Літописне оповідання про місто Холм
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1997 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1997
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213734 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Літописне оповідання про місто Холм / В.Г. Пуцько // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 115-121. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860273480897921024 |
|---|---|
| author | Пуцько, В.Г. |
| author_facet | Пуцько, В.Г. |
| citation_txt | Літописне оповідання про місто Холм / В.Г. Пуцько // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 115-121. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T12:10:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПАМ'ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
В. Г. ЛУЦЬКО (Росія, Калуга)
Літописне оповідання про місто Холм
В 1259 р. в Холмі сталася страшенна пожежа, котра майже повністю зни-
щила це місто. Висловлюючи жаль з приводу втрати холмських споруд над-
звичайної краси, літописець цікаво розповів про них. Так, на сторінках
Іпатіївського літопису з'явилося відоме оповідання1. Боно сприймається як
надзвичайне в давньоруській писемності завдяки своїй докладності й тонко-
му естетичному чуттю . Тому цілком зрозуміло, чому ця літописна оповідь
протягом тривалого часу привертає увагу дослідників культури та мистецт-
ва Давньої Русі3. Вона цікава не тільки як історичний, а і як літературний твір.
З великою художньою майстерністю, добрим розумінням мистецької вар-
тості різноманітних витворів майстрів цього цікавого і мало нам відомого
культурного осередку ХІІІ ст. автор змальовує яскраву панораму столиці
держави князя Данила Галицького.
Щодо композиції літописного оповідання про Холм, то вона досить про-
ста: вступна частина з відомостями про заснування міста, основна — роз-
повідь про будівництво й коротке повідомлення про відбудову пошкоджених
пожежею споруд. З цією оповіддю безпосередньо пов'язане повідомлення
під 1260 р. про спорудження церкви Діви Марії та про угорську мармурову
хрестильницю. Хоча воно сприймається як своєрідне доповнення до попе-
реднього сюжету, однак відокремлене за хронологічною ознакою. Тобто
оповідач тут залишається насамперед істориком4-5.
Ми вважаємо за доцільне вдатися до «предметного коментування» роз-
глядуваного тексту, що дає можливість здобути додаткову інформацію про
загальну обізнаність автора й скористатися його спостереженнями для ре-
конструкції певних творів, а також зробити певний крок у розумінні
світогляду середньовічної людини. Літературознавство тут має щільно сти-
катися з джерелознавством, бо цього вимагає специфіка сюжетів
оповідання.
Перед тим, як розповісти про заснування Холма, літописець побіжно за-
уважив: Данило Галицький «созда градь оугорескь, и постави во немь пис-
коупа». Конкретна розповідь про заснування міста вміщена під 1223 р.:
«Даниль созда градь, именемь Холмь. Создание же его, иногда скажемь.
Божиею же волею избрань бьість, и поставлен бысть Иван пискоупь, кня-
земь Даниломь от клироса великое церкви святой Богородици Володимерь-
скои. Бе бо преже того пискоупь. Асафъ Воугровьскъіи, иже скочи на столь
митрополичь, и за то свержень бысть стола своего и переведена бысть пи-
скуоупья во Холм» (ПСРЛ, 2, стб. 740). Ці своєрідні ремарки, всупереч за-
гальному романтизованому викладу історії виникнення Холма, дають змогу
простежити послідовність у реалізації державних планів князя. Звичайно,
можна припустити тут переказ лише конкретних обставин, але не слід
відкидати думку про використання певної літературної моделі, адже сюжет
трохи скидається на загальновідому легенду про походження Києва6. Йдеть-
ся, зокрема, про такий пасаж: нібито випало Данилові «яздящоу же емоу по
полю, и ЛОВЬІ дєющоу, и виде место красно, и лесно на горе, обьходящоу
округь его полю, и вопраша тоземець, како именуеться место се. Они же
рекоша Холмь емоу имя есть. И возлюбивь место то, и помысли да сожи-
жеть на немь градець маль» (ПСРЛ, 2, стб. 842). Проте оповідач не забу-
ває повідомити й про те, що це місто, мало не казково створене, «Татарове
не возмогоша прияти, егда Батьи всю землю Роускоую поима. Тогда и цер-
ковь святой Троице зажьжена бысть, и пакы создана бысть» (ПСРЛ, 2,
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 115
7-53
Пам'ятки історії та культура
стб. 843). Епічний стиль оповідання аж ніяк не заважає авторові насичувати
його різноманітними подробицями. Щоправда, їх важко усвідомлювати як
суто буденні. Якщо зважити на повідомлення про неприступність Холма і
спробувати узгодити цю обставину з хронологією його утворення, то мож-
на зробити висновок про надзвичайно широкі будівельні роботи, які майже
не припинилися й під час монголо-татарської навали.
