Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики
Статья из специализированного выпуска научного журнала "Культура народов Причерноморья", материалы которого объединены общей темой "Язык и Мир" и посвящены общим вопросам Языкознания и приурочены к 80-летию со дня рождения Николая Александровича Рудякова. Стаття із спеціалізовано...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21355 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики / О.М. Гандзюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 82. — Т. 1. — С. 71-73. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860107093961342976 |
|---|---|
| author | Гандзюк, О.М. |
| author_facet | Гандзюк, О.М. |
| citation_txt | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики / О.М. Гандзюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 82. — Т. 1. — С. 71-73. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Статья из специализированного выпуска научного журнала "Культура народов Причерноморья", материалы которого объединены общей темой "Язык и Мир" и посвящены общим вопросам Языкознания и приурочены к 80-летию со дня рождения Николая Александровича Рудякова.
Стаття із спеціалізованого випуску наукового журналу "Культура народов Причерноморья", матеріали якого поєднані загальною темою "Мова і Світ" і присвячені загальним питанням мовознавства і приурочені до 80-річчя з дня народження Миколи Олександровича Рудякова.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
71
Если анализировать полученные результаты в системе темпоральных координат, можно заметить, что
белорусскоязычная картина мира проецируется на ось диахронии, в то время как русскоязычная – на ось
синхронии. Иначе, русским языком «говорит» сегодняшняя молодежная культура, белорусским – культура
традиционная, преимущественно патриархальная. Да и к ней подростки приобщены не непосредственно, а через
школьную программу. В ситуации эксперимента, когда респонденты переходят с русского языкового кода на
белорусский, они осознают себя представителями «холодной» культуры – по Леви-Строссу, окруженной
субстанцией истории [5, с. 405].
Литература
1. Арутюнова Н. Д. От образа к знаку // Мышление, когнитивные науки и искусственный интеллект: Сб. ст. – М., 1988. – С. 147-160.
2. Багдановіч А. Я. Перажыткі старажытнага светасузірання ў беларусаў: Этнаграфічны нарыс. – Мн., 1995. – 186 с.
3. Гачев Г. Д. Национальные образы мира. – М., 1988. – 448 с.
4. Гумилев Л. Н. От Руси до Росии. – М., 2005. – 416 с.
5. Иванов В. В. К. Леви-Строс и структурная теория этнографии // Леви-Строс К. Структурная антропология. – М., 1985. – С. 397-421.
6. Карскі Я. Беларусы. Мн., 2001. 640 с.
7. Бобоед У. Беларусь для россиян – это Лукашенко // Комсомольская правда в Беларуси. – 2006. – № 116 (22–28 июня). – С. 11.
8. Падучева Е. В. Феномен Анны Вежбицкой // Вежбицка А. Язык. Культура. Познание. – М., 1996. – С. 5-32.
9. Постовалова В. И. Картина мира в жизнедеятельности человека // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М., 1988. –
С. 8-69.
10. Свитала И. М. Система философского осмысления счастья как детерминанта воспитательно-образовательного процесса: Автореф. дис. …
докт. философ. наук. – Мн., 2004. – 41 с.
11. Шамякіна Т. І. Міфалогія Беларусі (нарысы). – Мн., 2000. – 400 с.
12. Шмелев А. Д. Русская языковая модель мира: Материалы к словарю. – М., 2002. – 224 с.
Примечания
1 Здесь и далее значения слов приводятся по: Словарь русского языка: В 4–х томах / Под ред. А. П. Евгеньевой. – М., 1981-1984; Ожегов С. И.
Словарь русского языка. – М., 1984. – 816 с.
2 Значение слова приводится по: Энаграфія Беларусі: Энцыклапедыя. – Мн., 1989. – 575 с.
Гандзюк О. М.
КОНСТРУКТИВНА РОЛЬ ПРИЙМЕННИКІВ В ОФОРМЛЕННІ АДВЕРБІАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ
Постановка проблеми. В основу поділу прийменників на семантичні групи лежать конкретні типи
семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучень, що виражаються прийменниками [1, с.
