Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст.
Осмислення українським народом історичного шляху, пройденого з найдавніших часів, стало нагальною потребою сьогодення. Для нас це єдиний спосіб позбутися стереотипів перманентного васалітету і зайняти своє законне місце серед європейських фундаторів світової цивілізації. Особливо важливим є період с...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1997 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1997
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213657 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. / Б.І. Яценко // Український історичний журнал. — 1997. — № 3. — С. 119-133. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860298861202898944 |
|---|---|
| author | Яценко, Б.І. |
| author_facet | Яценко, Б.І. |
| citation_txt | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. / Б.І. Яценко // Український історичний журнал. — 1997. — № 3. — С. 119-133. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Осмислення українським народом історичного шляху, пройденого з найдавніших часів, стало нагальною потребою сьогодення. Для нас це єдиний спосіб позбутися стереотипів перманентного васалітету і зайняти своє законне місце серед європейських фундаторів світової цивілізації. Особливо важливим є період становлення власне Русі- України в XII—XIII ст., після розпаду Київської імперії. Видатним державотворцем того часу був Роман Мстиславич Галицько-волинський (том. 1205 р.), який на короткий час об'єднав майже всі українсько-руські землі, і літопис згадує про нього, як про "приснопамятнаго самодержьца всея Руси".
|
| first_indexed | 2026-03-21T18:54:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДИСКУСІЇ
Б. І. ЯЦЕНКО (Ужгород)
Розвиток державного устрою
України-Русі наприкінці XII ст.
(Проект Романа Мстиславича
і "Слово о полку Ігоревім")
Осмислення українським народом історичного шляху, пройденого з
найдавніших часів, стало нагальною потребою сьогодення. Для нас
це єдиний спосіб позбутися стереотипів перманентного васалітету і
зайняти своє законне місце серед європейських фундаторів світової
цивілізації. Особливо важливим є період становлення власне Русі-
України в XII—XIII ст., після розпаду Київської імперії. Видатним дер-
жавотворцем того часу був Роман Мстиславич Галицько-волинський
(том. 1205 р.), який на короткий час об'єднав майже всі українсько-
руські землі, і літопис згадує про нього, як про "приснопамятнаго
самодержьца всея Руси"1. Запропонований ним проект державного
устрою передбачав закріпити спадковість володіння в отчинних зем-
лях і ввести виборність великого київського князя з числа шістьох
удільних князів2. У ньому враховувалися як тенденція до стабілізації
отчин, так і прагнення до консолідації України-Русі в умовах дедалі
зростаючої агресивності сусідніх народів, зокрема половців, Литви,
угрів,поляків, і особливо хінови.
Процес утвердження сучасної правової Української держави
посилив інтерес до минулого досвіду державотворення. В цьому руслі
треба розглядати і недавню статтю О. П. Толочка "Конституційний про-
ект Романа Мстиславича 1203 р.: спроба джерелознавчого досліджен-
ня"3. Слушною є висловлена вченим думка, що це джерело не можна
вповні оцінити "в межах політичної історії", а між тим "жодної спроби
відповідного аналізу ніколи не здійснювалося" (с. 22). Безумовно,
що "сам принцип "вірогідності" проекту Романа Мстиславича не
може бути продуктивним методом для визначення джерелознавчої на-
дійності тексту проекту" (с. 24). Адже відчуття вірогідності — це ще не
доказ автентичності документа, як і недовіра до нього не повинна
впливати на об'єктивність наукової оцінки. У будь-якому випадку необхідно
дати історико-критичний аналіз документа, бо лише так можна встановити
його дійсну вартість. І таке дослідженнямаєбути комплексним.
Наукова оцінка історичного джерела дається в процесі харак-
теристики тексту та його мовних аналогів, вивчення обставин, часу й
місця написання, внесення необхідних кон'єктур і забезпечення вірно-
го прочитання, а також визначення політичного спрямування, ступеня
достовірності фактів та їх значення в історичному поступі. Справа ус-
кладнюється, якщо дослідникові доводиться мати справу не з оригіна-
лом, а пізнішими копіями, коли необхідно враховувати мовні нашаруван-
ня кількох епох і можливі деформації змісту, спричинені зміщенням
понять. Ігнорування цього може призвести до випадання історичного
джерела із соціально-політичного і культурного контекстів його епохи
або до помилкового датування чи навіть висновку про підробку. Отже,
потрібні і філологічна критика тексту, і його аналіз з погляду палеогра-
фічної трасології.Лишевідтакможнаробити певні висновки.
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 119
Дискусії
Однак О. П. Толочко обрав інший підхід: "Якщо у нас лишається
підозра, що перед нами фальсифікат (а саме таке відчуття у автора
цієї статті), мусимо піддати текст Татищева суто джерелознавчим
процедурам, ц і л к о в и т о а б с т р а г у ю ч и с ь н а ц е й
ч а с в і д й о г о з м і с т у " (с. 24. — Виділено нами. — Б. Я). Як
бачимо, дослідник схильний дати оцінку документа ще до його
вивчення, з чим не можна погодитись. Крім ТОГО, ВІДМОВИВШИСЬ ВІД
аналізу змісту документа, О. П. Толочко позбавив його історичної
основи, поставив поза контекстом епохи, що полегшило трактування
його, як джерела XVIII ст, Тобто, джерелознавче дослідження було
підмінене вивченням п о б у т у в а н н я документа в XVIII ст., його
використання в "ИсторииРоссийской"В.М. Татищева.Нажаль,
0. П. Толочко некритично сприйняв висловлене в 1891 р. "побіжне за-
уваження" М. С. Грушевського, який, назвавши лист князя Романа
"цікавим", все ж відніс проект до XVIII, а не XIII ст.4. Однак М. С. Гру-
шевський не навів жодних доказів на підтвердження своєї думки, а О. П.
Толочко прагне, судячи з усього,аргументувати її.
Вирішальний вплив на дослідження О. П. Толочка мали дві апрі-
орні тези, які лягли в основу його оцінки даного документа: недовіра
до "Истории" В. М. Татищева, яку він назвав "твором сумнозвісної
джерелознавчої репутації" (с. 22), та до тексту послання Романа
(с. 24). Основні зусилля О. П. Толочка спрямовані на те, щоб довести
неправдивість свідчень В. М. Татищева щодо походження документа,
лукавість російського історика в негативній оцінці проекту, оскільки,
мовляв, ідеї Романа були ідентичні поглядам самого В. М. Татищева,
який і написав цей текст. О. П. Толочко намагається навіть змоделю-
вати технологію підробки, порівнюючи текст проекту з різними
літописними статтями. Нарешті, критичній оцінці була піддана й особа
Романа Мстиславича, який згідно з висловлюваннями польських хро-
ністів теж не викликав довіри. Така в основному канва публікації О. П.
Толочка, і ми розглянемо її в тій же послідовності, зосередивши,
однак, увагу на тексті послання.
Відповідно до мети свого дослідження О. П. Толочко піддав аналі-
зу насамперед свідчення В. М. Татищева про проект Романа у Другій
(Т2, примітка 569) та першій (Т1( примітка 429) редакціях "Истории",
де йдеться про заміну імені П. М. Єропкіна (Т1) на О. Ф. Хрущова
(Т2)*, який нібито виписав це послання з давнього новгородського
літописця. Дослідник пояснює цю заміну так: "Татищев знав, що після
втрати чоловіка вдоваХрущоварозпродала "врознь"його бібліотеку
і, отже, міг сподіватися, що ця обставина врятує його від перевірки"
(с. 33). Проте подібні міркування ні на чому не грунтуються і далекі
від джерелознавчого аналізу. Можна лише гадати, чим керувався
В. М. Татищев, змінюючи ім'я інформатора, оскільки тут не виключена
будь-яка випадковість. Свідчення про походження документа важливі
лише тим, що В. М. Татищев пам'ятав про своїх однодумців у політичній
боротьбі30-х років і віддав їмналежнушану, як героям.
В. М. Татищев вагався щодо автентичності документа, але врешті-
решт включив його до своєї "Истории", зваживши на те, що О. Ф. Хру-
щов не зміг би сам його скласти, будучи, до того ж, прихильником мо-
нархії і засуджуючи інші форми правління. Російський історик був
прихильником ідеї передачі отчин від батька до сина, але сумнівався,
що шість князів можуть обрати київського правителя, бо "по три роз-
ділившись, до кінця прийти не зможуть" (III, 257). Він не зрозумів, що
згідно з проектом великим князем міг бути один з шести, а тому вибор-
ців ставало п'ятеро.Отже,В.М. Татищевнеписав цього документа.
