Кармалюк чи Карманюк?
Це дослідження якраз має на меті розставити всі крапки над «і» в питанні про прізвище українського «Робін Гуда» та його форми, а також суттєво доповнити та виправити на основі метричних записів відомості про родовід народного героя....
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1997 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1997
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213733 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кармалюк чи Карманюк? / В.Б. Любченко // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 122-127. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860273476343955456 |
|---|---|
| author | Любченко, В.Б. |
| author_facet | Любченко, В.Б. |
| citation_txt | Кармалюк чи Карманюк? / В.Б. Любченко // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 122-127. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Це дослідження якраз має на меті розставити всі крапки над «і» в питанні про прізвище українського «Робін Гуда» та його форми, а також суттєво доповнити та виправити на основі метричних записів відомості про родовід народного героя.
|
| first_indexed | 2026-03-21T12:10:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПОШУКИ ТА ЗНАХІДКИ
В. Б. ЛЮБЧЕНКО (Київ)
Кармалюк чи Карманюк?
Фольклорний образ, як ідеалізоване народом відображення певних рис ре-
альної історичної особи, звичайно, не є тотожним самій цій особі, а інколи
й досить далеким від неї, лроте магіка народного слова така сильна, що
подекуди під її впливом перебуває навіть фахова історична наука. Ідеалізація
може торкнутися навіть прізвища історичної особи, і ми маємо тому яскра-
вий приклад: ось уже понад століття реальна постать української історії —
подільський розбійник Устим Карманюк як у багатющому фольклорному
спадку нашого народу, так і в присвячених йому та його добі історичних пра-
цях, фігурує не під своїм родинним прізвищем «Карманюк», а під створени-
ми народною уявою його формах: «Кармелкж» та «Кармалюк».
Фольклористика, безперечно, і надалі матиме справу з прізвищем «Карма-
люк» як невід'ємним елементом того ідеалізованого образу, що був ство-
рений народом. Історична ж наука, на нашу думку, повинна повернути
реальній постаті — ватажку розбійників Устиму його справжнє прізвище —
«Карманюк». Це дослідження якраз і має на меті розставити всі крапки над
«і» в питанні про прізвище українського «Робін Гуда» та його форми, а та-
кож суттєво доповнити та виправити на основі метричних записів відомості
про родовід народного героя.
Першоджерелом для нас є дві метричні книги (за 1781—1799 та 1798—
1821 рр.) Свято-Покровської (Покрова Пресвятої Богородиці) церкви с. Го-
ловчинців Латинського повіту (тепер с. Кармалюкове Жмеринського району
Вінницької області)1. Усього вони містять дев'ять записів про Устима (один
в першій книзі та вісім — в другій)* причому прізвище в усіх випадках без
будь-якого сумніву передається формою «Карманюк» — в називному
відмінку та «Карманюка» і двічі «Карманючка» — у родовому; ім'я ж по-
дається поза всякою системою різними формами одного імені чи близькими
формами різних імен: «Савастнян», «Севастиян», «Устиян», «Іустиян», «Ав-
густин», «Агустин»2.
Про проходження прізвища «Карманюк» дізнаємося з кількох нетипових
записів про Устимового батька Якима, нетипових тому, що він теж повсяк-
час іменується Карманюком. Так, в записах від 23.10.1782 та 6.11.1782 р.
він виступає як «Яким Кармана старого син», а в записі від 3.06.1809 р. — як
«Яким Трофимов син Карман»3. Отже, дід Устима Трохим мав прізвище, а
вірніше прізвисько, Карман, а оскільки в Головчинцях окрім його синів Якима
та Кирила та їх родин (як це видно з метричних книг) більше Карманів —
Карманюків не було, то він, ймовірно, і став першим у родині, хто отримав
це прізвисько, яке поступово перетворилося на повноцінне прізвище з до-
данням до основи «Карман» суфікса «юк» (але не можна повністю виключа-
ти, що Трохим не був першим у родині Карманом, а тільки першим з них
оселився в Головчинцях).
