Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)

Аналізується процес становлення та еволюції поглядів німецького соціаліста Е. Бернштейна — одного з найбільш переконливих і послідовних критиків ортодоксального марксизму, визнаних лідерів міжнародної соціал-демократії, що ввійшов в історію світової суспільної думки як творець доктрини реформістсько...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український історичний журнал
Datum:	1992
1. Verfasser:	Гайдуков, Л.Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 1992
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213399
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) / Л.Ф. Гайдуков // Український історичний журнал. — 1992. — № 5. — С. 51–61. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860281317926633472
author	Гайдуков, Л.Ф.
author_facet	Гайдуков, Л.Ф.
citation_txt	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) / Л.Ф. Гайдуков // Український історичний журнал. — 1992. — № 5. — С. 51–61. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний журнал
description	Аналізується процес становлення та еволюції поглядів німецького соціаліста Е. Бернштейна — одного з найбільш переконливих і послідовних критиків ортодоксального марксизму, визнаних лідерів міжнародної соціал-демократії, що ввійшов в історію світової суспільної думки як творець доктрини реформістського соціалізму. Анализируется процесс становления и эволюции взглядов немецкого социалиста Э. Бернштейна — одного из наиболее убедительных и последовательных критиков ортодоксального марксизма, признанных лидеров международной социал-демократии, который вошел в историю мировой общественной мысли как творец доктрины реформистского социализма.
first_indexed	2026-03-17T22:42:17Z
format	Article
fulltext	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм роз’яснюючи в ті дні політику Центральної Ради, недвозначно підкрес лював: «Завданням Ради є охорона краю від розкладу, анархії та еко номічної експлуатації. Універсал видано під тиском життєвих умов. Центральна Рада весь час вважала бажаним контакт з Тимчасовим урядом, який неправильно орієнтувався у вимогах Центральної Ради^ Оскільки Центральний уряд знайде можливість виправити свою помил ку, остільки й Центральна Рада вважатиме своїм обов’язком співробіт ництво з ним»47. М. С. Грушевському вторив В. К. Винниченко, який взагалі заявив, що навіть у разі відмови Тимчасового уряду визнати- крайовий орган, «Центральна рада не думає стати на захватний шлях». Центральна Рада не закликає йти проти уряду» 48. (Далі буде) Одержано 20.02.92. Рассматривается вопрос о взаимосвязи процесса борьбьі Центральной Радьі за украг- инскую государственность в форме широкой национально-территориальной автономии и созданне собствеїшьіх сил, в частности начальний зтап украинизации в русской армии. * * * 47 Летопись революции— 1927.— № 4.— С. 23. 49 Там же. Л. Ф. Гайдуков (Київ) Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) Аналізується процес становлення та еволюції поглядів німецького соціаліста Е. Берн- штейна — одного з найбільш переконливих і послідовних критиків ортодоксального марксизму, визнаних лідерів міжнародної соціал-демократії, що ввійшов в історію с і і т о в о ї суспільної думки як творець доктрини реформістського соціалізму. Науковий авторитет німецького соціал-демократа Едуарда Бернштейна, котрий поклав початок розмежуванню реалістичної та утопічної тради цій в соціалістичній теорії, на Заході завжди був, а сьогодні є особливо високим. Не маючи скільки-небудь систематичної наукової підготовки, поступаючись в цьому відношенні, в усякому разі за суто формальними ознаками, багатьом іншим діячам західно-європейської соціал-демокра тії, він зробив те, чого не могли зробити ніхто з відомих і, як вважало ся, більш теоретично підготовлених лідерів соціалістичного руху на За ході, як, до речі, й на Сході. У 90-х рр. XIX ст. Е. Бернштейн, який був, за свідченням К. Кауг- ського, одним з видатних мислячих умів європейської соціал-демокра тії, порушив питання про необхідність перегляду цілої низки положень та висновків, сформульованих К. Марксом і Ф. Енгельсом й канонізо ваних в творах їх ортодоксальних послідовників. Без цього, вважав Е. Бернштейн, марксизм немає перспективи на майбутнє. Замість надій на буцім-то швидкий крах капіталізму, на його історичну приреченність і неспроможність до прогресу і трансформації, замість надій на такти ку насильницького повалення існуючої влади, Е. Бернштейн закликав міжнародну соціал-демократію, її лідерів відмовитися від концепції, стратегії і тактики революпіонаризму й стати на шлях реформування' І5БМ 0130- 5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5 ї 4* 51 Л . Ф. Гайдуков 'буР^Уазног<> суспільства, посилення і' розвитку в ньому тих елементів соціалізму, що працюють як на інтереси робітничого класу, так і сус пільства в цілому. Незважаючи на звинувачення у зраді й опортунізмі з боку Р. Люксембург, В. Лібкнехта, К. Каутського, О. Л. Гельфанда, Г. В. Плеханова, В. І. Леніна, К. Цеткін і багатьох інших, Е. Бернштейн твердо і послідовно, хоча й не завжди переконливо, обстоював свої погляди щодо нових умов і перспектив розвитку суспільного прогресу. Твори Е. Бернштейна на Заході добре відомі, вони є предметом грунтовного наукового та політичного аналізу. Ми в цьому відношенні теж трималися на рівні. В усякому разі до жовтня 1917 р. наш читач мав достатньо широку можливість знайомитися з його