277]. На базі цих відношень і семантики відмінкової форми залежного компонента словосполучення формується
значення прийменника [7, с. 264]. Оскільки прийменники – це окремий тип слів-морфем, який найчастіше
пов’язаний із синтетичними релятивними морфемами, його основне функціональне призначення полягає в
переведенні субстантива із синтаксичної субстантивної позиції в позицію прислівника [2, с.185; 5, с. 330; 9, с.250;
12, с. 217-224], тобто вторинної предикатної синтаксеми [13, с. 201-203]. У типових випадках вторинна
предикатна синтаксема складається з двох частин: трансформованого у морфологічний іменник вихідного
предикатного слова з семантикою дії, процесу, стану, якості тощо і аналітичної синтаксичної морфеми-
прийменника, що вказує на семантико–синтаксичні відношення між двома простими реченнями [3, с. 140-154; 4,
с. 272-275; 8, с.146-149;].
Оскільки немає комплексного дослідження, у якому б розкривалося конструктивна роль прийменників в
оформленні адвербіальної семантики, обрану для аналізу тему можна вважати актуальною.
Мета роботи полягає в дослідженні конструктивної ролі прийменників в оформленні адвербіальної
семантики. Для її реалізації проаналізуємо найуживаніші прийменникові словоформи і проаналізуємо їх
адвербіальну семантику.
До найуживаніших прийменників української мови відносяться прийменникові форми без, в, від, до, з, за,
на, о (об), перед, під, по, через.
Прийменник без вживається тільки з формою родового відмінка і служить для формування умовної
синтаксеми: – Хіба можна, панове, так хвилюваися без жодних на це підстав! – мовит,ь затинаючись,
Камінобродський–старший (О. Сливинський); Без цигана і ярмарок не буває (Н.тв.)
Прийменник в (у) з атрибутивною семантикою функціонує у формах знахідного і місцевого відмінка.
Конструкції з цим прий менником у знахідному відмінку найчастіше передають час дії. Прийменник в(у)
разом з іменниками часового значення вказує на певний, означений час дії, напр.: В цю мить він бачив Бога
зовсім близько (Ю. Мушкетик). Сполучаючись з іменниками, які набувають часового значення лише в контексті,
прийменник в(у) виділяє явище, що відбувається одночасно з якоюсь дією як її супровідна обставина. У цих
конструкціях він може замінюватися синонімом під час, тоді як іменники з основним часовим значенням (день,
година тощо) цієї заміни не допускають, напр.: В ясну погоду танки звичайно пішли б тільки на вершину, але
тепер, коли не розбереш, де яр, а де висота, вони можуть пройти і по схилу, понад самим яром, розраховуючи
на те, що тут немає ні артилерії, ні петеерів (П. Загребельний).
Словосполучення місцевого відмінка іменника, що має часове значення, з прийменником в(у) вживається
на позначення часу дії: В інших часах це було б й справді цікаво (П. Загребельний). У місцевому відмінку цей
прийменник формує причинові, умовні і цільові синтаксеми: –Якщо ж бо в розпачі ти проклинатимеш мене і
всіх, що кинули тебе і на Дніпрі не вмерли, простив я тебе наперед, така вже наша доля, і ти мене
прости, – сказав схвильовано Василь, дивуючись своїм незвичайним словам (О. Довженко); Хліб у дорозі не
затяжить (Н. тв.); Наум, побачивши, що вже усе готове, став одбирати людей: кого дружком, кого у піддружі,
кого у старости, жінок у свашки (Г. Квітка-Основ’яненко).
Конструкція з прийменником від вживається у родовому відмінку і в адвербіальному функціонуванні
створює темпоральну синтаксему і вказує на початок дії: Правда, вони працюють від світання до пізнього
вечора. Зате знають, де прокинуться і що з ними буде завтра (В. Собко); мету: Він мерз у Пінських болотах,
72
ховався в бур’янах од німців у дев’ятнадцятому році, був поранений петлюрівцями (П. Загребельний); умову: Від
солодких слів кислиці не посолодшають (Н.тв.). Особливо широко цей прийменник використовується для показу
причинових відношень, вказуючи на відчуття, почуття, психічний, фізичний, температурний стан, процеси
мислення і под. [6, с.98-99; 10, с. 83-84]: Аж гаряче стало докторові Безбородькові від припливу
самозадоволення (І. Вільде); Од моральної втоми не зміг стоять і спустився на стілець (І. Нечуй-Левицький).