Значне місце в дослідженні О. П. Толочка займає прагнення довести
тотожність ідеї проекту і поглядів самогоВ.М. Татищева: "Неважко
120 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3
Дискусії
помітити саме аналогію між ідеями Романа та ідеями конфідентів
Волинського: виборність монарха, обмеження його компетенції
шляхетською радою, проблема наслідування престолу.., все це
збігається" (с. 29. До речі, "виборність" і "наслідування" уже н е
з б і г а ю т ь с я. — Б. Я). І далі: це "улюблені ідеї самого
Татищева", який "компонує проект Романа з власних ідей" (с. ЗО). А
"джерелом текстуальних запозичень" О. П. Толочко вважає описання
Любецького з'їзду князів1097 р. (с. 31).
Проте говорити про аналогію нема підстав. У своїй праці
"Произвольное и согласное разсуждение и мнение собравшегося шля-
хетства русского о правлений государственном" В. М. Татищев, згаду-
ючи про вибори царів Годунова, Шуйського і Романова, зазначає: "І хоч
в Римській або Німецькій імперії узаконено 7-ми, а нині 9-ти курфірстам
імператора обирати, але ми такого закону не маємо і чужому слідувати
не повинні" 5. С. Л. Пештич логічно розсудив, що це було написано в
40-і рр., як спогад про 1730 р., коли до влади прийшла Анна Іоанівна6.
Осмислюючи трагічне десятиліття її правління та згадуючи загиблих
друзів, В. М. Татищев вважав виборність монарха не нормою, а не-
щасливим збігом обставин, і стояв за сильну самодержавну владу. Та
ж думка проведена і в "Истории", над якою він тоді працював: "Ця
форма правління (тобто, виборність князя у проекті Романа. — Б. Я.)
подібна Німецькій імперії, яку ніхто за кращу визнати не може" (III,
257). Обидва висловлювання однакові за змістом і переконують в
тому, що послання Романа не може бути "політичним памфлетом"
В.М. Татищеваабо когось з його однодумців.
О. П. Толочко побіжно торкнувся і суті "доброго порядку" Романа,
зауваживши, що він "надто очевидно суперечить усьому, що ми насп-
равді знаємо про міжкнязівські взаємини XIII ст." (с. 24). Дійсно, чвари
князів спричинили чимало зла в Україні-Русі, але якраз через те, що
проблема старшинства (старійшинства) була надзвичайно заплутаною.
Це добре розуміє і О. П. Толочко, коли пише 1992 р.: "Київське князю-
вання наприкінці XII ст. уже не обов'язково пов'язується з генеалогічною
першістю, і старійшинство в цих умовах дедалі менше виконує роль
формоутворюючого принципу васальних відносин..."7. Здається, це най-
краща аргументація на користь пропозицій Романа Мстиславича, і
прикро, що в цьому конкретному випадку О. П. Толочко не
використав її. Правда, наведені дослідником факти не зовсім до
місця. Ярослав Ізяславич 1174 р. шукав старійшинства у чернігівських
Олеговичів (Святослава та Ярослава Всеволодичів) і Ростиславичів,
бо всі вони були онуками Мстислава Великого, і Ярослав був найс-
тарший серед них. З тієї ж причини і Рюрик 1181 р. віддав ста-
рійшинство Святославу, утворивши з ним д у у м в і р а т . Лише
після смерті Святослава (1194 р.) Рюрик намагався утвердити своє
старійшинство в Руській землі, але на перешкоді стало р о д о в е
старійшинствоВсеволодаСуздальського.
Роман Мстиславич бачив вихід у тому, щоб посадити на київський
престол Ярослава Чернігівського, главу старшої князівської лінії, і в
такий спосіб розв'язати протиріччя. Мабуть, у ті ж роки він запропону-
вав надійніше старшинство — в и б о р н е . Це ж відзначав свого часу
й О. П. Толочко: "У правосвідомості народжується і міцніє інша ідея —
право на старійшинство на основі володіння Києвом"8. Отож, про-
позиції Романа Мстиславича були підготовлені самим суспільно-
політичним розвитком України-Русі в XII ст. Проте до 1198 р. кияни
знову віддали перевагу дуумвірату. Вся ця динаміка політичних відносин
знайшлавідображення в літописах Іпатського циклу 9.
У пошуках доказів підробки проекту О. П. Толочко посилається на
С. Н. Валка, на думку якого, В. М. Татищев завершив роботу над
примітками лишедо1746р., і переносить цейфакт на сам текст "Истории".
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 121
Дискусії
Однак С. Н. Валк з цього приводу висловився інакше: " О д и н і т о й
ж е т е к с т піддається в Татищева дедалі ретельнішому роз'ясненню
у в с е н о в и х примітках..."10. Отже, нема підстав вважати, що
стаття 1203 р. була доповнена В. М. Татищевим. Та й примітка про
послання Романа могла бути уже в первісному Академічному списку
"Истории" серед приміток 379—381, які у Воронцовському списку замі-
нені на примітки 427-—433, в тому числі і прим. 429 (IV, 491). Проте,
якби О. П. Толочко навіть зумів довести, що проект Романа з'явився в
Т1 лише 1746 р., це аж ніяк не було б доказом підробки: В. М. Татищев
м і г вилучати з тексту і вставляти у нього різні матеріали протягом
усієї роботи над Тг
Непереконливо виглядає і зіставлення тексту Т1 з описом Любецького
з'їзду князів 1097 р. у "Повісті времінних літ". Літописці користувалися ус-
таленими літературними штампами для зображення походів, батальних
сцен, одружень, а також з'їздів чи двосторонніх зустрічей князів. Ці ж літе-
ратурні норми спостерігаються і в Тг Отже, будь-які тотожні вислови та
словоформи у Т1 і в літописах неможуть бути доказомпідробки.
Таким чином, О. П. Толочку не вдалося довести авторство
В. М. Татищева щодо послання Романа, а "спроба джерелознавчого
дослідження" так і не була реалізована. Нарешті, сама назва статті —
"Конституційний проект Романа Мстиславича 1 2 0 3 р. ..." — лише
дезорієнтує читача. Адже в автора статті йдеться про п а м ф л е т
В. М. Т а т и щ е в а, тобто, про історичне джерело XVIII ст., а не
1203 р. (Мабуть,це треба було бвідобразити у назві).
Тому вважаємо за необхідне повернутися до цієї проблеми і за-
пропонувати свій історико-критичний аналіз послання Романа, як
воно викладене в Т1 і Т2 під 1203 р., зокрема, детальніше розглянути
літературу з проблеми, дати текстологічний, орфографічний та пале-
ографічний аналіз послання в Т1 та його перекладу в Т2 і, грунтуючись
на ньому, розв'язати питання про походження тексту-основи та його
місце в літописі, а також дати характеристику Романа Мстиславича в
літописі і "Слові о полку Ігоревім", проаналізувати запропонований
нимпроект державного устроюРусі наприкінці XII ст.
Послання Романа Мстиславича привернуло увагу дослідників ще
в XIX ст. С. М. Соловйов вважав його автентичність вірогідною. Роз-
повівши про смерть князя Романа, історик пише: "Так загинув зна-
менитий внук Ізяслава Мстиславича; заповзятливістю, відвагою будучи
схожим на батька і діда, одержавши через придбання Галича і великі
матеріальні засоби, перебуваючи безперервно в зносинах з прикор-
донними іноземними державами, де в цей час родові відносини кня-
зівські змінилися державними, Роман, необхідно підкоряючись впливові
того порядку речей, який панував у найближчих західних країнах, міг,
очевидно, стати провідником цих нових понять для Південної Русі, сприяти
в ній зміні родових князівських відносин державними..." 11.
О. П. Толочко досить своєрідно передав думку С. М. Соловйова,
дещо змінивши його висловлювання. Так, відкинувши початок речення,
де прямо сказано про Романа і захоплення ним Галича, О. П. Толочко
почав із слова "перебуваючи", але адресує його вже не Романові:
" Р у с ь необхідно п і д к о р я л а с ь впливу..." Трохи вище замість
слова "змінилися" (докон. вид) написав "змінялися" (недок. вид). Не-
точний переклад і в такому фрагменті: "на Південній Русі, сприяти на
ній"; слід: "д л я Південної Русі, сприяти в ній". Дещо змінена цитата
(можливо, через недогляд) дає підстави О. П. Толочку закинути
С. М. Соловйову особливу схильність до "улюбленої Ідеї пізнього щез-
нення родових взаємин у князівському середовищі" і тим пояснити його
довіру до свідченняВ.М. Татищева (с. 23).
Трохи детальніше спинився на проекті Романа В. Й. Ключевський.
