725 р. У часописі також вміщено цікаві мате
ріали про несення козаками прикордонної та дипломатичної служби
на східних рубежах Російської держави 43. У вересневому номері жур
налу за 1884 р. О. М. Лазаревський опублікував документ «Запорож-
ская реляция о победе над турецким флотом в днепровских гирлах»,
свідчення якого доповнюються побудованою на основі архівних дже
рел статтею А. Скальковского «Дунайці»44, в якій розповідається про'
походи запорожців проти турків у 1771 —1774 рр. Вперше ця праця
була надрукована в «Чтениях в императорском обществе истории и
древностей российских» у 1854 р.
Не менший інтерес становить листування запорозьких козаків з
П. Орликом та кримським ханом у 1730 р.45 Ці матеріали були вияв
лені А. О. Скальковським у приватних архівах і вперше введені до
наукового обігу редакцією журналу.
Важливо також виділити статтю Д. І. Яворницького «Архівні ма
теріали для історії Запорожжя» (1886, № 7), в якій автор зробив
огляд джерел з історії запорозького козацтва, що зберігалися в архі
восховищах Москви та Петербурга і проливали світло на взаємовідно
сини Запорожжя з Москвою, польським урядом та сусідніми держава
ми, а також між Кошем Запорозьким та малоросійськими гетьманами.
Ми навмисне не зупиняємося на Визвольній війні українського
народу 1648—1654 рр. та участі в ній козацтва, оскільки ця проблема
знайшла в «Киевской старине» настільки широке висвітлення, що
може стати темою окремого дослідження. Зазначимо лише, що біль
шість авторів одностайні в тому, що саме за часів Хмельниччини За
39 А-в. Отрьівочньїе заметки о запорожской старине/ / Киевская старина.— 1884.—
№9 . — С. 165—168; Запорожский храм в Новомосковске/ / Там ж е— 1888 — Т. 20.—
С. 41—48; С-к о Н. О дозволений сьіновьям священннков вступать в казачье сословие со
званием значкового товарища/ / Там же.— С. 28—ЗО; Д о в н а р - З а п о л ь с к и й М.
Жаловаиье запорожцам и количест^о полков их до 1648 г.//Там же.— 1896.— № 2.—
С. 53—56; Как получали запорожцьі денежное и хлебное своє жалованье / / Там же.—
1883.— № 8.— С. 751—755; М о л ч а н о в с к и й Н. Английское нзвестие 1736 г. о за-
порожцах/ / Там же.—1889.— № 12.— С. 444—447; М о л ч а н о в с к и й Н. Донесенне
венецианца Альберто Вимина о казахах и Б. Хмельницком (1656 г .) //Т ам же.—
1900.— № 1.— С. 62—75; Н. Б. К характеристик казаков первой половинні XVII в . / /
Там же.—1896.— №2 . — С. 56—61; Походное вооружение гетманского казаха в
1735 г .//Т ам же.—1901.— № 2 . — С. 78; П е р е т ц В. Четьіре документа к истории
украинского казачества/ / Там же.—1905.— №2 . — С. 128—131 та ін.
40 О. Л. Один из питомцев Сечевой школи/ / Киевская старина.— 1905.— Я* 2.—
С. 128—131; Щ е р б и н а В. Сечевая школа//Там же.— 1891.— № 9.— С. 491—492.
41 Б е л я ш е в с к и й Н. Взятие и разорение Запорожской Сечи в має 1709 г.У/
Киевская старина.— 1896.— № 5 — С. 35—39.
42 Обьяснение полковника И. Черняка о работах казаков на Ладожском канале//
Киевская старина.— 1884.— № 5.— С. 117—122; Б а г а л е й Д. И. Дополнительное све-
дение о бьівших на Ладожском канале казахах/Там же.— № 10.— С. 357—361.
43 С к а л ь к о в с к и й А. Секретная переписка Коша Запорожского/ / Киевская
старина.— 1886.— 2.— С. 327—349.
14 С к а л ь к о в с к и й А. Дунайцьі/ / Киевская старина.— 1885.— № 1.— С. 117—
132.
45 С к а л ь к о в с к и й А. Филипп Орлик и запорожци/ / Киевская старина.—1882.—
№ 4.— С. 106—132.