Літописець веде розповідь спокійно і без зайвої патетики. Він, звичайно,
добре знає про бурхливі події своєї доби, але не насичує ними надмірно свій
твір і навіть, навпаки, намагається створити загальне враження, ніби вони май-
же цілком обходять стороною той чудовий Холм, який він так поетично, з та-
ким неприхованим замилуванням описує, уславляючи разом з тим Данила.
«Видив же се князь Данило, — пише він, — яко Богу лоспевающу местоу
томоу нача призьівати проходае Немць и Роусь, иноязычники, и Ляхы идяхоу
день и во день и оуноты, и мастерь всяции бежахоу ис Татарь, седелници
и лоучници, и тоулници, и коузнице железоу и меди и среброу, и бе жизнь»
(ПСРЛ, 2, стб. 843). Цей перелік ремісників виразно промовляє на користь
того, що місто створювалося як визначний культурний осередок, а поход-
ження майстрів свідчить, що вони представляли різні мистецькі напрями і
традиції. Особливо слід відзначити, що до Холма одночасно приходять «Ро-
усь» (тобто майстри з Придніпров'я) та іноземці, серед яких літописець ок-
ремо виділяє сусідніх «ляхів». Отже, з цих причин Холм, мабуть, надто
мало походив на інші давньоруські міста, може за винятком Галича . Цей по-
передній висновок дещо загального характеру, звичайно, можна пе-
ревірити, виходячи з розглядуваного нами тексту.
Опис архітектурних споруд, безперечно, становить найбільш важливу і
цікаву частину оповідання, яка варта уваги не лише через подробиці, котрі
дуже рідко трапляються в літописах, а й з огляду на виразну характеристи-
ку, що перетворює текст на справжню літературну перлину. Цілком
логічно, що найдокладніше автор розповідає про міський собор, збудований
на честь св. Івана Златоуста. Він детально описує його зовнішній вигляд та
інтер'єр: «Зданье же ее сице бысть: комары 4, с каждого угла преводь, и
стоянье ихь на четырехь головахь человецкихь изваяно от некоего хыт-
рець; окьна 3 оукрашена стеклы Римьскими; входящи во олтарь стояста два
столпа от цела камени; и за нею комара и выспрь же верхь оукрашень
звездами златыми на лазуре; вноутрьнии же еи помость бе слит от меди и
от олова чиста, яко блещатися, яко зерцалоу; двери же еи двоя оукрашены
каменьемь Галичскым белымъ и зеленымъ Холмскымъ, тесаным, оузоры
те некимь хьтрецемь Авдьемь, прилепы от всехь шаровь и злата, напреди
ихь бе издьлань Спась, а на полунощных святый Ивань, якоже всимь зря-
щимь дивитися бе» (ПСРЛ, 2, стб. 843—844).
Розповідаючи про холмську Іванівську церкву, автор цілком свідомо
спиняється лише на її найбільш оригінальних рисах, до числа яких відносить
елементи пластичного декору, насамперед прикрашені різьбленими зобра-
женнями людських голів капітелі колон, що підтримували склепіння.
М. О. Макаренко з цього приводу зауважив: «Хто не впізнає в цих коротких
повідомленнях літопису тих типових арок, що упираються своїми п'ятами на
різьблені пілястрові капітелі, прикрашені зображеннями чоловічої голови.
Це є характерні для XІІІ віку архітектурні деталі в західноєвропейському
будівництві романського стилю» . Однак функціональне призначення масок
у класичній романській архітектурі та у спорудах Галича й Владимиро-Суз-
дальської Русі різне9-10. Слід звернути увагу й на типологію капітелей Ге-
оргіївського собору в Юр'єві-Польському (1230—1234)11. 3 деякими
застереженнями можна говорити про сталу традицію в оформленні
капітелей масками з людськими обличчями, тим більше, що холмська цер-
ква Івана Златоуста побудована також у 30-ті рр. XIII ст. З цього логично
випливає припущення, що в Холмі мали опинитися ті ж самі майстри, які пра-
цювали раніше на північному сході, а потім «бьжахоу ис Татарь». Проте ми
не наполягаємо на вірогідності цієї гіпотези, оскільки на її користь бракує
переконливих аргументів: холмське кам'яне різьблення ми уявляємо вик-
лючно з літописного оповідання і «бачимо» його лише очима сучасника князя
116 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1
Пам'ятки історії та культури
Данила. Однак питання про зв'язок мистецтва Галицько-Волинської землі І
Юр'єва-Лольського давно дискутується у фаховій літературі12. Для його
розв'язання необхідно залучити нові історичні факти.