Виклавшийого суть, історик зазначає,що "думкапромайорат була,
122 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№3
Дискусії
очевидно, навіяна Роману феодальною Європою. Але поняття про кня-
зівство як про особисту власність князя уже тоді зароджувалося в пів-
денноруських князівських умах тільки у значенні революційного дома-
гання і великого нещастя для Руської землі. У "Слові о полку Ігоре-
вім" є чудове місце: "Боротьба князів з поганами ослабла, бо сказав
брат до брата: ц е м о є , а т е — м о є ж..." 12 Дуже важливо, що
В. Й. Ключевський знайшов підтвердження своїй думці про зароджен-
ня майорату в "Слові о полку Ігоревім". Проте, закривши очі на цей
факт, О. П. Толочко все ж твердить про "неможливість подібного роду
ідей у контексті політичної культури домонгольського часу" (с. 24).
Б, О. Рибаков вважає, що ворожі щодо Романа літописи не завжди
фіксували його героїчні й державотворчі діяння. Однак їх відлуння
могли зберегтися в передачі В. М. Татищева або у творах фольк-
лору про Романа Хороброго13. І ще: "Важко сказати, наскільки віро-
гідні ці відомості, але в умовах 1203 р. такий порядок, якби він міг
бути впроваджений у життя, являв би собою позитивне явище. Однак
варто згадати благі наміри напередодні Любецького з'їзду 1097 р., його
гарні рішення і трагічні події,щосталися після нього" 14.
З повною довірою поставився до послання Романа П. П. Толочко,
вбачаючи в його основі, "безсумнівно, давньоруське джерело" 15. Конк-
ретніше висловився М. Ф. Котляр, гадаючи, що цим джерелом могла
бути "початкова частина Галицько-Волинського літопису за перші п'ять
роківXIII ст.,щоне дійшла донашого часу" 16.
Проте чи міг бути т а к и й літопис у розпорядженні
В. М. Татищева? На нашу думку, проект князя Романа не міг потрапити
до новгородського літопису, бо північні літописи дуже скупо висвітлюють
події в Україні-Русі, а з 80-х рр. забувають про неї майже зовсім. Отже,
требашукати інше джерело.
Проведене нами дослідження літописів, якими користувався
В. М. Татищев у Т1 і Т2 (до кінця XII ст.), дало можливість виділити два
літописи українського походження — Голицинський (Т,) та Розкольницький
(Т2)
17. Проте вони закінчувалися, відповідно, 1198 та 1197 рр. їхнім про-
довженням міг бути К а б і н е т н и й л і т о п и с , який за оригінальною
назвою ("Времянник руских дей"...) споріднений з першими двома. За
свідченням В. М. Татищева (IV, 47), він, як і Голицинський, походив з Во-
л и н і І був доведений до 1239 р. Характерно, що й перша редакція
"Истории" "давньою мовою" теж продовжена до кінця 30-х рр. XIII ст.
Отже, події першої третини того століття могли бути висвітлені за Ка-
бінетним літописом 18. Справді, текст послання лексично однорідний
з попереднім і наступним текстами Т,, тобто нема ніяких ознак того, що
це вставка з іншого джерела. Однак О. П. Толочко називає цей текст "стилі-
зацією під літопис, і місцями невдалою" (с. 26). Можливо, дослідник мав
намір провести повний текстологічний аналіз на підтвердження підробки,
але обмежився лише деякими зауваженнями в примітці в цілому про текст
Т1 (с. 35). Він помітив, що в Т2 невірно перекладені "яко гаде", "подходити",
"семо", "ваю"; що слова "лист", "думчий" — пізнішого походження; що
слово "клюковата" (від "клюка" — лжа, неправда) взагалі не знайдено в
давньоруському словнику (точніше: "клюка" — хитрість. — 5. Я), як не зафік-
совано і сполучники "ач" та "иж", лише "аче", "иже".
На нашу думку, саме той факт, що деякі лексеми залишилися не-
зрозумілими для В. М. Татищева, свідчить про автентичність тексту. І
оскільки літописна основа, використана в Т,, була в пізнішій копії, то
деякі лексеми виходять за межі лінгвістичного контексту XIII ст. Нарешті,
текст був півуставний або скорописний —"аче" та "иже" писалися з
надрядковими "ч" та "ж", і В.М. Татищевпрочитав їх— "ач", "иж".
До цього додамо і лексичні, орфографічні та палеографічні спосте-
реження безпосередньо за текстами послання Романа в Т1 и Т2.
О.П. Толочко подав їх у різнихмісцях своєї статті,щоускладнює їх
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 123
Дискусії
порівняння і виділення ключових моментів у змісті послання, порівняння
художньо-образних засобів і понять XIII ст. з Тхнім засвоєнням і розумін-
ням уXVIII ст.**.Отже, порівняємообидва тексти.
Т1 (№.328—329)
Седя же Роман во Киеве, нача гадати со
князи и дружиною о устрое Руские земли. И
уложивше, посла ко Всеволоду в Володимерь
и всем местным князем обестити, иж Рюрика
крестнаго деля преступления свергл со
Киева, реки има тако: "Се, братие, весте,
оже Киев есть старейший стол в Рустей
земли и достоит на нем княжити старейше-
му и смысленнейшему во всей братии, абы
могл управити добре и землю Рускую всюду
обороняти и со держати поряд во братии, да
не приобидит един другаго и не наскакует
на чужу волость. А се ныне видим, иж се не
тако деет, наскакуют молодший и неумнии,
не могуще не толе землю уряжати и во
братии ряд полагати, они сами себе оборо-
няти. Ото ж востает рать межи братии,
ведут поганых и губят землю Рускую и пачее
котору во братии воздвижут. Сего деля
Рюрик явися неправ, и свергох его, абы
покой устроити в земли Руской, доколе всии
братия, Погадав о устрое, како бы ти
уложить, и пытаю вы, како пригадаєте. Яз
же вам так молвлю, ач хосчете, да егда князя
в Киеве бог поймет, сошедся во Киев мест-
ные князи, володимирский, и черниговский, и
галицкий, и смоленский, И ПОЛОЦКИЙ, и
рязанский, и погадав, изберут старейшаго и
годнейшаго мужа себе и утвердят крестным
целованием, яко в иных умных землях
творится, младшия князи не треба, а послу-
шают сих старейших И егда князь великий в
Рускую землю на киевский стол изберется,
имат старейшаго си сына оставити на своей
отчине, а молодшим поделить або тамо, або
в Рустей земли волости от Горыня и за
Днепр, елико городов ИСПОКОН потягло ко
Киеву. А егда кто от братии воздвижет котору
и наскочит на чужу волость, он да посудит с
местными князи и омирит. А егда на кого
приидуг ратний половцы, или угре, или ляхи,
или ин народ, и сам той князь оборонитися
не может, ино князь великий, снесшися СО
братиею, местными князи, и послют помощь
от всея Руския земли, елико требе. А иж бы
местные князи не малились, не годно волости
сыном делити, но отдавати стол по себе
единому старейшему со всею волостию.
Меньшим же ач дати на, прокорм по городу,
або по селу. И сии имут ходити под рукою
старайшего си брата. Нет ли кому сына, ото ж
дати брату родному. Нет ли брата роднаго,
ино дати старейшему его рода, абы руская
сила не малилась. Весте бо добре, егда не-
многи князи в Рустей земли были и старей-
шаго послушали, тогда вси окрестнии бояхуся
и чтяху и не смеяху ратовати, яко ныне зрим.
И ач вам любо, снидитися ко Киеву и, пога-
дав, положим ряд". Князи же, видевше се,
ови ач не хотяху, но не смеяху Роману сердца
вредити, прирекоша ехати ко Киеву и не
ехаша. А Всеволод, бояся сам старей-
шинство иному дати, ни сам хотя в просто
Руси жити, отрече Романови, глаголя: "Се,
брате и сыну, испокон тако не бысть. И яэ
не могу преступати, но хосчу тако быти, яко
бысть при отцех и дедах наших". Роман же,
слышав се, оскорбися вельми, иде к
Галичу.