32 /55 іУ 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, М 9
Історія українського козацтва
порозька Січ досягла найбільшої могутності, перетворившись на своє
рідне військово-політичне державне утворення.
Значну увагу дослідників, що співробітничали в «Киевской стари-
не», привернули події, пов’язані з реформами Катерини II в Слобід
ській Україні, найвідчутнішими наслідками яких стали ліквідація ав
тономії України та поширення кріпосницького гніту на Лівобережжя.
Ці події та відношення до них козацтва відображені в публікаціях
І. Теличенка46. Автор наголошував на різниці в характері протесту
козацької старшини та широких мас рядового козацтва, вбачаючи го
ловні мотиви останнього в неспроможності населення сплачувати гро
шові податки. В іншій праці дослідник підійшов ближче до розуміння
тих змін, що сталися в суспільно-становому становищі козацтва у дру
гій половині XVIII ст. «...Козацтво, ввійшовши до складу нового полі
тичного тіла,— писав він,— втратило свої історичні функції. Протягом
понад півстоліття його основи були розхитані, а нові порядки не дава
ли йому ніякого опору, і воно, так сказати, перетворюючись в іншу
масу, повільно скидало з себе свої соціальні оболонки» 47. Далі автор
відзначав, що в цей період козаки являли собою «клас дрібних земле
власників, що стояв серед двох суспільних груп: шляхетства і посполи
тих» 48. Підводячи підсумки огляду станових потреб і побажань ко
зацтва, І. Теличенко підкреслював, що насамперед вони стосувалися
вирішення економічних питань і значно меншою мірою торкалися
питань політичних і соціальних 49.
Економічні вимоги козацтва підтверджував і документ, датований
1768 р. і виявлений П. Кітициним в одному з архівів Полтавської гу
бернії 50 51. Однак інші висновки напрошуються після ознайомлення з
«Наказами малоросійським депутатам», на що неодноразово вказува
лося в сучасній українській історіографії. Так, аналізуючи накази
від козацького стану, В. А. Смолій акцентує увагу на обгрунтуванні
ними політичних прав, здобутих у ході Визвольної війни, зокрема,
відновленні інституту гетьманства, виборності старшини «вільними
голосами», поверненні до правових норм, що побутували в українсько
му суспільстві під час війни Не може не викликати заперечення й
концептуальна оцінка І. Теличенком реформ Катерини II як своєрід
ного блага для України, що нібито допомогло їй скинути пута свого
«архаїчного устрою», в той час як друга половина XVIII ст. практич
но стала для українського народу часом втрати його етнічної держав
ності. Зокрема, на це вказував М. В. Стороженко, вважаючи, що це
була «епоха повного внутрішнього злиття Малоросії з іншими облас
тями обширної Російської імперії» 52.
Досить широке відображення на сторінках «Киевской стариньї»
знайшла проблема останніх часів існування українського козацтва і
ліквідації Запорозької Січі. її дослідженню присвячено ряд статей та
заміток, а також публікацій документального характеру53. Зі сторі
46 Т е л и ч е н к о И. Протест слободской старшини и казаков против
реформи 1765 г.//Киевская старина.— 1888.— Т. 20 — С. 244—270; Т е л и ч е н к о И.
Сословнне нужди и желания малороссиян в зпоху екатерининской комиссии. Гл. V.
Казаки//Там же.— 1891.— № 2.— С. 232—254.
47 Т е л и ч е н к о И. Сословние нужди и желания малороссиян в зпоху екатери
нинской комиссии.— С. 233.
48 Там же.— С. 235.
49 Там же.— С. 248.
50 Голос заиорожского депутата во всероссийском собрании депутатов 1768 г. Ц
Киевская старина.— 1883.— № 3.— С. 683—687.
51 С м о л і й В. А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контек
сті //Укр. іст. журн.— 1991.— Л'Ь 5.— С. 70—71.
52 С т о р о ж е н к о Н. В. Реформи в Малороссии при гр. Румянцеве/ / Киевская
старина.— 1891.— № 3.— С. 478.