У 1860-ті рр. з'являються перші наукові та літературні твори, котрі тією
чи іншою мірою висвітлюють питання про Устима Карманюка. Подана в них
інформація про нього цілком грунтується на фольклорних джерелах, Інколи
відверто фантастичних за своїм змістом. Пріоритет в поданні відомостей
про Устима Карманюка, здається, належить польськомовній «Енциклопедії
Повшехній», що у 1863 р. вмістила на своїх сторінках присвячену йому
замітку Адольфа Барановського. Автор, до речі, досить прихильний до ва-
тажка розбійників, подає Устимове прізвище у справжній формі «Карма-
нюк» ("Karmaniuk"), але на закінчення чомусь (можливо, згідно з
122 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1
Пошуки та знахідки
фольклорною традицією) зазначає, що воно «не було родинним, а тільки —
набутим, видуманим («przybrane»)4.
Двома роками пізніше, у 1865, перебуваючи за кордоном, на основі
власних вражень від життя на Поділлі у 1855—1858 рр. пише казку-повість
«Кармелюк» Марко Вовчок, відкриваючи нею цілу еру вживання ук-
раїнськими письменниками аж до 20-х рр. наступного століття включно
форми «Кармелюк» на означення Устимового прізвища5. Що спричинилося
до вибору письменницею саме такої форми прізвища, сказати напевно важ-
ко, можливо, — її власні уподобання, а можливо, — якась вузько-
регіональна народна традиція, оскільки в місцях безпосередньої діяльності
Устима Карманюка (як ми це далі побачимо) його справжнє прізвище зазна-
ло трансформації у бік форми «Кармалюк».
У 1871 р, з'являється тритомна праця «Сибирь и каторга» російського
дослідника С. Максимова. Вона містить й кілька розлогих згадок про Усти-
ма Карманюка, що спиралися на фольклор, який побутував в місцях заслан-
ня Устима. Як і Марко Вовчок, Є. Максимов вживає форму «Кармелюк»6.
Особливий інтерес для нас становлять кілька присвячених Устиму Кар-
манюку сторінок з великої, виданої у 1872 р., книги подільського церковно-
го діяча та історика М, Симашкевича7. Цікаві насамперед тим, що
дозволяють нам збагнути причину трансформації справжнього прізвища Ус-
тима Карманюка у народній свідомості. Симашкевич, як типовий подолянин,
називає Устима «Кармалюком» і, полемізуючи, очевидно, з уже згаданою
«Енциклопедією Повшехною», а можливо, й з взагалі поширеною серед по-
ляків традицією, вбачає польську інтригу у тому, що поляки (цитуємо без
перекладу за оригіналом, щоб не втратити авторський колорит), «обвиняя
его в воровстве, в насмешку назьівали его и до этой поры называют Карма-
нюком», й нижче у примітці дає пояснення вживаній поляками формі
прізвища Устима, що якраз і була його справжнім прізвищем: «То карман-
щик, мелкий вор»8.
Примха долі полягала у тому, що справжнє прізвище Устима — «Кар-
манюк» для його сучасників дослівно означало «дрібний крадіжник», а отже,
ніяк не пасувало образу того ідеалізованого розбійника, про якого співають
у численних варіаціях:
«...Зовуть мене розбійником, В багатого відбираю,
Кажуть, — розбиваю, А бідному даю,
Я нікого не вбиваю, За то ж мені не гріх буде,
Бо сам душу маю. Що я поділяю...»9
Отже, саме з тих же мотивів, що викликали обурення у Симашкевича,
й в народній свідомості відбулася трансформація родинного прізвища Усти-
ма у форму «Кармалюк». А що народ в той час добре розумів значення
слова «карман», яке в сучасній українській мові відсутнє, свідчать словники
Грінченка та «Етимологічний», що фіксують вживання слова «карман» в то*
гочасній Україні у значенні «кишеня»10. Дід Устима — Трохим Карман отри-
мав своє прізвисько не обов'язково тому, що був крадіжником, він міг бути
просто заощадливою, трохи скупою людиною й міг набути своє прізвисько
так само, як свого часу Московський князь Іван, прозваний «Калитою».