Т2 (111.169—170)
Роман в Киеве "советовал с князи и бояры о разпоряд-
кахвРускойземли,чтоб пресечь междоусобна. И
сог-
ласяся, послал ко Всеволоду,великому князю, в Суз-
даль и ко всем местным князем объявить, что он Рюрика
для его клятвопреступления свергнул с престола. И
представлял им следуюсчее: "Вы, братия, известны о
том, что Киев есть старейший престол во в с е й Рус-
кой земли и надлежит на оном быть старейшему и муд-
рейшему во всех князьях руских, чтоб мог благоразумно
управлять и землю Рускую отвеюду оборонять, а в
братии князьях русских, доброй порядок содержать,
дабы един другаго не мог обидеть и на чужие области
наезжать и разорять. Ныне же видим все тому
противное. Похисчают престол молодшие и несмыслен-
ные, которые не могут не токмо других распоряжать и
братию во враждах разводить, но сами себя оборонить
н е в состоянии; часто востает война в братии,
приводят поганых половцов и разоряют землю Рускую,
чим наипаче и в других вражду всевают. Того ради и
Рюрик явился винен, и я лишил его престола, дабы,
покой и тишину Руской земле приобрести, доколе все
князи руские, разеудя о порядке руского правления, сог-
ласноположатьиутвердят. Очемпрошуоткаждогосо-
вета, кто как наилучше вздумает. Мое же мнение ежели
принять хотите, когда в Киеве великий князь умрет, то
немедленно местныекнязи, суздальский, черниговский,
галицкий, смоленский, полоцкий и рязанский, согласяся,
изберут старейшаго и достой ней шаго себе великим, кня-
зем и утвердят крестным целованием, как то в других
добропорядочных государствах чинится. Младших же
князейк тому избранию не потребно, но они должны
слушать, что оные определят. Когда тако князь великий
на киевский престол избран будет, должен старшего
сына своего оставить на уделе своем, а молодших
наделить от онаго ж или в Руской земли от Горыня и
за Днепр, сколько городов издревле к Киеву принадле-
жало. Ежели кто из князей начнет войну и нападение
учинит на область другаго, то великий князь да судит с
'местными князи и смирит. Ежели на кого придут во-
йною половцы, венгры, поляки или другой народ и сам
тот князь оборониться не может, тогда князю великому
согласяся с местными князи, послать помочь от всего
государства, сколько потребно. А чтобы местные князи
не оскудевали в силах, не надлежит им областей своих
детям делить, но отдавать престол по себе одному сыну
старшему со всем владением. Меньшим же хотя давать
для кормления по городу или волости, но оным быть под
властию старшего их брата. А буде у кого сына не оста-
нется, тогда отдать брату старейшему по нем или кто
есть старейший по линии в роде его, чтоб Руская земля
в силе не умалялась. Вы бо ведаете довольно, когда
немного князей в Руси было и старейшаго единаго
слушали, тогда все окрестный их боялись и почитали,
не смея нападать на пределы Руские, как то ныне
видим. И если вам нравно съехаться на совет к Киеву
или где пристойно, чтоб о сем внятнее
разсудить
и устав твердый учинить, то прошу о том
сог-
ласиться и всем обвестить". Князи, видя сие
Рома-
нове представление, некоторыехотянехотелитако-
го устава принять, но, бояся Романа прогневать, обес-
чались к Киеву съехаться, но не поехали, извиняясь
разными невозможностями. А Всеволод, великий
князь, бояся старейшинство иному дать, ни сам хотя в
Киеве быть, отказал Роману, сказав, что "того издрев-
ле не было и я не хочу преступать обычая древняго,
но быть так, как было при отцах и дедах наших".
124 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3
Дискусії
Оскільки посланя Романа дійшло до нашого часу лише в оному
примірнику — в Т1, то вивчення його може бути лише інтратексту-
альним, з опорою на переклад у Т2, в якому ми виділили і н т е р п р е -
т а ц і ї В.М. Татищева.
Незвичні написання в Т1 "седя", "преобидит" (треба: сидя,
приобидит) та ін. пояснюються тим, що в оригіналі булаі, яка в доку-
ментах київського походження передавала "І", "И", та "Е". Такі заміни
спостерігаються особливо часто в Успенському збірнику XII—:XIII ст.19, а
також в актових книгах кременецьких судів XVI ст.20. Отже, в літописі
було "сідя", "пріобидить", а в російській мові "Е" було замінено на
"Е". Важлива особливість збереглася у слові "Руские земли", де закін-
чення — ие читається як (ІЙІ). Саме з XVI ст. кінцева літера "Е" часто
передавала Т ' 2 1 .
У тексті Т, знаходимо форми теперішнього і майбутнього часів,
минулого часу — аорист, імперфект, перфект (без допоміжного
дієслова), інші дієслівні форми. До найдавнішої лексики можна віднести
"обестити" (обь 4- вестити), "деля" (треба: діля), "Рустеи", "котора",
"весте" (треба: вісте), "омирити", "снидитися", "просто Руси", "си
сына", "си брата", "ови" та ін. Пізнішими українськими словами, що
могли з'явитися у волинській копії XVI ст., є: "або", "треба (требе)",
"себе" (рос. "себя"), "той", "аби", "добре", "діяти", "пытати",
"гадати", "молодший" та ін. В. М. Татищев лише здогадувався про
їхнє значення і не міг би використати в підробленому тексті. Отож, у
Т1 можуть бути щонайменше два лексичні нашарування: 1 ) XIII ст.,
коли документ потрапив до літопису, 2) XVI ст., коли він був
переписаний у Волинській землі. Тут підтверджується припущення М.
Ф.Котляра.
Можливості для палеографічного аналізу невеликі. І все ж у фразі
"как бьі ти уложить" (про устрій) слово "ти" (треба: той) було написане
з "омегою", що прочитана як "И", та з ярчиком, або кендемою, на поз-
начення закінчення "Й". Ярчик утрачено й у слові "н е м н о г и князи"
(пор: всии, ратний, окрестнии). Цікава помилка у словосполученні "они
сами себе..." (треба: н о и сами себе). Прочитання "но и..." підтвер-
джується варіантом в Т2 — н о сами себя..." (III, 169). Тут можливий в
оригіналі суцільний, не поділений на слова півустав, де "Н" була винос-
ною. Якраз у цьому типі письма можливі й ті міни, які зафіксовані нами в
тексті: "пригодаете" (але: погадав), "требе" замість "треба", "снидитися"
замість "снидитеся". Змішання літер "А", "О", "Е", а також "Е" з "И"
такожвказує,нанашпогляд,на півуставXVI ст.22.
Це ж джерело було використане В. М. Татищевим і в Т2, у перекладі
сучасною йому російською мовою. Він намагався прояснити давньо-
руський текст, а тому з'явилися зайві слова, які, однак, не змінюють суті
послання: "чтоб пресечь междоусобиа", "и разорять", "и тишину", "и
утвердят", "немедленно", "к тому избранию", "что они определят", "в
линии", "на совет", "на предельї руские", "или где пристойно, чтоб о
сем внятнее разсудить и устав твердий учинить", "то прошу о том сог-
ласиться и всем ответить", "хотя не хотели такого устава принять",
"извиняясь разньїми не воз можи остями" та ін. Разом з тим деякі сло-
восполучення не були перекладені в Т2: "сошедся во Киев", "в Рус-
кой земли в о л о с т и", "Нет ли брата родного", "в Р у с к у ю з е м -
л ю на киевский стол".
Друга група редакційних змін в Т2 осучаснює давні поняття, при
цьому дещо переосмислюючи їх. У перекладі В. М. Татищева текст-
основа втрачає свій неповторний колорит і стиль, особливо коли перек-
ладач вдається до описовості, лише вгадуючи зміст. А це означає, що
він мав справу з автентичним текстом. Ось деякі переосмислення: "о
разпорядках вРуской земли", "о порядке руского правлення1' (Т1: "о
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 125
Дискусії
уртрое Руские земли", "о устрое"), "свергнул с престола", "лишил его
престола" (Т1: "свергл со Киева", "свергох его"), "во всех князьях
руских", "все князи руские" (Т1: "во всей братии", "всии братия"),
"Похисчают престол молодший" (ТТ1: "наскакуют молодший"), "о чем
прошу от каждаго совета" (Т1: "и пытаю вы"), "умрет" (ту "бог
поймет"), "других распоряжать" (Т,: "землю уряжати"), "во враждах
разводить" (Т1: "ряд полагати"), "согласяся" - (Ту "погадав",
"снесшися"), "внятнее разсудить" (Т1: "погадав"), "быть под властию"
(Т1: "ходити под рукою"), "устав твердый учинить" (Т1: "положим ряд").
Якбачимо,В.М. Татищеву чужі літописніштампи, і він уникає їх.