53 Два документа о состоянии малороссийского казачества в половине XVIII ст.//
Киевская старина.— 1882.— № 10— С. 126—133; Из времеи упадка Запорожця/ / Там
же.—-1887.— Я? 8.— С. 783—787; К характеристико зпохи уничтожения казачества//
188И 0130—5247. Укр. іст. жири. 1992. ЛІ 9 3 - 2-488 33
В. М. Матях
нок журналу постають яскраві картини побуту та устрою Запорожжя
кінця XVIII ст., його багаторічної боротьби з самодержавним урядом
за збереження цілісності своїх земельних володінь та козацьких
«вольностей». Автори публікацій прагнули з’ясувати причини занепаду
Запорожжя та втрати ним колишньої ролі своєрідної козацької рес
публіки.
На сторінках «Киевской старини» вперше було надруковано ряд
документів про те, що після ліквідації Запорозької Січі великі зе
мельні угіддя стали власністю представників привілейованих верств
російського суспільства, насамперед вищих сановників — безпосеред
ніх організаторів та учасників акції знищення українського козацтва.
Так, у серпневій книжці журналу за 1882 р. вміщено інструкцію про
розподіл цих земель з розрахунку від 1500 до 12000 десятин на люди
ну за мізерну платню. Таким чином левова їх частка дісталася графу
Потьомкіну, генерал-прокурору Вяземському, князю Прозоровсько-
м у54. Цей список продовжує знайдена Манджурою «Ведомость, учи-
ненная в азовской губернской канцелярии, коликое число в Екатери-
нославском уезде состоят вновь отведенние к отводу назначенних
помещикам земель», датована 1776 р., яка становить інтерес для вив
чення історії заселення Новоросійського краю55.
Однак ліквідацією Запорозької Січі не вичерпується козацька
проблематика в журналі «Киевская старина». Автори окремих публі
кацій прагнули простежити процес перетворення козаків на гусар та
інші регулярні війська, з одного боку, та на кріпосних і казенних се
лян,— з іншого, а також поступової еволюції козацької верхівки у
дворянство56, тобто тих питань, постановка яких була новою в укра
їнській історіографії. Особливо багато матеріалу для дослідження
процесу перетворення козацької старшини наприкінці XVII—XVIII ст.
в нову категорію — козацьку аристократію — дають матеріали т. з. ге
неалогічного характеру, в яких на прикладі історії окремого родоводу
показано найзначніші перипетії важливих історичних періодів57.
Ряд публікацій журналу присвячено переселенню українських
козаків після ліквідації Запорожжя за межі споконвічних козацьких
володінь — на Тамань, землі по р. Буг, за Дунай58. Так, у 1883 р. а
Там же.— 1882.—№ 11.— С. 382—389; Л а з а р е в с к и й А. Запорожье в конце
XVIII века//Т ам же.—1889.— № 12.— С. 633—637; Т в е р д о х л е б о в А. Зпизод
из предсмертной борьбьі Запорожья за целость своих владений/ / Там же.— 1886.—
№ 12.— С. 749—756; Ш и м а н о в А. Предсмертная поземельная борьба Запорожья:
(Зпизод из его пограничних споров с б. Слободскою Украйною)/ / Там же.— 1883.—
№ 12.— С. 609—636; та ін.
54 Материальї для истории б. Запорожья/ / Киевская старина.— 1882.— № 8.—
С. 323—339.
55 Б а г а л е й Д. Наследники запорожских земель // Киевская старина.— 1885.—
№ 4.— С. 783—790.
56 В о с т о к о в * А . Полтавский полковник Йван Черняк//Киевская старина.—
1889.— Я? 10.— С. 1—17; Л у ч и ц к и й И. К истории казачества в начале XVIII в.//
Там же.— 1801.— № 3.— С. 506—507; М и л л е р Д. Очерки из истории и юридического
бита старой Малороссии: Превращение казацкой старшини в дворянство/ / Там же.—
1897.— № 1—4; Н. С. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в начале
XIX века//Там же.— № 4, 6, 10, 11, 12; Распоряжение князя А. И. Шаховского о разде-
лении малороссийских казаков на «виборних» и «подпомощников»/ / Там же.—1902.—
№ 2.— С. 83—88; С т о р о ж е н к о Н. В. Реформи в Малороссии при гр. Румянцеве//
Там же.— 1891.— № 3.— С. 478—493; та ін.