Найкраща у XIX ст. розвідка про Устима Карманюка, до того ж єдина,
написана на підставі архівних джерел, належить перу відомого польського
історика та письменника — подолянина Й. Ролле. Його історико-художнє
оповідання «Опришек» побачило світ у 1879 р.11 Польський історик був доб-
ре обізнаним зі справжнім прізвищем «останнього гайдамаки» й кілька разів
вживав його у своїй праці в принципових моментах поряд з формою «Кар-
мелюк», яку він вважав народною. Цікаво, що коли у 1886 р. «Киевская Ста-
рина» надрукувала трохи скорочений переклад оповідання Ролле під назвою
«Кармелюк», то скороченими виявились якраз ті принципові місця, де Ролле
вживав замість «Кармелюк» — «Карманюк» з відповідною мотивацією12. На-
ведемо кілька характерних прикладів таких скорочень, котрі не можна не-
дооцінювати, адже переклад праці Ролле був і залишається першорядним
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 123
Пошуки, та знахідки
джерелом про Устима Карманюка, яким широко користуються дослідники
й сьогодні й з якому відсутній, на противагу оригіналу, навіть натяк на те, що
існує якась проблема, пов'язана із прізвищем народного героя. Так, навівши
одне прислів'я про Карманкжа, Ролле пише в польськомовному оригіналі:
«Бачите, отже, що і прізвище народ змінив ще за життя опришка, і він [тоб-
то Карманюк] теж радо тією зміною користувався, хоча його родина до
цього часу ще живе і по давньому Карманюками зоветься»13. В іншому
місім знаходимо у Ролле: «Устим Карманюк, потім Кармелюком прозва-
ний, народився...»14. Складається враження, що невідомий перекладач
твору Ролле теж вбачав польську інтригу у справжньому Устимовому
прізвищі, а тому завбачливо і педантично усунув його при перекладі.
Журнал «Киевская Старина» вже у перший рік свого існування (у
1882 р.) вмістив на своїх сторінках кілька фольклорних матеріалів про Усти-
ма Карманюка з передмовою та коментарями А. Смоктія, який вживав вик-
лючно форму «Кармелкж», що була освячена авторитетом наукового
журналу й надалі вживалася у ньому15. Тому, коли у наступному році в
журналі з'явився переказ про Устима, записаний від корінної подолянки, яка
називала Устима — «Кармалюком», то автор допису, немовби вибачаючись
перед редакцією, зробив примітку: «На Поділлі не говорять «Кармелюк»16.
До канонізації форми «Кармелюк» спричинився і «Знциклопедический
словарь» видавців Брокгауза та Єфрона (1895 р.), що, маючи за взірець
«Киевскую Старину», саме так називав подільського розбійника 17. Польська
ж енциклопедій у 1903 р. подає як справжнє прізвище, так і його форми:
«Карманюк, званий також Карменкжом або Кармелюком ...»18.
Починаючи з 20-х рр. ХХст,, форма «Кармалюк» рішуче витісняє з нау-
кової літератури форму «Кармелюк». 3 цей час дослідники знайомляться з
судовими документами про Карманюка, відвідують місця його перебування,
у них з'являються питання щодо Устимового прізвища, на які вони намага-
ються (далеко не всі) дати більш-менш задовільну відповідь. Надзвичайно
важливою з цього погляду є стаття С. Якимовича (її автор у 30-ті роки по-
повнив когорту «українських буржуазних націоналістів») «Устим Кармзлюк
в судових актах», що вийшла друком у 1923 р.19 С. Якимович проблему
прізвища Устима Карманюка розглядає в одній з приміток, і хоч приходить
до невірного кінцевого висновку, ми подаємо його погляд без скорочень,
адже ніхто після нього не намагався у публічній формі обговорити цю про-
блему, а ще через деякий час на неї просто заплющили очі, беззастережно
прийнявши офіціалізовану радянською наукою форму прізвища Устима —
«Кармалюк».