Третя група поправок також свідчить, що В. М. Татищев о с м и с -
л ю в а в літописний матеріал. Так, він заміняє "от всея Руския земли",
"в просто Руси" (Т) на "от всего государства", "в Киеве" (Т2). Тут "го-
сударство" асоціювалося з імперією XVIII ст. А заміна "просто Руси"
(тобто, в л а с н е Русі) згадкою про Київ відповідає імперським пре-
тензійним вимогам, за якими Руссю (Росією) згідно з указом Петра І
1713 р. стала називатися колишня Московія. Тому В. М. Татищев не
наважився залишити в тексті Т2 безпосередню вказівку на те, що справ-
ді Руссю є Україна. З цих же міркувань він уникнув згадки про Руську
землю в одній з ключових фраз: "егда князь великий в Р у с к у ю зем-
л ю на киевский стол изберется" (Т1) — "Когда тако князь великий на
киевский престол избран будет" (Т2). Очевидно, ця фраза в літописному
тексті суперечила поглядам В. М. Татищева. Він також ототожнює "во-
лость" (в Т1 вона рівнозначна князівству) із "селом", що відповідає
поняттюXVIII ст.
Деякі інші поправки в Т2 також смислові. Так, вставляючи
прийменник "ко Всеволоду.... и ко всем местным князем", /
В. М. Татищев наголосив на провідній ролі суздальського князя Всево-
лода. У фразі "Киев есть старейший престол во всей Руской земли"
вставлений займенник "всей" відіграє таку ж роль — включає до складу
Русі і Суздальську землю, що суперечить реаліям XII ст. В. М. Татищев
зовсім переосмислив фразу "наскакуют молодший" (Т1) де йшлося про
чвари між удільними князями, і зорієнтував її на Київ, відзначаючи тра-
гізм ситуації— " П о х и с ч а ю т п р е с т о л м о л о д ш и и..."
Цікаво, що В. М. Татищев виправляє в кількох місцях "Владимир" на
"Суздаль" і, як вірно помітив О. П. Толочко, навіть вставляє останній,
коли місто взагалі не зазначено, бо, мовляв, у російського історика з
певного часу "з'явилася стійка впевненість, що Всеволод Юрійович
сидів у Суздалі" (с. 27). Однак справа не лише в цьому. Суздаль був і
резиденцією князя, і назвою нової держави на північно-східних рубежах
колишньої Київської імперії. Всі князі з того краю в українських
літописах називаються с у з д а л ь с ь к и м и . До того ж,
В. М. Татищев прагнув, очевидно, усунути можливе непорозуміння
через збіг назв двох столиць — Володимира-Волинського і Владимира-
Суздальського. І припустився серйозної помилки — замінив у переліку
князя владимирського на князя суздальського. На перший погляд,
різниця невелика — адже в Т1 Роман адресує своє послання, насампе-
ред до Владимира (в Т2 — до Суздаля). Це справді могло бути, бо Все-
волод Суздальський був визнаний старійшим серед нащадків Мономаха.
Не виключено також, що літописна основа Т1 ще на початку XIII ст. була
піддана серйозному редагуванню на користь Всеволода та його синів.
Як справедливо зазначив М. С. Грушевський, "в тих переборщеннях
значіння суздальського князя і раболіпності інших князів перед ним про-
являється все той же "суздальський стиль" північного літописання" 23.
На наш погляд, текст Т1 має інше політичне спрямування. Варте уваги,
щоРоман звернувся "коВсеволоду иВолодимерь ивсемм е с т н ы м
126 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3
Дискусії
князем". Отож, цілком очевидно, що Всеволод не належав до м і с ц е -
в и х князів. І далі: "сошедся во Киев м е с т н ы е князи,
володимирский, и черниговский, и галицкий, и смоленский, и полоцкий,
и рязанский и погадав, изберут старейшаго и годнейшаго мужа себе...11
(IV, 328); "он да посудит с м е с т н ы м и князи и омирит", "снесшися
со братиею м е с т н ы м и князи и послют помощь", "иж бы м е с т -
н ьі е князи не малились" (IV, 329). У Воронцовському списку Т2 теж
був спочатку названий "м е с т н ьі й князь володимирский", але
В. М. Татищев виправив його на "суздальський" (III, 287). Так було за-
камуфльовано (мабуть, неусвідомлено) один з найважливіших фактів
нашої політичної історії: у переліку названий був в о л о д и м и р о -
в о л и н с ь к и й князь і фактично окреслена територія "просто Руси",
як сказано пронеї в Тг
Суздаль не належав до місцевих князівств і знаходився за межами
Русі. До того ж, суздальський престол, як і єпископат, був одним з най-
молодших, і його не могли поставити на чільну позицію, навіть якби
включили до цього переліку. Нарешті, Роман Мстиславич на правах ав-
тора проекту державного устрою Русі називає володимиро-волинського
князя першим. На нашу думку, проект був розроблений і запропонований
ще тоді, коли Роман князював у Володимирі-Волинському, до утвердження
в Галичі (1199р.),а пристосований літописцемдоподій1203р.
Які ж події передували посланню Романа Мстиславича? Наприкінці
XII ст. розігралися криваві міжусобиці, пов'язані з боротьбою як за
київський престол у межах Русі, так і проти Києва з боку колишньої ко-
лонії — Суздаля. Запропоноване князем Романом утвердження отчин
було, по суті, реалізацією рішень Любецького з'їзду 1097 р.". "отселЬ
им^мься по єдино сердце. Кождо держить очьчину свою... Да аще
отселі кто на кого встанеть то на того будемь вси и честьньїй
кресть" 24. Сила цих рішень полягала в тому, що не лише князі київські,
а й господарі отчин могли бути організаторами всеруських внутрішньо- і
зовнішньополітичних акцій. Так сталося, коли Олеговичі 1135 р.
захистили Мстиславичів від їхніх стриїв Володимировичів, які мали
намір позбавити своїх небожів належних їм уділів 25; і тоді, коли коаліція
руських князів на чолі із Святославом Олеговичем відстояла Вщиж від
посягань Андрія Боголюбського 26; і тоді, коли Святослав Всеволодович і
Роман Мстиславич організовували грандіозні походи на половців. Це
стало можливим, бо у XII ст. остаточно склалися отчинні володіння в
межах окремих родів.
Однак у питанні про наступність престолонаслідування в Києві з'їзд
не визначився. А в 1113 р. — після смерті Святополка Ізяславича —
родовий принцип був порушений — до престолу пробився Володимир
Мономах, знехтувавши правом Давида та Олега Святославичів із стар-
шої князівської лінії. В 1125 р. Мономах передав верховну владу своєму
сину Мстиславу, вдруге порушивши традицію. В ті ж роки Всеволод
Олегович скидає з чернігівського престолу свого стрия Ярослава і відп-
равляє його до Мурома. Після смерті Мстислава (1132 р.) Мономаховичі
намагалися утримати Київ за своїм родом, але 1139 р. до влади
прийшов Всеволод Олегович, виправивши помилку 1113 р. Він хотів
передати владу братові Ігорю, що відповідало родовій традиції, але
престол захопив Ізяслав Мстиславич, обійшовши і князів Олеговичів, і
своїх стриїв В'ячеслава таЮрія.
У другій половині XII ст. політична система України-Русі більш-менш
стабілізувалася. Визначальну роль тут відіграло те, що певні князівські
роди закріпилися у своїх отчинах. До того ж, кияни вміло балансували
між двома династіяминащадківОлегаСвятославича таВолодимираМо-
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 127
Дискусії
номаха, витворивши особливу форму правління —дуумвірат. Коли ста-
рійшина одного з родів ставав київським князем, він заручався з о в н і -
ш н ь о ю підтримкою іншого роду. Так було за часів Ізяслава
Мстиславича, Юрія Долгорукого, Ростислава Мстиславича, Мстислава
та Ярослава Ізяславичів, Романа Ростиславича та ін. При цьому великі
князі наділяли отчинників містами в Руській землі. Поступово склалася
система спільного володіння і колективної оборони Русі. Вперше це
питання порушив у 40-і рр. Юрій Долгорукий, зажадавши від Ізяслава
Мстиславича, свого небожа, "частки" в Руській землі для себе і своїх
дітей 27.Отож,Русьмусила постійно бути у стані бойової готовності.