Кам'яним різьбленням вкриті портали західних та північних дверей, вико-
нані з білого галицького й зеленого холмського каменю та прикрашені «при-
лепы от всехь шарові» и злата». Традицію вкривати різьблення поліхромією
й позолотою можна вважати звичайною для середньовічного мистецтва, ус-
падкованою від еллінів. У повідомленні про двері вираз «напреди ихь же бе
изделань Спась, а на полунощных святьій Ивань» слід сприймати як вказівку
на рельєфи, що, за романським звичаєм13, прикрашали тимпани порталів»
До речі, такі різьблені портали характерні не лише для костьолів — на-
прикінці XII ст. вони з'являються, наприклад, у сербській Студениціі . Зобра-
ження Христа над західними дверима також с традиційним. Щоправда, з
опису не зовсім зрозуміло, чи то була якась композиція, чи окремий образ.
В романських тимпанах спостерігаємо кілька типових іконографічних схем, в
яких найбільш популярною була «Христос у славі» . Відомі також зобра*
ження тронного Христа І Деісус. Однак в усіх композиціях завжди
втілювалася ідея Страшного суду. Ця ідея мала обумовити і сюжет рельєфа
тимпана західного порталу церкви Івана Златоуста в Холмі, а дещо пізніше
вона знайшла вияв і в мистецтві південних слов'ян, як про те свідчить церква
св. Спаса в Дечанах (1328-1335)16.
Залишається сказати ще про рельєф північного порталу холмської цер-
кви. З огляду на те, що вона була присвячена св, Іванові Златоусту, немає
жодного сумніву щодо його зображення. Подібне спостерігаємо і в оздоб-
ленні Георгієвського собору з Юр'єві-Польському — постать св. Георгія
прикрашає саме північний вхід . Отже, і тут існус цілковита подібність, зви-
чайна здебільшого для певного мистецького напряму.
Згадані в літописі «окьна 3 су крашена стекльї Римськими», — Безпереч-
но , вітражі, якими, ймовірно, оздоблені троє вівтарних вікон, Традиція при-
крашати вікна вітражами на Заході з'являється вже наприкінці XI! ст. і
протягом першої половини XIII ст. набуває великого поширення. Композиції
були як орнаментальними, так і тематичними18. Питання про використання
вітражів у давньоруських церквах поки що вивчене недостатньо. Відомо,
зокрема, про застосування кольорового скла в соборі Єлецького монасти-
ря в Чернігові19.
Той факт, що літописець звернув увагу на підлогу, наводить на думку,
що в ній є щось незвичайне: «помость бе слить от меди й от олова чиста,
яко блєщатися, яко зерцалоу». З матеріалів археологічних досліджень
відомо, що в давньоруському будівництві зазвичай підлога складалася з по-
лив'яних керамічних плиток, і лише в окремих церквах застосовувалися мо-
заїка та інкрустація кольоровим мармуром20. Під час розкопок на місці
середньовічного Холма знайдено кілька сот кілограмів міді та олова — ре-
штки описаної в літопису підлоги, сплавленої пожежею 1259 р. Про те, який
вона мала вигляд, дають уявлення знахідки в соборі Боголюбова, де підлога
складалася з полірованих пластин червоної міді, ретельно запаяних на стиках
оловом. На виготовлення такої підлоги було витрачено чимало коштів.