«Щодо прізвища, — писав С. Якимович, — то тут є деякі хитання як в ви-
мові, так і в правопису. На Поділлі вимовляють виразно «Кармалюк», про що
свідчить як сучасна вимова, так і зауваження інших подолян (див.: А. В. «Ви-
зит Кармелюка» // Киевская Старина. 1883—11—466). Щодо судових актів,
то в актах: Д. І, V, VI — знаходимо «Карманюк», в Д. II, IV — «Кармалюк»,
в Д. Ш — «Кармелюк». В самому селі Головчинцях внуків Кармалюка звуть
«Карманами», вважають це прізвище старішим, ніж «Кармалюк». Але тут
треба взяти до уваги народну етимологію, яка по-своєму наближає слово
до буденного його розуміння. Щодо вимови самого прізвища «Карма-
люк», то на Поділлі, як довелося чути в живій мові, «виразно» говорять
«Кармалюк»20.
Якщо С. Якимович не помилився (ми, доки не переглянемо всі справи,
не впевнені у цьому), то це означає, що народна ідеалізація прізвища ватаж-
ка розбійників ще за життя останнього торкнулася навіть окремих судових
справ, а саме їх у вищенаведеній примітці С. Якимович позначив римськими
цифрами та подав їх перелік за назвами у своїй статті. Такі ж списки судо-
вих справ подали І. Єрофіїв у 1924 р. (у нього в назві справ бачимо лише
форму «Кармалюк») та упорядники в передмові до збірника документів
«Устим Кармалюк», що побачив світ у 1948 р. (у них у назві всіх справ, як і
в поданих в збірнику документах, стоїть справжнє прізвище Устима — «Кар-
124 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1
Пошуки та знахідки
манюк», проте вони самі, називаючи Устима «Кармалюком»г жодним сло-
вом не пояснюють це очевидне протиріччя між прийнятою формою
прізвища та тою, що виступає в судових документах)21.
Завдяки ще одній статті С. Якимовича, виданій у 1928 р., довідуємося
про досить незвичний правопис народної форми Устимового прізвища в
церковному літописі с. Шляхових Каричинець (де було вбито Карманюка),
складеного^ очевидно, набагато пізніше описаних у ньому подій. Літопис зга-
дує про розбійника «Кар-Мелюка»22.
Цікаво, що ще у 1935 р. прямі нащадки Устима Карманюка зберігали
прадідівське прізвище, вірніше його першооснову і звалися «Карманами», а
в переказах односельці називали Устима його справжнім прізвищем — Жар-
манюк»23. Але в пізніший час і Устимові нащадки були «кармалюкизовані» та
й чи могло бути інакше в селі, що вже мало назву не «ґоловчинці», а «Кар-
малюкове», принаймні, коли В. П. вовкодав робив у 60—80-ті роки фольк-
лорні записи, його співбесідники вже мали прізвище «Кармалюк»24.
Отже, спочатку народна ідеалізація, що призвела до утворення кількох
форм прізвища подільського розбійника, а у XX ст. беззастережна
офіціалізація чи то канонізація радянською наукою однієї з цих форм — все
це спричинилося до того, що реальна історична особа була позбавлена сво-
го справжнього прізвища.
Довгий час (починаючи від Й. Ролле і закінчуючи С. Якимовичем та
І. Єрофісвим) відомості про родовід Устима Карманюка спирались переваж-
но на судові документи, що дозволило встановити найголовніших членів його
родини та їхній приблизний вік, приблизний тому, що в судових актах
фіксувався вік людини з її слів чи слів свідків, а це майже завжди давало
розходження у рік чи більше відносно віку справжнього.