працями. Не складали винятку в цьому відношенні навіть ті, кого царський уряд позбавляв волі, в тому числі політв’язні. Відомо, наприклад, що В. І. Ленін перебуваючи на засланні, в кінці серпня 1899 р. отримав на замовлення «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії»1. Праці Е. Бернштейна в перекладі з німецької також регулярно вида валися і у нас, на Україні, зокрема, в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі. Після жовтня 1917 р. ситуація в цьому відношенні змінилася. Те, що раніше було особистою- точкою зору Г. В. Плеханова або В. І. Ле ніна на погляди Е. Бернштейна, поступово перетворювалося в політичні установки тільки правлячої партії. Однак, незважаючи на це, дещо з праць Е. Бернштейна все ж було видано і в перші пореволюційні роки, і в тому числі і в нашій республіці. В 1919 р., наприклад, у видавниц тві «Наука» (Катеринослав) вийшла друком робота Е. Бернштейна «Рабочий интернационал и европейская война», а у 1923 р.— його ж «Карл Маркс и русские революционерьі» під редакцією відомого ук раїнського історика М. Равича-Черкаського. Загалом же можливості для ознайомлення з працями Е. Бернштейна, а, тим більше, їх серйоз ного і об’єктивного вивчення, дедалі становилися все більш обмеженими. Після публікації відомого листа Сталіна до редакції журналу «Про- летарская революция»2 Е. Бернштейн разом з багатьма іншими пред ставниками міжнародної соціал-демократії став постійним об’єктом політичних та ідеологічних звинувачень. На доцільність нових підхо дів до висвітлення проблем розвитку марксизму в кінці ХІХ-го на по чатку ХХ-го століття, невід’ємною складовою частиною якого є диску сія про соціалізм, початок якій був покладений Е. Бернштейном, одним з перших вказав І. М. Кривогуз3. У 1989 р. на сторінках журналу «Ок- тябрь» опубліковано статтю Ю. Буртіна «Ахілесова п’ята історичної теорії Маркса»4. Не можна не погодитися з думкою про те, що праці Е. Бернштейна у нас ніхто як слід не читав, що багато в чому його «ревізіонізм» це те, до чого сьогодні прийшли скільки-небудь чесні опоненти Е. Бернштейна5. Важливо відзначити особливий внесок як в постановку, так і в намагання іпо-новому підійти до теми «Е. Берн штейн і сучасність» О. Л Петренко. Вона однією з перших зробила важливі кроки р цьому відношенні, опублікувавши останнім часом ряд спеціальних праць, присвячених зазначеній темі6. Відомо, що витоки теоретичних, ідеологічних або політичних дис кусій доцільно шукати, насамперед, в характері та особливостях соці- 1 Л е н і н В. І. Лист М. О. Ульяновій 1 вересня 1899 р. // Повне зібр. творів.— Т. 55.— С. 172. 2 С т а л и н И. В. О некоторьіх вопросах истории большевизма // Пролетарская революция.— 1931.— № 6. 3 К р и в о г у з И. М. Интернационал в советской исторической литературе // Вопросьі истарии К'ПСС.— 1989.— № 9.— С. 112. 4 Б у р т и н Ю. Ахиллесова пята исторической теории Маркса // Октябрь.— 1989.— №№ 11— 12. 5 Там же.— № 11.— С. 34.— № 12.— С. 47. 6 П е т р е н к о Е. Л. Демократический социализм 3. Бернштейна // Научньїй со- ■циализм.— 1990.— № 2.— С. 63—70; П е т р е н к о Е. Л. Социалистическая доктрина Здуарда бернштейна.— М., 1990.— С. 64. 52 Ї38N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5 Е. Бернштвйн та його погляди на соціалізм ально-економічного розвитку конкретної епохи чи відповідного історичного періоду. Не була винятком у цьому плані й дискусія про соціалізм, початок якій поклав Е. Бернштейн. Опираючись на аналі тичні дані розвитку робітничого руху промислово-фінансової статисти ки Англії, Франції, Німеччини та інших європейських країн, а також на праці Г. Шульце-Геверніца, Е. Бем-Баверка„ П. Леруа-Больє, В. Зом- барта та інших відомих вчених, він дійшов до висновку, що в суспіль стві активно формуються нові явища і процеси, що, на його думку, потребує перегляду цілого ряду традиційних марксистських поглядів. Відповідаючи на звинувачення в тому, що він тим самим капітулює перед «буржуазними» авторами, Е. Бернштейн зауважує з цього приводу: так, це капітуляція, але капітуляція перед істиною, і на таку капітуляцію я завжди готовий. Я вважаю більш достойним поваги виз нання в особистій помилці, ніж намагання всіма засобами захищати визнані помилковими погляди.7 Відразу ж зазначимо: Е. Бернштейн не був першим, хто в марк систському середовищі звернув увагу на виникнення і розвиток нових явищ в житті тогочасного суспільства. Першим серед марксистських теоретиків звернув увагу на це Ф. Енгельс. У вступі до роботи К. Марк са «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.» зазначалося: «...Істо рія показала, що неправі були і ми, що погляд, якого ми тоді дотри мувалися, був ілюзією. Історія пішла ще далі: вона не тільки розсіяла нашу тодішню іпомилку, але й зовсім змінила ті умови, за яких дово диться боротися пролетаріату» 8. На нові явища в розвитку капіталізму звернув увагу й К. Каутсь- кий. Він, зокрема, визнав факт певного піднесення життєвого рівня робітничого класу. Однак далі визнання цього факту він не пішов. Е. Бернштейн на відміну від К. Каутського за новими процесами капі талістичного розвитку, незважаючи на їх ще відносно невелику питому вагу, побачив тенденцію, зміцнення і розвиток якої, на його думку, мали справити суттєвий вплив на всю еволюцію суспільного руху. Відповідаючи своїм критикам, він нагадував, що справа йде не про мрії, що виросли в кабінеті вченого, а іпро необхідні висновки, які випливають з життєвої практики і спостережень над нею. Тут