Чому саме в цитованому описі занотовано: «Входящи во олтарь стояста
два столпа от цела камени; и за нею комара и выспрь же верхь оукрашенъ
звездами златыми за лазуре»? На перший погляд, тут немає нічого надзви-
чайного: кам'яні стовпи та прикрашена зсередини зірками баня21. Але,
можливо, говориться не про розпис, а про зовнішній декор купола, і в тако-
му разі подив можна цілком зрозуміти. Якщо це так, то йдеться про деко-
ративний прийом, добре знаний вже завдяки мозаїкам равеннського
мавзолею Галли Плацидії (424—450}22. Чи можна його вважати новиною в
мистецтві XIII ст.? Два стовпи перед вівтарем, здається, не підкупольні, адже
вони являли собою моноліти. Якби стовпи були викладені з тесаного каме-
ню, автор оповідання не міг би написати, що вони «от цела камени». Отже,
мова може йти лише про два стовпи вівтарної огорожі, і тоді уточнення
«входящи во олтарь» означає «одвірок вівтарного входу». Тобто, то були
стовпи з суцільних кам'яних брил, що характерно для візантійської
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 117
Пам'ятники історії та культури.
архітектури23. Якщо врахувати, що в Давній Русі, за нечисленними винятка-
ми, вівтарні огорожі виготовляли з дерева , то можна зрозуміти враження,
що його справили на сучасників кам'яні стовпи в холмській церкві.
Терміном «комара» в старих слов'янських текстах позначають і аркаду,
і портик* і склепіння. Звичайно, ні аркада, ні портик не могли знаходитися за
вівтарною огорожею. То чим зацікавило літописця вівтарне склепіння? Чи не
готичними елементами його конструкції? В іншому випадку згадка про нього
залишається не зовсім зрозумілою. На останнє слід додати, що кам'яні де-
талі готичного склепіння зберігаються досі у старому Галичі. Вони походять
з Успенського собора, але їхня приналежність до первісних конструкцій
подекуди сумнівна: радше вбачати в них сліди певної реставрації ХНІ ст.
Середньовічне мистецтво загалом анонімне, тому ми майже не знаємо
імен майстрів, навіть найвизначніших. Отже, згадка про те, що кам'яне
різьблення виконане «некимь хътречемъ Авдьемъ», особливо заслуговує
на увагу й дає можливість вбачати в його особі видатного скульптора своєї
доби. Таким чином, кілька рядків літописного оповідання по суті розкрива-
ють надзвичайно важливі сторінки середньовічної культури.
Автор оповідання досить докладно розповідає про все, що було надзви-
чайним і найбільш цінним в холмській церкві Івана Златоуста, він добре знає
про походження творів мистецтва та їхню наступну долю. «Оукраси же ико-
ны, еже принесе ис Кыева, каменьемь драгымь, и бисеромь златьгмь. И
Спаса, пречистое Богородице, иже емоу сестра Федора вда из монастыря
Федора. Иконы же принесе изо Оуроучего. Оустретенье от отца его, ди-
воу подобныу яже погореша во церкви святого Ивана; одинь Михаиль оста-
ся, чюдньїх тех иконь. И КОЛОКОЛЫ принес ис Кыева, дроугия тоу солье, —
то все огнь попали» (ПСРЛ, 2, стб. 844).
З огляду на сюжети двох згаданих ікон, вони були намісними, себто
стояли в інтерколумніях вівтарної огорожі, поміж згаданими вже кам'яними
стовпами і підкупольними опорами. Монастир св. Федора, про який йдеться
в наведених рядках, — це відомий київський Вотч монастир. Його церкву за-
сновано в 1128 р. « князем Мстиславом, сином Володимира Мономаха25. Ко-
ли будувалася холмська церква, його храм ще стояв, але, напевно, вже
існувала реальна загроза монголо-татарського нападу, чим можна пояснити
вилучення двох ікон з родинного князівського монастиря в Києві. Безпереч-
но, там вони також мали бути приналежністю вівтарної огорожі
візантійського типу26. Нам добре відомі давньоруські ікони Х!1—ХШ ст., ана-
логічні за сюжетами і функціональним призначенням . Данило Галицький
прикрашав свою нову столицю творами мистецтва, вивезеними не лише з
Києва, але навіть з Овруча, де, мабуть, їх було вилучено з церкви св. Ва-
силія, побудованої князем Рюриком Ростиславичем близько 1190 р. Дзвони
мали потрапити з Києва, принаймні, до 1240 р.; решта, як вказано в
літопису, відпивалася в самому Холмі28..