Лише в середині 30-х років було знайдено в архіві метричну книгу цер-
кви Головчинців за 1781—1799 рр. та розшукано у 1935 р. в Головчинцях
сповідальні розписи І книги шлюбних записів за 1796—1840 рр. Це дало мож-
ливість встановити точний рік народження Устима, дати його першого та
другого шлюбів, відомості про першу дружину (про яку раніше майже
нічого не було відомо), імена всіх його дітей та приблизні дати їх народжен-
ня. Зробив це А. Хвиля, який видав у 1936 р. книгу «Устим Кармалюк», що
містила спеціальний додаток за назвою «Кілька уваг з приводу дати народ-
ження Кармалюка та його родинний стан»25, Саме А. Хвиля першим вмістив
у своїй книзі фотокопії запису про схрещення Устима та палітурки метрич-
ної книги, які в пізніший час подавалися вже в копіях з його фотокопій у
різних виданнях. Він навряд чи не помітив, що у записі про охрещення Усти-
ма, як і в інших переглянутих ним документах, прізвище ватажка розбійників
було передано у формі «Карманюк», проте дослідник не наважився, дублю-
ючи текст запису про охрещення в своїй книзі, написати справжнє прізвище
й замінив його офіціалізованою формою «Кармалюк»26.
Просто дивно, що починаючи з 40-х років XX ст., дослідники, які писали
про Карманюка, оперували значно скромнішими відомостями про його ро-
довід, ніж їх мав у 1936 р. А. Хвиля. Хіба що В. Вовкодав вже у 80-ті роки
оволодів сумою знань п'ятидесятирічної давності в цій галузі й доповнив її
відомостями про Устимових нащадків27.
Тепер ми маємо можливість істотно розширити відомості про родовід
Устима Карманюка і встановити цілу низку точних дат з життя членів його
родини, спираючись не лише на метричну книгу за 1781—1799 рр. (яку після
А. Хвилі ніхто не вивчав), а й на зовсім не досліджену до цього часу метрич-
ну книгу за 1798-1821 рр.
До того, що ми вже писали про Устимового діда — Трохима Кармана,
можемо додати, що помер він, мабуть, незадовго перед 1781 р.г оскільки
на початку 1780-х років про нього ще була свіжа пам'ять в селі28.
Про Устимову мати — Олену Василівну — відомо, що померла вона
30 січня 1806 р. і, що цікаво, — через день після того, як Устим
повінчався уперше. Було їй на час смерті — 55 років (потрібно пам'ятати,
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 125
Пошуки та знахідки
І в усіх подібних випадках також, що зазначення у метричних книгах віку є
дуже приблизним) .
Батько Устима — Яким Трохимович Карманюк, маючи згідно з записом
60 років, менш ніж за півроку після смерті дружини, 13 травня 1806 р. узяв
вдруге шлюб з вдовою Марією Іванівною Трохимихою (очевидно, вдовою за
чоловіком Трохимом). Помер Яким Карманюк через три роки — 3 червня
1809 р. і тоді йому записали 67 літ віку30.
Старшими дітьми (народженими до 1781 р.) Якима та Олени були: син Ми-
кола, який помер 22 грудня 1783 р., та дочка Марія, котра 24 січня 1798 р. вий-
шла заміж за Дмитра Івановича Шарповського з міста Ярошева31.
Далі йшли два хлопчики на ім'я Лука, охрещені відповідно 13 жовтня
1782 р. та 19 жовтня 1784 р. Один з них помер 2 січня 1787 р.г а про дру-
гого більше нічого не було чути32.
27 лютого 1787 р. Устима Карманюка охрестили під ім'ям «Савастиян»,
отже, 27 лютого не є датою його народження, як це прийнято вважати'^.
Між народженням дитини та її схрещенням звичайно минало кілька днів, а
то й більше тижня. Зазначати ж обидві ці дати в метричних книгах розпочали
лише на початку XIX ст» Таким чином, точна дата народження Устима нам
невідома.
Деякий час Устим ріс із молодшим братом Іваном, охрещеним 29 сер-
пня 1789 р., проте Іван помер ще хлопчиком 17 січня 1796 р»34
23 лютого 1793 р. охрестили двійко дівчаток — близняток Оксану та
Фросиму, але остання, проживши кілька років, померла 9 грудня 1795 р.35
А. Хвиля зі сповідальних розписів за 1798 р. довідався, що до родини
Якима та Олени Карманюків як їхні діти були приписані: Костянтин — 18
років, Василь — 6 років та Аврам — 2 років36. Але оскільки в метричних кни-
гах вони ніде не виступають як їхні діти, то ми схильні думати, що вони на-
лежали до категорії вихованців, тобто осиротілих хрещеників Якима та
Олени.