Б. О. Рибаков писав, що у XII ст. Києву загрожували дві небезпеки
— Половецький стан і Владимиро-Суздальське князівство: "З часів Юрія
Долгорукого північно-східні князі спрямовували свої воєнні сили на під-
корення Києва, використовуючи для цієї мети прикордонне Переяс-
лавське князівство"28. Долгорукий разом із сином Глібом у 1146—
1154 рр. приводив половців на Русь дванадцять разів, часто "всю Поло-
вецькую землю, что же их межи Волгою и ДнЬпромь"29. Безпреце-
дентним був погром Києва у 1169 р. військами Андрія Боголюбського і
половцями. А через вісім років, у 1177 р., Всеволод Юрійович, брат Бо-
голюбського, зруйнував також за допомогою половців Рязань, і великий
князь Гліб Ростиславич помер у суздальському полоні. Ще через вісім
років, у 1185 р., подібна доля спіткала й Сіверську землю. І лише рішу-
чість Ігоря Святославича, який виступив назустріч небезпеці, врятувала
Русь від об'єднаного половецько-суздальського нашестя. В цих подіях
Олеговичі виступили як єдина згуртована сила, і ворожа коаліція розпа-
лася. Сіверщина і Переяславщина були включені до системи оборони
Руської землі. З походом Ігоря завершилося формування території
України-Русі30. Святославові Всеволодовичу вдалося покласти край
тенденції до розтягнення руських земель, але йому довелося
погодитися на те, що Рюрик Ростиславич став його співправителем,
тобто, дуумвірат набрав іншого змісту— в н у т р і ш н ь о г о .
Після смерті Святослава (1194 р.) Рюрик, проголосивши себе
старійшим в Руській землі і намагаючись утриматися в Києві, вдався
до старої системи п а ю в а н н я , що спричинилося до великої
війни за перерозподіл Руської землі. Як і в 40-і рр., призвідником
конфлікту став суздальський князь. Всеволод Юрійович на правах
родового старійшини Мономаховичів зажадав "частки" в Руській
землі і намагався закріпитися навіть на Правобережжі31. Такі ж
"частки" мали смоленський, галицький та волинський князі. Всеволод
Суздальський, маніпулюючи наділами, зумів посварити руських князів.
У війні 1195—1196 рр., яка охопила всі руські землі і колишні колонії,
князь Роман виступив у союзі з чернігівськими і полоцькими князями.
Йому протистояли Рюрик Київський із половцями в союзі із смо-
ленським, галицьким, суздальським, новгородським і рязанським кня-
зями. В 1196 р. Рюрик розірвав союз із Всеволодом — і війна
припинилася. Однак суздальський князь одержав під свій контроль
"отній стіл" — Переяслав Руський. Цей факт ніяк не можна зараху-
вати до успіхів київської дипломатії. Адже з 1196 р. вся Руська земля
фактично опинилася в лещатах ворожих сил, а половецькі орди,
союзникиСуздаля,впритул підійшли доКиєва.
Послання Романа Мстиславича до руських князів було написане, на
наш погляд, у 1196—1197 рр., коли стала очевидною нездатність
Рюрика управляти Руссю. А в 1198 р. старійшиною Олеговичів, спів-
правителем Рюрика в Києві стає Ігор Святославич. Ось тут і виник намір
скласти похвальне слово про князя, який сміливо протистояв суздальсь-
кій агресії 1185 р. Ми вважаємо, що "Слово" написав 1198 р. черні-
гівськийвійськовий діяч і дипломат, учасник Ігоревого походуОльстин
128 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№3
Дискусії
Олексич Прохорів онук32. Це була відповідь на послання Романа
Мстиславича. На думку автора "Слова", Ігор Святославич був най-
кращим претендентом на київський престол. П. П. Вяземський ще в
1875 р. писав: "Співець Ігорів ... нічого не мав іншого на увазі, як реко-
мендувати кандидата для захисту єдності рідного племені"33.
"Слово о полку Ігоревім" повністю співзвучне з посланням князя Ро-
мана.Становленнямайорату в Україні-Русі— це, як вірно відзначив
В. Й. Ключевський, один з найважливіших факторів суспільного
розвитку наприкінці XII ст. Автор "Слова" не обійшов і трагічний переділ
Русі, здійснений Рюриком, — "по Рсі и по Сули гради подолиша" 34. Ці
слова, звернені до Романа Мстиславича, мали нагадувати йому про те,
якнесправедливо повелися з нимРюрик і Всеволод.
Перша згадка про діяльність Романа, фактично натяк, з'являється у
"Сні Святослава": "В сю ж ніч з вечора бусові ворони заграли було біля
Пліснеська, на Оболоні дебрі Кисані, і понеслись до синього моря" 35.
Тут йдеться про поразку Романа 1188 р. в боротьбі за галицьку
спадщину. Ширшу характеристику князя дано в Золотому Слові Святос-
лава Київського, де, зокрема, сказано: "Є ж бо у вас залізні воїни-
помори під шоломами латинськими. Од них двигтить земля, і багато
країв — Хінова, Литва, Ятвяги, Деремела і Половці — сулиці свої
покидали, а голови свої поклонили під тії мечі харалужнії". Важливо від-
значити, що у війську Романа згадані воїни-помори. Це могли бути у к-
ра ни зБалтійськогоПомор'я.
Автор "Слова" називає етапи бойового шляху Романа
Мстиславича. І першою у переліку переможених народів стоїть х і-
н о е а, яка згадується тут тричі: поразка принесла велику радість хі-
нові; Роман розбив у свій час хінову; у плачі Ярославни також фігуру-
ють "хиновьскьія стрілки". Хінову охоче пов'язують з міфічним наро-
дом або групою народів і навіть з невідомим "ханом", який тішився
від нашестя половців на Русь. О. В. Соловйов вважав, що йшлося про
"гунів", яких він ототожнював із сучасними угорцями 36. Насправді ж
Роман зіткнувся з уграми 1188 р. і не мав успіху, а у "Слові" йдеться
про його перемогу саме над хіновою. Найбільш чітке визначення
цього етноніму дається в статті В. Ф. Міллера: "Хінова є старовинне
руське ім'я фінів у формі збірній, як мордва, меря, весь, литва та ін.
Початковий "Фи перейшов у руській вимові на "X" — явище добре ві-
доме у фонетиці руських говірок" 37. Дослідник намагався пояснити
вживання цього слова у творі, і заслуговує на увагу його припущення,
що поразка хінови відноситься до того періоду життя Романа, коли
він був княземуНовгороді.
Цей факт і може бути ключем до розшифрування загадкової назви.
У Новгороді Роман Мстиславич прославився тим, що 1169 р. розгромив
суздальські війська Андрія Боголюбського, помстившись за розорений
Київ, "и купляху Суждаліць по две ногаті" 38. Продаж полонених суз-
дальців переконує в тому, що їх не вважали ні одноплеменниками, ні
одновірцями. Такий висновок повністю збігається з даними сучасної
палеоантропології. Так, Т. Алексєєва писала: "Стосовно Волго-Окського
басейну справа вирішується порівняно просто. Основу в'ятичів і
поволзьких кривичів становили фіно-угорські племена. Слов'янський
елемент у добу середньовіччя у фізичних рисах населення дуже
невеликий. В сучасну епоху співвідношення фіно-угорського і
слов'янського населення змінюється на користь слов'янського. Однак
різкої зміни населення тут не було" 39. Отже, в XII ст. верхня Волга і ба-
сейн Оки (вотчина Андрія та Всеволода Юрійовичів) були населені пере-
важно фінськими племенами (у "Слові" — хінова). Саме ця хінова, її
феодальна знать раділа поразці сіверян, постійно підтримувала полов-
ців у їх нападах наРусь ("хиновьскыя стрелкы).
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 129
9.7-207
Дискусії
Цікаво, що Степан Руданський задовго до В. Ф. Міллера зумів
правильно витлумачити назву "Хінова11; говорячи про те, що агресія
половців розбудила горе,поет писав:
Розбудила врем'я тяжке,
П і д і й н я л и с ь х в і н и .
А у князів на поганих
Усобиця гине .
У цьому ж ключі вирішує С. Руданський загадку фрази "и великое
буйство подасть Хинови":
І буйство їх великоє
Дає хвіну сили 1.
Згадка про хінову, розгромлену Романом Мстиславичем, дуже
важлива у концепції "Слова о полку Ігоревім" 42, допомагає зрозуміти і
його послання до князів. Визнаючи родове старійшинство суздальського
князя, він все ж не вважає за можливе, щоб той брав участь у виборах
великого київського князя.
На нашу думку, ідея Золотого Слова Святослава у "Слові" могла
виникнути під впливом переліку князів у посланні Романа Мстиславича.
Хоч, згідно з літописом, Святослав дізнався про поразку сіверян у Чер-
нігові, у "Слові" він виголошує своє звернення до князів "вь Кіевь на
Горахь" (с. 23), утверджуючи тим самим старшинство київського прес-
тола і великого київського князя 43.
Другим названий, як і в Романа, чернігівський князь; ним тоді,
в 1185 р., був Ярослав Всеволодович — рідний брат Святослава.
Автор "Слова" дає чернігівським військам високу оцінку, але
вважає, що їхня допомога Ігореві не була достатньою: "А уже не
вижду власти сильнаго, и богатаго и многовои брата моего Ярос-
лава..." (с. 26—27). Ця критика Ярослава могла з'явитися вже після
його смерті (1198 р.).