Літописець згадує тільки про чотири ікони, очевидно, найбільш варті ува-
ги через своє походження або ювелірні прикраси. Звичайно, неможливо
уявити, ніби інших ікон в церкві не було, бо відсутня навіть згадка про ікону
патрона цього храму — св. Івана Златоуста. Отже, тут не інвентарний опис,
а перелік місцевих реліквій, «ЧЮДНЬЇХ тех иконь», про сумну долю яких роз-
повідає літописець.
Цікаво, що літописець згадує і про холмський донжон: «Веже же среде
города вьісока, якоже бити (видима. — В. П.) с нея окресть града, подсзда-
на каменеемь вь вьісотоу 15 лакоть, создана же сама древомь тесанымь
и оубелена яко сырь, святящися на всеи стороны; стюденець рекомыи кла-
дязь близь ея бе, сажении имоущи 35... посади же садь красень, и созда
церковь святыма безмездникома во честь» (ПСРЛ, 2, стб. 844—845). Роз-
повідаючи лро відбудову міста після страшенної пожежі, літописець з непри-
хованим сумом додає: «Вежь же такое не возможе создати: бе бо грады
иныя жижаи противоу безбожнымь Татаромь, за то не созда ея» (ПСРЛ, 2,
стб. 845). Звичай будувати міські донжони в західноукраїнських князівствах
було запозичено від Західної Європи29. На відміну від волинських кам'яних
І18 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1
Паж ямка Історії тя культура
веж та вежі в Столп'ї , холмська мала дерев'яну надбудову. Це й обу-
мовило її недовголітнє існування в умовах середньовіччя.
Зовсім не випадково в оповіданні згадується закладений князем Дани-
лом «садь красень», адже він у Давній Русі асоціювався з раєм32. Описуючи
споруди Холма, «кладязь», чудовий сад, літописець відверто милується кра-
сою міста, побудованого за добре продуманим проектом протягом дуже
короткого часу, що, звичайно, дивує і оповідача Х1ІІ ст., і нашого сучасника.
Неможливо не помітити, що взагалі кам'яні стовпи в автора оповідання
викликають особливе захоплення, значно 6їпьше{ ніж якісь інші архітектурні
деталі. Про них він згадує, розповідаючи, що князь Данило побудував «цер-
ковь святьіма безмездникома во честь», котра «имать 4 столпьі от цела ка-
мени истечаного, держаща верхь, с техь же дроугыи, и в олтаре
пресвятого Дмитрея стоить же ти предь бочньіми дверми красень, прине-
сень издалеча» (ПСРЛ, 2, стб. 845). Ця згадка дає змогу перевірити
вірогідність нашого припущення щодо функціонального призначення двох
стовпів у церкві Івана Златоуста, бо тут чітко сказано, що вони «держаща
верхь», тобто підтримували ківорій над престолом.
Описавши все, на його погляд, гідне уваги в самому Холмі, літописець
переноситься на околиці міста, де «стоить же стояпъ поприще от города ка-
менъ, а на немъ орелъ каменъ изваянъ, высота же камени десяти лакотъ,
с головами же и с подножьками 12 лакоть» {ПСРЛ, 2, стб. 845), Цей винят-
ково цікавий, з дещо загадковими деталями монумент відомий саме з наве-
деного опису. М. О. Макаренко тлумачив голови з підніжками і
скульптурне зображення орла на стовпі як річ звичайну в романському
мистецтві33. Вираз «с головами же» спонукав О. І. Некрасова твердити,
нібито орел мав дві голови34. На думку М. М. Вороніна, стовп увінчувала ве-
личезна статуя орла35. Отже, скупі на подробиці рядки тексту викликають
розбіжні думки фахівців. Чи не простіше, однак, виявити генезу загадкового
кам'яного орла? Немає потреби коментувати символіку образу, адже вона
була тридиційною. Нагадаємо лише про те, що в стародавньому Римі орла
вважали символом Юпітера, а, зрештою, і самої Римської держави. ЗвЦти
символіка та іконографія орла переходять до християнського мистецтва ,
Вираз літопису — «з головами» — дає підстави погодитися з думкою
О. І. Некрасова і, отже, вбачати в холмській скульптурі візантійську ембле-
му чи її місцеву модифікацію: подібні зображення в мистецтві ХІІ—-ХІІІ ст.
нам добре відомі завдяки пам'яткам візантійського кола38..