Конструкція з прийменником до вживається з родовим відмінком і вказує на час: Так було аж до Пилипа
(П. Мирний); – Я дам одному брату зброю, другому ні, от вони й вороги до смерті (О. Довженко) і мету: Дуже
мало фуражу, цілковита відсутність палива, звичайної води для пиття (Ю. Яновський).
Адвербіальне функціонування забезпечується прийменником з у знахідному і орудному відмінку.
У знахідному відмінку цей прийменник у поєднані з іменником вказує на причину, напр.: – А, видумуєте!
– крутнув з досади менший син Павло і вискочив з сіней (О. Довженко); –Люди помирають з голоду, що є
наслідком неробства та бунтарства черні (О. Сливинський); –Може, помиєшся з дороги, помийся? (О.
Довженко) початкову точку відліку часу: З того часу й увійшли вони в страшний розмир, а з ними й народи їхні
(Ю. Мушкетик); Родина Гамалії з діда-прадіда перебойці (Г. Тютюнник); кількісний вимір часу: Не чув його,
мабуть, років зо два (В. Собко).
У місцевому відмінку цей прийменник оформлює цільову семантику: – Я вмить пошлю до пані скорохода
з відповіддю (Леся Українка).
Найбільш однозначним є поєднання прийменника за з родовим відмінком. Ця конструкція вживається для
вираження часових обставин, що супроводжують виконання дії: За старого Хмеля, як була людей жменя (Н.тв.).
У знахідному відмінку цей прийменник вказує на умову: За гроші піп і чорта поцілує (Н.тв.) Прийменник за із
знахідним відмінком широко функціонує також із значенням причини як синонім прийменника через: Батько,
побачивши, що дитина напричуд біля вдалася, накинувся на нещасливу матір з лайкою, погрозою і бійкою за
зраду (О. Кобилянська).
У цьому ж відмінку прийменник характеризує різні часові вияви: прийменникове словосполучення
означає час, протягом якого відбувається якась дія: Перед ними за цю ніч розчинилося неначе нове бачення речей,
сумне, але ясне і чітке, і ясними, чіткими були його, Василеві, слова, що їх він у собі інколи неначе й не сподівався
знайти (О. Довженко); За все їхнє спільне життя лиш раз погаркалася з ним (через якийсь дурний воловід), і то
ще тієї самої ночі перепросилася (І. Вільде); прийменникове сполучення вживається для означення часу дії, що
відбувається після якоїсь часової межі: Повернуться наші і в першу чергу спитають його, що тут творилося за
їхньої відсутності(І. Вільде); прийменникове сполучення означає час, після якого відбуватиметься якась дія: За
півгодини погасне сонце, згинуть поля, світ весь, панна Анеля ... (М. Коцюбинський).
В орудному відмінку він виступає показником вказівки на об'єкт, що становить мету руху, дії: Ходив за
книжками, – відповів Іван, кидаючи підручники на стіл (П. Колесник) і умови: За розумним мужем і дурна жінка
розумна (Н.тв.).
У сполученні з іменниками у знахідному відмінку, що мають часове значення, прийменник на вказує на
момент певної дії: або на строк, протягом якого відбувається дія, напр.: На мить він подумав, що не треба було
отак запанібрата розмовляти з тим, на споді, спогадувати нечистого (Ю. Мушкетик): Йосип на все життя
затамував на неї злобу, по–звірячому ненавидів Тимка (Г. Тютюнник); Він дивися на неї, чужу, невідому,
випадкову, аби вже потім ні на одну годину нігде не забути її, аби понести її, оцю дівчину, в своєму серці через
усі ці бої, через усі вогні (О. Довженко).
Серед причинових значень конструкцій з прийменником на можна відзначити значення власне причини:
На рукаві й спині пропалена сорочка на пожарах (О. Довженко). У багатьох прийменникових конструкціях
сполучаються значення і напряму руху, і мети, напр.: З хлібом управились, а одвезти його в місто на базар або на
ярмарок куди – колоть же така – ні з двору! (П. Мирний); На чорта ворота, як нема ні хати, ні плота (Н. тв.).
Якщо сполучення «на + іменник у знахідному відмінку» вживається як означення до іменника, то воно
вказує предмет, для якого щось призначається або який до чогось придатний (як варіант мети), напр.: На
славу алаху (Ю. Мушкетик). Цей прийменник може вказувати і на умову: На перший погляд – стандартна
блакить і нічого цікавого чи таємного (Ю. Мушкетик).