доречно, мабуть, вказати на цілковиту безпідставність звинувачень Е. Бернштей- на в тому, що своїм виступом, він, мовляв, викликав кризу марксизму. Один з перших російських рецензентів творчості Е. Бернштейна, відо мий фахівець в галузі історії політичних партій і рухів на Заході П. Берлін дотепно зауважив з цього приводу: криза марксизму не ви кликана Е. Бернштейном, а викликала Е. Бернштейна9, котрий врахо вував не тільки нові статистичні дані й конкретні факти, в достовір ності або недостатній кількості яких звинувачували його опоненти, але й ще аналізував такі тенденції й процеси світового розвитку, як виник нення і розвиток картелів і трестів, акціонерного капіталу і акціонерних товариств, банків і бірж, посилення еластичності кредиту і кредитної системи. Крім вже зазначеного, певну роль, на нашу думку, відіграло й те, що він, на відміну від багатьох своїх опонентів, мав неабияку інтуіцію, здібність до передбачення. І ще одне: за свідченням Ф. Енгельса, одні єю з найхарактерніших рис Е. Бернштейна було його вміння швидко схоплювати речі з належного боку10. Все це разом взяте й дозволило йому творчо підійти як до постановки, так і до розв’язання актуальних проблем суспільного розвитку, включаючи й перспективи такого роз- 7 Б е . р н ш т е й н 3. Очерки нз истории и теории социализма.— Санкт-Петербург,, 1902.— С. 373. 8 М а р к с К., З н г е л ь с Ф. Избрашше произведения в двух томах.— Т. 1.— М., 1949.— С. 95. 8 Жизнь.— 1901.-і Т. 2.— С. 267. 10 М а р к с К., З н г е л ь с Ф. Сочинення.— Т. 35.— С. 150. /38ІЇ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5 5$ витку. Е. Бернштейн був переконаний, що для партії, яка бажає не відставати від дійсного розвитку подій, критика необхідна, адже тра диція може за певних умов перетворитися з рушійної сили в гальмо подальшого розвитку.11 У відповідності до цього він зробив ряд нових, відмінних від раніше існуючих марксистських, поглядів на зміст, перед умови та перспективи соціалістичного розвитку. Вперше вони були ви кладені Е. Бернштейном в серії статей під загальною назвою «Пробле ми соціалізму» (1896—1898 рр.) Ці публікації, зміст яких багато в чому розходився з тим, про що йшлося у працях К. Маркса і Ф. Ен гельса, викликали великий міжнародний резонанс. З різкою критикою Е. Бернштейна виступили О. Л. Гельфанд (Парвус), Р. Люксембург. З російських соціал-демократів їх енергійно підтримав Г. В. Плеханов. Позиція його була однозначною: або соціал-демократія поховає Е. Берн штейна, або Е. Бернштейн поховає соціал-демократію12. Питання, порушені Е. Бернштейном, стали предметом полеміки на Штутгартському з’їзді СДПН (3—8 жовтня 1898 р.). На адресу цього з ’їзду він з Лондона направив свого відкритого листа. Один з керівних діячів СДПН, делегат з’їзду К. Лібкнехт свою точку зору висловив так: якщо теорії Е. Бернштейна точні, то ми можемо поховати нашу програму, всю соціал-демократію. Закриваючи Штутгартський з’їзд, йо го головуючий Г. Грейліх зазначив, що німецька соціал-демократія от римала велику спадщину від своїх великих мислителів. Але й тут ми маємо справу не з істиною в останній інстанції, а з наукою, яка завжди повинна відповідати фактам. Дискусія навкруг Е. Бернштейна та його поглядів привернула увагу й провідних діячів російської соціал-демо кратії, в тому числі В. І. Леніна. Так, в листі від 2 вересня 1898 р О. М. Потрєсову він зазначає, що полеміка Г. В. Плеханова з Е. Берн- штейном його цікавить надзвичайно.13 В листі до О. М. Потресова 27 червня 1899 р. В. І. Ленін підкреслив, що він прочитав статті Г. В. Плеханова проти Е. Бернштейна і рішуче стає на сторону моніс та. Необхідна, додає він, серйозна війна.14 Після виходу в світ 1898 р. статті «Реалістичний і ідеалістичний моменти в соціалізмі» К. Каутський, якого підтримав В. Адлер, запро понував Е. Бернштейну систематизувати свої погляди і викласти їх в окремій книзі. Е. Бернштейн погодився з цим, і в 1899 р. вона вийшла друком. Це були знамениті, або, як пізніше напише В. І. Ленін, «ге- ростратівські знамениті» «Передумови соціалізму і завдання соціал-де мократії». Багатотомна Історія КПРС назвала цю книгу «євангелієм міжнародного ревізіонізму». Проте ідеї Е. Бернштейна знаходили все більшу підтримку європейської соціал-демократії. Десь з літа 1899 р. вони починають активно проникати й до Росії. Тут їх підтримали С. Булгаков, М. Бердяєв, П. Струве, М. Туган-Барановський, С. Про- копович, О. Кускова, Б. Кричевський, багато інших представників «ле гального марксизму», «економізму». За свідченням Л. Д. Троцького, європейська критика марксизму знаходила в Росії широкий відгук. Е. Бернштейн став одним з популярних проводарів від соціалізму до лібералізму. Спір між Е. Бернштейном і К. Каутським ми вивчали сумлінно, по першоджерелам15. Вихіз в світ книги Е. Бернштейна ви кликав помітну й неоднозначну реакцію. К. Каутський в своїй праці, спрямованій проти Е. Бернштейна, писав, що його книга — перший сенсаційний твір. Щоправда, зазначає К- Каутський, книга А. Бебеля «Жінка і соціалізм» за своїм літературним успіхом перевершила кни- 11 Б е р н ш т е й н 3 д. Проблеми социализма и задачи социал-демократии. Пере- вод с немецкого.— М., 1901.— С. 324. 12 П л е х а н о в Г. В. Сочинения.— М., 1921.— Т. XI.— С. 27. 13 Л е н і н В. І. Лист О. М. Потрєсову. 2.IX. 1898 // Повне зібр. творів — Т. 46.— С. 15. 14 Там же.— С. 31. 15 Т р о ц к и н Л. Моя жизнь. Опит автобнографни.— М., Панорама.— 1991.— С. 134, 146. 