Цим, власне, і вичерпується зміст літописного оповідання про Холм, на-
прикінці якого лише повідомляється, що Данило Галицький «вшедь во цер-
ковь и виде пагоубоу и сжалися велми помолився Богу, паки обнови, и
церковь освяти пискоупомь Иваномь; и паки помолився Богу, и созда и
твержем и выша» (ПСРЛ, 2, стб. 845). Проте далі, вже під 1260 р.,
міститься важливе пояснення: «Созда же церковь привеликоу во граде Хол-
ме во имя пресвятыя приснодевыя Марияг величествомъ, красотою не ме-
не соущихь древних, и украси ю пречудньїми неонами. Принесе же чашю
от земли Оугорьскьія, мрамора багряна, изваяноу моудростью чюдноу, и
змеевы главы беша округ ея, и постави ю пред дверми церковными, нари-
цаемыми царскыми. Створи же в неи крестилницю крестити водоу на свя-
тое Богоявление» (ПСРЛ, 2, стб. 845—846). Щодо повідомлення про
новозбудовану церкву на честь Діви Марії, то воно не потребує будь-яких
пояснень, водночас про мармурову хрестильницю з Угорщини варто сказа-
ти кілька слів.
Як вважає М. О. Макаренко, походження хрестильниці саме з Угорщи-
ни, з якою Данило Галицький підтримував державні зв'язки, не є певним .
Дійсно, серед відомих пам'яток романської скульптури угорського поход-
ження немає нічого подібного . Хрестильниці із сусідньої Польщи також по-
збавлені тератологічних мотивів . Зате «змеевы главы» були звичайним
орнаментом в різьбленні скандинавських хрестильниць42. Важко визначити,
яким чином цей мотив потрапив на мармурову хрестильницю з Угорщини,
однак, враховуючи широку міграцію середньовічної сюжетики, цей випадок
здається цілком природним. На жаль, літературний опис холмських
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 119
Пам'ятка історії та культури
пам'яток поки що дость слабо доповнюється матеріалами археологічних
розкопок43 . Отже, тільки їх типологічний аналіз дає змогу уявити, як вигля-
дав Холм до другої половини XIV ст., коли він назавжди пов'язав свою долю
з історією Польщі.
Отже, можна стверджувати, що літописне оповідання є не тільки
сторінкою історичного життя Холма, а й свідченням його виняткового місця
в князівстві Данила Романовича Галицького, проголошеного в жовтні 1264 р.
королем,
1 Полное собрание русских летописей. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. —
Стб. 842—845 (Далі — ПСРД, 2).
2 Порівн Б ы ч к о в В. В. Эстетическое сознание Древней Руси. — М., 1988.
3 Див: Г о л у б е ц ь М. Начерк історії українського мистецтва. — Львів, 1922.
Ч. 3. — С 106—109; А н т о н о в и ч Д. Скорочений курс історії українського мистецт-
ва. — Прага, 1923. — С. 35—36; М а к а р е н к о М. Скульптура й різьбярство Київської
Русі передмонгольських часів // Київські збірники Історії й археології , побуту й мистецт-
ва. — Київ, 1930. — 36. 1. — С 88—91; Н е к р а с о в А. И. Очерки по истории древне-
русского зодчества XI—XVII века. — М, 1936. — С. 136; Р а п п о п о р т П. А. Зодчество
Древней Руси. — JL, 1986. — С 140, 142; В о р о н и н Н. Н., К а р т е р М. К Архи-
тектура // история культуры Древней Руси. Домонгольский период — М; Лп 1951. — Т. 2. —
С. 282—284; А с е е в. Ю. С. Архітектура середнього Придніпров'я та галицько-аолинських
земель у XII—ХНІ століттях // Історія українського мистецтва. — К., 1966. -— Т. 1. — С. 218;
Л а з а р е в В. Н. Искусство средневековой Руси и Запад (XI—XV вв.). — М., 1970. —
С. 20; И с а е в и ч Я. Д. Культура Галицко-Волынской Руси // Вопросы истории. —•
1973. -^N5 і — С. 93, 103—104.
4-5 Докл. див:: Ч е р е п н и й Л. В. Летописец Данила Галицкого // Историче-
ские записки. — 1941. — № 12. — С. 228—229.
6 Див; Б о р о в с ь к и й Я. Е Походження Киева: Історіографічний нарис, —
Київ, 1981.