В. М. Татищев висловлював думку, що в переліку князів у посланні
Романа міг бути пропуск (III, 257). Саме так: тут не названий переяс-
лавський князь, третій за значенням сюзерен Русі. І цьому є своє пояс-
нення. З того часу, як Всеволод Суздальський утвердився в Переяславі
Руському (1196 р.), в цьому місті від його імені правили його сини. Пе-
реяслав на той час втратив статус самостійної князівської резиденції, а
тому його і немає в переліку. Цей факт переконує в тому, що князь
Романвиключавбудь-яку участь суздальського князя у руських справах.
Дещо інакше виглядає ця ситуація в "Слові". Автор звертається до
Всеволода Суздальського, нагадуючи йому про його обов'язок щодо
"отня злата стола" (с. 28) — захистити Переяслав. Як і в посланні Рома-
на, тут не допускається втручання суздальського князя у внутрішні
справиРусі, хоча йвизнається його правонаПереяслав.
Назвавши три основні престоли Руської землі — Київ, Чернігів і Пе-
реяслав, автор "Слова" звертається до Святославового співправителя
Рюрика та його брата Давида Смоленського, яким дає різко негативну
характеристику: це їхніми золоченими (не золотими!) шоломами вороги
по крові плавали (с. 29); це вони, маючи велику військову силу ("ррзи
нося"), лише підкоряються чужій волі ("имь хоботу пашуть", с. 37),
тобто, носячи роги, вони тільки улесливо махають хвостами. Така харак-
теристика могла виникнути після війни 1195—1196 рр., в якій Рюрик і
Давид Ростиславичі виявили свою повну васальну залежність від Всево-
лодаСуздальського.
Далі автор "Слова" звертається до Ярослава Галицького, Романа
Волинського і луцьких князів із закликом встати за землю Руську, за
рани Ігореві. Він умовляє також Ярослава Новгородського і полоцьких
князів припинити війну, яка з новою силою розгорілася восени 1198 р., і
встановитимир. Тут новгородський князь названий лише тому,щобув у
130 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3
Дискусії
конфлікті з полочанами. Основне місце у "Слові" займає полоцька істо-
ріяXI—XII ст.
Таким чином, у "Слові" названі київський, чернігівський, переяс-
лавський, смоленський, галицький, володимиро-волинський (включаючи
луцьких князів) і полоцький престоли. Вони, на думку автора "Слова", і
складали територію України-Русі наприкінці XII ст. Тут не названий
рязанський князь, хоч у переліку Романа він є. Гадаємо, що для автора
"Слова" Рязань входила до складу Русі, поки була підпорядкована Чер-
нігівській єпархії. А в 1198 р. в Рязані за сприянням Суздаля була ство-
рена окрема єпархія (III, 166), і це докорінно змінило політичне ста-
новище Рязанського князівства, яке перейшло під контроль Всеволода
Юрійовича. Цей факт підтверджує наше датування послання Романа
1196—1197 рр. Адже Роман не включав до свого проекту васалів суз-
дальського князя.
Отже, підсумуємо. Комплексний історико-критичний аналіз послання
Романа Мстиславича до князів свідчить, що цей документ написано
після феодальної війни 1195—1196 рр., до утвердження князя Романа в
Галичі 1199 р. Поява його була зумовлена суспільно-політичною
ситуацією, яка склалася на той час в Руській землі. Проект державного
устрою, запропонований князем Романом, хоч і не був офіційно
прийнятий, але все ж відіграв винятково важливу роль у становленні
української державності.
Протягом першої половини XII ст. — після Любецького з'їзду князів
— отчини були остаточно закріплені за певними князівськими родами.
Так само розвивалися в той час удільні князівства Німеччини, Франції,
баронські володіння в Англії. Відносини останніх з центральною владою
нормувалисяВеликоюхартієювольностей 1215 р.
Пропозиції Романа Мстиславича, що грунтувалися на безумовному
визнанні родової земельної власності, значною мірою сприяли збере-
женню її цілісності, знищенню традиції дарувати землі за шлюбними
угодамикнязямрізних отчин, черезщоміжнимирозмивалися кордони.
Ще з початку XII ст. великі князі київські з метою подолання відцен-
трових тенденцій заохочували отчинників тим, що наділяли їх у межах
свого д о м е н у , що відносився до Києва. Так поступово склалася
система спільного володіння і колективної оборони Руської землі. Однак з
посиленням отчин і, зокрема, з виникненням державного утворення Хінови
в Суздальській землі, ця система становила вже серйозну загрозу для
Києва і всієї Русі, особливо з боку половців — союзників Суздаля, які
інколи безборонно проходили по всій території Руської землі.
За пропозицією Романа Мстиславича така практика наділів
припинялася, було покладено край зазіханням отчинників на руські
території, а в 1206 р. і Переяслав Руський перейшов під контроль
київського князя. Разом із стабілізацією в отчинах це прискорило фор-
мування території України-РусіXIII ст.
Хоча князеві Роману не вдалося відстояти виборність великого
київського князя, дуумвірат зовнішній чи внутрішній, як форма верхов-
ного правління, був скасований. Оголошений "самодержцем всієї Русі",
Роман утвердив єдиновладдя київського князя, який мав свій домен "от
Горыня и за Днепр" і на період свого князювання міг наділяти в ньому
своїх васалів, що становили основу великокнязівської дружини.
Київський князь був також координатором міжземельних стосунків, го-
ловним арбітром у міжкнязівських конфліктах, організатором оборони
Руської землі від зовнішнього ворога, мав дипломатичні зв'язки з
іншимидержавамиЄвропи.
У посланні Романа Мстиславича чітко окреслена територія України -
Русі домонгольського періоду, до якої, на його думку, належали
Київська,Володимиро-Волинська,Чернігівська, Галицька,Смоленська,
9*7-207
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 131
Дискусії
Полоцька і Рязанська землі. Князь Роман не визначився щодо Переяс-
лавської землі, яка 1196 р. була передана Всеволоду Суздальському.
Це може бути свідченням того, що князь виключав будь-яку участь суз-
дальців-хінови в руських справах.
"Слово о полку Ігоревім", написане наприкінці 1198 р., було ніби
відповіддю на послання Романа Мстиславича. Автор "Слова" закликав
до союзу Чернігова з Романом Волинським — мудрим і сміливим кня-
зем, який в 1196—1197 рр. обґрунтував ідею федеративного устрою
України-Русі, запропонувавши обирати великого київського князя з
числа шістьох удільних князів. На думку Ольстина Олексича, кандидатом
на це місце міг бути Ігор Чернігівський, який у 1185 р. вів війну з Всево-
лодом Суздальським та його союзниками-половцями, визволив Сі-
верщину з блокади ворожих сил, а в 1198 р. повинен був врятувати всю
Руську землю. Однак у 1199 р. Роман Мстиславич вступив до Галича, на
який претендували і сини Ігоря, онуки Ярослава Осмомисла. Тому союз
Ігоря зРоманомстав неможливим.
І ця незгода між двома великими захисниками України-Русі — Іго-
рем та Романом — призвела до нещастя. Вже після смерті Ігоря (1202
р.) Рюрик з половцями страшенно спустошили Київ. Роман скинув
Рюрика з престолу і відправив до монастиря, але ненадовго. В 1205 р.
Роман Мстиславич загинув у сутичці з поляками, і Руська земля
втратила свого великого реформатора. Однак його ідея державотворен-
ня на етнічній основі продовжувала жити, формуючи національну свідо-
мість українського народу.
1 Полное собрание русских летописей. — СПб., 1908. — 1 . 2 . — Ипатьевская
летопись. — Стп. 715 (далі — ПСРЛ).
2 Т а т и щ е в В. Н. История Российская. — М.; Л., 1964. —Т. 3. — С. 169 — 170,
257 (2-га ред.; далі — Т2; Т. 4. — С. 328—329, 457 (1-ша ред.; далі — Т1). Інші посилання
на том і сторінку в тексті статті.
3 Укр. іст. журн. — 1995. —№ 6. — С 22-36.
4 Г р у ш е в с ь к и й М.С Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до
кінця XIV сторіччя. — К., 1991. — С. 267. — Примітка 4. (Фототип з рос. вид. 1891 р.).
* За часів біронівщини царські вельможі А. П. Волинський, П. М. Єропкін, О. Ф. Хру-
щов та ін. були звинувачені в державній зраді і страчені в 1740 р.
5 Т а т и щ е в В. Н. Избранные произведения. — М., 1979. — С. 146.