57 Щ е р б и н а В. Судьба одной знатной казацкой фамилии // Киевская старина.—
1891.— № 4.— С. 122—126; С т о р о ж е н к о Н. К истории рода Свечек//Там же.—
1887.— Я° 11.— С. 508—584; О н а ц к и й Д. К. К родословной Полуботков / / Там же.—
Я° 2.— С. 365—366; та ін.
58 В а с и л е н к о В. Из народних воспоминаний об М. Гладком и возвратившихся
с ним запорожцах/ / Киевская старина.— 1883.— Я° 1.— С. 203—207; И в а н о в П. Пе-
реселение запорожцев на Тамань//Там же.— 1891.— Я° 7.— С. 133—141; М о р о з Д.
Как справляли черноморцьі своє новоселье на Тамани и какие бьіли по сему случаю
речи и песни/ / Там же.— 1883.— Я° 1.— С. 203—207; Л о б а ч е в с к и й В. Бугское каза-
34 135N 0130—5247. Укр. іст. журн. 1992, № 9
Історія українського козацтва
«Киевской старине» була надрукована стаття Ф. Кондратовича * «За
дунайська Січ»59, побудована в основному на спогадах старого коза
ка Коломийця, в якій наводяться цікаві свідчення про становище і
побут задунайських запорожців, суспільний та адміністративний уст
рій Задунайської Січі в останній чверті XVIII — на початку XIX ст.
Автор так пояснював актуальність постановки даного питання: «Істо
рія запорожців за Дунаєм не може не бути для нас цікавою, з одного
боку, тому, що Задунайська Січ являла собою уцілілий майже до
половини XIX ст. уламок відомої народної організації, що існувала
зовсім самостійно і зберігала до кінця свій оригінальний суспільний
склад... і, з другого боку, що ми не можемо залишати без уваги долю
цієї української еміграції, яка вирішила бравувати всі ті національні
і суспільні незручності, які виникли для неї з переселенням у Ту
реччину» 60.
Автор зробив спробу дати якомога повніший нарис про перебу
вання запорожців за Дунаєм від часу заснування Задунайської Січі
до її знищення. Простежуючи історію задунайських козаків, він дій
шов висновку, що ця козацька община завжди зберігала характерні
риси, притаманні українській козацькій республіці на Запорожжі:
суто військовий напівчернечий характер, виборність і відповідну
структуру органів управління, організацію економіки і т. п., але знач
ною мірою втратила у воєнному відношенні, що пояснювалося як умо
вами, на яких прийняв козаків турецький уряд, так і соціальними та
економічними причинами. Автор вказував також на відсутність у за
дунайських козаків звичної козацької атрибутики. Водночас він від
значав появу нових рис в економічній організації Задунайської Січі —
спробу переходу до землеробства, значний розвиток приватної влас
ності та підприємливості, ходіння на заробітки, помітно більший, ніж
у Запорожжі, процес диференціації козацтва на «дуків» та «голоту»61.
Матеріали цієї статті доповнюються публікаціями О. М. Лаза
ревського 62 та П. П. Короленка63. Останній розглядав історію заду
найських запорожців крізь призму російсько-турецьких взаємовідно
син кінця XVIII — першої половини XIX ст.
Так у загальних рисах виглядає стан справ з відтворенням на
сторінках журналу «Киевская старина» козацької проблематики. Ав
тор не ставив за мету дати детальний огляд усіх публікацій з історії
козацтва, надрукованих у часописі. Завдання полягало в іншому —
аналізуючи матеріали журналу, накреслити основні напрями, за яки
ми відбувалося вивчення історії українського козацтва. При цьому ав
тор намагався відійти від традиційного в історіографічному аналізі ме
тоду оцінювати науковий доробок попередників насамперед за прин
ципом відсутності в їх працях ряду елементів чи концептуальних по
ложень, притаманних більш пізньому етапу розвитку історичної на
уки, а показати перш за все конкретні досягнення дослідників у пев
ний проміжок часу, звичайно, не ігноруючи при цьому наявності заста
рілих поглядів чи хибних оцінок.
чество и военньїе поселення (летопиеньїе наброски) //Там же.— 1887.— № 12.— С. 591—
626; Р у д к о в с к и й А. Сведения о бугеких казанах//Там же.— 1882.— № 11.—
С. 389—391; та ін.