7 Докл . див .: І Petenski. Halicz w dziejach sztuki średniowiecznej. — Kraków, 1914;
П а с т е р н а к Я. Старий Галич: Археологічно історичні досліди у 1850—1943 рр. —
Краків; Львів, 1944; И о а н н и с я н О. М. Основные этапы развития галицкого зодче-
ства // Древнерусское искусство: Художественная культура X — первой половины ХШ в. —
М„ 1988. — С 41—58,
8 М а к а р е н к о М. Назв. праця. — С . 88—99.
9-10 П а с т е р н а к Я. Назв. праця, мал. 37; В а г н е р Г. К. Скульптура
Древней Руси. ХІЇ век. Владимир, Боголюбове. — М., 1969, рис. 49, 54, 67—70, 86—91, 94, 105,
106—116, Ш г, 166—168; Порівн.: В a u m X Romanische Baukunst in Frankreich. — Stuttgart,
1910. — Taf. !8t 19, 48, 80, 9Q$ 130, 190, 194; D. DerceenyL Romanische Baukunst in Ungarn. —
Budapest, 1975. — Blld5 63, 65,
110 В а г H e p Г. К. Скульптура Владимиро-Суздальской Руси: Юрьев-Польской. —
ML, 1964. — Табл. VIII, IX
12 Див.: В а г н е р Г. К. Мастера древнерусской скульптуры: Рельефы Юрьева-
Польского. — R, 1966. — С, 35.
1 3 N e u b a - t i e r Е. Die romanischen skuiptierten Bogenfelder in Sachsen und
Thuringen, — Berlin, 1972. — Taf. III—VII, XI, XIV—XXI, XXV, XLI, Х:III, LII, LXXV, LXXVIII;
Dzieje sztuki polskiej, t 1. Sztuka polska przedromańska i romańska do schyłku XIII wieku. —
Warszawa, 1971, it 445, 483, 484, 500—504.
14 M а к с и м о в и h J. Српска средньовековавна скулптура . — Нови Сад , 1971. —
С 64—74, ел. 79—93,
15 Див . : С h r i s t e Y, Les grands portals romane. Etudes sur Ficonographie de
theophanies rossanes. — Geneve, 1969.
16 M а к с и м о в и h J. Op. cit. — С. 99—101, ел. 170—174.
17 В а г - . н е р Г . К . Скульптура Владимиро -Суздальской Руси . — С . 37—38. —
Табл. 1,
18 Див.: W e n t z e l H. Meisterwerke der Glasmalerei. — Berlin, 1954; B o o m A/De
der Olazeniers in Europa, — Amsterdam, 1960; H a y w a r d J. Stained-Glass
_Windows // The Year 1200. A Background Survey, II. — New York, 1970. — P.
67—84.
1 9 Х о л о с т е н к о Н . В. Архитектурно-археологическое исследование Успенского
собора Елецкого монастыря в Чернигове // Памятники культуры. — М., 1961. — Т. 3. — С. 57.
20 К а р г е р М. К. К вопросу об убранстве интерьера в русском зодчестве домон-
гольского периода // Труды Всероссийской Академии художеств. — Л.; М., 1947. — Т. 1. —
С. 15—50; Х о л о с т е н к о М. В. Успенський собор Печерського монастиря // Старо-
давній Київ. — К, 1975. — С. 130—133, мал. 21—23.
21 И с а е в и ч Я. Д. Указ. соч. — С. 103.
2 2 K i t z i n g e r Е. Byzantine Art in the Making. — Cambridge, Mass., 1977. — P. 53,
55, fte 98.
23 Див : Л а з а р е в В Н Три фрагмента расписных эпистилиев и византийский
120 ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997.1
Пам'ятки історії та культура
2 4 О у ц к о В . Царские врата из Кривецкого погоста : К истории алтарной преграды
на Руси / / Зборник за ликовне умётности . — Нови Сад , 1975 , XI . — С . 67—72.
2 5 З а к р е в с к и й Н . Описание Киева . — М . , 1868. — Т . 1. — С . 222—225.
26 Див . : С h а t z i d a k i s M . R e v o l u t i o n d e f i c o n e a u x 1 1 e — 1 3 e s i e c l e s e t l a
t r ans fo rm at ion du tem pion . / / XVe C o ngre s in t e rn a t iona l d ' e tudes b yzan t ine s , R app or t s e t со -
rapports, — T. 3: Art et archeologie, 1 Les grands courants dans la peinture: b. Icons. Athenes, 1976. —
P. 159—191 — Pl XXVII—XXXVIII, XL.
27 П у ц к о В . Икона в домонгольской Руси / / Ikone und frühes Tafe lb i ld . — Hal le ,
1988. — С. 87—116.