54 І55ІЇ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, ЛІ 5 Е. Берниїтейн та його погляии на ьсщшлмм гу Е. Бернштейна. Однак те, що соціал-демократ (А. Бебель — Л. Г.) написав соціал-демократичну книгу, тут немає нічого сенсаційного. Зовсім інша справа, пише К. Каутський, коли один з найбільш «орто доксальних» марксистів написав книгу, в якій він урочисто спалює те, чому до цих пір вклонявся, і вклоняється тому, що до цих пір спалював 16. Е. Бернштейн поставив під сумнів головну тезу марксистських тео ретиків кінця XIX століття щодо шляхів переходу від капіталізму до соціалізму — про загострення і поглиблення суперечностей капіталізму, про ліквідацію антагонізмів буржуазного суспільства виключно засо бами класової боротьби як одномоментного акту. Він вважав, що в міру розвитку капіталізму все більш повно 'починає діяти тенденція, спрямована на стабілізацію всієї системи капіталістичних суспільних відносин, інтегрування пролетаріату в буржуазне суспільство. «Я пере конаний,— писав Е. Бернштейн,— що буржуазне суспільство спромож не ще до значного подальшого розвитку і що виробництво і торгівля переживуть ще в рамках існуючого ладу декілька змін форм, перш ніж воно «розпадеться»17. Одне з центральних місць в творчості Е. Бернштейна лосіла про блема передумов соціалізму. Він вважав, що не захоплення політичної влади і насильницьке повалення існуючого суспільства має бути неод мінною передумовою переходу до соціалізму, а повсякденна турбота партії по культурному і політичному вихованню робітничого класу, за безпеченню необхідної зрілості суб’єктивного фактора. Іншою неодмін ною передумовою соціалізму Е. Бернштейн вважав відповідний рівень розвитку продуктивних сил суспільства. Тільки певна ступінь зрілості суб’єктивних та об’єктивних факторів в їх органічній єдності, а не у відриві один від одного, на думку Е. Бернштейна, може розглядатися як вирішальна передумова соціалізму. Щодо робітничого класу та його готовності до революційних перетворень, то Е. Бернштейн писав, що «я і тепер не вважаю робітничий клас настільки розвинутим, щоб він прийняв у свої руки політичну владу.»18 Е. Бернштейн виступив з критикою економічного обгрунтування ідеї про неминучість загальної кризи і швидкого краху капіталізму. Він писав, що соціально-економічний розвиток в багатьох відношеннях відбувається не так, як він мав би відбуватися у відповідності до традиційних в соціалістичному русі уявлень. Е. Бернштейн зазначає, що в міру розвитку капіталізму зростає багатство суспільства, поліп шується становище робітничого класу, таким чином, висновок «Мані фесту Комуністичної партії» стосовно швидкого краху капіталізму не підтверджується життям. Він вважав, що капіталізм стає все більш життєспроможним19, а також рішуче відкинув дуже поширену думку про абсолютне і. відносне зубожіння пролетаріату при капіталізмі. У збільшенні кількості і ролі акціонерних товариств, в практиці випуску дрібних акцій він вбачав важливий орієнтир демократизації капіталу, який веде, на його дуцку, до збільшення чисельності власників, зро стання життєвого рівня трудящих, пам’якшення класових суперечнос тей, що сприяє в кінцевому рахунку соціалістичній трансформації бур жуазного суспільства. Е. Бернштейн був впевнений, що вже сучасне йому покоління побачить здійсненими багато із соціалістичних вимог, якщо не під цією назвою, то фактично20. Йому належить цікава, хоч і не беззаперечна думка про ^е, що вразі досягнення соціал-демократією 16К а у т с к и й Ка р л . К критике теории и практики марксизма. («Антнберн- штейн») — М., 1922.— С. 7. 17 Б е р н ш т е й н З д. Очерки из нстории и теории социализма.— С. 236. 18 Б е р н ш т е й н 3 д. Проблеми социализма...— С. 351. 19 Б е р н ш т е й н 3 .— Условия возможности социализма и задачи социал-демо- кратии.— СПб, 1899.— С. 66—67; 88—91. 20 Б е р н ш т е й н 3 д. Очерки из истории и теории социализма.— С. 220. .-/55^ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5 55 л . Ф. ГайОуков влади вона не зможе обійтися без капіталізму або ж його елементів,, якщо вона не хоче, щоб настав застій, а потім реакція21. У відповідності до своїх соціально-економічних поглядів Е. Берн- штейн формулює й свої теоретичні та політичні орієнтири. Головний з* них — необхідність переходу партії робітничого класу до політики ре форм. Тут, мабуть, доречно підкреслити, що реформізм як тенденція виник ще за життя Ф. Енгельса в 90-х роках XIX століття і пов’язаний з іменами Г. Фольмара, К. Шмідта та ін. Однак тільки в працях Е. Берн- штейна реформізм як одна з самостійних течій в робітничому русі от римав своє всебічне обгрунтування і концептуальне оформлення. Отже,, в історію соціалістичної думки Е. Бернштейн ввійшов як теоретик, що надав самостійний статус реформістському соціалізму, обгрунтував- його соціально-економічну доктрину та політичну програму. Партія ро бітничого класу, писав він, повинна стати демократичною партією со ціальних реформ22. Шлях революційного насильства, писав Е. Берн штейн, забезпечує більш швидшу дію, більш швидке подолання окре мих перепон в процесі соціальних битв, однак, продовжує він, можна знищити уряд, привілійовану меншість, але не можна знищити народ.23 Продовжуючи цю думку, він писав, що соціал-демократія нікому не* загрожує, не думає про насильницьку революцію24 25, а постійні посилан ня на «право на революцію», це спроби оживити поливанням штучні квіти26. Заслуговують на особливу увагу думки Е. Бернштейна щодо соці алізму як теорії