При іменниках у формі місцевого відмінка, що мають часове значення, прийменник на вказує здебільшого
на певний момент часу, коли відбувається якась дія: Одного дня, на великодньому тижні, проти нашого дому
забили навіть людину (М. Коцюбинський).
У поєднанні з місцевим відмінком він вживається на позначення часу:
Як правило о цій годині я завжди сплю (Т. Малярчук); О цій порі ординці походом не ходили майже ніколи
– без корм’я для коней і важкі переправи через ріки стояли їм на заваді (Ю. Мушкетик).
У сполученні з іменниками на позначення часових понять конструкція «перед + іменник в орудному
відмінку» вживається на виділення часу дії: Уночі перед заговинами потягло холодом; к світу випав невеличкий
сніжок
(П. Мирний). ЇЇ різновид становлять конструкції типу перед двома роками, що трапляються у мові письменників
української дожовтневої літератури: Перед кількома літами тільки навчили були її трохи читати (І. Франко).
Конструкція «під + іменник у знахідному відмінку» найчастіше передає часові відношення: Під час
ескортування згадана вище Мартинчук кидається на конвоїра, вже згаданого Яна Купку, з метою нанесення
йому важкого тілесного ушкодження, чим допускається злочину згідно з артикулом таким-то карного кодексу
Речі Посполитої (І. Вільде).
Цей прийменник забезпечує функцію умови: –Він охоче згодився допомогти мені ... під мушкою мого
браунінга (Ю. Смолич) і мети: На Личаківському кладовищі у Львові безкарно викрадали і нівечили склепи та
надгробні пам’ятники, перепродували місця для поховання, знівечуючи при цьому попередні останки (В.
Скуратівський).
73
Прийменник по належить до числа дуже поширених прийменникових словоформ української мови.
Конструкція «по + іменник у знахідному відмінку» означає: об'єкт, що становить мету дії: Піти до голови по
розум (Н.тв.). У місцевому відмінку прийменник служить для показу часових відношень: Третьої днини по її
приїзді знявся в однім шатрі гамір, що не втихомирився два дні (О. Кобилянська); По хвилі, по короткому
розмислу він повернувся трохи набік, витягнув уперед руки й, впираючись у горішній бік нори, посунув назад (Ю.
Мушкетик). Тепер по цілих днях лежав над берегом річки і дивився на небо (М. Коцюбинський).
Він також виражає причину: По просьбі Марійки збігалася Домініка по всіх ворожках околиці, аби
розвідатися щось про убійника (О. Кобилянська) і
умову: Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові (Н.тв.).
Конструкція вибирає собі форму місцевого відмінка і означає: причину: При цій думці кров ударила йому в
голову, і він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливає його, напався на Марка, що той буцімто погано
ганяє волів (Г. Тютюнник); час: При цих словах Денис підвів голову і вже в який раз запитав, чи не зварилося (Г.
Тютюнник); умову: Вітер добрий при стозі, а злий при морозі (Н. тв.).
Прийменник через сполучається тільки із знахідним відмінком і має обмежене коло значень [12, с. 495].
Він вказує на причину: Ні, Кантемира не залишали в одному й тому ж класі через неуспішність, вчився він
блискуче, його навіть ставили всім за приклад (О. Сливинський) і час: Через тиждень замість чорних стогів
жовтіли високі ожереди соломи (П. Мирний). Вазони пересаджувалися у свіжу землю, щоб через зиму
відболіли, а весною зразу включались у життя (І. Вільде).
У реченнєвій конструкції прийменник служить для трансформації іменника в аналітичний прислівник. У
структурі речення він виконує конструктивну роль в оформленні адвербіальної семантики. Поєднуючись з
іменниковими словоформами, найуживаніші прийменники формують часову, причинову, умовну і цільову
семантику.
Література
1. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.
2. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наук. думка, 1980. – 286 с.
3. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук. думка, 1992. – 222 с.
4. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
5. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. Граматика укр. мови /І. Вихованець, К. Городенська; За ред.
І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с.