* Псевдонім Ф. Вовка.
59 К о н д р а т о в и ч Ф. Задунайская Сечь (по местньїм воспоминаниям и расска-
зам )/ / Киевская старина.— 1883.— № 1.— С. 27—66; №2 . — С. 269—300; № 4.—
С. 728—773.
80 Там же.— № 1 — С. 28—29.
61 Там же.— № 4.— С. 731, 732, 742.
62 А. Л. Сведения о задунайских запорожцях в 1826 году/ / Киевская старина.—
1891.— № 11.— С. 295—299.
63 К о р о л е н к о П. П. Азовцьі/ / Киевская старина.— 1891.— № 6.— С. 53—74;
№ 7.— С. 65—194.
188 N 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, М 9 У 35
В. М. Матях
В публікаціях журналу відображено здобутки української істо
ріографії кінця XIX — початку XX ст. Більшість авторів прагнула
відійти від традиційних схем польської історіографії, на основі нових
фактичних даних зробити спробу критичного перегляду висновків
праць своїх попередників. Основна увага дослідників зосереджувала
ся на постановці й вирішенні таких кардинальних проблем, як шляхи
виникнення українського козацтва, його еволюції в окремий стан,
роль козаків у первинній колонізації великих степових масивів на пів
дні України, заснування Запорозької Січі як військового, адміністра
тивного і господарського центру запорозького козацтва, участь коза
ків у народних рухах на Україні в XV—XVIII ст., знищення Запо
розької Січі наприкінці XVIII ст. тощо. Вони намагалися по-новому
осмислити суть такого неординарного явища, яке являло собою укра
їнське козацьке товариство, з’ясувати причини його появи, розгляну
ти військову та господарську діяльність запорожців, простежити про
цес класової диференціації козацтва та поступовий перехід козацької
старшини у дворянство.
Безсумнівним досягненням редакції «Киевской стариньї» стало
введення до наукового обігу великої кількості нових документальних
матеріалів з проблем козакознавства.
Слід зауважити, що на сторінках журналу не публікувалося ве
ликих теоретико-узагальнюючих праць, в яких комплексно б висвітлю
вався феномен українського козацтва. Проте це, очевидно, й зрозумі
ло. Адже мова йде про журнальні публікації, автори яких ставили
перед собою конкретне завдання чи проблему, які й намагалися роз
в’язати з урахуванням досягнень сучасної їм історичної думки та
власної дослідницької сумлінності.
Враховуючи сучасний рівень розвитку історичної науки, навряд
чи можна повністю погодитися з усіма положеннями розглянутих
праць. Проте, певно, й не варто ігнорувати їх у подальших досліджен
нях із зазначеної проблематики.
До уваги авторіві
«Український історичний журнал» приймає рукописи у трьох примірни
ках у такому обсязі: статті — до 1 авт. арк., повідомлення — 20 сторі
нок, замітки — 12— 15, матеріали в розділ «Наш календар» — 8— 10, ре
цензії— 6—7, хроніка та інформація — 2— 3 сторінки машинопису. Ма
теріали мають бути надруковані через два інтервали (включаючи на
уковий апарат).
36 І53М 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1992, № 9
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213340 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T18:45:12Z |
| publishDate | 1992 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Матях, В.М. 2026-02-17T11:26:39Z 1992 Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1992. — № 9. — С. 26–36. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213340 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історіографія та джерелознавство Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» История украинского казачества в публикациях журнала «Киевская старина» Article published earlier |
| spellingShingle | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» Матях, В.М. Історіографія та джерелознавство |
| title | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» |
| title_alt | История украинского казачества в публикациях журнала «Киевская старина» |
| title_full | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» |
| title_fullStr | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» |
| title_full_unstemmed | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» |
| title_short | Історія українського козацтва в публікаціях журналу «Киевская старина» |
| title_sort | історія українського козацтва в публікаціях журналу «киевская старина» |
| topic | Історіографія та джерелознавство |
| topic_facet | Історіографія та джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213340 |
| work_keys_str_mv | AT matâhvm ístoríâukraínsʹkogokozactvavpublíkacíâhžurnalukievskaâstarina AT matâhvm istoriâukrainskogokazačestvavpublikaciâhžurnalakievskaâstarina |