28 Див. : Ж о л т о в с ь к и й П . М . Художне лнття на УкраТш XIV—-XVIII ст . —
К . , 1973. — С . 5.
29 М е с k s е р е г С Ausstrahlungen des französischen Burgenbaus nach Mitteleuropa im 13.
Jahrhundert // Beirträge zur Kunst des Mittelalters. Festschrift für H. Wentze! zum 60. Geburtstag. —
Beiita. 1974- — S. 135—144. — Abb. L
3 0 Р а п п о п о р т П . А . Волынские башни / / Материалы и исследования по ар -
хеологии древнерусских городов . — М . , 1952 (МИА , № 31). — Т . 2. — С . 205—211.
3 1 K u t y f o w s k a I. Zabytkowy zespol warowno-kultowy w Stoipiu, woj .
cheimskie / / Zeszyt Biura Badan i Dokumentaci j i Zabytköw w Chefmie, nr 2/81; ' K u t y j o w -
s k a L Zabytkowy zesp6* z wczesnego sredniowiecza w Stoipiu, woj. chehoskie. Ostatnie wyniki
badan archeologiczno-architektonicznych // Folia Societatis Sdentiarum Lublinensis, 24, 198Z
Hum. L — S. 43—50.
32 Л и х а ч е в Д . С . Поэзия садов : К семантике садово -парковых стилей . —
1982. — С . 47.
33 М а к а р е н к о М . Указ. соч . — С . 90.
34 Н е к р а с о в А . И . Указ . соч . — С . 136 .
35 История русского искусства . — Т . 1. — С . 314.
3 6 — 3 7 Див . : . Iwaszkiewicz В . Problematyka symboliki motywu orla
wczesno-chrescijanskiej // Roczniki Theoiogiczno-Kanonicznie, XXI, 1974. —- Nr 4. — S. 203—212.
38 G e г о 1 a G. L 'aqui ia byzant ina e l ' aqui la imperia le a due tes te / / Fel ix Ravenna, I ,
1934. —- P. 7—36; S o l o v j e y A. V. Les emblemes heraldiques de Byzance et les Slaves //
Semmarium Kondakovianum, VII, 1935. — P. 119—164; К о н д а к о в Н . П. Очерки и за-
метки по истории средневекового искусства . — Прага , 1929. — С . 115—119; Н е ш е в а В .
Мраморен релеф на двуглав орел от Мелник / / Археология , X X V I , 1 9 8 4 . — Кн . 2 — 3 . —
С. 109—119.
39 М а к а р е н к о М . Указ . соч . — С . 90—91.
40 Див . : G c r e v i c h Т . Magyarorszig Romankori Enleksi // Magyarorszag Müveszeti
Emleksi, I. — Budapest, 1938.
41 Dzieje sztuki polskiej, t. I, 1L 690, 692.
42 T u u I s e A. Skanbynawia romariska. — Warszawa, 1970, iL 126, 138—142, 146, 151,
230, 251.
4 3 G u r b a J., K u t y i o w s k a I. Sprawozdanie z badan wczesnosredniowiecznego
Ch f i L b l ki // S d i h l i XXII 1970 S 231 341
ISSN 0130-5247. Укр. іст.журн., 1997,№ 1 121
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213734 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T12:10:40Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуцько, В.Г. 2026-02-18T13:46:37Z 1997 Літописне оповідання про місто Холм / В.Г. Пуцько // Український історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 115-121. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213734 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Пам'ятки історії та культури Літописне оповідання про місто Холм Article published earlier |
| spellingShingle | Літописне оповідання про місто Холм Пуцько, В.Г. Пам'ятки історії та культури |
| title | Літописне оповідання про місто Холм |
| title_full | Літописне оповідання про місто Холм |
| title_fullStr | Літописне оповідання про місто Холм |
| title_full_unstemmed | Літописне оповідання про місто Холм |
| title_short | Літописне оповідання про місто Холм |
| title_sort | літописне оповідання про місто холм |
| topic | Пам'ятки історії та культури |
| topic_facet | Пам'ятки історії та культури |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213734 |
| work_keys_str_mv | AT pucʹkovg lítopisneopovídannâpromístoholm |