6. Гандзюк О. М. Семантичний арсенал конструкції «від + Р.в.» як адвербіальної синтаксеми //Актуальні проблеми сучасної філології.
Мовознавчі студії. Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 13. – Рівне: РДГУ, 2005. – С. 98-99.
7. Горпинич В. О. Морфологія української мови. – К.: Академія, 2004. – 336 с.
8. Гуйванюк Н. В. Формально–семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці: Рута, 1999. – 336 с.
9. Леонова В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. – 264 с.
10. Степаненко М. І. Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення і речення. – К.: НАНУ, 1997. –
216 с.
11. Сучасна українська літературна мова: Морфологія /За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 583 с.
12. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972. – 515 с.
13. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – 408 с.
Георгиева Н. Е.
КООПЕРАТИВНЫЕ ДИАЛОГИЧЕСКИЕ ЕДИНСТВА И ИХ ВРЕМЕННÁЯ ОРГАНИЗАЦИЯ
Истоки изучения проблемы убеждения как компонента языковой коммуникации можно найти в Древней
Греции и Древнем Риме. Исследование убеждения как средства эффективной речи входило в сферу интересов
риторики. Ведь у Аристотеля, Сократа, Платона риторика определялась как «искусство убеждать» [3, с. 57; 5, с.
34]. Изучение категории убеждения имеет многовековую историю и ее проблематика разрабатывалась во многих
областях гуманитарного знания: философии, риторике, психологии, лингвистике.
Актуальность данной работы обусловлена общей направленностью современной фонологии на изучение
просодии (а именно временной организации) целостного речевого произведения, устанавливая способы
взаимосвязи реплик в кооперативном диалогическом единстве (ДЕ), которое сопоставляется с координирующим
и эристическим ДЕ.
Научная новизна работы заключается в том, что впервые временнáя организация кооперативного ДЕ
исследуется в соответствии с теорией аргументации.
Целью статьи является исследование временной организации кооперативных ДЕ, реализующих функцию
убеждения.
Цель исследования определила его задачи: 1) рассмотреть общие теоретические вопросы, связанные с
природой убеждения, являющегося неотъемлемой составляющей процесса аргументации; 2) исходя из
положений теории аргументации, определить рамки оптимального отрезка диалогической речи для исследования
временной организации кооперативных ДЕ.
Материалом исследования послужили аргументативные ДЕ, отобранные из произведений английских
писателей конца ХIХ-ХХ веков. Методом сплошной выборки из 10 романов было отобрано 180 двучленных ДЕ,
реализующих функцию убеждения, представленных следующими компонентами: реплика-стимул и реплика-
реакция (суммарно содержащих 1245 фраз из них 433 убеждающие). Отобранный материал был начитан
англичанами носителями языка, общий объем звучания составил 1 час 30 минут.
Следует отметить, что существенным вкладом данной статьи является исследование просодического
выражения (а именно временной организации) убеждения в рамках ДЕ, которое рассматривается в соответствии
с теорией аргументации. Результаты, полученные в данной работе, могут иметь практическое применение в
курсах теоретической и прикладной фонетики английского языка, в обучении нормам диалогического общения.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21355 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:17Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гандзюк, О.М. 2011-06-16T07:52:02Z 2011-06-16T07:52:02Z 2006 Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики / О.М. Гандзюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 82. — Т. 1. — С. 71-73. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21355 Статья из специализированного выпуска научного журнала "Культура народов Причерноморья", материалы которого объединены общей темой "Язык и Мир" и посвящены общим вопросам Языкознания и приурочены к 80-летию со дня рождения Николая Александровича Рудякова. Стаття із спеціалізованого випуску наукового журналу "Культура народов Причерноморья", матеріали якого поєднані загальною темою "Мова і Світ" і присвячені загальним питанням мовознавства і приурочені до 80-річчя з дня народження Миколи Олександровича Рудякова. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Язык и Мир Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики Article published earlier |
| spellingShingle | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики Гандзюк, О.М. Язык и Мир |
| title | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| title_full | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| title_fullStr | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| title_full_unstemmed | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| title_short | Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| title_sort | конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики |
| topic | Язык и Мир |
| topic_facet | Язык и Мир |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21355 |
| work_keys_str_mv | AT gandzûkom konstruktivnarolʹpriimennikívvoformlenníadverbíalʹnoísemantiki |