та політики, його наукового статусу. Він ніколи не ставив під сумнів правомірність визнання соціалізму метою та ідеалом сучасного суспільного розвитку, хоча, однак, дійшов висновку, що іс торична необхідність соціалізму не може бути обгрунтована в (поняттях чистої науки. Е. Бернштейн заперечував науковий зміст соціалізму^ К. Маркса та Ф. Енгельса. В праці «Чи можливий науковий соціалізм?» він писав, що основою всякої науки є досвід, соціалізм же є вчення про майбутній суспільний порядок, і саме тому його найбільш характерна риса не може бути обгрунтована науково. В «Передумовах соціалізму...» ми читаємо: «Саме науковий соціалізм! Якщо коли-небудь слово «на ука» зводилось до більшого канту, так це саме в даному випадку».26 Е. Бернштейн виділяє як різнопорядкові елементи соціалізму доктрину і теорію. До першої він відносить перспективи розвитку соціалістично го руху, а до другої — право на оцінку суті тих чи інших соціальних явищ та процесів. Е. Бернштейн робить висновок про неправомірність, самого терміну «науковий соціалізм» і порушує питання про відмову від нього і заміну на «критичний соціалізм». Виступаючи за еволюцій ний, гуманний і демократичний соціалізм, що формується в надрах існуючого ладу, Е. Бернштейн розумів соціалізм як процес поступово го усуспільнення, обумовлений як об’єктивними тенденціями розвитку капіталістичного господарства до ікооперації, так і демократизацією* суспільства під впливом організованого пролетаріату та його партії. Це, як бачимо, руттево розходиться з тим, про що писали К. Маркс, Ф. Енгельс, для яких, як відомо, соціалізм — не еволюція, не поступо вість, а якісний стрибок, перерив поступовості в історичному процесі. Таким було розуміння Е. Бернштейном соціалізму та шляхів його побу дови. Саме в цьому розумінні він вважав соціалізм метою та ідеалом* сучасного суспільного розвитку. Класиком такого трактування соціа лізму і вважається на Заході Е. Бернштейн. 21 Там же.— С. 232. 22 Б е р н ш т е й н 3. Условня возможности социализма и задачи социал-демокра тин.— С. 3. 23 Б е р н ш т е й н 3. Очерки из истории и теорни социализма...— С. 349—350. 24 Б е р н ш т е й н З д . Проблеми социализма...— С. 271. 25 Там же.— С. 345. 26 Там же.— С. 331. 56 0130—5247. У ар. іст. журн., 1992, № & Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм З точки зору осмислення доктринальних витоків революціонариз- му значний інтерес становить розгляд Е. Бернштейном такої проблеми, як «Марксизм і бланкізм». Він був переконаний, що стратегія і тактика партій, що керувалися марксистською доктриною, практично мало в чому відрізнялася від бланкізму. В Німеччині встановився погляд, пи сав Е. Бернштейн, на бланкізм як на теорію таємних союзів і змови, як на доктрину проведення революції за допомогою невеликої револю ційної партії27. На думку Е. Бернштейна, революційна програма «Ма ніфесту Комуністичної партії» наскрізь просякнута бланкізмом28 і що присутність бланкізму в марксизмі — не продукт, так би мовити, хви линного настрою К. Маркса і Ф. Енгельса, а результат інтелектуальної помилки, відомого дуалізму їх теорії29. Щоправда, Е. Бернштейн вва жав, що марксизм з точки зору методу виявився сильнішим за блан кізм. Що ж стосується перебільшення ролі і значення революційної влади в справі перебудови сучасного суспільства, то в цьому відношен ні марксизм ніколи в повній мірі не міг позбутися бланкістських погля дів30. Можна, звичайно, подискутувати, наскільки переконливі чи не пе реконливі аргументи Е. Бернштейна з цього приводу, наскільки винна діалектика Гегеля в бланкістських мотивах теорії К. Маркса та Ф. Ен гельса, але не можна не погодитися з тим, що бланкізм посідав важли ве місце в механізмі реалізації планів не тільки комуністів початку, але й кінця XX століття. З огляду на сказане цілком природно, що в системі поглядів- Е. Бернштейна одне з вагомих місць посідає проблема «Соціалізм і де мократія». Демократія, писав Е. Бернштейн, це засіб і в той же час мета. Вона є засобом проведення соціалізму, і вона є формою його здійснення. Демократичний соціалізм, за Е. Бернштейном, знімає пи тання про співвідношення боротьби за демократію з боротьбою за соціалізм, проголошуючи тотожність демократії і соціалізму. Єдино вірний і доцільний шлях до соціалізму, вважав Е. Бернштейн, це шлях демократії. Таким було його життєве кредо, якому він ніколи не зрад жував. Під цим кутом зору він підходив і до проблеми класового та загальнолюдського. На його думку, з розвитком демократії класова боротьба повинна приймати інші форми і вестись словами, в пресі, за допомогою виборчого права. Класові інтереси відступають, сила за гального інтересу зростає31. Класова диктатура, зазначав Е. Бернштейн, належить більш низькій культурі, ніж та, яка визнає правомірність переходу до більш досконалого суспільства не шляхом конвульсивних проявів, а шляхом поступового переходу.32 Ідею про диктатуру пролетаріату Е. Бернштейн вважає політич ним атавізмом: завоювання пролетаріатом політичної влади може бути тільки наслідком соціалізму, що розвивається в надрах буржуазного^ суспільства, але не політичною його передумовою. Ця позиція й була виражена у відомій формулі «мета — ніщо, рух — все». Е. Бернштейн енергійно протестував проти спроб приписати йому відмову визнати кінцеву мету соціалістичного руху.33 Відповідаючи своїм опонентам, він підкреслював, що під рухом розуміється як загальний розвиток суспільства, його соціального прогресу, так і повсякденна політична і економічна агітація в інтересах здійснення такого прогресу. В слові «рух», зазначав Е. Бернштейн, міститься як об’єктивний процес, так і суб’єктивні фактори. Рух без мети, писав він, був би хаотичною товкот нечею, без мети немає напряму. Якщо соціалістичний рух не бажає 27 Там же.