Першою Устимовою дружиною, з якою він повінчався 28 січня 1806 р,,
була Явдоха (Євдокія) Петрівна Ясишина, якій на час вінчання записали
18 років (на жаль, нам не вдалося відшукати запис про її хрестини). Помер-
ла вона 13 травня 1809 р. і тоді вказали, що їй — 23 роки3'.
Старшою дитиною Устима та Явдохи була дочка Настя, яка народилась
29 жовтня 1806 р. (охрестили її 8 листопада). Настя не прожила й чотирьох
років і померла 4 червня 1810 р.38
Народила Явдоха Устиму 30 січня 1808 р. ще й сина Івана, якого охре-
стили 1 лютого того ж року39.
Марія Антонівна Щербань — друга дружина Устима Карманюка, була
охрещена 29 січня 1790 р. її вінчання з Устимом відбулося 24 січня 1811 р.40
Марія народила Устиму трьох синів: 22 лютого 1812 р. — Остапа (хре-
стини — 24 лютого), 4 травня 1815 р. — Івана (хрестини — 8 травня) та
25 лютого 1821 р. — Тараса (охрещений у день народження)41.
Потрібно згадати ще про Устимового рідного дядька — Кирила Трохи-
мовича Карманюка, котрий помер 10 травня 1810 р., як було записано, у
віці 50-ти років42.
Син Кирила, двоюрідний Устимів брат Микола, досить близький до Ус-
тима (був свідком на його другому вінчанні), охрещений 1 грудня 1782 р.43
Сподіваємося, що наша розвідка про Устимове прізвище, а також нові
точні дані про його родовід сприятимуть деміфолопзації цієї безперечно не-
пересічної постаті в історії України першої половини XIX ст. і будуть взяті
до уваги дослідниками, які пишуть про Устима Карманюка та його добу.
1 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі — ЦДІА України),
ф, 224, оп. 1, спр. 226 (книга за 1781—1799 рр.); спр. 223 (книга за 1798—1821 рр.).
2 Там же, спр. 226, арк. 11 зв. (27.02.1787 — «Савастиян»); спр. 223, арк. 89 зв.
(28.01.1806 — «Устиян»), 31 (8.11.1806 — «Устиян»), 36 ШШ8О8 — «Августин»), 150 (4.06.1810 —
«Іустиян»), 96 (24.01.1811 — «Севастиян»), 57 (24.02.1812 — «Августин»), 65 зв. (8.05.1815 — «Се-
вастиян»), 114 (25.02.1821 — «Агустин»).
126 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1
Пошуки та знахідки
3 Там же, спр. 226, арк. 43 зви. спр. 223, арк. 148.
4 Encyklopedyja Powszechna. — Т. 14. — Warszawa, 1863. — S. 131, 132.
5 Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К„ 1988. — С. 341, 342.
6 Див.: М а к с и м о в С. Сибирь и каторга: В трех частях. — СПб., 1871 — Ч. L —
С 375, 379, 415; Ч. 2. — С. 179.
7 Див.: С и м а ш к е в и ч М. Римское католичество и его иерархия в Подо-
лии. — Каменец-Подольский, 1872. — С. 442—444.
8 Там же. — С. 443.
9 Я к и м о в и ч С . Устин Кармалюк в судових актах // Червоний шлях. —
1923. — № 8. — С. 135.
10 Див.: Словарь українсько! мови: Зібрала редакція журнала «Киевская Старина». Упо-
рядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко . — Т. 2. — К, 1908. — С. 222; Ети-
мологічний словник української мови. — Т. 2. — К„ 1985. —- С 393.
111 Див . : А її t о п і J, Opryszek (Opowiesc zdarzen prawdziwych) // A n t о n і J.
Gawedy z przeszlosci. — T. L — Lwow, 1879. — S. 133—238.
І2 Диви Ролле Кармелюк Щеревод с польского) // Киевсхая Старина . — 1886. —
Март. — С. 495—560.