6 П е ш т и ч С. Л. Русская историография XVIII в. — Л., 1965. — Ч. 2. — С. 129.
7 Т о л о ч к о А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. —
К., 1992. — С. 93-04.
8 Там же. — С. 94. 'Ця д е р ж а в н и ц ь к а ідея остаточно оформилася уже в
першій третині XIII ст.: у "Слові о погибелі Руської землі" Ярослав, як великий київський
князь (1235—1236 рр.), названий перед своїм старшим братом Юрієм Владимиро-Суз-
дальським (Див.: Я ц е н к о Б. "Слово о погибели Рускьія земли" — київська пам'ятка
XIII століття // Слово і час, — 1993. —№ 5. — С. 13—17).
9 ПСРЛ. — Т.2. — Стп. 681. — Примітки 30—33: "Се брате о с т а л о м и с я
старейшинство в Роуской земли". Так у Хлебниківському літописі. В Іпатському інакше:
"Се брате се у осталася старьиши всіхь в Роуськои земяь" (Стп. 681). Цим був підго-
товлений дуумвірат Ігоря та Рюрика в 1198 р.
10 Див.: Т а т и щ е в В. Н. История Российская. — Т. 4. — С 23.
1 1 С о л о в ь е в С М. Сочинения. — М., 1988. — Кн. 1. — Т. 2. — С. 562.
1 2 К л ю ч е в с к и й В. О. Соч.: в 9-т. — М., 1987. — Т. 1. — Ч. 1. — С. 341.
1 3 Р ь і б а к о в Б. А. Древняя Русь: Сказання. Былины. Летописи. — М., 1963. — С.
152—153.
1 4 Р ь і б а к о в Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — М., 1982. —
С. 495—496. Такий же інтерес до Любецького з'їзду і в О. П. Толочка.
15 Т о л о ч к о П. П. Древняя Русь: Очерки социально-политической истории. — К.,
1987. — С. 155.
16 К о т л я р Н. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-
Вольїнской Руси IX—XIII вв.—К., 1985.—С. 119.
17 Я ц е н к о Б. И. Черниговская повесть о походе Игоря Святославича в 1185 г. //
Исследования "Слова о полку Игореве". — Л., 1986. — С. 38—57.
18 Я ц е н к о Б. І . Про українські джерела "Истории Российской" В. М. Татищева //
Укр. іст. журн. — 1996. —№ 1. — С. 53.
** У публікації О. П. Толочка є відступи від текстів академічного видання, зокрема в
Т,: в Києве, обесити (треба: обеститй), сошедшеся, снидитеся, вередити; в Т2: советовал-
ся, представил, князех, моложшии, распоряжать, но и сами, явися, облать, оборонится,
окрестные, нраво, велми.
132 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3
Дискусії
19 Успенский сборник XII—XIII вв. — М., 1971. — С. 570, 660, 664, 671 та Ін.
20 X о м у т е ц ь к а З. С. Палеографічні особливості актових книг кременецьких
судів XVI ст. // Історичні джерела та їх використання. — К., 1964. — Вип. 1. — С. 195—
202.
21 ЦНБ ім. В. І. Вернадського НАН України. — ДА/216: "...церкви золотоверхое
киевское" (1632 р.). Див.: Я ц е н к о Б. И. О некотор. особенностях рукописи "Слова о
полісу Игореве" // Труды отдела древнерусской литературьі (ТОДРЛ). — СПб., 1992. — Т.
45. — С. 351—363. Це закінчення — ое збереглося і В частині сучасних українських гові-
рок, зокрема на тій же Волині та Поліссі: доброе матки, жовтое хустки. ( Ж и л к о Ф. Т.
Нариси з діалектології української мови. — К., 1966. —С. 90).
22 С о б о л е в с к и й А. И. Славянорусская палеография. — СПб., 1908. — Табл. 17.
23 Г р у ш е в с ь к и й М. С. Історія України-Русі. — Львів, 1905. — Т. 2. — С. 227.
24 ПСРЛ. — Т. 2. — Стп. 231.
25 Там же. — Стп. 297.
26 Там же. — Стп. 509.
27 Там же. — Стп. 374.
28 История СССР с древнейших времен до наших дней. — М., 1966. — Т. 1 . —
С. 587.
29 ПСРЛ. — Т. 2. — Стп. 455.
30 Я ц е н к о Б. Про концепцію "Слова о полку Ігоревім" // Березіль. — 1993. —
№ 7—в. — С 138—157.
31 ПСРЛ. — Т. 2. — Стп. 683.
32 Ця думка була вперше висловлена нами 1973 р. у статті "Автор "Слова о полку
Игореве", надісланій до редакції журналу "История СССР" (реєстр. № 122 від 20 квітня
1973 р.). Детальніше про це: Я ц е н к о Б. И. Об авторе "Слова о полку Игореве"
(проблему поиска) //ТОДРЛ. — СПб., 1993. — Т. 48. — С 31—37.
33 Замьчанія на Слово о пльку Игореві кн. Павла Петровича Вяземского. — СПб.,
1975. — С. 483.
34 Ироическая пьснь о поході на половцовь... — М., 1800. — С. 32. Далі посилання
на це видання в тексті статті.
35 Слово о полку Ігоревім... Ритмічний переклад Б. Яценка. // Марсове поле. — К.,
1988. — Кн.1. — С. 50—68. Далі цитується за цим виданням.
36 С о л о в ь е в А. В. Восемь заметок к "Слову о полку Игореве" // ТОДРЛ. — М.;
Л., 1964. — С. 367—369.
37 М и л л е р В.Ф. "Хинова" "Слова о полісу Игореве"// Известия отделения рус-
ского язьїка и словесности. — СПб., 1914. —Т. 19. — Кн. 1. — С. 113—114.
38 ПСРЛ. — СПб., 1841. —Т. 3. Новгородскія літописи. — С. 15.
3 9 А л е к с е е в а Т. И. Зтногенез восточнмх славян по данньїм антропологии //
Советская этнография. — 1971. —№ 2 , — С. 57.
40 Слово о пльку Игоревь. — К., 1967. — С. 175.
41 Там же. — С. 179,
41 Я ц е н к о Б. Князь Роман у "Слові о полку Ігоревім" // Літопис Червоної
Калини. — 1994. —№ 7— 9. — С. 24—27, 34.
43
О. П. ТОЛОЧКО (Київ)
Дещо про коректність полеміки,
професіоналізм і обов'язок історика
Зізнаюся чесно: коли редакція запропонувала мені опублікувати відпо-
відь на відгук Б. Яценка щодо моєї статті, першим порухом було
обмежитися коротким dixi. З того часу, як було надруковано статтю, в
мене, дійсно, з'явилися деякі уточнення, нові дотичні міркування, але в
головних рисах мені так і не вдалося за минулий рік спростувати головні
ідеї роботи. Отже, практично все, що я хотів сказати, сказано. Коли це
не переконало когось, тут нічого не вдієш: така вже природа нашої
науки, що при бажанні можна десятиліттями всупереч очевидності
твердити, що біле — чорне, не зважаючи на будь-які докази. Однак
деякі місця статті Б. Яценка все ж змусили мене взятися за цю невдяч-
ну справу.
Свій відгук Б. І. Яценко починає під звуки фанфар і бій литаврів:
"Осмислення українськимнародом історичногошляху, пройденого з най-
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн, 1997,№ 3 133
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213657 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T18:54:04Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Яценко, Б.І. 2026-02-18T12:54:42Z 1997 Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. / Б.І. Яценко // Український історичний журнал. — 1997. — № 3. — С. 119-133. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213657 Осмислення українським народом історичного шляху, пройденого з найдавніших часів, стало нагальною потребою сьогодення. Для нас це єдиний спосіб позбутися стереотипів перманентного васалітету і зайняти своє законне місце серед європейських фундаторів світової цивілізації. Особливо важливим є період становлення власне Русі- України в XII—XIII ст., після розпаду Київської імперії. Видатним державотворцем того часу був Роман Мстиславич Галицько-волинський (том. 1205 р.), який на короткий час об'єднав майже всі українсько-руські землі, і літопис згадує про нього, як про "приснопамятнаго самодержьца всея Руси". uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Дискусії Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. Яценко, Б.І. Дискусії |
| title | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. |
| title_full | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. |
| title_fullStr | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. |
| title_full_unstemmed | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. |
| title_short | Розвиток державного устрою України-Русі наприкінці ХІІ ст. |
| title_sort | розвиток державного устрою україни-русі наприкінці хіі ст. |
| topic | Дискусії |
| topic_facet | Дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213657 |
| work_keys_str_mv | AT âcenkobí rozvitokderžavnogoustroûukraínirusínaprikíncíhííst |