— С. 63. 28 Там же — С. 64. 29 Там же.— С. 67. 30 Там же.— С. 69. 31 Б е р н ш т е й н 3 д. Очерки нз историн и теорин социализма...— С. 319. ін. 32 Б е р н ш т е й н З д . Проблеми соцналнзма...— С. 250. 33 Б е р н ш т е й н 3 д. Там же.— С. 326. /&5АГ 0130—5247. Укр. іст. ж урн., 1992, А* 5 57* -77. Ф. Гайдуков залишитися без компасу, то він повинен мати мету, до якої треба сві домо прагнути34. Тепер про опонентів Е. Бернштейна, про їх аргументи. Таких опо нентів з певною долею умовності можна розподілити на дві частини. Перша — це ті, хто в поглядах Е. Бернштейна не побачили чогось над звичайного або несприйнятного. Вони вважали за нормальне, що час від часу ті або інші наукові дані чи висновки переглядаються у відпо відності до конкретних умов суспільного розвитку. По суті єдине пи тання, яке турбувало їх, це проблема необхідності додаткової аргумен тації щодо його формули «мета — ніщо, рух — все». Інша частина опонентів Е. Бернштейна зайняла однозначно нега тивну позицію. Головним чином саме завдяки їм він і увійшов в історію марксизму як полохливий опортуніст, «ренегат», «зрадник». Ці крити ки Е. Бернштейна, бажаючи чи не бажаючи того, суть дискусій постій но переводили в площину не наукової, а політико-їдеологічної полеміки. Щодо їхніх аргументів, то, як свідчить аналіз літератури, вони йшли, як правило, не від життя, а від схеми, цитати, від положень, значення яких вже було втрачено. Відповідаючи одному з таких своїх критиків — О. Л. Гельфанду (Парвусу), Е. Бернштейн писав: «Адже смішно, після 50 .років, аргу ментувати фразами «Маніфесту Комуністичної партії», який відпо відав зовсім іншим політичним і соціальним відносинам, ніж ті, серед яких ми живемо. Не треба бути пологетом існуючого ладу, щоб визна ти, що з часу появи «Маніфесту Комуністичної партії» в державному і суспільному становищі робітників відбувся значний прогрес»35. Безкомпромісно наступальну позицію в дискусії з Е. Бернштейном зайняв піонер марксизму в Росії — Г. В. Плеханов. Ще до виходу в світ книги Е. Бернштейна на сторінках центрального теоретичного ор гану СДПН він опублікував статтю «Е. Бернштейн і матеріалізм»36. В примітці редакції зазначалося: «Цим розпочинаємо дискусію про «Про блеми соціалізму», висунуті Е. Бернштейном.» 20 травня 1898 р. Г. В. Плеханов писав К. Каутському: «Якщо Е. Бернштейн правий, то можна задати питання: що ж залишиться від філософських і соціаліс тичних переконань наших вчителів? Що залишиться від соціалізму? Рішуче нічого»37. На початку листопада того ж року Г. В. Плеханов виступає в «Саксонській Робітничій газеті» з статтею «За що нам йому дякувати? Відкритий лист Карлу Каутському». Він пише, що в той час, коли мова йде про те, хто кого поховає: соціал-демократія Е. Бернштей на, чи Е. Бернштейн соціал-демократію, К. Каутський виявив прими ренство до ворога марксизму. «Ви виявляєте прихильність до Е. Берн штейна і тому ви дуже ке праві,— зазначає Г. В. Плеханов.— Нам нема за що дякувати Е. Бернштейну. Він наносить жорстокий удар по соціалістичній теорії»38. До того ж, пише Г. В. Плеханов, Е. Берн штейн каже, що не раз звучало з вуст наших супротивників з буржу азного табору39. Що тут можна сказати? Немає, мабуть, потреби поле мізувати відносно останнього, так би мовити, «таборного» аргументу. Тим більше, що Е. Бернштейн, і про це вже йшлося, користувався данними, а також окремими висновками, що містилися в працях ши рокого відомих європейських економістів, переважна більшість яких дійсно не належала до послідовників К. Маркса, Ф. Енгельса. Та хіба ця обставина виключала те, що й представники «буржуазного табору» спроможні були на об’єктивний аналіз та глибокі аналітичні висновки? Марксист, нагадував Е. Бернштейн, повинен відмовитися від претензій 34 Б е р н ш т е й н 3 д. Очерки истории и теории социализма.— С. 223. 35 Там же.— С. 236. 36 П л е х а н о в Г. В. Сочинения.— М., 1921.— Т. XI.— С. 23. 37 П л е х а н о в Г. В. Избраннне произведения.— М., 1957.— Т. 2.— С. 763. 38 Там же.— С. 36(2, 363, 373. 39 П л е х а н о в Г. В. Сочинения. — М., 1921— Т. XI.— С. 24—25. /5 5 ^ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5■ 58 Е. Бєрниїтейн та його погляди на со ціалізм на непогрішимість і уважніше прислухатися до «буржуазної» кри тики40. Можливо, Г. В. Плеханов мав рацію, стверджуючи, що Е. Берн- штейн не наводив нових фактів на захист своєї позиції. Проте, як ві домо, будь-яка історична справа проходить через накопичення фактів і не починається одразу багатьма фахівцями. Почин належить людям, котрі як, до речі, писав сам Г. В. Плеханов, вміють плисти проти течії, і яких називають зачинателями. «Вмійте бути зачинателями. Гребіть проти течії!»41 Е. Бернштейн, мабуть, і став одним з таких зачинателів, людиною, що виступила проти ортодоксально-марксистських поглядів і догматизму. І, таким чином, гребла проти течії. Що ж до причин та наслідків кризових явищ у марксизмі, то тут позиція Г. В. Плеханова була однозначною: кризові явища в марксизмі не виключені, але не тому, що марксизм є помилковим. Цього він не допускав й був пере конаний у тому, що кожна з можливих криз марксизму буде обов’язко во вести до нового торжества «ортодоксії».42 