13 A n t о п і J. Op. cit. — a 137.
14 Ibid. — S. 146.
15 Див,: С м о х т и й А. Кармелюк // Киевская Старина. — 1882. — Окт. —
С. 183—189.
16 А. В. Визит Кармелюка // Киевская Старина. — 1883. — Февр. — С 466.
17 Знцкклопедический словарь Ф . А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — Т. 14а. — Кн; 28. —
СПб., 1895. — С. 557.
18 Wielka encyklopedya powszechna ilustrowana. — T. 33—34. — Warszawa, 1903. — S. 847,
19 Я к и м о в и ч С. Назв, праця. — С. 112—135.
20 Там же. — С. 119.
21 Порівняйте: Там же. — С. 114—115; Є р о ф і ї в І. До питання про Кармалюка //
Червоний шлях. — 1924. — № 6. — С. 174; Устим Кармалюк: 36. документів. — К., 1948. —
С. 5, 6.
22 Я к и м о в и ч С . На місцях останніх днів Кармалюка / / Україна . — 1928. —
Кн. і. — С. 58.
23 Див.: Х в и л я А. Устим Кармалюк (До століття з дня смерті Устима Кармалю-
ка). — Харків, 1936. — С 57, 70, 105, 106.
24 Диви Калинова сопілка: Антологія української народно? творчості. — К., 1989. —
С. 590 (примітки до переказів «Спогади діда Кузьми» та «Коли Устима не стало»).
25 Див.: Х в и л я А. Назв, праця. — С. 65—72.
26 Там же . — С 66.
27 Диви В о в к о д а в В. П. Родовід Устима Кармалюка // Тези доп. наук. конф.
«Народний герой Устим Кармалюк : (До 200-рІччя від дня народження)». — Кам 'янець-
Подільський, 1987. — С. 34, 35.
28 Диви ЦДІА України , ф . 224, оа 1, спр. 226, арк. 43 зв. (В записах від 23.10.1782 та
6.11.1782 Устимового батька названо «сином Кармана старого*).
29 Там же, спр. 223, арк, 138 зв.
30 Там же, арк. 89 зв., 148.
Зі Там же, спр. 226, арк. 57; спр. 223, арк. 80.
32 Там же , спр . 226, арк . 4, 8, 58 за
33 Там же , арк . 11 зв .
34 Там же , арк , 17 зв . , 71.
35 Там же , арк . 28, 71.
36 X в и л я А . Назв , праця . — С . 69 .
37 ЦДІА України , ф . 224, оп . 1, спр . 223, арк . 89 зв . , 148.
38 Там же , арк . 31, 150.
39 Там же , арк . 36. ♦
40 Там же , спр . 226, арк . 19 зв . ; спр . 223, арк . 96.
41 Там же , спр . 223, арк . 57, 65 зв . 114.
42 Там же , арк . 150.
43 Там же , спр . 226, арк . 4 .
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 127
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213733 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T12:10:35Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Любченко, В.Б. 2026-02-18T13:46:32Z 1997 Кармалюк чи Карманюк? / В.Б. Любченко // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 122-127. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213733 Це дослідження якраз має на меті розставити всі крапки над «і» в питанні про прізвище українського «Робін Гуда» та його форми, а також суттєво доповнити та виправити на основі метричних записів відомості про родовід народного героя. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Пошуки та знахідки Кармалюк чи Карманюк? Article published earlier |
| spellingShingle | Кармалюк чи Карманюк? Любченко, В.Б. Пошуки та знахідки |
| title | Кармалюк чи Карманюк? |
| title_full | Кармалюк чи Карманюк? |
| title_fullStr | Кармалюк чи Карманюк? |
| title_full_unstemmed | Кармалюк чи Карманюк? |
| title_short | Кармалюк чи Карманюк? |
| title_sort | кармалюк чи карманюк? |
| topic | Пошуки та знахідки |
| topic_facet | Пошуки та знахідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213733 |
| work_keys_str_mv | AT lûbčenkovb karmalûkčikarmanûk |