Особливе місце серед критиків Е. Бернштейна належить К. Каут- ському. Це пояснюється, насамперед, високим авторитетом останнього в міжнародній соціал-демократії. До цього слід додати й те, що проти Е. Бернштейна виступило вже чимало критиків, однак К. Каутського серед них все ще не було. Всі чекали, що ж скаже саме він. До того ж, як відомо, Е. Бернштейн, можливо, крім Ф. Енгельса, залишався чи не найбільш близькою людиною К. Каутському в суто особистому плані. Між ними (Е. Бернштейном — Л. Г.), як пізніше визнавав сам К. Ка утський, була ідеальна дружба43, що полеміка зі старим другом зав жди має в собі дещо обтяжливе44. Не зважаючи, однак, на це і відчува ючи тиск з боку керівництва партії, К. Каутський в жовтні 1898 р. на Штутгартському з’їзді СДПН виступив із критикою поглядів Е. Берн штейна. За визнанням останнього, К. Каутський став на чолі його кри тиків. Невдовзі, в тому ж 1899 р., К. Каутський видав спрямовану проти Е. Бернштейна книгу — відповідь. Не наводячи скільки-небудь переконливих аргументів або вагомих фактів, він, однак, енергійно критикує висновок Е. Бернштейна про те, що фактичний розвиток подій пішов не за К. Марксом45. Заперечуючи Е. Бернштейну, К. Каутський твердив, що чим більш розвинуте капіталістичне суспільство, тим мен ше шансів у робітників звільнитися від експлуатації і капіталістично го поневолення46. К. Каутський не без деякого роздратування писав, що, мовляв, Е. Бернштейн звисока повчає, говорить про дешеві істи ни47. «Його книжка уявляє ...нагромадження помилок та нісенітниць».48 В момент своєї появи подібного роду сенсаційний твір, на думку К. Каутського, піднімає хмари пилу, але в довготривалому значенні якого не можна бути впевненим49. Е. Бернштейн відповів, що К. Каут ський тлумачить соціалістичне вчення як щось закам’яніле, як набір старих шаблонів. Мені здається, пише Е. Бернштейн, що мета «похо ду» К. Каутського проти мене не досягнута і не могла бути досягну тою50. Маючи на увазі .К. Каутського, Е. Бернштейн писав, що «він не 40 Б е р н ш т е й н 3. Очерки из истории и теории социализма...— С. 373. 41 П л е х а н о в Г. В. Сочинения.— М., 1921.— Т. 19.— С. 508. 42 Там же.— Т. 13.— С. 225. . 43К а у т с к и й К а р л . К критике теории н практики марксизма («Антиберн- штейн»).— С. ,5-тб. 44 К а у т с к и й Ка р л . Автобиография.— С. 17. 45 К а у т с к и й К. Ответ Бернштейну (Антикритика).— Одесса, 1905.— С. 14. 46 Там же.— С. 57. 47 К а у т с к и й Ка р л . К критике теории и практики марксизма («Антиберн- штейн»).— С. 18. 48 Цит. за: Б е р н ш т е й н 3 д. Очерки из истории и теории социализма.— С. 397. 49 К а у т с к и й Ка р л . К критике теории и практики марксизма («Антиберн- штейн»),— С. 12. 50 Б е р н ш т е й н 3 д. Очерки из истории и теории социализма...— С. 333— 384, 394. І55Л/ 0130—5247. Укр. іст. жури., 1992, А$ 5 59 Л. Ф. Гайдуков більший пролетар, ніж я, і я не менше захищаю боротьбу робітничого1 класу, ніж він. Я тільки маю інші погляди на можливі результати цієї боротьби, а хто з нас більш правий — покаже майбутнє»51. Критиків Е. Бернштейна в європейській і, зокрема, в російській соціал-демократії, крім Г. В. Плеханова, підтримав і В. І. Ленін. Пер шою спеціальною його працею, зміст якої значною мірою був спрямо ваний проти поглядів Е. Бернштейна і його вітчизняних прибічників, слід, мабуть, вважати «Протест російських соціал-демократів». Значен ня цієї роботи в дослідженні даної теми обумовлюється ще й тим, що мова йде про одну з небагатьох ленінських праць, яка була написана в момент дискусії навкруг ідей Е. Бернштейна (кінець серпня — поча ток вересня 1899 р.) і, що особливо важливе, в грудні того ж року у вигляді відбитку газ. «Робочеє дело» була опублікована за кордоном. В «Протесті російських соціал-демократів» В. І. Ленін зазначав, зо крема, що горезвісна бернштейніада означає Намагання звузити теорію марксизму, перетворити революційну робітничу партію в реформіст ську52. Свою позицію щодо поглядів Е. Бернштейна В. І. Ленін висловив, також й в рецензії на книгу К. Каутського «Бернштейн і соціал-демо- кратична програма». Давши схвальну оцінку праці, В. І. Ленін відзна чив, зокрема, що К. Каутський висловлює кілька надзвичайно цінних і влучних думок на тему про те, яким умовам повинна задовольняти серйозна і сумлінна критика. В. І. Ленін солідаризується з К. Каутсь- ким відносно того, що, мовляв, Бернштейн підносить чисто тимчасові умови даної історичної ситуації загального закону53. Звертаючись в «Що робити?» до теми бернштейніади, В. І. Ленін все ж визнав, що- свої погляди Е. Бернштейн обставив цілою батареєю досить струнко погоджених «нових» аргументів і міркувань54. В статті «Марксизм і ревізіонізм» В. І. Ленін зробив ще один висновок: колишній ортодок сальний марксист Бернштейн виступив з найбільш цільним вираженням поправок до Маркса, перегляду Маркса, ревізіонізму55. В зв’язку з позицією В. І. Леніна щодо поглядів Е. Бернштейна важливо зазначити, що переважна більшість написаного В. І. Леніним про Е. Бернштейна не друкувалася тоді, коли в цьому був безумовний сенс, тобто в період безпосередньої полеміки навкруг ідей, висловлених Е. Бернштейном. Чи не єдиним винятком в цьому відношенні, як вже йшлося, став «Протест російських соціал-демократів». Однак, як ка жуть, одна ластівка весни ще не робить. Статтю «Наша програма», написана В. І. Леніним у жовтні 1899 р., надруковано лише в 1925 р. Інша широковідома ленінська стаття «На задній напрям у російській соціал-демократії» написана наприкінці 1899 р., а побачила світ лише в 1924 р. Особливу інформаційну цінність становлять, здавалося б, відповідні листи В. І. Леніна. Однак, як показує аналіз, жоден з них, написаних ним в 90-х роках XIX століття, не був надрукований за жит тя В. І. Леніна. Так, наприклад, лист О. М. Потресову від 2 вересня 1898 р., який ми цитували, надруковано лише в 1925 р., лист М. О. Уль- яновій-Єлізаровій від 9 травня 1899 р. побачив світ 1929 р., а лист до 0 . М. Потресова від 27 червня 1899 р.— 1925 р. тощо. Отже, як міні мум, до середини — кінця 20-х років зміст цих та інших листів нікому, крім самого автора та адресата, не був відомий до моменту публікації. 1, таким чином, не міг справити помітного впливу на характер і хід полеміки. Виступ Е. Бернштейна створив свого часу необхідний грунт для 51 Там же.— С. 306. 52 Л е н і н В. І. Протест російських соціал-демократів // Повне зібр. творів.— Т. 4.— С. 155— 168. 53 Там же.— С. 191—202. м Там же.— Т. 6.— С. 7. 55 Там же.— Т. 17.— С. 16. 60 ІЗЗН 0130—5247. Укр. іст. ж у р н 1992 ̂ № З Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм плідних теоретичних дискусій про соціалізм та принципи політичної діяльності партії робітничого класу. Ті з них, які зробили з цього необ хідні теоретичні висновки, як свідчить історія XX століття, доклали зу силь для того, щоб реалізувати багато з вимог демократичного, гуман ного соціалізму, ті ж, які в ідеях Е. Бернштейна вбачали тільки замах на марксизм, які залишилися вірними його ортодоксально-догматичній версії, ані на крок не просунулися по шляху скільки-небудь серйозного соціального прогресу, зазнали чи не найбільшого в своїй історії теоре тичного і політичного краху. В зв’язку з цим хотілося б нагадати слова К. Каутського, сказані ним на Штутгартському з ’їзді СДПН: виступ Е. Бе,рнштейна змусив нас до роздумів, будемо йому за це вдячні. Історичний розвиток, на думку окремих дослідників, заперечив не тільки ортодоксально-марксистські концепції, а й прогнози Е. Берн штейна. Жодна з моделей шляху до соціалізму, запропонованих послі довниками К. Маркса і Ф. Енгельса, не спрацювала так, як це уявля лося їх авторам. Такий висновок, особливо з точки зору історичних рамок, здається дещо категоричним: хочеться сподіватися, що історія далеко ще не винесла свого остаточного вердикту щодо визначення на прямів реалізації соціалістичної ідеї, як її розумів Е. Бернштейн. .Думається, що світовий розвиток, практика сучасної соціал-демокра тії і в плані теорії і, особливо, в практичному відношенні, засвідчили і продовжують підтверджувати політичний реалізм і далекоглядність багатьох тез, що їх відстоював Е. Бернштейн. Соціалістичний ідеал, вільний від деформацій, перекручень, в тому числі й тих, виникнення яких відноситься до періоду дискусії навкруг ідей, висунутих Е. Берн- штейном, є незаперечним науковим і моральним надбанням передової суспільної думки. Одержано 26.12.91 Анализируется процесе становлення и зволюции взглядов немецкого социалиста Е. Бернштейна — одного из наиболее убедительньїх и последовательньїх критиков •ортодоксального марксизма, признанньїх лидеров международной социал-демократии, которьій вошел з историю мировой общественной мьісли как творец доктрини рефор- мистского социализма. /55АГ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1992, № 5 61
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213399
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-5247
language	Ukrainian
last_indexed	2026-03-17T22:42:17Z
publishDate	1992
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Гайдуков, Л.Ф. 2026-02-17T13:53:16Z 1992 Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) / Л.Ф. Гайдуков // Український історичний журнал. — 1992. — № 5. — С. 51–61. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213399 Аналізується процес становлення та еволюції поглядів німецького соціаліста Е. Бернштейна — одного з найбільш переконливих і послідовних критиків ортодоксального марксизму, визнаних лідерів міжнародної соціал-демократії, що ввійшов в історію світової суспільної думки як творець доктрини реформістського соціалізму. Анализируется процесс становления и эволюции взглядов немецкого социалиста Э. Бернштейна — одного из наиболее убедительных и последовательных критиков ортодоксального марксизма, признанных лидеров международной социал-демократии, который вошел в историю мировой общественной мысли как творец доктрины реформистского социализма. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) Э. Бернштейн и его взгляды на социализм (история и современность) Article published earlier
spellingShingle	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність) Гайдуков, Л.Ф. Статті
title	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
title_alt	Э. Бернштейн и его взгляды на социализм (история и современность)
title_full	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
title_fullStr	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
title_full_unstemmed	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
title_short	Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
title_sort	е. бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213399
work_keys_str_mv	AT gaidukovlf ebernšteintaiogopoglâdinasocíalízmístoríâísučasnístʹ AT gaidukovlf ébernšteiniegovzglâdynasocializmistoriâisovremennostʹ

Е. Бернштейн та його погляди на соціалізм (історія і сучасність)

Institution

Ähnliche Einträge